У дисертації автор на основі опублікованих та неопублікованих архівних матеріалів, збірників документів та матеріалів, окремих спогадах сучасників, періодичній пресі дослідив особливості розвитку, основні етапи становлення пенсійного забезпечення в українських губерніях Російської імперії (ХІХ — на початок ХХ ст.).Наукова новизна дослідження зумовлена відсутністю у історичній науці спеціальних узагальнюючих праць із визначеної теми. У дисертації вперше комплексно вивчено етапи та механізми, основні особливості формування системи регулювання соціальних виплат та пенсійного законодавства в українських губерніях Російської імперії, що функціонували у визначений період, зокрема й тих, діяльність яких дотепер не стала об’єктом наукової уваги; проаналізовано та критично оцінено наукові дослідження попередніх історіографічних періодів, переосмислено шаблонні трактування та підходи до визначеної проблематики, які спрощували, ідеалізували або неповною мірою відображали соціальні процеси, що відбулися в українських губерніях у ХІХ – на початку ХХ ст.; визначено основні напрями та обсяги роботи державних інституцій, в обов’язки яких входила виплата та контроль пенсійних соціальних виплат; здійснено об’єктивний аналіз ефективності діяльність відповідних державних органів та емеритальних кас із забезпечення пенсійних виплат окремим категоріям населення українських губерній; проаналізовано основні тенденції та особливості щодо соціальних пенсійних виплат місцевим чиновникам, військовослужбовцям, педагогам та службовцям навчальних округів.У ході дослідження встановлено, що пенсійне забезпечення у вигляді регламентованого організаційно-правового інституту в Російській імперії з’явилося на початку ХІХ ст. як наслідок суспільних політичних, економічних та соціальних змін. Зауважимо, що окремі закони та постанови щодо грошових пенсійних виплат законодавчо вже були оформлені у попередній історичний період. Упродовж ХІХ – та на початку ХХ ст. базове законодавство про пенсійне забезпечення періодично зазнавало змін у вигляді доповнень та перезатверджень. Змін у матеріальній соціальній підтримці зазнавало чимало категорій населення: військові, чиновники, учителі, працівники сфери освіти, інженери шляхів сполучення, функціонери гірничо-добувної промисловості, робітники багатьох галузей економіки тощо.Досліджено, що окрім державної системи пенсійного забезпечення, в українських губерніях свій розвиток отримала і система недержавної пенсійної підтримки. Суттєва різниця між такими системами полягала у співвідношенні розподільчих та накопичувальних принципів.Виявлено, що упродовж ХІХ ст. пенсії робітникам, як і селянам, не виплачувалися ані державою, ані приватними особами. Окрему групу робітників складали громадяни, які працювали на державних гірничодобувних підприємствах. Починаючи з 1860-х рр. у середовищі робітників утворювалися спеціальні громадські спілки, які ініціювали організацію пенсійних, ощадних та кредитно-допоміжних кас. До 1903 р. для отримання матеріальної компенсації у разі нещасного випадку на виробництві, робітники підпадали під загальноросійське законодавство за умови, якщо працівник у суді доведе, що каліцтво сталося з вини власника виробництва. І лише у 1903 р. був прийнятий закон, у якому було прописана можливість робітнику отримати матеріальну компенсацію за втрату здоров’я та працездатність у вигляді винагороди або пенсії. Наступним етапом у розвитку законодавства про соціальне забезпечення робочих стали закони 1912 р. «Про забезпечення робочих у випадку хвороби» та «Про страхування робочих на випадок хвороби». Важливо наголосити, що цими законами вперше фіксувалися грошові виплати жінкам «по вагітності та пологам».З'ясовано, що пенсійне забезпечення місцевих чиновників та військовослужбовців українських губерній встановлювалося як привілей за державну службу. Тобто право на пенсію давала «служба государю». Визначалися такі види пенсій: пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія на випадок втрати годувальника; персональна пенсія. В основі класифікацій пенсій був визначений статус суб’єкту, який претендував на грошову допомогу.Пенсійне забезпечення вчителів здійснювалося на основі спеціального законодавства. Право на пенсії мали викладачі та вчителі університетів, гімназій, прогімназій, сільських шкіл, початкових училищ та парафіяльних училищ. Грошова соціальна підтримка вчителів здійснювалась на основі ряду нормативних актів, які зазнавали змін протягом усього досліджуваного періоду.Упровадження основ пенсійного законодавства, яке реалізовувалося в українських губерніях Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст., характеризується як органічна складова соціально-економічних процесів. Процес становлення та впровадження пенсійного забезпечення для окремих категорій населення був досить складним, суперечливим і безпосередньо залежав від законодавчої політики російського самодержавства.^UIn the dissertation, on the basis of published and unpublished archival materials, collections of documents and materials, individual memories of contemporaries, periodicals, the author studied the peculiarities of development, the main stages of the formation of pension provision in the Ukrainian provinces of the Russian Empire (19th — at the beginning of the 20th century).The scientific novelty of the study is due to the lack of special generalizing works on the topic in historical science. For the first time, the dissertation comprehensively studied all the main features of the formation, stages and mechanisms of the system of regulation of social benefits and pension legislation in the Ukrainian provinces of the Russian Empire that functioned in a certain period, including those which activities have not yet become the object of scientific attention; scientific studies of previous historiographical periods were analyzed and critically evaluated, stereotyped interpretations and approaches to certain issues were rethought, which simplified, idealized or incompletely reflected the social processes that took place in the Ukrainian provinces in the 19th - early 20th centuries; the main directions and scope of work of state institutions which responsibilities included the payment and control of pension social benefits were determined; an objective analysis of the effectiveness of the activities of relevant state bodies and pension funds in providing pension payments to certain categories of the population of Ukrainian provinces was conducted; the main trends and peculiarities regarding social pension payments to local officials, military personnel, teachers and employees of educational districts were analyzed.In the course of the research, it was established that pension provision in the form of a regulated organizational and legal institution appeared in the Russian Empire at the beginning of the 19th century as a result of public political, economic and social changes. Note that certain laws and regulations regarding cash pension payments were already legislated in the previous historical period. Throughout the 19th and early 20th centuries the basic legislation on pension provision periodically underwent changes in the form of additions and re-approvals. Many categories of the population experienced changes in material social support: military personnel, officials, teachers, education workers, communications engineers, functionaries of the mining industry, workers in many branches of the economy, etc.It was revealed that during the 19th century pensions for workers, as well as for peasants, were not paid either by the state or by private individuals. A separate group of workers consisted of citizens who worked at state-owned mining enterprises. Starting from the 1860s, special public unions were formed among the workers, which initiated the organization of pension, savings and credit-assistance funds. Until 1903, in order to receive material compensation in case of an accident at work, workers were subject to all-Russian legislation, provided that the worker proved in court that the mutilation was caused by the fault of the owner of the production. And only in 1903, a law was passed, which stipulated the possibility for a worker to receive material compensation for loss of health and working capacity in the form of a reward or a pension. The next stage in the development of legislation on the social security of workers was the laws of 1912 "On the provision of workers in case of illness" and "On insurance of workers in case of illness". It is important to emphasize that these laws fixed cash payments to women "for pregnancy and childbirth" for the first time.It was found that the pension provision of local officials and military personnel of Ukrainian provinces was established as a privilege for public service. That is, the right to a pension was given by "service to the Sovereign". The following types of pensions were determined: pension for years of service; disability pension (in case of disability); pension in case of loss of breadwinner; personal pension.Pension provision of teachers was carried out on the basis of special legislation. Lecturers and teachers at universities, gymnasiums, pro-gymnasiums, rural schools, primary schools and parish schools had the right to pensions. Monetary social support for teachers was implemented on the basis of a number of regulatory acts, which underwent changes throughout the studied period.The introduction of the basics of pension legislation, which was implemented in the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the 19th and early 20th centuries, is characterized as an organic component of socio-economic processes. The process of establishing and implementing pension provision for certain categories of the population was quite complex, controversial and directly dependent on the legislative policy of the Russian autocracy.

Доцільність дослідження зазначеної проблеми підсилюється необхідністю подолання суперечностей між: необхідністю у високопрофесійних вчителях музичного мистецтва у школі та несформованістю дисципліни методика викладання фортепіано в університетах; необхідністю проведення занять з фортепіано в індивідуальній формі та незадовільною кількістю годин у освітніх програмах, спрямованих на організацію фортепіанної підготовки; необхідністю зміни методики навчання, яка орієнтована на авторитет викладача та необхідністю налагодження зворотного зв’язку, що пов’язано із інформаційно-технологічними змінами суспільства, впровадженням інформаційних технологій в освіту; вимогами до професійних та виконавських навичок учителя музичного мистецтва та різним рівнем фортепіанної підготовки за однаковими спеціалізаціями у класичних та педагогічних університетах. Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційної праці полягає в тому, що вперше: здійснено цілісне дослідження проблеми фортепіанної підготовки студентів у вищих навчальних закладах КНР; визначено теоретичні основи фортепіанної підготовки студентів у закладах вищої освіти КНР, основними поняттями якої є: "музична педагогіка", "фортепіанна педагогіка", «фортепіанна підготовка студента». 3 Визначено поняття "музична педагогіка", що охоплює не лише педагогіку предмета, а й усі явища музичної освіти поза межами шкільної музичної освіти, а також філософські, історичні та інші теорії музичної освіти й акцентує увагу на практиці. Визначено, що «фортепіанна підготовка студента» - це процес оволодіння знаннями та формування навичок у галузі фортепіанного виконавства та методики викладання фортепіано, результатом якого є представлення під час публічного виступу переконливої інтерпретаційної версії виконуваних творів та результатів професійної діяльності у процесі проходження педагогічної практики. Фортепіанна підготовка студентів у вишах КНР спрямована на удосконалення у таких напрямах: збільшення часу на вивчення та опанування теоретичних знань та фундаментальних понять у галузі фортепіанного мистецтва (теоретичний аспект); більшення уваги до розкриття змісту музичних композицій (герменевтичний аспект) та розвитку музичних здібностей студентів (психологічний аспект); вдосконалення виконавської підготовки студентів у царині артикуляції, виконання складних ритмічних фігур, читання нот з аркуша, добору аплікатури (виконавський аспект); необхідність у розвитку музично-виконавських умінь (технічний аспект); приділення уваги та розробка репертуарних збірників для більш досконалого складання репертуару студентів (методичний аспект); доведено, що основна маса вчителів музики у школах КНР здобуває освіту в педагогічних та класичних університетах. Фортепіанна освіта, що отримується в класичних і педагогічних університетах, має як спільні риси так і відмінні. У фортепіанній освіті КНР є дві спеціалізації – педагогічна та виконавська. Ці два напрями існують як у педагогічних університетах, так і класичних. Однак у педагогічних університетах велика увага приділяється музично-педагогічному напряму, а класичних – виконавству. Показано, що важливою та суттєвою складовою системи музичної освіти КНР є державні професійні установи, організовані за принципом європейської консерваторії. Професорсько-викладацький склад таких організацій зазвичай складається з практикуючих музикантів-виконавців, які пройшли музичну підготовку у провідних консерваторіях світу; виокремлено п’ять основних тематичних напрямів дослідження проблеми сучасної музичної освіти та фортепіанної підготовки в КНР: історія фортепіанної освіти в Китаї; цілі та зміст навчального процесу, аналіз навчальних матеріалів; реформа фортепіанної освіти КНР у системі педагогічних університеті; методичні праці у галузі фортепіанної підготовки; практика імпровізованого акомпанементу; доведено, що особливостями фортепіанної підготовки студентів у закладах вищої освіти КНР є: необхідність у етнізації фортепіанної підготовки; розробка і впровадження дисципліни «Спів під власний акомпанемент»; розробка і впровадження дисципліни «Імпровізаційний акомпанемент»; орієнтація на психологічні дослідження, що вивчають психологічні особливості дитини у царині інтелекту, пам’яті, уваги, уяви тощо; впровадження тесту на визначення рівня гри на фортепіано; узагальнено зміст, форми та методи підготовки спеціалістів з фортепіано у класичних, педагогічних університетах та консерваторіях на прикладі фортепіанної спеціальності Коледжу мистецтв Гуандунського університету міжнародних відносин, Педагогічного університету провінції Хенань, спеціальності «Фортепіано» двох центральних консерваторій – Шанхайської та Центральної (Пекін).^UThe expediency of research into this problem is strengthened by the need to overcome the contradictions between: the need for highly professional teachers of musical art at school and the lack of the discipline of piano teaching methodology in universities; the need for individual piano lessons and the insufficient number of hours in educational programmes aimed at organising piano training; the need to change the teaching methodology, which is focused on the authority of the teacher and the need to establish feedback, which is associated with information technology changes in society, the introduction of information technology in education; requirements for professional and performing skills of a music teacher and different levels of piano training for the same specialisations in classical and pedagogical universities. The scientific novelty and theoretical significance of the dissertation lies in the fact that for the first time: a holistic study of the problem of piano training of students in higher educational institutions of the People's Republic of China was carried out; it is shown that the following concepts are used in the field of piano education in the scientific circulation of the PRC: “piano pedagogy”, “instrumental and vocal pedagogy”. The concept of “music pedagogy” is defined, which covers not only the pedagogy of the subject, but also all the phenomena of music education outside the boundaries of school music education, as well as philosophical, historical and other theories of music education, and focuses on practice. It is determined that “piano training of a student” is a process of acquiring knowledge and forming skills in the field of piano performance and piano teaching methods, the result of which is the presentation during a public performance of a convincing interpretive version of the performed works and the results of professional activity in the process of pedagogical practice. Piano training of students in universities of the PRC is aimed at improvement in the following areas: increasing the time for studying and mastering theoretical knowledge and fundamental concepts in the field of piano art (theoretical aspect); increasing attention to the disclosure of the content of musical compositions (hermeneutic aspect) and the development of students' musical abilities (psychological aspect); improvement of students' performance training in the field of articulation, performance of complex rhythmic figures, reading notes from a sheet, selection of appliqué (performance aspect); the need to develop musical and performing skills (technical aspect); paying attention to and developing repertoire collections for a more perfect composition of the students' repertoire (methodical aspect); it has been proven that the majority of music teachers in the schools of the People's Republic of China are educated in pedagogical and classical universities. Piano education received in classical and pedagogical universities has both common and distinctive features. There are two specializations in piano education in the PRC pedagogical and performing. These two directions exist both in pedagogical and classical universities. However, in pedagogical universities, a lot of attention is paid to the music-pedagogical direction, and classical ones to performance. It is shown that an important and essential component of the music education system of the People's Republic of China are state professional institutions organized according to the principle of the European conservatory. The teaching staff of such organizations usually consists of practicing musicians-performers who have received musical training in the world's leading conservatories; five main thematic areas of research into the problem of modern music education and piano training in China are singled out: the history of piano education in China; goals and content of the educational process, analysis of educational materials; reform of piano education of the People's Republic of China in the system of pedagogical universities; methodological works in the field of piano training; practice of improvised accompaniment.

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове наукове вирішення проблеми педагогічного коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності, обґрунтовано педагогічні умови щодо забезпечення процесу коригування, розроблено модель, діагностувальну та апробовано експериментальну методики педагогічного коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності, що надало можливість дійти висновків.Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити модель, педагогічні умови та методику педагогічного коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше визначено й науково обґрунтовано педагогічні умови коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності (активізація позитивної настанови вихователів ЗДО на коригування мовлення дітей п’ятого року життя, створення активного комунікативно-мовленнєвого середовища, залучення батьків до активної взаємодії); сутність феномену «педагогічне коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності»; виявлено критерії з відповідними показниками (фонетичний з показниками: звуковимова, фонематичний слух, виразність мовлення; граматичний з показниками: морфологічна правильність мовлення, синтаксична правильність мовленнєвих висловів, наявність оцінно-контрольних дій; лексичний із показниками: семантична правильність, нормативність уживання лексики); схарактеризовано рівні (достатній, середній, низький) розвитку мовлення дітей п’ятого року життя; розроблено модель педагогічного коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності; уточнено поняття «корекція», «коригування», «нормативність мовлення», «мовленнєві помилки», «комунікативна діяльність», «комунікативна діяльність дітей п’ятого року життя», «комунікативна діяльність як засіб коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя».Практична значущість дослідження полягає в розробці й експериментальній апробації діагностичної та експериментальної методик педагогічного коригування мовленнєвих помилок у дітей п’ятого року життя у процесі комунікативної діяльності; презентації авторської розробки «Мовленнєва розминка»; розробленні системи роботи з вихователями (Майстер-клас на тему «Мовленнєва розминка, як інструмент профілактики та подолання мовленнєвих помилок у дошкільників», адресна листівка з прикладом мовленнєвої розминки, Методичні рекомендації «Мовленнєва розминка як сучасна форма розвитку мовлення дошкільника (з прикладами)», збірник ігор «Граматика для дошкільнят»); розробленні програми роботи з батьками (Круглий стіл для батьків вихованців, пам’ятка для батьків з прикладами ігор); циклу занять навчально-коригувальної спрямованості; систематизації добірки ігор «Ігри з Питайликом», які стимулювали дітей до оцінно-контрольної діяльності.^UThe dissertation presents a theoretical generalization and a new scientific solution to the problem of pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity, justified pedagogical conditions for ensuring the correction process, developed a model, diagnostic and tested experimental methods of pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life th year of life in the process of communicative activity, which provided an opportunity to draw conclusions.The purpose of the study is to theoretically substantiate, develop and experimentally test the model, pedagogical conditions and the method of pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity.The scientific novelty of the study is that: for the first time, the pedagogical conditions for correcting speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity have been defined and scientifically substantiated (activation of positive instructions of children of primary school for correcting the speech of children of the fifth year of life, creation of an active communicative speech environment, involvement of parents in active interaction); the essence of the phenomenon "pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity"; criteria with corresponding indicators were identified (phonetic with indicators: phonetic speech, phonemic hearing, expressiveness of speech; grammatical with indicators: morphological correctness of speech, syntactic correctness of speech expressions, presence of evaluation and control actions; lexical with indicators: semantic correctness, normative use of vocabulary); the levels (sufficient, average, low) of speech development of children in the fifth year of life are characterized; a model of pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity was developed; the concepts of "correction", "correction", "normativity of speech", "speech errors", "communicative activity", "communicative activity of fifth-year-old children", "communicative activity as a means of correcting speech errors in fifth-year-old children" are clarified life".The practical significance of the research lies in the development and experimental approval of diagnostic and experimental methods of pedagogical correction of speech errors in children of the fifth year of life in the process of communicative activity; presentations of the author's development "Speech warm-up"; developing a system of work with educators (Master class on the topic "Speech warm-up as a tool for preventing and overcoming speech errors in preschoolers", an address card with an example of a speech warm-up, Methodical recommendations "Speech warm-up as a modern form of speech development of a preschooler (with examples)", a collection of games "Grammar for preschoolers"); developed programs for work with parents (Round table for parents of pets, reminder for parents with examples of games); a cycle of educational and remedial classes; systematization of a selection of games "Games with Pitaylik", which stimulated children to assessment and control activities.

Гіпотезою даної роботи стало твердження, що іноземні здобувачі освіти на різних етапах навчання (слухачі підготовчого відділення та здобувачі перших курсів) мають різні чинники, які сприяють виникненню труднощів підтримання нормального способу життя та розладів адаптації. У першому випадку – це «культурний шок» (соціальна ізоляція, зіткнення з чужою культурою, новим соціальним середовищем та радикальна зміна умов життя), у другому – значне навчальне перенавантаження у сукупності з недостатнім володінням мовою, на якій здобувачі навчаються. Так, розлади адаптації в іноземних здобувачів можуть проявлятися у вигляді культурного шоку. Відповідно до визначення ВООЗ, культурний шок — це стан соціальної ізоляції, тривоги, депресії, що розвивається при потраплянні індивідуума в умови чужої культури у відповідь на радикальну зміну умов життя в суспільстві. Відповідно до цього вони потребують особливого підходу до розробки заходів щодо профілактики та корекції цих порушень з урахуванням відповідних чинників та клініко-психопатологічних особливостей.Результати базуються на даних комплексного обстеження 154 іноземних здобувачів, що проходили навчання на базі Дніпровського державного медичного університету (ДДМУ).У дослідженні використовувались соціально-демографічний, клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний (доповнений психометричними шкалами), психодіагностичний та статистичний методи.У ході роботи досліджено особливості клініко-психопатологічної симптоматики, вивчено вираженість проявів астенії, тривоги та депресії, проведено оцінку якості життя, проаналізовано особисті особливості досліджених та варіанти їхньої стрес-долаючої поведінки. Наукова новизна роботи:1.?Уперше були проаналізовані клініко-анамнестичні дані та досліджені соціо-демографічні характеристики іноземних здобувачів вищої медичної освіти з розладами адаптації на різних етапах навчання з урахуванням чинників, що призвели до цих станів.2.?Уперше було досліджено клініко-психопатологічні особливості розладів адаптації, в залежності від провідного фактору, у іноземних здобувачів вищої медичної освіти на різних етапах навчання.3.?Уперше було визначено індивідуально-психологічні особливості іноземних здобувачів вищої медичної освіти в залежності від етапу навчання.4.?Уперше було оцінено ризики виникнення клініко-психопатологічних компонентів розладів адаптації іноземних здобувачів вищої медичної освіти на різних етапах навчання. 5.?Уперше було досліджено якість життя іноземних здобувачів вищої медичної освіти в залежності від етапу навчання та виявлені її кореляційні зв’язки з компонентами розладів адаптації.6.?Уперше було розроблено комплексну, поетапну, персоніфіковану систему профілактики та корекції розладів адаптації у іноземних здобувачів вищої медичної освіти на різних етапах навчання та оцінена її ефективність.Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці профілактичних, ранніх діагностичних та корекційних заходів у здобувачів вищої медичної освіти з розладами адаптації, які мають як універсальну, так і специфічну таргетну спрямованість та підтверджену ефективність. При несвоєчасному проведенні заходів профілактики, ранньої діагностики та корекції психопатологічних порушень у 2,7 раза зростає ризик трансформації донозологічних станів психічної дезадаптації в клінічно окреслені прояви психопатологічних порушень.^UThe hypothesis of this work was the statement that foreign applicants for education at different stages of training (students of the preparatory department and first-year applicants) have different factors that contribute to the emergence of difficulties in maintaining the normal lifestyle and adaptation disorders. In the first case, it is the "culture shock" (social isolation, contact with the foreign culture, the new social environment and the radical change in living conditions), in the second case it is the significant educational overload combined with insufficient knowledge of the language in which applicants study.Thus, adaptation disorders in foreign applicants can manifest themselves in the form of culture shock. According to the WHO definition, culture shock is the state of social isolation, anxiety, and depression. It develops when the individual finds himself/herself in the foreign culture environment. It occurs in response to the radical changing in living conditions in society. In accordance with this, they require the special approach to the development of measures for the prevention and correction of these disorders, taking into account the relevant factors and clinical and psychopathological features.The results are based on the comprehensive survey of 154 foreign applicants who were trained at Dnipro State Medical University (DSMU).Socio-demographic, clinical-anamnestic, clinical-psychopathological, psychodiagnostic (supplemented with psychometric scales), psychodiagnostic and statistical methods have been used in this research work.The particularities of clinical and psychopathological symptoms were investigated. The severity of manifestations of asthenia, anxiety and depression were studied in the course of the work. The quality of life was assessed; the personal characteristics of the subjects and their variants of stress-overcoming behavior were analyzed.Scientific novelty of the work:1. Firstly clinical and anamnestic data were analyzed and socio-demographic characteristics of foreign applicants for higher medical education with adaptation disorders at different stages of training were studied, taking into account the factors that led to these conditions.2. Firstly, clinical and psychopathological features of adaptation disorders, depending on the leading factor, were studied in foreign applicants for higher medical education at different stages of training.3. Firstly, individual psychological characteristics of foreign applicants for higher medical education were determined, depending on the stage of training.4. Firstly, the risks of clinical and psychopathological components of adaptation disorders of foreign applicants for higher medical education at different stages of training were assessed.5. Firstly, the quality of life of foreign applicants for higher medical education was studied depending on the stage of training and its correlations with the components of adaptation disorders were identified.6. Firstly, the comprehensive, systematic, personalized system of measures for the prevention and correction of adaptation disorders in foreign applicants for higher medical education at different stages of training was developed and its effectiveness was evaluated.The practical significance of the results obtained is the development of preventive, early diagnostic and corrective measures for applicants of higher medical education with adaptation disorders, which have both the universal and specific target orientation and proven effectiveness. In case of untimely implementation of preventive measures, early diagnosis and correction of psychopathological disorders, the risk of transformation of pre-nosological states of mental maladaptation into clinically defined manifestations of psychopathological disorders increases by 2.7 times.

Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...^UDysertatsiyna robota zoseredzhena na analizi istoriohrafichnoyi sytuatsiyi shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. Stryzhnevym zavdannyam doslidzhennya ye vyyavlennya klyuchovykh osoblyvostey u vyvcheni oznachenoyi problemy cherez analiz istorychnoyi literatury, produkovanoyi ukrayinsʹkymy istorykamy vprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. U fokusi perebuvaye vyznachennya rys, prytamannykh kozhnomu etapu istoriohrafichnoho postupu v konteksti vyvchennya politychnykh perypetiy u Hetʹmanshchyni KHVIII st., zvazhayuchy na zahalʹnu atmosferu ta rivenʹ rozvytku istorychnoho znannya. Analiz nadbanʹ u doslidzhenni politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. gruntuyetʹsya na rozlohomu masyvi literatury. Vyznachayuchy stan vyvchennya dysertatsiynoyi problemy, dotsilʹno vyokremyty kilʹka hrup doslidzhenʹ: napratsyuvannya, v yakykh reprezentovano analiz zahalʹnoyi sytuatsiyi v istorychniy nautsi na riznykh etapakh yiyi rozvytku v konteksti vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st.; roboty, sfokusovani na vysvitlenni zhyttyevoho shlyakhu ta naukovoho dorobku ukrayinsʹkykh istorykiv Livoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st.; pratsi, bezposerednʹo prysvyacheni analizu rivnya naukovoho opratsyuvannya politychnoho stanovyshcha Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Yikh vyvchennya pokazalo, shcho protses rozvytku naukovoho znannya shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny ne stav obʺyektom spetsialʹnoho doslidzhennya. Vodnochas nayavnyy sukupnyy zdobutok istorykiv riznykh pokolinʹ potrebuye systematyzatsiyi, uzahalʹnennya ta vyznachennya perspektyvnykh napryamiv podalʹshoho opratsyuvannya problemy. Dysertatsiyne doslidzhennya spyrayetʹsya na kompleks istoriohrafichnykh ta istorychnykh dzherel. Fundament vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny stanovlyatʹ istoriohrafichni dzherela, yaki okhoplyuyutʹ odnoosibni ta kolektyvni monohrafiyi, statti, rozmishcheni v zbirnykakh naukovykh pratsʹ, naukovykh periodychnykh vydannyakh; dysertatsiyni roboty ta avtoreferaty dysertatsiy, prysvyacheni pohlyadam na suspilʹno-politychni protsesy v Livoberezhniy Ukrayini protyahom KHVIII st., ta yaki vplynuly na nahromadzhennya naukovoho znannya ta podalʹshyy protses rozvytku istorychnoyi dumky. Do uvahy vzyato doslidzhennya ukrayinsʹkykh avtoriv. Yikh z·hrupovano za khronolohichnoyu oznakoyu: pratsi oznachenoyi tematyky KHIKH – pochatku KHKH st.; istorychni napratsyuvannya naukovtsiv KHKH st.; naukovi doslidzhennya kintsya KHKH – pochatku KHKHI st. Istorychni dzherela, yaki mistyatʹ faktychnyy material shchodo politychnykh protsesiv na terenakh Hetʹmanshchyny, predstavleno zakonodavchymy aktamy, rozporyadchymy dokumentamy rosiysʹkoho tsaratu shchodo Livoberezhnoyi Hetʹmanshchyny, dokumentamy Komunistychnoyi partiyi Ukrayiny / SRSR. Metodolohichni zasady doslidzhennya vklyuchayutʹ pryntsypy naukovoyi obʺyektyvnosti, istoryzmu, systemnosti, kompleksnosti, nastupnosti, stsiyentyzmu ta kompleks zahalʹnonaukovykh i spetsialʹnykh istorychnykh (problemno-khronolohichnyy, istoryko-porivnyalʹnyy, istoryko-typolohichnyy, istoryko-henetychnyy) metodiv. Sukupno vony zabezpechyly vyvchennya poetapnoho protsesu nahromadzhennya naukovoho znannya pro politychnu istoriyu Hetʹmanshchyny KHVIII st. Vyvchennya problemy ukrayinsʹkymy doslidnykamy vidbuvalosya na chotyrʹokh istoriohrafichnykh etapakh: «dovhe» KHIKH st. – kinetsʹ KHVIII – pochatok KHKH st.; revolyutsiyni 1917 – seredyna 1920-kh rr.; radyansʹke KHKH st.; suchasnyy, shcho tryvaye vid pochatku KHKH st. Na kozhnomu z nykh vyokremlyuyutʹsya neodnakovi istorychni naratyvy. Ukrayinsʹki istoryky doslidyly klyuchovi aspekty politychnoho rozvytku Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Uprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. pohlyady ta pidkhody zaznavaly istotnykh zmin vnaslidok suspilʹno-politychnykh chynnykiv, yaki vplyvaly na postup istorychnoyi nauky na kozhnomu z etapiv. Na kinetsʹ KHVIII – seredynu KHIKH ct. prypadaye naukova diyalʹnistʹ pleyady ukrayinsʹkykh istorykiv, sered yakykh: YA. Markovych, O. Markovych, D. Bantysh-Kamensʹkyy, M. Markevych. Naypovnishe politychni podiyi v Hetʹmanshchyni KHVIII st. podano v uzahalʹnyuyuchykh pratsyakh D. Bantysh-Kamensʹkoho ta M. Markevycha. Tsi avtory zmohly prezentuvaty vyklad istoriyi politychnykh podiy cherez pryzmu osobystisnykh yakostey ukrayinsʹkykh hetʹmaniv, proanalizuvaty tohochasni politychni realiyi ta vyslovyty vlasni pohlyady, dotrymuyuchysʹ problemno-khronolohichnoho pryntsypu vykladu podiy i spyrayuchysʹ na svitohlyadni pozytsiyi malorosiystva. Tse zumovleno vplyvom suspilʹno-politychnoyi atmosfery Rosiysʹkoyi imperiyi. D. Bantysh-Kamensʹkyy spromihsya vysvitlyly protses nastupu rosiysʹkoho tsaratu na avtonomni prava Hetʹmanshchyny. M. Markevych zaktsentuvav uvahu na rivnopravnosti derzhavnoho obʺyednannya Hetʹmanshchyny z Moskoviyeyu, ale z·hodom tsi mirkuvannya postupylysya mistsem dumtsi pro korysnistʹ urizannya prav i pryvileyiv Hetʹmanshchyny v nastupni desyatyrichchya...

Причиною зсуву на берегах водосховищ можуть бути – перезволоження ґрунтового покриву дощовими та сніговими опадами, підмив схилів, вплив кліматичних змін та понаднормове антропогенне навантаження. Активізація зсувів залежить від інтенсивності руйнування ґрунтового покриву. Часто причиною зсувів є відсутність рослинного покриву та зміни рельєфу території. Об’єм ґрунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливатися від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду. Найбільш зсувонебезпечними є правобережні схили долини р. Дніпро та схили правосторонніх приток, борти балок і ярів. Активізація гравітаційних процесів, що почалася з другої половини ХХ сторіччя на Канівщині (нині – території Ржищівської ОТГ), в тому числі, викликана штучною зміною гідрологічного режиму Дніпра, інтенсивною забудовою схилів та будівництвом відповідних комунікацій. Метою дисертаційної роботи є підвищення оперативності та достовірності прогнозування виникнення нових або активізації стабілізованих зсувів узбережжя шляхом розробки методики дистанційного геоекологічного моніторингу зсувонебезпечних схилів та створення алгоритму прогнозування на основі комплексного аналізу даних радарної інтерферометрії, супутникового оптичного знімання, наземних кліматологічних, літологічних, ландшафтних даних.В дисертаційному дослідженні проведено аналіз науково обґрунтованих висновків про вплив геолого-геофізичних чинників активізації зсувів, біофізичних факторів та впливу кліматичних змін, в тому числі підвищеної вологості ґрунтового покриву, на зсувні процеси; показано як можна фіксувати ділянки підвищеної сприйнятливості території до зсувів. Саме на цих теоретичних та практичних результатах базується методика дистанційного геоекологічного моніторингу зсувних процесів.Проведено моніторинг вертикальних зміщень земної поверхні правобережжя Канівського водосховища на ділянці Витачів-Стайки з використанням методики диференціальної радарної інтерферометрії (DinSAR). За результатами спостережень протягом весняного періоду з 2015 по 2023 роки закартовано активні зсувні ділянки. Виявлено високий рівень кореляції даних, отриманих попередніми дослідниками, і результатів диференціальної радарної інтерферометрії, отриманих у цьому дослідженні. Підтверджено наявність зон активних зміщень на правобережжі Канівського водосховища. У роботі розроблено алгоритм та описано процедуру створення карти сприйнятливості території до зсувів з використанням методу аналізу ієрархій, що є завершальним етапом розробленої методики дистанційного геоекологічного моніторингу зсувів, застосованої для правобережжя Канівського водосховища на ділянці Витачів-Стайки. Загалом методика базується на алгоритмах отримання даних, головним із яких є алгоритм створення карто-схеми вертикальних зміщень земної поверхні за методом радарної інтерферометрії.Наукова новизнаВперше розроблено методику дистанційного геоекологічного моніторингу зсувних процесів на основі даних радарної інтерферометрії та аналізу геологічних, геоморфологічних та біофізичних факторів, яка відрізняється від відомих новим кількісним ранжуванням чинників зсувонебезпеки та забезпечує більш достовірне та оперативне виявлення і картування зсувних процесів.Вперше створено карту сприйнятливості до зсувів території правобережжя Канівського водосховища в межах Ржищівської ОТГ на ділянці Витачів-Стайки, яка базується на визначенні локалізації активних зсувних ділянок за результатами комплексного аналізу даних радарної інтерферометрії, оптичного дистанційного зондування, геологічних, геоморфологічних і біофізичних особливостей ландшафту, що дозволило виявити та підтвердити польовими дослідженнями додаткові, не закартовані раніше зсувонебезпечні ділянки.Набула подальшого розвитку методологія локального прогнозування зсувної небезпеки, що дозволило враховувати додаткові ознаки цих процесів та визначити потенційно активні ділянки зсувів в межах території дослідження на основі сучасних методів дистанційного зондування Землі, а також запропонувати комплекс превентивних заходів щодо їх усунення.За результатами досліджень опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 1 глава у монографії (проіндексована в базі даних Web of Science); статті у наукових виданнях, включених на дату опублікування до Переліку наукових фахових видань України – 5 (з них 2 проіндексовані в базах даних Web of Science та Scopus); 7 – у збірниках та матеріалах тез доповідей вітчизняних та міжнародних конференцій, з яких 7 – міжнародні, що проіндексовані в базі даних Scopus. Додатково представлено 5 матеріалів всеукраїнських та міжнародних конференцій (в Україні) як матеріали апробації результатів, отриманих в дисертаційній роботі.Ключові слова: зсуви, дистанційне зондування Землі, радарна інтерферометрія, сприйнятливість території до зсувів.^ULandslides on the banks of reservoirs can be caused by overwetting of the soil by rain and snow, slope wash, climate change and overtime-anthropogenic influence. The activation of landslides depends on the intensity of the destruction of soil cover. Landslides are often caused by the lack of vegetation and changes in the region's topography. The volume of soil mas in a landslide can range from several hundred to thousands of cubic meters, and the speed varies from several meters per year to several meters per second. The right-bank slopes of the Dnipro River valley and the slopes of the right-hand tributaries, sides of streams and ravines are the most prone to landslides. The activation of gravity processes, which began in the second half of the 20th century in the Kaniv region (now the territory of the Rzhyshchiv United Territorial Community of the Kyiv Region), was caused, among other things, by an artificial change in the hydrological regime of the Dnipro River, intensive slopes development and the construction of relevant communications. The thesis aims to increase the efficiency and reliability of forecasting the occurrence of new or intensified stabilised coastal landslides by developing a technique for remote geoecological monitoring of landslide-prone areas. It creates a forecasting algorithm based on a comprehensive analysis of radar interferometry data, optical images of the Earth, and terrestrial climatological, lithological, and landscape data.This thesis analyzes scientifically based conclusions on the influence of geological and geophysical factors on landslide activation, biophysical factors, and the influence of climatic change. High-level soil moisture on landslide processes was carried out; it is shown how it is possible to fix areas of increased susceptibility to landslides. The technique of remote geoecological monitoring of landslide processes is based on these theoretical and practical results.Monitoring vertical displacements of the Earth's surface on the right bank of the Kaniv Reservoir in the Vytachiv-Stajky region, conducted using the differential radar interferometry (DinSAR) technique, has yielded significant results. Over the spring of 2015 to 2023, we successfully mapped active landslide-prone areas. Importantly, our findings have shown a high level of correlation with the data obtained by previous researchers, further validating the results of this study. This confirms the presence of active displacement zones on the right bank of the Kaniv Reservoir, a crucial discovery in landslide processes.Scientific noveltyRemote geoecological monitoring technique for landslide processes was developed for the first time based on radar interferometry data and the analysis of geological, geomorphological, and biophysical factors. This technique differs from the known ones by a new quantitative ranking of landslide hazard factors and provides more reliable and prompt detection and mapping of landslide processes.For the first time, a landslide susceptibility map of the territory of the right bank of the Kaniv Reservoir within the boundaries of the Rzhyshchiv United Territorial Community of the Kyiv Region in the Vytachiv-Stajky region was created, which is based on the determination of the localisation of active landslide regions based on the results of a complex analysis of radar interferometry data, optical remote sensing data, geological, geomorphological and biophysical features of the landscape, which allowed to identify and confirm additional, previously unmapped landslide-prone areas by field research.The local landslide hazard prediction technique was further developed, which made it possible to consider additional signs of these processes, identify potentially active landslide areas within the study area based on modern remote sensing data methods, and propose preventive measures.According to thesis materials 13 works were published, in particular: 1 chapter in a monograph (indexed in the Web of Science database); articles in scientific publications included on the date of publication in the List of scientific specialized publications of Ukraine 5 (of which 2 are indexed in the Web of Science and Scopus databases); 7 in collections and abstracts of reports of domestic and international conferences, of which 7 are international, indexed in the Scopus database. In addition, 5 materials from all Ukrainian and international conferences (in Ukraine) are presented as materials for the approbation of the results obtained in the dissertation work.Keywords: landslides, remote sensing data, radar interferometry, landslide susceptibility mapping.

Наукове дослідження присвячене комплексному аналізу музейних видань ХІХ – початку ХХ ст. як історичних джерел. Основним завданням було дослідження процесу зародження та становлення музейних джерелознавчих студій на українських теренах, виявлення джерельного потенціалу вітчизняної музеографії означеного періоду. Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-генетичний, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано такі види музеографічної продукції: каталоги, описи, альбоми, вказівники, звіти музеїв, програми, збірники, монопублікації. Аналізом охоплено переважно музейні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поза увагою залишились видання листового формату (листівки, об’яви, афіші), інформативні властивості яких відносяться до галузі маркетингу, а не джерелознавчих студій. Окрім музеографії, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (рукописи музеографічних творів, ілюстративний матеріал до музейного видання, журнали цензурних комітетів, описи архівних справ, листи), публіковані епістолярні джерела, маргіналії, предмети музейних колекцій. Загально джерельна база становить 145 позицій. В дослідженні історіографії проблеми показано, що протягом XVI – на початку XVIII ст. описи храмових цінностей та приватних колекцій подавались у формі посилань на авторитетне джерело (тексти Старого Заповіту) та у вигляді передруку музеографічних робіт інших авторів. Протягом XVIII – на початку ХІХ ст. опубліковані колекції розглядались вякості рекомендованої літератури для наукового розвитку і розширення знань про дари природи та артифікації. З другої половини ХІХ ст., на тлі поширення ідей позитивізму, музейні каталоги та описи наділили статусом інструмента історичної науки – довідкового видання, яке дає первинні знання про пам’ятки, що зберігаються в музейних колекціях і можуть бути використані в дослідженнях історії суспільств. Вчені-позитивісти рекомендували звертатись до каталогів та інвентарів на етапі пошуку джерел та визначення теми наукового дослідження. Власне погляд на вітчизняні музеогафічні твори ХІХ – початку ХХ ст. як на історичні першоджерела проявляється в роботах вчених СРСР з другої половини ХХ ст. Їх дослідження сфокусовані на проблемі розвитку музейної справи в Україні. Розглядаючи цей процес з точки зору марксистсько-ленінських задач побудови радянського суспільства, джерельний потенціал музеографії дорадянського періоду явно недооцінений, переважно представлений в якості хиб та помилок наукової, колекційної та експозиційної роботи «буржуазної інтелігенції». Науковці незалежної України розкрили джерельну роль музеографії для дослідження регіональних процесів становлення музейної та бібліотечної справи, церковної історії, археології, антикознавчих та мистецтвознавчих студій в Україні. Українські дослідники запропонували новий погляд на музеографічний доробок ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши його через призму націотворчого руху в Україні. Результат дослідження представлений в параграфі 1.2. Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «музеографія», процес становлення якого на українських теренах представлений в контексті розвитку дефініції в європейському та українському науковому просторі. В роботі продемонстровано злам етимологічної дефініції в європейському музеологічному дискурсі, де з другої половини ХХ ст. «музеографією» називають практичні дії з музейною колекцією (наприклад, створення експозиції). Тим часом, в СРСР, у пострадянському науковому дискурсі та в Україні поняття хоча й отримало розвиток, проте залишилось на «етимологічних» позиціях. Так, в більш широкому розумінні, музеографія розглядається як галузь музеєзнавства і являє собою вид наукової роботи, направленої на опис музею та / або його колекцій; у вузькому розумінні музеографія – це публікації про музей та його колекції. В даній дисертації поняття «музеографія» ужито в другому значенні. Автором дослідження відзначене слабке уведення слова «музеографія» до наукового лексикону вітчизняних музеєзнавців, істориків, музейних працівників. Результат дослідження представлений в параграфі 1.1.Процес становлення та розвитку музеографічного видавництва в Україні досліджений у персонологічному вимірі, в контексті економічних, політичних, соціокультурних змін в Російській імперії. До уваги взято розвиток капіталістичних відносин, процеси урбанізації та міграції, цензурне законодавство, воєнно-революційні рухи. В параграфах 2.1 та 2.2 показано, що українські музеографи діяли в несприятливих суспільно-політичних умовах, лавірували між патріотичними поривами та необхідністю підкорятися вимогам імперської машини щодо національного питання та національної історико-культурної спадщини...^UThe scientific research is devoted to the comprehensive analysis of museum publications of the 19th and early 20th centuries. as historical sources. The main task was to research the process of origin and formation of museum source studies on Ukrainian territory, to identify the source potential of the national museography of the specified period. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-genetic, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzed the following types of museographic products: catalogs, descriptions, albums, indexes, museum reports, programs, collections, mono-publications. The analysis covers mainly museum editions of the second half of the 19th and early 20th centuries. Publications in letter format (postcards, announcements, posters), whose informative properties belong to the field of marketing, and not to source studies, were left out of consideration. In addition to museography, the source base of the research consisted of archival sources (manuscripts of museographic works, illustrative material for museum publications, journals of censorship committees, descriptions of archival cases, letters), published epistolary sources, marginalia, objects of museum collections. The total source base is 145 items. In the study of the historiography of the problem, it is shown that during the 16th - at the beginning of the 18th centuries. descriptions of temple treasures and private collections were submitted in the form of references to an authoritative source (the texts of the Old Testament) and in the form of reprints of museographic works by other authors. During the 18th - at the beginning of the 19th centuries. the published collections were reviewed as recommended literature for scientific development and expansion of knowledge about the gifts of nature and artifice. Since the second half of the 19th century, against the background of the spread of positivist ideas, museum catalogs and descriptions have been given the status of a tool of historical science - a reference publication that provides primary knowledge about the monuments stored in museum collections and can be used in research into the history of societies. Positivist scientists recommended turning to catalogs and inventories at the stage of searching for sources and determining the topic of scientific research. Actually, a look at the national museogaphic works of the 19th - early 20th centuries. as historical primary sources is manifested in the works of scientists of the USSR from the second half of the 20th century. Their research is focused on the problem of museum development in Ukraine. Considering this process from the point of view of the Marxist-Leninist tasks of building a Soviet society, the source potential of museography of the pre-Soviet period is clearly underestimated, mostly presented as errors and mistakes of the scientific, collection and exhibition work of the "bourgeois intelligentsia". Scientists of independent Ukraine revealed the source role of museography for the study of regional processes of formation of museum and library work, church history, archeology, antiquities and art studies in Ukraine. Ukrainian researchers offered a new look at the museographic work of the 19th and early 20th centuries, analyzing it through the prism of the nation-building movement in Ukraine. The result of the research is presented in paragraph 1.2. An important direction of the dissertation research concerns the term "museography", the process of its formation on the Ukrainian territory is presented in the context of the development of the definition in the European and Ukrainian scientific space. The work demonstrates the breakdown of the etymological definition in the European museological discourse, where from the second half of the 20th century. "museography" refers to practical actions with a museum collection (for example, creating an exposition). Meanwhile, in the USSR, in the post-Soviet scientific discourse and in Ukraine, the concept, although it received development, remained at the "etymological" positions. Thus, in a broader sense, museography is considered a branch of museology and is a type of scientific work aimed at describing the museum and...

У дисертації розглянуто прозові твори Вітольда Ґомбровича (1904-1969). Здійснено аналіз прозового доробку з точки зору літературної антропології, антропології літератури та емігрантології. Об’єктом дослідження стали романи “Фердидурке”, “Трансатлантик”, “Космос”, “Порнографія”, мемуаристичний твір “Щоденник”, збірники оповідань, епістолярна спадщина письменника та цінні біографічні студії, складені за та після життя Ґомбровича. Першоджерелом для дослідження стали творив оригіналі, включено також відомості з історії перекладів доробку Ґомбровича на українському літературному ґрунті.У роботі проаналізовано ключові прозові твори польського письменника, що дають змогу окреслити найбільш повну картинуреалізації ключових антропологічних вимірів із галузі літературної антропології та антропології літератури.До дослідження залучено інструментарій із суміжних гуманітарних наук – передовсім, антропології, соціології, психології (в тому числі психології дитини), психології кризових ситуацій, емігрантології, а також спеціалізованих літературознавчих напрямків – рецептивної естетики, культурної антропології та структурної антропології.^UThe dіssertatіon deals wіth the the prose of Witold Gombrowicz (1904-1969). An analysis of his prose was carried out from the point of view of literary anthropology, anthropology of literature and emigrantology. The objects of research were the novels “Ferdydurke”, “Trans-Atlantic”, “Cosmos”, “Pornography”, the “Diaries”, collections of short stories, the write’'s epistolary legacy and valuable biographical studies compiled during and after Gombrowicz’s life. The original works became the primary source for theresearch, information from the history of translations of Gombrowicz’s works on Ukrainian literary soil is also included.The work analyzes the key works of the Polish writer, which make it possible to outline the most complete picture of the implementation of basic anthropological dimensions in the field of literary anthropology and anthropology of literature.The research involved multiple tools from related humanities – first of all, anthropology, sociology, psychology (including child psychology), psychology of crisis situations, emigrant studies, as well as specialized literary areas – receptive aesthetics, cultural anthropology and structural anthropology.

Травматичне ураження головного мозку є одним зі станів, що надалі має значний негативний вплив на соціальну реінтеграцію та відновлення адаптаційних механізмів у ветеранів війни (McCarron та ін., 2019; Черненко & Чухно, 2018). Зокрема, як психічні симптоми травми мозку, так і дезадаптивний стан з часом можуть не зникати, а ставати хронічними та тривати роками (Тополь, 2015, Elder та ін., 2014). Отже, спостерігається нагальна необхідність дослідження факторів та процесів, що сприяють успішній реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку, підвищенню їхньої ефективної взаємодії зі стресовим середовищем, зменшенню тяжкості посткомоційної та посттравматичної симптоматики. Одним із таких процесів може слугувати резилієнс. Водночас концепція резилієнсу досі не є сталою та визначеною. Тому представляє значний науковий інтерес вивчення процесів, що лежать в основі резилієнсу, його структурних компонентів у осіб із травматичним ураженням головного мозку. Окрім того, останніми роками з’являються нові теорії резилієнсу, які розглядають його як складний процес, що складається з ряду компонентів та більшою мірою залежить від факторів, які можна модифікувати, ніж від рис особистості, які важко змінити, чи соціально-демографічних факторів. У цих теоріях приділяється набагато більше уваги когнітивним і емоційним компонентам резилієнсу, ніж клінічним показникам або демографічним характеристикам. Разом з тим, цим теоретичним моделям бракує емпіричних доказів. Відтак, необхідне емпіричне підтвердження ролі когнітивних та емоційних компонентів, а також те, як вони взаємодіють і прогнозують резилієнс. Вважається, що емпіричне підтвердження сучасних теорій резилієнсу та їх врахування в розробці нових програм психокорекції допоможе покращити медико-психологічну реабілітацію, досягти успішної реінтеграції в суспільство та зменшення дистресу у ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку (Vos та ін., 2019; Neils-Strunjas та ін., 2017). Дані обставини актуалізують дослідження, спрямовані на вивчення резилієнсу у ветеранів з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді, його структурних компонентів, з подальшим удосконаленням на цій основі психокорекції та прогнозування.Метою дисертаційного дослідження було підвищення ефективності реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді на основі вивчення когнітивних та емоційних компонентів резилієнсу і його відновлення шляхом удосконалення комплексу психокорекції та прогнозування. Завдання дослідження:1.?Вивчити структурні компоненти та особливості резилієнсу ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.2.?Розробити та провести двоетапну програму психокорекції, спрямовану на відновлення резилієнсу ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.3.?Оцінити ефективність розробленої програми психокорекції у ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.4.?Оцінити прогностичну цінність змін когнітивних та емоційних компонентів резилієнсу в процесі реабілітації ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді.У ході роботи було обстежено 146 ветеранів війни з травматичним ураженням головного мозку у віддаленому періоді, що проходили медико-психологічну реабілітацію у Центрі психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова Поляна» Міністерства охорони здоров’я України та Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни. Для досягнення мети було використано теоретичні методи, соціально-демографічний, клініко-психологічний, психодіагностичний методи та методи статистичної обробки даних.^UTraumatic brain injury is one of the conditions that in the future has a significant negative impact on social reintegration and restoration of adaptation mechanisms in war veterans (McCarron et al., 2019; Chernenko & Chukhno, 2018). Also, both the mental symptoms of brain injury and the maladaptive state may not disappear over time, but become chronic and last for years (Topol, 2015, Elder et al., 2014). Therefore, it is possible to further investigate the factors and processes that contribute to the successful rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury, increase their effective interaction with the stressful environment, and reduce the severity of post-concussive and post-traumatic symptoms. Resilience can serve as one of these processes. At the same time, the concept of resilience is still not stable and well-defined. Therefore, it is of great scientific interest to study the processes underlying resilience and its structural components in persons with traumatic brain injury. based on that, new theories of resilience have emerged in recent years, which consider it as a complex process consisting of several components and to a greater extent depending on factors that can be modified, on personality traits that are difficult to change, or socio-demographic factors. These theories place much more emphasis on the cognitive and emotional components of resilience than on clinical measures or demographic characteristics. However, this theoretical model combines empirical evidence. Therefore, empirical confirmation of the role of cognitive and emotional components is needed, as well as how they interact and predict resilience. It is believed that the empirical confirmation of the modern theory of resilience and their consideration in the development of new psychocorrection programs will help improve medical and psychological rehabilitation, achieve successful reintegration into society, and reduce distress in war veterans with traumatic brain injury (Vos et al., 2019; Neils-Strunjas et al., 2017). The data will further update research aimed at studying resilience in veterans with traumatic brain injury in the remote period, its structural components, with further improvement on this basis of psychocorrection and prognosis.The aim of the dissertation research was to increase the effectiveness of the rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury in the distant period based on the study of cognitive and emotional components of resilience and its restoration by improving the complex of psychocorrection and prognosis. Objectives of the study:1.?To study the structural components and features of resilience of war veterans with traumatic brain injury in the remote period.2.?To develop and conduct a two-step psychocorrection program aimed at restoring the resilience of war veterans with traumatic brain injury in the remote period.3.?To assess the effectiveness of the developed psychocorrection program for war veterans with traumatic brain injury in the remote period.4.?To assess the prognostic value of changes in cognitive and emotional components of resilience in the process of rehabilitation of war veterans with traumatic brain injury in the remote period. During the research, 146 war veterans with traumatic brain injury were examined in the remote period who underwent medical and psychological rehabilitation at the Center for Mental Health and Rehabilitation of Veterans "Lisova Polyana" of the Ministry of Health of Ukraine and the Kyiv City Clinical Hospital for War Veterans. To achieve the goal, theoretical methods, socio-demographic, clinical-psychological, psychodiagnostics methods and methods of statistical data analysis were used. The research was conducted in 5 stages.

У роботі наведені результати наукового дослідження, виконаного в рамках дисертації “Судово-психіатрична оцінка осіб, які скоїли кримінальні правопорушення на сексуальному підґрунті”. Для досягнення мети дослідження автором були проаналізовані 287 підекспертних, які скоїли правопорушення на сексуальному підґрунті та перебували на судово-психіатричній експертизі (СПЕ) в Київському міському центрі СПЕ з 2000 по 2015 рр. Також у рамках проведення СПЕ за даний проміжок часу були досліджені 70 потерпілих для вивчення питання можливої віктимної поведінки з їхнього боку, їхніх характерологічних особливостей, соціально-демографічних характеристик.Методи дослідження, що використовувалися в роботі: інформаційно-аналітичний, соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, експертний, ситуаційного аналізу, статистичний. Діагностика розладів сексуальної переваги(парафілій), визначення їхніх форм і типів проводилися згідно з критеріями діагностики МКХ-10. З метою визначення взаємозв’язку між ступенем порушення можливості усвідомлювати свої дії, керувати ними та вирішенням експертних питань, усі спостереження були розподілені на групи: 1 – 200 спостережень (підекспертні, визнані “осудними”); 2 – 14 (підекспертні, визнані “неосудними”); 3 – 73 (“обмежено осудні”), ця група була сформована штучно з групи “осудних”, виходячи з концепції “обмеженої осудності”. Концепція “обмеженої осудності” ґрунтується на системному підході до поняття “обмежена осудність”, який розроблявся в українській судовій психіатрії В.Б. Первомайським, О.А. Ревенком. Вітчизняна концепція обмеженої осудності базується на доведеній позиції нерозривної, генетичної єдності свідомості та діяльності. Відповідно до цього, будь-який психічний розлад проявляється через діяльність особи в мікро- та макросоціумі, де лишаються відповідні відбитки. Отже, дослідження соціуму або кримінальної ситуації стає обов’язковим. Ступінь тяжкості психічного розладу встановлюється через його відбиття в певних елементах кримінальної дії.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у роботі вирішена важлива наукова проблема розроблення судово-психіатричної моделі оцінки здатності усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними в осіб, які скоїли сексуальні злочини. Наведено вирішення проблеми визначення критеріїв “обмеженої осудності” та принципів застосування заходів медичного характеру до осіб, що скоїли сексуальні правопорушення, на підставі вивчення їхніх клініко-психопатологічних, соціальних, особистісних характеристик з урахуванням ситуації суспільно-небезпечного діяння. Обгрунтовано, що експертна оцінка осіб, які скоїли сексуальні злочини, є багатовекторним процесом, що поєднує дослідження психопатологічної картини, соціальних характеристик і ситуації суспільно-небезпечного діяння (СНД).Практичне значення роботи полягає в удосконаленні алгоритму судово-психіатричного експертного дослідження, що обумовлює підвищення його якості та доказовості експертних висновків. Це, зі свого боку, є додатковою гарантією охорони прав людини, запобігає необґрунтованому призначенню повторної експертизи, скорочує терміни експертного дослідження.^UThis work presents the results of a scientific study having been carried out according to the plan of the thesis “Forensic psychiatric study of persons having committed their crimes on sexual background”. To achieve such a goal, the author has analyzed 287 sub-expert persons having committed their offenses on sexual basis and being under forensic psychiatric examination (FPE) at the Kyiv-City FPE in 2000-2015. During this FPE period, 70 injured persons were also examined to understand their possible victim behavior, their character traits as well as their social and demographic characteristics.Investigation approaches having been used in this work are the following: informational analytics, social demographics, clinical psychopathological methods, psycho-diagnostics, expert evaluation, situation analysis, and statistics. The diagnostics of sexual preference disorders (paraphilias) as well as diagnostics of paraphilia types and forms were carried out according to the criteria presented in the IDC-10. To determine the interconnections between the degree of criminal’s awareness of his/her actions and his/her possibility to lead them, on the one hand, and the solution of expert problems, on the other hand, all the observations were divided into several groups: 1 – 200 observations including sub-expert persons recognized to be “judicious”; 2 – 14 observations including sub-expert persons recognized to be “non-judicious”; 3 – 73 observations of “limitedly judicious” persons, this group having been artificially formed from the “judicious” group coming from the “limited sanity” conception. Scientific novelty of this study is due to an important scientific problem solved in this work and concerning the elaboration of forensic psychiatric model permitting to evaluate the person’s ability to aware his/her proper actions and/or to govern them in persons having committed sexual crimes. The author proposes her solving for the determination of “limited sanity” criteria and principles of medical approaches for persons having committed sexual offenses, taking into consideration their clinical psychopathologic, social, personal properties as well as situations of their socially dangerous actions. The author gives her justifications concerning expert evaluation of any person having committed sexual offenses, proving this evaluation to be a multi-vector process uniting the study of psychopathologic situation, social features, and situation of socially dangerous action (SDA). This work discovers any victim of violent crime to possess a certain set of social demographic, moral, and psychological features determining his/her typical behavior in certain circumstances; such a person possesses a higher precondition to become a victim of violence comparing to any other citizen without such features. Personalities and behavior of sexual offence victims have a significant impact on the motivation of offender’s criminal behavior and the situation of the crime committing. The complex and comprehensive study of any offender and his/her victim personalities, of their interrelations as well as of objective role having been played by both persons in a certain illegal act are the only conditions permitting to conclude correctly the responsibility of the offender and to understand completely all the circumstances leading to the crime. The knowledge concerning victim’s personal characteristics, their role in the crime development as well as analysis of criminal and victim interrelations lead to wider possibilities for prophylaxis programs aiming victimological rape prevention. Victimological prophylaxis is an important component of any rational victimological system including criminal act prevention due to the liquidation of victimological factors for criminal behavior together with its other element – activities aiming the elimination of criminal act consequences.The practical value of this study is due to the algorithm perfection for any forensic psychiatric investigation improving its quality and expert conclusion evidence. Such a fact is an additional guarantee for human rights protection permitting to avoid unreasonable appointment of the second examination and to reduce the period of expert study.

У дисертації досліджено джерела походження українських прислів’їв і приказок. Серед численних жанрових модифікацій малої фольклорної прози особливе місце належить пареміям, складній і багатовимірній генологічній одиниці, яка виробила розгалужену систему жанрових модифікацій (прислів’я, приказки, примовки, порівняння, прикмети та ін.). Паремії постійно перебувають у розвитку, а відтак зазнають суттєвих змін. Найскладнішим аспектом у вивченні прислів’їв і приказок є їх генетичний аналіз. Питання походження паремій полягає в окресленні продуктивних шляхів поповнення прислівного репертуару. Виробилося три магістральні лінії формування паремій: узагальнення, міжжанровий перехід та факультативність. Кожен із окреслених шляхів у роботі докладно розглянуто. Джерельною базою дослідження стали збірники прислів’їв та приказок, серед яких тритомний корпус Івана Франка «Галицько-руські народні приповідки», збірка Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше», колекція Григорія Ількевича «Галицькі приповідки і загадки», а також фольклорні твори (байки, анекдоти, казки, народні оповідання), що редукувалися до короткого і лаконічного вислову – прислів’я. У першому розділі «Розвиток української пареміології та пареміографії: історія, проблеми, перспективи» враховано найважливіші напрацювання вчених-фольклористів, які зосередили особливу увагу на жанрі, що характеризується чіткістю, лаконізмом, глибиною думки, інформативністю, конденсованістю, довершеністю вислову, дидактичністю. Починаючи від зародження пареміології як науки (йдеться про кінець ХVІІІ століття), питання генези жанру щоразу поставало як актуальне, однак не отримувало належного розв’язання. І це зрозуміло, адже означена квестія вимагає скрупульозної дослідницької роботи, оскільки передбачає виявлення складних міжжанрових контактів. Лише через добре знання фольклорно-літературних джерел можна вийти на встановлення істинного джерела прислівного вислову. У другому розділі «Генеза прислів’їв і приказок: шляхи поповнення паремійного фонду» простежено процес активного обігу прислів’їв і приказок. Суть полягає в тому, що, виникнувши в певний історичний період, та чи інша паремійна одиниця, згодом «обростає» новими значеннями, за нашаруваннями яких годі дошукатися першоджерела. Тому для віднайдення цього першоджерела існує певний спосіб, який передбачає шлях міжжанрового переходу, тобто процес, як прислів’я може утворюватися від інших жанрів. Міжжанровий перехід – це вибір центрального елемента потенційної паремії на основі іншого жанру. Творення прислів’їв і приказок відбувається через стягнення до окремого смислогенеруючого висновку. Паремії, що утворені шляхом міжжанрового переходу, акумулюють в собі найприкметніші риси першоджерела, частково перебирають на себе його функціональне навантаження, формуючи заразом власну жанрову автентичність. Для практичної ілюстрації схеми міжжанрового переходу увагу зосереджено на таких жанрах, які сконденсувалися до однієї лаконічної фрази: анекдот, байка, казка, народне оповідання, колядка, а також враховано й книжні джерела і типовість ситуацій. На цих прикладах вдається добре простежити процес редукції більшого за обсягом твору до однієї короткої та змістовної фрази.^UThe dissertation focuses on the sources of the origin of Ukrainian proverbs and sayings. Among many genre modifications of small folk prose, paremias deserve special attention, as they are complex and multidimensional genre units that contributed to a comprehensive system of genre modifications (proverbs, sayings, similes, omens, etc.). Paremias are constantly evolving, which means that they keep changing. The most difficult aspect of studying proverbs and sayings lies in analysing them genetically. The question of the origin of paremias deals with the description of productive ways of replenishing the proverbial repertoire. Three main ways of creating paremias are identified: generalising, cross-genre transition and optionality. Each of these paths is the subject of a detailed study in the dissertation. The research is based on collections of proverbs and sayings, including the three-volume corpus “Folk Proverbs of Halychyna Ukrainians” by Ivan Franko, Matviy Nomys’s collection “Ukrainian proverbs, sayings and the like”, Hryhoriy Ilkevych's collection "Proverbs and Riddles from Halychyna", as well as folklore pieces (fables, jokes, fairy tales, folk tales) reduced to a short and laconic expression, i.e. a proverb. The first chapter "Development of Ukrainian paremiology and paremiography: history, problems, prospects" takes into account the main achievements of folklorists who paid special attention to this genre, which is characterised by clarity, laconicism, depth of thought, informativeness, condensation, completeness of expression and didacticism. Since the birth of paremiology as a science (around the late eighteenth century), the question of the origin of the genre has always been raised as a matter of urgency, but has never been properly resolved. This is understandable, because this question requires meticulous research, as it involves the identification of complex cross-genre contacts. Only a good knowledge of folklore and literary sources makes it possible to determine the true origin of a proverb. In the second chapter "The genesis of proverbs and sayings: ways of replenishing the paremic fund", the process of the active circulation of proverbs and sayings is traced. The point is that, having emerged in a given historical period, a given paremic unit later "acquires" with new sesnse, the layers of which can be used to find the original source. Thus, in order to find this original source, there is a certain method that involves the path of cross-genre transition, i.e. the process of how a proverb can be formed from other genres. A cross-genre transition is the selection of a central element of a potential paremia on the basis of a different genre. The creation of proverbs and sayings takes place under the pressure of a separate, meaningful conclusion. Paremias formed through cross-genre transition accumulate the most salient features of the original source, partially take over its functional load, and at the same time form their own genre authenticity. For a practical illustration of the scheme of cross-genre transition, attention will be focused on the following genres, condensed into one concise phrase: jokes, fables, fairy tales, folk tales, carols and book sources and typical situations will also be considered. These examples clearly illustrate the process of reducing a larger piece to a short and meaningful phrase.

Наявний сьогодні широкий доступ до архівних матеріалів радянського часу і залучення сучасної нової методології наукових досліджень дозволяють цілісно й об'єктивно проаналізувати радянську промислову політику, в тому числі у вугільній галузі, а також визначити особливості її розвитку у Волинській області. Враховуючи відсутність ґрунтовних наукових робіт з історії вугільної галузі Волинської області, запропонована дисертація є першим комплексним дослідженням з історії вугільної промисловості Волинської області в другій половині 40-х – на початку 90-х років ХХ ст. Пошуки шляхів реструктуризації вугільних регіонів українською владою, змушують наново простежити і проаналізувати процес розвитку вугільного виробництва у Волинській області за радянського керівництва. Сьогодні вугільна галузь опинилася у скрутному становищі через недостатнє фінансування, скорочення виробництва вугілля, низьку технічну модернізацію гірничого обладнання, а шахти практично опинилися на межі остаточної ліквідації. Тому нині науковці мають змогу визначити передумови кризи й занепаду вугільної промисловості, до яких спричинила політика КПРС. Таким чином проблематика дисертації має актуальне значення для сучасної історичної науки. Недостатній рівень вивчення історії вугільної галузі України визначають новизну наукової роботи дослідника. У дисертаційній роботі проаналізовано стан наукового вивчення вказаної проблеми. Виділено три групи історіографічних праць: радянську, вітчизняну й зарубіжну. В них дається загальна характеристика становлення вугільної галузі УРСР, її вагомість в структурі важкої промисловості СРСР, проте вони далеко не повністю висвітлюють проблеми розвитку вугільних підприємств в межах Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Виконання поставлених завдань зумовили використання широкої бази джерел. У роботі використані архівні матеріали центральних архівів РФ й України, зокрема: Державного архіву Російської Федерації (отриманих автором за запитом), Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Значний масив архівної інформації взято із Державного архіву Волинської області, Державного підприємства «Львіввугілля» й Архівного відділу Червоноградської міської ради. В цілому у дисертації використано матеріали 262 справ, 48 описів, 34 фондів розміщених в семи архівах. Окрім архівних матеріалів, у роботі використано збірники документів і матеріалів, мемуари, щоденники, усні свідчення, фотоматеріали, статистичні відомості тощо. Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, системності, науковості та всебічності. З-поміж багатьох методів в роботі використовувалися загальнонаукові ‒ аналізу й синтезу, типологізації, логічний, системно-структурний тощо та історичні ‒ історико-хронологічний, порівняльний, кліометричний, ретроспективний, наукової евристики, критики джерел, методи історичного джерелознавства. Поєднання їх та комплексне використання дозволило зреалізувати сформульовані в роботі дослідницькі завдання і досягти поставленої мети.^UToday's wide access to archival materials of the Soviet era and the involvement of modern new research methodology allow a holistic and objective analysis of Soviet industrial policy, including one in the coal industry, as well as to determine the features of its development in the Volyn region. Taking into account the lack of thorough research on the history of the coal industry of Volyn region, the proposed dissertation is the first comprehensive study on the history of the coal industry of Volyn region in the second half of the 40's – early 90's of the twentieth century. The search for ways to restructure the coal regions by the Ukrainian authorities forces them to re-trace and analyze the process of development of coal production in the Volyn region under Soviet leadership. Today, the coal industry is in a difficult position due to insufficient funding, reduced coal production, low technical modernization of mining equipment, and mines are almost on the verge of final liquidation. Therefore, scientists now have the opportunity to determine the preconditions for the crisis and the decline of the coal industry, which caused the policy of the CPSU. Thus, the dissertation is relevant for modern historical science. Insufficient level of study of the history of the coal industry of Ukraine determines the novelty of the researcher's scientific work. The dissertation analyzes the state of scientific study of this problem. Three groups of historiographical works: Soviet, domestic and foreign are identified. They give a general description of the formation of the coal industry of the USSR, its importance in the structure of heavy industry of the USSR, but they do not fully cover the problems of development of coal enterprises within the Lviv-Volyn coal basin. Execution of the set tasks led to the use of a wide base of sources. Archival materials of the central archives of the Russian Federation and Ukraine are used in the work, in particular: the State Archives of the Russian Federation (obtained by the author upon request), the Central State Archive of Public Associations of Ukraine, the Central State Archive of Higher Authorities of Ukraine, the State Security Archives of Ukraine. A significant amount of archival information is taken from the State Archives of the Volyn region, the State Enterprise « Lvivvugillia» and the Archival Department of the Chervonohrad City Council. In total, the dissertation used materials from 262 cases, 48 descriptions, 34 funds placed in seven archives. In addition to archival materials, collections of documents and materials, memoirs, diaries, oral testimonies, photographs, statistics, etc. have been used. The theoretical and methodological basis of the study is based on the principles of historicism, objectivity, systematization, scientificity and comprehensiveness. Among many methods used in the work, there have been used the general science methods - analysis and synthesis, typology, logical, system-structural, etc. and historical ones – historical-chronological, comparative, cliometric , retrospective, scientific heuristics, criticism of sources, methods of historical source studies. Their combination and complex use allowed to realize the research tasks formulated in the work and to achieve the set goal.

У дисертації на підставі аналізу джерельної бази й узагальнення історико-педагогічного досвіду досліджено проблеми й ґенезу процесу українізаціїзагальноосвітньої школи в Південному регіоні України в1920–1938 роках. У роботі проаналізовано джерельну базу дослідження, основу якоїскладають матеріали Центрального державного архіву вищих органів владиУкраїни, державних архівів Миколаївської, Одеської та Херсонської областей,Центрального державного архіву громадських організацій України; науковіпраці та публікації вітчизняних учених кінця XX – початку XXI століття(дисертації, монографії, посібники, статті в збірниках наукових праць),законодавчі документи та нормативно-правові акти, навчальні плани, навчальніпрограми, протоколи, звіти, де висвітлено вітчизняний досвід як організаціїосвітнього процесу, так і його змістового наповнення.Уточнено сутність ключових понять («аксіологія», «білінгвізм»,«державна освітня політика», «ментальність», «мультилінгвізм», «рідна мова»,«українізація») та визначено сутність поняття «українізація загальноосвітньоїшколи». У дисертації комплексно досліджено проблему українізаціїзагальноосвітньої школи Півдня України в 1920–1938 роках в умовахбілінгвального соціокультурного середовища; визначено основні чинники, щовпливали на організацію та стан процесу українізації освітнього простору вПівденному регіоні України в 1920–1938 роках. Окреслено прогресивні ідеї українізації освітнього простору, їхперспективність в удосконаленні змісту сучасної україномовної освіти вПівденних областях України.^UIn the dissertation the problems and genesis of the process of Ukrainization ofthe secondary school in the Southern region of Ukraine (1920–1938) are explored onthe basis of the analysis of the source base and generalization of historical andpedagogical experience. The source base of the research is analyzed, the basis of which is the materialsof the Central State Archive of the highest authorities of Ukraine, the state archives ofMykolayiv, Odesa and Kherson regions, the Central State Archive of publicorganizations of Ukraine; scientific works and publications of Ukrainian scientists ofthe end of XXth – the beginning of XXI century (dissertations, monographs, manuals,articles in proceedings), legislative documents and regulations, curricula, studyprograms, protocols, reports, which cover Ukrainian experience of organization ofeducational process and its content.The essence of the key concepts (axiology, bilingualism, state educationalpolicy, mentality, multilingualism, native language, Ukrainization) are clarified andthe essence of the concept of Ukrainianization of a secondary school is defined. The dissertation comprehensively examines the problem of Ukrainization ofsecondary schools in the South of Ukraine in 1920–1938 in a bilingual socio-culturalenvironment and identifies the main factors influencing the organization and state ofUkrainianization of educational space in the Southern region of Ukraine in 1920–1938. Progressive ideas of Ukrainianization of educational space, their prospects inimproving the content of modern Ukrainian-language education in the Southernregions of Ukraine.

У дисертації розв'язано актуальне наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов професійної підготовки майбутніх токарів за дуальною формою освіти. Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається впровадженням в освітню діяльність закладів професійної (професійно-технічної) освіти: методичних рекомендацій «Методика підготовки кваліфікованих робітників машинобудівної галузі за дуальною формою освіти», навчально-методичного комплексу, що охоплює: навчальний посібник «Основи 3-D друку», програму організації дуальної форми освіти відповідно до Положення про організацію професійної підготовки майбутніх токарів за дуальною формою освіти, оновлений навчальний план і програми професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки кваліфікованих робітників з професії «токар» з урахуванням вимог роботодавців, збірник завдань, перелік контрольних запитань, практико -орієнтовані задачі, словник технічних термінів, проєкти, пробні кваліфікаційні завдання, дистанційний курс для підготовки наставників з виробництва.^UThe dissertation solves a topical scientific problem of theoretical substantiation and experimental verification of pedagogical conditions of professional training of future turners in the dual form of education. The practical significance of the results of the study is determined by the introduction into educational activities of institutions P (PT) O: guidelines «Methods of training skilled workers in the engineering industry in the dual form of education», educational and methodological complex, including: textbook «Fundamentals of 3-D printing», the program of organization of the dual form of education in accordance with the Regulations on the organization of professional training of future turners in the dual form of education, updated curriculum and programs of professional-theoretical and professional-practical training of skilled workers in the profession of «turner» taking into account the requirements of employers, a collection of tasks, a list of control questions, practice-oriented tasks, a dictionary of technical terms, projects, trial qualification tasks, distance course for training of production mentors. The materials of the results of the dissertation research are introduced into the educational process of P (PT) O institutions and the work of educational(scientific)-methodical centers (offices) of vocational education.

Сучасний розвиток української морської галузі позначений пошуком ефективних способів вдосконалення якості професійної підготовки та дипломування моряків у відповідності до стандартів асоціації агентств гарантії якості Європейського простору вищої освіти, Міжнародної організації зі стандартизації та Міжнародної морської організації. Моніторинг навчальних досягнень в цьому випадку є засобом отримання об'єктивної, валідної інформації про стан і результати освітнього процесу. Об'єкт дослідження – становлення та розвиток моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти. Предмет дослідження – генеза моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти України (1944 – початок ХХІ століття). Мета дослідження – на основі ретроспективного аналізу виявити особливості організації моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти України в 1944 – на початку ХХІ століття та визначити перспективи імплементації ретроспективного досвіду в сучасних умовах.Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.У дисертації комплексно досліджено моніторинг навчальних досягнень студентів морських закладів освіти України у досліджуваний період та особливості його здійснення, виокремлено перспективи імплементації ретроспективного досвіду в сучасних умовах.Схарактеризовано джерельну базу дослідження, яку складають опубліковані та неопубліковані матеріали, що зберігаються в архівних фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державного архіву Херсонської області, архівів морських закладів освіти, зокрема Херсонського морського коледжу Херсонської державної морської академії; наукові праці та публікації провідних вітчизняних та зарубіжних учених 1944 – початок XXI століття (монографії, дисертації, автореферати, підручники, навчальні та методичні посібники, статті); законодавчі та нормативні акти, статистичні збірники, матеріали з'їздів, конференцій, галузеві стандарти вищої освіти, нормативні документи, навчальні плани, навчальні програми; вимоги та стандарти Міжнародної морської організації; фонди бібліотек: Національної бібліотеки України В. І. Вернадського, Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара; вітчизняна історико-педагогічна та психолого-педагогічна література досліджуваного періоду. Уточнено зміст понять «моніторинг», «навчальні досягнення», «навчальні досягнення студентів морських закладів освіти», «моніторинг навчальних досягнень студентів морських закладів освіти».У здійсненому дослідженні хронологічні межі охоплюють 1944–2017 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1944 р.) зумовлений прийняттям Постанови Державного комітету оборони № 5311 «Про заходи щодо підготовки командних кадрів морського флоту» та реорганізацією морської освіти. Верхня хронологічна межа (початок ХХІ століття) пов'язана із запровадженням в Україні Манільських поправок до додатка до Міжнародної конвенції, Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (2012 р.) і прийняттям Закону України «Про освіту» (2017 р.), які зумовили реорганізацію моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти.Відповідно до хронологічних меж дослідження окреслено та обґрунтовано періодизацію становлення та розвитку моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти: І період (1944–1957 рр.) – організаційний (субперіоди: 1944–1949 та 1950–1957 рр.), ІІ період (1958–1983 рр.) – реформаційний (субперіоди: 1958–1964 та 1965–1983 рр.); ІІІ період (1983–2017 рр.) – модернізаційний (субперіоди: 1983–1990 та 1991–2017 рр.). Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Перспективним для подальшого наукового пошуку вважаємо дослідження моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти в умовах модульно-рейтингової технології (початок XXI століття).Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці спецкурсу «Особливості моніторингу навчальних досягнень студентів морських закладів освіти України у 1944–2012 рр.» та методичних рекомендацій до нього. Результати роботи можуть бути використані для вдосконалення підготовки майбутніх фахівців морської галузі.^UThe current development of the Ukrainian maritime industry is marked by the search for effective ways to improve the quality of training and certification of seafarers in accordance with the standards of the Association of Quality Assurance Agencies of the European Higher Education Area, the International Organization for Standardization and the International Maritime Organization. Monitoring academic achievement in this case is a means of obtaining objective, valid information about the state and results of the educational process.The object of research is to monitor the academic achievements of students of maritime educational institutions. The subject of research is the genesis of monitoring the educational achievements of students of maritime educational institutions of Ukraine (1944 - the beginning of the XXI century). The study aims to identify the peculiarities of the genesis and organization of monitoring the academic achievements of students of maritime educational institutions of Ukraine in 1944 - early XXI century and to identify the leading trends in testing the quality of training of future marine specialists.Thesis consists of an introduction, two sections, conclusions, a list of sources, appendices.The dissertation examines the monitoring of academic achievements of students of maritime educational institutions of Ukraine in the study period and the features of its implementation, highlights the prospects for the implementation of retrospective experience in modern conditions.The source base of the research is characterized, which consists of published and unpublished materials stored in the archives of the Central State Archive of higher authorities and administration of Ukraine, the State Archives of Kherson region, archives of maritime educational institutions, including Kherson Maritime College of Kherson State Maritime Academy; scientific works and publications of leading domestic and foreign scientists 1944 – the beginning of the XXI century (monographs, dissertations, abstracts, textbooks, teaching and methodical manuals, articles); legislative and normative acts, statistical collections, materials of congresses, conferences, branch standards of higher education, normative documents, curricula, educational programs; requirements and standards of the International Maritime Organization; library funds: the National Library of Ukraine VI Vernadsky, Kherson Regional Universal Scientific Library. Oles Honchar; domestic historical– pedagogical and psychological – pedagogical literature of the studied period.In the research the author represents the concept of "monitoring", "educational achievements", "educational achievements of students of maritime educational institutions", "monitoring of educational achievements of students of maritime educational institutions" is specified.In the research, the chronological boundaries cover 1944–2017. The choice of the lower chronological boundary (1944) is due to the adoption of the State Defense Committee Resolution № 5311 "On measures to train command personnel of the Navy" and the reorganization of maritime education. The upper chronological limit (beginning of the XXI century) is related to the introduction in Ukraine of the Manila Amendments to the Annex to the International Convention and the Code of Training and Certification of Seafarers and Watchkeeping (2012) and the adoption of the Law of Ukraine "On Education" (2017) , which led to the reorganization of monitoring the academic achievements of students of maritime educational institutions.According to the chronological boundaries of the study, the periodization of the formation and development of monitoring of academic achievements of students of maritime educational institutions is outlined and substantiated: I period (1944–1957) – organizational (subperiods: 1944–1949 and 1950–1957), II period (1958–1983) – reformation (subperiods: 1958–1964 and 1965–1983); ІІІ period (1983–2017) – modernization (subperiods: 1983–1990 and 1991–2017). The research does not cover all aspects of the problem. We consider the study of monitoring the academic achievements of students of maritime educational institutions in the conditions of modular rating technology (beginning of the XXI century) to be promising for further scientific research.The practical significance of the dissertation research lies in the development of a special course "Peculiarities of monitoring the academic achievements of students of maritime educational institutions of Ukraine in 1944–2012" and methodical recommendations to it. The results of the work can be used to improve the training of future specialists in the maritime industry.

Дисертація є комплексним дослідженням, у якому розглянуто вплив реформаційних течій на запровадження багатоголосої музики в українській духовній культурі. Розкрито історичні та соціокультурні чинники розквіту української духовної літератури в XVІ–XVII ст. Автором розроблена хронологія еволюції українських церковно-співочих збірників з ХІ до середини XVIІ ст. за видами нотацій. Проведена авторська розшифровка і порівняльний аналіз невменних та фітних знаків із співочих азбук XVІ–XVII ст. Проаналізовано іноземні та українські музично-теоретичні трактати XV–XVIІ ст., які були поширені на українських теренах. Запропоновано авторську періодизацію поширення багатоголосої музики. Досліджено та доповнено життєписи українських співаків, композиторів та теоретиків багатоголосої музики.Ключові слова: багатоголоса музика, реформація, музичні трактати, нотація, музичні капели, церковно-співочі збірники, церковні братства, співочі азбуки.^UThe dissertation is complex research in which the reformation currents and their influence on the introduction of polyphonic music in the Ukrainian spiritual culture are considered.This process later created the conditions for the formation of the Kyiv notation, which absorbed the basics of choral and mensural notation and partially preserved certain elements of the square neumatic notation.Historical and socio-cultural factors of the Ukrainian spiritual literature flourishing in the 16th–17th centuries are revealed. During this period, Western European secular and spiritual literature was actively spread.These works were adapted in the Ukrainian-speaking environment and later there were their own adaptations and editions of these publications.In the absence of a single spiritual center in the country, regional spiritual centers were formed, which led to the variability of liturgical genres.An important place among them was occupied by manuscript church-singing books of the Ukrainian Orthodox Church. The author developed a chronology of the Ukrainian church-singing collections' evolution from the 11th to the middle of the 17th century by types of notation from ecphonetic and neumatic to line staff notation.Indicated time frames in this periodization reflect the active phases of each notation's use in the musical culture of the Ukrainian people.The author carried out a decipherment and comparative analysis of neumes and fitas signs from the singing alphabets of the 16th–17th centuries.Paleographic analysis of the singing alphabets made it possible to identify certain patterns, find common features and differences with other singing alphabets.During the research, characteristic features were identified in the formation of singing alphabets.In the process of the research, neume signs were divided into four groups: the first group is signs that have no varieties; the second – those that have several varieties; the third – those that have their own specific groups; the fourth – consists of groups and subgroups.Each of these groups has compound characters, which are formed from their union with the addition of special marks and pointing signs. Analysis of cinnabar pitch pointing signs in the singing alphabets made it possible to identify two main groups of neumatic signs.The first group includes neumatic signs that have pitch pointers of one pitch group. The second group includes neumatic signs, which include cinnabar pitch pointing signs from different pitch groups and, accordingly, have a wider range of sound.Foreign and Ukrainian music-theoretical treatises of the 15th–17th centuries, which were distributed on Ukrainian territory, have been analyzed. Theoretical treatises had two types: someof them were a kind of multiauthored collection of music knowledge, others concerned special issues.The attention of music theorists was focused on two main groups of issues: the genesis, definition and classification of music and the educational and ethical role of music. In their treatises, Polish and Western Ukrainian theorists tried to adapt European innovations to their ancient musical foundations.The main theoretical and practical issues included mensural notation and the theory of counterpoint. It has been established that these manuscripts and printed theoretical treatises were closely connected with their practical use in the secular and spiritual life of society. Many of the theoretical treatises became textbooks, which were used during training, primarily in educational theological institutions.The periodization of the polyphonic music distribution in Ukraine has been proposed. Three periods have been identified: the first is acquaintance with Western European polyphonic singing due to the spread of reformation currents; the second is the popularization of polyphonic music by secular chapels and Protestant schools and churches; the third period was the introduction of polyphonic singing in Orthodox worship by church fraternities with the support of the Eastern patriarchs.The biographies of Ukrainian singers, composers and theorists of polyphonic music have been researched and supplemented. The author managed to gather scattered information and testimonies and add new facts to the biographies of singers, composers and theorists of polyphonic singing. A list of Ukrainian singers, composers and theorists who introduced polyphonic music and Kyiv notation on Ukrainian soil and in Muscovy was found and compiled from ancient manuscripts and royal charters.Keywords: polyphonic music, reformation, musical treatises, notation, musical chapels, church-singing collections, church fraternities, singing alphabets.

Використанню добавки біоетанолу до бензину присвячено досить багато робіт як у нашій країні, так і за кордоном. В більшості досліджень, найбільш наближених за характером до даної роботи, обмежувалися добавкою 20% біоетанолу до бензину для автомобілів без додаткових змін у конструкції. Опираючись на статистичні дані (щорічні статистичні збірники, форми звітності державної автомобільної нспекції) в структурі автомобільного парку України досить малий відсоток адаптованих автомобілів, що можуть працювати на бензині з високим вмістом спиртових сполук без суттєвих змін техніко-експлуатаційних показників, також не слід виключати велику частку військової техніки по всій країні і частку легкових автомобілів, обладнаних карбюраторними двигунами.Отже, враховуючи вище зазначені факти, дослідження впливу великих добавок біоетанолу до бензину як на двигунах, обладнаних карбюраторною системою живлення, так і на двигунах з системою впорскування та зворотним зв'язком досить актуальне.За результатами теоретичних досліджень встановлено відмінності між товарним бензином А-95 та біоетанолом, що є основним компонентом спиртових сполук у бензині сумішевому А-95E40, які впливають на основні показники роботи двигуна. Отримані залежності дозволили уточнити існуючу модель руху автомобіля за режимами Модернізованого Європейського їздового циклу за роботи на бензині А-95 і сумішевому бензині А-95E40 для автомобіля з системою впорскування і автомобіля з карбюраторною системою живлення.Ключові слова: Сумішевий бензин, біоетанол, спиртові сполуки, збіднення паливо-повітряної суміші, регулювання головної дозуючої системи, екологічні показники, паливна економічність, бензиновий двигун, карбюратор, система впорскування, зворотний зв'язок.^UQuite a lot of works has been devoted to the use of bioethanol additives to gasoline both in our country and abroad. Most studies, closest in nature to this work, were limited to adding 20% bioethanol to gasoline for cars without additional design changes. Based on statistical data (annual statistical collections, reporting forms of the State automobile inspectorate) in the structure of the fleet is a fairly small percentage of adapted cars that can run on gasoline with a high content of alcohol compounds without significant changes in technical and operational indicators, and a large share of military equipment throughout the country and the share of passenger cars of outdated design equipped with a carburetor power system should not be excluded.So, taking into account the above facts, the research of the effect of large bioethanol additives to gasoline both on cars of outdated design equipped with a carburetor power supply system, and on cars with an injection system and feedback is quite relevant.According to the results of theoretical research, differences were have shown between commercial gasoline A-95 and bioethanol, which is the main component of alcohol compounds in mixed gasoline A-95E40, which affect the main performance of the engine.The obtained dependencies made it possible to clarify the existing model of car movement according to the modes of the New European Driving Cycle for working on A-95 gasoline and A-95E40 mixed gasoline for a car with an injection system and a car with a carburetor power system.Keywords: Mixed gasoline, bioethanol, alcohol compounds, fuel-air mixture impoverishment, main dosing system regulation, environmental performance, fuel economy, gasoline engine, carburetor, injection system, feedback.

Дисертацію присвячено вивченню комунікативно-прагматичного аспекту історіографічного дискурсу Треченто (на матеріалі збірників життєписів “De viris illustribus” Франческо Петрарки і “De mulieribus claris” Джованні Боккаччо). Запропоновано теоретичний модус дослідження історіографічного дискурсу, закладені його методолого-методичні основи. Визначено особливості біографічного жанру історіографії Треченто та новизна збірників життєписів Петрарки і Боккаччо.Розроблено і застосовано методику аналізу комунікативних стратегій ПОХВАЛИ й ОСУДУ, комунікативних тактик і ходів. Визначено прямі та непрямі способи вербалізації похвали й осуду, а також способи обґрунтування позитивних і негативних оцінок в аналізованих текстах. Досліджені та описані особливості вербалізацій комунікативних тактик і ходів за допомогою лексико-синтаксичних і стилістичних маркерів, що реалізують стратегії ПОХВАЛИ й ОСУДУ. Проведено зіставний аналіз набору комунікативних тактик і ходів. Встановлено аксіологічні виміри дихотомії “ПОХВАЛА – ОСУД” і комунікативно-прагматичні особливості історіографічного дискурсу Треченто.^UThe thesis is devoted to the study of the communicative-pragmatic aspect of Trecento's historiographical discourse (based on the collections of biographies “De viris illustribus” by Petrarch and “De mulieribus claris” by Boccaccio). The theoretical model of research of historiographical discourse was offered, its methodological and methodical bases were developed. The peculiarities of the biographical genre of Trecento historiography and the novelty of the collections of biographies of Petrarch and Boccaccio were characterized. Within the thesis, the technique of the analysis of communicative strategies, tactics and moves through the term “marker” was developed and applied. Evaluative markers were revealed at the lexical, morphological and syntactic levels with the help of continuous sampling, component analysis, contextual analysis, linguo-communicative method and method of discourse analysis, linguo-stylistic method, method of comparative analysis, etc. It has been found that in Trecento's historiographical discourse each level is productive and provides numerous markers which implement the PRAISE and BLAME strategies. Direct and indirect ways of verbalizing praise and blamein historiographical collections of Petrarch and Boccaccio and the mode of their accentuation in communicative tactics and moves are being determined. Methods of substantiation of positive and negative assessments are investigated.

У дисертації репрезентовано результати історико-педагогічного дослідження розвитку післядипломної освіти вчителів філологічнихдисциплін у південних областях України (1940-ві рр. ХХ – початок ХХІ ст.); схарактеризовано джерельну базу дослідження, яку складаютьматеріали державних архівів Миколаївської, Одеської, Херсонської областей; документи Міністерства освіти Української РСР/України, наукові праці та публікації провідних вітчизняних учених середини XX – початку XXI століття (дисертації, монографії, посібники, статті в збірниках наукових праць), законодавчі документи та нормативні акти, навчальні плани, навчальні програми, звіти, у яких висвітлено вітчизняний досвід змісту регіональної післядипломної педагогічної освіти; уточнено зміст поняття «розвиток післядипломної освітивчителів філологічних дисциплін».Відповідно до хронологічних меж дослідження окреслено та обґрунтовано періодизацію розвитку післядипломної освіти вчителівфілологічних дисциплін південних областей України, визначено особливості кожного періоду. У роботі актуалізовано конструктивний ретродосвід, що визначає можливості вдосконалення системи післядипломної освіти в цілому.^UThe dissertation presents the results of historical and pedagogical researchon the development of postgraduate education of teachers of philologicaldisciplines in the southern regions of Ukraine (the 1940s of the XX – the beginningof the XXI century).The work characterizes of published and unpublished materials stored inarchives, scientific papers and publications of leading domestic scientists of themid XX – early XXI century, legislation and regulations, curricula, curricula,reports, and other archival data which cover the domestic experience of the contentof regional postgraduate pedagogical education.The meaning of the concept "development of postgraduate education ofteachers of philological disciplines" is specified.According to the chronological boundaries of the study, the periodization ofthe development of postgraduate education of teachers of philological disciplinesin the southern regions of Ukraine is outlined and substantiated, the features ofeach period are determined. The work actualizes constructive retro-experience, which determinesthe possibilities of improving the system of postgraduate education in general.