Досліджено модус та диктум як два основні рівні у змістовній організації речення: модусний, що відображає ставлення мовця до повідомленого, тобто як він сприймає, оцінює чи кваліфікує певну мікроситуацію, відображену реченням; диктумний, що репрезентує реальну дійсність. Визначено критерії розмежування модусу й диктуму та їх співвідношення в семантико-синтаксичній структурі речення, а також установлено їх категорії та засоби вираження. Обгрунтовано взаємозв'язок лексичних, морфологічних та синтаксичних виразників модусних і диктумних значень у структурі речення. До наукового обігу введено поняття модусно-диктумної синтаксичної структури, установлено типові в сучасній українській літературній мові, серед яких - складнопідрядні речення зі з'ясовуваними та перехідними з'ясувально-причиновими й з'ясувально-умовними відношеннями, а також складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу несиметричної та зрідка - симетричної структури.

  Скачати повний текст