Досліджено художню рецепцію, інтертекстуальність та інтерпретацію образу гетьмана І. Виговського в українській літературі. Проаналізовано вплив історіографії на художню інтерпретацію історичних подій і постатей. Досліджено твори усної народної творчості та української літератури XVII - XXI ст., що зображають історичне минуле України, зокрема період козаччини: думи, історичні пісні, козацькі літописи Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка, "Історію русів", а також Й. Єрлича та Софоновича, твори П. Загребельного, Я. Качури, А. Кащенка, В. Кожелянка, В. Кулаковського, П. Куліша, М. Лазорського, І. Ле, Б. Лепкого, О. Лупія, Д. Міщенка, Д. Мордовця, Ю. Мушкетика, І. Нечуя-Левицького, І. Павліхи, П. Панча, О. Пахучого, Н. Рибака, Я. Славутича, О. Соколовського, М. Старицького, Ю. Тиса, А. Чайковського, В. Чемериса. На підставі вивчення еволюції образу гетьмана І. Виговського в українській літературі, зроблено висновок, що протягом століть він зазнавав суттєвих змін. З'ясовано, що в літературі незалежної України даний образ набуває багатогранності, що пов'язано з аналітико-психологічним освоєнням дійсності письменниками, суб'єктивно-авторським баченням теми, поглибленням проблематики та використанням останніх досягнень історичної науки, естетики та психології.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні принципи теорії інтертекстуальності, специфікуючи її щодо української традиції. Проаналізовано лірику В.Стуса та І.Світличного з метою виявлення різних "модифікацій чужого слова" (ремінісценцій, алюзій, рамкових компонентів). Охарактеризовано функцію "чужого слова" з позицій сучасного літературознавства та у літературно-громадському контексті сучасної поетам епохи 1960 - 1980 рр. в Україні та за її межами. Показано, як поступово в літературі XX ст. творчість митців урізноманітнювала інтертекстуальні зв'язки та слугувала своєрідній верифікації теорії інтертекстуальності, її придатності для трансформації літературознавчої парадигми.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження постмодерністського літературного пастишу. З'ясовано, що гетерогенність, інтертекстуальність, метатекстуальність, ризоматичність тексту-пастишу пов'язані з особливостями репрезентації в постмодерністському художньому тексті. Термінологічно-смислове поле поняття "пастиш" окреслено на основі зіставлення пастишу з центоном, пародією, стилізацією, монтажем і колажем. Запропоновано типологію постмодерністських текстів-пастишів, виокремлено два основних різновиди пастишу: монопастиш і поліпастиш. Визначено, що термін "пастиш", залежно від контексту його вживання, може означати: прийом компонування художнього тексту з елементів чужих текстів; спосіб роботи з "чужим" словом, "позичання" та "перетворення" його; власне текст, який скомпоновано за принципами побудови пастишу, тобто "текст-пастиш"; метажанрове утворення, яке сприяє переходу твору з одного жанру в інший, продукує нові жанри і творить гетерогенні жанрові структури. Виявлено функції пастишу в літературі та естетиці постмодернізму, зокрема функції передачі пам'яті тексту та активізації культурної пам'яті реципієнта, переборення "страху впливу" (Г. Блум), подолання кризи репрезентації, комерціоналізації літератури, трансконтекстуалізації і рециклізації як способів подолання ностальгії за тими естетичними феноменами та творами, які вже відійшли у минуле.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше виявлено культуротворчі настанови дизайну архітектурного середовища в контексті постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм, полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм та біоморфізм. Визначено та комплексно охарактеризовано формотворчі стратегії дизайну архітектурного середовища доби постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм, нелінійне формотворення. Розкрито комп’ютерні експлікації формотворення в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. В роботі удосконалено визначення та обґрунтування концептуальних засад постмодерного алюзіонізму в архітектурному дизайні, зокрема інтертекстуальність, полісемантичність та інсталяціонізм, уточнено характеристики концептуального підґрунтя нелінійного та біонічного пластицизму в дизайні архітектурного середовища постмодернізму. Розширено та уточнено періодизацію розвитку теорії та практики архітектурного дизайну постмодернізму в історико-культурному контексті.^UIn the dissertation, for the first time, the cultural guidelines of the design of the architectural environment in the context of postmodernism were revealed, in particular adhocism, allusionism, polysemantic eclecticism, intuitionism, ironism, decomposition and metaphorical transformation, double coding, nonlinear plasticism and biomorphism. Form-making strategies for the design of the architectural environment of the postmodern era are defined and comprehensively characterized, in particular, eclecticism, deconstruction, vitalism, non-linear form-making. Computer explications of form-making in the design of the architectural environment of postmodernism are revealed. The work improved the definition and substantiation of the conceptual foundations of postmodern allusionism in architectural design, in particular intertextuality, polysemanticity and installationism, clarified the characteristics of the conceptual basis of nonlinear and bionic plasticism in the design of the architectural environment of postmodernism. The periodization of the development of the theory and practice of postmodern architectural design in the historical and cultural context has been expanded and clarified.

У дисертації систематизовано методологічні підходи до вивчення феномену колумністики, охарактеризовано критерії ідентифікації авторської колонки в друкованих і мережевих виданнях, осмислено роль колумніста в конструюванні авторської картини світу, інтерпретовано поняття «колонка», «колумністика» та «колумніст», розглянуто наявні типології колонок в українських і зарубіжних працях та на основі 20 медіаресурсів представлено типологічну парадигму сучасної української колумністики. За колонками Любомира Гузара, Юрія Макарова, Ганни Маляр та Майкла Щура виокремлено й проаналізовано такі формально-змістові моделі колумністики: синкретична форма, гнучка композиція, різний обсяг, суб'єктивність, діалогізація, інтертекстуальність, автобіографічно-мемуарні вкраплення, полемічна тональність, аргументованість, деталізація, афористичність, образність, експресивність і відвертість нарації. Акцентовано на суб'єктивності та діалогізації як базових атрибутах колумністики. Розглянуто різнорівневі вербалізатори суб'єктивності, зокрема схарактеризовано сенсоризми як репрезентанти авторської світомоделі.^UThe thesis systematizes methodological approaches to the research of the column writing phenomenon, characterizes the criteria of author's column identification in the printed and online publications, reflects on the role of columnist in the construction of the author's picture of the world, interpretes the notion of a «column», «author's column», «column writing» and «columnist», studies existing column typologies in the Ukrainian and foreign works and on the basis of 20 media resources presents typological paradigm of modern Ukrainian column writing. It is identified that column writing in the media under analysis is characterized by the following attributes: different way of functioning (newspaper, magazine, TV, radio and social media column writing), different delivery format (text column writing, audio column writing, video column writing, multiformat / creolized column writing), several languages of delivery (mainly Ukrainian, often Russian and rarely English), flexible size (medium column size prevails), arbitrary and well-organized structure, style syncretism (combined styles dominates, but with obvious prevalence of opinion features), genre diffusion (presence of elements of different genres), thematic diversity and niche direction, personal and collective authorship, original and republished version, visualized and multimedia content (apart from the author's photo, there are various photos, infographics, document screenshots, video, etc.).

Розглянуто актуальні тенденції естетичної думки XX ст., пов'язані з пошуками методології для пояснення нових тенденцій в художньому просторі за збереження теоретичних напрацювань минулих поколінь. Вибір в якості об'єкту дослідження теорії інтертекстуальності обгрунтовано рядом причин: семіотизацією філософської проблематики XX ст., поширення інтертекстуальності в якості мистецького прийому, методологічна гнучкість даної теорії. Завдяки виявленню історичної варіативності та методологічної плюралістичності теорії інтертекстуальності аргументується її відповідність вимогам постнекласичної естетики та науки.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена філософсько-культурологічному дослідженню ролі інтонації у філософських текстах, яка, будучи конститутивною для філософії, залишається етосом “слухової” і “візуальної” культур з тенденційним ускладненням її вираження і сприйняття. З'ясувавши, що філософським текстам властиві принципова авторськість, глибинний діалогізм, інтертекстуальність, поліфонія, філософські категорії і запитальність, доповнюємо цей список потужною детонаційністю (прагненням виходу в тонаційне за межі його конвенціональних ін-). Інтонаційно-артикуляційний конфлікт, актуалізований Руссо у контексті філософського письма, і деконструкційно досліджений Дерріда, відкриває тільки один з можливих видів співпраці інтонації й артикуляції у філософському тексті. Але і в ньому Дерріда відчув, не ідентифікувавши, “третю силу”, яку ми назвали детонацією. Ключові слова: філософія культури, інтонація, артикуляція, детонація, філософський текст, філософія мови, деконструкція, філософська антропологія, фоноцентризм.^UThe relevance of the dissertation research topic is due to the linguistic and speech turns in philosophy (according to M. Popovych), which caused separation of a special area for study of philosophical language and the study of intonation resources of philosophical texts on the borders of epochs became especially relevant.The research has identified the essential features of a philosophical text and the peculiarities of cooperation of intonation, articulation, detonation in it as the “agents” of the triple essence of man (antropos, merops, brotos according to Heraclitus). The dissertation presents a comparative study of the role of intonation in the philosophical text of the “auditory” (“Essays on the Origin of Languages...” by J. J. Rousseau) and the “visual” (“Of Grammatology” by J. Derrida) cultures.The study is based on the conceptual and methodological foundations of postmodern philosophy and on the next ideas: D. Bolinger's idea about intonation as universalia; B. Asafiev's idea about “intonation epochs”, “intonation crisis” between epochs and regular revision and updating of “intonation dictionary”; М. Bachtin's idea about human communities' “intonation funds”; J.-J. Rousseau's idea about the trend of “articulation increasing” in philosophy, music and culture; Heraclitus's idea about the triple essence of human; T. Adorno's ideas about the philosophy of punctuation, and etc. The study is interdisciplinary because it involves data from general linguistics, musicology, neurophysiology and cosmology in addition to philosophy.The dissertation tasks are solved with the help of the following research methods: comparative analysis and critical reflection of research of the philosophical text, philosophical language, intonation of writing; structural analysis of the text and its deconstruction; hermeneutic, linguistic, semantic and etymological analysis; tonal diagnostics of the text and frequency analysis of words.The scientific novelty of the obtained results is determined by the fact that the presented work substantiates the key role of intonation in philosophical texts of both “auditory” and “visual” cultures with a tendency to increase articulation and complicate the expression and perception of intonation. The comprehension of each intonation is based on the degree of recognition of its detonation plume.The intonation-articulation conflict in Derrida's grammatological theory of writing and the epistemological contribution of this conflict to the understanding of the philosophical text are thoroughly studied. The study has revealed “the third force” identified as detonation (managed and unmanaged kinds of it).A new philosophical concept of “detonation” is proposed to express both centrifugal intentions of deconstruction in shifting accents, overcoming binary oppositions, or revising cultural conventions and its program tuning on “explosions”. In the mechanistic paradigm of the XVIII century J.-J. Rousseau interprets the intonation crisis of a philosophical text as an “energetic” one, looking for ways to solve it in an extensive way (punctuation), which allows us to understand intonation as some energy stored in the “sarcophagus” of a text. Instead, in the textological paradigm of postmodern culture, centrifugal tendencies intensified, which made it possible to comprehend the inseparable cooperation of intonation with articulation and detonation in a text as a “centrifuge”.The preconditions for the emergence of philosophy in the Greek culture and the special cultural mission of philosophers in it are specified; as well as the correlation of the concepts “philosophical text” is defined, “intonation”, “articulation”, “langage-langue-parole” with the concept of “writing”. The structure of “Essay on the Origin of Languages...” and “Of Grammatology” is detailed, and the tonalities of both texts are specified.Intonation has been found as constitutive for the philosophy and ethos of a cultural person. The text “Essays on the Origin of Languages...” during Derrida's reading confirms Rousseau's hopes for a conservative function of writing, while the text “Of Grammatology” confirms Rousseau's prediction about the tendency of increasing articulation.The theoretical and practical significance of the obtained results of the research lies in the possibility of their application for further study of the problem of intonation in the philosophical text. The most promising reading strategy of philosophical text, as we consider, is the triple strategy: intonating, detonating and articulating in order to provide not only the author's, and cultural resources of the text, but also the reader's investment. Key words: philosophy of culture, intonation, articulation, detonation, philosophical text, philosophy of language, deconstruction, philosophical anthropology, phonocentrism.

Проведено філософське вивчення поняття "іронія", яке запропоновано розглядати як фігуру тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим, фіксує порушення звичного сприйняття або комунікації та спрямування на відновлення смислотворення. Трансформація його змісту у різних парадигмах культури дозволяє виявити фундаментальні ознаки іронічного дискурсу, а саме: рефлексивність, контрарність, аксіологічність. Уточнення суміжних понять культурології та естетики, які співвідносяться з іронією, установлення їх специфіки та взаємозв'язку розкриває зміст цієї культурної універсалії. Запропоновано цілісний історико-культурологічний підхід до розуміння іронії, яка є не лише позицією людської свідомості, а й екзистенціалом людського буття, що доводить можливість розкриття подальшого становлення. Культурологічні трансформації поняття "іронія" розкривають генезу її філософського змісту. Класична метафізика розуміє іронію переважно як методологічну стратегію пізнання, в її модерністських і постмодерністських модальностях філософією визначається важливість людиновимірного змісту. Некласична інтерпретація іронічного дискурсу слугує зброєю проти засилля логоцентризму та намагається реабілітувати сферу безпосередності людського почуття. У процесі тотальної семіотизації культури іронія втрачає свій руйнівний потенціал, стає терапевтичною процедурою, глибинною цитатою, що презентує інтертекстуальність культури, але заперечує можливість доведення автентичності в онтологічному вимірі або оригінальності у творчому сенсі.

  Скачати повний текст

Грібінєнко Ю.О. Теоретичні та категоріальні засади музичної текстології як актуальної музикознавчої дисципліни. Кваліфікаційна наукова праця у вигляді монографії.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової. Одеса, 2023.Монографія присвячена дослідженню музичної текстології як актуальної музикознавчої дисципліни. В роботі як головні вирішуються наступні завдання: висвітлюються сучасні тенденції розвитку теорії тексту в гуманітарно-філософських науках та їх вплив на музикознавчу думку; визначаються чинники процесу формування та актуалізації музичної текстології на початку ХХІ століття; виявляються та характеризуються основні категорії музичної текстології як опорні в її аналітичному апараті; визначається інтертекстуальність як фундаментальна властивість сучасного мислення та один з основних чинників текстоутворення; узагальнюються основні положення теорії гіпертексту та виявляються властивості цього феномену; пропонується концепція музичного гіпертексту як форми музичного тексту та способу функціонування музичної свідомості, уточнюються характеристики та розуміння понять алюзія, автоалюзія, цитата, автоцитата, монограма як обумовлюючих реалізацію міжтекстових зв’язків. В монографії пропонується оригінальна концепція музичної текстології, яка обумовлюється взаємодією понять музичний текст, інтертекстуальність, гіпертекст, алюзія, цитата, монограма, код та знаходить своє завершення у ідеї Метатексту як такої, що розуміє під собою цілісний текст, котрий поєднує динамічну сукупність музичних текстів. Таким чином утворюється надструктура, що організує тексти у єдиний за наявності ідейно-художньої спільності між ними. З цієї точки зору Метатекстом може вважатися будь-яка система текстів, яка використовує єдиний тип кодів.Автор установлює основні форми інтертекстуальних стратегій у творчості композиторів ХХ – ХХІ століть, що проявляють себе як принципи побудови тексту з використанням ресурсів інших текстів, текстів інших знакових систем, обрання того чи іншого набору засобів міжтекстової трансляції, пріоритетність певного або певних серед них, а також селекція форми їх включення (експліцитної і/або імпліцитної); надає характеристику інтертекстуальних прийомів. В роботі запроваджується концепція музичного гіпертексту, що є актуальною на сучасному етапі розвитку музичної культури, оскільки відповідно ситуації, що склалася, допомагає тлумачити механізми і особливості передачі цілих інформаційних пластів.Пропонується підхід до тембру як до фактору смислової організації музичного тексту, значимого елементу композиторського тексту. Розглядаються особливості тембрової організації музичних текстів в творчості сучасних композиторів. Дослідження тембрової лексики у творах Г. Уствольської, А. Пярта, Є. Станковича, Ю. Гомельської дозволяє як наблизитися до розуміння специфіки творчого методу даних композиторів, так і прослідкувати властивості тембру на рівні драматургії та композиції.Ключові слова: музична текстологія, текст, музичний текст, інтонація, знак, код, музична інтерпретація, інтертекстуальність, алюзія, цитата, монограма, інтертекстуальна стратегія, гіпертекст, музичний гіпертекст, тембр, Метатекст.^UHribinienko Yu. O. Theoretical and categorical principles of musical textology as an actual musicological discipline. Monography as a qualifying scientific work. Dissertation for a Doctor’s degree in Arts by speciality 17.00.03 – Musical Art. Odessa National Music Academy named after A.V. Nezhdanova. Odessa, 2023.The monograph is devoted to the study of musical textology as a relevant musicological discipline. The following tasks are solved as the main ones: modern tendencies of text theory development in humanities and philosophical sciences and their influence on musicological thought are covered; the factors of the process of formation and actualization of musical textology at the beginning of the XXI century are determined; the main categories of music textology are identified and characterized as the supporting ones in its analytical apparatus; intertextuality is defined as a fundamental property of modern thinking and one of the main factors of text formation; the main provisions of the theory of hypertext are generalized and the properties of this phenomenon are revealed; the concept of musical hypertext as a form of musical text and a way of functioning of musical consciousness is offered, characteristics and understanding of concepts of allusion, self-allusion, quotation, auto-quote, monogram as determining realization of intertextual connections are specified.The monograph offers an original concept of music textology, which is conditioned by the interaction of musical text, intertextuality, hypertext, allusion, quotation, monogram, code and ends in the idea of Metatext as one that means a whole text that combines a dynamic set of musical texts. Thus, a superstructure is formed, which organizes the texts into a single one in the presence of ideological and artistic commonality between them. From this point of view, any text system that uses a single type of code can be considered a Metatext.The author establishes the main forms of intertextual strategies in the works of composers of the XX – XXI centuries that manifest themselves as principles of text construction using resources of other texts, texts of other sign systems, choice of a set of intertextual translation, priority of a certain one or certain ones among them, and selection of the form of their inclusion (explicit and / or implicit); provides a description of intertextual techniques.The concept of musical hypertext is introduced in the work, which is relevant at the present stage of development of musical culture, because according to the current situation, it helps to explain the mechanisms and features of transferring entire information layers.The approach to timbre as to the factor of semantic organization of the musical text, a significant element of the composer’s text is offered. Features of timbre organization of musical texts in work of modern composers are considered. The study of timbre vocabulary in the compositions of G. Ustvolskaya, A. Pärt, E. Stankovych, J. Gomelskaya allows us to come closer to the understanding of the specifics of the creative method of these composers, and to trace the properties of timbre at the level of dramaturgy and composition.Key words: musical textology, text, musical text, intonation, sign, code, musical interpretation, intertextuality, allusion, quotation, monogram, intertextual strategy, hypertext, musical hypertext, timbre, Metatext.

Вивчено проблему відтворення інтертекстуальності у перекладі в українських прозових постмодерністських творах. Визначено інтертекстуальність як вкраплення в текст інших текстів у вигляді цитат, алюзій та ремінісценцій. Розкрито вплив визначальних рис постмодерністської поетики, зокрема гри та іронії, на характер відтворення у перекладі інтертекстуальності як провідної ознаки постмодернізму. Висвітлено особливості перекладу інтертекстуальних одиниць у постмодерністському творі, описано їх форми залежно від тексту-джерела. Досліджено способи перекладу інтертекстуальних одиниць та наведено критерії їх оптимального застосування під час перекладу постмодерністського твору.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному та ґрунтовному перекладознавчому дослідженню специфіки відтворення в українських перекладах лінгвостилістичних особливостей франкомовного історичного роману на матеріалі роману Шарля Де Костера «Легенда про Уленшпігеля» та чотирьох перекладів твору українською мовою, виконаних Т. Черторизькою (1953 р.), Є. Єгоровою (1972 р.), С. Сакидоном (1974 р.) та Н. Гордієнко-Андріановою (1979 р.). Мета роботи полягає у виявленні специфіки відтворення лінгвостилістичних особливостей франкомовного історичного роману в чотирьох українських перекладах, здійснених різними перекладачами у різні роки, крізь призму лінгвокультурології.Мета дослідження передбачає розв'язання таких завдань:– дослідити історичний та культурний контексти твору, що вплинули на вибір автором оригіналу певних лінгвостилістичних засобів;– проаналізувати жанрово-стильові домінанти історичного роману в поєднанні з літературною легендою;– виокремити характерні жанрові риси твору «Легенда про Уленшпігеля» та простежити їх відтворення у чотирьох перекладах;– визначити, яким чином авторська позиція письменника простежується в оформленні образів головних героїв твору та наскільки точно ці образи були відтворені у перекладах українською мовою;– виокремити стилістичні та лексико-семантичні особливості твору та прослідкувати за способами та засобами їхнього відтворення при перекладі;– з'ясувати, як при перекладі художнього твору із часовою віддаленістю передати застарілі слова та вирази, архаїзми, історичні та національні реалії, фразеологізми, просторіччя, регіональну лексику (бельгіцизми, фландризми);– дослідити збереження авторського стилю Ш. Де Костера у перекладах;– встановити, за допомогою яких перекладацьких стратегій та прийомів перекладачам вдалося не лише відтворити у перекладах лінгвостилістичні особливості роману, а й досягти того ж комунікативного ефекту на читача, що й твір оригіналу;– визначити фактори впливу та критерії оцінки якості множинних перекладів.Наукова новизна полягає у комплексному перекладацькому дослідженні франкомовного твору «Легенда про Уленшпігеля» шляхом виявлення у ньому лінгвостилістичних особливостей історичного роману. Вперше були досліджені шляхи перекладу українською мовою авторських стилізованих романів, ускладнених симбіозом різних жанрів та епох. Вперше досліджена множинність українських перекладів твору Ш. Де Костера (20 серпня 1827 р. – 7 травня 1879 р.), який вважається зачинателем національної літератури Бельгії, а його твір «Легенда про Уленшпігеля», створений у XIX сторіччі – літературним шедевром, «Біблією Бельгії».З урахуванням положення про жанрову зумовленість архітектонічно-композиційної будови твору, встановлено, що твору Де Костера притаманна різночасовість, контрастивність, паралелізм, інтертекстуальність та алюзивність, алегоричність та символічність, повторюваність, натуралістичність, використання палітри комічного та мотиву мандрівки. Тому пропонується розглядати усі ці характеристики як риси історичного стилізованого роману, які потребують обов'язкового відтворення у перекладі.Вперше досліджується збереження авторського стилю Шарля Де Костера у перекладі. Новим є встановлення способів відтворення основних лексико-семантичних та стилістичних засобів романтичного твору Шарля Де Костера. Запропоновано нову доповнену класифікацію застарілих слів. Вводяться поняття подвійної історичної стилізації архаїчно-архаїзованих текстів, вторинної історичної стилізації з боку перекладача та прагматичної історичної стилізації, спрямованої на подолання втрат при перекладі стилізованих історичних романів.^UThe thesis is devoted to a complex and thorough translation study of the specifics of rendering in Ukrainian translations of linguistic and stylistic features of the francophone historical novel, based on the material of Charles De Coster's novel «The Legend of Ulenspiegel» and four translations of the novel into Ukrainian by T. Chertoryzka (1953), E. Yegorova (1972), S. Sakydon (1974) and N. Gordienko-Andrianova (1979).The aim of the thesis is to identify the specifics of the reproduction of linguistic and stylistic features of the francophone historical novel in four Ukrainian translations made by different translators in different years, through the prism of linguocultural studies.The purpose of the study involves solving the following tasks:– to explore the historical and cultural contexts of the novel that influenced the author's choice of the original of certain linguistic and stylistic means;– to analyze the genre and style dominants of the historical novel in combination with a literary legend; – to single out the characteristic genre features of the novel «The Legend of Ulenspiegel» and to trace their reproduction in four translations;– to determine how the author's position of the writer can be traced in the design of the images of the main characters of the novel and how accurately these images were reproduced in translations into Ukrainian;– to single out stylistic and lexical-semantic features of the novel and to follow the ways and means of their reproduction in translation;– to find out how to translate obsolete words and expressions, archaisms, historical and national realia, phraseology, vernaculars, regional vocabulary (belgicisms, flandrisisms) when translating a piece of writing with time distance;– to investigate the preservation of the author's style of Charles De Coster in translations;– to establish with the help of which translation strategies and techniques the translators managed not only to reproduce the linguistic and stylistic features of the novel in translations, but also to achieve the same communicative effect on the reader as the original;– to determine the factors of influence and criteria for assessing the quality of multiple translations.The scientific novelty lies in a comprehensive translation study of the francophone novel «The Legend of Ulenspiegel» by identifying the linguistic and stylistic features of the historical novel.For the first time, the ways of translating author's stylized novels into Ukrainian, complicated by a symbiosis of different genres and epochs, were studied. The plurality of Ukrainian translations of the literary work of Charles De Coster (August 20, 1827 – May 7, 1879), who is considered the founder of the national literature of Belgium, and his novel «The Legend of Ulenspiegel», created in the XIX century – a literary masterpiece, the «Bible of Belgium» –, were studied for the first time.Taking into account the position on the genre conditionality of the architectonical and compositional structure of the work, it is established that De Coster's novel is characterized by time diversity, contrast, parallelism, intertextuality and allusiveness, allegory and symbolism, repetition, naturalism, use of comic palette and travel motif. Therefore, it is proposed to consider all these characteristics as features of a historical stylized novel that need to be reproduced in translation.The preservation of Charles De Coster's authorial style in translation is being studied for the first time. New is the establishment of ways to reproduce the basic lexical, semantic and stylistic means of the romantic work of Charles De Coster.A new updated classification of obsolete words is proposed. The concepts of double historical stylization of archaic-archaized texts, secondary historical stylization by the translator and pragmatic historical stylization aimed at overcoming losses in the translation of stylized historical novels are introduced.

Встановлено, що джерелами інтертексту В.Пелевіна є твори літератури, філософії, психології, живопису, музики, кінематографа, сюжети, мотиви, образи стародавніх міфів, російської народної казки, подані у вигляді цитат, алюзій, ремінісценцій. Складний комплекс цитат, алюзій, ремінісценцій охарактеризовано як центонні та визначено основний вид інтертекстуальності - мега/гіпертекстуальність. Виявлено функції інтертекстуальних елементів, які конструюють картину світу та концепцію героя. Доведено, що у складному світі пелевінського гіпертексту кожен протекст є глибоко обумовленим і виконує свої власні функції, підпорядковується логіці центруючого тексту-лідера (буддизму та його модифікації дзен-буддизму). Зазначено, що виявлення у творчості В.Пелевіна елементів синтезу свідчить про пошук письменником нових шляхів, кардинально протилежних деконструкції постмодернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості репрезентації та передачі концепту "козацтво" в історичному дискурсі засобами англійської мови та встановлено закономірності його відтворення у перекладах. Проаналізовано жанрово-стилістичні особливості та складові елементи історичного дискурсу, які впливають на специфіку вербалізації концептів. Відзначено, що інтертекстуальність історичного дискурсу ускладнює виявлення його комунікативно-мовленнєвої модальності та є однією з причин вживання у текстах слів з різних стилістичних прошарків. Обгрунтовано необхідність класифікації елементів дискрусу на ядрові та периферійні, що уможливлює застосування таких стратегій їх передачі, як "форенізація", як засіб збереження "чужих" мовленнєвих елементів та "адаптація", спрямована на їх пристосування до норм цільової мови. Запропоновано методику перекладацького аналізу концепту "козацтво", яка передбачає окреслення поняттєвого поля та класифікацію репрезентативних елементів, а також виділення мікрополів, інтерпретацію їх компонентів і виявлення потенційних труднощів перекладу. Обгрунтовано необхідність узгодження семантики елементів концепту в контекстах гіпотекстового, текстового та гіпертекстового рівнів. Проаналізовано прийоми відтворення репрезентативних елементів англійською мовою. Відзначено, що у більшості випадків концепт "козацтво" в історичному дискурсі передано належним чином, однак в окремих випадках помилковий вибір стратегії, неузгодження семантики відповідника у хронотопному або характерологічному контекстах є причиною його неадекватної перевербалізації.

  Скачати повний текст

Проведено цілісне дослідження художньої спадщини Ю.Липи щодо особливостей застосування інтертекстуальності як літературного прийому, детермінованого авторською стратегією. Творчий доробок митця проаналізовано у контексті вивчення української національної культурної традиції. Розглянуто контактний та типологічний аспекти головних складових і структурну специфіку текстових масивів як знакових систем. Здійснено інтертекстуальний і текстуальний аналіз протекстуального (публіцистичних, історіософських, геополітичних праць) і метатекстуального (художніх творів) доробку Ю.Липи. На основі єдності ряду аспектів мисленнєвого простору митця виявлено автоінтертекстуальність його текстових масивів, виражену на рівні проектування прото- та метатекстів. Показано, що новели, повісті та оповідання з "Нотатників", роман "Козаки в Московії", три збірки поезій ("Світлість", "Суворість", "Вірую") акумулють у собі основні геополітичні ідеї найбільш відомих історіософських і публіцистичних праць Ю.Липи ("Призначення країни", "Чорноморська доктрина", "Розподіл Росії", "Бій за українську літературу"). Зроблено висновок про інтертекстуальність прозової та поетичної спадщини Ю.Липи на підставі вивчення цитат, алюзій, ремінісценцій, що відкривають діалогічні зв'язки з широким культурним колом і є свідченням ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань.

  Скачати повний текст

Здійснено багатоаспектний аналіз міжтекстових зв'язків у драматургії М.Булгакова, досліджено форми та функції поняття "інтертекстуальність" і його співвідношення з поняттям "інтертекст", визначено підхід до вивчення конкретно-історичних проявів інтертекстуальності в літературі. Показано значення даної категорії для формування сюжету й композиції, хронотопу, мотивів, образної системи, жанрово-стильових особливостей драматургії М.Булгакова. Твори митця розглянуто крізь призму традицій і новаторства, а також взаємодії різних художніх систем на початку XX ст.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність співвідношення традиції й інтертекстуальності у прозі І. С. Шмельова. Для творчої свідомості І. С. Шмельова найбільш затребуваними є два види традиції - літературна та духовна. Вони є маніфестацією "нової естетики", мета якої - "обожити" мистецтво, позначити його релігійну природу. "Нова естетика" знаходить вияв у феномені "духовного реалізму", який охопив у творчій еволюції І. С. Шмельова кілька десятиріч (1920 - 1950-ті рр.). Духовна та літературна традиція пов'язані у творчості І.С. Шмельова з використанням іконічної й агіографічної поетики. Доведено, що інтертекстуальність відігравала важливу роль у творчості І. С. Шмельова-традиціоналіста як письменника XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто поетику постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда. Наведено огляд розвитку інтелектуалізму в європейській художній літературі, початковим етапом якого вважається доба Просвітництва. Встановлено, що постмодерністська драма Т.Стоппарда акумулює ознаки інтелектуалізму новітнього типу. Поетику інтелектуальних драм митця проаналізовано у трьох головних аспектах: специфіку картини світу та концепцію героя; інтертекстуальність; принцип гри. Виявлено їх постмодерністську та постструктуралістську забарвленість: світ, людська доля, художній твір у контексті драм є текстом у постструктуралістському розумінні, в якому відсутні звичні опозиції "життя - смерть", "гра - реальність". Досліджено оригінальну концептуальну тріаду Т.Стоппарда - "кохання - забуття - творчість". Висвітлено еволюцію героя від блазня-псевдоінтелектуала до мислителя, а його статус визначено як парадоксальний та двоїстий. Виявлено присутність інтертекстуальності не лише у діалогах, але й у ремарках. Розглянуто розгалужену систему лейтмотивів, а також наявні/приховані пародокси, мовну гру, елементи метатеатральності, які свідчать про установку на тотальну гру, де всі рівні - від художньо-естетичних до філософських - висвітлюють прихований трагізм буття.

  Скачати повний текст

Висвітлено образну природу метаморфного жанрового утворення, яким є мердоківський художній текст у перспективі його рецептивних потенцій. Уперше в українському літературознавстві феномен авторського письма розглянуто як своєрідний світоглядно-філософський текст, у параметрах якого наявна зразкова "міжвидова конвергенція". На підставі аналізу визначено жанрові домінанти романів письменниці, а саме: універсальну діалогічність та філософську еклектику, що зумовлюють метаморфізм романної структури. На підставі результатів досліджень зазначено, що метафоричність та інтертекстуальність художнього мислення письменниці зумовлюють розмаїття рецептивних рішень. Ілюзорний світ мердоківських героїв формує парадигматику авторського світоглядного письма, зокрема оніричний компонент, ігрові мотиви, художній хронотоп і авторську моральну рефлекцію. Відзначено наявність великої кількості смислових перспектив тем, сюжетних ходів, символічних образів, створених письменницею.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз лінгвофілософських і культурологічних аспектів ідеї інтертекстуальності. Визначено інтертеоретичний та міждисциплінарний характер оформлення концепту "інтертекст", а також його варіативність, зумовлену труднощами концептуалізації інтертекстуальності як "явища". Виділено напрямок, пов'язаний з критикою репрезентаційної моделі мови та проблемою "симулятивності позначення". Умотивовано сполучення підходу до тексту як до "множинного" (децентрованого, несамототожного, відкритого наступним трансформаціям-"переписуванням") та ідеї дискурсивної "розрізненості" природної мови. Висвітлено адекватність метафоричного вираження "проблемної сутності" інтертексту. Уточнено спосіб співвідношення "множинного тексту" та "безлічі текстів", підстави варіативності інтертекстуальних практик, характер метаморфоз суб'єктивності скріптора. Запропоновано варіанти метафори й обгрунтовано доцільність її використання для аналізу культурних явищ, спрямованих на "збільшення відмінностей" та "толерантність до Іншого".

  Скачати повний текст

З використанням порівняльно-типологічного, естетико-функціонального методів дослідження на підставі компаративних зіставлень конкретизовано міжтекстову взаємодію інтертекстуальних параметрів як цілісної системи шляхом аналізу лірики Л.Талалая ("традиційного" поета) у аспекті проблем поетики інтертексту. Визначено й узагальнено ідейно-художні особливості ідіостилю письменника на підставі вивчення моделі світу та типологічних рис ліричного героя, їх еволюції. Розглянуто природу, форму, функції інтертекстуальності. Відображено межовий стан сучасного літературного процесу та тенденції його розвитку. У контексті взаємодії різних видів інтертекстуальності висвітлено важливі аспекти літературного процесу, які базуються на картинах світу та концепції людини. Інтегровано засади різнобічних підходів до теорії інтертекстуальності та доведено, що інтертекстуальність - система міжтекстових взаємодій транстекстуальних і світоглядних кодів на основі авторсько-читацької рецепції, репрезентована генетичним, інтенціональним, іманентним або рецепційним видами.

  Скачати повний текст