В основу роботи покладено аналіз результатів обстеження та лікування 367 хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння та периферичних нервів верхньої кінцівки. Вперше проведена комплексна гістоморфологічна, біохімічна, міотонометрична та електрофізіологічна оцінка змін в денервованих м'язах таких хворих у різні терміни денервації. Розроблена система оцінки функціонального стану м'язів на основі динаміки електрофізіологічних та міотонометричних змін, характеристики ультразвукової картини м'язів і зміни паттерну їх електроміографічної та силової активності. Обгрунтована і вдосконалена система засобів оперативної ортопедичної корекції у таких хворих, розроблені нови способи оперативного ортопедичного лікування і запропонована робоча класифікація ступенів важкості застарілих ушкоджень плечового сплетіння. Використання системи комплексного диференційованого ортопедичного лікування у хворих із застарілими ушкодженнями плечового сплетіння дозволило отримати значний приріст інтегрального показника рухової функції верхньої кінцівки - в середньому на 34,2%.

  Скачати повний текст

16 до 80 років (48 хворих чоловічої та 12 жіночої статі) з установленимдіагнозом задньої нестабільності плечового суглоба. Всі хворі були розділені на двігрупи в залежності від методів оперативного лікування.Результатом проведеного дослідження стало: вивчення клінічно значимихушкоджень суглобової губи лопатки в задніх відділах на основі біомеханічногоаналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) контактних поверхоньплечового суглоба та обґрунтування тактики лікування цих ушкоджень. Вивченачутливість та специфічність клінічних тестів для діагностики задньоїнестабільності плечового суглоба. Розроблені алгоритми диференційноїдіагностики та лікування задньої нестабільності плечового суглоба, що дозволитьсуттєво покращити якість лікування таких хворих.Впровадження диференційованого, комплексного підходу до діагностики талікування цієї патології дозволить суттєво пришвидшити встановлення діагнозу таобрати адекватну методику лікування, що підвищує якість життя обраної категоріїхворих та скорочує строки одужання.^UThis study is based on the diagnosis and treatment of 60 patients aged 16-80 years(48 male and 12 female) with a diagnosis of back instability of the shoulder joint. Allpatients were divided into two groups depending on the methods of surgical treatment.The result of the study was the following: the study of clinically significant lesions ofthe articular lobes of the shoulder blade in the posterior sections based on thebiomechanical analysis of changes in the stress-strain state of the contact surfaces of theshoulder joint and the justification of the treatment of these injuries. The sensitivity andspecificity of clinical tests for the diagnosis of back instability of the shoulder joint havebeen studied. The algorithms of differential diagnosis and treatment of back instability ofthe shoulder joint have been developed, which will significantly improve the quality oftreatment of such patients.The introduction of a differentiated, integrated approach to the diagnosis andtreatment of this pathology will significantly accelerate the diagnosis and choose anadequate treatment method that improves the quality of life of the selected category ofpatients and reduces the time of recovery.

Робота присвячена розробці диференційованого підходу до хірургічноговідновлення опозиції першого пальця кисті на основі клініко-біомеханічнихкритеріїв і аналізу структурно-функціонального стану передпліччя і кисті.Критично проаналізовано 37 найбільш вживаних методик та сучасний станрозробки питання вибору методу, визначено напрями дослідження.По ряду клініко-гоніометричних показників 122 пацієнти з порушеннямопозиції статистично значимо розділилися на 4 основних групи. Група 0 -компенсоване порушення, яке не потребує корекції; група 1 - ураженняпереважно одного компонента опозиції вимагає корекції, ресурс можливих м'язів- двигунів - достатній; група 2 - істотне порушення всіх компонентів опозиції,ресурси знижені; третя група - поєднання втрати опозиції з ураженнями, якіускладнюють її відновлення: - підгрупа 3А - в поєднанні з контрактурою абонестабільністю суглобів першого пальця; підгрупа 3В - з порушеннямструктурної його цілісності, і\або функції довгих пальців, які формують з нимзахоплення; підгрупа 3С - грубе порушення структурної цілісності кисті тапередпліччя з критичним дефіцитом донорів та анестезію пальців.В експерименті на 5 свіжих анатомічних препаратах кисті та передпліччяпротестовано 10 варіантів опоненопластики, з точки зору ефективностівідновлення опозиції, зусилля, екскурсії та механічної роботи м'яза-двигуна, як вабсолютних величинах, так і співвіднесені з потенційними його можливостями, втому числі в умовах зниженою до М4 функції і контрактури 1-го пальця.Виявлено, що методики істотно відрізняються між собою як по ефективності (вдіапазоні від 12 до 36, відведення - від 2 до 24, а ротації - від 22 до 58 градусів.Ефективність всіх методик істотно зменшується при зниженні сили м'язадвигуна до рівня М4. Метод опоненопластики за Томпсоном з варіантомподвійної інсерції - найефективніший для відновлення пронації і згинання, а заБуннеллом з подвійною інсерцією - для відведення. Методики Едгертона /Бранда і Губера - малоефективні. При моделюванні привідної контрактуриметодика Томпсона дає задовільні результати, проте при ослабленні м'яза до М4- ставати неефективною. Проаналізовано 80 пацієнтів з хірургічнимвідновленням опозиції, виявлено, що диференційний підхід заснований навідповідності методики структурно-функціонального порушення, дозволяєвідновити опозицію в межах 2,4 + 0,7 бала за Капанджі , і 1,6 + 0,6 см. за AAOS-Курінним при опоненопластиці, і 2,9 + 0,6 бала і 3,5 + 0,5 см. відповідно - приопоненодезі. Виявлено, то для 1 і 2 груп кращі результати дають методикиТомпсона і Буннелла - до рівня 3-6 балів Капанджі. Виявлено, що при 3А типі доцільно виконати одночасно мобілізацію суглобів і опоненопластику, пристійкій же контрактурі - опоненодез. Пацієнтам з ушкодженням структурпершого пальця показаний опоненодез. При втраті функції довгих пальців слідспочатку відновити їх функцію, після - виконати опоненопластику абоопоненодез під дугу їх функції. Опоненопластику доцільно проводити в умовиWALANT - анестезії.^UThe dissertation is devoted to the development of a differentiated approach to thethumb opposition surgical restoration based on the clinical and biomechanical criteriaand analysis of the structural and functional state of the hand and forearm.In the thesis analytically revised historic evolution of approaches and the currentstate of problem of the optimal method of thumb opposition surgical restorationselecting.Physiological characteristics of the target muscle-motors (forces, amplitudes andwork parameters) enough for Steindler, Thompson, and Bunnell techniqueseffectiveness in all insertion variants. However, do not effective enough by to theparameters of insufficient physiological excursion for Guber methods, and byinsufficient by force and work parameters for Edgerton-Brand, Burkhalter and Taylormethods. When the strength of the target muscle-engine decreases to the M4 level, theeffectiveness of the tested techniques significantly decreases: Thompson - up to 2points by Kapandji, Steindler and Bunnell - up to 1-2, for others - tends to zero.In an experiment with physiological parameters and a functional state of themuscle-motor up to M5 - most of the opponenoplasty are effective, with a decrease inits strength to M4 - are ineffective. The obtained data allow us to select the method ofopponenoplasty according to the resources and functional state of the muscle-motorand to predict the treatment effectiveness.To evaluate the clinical efficacy of various surgical techniques, surgical treatmentof 80 patients has monitored.It was found that a differential approach to the choice of the method of surgicalrestoration of the first-hand opposition, based on the compliance with the structuralfunctionalvariant of its violation, allows to restore the opposition within the limits of2,4 + 0,7 points for Kapandji, and 1,6+ 0.6 cm, according to the AAOS-Kurinny testwith opponenoplasty. Moreover, 2.9 + 0.6 points and 3.5 + 0.5 cm, respectively, afteropponenodesis.It has been observed that for patients with moderate and significant variants of theopposition loss (1st and 2nd type), the best results are given by methods of usingfingers and hand flexors (Thompson, Bunnell methods), which allow get therestoration of the opposition to the level of 3-6 points for Kapandji. The effectivenessof this approach has ensured by the fact that the insertion of the transposed tendon andits vector with moderate opposition violation (1 group) provides for the correction ofthe most affected component of the opposition. With a significant opposition loss (2-group) - the best results - are double insertion of the transposed tendon (to the basephalanx and the first metacarpal) with the direction of the vector to pisiform bone.It was found that in the case of a combination of opposition loss with the thumbcontracture (3A variant of the injury), it is expedient to perform simultaneousmobilization and opponenoplasty, and in case of stable contracture and impairment ofthe thumb structures, especially the destruction to the saddle joint, is indicated by anopponenodesis.In patients with loss of the long fingers flexion must first restore their functionand then carry out the opponenoplasty. Last one should be performed with taking intoaccount restored active flexion of long fingers, or (in the case of gross deficiency ofmuscle engines (3C group) - an opponenodesis should be performed;In the treatment of multi-structural hand injuries , the surgical restoration of thethumb opposition must be preceded after a complex of structure-forming and functionformingoperations. After the restoration of the opposition - helpful small correctiveinterventions (arthrodesis of the interphalangeal joint of the first finger or correctiveosteotomy of the heel bone) that improve the restoration can be performed.The current version of local anesthesia (WALANT - anesthesia), which causes anactive intraoperative interaction with the patient, provides an obvious improvement inthe results of the opponenoplasty.