Науково обгрунтовано ефективні клінічні, клініко-морфологічні та лабораторні критерії діагностики токсоплазмозу та методи оптимізації його лікування. Встановлено найбільшу частоту ураження центральної нервової системи та очей у випадку вродженого та набутого токсоплазмозу. За даної патології також відзначено імовірність порушення функціонального стану нирок, серця, шлунково-кишкового тракту, лімфовузлів, вилочкової та надниркової залоз. Встановлено, що частим проявом набутого токсоплазмозу у дітей є алопеція. Досліджено особливості морфологічних змін у випадку токсоплазмозу, які характеризуються наявністю дрібних порожнин, блакитних клітин, клітин-тіней в кортикомедулярних зонах мозку, гумової щільності мозкової тканини та епендими бокових шлуночків, а також гіпоплазією надниркових залоз і наявністю в них петрифікатів, осередковими крововиливами в корковому шарі, гіпоплазією тимусу з його делімфотизацією, інверсією шарів і розростанням сполучної тканини. Встановлено, що антитіла класу IgM і метаболіти оксиду азоту свідчать про активізацію патологічного процесу, а визначення авідності антитіл класу IgG дозволяє за одноразового обстеження диференціювати гострий первинний токсоплазмоз від реактивації хронічного. застосування фансідару з урахуванням фенотипу ацетилування у порівнянні з поєднаним застосуванням тіндуріну та сульфадимезину. Відзначено, що побічні ефекти у разі лікування фансідаром виявлялися в 2,4 рази рідше (у 23 % пацієнтів), за умов призначення даного препарату з урахуванням фенотипу ацетилування - у 2,7 % випадків, а за поєднаного використання тіндуріну з сульфадимезином зазначені зміни мали місце у 55 % хворих.

  Скачати повний текст