Виявлено особливості процесу розвитку українського національного букварства на різних історичних етапах (творення букварів за умов глибокого занепаду культурного життя закарпатоукраїнського народу, коли політичною домінантою був великодержавний шовінізм у ставленні до представників неугорських національностей; утвердження суспільного ідеалу - загальнолюдської солідарності, рівності, доброчесності, працьовитості; збереження родинних традицій і неухильного дотримання релігійних постулатів у вихованні дітей; популяризація різних жанрів українського народного дитячого фольклору). Проаналізовано освітні пріоритети змісту українських букварів другої половини XIX - кінця XX ст., а також видрукуваних у першому десятилітті незалежності України. Обгрунтовано та доповнено дидактичні принципи структурування змісту шкільних підручників (природовідповідності, народності, краєзнавчості), запропоновано добір їх змісту з урахуванням напрацювань українських і зарубіжних учених у галузі дидактики початкової школи (енциклопедичності, сезонності, єдності загальнолюдського, національного й етнічного).

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі здійснено ретроспективний аналіз становлення та розвитку закладів інтернатного типу в Закарпатті першої половини ХХ століття. Наукова новизна і теоретичне значення результатів – на основі системного ретроспективного аналізу досліджено соціально-педагогічні засади становлення та розвитку закладів інтернатного типу Закарпаття першої половини ХХ століття в системі трансформаційних змін, які відбувалися в контексті державно-територіального перепідпорядкування закарпатських земель (перебування у складі Австро-Угорської імперії, Чехословацької республіки, Угорщини); охарактеризовано умови, які впливали в хронологічних межах дослідження, на процес становлення та розвитку закладів інтернатного типу: соціальні і педагогічні; обґрунтовано періодизацію процесу становлення та розвитку інтернатних закладів Закарпаття першої половини ХХ століття: І етап (1901 – 1919 рр.) – створення нормативно-правової бази для функціонування державних закладів інтернатного типу; ІІ етап (1919 – 1938 рр.) –удосконалення системи освітньо-виховної роботи в закладах інтернатного типу; ІІІ етап (1939 – 1944 рр.) – згортання педагогічної практики інтернатної освіти, поширення впливу на розвиток релігійних та громадських організацій; з'ясовано вплив на становлення та розвиток інтернатної освіти законодавства європейських країн (Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини), до складу яких територіально (за хронологією) належали сучасні закарпатські землі; визначено особливості організації, підпорядкування та управління, кадрового забезпечення та змісту діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття досліджуваного періоду та систематизовано основні тенденції в їх розвитку відповідно до розробленої періодизації. До актуальної науково-дослідницької площини введено маловідомі архівні джерела та нормативно-правові документи, які значно збагачують джерельну базу вітчизняної історико-педагогічної науки. Подальшого розвитку набули конструктивні ідеї з досвіду діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття першої половини ХХ століття, що відкриває нові можливості в сфері викладання історії педагогіки, підготовки педагогів до роботи в закладах інтернатного типу, а також у сфері реформування системи закладів інтернатної освіти.^UThe dissertation has made a retrospective analysis of the establishment and development of boarding facilities in Transcarpathia in the first half of the twentieth century. The scientific novelty and the theoretical significance of the results on the basis of systematic retrospective analysis, the social and pedagogical foundations of Transcarpathian boarding institutions establishment and development in the first half of the twentieth century were investigated in the system of transformational changes that took place in the context of state-territorial subordination of Transcarpathian lands (including to The Austro-Hungarian Empire, the Czechoslovak Republic, and Hungary); the conditions, which influenced the chronological limits of the study, the process of formation and development of residential institutions: social and pedagogical were described; the boarding institutions establishment and development in Transcarpathia in the first half of the twentieth century process' periodization is substantiated: Stage I (1901 – 1919)– alegal framework creation for the state boarding institutions functioning; Stage II (1919 – 1938)– theeducational work system improvement in boarding schools); Stage III (1939 – 1944) – the boarding education pedagogical practice collapse, influencespreading on the religious and social organizations' development; the European countries(Austria-Hungary, Czechoslovakia, Hungary) legislation, where territorially (in chronology) belonged modern Transcarpathian lands, influence on the boarding education formation and development is obtained; the organization, subordination and management, staffing and Transcarpathian boarding institutions' activities content peculiarities in the period under study are determined and the main tendencies in their development are systematized in accordance with the developed periodization. The little-known archival sources and normative-legal documents which considerably enrich the source base of the national historical-pedagogical science are introduced to the actual research plane. Further development was gained by constructive ideas from the experience of Transcarpathian boarding schools in the first half of the twentieth century.