Охарактеризовано стан сучасного українського літературознавства в англомовному науковому світі (Австралії, Канаді, США). Проаналізовано літературознавчі дослідження західних учених, зокрема, Г.Грабовича ("Шевченко як міфотворець"), М.Павлишина ("Канон та іконостат"), М.Шкандрія ("В обіймах імперії. Російська та українська літератури нової доби"). Обгрунтовано актуальність осмислення інтерпретаційних стратегій та методологій західних україністів (міфологічної й постколоніальної критики, рецептивної естетики), використання яких сприяє розширенню наукових горизонтів сучасного українознавства. Розкрито вплив західних методологій та дослідницьких стратегій на розвиток сучасної української гуманістики.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні. Визначено наукознавчу основу і методологію дослідження адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні, сформульовано їх дефініцію, деталізовано ознаки та правову природу. Проаналізовано структуру адміністративно-правового статусу релігійних організацій в Україні, представлено системну характеристику їх адміністративної правосуб'єктності. Здійснено характеристику поняття та складових елементів системи адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні, деталізовано нормативно-правові, організаційно-правові та адміністративно-процесуальні гарантії діяльності релігійних організацій в Україні. Визначено суб'єктів системи адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій в Україні. З'ясовано напрями посилення адміністративно-правового гарантування діяльності релігійних організацій. Окремо запропоновано авторський підхід щодо внесення змін до чинного законодавства з метою удосконалення сучасних адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні. Обґрунтовано потребу розширення переліку адміністративно караних протиправних деліктів у сфері діяльності релігійних організацій. Розроблено та запропоновано зміни до змісту КУпАП щодо розширення переліку адміністративних правопорушень, що порушують права релігійних організацій. Визначено, що модернізація адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні повинна здійснюватися на основі досвіду зарубіжних країн, серед яких США, Велика Британія, Австралія, Канада.^UThe dissertation deals with the comprehensive study of administrative and legal guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine. The scientific basis and methodology of the research of administrative and legal guarantees of activities of religious organizations in Ukraine are determined, the definition is formulated, features is defined. The structure of the administrative and legal status of religious organizations in Ukraine is analyzed. The system characteristics of administrative legal personality of religious organizations in Ukraine are presented. The characteristic and constituent elements of the system of administrative and legal guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine are characterized. Normative-legal, organizational-legal and administrative-procedural guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine are detailed. The subjects of the system of administrative and legal guarantees of religious organizations in Ukraine are identified. The directions of strengthening the administrative and legal guarantees of religious organizations is substantiated. The author's approach to introducing changes to the current legislation in order to improve modern administrative and legal guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine is proposed. Amendments to the content of the Code of Ukraine on Administrative Offenses concerning the list of administrative offenses that violate the rights of religious organizations have been elaborated and proposed. It is proved that the modernization of administrative and legal guarantees of the activities of religious organizations in Ukraine should be carried out on the basis of the experience of foreign countries, including the United States, Great Britain, Australia, and Canada.

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-практичному визначенню сутності та принципів реалізації нового інструменту регіонального управління «смарт-спеціалізація» та розробці організаційно-економічних засад його реалізації на рівні регіонів України задля активізації та стимулювання інноваційного розвитку економіки країни.У роботі проаналізовано історичні аспекти виникнення та сутнісного становлення смарт-спеціалізації як нового для світової економіки інструменту регіонального управління. Узагальнено етапи реалізації концепції смарт-спеціалізації на рівні регіону та обґрунтовано ключові принципи реалізації цієї концепції з акцентуванням уваги на змісті, особливостях та фокусі уваги стейкхолдерів. На підґрунті проведеного теоретичного дослідження уточнено сутність поняття «смарт-спеціалізація», під яким у роботі розуміється цілеспрямована орієнтація стратегії регіонального розвитку на активізацію конкретних видів економічної діяльності, що мають високий рівень потенціалу інноваційного зростання та достатнє для цього ресурсне забезпечення, реалізація яких буде супроводжуватися синергетичним спрямуванням зусиль усіх учасників ринкових відносин, що дасть можливість досягти амбітних цілей щодо інноваційного зростання території, соціального забезпечення населення й отримання економічної ефективності виробничо-господарської діяльності всіх учасників економічних відносин регіону.Систематизовано кількісні показники оцінювання різних характеристик реалізації смарт-спеціалізації на рівні регіону за п'ятьма параметрами: інноваційний потенціал, фінансово-інвестиційне забезпечення, інноваційна активність стейкхолдерів, інтенсивність реалізації проєктів смарт-спеціалізації та інноваційна результативність. На підґрунті детального вивчення успішного та не зовсім успішного досвіду реалізації проєктів смарт-спеціалізації в розвинених країнах світу (Австралія, Бельгія, Франція, Іспанія та Великобританія) в роботі сформульовано обмеження, які виникають при використанні цього інструменту, та обґрунтовано можливості адаптування в Україні провідного світового досвіду в сфері смарт-спеціалізації. У межах запропонованого методичного підходу до комплексного оцінювання стратегічної орієнтації регіонів країни на смарт-спеціалізацію та інноваційний розвиток здійснено оцінювання спрямованості Стратегій розвитку регіонів України на поширення принципів та проєктів смарт-спеціалізації на період до 2020 р. та до 2027 р. Встановлено, що лише з 2021 р. в Україні на регіональному рівні було офіційно визнано актуальність і доцільність ґрунтовного визначення інноваційної специфіки діяльності території та обґрунтовано напрями її смарт-спеціалізації. На основі детального вивчення змісту Стратегій розвитку регіонів України на період до 2027 р. було систематизовано ті напрями діяльності, які кожна область визначила як інноваційно місткі та спроможні. Запропоновано методичний підхід щодо оцінювання передумов реалізації смарт-спеціалізації в регіонах країни, що ґрунтується на діагностиці ступеня виконання чотирьох обґрунтованих у роботі вимог. Розроблено процедуру моделювання впливу факторів функціонування освітньої, наукової та інноваційної сфер діяльності регіону на динаміку його результуючих показників. Розроблено концептуальну платформу реалізації смарт-спеціалізації в регіонах України, що складається з чотирьох послідовних етапів: обґрунтування перспективного виду діяльності для регіону, який буде обрано як напрям смарт-спеціалізації; створення сприятливих умов для реалізації проєктів смарт-спеціалізації за обраним напрямом у регіоні; реалізація проєктів смарт-спеціалізації регіону з метою підвищення рівня його конкурентних позицій; поширення позитивних результатів та набутого досвіду на інші інноваційно перспективні напрями регіону. Здійснено оцінювання досягнутих позицій України за ключовими інноваційними пріоритетами розвинених країн ЄС відповідно до European innovation scoreboard 2021. Визначено перспективи інноваційного зростання України порівняно з Польщею та конкретизовано пріоритети розвитку для регіонів країни відповідно до індикаторів інноваційного розвитку. Рекомендовано до використання активатори інноваційного розвитку регіонів України у контексті набуття можливостей для успішної реалізації обраних напрямів смарт-спеціалізації на регіональному рівні. Запропоновано універсальну карту самооцінювання передумов, перспектив та перших результатів реалізації проєктів смарт-спеціалізації в регіонах України^UThe thesis is devoted to theoretical and practical definition of the essence and principles of implementation of the new tool of regional management "smart specialization" and the development of organizational and economic foundations of its implementation at the level of regions of Ukraine to activate and stimulate innovative development of the country's economy.The paper analyzes historical aspects of the origin and essential formation of smart specialization as a new tool of regional management for the world economy. The stages of implementation of the concept of smart specialization at the regional level are generalized and the key principles of implementation of this concept are substantiated with an emphasis on the content, peculiarities and focus of stakeholders' attention. Based on theoretical study, the essence of smart specialization, which in the work means the purposeful orientation of the strategy of regional development on activization of specific kinds of economic activities that have a high level of potential for innovative growth and sufficient resource provision for this, the implementation of which will be accompanied by a synergistic direction of efforts of all market relations participants, that will allow to achieve ambitious goals for innovative territory growth, social security of the population and obtaining economic efficiency of production and economic activities of all participants in the region's economic relations, is clarified.Quantitative indicators for assessing various characteristics of smart specialization implementation at the regional level are systematized according to five parameters: innovative potential, financial and investment support, innovative activity of stakeholders, intensity of implementation of smart specialization projects and innovative efficiency. Based on a detailed study of successful and not very successful experience of implementing smart specialization projects in developed countries (Australia, Belgium, France, Spain and the United Kingdom), the paper formulates the limitations that arise when using this tool and substantiates the possibilities of adapting the leading world experience in Ukraine in the field of smart specialization. Within the framework of the proposed methodological approach to a comprehensive assessment of the strategic orientation of the country's regions towards smart specialization and innovative development, the orientation of the Strategies of development of the regions of Ukraine on the dissemination of principles and projects of smart specialization for the period up to 2020 and until 2027 allows to establish that only from 2021 in Ukraine at the regional level the relevance and expediency of a reasonable definition of innovative specifics of the territory are officially recognized and the directions of its smart specialization are substantiated. Based on a detailed study of the content of Strategies of development of the regions of Ukraine for the period up to 2027, the directions of activities that each region has identified as innovatively capacious and capable ones are systematized. A methodological approach to assessing the prerequisites for the implementation of smart specialization in the regions of the country is proposed, based on the diagnosis of the degree of fulfillment of four requirements justified in work. A procedure has been developed for modeling the influence of the factors of functioning of the educational, scientific and innovative spheres of the region's activity on the dynamics of its resulting indicators. A conceptual platform for implementation of smart specialization in the regions of Ukraine, which consists of four successive stages: substantiation of a promising type of activity for the region, which will be selected as a direction of smart specialization; creation of favorable conditions for implementation of smart specialization projects in the chosen direction in the region; implementation of smart specialization projects in the region in order to increase the level of its competitive position; dissemination of positive results and gained experience to other innovatively promising directions of the region, has been developed. The achieved positions of Ukraine are assessed on the key innovation priorities of developed EU countries in accordance with the European innovation scoreboard 2021. Prospects for innovative growth of Ukraine compared to Poland are determined and development priorities for the regions of the country are specified according to innovation development indicators. It is recommended to use activators of innovative development of the regions of Ukraine in the context of gaining opportunities for successful implementation of selected directions of smart specialization at the regional level. The universal map of self-assessment of preconditions, prospects and the first results of implementation of projects of smart specialization in the regions of Ukraine is offered.

У дисертації проведено комплексне дослідження парадигми юридико-правового розуміння інституту адвокатури. Сферу дослідження концепції розуміння інституту адвокатури запропоновано розглядати крізь призму таких підходів: підходи до розуміння адвокатури за функціональним призначенням; підходи до розуміння адвокатури крізь еволюційний дискурс; підходи до розуміння адвокатури за допомогою аналізування внутрішнього законодавства держав; підходи до розуміння адвокатури крізь призму міжнародних стандартів.Запропоновано авторське визначення правової категорії «адвокат», під яким необхідно розуміти особу, яка набула спеціальних знань, навичок і умінь та уповноважена чинним законодавством надавати правову допомогу кожному, хто до неї звернеться, в тому числі на безоплатній основі.Сформульовано власне визначення стандартів адвокатської діяльності, під яким слід розуміти сукупність нормативно-правових регуляторів, які включають в себе вимоги, що мають принципове значення для провадження ефективної, справедливої та якісної правової допомоги. Виокремлено основні ролі, якими оперує адвокат в соціумі, а саме: адвокат як посередник; адвокат як захисник людських справ; адвокат як обізнаний.Аргументовано, що під доступом до адвокатської діяльності слід розуміти сукупність процесуально послідовних дій, які включають в себе перевірку знань, навичок та умінь особи, яка виявила намір очолити правозахисний інститут суспільства, що провадяться на засадах незалежності, безсторонності та справедливості.Резюмовано, що із парадигми доступу до правозахисної діяльності випливає низка процедурних елементів, які її взаємно доповнюють. Йдеться про стадії доступу до адвокатської діяльності, під якими автор пропонує розуміти нормативно-урегульовані процедурні елементи, основною метою яких є реалізація права особи на отримання права на зайняття адвокатською діяльністю. Узагальнюючи міжнародний та вітчизняний досвід (США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Чехія, Японія, Бельгія, Китай, Австралія), стадії доступу до адвокатської діяльності визначено під кутом таких факторів: освітній фактор, значення якого полягає у здобутті особою певного рівня освіти; кваліфікаційний фактор, основна увага якого зосереджується навколо здобутої особою кваліфікації; випробувальний фактор, який полягає у проходженні особою спеціальної підготовки у вигляді іспитів, тестування тощо з метою виявлення рівня володіння останньою практичними навичками та уміннями із застосування законодавства та отримання свідоцтва, яке засвідчує право особи на зайняття адвокатською діяльністю; фактор «відстоювання», сутність якого полягає у необхідності особи після отримання нею свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю пройти процедуру підвищення кваліфікації, закріплення отриманих знань на практиці, іншими словами, процедуру стажування у досвідчених адвокатів.Аргументовано, що під організаційно-правовими формами адвокатської діяльності слід розуміти міру суб’єктивного права адвоката, яке проявляється у можливості вибору форми його подальшої діяльності, котра спрямована на утвердження та захист прав, свобод та інтересів осіб, що провадиться у дусі поваги до законності, рівності, справедливості, а також забезпечення доступності та компетентності.В ході дослідження інноваційної політики України та зарубіжжя встановлено, що під цифровізацією адвокатської діяльності варто розуміти використання інформаційно-телекомунікаційних інструментів під час провадження незалежної професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту з метою спрощення та забезпечення доступності.Автором позиціонується, що політика цифровізації адвокатської діяльності спрямована на реалізацію таких ключових моментів, як: скорочення витрат, яке в першу чергу забезпечується аутсорсингом юридичних процесів та альтернативними постачальниками юридичних послуг; адвокатурою в хмарі, тобто електронним адвокатуванням та вирішенням спорів на юридичних онлайн-платформах.Представлено загальне бачення кібербезпеки адвокатської діяльності, під якою запропоновано розуміти стан безпеки, за якого нейтралізуються будь-які посягання на інформацію, яка є предметом адвокатської діяльності, забезпечуючи конфіденційність, цілісність та доступність.Запропоновано сферу діджиталізації та цифровізації адвокатської діяльності для подальших змістовних та модернізованих досліджень, у тому числі щодо правового регулювання надання юридичних послуг, удосконалення механізму онлайн врегулювання спорів, електронного судівництва та інших нагальних питань.^UIn the dissertation work the research of constitutional and legal regulation of professional sport in Ukraine is carried out. Theoretical and practical problems of normative-legal regulation are determined and the directions of its improvement are worked out.It is investigated that economic factors have become the main prerequisite for the emergence and development of such a specific and dynamic social phenomenon as professional sports.The foreign experience of constitutional and legal regulation of professional sports is considered, the peculiarities of functioning of European, American and Asian-African models of professional sports are outlined. The constitutions and normative legal acts of the countries of the world on the subject of legal regulation of physical culture and sports are studied. At the present stage in many states there is a clear system of organization of constitutional and legal regulation of professional sports on the basis of the inclusion in the constitution of relevant provisions, which are supplemented by legislation, adopted at different levels, and regulate the life of the system of physical culture and sports in accordance with their own needs.The expediency of introducing the European model of professional sports in Ukraine is substantiated. At the same time, in order to build an effective system of constitutional and legal regulation of this area of public relations, it is necessary to rationally use the fundamental principles of the American model of professional sports.Modern and new scientific approaches to the conceptual and categorical apparatus of the Institute of Professional Sports have been identified and developed. It is pointed out that the problem of legal terminology is insufficiently regulated, the absence of definitions of the conceptual apparatus in the field of sports activities in the texts of the Constitution of Ukraine and the basic laws of foreign countries has been established.The question of classification of sport, the influence of the peculiarities of its individual varieties on the problem of defining this definition at the legislative level is considered. The comparative analysis is carried out and the characteristic features and essential differences of the categories «professional sport», «sport of higher achievements», «Olympic sport», «amateur sport» are determined. The author's definition of the concepts «sport», «professional sport», «professional athlete» is offered.Scientific approaches to the interpretation of the legal status of a person are analyzed in detail. The concept and main types of legal status of a professional athlete are substantiated. The constitutional and legal status is indicated as a source for other types of legal status of a professional athlete.The integral components of the legal status of a professional athlete have been studied - the subjective rights of a professional athlete, the legal obligations of a professional athlete and guarantees of compliance with his subjective rights and performance of legal duties. The most important constitutionally enshrined specific subjective right of professional athletes, the right to work, is analyzed.The concept of risk in law is studied. The concept of «sports risk» as a kind of social risk is analyzed; its features are clarified, the subject, object and subject are indicated. The necessity of immediate settlement of the problem of risks as a direct violation of the Constitution of Ukraine at the level of national legislation is substantiated; expediency of establishing criminal liability for doping and any actions related to it (storage, manufacture, sale, transportation, etc.).The mechanism of legal regulation of the realization of the rights of professional athletes is analyzed in detail. Restrictive measures in this area of public activity are considered. The restriction of the constitutional rights of professional athletes is pointed out.The main historically determined deterrent element of the sphere of professional sports in Ukraine - its autonomy (partial independence), which was manifested by the direct recognition at the state level of local regulations, decisions and rules of international sports NGOs.The inconsistency of local regulations with the provisions of the Constitution of Ukraine and other national legislation has been proved. The expediency of creating a separate specialized arbitration center - a permanent arbitration court in the field of sports - is substantiated. The main directions of improving the constitutional and legal regulation of professional sports in Ukraine are formulated: allocation of sports law in a separate branch of law and adoption of a special Law of Ukraine «On Professional Sports», which will form common principles and comprehensive approach to regulating relations in this area.

Актуальність проблеми дослідження обумовлена швидкими темпами розвитку сучасного інформаційного суспільства, появою та широким розповсюдженням глобальної мережі Інтернет як основного джерела інформації, а також глобалізаційними процесами у світі, що призводять до змін у функціонуванні традиційних і нових медіа. Наслідок цих процесів – модернізація системи освіти в Україні (зокрема, початкового та вищого рівнів освіти), виникнення нових професійних вимог до майбутніх учителів початкової школи. Такі зміни передбачають розширення діапазону надання освітніх послуг у педагогічних закладах вищої освіти через упровадження окремої навчальної дисципліни/курсу з медіаосвіти або інтеграції елементів медіаосвіти в чинні навчальні предмети завдяки їхньому оновленню та вдосконаленню.Обґрунтовано методологічні підходи до дослідження окресленої проблеми (акмеологічний, діяльнісний, інформаційний, історико-педагогічний, системний та системно-хронологічний). Описано основні принципи вивчення досліджуваної проблеми (історизму, об'єктивності, науковості, єдності історичного й логічного). Представлено характеристику методів здійсненого історико-педагогічного дослідження (історико-генетичний, історико-хронологічний, історико-ретроспективний). Проаналізовано джерельну базу дослідження та уточнено сутність базових понять дослідження. Здійснено цілісний аналіз особливостей становлення й розвитку медіаосвіти в багатьох країнах світу. Виявлено, що найбільш прогресивними зарубіжними країнами у сфері медіаосвіти є Австралія, Велика Британія, Канада, Німеччина, США, Фінляндія, Франція та ін.Описано дидактичні складники системи медіаосвіти майбутніх учителів початкової школи. Представлено періодизацію та виокремлено основні етапи розвитку медіаосвіти майбутніх учителів початкової школи в університетах України (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.), що включає чотири послідовних етапи: І етап (1991–1999 рр.) – пострадянський (законодавчий), ІІ етап (2000–2009 рр.) – інституційно-організаційний, ІІІ етап (2010–2017 рр.) – концептуально-експериментальний, ІV етап (2018–2022 рр.) – апробаційно-стандартизаційний. Виявлено сучасні тенденції розвитку медіаосвіти майбутніх учителів початкової школи в Україні. Проаналізовано та визначено сучасний стан розвитку медіаграмотності майбутніх учителів початкової школи в закладах вищої освіти. Розроблено та описано актуальні напрями розвитку медіаосвіти майбутніх учителів початкової школи в закладах вищої освіти України.^UThe relevance of the research problem is caused by the rapid pace of development of the modern information society, the emergence and wide spread of the global Internet as the main source of information and globalization processes in the world which lead to changes in the functioning of traditional and new media, etc. The consequence of these processes is the modernization of the education system in Ukraine (in particular, the primary and higher levels of education), the emergence of new professional requirements for future primary school teachers. Such changes involve expanding the range of educational services in pedagogical institutions of higher education through the introduction of a separate academic discipline/course in media education or the integration of elements of media education into current educational subjects by updating and improving them.Methodological approaches to the study of the outlined problem (acmeological, activity, informational, historical-pedagogical, systemic and systemic-chronological). The main principles of studying the researched problem (historicism, objectivity, scientificity, unity of historical and logical) are described. The characteristics of the methods of the historical-pedagogical research (historical-genetic, historical-chronological, historical-retrospective) are presented. The source base of the research has been analyzed and the essence of the basic concepts of the research has been clarified. A comprehensive analysis of the peculiarities of the formation and development of the media world in many countries of the world has been carried out. It has been found that the most progressive foreign countries in the field of media education are Australia, Great Britain, Canada, Germany, the USA, Finland, France, etc.The didactic components of the system of media education of future primary school teachers are described. The periodization is presented and the main stages of the development of media education of future primary school teachers in universities of Ukraine (90s of the 20th century – the beginning of the 21st century) are presented which includes four consecutive stages: I stage (1991–1999) – post-Soviet (legislative), Stage II (2000–2009) – institutional and organizational, Stage III (2010–2017) – conceptual and experimental, Stage IV (2018–2022) – testing and standardization. Modern trends in the development of media education for future primary school teachers in Ukraine have been revealed.The current state of development of media literacy of future primary school teachers in institutions of higher education is analyzed and determined. Current trends in the development of media education for future primary school teachers in higher education institutions of Ukraine have been developed and described.

У дисертації здійснено цілісний комплексний аналіз проблеми формування проєктної компетентності майбутніх менеджерів у процесі професійної підготовки. Сформульовано низку теоретичних і практичних висновків, пропозицій щодо формування проєктної компетентності майбутніх менеджерів у процесі професійної підготовки. З'ясовано, що проєктна компетентність зародилася, як метод діяльнісного підходу в навчанні, згодом трансформувавшись у метод проєктів та проєктну технологію, коли й були зроблені спроби описів самого поняття «проєкт» та їхня класифікація. Представлено зарубіжний досвід (Австралія, США, Фінляндія, Франція та Китай) використання проєктної технології та сформульовано висновки, що використання проєктної технології у навчанні здійснюється давно і має як прибічників, так і противників серед вчених і практиків.^UThe dissertation provides a comprehensive analysis of the problem of forming the project competence of future managers in the process of professional training. A number of theoretical and practical conclusions and proposals for the formation of project competence of future managers in the process of professional training are presented. It has been found that project competence originated as a method of an activitybased approach to learning, later transforming into a project method and project technology, when attempts were made to describe the very concept of "project" and their classification. The dissertation analyzes the foreign experience (Australia, USA, Finland, France and China) of using project-based technology. It concludes that the use of projectbased technology in education has been carried out for a long time and has both supporters and opponents among scientists and educators.