Дисертація є першим в українській історико-правовій науці комплексним дослідженням проблеми становлення, розвитку й набуття міжнародної правосуб'єктності Держави-міста Ватикан, здійсненим шляхом виявлення їхніх передумов, особливостей і джерел на основі аналітичного осмислення конкретних історичних фактів, подій, явищ і процесів соціально-політичного, державноправового та релігійно-церковного характеру, пов'язаних із зародженням і поширенням християнства та утворенням Християнської (Католицької) Церкви (I-ІІІ ст.); появою папських володінь й об`єднанням їх у папську вотчину (Патримоній св. Петра), що фактично оформилась у Папську область (IV – середина VIII ст.); заснуванням на підставі «дару Пипіна» й утвердженням Папської держави (середина VIII – кінець XIX ст.); виникненням і функціонуванням її правонаступниці – Ватиканської держави (початок ХХ – ХХІ ст.).На підставі аналізу висвітлення в історико-правовій літературі проблем становлення і розвитку державності Ватикану від найдавніших часів до сьогодення удосконалено теоретико-методологічні підходи до розуміння і трактування такого унікального державно-правового явища. Вперше аргументовано, що Держава-місто Ватикан є правовою державою, в якій найвищою демократичною цінністю вважається верховенство права (насамперед – канонічного). І хоч у цій державі (із зрозумілих причин) нема громадянського суспільства, проте уся правова система, законодавча, виконавча і судова гілки влади відносно самостійні і незалежні одна від одної, хоча йпідпорядковані Верховному Понтифіку, та їхня, координована ним, діяльність спрямована на захист прав людини незалежно від її громадянського чи ієрархічного становища. Відтак, засвідчено, що до низки провідних західноєвропейських країн, національні правові системи яких стали базовими для формування правопорядку Європейського Союзу, слід долучати і Ватикан.^UThe dissertation is the first complex study of the problem of formation, development, and acquisition of the international legal personality of the Vatican City State in the Ukrainian historical and legal science, it was conducted through revelation of the preconditions, peculiarities, and sources on the basis of analytical comprehension of certain historical facts, events, phenomena, and processes of social and political, statelegal and religious and ecclesiastical nature, connected with formation and spreading ofChristianity and establishment of Christian (Catholic) Church (I-III c.); appearance of the papal possessions and their unification into the papal demesne (the Patrimony of St. Peter), that practically formed into the Papal States (IV – mid VIII c.); creation on the basis of the Donation of Pepin and approval of the Papal States (mid VIII – late XIX c.); emergence and functioning of their legal successor, the Vatican State (early XX – XXI c.).On the basis of the analysis of the covered in the historical and legal literature issues of establishment and development of the Vatican State from the most ancient times till present, theoretical and methodological approaches to understanding and interpreting such a unique state-legal phenomenon were improved.It is first reasoned that the Vatican City State is a law-governed state where the rule of law (above all, canonical) is considered to be the highest democratic value. Although there is (for obvious reasons) no civil society in this country, the whole legal system, legislative, executive and judicial branches of power are relatively autonomous and independent from each other, though subordinate to the Supreme Pontiff; and their activities coordinated by him are aimed at the defence of human rights, regardless of their civil or hierarchical status. Therefore, it is stated that the Vatican should be included in a number of leading Western European countries whose national legal systems have become the basis for shaping the rule of law of the European Union.

У дисертації на основі історико-правового аналізу історіографічного знання, конституцій, конституційних законів, інших нормативно-правових актів та політико-правових документів, архівних документів, писемних джерел з'ясовано історико-правові закономірності та особливості становлення та конституційного розвитку Турецької Республіки у ХХ – на початку ХХІ ст. Становлення Турецької Республіки на початку ХХ ст. описано як результат низки історико-правових процесів, що ґрунтуються на загальних закономірностях державотворення. Серед таких – трансформація континентальних європейських та азійських імперій у суверенні національні держави, формування державних ідеологій на засадах націоналізму, конституціоналізація та демократизація монархій та формування модерних (сучасних) республік. Визначальною особливістю державності Туреччини є формування державотворчих та правових реформ згори вниз – від нечисленної еліти (найчастіше військових або бюрократії) до численного слабко організованого громадянського суспільства. У дисертації ця особливість обґрунтована за допомогою аналізу державних (найчастіше конституційних) та правових реформ 20-х-30-х, 60–80-х років ХХ ст., а також 20-х років ХХІ ст. Ці реформи розвинули специфічні історико-правові явища – турецький республіканізм та турецький конституціоналізм. Турецький республікалізм проголошує основну мету республіки – загальне благо громадян, а не особисті права окремих осіб. Радикалізація ідеї турецького республікалізму неодноразово приводила до монополізації влади політичними партіями, військовими та бюрократичними елітами. У дисертації розвиток турецького конституціоналізму показано як складову історико-правових процесів вестернізації, модернізації, євроінтеграції, екзогенним чинником яких з середини ХХ ст. стала європейська перспектива Туреччини, зокрема перспектива вступу в Європейський Союз. У дисертації з'ясовано тенденції розвитку Турецької Республіки та турецького конституціоналізму. Для обґрунтування цих тенденцій здійснено порівняльний аналіз юридичної та фактичної конституції Туреччини.^UThe thesis reveals historical and legal peculiarities of the formation and constitutional development of the Republic of Turkey in the 20th and early 21st centuries on the basis of historico-legal analysis of historiographical knowledge of constitutions, constitutional laws, other legal instruments and political documents, archives as well as written sources. The Republic of Turkey formation in the early 20th century is described as a result of a number of historical and legal processes based on general state formation regularities. Abovementioned regularities are the following: transformation of continental European and Asian empires into sovereign states, formation of state ideologies on the nationalism basis, constitutionalization and democratization of monarchies as well as modern republics formation. The determinative peculiarity of Turkish statehood is the formation of state-building and legal reforms “from top to bottom” – from small elite (usually the military or bureaucracy) to numerous poor-organized civil society. In the thesis, such a peculiarity is asserted with the help of state (mainly constitutional) and legal reforms of the 20-30s, 60-80s of the 20th century as well as the 20s of the 21st century. These reforms have developed specific historical and legal phenomena – Turkish republicanism together with Turkish constitutionalism. Turkish republicanism proclaims the common good of citizens, but not the personal rights of individuals, as the main aim of the Republic. The radicalization of Turkish republicanism idea has repeatedly led to the monopolization of power by political parties, military and bureaucratic elites. The thesis demonstrates the development of Turkish constitutionalism as integral part of historical and legal processes of westernization, modernization as well as European integration, the exogenous factor of which, since the middle of the 20th century, have become the European perspective of Turkey, in particular the perspective to join the European Union. The development trends of the Republic of Turkey and Turkish constitutionalism are clarified in the thesis. To substantiate these very trends, a comparative analysis of both legal and factual constitution of Turkey was made. Factual (“political”) Constitution of the Republic of Turkey reflects the differences between written constitutional provisions and political practice in many areas, but mainly such differences appear in real interaction of state interests, society and political Islam.