Обгрунтовано теоретичні засади функціональної взаємодії словотворчих засобів з семантико-синтаксичною функцією суб'єкта. Проаналізовано основні підходи щодо тлумачення понять словотвірної синонімії та словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність класифікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З'ясовано семантичну специфіку діяча та носія стану, особливості їх словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб'єкта дії та суб'єкта стану, визначено межі їх функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, встановлено основні тенденції у розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників - назв діяча та носія стану. Надано практичні рекомендації щодо доцільності вживання синонімічних іменникових суфіксів, враховуючи нові тенденції їх функціонування у сучасній українській літературній мові.

  Скачати повний текст