Акцентовано увагу на застосуванні нового методу базисних функцій у варіації контрасту для інтерпретації експериментальних даних, який було узагальнено на випадок багатокомпонентних полідисперних, суперпарамагнітних та супермагнітних систем. Із використанням даного методу для інтерпретації експериментальних даних малокутового розсіяння нейтронів з варіацією контрасту на органічних магнітних рідинних системах магнетит - міристинова кислота - бензол і магнетит - олеїнова кислота - бензол визначено розмір частинок магнітної рідинної системи зі стабілізацією міристиновою кислотою, який вдвічі менший за розмір частинок у випадку стабілізації олеїновою кислотою. Цей факт вказує на різну ефективність даних поверхнево-активних речовин як стабілізаторів магнітних наночастинок. Встановлено, що водні магнітні рідинні системи характеризуються існуванням у них значних за розміром агрегатів. Агрегати в магнітній рідинній системі магнетит - лауринова кислота - вода складаються з частинок, які мають стабілізаційну оболонку завтовшки 3,5 нм. На підставі дослідження біологічно сумісної магнітної рідинної системи магнетит - олеат натрію - вода з додаванням поліетиленгліколю виявилено, що шляхом заміщення олеату натрію поліетиленгліколем в системі формуються фрактальні агрегати з розміром більше 120 нм і з'являються міцели олеату натрію. Доведено проведеними експериментами його малокутового розсіяння поляризованих нейтронів, що різниця даних розмірів є наслідком значної Ван-дер-Ваальсової взаємодії між магнітними наночастинками за умов незначної взаємодії їх магнітних моментів.

  Скачати повний текст