Скачати повний текст

З використанням численних літературно-критичних праць розкрито риси культурно-історичної парадигми літературної критики еміграції, проаналізовано систему жанрово-стильових форм, відзначено найбільш яскраві риси індивідуальної творчої манери критиків: Д. Мережковського, З. Гіппіуса, М. Слоніма, Г. Адамовича, В. Ходасевича та ін. Зазначено, що система аксіологічних орієнтирів, зафіксована в ній, значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в Росії до революції та у післяжовтневий період. Доведено, що за нових умов відбулася дискредитація багатьох цінностей як таких, і в самій дійсності сформувалися нові системи аксіологічних координат, які знайшли своє відображення в літературно-критичних роботах російської еміграції 1920 - 1930-х рр. XX ст.

  Скачати повний текст

Виявлено провідну роль класичних жанрів (елегії, послання) у становленні російської поетичної культури, що дозволило дослідити розвиток ліричних жанрів у літературі XX ст. Описано шляхи оновлення некласичних жанрів (невеликого ліричного вірша), охарактеризовано прояв синтезу мистецтв, що свідчить про спадкоємність поезії російського зарубіжжя щодо культури "срібного віку". Показано жанрові пріоритети поетів старшого та молодшого покоління. Досліджено проблеми традиції та новаторства, а також формування цілісного підходу до російської літератури XX ст.

  Скачати повний текст