Вперше встановлено обумовленість змін спектрів у разі моделювання реакції антиген-антитіло in vitro та in vivo появою великомолекулярної фракції (95,0 та більше нм) у зв'язку з утворенням розчинних імунних комплексів, а також зростання відсоткового внеску у світлорозподіл даної фракції за умов тривалої взаємодії відповідних компонентів. Виявлено, що двофазність змін спектрів сироватки крові на початку реакцій формування первинної імунної відповіді та за умов розвитку вторинної імунної відповіді обумовлено збільшенням рівня білків гострої фази, імуноглобулінів і розчинів імунних комплексів відповідно. На прикладі експериментального перитоніту доведено, що токсична фаза пов'язана переважно з нагромадженням молекул з радіусом від 38,0 до 94,0 нм, що відповідає зростанню рівня гліколіпопротеїдів у сироватці крові та черевному ексудаті, та зменшенням низькомолекулярних фракцій, яке обумовлене зменшенням рівня імуноглобулінів, з подальшим зростанням показників відповідних фракцій у разі стабілізації процесу. Встановлено, що використання цитостатиків (6-меркаптопурину та метотрексату) знижує рівень низько- та надвисокомолекулярних фракцій, що пов'язано з порушенням фракцій імунної системи (здебільшого - гуморальної ланки імунної відповіді, зменшенням утворення імунних комплексів) та має гепатотоксичний ефект.

  Скачати повний текст