Дисертація є завершеною кваліфікаційною науковою роботою, виконаною на сучасному методичному рівні, в якій вирішено актуальне наукове завдання - визначення хронічного впливу ацетату свинцю та хлориду кадмію на структурно-функціональну організацію печінки щурів, визначення взаємозв’язку між рівнем накопичення свинцю/кадмію, біохімічними показниками активності печінкових ферментів та морфологічними змінами печінки за умов ізольованого введення важких металів, та комбінованого впливу свинцю/кадмію з сукцинатом цинку або заліза для виявлення потенційних біоантагоністичних властивостей есенціальних мікроелементів у формі сукцинатів щодо гепатотоксичної дії ксенобіотиків.Експериментальне дослідження проведено на лабораторних дорослих щурах, хронічне введення досліджуваних чинників проводили самцям внутрішньошлунково щоденно впродовж 30-ти діб. Морфологічним матеріалом дослідження були печінки щурів на 15-ту і 30-ту добу експерименту. Застосування морфо метричних, гістологічних, біохімічних та статистичних методів дозволило дослідити зміни морфогенезу печінки після впливу розчинів хлориду кадмію/ацетату свинцю при ізольованому введенні та при комбінованому введенні хлориду кадмію в дозі 2,0 мг/кг , або ацетату свинцю в дозі 12,0 мг/кг з сукцинатом цинку (5 мг/кг), або сукцинатом заліза (10 мг/кг). Визначення і порівняння рівня накопичення кадмію та свинцю проводилось з використанням методу поліелементного аналізу з атомною емісією на двох термінах, що дозволило виявити динаміку змін накопичення важких металів печінкою дослідних тварин. Новизна дослідження та отриманих результатів.Вперше проведено експеримент з комбінованого введення солей кадмію та свинцю з сукцинатами цинку та заліза на дорослих самцях щурів з метою виявлення зменшення гепатотоксичності важких металів. Отримано нові анатомо-експериментальні дані ступеня гепатотоксичності хлориду кадмію та ацетату свинцю, рівень їх накопичення в печінці дорослих самців щурів за умов ізольованого впливу при хронічній інтоксикації. Вперше показано, що сукцинат цинку та сукцинат заліза зменшують рівень гепатотоксичності хлориду кадмію та ацетату свинцю при комбінованому введенні за всіма показниками (рівень накопичення в печінці, гістологічні показники структури паренхіми, біохімічні показники крові - рівні амінотрансфераз та коефіцієнт де Рітіса, зміни в судинній ланці печінки) як на 15-ту добу так і на 30 добу експерименту. Вперше доведено, що комбіноване введення сукцинатів заліза та цинку з кадмієм або свинцем знижують рівень накопичення кадмію та свинцю печінкою щура, регулюють рівень амінотрасфераз в крові дослідних тварин та відновлюють гістологічні структури паренхіми печінки. Отримані результати можуть стати підґрунтям для розробок препаратів з біоантагоністичними або протекторними властивостями при кадмієвій або свинцевій інтоксикації. Вперше експериментально виявлені біоантагоністичні властивості сукцинатів заліза та цинку відносно гепатотоксичних властивостей хлориду кадмію та ацетату свинцю в зазначених дозах та способах введення. Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Отримані дані є підґрунтям для подальшого дослідження впливу сукцинату цинку та сукцинату заліза як речовин з біоантагоністичними властивостями по відношенню до солей кадмію та свинцю з можливою подальшою розробкою фармакологічних лікувальних та профілактичних засобів, що можуть зменшувати негативний токсичний ефект солей важких металів на стан печінки людей, які мешкають у техногенно-забруднених регіонах або працюють у екологічно несприятливому середовищі. Отримані результати впливу важких солей при ізольованому введенні на морфо-функціональний стан печінки дозволяють пояснювати механізм та терміни виникнення порушень гепатогенезу або їх прогнозувати при проживанні людей в зоні кадмієвої інтоксикації, якими є розвинені промислові території України^UThe dissertation is a completed qualifying scientific work performed at the modern methodical level, in which an actual scientific task is solved - determination of the chronic effect of lead acetate and cadmium chloride on the structural and functional organization of the liver of rats, determination of the relationship between the level of accumulation of lead/cadmium, biochemical indicators of activity liver enzymes and morphological changes of the liver under the conditions of isolated administration of heavy metals, and combined exposure to lead or cadmium with zinc or iron succinate to reveal the potential bioantagonistic properties of metal succinates in relation to the hepatotoxic effect of heavy metal salts.The experimental study was carried out on adult laboratory rats, the chronic administration of the studied factors was carried out intragastrically daily for 30 days. The morphological material of the study was the liver of rats on the 15th and 30th day of the experiment. The use of histological, biochemical, and statistical methods made it possible to investigate changes in liver morphogenesis after exposure to cadmium chloride/lead acetate solutions when administered in isolation and during combined administration of cadmium chloride at a dose of 2.0 mg/kg or lead acetate at a dose of 12.0 mg/kg with zinc succinate (5 mg/kg) or iron succinate (10 mg/kg). Determination and comparison of the level of accumulation of cadmium and lead was carried out using the method of polyelement analysis with atomic emission on two terms, which made it possible to reveal the dynamics of changes in the accumulation of heavy metals in the liver of experimental animals.The novelty of the research and the obtained results.For the first time, an experiment was conducted on the combined administration of heavy metals with zinc and iron succinates on adult male rats in order to detect a decrease in the hepatotoxicity of heavy metals. New anatomical and experimental data on the degree of hepatotoxicity of cadmium chloride and lead acetate, the level of their accumulation in the liver of adult male rats under conditions of isolated exposure during chronic intoxication were obtained. It was shown for the first time that zinc succinate and iron succinate reduce the level of hepatotoxicity of heavy metals cadmium chloride and lead acetate when administered in combination with all indicators (level of accumulation in the liver, histological indicators of the structure of the parenchyma, biochemical indicators of blood - levels of aminotransferases and de Ritis coefficient, changes in vascular liver chain) both on the 15th day and on the 30th day of the experiment. It was proven for the first time that the combined administration of iron and zinc succinates with cadmium or lead reduces the level of accumulation of cadmium and lead in the liver of rats, regulates the level of aminotransferases in the blood of experimental animals and restores the histological structures of the liver parenchyma. The obtained results can become the basis for the development of medicines with bioantagonistic or protective properties in case of cadmium or lead intoxication. For the first time, the bioantagonistic properties of iron and zinc succinates in relation to the hepatotoxic properties of cadmium chloride and lead acetate in the indicated doses and methods of administration were experimentally revealed.Theoretical and practical significance of the obtained results. The obtained data are the basis for further research on the effect of zinc succinate and iron succinate as substances with bioantagonistic properties in relation to cadmium and lead salts with the possible further development of pharmacological therapeutic and preventive agents that can reduce the negative toxic effect of heavy metal salts on the liver of people who live in technogenically polluted regions or work in an ecologically unfavorable environment. The obtained results of the influence of heavy salts during isolated administration on the morpho-functional state of the liver make it possible to explain the mechanism and timing of hepatogenesis disorders or to predict them when people live in the zone of cadmium intoxication, which are the developed industrial territories of Ukraine

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукового завдання з розробки елементів технології вирощування буряків цукрових в умовах Степу України шляхом встановлення реакції рослин на застосування основного удобрення, вологоутримувача та позакореневого підживлення гуматами.На час змикання рядків (ВВСН 30) площа посівів буряків цукрових складала 19,3 тис м2/га, а варіанти застосування гідрогелю AQUASORB мали на 2,1 тис м2/га кращі показники. При цьому, на варіанті без застосування гідрогелю площа листя незначно відрізнялась по варіантах досліду, окрім застосування добрива Паросток. Коли ж ми вносили вологоутримувач, то внесення мінерального добрива забезпечувало нам площу листя 21,7 тис м2/га, а застосування добрива Паросток – 22,4 тис м2/га – кращу на фазу розвитку буряків цукрових.Визначено, що в фазу змикання міжрядь буряків цукрових (ВВСН 39) евапотранспірація посівів набувала максимуму і в середньому рослинами витрачалося 0,62 мм/га доступної вологи за добу. Більше всього вологу використовували варіанти де вносили гідрогель AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та в якості добрива застосовували Паросток (марка 20), 400 кг/га – 0,70 мм/га за добу. При цьому позакореневе удобрення Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) не змогло істотно повипливати на перебіг процесів випаровування води листковим апаратом буряків цукрових.Досліджено, що за показниками співвідношення змінної до максимальної флуоресценції (Fv/Fm) фотосинтезу, то кращі значення коефіцієнта було отримано за застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та удобрення Леонардитом, 400 кг/га, що в середньому за роки досліджень становили 0,58-0,59. А також за внесення гідрогелю та застосування в якості основного удобрення Паросток (марка 20) 400 кг/га – 0,58-0,60. Отже, за застосування таких варіантів досліду формувались кращі умови для росту та розвитку буряків цукрових.Врожайність буряків цукрових значно залежить не тільки від біологічних особливостей гібридів а й від вмісту доступного рослинам азоту в ґрунті. Застосування підвищених доз мінеральних добрив призводить до зниження цукристості і підвищеної концентрації домішок, таких як альфа амінний азот, тому найбільш важливим завданням для виробників буряків цукрових є розробка та дотримання ефективної стратегії застосування мінеральних добрив, що забезпечує як прибутковість, так і якість коренеплодів.Визначено, що в умовах 2020 року за застосування гною отримана урожайність буряків в межах 29,0-30,0 т/га, а от мінеральна система за застосування гідрогелю дозволила отримати максимальні 34,0 т/га. Також за застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) істотно зросла й ефективність Леонардиту та добрива паросток марка 20. А от в умовах 2021 року гній забезпечив рівень продуктивності в межах 50,7-53,3 т/га, а от мінеральна система не забезпечила кращі результати, що підтверджує той факт, що мінеральне добриво ефективно працює лише в випадку наявності доступної вологи.Досліджено, що кращі показники урожайності коренеплодів в середньому за роки досліджень були за внесення в якості основного добрива Паросток (марка 20), 400 кг/га, застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та подальшої позакореневої обробки Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) – 57,9 т/га. А кращі показники вмісту цукру в коренеплодах отримані за вирощування буряків з застосуванням гною ВРХ, 20 т/га, вологоутримувача та Гуміфілд – 17,3 %. А на варіантах без вологоутримувача поєднання добрива Паросток та позакореневої обробки Гуміфілд – 17,2 %.Встановлено що якість коренеплодів буряків цукрових залежить від впливу багатьох біотичних так і абіотичних факторів і є одним з найважливіших показників ефективності виробництва цукру. Так, до якісних характеристик коренеплодів відноситься: концентрація сахарози та вміст численних меласоутворюючих сполук (натрію, калію та α-амінного азоту). З точки зору ефективності виробництва цукру саме концентрація a-амінного азоту (a-amino-N) визначають так звані втрати цукру в меласі.Досліджено, що кращий збір цукру отримано при використанні вологоутримувача AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та внесенні в якості основного удобрення Леонардит, 400 кг/га в поєднанні з подальшим позакореневим підживленням – 8,14 т/га або ж застосуванням на фоні вологоутримувача Паросток (марка 20) 400 кг/га + Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) – 8,08 т/га.^UThe dissertation provides a theoretical justification and a practical solution to the scientific task of developing elements of the technology of growing sugar beets in the conditions of the Steppe of Ukraine by determining the reaction of plants to the application of the main fertilizer, humectant and foliar fertilizing with humates.At the time of closing the rows (VVSN 30), the area of sugar beet crops was 19.3 thousand m2/ha, and the options for using AQUASORB hydrogel had better indicators by 2.1 thousand m2/ha. At the same time, in the variant without the use of hydrogel, the area of the leaves slightly differed according to the variants of the experiment, except for the use of Sprout fertilizer. When we applied a moisture retainer, the application of mineral fertilizer provided us with a leaf area of 21.7 thousand m2/ha, and the use of Sprout fertilizer - 22.4 thousand m2/ha - better for the phase of development of sugar beets.It was determined that in the phase of closing the rows of sugar beets (VVSN 39), the evapotranspiration of the crops reached a maximum and on average the plants consumed 0.62 mm/ha of available moisture per day. Most of all moisture was used in the options where AQUASORB hydrogel was applied to the row zone before sowing (300 kg/ha) and Sprout (brand 20) was used as fertilizer, 400 kg/ha – 0.70 mm/ha per day. At the same time, foliar fertilizer Gumifield, v.g., 2 kg/ha (BBSN 30+39) could not significantly affect the process of water evaporation by the leaf apparatus of sugar beets.It was investigated that according to the indicators of the ratio of the variable to the maximum fluorescence (Fv/Fm) of photosynthesis, the best values of the coefficient were obtained with the use of AQUASORB hydrogel in the zone of the row before sowing (300 kg/ha) and Leonardite fertilizer, 400 kg/ha, which on average years of research were 0.58-0.59. And also for applying hydrogel and using it as the main fertilizer Sprouts (brand 20) 400 kg/ha - 0.58-0.60. Therefore, the best conditions for the growth and development of sugar beets were created with the use of such variants of the experiment.The yield of sugar beets significantly depends not only on the biological characteristics of hybrids, but also on the content of nitrogen available to plants in the soil. The use of increased doses of mineral fertilizers leads to a decrease in sugar content and an increased concentration of impurities, such as alpha amine nitrogen, therefore the most important task for sugar beet producers is to develop and follow an effective strategy for the use of mineral fertilizers, which ensures both profitability and quality of root crops.It was determined that in the conditions of 2020, with the use of manure, the yield of beets in the range of 29.0-30.0 t/ha was obtained, while the mineral system with the use of hydrogel allowed to obtain a maximum of 34.0 t/ha. Also, the use of AQUASORB hydrogel in the zone of the row before sowing (300 kg/ha) significantly increased the efficiency of Leonardite and fertilizer sprouts brand 20. But in the conditions of 2021, the manure provided a level of productivity in the range of 50.7-53.3 t/ha, and however, the mineral system did not provide better results, which confirms the fact that the mineral fertilizer works effectively only in the presence of available moisture.It was investigated that the best indicators of root crop yield on average over the years of research were for the application of Sprouts (brand 20), 400 kg/ha, as the main fertilizer, the use of AQUASORB hydrogel in the zone of the row before sowing (300 kg/ha) and the subsequent foliar treatment of Gumifield, in .g., 2 kg/ha (VVSN 30+39) – 57.9 t/ha. And the best indicators of sugar content in root crops were obtained by growing beets with the use of cattle manure, 20 t/ha, humectant and Gumifield - 17.3%. And on the variants without a humectant, the combination of Sprout fertilizer and Gumifield foliar treatment is 17.2%.It has been established that the quality of sugar beet roots depends on the influence of many biotic and abiotic factors and is one of the most important indicators of sugar production efficiency. Thus, the quality characteristics of root crops include: sucrose concentration and the content of numerous molasses-forming compounds (sodium, potassium, and α-amino nitrogen). From the point of view of sugar production efficiency, it is the concentration of a-amino nitrogen (a-amino-N) that determines the so-called sugar losses in molasses.It was investigated that the best sugar collection was obtained when using the AQUASORB moisture retainer in the zone of the row before sowing (300 kg/ha) and applying as the main fertilizer Leonardit, 400 kg/ha in combination with further foliar fertilization - 8.14 t/ha or using it on background of moisture retainer Sprouts (brand 20) 400 kg/ha + Gumifield, v.g., 2 kg/ha (VVSN 30+39) – 8.08 t/ha.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення наукового завдання з розробки елементів технології вирощування буряків цукрових в умовах Степу України шляхом встановлення реакції рослин на застосування основного удобрення, вологоутримувача та позакореневого підживлення гуматами.На час змикання рядків (ВВСН 30) площа посівів буряків цукрових складала 19,3 тис м2/га, а варіанти застосування гідрогелю AQUASORB мали на 2,1 тис м2/га кращі показники. При цьому, на варіанті без застосування гідрогелю площа листя незначно відрізнялась по варіантах досліду, окрім застосування добрива Паросток. Коли ж ми вносили вологоутримувач, то внесення мінерального добрива забезпечувало нам площу листя 21,7 тис м2/га, а застосування добрива Паросток – 22,4 тис м2/га – кращу на фазу розвитку буряків цукрових.Визначено, що в фазу змикання міжрядь буряків цукрових (ВВСН 39) евапотранспірація посівів набувала максимуму і в середньому рослинами витрачалося 0,62 мм/га доступної вологи за добу. Більше всього вологу використовували варіанти де вносили гідрогель AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та в якості добрива застосовували Паросток (марка 20), 400 кг/га – 0,70 мм/га за добу. При цьому позакореневе удобрення Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) не змогло істотно повипливати на перебіг процесів випаровування води листковим апаратом буряків цукрових.Досліджено, що за показниками співвідношення змінної до максимальної флуоресценції (Fv/Fm) фотосинтезу, то кращі значення коефіцієнта було отримано за застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та удобрення Леонардитом, 400 кг/га, що в середньому за роки досліджень становили 0,58-0,59. А також за внесення гідрогелю та застосування в якості основного удобрення Паросток (марка 20) 400 кг/га – 0,58-0,60. Отже, за застосування таких варіантів досліду формувались кращі умови для росту та розвитку буряків цукрових.Врожайність буряків цукрових значно залежить не тільки від біологічних особливостей гібридів а й від вмісту доступного рослинам азоту в ґрунті. Застосування підвищених доз мінеральних добрив призводить до зниження цукристості і підвищеної концентрації домішок, таких як альфа амінний азот, тому найбільш важливим завданням для виробників буряків цукрових є розробка та дотримання ефективної стратегії застосування мінеральних добрив, що забезпечує як прибутковість, так і якість коренеплодів.Визначено, що в умовах 2020 року за застосування гною отримана урожайність буряків в межах 29,0-30,0 т/га, а от мінеральна система за застосування гідрогелю дозволила отримати максимальні 34,0 т/га. Також за застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) істотно зросла й ефективність Леонардиту та добрива паросток марка 20. А от в умовах 2021 року гній забезпечив рівень продуктивності в межах 50,7-53,3 т/га, а от мінеральна система не забезпечила кращі результати, що підтверджує той факт, що мінеральне добриво ефективно працює лише в випадку наявності доступної вологи.Досліджено, що кращі показники урожайності коренеплодів в середньому за роки досліджень були за внесення в якості основного добрива Паросток (марка 20), 400 кг/га, застосування гідрогелю AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та подальшої позакореневої обробки Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) – 57,9 т/га. А кращі показники вмісту цукру в коренеплодах отримані за вирощування буряків з застосуванням гною ВРХ, 20 т/га, вологоутримувача та Гуміфілд – 17,3 %. А на варіантах без вологоутримувача поєднання добрива Паросток та позакореневої обробки Гуміфілд – 17,2 %.Встановлено що якість коренеплодів буряків цукрових залежить від впливу багатьох біотичних так і абіотичних факторів і є одним з найважливіших показників ефективності виробництва цукру. Так, до якісних характеристик коренеплодів відноситься: концентрація сахарози та вміст численних меласоутворюючих сполук (натрію, калію та α-амінного азоту). З точки зору ефективності виробництва цукру саме концентрація a-амінного азоту (a-amino-N) визначають так звані втрати цукру в меласі.Досліджено, що кращий збір цукру отримано при використанні вологоутримувача AQUASORB в зону рядка до сівби (300кг/га) та внесенні в якості основного удобрення Леонардит, 400 кг/га в поєднанні з подальшим позакореневим підживленням – 8,14 т/га або ж застосуванням на фоні вологоутримувача Паросток (марка 20) 400 кг/га + Гуміфілд, в.г., 2 кг/га (ВВСН 30+39) – 8,08 т/га^UThe dissertation provides a theoretical justification and a practical solution to the scientific task of developing elements of technology for the care of perennial stands of miscanthus giant in the conditions of the Right Bank Forest Steppe of Ukraine by establishing the reaction of plants to the use of mineral fertilizers, foliar fertilizing with humates and microfertilizers with amino acids, and studying the norm of their reaction under the influence of conditions growing season. It has been established that foliar feeding and spring fertilizing with mineral fertilizers have a positive effect on the formation of the leaf surface. The maximum leaf area in 2020 - 2022 was when using ammonium nitrate with ammonium sulfate (N24kg/ha, S6kg/ha) followed by foliar feeding with humates (Gumifield BP-18 (0.4l/ha) or Vermisol (8 l /ha)) and complex fertilizer Quantum Aminomax (0.5 l/ha). The maximum photosynthetic potential of giant miscanthus plantations was more than 6 million m2/ha*day during three years of research on the option of using ammonium nitrate with ammonium sulfate (N24 kg/ha, S6 kg/ha) followed by foliar feeding Gumifield BP-18 (0.4l/ha) and Quantum Aminomax (0.5 l/ha). Net photosynthetic productivity varied between years of study. In 2020, a maximum of 5.08 grams of dry matter was formed per square meter of leaf surface per day, in 2021-8.12 g/m2/day, and in 2022-8.79 g/m2/day. A strong dependence (up to 64%) of the value of the PPF indicator was observed on the application of mineral fertilizer in the spring The content of dry matter in the stems of giant miscanthus at the end of the growing season in 2020 was from 57.70% to 69.49%. In 2021, this indicator was significantly lower and amounted to 42.40 - 56.40%. In 2022, only 42-49% of dry matter is accumulated in the stems. At the same time, no clear regularity of the effect of the research factors on the accumulation of dry matter in the biomass of giant miscanthus was observed. But the influence of the duration of the growing season on the amount of accumulated dry matter was noted. With an increase in the duration of the growing season, the amount of dry matter in the stems of giant miscanthus increases. The yield of raw biomass in 2020 was from 14.5 to 43.5 tons per hectare, in 2021 - from 31 to 74.6t/ha, in 2022 from 25.3 to 67.1t/ha. Compared to 2020, biomass yield almost doubled in 2021, as giant miscanthus plants reached their potential productivity in the third year of growing. In the fourth year of crop vegetation, the minimum biomass collection (25.3t/ha) was on the control variant, and the maximum was obtained when using ammonium nitrate and ammonium sulfate (N24 kg/ha, S6 kg/ha) followed by foliar treatments with Gumifld BP- 18 (0.4 l/ha) and Quantum Aminomax (0.5 l/ha)-67.1t/ha. It was established that both spring top dressing with mineral fertilizers and foliar top dressing contribute to a significant increase in biomass productivity of giant miscanthus. In total, over 3 years of research, miscanthus plantations accumulated from 709 to 1731 GJ/ha of energy. Minimal energy was accumulated in the control version of the experiment, where no plant fertilizers were applied for three years. The maximum energy is accumulated in the option of using ammonium nitrate with ammonium sulfate (N24 kg/ha, S6kg/ha) followed by foliar top dressing with Gumifield BP-18 (0.4 l/ha) and Quantum Aminomax (0.5 l/ha) , which is more than control by 1022 GJ/ha. It was determined that during spring fertilizing with mineral fertilizers, the amount of energy accumulated by the plantation increased significantly. The share of influence of this factor reached 73 percent on average over three years. Significantly increased the amount of energy and application for foliar fertilization of humates (Vermisol, Gumifield BP-18). The share of influence of factor B is 18%. The highest level of biomass energy accumulation was observed in the second year of research, with the best indicators (out of three years of research) of GTK during the growing season. Over the years of research, the coefficient of energy efficiency of growing miscanthus giant biomass was 24.5-117.0. This value of this indicator indicates a very high level of energy efficiency of growing miscanthus biomass. At the same time, Kee was significantly lower in the variants of the experiment with the use of mineral fertilizers, which is associated with high energy costs for the production of the mineral fertilizers themselves. In the second year of crop vegetation, the lowest costs for plantation care, harvesting and processing were under control-16.6 thousand hryvnias. The maximum expenses reached almost 40 thousand hryvnias. In the third year of vegetation of giant miscanthus, control costs were at the level of 25.5 thousand hryvnias, and in the most productive variants of the experiment, they reached 51 thousand hryvnias. For the fourth year of cultivation, the costs were within 23-54 thousand hryvnias

У дисертації представлено результати історико-педагогічного дослідження розвитку післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття).Сучасний розвиток системи загальної середньої освіти в Україні характеризується кардинальною зміною її парадигми, оновленням підходів до формування змісту, організації освітнього процесу та забезпечення його якості, розширенням автономії освітніх установ й академічною свободою вчителя. Реформаційні процеси в освітній галузі відбуваються в умовах повномасштабних воєнних дій, переміщення учасників освітнього процесу, зростання освітніх утрат, що підсилює важливість професійного, гнучкого, результативного управлінського супроводу. Об’єкт дослідження – післядипломна освіта керівників закладів загальної середньої освіти України. Предмет дослідження – розвиток змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття). Мета дослідження – на основі комплексного та системного ретроспективного аналізу змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки ХХ століття) виявити особливості її розвитку та визначити основні напрямки екстраполяції прогресивного історико-педагогічного досвіду в сучасну практику неперервної педагогічної освіти.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше комплексно досліджено розвиток післядипломної підготовки керівників закладів загальної середньої освіти в Україні (50 – 90-ті роки XX століття); виявлено чинники, що впливали на розвиток післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти досліджуваного періоду, – політико-правові, соціально-економічні, інституційно-організаційні, науково-технічні, галузеві освітні; розроблено періодизацію розвитку післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні у визначених хронологічних межах: І період (1950 – 1965 рр., де перший субперіод – 1950 – 1958 рр. і другий субперіод – 1959 – 1965 рр.) – організаційно-установчий; ІІ період (1966 – 1989 рр., де перший субперіод – 1966 – 1973 рр., другий субперіод – 1974 – 1984 рр. і третій субперіод – 1985 – 1989 рр.) – науково-систематизаційний; ІІІ період (1990 – 1999 рр., де перший субперіод – 1990 – 1995 рр., другий субперіод – 1996 – 1999 рр.) – національно орієнтований.На основі аналізу джерельної бази дослідження схарактеризовано особливості змісту й організаційно-методичного забезпечення післядипломної освіти керівників закладів загальної середньої освіти в Україні в кожен із виокремлених періодів.У ході дисертаційного дослідження визначено основні напрямки екстраполяції прогресивного історико-педагогічного досвіду в сучасну практику неперервної педагогічної освіти управлінських кадрів: орієнтація післядипломної освіти керівників шкіл на формування у них світоглядної та національної самосвідомості, що уможливлює примноження громадянських ідеалів і цінностей в управлінській діяльності з учасниками освітнього процесу; проєктування післядипломної педагогічної освіти відповідно до індивідуальної траєкторії професійного розвитку керівника на основі самодіагностики відповідно до професійних запитів, потреб колективу школи, актуальних пріоритетів розвитку освіти; створення системи організаційно-методичної підтримки керівників закладів загальної середньої освіти з урахуванням досвіду управлінської діяльності; акцентування на використанні практико орієнтованих технологій навчання, спрямованих на вдосконалення управлінських навичок; формування науково-методичної цілісності змісту інституційної вертикалі післядипломної освіти керівників шкіл, що релевантний цінностям українського суспільства, державній освітній політиці та євроінтеграційним процесам.Практичне значення одержаних та обґрунтованих у результаті дослідження теоретичних положень і висновків полягає в тому, що вони можуть бути враховані у процесі пошуку ефективних механізмів розвитку післядипломної підготовки керівників закладів загальної середньої освіти.^UThis thesis presents the results of historical and pedagogical research of the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century).The modern development of the system of general secondary education in Ukraine is characterized by a radical change in its paradigm, updating approaches to the formation of content, organization of the educational process and ensuring its quality, the expansion of the autonomy of education institutions and teachers’ academic freedom. Reform processes in the education sector are taking place in the conditions of full-scale military operations, the movement of participants in the educational process, increasing educational losses, which strengthen the importance of professional, flexible and effective management support.The object of the study is postgraduate education of school heads of general secondary education institutions of Ukraine. The development of the content, organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century) is the subject of the study. The purpose of the study is to identify peculiarities of the development and determine main directions of extrapolation of progressive historical and pedagogical experience into the modern practice of continuous pedagogical education based on a comprehensive and systematic retrospective analysis of the content, organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century).The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that for the first time the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine (the 50s – 90s of the twentieth century) has been comprehensively investigated; political-legal, socio-economic, institutional-organizational, scientific-technical and sectoral educational factors that influenced the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions of the studied period have been identified; the periodization of the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine has been developed within certain chronological limits: the first period (1950 – 1965: the first sub-period 1950 – 1958 and the second sub-period 1959 – 1965) – organization and establishment; the second period (1966 – 1989: the first sub-period 1966 – 1973, the second sub-period 1974 – 1984 and the third sub-period 1985 – 1989) – scientific and systematization; the third period (1990 – 1999: the first sub-period 1990 – 1995 and the second sub-period 1996 – 1999) – national oriented.Based on the analysis of the source base of the research, peculiarities of the content and organizational and methodological support of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions in Ukraine in each of selected periods have been characterized.In the course of the dissertation research, the main directions of extrapolation of progressive historical and pedagogical experience into the modern practice of continuous pedagogical education of managerial personnel have been determined: the orientation of postgraduate education of school heads on the formation of their worldview and national identity, which makes it possible to multiply civic ideals and values in management activities with participants in the educational process; designing postgraduate pedagogical education in accordance with the individual trajectory of school heads’ professional development based on self-diagnosis in accordance with professional requests, the needs of the school staff and current priorities of educational development; creating a system of organizational and methodological support for school heads of general secondary education institutions, taking into account their management experience emphasis on the use of practice-oriented learning technologies aimed at improving management skills; forming the scientific and methodological integrity of the content of the institutional vertical of postgraduate education of school heads, which is relevant to the values of Ukrainian society, state educational policy and European integration processes.The practical significance of theoretical propositions and conclusions obtained and substantiated as a result of the research is that they can be taken into account in the process of finding effective mechanisms for the development of postgraduate education of school heads of general secondary education institutions.

Дисертація є комплексним науковим аналізом індивідуалізму у класичній філософії права. У дослідженні в процесі філософського та історичного пізнання індивідуалізму втілений новий напрям актуалізації панорамного бачення творення «самості». Мета роботи – доповнення і поглиблення змотивованої теорії з погляду сучасного екстрапольованого проєкту розуміння феномена індивідуалізму у площині перспективного еволюційного обґрунтування семантики його сенсобуття у науковому світлі.Виявлено, що для оцінки сучасних індивідуалістичних поглядів необхідна філософсько-правова рефлексія класичного періоду, без якої неможливо сформувати цілісну картину функціонування індивідуалізму. Уявлення про людину мінялися відповідно до періоду історії розвитку всієї філософії права, з урахуванням світогляду, який був притаманний на той час суспільству, політичному розвитку, суспільному ладу та багатьом іншим формотворчим чинникам. Всі ці процеси впливали на кристалізацію індивідуалізму, який став домінуючою течією у посткласичному періоді. Мета звернення до класичного періоду – довести, що індивідуалізм визрів на традиційних цінностях, які були основою всієї людської цивілізації, а не лише останніх трьох сторіч.Філософсько-правовий та історичний підхід до осмислення значень природно-правових категорій вимагає, зокрема, урахування змін історичних типів філософування та їх соціокультурної зумовленості. Кожна епоха з погляду історії репрезентує свої філософські стереотипи (взірці), що зберігають культурне значення до сьогодні. У цьому сенсі варто розпочинати «ab ovo» від філософської класики Античності, Середньовіччя, Відродження, Реформації, Нового часу, Просвітництва, Німецької класичної філософії.Запропоновано, з деякою часткою умовності, розділити в античній філософії кілька основних етапів філософсько-правового осмислення проблеми людини.^UThis thesis is a comprehensive scientific review of individualism in the classical philosophy of law. In this research a new direction of actualization of panoramic vision of creating ‘the self’ is embodied in the process of philosophical and historical cognition of individualism. The object of the paper is to amplify and to deepen the motivated theory in terms of present-day extrapolated project of understanding the individualism phenomenon through the length of future-oriented evolutionary rationale of the semantics of its sense of being in the light of science. Philosophic and legal and historical approach to comprehension of meanings of natural and legal categories calls for, in particular, taking into account the changes in historical types of philosophizing and their sociocultural conditionality. Every epoch from the historical point of view represents its own philosophical stereotypes (samples), which retain their cultural importance up to the present day. In this respect it is worth starting ‘ab ovo’ from the philosophical classics of the Antiquity, the Middle Ages, the Renaissance, the Reformation, the Early Modern period, the Enlightenment, and the Classical German Philosophy.We discovered that the legal ideology of the Renaissance epoch greatly influenced the generation of the philosophic and legal thinking based on the awareness that the philosophic and legal truth is impregnated with individual judgement; the crucial role in its discovery belongs to the personality as a subject of reality and law. The basis of the Renaissance legal culture is the human’s awareness of their individuality, their right to life space, their own originality, self-awareness, self-actualization, and access to benefits of the world. For this very reason the individualist of that epoch is endowed with such traits as will power, goal commitment, adaptability, flexibility of mind, insatiable zeal, tirelessness, self-sufficiency, love of freedom, etc. The philosophic and legal principles of the humanistic individualism were established, such as: humanism, anthropocentrism, deism and equality, inherent value, sovereignty, autonomy, self-cognition, naturalism, harmony, rationalism, morality, freedom and responsibility, tolerance.It is substantiated that individualism in Classical German Philosophy is a dualistic individualism, since in solving of virtually any problem it contains contradictory trends that also contributed to the attempts either to divide these trends artificially, or to synthesize them in a new manner. We believe that, in spite of its nature of this kind, this individualism was valuable for development of this phenomenon on the whole by its common patterns as follows: a human is a moral person endowed with dignity, independence and autonomy; a human depends on freedom as a conscious objective necessity; perception of a human as a being that acts accordingly, development of a human is possible only due to their activity; a human is a law-maker of theoretical and practical activity; deduction of the evidence of existence of the outer world from acts of subjectivity, i.e. interest to the inner moral subjective state of the individual; the claim that a human is a perfect part of nature; disclosure of the mental human nature, their moral law; acknowledgement of intellectual autonomy of a personality, when cognition is an activity; a statement that there is free will before any action; recognition of equivalent moral abilities and the identity of free will with moral act; other personalities are viewed through the human’s moral law; the evidence that the basis of virtue is underlying in the human mind; everything in the world matters only as means, and only the human is autotelic; identity of free will with moral action; the human is a personality due to their self-awareness; the human’s personal microcosm is a model of the macrocosm; consideration of the existence as a product of the human’s creative freedom, their activity; the human must act in a moral manner in harmony with a-priori duty only, respectively, it is the reason that reminds the human about the necessity to follow the supernatural requirements of duty; the sense of guilt makes up the foundation of the moral, which transcendental, deep source is the free will; it is spirituality, which is the internal unity of immaterial personality, that is the basis of practical reason, morality; interpretation of free self-determination of an individual as a manifestation of rational, universal, transcendental, moral principle, one of the requirements of which is the compatibility of the individual’s freedom of action with the freedom of action of every other individual

Уперше в українській науковій літературі на рівні докторської дисертації здійснено комплексне дослідження концептуалізації сучасних теоретичних і практичних перспектив інтенціонального аналізу професійної адвокатської діяльності. Доведено, що герменевтика права реалізується у професійній адвокатській діяльності крізь призму визначення тлумачення правових норм у їх текстуальному вимірі і, отже, виходить на проблеми символу, що актуалізує значення мови як специфічного виразу текстуальності правової норми. Обґрунтовано домінантне місце у професійній адвокатській діяльності реконструктивної діяльності, коли реалізуються такі якості правозахисника, як пам’ять, аналітичне та синтетичне мислення, уявлення, з огляду на що в комунікативній діяльності адвоката виділяють два аспекти: (1) психологічний контакт із клієнтом та (2) психологічний контакт зі складом суду й іншими учасниками правового процесу.Розкрито інтенціональну природу професійної адвокатської діяльності в контексті постнекласичної філософії права на основі міждисциплінарного філософсько-правового дискурсу та визначено поняття антропологічної складової професійної адвокатської діяльності, розкрито її зміст з позицій філософсько-правової науки.Концептуалізовано поняття homo diversum (людина багатоманітна) як основу одного з нових підходів до філософії захисту прав людини в перехідних умовах соціальної трансформації та введено поняття антропологічних чинників професійної моралі та професійної етики як складових інтенціонального виміру адвокатської діяльності, також розкрито їх теоретичне та практичне значення.Із філософсько-правової позиції визначено два підходи до правового закріплення професійної етики поведінки адвоката в публічному просторі: аксіологічний і деонтологічний.^UFor the first time in the Ukrainian scientific literature, a comprehensive study of the conceptualization of modern theoretical and practical perspectives of the intentional analysis of professional advocacy activity was carried out at the level of a doctoral dissertation. The dissertation proved that the hermeneutics of law is implemented in professional advocacy through the prism of determining the interpretation of legal norms in their textual dimension and, therefore, addresses the problems of the symbol that actualizes the meaning of language as a specific expression of the textuality of a legal norm.The dominant place in the professional advocacy activity of reconstructive activities is substantiated, when such qualities of a human rights defender as memory, analytical and synthetic thinking, imagination are realized, given that two aspects are distinguished in the communicative activity of a lawyer: (1) psychological contact with the client and (2) psychological contact with the court and other participants in the legal process.The intentional nature of professional advocacy activity in the context of post-classical philosophy of law is revealed based on interdisciplinary philosophical and legal discourse and the concept of anthropological component of professional advocacy activity is defined, its content is revealed from the standpoint of philosophical and legal science.The concept of homo diversum (man is multifaceted) is conceptualized as the basis of one of the new approaches to the philosophy of human rights protection in the transitional conditions of social transformation, and the concept of anthropological factors of professional morals and professional ethics as components of the intentional dimension of advocacy is introduced, and their theoretical and practical significance is also revealed.The dissertation defines the constituent elements of the interdisciplinary component of the philosophical approach to the phenomenological dimension of the lawyer's professional activity. The development of an ontological approach to the knowledge of law-making, which a lawyer carries out in his professional activity, requires the use of knowledge of various scientific disciplines, the integration of scientific issues, various scientific approaches, which are justified again within the limits of individual fields of humanitarian knowledge. In this case, the interdisciplinary component consists of philosophy of law, legal psychology, political science; axiology; sociology. The essence of this interdisciplinary component of the philosophical approach to the phenomenological dimension of a lawyer's professional activity comes down to the possibility of obtaining qualitatively new knowledge based on the use not only of the objectivity (the content) of these sciences, but also of their methodology.

У дисертації вперше комплексно і системно проаналізовано специфічні риси зображення єврейського світу в українській малій прозі кінця ХІХ – перших десятиліть ХХ ст. До дослідження залучено більше 130 текстів, з-поміж яких мала проза Івана Андрієнка, Івана Багряного, Володимира Винниченка, Віктора Домонтовича, Мирослава Ірчана, Наталії Кобринської, Олекси Копиленка, Григорія Косинки, Михайла Коцюбинського, Агатангела Кримського, Івана Нечуя-Левицького, Леоніда Пахаревського, Клима Поліщука, Юрія Смолича, Івана Франка та ін. Вони представляють велику палітру жанрів, стилів, композиційних рішень, авторських географій та ідеологій, що об’єднані тематично. У різноманітті вони розкривають специфіку літературного процесу і трансформації способів репрезентації Інших, зокрема єврейської культури, в українській малій прозі, а також фіксують літературне бачення єврейської культури й українсько-єврейського сусідства, враження, рефлексії й відгуки на плинну історичну реальність. Попри помітну дослідницьку увагу до єврейських тем в українській літературі та більшості, хоча не всіх згаданих літературних імен, корпус малої прози цього періоду ще не був об’єктом цілісного наукового аналізу per se в контексті єврейської тематики. Відповідно, дисертація сфокусована на комплексному дослідженні репрезентації «єврейського світу» в малій прозі.Обраний теоретико-методологічний підхід спирається на засади літературної імагології та геопоетичних студій та інкорпорує елементи міфоархетипної критики, гендерних студій, геопоетичних студій і літературної антропології. Авторська концепція передбачає акцент на понятті «єврейського світу» як цілого і мультишаровість репрезентації єврейського світу в українській малій прозі. Тож структура дисертації відповідає цьому баченню: в ній розглянуто «міфоархетипний рівень» зображення, що ґрунтується на рецепції Біблії як специфічного, але фундаментального джерела українських знань про єврейське Інше, літературну репрезентацію суспільно-політичних обставин і соціальних відносин доби через призму єврейського світу і vice versa («соціальний рівень»), «антропологічний рівень» – зображення єврейської культури через людські постаті й антропологічні феномени, а також «геопоетичний рівень», який охарактеризовано через різні аспекти взаємодії єврейського героя з простором, українського героя з єврейським простором і, власне, «єврейські» простори. Цій меті підпорядковане вживання як основного терміна «єврейський світ», що мотивований потребою комплексно окреслити міфологічні й архетипні, соціокультурні, антропологічні і просторові виміри зображення євреїв і їхнього життєвого світу в українській короткій прозі.Практична цінність дисертації в тому, що її результати й матеріали можна використовувати для розробки лекцій і практикумів, навчальних курсів в університетах і системі неформальної освіти з розглянутої тематики (передовсім імагології, єврейської тематики в українській літературі, художньої специфіки малої прози періоду кінця ХІХ і перших десятиріч ХХ століть, а також історії української літератури і літературознавчої теорії), для нових досліджень і поглиблення знань про парадигму образотворення Інших в українській літературі, створення навчальної літератури і просвітницьких матеріалів. Дисертація буде корисною для написання студентських наукових робіт із відповідних тематик. Одним із її практичних результатів є укладена антологія текстів малої прози на єврейську тематику, яка представить цю сторінку української літератури й культури для широкої читацької авдиторії.^USince the second half and particularly the end of the nineteenth century, modern Ukrainian literature enters the new genre and thematic horizons and demonstrates a focused interest to “our Others,” in particular the Jews and their life. Particularly, the short fiction and fragmentary genres are actively developing. The historically intense period of the rise of national culture is associated with changes in the literary portrayal of Jews, in particular reducing the role of ethnic stereotypes and focusing on empathy and the psychological exploration of the Jewish characters. With many short stories little-researched and less known, this literary research is on the agenda. The spectrum of the intra-textual and extra-textual drivers of the literary portrayal involves aesthetic, gender, social and political, myth-archetypal, spatial and others. The territory of Ukraine in the period in question is referred to as the borderlands in its understanding of “the crucible of cultures” where the cultural exchanges, mobility, and the cultural, ethnic, religious, and gender diversity have been constantly manifested. The study of the ethnic representation expands the knowledge on diversity of Ukrainian literary heritage, its rich imagery, openness, and responsiveness while provides sources to supplement the inclusive narrative of Ukrainian culture and memory. It paves the way for a reassessment of the old patterns and offers an opportunity to reflect on Ukraine’s cultural and ethnic diversity. Finally, the research on Jews in Ukrainian literature and Ukrainian-Jewish literary contacts serves an important purpose by contributing to the creation of the inclusive and dynamic vision of Ukraine. The literature sampling makes up 132 short fiction pieces written by a variety of Ukrainian writers from 1881 to 1930s. Ivan Andriienko, Ivan Bahrianyi, Volodymyr Vynnychenko, Myroslav Irchan, Nataliia Kobrynska, Oleksa Kopylenko, Hryhorii Kosynka, Mykhailo Kotsiubynskyi, Ahatanhel Krymskyi, Ivan Nechui-Levytskyi, Leonid Pakharevskyi, Klym Polishchuk, Ivan Franko are involved among others. The only exception is a 1948 story by Viktor Domontovych that aesthetically closes the interwar period. Based on a combined methodology that is dominated by methods of imagology and literary spatial studies, gender studies and myth studies, the study provides an in-depth literary analysis of the texts selected. It incorporates gender critical analysis to study female images, body representation, and women’s issues, myth analysis to explore the biblical influence on the representation, intertextual analysis and the elements of other scientific approaches. The outcomes of the dissertation include a number of research publications, numerous non-academic texts and invited talks for foreign audiences, and a forthcoming anthology of Ukrainian short fiction on Jewish themes in 1880s–1930s with commentaries.The main findings posit that the Jewish heteroimage is ambigious in Ukrainian short fiction as typologically related images might be positive and negative in various texts. The biblical myths and archetypes inform short fiction about the Jews and those portrayals are either rich and stereotyped or philosophically and ethically interpreted, to be the source for exploration of the 20th-century human. It is emphasized, however, that those stories virtually do not discuss the perception of contemporary Jews. The Jewish body representation is stereotyped, presented through the strength / weakness dichotomy, emotionally evaluated in many cases and the female body is portrayed on the intersection of the ethnic and gender conventions. An extensive typology of the Jewish characters in short fiction is provided based on three main types of the rich Jew, the poor Jew, and the Jew communist, and the gender issues are explored in details. The Jewish pogroms are represented using a wide range of means at different levels including metaphors of fire and blood, eschatological and apocalyptic metaphors, the images of the poor, the opposite images of strong-willed Jewish women and passive men, the motives of the massacre of an elderly Jew, raping during the pogrom, and the generational gap between the loyal elderly and active militant Jewish youth, among many others. Literary topography is examined from various angles including the emphasis on the conncetion of the city and village and the important chance for learning the Jewish culture during the travel, usually on train. It is noted that the aesthetic evaluation underpinning by the beauty / ugliness dichotomy is part of the literary Jewish image and apart a formative component of the literary discourses of pogrom and gender-based violence, where Jewish women are portrayed in fluid categories of “beauty.”

Дисертація присвячена дослідженню метафори, метафоризації у культурному та творчому процесах. Робота є однією з перших спроб в українській філософії у цілісному філософсько-антропологічному аналізі осмислити проблеми метафоризації, семіозису, вироблення абстрактних понять та художніх образів, метафора розглядається як складний багатовимірний феномен мови, мистецтва та соціокультурного буття людини.Актуальність та вибір теми дослідження зумовлені збільшенням практичного та наукового інтересу до феномену метафори не як до стилістичного засобу мови, а як антропологічної реалії, що знаходить вияв у мові та мистецтві. У період змін у соціальній та духовній структурі суспільства, його глобалізації та технологізації, метафора набуває усе більшого значення як феномен, що присутній у мисленні, свідомості та підсвідомості людини, але, тим не менш, відсутній у базових принципах роботи штучного інтелекту зі «штучним мисленням», тобто не-антропологічним мисленням. Тому, виходячи з актуальності теми дослідження, дисертантом сформульоване наукове завдання, що полягає у постановці питання у площині культурної і філософської антропології, як у культурі при неминучому впливі метафори формуються нові смисли. Теоретична актуальність роботи обумовлена застосуванням концептів метафори, метафорону, символу, абстрактної та абсолютної метафори, співвідношення моделей семіозису та культурогенезу, культурної еволюції людини. Методологічна актуальність обумовлена застосуванням трансдисциплінарних і міждисциплінарних підходів до феномену метафори, найважливішими з яких є герменевтичний, семіотичний, функціональний, культурно-антропологічний, культурно-психологічний та когнітивний методи. Методологічну основу дослідження складають ряд методів та значущих філософських та філософсько-антропологічних концепцій: логіко-аналітичний метод (аналіз метафори як філософської категорії); метод абстрагування (для визначення ступеня абстрагування у різних типах метафор у мистецтві); семіотичний метод (розглянута метафора як семіотична реалія мови, запропонована нова модель семіозису протягом еволюції культури); герменевтика (проаналізоване функціонування метафор як поетичних тропів та багатогранних художніх образів у мистецьких творах, уточнена герменевтика метафори згідно «циклу життя» метафори, використана герменевтична теорія П. Рікера «живої метафори» як способу діалектичного єднання об'єкта – суб'єкта, реального – уявного у пізнанні), методи культурної антропології (розгляд метафори у річищі еволюціонізму, неоеволюціонізму та функціоналізму), методи філософської антропології (проведений аналіз метафори як універсальної категорії людського життя, а когнітивних процесів як засобів тотальної метафоризації). Загальнотеоретичну основу дослідження складають праці сучасного когнітивізму Дж. Лакоффа та М. Джонсона, праці з семантики Ч. Пірса, А. Шаффа, Ж. Піаже, філософія символу та міфу О. Ф. Лосєва, С. С. Аверінцева, Е. Кассірера та О. М. Фрейденберг, метафорологія Г. Блюменберга, філософсько-психологічні роботи К. Юнга, Е. П. Ільїна, В. Н. Дружиніна, О. М. Леонтьєва, П. В. Симонова, М. Полані, Г. Гарднера.Мета – філософсько-антропологічний аналіз раціональних та ірраціональних сторін метафори у мисленнєвому процесі людини через вираження у мові та мистецтві, а також виявлення механізмів метафоротворення та джерел походження явища метафоричності (метафоризації).Об'єктом дослідження є метафора як передумова та результат творчої діяльності. Предметом дослідження є метафора як когнітивно-емоційний процес та антропологічний стан людської спільноти протягом її філогенезу, способи метафоризації (у мові, мистецтві, культурі).Наукова новизна одержаних результатів розкривається у таких положеннях:Уперше:– метафора, згідно нашої гіпотези, інтерпретується як антропологічно важливий чинник розвитку мислення, як філософський феномен, що займає проміжне становище між конкретним і абстрактним мисленням;– доводиться, що метафора виступає способом розв'язання найбільш складних та проблемних задач, що постають у тому чи іншому культурному середовищі, оскільки творчі рішення під час створення метафор та метафоризації сприяють побудові нових нейронних зв'язків, інноваційним рішенням тих чи інших ситуацій в культурі та загальному покращенню когнітивних процесів;^UThe dissertation is dedicated to research of metaphor, metaphorization in cultural and creative processes. The work is one of the first attempts in Ukrainian philosophy to comprehend problems of metaphorization, semiosis, production of abstract concepts and artistic images in holistic philosophical and anthropological analysis, metaphor is seen as a complex multidimensional phenomenon of language, art and sociocultural existence.The relevance and choice of the research topic are due to increasing practical and scientific interest to the phenomenon of metaphor not as to a stylistic means of language, but as anthropological reality reflected in language and art. In a period of change in the social and spiritual structure of society, its globalization and technologization, metaphor is becoming increasingly important as a phenomenon present in thinking process, consciousness and subconscious but is nevertheless absent in the basic principles of artificial intelligence with «artificial thinking», i. e. non-anthropological thinking. Therefore, based on relevance of the research topic, the dissertation formulates a scientific task, which is to pose a question in the field of cultural and philosophical anthropology: in what way new meanings are formed in culture with an inevitable influence of metaphor.Theoretical relevance of the work is due to the use of concepts of metaphor, metaphoron, symbol, abstract and absolute metaphor, the ratio of models of semiosis and culturogenesis, human cultural evolution. Methodological relevance is due to the application of transdisciplinary and interdisciplinary approaches to the phenomenon of metaphor, the most important of which are hermeneutic, semiotic, functional, cultural-anthropological, cultural-psychological and cognitive methods.Methodological basis of the study is formed from a number of methods and significant philosophical and philosophical-anthropological conceptions: logical-analytical method (analysis of metaphor as a philosophical category); method of abstraction (to determine degree of abstraction in different types of metaphors in art); semiotic method (metaphor is considered as a semiotic reality of language; a new model of semiosis during the evolution of culture is suggested); hermeneutics, the functioning of metaphors as poetic tropes and multifaceted artistic images in works of art is analyzed, the hermeneutics of metaphor according to the «life cycle» of metaphor is specified, P. Ricoeur's hermeneutic theory of «living metaphor» is used as a way of dialectical unity of object – subject, real – imaginary in cognition process), methods of cultural anthropology (consideration of metaphors in the stream of evolutionism, neoevolutionism and functionalism), methods of philosophical anthropology (analysis of metaphor as a universal category of human life, and cognitive processes as a means of total metaphorization). General theoretical basis of the study are the works of modern cognitivism by J. Lakoff and M. Johnson, works on semantics of Ch. Pierce, A. Schaff, J. Piaget, philosophy of symbol and myth A. F. Losev, S. S. Averintsev, E. Cassirer and O. M. Freidenberg, metaphorology of H. Blumenberg, philosophical and psychological works of K. Jung, Ye. P. Ilyin, V. N. Druzhinin, A. N. Leontiev, P. V. Simonov, M. Polany, H. Gardner.The aim of the work is philosophical and anthropological analysis of rational and irrational aspects of metaphor in human thinking process through reflection in language and art, as well as to identify mechanisms of metaphor formation and sources of phenomenon of metaphor (metaphorization process).The object of the research is metaphor as a prerequisite and a result of creative activity.The subject of the research is metaphor as a cognitive-emotional process and anthropological state of human community during its phylogenesis, methods of metaphorization (in language, art, culture).The scientific novelty of the obtained results is revealed in the following points:For the first time:– metaphor, according to our hypothesis, is interpreted as an anthropologically important factor in the development of thinking process, a philosophical phenomenon that occupies an intermediate position between concrete and abstract thinking;

Дисертацію присвячено питанням застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у процесі захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, а також розробленню науково-теоретичних пропозицій та рекомендацій для вирішення проблемних питань у сфері регулювання відносин пов'язаних з захистом особистих немайнових прав батьків та дітей. З'ясовано, що важливим елементом сімейно-правового статусу фізичної особи є її особисті немайнові права. Багато вітчизняних та іноземних науковців досліджували проблематику особистих немайнових прав з позицій можливостей цивільно-правового та сімейно-правового регулювання їх здійснення, охорони та захисту. Важливим елементом системи особистих немайнових прав фізичних осіб є особисті немайнові прав батьків та дітей. Істотний вплив на систему регулювання та здійснення особистих немайнових прав має судова практика, у тому числі практика ЄСПЛ.Зроблено висновок про те, що особисті немайнові права батьків та дітей носять універсальний характер і з позиції публічно-правового регулювання відносяться до основних прав людини. В основу особистих немайнових прав батьків та дітей покладено одні і ті ж блага, спрямовані на забезпечення гідного існування людини, при цьому батьки та діти виступають як взаємодоповнюючі елементи цих суспільних відносин. Водночас, закріплення основних особистих немайнових прав на законодавчому рівні нажаль не гарантує можливості для повноцінного та беззаперечного їх функціонування. Для забезпечення здійснення таких прав особою держава як основний гарант повинна не тільки прописати перелік належних фізичній особі прав, у тому числі особистих немайнових, а й закріпити на вищому рівні їх належне, безперешкодне використання, передбачивши достатній та дієвий механізм їх захисту.Виявлено, що особисті немайнові права батьків та дітей необхідно розглядати як суб'єктивні права, що становлять певну органічну сукупність (групуються навколо певних благ) та підлягають комплексному здійсненню, належать одночасно кожному з членів сім'ї, тобто в ідеалі матері, батьку та дитини (дітям), а в процесі їх здійснення має місце множинність учасників відносин. Зазначене дозволило наголосити, що правовідносини батьків та дітей за суб'єктною ознакою значно відрізняються від подружнього правовідношення, водночас особисті немайнові права батьків та дітей органічно взаємопов'язані з особистим немайновим правом на сім'ю. Правовідносини батьків і дітей прямо не залежать від наявності чи відсутності у жінки та чоловіка статусу подружжя. Вирішальним для їх виникнення є абсолютно інший юридичний факт, яким є не реєстрація шлюбу, а народження дитини.^UThe Thesis is dedicated to issues on applying the practice of the ECHR for protection of personal non-property rights of parents and children, and to working-out of scientific and theoretical suggestions for resolving of actual issues in the field of regulation of relationships related to protection of personal non-property rights of parents and children. There is found out, personal non-property rights of natural person are an important part of her or his family-legal status. A lot of domestic and foreign scientists researched the issue of personal non-property rights from the standpoint of the possibilities of civil and legal and family-legal regulation of its' implementation, saving and protection. Personal non-property rights of parents and children are important part of the system of personal non-property rights of natural persons. A Court practice, including the practice of European Court of Human Rights, has a significant effect on the system of regulation and implementation of personal non-property rights. There is concluded, personal non-property rights of parents and children have universal character, and according to public and legal regulation, they are main human rights. The same goods, aimed to providing of dignified human existence, are basis of personal non-property rights of parents and children. Herewith, parents and children are complementary elements of this social relations. At the same time, consolidation of basic personal non-property rights at the legislative level does not guarantee possibility for their full and unquestionable functioning. For providing implementation these rights by a person, a state as a main guarantor has not only established the list of the rights that belong to natural person, including personal non-property rights, but also recognizes their appropriate and unobstructed using, providing sufficient and effective mechanism for their protection. There is identified, personal non-property rights of parents and children have to be understood as subjective rights that are specific organic group (grouped around certain goods) and subject to comprehensive implementation, belong to each member (mother, father, and child (children)) of the family in the same time, and plurality of participants of the relationships has place in the process of implementation of its. The mentioned allowed to stress that legal relationships of parents and children are different with the marital relationship by subjective sign. At the same time, personal non-property rights of parents and children are naturally related to the personal non-property right for family. Legal relationship of parents and children are not related directly to presence or absence of couple status of women and men. Decisive for their emergence is a completely different legal fact, which is not the registration of marriage, but the birth of a child

Дисертація є історико-педагогічним дослідженням з проблеми педагогічної персонології, у якій цілісно розкрито зміст музичнопедагогічної діяльності та педагогічні ідеї визначного композитора, педагога, фольклориста, музично-громадського діяча Миколи Дмитровича Леонтовича. Охарактеризовано суспільно-історичний і соціокультурний контексти становлення педагогічних поглядів М. Леонтовича. Результати аналізу історико-педагогічних джерел, архівних матеріалів дали можливість стверджувати, що формування педагогічного світогляду М. Леонтовича, становлення його як педагога-новатора, методиста, одного з фундаторів вітчизняної системи музичної освіти в Україні відбувалось у складний період кінця ХІХ – початку ХХ ст. На формування його педагогічного мислення вагомий вплив мав досвід видатних композиторів, педагогів, музичногромадських діячів М. Лисенка, К. Стеценка, Б. Яворського з організації музичної освіти. Професіогенез педагога детермінували такі чинники, як виховання в спадковій родині священнослужителів, навчання в закладах духовної освіти, зокрема Шаргородському духовному училищі, Кам’янецьПодільській духовній семінарії (уроки в І. Лепехіна, Ю. Богданова), Петербурзькій придворній капелі; приватні уроки в Б. Яворського; співпраця з досвідченими педагогами-практиками (М. Лисенком, К. Стеценком, О. Кошицем, П. Козицьким, Б. Яворським та ін.); самоосвіта тощо. Вагоме значення для формування педагогічних ідей М. Леонтовича мала обізнаність з теорією ладового ритму професора Б. Яворського, творчими досягненнями 3 вітчизняних педагогів та передовими західноєвропейськими музичнопедагогічними системами. З’ясовано зміст музично-педагогічної діяльності педагога в Чуківській другокласній школі, духовному училищі міста Тиврова, церковноучительській школі в місті Вінниці, залізничній школі станції Гришино, Тульчинському єпархіальному жіночому училищі, Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, трудовій школі в місті Тульчин. Доведено, що М. Леонтович був видатним вітчизняним митцемпедагогом кінця XIX ‒ початку XX століття, універсальною особистістю, яка поєднувала різні види творчої діяльності – педагогічну (навчальнометодичну), композиторську, диригентську, фольклористичну, культурнопросвітницьку. Кожен із видів діяльності пройнятий національним характером творчості, «українською ідеєю» розбудови шкільництва, музичного, хормейстерського мистецтва, народної культури, держави. З’ясовано, що М. Леонтовичу вдалося закласти основи національної музичної педагогіки.^UThe dissertation is a historical and pedagogical study on the problem of pedagogical personology, in which the content of musical-pedagogical activities and pedagogical ideas of the outstanding composer, teacher, folklorist, musicsocial activist Mykola Dmytrovych Leontovich has fully been disclosed. The socio-historical and socio-cultural contexts of the formation of M. Leontovychʼs pedagogical views have been characterized. The results of the analysis of historical and pedagogical sources and archival materials made it possible to state that the shaping of M. Leontovychʼs pedagogical worldview, his formation as an innovative teacher, methodologist and, one of the founders of the national system of music education in Ukraine took place in the difficult period of the late 19th and early 20th centuries. The experience of outstanding composers, teachers and, musical and public figures M. Lysenko, K. Stetsenko, B. Yavorskyi in music education organisation significantly influenced his pedagogical thinking shaping. The professional genesis of the pedagogue was determined by the following factors upbringing in a hereditary family of clergymen, studies in institutions of spiritual education, in particular, the Shargorod Theological School, the Kamianets-Podilskyi Theological Seminary (lessons in I. Lepekhin, Yu. Bohdanov), the St. Petersburg Court Chapel; private lessons with B. Yavorskyi; cooperation with experienced teachers-practitioners (M. Lysenko, K. Stetsenko, O. Koshyts, P. Kozytskyi, B. Yavorskyi, etc.); self-education, etc. Familiarity with the theory of modal rhythm of professor B. Yavorskyi, creative achievements of domestic teachers and advanced Western European music- 11 pedagogical systems was of great importance for the formation of pedagogical ideas of M. Leontovych. The content of the music-pedagogical activity of a teacher has been clarified in the Chukiv two-class school, the theological school in the city of Tyvriv, the church teacherʼs school in the city of Vinnytsia, the railway school of the Grishino station, the Tulchyn diocesan womenʼs school, the Music and Drama Institute named after M. Lysenko,the labor school in the city Tulchyn. It has been proven that M. Leontovych was an outstanding national artistpedagogue from the end of the 19th – the beginning of the 20th century, a universal personality who combined various types of creative activity – pedagogical (educational and methodical), composing, conducting, folkloristic, cultural and educational. Each of the types of activity is imbued with the national character of creativity, the “Ukrainian idea” of building schooling, music, choral art, folk culture, and the state. It has been found that M. Leontovych managed to lay the foundations of national music pedagogy.

Дисертацію присвячено механізму правового регулювання сімейних відносин. Визначено стан наукової думки щодо механізму правового регулювання сімейних відносин та його іррелевантність із запитами (потребами) часу. Представлено візію правового регулювання сімейних відносин, яке має своєрідний механізм. Поняття механізму правового регулювання сімейних відносин сформульовано як скупчення правових засобів, способів і форм (юридичного інструментарію), злагоджена взаємодія яких спроможна впорядкувати сімейні відносини задля охорони, з одного боку, інтересів суб’єктів сімейного права (приватних інтересів), а із другого – інтересів сім’ї, як первинного і провідного осередка соціуму, та інтересів держави (публічних інтересів). Виявлено й охарактеризовано такі ознаки механізму правового регулювання сімейних відносин: а) цілепокладеність; б) поліелементність; в) конективність; г) алгоритмічність. Визначено, що до «архітектоніки» механізму правового регулювання сімейних відносин належать: а) норми сімейного права, правові звичаї, сімейні договори та домовленості; б) юридичні факти; в) сімейні правовідносини; г) акти здійснення і захисту сімейних прав та інтересів і виконання обов’язків; ґ) правова свідомість; д) правова культура.Сформульовано поняття норм сімейного права, а також виокремлено ознаки таких правових норм. Визначено поняття та ознаки (нормативність; оконтуреність; варіабельність) оціночних категорій в сімейному праві. Представлено класифікацію регулятивних (уповноважувальних, зобов’язуючих, заборонних) норм сімейного права. Охарактеризовано презумпції в сімейному праві, а також запропоновано закріпити в Сімейному кодексі України: а) презумпцію правозгідності сімейного договору; б) презумпцію правозгідності сімейної домовленості; в) презумпцію правозгідності усиновлення; г) презумпцію правозгідності удочеріння. Визначено, що норми сімейного права виконують регулятивну, правонадільну, мотивувальну та захисну функції.^UThe thesis focuses on the mechanism for the legal regulation of family relations. It estimates scientific thinking in terms of the mechanism for the legal regulation of family relations and its irrelevance to existing requests (needs). The thesis presents the vision of the legal regulation of family relations which has a specific mechanism. The mechanism for the legal regulation of family relations is defined as a accumulation of legal means, ways, and forms (legal tools) the coordinated interaction of which can bring harmony to family relations to protect interests of persons at family law (private interests) on the one hand, interests of the family as a primary and main social unit, and interests of the state (public interests) on the other hand.The present work has found and defined the following attributes of the mechanism for the legal regulation of family relations: a) purposefulness; b) multielement basis; c) connectivity; d) algorithmic basis. It has been determined that the "architectonics" of the mechanism for the legal regulation of family relations includes the following: a) family law provisions, legal customs, family agreements and arrangements; b) jural facts; c) family legal relationships; d) acts seeking to enforce and protect family rights and interests and fulfil obligations; e) legal awareness; f) legal culture.The thesis defines the concept of family law provisions and distinguishes their features.It contains the concept and attributes of evaluation categories in family law. This study presents the classification of regulatory (authorizing, binding, prohibiting) provisions of family law. It describes presumptions in family law and suggests establishing the following in the Family Code of Ukraine: а) the presumption of lawful of the family agreement; b) the presumption of lawful of the family arrangement; c) the presumption of lawful of the adoption of a boy; d) the presumption of lawful of the adoption of a girl. It has been determined that family law provisions serve regulatory, empowering, motivating, and protective functions. To expand the potential of the subsidiary application provisions of civil law provisions to regulate family relations, it has been offered to amend Part 1, Article 8 of the Family Code of Ukraine.The study presents arguments for applying legal analogy unless family relations are regulated: first – by the Family Code of Ukraine; second – by other regulations; third – by agreement; forth – by arrangement. Specialized family law regulations have been defined, and the attributes and system («sextet») of atypical family law provisions have been determined in the thesis. The definition «family law goals-provisions» has been suggested, and the functions which the abovementioned kind of atypical family law provisions serve have been determined and specified.

Дисертацію присвячено дослідженню юридичної природи інституту окремого проживання подружжя, правових підстав для його встановлення та припинення, правових наслідків, які наступають у зв'язку із встановленням або припиненням режиму окремого проживання подружжя, дослідженню відповідного зарубіжного та історичного досвіду.У роботі розроблено концепцію сучасного розуміння правового режиму окремого проживання подружжя, виявлення основних теоретичних та прикладних проблем даного сімейно-правового інституту, а також сформовано наукові висновки та пропозиції стосовно вдосконалення чинного сімейного законодавства у даній галузі дослідження.В роботі проведено аналіз теоретико-правових проблем визначення режиму окремого проживання подружжя у сімейному праві; з'ясовано поняття, основні риси та правова природа режиму окремого проживання подружжя в сімейному праві в контексті його співвідношення із суміжними правовими поняттями сімейного права; проаналізовано особливості встановлення, зміни та припинення режиму окремого проживання подружжя, в тому числі в судовому та договірному порядку; з'ясовано основні наукові підходи до класифікації та визначено зміст майнових юридичних наслідків режиму окремого проживання подружжя; розкрито зміст правових наслідків немайнового характеру у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя; запропоновано науково-обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню норм сімейного законодавства, якими врегульовано питання режиму окремого проживання подружжя в сімейному праві.^UThe dissertation is devoted to the study of the legal nature of the institution of separate residence of the spouses, the legal grounds for its establishment and termination, the legal consequences arising in connection with the establishment or termination of separate residence of the spouses, the study of relevant foreign and historical experience.The concept of modern understanding of the legal regime of separate residence of spouses, identification of the main theoretical and applied problems of this family law institute is developed, also scientific conclusions and offers concerning improvement of the current family legislation in this field of research are formed.The analysis of theoretical and legal problems of determining the regime of separate residence of spouses in family law is carried out in the work; the concepts, main features and legal nature of the regime of separate residence of the spouses in family law in the context of its relationship with related legal concepts of family law are clarified; the peculiarities of establishing, changing and terminating the regime of separate residence of the spouses are analyzed, including in court and by contract; the main scientific approaches to the classification are clarified and the content of the property legal consequences of the regime of separate residence of the spouses is determined; the content of legal consequences of non-material nature in case of establishing the regime of separate residence of the spouses is revealed; scientifically substantiated proposals for improving the norms of family law are proposed, which regulate the issue of the regime of separate residence of spouses in family law

Дисертація є комплексним науковим дослідженням цивільно-правового регулювання гарантій прав спадкоємців при спадкуванні за заповітом, під час якого виокремлено і встановлено особливості окремих наукових категорій та понять, а також розроблено і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного цивільного законодавства України з метою підвищення гарантованості прав спадкоємців.Відзначено, що проблема захисту прав спадкоємців традиційно досліджується в цивільно-правовій науці, а проте теоретично і практично невирішеними залишаються багато питань. Усе більш очевидною стає потреба у дослідженні проблем гарантованості прав спадкоємців на, що вказує судова практика.За результатами дисертаційного дослідження запропоновано власне бачення поняття гарантій прав спадкоємців. У широкому розумінні гарантії прав спадкоємців це - встановлені державою і закріплені в нормативно-правових актах, засоби і прийоми, використовувані уповноваженими законодавством суб'єктами (нотаріусами, спадкодавцем, обов'язковими спадкоємцями), які забезпечують спадкоємцям правові можливості для реалізації їх прав у відповідності з принципами – свободи заповіту і охорони інтересів сім'ї. У вузькому розумінні гарантії прав спадкоємців – це система засобів, що встановлена державою і закріплена в нормативно-правових актах, яка покликана захистити права спадкоємців від їх незаконного порушення. Виділено ознаки гарантій прав: 1) державна природа гарантій; 2) нормативно-правова закріпленість гарантій; 3) універсальний та безперервний характер гарантій; 4) визначають рівень розвитку суспільного життя; 5) покликані охороняти і захищати права людини і громадянина, оскільки вони закріплюють засоби забезпечення законності та охорони правопорядку, інтересів особистості, суспільства та держави.^UThe dissertation is a complex scientific research of civil law regulation of guarantees of heirs' rights in inheritance by will, during which features of certain scientific categories and concepts are singled out and established, as well as proposals for improving national civil legislation of Ukraine in order to increase the guarantees of heirs' rights.It is noted that the problem of protection of the rights of heirs is traditionally studied in the civil law science, but theoretically and practically many issues remain unresolved. The need to study the problems of guaranteeing the rights of heirs, as indicated by case law, is becoming more and more obvious.According to the results of the dissertation research, the own vision of the concept of guarantees of the rights of heirs is offered. In a broad sense, guarantees of the rights of heirs mean established by the state and enshrined in regulations, tools and techniques used by legally authorized persons (notaries, testator, mandatory heirs), which provide heirs with legal opportunities to exercise their rights in accordance with the principles of freedom of will and protection of family interests. In the narrow sense, the guarantee of the rights of heirs is a system of means established by the state and enshrined in regulations, which is intended to protect the rights of heirs from illegal violation.The following features of guarantees of the rights of heirs have been singled out: 1) directed to a specific circle of subjects - heirs; 2) intended to protect and defend the rights of heirs; 3) enshrined in regulations, particularly in the Civil Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Notaries»; 4) are based on the principles of protection of family interests; 5) arise from legal facts

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування ідейно-концептуальної і соціально-кадрової бази Народного Руху України як основи багатопартійності у 1989– 1992 роках. Актуалізація уваги до теми увиразнюється на тлі політичних процесів сьогодення, уваги до ролі особистості в історії, висвітлення державотворчої діяльності української інтелігенції, значення гуманітаристики у подоланні соціальних і політичних проблем, в обґрунтуванні концепції національно ідеї. Дисертант звернувся до фундаментальних розвідок, присвячених моделі розвитку українського суспільства, українській культурі, ментальності. Наукові праці Ади й Ігоря Бичків, Ігоря Захари, Сергія Кримського, Мирослава Поповича, Віталія Табачковського склали теоретичну основу дослідження. Магістральним методом дисертації щодо досягнення поставленої мети обрано історичний. Під час роботи використано такі наукові методи: компаративістський, системний, біографічний, феноменологічний, дескриптивний, завдяки яким вдалося розв'язати поставлені завдання. Порівняльно-історичний метод дозволив політичні події в Україні розкрити у контексті державотворчих процесів, що відбувалися у Прибалтиці, водночас визначити роль України у падінні імперії. У дослідженні залучено джерела, а саме: архівні матеріали, періодичні видання, відеоматеріали, інтерв'ю учасників подій, мемуарну спадщину. Проаналізовано програмні документи НРУ, УРП, ДемПУ, де виявлено пріоритет національної ідеї, розробленої і сформованої українською інтелігенцією. Рухівці, серед яких було багато науковців, письменників, журналістів залишили широкий масив літератури, завдяки чому джерельна база є достатньо широкою. Юрій Бадзьо, Володимир Василенко, Віталій Дончик, Іван Драч, Михайло Горинь, Левко Лук'яненко, Дмитро Павличко, Сергій Плачинда, Мирослав Попович, Леонтій Сандуляк, Веніамін Сікора, Лесь Танюк, В'ячеслав Чорновіл, Володимир Яворівський, як носії національних устремлінь, залишили не лише теоретичну спадщину, зокрема, написання провідних документів України, а й неоціненний досвід боротьби з комуністичною ідеологією, відстоювання демократичних і правових цінностей. Їх науковий, публіцистичний доробок дає глибоке розуміння процесу державотворення, формування національної ідеї. Праці провідних діячів НРУ є фундаментальними для вивчення демократичних перетворень в Україні. Враховуючи те, що масив створеної ними літератури великий і водночас різножанровий, від біографічної до історико-біографічної, підтримуваної документальними свідченнями, а також наукової, дає підстави розглядати їх праці як в історіографічному, так і в джерелознавчому аспекті. На підставі аналізу праць науковців з окресленої теми показано, що, незважаючи на 30-річню історію НРУ, досі залишаються нерозкритими певні її питання. У роботі розглянуто діяльність незалежних громадських організацій в Україні кінця 80-х рр. ХХ ст. для розуміння передумови створення Народного Руху України за перебудову. З'ясовано ініціативу письменників та науковців Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка у заснуванні вищезазначеної організації. Показано провідну роль у демократизації суспільства Спілки письменників, що стала оборонцем мови і культури. Ще в червні 1986 р. на з'їзді Спілки письменників Україні відкрито почали говорити про русифікацію й асиміляцію, утиски української мови, голодомор, Чорнобильську катастрофу. Проаналізовано проєкт програми Народного Руху України за перебудову, розкрито базові принципи та виявлено його значення. Найпотужнішими партіями, що створилися 1990 року, стали УРП і ДемПУ. Проаналізовано програмні документи УРП і ДемПУ, доповіді на Установчому з'їзді щодо з'ясування ідеології та реформаторської стратегії. Утворення однієї партії на основі НРУ Левко Лук'яненко виключав через широку його ідейну основу, Володимир Яворівський – через відсутність «динамічності», партію з мільйонами членів порівнював з армією, яка повинна підкорятися наказам згори. В'ячеслав Чорновіл розглядав це питання з позиції демократії, виступаючи за плюралізм, оскільки, на його думку, панування однієї партії є загрозою для демократії. В'ячеслав Чорновіл вважав, що НРУ має залишитися організацію, тільки 1992 р. НРУ стає партією. Отже, утворення на основі НРУ партій демократичного спрямування можна вважати об'єктивним і закономірним процесом. Показано діяльність НРУ як об'єднавчого ядра демократичних сил з метою їх консолідації у проведенні реформ, у побудові суверенної демократичної правової держави. Зокрема, аналізується утворення республіканського політичного блоку «Демократична Україна», а також Комітету «Референдум – суверенна Україна» та ін. Доводиться, що НРУ, посідаючи роль лідера патріотичного і політичного руху, був найбільш ініціативним рупором національної ідеї серед всіх демократичних сил, уособленням єдності патріотів країни заради здобуття незалежності України.^UThe dissertation presents the theoretical justification of the ideological- conceptual and social-personnel base of Narodnyi Rukh of Ukraine as the basis of multiparty system in 1989– 1992. The actualisation of attention to the topic is drawn on the background of today's political processes, diligence to the role of the individual in the history, elucidation of state-building activities of the Ukrainian intelligentsia, the importance of the humanities in overcoming social and political problems, in justification of concepts of the national idea. The dissertation respondent adverted to the fundamental research on the model of development of Ukrainian society, Ukrainian culture, and mentality. The scientific works of Ada and Ihor Bychko, Ihor Zakhara, Serhii Krymskyi, Myroslav Popovych, Vitalii Tabachkovskyi formed the theoretical basis of the study. The main method of the dissertation to achieve this goal that was chosen is historical. The following scientific methods were used within the work: comparative, systemic, biographical, phenomenological, descriptive, that made it possible to solve the set tasks. The comparative -historical method allowed to reveal the political events in Ukraine within the context of the state-building processes that took its place in The Baltics, at the same time to determine the role of Ukraine in the fall of the empire. The study includes sources, namely: archival materials, periodicals, videos, interviews with participants, memoir heritage. The program documents of NRU, URP, DPU were analysed, where the priority of the national idea, developed and formed by the Ukrainian intelligentsia, has been revealed. Rukhivtsy, among whom there were many scientists, writers, journalists, left a wide array of literature, so the source base is quite wide. Yurii Badzo, Volodymyr Vasylenko, Vitalii Donchyk, Ivan Drach, Mykhailo Horyn, Levko Lukianenko, Dmytro Pavlychko, Serhii Plachynda, Myroslav Popovych, Leontii Sanduliak, Veniamin Sikora, Les Taniuk, Viacheslav Chornovil, Volodymyr Yavornivskyi as bearers of national aspirations, left not only a theoretical legacy, in particular, the writings of leading documents of Ukraine, but also invaluable experience in combating against the communist ideology, upholding democratic and legal values. Their scientific and journalistic achievements give a deep understanding of the process of state formation, the formation of the national idea. The works of leading figures of the NRU are fundamental for the study of democratic transformations in Ukraine. The dissertation investigation takes into account the fact that the array of literature created by those leading figures is large and at the same time diverse, from biographical to historical-biographical, maintaining documentary evidence, as well as scientific, that gives grounds to consider their work in historical, graphical and source aspects. Based on the analysis of the works of scientists on this topic, it is shown that, despite the 30-year history of the NRU, some of its issues still remain unsolved. The dissertation gives the description of the activity of independent public organisations in Ukraine in the end of the 80s of the XX century to understand the preconditions for the creation of Narodnyi Rukh of Ukraine for restructuring. The dissertation reveals the initiative of writers and scientists of the Institute of Literature named after Taras Shevchenko in founding of organisation mentioned above. The leading role in the democratisation of the society of the Writers' Union, which became a defender of language and culture, has been shown. Back to June 1986, at the congress of the Writers' Union of Ukraine, they began to speak openly L. Lukianenko, S. Khmara, on the one hand, D. Pavlychko, I. Drach, on the other hand, saw the further fate of the Rukh in the creation of the party. And these ideas were implemented in 1990. This is how the Ukrainian Republican Party and the Democratic Party of Ukraine appeared. In May 1990, the Social Democratic Party of Ukraine was formed, where the main ideologue and one of the founders was the leader Viktor Vovk. Serhii Plachynda became the founder and leader of the Ukrainian Peasant Democratic Party, which was formed in June 1990.The activity of the NRU as a unifying nucleus of democratic forces in order to consolidate them in carrying out reforms, in building a sovereign democratic state governed by the rule of law has been shown in the dissertation. In particular, the formation of the republican political bloc “Democratic Ukraine”, as well as the Committee “Referendum – Sovereign Ukraine” and others have been analysed. It turns out that the NRU, playing the role of leader of the patriotic and political movement, was the most proactive speaker of the national idea among all democratic forces, the embodiment of the unity of the country's patriots for the independence of Ukraine.

Дисертацію присвячено комплексному теоретичному та практичному дослідженню права спільної сумісної власності на земельну ділянку, науковому аналізу особливостей правової регламентації виникнення, здійснення та припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, обґрунтування теоретичних положень щодо визначення правової природи відповідних відносин та практики їх реалізації. Зміст дисертації розкриває історичну ретроспективу становлення та розвитку правового регулювання спільної власності на земельну ділянку; досліджено зарубіжний досвід правового забезпечення спільної власності на земельну ділянку; поняття та ознаки відповідного правового явища, а також особливості суб'єктно-об'єктного складу права спільної сумісної власності на земельну ділянку, правові механізми його здійснення та припинення. Обґрунтовано теоретичні висновки щодо юридичної природи права спільної сумісної власності на земельну ділянку та запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень до земельного законодавства з метою удосконалення правової регламентації правовідносин даної сфери. У результаті проведеного дослідження отримано низку висновків і рекомендацій, що характеризуються науковою новизною. Так, у дисертації вперше запропоновано визначення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, як можливість двох та більше осіб, спільно, у випадках визначених законодавством, володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою на договірних засадах, з урахуванням обмежень визначених її правовим режимом. Серед ознак права спільної сумісної власності на землю виділено наступні: множинність суб'єктного складу, що включає двох та більше осіб як суб'єктів власності на одну земельну ділянку; законодавче обмеження суб'єктів спільної сумісної власності, як правило фізичними особами (крім випадків визначених законом, зокрема співвласників багатоквартирного будинку); єдність об'єкта права, як окрему земельну ділянку; подвійний характер правого режиму земельної ділянки, що включає договір сторін про порядок її використання та межі визначені земельним законодавством; обмеження об'єктного складу земельною ділянкою з визначеним цільовим призначенням; наявність двох груп правовідносин, які реалізуються в процесі здійснення права спільної сумісної власності та включають зовнішні і внутрішні відносини; можливість визначення часток співвласників; особливий порядок поділу земельної ділянки за умови попереднього визначення розміру земельних часток; необхідність досягнення спільного рішення щодо умов відчуження земельної ділянки як об'єкта відповідних прав.^UThe dissertation deals with the complex theoretical and practical study of the right of joint property of a land plot, scientific analysis of the peculiarities of the legal regulation of the emergence, implementation and termination of the right of joint property of a land plot, substantiation of theoretical provisions for determining the legal nature of the relevant relations and the practice of their implementation. The content of the dissertation reveals the historical retrospective of the formation and development of legal regulation of joint property of a land plot; foreign experience of legal provision of joint property of a land plot was studied; the notion and the features of the relevant legal phenomenon, as well as the peculiarities of the subject-object composition of the right of joint property of a land plot, legal mechanisms for its implementation and termination were determined.Theoretical conclusions on the legal nature of the right of joint property of a land plot were grounded and the proposals for making changes and additions to land legislation in order to improve the legal regulation of legal relations in this area were offered.As a result of the conducted research, a number of conclusions and recommendations were obtained, which are characterized by scientific novelty. Thus, the dissertation for the first time proposes the definition of the right of joint property of a land plot as the possibility of two or more persons to jointly, in cases specified by law, own, use and dispose of a land plot on a contractual basis, taking into account the restrictions set by its legal regime.Among the features of the right of joint property of a land plot are the following: the multiplicity of the subject composition, which includes two or more persons as subjects of property of one land plot; legislative restriction of subjects of joint property, as a rule, by natural persons (except for cases specified by law, in particular, co-owners of a block of flats); unity of the object of law as a separate land plot; the dual nature of the legal regime of a land plot, which includes the agreement of the parties on the procedure for its use and the boundaries determined by the land legislation; restriction of the object composition of the land plot with the determined allowable use; the presence of two groups of legal relations that are implemented in the process of exercising the right of joint property and include external and internal legal relations; the ability to determine the shares of co-owners; special procedure for division of a land plot under the condition of preliminary determination of the size of land shares; the need to reach a joint decision on the conditions of alienation of a land plot as an object of relevant rights.

Грація Деледда (1871 – 1936) – відома сардинська письменниця, перша лауреатка Нобелівської премії з літератури серед жінок в Італії і друга серед жінок у світі (після шведської письменниці Сельми Лагерлеф). Її твори увібрали в себе риси усіх літературних течій кінця ХІХ – початку ХХ століття, і стали джерелом натхнення для наступних поколінь митців (зокрема, можна відслідкувати паралелі із нині популярною Еленою Ферранте). Романи і оповідання Деледди у свій час стали відомими на весь світ, і були перекладені різними мовами. Тема дослідження є актуальною в сфері перекладознавства та італійського літературознавства в Україні, оскільки постать нобелівського лауреата Грації Деледди не є достатньо вивченою в працях вітчизняних дослідників, а отже ця робота є одним і з перших поглиблених досліджень перекладу творів сардинської письменниці на території України.Метою дослідження було визначити основні домінанти індивідуального стилю письменниці, дослідити способи відтворення таких домінант у перекладі, а також прослідкувати взаємодію індивідуального стилю автора з індивідуальними стилями перекладачів.Матеріалом дослідження виступили чотири романи письменниці та їх переклади: «Плющ» (1908) (переклад Леоніда Пахаревського 1911 року), «Лихим шляхом» (1896) (переклад Надії Кибальчич 1913 року), «Тростини на вітрі» (1913) (переклад Віктора Шовкуна 1975 року), «Мати» (1920) (переклад Анатоля Перепаді 1975 року). Щодо структури роботи: дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків.У першому розділі оглянуто основні течії та напрямки в італійській літературі кінця ХІХ-початку ХХ століття, визначено характерні риси творчості Грації Деледди та лексичні домінанти її ідіостилю, а також і окреслено методологію дослідження.В другому розділі презентовані матеріали дослідження і розглянуті особливості відтворення у перекладі кожної із лексичних домінант ідіостилю письменниці.Третій розділ присвячено дослідженню взаємодії індивідуального стилю перекладача та індивідуального стилю автора, а також аналізу основних помилок перекладачів.^UGrazia Deledda (1871 – 1936) is a famous Sardinian writer, the first winner of the Nobel Prize in Literature among women in Italy, and the second among women in the world (after the Swedish writer Selma Lagerlef). Her works have absorbed the features of all literary movements of the late nineteenth and early twentieth centuries, and have become a source of inspiration for future generations of writers (in particular, we can trace parallels with Elena Ferrante). Deledda's novels and short stories became known throughout the world and translated into various languages. But like the works of many other Italian writers, her creative heritage in Ukraine is not studied well, especially in the field of translation studies.Therefore, the aim of the research was to identify the main dominants of the writer's individual style and the ways of reproduction of such dominant in translation, as well as trace the interaction of the author's individual style of and the individual style of translators.Regarding the structure of the work: the dissertation consists of in an introduction, three chapters with conclusions, general conclusions, literature references and additional materials.In the first chapter we examined and the main movements and in Italian literature of the late nineteenth and early twentieth century, described the main features of Grazia Deledda's works, defined lexic dominants of her idividual style and outlined a methodology for the study.In the second chapter we described the research matherials and discussed the ways of translation of each lexical dominant of the writer's individual style.The third chapter is devoted to the study of the interaction of the individual style of the translator and the individual style of the author, as well as the analysis of the main errors of the translators.

Дисертацію присвячено дослідженню та аналізу основних теоретико- правових та практичних проблем застосування публічного порядку в міжнародному приватному праві України та праві ЄС, питань взаємодії та аспектів гармонізації публічного порядку України та ЄС, а також формулюванню наукових висновків та пропозицій щодо вдосконалення нормативних підходів із зазначених вище питань на основі аналізу законодавчих та доктринальних джерел, судової практики і сучасного зарубіжного правового інструментарію.Запропоновано розглядати поняття застереження про публічний порядок у широкому та вузькому значеннях. У широкому – це норма права, яка врегульовує відносини ускладнені іноземним елементом у випадку, коли застосування іноземного права чи виконання іноземного рішення (суду чи арбітражу) суперечить публічному порядку країни суду; у вузькому – це сукупність передбачених відповідною нормою права прийомів правового впливу (правових інструментів) з допомогою яких ця норма права дозволяє здійснити врегулювання відносин ускладнених іноземним елементом у разі наявності конфлікту публічного порядку країни суду з іноземним правом чи рішенням суду (арбітражу).Доведено, що критеріями визначення (оцінки) судом або арбітражем наслідків застосування іноземної правової норми та встановлення її «явної несумісності» з правом ЄС є: 1) наявність нормативної вказівки на рівні актівЄС щодо застосування застереження про публічний порядок; 2) належність спірних правовідносин до пріоритетних приватноправових сфер, стосовно регулювання яких норми права ЄС матимуть властивість прямої дії (захист прав споживачів, окремі аспекти транспортного, енергетичного права тощо); 3) «зовнішній» для європейського правопорядку характер застосовуваного права – право держави, що не є членом ЄС.Зроблено висновок про те, що стосовно співвідношення категорій публічного порядку ЄС та публічного порядку України спостерігається поступова конвергенція, наближення елементів, що складають зміст публічного порядку в українській правовій системі стосовно права ЄС. Це відбувається як через належність до спільного простору правових цінностей через входження до Ради Європи та застосування національними судами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і практики ЄСПЛ, так у зв'язку з євроінтеграційними процесами.^UThe dissertation is devoted to research and analysis of the main theoretical legal and practical problems of public policy in private international law of Ukraine and EU law, issues of interaction and harmonization of public policy of Ukraine and the EU, as well as the formulation of scientific conclusions and proposals for improving regulatory approaches, based on the analysis of legislative and doctrinal sources, judicial practice and modern foreign legal instruments.It is proposed to consider the concept of a public policy clause in a broad and narrow sense. Broadly, it is a rule of law that regulates relations complicated by a foreign element in the case when the application of foreign law or the execution of a foreign decision (judicial or arbitration) is contrary to the public policy of the country of the court; in the narrow sense, it is a set of methods of legal influence (legal instruments) provided by the relevant rule of law by means of which this rule of law allows to settle relations complicated by a foreign element in case of conflict of public policy with foreign law or court decision (arbitration award).It is proved that the criteria for determining (assessing) by a court or arbitration the consequences of the application of a foreign legal norm and establishing its «obvious incompatibility» with EU law are: 1) the presence of normative guidance at the level of EU acts 2) the affiliation of the disputed legal relations to the priority areas of private law, in relation to the regulation of which the rules of EU law will have the property of direct action (consumer protection, certain aspects of transport, energy law, etc.); 3) «external» to the European legalorder nature of the applicable law – the law of a state that is not a member of the EU.It is concluded that in relation to the ratio of categories of public order of the EU and public policy of Ukraine there is a gradual convergence, approximation of the elements that make up the content of public policy in the Ukrainian legal system in relation to EU law. This is due both to belonging to a common space of legal values through accession to the Council of Europe and the application by national courts of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and the case law of the European Court of Human Rights.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням цивільно-правового регулювання альтернативних засобів розрахунків в сфері електронної комерції, під час якого визначено особливості окремих наукових категорій та понять, а також розроблено та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного цивільного законодавства України з метою підвищення ефективності регулювання відносин між платниками та отримувачами оплати при виконанні електронних правочинів та здійсненні дистанційних розрахунків в сфері електронної комерції.В результаті здійснення дослідження визначено поняття категорії «електронна комерція», яку пропонується поширити на правовідносини, що виникають не тільки в результаті укладання електронних (комерційних) правочинів, а і на відносини, пов'язані з інформаційними послугами, надання яких не оплачується їх одержувачами, обумовлені настанням позитивного соціального ефекту.В дисертаційній роботі досліджено визначення поняття, особливостей та видів розрахунків в сфері електронної комерції. За результатами дисертаційного дослідження запропоновано класифікацію розрахунків в сфері електронної комерції за визначеними критеріями – готівкові, безготівкові, електронні розрахунки. Визначено особливі ознаки електронних розрахунків як умовної категорії та надбудови над класичними (готівковими та безготівковими) видами розрахунків. В ході дисертаційного дослідження виокремлено та надано характеристики найбільш сучасним засобам розрахунків, таким як мобільні гроші, електронні гроші, криптовалюти та інші віртуальні активи.^UThe dissertation is a complex scientific research of civil law regulation of alternative means of payment in the field of e-commerce, during which features of certain scientific categories and concepts are defined and offers on improvement of the national civil legislation of Ukraine for increase of efficiency of regulation of relations between payers and recipients of payments for electronic transactions and remote payments in the field of e-commerce.As a result of the study, the concept of the category «e-commerce», which is proposed to extend to legal relations arising not only because of electronic (commercial) transactions, but also to relations related to information services, the provision of which is not paid by their recipients, due to the onset of a positive social effect.In the dissertation work the definition of the concept, features and types of the settlements in the field of e-commerce is investigated. According to the results of the dissertation research, the classification of the settlements in the field of e-commerce according to certain criteria - cash, non-cash, electronic payments is proposed. Special features of electronic settlements as a conditional category and superstructure over classical (cash and non-cash) types of settlements are determined. During the dissertation research the characteristics of the most modern means of payment, such as mobile money, electronic money, cryptocurrencies and other virtual assets, are singled out and given.

Дисертацію присвячено визначенню загальних закономірностей та видових особливостей джерел цивільного договірного права, а також розробленню науково-теоретичних пропозиції для вирішення проблемних питань у сфері правового регулювання цивільних договірних відносин.Виділено ознаки джерел цивільного договірного права: 1) обов'язковість застосування для конкретних учасників договірних правовідносин; 2) спрямованість на правове регулювання майнових відносин; 3) сторони договору є суб'єктами правотворчості, оскільки самостійно визначають умови договору з урахуванням обмежень, передбачених законом; 4) вплив норм природного права та норм моралі на процес правотворчості.Запропоновано визначення поняття джерела цивільного договірного права. Це зовнішня форма вираження норм цивільного права, спрямованих на правове регулювання майнових відносин, що виникають на підставі цивільно-правового договору між конкретними особами, які є суб'єктами правотворчості у визначенні умов договору, крім випадків, передбачених законом, із урахуванням вимог природного права та норм моралі. Зроблено висновок про те, що норми природного права та норми моралі не є джерелами цивільного договірного права (позитивного права), однак тісно з ними пов'язані, що виявляється у такому: 1) за змістом норми позитивного права не повинні суперечити нормам природного права та моралі, які є способом оцінки складової джерел правотворчості; за наявності такого факту джерела позитивного права визнаються недійсними повністю або частково; 2) норми природного права та моралі впливають на прийняття норм позитивного права, зокрема вдосконалення процесів правотворчості; 3) норми природного права та моралі можуть мати юридичну силу у разі їх закріплення у джерелах права.З'ясовано, що джерела цивільного договірного права застосовуються для правового регулювання договірних відносин із урахуванням «пандектної системи», тобто залежно від наявності загальних і спеціальних джерел права, а також їх внутрішньої структури (загальних і спеціальних норм права). При цьому загальні джерела права і норми права застосовуються у випадках відсутності чи недостатності правового регулювання конкретних договірних відносин спеціальними джерелами права і нормами права.^UThe dissertation is devoted to the definition of general consistent patterns and specific features of the sources of civil contract law, as well as the development of scientific and theoretical proposals for solving problems in the field of legal regulation of civil contractual relations.The signs of sources of civil contract law are singled out: 1) obligatory application of contractual legal relations for specific participants; 2) focus on the legal regulation of property relations; 3) the parties to the contract are the subjects of law-making, as they independently determine the terms of the contract, taking into account the restrictions provided by the law; 4) the influence of natural law and rules of morality on the law-making process.The definition of the concept of the source of civil contract law is offered. This is an external form of civil law expression, aimed at the legal regulation of property relations arising from a civil contract between specific persons who are the subjects of law-making in determining the terms of the contract, except as provided by the law, taking into account the requirements of natural law and rules of morality.It is concluded that the rules of natural law and morality are not sources of civil contract law (positive law), but are closely related to them, which is manifested in the following: 1) the content of the rules of positive law should not contradict the rules of natural law and morality, which are a way to assess the component of the sources of law-making; subject to the existence of such a fact, the sources of positive law are recognized as invalid in whole or in part; 2) the rules of natural law and morality influence the adoption of positive law rules, in particular the improvement of law-making processes; 3) the rules of natural law and morality may be legally binding in the case of their consolidation in the sources of law.It is clarified that the sources of civil contract law are used for legal regulation of contractual relations taking into account the “pandect system”, i. e. depending on the availability of general and special sources of law, as well as their internal structure (general and special rules of law). Whereupon, the general sources of law and rules of law are applied in the cases of absence or insufficiency of legal regulation of specific contractual relations by special sources of law and rules of law.

Дисертацію присвячено дослідженню поняття, юридичної природи інституту фактичних шлюбних відносин та правових наслідків, які наступають у зв'язку із визнанням факту їх наявності учасниками таких відносин та судом, який розглядає справу про встановлення факту, який має юридичне значення, формулювання наукових висновків та пропозицій щодо удосконалення сімейного законодавства України з предмету дослідження.В роботі на підставі вивчення досягнень сімейно-правової доктрини проведено аналіз теоретико-правових засад дослідження інституту фактичних шлюбних відносин в сімейному праві, їх поняття, структури та правової природи; виявлено особливості становлення та розвитку законодавства, що діяло на українських землях, щодо правового регулювання фактичних шлюбних відносин; досліджено зарубіжний досвід правового регулювання фактичних шлюбних відносин; розкрито зміст майнових правових наслідків у фактичних шлюбних відносинах, в тому числі щодо права спільної сумісної власності на майно, набуте у фактичних шлюбних відносинах, отримання права на утримання з боку іншого учасника фактичних шлюбних відносин, набуття інших майнових прав, які встановлені чинним законодавством; розкрито правові наслідки перебування у фактичних шлюбних відносинах немайнового характеру; із врахуванням досягнень юридичної доктрини, зарубіжного досвіду та правозастосовчої практики обґрунтовано необхідність виділення інших правових наслідків перебування у фактичних шлюбних відносинах; викладено пропозиції та рекомендації теоретичного та практичного характеру щодо удосконалення чинного законодавства у розрізі теми дослідження.^UThe dissertation is devoted to the research of the concept, legal nature of the institute of actual marital relations and legal consequences arising in connection with the recognition of their existence by the participants of such relations and the court considering the case of establishing the fact of legal significance, formulating scientific conclusions improvement of family legislation of Ukraine on the subject ofresearch.In the work on the basis of studying the achievements of family law doctrinethe analysis of theoretical and legal bases of research of institute of actual marital relations in family law, their concepts, structure and legal nature is carried out; features of formation and development of the legislation operating on the Ukrainian lands concerning legal regulation of actual marital relations are revealed; the foreign experience of legal regulation of actual marital relations is investigated; the content of property legal consequences in actual marital relations is revealed, including the right of joint joint ownership of property acquired in actual marital relations, obtaining the right to withhold from another participant of actual marital relations, acquisition of other property rights established by current legislation; the legal consequences of being in a de facto marital relationship of a non-material nature are revealed; taking into account the achievements of legal doctrine, foreign experience and law enforcement practice, the need to highlight other legal consequences of being in an actual marital relationship is justified; proposals and recommendations of theoretical and practical nature on the improvement of current legislation in the context of the research topic are presented.The dissertation concludes that the participants of the actual marital relationship are equal in rights with the spouses in the registered marriage, including in the aspect of recognition of the presumption of common property acquired in the respective legal relations, except when the respective property is personal private property of one participant of the actual marital relationship; realization of property rights and obligations arising from this property; the necessity of equalization of spouses in a registered marriage and participants of actual marital relations in alimony and inheritance legal relations, as well as in the implementation of personal non-property rights is substantiated, in connection with which appropriate amendments to the Family and Civil Codes are proposed.