Вивчено стан гуморальних антиендотоксинових систем, імунної реактивності та цитокінового потенціалу хворих на пневмонію. Розроблено патогенетичні підходи до корекції депресії антиендотоксинового імунітету (АЕІ) в осіб з високим ризиком летального результату. Рівень ліпополісахаридзв'язувального білка (LBP) і вміст антиендотоксинових антитіл Анти-ЕТ-АТ класів Ig A, M і G до ендотоксину E. coli визначено за умов надходження пацієнта до стаціонару з діагностованою нозокоміальною пневмонією (НП) та через 10 - 14 тижнів з використанням методу твердофазного імуноферментного аналізу. Розроблено метод корекції депресії АЕІ у хворих з тяжким перебігом ПП і НП (IV - V ступінь за шкалою PORT), спричинених грамнегативною флорою, шляхом внутрішньовенних інфузій свіжозамороженою плазмою з високим вмістом Анти-ЕТ-АТ.

  Скачати повний текст

Досліджено історичні витоки та розвиток в останні десятиріччя концепції спільної спадщини людства. На підставі аналізу доктрин, міжнародно-правових актів та резолюцій Генеральної Асамблеї ООН визначено коло об'єктів, що відносяться чи можуть бути віднесені до спільної спадщини людства. Наведено критерії її правової оцінки у вузькому, розширеному та широкому тлумаченні. Основні положення концепції порівняно з положеннями концепцій роздільних ресурсів, сталого розвитку, біологічного різноманіття тощо. Проаналізовано відповідність національного законодавства нормам міжнародного права, що регулюють діяльність у сфері спільної спадщини людства. Відмічено екологізацію суспільної свідомості як актуальний для України процес. Визначено принцип екологізації правосвідомості як її необхідну складову та сучасний варіант природного права. Запропоновано етнічне різноманіття й етнічну історію включити в коло об'єктів спільної спадщини людства. Це сприятиме толерантності суспільних відносин, що, зокрема для України, є важливим чинником відновлення конструктивних основ суспільства.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, що присвячене проблемам становлення та розвитку міжнародно-правового інституту реадмісії осіб у доктрині та практиці міжнародного права. У роботі вперше проаналізовані витоки та сучасний стан суспільних відносин, що стосуються приймання-передавання нелегальних мігрантів з однієї держави до іншої. Установлено, що одними з найперших відомих міжнародних договорів, що включали в себе праобраз сучасних положень щодо реадмісії осіб, були міждержавні русько-візантійські договори 911 та 945 років. Окреслено, що міжнародно-правовий інститут реадмісії осіб є самостійним інститутом у системі міжнародного права, частиною галузі міжнародного міграційного права. Дослідженням визначено, що цей інститут становить собою відокремлену сукупність принципів і норм, створених державами як суб'єктами міжнародного права, покликаних регулювати міжнародні відносини у сфері приймання-передавання або транзитного перевезення нелегальних мігрантів. Йому притаманні інтелектуально-вольовий зміст (фактична та юридична однорідність і наявність специфічної загальної групи понять) та самостійний вплив на однорідну групу міжнародних відносин, що ним регулюються, за допомогою специфічного інститутивного методу регулювання.Значну увагу приділено відповідності досліджуваного інституту загальновизнаним принципам міжнародного права та визначено, що спеціальними міжнародно-правовими принципами інституту реадмісії осіб є: організоване та безпечне повернення нелегальних мігрантів; обмеження формальностей; визначеність строків давності; доказове підтвердження неправомірного прибуття чи перебування на території запитуючої держави; прибуття іноземців чи осіб без громадянства із запитуваної держави або громадянства (підданства) цієї держави. У роботі вдосконалено розуміння принципів міжнародного міграційного права та запропоновано під ними розуміти — визнані міжнародною спільнотою імперативні основоположні міграційно-правові засади, що в найконцентрованішому вигляді закріплені в статутних документах і деклараціях міжнародних організацій (передусім ООН та МОМ), та є обов'язковими для дотримання усіма державами — членами цих організацій і гарантовані міжнародними правовими засобами, а також визначають вектор розвитку норм міжнародного міграційного права та впливають на національні системи міграційного права й законодавства. Окрім держав, значний внесок у забезпечення управління реадмісією осіб також роблять Спільні комітети з питань реадмісії, Комісія міжнародного права та Міжнародна організація з міграції, характеристику діяльності яких піддано в дисертаційному дослідженні.З огляду на поняття і зміст інституту реадмісії осіб під об'єктом міжнародних правовідносин у цій сфері запропоновано розуміти суспільні відносини, які охоплюють особливий напрям міждержавних відносин, що виникають з приводу повернення або транзитного перевезення осіб (громадян держав, іноземців чи осіб без громадянства), які нелегально прибули, перебувають або проживають на території держави, а також проявляються в практичній діяльності (позиції) уповноважених державами інституцій у зазначеній сфері.Дослідженням установлено, що юридичний зміст міжнародних правовідносин у сфері реадмісії осіб становлять, зокрема: право звернутися із запитом про реадмісію і передати до іншої держави осіб, які підлягають реадмісії, та обов'язок прийняти на свою територію з іншої держави таких осіб; право звернутися із запитом про транзит і здійснити транзитне перевезення територією іншої держави осіб, реадмісію яких погоджено, й обов'язок доведення відповідності особи умовам реадмісії, визначеним у відповідному договорі; право іншої держави відмовити в здійсненні реадмісії на її територію особи, яка не відповідатиме визначеним угодою умовам, а також обов'язок прийняти зворотно помилково реадмісовану особу. З огляду на типовість більшості чинних на сьогодні угод про реадмісію осіб і схожість їх внутрішньої структури як перспективу визначено опрацювання універсального договору про реадмісію осіб як правової форми розвитку співробітництва держав у сфері приймання-передавання і транзитного перевезення нелегальних мігрантів. Крім того, на внутрішньодержавному рівні важливим є ухвалення єдиного кодифікованого нормативно-правового акта Міграційного кодексу України, що визначатиме основні засади міграційної політики держави, а також інші питання у сфері міграції, включаючи реадмісію осіб.^UThe dissertation is a complex monographic research, focused on the formation and development of the international legal institute of readmission of persons issue within the doctrine and practice of international law. The origins and current state of social relations regarding the reception and transfer of illegal migrants from one State to another are analyzed for the first time. It is established that certain of the earliest known international treaties, which included the prototype of the current provisions on readmission of persons, were the interstate Russian-Byzantine treaties of 911 and 945. The definition of the international legal institute for readmission of persons as an independent institute in the system of the international law, a part of the international migration law is provided. The research determines that this institute constitutes a separate set of principles and norms established by the States as subjects of the international law called to regulate international relations in the area of reception, transfer or transit transportation of illegal migrants. Its features include intellectually volitional substance (factual and legal homogeneity and the presence of a specific general group of definitions) and independent influence on a homogeneous group of international relations, regulated by this institute via a specific institutional method of regulation. Specific focus is made upon the compliance of the examined institute with the generally recognized principles of international law. It is determined that special international legal principles of the institute of readmission of persons are: organized and safe return of illegal migrants; limitation of formalities; determination of limitation periods; proved illegal arrival or residence in the territory of the requesting State; arrival of aliens or stateless persons from the requested State or citizenship (nationality) of this State. The research determines that legal substance of international legal relations in the field of readmission of persons is, in particular: the right to apply with a request for readmission of and to transfer persons to another State, who are subject to readmission and the obligation to receive such persons to its territory from another State; the right to apply with a request for transit and to execute transit transportation of persons through the territory of another State whose readmission was agreed and the obligation to prove the person's compliance with the conditions of readmission specified in the respective agreement; the right of another State to refuse readmission of a person who does not comply with the conditions laid down in the agreement to its territory, as well as the obligation to take back a person who was readmitted by mistake. Considering the typicality of the majority of current agreements on readmission of persons and the similarity of their internal structures, as a perspective the elaboration of the universal agreement on readmission of persons as a legal form of development of cooperation of the States in the sphere of reception-transfer and transit transportation of illegal migrants are defined. In addition, it is important to adopt the single codified legal act that is the Migration Code of Ukraine on domestic level, which will determine basic principles of the state migration policy, as well as other issues in the field of migration, including readmission of persons.