Розглянуто проблеми розвитку балетмейстерського мистецтва й утвердження українського сценічного танцю у контексті поступу європейської художньої культури першої третини XX ст. На підставі дослідження складних процесів розвитку європейської хореографії та становлення українського танцювального мистецтва та балетного театру в естетико-філософському, культурологічному й історичному аспектах відображено вплив на них таких напрямків художньої культури межі XIX - XX ст., як імпресіонізм та експресіонізм. Звернення до названих напрямків з погляду стилю як структурно-типологічної категорії мистецтва дозволило розглянути основні естетичні категорії хореографічного мистецтва - "зображальне" та "виражальне", які зумовили розвиток світового хореографічного мистецтва та українського сценічного танцю даного періоду. На підставі обгрунтування поняття "стиль" та поглибленого аналізу танцювальної структури творів українських балетмейстерів 1910 - 1930-х рр. виявлено внутрішні стилеутворювальні елементи національного народного танцю - його системи знакових абстракцій.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери). На підставі результатів наукового дослідження доведено ключову константу творчого методу В.Губаренка про залежність функціонального навантаження хору від жанрової специфіки твору.

  Скачати повний текст

Уперше розроблено жанрову теорію камерного безсюжетного балету. Висвітлено взаємозв'язок генезису даного жанру з ігровими інтенціями музичного стилю XX ст. На підставі історичного огляду еволюції жанрово-стильових ознак балетного жанру встановлено історичні передумови виникнення камерного безсюжетного балету та визначено його провідні жанрові складові й ознаки. Доведено, що у даному жанрі, починаючи з перших його зразків, на музично-мовному рівні нормативним є принцип стильової гри. У межах балетного жанру розглянуто проблему реалізації ігрових факторів композиторської поетики. На підставі аналізу балетної музики сучасного композитора українського походження Д.Поліщука зроблено висновки, що ігровий підхід на різних рівнях обумовлює своєрідну стилістику музичної мови камерних безсюжетних балетів кінця XX - початку XXI ст. Провідна роль ігрового фактора композиторської поетики на музично-мовому рівні зумовлює відповідність стилістичного змісту музичної мови камерного безсюжетного балету загальній ігровій спрямованості культури XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено дослідження жанрово-видових модифікацій хореографічної музики XX ст. на прикладі балетної творчості В.Губаренка. Жанровий пошук у творчості композитора розглянуто у контексті дансантних якостей його партитур. Розкрито сутність дансантності як особливого прояву музичного феномену, що існує в опозиції до вокальності; універсальної якості, атрибуту балетної музики. Розширено уявлення про еволюцію жанрових різновидів балету у творчості В.Губаренка. Проведено детальне вивчення партитур балетів "Майська ніч" і "Комуніст", симфоній-балетів "Ассоль", "Зелені святки", "Liebestod", хореографічних сцен "Запорожці" та "Вій", показано їх жанрову специфіку та драматургічні особливості. Вперше здійснено періодизацію балетної творчості В.Губаренка. На підставі дослідження його композиторської спадщини виявлено художню своєрідність українського балетного театру другої половини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розвитку сучасного танцю (modern та temporary) у Західній Європі XX ст. у контексті культурології, а також хореології, науки про танець. Виявлено динаміку активного впровадження нових видів танцювального мистецтва залежно від традицій художньої культури та соціальних умов. Встановлено причини повної або часткової відмови від класичного танцю та балетного жанру в усталеному вигляді, показано переваги танцю вільного (виразного). Узагальнено формотвірні елементи, що виникають у даному процесі, розкрито їх естетичну знаковість. Визначено типові риси постмодерністського танцю та пов'язану з ним трансформацію концепції краси та розуміння танцю як такого, а також видозміни пластичної мови, обумовлені суто європейськими культурними паттернами. Простежено еволюцію нових зразків хореографічного видовища, пов'язаних з темами й образами образотворчого мистецтва - від "Російських сезонів" до відеоінсталяцій авангардистів Західної Європи на межі XXI ст. Виявлено генезу "театру танцю" та шляхи його розвитку на прикладах хореографічних досвідів балетмейстерів Німеччини, Франції та Швеції.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності у контексті осмислення феномену прямого телефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, висвітлено хаактеристики екранної естетики. Розкрито онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Увагу приділено проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації у просторі можливих комунікацій, що актуально у контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджено український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначено проблему співіснування та взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт відіграє роль не пасивного спостерігача, він є співучасником діалогу екранного дійства. Розглянуто телебачення (ТБ) як цілісну естетичну систему як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору грунтується на художній образності, створеній за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показу оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телефіру (ведучого й аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів на радянському й українському ТБ. За умов масового мовлення популярною є комунікація, адресована мегааудиторії, роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. З використанням монологічних і діалогічних форм спілкування телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу, ідентифікації глядацьких позицій у визначенні та рішенні багатьох проблем. Прямий ефір визначено як засаду телереальності, за цього засоби ТБ індустрії характеризуються в модусі комунікативних, культурологічних, естетичних, мистецьких ознак. Охарактеризовано зображувальні основи телепоетики як інтерактивної технології. Ідентичність суб'єктів ТБ дискурсу, що є своєрідною поліфонією у контексті прямого ефіру, вивчено як діалог і полілог. Визначено роль і місце технопопуляцій цифрового відео у процесі відтворення екранного образу.

  Скачати повний текст

Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

  Скачати повний текст

Визначено закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, зокрема, роль жінок-хореографів у поширенні креативних ідей модерного та постмодерного танцю XX ст. Використовуючи комплексний підхід до даної проблеми, дослідження передбачає вивчення соціально-філософських засад фемінізму, що водночас є зразком для наукового осягнення та визначення цінності культурницького доробку жінок-балетмейстерів Заходу XX ст. Визначено, що жоден з означених зразків хореографії не може бути адаптованим до суто феміністських вимірів. Зазначено, що фактом залишається те, що модерний та постмодерний танець є усталеними художніми формами, у яких буквально втілені різні стадії феміністської свідомості.

  Скачати повний текст

Цілеспрямовано досліджено особливості втілення "художньої концепції людини" в музичних творах різних за жанровою специфікою, історико-національною та індивідуально-композиторською стилістикою. Уперше, завдяки здійсненому інтонаційному аналізу, введено до українського музикознавства оперу "Пер Гюнт" В.Егка та одноіменний балет А.Шнітке. Розглянуто концепцію відомої музики Е.Гріга до ібсенівської драми.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням детермінуючого впливу особистості П.І.Чайковського на його творчий стиль. Розвинуто новий напрямок в аналізі творчої спадщини композитора, який базується на виявленні структурної відповідності між психологічними рисами індивідуальності автора та грунтовними властивостями його стилю. Розкрито діалектичний взаємозв'язок між еволюціями особистості та стилю П.Чайковського. Визначено передумови історичної місії композитора, що проявилось в яскраво вираженій інтегративній ролі його мистецтва в європейському музичному процесі. Висвітлено риси особистості й обставини життя П.І.Чайковського, що зумовили визрівання в його художній свідомості стрижневої для неї ідеї невідворотності долі. Послідовно простежено зміни у взаємовідношенні симфонічної та оперно-балетної творчості П.Чайковського на різних етапах його творчого шляху, виділено основні складові музично-стильового синтезу, здійсненого у роботі. Запропоновано розглядати український елемент стилю П.І.Чайковського як один з головних факторів, що зумовив унікальність його творчої індивідуальності. Показано типологію творчої свідомості композитора як геніального митця, акцентовано увагу на його діалектичній суперечливості.

  Скачати повний текст

Досліджено прояв семантичних особливостей різдвяних фольклорних хорових і театральних жанрів і переосмислення музичного ряду святкового різдвяного канонічного Богослужіння у професійному музичному мистецтві України періоду незалежності. Проаналізовано музичні твори провідних українських композиторів як найяскравіші, найбільш характерні різножанрові зразки звертання до розкриття різдвяної тематики: фольклорні обробки для хору без супроводу М.Тиможинського, О.Некрасова, Л.Шукайло, Л.Дичко, В.Степурка, Є.Станковича; "Різдвяний тропар" В.Степурка, Різдвяну "Архієрейську Божественну Літургію з нагоди великого Ювілею 2 000 різдва Христового" Св. Іонна Золотоустого В.Камінського та О.Козаренка, а також музично-сценічні твори - "Різдвяне дійство" Л.Дичко та балет "Ніч перед Різдвом" Є.Станковича. На підставі визначення найбільш характерних типологічних ознак різдвяних музичних жанрів здійснено порівняльний аналіз їх опосередкування та трансформації в українському професійному музичному мистецтві періоду незалежності. Досліджено розвиток традиції звертання до жанру фольклорної хорової та інструментальної обробки різдвяних жанрів та вертепно-маланкових дійств у зразках професійного музичного мистецтва України, визначено етапи її еволюції, основні мистецькі й соціальні завдання, зроблено узагальнення з приводу жанрових пріоритетів та їх індивідуального авторського трактування.

  Скачати повний текст

Симфонізм розглянуто як Логос культури, генеза якого зумовлена потребами соціокультурного буття та відповідає розвитку духовності. Зазначено, що розгортання симфонізму від почуттєвого сприйняття дійсності, крізь систему образів, до її усвідомлення на ейдичному рівні свідчить про його тісний зв'язок з метамовою мистецтва, що зростає з синкетичної єдності всіх видів мистецтв, позначеної у соціокультурному просторі своєрідними жанровими утвореннями (від ритуалів, сакральних дійств до опери, балету, кінороману), завдяки чому формуються нові уявлення щодо художньо-естетичного освоєння дійсності. Зазначено, що симфонізм прокладає шлях між усталеним і новим у мистецтві, здатний споріднитися з міфологічним і релігійним світосприйняттям, та набуває можливості відтворення духовної драми, що відбиває драму самої історії, а також, що він взаємодіє з кожним відомим стильовим утворенням. Опиняючись між стильовими парадигмами - модернізмом і постмодернізмом, симфонізм доводить свою життєздатність, оскільки вже у своїй генезі має властивість протистояння деструкції.

  Скачати повний текст

Уперше висвітлено діалектику співвідношення танцювального - пластичного, що відображає складний механізм взаємодії двох універсальних категорій у системі балетного синтезу. Виявлено безпосередній зв'язок даних категорій з просторово-тимчасовими, структурними й драматургічними закономірностями танцювальних спектаклів. Здійснено метод комплексного підходу до аналізу цілісного явища - балету, виявлення мобільних і стабільних елементів у системі жанру та у кожному з його рівнів. Здійснено системний аналіз творів різних авторів у контексті співвідношення танцювальне - пластичне. Розглянуто типологію канонічних балетних музичних форм, принципи їх відновлення, міру збереження нормативних елементів залежно від стилю автора, засад світосприйняття, притаманних певній епосі, композиції спектаклю. Розкрито стадіальність еволюції балету як музичного жанру, проаналізовано закономірність становлення та розвитку моделей танцювальних спектаклів.

  Скачати повний текст

Докладно проаналізовано періодику, історіографію спеціальних літературних джерел, досліджено історичні та соціально-культурні умови та шляхи становлення й розвитку класичного танцю в Україні у 1920 - 1930-ті рр. Розглянуто традиції, тенденції та закономірності образно-смислової трансформації традиційних форм і лексики класичного танцю та канонічної балетної вистави у процесі синтезу з українським народним і професійним хореографічним мистецтвом у зв'язку зі впливом західноєвропейської й особливо російської класичних хореографічних шкіл. Висвітлено процес становлення професійної хореографічної освіти в Україні. З'ясовано, що визначальний вплив на її розвиток мали російська (петербурзька та московська) хореографічні школи, а також західноєвропейська, що спричинило вирішальний пріоритет класичного танцю, естетики класичної хореографії для хореографічної культури України дослідженого періоду.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і наведено класифікацію багаторівневої структури тексту балету. Запропоновано визначення поняття "текст музично-сценічного твору". Розглянуто текст балету в єдності двох підходів: як явища, що відбулося, та у динаміці його художнього становлення. Досліджено особливості функціонування принципу "подвійного тексту" в ранніх балетах І. Стравинського. Виділено синхронічний і діахронічний підходи у розумінні феномену тексту. Наведено класифікацію та стислу характеристику групи постановочних текстів балету. До наукового обігу введено поняття "передтекст", "текст-основа балету", "первинний і вторинний тексти балету", "текст-втілення", "постановочний текст", "текст над текстом", освітлювальний, костюмерний і декораторсько-бутафорський субтексти", "композиційний ритм костюма", "музично-пластичний синкретизм", "музично-пластичні моделі", "музично-пластичний лейтмотив", "жива декорація". Проаналізовано особливості функціонування тексту-основи, а також первинного та вторинного на матеріалі ранньої балетної творчості І.Стравинського.

  Скачати повний текст

Уперше в українському мистецтвознавстві та культурології досліджено творчу діяльність Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г.Шевченка впродовж останнього десятиліття XX ст. у контексті історичного розвитку української художньої культури. Висвітлено історичну динаміку формування нових тенденцій розвитку провідного оперно-балетного театру України в його ставленні до традицій і створенні сучасного українського репертуару. Визначено форми та напрямки інтеграції національного музично-сценічного мистецтва в європейський і світовий культурний процес. Виявлено шляхи та проблеми взаємодії Національного академічного театру опери та балету України ім Т.Г.Шевченка з соціокультурною реальністю, а також з публікою і театральною критикою. Визначено його місце та роль у культуротворчих процесах, а також художньо-творчому житті України. Введено до наукового обігу значну кількість нових документальних матеріалів, що розширює предметне поле дослідження феномену сучасної української оперно-балетної культури, формування інноваційної системи міжнародних взаємозв'язків і творчого взаємообміну. Доведено, що сучасне музично-театральне мистецтво є одним з найголовніших векторних напрямків і невід'ємною складовою у процесі розвитку й утвердження національної культури незалежної України.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні положення, які дозволяють розглядати балетмейстерське мистецтво як специфічну галузь художньої діяльності. Уточнено змістові характеристики танцювальної стилістики, яка сприяла виокремленню українського балету серед інших видів мистецтв у другій половині XX ст. Встановлено послідовність впровадження інноваційних змін у вітчизняному балетмейстерському мистецтві: від реалізації принципів хореодрами шляхом творчого опанування мистецького досвіду, накопиченого світовим балетом, до формування самобутнього, оригінального балетмейстерського стилю у творчості видатних представників українського балету (П.Вірського, А.Шекери). Охарактеризовано провідні тенденції, що дозволяють простежити еволюцію балетмейстерських технологій в українському мистецтві, зокрема таких, як поступове оновлення засобів танцювальної виразності шляхом поєднання в них елементів різних стильових систем побутування (класичної, народної та сучасної поп-культури), прагнення до модернізації загальних принципів балетмейстерської діяльності методом синтезування різних видів мистецтв та опосердкованого використання запозичених в них засобів художнього відображення. У науковий обіг введено документальні та публіцистичні матеріали, на базі вивчення яких поглиблено уявлення про творчість численних представників балетмейстерського мистецтва, які працювали в різних українських театрах у 1950 - 1990 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування готовності майбутнього вчителя музики до інструментально-виконавської діяльності на базі інтегративного підходу. Висвітлено методологчні основи процесу інструментально-виконавської підготовки сучасного вчителя музики. Проведено ретроспективний аналіз дослідженої проблеми. Розглянуто структуру інструментально-виконавської діяльності сучасного вчителя музики. Доведено, що оптимізація даної підготовки студентів мистецьких факультетів педагогічних ВНЗ можлива за умови реалізації інтегративного підходу. Виявлено необхідність використання народної танцювальної та балетної музики в інструментально-виконавській підготовці студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови формування готовності студентів до інструментально-виконавської діяльності. Визначено критерії діагностування сформованості зазначеної готовності. Розроблено змістовно-компонентну модель формування готовності майбутнььго вчителя музики до зазначеної діяльності на базі інтегративного підходу. Створено й експериментально апробовано методику її поетапного впровадження.

  Скачати повний текст

Уперше з'ясовано особливості художньої індивідуальності М.Кармінського, притаманні йому способи постановки, осмислення та вирішення творчих завдань. Висвітлено природу композиторського обдарування, певну роль позамузичних чинників у процесі народження ідей. На конкретному матеріалі (балеті "Рембрандт" та його трансформації у фортепіанних партитах М.Кармінського) вивчено проблему формування та реалізації художнього задуму. На підставі аналізу тематизму, фактури, темпової та образно-інтонаційної драматургії, жанрових і композиційних особливостей обраних музичних творів в аспекті "відродження іманентної "історії" тексту" з'ясовано специфіку роботи композитора. Виявлено чинники, що єднають п'ять фортепіанних партит у макроцикл, який втілює авторську концепцію людини.

  Скачати повний текст

Досліджено хореографічну культуру як соціокультурний чинник творчої діяльності та розвитку особистості дитини. Визначено шляхи розв'язання суперечності між потребами сучасного розвитку хореографії та традиційною системою методів, що забезпечують формування даної культури. Обгрунтовано, що на процес створення хореографічного образу музично-танцювальними засобами впливають чинники ментально-психологічного та ідейно-художнього порядку, які мають певну специфіку в межах класичного та народно-сценічного танцю. Розкрито процес модифікації та трансформації сучасної лексики, структури руху. Визначено лексичні новоутворення, що виникають внаслідок ускладнення наявних форм рухів або модифікації окремих елементів з ресурсів класичного та народно-сценічного танцю. Розроблено навчальні завдання для розвитку танцювальної імпровізації, у яких враховано вікові особливості дитини. Ці завдання сприяють удосконаленню її творчої пам'яті. Обгрунтовано їх необхідність для гармонічного поєднання у діяльності хореографа-балетмейстера специфіки образної мови танцювального образу, інтерпретації змісту й імпровізації форми, наочності як основи вдосконалення хореографічних рухів, системності викладання з використанням різноманітних форм роботи з дітьми у вирішенні проблеми "межі" психофізичних навантажень послідовності як бази поступового засвоєння хореографічної культури й усвідомлення синтетичної основи хореографічного мистецтва.

  Скачати повний текст