У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт та предмет дослідження. Розкрито наукове та практичне значення дисертаційного дослідження. Перший розділ присвячено узагальненню та систематизації теоретико-методологічних засад формування системи публічного управління у сфері економічної безпеки в Україні. Досліджено особливості економічної безпеки держави як об’єкта публічного управління. Акцентовано увагу на концептуальних основах формування поняття «економічна безпека держави» та представлено його еволюцію на сучасному етапі. Для усвідомлення сучасного розуміння економічної безпеки держави системно розглянуто історичну ретроспективу цього явища. Розроблено підхід до комплексної оцінки рівня економічної безпеки через обрахунок показників у розрізі складових, а саме: економічне зростання та стабільність, фінансова стійкість, зовнішньоекономічна активність, промисловий та технологічний розвиток, енергетична безпека, соціальна стабільність, забезпечення продовольчої безпеки, політична та геополітична стабільність. Запропоновано структурувати економічну безпеку держави на основі сфер економічної діяльності, разом з тим, не ускладнювати перелік її складових, виділяючи макроекономічну, фінансову, зовнішньоекономічну, інноваційно-інвестиційну та виробничу.Запропоновано трактувати поняття економічної безпеки як стан, в якому економіка країни чи регіону забезпечена стійкістю, стабільністю та здатністю протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам, які можуть негативно вплинути на її функціонування, розвиток та добробут. Економічна безпека передбачає забезпечення надійності фінансово-економічних систем, стійкості до економічних криз, резервів для подолання зовнішніх та внутрішніх шоків, а також здатність зберігати і підтримувати стійкий рівень розвитку, зайнятості та соціального забезпечення населення.Доведено, що загроза економічній безпеці держави (об’єкта) – це намір і можливість суб’єкта завдати шкоди відповідно до поставленої мети, в той час як небезпека являє собою лише можливість нанесення збитку. Якщо ж розглядати мету діяльності суб’єкта з позиції захисту від загроз, то об’єктами економічної безпеки виступатимуть економічні інтереси, по відношенню до яких суб’єктом буде вжито заходів і дії запобіжного характеру. Комплексність взаємодії загроз, які взаємопов’язані та взаємообумовлені спільними деструктивними факторами, що є джерелами цих загроз, обумовлює певну складність їх класифікації. Найбільш поширеним є їх поділ за місцем виникнення на внутрішні та зовнішні по відношенню до об’єкта безпеки. Зовнішні загрози виникають у зовнішньому середовищі об’єкта, а внутрішні зумовлені станом самого об’єкта безпеки. Визначено, що забезпечення економічної безпеки в Україні вимагає побудови системи публічного управління у сфері економічної безпеки, що має виходити з мети даної системи, яку запропоновано трактувати як забезпечення такого стану національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз держави, забезпечувати високу конкурентоспроможність у світовому економічному середовищі та здатність національної економіки до сталого та збалансованого зростання.Компонентами системи управління у статиці визначено функції, структуру, кадри, інформацію, технології, техніки, та методи керування. Визначення складових (елементів) системи має базуватися на реалізації управлінських функцій системи. Доведено, що побудова системи публічного управління, зокрема у сфері економічної безпеки, має виходити також з суб’єктно-об’єктного підходу, тобто враховувати не лише інституції, які приймають рішення щодо питань забезпечення економічної безпеки (керуючу підсистему), а і керовану підсистему, тобто об’єкт управління. Визначено, що система публічного управління у сфері економічної безпеки представляє собою комплекс організаційних, інституційних, правових та функціональних структур, які спрямовані на забезпечення стійкості, захисту та розвитку економічної сфери держави в умовах потенційних загроз та ризиків, включаючи військові конфлікти, зовнішні агресії, терористичні атаки, економічний тиск, кібератаки та інші небезпеки.Опрацьовано теоретичні засади побудови системи публічного управління шляхом уточнення її мети, об’єкта управління, суб’єкта управління, функцій та принципів управління. Запропоновано формулювання цілей та завдань основних складових функціонування системи публічного управління у сфері економічної безпеки, які спільно спрямовані на забезпечення стійкості, стабільності та захищеності економіки від різних викликів та загроз, які можуть виникнути.У другому розділі досліджено основні етапи р^UThe introduction to the dissertation substantiates the relevance of the research, formulates the goal and task, defines the object and subject of the research. The scientific and practical significance of dissertation research is revealed.The first chapter is devoted to the generalization and systematization of the theoretical and methodological foundations of the formation of the public administration system in the sphere of economic security in Ukraine.Peculiarities of economic security of the state as an object of public administration have been studied. Attention is focused on the conceptual foundations of the formation of the concept of "economic security of the state" and its evolution at the current stage is presented. In order to understand the modern understanding of the economic security of the state, the historical retrospective of this phenomenon is systematically considered. An approach to comprehensive assessment of the level of economic security has been developed through the calculation of indicators in terms of components, namely: economic growth and stability, financial stability, foreign economic activity, industrial and technological development, energy security, social stability, ensuring food security, political and geopolitical stability. It is proposed to structure the economic security of the state on the basis of spheres of economic activity, at the same time, not to complicate the list of its components, highlighting macroeconomic, financial, foreign economic, innovation-investment and production.It is proposed to interpret the concept of economic security as a state in which the economy of a country or region is provided with stability, stability and the ability to resist internal and external threats that can negatively affect its functioning, development and well-being. Economic security involves ensuring the reliability of financial and economic systems, resistance to economic crises, reserves for overcoming external and internal shocks, as well as the ability to preserve and maintain a sustainable level of development, employment and social security of the population.It is proven that the threat to the economic security of the state (object) is the intention and ability of the subject to cause harm in accordance with the set goal, while the danger is only the possibility of causing damage. If we consider the purpose of the subject's activity from the standpoint of protection against threats, the objects of economic security will be economic interests, in relation to which the subject will take measures and actions of a preventive nature.The complexity of the interaction of threats, which are interconnected and mutually determined by common destructive factors that are the sources of these threats, determines a certain complexity of their classification. The most common is their division by place of occurrence into internal and external in relation to the security object. External threats arise in the object's external environment, and internal threats are determined by the state of the security object itself.It was determined that ensuring economic security in Ukraine requires the construction of a system of public management in the field of economic security, which should be based on the goal of this system, which is proposed to be interpreted as ensuring such a state of the national economy, which allows maintaining resistance to internal and external threats to the state, ensuring high competitiveness in the global economic environment and the ability of the national economy for sustainable and balanced growth.Functions, structure, personnel, information, technologies, techniques, and management methods are defined as components of the management system in statics. The definition of components (elements) of the system should be based on the implementation of management functions of the system. It is proven that the construction of a public administration system, in particular in the field of economic security, should also be based on the subject-object approach, i.e. take into account not only the institutions that make decisions on issues of economic security (the governing subsystem), but also the governed subsystem, that is, the management object.It was determined that the system of public administration in the field of economic security is a complex of organizational, institutional, legal and functional structures aimed at ensuring the stability, protection and development of the economic sphere of the state in conditions of potential threats and risks, including military conflicts, e

У дисертації автор на основі опублікованих та неопублікованих архівних матеріалів, збірників документів та матеріалів, окремих спогадах сучасників, періодичній пресі дослідив особливості розвитку, основні етапи становлення пенсійного забезпечення в українських губерніях Російської імперії (ХІХ — на початок ХХ ст.).Наукова новизна дослідження зумовлена відсутністю у історичній науці спеціальних узагальнюючих праць із визначеної теми. У дисертації вперше комплексно вивчено етапи та механізми, основні особливості формування системи регулювання соціальних виплат та пенсійного законодавства в українських губерніях Російської імперії, що функціонували у визначений період, зокрема й тих, діяльність яких дотепер не стала об’єктом наукової уваги; проаналізовано та критично оцінено наукові дослідження попередніх історіографічних періодів, переосмислено шаблонні трактування та підходи до визначеної проблематики, які спрощували, ідеалізували або неповною мірою відображали соціальні процеси, що відбулися в українських губерніях у ХІХ – на початку ХХ ст.; визначено основні напрями та обсяги роботи державних інституцій, в обов’язки яких входила виплата та контроль пенсійних соціальних виплат; здійснено об’єктивний аналіз ефективності діяльність відповідних державних органів та емеритальних кас із забезпечення пенсійних виплат окремим категоріям населення українських губерній; проаналізовано основні тенденції та особливості щодо соціальних пенсійних виплат місцевим чиновникам, військовослужбовцям, педагогам та службовцям навчальних округів.У ході дослідження встановлено, що пенсійне забезпечення у вигляді регламентованого організаційно-правового інституту в Російській імперії з’явилося на початку ХІХ ст. як наслідок суспільних політичних, економічних та соціальних змін. Зауважимо, що окремі закони та постанови щодо грошових пенсійних виплат законодавчо вже були оформлені у попередній історичний період. Упродовж ХІХ – та на початку ХХ ст. базове законодавство про пенсійне забезпечення періодично зазнавало змін у вигляді доповнень та перезатверджень. Змін у матеріальній соціальній підтримці зазнавало чимало категорій населення: військові, чиновники, учителі, працівники сфери освіти, інженери шляхів сполучення, функціонери гірничо-добувної промисловості, робітники багатьох галузей економіки тощо.Досліджено, що окрім державної системи пенсійного забезпечення, в українських губерніях свій розвиток отримала і система недержавної пенсійної підтримки. Суттєва різниця між такими системами полягала у співвідношенні розподільчих та накопичувальних принципів.Виявлено, що упродовж ХІХ ст. пенсії робітникам, як і селянам, не виплачувалися ані державою, ані приватними особами. Окрему групу робітників складали громадяни, які працювали на державних гірничодобувних підприємствах. Починаючи з 1860-х рр. у середовищі робітників утворювалися спеціальні громадські спілки, які ініціювали організацію пенсійних, ощадних та кредитно-допоміжних кас. До 1903 р. для отримання матеріальної компенсації у разі нещасного випадку на виробництві, робітники підпадали під загальноросійське законодавство за умови, якщо працівник у суді доведе, що каліцтво сталося з вини власника виробництва. І лише у 1903 р. був прийнятий закон, у якому було прописана можливість робітнику отримати матеріальну компенсацію за втрату здоров’я та працездатність у вигляді винагороди або пенсії. Наступним етапом у розвитку законодавства про соціальне забезпечення робочих стали закони 1912 р. «Про забезпечення робочих у випадку хвороби» та «Про страхування робочих на випадок хвороби». Важливо наголосити, що цими законами вперше фіксувалися грошові виплати жінкам «по вагітності та пологам».З'ясовано, що пенсійне забезпечення місцевих чиновників та військовослужбовців українських губерній встановлювалося як привілей за державну службу. Тобто право на пенсію давала «служба государю». Визначалися такі види пенсій: пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія на випадок втрати годувальника; персональна пенсія. В основі класифікацій пенсій був визначений статус суб’єкту, який претендував на грошову допомогу.Пенсійне забезпечення вчителів здійснювалося на основі спеціального законодавства. Право на пенсії мали викладачі та вчителі університетів, гімназій, прогімназій, сільських шкіл, початкових училищ та парафіяльних училищ. Грошова соціальна підтримка вчителів здійснювалась на основі ряду нормативних актів, які зазнавали змін протягом усього досліджуваного періоду.Упровадження основ пенсійного законодавства, яке реалізовувалося в українських губерніях Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст., характеризується як органічна складова соціально-економічних процесів. Процес становлення та впровадження пенсійного забезпечення для окремих категорій населення був досить складним, суперечливим і безпосередньо залежав від законодавчої політики російського самодержавства.^UIn the dissertation, on the basis of published and unpublished archival materials, collections of documents and materials, individual memories of contemporaries, periodicals, the author studied the peculiarities of development, the main stages of the formation of pension provision in the Ukrainian provinces of the Russian Empire (19th — at the beginning of the 20th century).The scientific novelty of the study is due to the lack of special generalizing works on the topic in historical science. For the first time, the dissertation comprehensively studied all the main features of the formation, stages and mechanisms of the system of regulation of social benefits and pension legislation in the Ukrainian provinces of the Russian Empire that functioned in a certain period, including those which activities have not yet become the object of scientific attention; scientific studies of previous historiographical periods were analyzed and critically evaluated, stereotyped interpretations and approaches to certain issues were rethought, which simplified, idealized or incompletely reflected the social processes that took place in the Ukrainian provinces in the 19th - early 20th centuries; the main directions and scope of work of state institutions which responsibilities included the payment and control of pension social benefits were determined; an objective analysis of the effectiveness of the activities of relevant state bodies and pension funds in providing pension payments to certain categories of the population of Ukrainian provinces was conducted; the main trends and peculiarities regarding social pension payments to local officials, military personnel, teachers and employees of educational districts were analyzed.In the course of the research, it was established that pension provision in the form of a regulated organizational and legal institution appeared in the Russian Empire at the beginning of the 19th century as a result of public political, economic and social changes. Note that certain laws and regulations regarding cash pension payments were already legislated in the previous historical period. Throughout the 19th and early 20th centuries the basic legislation on pension provision periodically underwent changes in the form of additions and re-approvals. Many categories of the population experienced changes in material social support: military personnel, officials, teachers, education workers, communications engineers, functionaries of the mining industry, workers in many branches of the economy, etc.It was revealed that during the 19th century pensions for workers, as well as for peasants, were not paid either by the state or by private individuals. A separate group of workers consisted of citizens who worked at state-owned mining enterprises. Starting from the 1860s, special public unions were formed among the workers, which initiated the organization of pension, savings and credit-assistance funds. Until 1903, in order to receive material compensation in case of an accident at work, workers were subject to all-Russian legislation, provided that the worker proved in court that the mutilation was caused by the fault of the owner of the production. And only in 1903, a law was passed, which stipulated the possibility for a worker to receive material compensation for loss of health and working capacity in the form of a reward or a pension. The next stage in the development of legislation on the social security of workers was the laws of 1912 "On the provision of workers in case of illness" and "On insurance of workers in case of illness". It is important to emphasize that these laws fixed cash payments to women "for pregnancy and childbirth" for the first time.It was found that the pension provision of local officials and military personnel of Ukrainian provinces was established as a privilege for public service. That is, the right to a pension was given by "service to the Sovereign". The following types of pensions were determined: pension for years of service; disability pension (in case of disability); pension in case of loss of breadwinner; personal pension.Pension provision of teachers was carried out on the basis of special legislation. Lecturers and teachers at universities, gymnasiums, pro-gymnasiums, rural schools, primary schools and parish schools had the right to pensions. Monetary social support for teachers was implemented on the basis of a number of regulatory acts, which underwent changes throughout the studied period.The introduction of the basics of pension legislation, which was implemented in the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the 19th and early 20th centuries, is characterized as an organic component of socio-economic processes. The process of establishing and implementing pension provision for certain categories of the population was quite complex, controversial and directly dependent on the legislative policy of the Russian autocracy.

Дисертаційну роботу присвячено поглибленню науково-методичних основ, розробці теоретико-методологічного забезпечення та практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму розвитку житлового фонду. У роботі розкрито сутність та особливості розвитку житлового фонду. Узагальнення наявних підходів показало, що під житловим фондом розуміють сукупність житла (житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімнати в багатосімейних квартирах) на території України та її адміністративно-територіальних одиниць. Систематизовано класифікаційні ознаки житлового фонду.Розвинено зміст поняття «критична інфраструктура» як сукупності об’єктів, систем, мереж, послуг, які є стратегічно важливими для економіки та безпеки країни, суспільства, населення і пошкодження, знищення або порушення діяльності яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України, що на відміну від наявних підходів враховує питання захисту національних інтересів. Запропоновано класифікацію об’єктів критичної інфраструктури за виділеними класифікаційними ознаками.Організаційно-економічний механізм розвитку житлового фонду визначено як систему, що включає організаційні, економічні та особистісні складові, спрямовані на ефективне функціонування житлового фонду. Визначено мету формування організаційно-економічного механізму розвитку житлового фонду, систематизовано основні елементи формування організаційно-економічного механізму розвитку житлового фонду. Розроблено етапи формування організаційно-економічного механізму розвитку житлового фонду. Досліджено складові фінансового забезпечення розвитку житлового фонду. Виявлено, що кращі умови фінансового забезпечення мають ті житлові будинки, у яких створені ОСББ, оскільки в такому випадку створюється ремонтний фонд. Сформовано етапи впровадження організаційно-економічного механізму. Здійснено аналіз сучасного стану житлового фонду України та його критичної інфраструктури. Сучасні проблеми житлово-комунальної інфраструктури в більшості міст пов’язані з невирішеними протягом багатьох років таких важливих питань, як необхідність своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів у житловому фонді та належною експлуатацією та технічним обслуговуванням жилих будинків і прибудинкової території. Несвоєчасне проведення капітальних та поточних ремонтів житлового фонду часто пов’язано з відсутністю джерел покриття витрат. Створення ОСББ допомагає вирішувати питання знаходження ресурсів для проведення капітальних та поточних ремонтів та збільшує відповідальність мешканців багатоквартирних будинків за утримання в належному стані спільного майна та прибудинкової території. Проаналізовано світовий довід управління розвитком житлового фонду. Запропоновано ефективні інструменти інтернет-маркетингу для формування рекламної кампанії керівної компанії з управління багатоквартирним будинком. Для колективних споживачів запропоновано налаштувати рекламу послуг через пошуковий запит. Для індивідуальних користувачів рекомендовано налаштувати таргетовану рекламу через соціальну мережу Facebook. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні та методологічні розробки щодо функціонування та оцінювання ефективності організаційно-економічного механізму розвитку житлового фонду доведені до рівня теоретико-методичних та науково-практичних рекомендацій. Наукові результати, висновки та рекомендації проведеного дослідження впроваджено на регіональному рівні та на рівні підприємств.Оцінювання критичної інфраструктури житлових будинків пропонується здійснювати за допомогою математичної моделі, яка дозволяє визначити показник стану критичної інфраструктури. Ця модель базується на показнику бажаності Харрінгтона. Запропоновано використати дев’ять факторів впливу, які повною мірою враховують характеристики стану критичної інфраструктури. Використання математичної моделі на базі теорії нечіткої логіки дозволяє визначити показник інвестиційної привабливості заходів із модернізації та відновлення житлового фонду. Вказана модель дозволяє поєднати в собі кількісні і якісні фактори впливу й надати інтелектуальну підтримку при прийнятті рішень з вибору першочергових заходів із розвитку житлового фонду. Результатом реалізації удосконаленого організаційно-економічного механізму є підвищення надійності функціонування будинку загалом та його окремих систем, зокрема критичних. Зменшення кількості коштів, що витрачаються мешканцями на підтримання життєдіяльності свого будинку – зменшення витрат на опалення, гаряче водопостачання, холодне водопостачання, електропостачання, зв’язок, освітлення тощо. Удосконалений ОЕМ передбачає врахування факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, двоетапне моделювання, систему моніторингу за впровадженням положень механізму, підходи щодо вибору структури інвестиційного капіталу.^UThe dissertation is dedicated to the deepening of the scientific and methodological foundations, the development of theoretical and methodological support, and practical recommendations for the formation and evaluation of the effectiveness of the organizational-economic mechanism for the development of the housing stock. The work elucidates the essence and peculiarities of the housing stock’s development. The consolidation of existing approaches revealed that the housing stock encompasses the entirety of residential spaces (dwelling houses, extensions to dwelling houses, apartments, cottages, rooms in multi-family apartments) within the territory of Ukraine and its administrative-territorial units. Classificatory features of the housing stock have been systematized. The concept of «critical infrastructure» content has been developed as a combination of objects, systems, networks, and services that are strategically important for the economy and security of the country, society, and population. Damage, destruction, or disruption of their operation can harm the vital interests of Ukraine, which, unlike existing approaches, takes into account issues of safeguarding national interests. A classification of critical infrastructure objects based on the identified classification features has been proposed. The organizational-economic mechanism for the development of the housing stock is defined as a set of economic, organizational, motivational methods and approaches aimed at the efficient utilization and maintenance of the housing stock, ensuring the safety and comfort of citizens’ living conditions. The purpose of forming the organizational-economic mechanism for the development of the housing stock has been identified, and the main elements of its formation have been systematized. Stages for the establishment of this mechanism have been developed, and an investigation into the components of financial support for the housing stock’s development has been conducted. It was revealed that housing buildings where condominium associations (OSBB) are established have better financial support conditions due to the creation of a repair fund. Additionally, stages for the implementation of the organizational-economic mechanism have been formulated. An analysis of the current state of Ukraine’s housing stock and its critical infrastructure has been carried out. Contemporary issues within the housing and communal infrastructure in most cities are linked to unresolved matters, such as the need for timely capital and current repairs in residential buildings and proper maintenance and technical servicing of residential premises and adjacent territories. Untimely repairs of the housing stock are often associated with a lack of financial resources. The establishment of OSBBs helps address resource allocation for repairs and increases the responsibility of residents of multi-apartment buildings for maintaining communal property and adjacent territories in proper condition. The worldwide management of housing stock development has been analyzed. Effective internet marketing tools have been proposed for the formation of an advertising campaign for a property management company overseeing multi-apartment buildings. For collective consumers, advertising services through search queries have been suggested, while targeted advertising through the social network Facebook is recommended for individual users. The practical significance of the obtained research results lies in the theoretical and methodological developments concerning the functioning and evaluation of the effectiveness of the organizational-economic mechanism for housing stock development, reaching the level of theoretical-methodological and scientific-practical recommendations. The scientific results, conclusions, and recommendations from the conducted research have been implemented at the regional level and within enterprises. In Ukraine, a significant number of residential buildings require restoration and modernization. Moral and physical deterioration, damages, and destruction due to military actions have led to significant deterioration, destruction, and damages to residential buildings. To improve the situation, the implementation of provisions within the organizational-economic mechanism for housing stock development is necessary. Existing mechanisms fail to consider the critical infrastructure status of residential buildings, thereby inadequately accounting for all factors influencing the housing development process. Assessment of the critical infrastructure of residential buildings is proposed to be conducted using a mathematical model that determines the critical infrastructure’s condition index. This model is based on the desirability indicator by Harrington. The proposal involves utilizing nine influencing factors that comprehensively consider critical infrastructure characteristics.

Комплекс різновекторних перетворень в Україні: заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності, створення умов протистояння військовій агресії під час російсько-української війни, закріплення у Конституції курсу країни на вступ до ЄС і НАТО, співробітництва з країнами партнерами та пошуку ефективних стратегій розвитку України як морської держави висуває перед закладами освіти завдання здійснювати підготовку військово-морського фахівця відповідно до міжнародних стандартів та стандартів країн-членів НАТО. Об’єкт дослідження – вища військова освіта. Предмет дослідження – вища військово-морська освіта у Болгарії та Румунії в умовах переходу на стандарти НАТО. Мета дослідження: вивчити, узагальнити та об’єктивізувати досвід вищої військової освіти країн-членів НАТО (Болгарії та Румунії) кінця ХХ – початку ХХІ століття з виокремленням особливостей розвитку вищої військово-морської освіти в умовах переходу на стандарти НАТО та можливості екстраполяції його в систему вищої військово-морської освіти України.У дисертації комплексно досліджено науково-теоретичні основи розвитку вищої військово-морської освіти країн Чорноморського регіону, зокрема Болгарії, Румунії та України за стандартами країн-членів НАТО. Визначено групи базових понять та конкретизовано їхній зміст відповідно до умовного поділу на дві групи – загально-педагогічні поняття та спеціально-професійні.Виокремлено основні передумови створення вищої військової освіти: 1) історико-політичні та безпекові, 2) соціально-економічні, 3) функціональні (професійні), пов’язані з історичною ретроспективою, політичною трансформацією та безпековим середовищем країн, ставленням суспільства до освіти, її фінансування, можливості працевлаштування випускників за специфікою підготовки у закладах вищої військової (військово-морської) освіти.З урахуванням історико-політичних і безпекових, соціально-економічних та функціональних (професійних) передумов розвитку вищої військової освіти обґрунтовано й схарактеризовано історичну хронологію розвитку досліджуваних країн починаючи з моменту становлення вищої освіти як невіддільного компонента розвитку суспільства й до зафіксованого вступу до НАТО.Вища військова освіта, по-перше, має на меті підготовку офіцера – лідера, налаштованого на перемогу та наповненого найвищими ідеями відданості, честі та служіння народові своєї Держави, а по-друге, набуття здобувачами вищої освіти знань, умінь, навичок та компетентностей, визначених Професійними стандартами, необхідних для опанування первинної посади командного складу у ЗС (за визначеною спеціалізацією). Кожна країна проходить окремий шлях в розбудові своєї автентичності (Державності) та має власну систему вищої освіти.Результатом дослідження є аналіз системи військово-морської освіти Болгарії, Румунії та України, зокрема освітніх стандартів, освітньо-професійних програм та навчальних планів підготовки військово-морського офіцера країн-членів НАТО і України; імплементація світових практик, досвіду досліджуваних країн та окреслення перспектив освітньої діяльності військово-морських закладів у вищу військову освіту України. Порівняльний аналіз змістової та освітньо-організаційної складової підготовки військово-морського фахівця з вищої освіти наведено на прикладах спеціалізованих закладів вищої освіти – Вищому військово-морському училищі «H. Й. Вапцарова» Болгарії та Військово-Морської академії Румунії «Мирча чел Бетран». За результатами порівняльного аналізу освітнього процесу з’ясовано, що: програмні компетентності освітніх програм у закладах Румунії та України співпадають, в освітніх програмах Болгарії та України існуючі розбіжності, обумовленні баченням стейкголдера (замовника) майбутньої сфери діяльності військово-морського офіцера, яка передбачає виконання службових обов’язків на посадах сектору безпеки та оборони за стандартами НАТО. Досліджено, що матеріально-технічна (навчально-матеріальна) база Болгарії та Румунії укомплектована зразками озброєння, військової техніки та матеріально-технічними засобами країн-членів НАТО. Окреслено перспективи розвитку системи вищої військово-морської освіти України в умовах переходу на стандарти НАТО. Розроблено Рекомендації по реформуванню системи вищої військово-морської освіти України в умовах переходу на стандарти НАТО.^UThe complex of multidirectional transformations in Ukraine: measures aimed at strengthening defense capabilities, creating conditions for resisting military aggression during the Russia-Ukraine war, enshrining the country's course for joining the EU and NATO in the Constitution, cooperation with the ally countries, and searching for effective strategies of the development of Ukraine as a maritime state set a task for educational institutions to train naval specialists in accordance with international and NATO member-nations standards. The object of the research is higher military education. The subject of the research is higher naval education in Bulgaria and Romania under the conditions of transition to NATO standards. The purpose of the research: to investigate, generalize and objectify the experience of higher military education of NATO member-nations (Bulgaria and Romania) at the end of the 20th – beginning of the 21st century, highlighting the peculiarities of the development of higher naval education under the conditions of transition to NATO standards and the possibility of its extrapolation into the system of higher naval education of Ukraine.The dissertation focuses on comprehensive research of the scientific and theoretical foundations of the development of higher naval education in the countries of the Black Sea region, namely Bulgaria, Romania and Ukraine, in accordance with the standards of NATO member-nations.The sets of basic concepts were defined and their content was specified in accordance with the conditional distribution into two groups – general pedagogical and professionally-related concepts.The main prerequisites for the creation of higher military education were highlighted: 1) historical, political and security, 2) socio-economic, 3) functional (professional) related to historical retrospective, political transformation and security environment of countries, society's attitude to education, its financing, employment opportunities for graduates in the fields related to their specialities of training at institutions of higher military (naval) education.Taking into consideration the historical, political and security, socio-economic and functional (professional) prerequisites for the development of higher military education, the historical chronology of the development of the studied countries, starting from the moment when higher education was established as an inseparable component of the development of society and until the recorded accession to NATO, is substantiated and characterized.Higher military education, firstly, is aimed at training an officer – a leader who is intended to win and is full of the highest ideas of loyalty, honor and service to the people of their State, and secondly, the acquisition of knowledge, skills and other competencies defined by the Professional Standards as necessary for mastering a primary command staff position in the Armed Forces (according to the specified specialization) by higher education students. Each country takes its own path in developing its authenticity (Statehood) and has its own system of higher education.The result of the study is an analysis of the naval education system of Bulgaria, Romania and Ukraine, namely educational standards, educational and professional training programs and curricula for naval officers training in NATO member-nations and Ukraine; implementation of world practices and the experience of the studied countries; an outline of perspectives of the educational activity of naval institutions in terms of higher military education of Ukraine.A comparative analysis of higher education content and its educational and organizational components of naval specialists training is given with reference to the examples of specialized higher education institutions – the Higher Naval School «N.Y. Vaptsarov» of Bulgaria and the Naval Academy «Mirce cel Betran» of Romania. According to the results of the comparative analysis of educational processes, it was stated that: the program competences of educational programs in the educational institutions of Romania and Ukraine coincide, in the educational programs of Bulgaria and Ukraine there are differences due to the stakeholder's conception of the future sphere of activity of naval officers, which involves the performance of their service responsibilities at the positions of the security and defense sector in accordance with NATO standards. It has been investigated that the material and technical (educational and material) bases of Bulgaria and Romania are equipped with samples of weapons, military equipment and material and technical means of NATO member-nations. The perpectives of reforming the system of higher naval education of Ukraine under the conditions of transition to NATO standards are outlined. Recommendations for reforming the system of higher naval education of Ukraine under the conditions of transition to NATO standards was developed.

Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо результативною у боротьбі з цим явищем. Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти (передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави, встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та системи управління. Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була НАТО. У 2001 р. НАТО, як провідна військовополітична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил) проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців. У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.^UThe dissertation is devoted to the solution of an important scientific task, which consists in summarizing the experience of attracting military contingents of NATO member countries to fight international terrorism. At the beginning of the XXI century. international terrorism became a phenomenon that actually threatened the existence of human civilization. Over the past twenty years, terrorism has turned into one of the global problems that required an adequate and timely response to its manifestations on the part of countries and international organizations. However, their activities until 2001 were not effective enough in the fight against this phenomenon. The level of the terrorist threat in the world remained at a high level. Countries where armed conflicts continued (primarily in the Middle East and Africa) suffered from international terrorism, as well as Western countries that until recently were considered quite safe due to the developed activities of law enforcement agencies and special services. Fighting this threat has become difficult, as terrorist groups have begun to control large areas of one or more countries, form quasi-states, establish control over state authorities, etc. Units armed with military equipment and small arms, created military organizational structures and management systems were subordinated to international terrorist organizations and illegal armed formations.These factors posed a danger not only for individual countries, but also called into question the stability of the international legal order and the ability to withstand challenges from international terrorist organizations and quasi-states. The efforts of law enforcement agencies and special services were not enough to fight against numerous and well-equipped military terrorist organizations. In such conditions, there was a need to attract military contingents from the armed forces to fight against international terrorist organizations and illegal armed formations created by them. The international nature of the threat led to the fact that coalition groups of troops formed by international security organizations, one of which was NATO, began to be involved in the fight against it. In 2001, NATO, as a leading military-political organization, assumed responsibility and a leading role in the fight against international terrorism. Taking into account the foreign policy course of our state towards the Euro-Atlantic system of international security determined by the Constitution of Ukraine, the question arises of achieving interoperability of the Armed Forces of Ukraine with the armed forces of NATO member countries, in particular during the preparation and conduct of operations of a coalition group of troops (forces) against international terrorist organizations and illegal armed formations. At the same time, the analysis of the scientific literature devoted to this issue shows that the research topic has not received the necessary coverage in the works of both domestic and foreign specialists. Taking into account the achievements of Ukrainian and foreign historiography and the involvement of a wide and representative source base, the dissertation presents the results of a study of the involvement of military contingents of NATO member countries to fight international terrorism.Having analyzed the domestic and foreign literature devoted to the fight against international terrorism based on the experience of NATO member countries, it was found that the issue of the involvement of the armed forces in anti-terrorist operations in Ukraine has been partially investigated. Despite the presence of a significant number of scientific works, this topic is covered fragmentarily, which makes it impossible to develop scientifically based recommendations regarding the selection of mechanisms for the involvement of the Armed Forces of Ukraine in anti-terrorist operations as part of NATO. The study of the involvement of military contingents of NATO member countries is important for Ukrainian military-historical science. Highlighting the role of Ukraine in this process will contribute to the expansion of the knowledge of military specialists and will make it possible to actively involve the Armed Forces of Ukraine in future anti-terrorist operations as part of NATO forces (forces).

У дисертаційній роботі досліджено специфіку військових походів представників династії Скьольдунгів у VII-X ст. З’ясовано: на основі наявних джерел та історіографії комплексно проаналізовано діяльність представників династії Скьольдунгів у Середньовічній Європі; участь данських Скьольдунгів у міжнародній європейській торгівлі; вплив військової тактики вікінгів на розвиток Середньовічної Європи; гіпотези щодо походження літописного Рюрика на основі інформації з нових даних археологічних розкопок; окремі підходи щодо аналізу образу вікінгів в тогочасних джерелах; гіпотезу про локалізацію Руського каганату (підтримано версію про його розташування у Середньому Подніпров’ї з центром у Києві); особливості військових походів Скьольдунгів на різні країни Європи; вікінги відіграли важливу роль у розвитку озброєння в Європі; утворення Денло у ІХ ст. стало фундаментом для включення Англії до складу імперії Канута Великого (1016-1035 рр.) Скьольдунги, як і вікінги загалом, першочергово були зацікавлені у військових походах; торгівля не була їх основною метою. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: аналіз наукової розробки теми у вітчизняній та світовій історіографії, її джерельна база; основні гіпотези щодо походження літописного Рюрика; проблему локалізації Руського каганату; основні гіпотези щодо походження Аскольда; шляхи становлення основної гілки династії Скьольдунгів на данському престолі та налагодження дипломатичних відносин з довколишніми країнами; вплив «морських конунгів» на розвиток європейських країн на прикладі Рагнара Лодброка; походи вікінгів в Англію та утворення Денло; вплив представників династії Скьольдунгів на розвиток міжнародної торгівлі; розвиток військового озброєння вікінгів.^UThe thesis examines the specifics of the military campaigns of the Skjoldung dynasty in the 7th-10th centuries. The article reveals the specifics on the basis of obvious facts and historiography, the activities of representatives of the Skjoldung dynasty in Central Europe are comprehensively analyzed; the role of the Danish Skjoldungs in international European trade; the introduction of Western Viking tactics into the development of Central Europe; hypotheses about the origin of the chronicle Rurik, based on information from new data from archaeological researches; the image of the Vikings in medieval sources was analyzed separately; a hypothesis about the localization of the Rus` Khaganate (supported by the version about its location in the Middle Dnipro region with its center in Kyiv); features of the military campaigns of the Skjoldungs in different parts of Europe; the Vikings played an important role in the development of European civilization; creation of Denlo in the 9th century. became the basis for the inclusion of England in the empire of Canute the Great (1016-1035). The Skjoldungs, like the Vikings, actively participated in military campaigns; trading was not their main occupation. This is realized by fulfilling the main tasks of the dissertation: analysis of the scientific development of the topic in Ukrainian and foreign historiography, its main sources; main hypotheses about the origin of the chronicle Rurik; the problem of localization of the Rus` Khaganate; main hypotheses about the origin of Askold; establishment of the Skjoldung dynasty on the Danish throne; establishing diplomatic relations with neighboring countries; the influence of the “sea konungs” on the development of European countries (using the example of Ragnar Lothbrok); Viking campaigns in England and the creation of Denlo; participation of representatives of the Skjoldung dynasty in international trade; development of Viking military tactics and weapons.

Острянин С.О. Формування логістичної системи багатоканальної рекламної кампанії в умовах цифровізації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» за спеціальністю 051 «Економіка». – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, 2023. Дисертаційну роботу присвячено поглибленню теоретико-методичних основ дослідження формування логістичної системи багатоканальної рекламної кампанії в умовах цифровізації та визначення напрямків удосконалення моделювання логістичних систем багатоканальних рекламних кампаній.Зроблено висновок, що ефективність багатоканальної рекламної кампанії досягається за рахунок використання ефекту синергії та пошуку глобального оптимуму а також за рахунок забезпечення ефективної мережі інформаційних потоків логістичної системи кампанії. Зокрема, застосування каналів з різними моделями оплати за розміщення в них реклами та врахування різних механізмів впливу рекламних каналів дозволяють провадити дієві інтегровані рекламні кампанії.В умовах розвитку інформаційних технологій на противагу історично системній неефективності рекламного бюджетування запропоновано новий погляд на бюджетування рекламних кампаній як на більш широкий та системний процес, що включає моделювання впливу різних видів реклами, що дає можливість враховувати розподіл цієї ефективності під час бюджетування – інтегрований процес керування рекламною на противагу ізольованому процесу бюджетування. На основі дослідження теоретичних засад рекламної діяльності розкрито та вдосконалено підходи до визначення реклами як необхідного інструменту керування поведінкою споживачів в інтересах підприємства за допомогою здійснення інформаційного впливу. Сформульовано авторське визначення рекламної кампанії як комплексу зв’язаних між собою комунікацій зі споживачами через велику кількість існуючих на сьогодні каналів передачі інформації споживачам. Відтак бюджетування рекламної кампанії – це невід’ємна частина кібернетичної системи взаємодії підприємства зі споживачами що може розглядатися лише в комплексі з керуванням рекламною компанією та її логістичною системою.Запропоновано авторську узагальнену кібернетичну модель рекламної кампанії, що дозволяє моделювати керування споживацькою активністю за допомогою багатоканальних рекламних кампаній, що включають в себе різні рекламні інструменти. Такий підхід дозволяє враховувати ефект синергії під час використання декількох рекламних каналів та надає базу для реалізації сучасних багатокрокових рекламних кампаній, що передбачають циклічний рух споживачів деяким маршрутом прийняття рішення та взаємодії з підприємством.Було запропоновано покроковий алгоритм побудови спеціальних реалізацій узагальненої кібернетичної моделі для моделювання керування багатоканальною рекламною кампанією, що складається з визначення точок взаємодії зі споживачем, маршруту переміщення споживачів між цими точками взаємодії, рекламних інструментів в точках впливу, оцінки параметрів отриманої моделі та застосування побудованої моделі для визначення оптимального розподілу бюджету між рекламними інструментами в часі, що забезпечуватиме максимізацію цільового показника рекламної кампанії. Вперше запропоновано узагальнену інтегровану модель керування рекламною діяльністю, що надає можливість моделювання спеціальних рекламних кампаній, враховуючи їх структуру використання різних рекламних каналів та послідовність їх впливу на прийняття споживачами рішення про покупку. Виконано дослідження впливу середовища, в якому проводиться рекламна кампанія, на її ефективність, зокрема сформовано авторське поняття «некерованого фактору» та запропоновано спосіб включення впливу таких факторів до економіко-математичного моделювання рекламних кампаній. Проведено огляд та аналіз сучасних видів рекламних інструментів, зокрема залучення «інфлюенсерів». Вперше запропоновано підхід до економіко-математичного моделювання рекламних кампаній, що використовують «інфлюенсерів» для поширення рекламного повідомлення. Ключові слова: багатоканальна рекламна кампанія, логістична система, підприємство, бізнес-модель, цифрова трансформація, цифровий маркетинг, просування, маркетплейс, керування рекламним бюджетом, модель рекламного впливу, моделювання, оптимізація.^UOstrianyn S.O. Formation of the logistical system of a multi-channel advertising campaign in the context of digitalisation. Qualifying scientific work as a manuscript.Dissertation for obtaining the degree of Doctor of Philosophy in the field of knowledge 05 "Social and behavioral sciences" in the specialty 051 "Economics". – Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, 2023.The dissertation is devoted to the deepening of the theoretical and methodological foundations of the study of the formation of the logistics system of a multi-channel advertising campaign in the conditions of digitalization and the determination of directions for improving the modeling of logistics systems of multi-channel advertising campaigns.It was concluded that the effectiveness of a multi-channel advertising campaign is achieved due to the use of the synergy effect and the search for a global optimum, as well as due to the provision of an effective network of information flows of the campaign's logistics system. In particular, the use of channels with different models of payment for placing advertisements in them and taking into account different mechanisms of influence of advertising channels make it possible to conduct effective integrated advertising campaigns.In the conditions of the development of information technologies, in contrast to the historically systemic inefficiency of advertising budgeting, a new perspective on the budgeting of advertising campaigns is proposed as a broader and systematic process that includes modeling the impact of various types of advertising, which makes it possible to take into account the distribution of this effectiveness during budgeting - an integrated process of managing advertising as opposed to an isolated budgeting process.On the basis of the study of the theoretical foundations of advertising activity, approaches to the definition of advertising as a necessary tool for managing consumer behavior in the interests of the enterprise through the implementation of informational influence have been revealed and improved. The author's definition of an advertising campaign is formulated as a complex of interconnected communications with consumers due to the large number of channels of information transmission to consumers that exist today. Therefore, advertising campaign budgeting is an integral part of the cybernetic system of interaction between the enterprise and consumers, which can only be considered in conjunction with the management of the advertising company and its logistics system.The author's generalized cybernetic model of an advertising campaign is proposed, which allows simulating the management of consumer activity with the help of multi-channel advertising campaigns that include various advertising tools. This approach allows you to take into account the effect of synergy when using several advertising channels and provides a basis for the implementation of modern multi-step advertising campaigns, which involve the cyclical movement of consumers along a certain route of decision-making and interaction with the company. A step-by-step algorithm for building special implementations of a generalized cybernetic model for simulating the management of a multi-channel advertising campaign was proposed, which consists of determining the points of interaction with the consumer, the route of movement of consumers between these points of interaction, advertising tools at the points of influence, evaluating the parameters of the obtained model and applying the built model to determine optimal allocation of the budget between advertising tools in time, which will ensure the maximization of the target indicator of the advertising campaign.For the first time, a generalized integrated model of advertising activity management is proposed, which provides the possibility of modeling special advertising campaigns, taking into account their structure of use of various advertising channels and the sequence of their influence on consumer decision-making. The study of the influence of the environment in which the advertising campaign is conducted on its effectiveness was carried out, in particular, the author's concept of "uncontrollable factor" was formed and a method of including the influence of such factors in the economic-mathematical modeling of advertising campaigns was proposed. A review and analysis of modern types of advertising tools, in particular the involvement of "influencers", was carried out. For the first time, an approach to economic-mathematical modeling of advertising campaigns using "influencers" to spread an advertising message is proposed.Keywords: multi-channel advertising campaign, logistics system, enterprise, business model, digital transformation, digital marketing, promotion, marketplace, advertising budget management, advertising influence model, modelling, optimization.

Журавльов М. В. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України (2014–2018 рр.): історико-правовий аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії, за спеціальністю 253 «Військове управління (за видами збройних сил)» (25 – Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону). – Національний університет оборони України Міністерства оборони України, Київ, 2023.У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, що передбачало проведення комплексного воєнно-наукового аналізу процесу формування системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України з 2014 по 2018 рік, та дослідження генези підходів до соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України у контексті євроатлантичної інтеграції. З результатами дослідження встановлено, що система юридичних та соціальних гарантій для військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни і ветеранів військової служби на початку 2014 року функціонувала, однак вона не гарантувала повного виконання всіх конституційних прав і свобод та задоволення духовних і матеріальних потреб військовослужбовців повною мірою. Цьому сприяла низка причин: від неадаптованої нормативно-правової бази України з питань соціального захисту військовослужбовців до умов особливого періоду, викликаного частковою мобілізацією та проведенням заходів антитерористичної операції, відсутності чіткого алгоритму дій посадових осіб щодо реалізації законів України з питань соціального захисту військовослужбовців, до прорахунків у фінансовій системі під час планування бюджетних програм та їх недофінансування в умовах особливого періоду в Україні. Нормативно-правова база стосовно соціального захисту військовослужбовців та присвоєння їм статусу ветерана війни не була адаптована до умов проведення антитерористичної операції та бойових дій на території України. Відсутність законодавчого положення для осіб, які добровільно об’єдналися в рухи спротиву, утруднювала визначення їх легітимності та військового статусу. Відповідно, добровольці підпадали під статтю 260 Кримінального кодексу України щодо “Утворення незаконних військових формувань» та опинялись за межами правового поля держави.Під час проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей соціальний захист військовослужбовців був організований, але існували юридичні невідповідності, зокрема стосовно статусу осіб, які здійснювали керівні функції від імені держави та були наділені відповідними повноваженнями, що не були юридично врегульовані. Внутрішні чинники, такі як політичні, соціальні, економічні та військові, відігравали негативну роль у розвитку соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей з початку 2014 року. Через стрімку інфляцію протягом 2014–2018 рр. спостерігалось значне погіршення умов життєдіяльності військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів війни та прирівняних до них осіб, ветеранів військової служби, що негативно вплинуло на морально-психологічний стан цих осіб, і вимагало більшої матеріальної та соціальної підтримки з боку держави.Науковим дослідженням встановлено що зміни, внесені до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протягом 2014–2018 рр. загалом носять позитивний характер, проте були запроваджені з деяким запізненням в часі. Ці зміни дали змогу забезпечити ряд соціальних і правових гарантій військовослужбовців з питань всіх видів відпусток (у тому числі під час дії правового режиму воєнного стану); укладання контрактів; звільнення; кредитування; гарантії виплат грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців; вступ дітей військовослужбовців до навчальних закладів з військово-фізичною підготовкою; збереження житла та виплати грошової компенсації за не отримання його; безоплатну психологічну, медико-психіатричну реабілітацію учасників АТО; відрядження військовослужбовців до органів державної влади; порядок і розміри грошового забезпечення; надбавка до щомісячних додаткових виплат; питання одноразової грошової допомоги (виплати); індексація грошового забезпечення; отримання пільг в умовах кримінально-виконавчих заходів; окремі питання продовольчого і речового забезпечення; визначено соціально-правовий статус деяким категоріям військовослужбовців. Поряд з цим законодавець надав соціально-правовий статус військовослужбовців службовцям Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.У результаті внесених протягом 2014–2018 рр. змін, проте, не вирішеними залишились деякі проблеми щодо забезпечення соціальних гарантій військовослужбовцям з боку держави. Було встановлено, що правова норма службового часу і час на відпочинок військовослужбовців у період проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей законодавчо була невизначена.^UZhuravlev M. V. Social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine (2014–2018): historical and legal aspect. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 253 «Military Management (according to Services of the Armed Forces)» (Field of study 25 – Military Sciences, National Security, State Border Security). – National Defense University of Ukraine, the Ministry of Defence of Ukraine, Kyiv, 2023.In the dissertation, a scientific analysis of the process of formation of the system of social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine (2014–2018) was carried out and, based on the author’s model, the genesis of approaches to social protection of servicemen of the Armed Forces of Ukraine in the context of Euro-Atlantic integration was investigated.Based on the results of the study, it was established that the system of legal and social guarantees for servicemen of the Armed Forces of Ukraine, war veterans and veterans of military service was functioning at the beginning of 2014, but it did not guarantee the full fulfillment of all constitutional rights and freedoms and the satisfaction of spiritual and material needs of servicemen to the full extent. A number of reasons contributed to this: from the unadapted legal framework of Ukraine on the social protection of servicemen to the conditions of a special period caused by partial mobilization and the implementation of anti-terrorist operation measures, the lack of a clear algorithm for the actions of officials regarding the implementation of the laws of Ukraine on the social protection of servicemen, to miscalculations in financial system during the planning of budget programs and their underfunding in the conditions of a special period in Ukraine.The legal framework regarding the social protection of servicemen and granting them the status of a war veteran was not adapted to the conditions of the anti-terrorist operation and hostilities on the territory of Ukraine. The absence of a legal provision for persons who voluntarily joined resistance movements made it difficult to determine their legitimacy and military status. Accordingly, the volunteers fell under Article 260 of the Criminal Code of Ukraine regarding «Formation of illegal military formations» and found themselves outside the legal field of the state.During the anti-terrorist operation on the territory of Donetsk and Luhansk regions, social protection of servicemen was organized, but there were legal inconsistencies, in particular, regarding the status of persons who performed managerial functions on behalf of the state and were endowed with relevant powers, which were not legally regulated.Internal factors, such as political, social, economic and military, have played a negative role in the development of social protection for servicemen of the Armed Forces of Ukraine and their family members since the beginning of 2014. Due to rapid inflation during 2014–2018, there was a significant deterioration in the living conditions of servicemen of the Armed Forces of Ukraine, war veterans and persons equated to them, veterans of military service, which negatively affected the moral and psychological state of these persons, and required greater material and social support from side of the state.Scientific research has established that the changes made to the Law of Ukraine «On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families» during 2014–2018 are generally positive, but were introduced with some delay. These changes made it possible to provide a number of social and legal guarantees for military personnel on all types of leave (including during the legal regime of martial law); conclusion of contracts; release; lending; guarantees of financial support payments to members of military servicemen’s families; admission of children of military personnel to educational institutions with military physical training; preservation of housing and payment of monetary compensation for not receiving it; free psychological, medical and psychiatric rehabilitation of ATO participants; secondment of servicemen to state authorities; procedure and amounts of financial support; allowance for monthly additional payments; issue of one-time cash assistance (payment); indexation of monetary support; receiving benefits under the conditions of criminal enforcement measures; separate issues of food and physical support; the socio-legal status of some categories of servicemen is determined. Along with this, the legislator granted the social and legal status of military personnel to the employees of the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine.However, as a result of the changes introduced during 2014–2018, some problems regarding the provision of social guarantees to military personnel by the state remained unresolved.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в умовах реформування оборонного-промислового комплексу України.Розкрито сутність механізмів державного управління у сфері військово-технічного співробітництва України з країнами-членами НАТО в умовах реформування оборонно-промислового комплексу.Зазначено, що в контексті воєнного стану дослідження реформування оборонного-промислового комплексу з метою задоволення потреб сил безпеки та оборони, забезпечення узгодженості військово-технічної та військово-промислової політик у процесі розробки та виготовлення сучасних зразків озброєння та військової техніки набуває особливої важливості й актуальності.Здійснено аналіз основних механізмів державного управління військово-промисловою галуззю у контексті реформування оборонно-промислового комплексу, з урахуванням позитивного досвіду країн-членів НАТО. Зосереджено увагу на питанні реформування оборонно-промислового комплексу відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку.Акцентовано на важливості військово-технічного співробітництва з іноземними партнерами для виробництва високоефективного озброєння,16військової та спеціальної техніки для задоволення потреб Збройних сил України, інших органів сектору безпеки і оборони, збільшення експортного потенціалу вітчизняного оборонно-промислового комплексу.Підкреслено, що процеси впровадження військово-промислової політики мають відбуватися паралельно з трьома встановленими урядом стадіями відновлення України: наділення Збройних сил України сучасною технологічною зброєю для здобуття переваги в озброєнні та військовій техніці над опонентом; посилення науково-технічного зростання для створення власних технологій, розробок і виробництва новітнього озброєння та військової техніки у співпраці з підприємствами та дослідницькими установами наших союзників, за активної участі вітчизняних науково-виробничих структур у глобальних проєктах зі створення сучасного озброєння та військової техніки.Розроблено та обґрунтовано модель підвищення ефективності реформування оборонно-промислового комплексу України, особливістю якої є конгруентність розвитку системи та механізмів державного управління у контексті взаємодії між замовниками та підприємствами оборонної галузі, які забезпечують оптимальне задоволення потреб у засобах воєнного призначення, стимулюють інноваційний розвиток підприємств, сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції ОПК на внутрішніх та зовнішніх ринках.^UThe thesis substantiates the theoretical and methodological foundations and develops practical recommendations for improving the efficiency of the mechanisms of public administration of the military-industrial sector in the context of reforming the military-industrial complex.The essence of the mechanisms of public administration in the field of cooperation between Ukraine and the military-industrial sector in the context of reforming the military-industrial complex is revealed.It is noted that in the context of martial law, the study of reforming the military-industrial complex in order to meet the needs of the security and defense forces, to ensure the coherence of military-technical and military-industrial policies in the process17of developing and manufacturing modern models of weapons and military equipment is of particular importance and relevance.The author analyzes the main mechanisms of public administration of military-industrial policy in the context of reforming the military-industrial complex, taking into account the positive experience of NATO member states. Emphasis is placed on the issue of reforming the military-industrial complex in accordance with the standards of the Organization for Economic Cooperation and Development.The importance of military-technical cooperation with foreign partners for the production of highly effective weapons, military and special equipment to meet the needs of the Armed Forces of Ukraine, other security and defense sector bodies, and to increase the export potential of the domestic defense industry is emphasized.It is emphasized that the processes of implementing the military-industrial policy should take place in parallel with the three stages of Ukraine's recovery established by the Government: providing the Armed Forces of Ukraine with modern technological weapons to gain an advantage in weapons and military equipment over the opponent; strengthening scientific and technological growth to create own technologies, develop and produce the latest weapons and military equipment in cooperation with enterprises and research institutions of our allies, including the active participation of domestic scientists.A model for improving the efficiency of reforming the defense industry of Ukraine is developed and substantiated, the peculiarity of which is the congruence of the development of the system and mechanisms of public administration in the context of interaction between customers and defense enterprises, which ensure optimal satisfaction of the needs for military equipment, stimulate the innovative development of enterprises, and contribute to the competitiveness of defense products in domestic and foreign markets.

Роботу присвячено дослідженню структурно-семантичних, функційних та стилістичних особливостей корпусу сучасних політичних масмедійних карикатур, сформованого шляхом суцільної вибірки на матеріалі сучасних електронних ресурсів (новинних інтернет-сайтів, на сторінках яких політична масмедійна карикатура супроводжує, інформує, критикує, привертає увагу чи ілюструє відповідний контент (“The Economist”, “Newsweek”, “The Week”, “Review Journal”, “Los Angeles Daily News”); окремих карикатурних рубрик, у яких карикатури входять до тематичних підрозділів, присвячених важливим суспільним подіям (“Politico”, “The Mercury News”, “US News and World Report”, “The Denver Post”) та вебсторінок, на яких представлено структуровані за тематичними розділами карикатури (“Cartoon Movement”, “Go Comics”, “The Daily Cartoonist”, “CARTOONSTOCK”) з метою формування образів американських політиків. У процесі комплексного дослідження специфіки американських політичних масмедійних карикатур виокремлено їхні основні структурно-композиційні атрибути, серед яких зображення персонажів і об’єктів та їх ключових рис, не цілком схожих на свої оригінали, що імпліцитно вказують на зміст інформації. Імпліцитності змісту сприяють й специфічні риси обличчя (ніс, підборіддя, зачіска, лоб), особисті аксесуари (окуляри, годинник, запонки тощо), елементи гардеробу (краватка, костюм, капелюх). На підставі аналізу корпусу ілюстративного матеріалу виокремлено два типи політичних масмедійних карикатур: невербалізовані (68%) та частково вербалізовані (32%).Установлено, що зміст карикатури не завжди представлено сумою значень репрезентованих елементів. Обґрунтовано, що є випадки, коли важливі сенси передано імпліцитно через зображення предметів чи істот, які мають приховане значення, що, безперечно, вимагає від реципієнта певних енциклопедичних знань, і за їх відсутності може викликати труднощі під час декодування. Резюмовано, що розміщення предметів чи осіб (задній чи передній план), пропорції елементів зображення (розміри окремих частин тіла, одних персонажів чи предметів порівняно з іншими) теж відіграють певну роль у формуванні сукупного значення, надаючи їм ваги (за рахунок більшого розміру), викликаючи певні асоціації (великий ніс – брехня) чи посмішку за рахунок дивакуватого вигляду. Структурно-семантичний аналіз засвідчив мультимодальну природу політичних масмедійних карикатур з комплементарним, паралельним та нульовим типами кореляції вербальних і невербальних складників. Взаємозалежність вербальних та невербальних елементів прослідковуємо у комплементарній кореляції (33%). Паралельну кореляцію (28%) спостерігаємо, коли невербальні компоненти доповнюють вербальні, які, по-перше, часто пояснюють через підписи, що зображено, а, по-друге, можуть надавати додаткових смислових відтінків через іронічні висловлювання персонажів на певні відомі у відповідному культурному середовищі події, що полегшує процес декодування змісту повідомлюваного. Невдале або занадто складне поєднання модусів без належного контекстуального супроводу, а також політичні масмедійні карикатури, які не містять жодного вербального складника (або він мінімальний), мають нульову кореляцію (39%). Простежено, що структурно, композиційно та семантично найпростіші невербальні компоненти зображення певних символічних прототипів чи предметів можуть виконувати виключно інформативну функцію (наприклад, політична символіка двох конкуруючих партій під час виборів). Такі карикатури не викликають жодних додаткових асоціацій, не мають прагматичного навантаження; їхнє основне завдання – сфокусувати увагу на учасниках виборчої кампанії. У корпусі ілюстративного матеріалу також ідентифіковано низку функцій, які виконують сучасні американські політичні масмедійні карикатури: дейктичну (29%), атрактивну (23%), демонстративну (17%), інформативну (11%), сатиричну (8%), експресивну (6%), критичну (6%).Комунікативно-прагматичний потенціал політичної масмедійної карикатури реалізовано мультимодальними стилістичними засобами, такими як метафора (27%), метонімія (16%), метафтонімія (10%), алегорія (10%), гра слів (14%) та алюзія (23%). Екстрапольовані в мультимодальну площину стилістичні прийоми не лише сприяють влучнішій передачі суті повідомлюваного, але й надають йому образності та експресії, а також здатні експліцитно чи імпліцитно увиразнювати зміст. Використання мультимодальних стилістичних прийомів викликає інтерес, але разом з тим й ускладнює процес розуміння, тому потребує ретельного планування сценарію композиції з урахуванням соціокультурного контексту й енциклопедичних знань цільової аудиторії. Науково обґрунтовані підходи та застосовувані методи й методики в площині мультимодальності засвідчили дієвість обраних інструментів й уможливили чітке формування образів американських політиків значною мірою завдяки невербальним складникам (рисам обличчя, аксесуарам, одягу).^UThe research focuses on analyzing the structural, semantic, functional, and stylistic characteristics of a collection of modern political media cartoons. The corpus was formed through continuous sampling of various electronic resources such as news websites like "The Economist", "Newsweek", "The Week". "Review Journal", and "Los Angeles Daily News". The cartoons are used to accompany, inform, criticize, attract attention, or illustrate the relevant content. The collection also includes separate cartoon sections, which contain thematic sub-sections dedicated to significant social events and are featured in websites like "Politico", "The Mercury News", "US News and World Report", "The Denver Post". Finally, the collection contains cartoons presented in thematic sections structured into webpages like "Cartoon Movement", "Go Comics", "The Daily Cartoonist" and "CARTOONSTOCK", which create images of American politicians.Through a thorough analysis of American political media cartoons, the author has identified their primary structural and compositional attributes. These include the depiction of characters and objects, which may not resemble their real-life counterparts, yet implicitly convey information. The implicitness of the content is further emphasized by specific facial features such as the nose, chin, hairstyle, and forehead, as well as personal accessories like glasses, watches, and cufflinks, and wardrobe elements like ties, suits, and hats.After analyzing a corpus of illustrative material, we have identified two types of political media cartoons: non-verbal (68%) and partially verbal (32%).It has been proven that the meaning of a cartoon is not always a straightforward combination of the meanings of the objects or characters depicted. Sometimes, important meanings are conveyed through the image of objects or creatures that have a hidden meaning. This requires some background knowledge from the viewer to decode. The placement of objects or characters in the image (background or foreground), as well as the proportions of the image elements (the size of individual body parts, some characters or objects compared to others), also play a role in the meaning conveyed. Larger objects or characters may carry more weight, evoke certain associations (a larger nose is lie), or even bring a smile to the viewer's face due to their unusual appearance.Structural and semantic analysis of political media cartoons has revealed that they have a multimodal nature, comprising both verbal and non-verbal elements. These elements are interdependent and can be classified into three types of correlation: complementary, parallel and zero. Complementary correlation (33%) refers to situations where verbal and non-verbal elements work together in a complementary manner. Parallel correlation (28%) is observed when non-verbal components complement the verbal ones, which can be further explained through captions and ironic statements of characters on certain events. This facilitates the process of understanding the message. Political media cartoons that contain too complex a combination of modes without proper contextual support, or those that do not have any verbal component (or have a minimal one), have a zero correlation (39%).It has been observed that the simplest non-verbal components of certain symbolic prototypes or objects can perform an exclusively informative function in terms of their structure, composition, and meaning. For instance, political symbols of two competing parties during elections serve as informative tools without evoking any additional associations or carrying any pragmatic load. The primary goal of such cartoons is to draw attention to the participants of the election campaign.The corpus of illustrative material identifies several functions performed by contemporary American political media cartoons: deictic (29%), attractive (23%), demonstrative (17%), informative (11%), satirical (8%), expressive (6%), and critical (6%).Political mass media cartoons employ various stylistic devices such as metaphor (27%), metonymy (16%), metaphtonymy (10%), allegory (10%), wordplay (14%) and allusion (23%) to effectively communicate their message. These stylistic devices not only help in conveying the essence of the message accurately, but also add imagery and expression to it, and can express the meaning explicitly or implicitly in a multimodal manner.The use of multiple stylistic techniques is fascinating but can make it difficult to understand. Therefore, it requires careful planning of the composition, taking into account the socio-cultural context and knowledge of the target audience. Scientifically proven approaches and applied methods in the field of multimodality have shown the effectiveness of chosen tools and have made it possible to clearly form images of American politicians, largely due to non-verbal components such as facial features, accessories, and clothing.

У дисертації розв’язується проблема наукової реконструкції та джерелознавчої актуалізації документальних комплексів служб Альфреда Розенберґа у структурі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини: Зовнішньополітичного відомства (1933–1942) та Cлужби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням (1934–1945). Для цього охарактеризовано систему політико-ідеологічних поглядів А. Розенберґа як світоглядну доктрину націонал-соціалізму, її вплив на організацію та зміст діяльності його партійних служб, склад і зміст створених ними документальних архівних комплексів, більша частина яких нині зберігається у Федеральному архіві Німеччини та у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Визначено їхню джерелознавчу репрезентативність, повноту, взаємопов’язаність, компліментарність. Проаналізовано структуру та функції цих служб Розенберга у НСДАП, методи їхнього впливу на формування колективної свідомості німецького народу через діяльність в галузі культури (література, театр, музика, образотворче мистецтво тощо) і науки (історія, археологія, етнографія та ін.), контролю за системою освіти та ідеологічного виховання у НСДАП, їхню видавничу діяльність, висвітлено внесок співробітників цих служб у розробку різних аспектів ідейної основи націонал-соціалізму. Визначено, що було два основних етапи існування служб А. Розенберґа у НСДАП, пов’язані з двома історичними періодами. Перший охоплює 1933–1939 рр., коли відбувся прихід нацистів до влади у Німеччині, була розгорнута підготовка її до зовнішньої експансії; другий – роки Другої світової війни (1939–1945 рр.). Перший характеризується визначенням структури і функцій цих служб, розширенням їхнього штату, розвитком напрямів їхньої діяльності. Приватну канцелярію Розенберґа було перетворено на його партійну канцелярію і почалося формування її діловодного архіву, де з роками було зібрано документи про широку діяльність Розенберґа та його публікації. Зовнішньополітичне відомство та Служба Уповноваженого у цей час займалися поглибленням ідей Розенберґа, їх опрацюванням для подальшої практичної реалізації, а також намагалися встановити ідеологічний контроль не лише у НСДАП, а й поширити його у суспільстві. Другий етап пов’язаний з періодом Другої світової війни, коли ідеологічна робота служб Розенберґа поширюється на Вермахт і окуповані нацистами території, але розповсюдження ідеологічної доктрини продовжується вже з урахуванням нових обставин. Виникають нові форми використання наукових досліджень для ідеологічної боротьби на окупованих територіях. Зросло значення Служби Уповноваженого, оскільки АПА згорнуло свою діяльність на межі 1942–1943 рр. Велася масштабна лекційна пропаганда націонал-соціалістичних ідей через спеціально створені лекторії, виставкову діяльність, що розкривала велич Німеччини через її історію, культуру і мистецтво, робота з молодіжними, жіночими та робітничими товариствами Німеччини, якими опікувалася НСДАП і які перебували у сфері діяльності служб Розенберґа. Спеціальні відділи Служби Уповноваженого готували методичні матеріали щодо підготовки лекцій і виставок, різних культурних та політичних заходів.Встановлено, що ці партійні структури А. Розенберґа були пов’язані між собою, тому документи, створені ними в результаті їхньої діяльності, утворюють цілісну документальну систему. Зв’язковою ланкою у системі цих служб була Канцелярія Розенберґа що виконувала організаційні та координуючі функції. Значна частина її фонду складається з праць самого А. Розенберґа, біографій та бібліографії за різні роки, чернеток його статей, публічних виступів тощо – все це збирали та упорядковували співробітники Канцелярії. Другу велику частину складає різноманітне листування.Охарактеризовано співпрацю Служби Уповноваженого з Вермахтом в галузі політичного навчання військовослужбовців, а також зміни тематики нацистської пропаганди під час війни: її трансформації в бік антибільшовистської та світової єврейської загрози, антиамериканізму та інших світових політичних та ідеологічних течій, розвиток досліджень історії, політики, економіки та культури окупованих країн для широкого використання у пропаганді нацистської ідеології, поширення теми критики радянського більшовизму у військовій адміністрації на окупованих територіях, а також серед чиновників цивільного управління. Висвітлено окремі ідеологічні аспекти діяльності Оперативного штабу Розенберґа та Міністерства окупованих східних територій у їхньому зв'язку з діяльністю Служби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням, спростовано деякі усталені погляди щодо незначної ролі А. Розенберґа та його служб у внутрішній та зовнішній політиці Третього райху.^UThe dissertation addresses the problem of scientific reconstruction and source-critical actualization of documentary complexes of Alfred Rosenberg's offices within the structure of the NSDAP: the Office of Foreign Affairs (Außenpolitisches Amt der NSDAP) (1933–1942) and the Office of the Fuehrer’s Commissioner for the Supervision of the entire intellectual and ideological schooling and training of the NSDAP, referred to in the research as the Commissioner's Office (Beauftragter des Führers für die gesamte geistige und weltanschauliche Erziehung der NSDAP) (1934–1945), along with some associated societies and unions, notably the Nordic Society and the Fighting League for German Culture.The historiography of the problem and its source base are considered. The composition and content of the Rosenberg’s NSDAP offices documentary archival complexes, which were dispersed across various countries after the war and have been recently returned to the German Federal Archives, are analyzed, and their documentary complexity, source-representativeness, completeness, interconnectivity, and complementarity are determined. The main milestones of A. Rosenberg's party-political career and his essential works ("The Future Path of German Foreign Policy" (1927), "The Myth of the 20th Century" (1930)) are highlighted.Rosenberg`s complete ideological system and the components of the worldview doctrine of National Socialism aimed at building a new "national state" and its struggle against the enemies of National Socialism (Freemasonry, Judaism, Bolshevism, liberal values, etc.) for the revival and purity of the Nordic race and the conquest of "living space," are characterized. Regarding foreign policy activities, attention was paid to some diplomatic aspects of war preparation, including neutralizing European states regarding the remilitarization of Germany, propagating National Socialist ideology abroad, and information provision about the political and economic state of various countries on the brink of the war. The influence of A. Rosenberg's ideological doctrine on the organization and content of his offices, their structure and functions, the introduction of its practical implementation in the worldview of the German people, the methods of influencing the formation of the collective consciousness through extensive publishing (monographs and collections of works, own newspapers, serial publications), and socio-cultural activities in the NSDAP, public and state institutions of the Third Reich in the fields of culture (literature, theatre, music, fine arts, etc.) and science (history of Nordic and other races, philosophy), as well as pedagogical activities (the Diplomatic School and the organization of the Higher School as the NSDAP university), and control over the education system and ideological training in the NSDAP through the preparation of methodological recommendations, instructions, and lecture courses, are revealed.The circle of the most important employees of the offices, as well as the contribution of Nazi figures to the development of various aspects of the ideological foundation of National Socialism and the means of its implementation in foreign policy activities and the domestic political life of Germany in the second half of the 1930s and during the Second World War, are established.The ideological aspects of the activities of the Rosenberg’s Special Task Force (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg) and the Ministry of Occupied Eastern Territories are highlighted in their connection with the activities of the Führer's Commissioner's Office in the field of National Socialist education, the confiscation of a wide range of ideological sources, library and archival collections, the creation of libraries (Western and Central libraries of the Higher School), Rosenberg’s Eastern Library, the library of the Institute for the Study of the Jewish Question, the Cultural-Political Archive, ideological purges of libraries in occupied territories, and the selection of materials for use in anti-Bolshevik propaganda.Some established views on the insignificant role of A. Rosenberg and his offices in the domestic and foreign policies of the Third Reich, aimed at implementing the ideas of National Socialism, their ideological contribution to the preparation of the Second World War and the occupation, are refuted. The documents involved in the Nuremberg Trials and the articles of accusation that determined the verdict of the International Military Tribunal are examined. The documentary complexes reflect the structure, functions, and directions of activities of Rosenberg’s offices in the NSDAP in both the domestic and foreign policies of Germany. They are characterized by integrative completeness, which lies in the theoretical and practical implementation of various components of National Socialist ideology in its systematic nature and significant contribution to the ideological preparation of the Second World War.

У дисертаційному дослідженні наведено сукупність теоретичних узагальнень і запропоновані нові підходи щодо вирішення наукового завдання щодо визначення змісту та особливостей адміністративно-правих засад діяльності Служби безпеки України із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також запропоновано шляхи їх удосконалення. Результатом проведеного дослідження стало формування низки положень і висновків, спрямованих на досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань.З’ясовано, що державному суверенітету та територіальній цілісності як об’єкту адміністративно-правової охорони та захисту притаманні наступні особливості:1) не зважаючи на те, що державний суверенітет і територіальна цілісність не є основними категоріями адміністративного права, на відміну від міжнародного та конституційного, останніми вона охороняється та захищається виключно в правовій площині, шляхом закріплення відповідних норм в міжнародних документах і Конституції України, у той час, як в адміністративно-правовій площині така охорона та захист передбачає не тільки наявність відповідних правових норм, а і конкретних дій організаційно-розпорядчого характеру;2) адміністративно-правова охорона державного суверенітету та територіальної цілісності здійснюється систематично, на відміну від адміністративно-правового захисту, який має місце тільки в разі виникнення внутрішньої чи зовнішньої загрози чи вчинення адміністративних правопорушень, які опосередковано посягають на зазначені цінності;3) цей процес реалізується не в конкретних оборонних та/або активних наступальних діях, а передбачає мобілізацію всіх державних ресурсів (політичних, економічних, управлінських, людських тощо) із метою забезпечення окремих елементів національної, державної та воєнної безпеки (державного суверенітету та територіальної цілісності);4) зазначена діяльність здійснюється за допомогою нестандартних інструментів, методів, властивих адміністративному праву, а не шляхом «традиційних» способів охорони та захисту, специфічною є і їх реалізація в межах адміністративних процедур, управлінських процесів і рішень.Систему суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності представлено за допомогою диференційованого підходу шляхом поділу цих суб’єктів за характером повноважень на: 1) загальних суб’єктів, повноваження яких безпосередньо не пов’язані з захистом державного суверенітету та територіальної цілісності, проте їх діяльність забезпечує вказаний напрям (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, суди); 2) спеціальних суб’єктів, основними завданнями яких є забезпечення національної, державної та воєнної безпеки (Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство оборони України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Збройні сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України та Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Служба судової охорони). У системі суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності Служба безпеки України займає одне з основних місць, реалізуючи свою діяльність у військовій, правоохоронній сферах, і одночасно входить до розвідувального співтовариства, а також притягує до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, що посягають на державний суверенітет та територіальну цілісність України.^UThe dissertation study provides a set of theoretical generalizations and offers new approaches to solving the scientific task of determining the content and features of the administrative and legal basis of the activity of the Security Service of Ukraine for the protection of state sovereignty and territorial integrity, as well as approximate ways of their improvement. The result of the conducted research was the formation of a number of provisions and conclusions aimed at achieving the goal of the research and fulfilling the set tasks.It was found that state sovereignty and territorial integrity as an object of administrative and legal protection and protection have the following features:1) regardless of the fact that state sovereignty and territorial integrity are not the main categories of administrative law, on a contract from international and constitutional law, the latter is protected and protected in the legal plane, by enshrining the relevant norms in international documents and the Constitution of Ukraine, including a time when in the administrative-legal plane such protection and protection is ensured not only by the presence of relevant legal norms, but also by specific actions of an organizational and administrative nature;2) administrative-legal protection of state sovereignty and territorial integrity is created systematically, in addition to administrative-legal protection, which takes place only in the event of an internal or external threat or the commission of administrative offenses that indirectly encroach on the specified values;3) this process is not implemented in specific defensive and/or active offensive actions, but involves the mobilization of all state resources (political, economic, managerial, human, etc.) with the provision of individual elements of national, state and military security (state sovereignty and territorial integrity);4) the specified activity is carried out with the help of non-standard tools, methods inherent in administrative law, and not through "traditional" methods of protection and protection, their implementation within the limits of administrative procedures, management processes and decisions is also specific.The system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity is presented using a differentiated approach, by dividing these subjects by the nature of their powers into: 1) general subjects whose powers are not directly related to the protection of state sovereignty and territorial integrity, but their activity ensures the indicated direction (the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the President of Ukraine, courts); 2) special subjects whose main tasks are to ensure national, state and military security (the National Security and Defense Council of Ukraine, the Ministry of Defense of Ukraine and the Main Intelligence Directorate of the Ministry of Defense of Ukraine, the State Special Service of Transport, the State Service of Special Communications and Protection Information Service of Ukraine, Armed Forces of Ukraine, Ministry of Internal Affairs of Ukraine, National Police of Ukraine, National Guard of Ukraine, State Emergency Service of Ukraine, State Border Service of Ukraine, State Migration Service of Ukraine, Security Service of Ukraine and Anti-Terrorist Center under the Security Service of Ukraine, Foreign Service intelligence of Ukraine, State Security Office of Ukraine, Ministry of Strategic Industries of Ukraine, Court Security Service).In the system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity, the Security Service of Ukraine occupies one of the main places, implementing its activities in the military and law enforcement spheres and at the same time being part of the intelligence community, as well as bringing to administrative responsibility persons who have committed offenses that encroach on state sovereignty and territorial integrity.

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні основи управління розвитком інноваційних технологій маркетингу внутрішнього туризму та розроблено практичні механізми удосконалення їх використання на ринку туристичних послуг. У першому розділі розглянуто генезис понятійно-категоріального апарату розвитку внутрішнього туризму. Розглянуто вплив туризму на економічний, соціальний та культурний сектор. Проаналізовано наукову літературу і доробки вітчизняних й закордонних авторів та виявлено недостатність розгляду негативного впливу туризму на екологічний та економічний сектор.Проаналізовано можливості використання технологій нейромаркетингу для розвитку внутрішнього туризму та узагальнено досвід використання окремих інструментів нейромакетингу в ґалузі туризму згідно до досліджень закордонних авторів. Удосконалено категорійно-понятійний апарат та уточнено сутність дефініції «інноваційні технології маркетингу».У другому розділі проведено аналіз внутрішнього туристичного ринку України та оцінку кваліметрічним методом туристичних перспектив за областями. Проаналізовано можливості використання агрегаторів рекламних платформ для розвитку внутрішнього туризму. У третьому розділі визначено, що фокус цікавості внутрішніх туристів зосереджений на суббрендах. Запропоновано механізм аналізу та моніторингу мотивації та шляху туристу: запропоновано розподіл функцій, інформаційних платформ та ІТМВТ відповідно до етапів споживання туристичного продукту. Для визначення можливості використання технології айтрекінгу як інноваційного інструментарію маркетингу туристичних дестинацій було поставлено експеримент. Була розроблена теоретична основа для ідеї створення бренду для конкретної території, як частини стратегії розвитку внутрішнього туризму. Окремі результати дисертаційної роботи Касенкової К.В. «Управління розвитком інноваційних технологій маркетингу внутрішнього туризму» є частинами наукового дослідження Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця за темою «Забезпечення ресурсного потенціалу внутрішнього туризму з використанням інноваційних маркетингових технологій» (номер державної реєстрації 0121U113109), а саме Розділ І «Використання інноваційних маркетингових технологій в контексті розвитку внутрішнього туризму», а також за темою «Управління взаємодією малих та великих туристичних підприємств на основі використання інноваційних маркетингових технологій для розвитку спеціалізованих видів туризму» (номер державної реєстрації 0121U110945), а саме Розділ ІІІ «Інноваційні маркетингові технології в контексті розвитку спеціалізованих видів туризму», що підтверджує актуальність та цінність її напрацювань.Практична цінність окремих результатів підтверджується їх упровадженням у діяльність підприємств, зокрема, в ТОВ «Мост Ай Ті» були використані результати та пропозиції щодо розроблення маркетингової кампанії та визначення стратегічних векторів розвитку інноваційних технологій для використання в бізнес процесах. Реалізація цих доробок на практиці дозволяє досягати загальних та комплексних результатів у сфері управління маркетинговими кампаніями, налагоджувати основні комунікаційні канали при побудові брендів та суббрендів (довідка №170/4 від 02.07.22). Окремі результати були впроваджені в ТОВ «Укроагрокомплекс», де було зазначено, що результати дослідження Касенкової К.В. були використані при розробленні загальної маркетингової інтернет-кампанії та визначенні основних комунікаційних зв’язків в контексті управління розвитком інноваційних технологій маркетингу. Результати дослідження та пропозиції автора були впроваджені та показали свою ефективність стосовно основних бізнес-процесів, які використовувались при розробці та реалізації маркетингової політики, впорядкували та систематизували комунікаційні процеси та відіграли важливу роль у вирішені питань щодо перспектив створення суббрендів (довідка №27/1 від 09.05.22).^UThe thesis summarises the theoretical frameworks of management of the innovative technologies development for domestic tourism marketing and develops practical mechanisms for improving their use in the market of tourist services. The first chapter discusses the genesis of the conceptual and categorical apparatus of domestic tourism development. The impact of tourism on the economic, social and cultural sectors has been considered. The scientific literature and works of domestic and foreign authors have been analysed, and insufficient consideration of the negative impact of tourism on the environmental and economic sectors. The possibilities of using neuromarketing technologies for the development of domestic tourism has been analysed and the experience of certain neuromarketing tools application in the tourism industry according to the studies of foreign authors has been summarised. The categorical and conceptual apparatus has been improved and the essence of the definition «innovative marketing technologies» has been clarified.The second chapter analyses the domestic tourism market of Ukraine and assesses tourism prospects by regions with the help of qualimetric method. The possibilities of using aggregators of advertising platforms for the development of domestic tourism have been analysed. The third chapter identifies that domestic tourists’ focus of interest is on sub-brands. A mechanism for analysing and monitoring the tourists’ motivation and route has been proposed: the distribution of functions, information platforms and IToDTM in accordance with the stages of the tourist product consumption. An experiment was conducted to determine the possibility of iteration technology application as an innovative tool for tourist destinations marketing. A theoretical framework for the idea of creating a brand for a specific territory as part of a domestic tourism development strategy has been developed. Some of the results of Kasenkova K.V.’s thesis «Management of the development of innovative marketing technologies for domestic tourism» were used as a part of the S. Kuznets Kharkiv National University of Economics’ scientific research on the topic «Ensuring the resource potential of domestic tourism using innovative marketing technologies» (state registration number 0121U113109), namely, chapter I “Using innovative marketing technologies in the context of the domestic tourism development”, and scientific research on the topic “Managing the interaction of small and large tourism enterprises based on the use of innovative marketing technologies for the development of specialized types of tourism” (state registration number 0121U110945), namely, chapter III “Innovative marketing technologies in the context of the specialized types of tourism development” which confirms the relevance and value of the work.The practical value of individual results is also confirmed by their implementation in the activities of enterprises, in particular, the results and propositions were used in the development of a marketing campaign and the determination of strategic vectors for the innovative technologies development in business processes at Most IT LLC. The implementation of these developments in practice allows to obtain integral results in the management of marketing campaigns, to establish the main communication channels in the construction of brands and sub-brands (reference No. 170/4 dated 07.02.22).Some of the results of Kasenkova K.V.’s thesis research, namely, the development of a general Internet marketing campaign and the definition of the main communication links in the context of managing the development of innovative marketing technologies were implemented in the work of “Ukroagrokompleks” LLC. The results demonstrated their effectiveness in relation to the main business processes connected with marketing policy, organization and systematisation of communication processes and had an important role in resolving some issues regarding the prospects of sub-brands creation (reference No. 27/1 dated 09.05.22).

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей правового регулювання соціальних гарантій військовослужбовців за трудовим законодавством України, а також розроблені рекомендацій та пропозицій спрямованих на вдосконалення норм чинного трудового законодавства у відповідній сфері.Встановлено, що військовослужбовець - це особа, яка добровільно та/або за визначеною законодавством процедурою вступає у склад Збройних сил України та зобов'язується виконувати обов'язки, пов'язані із захистом країни, забезпеченням національної безпеки, а також виконанням операцій та заходів військового характеру. Підкреслено, що військовослужбовці є особливою категорією державних службовців, адже їх робота проявляється в особливому роді професійної діяльності, яку вони виконують протягом визначеного нормами чинного трудового законодавства робочого (службового) часу. Доведено, що військовослужбовці як суб’єкти трудового права представляють собою особливу категорію працівників, які здійснюють трудову (службову) діяльність в Збройних силах України та/або інших воєнізованих підрозділах, на основі укладення трудового договору (контракту) і його діяльність спрямовано на забезпечення та захисту держави, її територіальної цілісності, кордонів, тощо. Аргументовано, що трудова правосуб’єктність військовослужбовців, як суб’єктів трудового права, представляє собою визначену законодавством можливість особи набувати та реалізовувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки в процесі проходження служби в Збройних силах України та інших воєнізованих підрозділах. Наголошено, що специфіка правосуб’єктності військовослужбовців обумовлена: по-перше, наявністю особливих підстав виникнення трудових правовідносин; по-друге, спеціальним порядком укладення, зміни та припинення трудового договору; по-третє, існуванням особливих вимог до осіб, які прагнуть проходити службу в лавах Збройних сил України.Підкреслено, що особливість спеціального правового статусу військовослужбовців обумовлена наступним: 1) наявність специфічного порядку виникнення, зміни, а також припинення службово-трудових відносин; 2) особливий набір завдань та повноважень, які покладаються на військовослужбовця у зв’язку із несенням служби; 3) військові наділяються додатковими соціально-трудовими гарантіями, пільгами та привілеями, які представляють собою своєрідні компенсації за «особливі» умови служби; 4) високим рівнем відповідальності.Встановлено, що поняття «соціальні гарантії військовослужбовців» найбільш доцільно розглядати у двох аспектах – у широкому та звуженому контекстах. Так, відповідно до широкого підходу вони представляють собою засоби, умови та способи, за допомогою яких забезпечується соціальний захист трудових, соціальних, економічних та інших прав військовослужбовців. Щодо вузького підходу, то соціальні гарантії військовослужбовців – це втілений у нормах матеріального права обов’язок держави щодо соціально-трудового забезпечення та захисту військовослужбовців на рівні не нижче, аніж це визначено у нормах загального трудового законодавство для інших категорій працівників. Виокремлено наступні види соціальних гарантій військовослужбовців, як-то: 1) гарантії щодо грошового забезпечення; 2) гарантії щодо безперервності стажу роботи; 3) гарантії щодо збереження місця роботи (посади); 4) гарантії щодо надання часу відпочинку та відпусток; 5) відповідальність роботодавця за недотримання трудових прав та соціальних гарантій мобілізованих працівників (військовослужбовців); 6) додаткові соціальні гарантії: а) речове, продовольче, житлове забезпечення; б) медичне забезпечення та санаторно-курортне лікування; в) пільги, гарантії та компенсації для військовослужбовців.Встановлено, що правові засади соціальних гарантій військовослужбовців представляють собою сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, норми яких спрямовані на регулювання та упорядкування суспільних відносин, які виникають у досліджуваній сфері суспільного життя. Аргументовано, що нормативно-правові засади соціальних гарантій військовослужбовців знаходять своє закріплення у сукупності нормативно-правових актах різної юридичної сили, які можуть бути систематизовані за такими критеріями: 1) за їх юридичною силою; 2) за галузевою належністю (загальні норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють соціальний захист та гарантії його реалізації військовослужбовців).^UThe thesis provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task, which consists in determining the essence and revealing the peculiarities of the legal regulation of social guarantees of military personnel under the labor legislation of Ukraine, as well as developed recommendations and proposals aimed at improving the norms of the current labor legislation in the relevant field.It is established that a military serviceman is a person who voluntarily and/or according to the procedure established by law joins the Armed Forces of Ukraine and undertakes to perform duties related to the protection of the country, ensuring national security, as well as the performance of military operations and measures character. It is emphasized that military personnel are a special category of public servants, because their work is manifested in a special type of professional activity, which they perform during the working (service) time determined by the norms of the current labor legislation.It is proved that military personnel as subjects of labor law represent a special category of employees who carry out labor (service) activities in the Armed Forces of Ukraine and/or other paramilitary units on the basis of an employment agreement (contract) and whose activities are aimed at ensuring and protecting the State, its territorial integrity, borders, etc.It is argued that labor legal personality of servicemen as subjects of labor law is the ability of a person to acquire and exercise subjective rights and legalobligations in the course of service in the Armed Forces of Ukraine and other paramilitary units as defined by law. It is emphasized that the specificity of legal personality of servicemen is due to: firstly, special grounds for the emergence of labor relations; secondly, a special procedure for concluding, amending and terminating an employment contract; thirdly, special requirements for persons who seek to serve in the Armed Forces of Ukraine.It is emphasized that the peculiarity of the special legal status of military personnel is due to the following: 1) the existence of a specific procedure for the emergence, modification and termination of service and labor relations; 2) a special set of tasks and powers entrusted to a serviceman in connection with his service; 3) military personnel are granted additional social and labor guarantees, benefits and privileges, which represent a kind of compensation for "special" conditions of service; 4) a high level of responsibility.It is established that the concept of "social guarantees of military personnel" is most expedient to consider in two aspects - in broad and narrow contexts. Thus, according to a broad approach, they represent the means, conditions and methods by which social protection of labor, social, economic and other rights of military personnel is ensured. Regarding the narrow approach, the social guarantees of military personnel are embodied in the norms of material law, the state’s obligation to provide social and labor protection and protection of military personnel at a level not lower than that defined in the norms of general labor legislation for other categories of employees.

Дисертація являє собою самостійну завершену наукову працю, в якій представлені результати кримінологічної характеристики кримінальних правопорушень у сфері незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у Причорноморському регіоні материкової України. Сформовано систему детермінації, надано данні щодо осіб, які вчиняють збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у Причорноморському регіоні материкової України; на основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду вперше у вітчизняній кримінології запропоновано комплексну систему запобігання цим кримінальним правопорушенням у Причорноморському регіоні материкової України в умовах воєнного стану. Доведено, що аналіз і запобігання незаконному збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів останнім часом перетворилися на один із важливіших напрямів досліджень у вітчизняній кримінології. Оскільки з початком російської широкомасштабної агресії проти України і окупацією значної частини території нашої країни, в тому числі і у Причорноморському регіоні материкової України, одним із наслідків війни зафіксовано суттєве збільшення рівня споживання і торгівлі наркотиками. Особливо гострою ця проблема виявилась на наших територіях у місцях де?окупації та у зонах, наближених до активних бойових дій, в тому числі, і на територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областях. Наводиться низка доказів, що в умовах війни наркоторгівці у Причорноморському регіоні України постійно удосконалюють системи виробництва, рекламування, переміщення та доставки наркотиків до споживачів. Вони постійно розширюють ринки збуту та асортимент пропозиції наркотиків; вдосконалюють способи розповсюдження наркотиків, змінюють маршрути пересування, використовують заходи конспірації та приховування протиправної діяльності.З’ясовано, що з початком війни відбулося загострення всіх детермінантів соціального, економічного, управлінського, організаційного, інформаційного, та соціально-психологічного характеру. Доведено погіршення кількісно-якісних показників кримінальних правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. Якщо протягом 2015 – 2021 років доля наркозлочинів в середньому коливалася на рівні близько 5%, то з початком війни, - у 2022 році їх питома вага зросла до 10%, тобто, зростання відбулося у два рази (з 4,5 % у 2015 році до 10 % у 2022 році). На сьогоднішній день, кожне десяте кримінальне правопорушення в Україні пов’язане із незаконним обігом наркотиків. Що стосується Причорноморського регіону, більшість якого знаходилася у зоні активних бойових дій, або в яких відбувається процес відновлення після де?окупації, то тут доля наркозлочинності збільшилася від 7 до 14,6%. Незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у Причорноморському регіоні характеризується високою питомою вагою (в Одеській області вчиняється – 23,3%; у Миколаївській – 36%; і у Херсонській –31%) кримінальних правопорушень, передбачених ст..307 КК України і посідає друге місце за поширеністю у структурі всіх кримінальних правопорушень у сфері незаконного наркообігу, становить третю його частину; забезпечує протиправний попит на наркотики всього регіону. Констатовано, що незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у Причорноморському регіоні Україні в абсолютній більшості вчиняють непрацюючі особи чоловічої статі, як молодого, так і дорослого віку від 18 до 54 років, громадяни України, українці, які на момент вчинення злочину, передбаченого ст. 307 КК України, були неодруженими. Здебільшого особи, що вчиняли незаконний збут наркотиків і психотропних речовин у досліджуваному регіоні, характеризуються середнім рівнем освіти, на момент вчинення кримінального правопорушення ніде не працювали й не навчалися. Практично чверть осіб, що вчиняли злочин даного виду на території Причорномор’я, мають досвід протиправної діяльності, зокрема, раніше засуджувалися за злочини, переважно, у сфері незаконного обігу наркотиків. Близько 20 % осіб, що вчиняють незаконний збут, передбачений ст. 307 КК України, на теренах Одеської, Миколаївської й Херсонської областей реалізують його в співучасті та у складі організованих груп чи злочинних організацій.У роботі, на основі комплексного вивчення феномену незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в історичній, соціально-правовій та кримінологічній ретроспективі встановлено залежність між негативними соціальними, економічними, політичними, кліматичними змінами та розширенням сфери попиту та пропозиції на наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги тощо. Доводиться, що особливо безпрецедентне зростання збуту та споживання наркотиків відбувається на територіях, де відбувалися війни, революції, регіональні чи локальні військові конфлікти.^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the criminological characteristics of criminal offences in the field of illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues in the Black Sea region of mainland Ukraine. The author forms a system of determination, provides data on persons who sell narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues in the Black Sea region of mainland Ukraine, and, based on the generalization of foreign and domestic experience, for the first time in national criminology, proposes a comprehensive system of prevention of these criminal offences in the Black Sea region of mainland Ukraine under martial law. It is proved that the analysis and prevention of illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues has recently become one of the most important areas of research in national criminology. Since the outbreak of Russia's large-scale aggression against Ukraine and the occupation of a large part of our country's territory, including the Black Sea region of mainland Ukraine, one of the consequences of the war has been a significant increase in drug use and trafficking. This problem has become particularly acute in our territories in the areas of de?occupation and in areas close to active hostilities, including in Odesa, Mykolaiv and Kherson regions.There is a number of evidence that in the context of war, drug traffickers in the Black Sea region of Ukraine are constantly improving the systems of production, advertising, movement and delivery of drugs to consumers. They are constantly expanding their markets and the range of drugs on offer; improving the methods of drug distribution, changing routes of movement, using measures of conspiracy and concealment of illegal activities.It is found that with the outbreak of war, all the determinants of social, economic, managerial, organizational, informational, and socio-psychological nature have become more acute. The author proves the deterioration of quantitative and qualitative indicators of criminal offences related to drug trafficking. In 2015-2021, the share of drug-related crimes fluctuated on average at around 5%, but with the outbreak of war, in 2022, their share increased to 10%, i.e., the growth doubled (from 4.5% in 2015 to 10% in 2022). Today, one in ten criminal offences in Ukraine is related to drug trafficking. As for the Black Sea region, most of which was in the area of active hostilities or is in the process of recovery from de-occupation, the share of drug-related crime has increased from 7 to 14.6%. Illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues in the Black Sea region is characterized by a high proportion (23.3% in Odesa region, 36% in Mykolaiv region, and 31% in Kherson region). Criminal offences under Art. 307 of the Criminal Code of Ukraine) and ranks second in terms of prevalence in the structure of all criminal offences in the field of illegal drug trafficking, accounting for one third of it; and provides for the illegal demand for drugs in the entire region.It is stated that the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues in the Black Sea region of Ukraine is committed in the vast majority by unemployed males, both young and adult aged 18 to 54 years, citizens of Ukraine, Ukrainians who were unmarried at the time of committing the crime under Article 307 of the Criminal Code of Ukraine. For the most part, the persons who committed the illegal sale of drugs and psychotropic substances in the study region have an average level of education, and at the time of committing the criminal offence, they had not worked or studied anywhere. Almost a quarter of those who committed this type of crime in the Black Sea region have experience of illegal activity, in particular, they have been previously convicted of crimes, mainly in the field of drug trafficking. About 20 per cent of persons committing illegal sales under Article 307 of the Criminal Code of Ukraine in Odesa, Mykolaiv and Kherson regions do so in complicity and as part of organized groups or criminal organizations.Based on a comprehensive study of the phenomenon of illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances or their analogues in historical, socio-legal and criminological retrospect, the article establishes the relationship between negative social, economic, political, climate changes and the expansion of supply and demand for narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues, etc. It is proved that the unprecedented growth in drug sales and consumption is especially evident in areas where wars, revolutions, regional or local military conflicts have taken place.

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення актуального наукового завдання, що полягає у використанні інструментарію макропруденційної політики для забезпечення фінансової стабільності банківського сектору в умовах економічної циклічності. На цій основі у роботі обґрунтовані теоретичні засади макропруденційної політики в умовах циклічності економічного розвитку; проведено оцінювання ефективності макропруденційного інструментарію на основі емпіричних досліджень, виконаних в різних країнах; запропоновано матрицю індикаторів запровадження циклічних інструментів макропруденційної політики в Україні.Для оцінювання сучасного стану макропруденційного регулювання в дисертації обґрунтовані такі чинники впливу на фінансову стабільність та системний ризик: по-перше, це карантинні обмеження у зв’язку із пандемією Covid-19; по-друге, геополітична нестабільність та військові дії в Україні у зв’язку із агресією з боку росії.Аргументовано, що в період коронакризи та на початку повномасштабної агресії з боку рф антикризова політика НБУ характеризується пом’якшенням заходів у сфері монетарного регулювання та банківського нагляду (виключення складає лише валютне регулювання). Ці заходи в умовах пандемічних обмежень дозволили дещо пожвавити розвиток кредитування та забезпечити накопичення банками необхідного капіталу. В умовах війни з урахуванням прогнозування суттєвого зростання інфляції та падіння ВВП найбільш доцільним вважаємо таке поєднання політик: монетарна рестрікційна політика; пом’якшення макропруденційного інструментарію та запровадження низки фіскальних заходів у сфері сприяння відновлення банківського кредитування.У дисертації доведено, що умови економічної циклічності потребують передусім оцінювання індикаторів циклічної складової системного ризику – це надмірне зростання обсягів кредитування та боргового навантаження; а також дефіцит і дисбаланси ліквідності.Аргументовано дослідження індикаторів за такими напрямами: макроекономічні; кредитний ринок; інші сектори (співвідношення заборгованості населення та його доходів; динаміка співвідношення цін на житло і доходів населення; динаміка співвідношення цін на житло та вартості його оренди; динаміка вартості оренди та вакантності на ринку); показники достатності власного капіталу; макроекономічні валютні дисбаланси та дисбаланси ліквідності.Доведено необхідність обґрунтування трансмісійних механізмів запровадження інструментарію макропруденційної політики. При запровадженні окремих інструментів макропруденційної політики варто враховувати канали трансмісії, транскордонні переливи та регуляторний арбітраж. Охарактеризовані такі канали трансмісії: кількісний, ціновий та канал очікування. Транскордонні та транссекторальні переливи означають перетоки капіталу, ресурсів та активів у інші сектори або країни, які не підпадають під макропруденційне регулювання. Регуляторний арбітраж виникає, коли банки вживають заходів щодо уникнення дотримання більш жорстких нормативів. Встановлено, що зменшити негативний ефект переливів та арбітражу дозволяє координація дій регуляторів окремих секторів та країн, а регуляторний арбітраж вимагає проведення більш жорсткого контролю.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to the current scientific problem is proposed, which consists in using the tools of macroprudential policy to ensure the financial stability of the banking sector in conditions of economic cyclicality. On this basis, in the paper the theoretical foundations of macroprudential policy in conditions of cyclical economic development are substantiated; an evaluation of the effectiveness of the macroprudential toolkit was carried out based of empirical studies carried out in different countries; a matrix of indicators for the introduction of cyclical instruments of macroprudential policy in Ukraine is proposed.In order to assess the current state of macroprudential regulation, the dissertation substantiates the following factors of influence on financial stability and systemic risk: firstly, these are quarantine restrictions in connection with the Covid- 19 pandemic; secondly, geopolitical instability and military actions in Ukraine in connection with aggression from russia. It was determined that in the period of the corona crisis and at the beginning of full-scale aggression on the part of the russian federation, the anti-crisis policy of the NBU is characterized by the easing of measures in the field of monetary regulation and banking supervision (the only exception is currency regulation). These measures in the conditions of pandemic restrictions made it possible to somewhat revive the development of lending and ensure the accumulation of the necessary capital by banks. In the conditions of war, taking into account the forecast of a significant increase in inflation and a fall in GDP, we consider the following combination of policies to be the most appropriate: monetary restrictive policy; softening of the macroprudential toolkit and introduction of a number of fiscal measures in the sphere of promoting the recovery of bank lending.The thesis proves that the conditions of economic cyclicality require, first of all, the assessment of indicators of the cyclical component of systemic risk. It includes an excessive growth of credit volumes and debt burden; and liquidity shortages and imbalances.The preliminary analysis made it possible to substantiate the system of indicators and argue the following: GDP dynamics is the main indicator of economic cyclicality; the dynamics of loans is a sufficiently accurate indicator for evaluating credit cycles and requires a detailed analysis by customer categories and sectors; indicators based on the assessment of capital adequacy may change depending on various factors, so they should be evaluated in the context of the general situation in the economy and the financial market in particular. The dynamics of these indicators were analyzed using the Hodrick-Prescott filter, which made it possible to determine the critical values of indicators for the introduction of macroprudential tools.The credit-to-GDP ratio indicator based on gap estimates using the Hodrick- Prescott filter allows for the identification of excessive credit growth with a certain time lag. However, the practical value of the indicator lies in the assessment of the critical level and dynamics.The need to substantiate the transmission mechanisms for the introduction of macroprudential policy tools has been proven. Transmission channels, cross-border spillovers and regulatory arbitrage should be taken into account when introducing individual macroprudential policy instruments. The following transmission channels are characterized: quantitative, price and waiting channel. Cross-border and crosssectoral flows mean flows of capital, resources and assets to other sectors or countries that are not subject to macroprudential regulation. Regulatory arbitrage occurs when banks take steps to avoid compliance with stricter regulations. It was established that the negative effect of spillovers and arbitrage can be reduced by coordinating the actions of regulators of individual sectors and countries, while regulatory arbitrage requires stricter control.

Дисертаційна робота присвячена присвячено встановленню значення політичної маніпуляції як чинника ризикового розвитку сучасної політичної комунікації в умовах демократизації. У сучасних дослідженнях політичної комунікації дедалі частіше з'являються спроби встановити не лише структурні елементи політико-комунікаційних взаємодій, але й взаємозв'язок між сучасними комунікаційними явищами та політичним процесом. Мотивація політичних повідомлень з боку суб'єктивних цілей та уподобань і політичних акторів виступає важливою темою для розкриття тенденцій розвитку сучасної «медіакратії» та еволюції політичного представництва й управління за цифрової інформаційно-комунікаційної доби. Маніпулятивний зміст політико-комунікаційних повідомлень є чинником інтерпретації смислу участі політичних суб'єктів та інститутів у передаванні політичних повідомлень. Системний характер політичних маніпуляцій дозволяє виявити повторювані зразки політико-комунікаційної поведінки та зміну інституційного дизайну демократичної конкурентної політики відповідно до засобів поширення політичних відомостей з прихованою метою. Фокусування уваги наукової спільноти на концептуалізації політичної маніпуляції в контексті антикризової політичної комунікації дозволяє з'ясувати моделі трансформації таких базових політико-комунікаційних явищ, як політична мова, політичне послання, політична інтерпретація тощо. В умовах сучасної України зміст та масштаби політичної маніпуляції вимагають не лише концептуального уточнення цього поняття, але й співвіднесення з особливостями демократизації як тенденції всього періоду після Революції Гідності. Також дослідження політико-маніпулятивного контексту політичної комунікації відповідає на запити щодо пошуку власної української моделі політичної змагальності за доби діджиталізації, а також в умовах збройної боротьби України проти російської агресії. Політико-маніпулятивні методи та прийоми набувають актуальності в контексті відстоювання українського національного інформаційного простору, формування новітньої національної ідентичності, комунікаційної спроможності громадянського суспільства тощо. Таким чином, актуальність дослідження політичної маніпуляції як чинника розвитку політичної комунікації зумовлена як необхідністю наукового уточнення поняттєво-категоріального апарату, так і демонстрацією відповідності наукового пошуку наявним теоретичним положенням.Мета дисертаційного дослідження – встановлення значення політичних маніпуляцій як чинника ризикового розвитку сучасної політичної комунікації в умовах демократизації. Фаховий політологічний дискурс стосовно політичних маніпуляцій поступово відходить від нормативістських тенденцій та намагається встановити об'єктивну сутність маніпулятивних політичних комунікацій як суттєвого різновиду політичної діяльності. В рамках сучасних політико-інституційних досліджень політичної комунікації встановлено, що політичне маніпулювання є сукупністю дій з використанням засобів масової комунікації, спрямованих на зміну поведінки сучасних реципієнтів політичних повідомлень. Ця зміна поведінки відображає наміри політичних акторів досягти певної політичної мети. Застосування сучасних засобів масової комунікації визначає можливість оперативного поширення політичних повідомлень та донесення їх до адресата. Оскільки основою політичного маніпулювання виступає зміна значення політичного повідомлення, то на початковому етапі політико-маніпуляційної кампанії належить узгодити ролі учасників. Це вимагає певного консенсусу щодо за поширенням неправдивої інформації або інформації, яка може мати подвійне тлумачення. У зв'язку з цим основою політико-інституційної структури та середовища політичного маніпулювання виступають упереджені політико-технологічні осередки та центри, які займаються організаціями політичних кампаній. Підходи до типологізації політичного маніпулювання формуються на основі основних завдань політичної комунікації у середовищі політичної конкуренції. На основі аналізу цільових чинників мотивації політико-комунікаційних дій встановлено що, політико-маніпулятивна діяльність може бути типологічно розділена на спонтанну або стихійну, організовану (заплановану) та реактивну. Відповідно до особливостей організації політичної кампанії вона може бути розділена на масштабну, локальну, ситуативну або індивідуально-групову (адресну). Відповідно до рівня оперування політичних акторів вона може бути розділена на стратегічну та ситуативну. У контексті планів політико-технологічного забезпечення політичної діяльності політична маніпуляція може бути довгостроковою або короткостроковою, а також середньотерміновою. Відповідно до смислів політико-комунікаційного повідомлення політична маніпуляція може бути розділена на концептуальну, символьну, прагматичну, соціокультурну.^UThe dissertation is dedicated to establishing the importance of political manipulation as a factor in the risk development of modern political communication in the conditions of democratization.Attempts to establish not only the structural elements of political-communication interactions, but also the relationship between modern communication phenomena and the political process are increasingly appearing in modern studies of political communication. The motivation of political messages by subjective goals and preferences and political actors is an important topic for revealing the development trends of contemporary "mediacracy" and the evolution of political representation and management in the digital information and communication age.The manipulative content of political communication messages is a factor in the interpretation of the meaning of the participation of political subjects and institutions in the transmission of political messages. The systemic nature of political manipulation allows us to identify repeated patterns of political and communication behavior and change the institutional design of democratic competitive politics in accordance with the means of spreading political information with a hidden purpose.Focusing the attention of the scientific community on the conceptualization of political manipulation in the context of anti-crisis political communication allows to find out the transformation models of such basic political and communication phenomena as political speech, political message, political interpretation, etc. In the conditions of modern Ukraine, the content and scope of political manipulation require not only a conceptual clarification of this concept, but also a correlation with the features of democratization as a trend of the entire period after the Revolution of Dignity. Also, the study of the political-manipulative context of political communication answers the questions about finding Ukraine's own model of political competitiveness in the age of digitalization, as well as in the conditions of Ukraine's armed struggle against Russian aggression.Political-manipulative methods and techniques become relevant in the context of defending the Ukrainian national information space, forming the latest national identity, communication capacity of civil society, etc. Thus, the relevance of the study of political manipulation as a factor in the development of political communication is determined both by the need for scientific clarification of the conceptual and categorical apparatus, and by demonstrating the correspondence of scientific research to existing theoretical provisions.The purpose of the dissertation research is to establish the significance of political manipulation as a risk factor in the development of modern political communication in the conditions of democratization.Professional political discourse on political manipulations is gradually moving away from normative tendencies and trying to establish the objective essence of manipulative political communications as an essential type of political activity. Within the framework of modern political and institutional studies of political communication, it has been established that political manipulation is a set of actions using mass communication tools aimed at changing the behavior of modern recipients of political messages. This change in behavior reflects the intentions of political actors to achieve a certain political goal. The use of modern means of mass communication determines the possibility of prompt dissemination of political messages and their delivery to the addressee.Since the basis of political manipulation is changing the meaning of a political message, at the initial stage of a political manipulation campaign, the roles of the participants should be agreed upon. This requires a certain consensus on the spread of false information or information that can have a double interpretation. In this regard, the basis of the political-institutional structure and the environment of political manipulation are biased political-technological cells and centers that deal with the organization of political campaigns.Approaches to the typology of political manipulation are formed on the basis of the main tasks of political communication in the environment of political competition. Based on the analysis of the target motivation factors of political and communication actions, it was established that political and manipulative activity can be typologically divided into spontaneous or spontaneous, organized (planned) and reactive.According to the specifics of the organization of a political campaign, it can be divided into large-scale, local, situational or individual-group (address).

У дисертації проаналізовано теоретичні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо застосування соціально-комунікаційних технологій у процесі формування іміджу підприємства громадського харчування в Україні. Розглянуто й узагальнено теоретико-методологічні засади дослідження іміджу сфери громадського харчування як складного та багатоаспектного феномену, сконструйованого образу, що є сукупністю характеристик підприємства, які відтворюють результати його соціально-економічної діяльності. Виявлено, опрацьовано й систематизовано джерельну базу дослідження; проаналізовано рекламні кампанії та маркетингові комунікації як засіб формування іміджу у сфері громадського харчування в Україні; розглянуто особливості формування іміджу закладів громадського харчування як різновиду прикладних соціально-комунікаційних технологій (параметри, стратегії та тенденції); доведено, що репутація закладу прямо пов’язана з тим, як відтворюється у свідомості суспільних груп цей образ (імідж), котрий виникає під впливом системи цінностей індивідуума або аудиторії, соціального середовища.Ключові слова: прикладні соціально-комунікаційні технології, імідж, громадське харчування, бренд-комунікація, позитивний/негативний образ, маркетингові комунікації, комунікаційні стратегії, рекламні кампанії.^UThe dissertation deepens the theoretical provisions and develops practical rec-ommendations regarding the use of social and communication technologies in the process of forming the image of a public catering enterprise in Ukraine. There are considered and summarized the theoretical and methodological principles of the im-age research of the catering sector as a complex and multifaceted phenomenon, a constructed image, which represents a set of company characteristics that reproduce the results of its socio-economic activity.The source base of the research was defined, elaborated and systematized; ad-vertising campaigns and marketing communications were analyzed as means of im-age formation in the field of public catering in Ukraine; the peculiarities of image formation of catering establishments as a type of applied social communication tech-nologies (parameters, strategies and trends) are considered; it is proven that the repu-tation of the institution is directly related to how this image is reproduced in the minds of social groups, which arises under the influence of the value system of the individual or the audience, the social environment.It is proposed to implement a set of activities aimed at forming a positive im-age (studying the needs of the target audience and offering consumers goods and services that meet their needs and expectations; conveying information to the target audience through all channels of marketing communications; holding events that emphasize the social and environmental responsibility of the enterprise etc.), which confirmed the status of marketing communications and marketing communication policy in the restaurant industry as a direction of applied social and communication technologies.It is substantiated that the key role in creating an image model of a catering en-terprise in Ukraine is played by brand communications as a complex of applied communication technologies using the Internet, advertising, PR and marketing, aimed simultaneously at the formation of corporate style, trademark and company identification. It is emphasized that these factors in the minds of consumers are transformed into a single image of the brand, which affects the loyalty and commitment of visitors, as well as the competitiveness of the enterprise.At the same time, it is especially emphasized that the basis of brand communi-cation as an applied socio-communicative technology, aimed at forming a positive and favorable image of public catering enterprises, is the stimulation of everyday life with the help of various tools (PR activities, communications at points of sale, direct marketing, sponsorship, etc.), which imposes appropriate obligations on management, company operators and marketers from the point of view of ensuring effective communication.Along with the creation of a client base and the establishment of effective communication with clients and staff, a number of important recommendations on the formation of communication strategies from the point of view of creating a positive image are offered. Recommendations have been elaborated for the development and improvement of the quality of services of restaurant enterprises, as author’s socio-communicative means of complex advertising, which can be guidelines in practical activities for managers and operators of restaurant enterprises.In the Conclusions, the author proposed the concept of using social and com-munication technologies in the process of implementing the image model of Ukrainian restaurant enterprises, which is defined in the dissertation as a set of measures aimed at forming a positive and favorable image of the specified enterprise based on brand communication as a set of applied communication technologies using Internet, advertising, PR and marketing, aimed at forming a corporate style, trademark and company identification. There is emphasized the need for taking the foreign experience for the formation of image strategies of public catering enterprises in Ukraine, where marketing communications and marketing communication policy of such enterprises play an important role as a direction of applied social and communication technologies.Keywords: applied social and communication technologies, image, catering, brand communications, positive/negative image, marketing communications, com-munication strategies, advertising campaigns.

У дисертації вперше комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки на системному рівні аналізу та узагальнення виявлено, описано і пояснено феномен кримінологічного забезпечення захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, спрогнозовано тенденції його трансформації в умовах військової агресії з боку рф, а також запропоновано розгалужену систему заходів удосконалення цих процесів. Запропонована синтетична система факторів детермінації злочинів проти державного суверенітету і територіальної цілісності, яка містить у собі такі складові: економічний фактор; політичні фактори; правові фактори; соціальні фактори; культурно-психологічні фактори; військові фактори.^UThe author of the dissertation has for the first time comprehensively, using the modern methods of cognition, taking into account the latest achievements of legal science at the systematic level of analysis and generalization revealed the phenomenon of criminological provision for the protection of state sovereignty and territorial integrity of Ukraine, has predicted the tendencies of its transformation in the conditions of the Russian Federation military aggression, and also the branched system of measures of perfection of these processes is offered; and has offered the far-reaching system of counteracting measures to this phenomenon. The author has suggested the synthetic system of factors for determining crimes against the state sovereignty and territorial integrity, which includes the following components: economic factor; political factors; legal factors; social factors; cultural and psychological factors; military factors.

Дисертаційна робота спрямована на підготовку науково обґрунтованих пропозицій, що покликані удосконалити означені кримінально-правові норми (ст. 405 КК України) та суміжні правовідносини, а також підвищення ефективності кримінального права саме у сфері військових правовідносин, пов’язаних із порядком підлеглості та дотриманням військової дисципліни, що передбачають бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Зміст дисертаційної роботи ґрунтується на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 405 КК України. Дослідження виконано у межах актуального на сьогодні для України періоду, коли Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, увесь Український народ відстоюють своє право на існування бути суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.У результаті здійсненого наукового аналізу теоретичного стану означеної проблеми, її законодавчого регулювання, а також практики застосування чинного законодавства, було надано важливі й істотні пропозиції для науки кримінального права, сформульовані нові положення та висновки. Під час проведеного дослідження проведено наскрізний огляд законодавчого матеріалу, у якому наявні вказівки на положення щодо військового кримінального правопорушення за ст. 405 КК України, проаналізовано усі 203 вироки, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, винесених з 2011 по 2022 рр. у частині кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника та опитано 277 респондентів щодо означеної проблеми. У ході дослідження встановлено витоки кримінальної відповідальності за військове кримінальне правопорушення – погроза або насильство щодо начальника та сучасний стан проблеми (розділ 1). Конкретизовано, що суспільна небезпечність військового злочину за ст. 405 КК України характеризується високим рівнем небезпеки, як для військового середовища, так і для воєнної безпеки держави в цілому, що має бути визначальним для посилення боротьби кримінально-правовими засобами із військовою злочинністю. Аналіз судової практики (2014-2021 р.) за вчинення злочинів за ч. 1-4 ст. 405 КК України свідчить, що в переважній більшості суди виносили покарання щодо більшості з 177 засуджених військовослужбовців, які були не співмірними із суспільною небезпекою погроз і насильства проти командирів/начальників і не враховували відповідним чином, що вказані злочини вчинялись під час дії на території держави особливого періоду, що є обставиною, яка обтяжує покарання, коли проти України нині здійснюється агресивна війна зі сторони російської федерації. Тому, кримінальна політика судів при розгляді військових кримінальних правопорушень (злочинів за ст. 405 КК) підлягає корегуванню в сторону суворості відбування винесених покарань, більшої їх ефективності (обвинувальних вироків) на запобігання кримінальним правопорушенням серед військовослужбовців.Одночасно практика застосування судами України вимог ст. 45-49 КК України свідчить, що зазначені підстави звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за вчинення злочинів, передбачених ч. 1-4 ст. 405 КК, не застосовувались, оскільки посягають на базовий принцип військової структури - єдиноначальність, який є, поряд з іншими, основою для військової дисципліни. Крім того, аналіз судової практики свідчить про необхідність підвищення мінімальної межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк за ч. 4 ст. 405 КК України з 5-ти до 6-ти років за вчинення погрози або насильства щодо начальника, вчинені групою осіб, або повторно, або із застосуванням зброї чи боєприпасів, або спричинили тяжкі наслідки, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. За характером й змістом дослідження дисертаційна робота є першою в Україні всебічною комплексною та системною науково-дослідною працею, що присвячена кримінальній відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника за ст. 405 КК України. Конкретний внесок у наукове розроблення даної проблеми полягає у формулюванні науково обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення означених кримінально-правових норм (ст. 405 КК України), а також підвищення ефективності й регулятивної сутності кримінального права саме в означеній сфері.^UThis dissertation is aimed at preparing scientifically based proposals aimed at improving the said criminal law provisions (Article 405 of the CC of Ukraine) and related legal relations, and also at improving the efficiency of criminal law specifically in the area of military legal relations related to the chain of command and compliance with military discipline, which provide for impeccable and strict compliance by all servicemen with the procedure and rules established by the statutes of the Armed Forces of Ukraine and other legislation of Ukraine.The content of this dissertation is based on a comprehensive and systematic criminal law characterisation of the military criminal offence under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine.The research was carried out within the framework of the current period for Ukraine, when the Armed Forces of Ukraine, other military formations established in accordance with the laws of Ukraine, and the entire Ukrainian people are defending their right to exist as a sovereign, independent, democratic, social, and legal state.As a result of the scientific analysis of the theoretical state of the issue, its legislative regulation, and the practice of application of current legislation, the author makes important and substantial proposals for the science of criminal law, and formulates new provisions and conclusions.In the course of the study, the author conducted a cross-cutting review of the legislative material containing references to the provisions on military criminal offences under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine, analysed all 203 verdicts published in the Unified State Register of Court Decisions of Ukraine delivered between 2011 and 2022 in terms of criminal liability for threatening or violence against a superior, and interviewed 277 respondents on the issue.The analysis of court practice (2014-2021) for crimes under parts 1-4 of Art. 405 of the Criminal Code of Ukraine shows that, in the opinion of the thesis, the courts overwhelmingly sentenced the majority of 177 convicted servicemen to punishments that were disproportionate to the public danger of threats and violence against commanders/superiors and did not take into account that these crimes were committed during a special period on the territory of the state, which is a circumstance that aggravates punishment when the Russian Federation is currently waging an aggressive war against Ukraine. Therefore, the criminal policy of the courts when considering military criminal offences (crimes under Article 405 of the CCU) should be adjusted towards the severity of the sentences imposed, their greater effectiveness (convictions) in preventing criminal offences among military personnel.At the same time, the practice of application by the courts of Ukraine of the requirements of Articles 45-49 of the CC of Ukraine shows that these grounds for exemption from criminal liability of servicemen for committing crimes under Parts 1-4 of Article 405 of the CC have not been applied, as they encroach on the basic principle of the military structure - unity of command, which is, among other things, the basis for military discipline.In addition, the analysis of court practice shows the need to increase the minimum penalty of imprisonment for a fixed term under Part 4 of Article 405 of the CC of Ukraine from 5 to 6 years for threats or violence against a superior committed by a group of persons, or repeatedly, or with the use of weapons or ammunition, or which caused grave consequences, or in martial law or combat situations.By the nature and content of the study, the thesis is the first comprehensive and systematic research work in Ukraine on criminal liability for threatening or using violence against a superior under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine. The specific contribution to the scientific development of this issue is the formulation of scientifically sound proposals aimed at improving the specified criminal law provisions (Article 405 of the CC of Ukraine), as well as at increasing the efficiency and regulatory nature of criminal law in this particular area.