Дисертація є комплексним дослідженням неоміфологізмів у живописній творчості випускників НОАМА у 1980–1990-х років. Головна мета дослідження – вивчити сюжети, теми, образи і символи у живописі випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які були створені у 1980–1990-х роках та стали частиною національного міфу, тобто усталилися в культурно-мистецькому просторі та зчитуються як питомо українські.Визначено, що питанню неоміфологізму та зв’язкам національних міфів із мистецтвом присвячено чимало праць, проте ступінь вивченості питання в українському мистецтвознавстві залишається невичерпним. Тематика не розглядалася комплексно, із залученням наукових розвідок суміжних дисциплін. Застосування міжгалузевого та контекстуального методів дослідження проявило перспективність дослідження та нові потенційні вектори, адже культурні міфи та національні міфологеми в мистецтві знаходяться на перетині таких галузей, як-от філософія, культурологія, образотворче мистецтво, мистецтвознавство, соціологія, психологія, а також нових галузей, як реклама та дизайн.Актуалізують тему і новітні наукові розвідки, здійснені за суміжними темами, а також достатня часова дистанція, яка дозволяє прослідкувати генезис ключових образів і символів та дає можливість визначити, які з них інтегрувалися в національну культуру й увійшли до сучасного українського міфу, а які були лише тимчасовим явищем. У дисертації визначено основні теми, символи, сюжети та образи, до яких зверталися київські художники на початку Незалежності, працюючи над національними темами. Це у свою чергу виявило не лише істинні патерни національної культури, а також проявило нав’язані радянським минулим стереотипи.Схарактеризовано типологію провідних жіночих образів, котрі сприймаються українським етносом як національні символи й тепер належать до культурного коду нації.Визначені головні джерела, до яких зверталися художники задля формування нової образно-пластичної мови. У прагненні повернути в мистецький дискурс власну історію та культуру художники жанрового живопису вдавалися до переосмислення тем і формальних ознак попередніх епох (особливо авангарду, українського бароко, давньоруського мистецтва доби Київської Русі та трипільських орнаментів) і народного мистецтва (передусім декоративно-ужиткового, особливо вишивки, ткацтва, лозоплетіння та гончарства).Встановлено роль сакрального мистецтва та окремих сюжетів у формуванні київського живопису наприкінці ХХ століття та значимість майстерні храмової культури під керівництвом М. А. Стороженка.Обґрунтовано провідну роль окремих символів як культурних кодів етносу (земля, ґрунт, глина, колесо, дім, мати, козак, кінь, дерево, степ, трипільський орнамент), які формують національну міфологію.Доведено, що національні травми займають важливе місце в культурі українського етносу, а також вплинули на формування самоідентифікації та стали частиною національного міфу. Наприкінці ХХ століття у живописній практиці сформувалися образи, якими послуговуються митці, звертаючись до окремих драматичних подій, які належать до національних травм, зокрема для зображення Голодомору 1932–1933 років.Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні та систематизації строкатого розмаїття тем, ідей, сюжетів та образів на полотнах художників різних стилістичних та ідейних напрямів, з яких формувалося сучасне українське образотворче мистецтво. Міжгалузева тематика та отримані результати відкривають широкий потенціал можливостей застосування для підготовки навчальних матеріалів, практичного використання в галузях образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, філософії, культурології, соціології, психології, а також в інших мистецьких дослідженнях.^UThe dissertation is a comprehensive study of neo-mythologism in the painting of NAOMA graduates in the 1980s and 1990s. The scientific task of the thesis is to systematize and typologize images and symbols in the works of Kyiv painters of the late 20th century of various directions, to analyze the key sources that artists turned to in the formation of a new Ukrainian figurative and plastic language; assess the role of national cultural heritage in the formation of neomythologism in the late 20th century.It has been found that many works have been devoted to the issue of neomythologism and the relationship of national myths to art, but the degree of study of this issue in Ukrainian art history remains insufficient. The topic has not been comprehensively addressed by incorporating scientific research from related disciplines. The use of interdisciplinary and contextual research methods has revealed the perspectives of the study and new potential vectors, since cultural myths and national mythologies in art are at the intersection of fields such as philosophy, cultural studies, fine arts, art history, sociology, psychology, as well as new fields such as advertising and design.The latest scientific research on related topics also brings the issue up to date, as well as sufficient time distance, which allows us to trace the genesis of key images and symbols, and to determine which of them have been integrated into the national culture and entered the modern Ukrainian myth, and which were only a temporary phenomenon. The typology of the leading female images, which are perceived by the Ukrainian ethnic group as national symbols and now belong to the nation's cultural code, is characterized.The main sources used by artists to form a new figurative and plastic language are identified. In an effort to bring their own history and culture back into the artistic discourse, artists of genre painting resorted to rethinking the themes and formal features of previous eras (especially avant-garde, Ukrainian Baroque, ancient Rus’ art of the Kyivan Rus’ period, and Trypillian ornaments) and folk art (primarily decorative and applied art, especially embroidery, weaving, wickerwork, and pottery).The role of sacred art and individual subjects in the formation of Kyiv painting in the late 20th century and the importance of the workshop of sacred painting under the direction of M. A. Storozhenko are established.The author substantiates the leading role of certain symbols as cultural codes of the ethnic group (land, soil, clay, wheel, house, mother, Cossack, horse, tree, steppe, Trypillian ornament), which form the national mythology.The paper has proved that national traumas occupy an important place in the culture of the Ukrainian ethnos and have also influenced the formation of self-identity and have become part of the national myth. At the end of the 20th century, the practice of painting created images that artists used to refer to certain dramatic events that were considered national traumas. In particular to illustrate Holodomor of 1932-1933.The practical significance of the obtained results was in the generalization and systematization of a colorful variety of themes, ideas, plots and images on the canvases of artists of various stylistic and ideological trends, from which modern Ukrainian fine art was formed. The interdisciplinary topic and the obtained results open up a wide potential of application opportunities for the preparation of educational materials, practical use in the fields of fine arts, art history, philosophy, cultural studies, sociology, psychology, as well as in other art studies.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемам появи та заселення старообрядцями Південно-Східної України у ХVІІІ – на початку ХХ ст. Розглянуто процес становлення старообрядницьких громад на новоприєднаних територіях Російської імперії, проаналізовано економічне, культурне, духовне життя старообрядців. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну, визначено об’єкт, предмет та мету дисертації; сформульовані основні завдання; вказано практичне значення отриманих результатів. Хронологічні межі охоплюють період останньої чверті ХVІІІ – початку ХХ ст. Нижньою хронологічною межею роботи є остання чверть ХVІІІ ст. Саме після підписання Кючук-Кайнарджийського та Ясського мирних договорів до Російської імперії була включена територія Південно-Східної України, що послугувало початком старообрядницької колонізації регіону. Верхня межа – тим, що 1917 рік для Російської імперії та України зокрема став переломним. Курс Тимчасового уряду по відношенню до релігій та церкви відрізнявся від політики імперії, яка припинила своє існування. Нова влада декларувала проголошення релігійних свобод для громадян та релігійних організацій. Від цього часу почався якісно інший етап історії старообрядництва. Географічні межі дослідження охоплюють територію Південного Сходу України Йому відповідають території сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Кримський півострів. Робота ґрунтується на принципах історизму, системності, доброчесності, об’єктивності, всебічності. Застосовані загальнонаукові, спеціально-історичні та міждисциплінарні методи дослідження. Сукупне застосування цих дослідницьких правил сприяло комплексному аналізу феномену старообрядництва на території Південно-Східної України у зазначений історичний період. У чотирьох розділах дослідження комплексно проаналізовано процес заселення старообрядцями Південного Сходу України, дана характеристика особливостей їхньої віри, формування традицій, сімейного укладу, побуту, повсякденного життя та економіки. Перший розділ, поділений на три підрозділи, присвячений з’ясуванню стану наукової розробки теми в історіографії та інформативного потенціалу джерел, також теоретико-методологічним засадам дисертації. Другий розділ, який складається з двох підрозділів, присвячений причинам церковного розколу ХVІІ ст. та віросповідним основам старообрядців. Також розглянуто передумови появи та заселення старообрядницькими громадами території Південно-Східної України. Третій розділ, поділений на два підрозділи, висвітлює еволюцію правового становища старообрядців із владними структурами та особливості їх взаємовідносин з офіційною церквою через інститути єдиновірства та місіонерства. Четвертий розділ, що складається з трьох підрозділів, присвячений особливостям економічного, соціального, духовного та культурного життя старообрядницьких громад останньої чверті ХVІІІ – на початку ХХ ст. та простежено основні прояви взаємовідносин між старообрядцями на сімейно-шлюбному, господарсько-побутовому рівнях. Актуальність вивчення феномену старообрядництва зумовлена зростанням уваги з боку дослідників із даної тематики як в Україні, так і на батьківщині цього явища – у Росії. Проте спостерігаються певні відмінності у спрямованості історичних досліджень. Питання церковного розколу та появи старообрядців у ХVІІ ст. досить неоднозначно розглядалися, як триста-чотириста років тому, так і в сучасному суспільстві. Його унікальність полягає не лише в захисті давньоруської православної традиції, але і в становленні нових тенденцій розвитку, еволюційному піднесенні. Про це свідчать стан та кількість сучасних старообрядницьких громад в Україні. Наукова новизна отриманих результатів зумовлена передусім метою і завданнями роботи. Вперше висвітлено характерні для старообрядців риси виховання дітей та вплив релігійної складової на майбутнє життя молоді; запроваджено до наукового обігу низку неопублікованих джерел, які дали змогу розкрити особливості повсякденного життя старообрядців; розкрито роль та якість освіти у старообрядницьких громадах, простежено рівень підготовки вчителів, наявність стародруків для навчання дітей; виявлено основні напрями господарської діяльності старообрядницьких громад; детально вивчено роль духовенства у житті старовірів, прослідковано місіонерську діяльність та запровадження єдиновірства; розглянуто взаємозв’язок сім’ї та громади, яка контролювала «чистоту» віри у старообрядницькому середовищі. Доповнено знання про взаємини старообрядців із владою російської держави. Життя старообрядницьких громад було повністю підпорядковане політиці уряду: лояльне ставлення одних імператорів докорінно змінювалося на репресії та гоніння з боку інших...^UThe dissertation study is devoted to the problems of the emergence and settlement of South-Eastern Ukraine by Old Believers in the 18th - early 20th centuries. The process of formation of Old Believer communities in the newly annexed territories of the Russian Empire was considered, and the economic, cultural, and spiritual life of Old Believers was analyzed. The study consists of an introduction, four chapters, conclusions, a list of used sources and literature. The introduction substantiates the relevance, scientific novelty, defines the object, subject and purpose of the dissertation; formulated main tasks; the practical significance of the obtained results is indicated. Chronological boundaries cover the period of the last quarter of the 18th - the beginning of the 20th century. The lower chronological limit of the work is the last quarter of the 18th century. It was after the signing of the Kyuchuk-Kainardzhii and Iasi peace treaties that the territory of South-Eastern Ukraine was included in the Russian Empire, which served as the beginning of the Old Believer colonization of the region. The upper limit is the fact that 1917 became a turning point for the Russian Empire and Ukraine in particular. The course of the Provisional Government in relation to religions and the church differed from the policy of the empire, which ceased to exist. The new government declared religious freedoms for citizens and religious organizations. From that time, a qualitatively different stage in the history of Old Believers began. The geographical boundaries of the study cover the territory of Southeast Ukraine. It corresponds to the territories of the modern Dnipropetrovsk, Donetsk, Zaporizhzhya, Luhansk, Mykolaiv, Odesa, Kherson regions and the Crimean Peninsula. The work is based on the principles of historicism, systematicity, integrity, objectivity, comprehensiveness. Applied general scientific, special-historical and interdisciplinary research methods. The combined application of these research rules contributed to the comprehensive analysis of the phenomenon of Old Believers in the territory of South-Eastern Ukraine in the specified historical period. In four sections of the study, the process of settlement by Old Believers in the Southeast of Ukraine is comprehensively analyzed, the characteristics of their faith, the formation of traditions, family structure, lifestyle, everyday life and economy are given. The first chapter, divided into three subsections, is devoted to clarifying the state of scientific development of the topic in historiography and the informative potential of the sources, as well as the theoretical and methodological foundations of the dissertation. The second section, which consists of two subsections, is devoted to the reasons for the church split in the 17th century. and religious foundations of the Old Believers. The prerequisites for the appearance and settlement of Old Believer communities in the territory of South-Eastern Ukraine are also considered. The third chapter, divided into two subsections, highlights the evolution of the legal position of Old Believers with power structures and the peculiarities of their relationship with the official church through the institutions of monotheism and missionary work. The fourth section, consisting of three subsections, is devoted to the peculiarities of the economic, social, spiritual and cultural life of Old Believer communities in the last quarter of the 18th - at the beginning of the 20th century. and the main manifestations of mutual relations between Old Believers at the family-marital, economic-household levels are traced. The relevance of the study of the phenomenon of Old Believers is due to the growing attention of researchers on this topic both in Ukraine and in the homeland of this phenomenon - in Russia. However, there are certain differences in the focus of historical research. The issue of the church split and the appearance of the Old Believers in the 17th century. were considered quite ambiguously, both three hundred and four hundred years ago, and in modern society. Its uniqueness lies not only in the protection of the ancient Russian Orthodox tradition, but also in the establishment of new development trends, evolutionary elevation. This is evidenced by the state and number of modern Old Believer communities in Ukraine. The scientific novelty of the obtained results is due primarily to the purpose and tasks of the work. For the first time, the characteristics of children's upbringing and the influence of the religious component on the future life of young people were highlighted for the Old Believers; a number of unpublished sources were introduced into scientific circulation, which made it possible to reveal the peculiarities of the daily life of the Old Believers; the role and quality of education in Old Believer communities was revealed, the level of teacher training, the availability of old books for teaching children...

Дисертація є результатом комплексного науково-історичного дослідження становлення та розвитку археологічних досліджень Луцька. Волинь загалом і Луцьк, зокрема, це особливий регіон, як з географічної точки зору, так і з позиції внутрішніх історичних характеристик, які притаманні цьому прикордонному краю. Взаємовплив та взаємопроникнення культур у досліджуваному регіоні був величезним як із найдавніших часів, так і у період середньовіччя, адже тут перетиналися протослов’янська, давньоруська, польська та литовська культури, накладалися елементи західноєвропейської цивілізації і східних народів. У наступні століття Луцьк продовжує, наче губка, вбирати у себе усе нові і нові елементи найширшого спектру матеріальної культури, усе тісніше вплітаючись у регіональні та міжнародні контакти. Саме тому вивчення становлення та розвитку археологічних досліджень Луцька вимагає від дослідника аналізу величезного комплексу чинників та особливостей цього процесу. І оскільки, у сучасній українській історіографії такого дослідження не існує, актуальність та наукова новизна теми є беззаперечними.Мета дослідження - комплексно та об’єктивно дослідити етапи становлення та еволюцію археологічних досліджень Луцька та його околиць. Об’єктом у дисертації виступають археологічні дослідження. Предметом дослідження є етапи становлення та розвитку археологічних досліджень Луцька та його околиць.Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це перше комплексне дослідження становлення та еволюції археологічних досліджень Луцька та його околиць у період із найдавніших часів і до сучасних днів.У результаті здійсненого наукового пошуку отримані такі нові результати:вперше:-?систематизовано усю наявну історіографію, яка відтворює процес археологічних досліджень Луцька та його околиць;-?сформульовано і обґрунтовано понятійний апарат дослідження;-?здійснено порівняльний аналіз археологічних розвідок, що на різних історичних етапах проходили у місті та в його околицях, визначено їх особливості;-? вперше введено в науковий обіг результати власних археологічних досліджень міста Луцька та його околиць;отримали подальший розвиток:-?розроблення історіографічної та джерельної бази проблеми;-?власні археологічні дослідження як метод історичного пізнання;-?систематизовано археологічну колекцію фондів Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку як місце зберігання та опрацювання матеріалів досліджень.Розділ «Історіографія та джерельна база досліджень» присвячено аналізу історіографії і джерельної бази дисертації. Історіографію розділено на три умовні групи: перша – це праці узагальнюючого характеру, у яких досліджувана у дисертації наукова проблема, не розглядається, але їхній характер дозволяє скласти цілісну картину історичного процесу, яка є необхідною для розуміння характеру процесів, що відбувалися в суспільно-політичному, науковому та культурному просторі Луцька та Волині загалом; друга група історіографії – це роботи, які стосуються саме археологічних досліджень, але їхня географія та хронологічний діапазон є значно ширшими, аніж передбачає представлена дисертація. Третя група, – це наукові праці, що мають безпосередній зв’язок із темою дисертації, розкриваючи її окремі аспекти, деталі, тощо. Саме третя група історіографії стала найважливішою для проведеного наукового дослідження.Джерельна база, використана для написання дисертації є, доволі, широкою, різноплановою та інформаційно насиченою, що дозволило документально підсилити аналітичні висновки стосовно особливостей становлення і розвитку археологічних досліджень Луцька. Археологічні джерела, опубліковані документальні матеріали у сумі складали широку джерельну базу дисертації. У розділі «Етапи археологічних досліджень Луцька» прослідковано та виокремлено основні етапи різнопланових археологічних досліджень, які проводилися у Луцьку від середини ХІХ ст. до сьогодення. За основу взято хронологічний принцип, усі дослідження розділені за періодами входження Луцька до різних держав: Російської імперії, Польської держави та Радянського союзу, особлива увага приділена науковим археологічним дослідженням після здобуття Україною Незалежності.Третій розділ «Археологічні дослідження поселенської структури Луцького мікрорегіону» присвячено аналізу проведених досліджень найближчої до міста поселенської округи: опорних городищ та відкритих селищ, які були невід’ємними складовими частинами Луцької поселенської агломерації.Четвертий розділ «Археологічна реконструкція Луцька ХІІ-ХVІ ст.» характеризує чинники трансформації Луцька як класичного феодального міста та на основі археологічних джерел характеризує його функціональну забудову, матеріальну культуру та міжнародні зв’язки.Ключові слова: Луцьк, археологічні розкопки, археологічні пам’ятки, Луцький Верхній та Окольний замки, Волинь, Луцький мікрорегіон, поселенська структура.^UThe dissertation is the report of a comprehensive scientific and historical study of the formation and evolution of archaeological research in Lutsk. Moreover, Volyn as a whole and Lutsk, in particular, are a special region, both from the geographical perspective and from the standpoint of intrinsic historical characteristics that are typical for this border region. Cross impact and interpenetration of cultures in Volyn region were enormous both in ancient times and in the Middle Ages. The structure and scope of the dissertation work are determined by its subject, purpose and objectives. The purpose of the study is to comprehensively and objectively study the stages of formation and evolution of archaeological research in Lutsk and its surroundings. The object in the thesis are archaeological research. The subject of research is the stages of formation and development of archaeological research of Lutsk and its surroundings.The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that this is the first comprehensive study of the formation and evolution of archaeological research of Lutsk and its surroundings in the period from ancient times to modern days.As a result of the scientific research, the following new results were obtained:First:-?systematized all available historiography, which reproduces the process of archaeological research of Lutsk and its surroundings;-?formulated and substantiated conceptual apparatus of research;-?a comparative analysis of archaeological explorations that took place at different historical stages in the city and in its vicinity was carried out, their features were determined;-?for the first time the results of own archaeological research of the city of Lutsk and its environs were put into scientific circulation;received further development:-?development of historiographic and source base of the problem;-?own archaeological research as a method of historical knowledge;-?the archaeological collection of funds of the State Historical and Cultural Reserve in the city of Lutsk as a place of storage and processing of research materials has been systematized.Chapter 1 ‘Historiography and the source base of research’ is devoted to the analysis of historiography and the source base of the dissertation. Historiography is classified into three groups. The first group is papers of general nature, in which the scientific topic studied in the dissertation is not raised, but their content makes it possible to draw up a holistic picture of the historical process, which enables to understand the essence of processes in the sociopolitical, scientific and cultural realms of Lutsk and Volyn. The second group of historiography is papers that deal specifically with archaeological research, but their geography and chronological range are beyond the scope of the present dissertation. The third group is scientific papers that are closely related to the topic of the dissertation, depicting its special aspects, details, etc. It was the third group of historiographic papers that became most important for the conducted scientific research. The source base used to write the dissertation is quite large, diverse and informative, which gave documentary confirmation of analytical conclusions as to the special aspects of the formation and evolution of archaeological research in Lutsk. Archaeological sources and published documentary materials made a large source base for the dissertation.Chapter 2 ‘Stages of Archaeological Research in Lutsk’ studies and highlights the main stages of various archaeological research that has been carried out in Lutsk since the middle of the 19th century to the present. The author took the chronological principle as the basic one. All studies are classified according to the periods when Lutsk was part of such states as the Russian Empire, the Polish State and the Soviet Union. Particular attention is paid to scientific archaeological research of Post-Independent Ukraine.Chapter 3 of the dissertation ‘Archaeological research of the settlement pattern of Lutsk microregion’ is devoted to the analysis of studies carried out in the settlement district nearby the city, i.e. main fortified settlements and open unfortified settlements, which were comprised by Lutsk settlement agglomeration.Chapter 4 ‘Archaeological reconstruction of Lutsk of 12th-16th centuries’ describes the transformation factors of Lutsk into a classical feudal city and, based on archaeological sources, characterizes its functional buildings, material culture and international relations.Final parts of the dissertation are Conclusions, Reference List and Annexes. In Conclusions, the general Key words: Lutsk, archaeological excavations, archaeological monuments, Lutsk High and Roundabout castles, Volyn, Lutsk microregion, settlement pattern.

Дисертація є однією з перших у вітчизняній кримінальній процесуальній науці спеціальних комплексних досліджень особливостей кримінального процесуального доказування під час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. У роботі визначено структуру та мету кримінального процесуального доказування під час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування. Запропоновано авторське визначення кримінального процесуального доказування під час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування, під яким пропонується розуміти регламентовану кримінальним процесуальним законодавством пізнавально-практичну та логічно-розумову діяльність сторін кримінального провадження та слідчого судді, здійснювану на основі відповідних стандартів доказування з метою прийняття законних, обґрунтованих та вмотивованих кримінальних процесуальних рішень про застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування та спрямовану на досягнення мети застосування запобіжних заходів.У дисертації розкрито процес становлення та розвитку інституту кримінального процесуального доказування під час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування на теренах України в різні періоди та у складі інших держав, запропоновано періодизацію становлення та розвитку цього інституту, виокремлюючи в якості критерію такої періодизації ступінь його законодавчої урегульованості. Відповідно до встановленого критерію виділено сім історичних періодів становлення та розвитку: давньоруський; литовсько-польський; період кінця ХV ст. – середини ХVІІІ ст.; період другої половини ХVІІІ ст. – до 1864 р.; післяреформений період; період з 20-тих років ХХ ст. – до 2012 р. та сучасний період.На підставі системного аналізу норм кримінального процесуального законодавства виділено форми участі слідчого, дізнавача у процесі доказування під час застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування, а саме: 1) складання клопотань про застосування запобіжних заходів та звернення до прокурора за їх погодженням; 2) оскарження відмови прокурора у погодженні клопотань про застосування запобіжних заходів, а також форми участі прокурора у цьому процесі, зокрема: 1) погодження або відмова у погодженні клопотань слідчого, дізнавача про застосування запобіжних заходів; 2) самостійне складання клопотань про застосування запобіжних заходів; 3) участь прокурора у судовому розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів слідчим суддею; 4) застосування запобіжних заходів на території, на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції; 5) апеляційне оскарження ухвал слідчого судді про застосування запобіжних заходів; 6) участь у судовому розгляді апеляційних скарг на рішення слідчого судді про застосування запобіжних заходів.^UThe dissertation is one of the first in the domestic criminal procedural science of special complex researches of the peculiarities of criminal procedural proving during the application of preventive measures at the stage of pre-trial investigation on the basis of the provisions of Criminal Procedural Code of Ukraine of 2012.The structure and purpose of criminal procedural proving during the application of preventive measures at the pre-trial stage are determined in the thesis. It is proposed the author's definition of criminal procedural proving during the application of preventive measures at the stage of pre-trial investigation as the cognitive-practical and logical-mental activity of the parties to criminal proceedings and the investigating judge regulated by criminal procedural legislation, carried out in order to make lawful, reasonable and motivated criminal procedural decisions on the application of precautionary measures proceedings aimed at ensuring the achievement of the purpose of the application of precautionary measures.The thesis investigates the process of formation and development of the Institute of Evidence during the application of preventive measures at the stage of pre-trial investigation in criminal proceedings in Ukraine in different historical periods as well as being the part of other states. It has been proposed to divide into periods the formation and development of this Institute taking into account the degree of its legislative regulation. In accordance with an established criterion there are seven historical periods of formation and development of this institute in Ukraine, i.e. the Old Russian Period; the Lithuanian-Polish Period; the Period of the end of the 15th century till the middle of the 18th century; the Period of the second half of the 18th century until 1864; the Post-reform Period; the Period from 1920s till 2012; and Modern Period.Based on a systematic analysis of the criminal procedure legislation of Ukraine, identifies forms of participation of the investigator and interrogator in the process of proving during the application of preventive measures at the stage of pre-trial investigation in criminal proceedings, i.e.: 1) drafting petitions for the application of preventive measures and appealing to the prosecutor for their approval; 2) appealing against the Prosecutor's refusal to approve the petition for application of preventive measures. The forms of participation of the prosecutor are defined in this process of proving, in particular: 1) approval or refusal to approve petitions on the application of preventive measure; 2) independent drafting of petitions on the application of preventive measure; 3) the prosecutor's participation in judicial proceedings of petitions on the application of preventive measure by an investigating judge; 4) application of preventive measures on the territory where the legal regime of martial law, emergency state or anti-terrorist operation operates; 5) appeal against the decisions of the investigating judge on the application of preventive measures; 6) participation in the judicial review of appeals against the decision of the investigating judge on the application of preventive measures.

Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, в якому на основі аналізу якісних характерних змін чинного кримінального законодавства в сфері попередження податкових кримінальних правопорушень, зокрема ст. 212 КК України, вироблено систему теоретичних та законодавчих положень, які відтворюють специфічність законодавчих змін та доводять доцільність подальшого вдосконалення положень розглядуваної норми.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена тим, що збирати податки в повному обсязі не вдається жодній державі в світі, оскільки укриття доходів від оподаткування у всіх країнах є одним з найбільш поширених порушень. Навіть в західноєвропейських країнах і США, незважаючи на успіхи в удосконаленні податкового законодавства та фінансового контролю, масштаби ухилення від сплати податків залишаються значними. В Україні перехід до ринкової економіки, розвиток підприємництва, виникнення нових організаційних структур підприємств і різноманіття форм власності сприяли активному розвитку податкового законодавства та формування податкових правовідносин. Разом з тим з'явився новий вид кримінальних правопорушень – ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). В результаті здійснення даного діяння держава несе великі збитки, оскільки в бюджет не надходять значні грошові кошти, які складають основу дохідної частини бюджету, і неналежним чином формуються державні позабюджетні фонди від збору податків, зборів (обов'язкових платежів). Доводиться той факт, що cоціально-правова обумовленість кримінально-правової заборони, визначеної в ст. 212 КК України, підтверджується наявністю наступних критеріїв криміналізації: діяння, яке криміналізується є суспільно небезпечним; має достатню ступінь поширеності; очікувані позитивні наслідки криміналізації перевищують її негативні наслідки; криміналізація не суперечить Конституції України, чинному праву і міжнародним угодам України; вона не суперечить нормам моральності тощо. Причому особливої актуальності набуває ця проблема саме стосовно ступеню відповідності суспільним потребам досліджуваного кримінального правопорушення, ознаки якого визначені у змісті ч. 1-3 ст. 212 КК України. У роботі встановлено те, що категорії «соціальної обумовленості» та «криміналізації діяння» є різними (друга є складовою першої), визначено, що дотримання ступеню небезпечності діяння, його поширеності, врахування позитивних та негативних наслідків криміналізації діяння, відповідності її нормам моралі та міжнародно-правовим стандартам – є недостатніми критеріями, які б довели відповідність даної норми сучасним умовам життєдіяльності суспільства, а також те, що проблема «соціальної обумовленості» ст. 212 КК України не втрачатиме актуальності ще доволі тривалий час. Звертається увага на те, що дослідження історичних витоків виникнення та становлення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) з давньоруських часів до сьогодні доводить наявність певних типових закономірностей доволі складного правового процесу формування ознак складу діяння, а головне, визначення дієвої санкції. Якщо, з одного боку, доцільність криміналізації цього діяння не викликала зазвичай сумнівів, то, з іншого, - завжди поставали проблеми: співвідношення та узгодження кримінально-правової норми із нормами інших галузей права (зокрема, адміністративного права), а отже стосувалася значення адміністративної преюдиції; посилення чи зменшення банкетного характеру диспозиції норми, а отже ступеню залежності правозастосування від тлумачення податкового та митного законодавства; обрання системи покарання, яка б, з одного боку, відповідала економічним реаліям держави, з іншого, – не звужувала межі диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання. Встановлено, що ст. 212 КК України з моменту прийняття Кримінального кодексу України 2001 р. до тепер, зазнала змін, які відбувалися за такими напрямами. По-перше, стосовно санкцій даної статті. Так санкції ст. 212 КК України стали більш суворими відносно тих покарань, які залишилися не змінними. Проте головне є те, що законодавець визнав за доцільне в певних випадках (ч. 3 ст. 212 КК України) відмовитися від покарання у вигляді позбавлення волі: позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років замінено на штраф у розмірі від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. По-друге, розширена сфера дії спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності: підстави та умови застосування ч. 4 ст. 212 КК України поширювалися на діяння ознаки яких містилися у ч. 1-3 ст. 212 КК України. Новелою є ч. 5 ст. 212 КК України, в якій йдеться про підстави усунення кримінальної відповідальності – у разі досягнення податкового компромісу. Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).^UThe thesis is the first in Ukraine complex scientific research in which on the basis of the analysis of qualitative characteristic changes of the current criminal legislation in the field of the prevention of tax criminal offenses, in particular Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine, it is developed a system of theoretical and legislative provisions that reproduce the specificity of legislative changes and prove expediency of further improvement of the provisions of considered norm.The relevance of the chosen research topic is due to the fact that no country in the world is able to collect taxes in full, as evasion of tax revenues in all countries is one of the most common violations. Even in Western European countries and the United States, despite advances in tax law and financial control, the extent of tax evasion remains significant. In Ukraine, the transition to a market economy, development of entrepreneurship, emergence of new organizational structures of enterprises and a variety of forms of ownership contributed to the active development of tax legislation and the formation of tax relations. At the same time, a new type of criminal offense has appeared – tax evasion, fees (mandatory payments). As a result of this action, the state suffers great losses, as the budget does not receive significant funds, which form the basis of the revenue side of the budget, and improperly formed state extra-budgetary funds from the collection of taxes, fees (mandatory payments).It is proved by the fact that the social and legal conditionality of the criminal law prohibition defined in Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine, is confirmed by the presence of the following criteria of criminalization: the act being criminalized is socially dangerous; has a sufficient degree of prevalence; the expected positive consequences of criminalization exceed its negative consequences; criminalization does not contradict the Constitution of Ukraine, current law and international agreements of Ukraine; it does not contradict the norms of morality, etc. Moreover, this problem becomes especially relevant in relation to the degree of compliance with the social needs of investigated criminal offense, the signs of which are defined in the content of Part 1-3 of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine.The thesis proves that the categories of "social conditionality" and "criminalization of the act" are different (the second is part of the first), it is determined that compliance with the danger degree of the act, its prevalence, taking into account the positive and negative consequences of criminalization, compliance with moral standards and international -legal standards - are insufficient criteria that would prove the compliance of this norm with current living conditions of society, as well as the fact that the problem of "social conditionality" of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine will not lose relevance for quite some time.Attention is drawn to the fact that the study of historical origins and formation of criminal liability for tax evasion, fees (mandatory payments) from ancient times to the present day proves the existence of certain typical patterns of a rather complex legal process of forming features of the act, and most importantly, determining effective sanction. If, on the one hand, the expediency of criminalizing this act was not usually in doubt, then, on the other hand, there were always problems: the relationship and harmonization of criminal law with other branches of law (including administrative law), and therefore concerned the importance of administrative prejudice; strengthening or reducing the banquet nature of the disposition of the norm, and hence the degree of dependence of law enforcement on interpretation of tax and customs legislation; choosing a system of punishment that would, on the one hand, correspond to the economic realities of the state, on the other one- did not narrow the boundaries of differentiation and individualization of criminal responsibility and punishment.It is established that Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine since the adoption of the Criminal Code of Ukraine in 2001 until now, has undergone changes in the following areas. At first, regarding this article's sanctions: the sanctions of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine became more severe in relation to those punishments which remained invariable. However, the main thing is that the legislator found it appropriate in certain cases (Part 3 of Article 212 of the Criminal Code of Ukraine) to waive the penalty of imprisonment: imprisonment for a term of five to ten years is replaced by a fine in the amount of 15,000 to 25,000 of non-taxable minimum incomes.

Робота присвячена комплексному вивченню історичного розвитку пам'яток (кінець Х – перша половина ХІІІ ст.) на території між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею, що входила до складу Переяславської землі.Подано детальну характеристику укріплених поселень, їх планування, топографію та типологію. Проаналізовано результати їх досліджень. Визначено їх хронологію та вплив на формування сільських округ. На території дослідження надійно локалізовано шість літописних укріплених поселень: Воїнь (рік першої згадки – 1054), Горошин (1084), Римів (1094), Желні (1116), Пісочен (1170) та Дубниця (1155).Розроблено типологію та класифікацію поселень за площею та топографією. З'ясовано їх взаємозв'язок з укріпленими поселеннями. Визначено поселенські «гнізда» за басейнами річок мікрорегіонів. Систематизовано та проаналізовано знахідки з кочівницьких поховань, які датуються переважно ХІІ-ХІІІ ст. Характеризуються конструктивні особливості житлових, господарських будівель.^UThe dissertation is devoted to the comprehensive study of the historical development of monuments (the end of the X - the first half of the XIII century) on the territory between the Dnieper, Sula, Supiy and Orzhitsa, which was a part of the Principality of Pereyaslav.The detailed description of fortified settlements, their planning, topography and typology is given, the results of their researches are analyzed. Their chronology and influence on the rural districts formation are determined. Six fortified settlements mentioned in the chronicles were alocated on the territory of the study: Voin (first mention - 1054 g.), Goroshyn (1084), Rymiv (1094), Zhelni (1116), Pisochen (1170) and Dubnytsia (1155).On the territory of the research among the fortifications there are "Snake" shafts of two types: classic - in the form of a shaft with a moat, and the escarpment. In the first case, this type of shaft was located in the valley of the left bank of the Dnieper, in the second - on the high right bank of the river Sula. The archaeological inquiries confirmed the interconnection of the "snake" shaft with the settlements. It belongs to the earliest group of monuments and archaeological materials dating from the end of X - the turn of the XI century.

У дисертації охарактеризовано еволюційні зміни поселенської та адміністративної структури регіону. З'ясовано, що сільське господарство розвивалось повільно, але значні зрушення відбувались у розвитку ремесел, торгівлі. У суспільному житті констатовано ранній розвиток державності, тривале зберігання князівською верствою провідних позицій, зростання майнової нерівності та поступове посилення ролі дрібних землевласників. Відзначено, що культура Волині поступово еволюціонувала від класично давньоруської до європейської.^UThe dissertation describes the evolutionary changes in the settlement and administrative structure of the region. It was found that agriculture was developing slowly, but significant changes took place in the development of crafts and trade. In public life, the early development of statehood, the long-term preservation of the leading positions of the princely stratum, the growth of property inequality and the gradual strengthening of the role of small landowners have been noted. It is noted that Volyn culture gradually evolved from classically ancient Russ to European.

Дисертація присвячена комплексному історико-археологічному дослідженню розвитку міст на території Луцького повіту Волинського воєводства. У другій половині XІV–XV ст. розпочалося відбудовування міст, відомих з давньоруського часу. У цей період зберігалося планування поселень, властиве містам давньоруському часу. Період з кінця XV до середини XVII ст. характеризується змінами, повʼязаними з наданням містам магдебурзького права. У порівнянні з попереднім періодом, коли посади мали тенденцію до розширення, але не брали на себе функції міських центрів, у XІV–XVІ ст. їх роль істотно змінилася. Поступово центри адміністративного життя міст із замків перемістилися на посади. Таким чином, з кінця XV ст. почала складатися нова структура міста, у якій замок продовжував функціонувати як адміністративний центр, а посад – місто – як міський.^UThe Thesis deals with the profound historical research of the development of cities on the territory of Lutsk county (powiat) of Volyn province (voivodeship) in the second part of XIV – first part of XVII cent.In the second part of the XIV–XV cent. fortified parts of city territories, a stronghold (castle) and surrounding territories functioned as the city center. According to archaeological materials their sizes were approximately 6–15 hectares. The total area of such medieval cities as Dubno and Ostroh in the second part of the XIV–XV cent. was about 10–11 hectares, except Lutsk, which in those times was the center of Volyn and its area within the fortifications amounted to about 22 hectares.At the end of the XV – first part of the XVII cent. started a period connected with the granting of Magdeburg rights to cities and respective changes in their planning occur. Compared to the Kievan Rus period, when unfortified suburbs grew but did not function as city centers, the situation changes in the XIV–XVI cent. Administrative centers of the cities gradually shifted to one of the main suburbs (posad). Thus, from the end of the XV cent. new city plans emerged, with the castle as the administrative center and the posad (with the city hall) as the city center. The example of this are settlements of Lutsk, Rivne and Ostroh, which were characterized by irregular planning combining Kyivan Rus' elements and features of cities, which were built according to Magdeburg rights requirements. At this time thanks to the suburbs their city territory grew. According to the archaeological materials for Lutsk it was about 72 hectares. As for Rivne and Ostroh, we know about the existence of suburbs in these cities from the documents dating to XVІ–XVІI cent., but unfortunately we still do not have any archaeological materials concerning the territory of these structural parts of the cities.However, Dubno was built at the same time as the fortified castle and is characterized by regular planning, according to Magdeburg rights requirements. Its city territory at this time within the fortifications (without suburbs) was about 40 hectares. The results of excavations showed that city structures of Dubno, Lutsk, Rivne and Ostroh in the second part of the XIV – first part of the XVII cent. changed dramatically. Traditional Kievan Rus' city plans: a stronghold (castle) – surrounding territories – suburbs (posad) were replaced by new ones: castle – city – suburbs, which put the basis for the formation of new cities during said period.In the last decades on the territories of Dorohobuzh, Dubno, Korets, Lutsk, Ostroh and Rivne 55 deepend building pits of the Lithuanian-Polish period were found and researched.The results of the research of burial grounds of the XVI–XVIII cent. in Rivne and Ostroh were analyzed. 283 tombs in the shape of rectangular graves were discovered. The bodies are positioned according to the Christian tradition: the bodies are lying flat with arms straight or folded upon the chest and head turned west.Pottery artifacts, things made from black and precious metals, glass, leather, wood, stone and bone which were found in cultural layers and habitation sites on the territory of Dorohobuzh, Dubno, Korets, Kremenets, Lutsk, Ostroh, Rivne and Stepan have been classified.Jewelery and clothes elements, classified separately and imported goods, which show the development of trade.

Дисертація присвячена всебічному аналізу розвитку давньоруського Вишгорода та його округи, заснованому на залученні значної джерельної бази. Археологічні та писемні дані вказують на те, що Вишгород був заснований в першій половині Х ст. Популярна версія про виникнення міста в результаті природнього розвитку слов'янського поселення не знайшла підтверджень. Територія давньоруського Вишгорода складалася з укріплених дитинця і окольного граду, а також – відкритого посада. Їх загальна площа становила не менше 31 га. В ХІ ст. навколо міста формується сільськогосподарська округа, до якої зараховано понад два десятки пам'яток. Еталонними можуть вважатися матеріали великих ремісничих осередків, що спеціалізувалися на гончарстві, металургії, металообробці. Робиться висновок про належність вишгородських майстрів до числа вотчинних ремісників, що напряму підпорядковувалися князівському двору. Масштабні обсяги виробництва, в першу чергу, були орієнтовані на потреби населення Києва. Значного розвитку набули торгівля, військова справа, домашні ремесла, промисли. Дані поховального обряду та знахідки предметів культу дозволяються простежити поступову зміну світоглядних уявлень від язичництва до християнства.^UThe research is devoted to the comprehensive analysis of the development of ancient Vyshgorod and its periphery, based on the involvement of an extensive source base. Archaeological and written evidence indicates that Vyshgorod was founded in the first half of the Xth century. The popular version of the city's establishment as a result of the natural development of the Slavic settlement didn't find confirmation. The territory of Old Rus Vyshgorod consisted of fortified citadel and district castle, as well as an open posad. Their total area was at least 31 hectares. In the XIth century the city was surrounded by an agricultural suburb, which has more than two dozen of monuments. Materials coming from the large craft centers specialized in pottery, metallurgy, metalworking can be regarded as standard. The conclusion made is that the the Vyshgorod masters belonged to the patrimonial artisans, who directly obeyed to the prince's court. Large-scale volumes of production, in the first place, were oriented on the needs of the population of Kyiv. Trade, warefare, home craft, crafts made a major step in their development. Data of the funeral rite and the findings of the objects of the cult allowe to trace the gradual change of ideological notions from paganism to Christianity.

Досліджено особливості історіографічної рефлексії над подіями давньоруського періоду, суспільно-політичним і культурним життям українських земель у складі польсько-литовської держави, історією козацтва, процесом національного відродження українського народу в XIX ст. Проаналізовано основні традиції висвітлення проблем історичної україніки й їх переосмислення у міжвоєнній польській історичній науці. Охарактеризовано значимість історичних міфів і стереотипів в інтерпретації української проблематики польськими науковцями. Обгрунтовано, що на оцінки подій минулого України у працях істориків значною мірою впливали ідеологічні та суспільно-політичні процеси, які відбувалися у польському суспільстві в міжвоєнний період.

  Скачати повний текст

Досліджено витоки й еволюцію ідеології українського державотворення в середньовічну та ранньомодерну добу. Розглянуто розвиток ідеосфери слов'янських племен на території України в ранньому середньовіччі. Розкрито ідейні першочинники державотворення Русі, структуру давньоруської ідеології, актуалізовано питання її ефективності в Галицько-Волинській державі. Розглянуто Литовсько-Руський і Річпосполитий періоди в контексті еволюції ідеології державотворення в Україні. Розкрито вплив зміни юрисдикції Київської митрополії на еволюцію ідеології українського державотворення. Розглянуто проблему мазепинства в контексті еволюції ідеології державотворення в Україні. Висвітлено зміни ідеосфери Гетьманщини під дією ідеології імперського централізму. Розкрито роль малоросійської ідеології, запропоновано авторське бачення витоків комплексу меншовартості.

  Скачати повний текст

Розкрито значення народної фітокультури в ритуалах Київської Русі. Визначено ступінь наукової розробки теми на підставі аналізу джерел та історіографії, запропоновано дефініцію та розкрито значення поняття "фітокультура". Виокремлено головні напрямки вивчення фітокультури, її основні елементи, які відображені в травознавстві, фітохарчуванні та календарній ритуальності давньоруської народності, окремі види рослин. Зазначено, що фітокультура в Київській Русі розвивалася під впливом ритуальності язичництва та християнства. Проаналізовано травознавство та фітохарчування, з'ясовано роль рослин у святах календарного циклу в контексті фітокультури, що сприяє глибшому вивченню духовних цінностей, які сповідували східні слов'яни.

  Скачати повний текст

Зроблено історико-психологічну реконструкцію картини світу людини княжої доби на матеріалі текстів "Правда Руська", визначено ключові психологічні настанови даного періоду, висвітлено уявлення про образ людини у книжній писемності цієї епохи. Вперше здійснено історико-психологічну реконструкцію картини світу людини, образу людини у ментальному просторі княжої доби, зокрема у текстах "Правди Руської". Проаналізовано психологічні уявлення досліджуваного періоду, розглянуто їх тематичну спрямованість. Розкрито психологічний зміст уявлень про сутність та покликання людини у ментальному просторі даної суспільної формації. Простежено процес трансформації поняття провини та відповідальності у формі канонізованих правових приписів. Проаналізовано уявлення про образ людини в аксіологічному вимірі соціокультурного буття давньоруської формації у контексті правничих відносин. Визначено основну лінію антропологічної проблематики у писемній спадщині давньоруської доби у контексті культури Київської Русі. Розкрито теоретичні уявлення про природу та покликання людини та прагнення її до гармонії як інваріантної матриці пізнавально-практичних пошуків давньоруських авторів.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено життя та наукову діяльність відомого українського дослідника з США Л. Винара. Створено періодизацію життя та наукової діяльності вченого. Встановлено, що в сферу наукових зацікавлень дослідника входили різні періоди й історії України: давньоруська доба, історія козаччини та біографії визначних козацьких ватажків, культурний розвиток українських земель ранньомодерної доби, національно-визвольні змагання 1917 - 1921 рр. Л. Винар досліджував теоретичні аспекти розвитку української та світової історіографії, є автором низки персоналійних досліджень, став засновником наукового грушевськознавства. Проведено оцінювання науково-організаційної діяльності Л. Винара в українських і зарубіжних наукових установах і внеску вченого в розвиток української та світової науки.

  Скачати повний текст

Визначено роль традиції та нових віянь у розвитку портретного живопису Центральної та Східної України кінця XVII - XVIII ст. Досліджено основні етапи розвитку портретного жанру у даний період у контексті художньо-культурного процесу. Охарактеризовано основні типи портрета (козацький, царський, духівництва) та визначено фактори, що вплинули на їх своєрідність. Розглянуто іконографічні особливості та методи творення художнього образу. Показано зв'язок еволюції портретного жанру у регіоні з актуальними суспільно-політичними ідеями й естетичними уподобаннями доби, що відображає особливості переходу від епохи середньовіччя до Нового часу. Охарактеризовано етапи розвитку портретного живопису у регіоні, встановлено їх зв'язок з явищами національної історії. Визначено художньо-стилістичні особливості творів портретного жанру. Як специфічну рису портретного живопису визначено його зв'язок з давньоруською традицією та принципами барокового світобачення, досліджено розвиток даної тенденції, що сприймається як усталена ознака національної культури. До наукового обігу введено раніше невідомі документи та мистецькі твори.

  Скачати повний текст

Зазначено, що на відміну від давньоруської церковної монодії партесній музиці притаманна динамічність і контрасність, що справляли потужний вплив на емоційну сферу слухачів. Визначено атрибутивну специфіку православної церковної музики даної історичної доби. Розглянуто тенденції розвитку нового класичного стилю в українській церковній музиці другої половини XVIII ст. Доведено, що українська церковна музика не поступалася духовним концертам видатних тогочасних західноєвропейських композиторів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано взаємини населення Південної Русі та Степу в контексті політичних, економічних, торговельних зв'язків і проблему взаємодії осілих і кочових культур. Встановлено, що кочові народи запозичували доробки осілих народів (ОН); технічна та технологічна відсталість ремесел кочовиків не вплинула на рівень розвитку мистецтва й торгівлі з ОН; торгові взаємини сприяли поширенню між номадами християнства; особливо значні взаємовпливи у військовій сфері, передусім, озброєнні. Доведено, що взаємини з кочовиками залежали, насамперед, від рівня суспільного та політичного розвитку номадів; військові протистояння межували з мирними періодами в контексті сприяння династичної політики давньоруських князів.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографічний процес вивчення та видання давньоруського юридичного джерела - "Правди Руської" у контексті розвитку історичної науки у СРСР у 1920-х - першій половині 1960-х рр. Наукове дослідження проведено з використанням комплексу раніше не задіяних або майже не задіяних архівних матеріалів, частина з яких вперше введено до наукового обігу. Проаналізовано стан історичної науки й освіти даного періоду, розглянуто політичні й ідеологічні передумови зміни парадигми історичних студій в СРСР у 1930-х рр., з'ясовано причини відновлення досліжень з історії Київської Русі. Простежено діяльність Підкомісії з підготовки до видання "Правди Руської" при Археографічній комісії АН СРСР і процес підготовки академічного видання, що очолював академік Б. Греков. Висвітлено особистий внесок радянських учених у дослідження пам'ятки, зокрема, детально проаналізовано роботи Є. Карського, С. Юшкова, М. Богословського, В. Любимова, С. Валка, М. Тихомирова, Л., Черепніна. Досліджено діяльність структурних підрозділів ВУАН, що стосуються проблем давньоруського права, висвітлено внесок у наукову розробку даної проблематики українських істориків в еміграції.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження історії вивчення та популяризації давньоруських старожитностей Чернігівщини. Проаналізовано процес накопичення та систематизації відомостей і розгортання цілеспрямованого вивчення давньоруської історико-культурної спадщини регіону. Розкрито роль наукових інституцій Києва, Москви та Петербурга у вивченні пам'яток IX - XIII ст. на території Чернігово-Сіверщини. З'ясовано внесок місцевих наукових осередків у дослідження й охорону пам'яток історії та культури давньоруської доби. Визначено основні напрями й етапи вивчення та популяризації давньоруських старожитностей Чернігівщини.

  Скачати повний текст

Подано історію археологічних досліджень київських поховань. уточнено історичну топографію стародавнього Києва в аспекті місцеположення поховальних пам'яток X - XIII ст. Визначено місце прихрамових могильників у загальноміській системі давньоруської доби. Створено каталог київських давньоруських поховань, на базі якого розроблено типологію поховальних споруд населення Києва. Виокремлено основні категорії супроводжувального інвентарю. Спостережено континуїтет у поховальній традиції киян протягом всієї давньоруської доби.

  Скачати повний текст