Обстежено 157 хворих з синдромом діабетичної стопи (СДС). Виявлено 4 типи гемостазіограми: І - "нормальний", ІІ - "гіперкоагуляційний синдром", ІІІ - "І стадія синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання (ДВЗ) крові" (ІІІа - хронічного, ІІІб - підгострого) і IV - "II стадія ДВЗ-синдрому". Доведено, що ДВЗ-синдром наявний, у 1/2 пацієнтів, корелює з вираженістю мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому і займає одне з провідних місць у генезі СДС. Встановлено, що комплексне хірургічне лікування СДС з включенням вобензиму або флогензиму, яке зупиняє ДВЗ крові, сприяє достовірному зменшенню у хворих проявів мікроангіопатії, нейропатії нижніх кінцівок та інтоксикаційного синдрому, суттєво знижує частоту повторних операцій, післяопераційну летальність і середній термін перебування у стаціонарі.

  Скачати повний текст

Розроблено технологію десертів молочних з гелеподібною структурою з використанням капа-карагінану та піноподібною структурою з використанням йота-карагінану. Визначено умови утворення хелатних комплексів між карагінанами та білками молока за участю іонів кальцію, що забезпечують утворення стійких геле- та піноподібних систем. Встановлено раціональне співвідношення капа-карагінану та камеді ріжкового дерева, що забезпечує відсутність синерезису гелеподібної продукції. Визначено закономірності формування міцних міжфазних адсорбційних шарів на рідких межах розділу фаз, що забезпечують одержання стійких піноподібних молочних систем з використанням йота-карагінану. Шляхом повнофакторного експерименту визначено раціональне співвідношення основних рецептурних компонентів геле- та піноподібної продукції. Розроблено технологію й асортимент, запропоновано шляхи формування асортименту десертів молочних. Визначено їх споживні та технологічні властивості, обгрунтовано умови та терміни зберігання. Розроблено та затверджено нормативну та технологічну документацію, проведено впровадження нових технологій у закладах ресторанного господарства, розраховано економічну ефективність від впровадження.

  Скачати повний текст

Актуальність і необхідність дослідження проблеми розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностейзумовлена виявленими суперечностями між: суспільним запитом забезпечення конкурентоспроможності випускників технічних закладів вищої освіти та реальним станом сформованості їхньої професійної компетентності; вимогами сучасності до саморозвитку особистості впродовж життя та наявним рівнем показників сформованості самоосвітньої компетентності випускників шкіл і відсутністю спрямованого розвитку самоосвітньої компетентності в галузевих стандартах фахових і робочих навчальних планах фундаментальних дисциплінтехнічних ЗВО; необхідністю розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів комп'ютерних систем і автоматики у технічних ЗВО як базової складової їхньої професійної компетентності та недостатньою розробленістю теоретично обґрунтованих організаційно-педагогічних умов послідовного розвитку компонентів самоосвітньої компетентності, починаючиз першого курсу навчання^UThe urgency and necessity of the research of the problem of development of self-educational competence of future specialists of technical specialties are conditioned by revealed contradictions between: public demand for ensuring competitiveness of graduates of technical higher education institutions (HEI) and the real state of formation of their professional competence; modern requirements for self-development of personality during life and the available level of indicators of formation of self-educational competence of school graduates and lack of directeddevelopment of self-educational competence in the industry standards of professional and working curricula of fundamental disciplines of technical HEI; the necessity of developing self-educational competence of future engineers of computer systems and automatics in technical HEI as a basic component of their professional competence and insufficient development of theoretically substantiated organizational and pedagogical conditions of consistent development of self-educational competence components, starting from the first year of study.

В роботі проведено аналіз результатів обстеження і лікування 296 хворих з облітеруючим атеросклерозом, яким були виконані шунтуючі операції на артеріях 339 нижніх кінцівок. Виявлено, що доопераційні гіперагрегаційні зміни та прискорення активованого часткового тромбопластинового часу, а також наявність таких спадкових тромбофілій, як FGB G(-455)A, ITGA2 C807T і ITGB3 T1565C є предикторами тромбозів шунтів. Доведена необхідність ліквідації стенозів в аорто-клубовому сегменті 50-75 % за площею. Продемонстровано, що при одночасному ураженні аорто-клубового і стегново-підколінного сегментів відношення середніх артеріальних тисків у загальній стегновій та на плечовій артеріях ≥ 0,55 є показом до одночасної реконструкції обох сегментів. Виявлено, що при одномоментних ураженнях стегново-підколінного і периферичного сегментів перевагу слід надавати «двоповерховим» шунтуванням. Підтверджено, що результати гомілкових композитних та аутовенозних шунтувань – співставимі. Запропонована власна хірургічна стратегія щодо профілактики тромбозу шунтів у хворих з облітеруючим атеросклерозом, яка дозволила знизити частоту тромбозів шунтів у 2,2 раза, частоту високих ампутацій - в 4 рази, загальну смертність – в 2,1 раза, а також збільшити відсоток тих осіб, які залишилися живими зі збереженою кінцівкою, відсутністю критичної ішемії і функціонуючим шунтом – в 1,8 раза.^UThe analysis of the results of examination and treatment of 296 patients (339 lower extremities) with obliterating atherosclerosis of the arteries of the lower extremities, who were in inpatient treatment in 2007-2019 in the surgical department of the Central City Clinical Hospital in Ivano-Frankivsk.According to the study design, the criteria for inclusion of patients were the presence of chronic arterial insufficiency IIB, III and IV degree (Fontaine, 1954), which had indications for open reconstructive surgery on the arteries of the lower extremities, regardless of the affected arterial segment, and these operations were performed.At the first stage, we observed 93 patients from the moment of establishing the indications to open surgery and obtaining consent to the implementation of one of conditions: 1) if 3 years have passed since the operation; 2) if there was a shunt thrombosis; 3) if the patient dies. Patients to whom shunt thrombosis occurred within 3 years after surgery were included in the main group (group of persons with shunt thrombosis), and patients to whom shunt thrombosis did not occur within this time were referred to the comparison group (group of persons without shunt thrombosis). Comparing their initial clinical and laboratory-instrumental characteristics, as well as intra- and postoperative features, these 2 groups of patients studied the causes of shunt thrombosis and developed a set of preventive measures to prevent them.