Дисертаційне дослідження присвячене постаті австрійськогокомпозитора, музичного критика й філософа, педагога й піаніста ЙозефаМаркса (1882–1964). У його творчому доробку — багато камерноінструментальних, симфонічних та хорових опусів, а також понад 150 камерновокальних творів. Досвідчений піаніст і концертмейстер, Й. Маркс збагативскарбницю світового фортепіанного репертуару двома фортепіаннимиконцертами («Романтичний концерт» мі мажор і Три п’єси для фортепіано зоркестром «Castelli Romani»), фортепіанними циклами «Шість п’єс дляфортепіано» та «Історії метеликів», а також низкою окремих фортепіанних п’єс.Визначено, що останніми десятиліттями розпочався справжній сплескзацікавленості творчістю Й. Маркса в концертних аудиторіях і в науководослідній сфері. Після смерті композитора його творча спадщина була майжезабута навіть на батьківщині (за винятком камерно-вокальних творів), проте в1990-х роках на афіші повернулися обидва фортепіанні концерти, «Осіннясимфонія», камерно-інструментальні й хорові опуси. Сучасні музикознавціА. Хольцер, В. Маріхарт, К. Мора та інші продовжили дослідження доробкуЙ. Маркса, розпочате у працях його учнів А. Лісса та Е. Верби ще за життякомпозитора.^UThe dissertation study is devoted to the personality of the Austrian composer,music critic and philosopher, teacher and pianist Joseph Marx (1882–1964). Thecreative heritage of the composer includes a significant number of chamber,symphonic and choral opuses, as well as more than 150 vocal works. A brilliantpianist and concertmaster, J. Marx enriched the treasury of the world piano repertoirewith two piano concertos (“Romantic Concerto” in E major and Three Pieces forPiano with Orchestra “Castelli Romani”), piano cycles “Six Pieces for Piano” and“Stories of butterflies”, as well as a number of separate piano pieces.It has been defined that in recent decades there has been a revival of interest inJ. Marx’s work in concert halls and in the scientific and research area. After thecomposer’s death, his legacy was almost forgotten even in his homeland (with theexception of chamber and vocal works), but in the 1990s both piano concerts,“Autumn Symphony”, chamber and choral opuses returned to the repertoire. Worksof modern musicologists A. Holzer, W. Marihart, C. Mora and others continued thestudy of J. Marx’s work, begun by his students A. Liess and E. Werba during thecomposer’s lifetime

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється потребою мистецтвознавства в наявності ефективної методики цілеспрямованої підготовки піаністів до концертно-сценічної діяльності та її відсутністю у цілісному вигляді. Науковий аналіз досліджуваної проблеми та вивчення концертно-сценічного досвіду піаністів уможливили виявлення низки суперечностей. На нашу думку, провідною з них є суперечність між прагненням піаністів у мобілізації власної здатності до збереження оптимального емоційно-творчого самопочуття, спрямованого як на чітке проєктування в уяві інтерпретаційних моделей музичних творів, так і на забезпечення їх творчої реалізації безпомилковим відтворенням виконавських навичок у звичних (аудиторних) й концертно-сценічних умовах діяльності та необхідністю послуговуватись лише інтуїтивно віднайденими несистемними методами досягнення поставленої мети.У дисертації описано результати аналізу стану досліджуваної проблеми в теорії та методиці музичного виконавства і з’ясовано, що виконавська стабільність піаністів є феноменом мистецтвознавства, адже саме ця галузь науки «володіє» теоретико-методологічним та практичним інструментарієм дослідження їх творчо-інтерпретаційного процесу в умовах концертно-сценічної діяльності, зокрема процесу проєктування в уяві інтерпретаційних моделей музичних творів на основі художніх образів і їх емоційно-тембрального забарвлення з урахуванням тезаурусу реалізації цих моделей виконавськими засобами.Зміст концепту «виконавська стабільність піаністів» викристалізовується у сучасному науковому дискурсі з позицій різних галузей науки, зокрема: музичної педагогіки (Л. Котова, Д. Юник, Т. Юник та інші); психології (Л. Бочкарьов, Ю. Цагареллі, В. Шапар та інші); економіки (А. Межевов, А. Меркитанов, О. Молчанова та інші); інформатики (Д. Вітман, В. Ешбі, Л. Паутова та інші); політології (О. Семченко, С. Савін, І. Кіянка та інші) тощо. Виконавська стабільність піаністів є компонентою їх загальної виконавської майстерності, якій притаманні не вроджені, а набуті індивідуальні інтегрально-динамічні властивості, що проявляються у здатності до збереження оптимального емоційно-творчого самопочуття для чіткого уявлення художніх образів музичних творів та для їх виразної реалізації засобами безпомилкового відтворення виконавських навичок як у звичних, так і в концертно-сценічних умовах діяльності. Основними складниками виконавської стабільності піаністів є:- інформаційна компонента;- динамічна стабільність;- статична стабільність. Інформаційна компонента виконавської стабільності піаністів ґрунтується на знаннях матеріалу музичних творів, творчо-інтерпретаційних уміннях та виконавських навичках. Ця компонента (інформаційна) забезпечує цілісність функціонування динамічної та статичної виконавської стабільності піаністів завдяки утримуванню певного балансу протилежної інтенсивності руху інтроперцепційних та холістичних ознак. За відсутності взаємозв’язків цих ознак або за умови порушення такого балансу виконавська стабільність піаністів втрачає основне своє «призначення», тобто стає нестабільною.Динамічна виконавська стабільність піаністів досягається циклічністю врівноваженої пульсації її внутрішніх елементів за алгоритмом «порядок → хаос» і, навпаки, «хаос → порядок». Функціональну основу динамічної виконавської стабільності піаністів забезпечує сталість синхронної саморегуляції її внутрішніх параметрів, яка утримується завдяки: - стійкості до збереження власних духовно-естетичних цінностей у процесі пошуків поліваріантних/варіативних гнучких конструктів для уявної побудови художніх образів музичних творів; - безперервному руху взаємозв’язків між складниками системи означеного феномену під час еволюціонування внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на перебіг когнітивних процесів піаністів; - пріоритетності інтелектуально-знаннєвих технологій проєктування в уяві піаністів інтерпретаційних моделей музичних творів на основі художніх образів, їх емоційно-тембрального забарвлення, а також тезаурусу реалізації цих моделей виконавськими засобами.Статична виконавська стабільність піаністів мобілізує власні ресурси для досягнення оптимального емоційно-творчого самопочуття завдяки адекватній реакції на дію зовнішніх чи внутрішніх стрес-факторів у процесі творчої реалізації уявних інтерпретаційних моделей музичних творів безпомилковим відтворенням виконавських навичок у звичних (аудиторних) та концертно-сценічних умовах діяльності. Означений вид виконавської стабільності піаністів забезпечує безпомилкове відтворення виконавських навичок завдяки: - незмінності конфігурацій рухових актів на сенсорно-перцептивному рівні у процесі досягнення їх стабілізації;- домінуванню принципу безкомпромісного дотримання установок, спрямованих на звільнення свідомості від контролю над процесом реалізації рухових актів.^URelevance of research is determined by the need of art history to have an effective method of purposeful training of pianists for concert and stage activity and its absence in a holistic form. The scientific analysis of the investigated problem and the study of the concert and stage experience of pianists made it possible to identify a number of contradictions. In our opinion, the leading one of them is the contradiction between the desire of pianists to mobilize their own ability to preserve an optimal emotional and creative well-being, aimed both at clearly projecting in the imagination an interpretive model of a musical work, and at ensuring its creative realization by unerringly reproducing performance skills in the usual (auditorium) and concert-stage conditions of activity and the need to use only intuitively found non-systematic methods of achieving the set goal.The dissertation describes the results of the analysis of the state of the researched problem in the theory and methodology of musical performance and found out that pianists’ performance stability is a phenomenon of art history, because this branch of science "owns" the theoretical, methodological and practical tools for researching it creative and interpretive process in the conditions of a concert-stage activity, in particular the process of projecting an interpretive model of a musical piece in the imagination based on artistic images and their emotional and tembral coloring, taking into account the thesaurus of the implementation of this model by performing means.The content of the concept "performance stability of pianists" is crystallized in the modern scientific discourse from the positions of various branches of science, in particular: music pedagogy (L. Kotova, D. Yunyk, T. Yunyk and others); psychology (L. Bochkarev, Yu. Tsagarelli, V. Shapar and others); economics (A. Mezhev, A. Merkytanov, O. Molchanova and others); computer scientists (D. Whitman, V. Ashby, L. Pautova and others); of political science (O. Semchenko, S. Savin, I. Kiyanka and others), etc. The performance stability of pianists is a component of their general performance skill, which is characterized not by innate, but by acquired individual integral-dynamic properties, manifested in the ability to maintain an optimal emotional and creative well-being for a clear representation of artistic images of musical works and for their expressive realization by error-free reproduction of performance skills both in the usual and in concert and stage conditions of activity. The main components of pianists' performance stability are:- informational component;- dynamic stability;- static stability.The informational component ensures the integrity of the functioning of the dynamic and static pianist’s performance stability due to maintaining a certain balance of the moment's opposite intensity of introperceptive and holistic features. In the absence of these features' interrelationships or in the event of this balance's violation, pianists’ performance stability loses its main "purpose", that is, it becomes unstable.Pianists’ dynamic performance stability is achieved by the cyclical balanced pulsation of its internal elements according to the algorithm "order → chaos" and, conversely, "chaos → order". The functional basis of pianists' dynamic performance stability is provided by the constancy of the synchronous self-regulation of its internal parameters, which is maintained thanks to:- resistance to the preservation of one's own spiritual and aesthetic values in the process of searching invariant and flexible structures for the imaginary construction of artistic images of musical works;- the continuous movement of relationships between the components of the system of the specified phenomenon during the evolution of internal and external factors influencing the course of pianists' cognitive processes;- the priority of intellectual and knowledge technologies of projecting in pianists' imagination an interpretive model of a musical work based on artistic images, its emotional and tembral coloring, as well as a thesaurus of this model's implementation by performing means.- immutability of configurations of motor acts at the sensory-perceptual level in the process of achieving their stabilization;- the dominance of the principle of uncompromising adherence to attitudes aimed at liberating consciousness from control over the process of implementing movement acts.