Запропоновані методи оцінки токсичності природньої морської води, донних відкладів та окремих забруднюючих речовин з використанням тест-об'єктів - лабораторних культур морських планктонних водоростей, інфузорій і наупліальних стадій ракоподібних. Проведена атестація методів біотестування в Одеській затоці та прилеглих акваторіях моря з метою виявлення найбільш великих джерел забруднення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вирішенню методичних проблем та питанням практичного використання методів біотестування для оцінки якості морського середовища. Запропоновано комплекс методів оцінки токсичності морської води, донних відкладів та окремих забруднювальних речовин з використанням тест-об'єктів - водоростей, інфузорій та наупліальних стадій ракоподібних. Проведено апробацію методів біотестування, вивчено просторові та часові характеристики якості води в Одеській затоці та прилеглих акваторіях моря з метою виявлення великих джерел забруднення. Виявлено "гарячі точки", на яких біологічні ефекти забруднення фіксувались протягом ряду років. Проведено дослідження щодо визначення токсичності морських донних відкладів у акваторіях з різним ступенем антропогенного навантаження - в Одеському порту, на Новому Одеському звалищі грунтів. Оцінено токсичність мийного засобу нового покоління (аквамару), який використовується для очистки стічних вод, що містять нафту, а також сипучих вантажів (бокситів та глинозему), які перевозяться та перевантажуються у чорноморських портах, для оцінки можливих наслідків надходження їх в морське середовище. На підставі експериментальних спостережень запропоновано шкалу визначення токсичності тестованих середовищ.

  Скачати повний текст

Запропоновано концепцію формування структурно-функціональних показників мейобентосу за умов зростаючого антропогенного впливу. Виділено три основні етапи вивчення мейобентосу Чорного моря, а також проаналізовано роль вітчизняних вчених у розвитку даного напрямку. Розкрито закономірності антропогенних сукцесій і вертикального розподілу мейобентосу від супраліторалі до батіалі. Доведено можливість і доцільність використання характеристик видового розмаїття та кількісних показників мейобентосу для оцінки якості морського середовища та прогнозування екологічних процесів у бенталі.

  Скачати повний текст

Досліджено структурні характеристики фітопланктону у різних районах північної частини Чорного моря протягом річного циклу (березень, травень, липень, вересень, листопад 1992 та лютий 1993 рр.). Особливості сезонної сукцесії та рівень розвитку фітопланктону у 1992 - 1993 рр. зіставлено з їх багаторічними тенденціями. Показано просторовий зв'язок структурних характеристик фітопланктону у глибокій частині моря з океанографічними параметрами. Визначено відміни стану фітопланктону у зонах підйому води у порівнянні з суміжною акваторією. Зафіксовано збільшення значення перидінійових та золотистих водоростей у фітопланктоні Чорного моря. Особливо це властиво для відкритої частини моря. Виявлено, що зміни біомаси водоростей у значній мірі обумовлені атмосферною циркуляцією, яка діє не безпосередньо, а за особливостями поля течій. Вперше кількісно доведено, що суттєві зміни у фітопланктоні відкритого моря обумовлені сумарною дією природних (атмосферна циркуляція) та антропогенних (безповоротне водокористування) факторів. Наслідки цього негативно впливають на величину біорізноманіття у фітоцені (за інформаційною ентропією Шенона) та знижують сталість екосистеми до зовнішнього впливу.

  Скачати повний текст

За результатами вивчення літолого-мінералогічних особливостей донних відкладів охарактеризовано процеси розсипоутворення на Північно-Західному шельфі Чорного моря. Досліджено літологію та мінеральний склад різних літологічних і генетичних типів верхньоплейстоцен-голоценових відкладів, складено літологічні карти на підставі даних шліхового випробування новоевксинських і чорноморських відкладів для окремих ділянок Чорного моря. Визначено роль теригенного і біогенного факторів у формуванні відкладів і розсипоутворення. Виділено два типи розсипоутворення на шельфі з різними гідродинамічними характеристиками (перший - з титан-цирконієвою спеціалізацією, другий - з накопиченням тонкого золота). Встановлено межові глибини моря, на яких можливі розсипопрояви першого та другого типів. Запропоновано перевипробування існуючих титан-цирконієвих розсипів з урахуванням дрібних і тонких розмірних класів мінералів.

  Скачати повний текст

З використанням методу аналізу розподілу характеристик, які вивчаються в ізопікнічній системі координат, традиційних методів аналізу вертикальних і просторових розподілів і порівняльного аналізу розподілів різних показників досліджено взаємодію аеробних і анаеробних вод. Змодельовано математичну модель з використанням одновимірної моделі еволюції мраморноморських вод у Чорному морі. Показано, що спостережені особливості та уявні протиріччя біогеохімічної структури вод моря є елементами єдиної картини, в якій субкисневу зону розглянуто як наслідок дії двох слабозв'язаних між собою процесів: витрати вертикального потоку кисню на окиснення переважно завислої органічної речовини - експортної продукції верхнього діяльного шару й окиснення сірководню переважно киснем, який поступає з водами суміші мраморноморських вод з чорноморськими водами холодного проміжного шару.

  Скачати повний текст

Встановлено, що сучасний критичний екологічний стан північно-західної частини та рівень його впливу на функціонування екосистем відкритого моря визначаються обсягами антропогенних навантажень і кількома природокліматичними чинниками. Надано прогнозні оцінки еволюції досліджуваних екосистем з використанням сучасних методів математичного моделювання. За результатами досліджень встановлено залежність механізмів функціонування морських екосистем від мінливості природокліматичних і антропогенних чинників, використання яких дають змогу визначити причини деградації шельфових екосистем.

  Скачати повний текст

Розвинуто новий напрямок гідробіологічних досліджень функціональної ролі водних угруповань у формуванні якості прибережних вод на підставі біогеохімічного підходу. З метою оцінки внеску гідробіонтів у трансформацію речовини та енергії визначено калорійність масових видів планктону та бентосу Чорного моря, виведено "універсальні" рівняння для визначення продукції та дихання безхребетних на будь-якій стадії онтогенезу. З використанням схеми біотичного балансу подано кількісну оцінку виняткової ролі обростання в самоочищенні прибережної зони моря. Описано фундаментальні закономірності сукцесії обростання на твердих субстратах різного типу. Оцінено біопозитивні властивості матеріалів, які найчастіше використовуються у гідробудівництві. Виведено кількісні залежності структурно-функціональної організації водних угруповань від геометрії їх життєвого простору. Наведено визначення поняття "найближчий життєвий простір", запропоновано спосіб визначення його обсягу. Обгрунтовано новий показник функціональної активності угруповання обростання, що відображає внесок його рослинної та тваринної компоненти. Виведено рівняння для оцінки внеску організмів обростання в самоочищення прибережних екосистем за рядом регламентованих показників.

  Скачати повний текст

На підставі досліджень 1995 - 2002 рр. виявлено видову різноманітність і розподіл морських кліщів у північно-західній частині Чорного моря (ПЗЧМ). Оцінено внесок таксоцену кліщів у формування поселень мейобентосу цього району моря. Проведено ретроспективний аналіз вивченості морських кліщів Чорного моря та Світового океану. Установлено, що морські кліщі ПЗЧМ представлені 18-а видами (11-а родами). Відзначено зміни у фауні та кількісних показниках морських кліщів різних біотопів і біоценозів ПЗЧМ унаслідок антропогенного евтрофування вод та інтенсивного засвоєння людиною берегової зони: з 29-ти видів, раніше зафіксованих у ПЗЧМ, у даний час відзначено 18, в Одеській затоці та суміжних акваторіях, включаючи інтерстиціаль краєвих біотопів, 12 видів з 17-ти наведених раніше. Описано життєві цикли деяких масових видів Halacaridae, які мешкають в ПЗЧМ, і виявлено морфологічні адаптації кліщів до особливостей біотопу та способу життя. Складено уточнений список видів (Halacaridae : Acari) Чорного моря - 41 вид (15 родів) і ПЗЧМ - 23 види (12 родів). Проведено фауністичне порівняння Чорного, Середземного, Балтійського морів і Атлантики, яке дає змогу прослідкувати етапи заселення цією групою мейобентосу Чорноморського басейну.

  Скачати повний текст

На підставі вперше проведеного на Україні аналізу багаточисельних електронно-мікроскопічних та інших даних, а також огляду літератури визначено особливості морфології, системного складу, екології та біогеографії цієї групи водоростей. Виділено три періоди у вивченні діатомових водоростей бентосу Чорного моря. Третій період розпочався з моменту широкого впровадження дисертантом (з середини 1970-х рр.) у дослідження чорноморських діатомових трансмісійного та скануючого електронних мікроскопів. З застосуванням електронно-мікроскопічних методів виявлено ряд біологічних закономірностей. Описано незвичайний поділ клітин діатомових, значно доповнено раніше одержані дані про розташування ареол у "рисах" діатомових класу Pennatophyceae. Розроблено принципи класифікації деяких родів, вагомих для екосистем Світового океану. Описано 16 нових для науки видів, 1 різновид, 5 підродів, 2 родини. Синонімізовано 4 види та 4 різновиди. Здійснено комбінації 21-го виду та 7-ми різновидів, доповнено діагнози 198-ми видів. Запропоновано у водоростей порядку Araphales, які мають двогубі вирости - передвісники шва, розрізняти 2 нових підпорядки Labiatoideae і Alabiatoideae. Описано нове екологічне угруповання водоростей, що мешкає у контактній зоні Світового океану берег - вода та локалізується в міжпіщинкових просторах вище урізу води. На підставі поглибленого еколого-флористичного аналізу видового складу діатомових водоростей бентосу Чорного моря та його лиманів вперше визначено сучасний стан пануючих груп у районах, що зазнають антропогенного впливу; у флорі бентосу діатомових Чорного моря виділено 14 зонально-географічних, 6 - генетичних елементів та 4 вікових комплекси.

  Скачати повний текст

На основі матеріалу, зібраного майже за 20-ти річний період (більше, ніж 2740 кількісних проб) у різних районах південно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ) проведено ретроспективний аналіз вивченості та біологічного різноманіття вільноіснуючих нематод у ПЗЧМ за минуле сторіччя, розглянуто 90 видів. Для інтерстиціалі піщаних пляжів - типового екотону моря - вперше досліджено 41 вид нематод і показано їх роль як компонента інтерстиціальної мейофауни піщаного контуру моря (псевдо- та супраліторалі). Найбільш різноманітно представлено ряд Enoplida (19 видів), Monhysterida (13 видів), (Chromadorida (8 видів). Вивчено просторово-часові показники чисельності та біомаси нематод субліторалі ПЗЧМ, деяких її заток (Одеської, Жебриянської бухти) та Причорноморських лиманів (Григорівський, Сухий). Показано їх роль у мейобентосі. Описано особливості кількісного розподілу нематод залежно від сезонів, типів субстрату та глибини. Виявлено основні тенденції розвитку нематод ПЗЧМ за умов евтрофування. Встановлено, що завдяки збільшенню антропогенного навантаження на екосистему ПЗЧМ скорочується число домінуючих видів з 3 - 4 до 1 - 2. Зазначено, що в евтрофних районах набувають розвитку види з малими розмірами тіла (1 - 2 мм) і спроможністю існування в зонах з низьким вмістом кисню.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру та просторово-часові мінливості поля сірководню під впливом природних і антропогенних чинників, розраховано можливі зміни його концентрацій у Чорному морі. Зібрано, систематизовано та проанлізовано дані спостережень за 1891 - 2000рр., що дозволило застосувати класичний статистичний метод дослідження для аналізу мінливості поля концентрації сірководню на стандартних горизонтах. Доведено, що вміст сірководню в морі коливається з мінливістю, близькою до циклів сонячної активності (10,6, 20 і 30 років). Зроблено висновок, що запас сірководню в морі виріс за останні 40 років на 30 %, а інтесифікація його росту в 1976 - 1990 рр. пов'язана з природними й антропогенними чинниками. Виявлено тризональну просторову структуру поля сірководню (три сульфідні клини) з підвищеними вертикальними градієнтами в шарах 100 - 110, 130 - 170, 200 - 500 м. Отримано емпіричне рівняння вертикального розподілу концентрацій сірководню. З'ясовано, що вміст сірководню в шарі 100 - 1000 м добре корелює з температурою, солоністю, густиною води та її pH.

  Скачати повний текст

На прикладі паразитарної системи (ПС), утвореної H. fasciata, вперше комплексно досліджено структуру та особливості функціонування ПС трематод у біоценозах прибережної зони Чорного моря. Визначено особливості репродуктивної стратегії геміпопуляції (ГП) партеніт трематод за умов використання короткоіснуючого молюска-хазяїна, а також ГП марит - за умов її розподілу в параксенних хазяях різного ступеня облігатності. Наведено дані щодо гостальної мінливості морфологічних показників і фенетичної структури ГП марит H. fasciata, які є першим досвідом аналізу цих показників на трематодах риб. Описаний для H, fasciata тип динаміки чисельності ГП марит, що характеризується цілорічним її поповненням, раніше не був відомим для трематод морських риб. Одержано дані стосовно гостальної мінливості плодючості марит трематод чорноморських риб, встановлено існування опосередкованої регуляції чисельності ГП марит за принципом негативного зворотного зв'язку. Вивчено механізми поділу ніш та характер взаємовідносин між членами угруповання кишкових трематод морських риб. Запропоновано новий підхід до оцінки ступеня облігатності параксенних остаточних хазяїв гельмінтів.

  Скачати повний текст

Досліджено регіональні особливості основних гідрологічних характеритик Одеського регіону північно-західної частини Чорного моря: просторово-часову мінливість термохалінної структури та циркуляції вод, міжрічну та внутрішньовікову мінливость температури та солоності води. Використано матеріали багаторічних експедиційних досліджень акваторії Одеського філіалу Інституту біології південних морів, дані рейдових спостережень за течіями станції Одеса-порт, а також багаторічні ряди вимірів температури та солоності води на станціях Одеса-порт і Геофізичної лабораторії Одеського державного екологічного університету. Надано характеристику термохалінної структури акваторії та її сезонної мінливості. Визначено гідрологічні сезони. Виявлено особливості загальної циркуляції вод. Здійснено модельні розрахунки вітрової циркуляції для постійних вітрів різних напрямків та імітаційні розрахунки у разі їх зміни у період природного синоптичного циклу проходження циклону із заходу на схід. На базі реальних полів температури та солоності води проведено модельні розрахунки термохалінної циркуляції та показано їх сезонні особливості. Виявлено періоди міжрічної та внутрішньовікової мінливості температури та солоності води, обумовлені коливаннями сонячної активності, стоку річок та опадів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено дослідження багаторічних змін мезозоопланктону Севастопольської бухти за період з 1976 р. до 2002 р. Наведено оцінку довгострокових змін таксономічного складу, структури, чисельності мезозоопланктону та його основного компоненту - копепод, а також сезонних флуктуацій даних показників. Проаналізовано зміни, що відбулися у таксоцені роду Acartia, найбільш чисельному у мезозоопланктоні прибережних ділянок Чорного моря. Виявлено особливості сезонної динаміки, статевої та розмірної структур популяції нового для Чорного моря виду A. tonsa та їх відмінності від популяції аборигенного виду A. clausi. Досліджено реакцію угруповання мезозоопланктону на зміну умов довкілля, а також випадкову інтродукцію нових видів на різних рівнях організації: в угрупованні мезозоопланктону, у таксоцені копепод, у таксоцені Acartia, у популяціях окремих видів копепод.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплекс біомаркерів антиоксидантної системи для кількісної оцінки стану гідробіонтів та середовища їх існування у прибережній зоні Чорного моря. Вперше виявлено роль каталази у процесі адаптації гідробіонтів до забруднення. Визначено інтервали активності каталази у гідробіонтів-індикаторів, що відповідають їх умовно нормальному функціонуванню. Визначено норму реакції процесу перекисного окиснення ліпідів в організмах-індикаторах. Виявлено діапазони зміни параметрів середовища (температури, щільності, концентрації кисню, фосфатів, нітратів і нітритів), що відповідають умовам нормального функціонування личинок риб Atherina hepsetus L., а також двох видів водоростей-макрофітів - Enteromorpha intestinalis (L.) Link. та Ceramium rubrum (Huds.) Ag. На підставі даних щодо активності антиоксидантної системи гідробіонтів виконано ранжування досліджених районів за рівнем трофності. Рекомендовано використання антиоксидантної системи гідробіонтів під час проведення моніторингових робіт у прибережній зоні Чорного моря.

  Скачати повний текст

З урахуванням основних принципів екологічної фізіології, популяційної біології та концепції біокосних систем удосконалено біологічні засади розведення марикультури молюсків у Чорному морі. Вперше наведено характеристику адаптивних реакцій на найважливіші екологічні фактори, визначено ефективність росту та співвідношення між пластичним, енергетичним і генеративним обміном у мідії в онтогенезі. Виявлено кількісні закономірності процесів колонізації та динаміки чисельності популяцій мідій на різних типах штучних субстратів. Описано ефект щільності та феномен самозріджування молюсків. З'ясовано роль даних чинників у формуванні популяційних параметрів мідій. Наведено кількісні залежності між продукцією, елімінацією та стаціонарною біомасою мідій на різних типах колекторів. Обгрунтовано положення про мідієвий колектор як біокосну систему, на структуру та функції якої суттєво впливає архітектоніка штучного субстрату. Визначено ефективність трансформації речовини та енергії у популяціях культивованих мідій та роль великомасштабної марикультури у вторинному забрудненні екосистеми шельфової зони моря. Одержано нові дані щодо різних аспектів функціональної екології тихоокеанської устриці, інтродукованої в Чорне море. Висвітлено питання керування ранніми стадіями онтогенезу - одержання зрілих статевих клітин і біоенергетики личинкового розвитку устриць. Визначено добові раціони та режими личинок до стадії метаморфозу за штучних умов. Виявлено екологічні закономірності росту та співвідношення енергетичних витрат на продукцію та метаболізм даного виду у процесі вирощування в різних акваторіях Чорного моря.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст