Наведено результати дослідження 153 хворих зі 164 кістами щитовидної залози (КЩЗ). Описано ехосеміотику кіст різних типів з урахуванням їх етіології та цитологічних особливостей. Розглянуто можливості кольорового доплерівського картування для диференційної діагностики кіст з патологією судин, з'ясування типу кіст, контролю пункційного втручання, вибору оптимального способу лікування та визначення прогнозу. Розглянуто підходи до проведення тонкоголкової аспіраційної біопсії кіст, вибору безпечного акустичного вікна та оптимальної траєкторії пункційного каналу, а також найбільш інформативної ділянки для біопсії залежно від розташування та структурних особливостей кіст. На підставі даних ультразвукового дослідження, візуального та цитологічного аналізу матеріалу, одержаного методом тонкоголкової аспірації, запропоновано виділити 4 групи КЩЗ: істинні (ті, що мають епітеліальну вистілку) з серозним та колоїдним вмістом, псевдокісти - геморагічні (що утворюються як наслідок крововиливу в паренхіму залози) та порожнини кістозно-трансформованих вузлів. Наведено способи лікування КЩЗ - аспірація вмісту, одно- та двохетапне етанолове склерозування, лазерна фотокоагуляція кістозної стінки, розроблено критерії їх вибору на основі типу та локалізації кісти. Оцінено ефективність даних способів лікування для кіст різного походження. Описано УЗ-прояви змін, що виникають на місці кістозної порожнини після проведеного лікування. Визначено можливі ускладнення та засоби їх профілактики.

  Скачати повний текст

Установлено критерії консервативного лікування хворих на кісти нирок: розмір кісти нирки до 5 см; відсутність скарг хворого, збереження уродинаміки. Відзначено, що такі хворі потребують динамічного спостереження уролога з обов'язковим УЗ-контролем 1 раз на рік. Зауважено, що найбільш доступним та інформативним методом діагностики кіст нирок є ультразвукове досліження. Зазначено, що перед пункцією кісти нирки необхідним є рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія та комп'ютерна томографія. Визначено, що показаннями до проведення лікувальних заходів з приводу простої кісти нирки є: наявність клінічних проявів, порушення уро- або гемодинаміки, діаметр кісти більше 5 см у разі напівінтрапаренхіматозного розташування, у випадку поєднання простої кісти з каменем чашково-мискової системи, ускладнення кісти - нагноєння, крововилив, підозра на злоякісний характер кісти. Показано, що аспірація вмісту кісти без дренування та склеротерапії є недостатньою, через 3 місяці рецидив кісти виявляється у 100 % випадків. Доведено, що неприпустимим є виконання дренування кіст нирок, якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні органи чи порожини. Цим хворим необхідно виконувати традиційне відкрите хірургічне втручання. З діагностичною метою є можливою пункція кістозної порожнини через паренхіму нирки з аспірацією вмісту та цитологічним дослідженням, у цьому випадку проведення склеротерапії неприпустиме. Обов'язковими етапами лікування шляхом пункційного дренування є цитологічне дослідження, кістографія та склерозування порожнини кісти. Зазначено, що відкрита операція з приводу простої кісти нирки показана для лікування парапельвікальних кіст з наявністю глибокого кратероподібного дефекту паренхіми нирки (інтрапаренхіматозне розташування), хворим з моножинними кістами, кістами з нагноєннями, кістами з супутньої патологією (сечокам'яна хвороба, нефроптоз), а хворим з кістами у верхньому полюсі або передньої поверхні, локалізація кісти не дозволяла виконати пункцію та дренування кісти. Лапароскопічна резекція простої кісти нирки може бути методом вибору у разі локалізації кісти на її передній поверхні.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню діагностичних можливостей інвазивних та неінвазивних методів діагностики раку легень та пошуку оптимального алгоритму їх застосування. Основною метою дисертаційної роботи є оптимізувати та удосконалити діагностику та лікування раку легень через впровадження широкого використання шийної медіастиноскопії та створити алгоритм її оптимального застосування.Актуальність теми дослідження зумовлена щорічним зростанням показника захворюваності та смертності хворих на рак легень. Щорічно у світі реєструється орієнтовно 1,6 млн нових випадків. Рак легень залишається основною причиною онкологічної летальності населення. Важливе значення в подоланні цієї патології має рання діагностика, яка дає змогу завчасно та персоналізовано розпочати лікування. Для діагностування раку легень використовують неінвазивні та інвазивні методи діагностики. До основних неінвазивних методів належать: комп’ютерна томографія, позитронно-емісійна комп’ютерна томографія, які дають можливість встановити наявність, поширеність та локалізацію процесу. Ці методи застосовуються на першому етапі діагностичного пошуку та дають змогу визначитися з інвазивним методом, який проводиться для морфологічної верифікації. Серед інвазивних методів розрізняють трансбронхіальну голкову аспірацію під контролем ендобронхіального УЗД, шийну медіастиноскопію, торакоскопію та відкриту біопсію. Оскільки для діагностики та оптимального вибору тактики лікування раку легень важливе правильне оцінення медіастинальних лімфатичних вузлів, то відкритим залишається питання удосконалення діагностики ураження лімфовузлів, що лежить в основі стадіювання, лікування та прогнозування раку легень.У дослідження включено 112 хворих на рак легень віком 19–81 рік. З отриманих результатів виявлено, що в 69 пацієнтів (61,6%) зі 112 виявлено новоутворення в правій легені, а в 43 пацієнтів (38,4%) новоутворення локалізувалося в лівій легені. Середній вік пацієнтів із раком легень становив 60,5±9,5 роки. Залежно від методів діагностики всіх хворих розділили на пʼять груп: І група – 112 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень застосовували комп’ютерну томографію; II група – 27 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень застосовували позитронно-емісійну комп’ютерну томографію; III група – 23 пацієнти, яким під час діагностики раку легень застосовували трансбронхіальну голкову аспірацію під контролем ендобронхіального УЗД; IV група – 89 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень та дослідження медіастинальних лімфовузлів застосовували метод шийну медіастиноскопію; V група – 33 пацієнти, яким медіастинальні лімфовузли видаляли інтраопераційно, а попередньо виконувалася шийна медіастиноскопія або трансбронхіальна голкова аспірація під контролем ендобронхіального УЗД.^UThe dissertation studies the diagnostic capabilities of invasive and non-invasive methods for lung cancer diagnosis, searching for the optimalalgorithm of their use. The study aims to improve the diagnosis and treatment of lung cancer by widespread use of cervical mediastinoscopy, introducing its optimal application algorithm.The relevance of the research topic is driven by the annual increase in the incidence and mortality rates of lung cancer patients. Every year, approximately1.6?million new cases are registered worldwide. Lung cancer continues to be the leading cause of oncological mortality. Early diagnosis plays a crucial role in management of this pathology, as it allows for timely and personalized treatment onset. In the diagnosis of lung cancer, both non-invasive and invasive diagnostic methods are used. Among the main non-invasive methods are computed tomography and positron emission tomography, which allow for the detection, as well as estimating the spread and localization of the pathology. These methods are applied in the initial stage of diagnostic screening, and help determine the invasive methods, performed with morphological verification purposes. Among the used invasive methods are transbronchial needle aspiration, cervical mediastinoscopy, thoracoscopy, and open biopsy. Since the correct assessment of mediastinal lymph nodes is crucial in the diagnosis and choice of treatment strategies for lung cancer, there is an ongoing need for improved diagnosis of lymph node involvement, which determines staging, treatment, and prognosis of lung cancer.The study included 112 lung cancer patients ranging in age from 19 to 81 years old. From the obtained results, it was found that out of the 112 patients, 69 (61.6%) had tumors in the right lung, while 43 (38.4%) had tumors in the left lung. The average age of the lung cancer patients was 60.5 ± 9.5 years. Depending on the applied diagnostic methods, all patients were divided into five groups:Group I - 112 patients who underwent computed tomography during the diagnosis of lung cancer;Group II - 27 patients who underwent positron emission tomography during the diagnosis of lung cancer;Group III - 23 patients who underwent transbronchial needle aspiration under endobronchial ultrasound during the diagnosis of lung cancer;Group IV - 89 patients who underwent cervical mediastinoscopy during the diagnosis of lung cancer and examination of mediastinal lymph nodes;Group V - 33 patients who had mediastinal lymph nodes removed intraoperatively, preceded by either cervical mediastinoscopy or transbronchial needle aspiration under endobronchial ultrasound.