Об’єктом дослідження є процеси формування і впровадження управлінського механізму розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку. Метою дослідження є обґрунтування та розроблення теоретико-методологічних і науково-практичних положень щодо формування і впровадження управлінського механізму розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку. Методи дослідження – загальнонаукові, філософські й економічні: діалектичного пізнання, гносеологічний аналіз, онтологічний аналіз, схематичної та графічної візуалізації, абстрактно-логічний підхід, індукції, дедукції, системний аналіз, аксіоматичний метод, анкетування, метод аналогій, PEST-аналіз, метод експертних оцінок; групування, статистичнмй аналіз, кореляційно-регресійний аналіз, інтервальне моделювання, теоретико-множинний підхід, узагальнення, прогнозування, абстрагування, множинне регресійне моделювання, оптимізаційний підхід, метод наукового пізнання, кібернетичний підхід, імітаційне моделювання. Результати: методологія формування сталого ресурсокористування на енергетичному ринку в умовах ресурсоощадливості та кліматичної нейтральності підприємств; концептуальні положення розробки управлінського механізму розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку; управлінський механізм розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку; методичний підхід до діагностики рівня економічного потенціалу переходу підприємств до споживання «зеленої» енергії; методика оцінювання ресурсної стійкості енергетичних підприємств до впровадження кліматичних інновацій; модель прогнозування сценаріїв кліматичного співробітництва між енергетичними підприємствами та енергосервісними компаніями; науково-методичні положення обґрунтування доцільності інтеграції збалансованого природокористування в управління ланцюгом постачання відновлюваних джерел енергії; науково-практичний підхід до забезпечення процесу смарт-переходу підприємств до системи управління постачанням «зеленою» енергією як кліматично-нейтрального товару на енергетичному ринку; теоретико-методичні основи архітектоніки кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку; науковий підхід до формування категоріального апарату комплексу політик сталого енергетичного розвитку підприємств в умовах зміни клімату; системний підхід до формування інституційного забезпечення розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку України; систематизація наукових положень щодо організаційно-економічного забезпечення процесу постачання «зеленої» енергії як кліматично-нейтрального товару на енергетичному ринку; методичні засади інтеграції кліматичного менеджменту у систему еколого-енергетичного менеджменту підприємств на енергетичному ринку; науково-практичний підхід до реалізації процесу смарт-переходу до кліматичного управління ланцюгом передачі «зеленої» енергії. Наукова новизна полягає у обґрунтуванні та розробленні теоретико- методологічних і науково-практичних положень щодо формування і впровадження управлінського механізму розбудови кліматичної політики підприємств на енергетичному ринку. Впроваджено у діяльність Міністерства енергетики України, Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації, Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації, Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго», Дочірнього підприємства «Тернопільська енергосервісна компанія» Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»; ВАТ «Тернопільобленерго», Західноукраїнського національного університету. Сфера використання: діяльність енергетичних підприємств.^UThe object of research is the processes of formation and introduction of the management mechanism for developing climate policy of enterprises in the energy market. The purpose of research is substantiation and development of theoretical, methodological and scientific-practical provisions of the formation and introduction of a management mechanism for developing climate policy of enterprises in the energy market. Methods are general scientific, philosophical and economic: dialectical cognition, epistemological analysis, ontological analysis, schematic and graphic visualisation, abstract logical approach, induction, deduction, system analysis, axiomatic method, questionnaire, method of analogies, PEST-analysis, method of expert assessments; grouping, statistical analysis, correlation and regression analysis, interval modelling, set-theoretic approach, generalisation, forecasting, abstraction, multiple regression modelling, optimisation approach, method of scientific knowledge, cybernetic approach, simulation modelling. Results: methodology for the formation of sustainable resource use in the energy market in terms of resource efficiency and climate neutrality of enterprises; conceptual provisions for the development of a management mechanism for developing climate policy of enterprises in the energy market; management mechanism for developing climate policy of enterprises in the energy market; a methodical approach to diagnosing the level of the economic potential of the transition of enterprises to the consumption of "green" energy; the method of assessing the resource sustainability of energy enterprises before the introduction of climate innovations; a model for forecasting scenarios of climate cooperation between energy enterprises and energy service companies; scientific and methodical provisions for substantiating the expediency of integrating balanced environmental management into management of the supply chain of renewable energy sources; a scientific and practical approach to ensuring the process of smart transition of enterprises to the system of managing the supply of "green" energy as a climate-neutral product on the energy market; heoretical and methodological foundations of the climate policy architecture of enterprises in the energy market; a scientific approach to the formation of a categorical apparatus of a complex of policies for the sustainable energy development of enterprises in the conditions of climate change; a systematic approach to the formation of institutional support for the development of the climate policy of enterprises in the energy market of Ukraine; systematisation of scientific provisions on the organisational and economic support of the process of supplying "green" energy as a climate-neutral product in the energy market; methodical principles of integration of climate management into the system of environmental and energy management of enterprises on the energy market; a scientific and practical approach to the implementation of the process of smart transition to climate control of the transmission chain of "green" energy. The scientific novelty is the substantiation and development of theoretical, methodological and scientific-practical provisions for the formation and introduction of a management mechanism for developing climate policy of enterprises in the energy market. Introduced in the activity of the Ministry of Energy of Ukraine, the Department of Ecology and Natural Resources of the Ternopil Regional Military Administration, the Department of Architecture, Urban Development, Housing and Energy Conservation of the Ternopil Regional Military Administration, Municipal Enterprise of Heat Networks «Ternopilmiskteplocomunenergo», Subsidiary Enterprise «Ternopil Energy Service Company» of the Municipal Enterprise of Heat Networks «Ternopilmiskteplocomunenergo», «Ternopiloblenergo», West Ukrainian National University. The sphere of use is the activity of energy enterprises.

В роботі досліджена кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту. Встановлені особливості елементів та ознак складу кримінального правопорушення, підходи до кваліфікації порушення правил повітряних польотів, сформульовані пропозиції з удосконалення норм про кримінальну відповідальність за це кримінальне правопорушення.Проаналізовано об’єкт порушення правил повітряних польотів. Ним пропонується вважати суспільні відносини, що забезпечують безпеку руху, як частину громадської безпеки в широкому значенні. Такими є відносини, що убезпечують, зокрема, рух та експлуатацію залізничного, водного, повітряного, автомобільного, магістрального трубопровідного транспорту.Здійснено систематизацію охоронюваних розділом ХІ Особливої частини КК безпосередніх об’єктів кримінальних правопорушень і виділено видові об’єкти – суспільні відносини, що убезпечують рух та експлуатацію таких видів транспорту: 1) залізничного, 2) водного, 3) повітряного, 4) автомобільного та іншого, допущеного до участі в дорожньому русі, 5) магістрального трубопровідного. Установлено обставини виділення відносин убезпечення повітряного транспорту як видового об’єкта: характер середовища діяльності, суттєво обмежені об’єктивні можливості для нейтралізації небезпек, потенційно більша тяжкість наслідків у разі катастрофи повітряного судна, складна структура організації руху, складність пілотування повітряних суден.Досліджено основний і додаткові обов’язкові об’єкти порушення правил повітряних польотів. Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують безпеку польотів повітряних суден. Обґрунтовано, що основним суспільно небезпечним наслідком порушення правил повітряних польотів є шкода відносинам, що забезпечують безпеку польотів, яка полягає в зниженні встановленого рівня безпеки, а додатковими – ті, які безпосередньо названі в диспозиціях частин 1 – 3 ст. 281 КК. Останні поділяються на реальну шкоду і створення загрози її заподіяння. Пропонується шлях декриміналізації «делікту небезпеки», передбаченого ч. 1 ст. 281 КК.Проаналізовано реальну шкоду, відображену в ч. 2 і ч. 3 ст. 281 КК. Матеріальною шкодою запропоновано охоплювати майнову шкоду – лише прямі збитки. Під великим розміром слід розуміти майнову шкоду, яка в 300 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Поняттям інші тяжкі наслідки (ч. 3) охоплюється заподіяння особливо великих прямих збитків, що в рази перевищують великий розмір майнової шкоди, а також тяжка шкода довкіллю, зміст якої є оцінним.Досліджено особливості причинного зв’язку між порушенням правил безпеки польотів повітряних суден та передбаченими ст. 281 КК наслідками. Так, відсутність сертифікату льотної придатності, дозволу на виконання польотів, кваліфікації та свідоцтва авіаційного персоналу, нездійснення реєстрації повітряного судна чи неінформування уповноважених органів про політ, а так само керування під впливом речовин, що знижують увагу та швидкість реакції чи в стані втоми, – можуть бути обставинами у складі конкретного порушення правил повітряних польотів лише якщо вони були головною умовою настання наслідку, для з’ясування чого слушним є цільовий підхід до встановлення причинного зв’язку.Проаналізовано ознаки суб’єкта порушення правил повітряних польотів. Він визнається спеціальним, а для його встановлення необхідна відсутність хоча б однієї з таких ознак працівника повітряного транспорту: 1) належність до працівників авіаційного персоналу, 2) перебування у трудових відносинах з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту, 3) наявність обов’язків, що стосуються забезпечення безпеки польотів повітряних суден, 4) безпосередній зв’язок цих обов’язків із вчиненим діянням. Суб’єкти цього кримінального правопорушення поділяються на два види: 1) діяльність яких унормована, 2) діяльність яких не внормована (сторонні щодо безпеки польотів особи).Визначено форми та зміст вини у складі порушення правил повітряних польотів. Вона може полягати в кримінально протиправних самовпевненості чи недбалості або в змішаній формі вини, за якої психічне ставлення до діяння виражається в прямому умислі, а до суспільно небезпечного наслідку – в кримінально протиправних самовпевненості чи недбалості. Мотивація суб’єкта цього кримінального правопорушення ґрунтується на поєднанні різних детермінуючих порушення правил факторів.^UThe work examines criminal liability for violation of aircraft flight safety rules by persons who are not employees of air transport. Features of the elements and signs of a criminal offense are established, approaches to the qualification of a violation of the rules of air flights are formulated, proposals are formulated to improve the norms on criminal liability for this criminal offense.The object of violation of the rules of air flights was analyzed. He proposes to consider social relations that ensure traffic safety as part of public safety in a broad sense. Such are the relations that ensure, in particular, the movement and operation of railway, water, air, road, main pipeline transport.The immediate objects of criminal offenses protected by Section XI of the Special Part of the Criminal Code were systematized and special objects - social relations that ensure the movement and operation of the following types of transport were identified: 1) railway, 2) water, 3) air, 4) automobile and other , allowed to participate in road traffic, 5) main pipeline. Circumstances for the selection of air transport security relations as a special object have been established: the nature of the activity environment, significantly limited objective possibilities for neutralizing dangers, potentially greater severity of consequences in the event of an aircraft crash, complex structure of traffic organization, difficulty of piloting aircraft.The main and additional mandatory objects of violation of the rules of air flights were studied. The main immediate object is public relations that ensure the safety of aircraft flights.It is substantiated that the main socially dangerous consequence of violating the rules of air flights is damage to relations that ensure flight safety, which consists in reducing the established level of safety, and additional - those directly named in the provisions of parts 1 - 3 of Article. 281 of the Criminal Code. The latter are divided into real damage and creation of a threat of its occurrence. A way of decriminalization of the "delict of danger" provided for in Part 1 of Art. 281 of the Criminal Code.The real damage reflected in Part 2 and Part 3 of Art. 281 of the Criminal Code. Material damage is proposed to include property damage - only direct damage. A large amount should be understood as property damage that is 300 or more times higher than the tax-free minimum income of citizens. The concept of other serious consequences (part 3) covers the occurrence of particularly large direct damages, which many times exceed the large amount of property damage, as well as severe damage to the environment, the content of which is estimable.The specifics of the causal relationship between the violation of aircraft flight safety rules and the provisions of Art. 281 of the Criminal Code with consequences. Thus, the absence of an airworthiness certificate, permission to perform flights, qualifications and certificates of aviation personnel, failure to register the aircraft or failure to inform the authorized authorities about the flight, as well as driving under the influence of substances that reduce attention and reaction speed or in a state of fatigue, can to be circumstances as part of a specific violation of the rules of air flights only if they were the main condition for the occurrence of the consequence, to find out what is appropriate is a targeted approach to establishing a causal relationship.The signs of the subject violating the rules of air flights were analyzed. It is recognized as special, and its establishment requires the absence of at least one of the following characteristics of an air transport worker: 1) belonging to aviation personnel, 2) being in labor relations with enterprises, institutions or organizations, regardless of the forms of ownership, that ensure the operation of air transport , 3) the presence of duties related to ensuring the safety of aircraft flights, 4) the direct connection of these duties with the committed act. Subjects of this criminal offense are divided into two types: 1) whose activity is regulated, 2) whose activity is not regulated (strangers to the flight safety of a person).Forms and content of guilt as part of violation of air flight rules are defined. It can consist of criminally unlawful self-confidence or negligence or in a mixed form of guilt, in which the mental attitude to the act is expressed in direct intent, and to a socially dangerous consequence - in criminally unlawful self-confidence or negligence. The motivation of the subject of this criminal offense is based on a combination of various factors determining the violation of the rules.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням обмежувальних заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, закріплених у нормі статті ст. 911 Кримінального Кодексу України (далі – КК України), на підставі якого розроблено обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення нормативних положень про обмежувальні заходи у КК України та практики їх застосування. Запропоновано розширення обмежувальних заходів кримінально-правового характеру з метою застосування останніх до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи та кримінальні правопорушення, пов’язані з насильством за ознакою статі, та застосування обмежувальних заходів до неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством та насильством за ознакою статі. Висловлено й обґрунтовано пропозицію криміналізувати систематичне вчинення насильства за ознакою ста́ті та нормативно закріпити поняття «кримінальне правопорушення, пов’язане з насильством за ознакою ста́ті», авторське формулювання якого надається.Обґрунтовано необхідність розмежування термінів «захід», «засіб», у тому числі «обмежувальні заходи», «обмежувальні засоби», «заходи безпеки» та запропоновано в нормативно-правовому полі уживати саме термін «захід».З позиції системного аналізу досліджено спеціальні заходи протидії домашньому насильству, регламентовані Законом України № 2229-VIII від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Визначено місце та роль обмежувальних заходів кримінально-правового характеру в зазначеній системі та їх відмінності від інших спеціальних заходів. Констатовано, що система нормативно-правових заходів запобігання та протидії домашньому насильству складається із заходів щодо тимчасового обмеження прав та покладення обов’язків на кривдника, який вчинив домашнє насильство, а також із заходів, що застосовуються до особи, яка підозрюється, обвинувачується або вчинила кримінальне правопорушення, пов’язане з домашнім насильством. На підставі існуючої у теорії кримінального права системи соціально-правових обставин досліджено та виокремлено чинники (обставини) соціальної обумовленості норм про обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство. Сформульовано висновок, що правова природа обмежувальних заходів кримінально-правового характеру полягає у тому, що вони є найсуворішими заходами серед спеціальних заходів протидії домашньому насильству, зокрема, примусовими кримінально-правовими заходами, що мають додатковий характер і застосовуються судом у разі вчинення повнолітньою особою кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством. При цьому констатовано, що вони є складовою системи інших заходів кримінального-правового характеру і можуть бути як додатком до покаранням, так і альтернативою йому. Їх мета полягає в обмеженні потерпілої від насильства особи від дій кривдника та запобіганні у майбутньому будь-яким формам насильства щодо неї. За своєю правовою природою обмежувальні заходи кримінально-правового характеру відносяться до заходів безпеки, що зумовлюється специфічною метою їх застосування, суб’єктом, до якого вони можуть бути застосовані, передумовою, умовою, підставою застосування та характером видів обмежувальних заходів, регламентованих КК України.Ураховуючи проблему відмежування кримінально караного домашнього насильства, регламентованого нормою ст. 1261 КК України, від адміністративного правопорушення, закріпленого у нормі ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі – КУпАП України), здійснено узагальнення правових позицій Верховного Суду з питання відмежування цих видів правопорушень. Як результат, для забезпечення правильної кваліфікації кримінально караного домашнього насильства запропоновано вирішення переліку питань, сутність яких полягає у дослідженні: 1) специфічної об’єктивної сторони, що полягає у систематичному вчиненні насильницьких дій принаймні в одній із трьох передбачених у законі форм насильства – фізичного, психологічного чи економічного; 2) правильності визначення систематичності вчинення діяння, яке полягає у вчиненні діяння втретє (незалежно від застосованої в попередніх насильницьких актах тієї чи іншої форми насильства та від факту їх документування) за умови, що настав хоча би один з указаних у законі наслідків; 3) способу легального визначення поняття «фізичне насильство» як форми домашнього насильства; 4) матеріального складу діяння, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони якого є суспільно небезпечні наслідки у вигляді фізичних чи психологічних страждань, втрати працездатності, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої особи.За результатами проведеного дослідження запропоновано та обґрунтовано необхідність внесення певних змін та уточнень до положень чинного законодавства про обмежувальні заходи кримінально-правового характеру.^UThe thesis is a comprehensive scientific study of the restrictive measures of a criminal law nature applied to persons who have committed domestic violence, enshrined in Article 911 of the Criminal Code of Ukraine, based on which scientifically based proposals and recommendations have been developed to improve the provisions on restrictive measures in the Criminal Code of Ukraine and the practice of their application. It has been proposed to expand restrictive measures of a criminal law nature with the aim of applying the latter to persons who have committed criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a person, as well as criminal offenses related to gender-based violence and the application of restrictive measures to minors who have committed criminal offenses related to domestic violence and gender-based violence. At the same time, it has been proposed to criminalize acts of systematic violence based on gender.The differentiation of the terms "means", "restrictive means", "restrictive measure", "security measures" has been substantiated and it has been proposed to use the term "measure" in the regulatory legal environment. Owing to the conducted systematic analysis, the special measures of Ukraine to combat domestic violence, regulated by the Law of Ukraine № 2229-VIII from 07.12.2017 "On Prevention and Combating Domestic Violence", have been investigated. The place and role of restrictive measures of a criminal law nature in the specified system and differences from other special measures have been highlighted. It has been established that the system of legal measures to prevent and combat domestic violence consists of types of measures to temporarily restrict rights and impose obligations on the offender who committed domestic violence, as well as measures applied to a person who is suspected, accused, or has committed a criminal offense related to domestic violence.The conclusion has been formulated that the legal nature of restrictive measures of a criminal law nature is that they are the most severe measures among special measures to combat domestic violence, in particular, compulsory criminal law measures that are of an additional nature and are applied by the court in the event of an adult committing a criminal offense, related to domestic violence. At the same time, thanks to the conducted systematic analysis of criminal law measures other than punishment, their origin and formation have been investigated. Their purpose is to limit the victim of violence from the actions of the offender and to prevent any form of violence against him/her in the future. By their legal nature, restrictive measures of a criminal law nature are security measures, which is determined by the specific purpose of their application, the subject to whom they can be applied, the prerequisite, the condition, the basis of application and the nature of the types of restrictive measures regulated by the Criminal Code of Ukraine.?Considering the problem of demarcation of criminally punishable domestic violence, regulated by Article 1261 of the Criminal Code of Ukraine from the administrative offense stipulated in Article 1732 of the Administrative Code of Ukraine, a generalization of the legal positions of the Supreme Court on the issue of demarcation of the criminal offense provided for in Article 1261 of the Criminal Code of Ukraine, from a similar administrative offense (Article 1732 of the Administrative Code of Ukraine) has been carried out. It has been proposed to provide for the approval at the legislative level of a list of issues necessary for the correct qualification of criminally punishable domestic violence, the essence of which consists in the study of: 1) a specific objective side, which consists in the systematic commission of violent acts in at least one of the three forms of violence provided for in the law - physical, psychological or economic; 2) the correctness of determining the systematicity of committing an act, which consists in committing the act for the third time (regardless of the form of violence used in previous violent acts and the fact of their documentation), provided that at least one of the consequences specified in the law has occurred; 3) the method of legal definition of the term "physical violence" as a form of domestic violence; 4) the material nature of the act, the objective side of which is a mandatory feature of socially dangerous consequences in the form of physical or psychological suffering, loss of work capacity, emotional dependence, deterioration of the victim's quality of life.As a result of the research led to the justification of the need to make certain changes and clarifications to the provisions on restrictive measures of a criminal law nature.

В умовах цифрового суспільства відбувається процес оновлення видів об’єктів права інтелектуальної власності, до яких відноситься і телевізійний формат (далі – ТВ-формат або формат). Дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням, в якому виявлено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання ТВ-форматів на міжнародному і національному рівнях, а саме визначена правова природа ТВ-формату, проаналізовано елементи, з яких він складається, виокремлено ознаки, що дають можливість віднести його до складних об’єктів права інтелектуальної власності зі змішаною правовою природою, визначити засоби охорони майнових прав на нього, розглянуто договірні конструкції, які опосередковують процес створення та розпорядження майновими правами на ТВ-формат, а також інші дотичні до цього проблеми. За результатами проведеного дослідження було сформульовано низку теоретичних положень та висновків. У розділі 1 «Розвиток категорії «формат» у праві інтелектуальної власності» висвітлено ґенезу терміну формат і категорії телевізійний формат, етапи їх розвитку, описано сфери, в яких виникає і використовується формат і ТВ-формат, здійснено аналіз міжнародного та національного досвіду правового регулювання ТВ-форматів. З’ясовано, що термін формат розвивається паралельно з технологічним прогресом, еволюціонує, набуваючи ознак правової категорії у понятійному апараті юридичної науки, що потребує свого дослідження. Так, якщо цей термін спочатку застосовувався виключно в значенні спеціального диференціатора розміру, зовнішнього вигляду або структури того чи іншого об‘єкта, то згодом ним стали позначатися різні процеси та явища, а такі поняття як радіоформат, телеформат, аналоговий або цифровий формат, формат квест-кімнат, спортивних ігор, телевізійних каналів, формат подачі журналістських матеріалів в Інтернеті (лонгрід) тощо, стали широковживаними.Встановлено, що ТВ-формат своєю появою завдячує виокремленню медіаіндустрії як сфери виробництва та розповсюдження телевізійного, кіно- і радіоконтенту. Уперше виділено основні етапи, що безпосередньо пов’язано з правовим регулюванням створення, розповсюдження та розпорядження майновими правами на ТВ-формат: І етап (з 1950 р. по 1970 р.) – виникнення, адаптація та глокалізація форматів; ІІ етап (з 1970 р. по 1980 р.) – формування наукової доктрини щодо правової природи форматів; ІІІ етап (з 1980 р. по 1990 р.) – вирішення проблем захисту форматів (судова практика, створення неурядових організацій в цій сфері, зокрема, FRAPA та ін.); ІV етап (з 1990 р. по теперішній час) – глобалізація форматів і застосування договірних конструкцій, які обумовлюють процес створення, використання та розпорядження майновими правами на ТВ-формат.Визначено місце ТВ-формату серед інших об’єктів права інтелектуальної власності. Досліджено охороноздатні (юридично значущі) та утилітарні (юридично байдужі, тобто ті, що не підлягають охороні) елементи формату, запропоновано класифікацію їх різних видів. Уперше класифіковано процеси, які обумовлюють цивільний оборот ТВ-формату, а саме: адаптацію, глокалізацію та глобалізацію. Доводиться, що адаптація полягає в переробці або пристосуванні базового ТВ-формату до національних особливостей тієї країни, в якій буде демонструватися створений на його основі аудіовізуальний твір (телевізійна програма). Право адаптації реалізується сторонами за допомогою ліцензійного договору, в межах якого ліцензіар надає ліцензіату право змінювати певні елементи або доповнювати ТВ-формат новими елементами. У такий спосіб оригінальний твір – телевізійна програма адаптується на локальному рівні і ліцензіат створює похідний твір – адаптований аудіовізуальний твір (телевізійну програму).З’ясовано, що, починаючи з 50-х років минулого століття, більшість країн світу намагалися, спираючись на дослідження науковців, забезпечити правовий захист ТВ-форматів на рівні законодавства. Однак, недосягнення єдності у з'ясуванні правової природи ТВ-формату, а звідси і неможливість визначитись з тим правовим механізмом, який би забезпечив захист прав на цей об’єкт, пояснює той факт, що в сучасних умовах ТВ-формат на рівні національного законодавства різних країн світу охороняється або нормами права інтелектуальної власності, або нормами інших галузей права та інститутів, або взагалі не охороняється. Стан невизначеності правової природи та режиму захисту прав на ТВ-формат привів до створення міжнародних неурядових організацій (Міжнародна Асоціація по визнанню і захисту форматів – The Format Recognition and Protection Association – FRAPA, Міжнародна асоціація юристів у галузі охорони форматів – International Format Lawyers Association), метою яких стало визнання та захист прав на ТВ-формат. Таким чином, на міжнародному рівні почала формуватися практика захисту прав на ТВ-формати неправовими засобами, які носять рекомендаційний характер.^UIn a digital society, there is an ongoing process of updating the types of intellectual property rights, which includes the television format (henceforth, TV format).This thesis is one of the first comprehensive monographic studies in the national science that identifies theoretical and practical issues of legal regulation of TV formats at the international and national levels, namely, the legal nature of the TV format is defined, its elements are analysed, and the features that make it possible to classify it as a complex object of intellectual property rights with a mixed legal nature, to determine the means of protection of proprietary rights, are identified. Based on the results of the study, the author formulates a number of theoretical provisions and conclusions.Chapter 1 "Development of the Category of "Format" in Intellectual Property Law" outlines the genesis of the category of television format and the term "format", the stages of their development, describes the areas in which "format" arises and is used, and analyses the international and national experience of legal regulation of TV formats.It is established that the term "format" develops in parallel with technological progress depending on the scope of application, and it is evolving, acquiring the features of a legal category in the conceptual framework of legal science which requires its own examination. Thus, while initially the term "format" was used exclusively in the sense of a special differentiator of the size, appearance or structure of an object, later it began to refer to various processes and phenomena, and such concepts as a radio format, TV format, analogue or digital format, the format of escape rooms, sports games, television channels, the format of presentation of journalistic materials on the Internet (long read) became widely used.The author suggests that the TV format was created due to the separation of the media industry as a sphere of production and distribution of television, cinema, and radio content. For the first time, the author identifies four main stages which are directly related to the legal regulation of creation, distribution, and assignment of property rights to the TV format: Stage I (from 1950 to 1970) - appearance, adaptation and glocalization of formats; Stage II (from 1970 to 1980) - formation of the scientific doctrine on the legal nature of formats; Stage III (from 1980 to 1990) - solving the problems of format protection (court practice, the establishment of non-governmental organizations in this area, in particular, FRAPA, etc. ); IV stage (from 1990 to the present) – globalization of formats and application of contractual structures that determine the process of creation, use and disposal of property rights to a TV format.The author determines the place of the TV format among other objects of intellectual property rights. The author examines the protectable (legally significant) and utilitarian (legally irrelevant, not subject to protection) elements of the format, and proposes qualifications for their various types.For the first time, the author has classified the processes that determine the civil turnover of the TV format, namely adaptation, glocalization, and globalization. It is argued that adaptation involves modifying or adapting the basic TV format to the national particulars of the country in which the audiovisual work (television program) created on its basis will be broadcast. The right of adaptation is exercised by the parties through a licence agreement, under which the licensor grants the licensee the right to change certain elements of the TV format or supplement it with new elements. In this way, the original work – a television program – is adapted at the local level and the licensee creates a derivative work – an adapted audiovisual work (television program).It is established that since the 50s of the last century, most countries of the world have tried, based on research by scholars, to ensure legal protection of TV formats at the legislative level. However, the failure to achieve unity in clarifying the legal nature of the TV format, and hence the inability to determine the legal mechanism which would ensure the protection of rights to this object, explain the fact that in modern conditions, the TV format at the level of national legislation of different countries of the world is protected either by the norms of intellectual property law or by the norms of other branches of law.

Метою дисертаційної роботи є розробка фізико-хімічних засад створення периклазошпінельних матеріалів з використанням композицій системи MgO – Al2O3 – FeO – TiO2 з заданою термопластичною матрицею, яка має підвищену адаптивну здатність зберігати цілісність матеріалу та експлуатаційну надійність вогнетривів в умовах знакозмінних та високоградієнтних термічних навантажень. Об’єкт досліджень – фізико-хімічні процеси спрямованого формування фазового складу та термопластичної структури периклазошпінельних вогнетривів на основі системи MgO – Al2O3 – FeO – TiO2. Предмет досліджень – закономірності та особливості фазо- та структуроутворення під час випалу та експлуатації периклазошпінельних вогнетривів, які обумовлюють формування комплексу заданих властивостей та експлуатаційних характеристик.^UThe thesis is devoted to the development of the physico-chemical basics of the creation of periclase-spinel materials using compositions of the MgO – Al2O3 – FeO – TiO2 system with a given thermoplastic matrix, which has an increased adaptive ability to preserve the integrity of the material and the operational reliability of refractories under sign-changing conditions and high-gradient thermal loads. The object of research – the physico-chemical processes of directed formation of the phase composition and thermoplastic structure of periclase-spinel refractories based on the MgO – Al2O3 – FeO – TiO2 system. The subject of research – patterns and peculiarities of phase and structure formation during firing and running of periclase-spinel refractories, which determine the formation of a complex of given properties and performance characteristics.

Дисертація Н. Свиридюк присвячена проблемі формування готовності майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну у професійній педагогічній діяльності.У роботі виведено унікальний концептуальний підхід до підготовки майбутніх учителів технологій до застосування в навчально-виховному процесі технологій етнодизайну через мистецтво народної ляльки, як комплексного об’єкту, що синергійно поєднує значну кількість видів декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, прийоми традиційного крою, валяння з вовни, вибійка, фарбування рослинними барвниками, аплікація, виготовлення штучних квітів традиційним способом, плетіння з природних матеріалів, бісеронанизування, робота зі шкірою, виготовлення прикрас з текстилю та інші).Визначено та обґрунтовано технології етнодизайну народної ляльки як основні напрями вивчення етнодизайну, зокрема технологію формування українського традиційного костюму; технологію застосування традиційних натуральних матеріалів та технік їх обробки і декорування; технологію дослідження національної колористики та орнаментики; технологію вивчення та реконструкції побутово-обрядового значення ляльки.Досліджено семантику основних понять «іграшка», «народна іграшка», «іграшкарство», «лялька», «лялька-мотанка», «вузлова лялька». Уточнено зміст понять «дизайн», «етнодизайн», «декоративно-ужиткове мистецтво», «декоративно-прикладне мистецтво», «народне мистецтво».Подано авторське тлумачення поняття «етнодизайн народної ляльки» – комплексна міждисциплінарна творча, дослідницька, проєктно-технологічна діяльність, що реалізується через синергію найдавніших практик декоративно-ужиткового мистецтва та сприяє формуванню національної самосвідомості українців.Структуровано, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність цілеспрямованого процесу підготовки майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну народної ляльки в системі шкільної та позашкільної освіти у різних форматах освітньо-виховної роботи у єдності компонентів макроструктури (структурно-логічна послідовність спеціально виділених навчальних дисциплін та практик, сукупність змістових модулів, що забезпечують фахову підготовку майбутніх учителів за визначеними напрямами технологій етнодизайну у змісті різних навчальних дисциплін) і компонентів мікроструктури (семіотичний, що містить систему вправ і завдань, технологічних прийомів та технік, демонстраційний матеріал (твори народного мистецтва, комплекти зразків технік декоративно-ужиткового мистецтва), презентаційні проєкти (тематичні виставки та музейні експозиції, мультимедійні засоби навчання тощо); методичний, до якого увійшли проблемно-пошукові, ігрові, імітаційні, інтерактивні, художньо-графічні, проектні, презентаційні методи навчання; праксеологічний, що розкриває специфіку реалізації сучасних форматів освітньо-виховної роботи (веб-квести, етноподорожі, віртуальні етно-екскурсії, тематичні стилізовані етно-дійства, етно-проєкти, етномистецькі перфоманси, етномайтер-класи, шоу майстер-класи тощо).Подальшого розвитку набули зміст, форми і методи фахової підготовки майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну через мистецтво виготовлення народної вузлової ляльки на уроках трудового навчання та технологій, гурткових заняттях, під час організації та проведення виховних та мистецьких заходів, презентаційної та музейно-освітньої діяльності.Практичне значення дослідження полягає у розробці комплексу програмних змістових модулів: «Етнографічні нариси про українську народну іграшку», «Поєднання технологій етнодизайну в процесі створення народної вузлової ляльки», «Реалізація етнодизайну у контексті освітньої галузі «Технології», «Методика організації позаурочної навчальної діяльності учнів з етнодизайну», що спрямовані на поглиблення вивчення основ етнодизайну через технологію виготовлення народної ляльки, і можуть доповнити навчальні програми освітніх компонентів, спрямованих на формування методичної та професійно-технологічної компетентності майбутніх учителів технологій; навчально-методичного посібника «Залучення молоді до етнодизайну через призму народної української ляльки»; навчальної програми з позашкільної освіти художньо-естетичного напряму творчого об’єднання «Народознавство та народна лялька»; методичних рекомендацій щодо проведення етномайстер-класів для різної категорії респондентів.^UThe dissertation of N. Svyridyuk highlights the problem of forming the readiness of future technology teachers to use ethnodesign in professional pedagogical activities.The work presents a unique conceptual approach to the preparation of future technology teachers for the use of ethnodesign technologies in the educational process through the art of a folk doll, as a complex object that synergistically combines a significant number of types of decorative and applied art (embroidery, weaving, techniques of traditional cut, felting from wool, vybiika, dyeing with vegetable dyes, appliqué, making artificial flowers in the traditional way, weaving from natural materials, beading, working with leather, making jewelry from textiles and others).The ethnodesign technologies of the folk doll are defined and substantiated as the main directions of studying ethnodesign, in particular the technology of forming the Ukrainian traditional costume; the technology of using traditional natural materials and their processing and decorating techniques; research on the technologies of national colors and ornamentation; the technologies of studying and reconstructing the domestic and ritual meaning of the doll.The semantics of the main concepts "toy", "folk toy", "toy making", "doll", "motanka doll", "knotted doll" have been studied. The content of the terms "design", "ethnodesign", "decorative and applied art", "folk art" has been clarified.The author's interpretation of the concept of "ethnodesign of a folk doll" is presented - it is a complex interdisciplinary creative, research, project and technological activity, which is realized through the synergy of the oldest practices of decorative and applied art and contributes to the formation of national self-awareness of Ukrainians.Structured, theoretically substantiated and experimentally verified the effectiveness of the purposeful process of training future technology teachers for the use of ethnic doll design in the system of school and out-of-school education in various formats of educational work in the unity of the components of the macro structure (structural and logical sequence of specially selected educational disciplines and practices, a set of content modules that provide professional training of future teachers in certain directions of ethnodesign technologies in the content of various educational disciplines) and components of the microstructure (semiotic, containing a system of exercises and tasks, technological methods and techniques, demonstration material (works of folk art, sets of samples of decorative and utilitarian art techniques), presentation projects (thematic exhibitions and museum expositions, multimedia teaching aids, etc.); methodical, which included problem-searching, game, simulation, interactive, art-graphic, project, presentation methods of learning; praxeological, which reveals the specifics of the implementation of modern formats of educational work (web quests, ethno-trips, virtual ethno-excursions, thematic stylized ethno-activities, ethno-projects, ethno-artistic performances, ethno master classes, show master classes, etc.).The content, forms and methods of professional training of future technology teachers for the use of ethnodesign through the art of making a folk knotted doll in technology lessons, group classes, during the organization and conduct of educational and artistic events, presentation and museum-educational activities gained further development.The practical significance of the study lies in the development of a complex of program content modules: "Ethnographic essays on Ukrainian folk toys", "Combination of ethnodesign technologies in the process of creating a folk knotted doll", "Implementation of ethnodesign in the context of the educational field "Technology", "Methodology of organizing extracurricular educational activities of students on ethnodesign", which are aimed at deepening the study of the basics of ethnodesign through the technology of making a folk doll, and can complement the educational programs of educational components aimed at the formation of methodological and professional-technological competence of future technology teachers; educational and methodological manual "Involvement of youth in ethnodesign through the prism of a folk Ukrainian doll"; curriculum for extracurricular education in the artistic and aesthetic direction of the creative association "Folklore and folk doll"; methodological recommendations for conducting ethno master classes for different categories of respondents.

Досліджуються прості замкнені геодезичні на правильних тетраедрах в тривимірних сферичному і гіперболічними просторах. Введено комбінаторний тип таких геодезичних, що визначає порядок перетину ребер тетраедра геодезичними. Доведено класифікаційні теореми існування і єдиності простих замкнутих геодезичних заданого комбінаторного типу на правильному тетраедрі в залежності від значення плоского кута грані тетраедра. Показано, що прості замкнені геодезичні на правильному тетраедрі повинні проходити через середини двох пар протилежних ребер тетраедра. Проаналізовано асимптотичну поведінку числа простих замкнутих геодезичних довжини не більше L, коли L прямує до нескінченності, на правильному тетраедрі в гіперболічними просторі. Доведено теореми про зовнішню форму підмноговидів багатомірного гіперболічного простору, що мають метрику обертання.^USimple closed geodesics on regular tetrahedra in three-dimensional spherical and hyperbolical spaces are studied. A combinatorial type of such geodesics, which determines the order of intersections of geodesics with the edges of tetrahedra, is introduced. Existence and uniqueness theorems for simple closed geodesics of fixed combinatorial type on regular tetrahedra, which reveal the dependence on the value of the flat angles of tetrahedra, are proved. It is shown that simple closed geodesics on a regular tetrahedron have to go through the mid-points of two pairs of edges of the tetrahedron. The asymptotic behaviour of the number of simple closed geodesics, whose length is less or equal to L, on a regular tetrahedron in the hyperbolic space is analysed as L tends to the infinity. Theorems on the extrinsic form of submanifolds with rotationally invariant metric forms in the many-dimensional hyperbolic space are proved.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертаційна робота містить результати комплексної характеристики правового механізму взаємодії громадянського суспільства і держави у сфері захисту прав дітей в Україні. Матеріал дисертації узагальнює аналіз наукових праць, що стосуються вказаної проблеми, міжнародно-правових договорів, національних нормативно-правових актів, аналітичної та статистичної інформації. У роботі наголошено, що практично всі держави сучасного світу узгоджують власну політику у сфері прав дітей з універсальними стандартами, які містить міжнародний механізм захисту прав дитини, у зв'язку з чим здійснено ретроспективний аналіз формування цього механізму й виокремлено чотири етапи цього процесу – від початку ХХ ст. і донині. Висвітлено зміст основних загальних і спеціальних міжнародно-правових актів, які регламентують права дитини та їх захист. Охарактеризовано діяльність міжнародних міжурядових і неурядових організацій у сфері захисту прав дітей. Підкреслено, що в третьому тисячолітті зусилля міжнародного співтовариства спрямовуються на реалізацію принципу найкращого забезпечення інтересів дитини. Висвітлено європейську політику у сфері захисту прав дітей, що реалізується під егідою Ради Європи та у рамках Європейського Союзу. Виявлено відповідність законодавства України європейським конвенціям щодо захисту прав дітей та прагнення Української держави досягнути такого ж рівня захисту прав дитини, який забезпечують країни-члени ЄС. Захист прав дітей розглянуто як один із напрямів ювенальної політики держави. Охарактеризовано модель молодіжної/ювенальної політики Української держави, що має змішаний характер, оскільки поєднує риси поширених у світі шведської та американської моделей. Крім того, національну модель молодіжної/ювенальної політики визнано відкритою, оскільки вона орієнтується на норми міжнародного права прав дитини. Підтверджено, що на сучасному етапі ювенальна політика України зберігає багато патерналістських ознак. Перспективним напрямом розвитку ювенальної політики визнано поєднання патерналізму та лібералізму, що передбачає як особливий захист дитини з боку суспільства і держави, так і безпосередню участь дитини у прийнятті рішень з тих питань, які безпосередньо її стосуються. Запропоновано визначення ювенальної політики як діяльності державних і недержавних інституцій щодо створення умов з метою всебічного розвитку дітей та їх соціального становлення як повноправних членів громадянського суспільства. Зміст ювенальної політики охарактеризовано як єдність трьох основних напрямів діяльності щодо забезпечення, охорони і захисту прав дітей. Захист прав дітей розглянуто у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті захист прав дітей є частиною соціальної функції держави та являє собою систему юридичних, економічних, організаційних заходів щодо забезпечення, охорони і відновлення у разі порушення прав, свобод і законних інтересів дітей. У вузькому аспекті захист прав дітей розуміється як діяльність державних органів і суспільних інституцій, спрямована на убезпечення дитини від порушення її прав і свобод, поновлення порушених прав і притягнення порушників до відповідальності. Доведено, що цілеспрямована й ефективна реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей забезпечується цілісним механізмом – системою компетентних державних органів, що створюють належні умови для реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів дитини у передбачених законодавством формах за допомогою відповідних засобів і способів попередження та/або усунення їх порушень. У сфері захисту прав дитини діють органи як загальної, так і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції формують правову основу для захисту прав дітей в Україні, а органи спеціальної компетенції здійснюють практичне забезпечення і захист прав дитини. Відзначено, що система спеціалізованих органів не має стабільного характеру.^UA thesis submitted for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 081 – Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2021.This dissertation contains the results of a comprehensive general theoretical characterization of the legal mechanism of interaction between the state and civil society in the sphere of protection of the rights of the child in Ukraine. The material of the dissertation generalizes the analysis of scientific works concerning the mentioned problem, international legal treaties, national normative legal acts, analytical and statistical information.The work points out that practically all states of the modern world align their policies in the area of the rights of the child with the universal standards contained in the international mechanism for the protection of the rights of the child. A retrospective analysis of the formation of this mechanism was carried out, and four stages in this process – from the beginning of the twentieth century to the present day – were highlighted. The contents of the main universal and specific international legal instruments governing the rights of the child and their protection have been reviewed. The activities of international intergovernmental and nongovernmental organizations in the area of the protection of the rights of the child are described. It is emphasized that in the third millennium the efforts of the international community are aimed at implementing the principle of the best interests of the child.Consideration is given to European policy on the protection of children's rights, which is implemented under the aegis of the Council of Europe and within the framework of the European Union. The conformity of Ukrainian legislation with the European conventions on the protection of the rights of the child and the aspiration of the Ukrainian state to achieve the same level of protection of the rights of children, which is ensured by the EU member countries has been revealed.The protection of children's rights has been examined as one of the directions of the state juvenile policy. The model of youth/juvenile policy of the Ukrainian state, which has a mixed character, as it combines features of the widespread in the world Swedish and American models, is characterized. In addition, the national model of youth/juvenile policy is recognized as open, as it is oriented to the norms of international law of the rights of the child.It is confirmed that at the present stage the juvenile policy in Ukraine retains many paternalistic features. A combination of paternalism and liberalism is recognized as a promising direction for the development of juvenile policy. This combination provides both special protection of the child by society and the state, and the direct participation of the child in decision-making on those issues that directly affect him or her.A definition of the juvenile policy as the activity of state and non-state institutions on creation of necessary conditions for all-round development of children and their social formation as full members of civil society is offered. The content of the juvenile policy is described as the unity of three main directions of activity on provision, protection and defense of children's rights. The protection of children's rights is considered in the broad and narrow aspects. In the wide aspect protection of children's rights is a part of social function of the state and represents a system of legal, economic, organizational measures for provision, protection and restoration in case of violation of their rights, freedoms and legitimate interests. In the narrow aspect, the protection of children's rights is understood as the activity of state bodies and public institutions aimed at ensuring the safety of children from violations of their rights and freedoms, restoring violated rights and bringing violators to justice.It has been argued that the targeted and effective implementation of government policy on the protection of children's rights is ensured by an integrated mechanism, i.e., a system of competent State bodies providing appropriate conditions for the realization, protection and defence of the rights, freedoms and legitimate interests of children in the forms prescribed by law through appropriate ways and means of preventing and/or eliminating violations of those rights. Both general and special agencies are involved in the protection of children's rights. The general bodies form the legal basis for the protection of the rights of the child in Ukraine, while the special bodies ensure the practical implementation and protection of the rights of the child. It is noted that the system of specialized bodies is unstable.

Дисертацію присвячено вирішенню науково-прикладного завдання оновлення науково-методичних засад графоаналітичного моделювання у застосуванні до завдань девелоперського супроводу будівельних проектів, їх моделювання та коригування характеристик циклу і середовища впровадження проекту.Cформовано графоаналітичну модель нової типології та конструктиву – графоаналітичну модель локалізованого супроводу циклу ДБП (абревіатура ГРАМ-ЛС-ДЦБП). Модель реалізує 9-рівневу систему локалізації рішень щодо циклу та середовища ДБП, який впроваджується як інноваційне підприємство: від «нульового рівня» – формування вихідних даних щодо ДБП до 9-го, «топ»-рівня моделі, який візуалізує картину цілісного адміністрування середовищем ІП та проектним циклом ДБП. Для забезпечення відповідності моделі вимогам адекватного відображення зміст циклу ДБП та середовища організацій-учасників адекватності, здійснено модернізацію графічної та розрахунково-аналітичної основи моделі в напрямі – від одноцільової до багатоцільової, мультиструктурованої (9-рівневої) моделі синергетичного типу, яка сполучає можливості графоаналітичного моделювання з перевагами мережевих моделей «worc-arc», «worc&matrix», «work&top», з приклданими пакетами сучасних цифрових та управлінських технологій (BIM-, SADT-, MathСab-моделювання). Функціональне призначення моделі забезпечено через інтеграцію окремих візуально-графічних та аналітичних кейс-«локацій» – спеціальних модулів, що у вигляді розгалуження «графу» та відповідної аналітичної матриці відображатимуть окремий етап та аспект щодо характеристик циклу та конкурентоспроможності його провідних учасників та організацій-виконавців.Успішно забезпечено коригувально-адаптогенні можливості формалізаційного апарату створеної графоаналітичної моделі в частині адаптації до особливостей девелоперського середовища впровадження проектів будівництва. Для остаточного відбору альтернатив упровадження циклу ДБП у складі розрахункового апарату моделі типу «ГРАМ-ЛС-ЦДБП», визначено 5 аналітичних критеріїв. На основі теоретичних та методико-аналітичних результатів створено комплекс прикладних програм. Комплекс програм забезпечує успішне адміністрування змістом циклу ДБП та середовищем інноваційного підприємства, через інноваційний підхід до структурування та візуалізації змісту процесів всередині операційної системи зазначеного підприємства.Ключові слова: графоаналітичні моделі, девелоперський будівельний проект (ДБП), локалізація супроводу ДБП, геометрична економетрика, інноваційне підприємство, графоаналітична модель локалізації супроводу впровадження ДБП (ГРАМ-ЛС-ДБП).^UThe dissertation is devoted to solving the scientific and applied problem of updating the scientific and methodological principles of grapho-analytical modeling in application to the tasks of development support of construction projects, their modeling and adjusting the characteristics of the cycle and environment of project implementation.The dissertation is devoted to solving the scientific and applied problem of updating the scientific and methodological principles of grapho-analytical modeling in application to the tasks of development support of construction projects, their modeling and adjusting the characteristics of the cycle and environment of project implementation.The combination of the principles of grapho-analytical modeling with the branch theory of «geometric econometrics» (used as a leading general methodological component of the study), which is combined with administrative methodologies, is determined by a rational way to improve the conceptual-theoretical and methodological basis of graph-analytical and geometric modeling. and reengineering of operating systems of projects and enterprises, with the principles of «smart» management.A graph-analytical model of a new typology and construct – a graph-analytical model of localized support of the DCP cycle (abbreviation GRAM-LS-DCP) has been formed. The model implements a 9-level system of localization of decisions on the cycle and environment of DCP, which will be implemented as an innovative enterprise: from «zero level» – the formation of input data according to DBP to the 9th, «top» level of the model and the DCP design cycle. To ensure compliance of the model with the requirements of adequate reflection of the content of the DBP cycle and the environment of organizations-participants of adequacy, the graphic and calculation-analytical basis of the model was moderated in the direction from single-target to with the advantages of network models «worc-arc», «worc & matrix», «work & top», with attached packages of modern digital and control technologies (BIM-, SADT-, MathCab-modeling). The functional purpose of the model is provided through the integration of separate visual-graphical and analytical case – «locations» – special modules that in the form of branching «graph» and the corresponding analytical matrix will reflect a separate stage and aspect of the cycle characteristics and competitiveness of its leading participants and performers.Key words: graph-analytical models, developer construction project (DCP), localization of DBP support, geometric econometrics, innovative enterprise, graph-analytical model of localization of development construction project support (GrAM-LS-DCP).

Дисертація є першим в українській науці конституційного права монографічним дослідженням конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду на основі аналізу українського та європейського досвіду. В роботі проведено комплексний аналіз механізму забезпечення незалежності конституційного суду, класифіковано засоби її забезпечення; визначено системи засобів, якими конституційний суд може забезпечувати власну незалежність та які мають реалізовуватися іншими суб'єктами. Встановлено, що поняття незалежність конституційного суду є багатоаспектним та може розглядатися як конституційна цінність, принцип та як властивість конституційного суду, що відображає такий його стан, за якого відсутній неправомірний вплив на Суд з боку інших суб'єктів. Доведено, що стан незалежності конституційного суду є передумовою його неупередженості при здійсненні повноважень, а його досягнення можливе за рахунок повноцінного функціонування механізму конституційно-правового забезпечення. Обґрунтовано, що правовий механізм конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду є системою правових норм, які формують гарантії, та інших засобів юридичного і неюридичного характеру, що реалізуються задля уникнення неправомірного впливу на конституційний суд та забезпечення його неупередженості при здійсненні повноважень.^UThe dissertation is the first in the Ukrainian science of constitutional law monographic study of ensuring the constitutional and legal independence of the constitutional court based on the analysis of Ukrainian and European experience. The paper covers a comprehensive analysis of the mechanism for ensuring the independence of the constitutional court, classifies the means for its ensuring; the study defines the system of means, with which the constitutional court can ensure its own independence, and which shall be realized by other subjects of law. It has been established that the concept of the independence of the constitutional court is multifaceted and can be considered as a constitutional value, principle, and as a property of the constitutional court which reflects such a status of it, in which there is no undue influence on the Court by other subjects of law. It has been proven that the state of the independence of the constitutional court is a prerequisite for its impartiality in exercising its powers, and it is possible to achieve it given the full operation of the mechanism of the constitutional and legal guarantee. It is substantiated that the legal mechanism of constitutional and legal ensuring of the independence of the constitutional court is a system of legal norms that form guarantees and other legal and non-legal means implemented to prevent the undue influence on the constitutional court and ensure its impartiality in exercising its powers.

Робота присвячена науковому аналізу такого явища як необережне співзаподіяння шкоди суспільним відносинами, що охороняються законодавством України про кримінальну відповідальність. Досліджено історичний шлях витоку та ґенезис проблеми вчинення єдиного необережного злочину (за теперішньою термінологією – кримінального правопорушення) кількома суб’єктами. Проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід вирішення цього питання. Встановлено, що необережне співзаподіяння шкоди як поняття, що використовується у теорії кримінального права має всі необхідні передумови для розгляду його в якості самостійного положення теорії кримінального права. Досліджено питання дефініції необережного співзаподіяння з огляду на наявність різноманітних наукових точок зору щодо виділення та розуміння тих чи інших ознак цього поняття. Обґрунтовано новий підхід до розгляду дискусійного питання його об’єктивних та суб’єктивних зв’язків між співзаподіювачами шкоди з необережності. Загалом, до ознак необережного співзаподіяння пропонується відносити: 1) множинність суб’єктів кримінального правопорушення; 2) наявність взаємодії дій (та/або бездіяльності) співзаподіювачів необережної шкоди, яка включає у себе: а) об’єднання зусиль у формі ситуативної спільності, технічного (механічного) взаємозв’язку, чи поєднання останніх б) єдність діяння, в) єдиний для всіх співзаподіювачів суспільно небезпечний наслідок, г) наявність причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) співзаподіювачів та суспільно небезпечним наслідком, що настав; 3) суб’єктивний зв’язок між співзаподіювачами; 4) необережне співзаподіяння можливе лише при вчиненні необережного кримінального правопорушення. Під необережним співзаподіянням пропонується розуміти вчинення декількома суб’єктами кримінального правопорушення через взаємодію діянь, що з необережності спричинило єдиний суспільно небезпечний наслідок.Обґрунтовано існуючий у науці підхід щодо поділу випадків необережного співзаподіяння на дві типологічні групи: паралельне та послідовне. Запропоновано також виділяти окремі типологічні групи необережного співзаподіяння за критерієм характеристики суб’єктивної сторони та об’єктивної сторони вчиненого: 1) необережне співзаподіяння при відсутності якого б то не було суб’єктивного взаємозв’язку між суб’єктами з приводу заподіяної шкоди (яке має як мінімум два підвиди – це «автономне необережне співзаподіяння» та «усвідомлене необережне співзаподіяння»); 2) необережне співзаподіяння з наявністю певного роду двостороннього зв’язку між суб’єктами. Встановлено, що підставою кримінальної відповідальності співзаподіювачів суспільно небезпечного наслідку з необережності є вчинення ними суспільно небезпечного діяння, передбаченого нормою статті Особливої частини КК України, яке містить склад кримінального правопорушення. Доведено, що межі кримінальної відповідальності за необережне співзаподіяння мають розглядатися з точки зору особливостей суб’єктного складу, предметного складу вини та ступеня об’єктивного вкладу учасників діяння до суспільно небезпечного наслідку. Встановлено, що більшість помилок органів досудового розслідування та суддів зводиться до неправильного визначення об’єктивного «вкладу» та предметного змісту вини, які у свою чергу є визначальними параметрами підтвердження виникнення або існування об’єктивних і суб’єктивних зв’язків між співзаподіювачами шкоди з необережності. Аргументовано, що суб’єктом кримінальних правопорушень при необережному співзаподіянні є переважно спеціальний суб’єкт. Підтверджено, що при характеристиці осудності можна виділити два її види – «загальну» – здатність до адекватної поведінки у звичайних умовах, та «спеціальну» – здатність до адекватної поведінки в умовах нервово-психічних перевантажень. Аргументовано, що нормативна регламентація положень про необережне співзаподіяння є необхідним елементом вирішення проблеми притягнення до кримінальної відповідальності кількох суб’єктів за вчинення необережного кримінального правопорушення. Доведено, що при індивідуалізації покарання за необережне співзаподіяння, необхідно враховувати такі обставини: характер і ступінь фактичної участі у вчиненому діянні, а також значення цієї участі у настанні суспільно небезпечного наслідку. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції, висновки та рекомендації у подальшому можуть бути використані у теоретичних розробках проблеми необережного співзаподіяння, у нормотворчій діяльності, для удосконалення діяльності органів досудового розслідування та судів, у підготовці комплексних програм із запобігання необережних кримінальних правопорушень.^UThe work is devoted to the scientific analysis of such a phenomenon as negligence co-causality of damage by social relations protected by the legislation of Ukraine on criminal liability. The historical path of the leak and the genesis of the problem of committing a single careless crime (according to the current terminology - a criminal offense) by several subjects have been studied. The domestic and foreign experience of solving this issue is analyzed. It has been established that negligent co-inflicting harm as a concept used in the theory of criminal law has all the necessary prerequisites for considering it as an independent provision of the theory of criminal law.The question of the definition of negligence co-causality has been studied in view of the presence of various scientific points of view regarding the selection and understanding of certain signs of this concept. A new approach to the consideration of the debatable issue of its objective and subjective connections between co-causers of damage due to carelessness is substantiated. In general, the signs of negligence co-causality are suggested to include: 1) multiplicity of subjects of the criminal offense; 2) the presence of interaction of actions (and/or inaction) of co-causers of negligent damage, which includes: a) joint efforts in the form of situational cooperation, technical (mechanical) interconnection, or a combination of the latter b) unity of action, c) a single a socially dangerous consequence for all co-causers, d) existence of a causal connection between the actions (inaction) of co-causers and the resulting socially dangerous consequence; 3) subjective connection between co-instigators; 4) negligence co-causality is possible only when committing a negligent criminal offense.Negligence co-causality is proposed to be understood as the commission of a criminal offense by several subjects as a result of interaction of actions, which caused a single negligence socially dangerous consequenceThe scientific approach to dividing cases of negligence co-causality into two typological groups: parallel and sequential is substantiated. It is also proposed to distinguish separate typological groups of negligence co-causality according to the criterion of characterizing the subjective side and the objective side of the committed: 1) negligence co-causality in the absence of any subjective relationship between the subjects regarding the damage caused (which has at least two subtypes are «autonomous negligence co-causality» and «conscious negligence co- causality»); 2) negligence co-causality with the presence of a certain kind of twoway communication between subjects. It was established that the basis of criminal liability of co-instigators of a socially dangerous consequence due to carelessness is their commission of a socially dangerous act, provided for by the norm of the article of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, which contains the composition of a criminal offense. It is proven that the limits of criminal liability for negligence co-causality should be considered from the point of view of the features of the subject composition, the objective composition of guilt and the degree of objective contribution of the participants of the act to the socially dangerous consequence. It has been established that most of the errors of pre-trial investigation bodies and judges are reduced to the incorrect definition of the objective «contribution» and the objective content of guilt, which in turn are the determining parameters for confirming the occurrence or existence of objective and subjective connections between co-causers of harm with carelessness It is argued that the subject of criminal offenses in case of negligence co-causality is mainly a special subject. It has been confirmed that two types of sanity can be distinguished – «general» - the ability to behave adequately in normal conditions, and «special» - the ability to behave adequately in conditions of neuropsychological overload. It is argued that the normative regulation of provisions on negligence co-causality is a necessary element of solving the problem of bringing several subjects to criminal responsibility for committing a negligent criminal offense. It has been proven that when individualizing the punishment for negligence co-causality, the following circumstances must be taken into account: the nature and degree of actual participation in the committed act, as well as the significance of this participation in the occurrence of socially dangerous consequences.The theoretical propositions, proposals, conclusions and recommendations formulated in the dissertation can be used in the future in the theoretical development of the problem of negligence co-causality, in rule-making activities, to improve the activities of pre-trial investigation bodies and courts, in the preparation of complex programs for the prevention of careless criminal offenses.

У дисертації системно розглянуто актуальну для сучасного музикознавства проблематику інтерпретаційного потенціалу тембру та фактури в оркестрових творах композиторів першої половини ХХ століття; вивчено та систематизовано основну джерельну базу, сформовано відповідний термінологічний апарат задля висвітлення досліджуваної теми. В якості музичних зразків для аналізу обрано оркестрові партитури, що є найбільш показовими з точки зору різноманітного вияву в них дії цього потенціалу – «Іспанська рапсодія» М. Равеля, «П'ять п'єс для оркестру» А. Шенберга, «Концерт для скрипки з оркестром in D» І. Стравінського. Опуси досліджено відповідно до хронології їхнього створення. Актуальність дослідження зумовлена кількома факторами, по-перше, існуванням певних «лакун» у вивченні тембру та фактури як єдиного художньо-виразового комплексу, що функціонує на всіх рівнях музичнокомунікативної системи; дану методологію дослідження обґрунтовано на прикладі вказаних оркестрових зразків. По-друге, у фокусі представленої проблематики домінантним визначено саме інтерпретаційний аспект тембру та фактури, який вивчено на прикладі оригінальної композиторської творчості як складного процесу, що закономірно включає механізми інтерпретації історичних художніх моделей – позамузичних і, власне, музичних: жанровостильових, формотворчих, стилістичних, у тому числі, темброво-фактурних тощо. Пропонований науковий дискурс теми є продуктивним із точки зору усвідомлення глибинних аспектів композиторської творчості та її важливої складової – інструментування, тим більше, що ці питання у сучасній музичнійнауці й досі залишаються малодослідженими. Це складає наукову новизну, перспективу подальшого розвитку основних положень пропонованої роботи, що сфокусовано в її назві – «Інтерпретаційні потенціал тембру та фактури в творчості композиторів першої половини ХХ століття».^UThe relevant for the modern musicology issue of the interpretative potential of timbre and texture in orchestral works of composers of the first half of the 20th century is systemically considered in the dissertation; the ecessary source base is studied and systematized, the appropriate terminological apparatus is formed for clarification of the main statements of the research. Ones of the most displaying orchestral scores are chosen for the analysis in the terms of the interpretative potential of timbre and texture – “Spanish Rhapsody” by M. Ravel, “Five Orchestral Pieces” by A. Schoenberg, “Concerto” for violin and the orchestra in D by I. Stravinsky. These works considered in accordance to their creation chronology. The research relevance is determined due to several factors. The first, there are certain “gaps” in the research of the timbre and the texture as a united artisticallyexpressive complex, which is functioning on all of the levels of musicallycommunicative system; this methodological statement is justified on the example of mentioned orchestral scores. The second, the dissertation is focused on the interpretative potential of timbre and texture, which is studied on the example of original composer's art; the latter naturally includes mechanisms of the interpretation of historical artistic models – extramusical and, actually, musical: genre-style, formative, stylistic, timbrally-textural etc. The proposed scientific discourse of the topic of the dissertation is productive in terms of comprehension of in-depth aspects of composer's art, and also its important component – the instrumentation (moreover, these issues are less considered in the modern musicology). These all form the scientific novelty, the perspective of the further development of main statements of the offered work, which are focused in the dissertation's name – “Interpretative Potential of Timbre and Texture in Orchestral Works of Composers of the First Half of the 20th Century”.

Дисертація присвячена проблемі формування організаційно-методичної компетентності здобувачів фахової передвищої освіти за спеціальністю 241 «Готельно-ресторанна справа». У роботі науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування організаційно-методичної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування у процесі професійної підготовки у єдності концептуального, змістово-процесуального та діагностувально-результативного блоків.Подано авторське тлумачення поняття «організаційно-методична компетентність» – інтегральна багаторівнева професійна здатність до проєктування, організації та контролю якості технологічних процесів у закладах готельно-ресторанного сервісу.У структурі організаційно-методичної компетентності виділено два основних складники: методичний та організаційний, кожен з яких містить своєрідні елементи діяльності, що відображаються у компонентах означеної категорії, таких як: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, діяльнісно-творчий, управлінсько-ергономічний.Розроблено та впроваджено навчально-методичні комплекси з професійно-орієнтованих навчальних дисциплін «Барна справа», «Управління якістю продукції та послуг» та «Організація обслуговування», методичні рекомендації до яких містять цілеспрямовані завдання на активізацію організаційно-методичної діяльності студентів та сприяють формуванню таких якостей як самоорганізація, саморегуляція, самомотивації навчально-пізнавальної діяльності.^UТhe dissertation is devoted to the problem of formation of organizational and methodological competence of vocational pre-higher educational institution graduates in specialty 241 “Hotel and restaurant business”. The functional technology model of forming organizational and methodological competence is structured and characterized as a unity of goal-setting, content- and process-defining, and evaluative blocks in the work. The author's interpretation of the concept of “organizational and methodological competence” is presented as an integral multilevel professional ability to design, organize, and control the quality of technological processes in hotel and restaurant business establishments.In the structure of organizational and methodological competence, two main components are distinguished: methodological and organizational, each of them containing specific elements of activity that are displayed in the components of the particular category, defined as conceptual, project-creative, analytical and managerial, communicative, and ergonomic.Educational and methodological resources for specialty-oriented academic disciplines “Bar Business,” “Products and Services Quality Management,” and “Service Organization” have been created and developed, featuring methodological recommendations that contain target-oriented tasks meant to stimulate students' organizational and methodological activities and facilitate the formation of such qualities as self-organization, self-regulation, self-motivation for the educational, activity.

У спеціальній літературі доведено, що відсутні системні знання про управління та організацію центрів підготовки тенісистів-професіоналів. Показано, що подальше удосконалення системи підготовки спортсменів високого класу, а також розвиток тенісу в світі і КНР передбачає розробку комплексного підходу і визначення ключових засад функціонування центрів з урахуванням нормативно-правових, соціально-економічних, науково-методичних і управлінських аспектів. Практичні аспекти реалізації прогнозу і моделі розвитку представлені на прикладі організації підготовки тенісистів-професіоналів провінції Шаньдун, де в теперішній час відбуваються системні зміни. Конверсія державної форми управління в суспільну, відбулася на прикладі трансформації Центру спортивного менеджменту видів спорту малих м'ячів провінції Шаньдун (Shandong Small Ball Sports Management Centre) у Федерацію видів спорту малих м'ячів провінції Шаньдун (Shandong Small Ball Sports Federation).^UIn the special literature it is proved that there is no systematic knowledge about the management and organization of training centers for professional tennis players. It is shown that further improvement of the system of training highly qualified athletes, as well as the development of tennis in the world and China involves the development of an integrated approach and defining the key principles of the centers, taking into account legal, socio-economic, scientific and methodological aspects. The model of tennis development in China provides for three components: methodological basis - scientific and methodological principles of sports development, regulation of public, public administration and private structures; support system - the formation of legal framework that stimulates the development of infrastructure, expansion of geography, the creation of a marketing system, integration into the international system of competition, taking into account the fundamental role of China in it through prestigious Small Ball Sports Management Center into the Shandong Small Ball Sports Federation.

У дисертації розглянуто та узагальнено особливості розвитку гандболу в Україні в умовах глобалізації спорту. Як засвідчив аналіз науково-методичної літератури, нормативно-правових документів та інформації із мережі Інтернет, стрімкий розвиток спорту вищих досягнень, особливо протягом останнього десятиріччя, потребує якісно нового підходу до системи організації та підготовки спортсменів до Ігор Олімпіад, чемпіонатів світу та Європи, враховуючи сучасні тенденції розвитку цього виду спорту. Аналізуючи розвиток гандболу у провідних країнах Європейського Союзу (Франція, Німеччина), можна виділити наступні особливості: автономія спорту; масовість виду, в основі якої лежить учнівський спорт; взаємодія громадських та державних організації з активною участю держави у регулюванні та фінансуванні програм підготовки спортсменів на різних етапах з урахуванням результатів наукових досліджень, а також підготовка кадрів. Важливою складовою є функціонування центрів підготовки, що створює не лише оптимальні умови для поєднання навчання та занять спортом, але й формує оптимальну атмосферу конкуренції, удосконалення спортсменів, підвищення кваліфікації та набуття досвіду тренерського складу.^UIn the dissertation the peculiarities of handball development in Ukraine in the conditions of globalization of sports are considered and generalized. According to the analysis of scientific and methodological literature, legal documents and information from the Internet, the rapid development of elite sports, especially over the past decade, requires a qualitatively new approach to organizing and training athletes for the Olympics, World and European Championships, taking into account modern trends in the development of this sport. Analysing the development of handball in the leading countries of the European Union (France, Germany), we can identify the following features: the autonomy of sport; mass nature of this sport, which is based on student sports; interaction of public and state organizations with active participation of the state in the regulation and financing of training programs for athletes at different stages, taking into account the results of scientific research, as well as training. An important component is functioning of training centres, which not only provides optimal conditions for combining training and sports, but also creates an optimal atmosphere of competition, improvement of athletes, training and experience of coaching staff.

Дисертація є першим в Україні системним і комплексним дослідженням диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України. В роботі поглиблено досліджено питання про поняття, види та засоби диференціації кримінальної відповідальності за знищення або пошкодження майна за кримінальним правом України, проблеми застосування таких засобів та удосконалення статей кримінального закону, які їх містять. Аналіз наявних доктринальних визначень таких понять, як «знищення» та «пошкодження» майна, дає підстави виокремити певні істотні ознаки, які притаманні кожному з них: 1) обидва ці терміни вказують одразу на дві ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення – і на суспільно небезпечне діяння, і на суспільно небезпечні наслідки. Тому, визначення цих понять мають містити опис і діяння, і наслідків. За цією ознакою вони відрізняються від таких термінів, як «псування», «руйнування» майна, які також використовуються в чинному КК України і вказують лише на діяння, не охоплюючи наслідків; 2) специфіка кримінально-правового тлумачення цих термінів обумовлює необхідність вказівки на протиправний руйнуючий уплив на майно як істотну ознаку діяння, що охоплюється поняттями «знищення майна» та «пошкодження майна». Щодо загального (не кримінально-правового) розуміння цих понять, то ними охоплюється не лише протиправний, а й правомірний руйнівний уплив на майно; 3) ознакою, що розмежовує поняття «знищення майна» та «пошкодження майна», є наслідки, які спричиняються під час вчинення цих діянь. Знищення майна означає такі наслідки: фізичне припинення 3 існування майна або такі його фізичні зміни, що унеможливлюють його відновлення; повна та постійна неможливість використання майна за його цільовим призначенням; припинення права власності на це майно. Своєю чергою, пошкодження майна означає такі наслідки: фізичні зміни, які погіршують якість чи зменшують цінність майна і можуть бути усунені; часткова та/або тимчасова неможливість використання майна за цільовим призначенням. Концептуальний аналіз доктринальних підходів дав можливість виокремити чотири аспекти розуміння поняття «диференціація кримінальної відповідальності»: 1) як метод чи принцип кримінальної політики; 2) віднесення диференціації кримінальної відповідальності до низки галузевих (спеціальних) принципів кримінального права; 3) диференціація кримінальної відповідальності розглядається як законотворчий та правозастосовний процес; 4) диференціація кримінальної відповідальності тлумачиться виключно як діяльність законодавця. У роботі висловлено думку, що більш обґрунтованою є позиція тих авторів, які визнають диференціацію кримінальної відповідальності прерогативою законодавця. Наведено аргументи на користь цієї позиції. У дисертації запропоновано два визначення поняття «диференціація кримінальної відповідальності» – у широкому та вузькому розуміннях, що дало можливість послабити дискусії у кримінально-правовій доктрині. Запропоновано визначення поняття «засіб диференціації кримінальної відповідальності» та констатовано, що універсальним засобом диференціації кримінальної відповідальності є юридична конструкція, модель злочину – склад злочину зі всіма його елементами та ознаками. Зроблено висновок, що, використовуючи можливості цього універсального «конструктора», законодавець диференціює кримінальну відповідальність, формуючи: 1) суміжні склади – склади злочинів, які відрізняються принаймні однією ознакою, яка є у одному складі й виключається в іншому; 2) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є загальним, а інший (інші) – спеціальний. До цієї групи належать і кваліфіковані склади, які, за своїм змістом, є нічим іншим як склади злочинів, які містяться у спеціальних нормах. Відмінність тільки у тому, що ці норми містяться у одній із загальною нормою статті; 3) конкуруючі норми, які містять склади злочинів, один із яких є, так званим, «цілим», а інші – «частинами». Така ситуація простежується, коли законодавець конструює складені склади злочинів.^UThe thesis is the first in Ukraine systematic and complex monographic research of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under thecriminal law of Ukraine. The paper examines issue of the concepts, types and means of differentiation of criminal liability for destruction or damage to property under thecriminal law of Ukraine, the problems of application of such means and improvement of articles of the criminal law that contain them.Analysis of existing doctrinal definitions of such concepts as destruction and damage to property, gives grounds to identify certain essential features thatare inherent in each of them: 1) both of these terms indicate two features of the objective side of the criminal offense – and a socially dangerous act, and sociallydangerous consequences. Therefore, the definitions of these concepts must contain a description of both the action and the consequences. On this basis, they differ fromsuch terms as «damage», «destruction» of property, which are also used in the current Criminal Code of Ukraine and indicate only the actions, not coveringthe consequences; 2) the specifics of the criminal law interpretation of these terms necessitates the indication of unlawful destructive influence on property, as an essentialfeature of the act, covered by the concepts of «destruction of property» and «damage to property». If we turn to the general (not criminal-legal) understanding of theseconcepts, they cover not only illegal but also legitimate destructive influence on property; 3) the feature that distinguishes the concepts of «destruction of property» and«damage to property» are the consequences that are caused in the course of these acts. Destruction of property means the following consequences: physical cessation of theproperty existence or such physical changes that make it impossible to restore it; complete and constant impossibility of using the property for its intended purpose;termination of ownership of this property. Whereas, property damage means the following consequences: physical changes that degrade the quality or reduce thevalue of the property and can be eliminated; partial and /or temporary inability to use the property for its intended purpose. Conceptual analysis of doctrinal approaches made it possible to identify four aspects of understanding the concept of «differentiation of criminal liability»: 1) as a method or principle of criminal policy; 2) attribution of differentiationof criminal liability to a number of branch (special) principles of criminal law; 3) differentiation of criminal liability is considered as a legislative and law enforcement process; 4) differentiation of criminal liability is interpreted exclusively as the activity of the legislator. The paper expresses the opinion that the position of those authors who recognize the differentiation of criminal liability as the prerogative of the legislator seems to be more reasonable. Arguments in favour of this position are given. The thesis proposes two definitions of the concept of «differentiation of criminal liability» in the so-called, broad and narrow sense, which made it possible to reduce the degree of discussion in criminal law doctrine. It is suggested the definition of the concept of a means of differentiation of criminal liability and stated that the universal means of differentiation of criminalliability is the legal structure, the model of the crime – the corpus delicti with all its elements and features. It is concluded that using the capabilities of this universal«designer», the legislator differentiates criminal liability by constructing: 1) contiguous corpus delicti – corpus delicti that differ in at least one feature, which exists in one structure and is excluded in another; 2) competing provisions that contain corpus delicti, one of which is general and the other (others) special. This group also includes qualified corpus delicti, which by their nature are nothing but corpus delicti contained in special provisions. The only difference is that these rules are contained in one of the general provisionof the article; 3) competing provisions, which contain corpus delicti, one of which is the socalled «entire» and the others – «parts». This situation is observed when the legislatorconstructs compiled corpus delicti.

Дисертаційна робота присвячена встановленню закономірностей структурних змін та фазових перетворень у двовимірних системах та металевих наноматеріалах під різним типом зовнішньої дії, а також зв'язку цих перетворень з фізичними властивостями досліджуваних систем. Основним результатом роботи є запропонована концепція дослідження наноматеріалів, що базується на методах класичної молекулярної динаміки та теоретичної фізики, яка була застосована для розрахунку ефективних механічних параметрів та описанні поведінки двовимірних карбідів титану та інших низькорозмірних систем під дієюзовнішнього впливу.Для дослідження механічних властивостей двовимірних карбідів титану Tin+1Cn була реалізована теоретична модель, в якій для описання взаємодії між атомами в досліджуваних зразках був використаний комбінований міжатомний потенціал. У рамках розробленої методики досліджено поведінку Tin+1Cn максенів під дією деформації розтягнення та згинання, описано динаміку руйнування зразків та розраховано ефективні механічні параметри. Досліджено можливість механічного розшарування наноламінату Ti2AlC з утворенням фрагменту двовимірного Ti2C. Проаналізовано температурну стабільність Tin+1Cn максенів тавизначені діапазони температур, в яких досліджувані зразки зберігають свою двовимірну будову. Досліджено механічні та термодинамічні властивості металевих наночастинок зі структурою «ядро-оболонка», а також описано взаємодію металевих наночастинок з поверхнею Ti2C максена.^UThe thesis is devoted to the determination and description of structural changes and phase transitions in two-dimensional systems and metallic nanomaterials under different types of external influence, and connections of such transformations with the physical properties of the studied systems. The main result of the work is the proposed concept for nanomaterials research, which is based on the methods of classical molecular dynamics simulations and theoretical physics, that was used to calculate effective mechanical parameters and describe the behavior of two-dimensional titanium carbides and other low-dimensional systems under external influence. To study the mechanical properties of two-dimensional titanium carbides Tin+1Cn, a theoretical model based on a combination of interatomic potentials for classical molecular dynamics simulations was proposed. Within the developed technique, the behavior of Tin+1Cn mxenes under external tensile and bending strain was investigated, the failure dynamics of the studied samples was described, and effective mechanical parameters were calculated. The possibility of mechanical exfoliation of Ti2AlC nanolaminate with the formation of a two-dimensional Ti2C fragment was investigated. The temperature stability of Tin+1Cn mxenes was studied and the temperature ranges in which the studied samples retain their two-dimensional structure are determined. The mechanical and thermodynamic properties of metal nanoparticles with core@shell structure have been studied. The interaction of metal nanoparticles with the surface of two-dimensional Ti2C surface is also described.

Дисертацію присвячено спеціальному вивченню транскрипційної творчості для різних народно-інструментальних складів за участю баяна / акордеона сучасних композиторів Харкова – Б. Міхєєва, О. Назаренка, А. Стрільця, що є першим системним науковим досвідом для сучасного українського музикознавства. Цю тему слід розглядати в контексті актуальних сучасних досліджень, присвячених українській національній музичній культурі, її «емблемним» репрезентативним явищам, серед яких провідне місце займає український народний оркестр, його ґенезис, шляхи професіоналізації, становлення та розвитку жанрово-стильової системи від фольклорних джерел до композиторської творчості. У зв'язку з цим здійснено огляд історії становлення та історіографії вивчення харківської регіональної школи народних інструментів, її баянно-акордеонного підрозділу; висвітлено генерацію музикантів, композиторські, виконавські, освітні традиції. Вивчено транскрипції представників харківської школи різних поколінь – Б. Міхєєва, О. Назаренка, А.Стрільця, що демонструють поєднання композиторської та виконавської майстерності, віртуозний концертний стиль, ретельне ставлення до збагачення сучасного професійного народно-інструментального репертуару за рахунок творів світової класики.^UThis thesis is dedicated to the research of transcriptional creativity for different folk instrumental ensembles featuring button or key accordion of modern Kharkiv composers: B. Mikhieiev, O. Nazarenko, A. Strilets, thus being first systematic research experience in the field of Ukrainian musicology. This is caused by growing quantity of Ukrainian musicological researches, devoted to national musical culture, its “emblematic”, representative phenomena, including Ukrainian folk orchestra, its genesis, evolution, path to professionalism, creation and development of genre and style system from folklore sources to composers' creativity, from improvisational culture to academic interpretational tradition of professional music activity. Thus, examination of history of foundation and historiography of research of Kharkiv regional folk instrumental school, is made, as well of its branches, including class of button or key accordion; a generation of musicians-teachers, compositional, educational traditions, student artistic collectives, their repertoire (from secondary genres to original works for folk instruments orchestra) are illuminated. Creative outcome of composers shows significant share of secondary genres in it. As a result of this research, paramount role of timbral-textural complex (TTC) for interaction of performative and compositional components, establishment of new artistic, namely, concert, status of folk instruments was defined. This complex, firstly, reflects metamorphoses of dramaturgy, imagery, semantics, style, genre and form of original work in transcription; secondly, reveals the mechanics of phenomenon of composer's interpretation of musical work-model, constituted by dialectics of dialogue between styles as well as between composers; thirdly, it highlights specifics of musical thinking, aimed at creation of new artistic integrity – bi-author's transcriptional conception (which approximates it to the tasks of original creativity of composer).

Дисертація присвячена науковому вирішенню актуального наукового завдання: клініко-патогенетично обґрунтувати і оптимізувати критерії діагностики та лікування наслідків ЧМТ в учасників антитерористичної операції (АТО) на підставі вивчення стану вегетативної системи та синдромокомплексів у різні періоди ТПМ.Вивчена структура і клінічна динаміка наслідків сучасної бойової ЧМТ серед учасників АТО, особливості вегетативного портрету хворих після перенесеної ЧМТ у військовому конфлікті на тлі конституційних особливостей особистості, клінічного перебігу, динаміки та поліморфізму наступних вегетативних змін у віддаленому посттравматичному періоді та періоді залишкових явищ. Доведено, що в клінічних проявах ТПМ в учасників АТО, які постраждали від сучасної бойової МВТ, незалежно від періоду, превалювали цефалгічний синдром та ВД з перманентними порушеннями, переважали розлади ВНС з превалюванням патологічних типів ВТ з наростанням парасимпатикотонії, патологічної ВР з ії підвищенням за парасимпатикотонічним типом. Виокремлені особливості посттравматичного головного болю у віддаленому періоді з переважанням хронічного головного болю напруги після легкої ЧМТ. Досліджено частоту виникнення ПТЕ залежно від тяжкості перебігу перенесеної травми, вегетативного реагування, віку, преморбідних і психологічних особливостей особистості. Нейрофізіологічні відмінності симптоматичної ПТЕ та пароксизмальних вегетативних станів: у більшості обстежуваних з симптоматичною ПТЕ переважав гіперсинхронний вигляд електроенцефалограми (ЕЕГ)(ІІ тип за О.О.Жирмунською), а при пароксизмальних вегетативних проявах - ЕЕГ крива II (гіперсинхронного типу) та IV (пароксизмального типу) за О.О. Жирмунською.Доповнено новими даними стан психоемоційної сфери, окремих психічних функцій пацієнтів, які перенесли бойову травму в різні періоди ТПМ, показано провідну роль тривожно-депресивного синдрому. У більшості ветеранів було діагностовано ПТСР, за Міссісіпською шкалою ці показники знаходилися у високому кореляційному діапазоні, при цьому тривалість перебування в АТО не впливала на його розвиток.В результаті проведених досліджень оптимізована діагностика вегетативних і психоемоційних змін та інших розладів у віддаленому періоді ЧМТ у хворих із ТПМ для проведення диференційної діагностики, а також з метою зменшення інвалідизації і поліпшення якості життя пацієнтівУ дисертації патогенетично обґрунтовано диференційовану терапію вегетативної дисфункцій, ПТЕ, психовегетативного синдрому, тремтливого функціонального гіперкінезу. Запропоновано і доведено ефективність нового алгоритму корекції епілептичних нападів з урахуванням вегетативного профілю, що знизило кількість епілептичних нападів до поодиноких, поліпшило біоелектрогенез мозку, стан ВНС за рахунок нормалізації ВТ, а також купірувало вегетативні кризові стани у більшості випадків.^UThe dissertation is devoted to the scientific solution of the actual scientific problem: to substantiate clinically pathologically and to optimize diagnostic and therapy criteria of traumatic brain injury (TBI) effects in Anti-Terrorist Operation(ATO) participants on the basis of autonomic system state study and syndrome complex study in different TBI periods. The structure and clinical dynamics of the modern combat TBI effects in ATO participants, as well as features of patients' autonomic portrait after TBI in military conflict on the background of constitutional personality traits, clinical course, dynamics and polymorphism of subsequent autonomic changes in the remote posttraumatic period and period of residual phenomena were studied. It was proved, that in the clinical manifestations of traumatic brain damage (TBD) in ATO participants affected by modern combat mine-explosive injury, regardless of the period, prevailed cephalic syndrome and autonomic distonia with permanent disorders, as well as disorders of the ANS with a predominance of pathological types of vegetative tonus with increasing parasympathicotonia, pathological vegetative reactivity with her increasing by parasympathicotonic type. Features of post-traumatic headache in the remote period with the predominance of chronic tension headache after mild trauma have been identified. The frequency of post-traumatic epilepsy(PTE) depending on the severity of the trauma, autonomic response, age, premorbid and psychological personality traits were studied.Neurophysiological differences between symptomatic PTE and paroxysmal vegetative states: in most patients with symptomatic PTE the hypersynchronous type of electroencephalogram (EEG) prevailed (type II according to O.O. Zhirmunska), and in paroxysmal vegetative manifestations – EEG type II (hypersynchronous type) and IV (paroxysmal type) according to O.O. Zhirmunska. The state of psycho-emotional sphere, separate mental functions of patients who have endured a combat trauma in different periods of TBD are supplemented with new data, the leading role of anxiety-depressive syndrome was shown.Most veterans were diagnosed with post-traumatic stress disorder (PTSD), according to the Mississippi scale, these indicators were in a high correlation range, and the length of participation in ATO did not affect its development. As a result of the conducted researches the diagnostics of vegetative and psycho-emotional changes and other disorders in the remote period of TBI in patients with TBD for carrying out differential diagnostics, and also for the purpose of reduction of disability and improvement of quality of life of patients was optimized.The dissertation pathogenetically substantiates differentiated therapy of autonomic dysfunctions, PTE, psychovegetative syndrome, trembling functional hyperkinesis. The efficiency of a new algorithm for correction of epileptic seizures according to the vegetative profile is proposed and proved, what reduced the number of epileptic seizures to single ones, improved brain bioelectrogenesis, ANS condition due to vegetative tonus normalization, and relieved vegetative crisis states in most cases.