Комплексно осмислено художній простір і час як модель поетичної світобудови та параметри вияву в цій моделі суті людської екзистенції. Зауважено, що поетичний простір В. Барки є простором поетичного переживання світу, основна антиномія його поетичного мистецтва - антиномія предмета та простору, динаміки та статики, енергії та спокою. Розглянуто проблему художнього часу, виявлено його онтологічну природу, досліджено співвідношення часових площин, сакральний і профанний час, значення пам'яті для людини, проблему збереження миті. Значну увагу приділено проблемі Вічності як категорії буття поза часом.

  Скачати повний текст