У дисертації проаналізовано поняття тілесності, як комплексного явища утворення семантичних зав’язків в мас-медійних повідомленнях. Охарактеризована відмінність між поняттями тілесність і тіло в медіареальності, що ототожнюються в окремих трактуваннях. Встановлені основні структурні елементи повідомлення, на основі яких конструюються концепти тілесності: архетип, міф, стереотип. З’ясовано, що спираючись на суспільну пам'ять та індивідуальний досвід ці означені елементи комбінують в свідомості реципієнта варіативність змістових наповнень.В роботі приділено увагу бінарним опозиціям, що виникають на основі архетипу, міфу і стереотипу і відображають колективні уявлення про етичне та естетичне сприйняття дійсності. Встановлено в який спосіб масштабні суспільні проблеми спільно із реальними конкретними ситуаціями конструюють завдяки маркерам тілесності бінарні опозиції, що впливають на сприйняття повідомлень.Спираючись на наукову джерельну базу під час комплексного дослідження розширено межі аналізу маркерів тілесності. До таких концептів зараховане поняття принцип музейності та вбрання, як символічна знакова реакція на тілесність людини в комунікативному процесі.Актуальність теми дослідження. Науки з соціальних комунікацій тривалий час зверталися до поняття тілесності як синоніму людського тіла і його фізіологічних властивостей. Наша дисертація розглядає тілесність як комплексне кодування інформації в тексті та аудіо-візуальних повідомленнях, де фізіологічні параметри тіла є однією з семантичних категорій. Конструювання тілесності розглянуте в контексті суспільно-важливих явищ: гендерної дискримінації, постправди, формування іміджу українських військових, впливу російської пропаганди на український сегмент медіареальності.Об’єкт дослідження – контент електронних версій національних та регіональних видань України, а також матеріали розміщені на платформі соціальних медіа (Facebook, Youtube, Instagram).Предмет дослідження – конструювання маркерів тілесності в мас-медійних концептах електронних медіа та інтернет-мемів присвячених висвітленню повномасштабної російсько-української війни.Мета роботи – визначити інструменти конструювання дискурсу тілесності в мас-медіа.Наукова увага до конструювання дискурсу тілесності в мас-медійному тексті зумовлюється традиційними проблемами для академічної думки, що звертаються до національної, культурної, гендерної, вікової та інших ідентичностей. Наративні практики напрацьовують сталі поняття для того, як індивід визначає себе сам і до якого колективного договору приходить суспільства в тому, щоб визначати осіб, що входять до категорій свій/чужий. Маркери тілесності відіграють в цьому процесі провідну роль. Обставини повномасштабної російсько-української війни, що почалася 24 лютого 2022 року загострюють громадську потребу в публічній артикуляції концептів ідентичності, що допомагають індивідам у скидуванні емоційної напруги, протидії деструктивним інформаційним навіюванням, дотримуванні в уяві позитивних сценаріїв розвитку подій, а також дозволяють порівняти індивідуальні висновки у спільних поглядах.Таким чином український сегмент медіареальності наповнюється бінарними опозиціями та мас-медійними міфами, що у стислій формі переповідають більші за змістом масиви інформації і слугують когнітивними орієнтирами в морально-етичних оцінках, емоційних реакціях, встановленні хронологічної послідовності подій.Роль бінарних опозицій в конструюванні дискурсу тілесності полягає в наданні конкретних якостей, що можуть позичати елементи з різних культурних традицій і спиратись на конкретне локальне явище. Одним з прикладів такого процесу є бінарна опозиція воїни світла/орки на адресу українських військових та російських окупантів. Де завдяки візуальній репрезентації світло дорівнюється до тілесної якості, нерозривно пов’язаною із фізичною присутністю людини у просторі. Разом зі світлом образ українського захисника доповнюють естетичні категорії фізіологічних пропорцій тіла, врода, наявність посмішки, як прояву доброзичливості тощо. Орк натомість вибудовує асоціативний ряд із потворністю і неохайним виглядом, тваринною злістю. Важливою деталлю дискурсу тілесності виступає одяг, який як елемент комунікації виступає символічним продовженням людського тіла. Відтак сучасна форма українського військового, що має чистий вигляд маніфестується як позитивний приклад тілесності, що викликає захват і схвалення. А немодернізована і брудна форма російського солдата контекстуально характеризується як негативний приклад тілесності, що вартий осуду і висміювання.Серед прикладів мас-медійного міфу представлених в дисертації можна виокремити так званий півник з Бородянки...^UThe thesis analyzes the concept of corporeality as a complex phenomenon of the formation of semantic ties in mass media messages. The difference between the concepts of corporeality and the body in media reality, which are identified in separate interpretations, is characterized. The main structural elements of the message are established, on the basis of which concepts of physicality are constructed: archetype, myth, stereotype. It was found that, based on social memory and individual experience, these defined elements combine in the recipient's mind the variability of content.The work pays attention to binary oppositions that arise on the basis of archetype, myth and stereotype and reflect collective ideas about the ethical and aesthetic perception of reality. It is established in which way large-scale social problems, together with real concrete situations, construct binary oppositions that influence the perception of messages thanks to markers of physicality.Based on the scientific source base, during the comprehensive research, the limits of the analysis of physicality markers were expanded. Such concepts include the concept of the principle of museumness and clothing, as a symbolic sign reaction to the physicality of a person in the communicative process.Relevance of the research topic. For a long time, the social communication sciences have addressed the concept of corporeality as a synonym for the human body and its physiological properties. Our dissertation considers corporeality as a complex encoding of information in text and audio-visual messages, where the physiological parameters of the body are one of the semantic categories. The construction of corporeality is considered in the context of socially important phenomena: gender discrimination, post-truth, the formation of the image of the Ukrainian military, the influence of Russian propaganda on the Ukrainian segment of media reality.The object of the research is the content of electronic versions of national and regional publications of Ukraine, as well as materials posted on social media platforms (Facebook, Youtube, Instagram).The subject of the study is the construction of corporeality markers in mass media concepts of electronic media and Internet memes dedicated to the coverage of the full-scale Russian-Ukrainian war.The purpose of the work is to determine the tools for constructing the discourse of corporeality in the mass media.Scholarly attention to the construction of the discourse of corporeality in a mass media text is conditioned by traditional problems for academic thought addressing national, cultural, gender, age, and other identities. Narrative practices develop fixed concepts for how an individual defines himself and what collective agreement societies come to in defining individuals who fall into the categories of self/other. Physicality markers play a leading role in this process. The circumstances of the full-scale Russian-Ukrainian war, which began on February 24, 2022, exacerbate the public need for public articulation of identity concepts, which help individuals in releasing emotional tension, countering destructive informational suggestions, keeping positive scenarios of the development of events in their imagination, and also allow comparing individual conclusions in common views.In this way, the Ukrainian segment of media reality is filled with binary oppositions and mass-media myths, which in a condensed form retell large amounts of information and serve as cognitive landmarks in moral and ethical assessments, emotional reactions, establishing the chronological sequence of events.The role of binary oppositions in the construction of the discourse of corporeality is to provide specific qualities that can borrow elements from different cultural traditions and be based on a specific local phenomenon. One example of such a process is the binary opposition of the light warrior/orc against the Ukrainian military and the Russian occupiers. Where, thanks to visual representation, light equates to a corporeal quality inextricably linked to the physical presence of a person in space. Together with the light, the image of the Ukrainian defender is complemented by the aesthetic categories of the physiological proportions of the body, good looks, the presence of a smile as a manifestation of benevolence, etc. Orc, on the other hand, builds an associative series with ugliness and untidy appearance, animal anger. An important detail of the discourse of physicality is clothing, which as an element of communication acts as a symbolic extension of the human body. Therefore, the modern uniform of the Ukrainian military, which has a clean appearance, is manifested as a positive example of physicality, which causes admiration and approval...

У дисертації вивчено суть явища національної самосвідомості та психологічні аспекти історичного міфу, а також проаналізовано специфіку впливу історичних міфів на національну самосвідомість студентів ЗВО і розроблено методологічні рекомендації щодо впровадження результатів дослідження в навчальний процес. У дисертації розглянуто природу національної самосвідомості у контексті поняття самосвідомості в цілому, проаналізовано підходи до її структури та взаємозв’язки з національною ідентичністю, вивчено стан дослідження проблеми розвитку національної самосвідомості особистості у вітчизняній та світовій психології. Виявлено зв’язки між позитивною національною ідентичністю та високим рівнем толерантності, що мінімізує ризики розвитку етнічної ворожнечі та її експлікації в етнічних цькуваннях. Визначено психологічні функції міфу: інтегруючу (об’єднувальну), дезінтегруючу (розрізнювальну), ідентифікуючу, оптимізаційну (спрощувальну), прескриптивну (виховну) та пояснювальну. Міф за своєю природою суб’єктивний, оскільки в його основу можуть лягти отримані з різних джерелі дані, та універсальний, з огляду на його архетипність (відображення повторюваного досвіду людства). Міф має тісні взаємозв’язки з пам’яттю, зокрема з історичною, яка відображає бачення суспільством свого минулого. Емпірично доведено вплив вивчення літератури, що містить історичні міфи, на рівень сформованості компонентів національної самосвідомості студентської молоді, а також її готовність до міжнаціональної та міжкультурної взаємодії. За результатами експерименту було сформульовано методичні рекомендації спрямовані на розвиток національної самосвідомості студентів українських ЗВО. Ключові слова: національна самосвідомість, національна ідентичність, історичний міф, наратив, аксіологія, рефлексія, література, студенти ЗВО, життєвий сценарій, етнічні цькування, інтелігенція.^UThe dissertation contains the study of the essence of the phenomenon of national self-consciousness and the psychological aspects of the historical myth, as well as analyzes the specifics of the impact of historical myths on the national self-consciousness of students of higher education institutions. Methodological recommendations for the implementation of research results in the educational process were also developed.The psychological functions of the myth are as follows: integrating (unifying), disintegrating (differentiating), identifying, optimizing (simplifying), prescriptive (educational) and explanatory. A myth is subjective in nature, since it can be based on the data obtained from various sources. It is also universal, due to its archetypal nature (reflection of the repeated experience of humanity). Myth has close relationships with memory, in particular with historical memory, which reflects society’s vision of its past.The influence of studying literature containing historical myths on the level of formation of the components of the national self-consciousness of student youth, as well as their readiness for inter-ethnic and inter-cultural interaction, has been empirically proven.Based on the results of the experiment, methodological recommendations aimed at the development of national self-consciousness of students of Ukrainian higher education institutions were designed. Key words: national self-consciousness, national identity, historical myth, narrative, axiology, reflection, literature, HEI students, life script, ethnic harassment, intelligentsia.

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Дисертація – перше системне дослідження творчості С. Процюка, зокрема романів «Руйнування ляльки», «Жертвопринесення», «Тотем», «Інфекція», які складають психологічну тетралогію. Письменник не лишається поза увагою літературних критиків та рецензентів, тому на сьогодні наявна чимала кількість відгуків на його твори. Попри це, творчість С. Процюка є недостатньо вивченою та дослідженою з погляду психоаналітичної методології. Відтак ця обставина вплинула на вибір теми дисертації. У першому розділі дисертації розглянуто постать письменника крізь призму літературно-критичної рецепції, особливості психологізму прози С. Процюка, основні праці класиків психоаналізу, до яких відносимо З. Фройда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Є. Фромма. Окреслено основний термінологічний апарат, який використовується в дисертаційному дослідженні: «Я», «над-Я», «Воно», «невроз», «травма», «сублімація». Проаналізовано особливості аналітичної психології та основних її понять («колективне несвідоме», «індивідуальне несвідоме», «свідомість», «архетип», «автономний комплекс», «Аніма» та «Анімус», «Матір», «Тінь», «Персона», «Самість»), які розкривають глибинні пласти психології автора та героїв. Важливу роль у даному досліджені відіграє пояснення загальнонаціональних комплексів «меншовартості» та «комплексу кривди». У другому розділі знаходимо пояснення постійного звернення автора до тем страждання й нещасливого героя присутністю архетипу «ініціації» та комплексу меншовартості. Наявне ініціаційне середовище протиставляється існуванню певних сакральних точок художнього простору: домівці, місцю народження героя, церкві. Такі місця в уяві письменника набувають рис чогось священного; герої, перебуваючи в них, відчувають наплив енергії, внутрішній баланс, цілісність. С. Процюк, сакралізуючи життєвий простір героїв, сакралізує і час їх перебування в ньому. На підставі цього виділено архетип «сакралізації» хронотопу. Третій розділ присвячений аналізу психології міжстатевих відносин персонажів прози письменника. Тлумачення поведінки чоловіка, який знаходиться у «любовному трикутнику», зумовило розгляд всіх учасників цього трикутника. Як наслідок, було виявлено, що однією із осіб цього трикутника завжди стає фатальна жінка. Звернення до нього є повторювальним, але такий повтор зумовлений застосуванням ширшого архетипного зразка – архетипу «трикутника». Аналіз психоповедінки як чоловічих, так і жіночих персонажів продемонстрував існування ряду неврозів, спричинених різними невротичними ситуаціями, травмами, дитинством героїв. На підставі цього виділено архетип несвідомого «невротичного героя». Розглянуті відносини матері, сина, його дружини особливо яскраво постають у романі «Інфекція». Наявність матері Сави уможливлює розгляд його дружини як несвідомий вибір героя (на основі Аніма – мати), що стає основою подальшого психоаналітичного вивчення відносин чоловічого образу та дружини. Аналіз дитинства Сави вказує на існування у нього рис чоловіка з нерозв’язаним комплексом Едипа. Як наслідок, виникає комплекс матері, що призводить до донжуанського типу світосприйняття та пошуку матері у кожній жінці. Зазначений комплекс знаходимо й у жіночих образах романного світу, що створило підґрунтя для виокремлення архетипу «персонажу із комплексом матері».^UThe thesis is the first systematic study of S. Protsyuk's work, in particular, the novels "Destruction of the Doll", "Sacrifice", "Totem", and "Infection", which make up the psychological tetralogy. The writer is not left out of the attention of literary critics and reviewers, so today there are many reviews of his works. Despite this, S. Protsyuk's work is insufficiently studied and researched from the point of view of psychoanalytic methodology. Therefore, this circumstance influenced on the choice of the topic of the dissertation.The first chapter of the thesis examines the figure of the writer through the prism of literary and critical reception, features of the psychologism of S. Protsyuk's prose, and the main works of the classics of psychoanalysis, which include Z. Freud, K.G. Jung, A. Adler, E. Fromm. The main terminological apparatus used in the dissertation research is outlined: "I", "super-I", "It", "neurosis", "trauma", "sublimation". The features of analytical psychology and its main concepts are analyzed ("collective unconscious", "individual unconscious", "consciousness", "archetype", "autonomous complex", "Anima" and "Animus", "Mother", "Shadow", "Person ", "Self") and reveal the deep layers of the author's and characters' psychology. An important role in this study is played by explaining the nationwide complexes of "inferiority" and "complex of wrong".In the second chapter, we find an explanation of the author's constant appeal to the themes of suffering and the unfortunate hero by the presence of the archetype of "initiation" and the inferiority complex. The existing initiation environment is contrasted with the existence of specific sacred points of the artistic space: the home, the hero's birthplace, and the church. Such places in the imagination of the writer take on the features of something sacred; heroes, being in them, feel an influx of energy, internal balance, and integrity. S. Protsyuk, sacralizing the living space of the heroes, also sacralizes the time they spend in it. Based on this, the archetype of "sacralization" of the chronotope was selected.The third chapter is devoted to the analysis of the psychology of intersex relations in the writer's prose characters. The interpretation of the behavior of a man who is in a "love triangle" led to the consideration of all participants in this triangle. As a result, it was found that one of the faces of this triangle is always a "femme fatale". The appeal to it is repetitive, but such repetition is due to the use of a wider archetypal pattern – the "triangle" archetype. Analysis of the psycho behavior of both male and female characters demonstrated the existence of several neuroses caused by various neurotic situations, traumas, and childhood characters. Based on this, the archetype of the unconscious "neurotic hero" was identified. The considered relations of the mother, son, and his wife appear especially vividly in the novel "Infection". The presence of Sava's mother makes it possible to consider his wife as an unconscious choice of the hero (based on Anim - mother), which becomes the basis for the further psychoanalytical study of the relationship between the male image and his wife. An analysis of Sava's childhood indicates that he has the traits of a man with an unresolved Oedipus complex. As a result, a mother complex arises, which leads to a Don Juan type of world perception and the search for a mother in every woman. The mentioned complex is also found in the female images of the novel world, which created the basis for distinguishing the archetype "character with a mother complex".

Дисертацію присвячено дослідженню поетико-інтонаційної унікальності зразків хорової музики України початку ХХ століття в руслі духовно-естетичних пошуків українського Відродження. Архетипові переваги у мислительних операціях і в художньо-мистецьких здобутках України у вигляді антеїзму і софійності детермінували спеціальну довіру до збереження візантійських установлень, які сповідувалися від Т. Шевченка та І. Франка до бойчукізму ХХ століття і які зосередили увагу митців на фольклорних, у тому числі архаїчних його проявах в авторській творчості. Більше того, вони спробували внести той фольклорний присмак у обіход православної богослужбової ортодоксії, з одного боку (зусилля М. Лентовича та К. Стеценка), а з іншого – наділили фольклорними оздобами скрябінівські принципи (Б. Лятошинський), генетично несумісні з фольклоризмом. Українське Відродження першої половини ХХ століття суттєво відновило національні устої, що має певні аналогії до англійської, російської, італійської традиції світового творчого обігу. Болісні ривки ідеологічних і творчо-естетичних переваг склали принципово новий пласт фольклористичних ґрунтувань, що вкладали національну співочість в межі глобальної інструменталізації мислення, привнесеного століттям Науково?технічної революції.^UThe thesis is dedicated to the study of the poetic and intonation uniqueness of Ukrainian choral music samples of the specified period in line with the spiritual and aesthetic searches of the Ukrainian Renaissance in the beginning of the 20th century. Archetypal advantages in thinking operations and in the artistic achievements of Ukraine in the form of atheism and sophistry determined a special trust in the preservation of Byzantine institutions. They were professed with T. Shevchenko and I. Franko to Boychukism of the 20th century and focused the attention of artists on folklore, including its archaic manifestations in the author's work. Moreover, they attempted to introduce that folklore spirit into the Obikhod of liturgical Orthodoxy, on the one hand (efforts of M. Lentovych and K. Stetsenko), and to endow Scriabin's principles with folklore ornaments (B. Lyatoshynskyi), genetically incompatible with folklorism on the other. The Ukrainian Renaissance of the first half of the 20th century significantly restored the national foundations what has certain analogies to the English, Russian, and Italian traditions of world creative circulation. Painful leaps of ideological and creative-aesthetic preferences formed a fundamentally new layer of folkloristic justifications, which placed the national community within the limits of the global thinking instrumentalization brought by the age of the Scientific and Technical Revolution.

Дисертація присвячена вивченню творчості визначної авторки XХ – ХХІ століть, Нобелівської лауреатки з літератури 2007 року, Доріс Лессінг (Doris Lessing, 1919 – 2013), ім’я якої увійшло до канонів постмодерністської літератури й класики феміністичного роману зокрема.У нашому дослідженні з’ясовано, що попри активну рецепцію творчості Д. Лессінг у зарубіжному і вітчизняному науковому дискурсі, неоміфологічні аспекти текстів Д. Лессінг пізнього періоду залишилися поза увагою дослідників. Тож предметом вивчення нашого дослідження були неоміфологічні аспекти в пізній прозі Доріс Лессінг, а його об’єктом – романи Д. Лессінг «Мара й Данн», «Розповідь про генерала Данна й доньку Мари, Гріота й сніжного пса», «Ущелина», «Альфред і Емілі»; цикл поезій «Чотирнадцять поезій», цикл балад «Люди-вовки», які ми відносимо до пізнього періоду творчості.У роботі доведено, що творчість Д. Лессінг зазнала впливу загальних неоміфологічних тенденцій кінця ХІХ–ХХ ст., що позначилося в зверненні до міфологічних структур, зокрема, міфологічного часопростору, міфологічних мотивів та міфосимволіки, мономіфу пошуку духовної самості та комплексу ініціації, архетипів як засобу інтерпретації, декодування міфологічного минулого в сучасному.Дослідження дилогії Д. Лессінг «Мара і Данн» оприявнило особливий міфологічний хронотоп, зумовлений сюжетною подієвістю в далекому майбутньому після глобальної катастрофи. Визначено, що у романах відтворено загальну кризову ситуацію, що переживало людство, опинившись у замкненому просторі уявного континенту Іфрик.З’ясовано, що відбувається семантизація художнього світу дилогії, що визначає контраст між сучасним й «майбутнім» південного континенту Іфрик. Художній простір романів організовано за допомогою модифікованих топонімів, що створюють контраст із реальною географією Африки. Оприявнено трансформацію міфологічної бінарної опозиції «північ-південь», відсутність сакрального центру. У художньому просторі дилогії головними міфологічними опозиціями виявляються: «свій – чужий», «хаос – космос», «центр – периферія», які характеризуються певною кольоровою гамою.Доведено, що часопростір роману «Ущелина» має характерну особливість: превалювання його спаціального складника над темпоральним. Художній простір структурується за допомогою міфологічних бінарних опозицій «закритий» – «відкритий» простір, «вода» – «вогонь». Хроноплощина Ущелини характеризується міфологічною злитістю та відсутністю точного часоподілу та часопереживання персонажами твору. Аналіз міфомотивіки та міфосимволіки романів пізнього періоду Д. Лессінг визначив авторське покликання на есхатологічні та космогонічні міфи, міфологічний комплекс ініціації. У дилогії «Мара й Данн» актуалізується мономіф пошуку духовної самості та проходження персонажами етапів ритуалу посвяти зрілості та набуття містичного статусу (хранителя знань та правителя континенту). З’ясовано, що поетичний цикл «Чотирнадцять поезій» (1959) та цикл балад «Люди-вовки» (2002) виявляються автоконтекстом, що мають спільні мотиви з романами пізнього періоду творчості Д. Лессінг. Зокрема, з автофікціональним романом «Альфред і Емілі», де травматичні спогади про Велику війну зумовлюють необхідність переосмислення та перегляд письменницею власного травматичного досвіду, маркованого спогадами її батьків. Виявлено спільні мотиви поезії з романом «Альфред і Емілі»: мотив війни-катастрофи, гріха та його спокутування, пам’яті, повернення до світу дитинства, пошуку безпечного простору. Цикл балад «Люди-вовки» (2002), що вийшов друком у період між публікацією двох частин прозової дилогії «Мара й Данн» (1999, 2005), є своєрідним контрапунктом до обох романів. Д. Лессінг звертається до есхатологічного міфу, що втілюється у бутті первісної громади, її індивідуації та загибелі через кінець-катастрофу. Авторка вдається до імітації прадавніх часів, поверненню до світу спогадів. Художній світ пізньої прози Д. Лессінг, як і її ліричні твори, побудовано на міфологічних бінарних опозиціях («свій – чужий», «світло – темрява», «життя – смерть»). Визначено, що і в прозі, і в поезії мисткиня творить єдиний міфологічний текст катастрофи, оскільки людина ХХ – початку ХХІ сторіччя мислить категоріями війни, колоніальних амбіцій, катаклізмів. Авторка символічно передає ідею катастрофи як міфу, який у її прозі постає як Велика війна, що вже давно стала міфологемою в культурі й мистецтві ХХ століття. Встановлено, що дилогія «Мара й Данн», романи «Ущелина» та «Альфред і Емілі» мають тематичну та мотивну спорідненість із поезією мисткині (неоміфологічні риси часопростору; міфологічні есхатологічні та біблійні мотиви; мономіф пошуку; комплекс ініціації; міфологічна символіка).^UDissertation studies the works of the outstanding British author of the 20th – 21st centuries Doris Lessing (1919 – 2013), the Nobel laureate for literature in 2007. Her name has entered the canons of postmodern literature and the classics of the feminist novel in particular. Our thesis proves that despite the active reception of D. Lessing`s work by foreign and Ukrainian literary criticisms, neomythological aspects of D. Lessing’s texts of the late period remained outside the attention of researchers. So, the subject of our study was neomythological aspects in Doris Lessing’s late prose. Its object was D. Lessing’s novels “Mara and Dann”, “The Story of General Dann and Mara’s Daughter, Griot and the Snow Dog”, “The Cleft”, “Alfred and Emily”; the cycle of poems “Fourteen Poems”, and the cycle of ballads “The Wolf People”, which belong to the late period of her creativity. Our research proves that D. Lessing’s works were influenced by the general neomythological trends of the end of the 19th – 20th centuries. It was reflected in the appeal to mythological structures, in particular, to mythological space-time, mythological motifs, and mythological symbolism, the monomyth of the search for spiritual identity and the complex of initiation, archetypes as a means of interpretations, decoding of the mythological past in the present. In D. Lessing’s dilogy “Mara and Dann”, we studied a special mythological chronotope. The events take place in the distant future after a global catastrophe. We have proved that the novels displayed the general crisis experienced by humanity in the closed space of the imaginary continent of Ifrik.We have found that the artistic world of the dilogy is being semanticized, which defines the contrast between the present and the “future” of the southern continent of Ifrik. The artistic space of the novels is organized with the help of modified toponyms, which create a contrast with the real geography of Africa. The transformation of the mythological binary opposition “North–South”, the absence of a sacred centre is revealed. In the artistic space of dilogy, the main mythological oppositions are: “friend–foe”, “chaos–space”, and “centre–periphery’, which are characterized by a certain colour scheme. It is proved that the space–time of “The Cleft” is characterised by the predominance of its spatial component over the temporal one. The artistic space is structured by mythological binary oppositions “closed”–“open” space, and “water”–“fire”. The chronology of the Cleft is characterized by a mythological fusion and the absence of an exact division of time and time experienced by the characters of the work. Our analysis of mythological motifs and symbolism of D.Lessing’s novels of the late period displayed the author’s penchant for eschatological and cosmogonic myths, and the mythological complex of initiation. In the “Mara and Dann” dilogy, Lessing actualized the monomyth of the search for spiritual identity and the characters’ passage through the stages of the ritual of coming of age and the acquisition of mystical status (keeper of knowledge and ruler of the continent). We have found that the poetic cycle “Fourteen Poems” (1959) and the ballad cycle “The Wolf People” (2002) are auto-contexts that share common motifs with Lessing’s late novels. In particular, in the auto-fictional novel “Alfred and Emily”, where traumatic memories of the Great War make the writer rethink and revise her own traumatic experience, marked by the memories of her parents. We traced the common motifs of Lessing’s poetry in her novel “Alfred and Emily”: the motif of war as catastrophe, sin and its redemption, memory, return to the world of childhood, and search for a safe space. The cycle of ballads “The Wolf People” (2002), issued between the publications of the two parts of the prose dilogy “Mara and Dann” (1999, 2005), is a kind of counterpoint to both novels. D. Lessing turns to the eschatological myth embodied in the being of the original community, its individuation, and death due to the end–catastrophe. The catastrophe, one of the themes in D. Lessing’s poetry, turns out to be common to the dilogy as well and has a kind of “development” in it. We have shown that both in prose and poetry, the writer creates one mythological text of the catastrophe since the human of the 20th and early 21st centuries think in terms of war, colonial ambitions, and cataclysms. The author symbolically conveys the idea of the catastrophe as a myth. In her prose, it appears as the Great War, which has long become a mythologeme in the culture and art of the 20th century. We have found that the dilogy “Mara and Dann”, and the novels “The Cleft” and “Alfred and Emily” have thematic and motif connections with D. Lessing’s poetry (neomythological features of space-time, mythological eschatological and biblical motifs, monomyth of search, initiation complex, and mythological symbolism).

Українська література другої половини ХХ століття представлена іменами визначних митців, з-поміж яких необхідно назвати В. Дрозда. У дисертаційній роботі розглянуто праці, присвячені доробку письменника, виділено основні елементи поетики творів, на які звертали увагу науковці. У такий спосіб було з’ясовано, що на сьогодні відчувається потреба в поглибленому аналізі певних аспектів його творчості, зокрема мотивних домінант, які є важливими маркерами концепцій художніх текстів та індивідуального стилю автора. Важливо зауважити, що проза В. Дрозда періоду 1970–1980-х років ілюструє балансування в межах двох способів зображення дійсності – соцреалістичного та химерного – і врешті утверджується неповторний почерк письменника. Визначено, що таке роздвоєння авторського мислення зумовлене культурно-політичними умовами доби, що, незважаючи на певні ознаки деканонізації, все одно прикметна догматичністю, цензурним режимом і заохоченням влади до кон’юнктурного прозописання, про яке В. Дрозд розкаже устами персонажа-Петруні в романі «Спектакль» (1985).Об’єкт і предмет дослідження спонукав нас звернутися до осмислення літературознавчих понять мотиву, домінанти, а також простежити провідні ознаки соцреалізму та химерної прози, специфіку їхнього вираження в словесному мистецтві.Спираючись на означений вище теоретико-методологічний комплекс, ми виділили мотивні домінанти прози В. Дрозда 1970–1980-х років: ідеологічної свідомості, стоїчної особистості, екології душі (для творів, у яких домінують риси соцреалізму); роздвоєння, маскування, перетворення (для химерних художніх текстів). У відображенні названих домінант письменник послуговується літературними засобами і прийомами: контрасту, антитези, гіперболи, ретроспекції, психологізму; бінарними опозиціями («свій – чужий», «високе – низьке», «матеріальне – духовне», «місто – село», «раціональне – ірраціональне», «звірине – людське» та іншими), архетипами (Тіні, Матері, Дитини, Вогню, Лісу) тощо.У романах соцреалістичної поетики – «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1978), «Земля під копитами» (1979), «Інна Сіверська, суддя» (1985) – В. Дрозд змальовує сильного і виняткового позитивного героя з акцентом на морально-етичні риси, романтизуючи його образ. Проте в названих творах автор, незважаючи на яскраво виражені радянські міфологеми, намагається показати особистість з наголосом на її мікросвіті та поєднати соціальну проблематику з філософською.Новаторство В. Дрозда повною мірою ілюструється його химерною прозою. Найяскравішими зразками періоду 1970–1980-х років є повість «Ирій» (1974), романи «Вовкулака (Самотній вовк)» (1982), «Спектакль» (1985). У цих творах епік у завуальованих, театралізованих формах наголошує на амбівалентній сутності людини. Він художньо втілює ідеї трансформації, множинності (маскування, перетворення, роздвоєння) особистості, що вимушена вдаватися до передбачених стратегій поведінки, аби функціонувати в радянському соціальному середовищі.У дисертації з’ясовано, що два вияви творчості митця – химерний та соцреалістичний – мають різні мотивні домінанти, які сприяють розумінню авторської концепції, увиразнюють своєрідність поетики героя в аналізованих текстах і відображають особливості літературного процесу другої половини ХХ століття. Виявлення та вивчення мотивних домінант прози В. Дрозда 1970–1980-х років є перспективним дослідженням, адже сприяє ґрунтовному аналізу його художньої спадщини.^UUkrainian literature of the second half of the 20th century is represented by the names of prominent artists, among whom V. Drozd should be mentioned. The dissertation examines the works devoted to the writer's work, highlights the main elements of the poetics of the works, to which scientists paid attention. In this way, it was found that today there is a need for an in-depth analysis of certain aspects of his work, in particular, motive dominants, which are important markers of the concepts of artistic texts and the author's individual style.In our paper, it was found out that V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s deserves a scientific rethinking. It illustrates balancing within the two ways of depicting reality, namely socialistic realist and chimeric and finally establishes the writer's unique handwriting. It is determined that such a splitting of the author's thinking is due to the cultural and political conditions of the time, which, despite certain signs of decanonization, is still noteworthy by dogmatism, censorship and the encouragement of the authorities to the opportunistic prose writing, which V. Drozd will tell through the character-Petruni's lips in the novel «Spectacle» (1985).The object and subject of the research forced us to turn to the understanding of the literary concepts of motive, dominant, as well as trace the leading signs of socialist realism and chimerical prose, the specifics of their expression in verbal art.Based on the above theoretical and methodological complex, we identified the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s: ideological consciousness, stoic personality, ecology of the soul (for works dominated by the features of socialist realism); bifurcation, masking, transformation (for chimerical artistic texts). In the reflection of these dominants, the author uses literary means and techniques of contrast, antithesis, hyperbole, retrospection, psychologism; binary oppositions («one's own» – «another's», «high – low», «material – spiritual», «city – village», «rational – irrational», «beast – human» and others), archetypes (Shadow, Mother, Child, Fire, Forest), etc. In the novels of socialist realist poetics, namely «Rhythms of Life» (1974), «The Road to the Mother» (1978), «The Land Under the Hooves» (1979), «Inna Siverska, the Judge» (1985), V. Drozd depicts a strong and exceptional positive character with an emphasis on moral and ethical features, romanticizing his image. But the writer, despite the pronounced Soviet mythologems, tries to preserve the freedom of the author's speech by demonstrating a personality with an emphasis on its microcosm and combining social problems with philosophical ones.V. Drozd's innovation is fully illustrated by his chimerical prose. The most striking examples of the period of the 1970s and 1980s are the story «Iriy» (1974), the novels «Vovkulaka (Lone Wolf)» (1982), «Spectacle» (1985). In these works, the writer emphasizes the ambivalent essence of human in veiled, theatrical forms. He artistically embodies the ideas of transformation, plurality (bifurcation, masking etc.) of personality, which is forced to resort to the envisaged behavior strategies to function in the Soviet social environment.The paper found that two manifestations of creativity of the artist, namely chimerical and socialist realist ones, have different motif dominants that contribute to the comprehension of the author's concept and artistic thinking, express the originality of the hero's poetics in the analyzed texts, and reflect the peculiarities of the literary process of the second half of the twentieth century. The identification and study of the motif dominants of V. Drozd's prose of the 1970s and 1980s is a promising study because it contributes to the substantiated analysis of his artistic heritage.

У дисертації вперше комплексно і системно проаналізовано специфічні риси зображення єврейського світу в українській малій прозі кінця ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. До дослідження залучено більше 130 текстів, з-поміж яких мала проза Івана Андрієнка, Івана Багряного, Володимира Винниченка, Віктора Домонтовича, Мирослава Ірчана, Наталії Кобринської, Олекси Копиленка, Григорія Косинки, Михайла Коцюбинського, Агатангела Кримського, Івана Нечуя-Левицького, Леоніда Пахаревського, Клима Поліщука, Юрія Смолича, Івана Франка та ін. Вони представляють велику палітру жанрів, стилів, композиційних рішень, авторських географій та ідеологій, що об’єднані тематично. У різноманітті вони розкривають специфіку літературного процесу і трансформації способів репрезентації Інших, зокрема єврейської культури, в українській малій прозі, а також фіксують літературне бачення єврейської культури й українсько-єврейського сусідства, враження, рефлексії й відгуки на плинну історичну реальність. Попри помітну дослідницьку увагу до єврейських тем в українській літературі та більшості, хоча не всіх згаданих літературних імен, корпус малої прози цього періоду ще не був об’єктом цілісного наукового аналізу per se в контексті єврейської тематики. Відповідно, дисертація сфокусована на комплексному дослідженні репрезентації «єврейського світу» в малій прозі.Обраний теоретико-методологічний підхід спирається на засади літературної імагології та геопоетичних студій та інкорпорує елементи міфоархетипної критики, гендерних студій, геопоетичних студій і літературної антропології. Авторська концепція передбачає акцент на понятті «єврейського світу» як цілого і мультишаровість репрезентації єврейського світу в українській малій прозі. Тож структура дисертації відповідає цьому баченню: в ній розглянуто «міфоархетипний рівень» зображення, що ґрунтується на рецепції Біблії як специфічного, але фундаментального джерела українських знань про єврейське Інше, літературну репрезентацію суспільно-політичних обставин і соціальних відносин доби через призму єврейського світу і vice versa («соціальний рівень»), «антропологічний рівень» – зображення єврейської культури через людські постаті й антропологічні феномени, а також «геопоетичний рівень», який охарактеризовано через різні аспекти взаємодії єврейського героя з простором, українського героя з єврейським простором і, власне, «єврейські» простори. Цій меті підпорядковане вживання як основного терміна «єврейський світ», що мотивований потребою комплексно окреслити міфологічні й архетипні, соціокультурні, антропологічні і просторові виміри зображення євреїв і їхнього життєвого світу в українській короткій прозі.Практична цінність дисертації в тому, що її результати й матеріали можна використовувати для розробки лекцій і практикумів, навчальних курсів в університетах і системі неформальної освіти з розглянутої тематики (передовсім імагології, єврейської тематики в українській літературі, художньої специфіки малої прози періоду кінця ХІХ і перших десятиріч ХХ століть, а також історії української літератури і літературознавчої теорії), для нових досліджень і поглиблення знань про парадигму образотворення Інших в українській літературі, створення навчальної літератури і просвітницьких матеріалів. Дисертація буде корисною для написання студентських наукових робіт із відповідних тематик. Одним із її практичних результатів є укладена антологія текстів малої прози на єврейську тематику, яка представить цю сторінку української літератури й культури для широкої читацької авдиторії.^USince the second half and particularly the end of the nineteenth century, modern Ukrainian literature enters the new genre and thematic horizons and demonstrates a focused interest to “our Others,” in particular the Jews and their life. Particularly, the short fiction and fragmentary genres are actively developing. The historically intense period of the rise of national culture is associated with changes in the literary portrayal of Jews, in particular reducing the role of ethnic stereotypes and focusing on empathy and the psychological exploration of the Jewish characters. With many short stories little-researched and less known, this literary research is on the agenda. The spectrum of the intra-textual and extra-textual drivers of the literary portrayal involves aesthetic, gender, social and political, myth-archetypal, spatial and others. The territory of Ukraine in the period in question is referred to as the borderlands in its understanding of “the crucible of cultures” where the cultural exchanges, mobility, and the cultural, ethnic, religious, and gender diversity have been constantly manifested. The study of the ethnic representation expands the knowledge on diversity of Ukrainian literary heritage, its rich imagery, openness, and responsiveness while provides sources to supplement the inclusive narrative of Ukrainian culture and memory. It paves the way for a reassessment of the old patterns and offers an opportunity to reflect on Ukraine’s cultural and ethnic diversity. Finally, the research on Jews in Ukrainian literature and Ukrainian-Jewish literary contacts serves an important purpose by contributing to the creation of the inclusive and dynamic vision of Ukraine. The literature sampling makes up 132 short fiction pieces written by a variety of Ukrainian writers from 1881 to 1930s. Ivan Andriienko, Ivan Bahrianyi, Volodymyr Vynnychenko, Myroslav Irchan, Nataliia Kobrynska, Oleksa Kopylenko, Hryhorii Kosynka, Mykhailo Kotsiubynskyi, Ahatanhel Krymskyi, Ivan Nechui-Levytskyi, Leonid Pakharevskyi, Klym Polishchuk, Ivan Franko are involved among others. The only exception is a 1948 story by Viktor Domontovych that aesthetically closes the interwar period. Based on a combined methodology that is dominated by methods of imagology and literary spatial studies, gender studies and myth studies, the study provides an in-depth literary analysis of the texts selected. It incorporates gender critical analysis to study female images, body representation, and women’s issues, myth analysis to explore the biblical influence on the representation, intertextual analysis and the elements of other scientific approaches. The outcomes of the dissertation include a number of research publications, numerous non-academic texts and invited talks for foreign audiences, and a forthcoming anthology of Ukrainian short fiction on Jewish themes in 1880s–1930s with commentaries.The main findings posit that the Jewish heteroimage is ambigious in Ukrainian short fiction as typologically related images might be positive and negative in various texts. The biblical myths and archetypes inform short fiction about the Jews and those portrayals are either rich and stereotyped or philosophically and ethically interpreted, to be the source for exploration of the 20th-century human. It is emphasized, however, that those stories virtually do not discuss the perception of contemporary Jews. The Jewish body representation is stereotyped, presented through the strength / weakness dichotomy, emotionally evaluated in many cases and the female body is portrayed on the intersection of the ethnic and gender conventions. An extensive typology of the Jewish characters in short fiction is provided based on three main types of the rich Jew, the poor Jew, and the Jew communist, and the gender issues are explored in details. The Jewish pogroms are represented using a wide range of means at different levels including metaphors of fire and blood, eschatological and apocalyptic metaphors, the images of the poor, the opposite images of strong-willed Jewish women and passive men, the motives of the massacre of an elderly Jew, raping during the pogrom, and the generational gap between the loyal elderly and active militant Jewish youth, among many others. Literary topography is examined from various angles including the emphasis on the conncetion of the city and village and the important chance for learning the Jewish culture during the travel, usually on train. It is noted that the aesthetic evaluation underpinning by the beauty / ugliness dichotomy is part of the literary Jewish image and apart a formative component of the literary discourses of pogrom and gender-based violence, where Jewish women are portrayed in fluid categories of “beauty.”

Науковою проблемою представленої дисертації є дослідженнядинаміки змін у репрезентаціях гендерної ідентичності через художнєосмислення «чоловічого» та «жіночого» у візуальних мистецтвах Українипісля набуття незалежності, тобто упродовж трьох останніх десятиліть, зурахуванням оновлення етико-естетичних, соціокультурних, політичних,економічних стратегій на тлі технологічних інновацій.Період незалежності України, розпочавшись наприкінці ХХ століття,відкрив добу, що характеризується суттєвими перетвореннями всоціокультурному просторі, відмовою від звичних культурних, етичних,естетичних та інших стереотипів. Початок 1990-х став своєрідною «точкоюбіфуркації», позначивши критичний стан в політиці, ідеології, культурі знаступним переходом на інший рівень впорядкованості. У цей час новомуосмисленню піддається розуміння гендера, його не вродженої, а соціальнонабутої природи, стверджується право індивіда вільно обирати більшмаскулінні чи фемінні прояви, позиціонуючи себе в залежності відфізіологічних, психологічних та ментальних особливостей, суспільнихфункцій, «рольових» задач та інших чинників. Ця ідея, в різних їїмодальностях, помітно надихає філософів, соціологів, культурологів,митців України та західного світу, тим самим органічно вписуючи нашудержаву в контекст європейської культури.На жаль, розмитість критеріїв ґендера у перехідний періодобумовлена відсутністю посткласичних концептуальних моделей гендерноозначеної суб’єктивності, підсилена загальносвітовою тенденцією доглобальних зрушень у дослідженнях фемінного та маскулінного, ускладнюєсистемне вивчення сучасного мистецтва, перешкоджає розуміннюсвоєрідності рівночасної української візуальної культури та її місця уєвропеїзованому світі. У такий доволі непростій теоретико-методологічнійситуації запровадження гендерного підходу до вивчення творів вітчизняноївізуалістики, що були запущені в культурний обіг упродовж останніх 30років, видається актуальним і принципово важливим не тільки з позиціймистецтвознавчо-культурологічної науки, але й внаслідок глибинногозв’язку зі змінами соціальних, гендерних норм у світі — як у сферітеоретичного осмислення, так і у вимірі практичних реалізацій.Виходячи з комплексного аналізу корпусу авторитетних теоретичнихпраць та значного обсягу фактологічних матеріалів — перформативних артпрактик, творів образотворчого мистецтва, фотографії, розглянувшисинхронний кінематографічний ландшафт, у дослідженні показано, як увітчизняних візуальних творах межі ХХ–ХХІ століть гендернесимптоматично зплітається з ідеологічним, політичним, національним.Саме в ці контексти суспільного буття вписано логіку трансформацій вхудожній інтерпретації фемінного та маскулінного, надано періодизаціюцих перетворень, виявлено трансгресію деяких асоційованих з конкретнимгендером архетипів, що дає підстави прогнозувати подальше звільнення віддетермінації стереотипного мислення у вітчизняній науковій думці тамистецьких практиках, передбачити появу нових «гендерних композицій»у візуальних втіленнях чоловічого та жіночого, що з необхідністюсформуються внаслідок змін архітектоніки суспільства в оновленихісторичних та політичних контекстах.На підставі запровадженого типологічного аналізу живописних,екранних, фотографічних творів виявлено, яким чином мистецькеосмислення динаміки взаємин між статями та всередині гендерних«ієрархій» використовується в якості своєрідної матриці при втягуваннігендерного дискурса у владні стосунки, іноді — з метою легітимізаціїнасилля, іноді — задля виправдання соціальної нерівності. Показано, якконфліктні/неоднозначні репрезентації маскулінності й фемінностінав’язують аудиторії уявлення про «еталонні» та «девіантні» моделіпроявів чоловічого і жіночого, а візуально-образна інтерпретаціярізноманітних «дисонансів» та «асиметрій» слугує джерелом емоційнозабарвлених естетичних вражень, а також дієвим важелем/засобомпідтримки й корегування політичних, соціальних, міжособових відносин усуспільстві.Артикульовано поступове виведення з «тіньової зони» такихгендерно забарвлених персонажів, як метросексуали, транссексуали,трансгендери, трансвестити та інші представники субкультурних,сексуальних «меншин», що свідчить про поширення віяній світової«гендерної революції» на теренах вітчизняної культури, про причетністьнауковців та митців України до неупередженості й толерантності,характерних для європоцентричного світу початку ХХІ століття.^UThe scientific problem of the presented dissertation is the study of the dynamicsof changes in the representation of gender identity through the artisticinterpretation of "masculine" and "feminine" in the visual arts of Ukraine afterthe acquisition of independence, that is, during the last three decades, taking intoaccount the renewal of ethical-aesthetic, socio-cultural, political, economicstrategies, against the background of technological innovations.The period of Independence of Ukraine, which began at the end of the 20thcentury, opened an era characterized by significant transformations in the socio-cultural space, a rejection of the usual cultural, ethical, aesthetic and otherstereotypes. The beginning of the 1990s became a kind of "bifurcation point",marking a critical state in politics, ideology, and culture, followed by a transitionto another level of orderliness. At this time, the understanding of gender, its notinnate, but socially acquired nature, is subject to a new interpretation, the right ofthe individual to freely choose more masculine or feminine manifestations,positioning himself depending on physiological, psychological and mentalcharacteristics, social functions, "role" tasks and others is asserted factors. Thisidea, in its various modalities, visibly inspires philosophers, sociologists, culturalscientists, artists of Ukraine and the Western world, thereby organically fittingour state into the context of European culture.Unfortunately, the blurring of gender criteria in the transition period, due to thelack of post-classical conceptual models of gender-defined subjectivity,reinforced by the worldwide trend towards global shifts in the study of feminineand masculine, complicates the systematic study of modern art, hinders theunderstanding of the originality of contemporary Ukrainian visual culture and itsplace in the Europeanized world. In such a rather difficult theoreticalmethodological situation, the introduction of a gender approach to the study ofworks of domestic visual arts that have been launched into cultural circulationover the past thirty years appears to be relevant and fundamentally important notonly from the standpoint of art history and cultural science, but also due to thedeep connection with changes in social and gender norms in the world - both inthe field of theoretical understanding and in terms of practical implementations.Based on a comprehensive analysis of the corpus of authoritative theoreticalworks and a significant amount of factual materials — performative art practices,works of fine art, photography, considering the synchronous cinematographiclandscape, the study shows how in domestic visual works of the turn of the 20th21st centuries, gender is symptomatically intertwined with ideological, political,national. It is in these contexts of social life that the logic of transformations inthe artistic interpretation of feminine and masculine is inscribed, the periodizationof these transformations is given, the transgression of some archetypes associatedwith a specific gender is revealed, which gives grounds to predict furtherliberation from the determination of stereotypical thinking in domestic scientificthought and artistic practices, to predict the emergence new "gendercompositions" in visual embodiments of male and female, which will necessarilybe formed as a result of changes in the architecture of society in updated historicaland political contexts.On the basis of the introduced typological analysis of paintings, screen, andphotographic works, it was revealed how the artistic interpretation of thedynamics of relations between the sexes and within gender "hierarchies" is usedas a kind of matrix when involving the gender discourse in power relations,sometimes for the purpose of legitimizing violence, sometimes for justificationof social inequality. It is shown how conflicting/ambiguous representations ofmasculinity and femininity impose on the audience the idea of "standard" and"deviant" models of male and female manifestations, and the visual interpretationof various "dissonances" and "asymmetries" serves as a source of emotionallycolored aesthetic impressions, and also an effective lever/means of supportingand correcting political, social, interpersonal relations in society.The gradual withdrawal from the "shadow zone" of such gender-coloredcharacters as metrosexuals, transsexuals, transgenders, transvestites and otherrepresentatives of subcultural, sexual "minorities" is articulated, which indicatesthe spread of the global "gender revolution" in the field of domestic culture, theinvolvement of scientists and artists of Ukraine to the impartiality and tolerancecharacteristic of the Eurocentric world of the beginning of the 21st century.

У дисертації вперше комплексно досліджено психоаналітичний вимір творчості С. Процюка в контексті психоаналітичного дискурсу української літератури. З’ясовано взаємодію психоаналізу й літературознавства, виокремлено спеціальний інструментарій в інтерпретації художніх психоаналітичноцентричних творів. Запропоновано термінологічну базу на означення художніх текстів, що містять психоаналітичні елементи. Визначено чинники, які формують художні тексти психоаналітичного спрямування, з елементами психоаналізу та психоаналітичною домінантою. Виокремлено етапи формування, становлення і розвитку психоаналітичного дискурсу в українській літературі. Окреслено культурну, естетичну та політичну атмосферу, що сприяла актуалізації та інтеграції психоаналізу в український художній дискурс ХХ – ХХІ ст. Запропоновано типологію персонажів у художніх текстах, чия психічна організація детермінована категоріями психоаналізу. Проаналізовано коди психоаналізу в епічній творчості та есеїстиці С. Процюка. У роботі аргументовано, що психоаналіз вагомо означив форманти стилю українського письменника, позначився на сюжетобудові, внутрішньотекстових конструкціях. Охарактеризовано базові категорії психоаналізу, які вагомо оприявнюють психоаналітичний вимір художніх текстів С. Процюка. Проаналізовано специфіку художнього моделювання онірики, архетипної системи та художньої концепції тілесного як стильових і композиційних прийомів текстотворення психоаналітичного дискурсу у творах С. Процюка.^UThesis for the degree of Doctor of Science in the specialty 035 Philology. – Volyn National University named after Lesya Ukrainka. Lutsk, 2023.The psychoanalytic dimension of S. Protsyuk’s works in the context of the psychoanalytic discourse of Ukrainian literature is comprehensively investigated in the dissertation for the first time. The interaction of psychoanalysis and literary criticism has been clarified, and special tools in the interpretation of psychoanalytically-centric works of art have been singled out. A terminological basis for the definition of artistic texts containing psychoanalytic elements is proposed. The factors that form the artistic texts of the psychoanalytic direction, with elements of psychoanalysis and a psychoanalytic dominant, have been identified. The stages of creation, formation and development of psychoanalytic discourse in the Ukrainian literary system are distinguished. The cultural, aesthetic, and political atmosphere that contributed to the actualization and integration of psychoanalysis into Ukrainian artistic discourse of the XX - XXI centuries is outlined. A typology of characters in artistic texts whose mental organization is determined by the categories of psychoanalysis is proposed. The codes of psychoanalysis in the epic works and essays of S. Protsyuk are analyzed. In the work, it is argued that psychoanalysis significantly denoted the formants of the style of the Ukrainian writer, affecting the plot structure, and intratextual constructions. The basic categories of psychoanalysis, which significantly reveal the psychoanalytic dimension of S. Protsyuk’s artistic texts, are described. The specifics of the artistic modeling of oneiric, the archetypal system and the artistic concept of the body as stylistic and compositional techniques of text creation of psychoanalytic discourse in the works of S. Protsyuk are analyzed.

Об'єктом дослідження є залізничні вокзали як пасажирські будівлі та споруди залізниць. Метою дослідження є розкрити теоретичні основи формування архітектури залізничних вокзалів у історичному, морфологічному, художньому, просторово-часовому, соціокультурному аспектах та окреслити можливі напрямки і тенденції її розвитку. Автором використано методи: порівняння, класифікації, типологічного, історико-генетичного, графоаналітичного, термінологічного, історичного та морфологічного аналізів. Теоретична цінність результатів дисертаційної роботи полягає у дослідженні теоретичних засад формування архітектури залізничних вокзалів. Наукова новизна одержаних результатів: уперше проведено узагальнене дослідження процесів формування архітектури залізничних вокзалів у міждисциплінарному контексті; започатковано новий гуманітарний напрямок дослідження формування архітектури залізничних вокзалів на основі інтеграції різних сфер знань; введено у науковий обіг дані стосовно залізничних вокзалів і станцій з Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА) у Львові; встановлено витоки і прототипи у формуванні архітектури залізничних вокзалів та різновиди їхніх проявів; досліджено просторово-часові взаємодії у процесах та в архітектурі залізничних вокзалів; встановлено основні тенденції формування архітектури залізничних вокзалів через втілення базових замислів (ідей); доповнено типологію архітектури залізничних вокзалів з використанням категорій прототипу, морфологічного типу, архетипу; чинники та охарактеризовано їхню роль у формуванні архітектури залізничних вокзалів; використання поняття композиційно-стилістичної групи залізничних вокзалів та способів їхнього поширення на місцевостях для узагальнення їхніх зв'язків та художньої цілісності окремих територій; сутність соціокультурних аспектів формування архітектури залізничних вокзалів; уточнено та удосконалено понятійно-термінологічний апарат щодо архітектури залізничних вокзалів з українських та іншомовних джерел; розуміння історичних аспектів цілісного формування архітектури залізничних вокзалів у світі, Європі, особливості України та її регіонів. Предметом дослідження є процеси розвитку, змін і трансформацій архітектури залізничних вокзалів. Рекомендації автора застосовуються щодо формування архітектури залізничних вокзалів. Сферою використання авторських рекомендацій є залізничні вокзали України, Європи та світу.^UThe object of the research is railway stations as passenger buildings and railway structures. The research aims to reveal the theoretical bases of formation of architecture of railway stations in historical, morphological, art, space-time, sociocultural aspects and to outline possible directions and tendencies of its development. The author used such methods as: comparison, classification, typological, historical-genetic, graphoanalytical; terminological, historical and morphological analyzes. The theoretical value of the thesis refers to the study of the theoretical principles the formation of the architecture of railway stations. Scientific novelty of the results: for the first time a generalized study of the processes of formation of railway station architecture in an interdisciplinary context; a new humanitarian direction of research of formation of architecture of railway stations on the basis of integration of various spheres of knowledge is started; data on railway stations and stations from the Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv put into scientific circulation; the origins and prototypes in the formation of the architecture of railway stations and the varieties of their manifestations are established; space-time interactions in the processes and architecture of railway stations are studied; the main tendencies of formation of architecture of railway stations through embodiment of basic plans (ideas) are established; typology of railway station architecture using the categories of prototype, morphological type, archetype; factors and their role in the formation of the architecture of railway stations; use of the concept of compositional and stylistic group of railway stations and ways of their distribution in areas to generalize their connections and artistic integrity of individual territories; the essence of socio-cultural aspects of the formation of the architecture of railway stations was supplemented; conceptual and terminological apparatus for the architecture of railway stations from Ukrainian and foreign sources; understanding of historical aspects of integral formation of architecture of railway stations in the world, Europe, features of Ukraine and its regions was been refined and improved. The subject of the research is processes of development, changes and transformations of architecture of railway stations. Author's recommendations are used during the formation of the architecture of railway stations. The sphere for the use of author's recommendations is the railway stations of Ukraine, Europe and the world.

Дисертаційну роботу присвячено філософській експлікації суттєвих рис та особливостей європейського міста. Наукова новизна одержаних результатів полягає у в тому, що у вітчизняній соціально-філософській думці європейське місто вперше цілісно представлено як модус соціальної реальності та культурну категорію, втілену в ідеї міста й проявлену в міфі міста. Застосування феноменологічного, конструктивістського та синергетичного підходів до дослідження процесу створення та функціонування соціального простору міста, зокрема експлікації ідеї міста у вигляді міфу міста дозволили показати особливості європейського міста як модуса соціальної реальності, надати філософську дефініцію поняттям «міф міста» та «ідея міста», показати, що міф міста є формою буття ідеї міста. У результаті європейське місто концептуалізовано як реалізовану систему соціального буття, форма якої транслюється змістом ідеї міста, що має християнське походження, центральні смисли якої кодуються та транслюються міфом міста.Ідея європейського міста пояснюється як простір соціального буття, що формується навколо сакрального центру та архетипічно відтворюється на християнських територіях, набуває аподиктичного значення в структурі сенсів соціальної реальності Європи, в тому числі й модерного часу. В роботі показано шляхи трансформації сакрального простору в сучасному місті та проаналізовано особливості побудови сакральних міських просторів та їхню роль для локальних спільнот. За допомогою звернення до наративу про місто – міфу міста показано, яким чином ідея міста, втілюючись в конкретному місті, стає формою культурного існування для своїх мешканців. Міф міста представлено як актуальну реальність, пов'язану із системою уявлень локальної спільноти (городян) про місто та самих себе, закодовану символічними засобами в наративі про місто та опредметнену в міському просторі. Визначено, що міф європейського міста артикулює сакральні сенси ідеї міста та способи їх реального буття. На прикладі міфу Донецька, дослідженого до 2013 року, показано, що його наратив завжди будується навколо сакральних сенсів ідеї міста, а трансформації цього сакрального ядра, пов'язані з світоглядними зсувами (змінами в культурній онтології), змінюють просторову структуру міста та впливають на соціальне буття міста, маючи перетворюючий та мобілізаційний потенціал. Концептуальне розуміння європейської цивілізації як міської культури, запропоноване Фернаном Броделем, в дослідженні доповнене аналізом трансформації однієї з основних культурних цінностей – культурної пам'яті в сучасному місті. Проведений аналіз дозволив виокремити нові горизонти культурного мислення в розумінні ідеї міста, що показано на прикладі зміни ставлення до культурної спадщини в місті залежно від того, як змінюється розуміння культурної спадщини на рівні європейської спільноти.В роботі актуалізовано вектори подальшого міського розвитку на підставі проведеного аналізу програмних документів ООН (ООН-Хабітат, Всесвітнього форуму міст) щодо міського розвитку та виділено чинники, що обумовлюють зміну соціальної поведінки городян та впливають на зміну просторів, які людина конструює як середовище для життя.Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення і висновки, наведені в дисертаційній роботі, можуть використовуватися при моделюванні соціальних процесів та поведінки городян. Застосування результатів дослідження може бути корисним при практичній реалізації політики регіональної децентралізації, сприяти ініціюванню міжміського діалогу для розвінчання локальних стереотипів та зменшення соціальної напруги.^UThe thesis is devoted to the philosophical explication of essential features of the European city. The scientific novelty of the obtained results is that in national socio-philosophical thought the European city as a mode of social real life and cultural category embodied in the urban concept and manifested in urban myth shows for the first time. Application of phenomenological, constructivist and synergetic approaches to the study of the urban social space establishing and functioning, in particular the explication of urban concept in the form of urban myth allowed to show the features of the European city as a mode of social reality, provide a philosophical definition of the concepts of "myth of the city" and "idea of the city", show that the myth of the city is a form of existence of the idea of the city. In result European city is interpreted as an implemented system of social real life, which form is translated by the content of the urban concept of Christian origin, the central meanings of which are encoded and transmitted by the urban myth.It is proved that the European urban concept as a space of social existence being formed around the sacred center and archetypically reproduced in Christian territories, acquires apodictic significance in the structure of meanings of the European social real life, including modern times. It is substantiated that the European city embodies the worldview structure of the Christian and modern thinking and is one of the actualized spaces for complete worldview imperatives implementation of the Christian and modern age.The thesis shows the ways of transformation of sacred space in a modern city and analyzes the features of the construction of sacred urban spaces and their role for local communities. The thesis analyzes the "work" of the idea of the city. By addressing the narrative of the city – the myth of the city, it is shown how the idea of a city, embodied in a particular city, becomes a form of cultural existence for its inhabitants. The urban myth articulates and implements the cultural urban concept. The urban myth is presented as an actual reality linked to a system of local community (citizens) idea of the city and themselves, encoded by symbolic means in urban narrative and materialized in the urban space; the European urban myth articulates the sacred meanings of the urban concept and the ways for their real existence. It is determined that the myth of the European city articulates the sacred meanings of the idea of the city and the ways of their real existence. Using Donetsk myth as an example, studied before 2013, it has been shown that its narrative is always built around the sacred meanings of the urban concept, and the transformations of this sacred core associated with ideological shifts (changes in cultural ontology) change the spatial urban structure and affect social existence of the city, having a transformative and mobilizing potential.In addition, the thesis further developed an understanding of European civilization as urban culture proposed by Fernand Braudel, supplemented by transformation analysis of one of the main cultural values – cultural memory in the modern city. The analysis allowed us to identify new horizons of cultural thinking in understanding the idea of the city, as shown by the example of changing attitudes to cultural heritage in the city depending on how the understanding of cultural heritage at the level of the European community changes.Study of the current state of urban change, in particular, through analysis of UN (UN-Habitat, World Urban Forum) policy documents on urban development, vectors updated of further urban development. The practical significance of the results is that the main provisions and conclusions of this thesis paper can be used in modeling social processes and the behavior of citizens. The application of the research results can be useful in the practical implementation of the regional decentralization policy and to help initiate an inter-city dialogue to dispel local stereotypes and reduce social tension.

Науковою проблемою дисертації є культурологічний вимір хронотопу української народної художньої культури у полі діалогу традиційних та інноваційних значущих смислів з експлікацією трьох основних концептів «хронотоп», «народна художня культура», «аксіосфера» як центральних категорій дослідження та впровадження хронотопічної концепції, морфології й типології української народної художньої культури до культурологічного дискурсу. Аргументовано, що хронотоп репрезентує зовнішні структурні параметри функціонування української народної художньої культури, внутрішнім семантичним змістом якої постають цінності, які осмислюються у полі діалогу традиційних та інноваційних значущих смислів.Диференційовано структуру української народної художньої культури. Провідними структурними елементами її архітектоніки визначено фольклор, фольклоризм, неофольклоризм, художню самодіяльність/аматорське мистецтво. Проведено семіотичний аналіз української народної художньої культури на трьох рівнях інтерпретації: символіки, аксіосфери та архетипів. Архетипи, виражені у відповідних символічних іпостасях, утворюють позаісторичні базові моделі для формування смислового поля (семантичного топосу) української народної художньої культури, концентрацією якого є світ цінностей – аксіосфера. Аксіосфера є історичним підґрунтям для формування картини світу, системою координат якої є хронотоп. Хронотоп постає одночасно і відправною точкою, і кінцевим результатом функціонування аксіосфери культури як системи з чітко організованою структурою. Концентрацією традиційного українського міфопоетичного хронотопу обрано українську народну казку. Показано, що казка фіксує ключові архетипічні структури традиційного хронотопу. Похідні від міфу, казки постають моністичним простором сизигії – гармонізації часткових елементів у ціле. Розкрито специфіку фольклору радянського хронотопу та шляхи розвитку етнокультури у постмодерні. В контексті теорії хронотопу пропонується нове культурологічне бачення української народної художньої культури.^UThe scientific problem of the dissertation is the culturological dimension of Ukrainian folk-art culture chronotope in the dialogue field of traditional and innovative meanings with three main explication concepts «chronotope», «folk art culture», «axiosphere» as central research and implementation categories of chronotopic concept, Ukrainian folk-art culture morphology and typology to culturological discourse.The scientific problem of the dissertation is the culturological dimension of the chronotope of Ukrainian folk art culture in the field of dialogue of traditional and innovative meanings with explication of three main concepts «chronotope», «folk art culture», «axiosphere» as central categories of research and implementation of chronotopic concept, morphology and typology of Ukrainian folk art culture to culturological discourse. Conceptualization based on phenomenological-hermeneutic and structural-functional semiotics and morphology approaches of Ukrainian folk art culture in the unity of its symbolic, semantic and archetypal-genetic levels allows to reveal its dynamics, to clarify which the dissertation proposes the concept of heterochrony – synchronization of many times, provided classical linear narrative of history deconstruction – which involves the «compression» of space-time in favor of the spatial identities interactive dependence, involved in temporality, that, constantly moving in postmodern cultural realities, and at the same time in the universal dimension represents an amazing cultural constancy. The existence of a flexible interrelation between space and time, the growing importance of the subjective «sense of time», embodied in the appropriate spatial identities, strung on the temporal axis, necessitates the chronological models typology of Ukrainian folk-art culture, which is successively and simultaneously revealed in the following types: premodern (folklore), modern (folklorism) and postmodern (neofolklorism). Proposed typology is to some extent conditional, because each historical model exists heterochronously and synchronously in premodern, modern and postmodern.Scientifically proved that the Ukrainian folk-art culture, interpreted as a kind of semantic field, has its own morphology, dynamics, typology and semiotics, due to the structural grid of external and internal parameters of the chronotope. It is shown that it grows from the archetypal structures of mythopoetic heritage, forms the corresponding realm of pre-theoretical experience (life world) and at the level of self-consciousness determines the picture of the world and, in particular, the sphere of ethnos values (axiosphere) embodied in symbolic structures (semiosphere). In the proposed work, postmodern culturology categories (soft-traditionalism, transculture, glocalism) are revealed through the prism of Ukrainian folk-art culture as its phenomenal disclosures (folklorism, neofolklorism, ethnofuturism, virtual folklore, folklore of subcultures, etc.). Definitely, that the Ukrainian folk art culture internal content, which is based on the static syntagmatic interaction (traditional) and dynamic paradigmatic (innovative) the chronotope components (archetypes and meanings) is the world environment value as a world shaping factor and semantic field of folk art – axiosphere. Within the axiosphere concept, there are three main symbolic incarnations of this environment, which consist of a symbol as a signifier and an archetype as signified: «Sophia», «Center» and «Alien» as the sacred center periphery of activity. These figures are the monomyth structural elements as a Ukrainian folk art culture component, a certain repetition of which is a fairy tale.

У дослідженні концептуалізовано етнопсихологічні засади польської музичної ментальності крізь призму їх відображення у скрипковому концерті ХХ ст. У пропонованій концепції вирізнено етнохарактерну площину із етноінструментальним, етнохореографічним й етнопісенним архетипами та світовідчуттєву площину з архетипами ліризму, прометеїзму і сакральності.^UThe research's aim is to conceptualize the ethnopsychological principles of the Polish musical mentality through the prism of their reflection in the violin concerto genre at the 20th century as a Polish culture holistic phenomenon. To this end, the ethnocharacteristic features of violin concerts by leading Polish composers of the 20th century are analyzed. It is in the genre models diversity and archetypal thinking dynamics.

У дисертації у світлі єдиного системного підходу досліджено міфопоетичні парадигми в художній спадщині англійських письменників доби бароко, встановлено особливості функціонування міфу в англійській літературі XVII ст., визначено специфіку імплементації міфів у творах англійської барокової літератури різних родів і жанрів (лірика, епос, драма), з'ясовано особливості міфопоетичної системи англійської барокової літератури. Детально розглянуті міфопоетичні структури в різних жанрах англійської метафізичної лірики (Дж. Донн, Дж. Герберт, Р. Крешо, Дж. Халл, Е. Марвелл та ін.). Встановлено, що міфопоетична парадигма творення є домінантною в метафізичній картині світу англійських поетів XVII ст. й імплементується через символічний союз (людини і світу, людини і природи, чоловіка і жінки) як співтворців реалізації Божого задуму. У дисертації виявлено й охарактеризовано потужний міфопоетичний струмінь в англійській бароковій драматургії (В. Шекспір, Дж. Форд, Дж. Флетчер, Ф. Бомонт). Творче опанування драматургами біблійних міфів відбувається в контексті питань напруженого духовного пошуку, навернення людини до праведного життя на тлі суспільних подій в Англії того часу. Відзначено домінанти міфопоетичного світобачення Дж. Мільтона – уведення архаїчних міфологем з метою увиразнення біблійних міфів, утілення філософських роздумів про зв'язки людини із Богом і Всесвітом, скороминуще і вічне у плині часу, усвідомлення єдності християнської та суспільно-національної історії як єдиного процесу в постійній динаміці і трансформаціях. На підставі дослідження різновидів роману англійського бароко (високого і низового) встановлено, що авторський міф у романному тексті вибудовується на основі традиційного міфу і є творчою інтерпретацією архетипно-міфологічних структур. Модифікації міфів у романній спадщині Дж. Макензі, Р. Бойла, П. Герберта, Дж. Баньяна та ін. розглянуті як вияви індивідуальної семіосфери та авторського стилю. У роботі визначено домінанти художньої картини світу у різновидах англійського роману XVIIст. (галантно-героїчний, політико-героїчний, крутійський, дидактико-алегоричний та ін.).Провідні міфопоетичні парадигми у творчості англійських письменників доби бароко розглянуті крізь призму культурної традиції та в аспекті взаємодії біблійних, античних, національних міфів у художніх текстах.^UIn this study, the author carries out a mythopoetic analysis of the English Baroque literature of the 17th century and studies the key mythopoetic paradigms (in terms of legendary and mythological traditions – antique, biblical, and national mythologies) based on the lyrical, epic, and dramatic baroque works. The author introduced the methodology of studying the mythopoetic paradigms in literary writings and researched the evolution of these paradigms (the narrative paradigm of world creation, fertility, hero, and deliverance myths) in the English Baroque literature.It has been outlined the pragmatic nature of Baroque artists' appeal to mythology as a cultural phenomenon; the use of mythological material in the baroque literary works was mainly carried out at the poetic level by introducing similes, metaphors; at the figurative level through allusions, symbols, personifications of nature; at the ideological and thematic level using mythological allusions.The structure of the mythopoetic paradigm of metaphysical poets incorporates the scientific core as its integral component. It can be explained by the discoveries of the prominent scholars of that age: Іsaac Newton, Johannes Kepler, Rene Descartes, etc. Such innovations modify the mythopoetic worldview of writers adding new images and motives, stimulating the author's imagination. Within the scope of the Ukrainian literary criticism, this study pioneers the studies of Katherine Philips' role in developing feministic motives in the English Baroque poetry, representing the complex feminine intellectual and sensual internal world in the light of antique, national, and Biblical myths. Worshipping the woman as the light source, the sun, “pretty household god” (Кatherine Philips), poetizing the woman's image as the embodiment of the Blessed Virgin (John Donne, George Herbert) proves the wide range of metaphysical poetry, its interest towards both ontological and gender issues. The study has proven that epic poems “Paradise Lost”, “Paradise Regained” by John Milton actualized four leading mythopoetic paradigms of the world creation, fertility, hero, and liberation. It leads to the conclusion that the author creates the worldview model of existence – a neomyth. The analysis delves into the most popular motive and topical complexes: life of Christ, creation of the world, redemption, etc. Constant archetypes get their share of thorough analysis as well: the author reflects on the role the semantics of a road, water, a temple, the sun, and their introduction to the texts by John Milton. Based on the author's criteria of the mythopoetic analysis of fiction, the research studies the topic of life in God in the didactic allegorical novels “The Pilgrim's Progress”, “The Life and Death of Mister Badman” by John Bunyan, the topic of honor and serving the nation in the politic heroical novel “Aretina” by George Mackenzie, life as a challenge, an adventure in the novel “Parthenissa” by Roger Boyle, anticolonial topic of the novel “Oroonoko, or the Royal Slave” Аphra Behn, etc. in the light of mythopoeia. The level of its assimilation depends on specific factors: both external (cultural specificity of the given age, the development of philosophy, social and historical conditions), and internal (individual approach of the author, genre and stylistic development, etc.) It is the transformations and modifications of the myth in their interdependence with other elements of the work of fiction that provide the possibility to create a unique individual author's myth.

Об'єкт дослідження – архетипні символи як комунікаційний інструмент феноменологічної концептуалізації в новинному контенті масмедійних текстів про воєнні дії на Сході України. Мета дослідження – схарактеризувати архетипний символ як комунікаційний інструмент феноменологічної концептуалізації суспільно значущих подій (воєнних дій на Сході України) у новинному контенті сучасних масмедійних текстів.З-поміж загальнопізнавальних методів виокремлюються описовий: прийоми контекстного аналізу та інтерпретації, на підставі яких проаналізовано архетипні символи в сучасному медіатексті, засоби їх вербалізації, виявлено семантичні та структурні особливості в медіапросторі; індуктивно-дедуктивний – для аналізу й синтезу наукових теорій і концепцій, зокрема індуктивний (для узагальнення та систематизації даних про архетипну символіку, а також самі архетипні символи в медіатекстах); дедуктивний (для створення семантичного поля характеристики медійних архетипних символів). Застосовано такі методи дослідження: порівняльно-історичний, синтезу й узагальнення – для простеження виникнення понять «символ», «архетип», «архетипний символ» і суміжних категорій, їх порівняння та зіставлення; дефінітивний – для міждисциплінарного потрактування символу й суміжних категорій; диференційний – для визначення диференційних та інтегральних ознак між символом й суміжними категоріями; контекстуальний – для дослідження структурно-стильових особливостей архетипних символів у масмедійному тексті; структурно-функціональний аналіз – для виявлення засобів формування вербальної парадигми архетипних символів; компонентний аналіз – для встановлення змісту медіаповідомлення; семантичний аналіз – для вивчення семантики архетипних символів; дистрибутивний – для класифікації лексико-семантичних груп архетипних символів та виявлення властивостей їх функціонування в медіатекстах; трансформаційний аналіз – для визначення подібностей і відмінностей між етнокультурними архетипними символами, трансформованими в сучасний медійний простір; опитування – для визначення евристичних можливостей запропонованого набору семантико-стильових, архітектонічних ознак суспільно значущих подій в архетипних символах.Новітність нововпроваджуваного полягає в тому, що: вперше: – у межах теорії соціальних комунікацій експліковано положення когнітивно-ономасіологічного підходу до дослідження явищ та процесів дійсності шляхом аналізу архетипної символіки як їх сутності, що виражена мовними засобами; – встановлено, що архетипний символ набуває експліцитного вираження в медійному просторі через розширення, окремішність, трансформацію та модифікацію спочатку архетипної схеми, а потім прообразної концептуальної схеми шляхом різних лінгвокогнітивних операцій і методологій, які формують множинність вербальних образів; – на підставі узагальнення спостережень за своєрідністю реалізації символічних значень у межах медійного контексту визначено особливості архетипного символу в медіатексті, зокрема: множинність значень, що виявляють себе в різних конситуаціях; поєднання та взаємодія цих значень через аналогію й асоціативні зв'язки; накопичення та згущення багатьох ідей, відносин як виразників символічних значень; поляризація значень, що транслюються одним і тим же референтом на різних семантичних полюсах, інтегруються масовою свідомістю в процесі комунікації; – за результатами емпіричного аналізу архетипних символів у масмедійних текстах про воєнні дії на Сході України із застосуванням полісемічності та поліфункційності визначено сучасні етнокультурні образи-символи, що формують уявлення агентів соціально-комунікативної взаємодії щодо сутності соціокультурного сенсу сучасних процесів у країні: Донбас, вогонь, зброя, захисник, ворог, перемир'я, тиша тощо;удосконалено: – систематизацію функцій символу в медіатексті; – знання щодо структурно-семантичних ознак архетипних символів як засобів творення змісту медіаповідомлення; – інтерпретації архетипних символів як репрезентантів інформаційної картини світу українців та їх модифікації;набуло подальшого розвитку: – класифікація символу як предмета дослідження різних галузей на підставі змістовного аналізу множини різновидів символів з урахуванням сучасних соціокомунікаційних досліджень; – інтерпретації трансформації етнокультурних символів у масмедійний інформаційний простір, зокрема регіональних медіа, та формування картини світу споживачів інформації як вербальними, так і візуальними засобами комунікації. Результати дослідження можуть бути використані при подальших наукових дослідженнях особливостей функціонування архетипної символіки у медійному просторі; під час викладання дисциплін для здобувачів освіти всіх форм навчання освітніх ступенів «бакалавр» і «магістр»; авторами інформаційних повідомлень, у яких висвітлюються воєнні дії на Сході України.^UThe object of research is archetypal symbols as a communication tool of phenomenological conceptualization in the news content of mass media texts about military actions in Eastern Ukraine. The purpose of the research is to characterize the archetypal symbol as a communication tool of phenomenological conceptualization of socially significant events (military actions in the East of Ukraine) in the news content of modern mass media texts.Among the general cognitive methods are descriptive: methods of contextual analysis and interpretation, based on which the archetypal symbols in modern media text, the means of their verbalization, semantic and structural features in the media space; inductive-deductive – for the analysis and synthesis of scientific theories and concepts, in particular inductive (for generalization and systematization of data on archetypal symbols, as well as the archetypal symbols themselves in media texts); deductive (to create a semantic field of characteristics of media archetypal symbols).The following research methods were also used: comparative-historical, synthesis and generalization – to trace the emergence of the concepts of "symbol", "archetype", "archetypal symbol" and related categories, their comparison and comparison; definitive - for interdisciplinary interpretation of the symbol and related categories; differential – to determine the differential and integral features between the symbol and related categories; contextual – to study the structural and stylistic features of archetypal symbols in the mass media text; structural-functional analysis - to identify the means of forming a verbal paradigm of archetypal symbols; component analysis – to establish the content of the media message; semantic analysis – to study the semantics of archetypal symbols; distributive – to classify lexical and semantic groups of archetypal symbols and identify the properties of their functioning in media texts; transformational analysis – to determine the similarities and differences between ethnocultural archetypal symbols transformed into the modern media space; survey – to determine the heuristic possibilities of the proposed set of semantic-stylistic, architectural features of socially significant events in archetypal symbols. The novelty of the newcomer is that: for the first time: - within the theory of social communications the position of cognitive-onomasiological approach to the study of phenomena and processes of reality by analyzing archetypal symbolism as their essence, which is expressed by linguistic means; it is established that the archetypal symbol acquires explicit expression in the media space through the expansion, separation, transformation and modification of first the archetypal scheme, and then the prototype conceptual scheme through various linguocognitive operations and methodologies that form a plurality of verbal images; observations on the originality of the implementation of symbolic meanings within the media context identified features of the archetypal symbol in the media text, in particular: the plurality of meanings that manifest themselves in different situations; combination and interaction of these values through analogy and associative connections; accumulation and condensation of many ideas, relations as expressions of symbolic meanings; polarization of meanings transmitted by the same referent at different semantic poles is integrated by the mass consciousness in the process of communication; ethnocultural images-symbols that form the idea of agents of socio-communicative interaction on the essence of socio-cultural meaning of modern processes in the country: Donbass, fire, weapons, defender, enemy, truce 'I, silence, etc.; improved: - systematization of symbol functions in media text; - knowledge of the structural-semantic features of archetypal symbols as a means of creating the content of the media message; - interpretations of archetypal symbols as representatives of the information picture of the world of Ukrainians and their modifications; - interpretation of the transformation of ethnocultural symbols into the mass media information space, in particular regional media, and the formation of a picture of the world of information consumers by both verbal and visual means of communication. The results of the research can be used in: further research of the peculiarities of the functioning of archetypal symbolism in the media space; during the teaching of disciplines for students of all forms of educational degrees "bachelor" and "master"; the authors of information messages in which they are covered military action in eastern Ukraine.

Дисертація є першим в українському музикознавстві науковим дослідженням виконавських особливостей української сакральної музики. У дослідженні вперше в українському музикознавстві: • виокремлено хорову сакральну музичну культуру України як феномен збереження культурної пам'яті нації; • визначено знакові складові національного характеру в системі «національного образу світу» – софійності, ісихазму та кордоцентризму, які формують світоглядне осердя церковної монодії XVII ст. як фундаменту української хорової сакральної музики наступних епох; • проведено аналіз зразків монодичної традиції – Херувимських пісень київського і болгарського напівів в контексті виявлення ознак архетипу софійності;• окреслено концептуальні виконавсько-методичні засади провідних майстрів хорової культури в Україні ХХ – початку ХХІ ст., які позначені впливом етичних та світоглядно-естетичних цінностей диригентів; • виявлено та окреслено характерні ознаки феномену виконавського стилю національної хорової традиції, які полягають у переосмислені стилевих орієнтирів епохи виконуваного твору, системи музично-мовленнєвих ресурсів в процесі диригентсько-хорового інтерпретування крізь призму особистісного слухового уявлення звукового ідеалу, естетично-світоглядних переконань і національного світовідчуття виконавців; • системно і комплексно проаналізовано українську сакральну музику в академічній хоровій традиції – простежено творчу діяльність професійних хорових колективів різних регіонів країни у контексті відродження сакральної музики, звернено увагу на частоту використання сакральних творів українських композиторів у програмах концертних виступів, визначено виконавсько-стильові особливості інтерпретації сакральної музики, зокрема, виділено параметри еталону хорового звучання у виконавській інтерпретації сакральної музики хоровими колективами; • набули подальшого розвитку зміст понять «виконавський стиль хорового колективу» та «еталонна виконавська версія» у знанні про національну хорову виконавську культуру і збереження сакральних традицій академічними хоровими колективами України в регіональному та загальнонаціональному контекстах.^UThe thesis is the first scientific study of the Performing features of Ukrainian sacredmusic in Ukrainian musicology. In the study for the first time in Ukrainian musicology: the choral sacred musical culture of Ukraine is highlighted as a phenomenon ofpreserving the cultural memory of the nation; the iconic components of the national character in the system of the “national imageof the world” – sophistry, hesychasm and cordocentrism-are identified, which formthe ideological core of the church monodia of the XVII century as the foundation ofUkrainian choral sacred music of subsequent eras; the analysis of samples of the monodic tradition – cherubic songs of the Kyiv andBulgarian semivs-is carried out in the context of identifying signs of the archetypeof sophistry; the conceptual performing and methodological foundations of leading masters ofchoral culture in Ukraine of the XX-early XXI centuries are outlined, which aremarked by the influence of ethical and ideological and aesthetic values ofconductors; the characteristic features of the phenomenon of the performing style of the nationalchoral tradition are identified and outlined, which consist in rethinking the styleorientations of the era of the Performed Work, the system of musical and speechresources in the process of conducting and choral interpretation through the prism ofpersonal auditory representation of the sound ideal, aesthetic and ideological beliefsand national worldview of performers. systematically and comprehensively analyzed Ukrainian sacred music in theacademic choral tradition-traced the creative activity of professional choral groupsof different regions of the country in the context of the revival of sacred music,drew attention to the frequency of use of sacred works of Ukrainian composers inthe programs of concert performances, identified the performance-style features ofthe interpretation of sacred music, in particular, highlighted the parameters of thestandard of choral sound in the Performing interpretation of sacred music by choralgroups; the content of the concepts “performing style of a choral group” and “referenceperforming version” in knowledge about the National Choral performing cultureand the preservation of sacred traditions by academic choral groups of Ukraine inregional and national contexts has been further developed.

У дисертації вирішено важливе наукове завдання концептуального іметодологічного обґрунтування стратегії розвитку спортивної індустрії Українив умовах невизначеності.Досліджено результативний, динамічний та процесний підходи дотрактування розвитку соціально-економічної системи. Обґрунтованодоцільність застосування комбінованого підходу до трактування поняття«розвиток», удосконалено класифікацію видів розвитку соціально-економічноїсистеми, яка доповнена ознакою «невизначеність змін», згідно з якою виділенопрогнозований, альтернативний, диференційний та непередбачений розвиток.Розглянуто ресурсний, цільовий, поведінковий та ієрархічний підходи дорозкриття змісту стратегії розвитку соціально-економічної системи. Визначеногрупи принципів, у відповідності до яких розробляється стратегія розвитку.Удосконалено класифікацію видів стратегій розвитку соціально-економічноїсистеми, яка передбачає їх розподіл згідно з видами розвитку за рівняминевизначеності. Побудовано матрицю відповідності змісту стратегії розвиткусоціально-економічної системи певному архетипу стратегії. Сформованоконцепцію стратегії розвитку спортивної індустрії в умовах невизначеності.Розкрито зміст визначення спортивної індустрії, запропоновано структуруспортивної індустрії. Сформовано методичний підхід до оцінки стануспортивної індустрії та розроблено послідовність його оцінювання, згідно зякою проведено аналіз стану спортивної індустрії України. Розробленометодологію оцінювання розвитку спортивної індустрії. Розвинуто методичнийпідхід та удосконалено послідовність оцінювання розвитку спортивноїіндустрії. Обґрунтовано підхід до вибору виду стратегії розвитку спортивноїіндустрії. Доведено доцільність реалізації у розвитку спортивної індустріїстратегії вибіркового впливу.^UIn the dissertation the important scientific task of conceptual andmethodological substantiation of strategy of development of the sports industry ofUkraine in the conditions of uncertainty is solved. Effective, dynamic and processapproaches to the interpretation of the development of the socio-economic system arestudied. The expediency of applying a combined approach to the interpretation of theconcept of "development" is substantiated, the classification of types of developmentof the socio-economic system is improved, which is supplemented by "uncertainty ofchange", according to which predicted, alternative, differential and unforeseendevelopment are defined. Resource, target, behavioral and hierarchical approaches tothe disclosure of the content of the strategy of socio-economic system developmentare considered. Groups of principles in accordance with which the developmentstrategy is developed are defined. The classification of types of strategies for thedevelopment of the socio-economic system has been improved, which provides fortheir distribution according to the types of development according to the levels ofuncertainty. A matrix of correspondence of the content of the strategy of developmentof the socio-economic system to a certain archetype of the strategy is constructed.The concept of strategy of development of the sports industry in the conditions ofuncertainty is formed. The content of the definition of the sports industry is revealed,the structure of the sports industry is offered. The methodical approach to anestimation of a condition of the sports industry is formed and the sequence of itsestimation according to which the analysis of a condition of the sports industry ofUkraine is carried out is developed. A methodology for assessing the development ofthe sports industry has been developed. The methodical approach is developed andthe sequence of estimation of development of the sports industry is improved. Theapproach to the choice of the type of strategy for the development of the sportsindustry is substantiated. The expediency of implementing a strategy of selectiveinfluence for the development of the sports industry is proved.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню та емпіричному вирішенню проблеми обумовленості феноменології образу фізичного Я та самоставлення дівчат раннього юнацького віку. Провідною методологією дослідження виступають генетична психологія, генетико-орієнтована психотерапія, холістичний підхід. Протілесний підхід передбачає розгляд досвіду переживання образу власного тіла (фізичного Я) як перший крок на шляху до здобуття ідентичності та формування Я-концепції. Образ фізичного Я як уявлення про конституційно-соматичну організацію виступає одним з образів Я, включених до описової перцептивно-когнітивної складової Я-концепції. В нашій роботі під цим феноменом ми розуміємо єдність соматичного та перцептивного сприймання, установок, оцінок, уявлень, пов'язаних із тілесною зовнішністю, із усвідомленням функціями тіла. Провідна роль відводиться концепції персоніфікації тілесності. Глибинно-психологічна парадигма дослідження фізичного Я розкриває перспективи метафоризації тілесності та утворення уявлення про власний фізичний образ Я як окреме поняття, суб'єктність, наділену певними властивостями.Розкрито психологічний зміст та визначено основні дефініції Я-фізичного: тілесний досвід; схема тіла, образ тіла, концепція тіла; інтернальне тіло; тілесність, Я-тілесне, Я-фізичне. Розкривається проблема психічної реальності Я-тілесного (як сенсомоторний еквівалент, соціально-перцептивний та когнітивний процес, підструктура Я-концепції). Феноменологія зовнішності та функції тіла розглядаються як предметний зміст Я-тілесного. Проаналізовано детермінанти походження Я-фізичного з огляду на формальне знання про тіло, його психофізіологічні кореляти, архетипні та метафоричні узагальнення.Визначено вікову детермінацію становлення Я-фізичного: перший рік життя, дитячий, підлітковий і юнацький вік, зокрема в частині: а) уявлення про своє тіло, його функції та особливості; б) уявлення про індивідуальні межі власного тіла; в) уявлення про окремі частини тіла, представлені у свідомості, його персоніфікований компонент; г) ставлення до своєї зовнішності; д) самоставлення до тіла в процесі самоідентифікації.Відповідно проблема самоставлення дівчат юнацького віку розглядається в контексті здатності до саморефлексії (самоаналізу) власної тілесності, передбачення її наслідків; вміння оцінювати і співвідносити свої тілесні характеристики із суспільними вимогами.Запропоновано розроблену автором дисертації теоретичну модель образу фізичного Я дівчат раннього юнацького віку, яка ґрунтується на генетичному, системному, холістичному та особистісно-інтегративному підході. Авторська теоретична модель образу фізичного Я містить такі компоненти: сомато-конституціональний, функціональний, когнітивний, метафоричний, соціально-перцептивний, персоніфікований та суб'єктний, який забезпечує самоставлення особистості. Визначено специфічні функції образу фізичного Я у відповідності з основним Я-функціями: агресія, тривога / страх, зовнішнє відмежування Я, внутрішнє відмежування Я, нарцисизм і сексуальність. Проаналізовано конструктивну функцію відокремлення фізичного Я від зовнішнього світу та його адаптивну функцію. Емпірично виявлено показники суверенності особистого простору дівчат щодо перцепції власного тіла, власної території, особистих речей (артефактів), часового режиму, соціальних зв'язків і смаків / вподобань (цінностей). Обґрунтовано концепт суверенності фізичного Я, який узагальнює коло проблем соматичного благополуччя, депривованості, переживанні фізичного дискомфорту. Встановлено залежність Я фізичного від функціонування границь Я, зокрема наступних функцій: не впускаюча, проникна, поглинаюча, віддаюча, стримуюча, спокійно-нейтральна. Доведено, що образ фізичного Я функціонує як суверенне утворення в просторі взаємодії з іншими, репрезентантом Я. Підтверджено, що утворення уявлень про свою зовнішність і усвідомлення її естетичного ефекту та соціального впливу є одним з регуляторів поведінки, що проявляється в самопрезентації особистості. Самопрезентація особистості первинно ґрунтується на презентації зовнішності, та відображає цінність тіла у відповідності до існуючих соціокультурних еталонів. Відтак, визначено культурно-психологічний зміст феномену самопрезентації зовнішності та фізичного Я. Наукові пошуки та здобутки висвітлено в трьох розділах дисертаційної роботи.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and methodological substantiation and empirical solution of the problem of conditionality of the phenomenology of the image of the physical self and self - composition of girls of early adolescence. The leading research methodology is genetic psychology, genetically oriented psychotherapy, holistic approach.The opposite approach involves considering the experience of experiencing the image of one's own body (physical self) as the first step towards gaining identity and forming a self-concept. The image of the physical self as an idea of the constitutional-somatic organization is one of the images of the self-included in the descriptive perceptual-cognitive component of the self-concept. In our work, by this phenomenon we mean the unity of somatic and perceptual perception, attitudes, evaluations, ideas related to both physical appearance and awareness of body functions. The leading role is given to the concept of personification of corporeality. The deep psychological paradigm of the study of the physical self-reveals the prospects of metaphorization of corporeality and the formation of the idea of one's own physical image of the self as a separate concept, subjectivity, endowed with certain properties.The psychological content is revealed and the main definitions of the self-physical are defined: bodily experience; body diagram, body image, body concept; internal body; corporeality, I-corporeal, I-physical. The problem of mental reality of the self-corporeal (as a sensorimotor equivalent, socio-perceptual and cognitive process, substructure of the self-concept) is revealed. The phenomenology of appearance and function of the body are considered as the subject content of the self-corporeal. The determinants of the origin of the self-physical are analysed in view of the formal knowledge about the body, its psychophysiological correlates, archetypal and metaphorical generalizations.The age determination of the formation of the self-physical is determined: the first year of life, childhood, adolescence and adolescence, in particular in part: a) the idea of his body, its functions and features; b) the idea of individual boundaries of one's own body; c) the idea of individual parts of the body, represented in the mind, its personalized component; d) attitude to their appearance; e) self-relation to the body in the process of self-identification.Accordingly, the problem of self-esteem of adolescent girls is considered in the context of the ability to self-reflection (self-analysis) of their own physicality, anticipation of its consequences; ability to evaluate and correlate their physical characteristics with social requirements.The theoretical model of the image of the physical self of girls of early adolescence, developed by the author of the dissertation, which is based on genetic, systemic, holistic, and personal-integrative approach, is offered. The author's theoretical model of the image of the physical self contains the following components: somato-constitutional, functional, cognitive, metaphorical, socio-perceptual, personified, and subjective, which provides self-identification.The specific functions of the image of the physical self are determined in accordance with the main self-functions: aggression, anxiety / fear, external delineation of the self, internal delimitation of the self, narcissism, and sexuality. The constructive function of separation of the physical self from the external world and its adaptive function are analyzed.Empirically, indicators of the sovereignty of girls' personal space in relation to the perception of their own body, their own territory, personal belongings (artifacts), time regime, social ties, and tastes / preferences (values) were revealed. The concept of sovereignty of the physical self is substantiated, which generalizes the range of problems of somatic well-being, deprivation, experiencing physical discomfort. The dependence of the physical self on the functioning of the boundaries of the self, in particular the following functions, has been established: impermeable, permeable, absorbing, giving, restraining, calm neutral. It is proved that the image of the physical self-functions as a sovereign formation in the space of interaction with others, the representative of the self.It is confirmed that the formation of ideas about their appearance and awareness of its aesthetic effect and social impact is one of the regulators of behaviour, which is manifested in the self-presentation of the individual. Self-presentation of personality is primarily based on the presentation of appearance and reflects the value of the body in accordance with existing socio-cultural standards. Thus, the cultural and psychological content of the phenomenon of self-presentation of appearance and physical self is determined.Scientific research and achievements are covered in three sections of the dissertation.

Дисертаційну роботу присвячено розробці теоретичних, методологічнихположень та обґрунтуванню науково-практичних рекомендацій щодо формуваннята реалізації стратегії управління роздрібними торгівельними мережами в умовахтрансформації внутрішньої торгівлі.У роботі сформовано категоріальний апарат дослідження з виділенням підходівдо розуміння сутності «роздрібна торгівельна мережа», «трансформаціявнутрішньої торгівлі» та «стратегія управління». Визначено етапи, причини йрезультати трансформації внутрішньої торгівлі та конкретизовано її архетипи.Розглянуто існуючі класифікаційні ознаки групування торгівельних мереж, перелікяких доповнено ознакою «управління в умовах трансформації». Здійсненомодельну інтерпретацію компонентів управління роздрібними торгівельнимимережами у вигляді блоків-контурів управління, кожен з яких спрямовано наформування певної платформи управління. Проведено систематизацію видівстратегій управління та удосконалено підхід до управління роздрібнимиторгівельними мережами. Запропоновано підхід до формування стратегіїуправління роздрібними торгівельними мережами та підхід до оцінкитрансформації внутрішньої торгівлі та стану роздрібних торгівельних мереж.Обґрунтовано вибір форми управління роздрібними торгівельними мережами вумовах трансформації внутрішньої торгівлі. Розроблено послідовність формуванняметодологічної бази управління роздрібними торгівельними мережами. Здійсненопрогнозування показників роздрібних торгівельних мереж, результати якого дализмогу встановити причинно-наслідкові зв'язки між трансформацією внутрішньоїторгівлі та зміною стану роздрібних торгівельних мереж. Запропонованоархітектуру системи управління роздрібними торгівельними мережами, якапредставлена у вигляді взаємозв'язку складових, функцій та інструментівуправління роздрібними торгівельними мережами. Побудовано системууправління на основі структурованості управління на відносно-постійну таситуаційно-обумовлену підсистеми, результатом функціонування яких є розробка іреалізація стратегії управління роздрібними торгівельними мережами.^UThe dissertation work has been assigned theoretical, methodological provisionsand scientific and practical recommendations for the formulation and implementation ofthe strategy for managing the development of trade measures in the minds of thetransformation of internal trade.The work has formed a categorical apparatus for the duration of the visions of theway up to the day-to-day "development of the trade netting", "transformation of theinternal trade" and "management strategy". The stage is designated, the causes of thetransformation of the internal trade, and the concrete archetype. The clear-cutclassifications of the grouping of trade fences, the reversal of which are additionallyfamiliar with the "management in the minds of transformation". There is a modelinterpretation of the control components for the distribution of trade fences at the controlblock-contour views, which are directly connected to the form of the control platforms.A systematization of the types of management strategies has been carried out, and it hasbeen made necessary to manage the distribution of trade fences. Proponents are madeprior to the formulation of the strategy for managing the distribution of trade fences andthe assessment of the transformation of the internal trade and the standard of thedeveloped trade fences. Vibir forms of management of distribution trade fences in theminds of transformation of internal trade have been installed. The consistency of theformulation of the methodological basis for managing the distribution of trade fences hasbeen broken up. The prognosis of indicators in the distribution of trade fences has beenmade, the results of which have given the opportunity to establish causal links betweenthe transformation of the internal trade and the changing camp of the distribution of tradefences. The architecture of the system and management of distribution trade fences hasbeen proponated, as it is presented at the viglyad with the interconnection of warehouses,functions and tools for the management of distribution trade fences. The managementsystem is motivated on the basis of the structured management of the admittedly postsystemand the situationally-informed system, as a result of the function of thedevelopment and implementation of the management strategy for the distribution oftrade.The connection between the integrated indicator of the state of retail tradenetworks and generalizing indicators of domestic trade transformation is established. It isnoted that there is a direct moderate relationship between the integrated indicator of thestate of retail trade networks of Ukraine and the generalizing indicator of the functionaltransformation of domestic trade. The relationship between the integrated indicator of thestate of retail trade networks of Ukraine and generalizing indicators of general andstructural transformation is also direct, but is rather weak. The obtained results allowedto improve the approach to forecasting the indicator of change in the state of retail tradenetworks, which is based on modeling the relationships between the components of themanagement system of retail trade networks and the integrated indicator of the state ofretail trade networks; taking into account the impact of the transformation of domestictrade on the integrated indicator of the state of retail trade networks by building a modelof the relationship between this indicator and generalizing indicators of thetransformation of domestic trade; construction of the forecast of indicators of a conditionof retail trade networks on components of management by use of a method ofautoregression that allows to substantiate need for change of a choice of a form ofmanagement of retail trade networks within formation of strategy of their management.The architecture of the retail trade management system is proposed, which ispresented in the form of interrelation of components, functions and tools of the retailtrade management system as system-wide procedural elements of retail trademanagement that allows to form management measures according to their priority.management elements within the management strategy. Each subsystem is detailed into managementcomponents, which allows to distinguish within the procedural component of the systemwideand specific-situational elements. The result of the functioning of the existingmanagement system is the development and implementation of management strategy. Onthis basis, strategic alternatives and guidelines for the management of retail tradenetworks have been developed and priority measures have been established in theforecast period, which will allow retail trade networks to adapt to the conditions ofdomestic trade transformation and prevent deterioration of their performance. in general.