Розглянуто закономірності просторово-часового розповсюдження лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ), охарактеризовано напруженість епізоотичного процесу, а також показано основні шляхи виділення вірусу лейкозу (ВЛ) ВРХ із організму хворих тварин та шляхи передачі збудника. Визначено стадійність епізоотичного процесу у разі спонтанного лейкозу, яка характеризується наявністю стадій розвитку, максимального підйому та відсутністю стадій згасання. Підтверджено взаємодію трьох ланок епізоотичного ланцюга в епізоотичному процесі лейкозу ВРХ і провідну роль у ньому джерела збудника інфекції. Експериментально встановлено, що уже за шість годин після введення тваринам вірусовмісної крові вони є потенційним джерелом збудника інфекції. Проаналізовано динаміку та особливості перебігу епізоотичного та інфекційного лейкозного процесу у тварин-гнотобіотів (ягнят і поросят), ВРХ та овець, які зазнали радіоактивного опромінення у різних дозах, а також за асоційованого перебігу лейкозу та анаплазмозу. Встановлено, що розповсюдження лейкозу не зумовлено дією понадфонованого опромінення радіонуклідами у зоні аварії ЧАЕС. Експериментально доведено, що ВРХ незалежно від породи, віку, годівлі, утримання, дії понадфонового опромінення радіонуклідами однаково чутливадо ВЛ за умов парентерального його введення. Доведено роль колостральних антитіл у забезпеченні підвищеної стійкості телят до зараженої ВЛ ВРХ. Розробка, теоретичне та експериментальне обгрунтування різних систем протилейкозних заходів, в тому числі прискореного методу, дало змогу запровадити в Україні широкомасштабний контроль епізоотичної ситуації, різко знизити інфікованість тварин ВЛ ВРХ та повністю оздоровити господарства шести областей Західної України.

  Скачати повний текст