Розглянуто особливості лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравоходу шляхом удосконалення методів консервативного лікування, дилатаційної терапії та реконструктивно-відновних операцій. Розроблено нову експериментальну модель хімічного опіку стравоходу, що дає уявлення про перебіг післяопікових стриктур під впливом нових методів місцевої консервативної терапії з використанням Тіофосфаміду, кріовпливу або НВЧ-випромінювання. Запропоновано нову класифікацію хімічних опіків стравоходу та їх наслідків й алгоритм комплексного лікування з використанням нових удосконалених пристроїв та методик місцевої консервативної та дилатаційної терапії на кожному етапі лікування хворих. Впроваджено нові методи оперативних втручань з використанням відеоторакоскопічних технологій та двохетапних операцій, що дозволило знизити частоту неспроможності езофагоанастомозу та післяопераційну летальність з 12 % до 5,9 %, а також підвищити показники якості життя. Впровадження запропонованого алгоритму дозволило знизити частоту незадовільних результатів лікування післяопікових стриктур стравоходу III ступеня на 11,3 %, IV ступеня - на 16,7 %.

  Скачати повний текст

Зазначено, що хірургічні способи лікування у випадку виразкових дуоденальних кровотеч не оптимізовані через те, що не зважають на стан моторно-евукаторної функції дванадцятипалої кишки. Розроблено та впроваджено до клінічної практики спосіб експрес-діагностики тонічного стану дванадцятипалої кишки, придатний до застосування за умов ургентної хірургії. За результататми проведених досліджень внутрішньодуоденальної кислотності у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладнену кровотечею, зроблено висновок, що порушення дуоденальної прохідності є причиною порушень кислоутворювальної та кислонейтралізуючої функцій шлунка. Проведено порівняльну оцінку ефективності традиційних і впроваджених методів діагностики та хірургічної корекції порушень моторно-евакуаторної функції дванадцятипалої кишки в основній і контрольній групах.

  Скачати повний текст