Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Розглянуто супроводжувальну дію в сучасній німецькій мові як один з засобів відображення категорії часу в мові. Зроблено всебічний аналіз впливу, який мають на дане мовне явище темпоральність, часова локалізованість, аспектуальність, таксис і часовий порядок. Визначено, що супроводжувальною є дія, що відбувається одночасно з головною в єдиний проміжок часу, здійснюється єдиним суб'єктом дії та має певне формальне вираження щодо головної дії. Розглянуто два типи синтаксичних конструкцій, які мають у своєму складі супроводжувальну дію - прості ускладнені та складнопідрядні речення. Дані конструкції зумовлені ієрархічними відношеннями між головною та супроводжувальною діями. У простому ускладненому реченні виділено регулярні та частотні засоби вираження супроводжувальної дії: дієприкметник I, прикметниково-субстантивні сполучення з іменами дії, дієприкметниковий зворот з дієприкметником II, конструкція з абсолютним знахідним, інфінітивний зворот ohne ...zu + інфінітив. Вказані засоби мають певні відмінності щодо частоти вживання, а також у репрезентації власне супроводжувальної дії. Зазначено, що взаємодія таких факторів, як значення сполучника та дієслова, дієслівних форм і граничної/неграничної семантики дієслівних лексем має насуттєвіший вплив на вираження супроводжувальної дії. вживанні дієслівних лексем у складнопідрядних реченнях цього типу.

  Скачати повний текст

Надано загальну лінгвістичну характеристику професійного дискурсу на матеріалі українських, російських і англійських спеціальних текстів (економічної, політичної, історичної, технічної, математичної, військової, лінгвістичної, літературознавчої, біологічної сфер). Визначено його інваріант, критерії професійності / непрофесійності, кваліфікаційні ознаки професійного дискурсу. З'ясовано принципи, за якими він будується. Проаналізовано лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні характеристики. Виявлено специфіку категорій "адресант" і "адресат". Охарактеризовано їх типи, визначено функції мовної особистості у професійному дискурсі. Кваліфіковано креативні та шаблонні засоби професійної номінації (українську, російську й англійську мови). З'ясовано специфіку функціонування певних лексико-граматичних категорій (дієслова, прикметника, дієприкметника, прислівника, числівника). Визначено складові поняття "професійна норма". Типологізовано порушення літературної та професійної норм у цьому дискурсі.

  Скачати повний текст

Вивчено структурні та семантичні особливості фінітних підрядних додаткових речень та їх функціонально-семантичні еквіваленти у мові давньоанглійського періоду. До основних маркерів складнопідрядного речення з підрядним додатковим належать семантика й аргументне оточення предиката головного речення. Встановлено, що VS-порядок слів у головних реченнях відзначається прямою залежністю від жанру твору, в якому він вживається. Для підрядних додаткових речень прозових і поетичних творів SOV-порядок слів є базовим. Виявлено, що у давньоанглійських прозових і поетичних творах межова структура v - V переважає у підрядних додаткових реченнях прозових джерел. Виділено три основні структурні типи складнопідрядних речень з підрядними додатковими: з однаковими суб'єктами головних і підрядних додаткових речень, з однаковими об'єктами головних речень і суб'єктами підрядних додаткових речень і з різними суб'єктами головних і підрядних додаткових речень за структурно відсутніх об'єктів у головних реченнях. Доведено, що функціонально-семантичними еквівалентами фінітних підрядних додаткових речень на глибинному рівні постають нефінітні форми -- інфінітив і дієприкметник з їх аргументами, а також дієприкметникові, інфінітивні та неповні інфінітивні конструкції у синтаксичній функції комплемента.

  Скачати повний текст

Досліджено давньоанглійські підрядні причинові речення, що перебувають у процесі активного формування у даний період. Відзначено, що основними маркерами гіпотаксису є сполучні засоби, які характеризуються полісемантичністю та не вказують на тип зв'язку в реченні. Показано, що поліфункціональність сполучників призводить до того, що в ряді випадків немає чіткої межі між причиновими, часовими, порівняльними та цільовими підрядними реченнями. Для мінімізації синтаксичної неоднозначності вживаються окремі моделі порядку слів у головному та підрядному реченнях - умовний спосіб дієслова, порядок розташування головного та підрядного речень. Дані ознаки підрядності характеризують окремі залежні предикативні одиниці, але не є обов'язковими для підрядних причинових речень у цілому. У зазначений період абсолютна дієприкметникова конструкція є єдиним типом незалежних неособово-дієслівних конструкцій, що може вважатися синтаксичним синонімом підрядного причинового речення.

  Скачати повний текст

Розглянуто синтагматичні та дериваційні відношення, в які вступають субстантивовані дієприкметники, місце субстантиватів у семантичній парадигмі іменників-девербативів. Визначено, що у разі субстантивації дієприкметник набуває як типової для субстантивів сполучуваності, так і нетипового для іменників контексту. Аналіз семантичних особливостей таких дієприкметників зроблено з урахуванням їх валентнісних зв'язків і властивості займати в лексико-семантичній парадигмі іменників, мотивованих дієсловом, такі позиції, в яких реалізуються суб'єктно-результативні відношення. На підставі аналізу особливостей функціонування субстантивованих дієприкметників у різних писемних стилях української мови виявлено, що їх виникнення відбиває дві тенденції розвитку мови, - прагнення до економності знакової системи та розширення її виражальних можливостей. Показано, що відсутність одного з складників у мові як системі компенсується за рахунок одиниць іншого рівня.

  Скачати повний текст

Проведено системне дослідження можливостей та умов реалізації явища синтаксичної синонімії на матеріалі простих, ускладнених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами речень та складнопідрядних конструкцій у сучасній сербській мові. Проаналізовано функціональні особливості та внутрішньоструктурні семантико-синтаксичні співвідношення досліджуваних конструкцій; комплексно описано основні семантико-синтаксичні типи напівпредикативних синтаксичних зворотів і встановлено закономірності їх синонімії з підрядними синтаксемами у поліпредикативних реченнях.

  Скачати повний текст

Розкрито теоретичні аспекти складнопідрядних речень з підрядними означальними в сучасній польській мові, проаналізовано особливості цього типу речень і сполучні засоби, їх первинні функції та еволюцію в процесі функціонування. Наведено класифікацію складнопідрядних речень на підставі формальних, структурних і семантичних ознак, визначено основні структурно-семантичні та формально-граматичні особливості цього типу речень, уточнено відмінності між окремими підтипами підрядних означальних речень. Доведено, що в польській мові складнопідрядні речення з підрядними означальними і прості речення з відокремленими дієприкметниковими зворотами є функціонально-семантичними еквівалентами, однак цей процес взаємопереходу чи трансформації залежить від стилю і граматичних особливостей, в якому функціонує ця синтаксична одиниця. На матеріалі оригінальних і перекладних текстів (польських джерел українською мовою) виявлено спільні та відмінні характеристики підрядних означальних речень в обох мовах. Зазначено, що, не враховуючи спільне походження (беручи до уваги розвиток структури складного речення в слов'янських мовах), граматична природа підрядних означальних речень польської та української мов не завжди є однаковою, що простежується за порівняльного аналізу (на грунті двох мов).

  Скачати повний текст

Досліджено основні структурні та функціональні особливості абсолютної дієприкметникової конструкції (АДК) у мові середньоанглійського періоду. Визначено критерії відмежування АДК від інших типів дієприкметникових зворотів та абсолютних конструкцій. Розглянуто історичні умови розвитку АДК у середньоанглійський період з урахуванням даних попереднього етапу розвитку мови. Визначено синтаксичний статус АДК. Доведено предикативність дієприкметника та розкрито структурні та функціональні умови існування дієприкметникової конструкції з урахуванням діалектної взаємодії у середньоанглійський період.

  Скачати повний текст

Проаналізовано епітети за структурою епітетних словосполучень, що становлять характеристичну ознаку ідіолекту Івана Багряного. Вперше введено у науковий обіг новий фактичний матеріал з недостатньо вивченої мовотворчості І.Багряного. Запропоновано осмислення явища епітетизації у лексико-семантичному та лексико-асоціативному полі "страждання людини в екстремальних умовах". Досліджено сполучуваність прикметників і дієприкметників з дистрибутами людина, люди, істота, істоти, а також іменниками, які становлять основу опису зовнішнього та внутрішнього портрета людини (обличчя, очі, голос, серце, душа, слово, біль, лють, розпач, зневіра тощо). Визначено функціональний обсяг найчастотніших епітетів, які містять у своїй семантиці компонент "інтенсивність вияву ознаки": божевільний, несамовитий, скажений, шалений, пекельний, жахливий.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структуру пізньолатинського речення, в якій відображено зміни, зумовлені поступовим переходом від синтетичної до аналітичної конструкції. Наведено погляди римських риторів та граматиків щодо послідовності елементів речення, які дозволяють зрозуміти той факт, що порядок слів у класичній латині був відносно вільним, не мав граматичного значення і належав до сфери стилістики. Вивчення структурних змін у пізньолатинському реченні здійснено на базі вербоцентричної концепції, тобто порядок послідовності елементів визначається їх положенням щодо дієслова-присудка. Досліджено позицію дієслова-присудка у головному та підрядному реченні, а також її зміни у порівнянні з положенням у реченні класичної латинської мови. Розглянуто положення щодо дієслова-присудка підмета, прямого та непрямого додатків, обставин й обставинних конструкцій різного типу у головному та підрядному реченні. Розглянуто розвиток конструкції - іменник і його означення: прикметник, займенник, числівник, дієприкметник, атрибутивний генетив. Визначено чинники, що зумовили зміни у структурі речення, зокрема, закономірний внутрішній розвиток мови, вплив класичної конструкції й екстралігвістичних факторів.

  Скачати повний текст

На підставі лінгвістичного аналізу термінологічних одиниць, стандартів та спеціальних текстів досліджено нормативність суфіксальних дериватів у професійній термінології. Охарактеризовано основні тенденції кодифікації технічних термінів. Розкрито механізм утворення та словотвірні категорії термінологічних одиниць. Систематизовано ад'єктивні словотворчі афікси на категорійній основі. Встановлено нормативність суфіксальної деривації дієприкметників для вираження ознаки за відношенням до дії. Обгрунтовано поняття "дериваційна професійно-термінологічна норма", наведено практичні рекомендації щодо унормування технічних термінів.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно визначено поняття „напівпредикативний ад'єктивний компонент” з опертям на його формально-граматичні, семантико-синтаксичні та функційні особливості. Уточнено граматичний статус та ономасіологічні параметри ад'єктива як власне-прикметника та віддієслівного прикметника (дієприкметника). У процесі аналізу основної та вторинної пропозицій виявлено типи реалізацій семантико-синтаксичних відношень, що репрезентовані категоріями відносної темпоральності, відносної модальності та часткової персональності. Виокремлено 59 моделей НАК, центральну позицію в яких посідає ад'єктив, здатний поєднуватися як із валентно зумовленими субстанційними синтаксемами, так і з валентно не зумовленими – адвербіальними. Ключові слова: просте ускладнене речення, напівпредикативний ад'єктивний компонент, семантика, синтагматика, валентнісні можливості ад'єктива, модель напівпредикативної ад'єктивної конструкції, базовий і вторинний предикати, семантико-синтаксичні відношення, субстанційні синтаксеми, адвербіальні синтаксеми.^UThe research focuses on the study of the phenomenon of syntactic complication of a simple sentence structure by semipredicative adjectival components (traditionally known as detached participle and verbal adverb phrases) with the inherent potential predicativeness. The scientific novelty of the research results consists in the definition of SAC based on its formally-grammatical, semantic-syntactical and functional features. The establishment of basic types of realization of semantic-syntactical relations between primary and secondary propositions. The typology of models of valency efficiency of the adjective has been offered; multi-componential combinations of a secondary predicate with substantival syntaxemes (subjective, objective, addressed, instrumental, locative) have been distinguished as well as adverbial syntaxemes with temporal, causative, concessive, purpose, conditional, comparative and characterizing meanings. Key words: simple complicated sentence, semipredicative adjectival component, semantic, syntagmatic, combinability possibilities of the adjective, model semipredicative adjectival constructions, primary and secondary predicates, semantic-syntactical relations, substantival syntaxemes, adverbial syntaxemes.