Засоби масової інформації є критично важливими організаціями, на яких покладено обов’язок інформувати громадськість та забезпечувати платформи для суспільних дискусій. Вони також є інструментом моніторингу для розслідування та притягнення осіб до відповідальності за владу, тому потребують незалежності і захисту від будь-якого втручання. З огляду на цюкритичну функцію, свобода медіа в різних країнах підлягає численним обмеженням під виглядом захисту прав і свобод держави та навіть окремих осіб.Дисертація спрямована на порівняльне дослідження українського та алжирського досвіду в цих питаннях. Україна та Алжир — різні. Україна — молода демократія, що розвивається, тривалий час проходить масштабні реформи — і це мало значний вплив на медійний ландшафт. Алжир переживає стан демократичного переходу після народної революції 2019 р. і досягає певнихрезультатів на шляху свободи й демократії; проте цього недостатньо — залишається багато труднощів, зокрема, проблеми сучасних медіа та журналістських практик.У цьому й полягає проблема — обмеження свободи медіа в різних країнах глобалізованого світу в тій чи тій мірі, що спонукає шукати спільне й відмінне в різних медіасистемах за різних політичних, економічних та соціальних умов, аналізувати причини й бар’єри, вивчати позитивний досвід подолання несвободи медіа та розвитку вільних медіаринків сучасного типу.^UMass media are critically important organizations, which are responsible for public informing and provision of public discussions platforms. They are also instruments for investigation and calling out people in power to be in charge, so they need to be protected from any kind of intervention. Considering this critical function, media freedom in different countries is widely limited to the rights and freedom protection of the state and even some people separately.The dissertation is aimed at the comparative study of Ukrainian and Algerian experience in this field. Ukraine and Algeria are different. Ukraine is a young democracy, which is developing and implementing large-scale reforms that influenced its media landscape significantly. Algeria is transitioning to democracy after the people’s revolution in 2019 as well as reaches peculiar results on its way to freedom and democracy. Nevertheless, it’s not enough as there are plenty of challenges such as the problems of modern media and journalism practices.The problem is the various scale limitation of media freedom in different countries of the globalized world that encourages to search similarities and differences in different media systems of different political, economic, and social conditions; to analyze the causes and the barriers; to study positive experience in fighting media oppression and development of free modern media markets.

Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведенорозв’язання актуального наукового завдання – обґрунтування комплексуконцептуальних положень щодо розвитку управлінського інструментаріюпідтримки співробітництва територіальних громад в умовах децентралізації, атакож розроблення методико-технологічного забезпечення відповіднихпроцесів та їх безупинного вдосконалення.За результатами дослідження методологічних засад співробітництватериторіальних громад у контексті забезпечення стійкості і сталого розвиткувизначено, що міжмуніципальне співробітництво є одним з найпоширенішихявищ у сучасних демократіях, у Європейському Союзі одним із основнихзавдань регіональної політики є забезпечення сталого розвитку територій ігромад, а також зменшення диспропорцій щодо рівня соціально-економічногорозвитку міських та прилеглих сільських громад. Акцентовано на тому, щоодним з провідних механізмів реалізації цього надскладного завдання є самеміжмуніципальне співробітництво, яке сприяє прогресу у досягненні Цілейсталого розвитку на рівні відповідно території чи громади, а такожзабезпеченню надання якісних публічних послуг в умовах долання глобальнихвикликів та загроз, а також постійного зростання потреб населення тамісцевого бізнесу.Дослідження сучасних викликів і тенденцій розвитку співробітництватериторіальних громад в Україні дозволило констатувати, що темпи розвиткуспівробітництва громад в Україні є достатньо повільними, не можна вважатидостатнім рівень розвиненості співробітництва територіальних громад вУкраїні, а потенціал упровадження управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад використовується не повною мірою.Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена наявністю протиріччя міжнагальною розвитку управлінського інструментарію підтримкиспівробітництва територіальних громад в умовах поточного етапу реформидецентралізації, правового режиму воєнного стану та під час повоєнноговідновлення України і недостатністю концептуального та методичногозабезпечення цих процесів.^UBased on the results of the study of the methodological foundations ofcooperation of territorial communities in the context of ensuring resilience andsustainable development, it is determined that inter-municipal cooperation is one ofthe most common phenomena in modern democracies, and in the European Unionone of the main tasks of regional policy is to ensure sustainable development ofterritories and communities, as well as to reduce disparities in the level of socioeconomic development of urban and adjacent rural communities. It is emphasisedthat one of the leading mechanisms for implementing this extremely complex taskis inter-municipal cooperation, which contributes to progress in achieving theSustainable Development Goals at the level of a territory or community, as well asto ensuring the provision of quality public services in the context of overcomingglobal challenges and threats, as well as the constant growth of the needs of thepopulation and local businesses.A detailed study of the current challenges and trends in the development ofcooperation of territorial communities in Ukraine has made it possible to state thatthe pace of development of community cooperation in Ukraine is rather slow, thelevel of development of cooperation of territorial communities in Ukraine cannot beconsidered sufficient, and the potential for implementing management tools tosupport cooperation of territorial communities is not fully used. Thus, the relevanceof the thesis is due to the contradiction between the urgent development ofmanagerial tools to support cooperation of territorial communities in the currentstage of decentralisation reform, the legal regime of martial law and during the postwar recovery of Ukraine and the lack of conceptual and methodological support forthese processes.A comprehensive analysis of the current state of scientific research on theproblem of inter-municipal cooperation development based on the study of asignificant scientific contribution of foreign and domestic scholars, as well asguidelines of international organisations, allowed the author to formulate theauthor's (refined) definition of the concept of «tools to support cooperation ofterritorial communities» as a set of management tools, the application of which inthe field of cooperation of territorial communities will help ensure success in thedimensions of trust building, the ability to choose a rational form of cooperation,create new value for the participating communities and the territory, satisfy theparticipants of cooperation, obtain positive effects and consequences that willcontribute to progress in achieving the Sustainable Development Goals.

У дисертації розглянуто політичне представництво з точки зору богословської антропології. У дослідженні розкриваються наступні проблеми: (1) питання ролі політичного представництва в антропології; (2) питання ролі політичного представництва в історії європейського врядування; (3) питання ролі політичного представництва в християнській церкві. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю досягнення ясності у визначення демократії в контексті зростання осі автократичних режимів, які позиціонують себе як більш демократичні, ніж ліберальні демократії, оскільки представляють людей більш безпосередньо. З цією метою, в дослідження побудована “антропологія представницької демократії”, що виходить з "ортодоксальній" теорії політики, заснованій на "конститутивній теорії представництва", та протипоставленій "неортодоксальній" теорії політики, заснованій на "інструментальній теорії представництва". Актуальність цієї роботи зумовлена ризиком того, що хвиля популізму на Заході призведе до перетворення ліберальних демократій на "масові" "плебісцитарні" демократії, змодельовані на основі "неортодоксальної" теорії політики, де успіх представництва вимірюється безпосередністю копіювання "волі" народу. Щоб запобігти цьому сценарію, розроблено нюансовану антропологію політичного представництва, яка дозволяє оцінити, чи є "народ" значуще присутнім в діях уряду. Доказано, що сучасна представницька демократія є продуктом вчення і дисципліни християнської Церкви – практичним застосуванням "високого" соборного богослов'я репрезентації, яке стверджує, що незрівнянно різні реальності можуть представляти одна одну, і політичним застосуванням "духовної вправи", яка є конститутивною для Церкви – життя в "ім'я" іншого, за умови, що політики діють в "ім'я" народу, а згідно з народною "волею", оскільки "воля" – це те, що володіє вже наявними благами та бореться проти ворогів, які претендують на ті ж самі блага; тоді як "ім'я" об'єднує різні вольові акти в логічну історію розвитку. Політичне представництво, центральним референтом та субʼєктом якого є "ім'я", варте свого часу, тому що "ім'я" є тією частиною людини, що живе в мові, тобто бере участь в грі з ненульовою сумою, яка творить з нічого, а тому перетворює політику на "будівництво міста словами" ("Держава" 369a); тоді як акцент на народній "волі" сакралізує вже чинні визначення інтересів, унеможливлює переговори, і, таким чином, зводить політику до безпосереднього зіткнення між волями – "друзями" і "ворогами". Загальний висновок дисертації полягає у позиціюванні представницької демократії як системного наслідку вчення і практики християнської церкви. Стверджується, що теологічно грамотна антропологія свідчить про конститутивну теорію представництва. Тобто, вона розглядає політичне представництво не як щось, з чим потрібно покінчити якомога швидше, не кажучи вже про те, щоб обійти його на користь прямої демократії, а як діяльність, яка є абсолютно вартою свого часу, тому що вона є синонімічною з освітою та очищенням – і чим більша відстань, тривалість та різниця між представниками та представленими, тим більше є простору для мислення та любові, що і є найвищою духовною вправою; а отже, представництво є прекрасним і веселим - адже представництво не є засобом зробити так, щоб наші бажання були почуті, це процес виховання наших бажань, кінцем якого є усвідомлення, що саме представництво і є наше кінцеве бажання – вчитися пізнавати і любити те, що є іншим, знаходити місце (χώρα) для іншого всередині нас та для нас всередині іншого, дисципліна "взаємопроникнення" (περιχώρησις). Представницька демократія просто робить це взаємопроникнення сувереном. Таким чином, якщо Церква конституюється актом представництва – життям-в-іншому, то політика, яке природно з нього випливає, розуміється не як визначення та нейтралізація ворога, але як божественний акт впізнавання-себе-в-іншому, навіть у ворогові, акт солідарізації задля благ, які можна здобути лише в координації та скуштувати лише в спільноті.^UThis dissertation is a critical study of the concept of political representation from the vantage point of theological anthropology. The following problems are treated in the study: I. The question of the role of political representation in anthropology; II. The question of the role of political representation in the European history of governance; III. The question of the role of political representation in the Orthodox Church. The relevance of the research topic is determined by the need for clarity in the definition of democracy in the time of the rise of the axis of the autocracies across the world which present themselves as more democratic than the liberal democracies by virtue of representing people in a more immediate fashion. For this purpose, a dichotomy is developed between the “orthodox” theory of politics, based on the “constitutive theory of representation” and the “unorthodox” theory, based on the “instrumental theory of representation”. The urgency of this research is the looming risk that the rise of populism within in West will reduce liberal democracies to mass “plebiscitary” democracies, thereby causing the demise of the democratic world from within. The scientific novelty of this study consists of (1) a nuanced anthropology of political representation which delineates the criteria that allows scholars to assess whether a “people” is substantially present in the acts of their government; (2) a theory of modern representative democracy as a legitimate “learning outcome” of the orthodoxy and orthopraxy of the Christian Church; and (3) an “orthodox” theory of politics based on the practical application of what can be called the “high” conciliar theology of representation that posits that irreducibly different realities can “stand for” each other and the “spiritual exercise” that constitutes the Church – the practice of living in another’s “name”. Political representation whose cornerstone is the “name”, a democracy where politicians act in the “name” of the people and not according to the popular “will”, since the “will” is that which possesses extant goods and coercers rival claimants of selfsame goods, whereas the “name” unites various acts of volition into an intelligible developmental timeline, is worthwhile because the “name” is a part of language, a non-zero-sum game that creates from nothing, attunement to which turns politics into “building a city with words” (Republic 369a), whereas the emphasis on the “will” of the people makes negotiation impossible by sacralising the popular definitions of rival interests and therefore reducing politics to the immediate clash of the warring wills. The overall outcome of the dissertation is a theory of representative democracy as a “learning outcome” of the teaching and practice of the Christian Church. It is claimed that the theologically literate anthropology organically endorses the constitutive theory of representation. That is to say, it treats political representation not as something to be done with as quickly as possible, let alone circumvented in favour of ostensibly preferable direct democracy, but as the activity which is ultimately worthwhile because it is coextensive with education and redemption – and the farther the distance, the longer the duration, and the bigger the difference between the constituent and constituted powers, the more there is learning and loving to do – which is the ultimate spiritual exercise; and hence it is beautiful and fun – for representation is not a means to make our desires heard, it is the process by which we learn to desire better until we recognise that our ultimate desire is representation itself – knowing and loving what is other as other without end, finding a place (χώρα) within us for the weirdo, queer, and stanger – and within them for us; the discipline of “interpenetration” (περιχώρησις). By turning this interpenetration into the law of the land, representative democracy makes language sovereign over the whole of human life. Thus, if the Church is constituted by the act of representation – by the act of being-in-the-other, then the politics that naturally emerges from it ought to begin not with defining and neutralising the enemy but with the divine act of recognising oneself in the stranger, even in the enemy; the act of solidarisation for the sake of the good which is impossible to attain without coordination and enjoy without company.

Світла В. В. Політичне структурування громадської думки на основі сучасних засобів Інтернет-комунікації. – На правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 – політологія. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро, 2023.Дисертацію присвячено виявленню специфіки політичного структурування громадської думки на основі застосування сучасних засобів Інтернет-комунікації в сучасній Україні та зарубіжних країнах.З'ясовано теоретико-методологічні засади дослідження структурування громадської думки в сучасних суспільних науках та політологічних дослідних пріоритетах. Виявлено провідних політико-інституційних акторів структурування громадської думки та розкрито особливості впливу і причини застосування інтерактивних комунікаційних технологій. Ідентифіковано специфіку функціонування системи пропагандистської та ідеологічної індокринації в сучасних автократичних країнах. Визначено вектор еволюції структурування громадської думки в умовах політичних трансформацій. Розкрито особливості еволюції застосування Інтернет-комунікації у формуванні політико-комунікаційної системи сучасної України. Виявлено засоби протидії деструктивному впливу на структуру громадської думки сучасної України. Розвинуто оптимальну модель громадської думки національної свідомості.Ключові слова: структурування громадської думки, політична комунікація, громадянське суспільство, політичні ризики, політичні інститути, політичні кризи, політична система, політичні трансформації, консолідована демократія, політичне Інтернет-середовище.^UThe dissertation is dedicated to identifying the specifics of the political structuring of public opinion based on the use of modern means of Internet communication in modern Ukraine and foreign countries.The theoretical and methodological foundations of the study of the structuring of public opinion in modern social sciences and political science research priorities have been clarified. The leading political and institutional actors in the structuring of public opinion are identified, and the features of the influence and reasons for the use of interactive communication technologies are revealed. The specifics of the functioning of the system of propaganda and ideological indoctrination in modern autocratic countries have been identified. The evolution vector of the structuring of public opinion in the conditions of political transformations is determined. The peculiarities of the evolution of the use of Internet communication in the formation of the political and communication system of modern Ukraine are revealed. The means of counteracting the destructive influence on the structure of public opinion in modern Ukraine have been identified. An optimal model of public opinion of national consciousness has been developed.Keywords: structuring of public opinion, political communication, civil society, political risks, political institutions, political crises, political system, political transformations, consolidated democracy, political Internet environment.

Динамічні і глибокі зміни, що відбуваються в системі публічного управління України, обумовлюють необхідність розробки та впровадження комплексного механізму реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства (ДП СРГС), а також здійснення її моніторингу та оцінювання на всіх рівнях врядування. Для досягнення суспільно значущих результатів і підвищення якості публічного управління у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства органи публічної влади, реагуючи на зовнішні виклики, повинні не лише декларувати субсидіарність як один з нормативних постулатів європейської інтеграції, але й активно підтримувати інституційну й фінансову спроможність інститутів громадянського суспільства (ІГС), використовувати сучасні методи і технології управління при міжсекторальній взаємодії та внутрішньосекторальній співпраці всередині громадянського суспільства.Визначено, що в Україні ІГС гнучко реагують на зміну суспільних потреб унаслідок дії внутрішніх та зовнішніх чинників і мають при цьому високий рівень суспільної довіри. Встановлено, що створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства та налагодження взаємодії з його інститутами є важливим завданням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, і це закріплено на рівні окремих нормативно-правових актів. Проте ефективному партнерству між державою та громадянським суспільством у процесі реалізації державної політики на національному, регіональному та локальному рівнях перешкоджає невизначеність нормативних засад та методичних принципів координації і взаємодії між органами виконавчої влади та ІГС, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у процесі реалізації ДП СРГС.Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та визначення шляхів удосконалення механізмів реалізації ДП СРГС в Україні. Для досягнення визначеної мети в роботі вирішуються такі завдання:-?з'ясувати сутність, принципи, теоретичні та методологічні засади, основні поняття у сфері ДП СРГС, виокремити та діагностувати механізми реалізації цієї державної політики; -?проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення реалізації ДП СРГС в Україні та запропонувати шляхи удосконалення законодавчої, підзаконної та локальної нормативно-правової бази; -?проаналізувати сучасний стан реалізації в Україні ДП СРГС на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, виявити основні проблеми у цій сфері та з'ясувати причини їхнього існування;-?вивчити кращий зарубіжний досвід реалізації державної політики у сфері розвитку громадянського суспільства та визначити доцільність і можливість адаптації цього досвіду в Україні;-?визначити критерії та показники реалізації ДП СРГС, запропонувати систему оцінювання ходу реалізації цієї політики на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;-?запропонувати шляхи та конкретні механізми належної реалізації в Україні ДП СРГС в умовах євроінтеграції, подолання широкомасштабної військової агресії з боку російської федерації та повоєнного відновлення України. Об’єкт дослідження – ДП СРГС в Україні.Предмет дослідження – механізми реалізації ДП СРГС в Україні. У цілому робота складається з трьох розділів та дев’ятьох підрозділів.Виходячи з виробленого алгоритму дослідження, у першому розділі здійснено аналіз теоретичних та методологічних засад реалізації ДП СРГС, визначено та уточнено зміст основних понять у цій сфері. В розділі розглянуто також концептуальні аспекти ДП СРГС та зарубіжний досвід і міжнародну співпрацю України у сфері реалізації цієї політики.Обґрунтовано, що впровадження ДП СРГС в Україні відбувається через трансформацію моделі представницької демократії шляхом її доповнення партисипаторною демократією (демократією участі). Доведено, що демократія участі сприяє формуванню стійкості громад і створенню на цій основі підґрунтя національної безпеки держави. У другому розділі здійснено комплексний аналіз (діагностику) діючих механізмів реалізації ДП СРГС: фінансово-економічного, нормативно-правового, інституційно-організаційного, інформаційно-комунікаційного, а також механізмів міжсекторного партнерства і громадської участі. Підкреслено важливість адресності використання механізмів у процесі реалізації ДП СРГС залежно від цілі, яку має бути досягнуто, від функціонального призначення кожного конкретного механізму та інструменту й від результативності їх застосовування. Обґрунтовано необхідність запровадження моніторингу та оцінювання у процесі реалізації ДП СРГС, розроблено критерії, показники та порядок здійснення моніторингу процесу реалізації ДП СРГС на всіх рівнях публічного управлін^UDynamic and profound changes taking place in the system of public administration of Ukraine necessitate the development and implementation of a comprehensive mechanism for the implementation of the state policy of promoting the development of civil society (SP PDCS), as well as its monitoring and evaluation at all levels of governance. In order to achieve socially significant results and improve the quality of public administration in the field of promoting the development of civil society, public authorities, responding to external challenges, should not only declare subsidiarity as one of the normative postulates of European integration, but also actively support the institutional and financial capacity of civil society institutions (CSI), use modern management methods and technologies for intersectoral interaction and intrasectoral cooperation within civil society.It has been determined that in Ukraine CSIs flexibly respond to changes in public needs as a result of internal and external factors and at the same time have a high level of public trust. It has been established that creating favorable conditions for the development of civil society and establishing interaction with its institutions is an important task of state authorities and local self-government bodies, and this is fixed at the level of individual normative legal acts. However, effective partnership between the state and civil society in the process of implementing state policy at the national, regional, and local levels is hindered by the uncertainty of the regulatory framework and methodical principles of coordination and interaction between the executive power bodies and the CSI, executive power bodies, and local self-government bodies in the process of implementing the SP PDCS.The aim of the dissertation research is theoretical substantiation and determination of ways to improve the mechanisms of implementation of SP PDCS in Ukraine.To achieve the defined goal, the following tasks are solved in the work:- to find out the essence, principles, theoretical and methodological principles, basic concepts in the field of SP PDCS, to identify and diagnose the mechanisms of implementation of this state policy;- to analyze the current state of regulatory and legal support for the implementation of SP PDCS in Ukraine and to propose ways to improve the legislative, sub-legal and local regulatory and legal framework;- to analyze the current state of implementation of SP PDCS in Ukraine at the national, regional and local levels, identify the main problems in this area and find out the reasons for their existence;- to study the best foreign experience in the implementation of state policy in the field of civil society development and determine the expediency and possibility of adapting this experience in Ukraine;- to determine the criteria and indicators for the implementation of SP PDCS, to propose a system for evaluating the progress of the implementation of this policy at the national, regional and local levels;- to propose ways and specific mechanisms for the proper implementation of the SP PDCS in Ukraine in the conditions of European integration, overcoming large-scale military aggression by the Russian Federation and post-war recovery of Ukraine.The object of the study is the SP PDCS in Ukraine.The subject of the study is the implementation mechanisms of SP PDCS in Ukraine.In general, the work consists of three sections and nine subsections.Based on the developed research algorithm, in the first section, an analysis of the theoretical and methodological foundations of the implementation of SP PDCS was carried out, the content of the main concepts in this field was defined and clarified. The chapter also examines the conceptual aspects of SP PDCS and the foreign experience and international cooperation of Ukraine in the field of implementing this policy.It is substantiated that the introduction of SP PDCS in Ukraine occurs through the transformation of the model of representative democracy by supplementing it with participatory democracy (democracy of participation). It has been proven that participatory democracy contributes to the formation of the stability of communities and, on this basis, to the creation of the foundation of the state's national security.In the second section, a comprehensive analysis (diagnosis) of the current mechanisms for the implementation of SP PDCS was carried out: financial-economic, regulatory-legal, institutional-organizational, information-communication, as well as mechanisms of intersectoral p

Практика демократичних держав світу переконливо свідчить, що ефективно побудована система місцевої влади є фундаментом міцної державної влади національного рівня. Розвиток держави на сьогодні неможливий без розвитку регіонів, великих та малих міст, сіл, селищ. Виходячи з цього, одним із найбільш актуальних завдань розбудови сучасної Української держави є завершення процесів реформування системи місцевої влади у напрямку поглиблення децентралізації,переформатування місцевих органів виконавчої влади держави, оптимізацію адміністративно-територіального устрою, а такожзапровадження дієвих механізмів партисипативної демократії на місцях.Відповідно метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних положень щодо становлення системи місцевої влади в Україні в контексті демократичних перетворень та розробка практичних рекомендацій щодо її удосконалення.В дослідженні проаналізовано теоретичні засади місцевого самоврядування; визначено місце та роль інституту місцевогосамоврядування у сучасних демократіях; проаналізовано процеси децентралізації як складової демократичних перетворень; визначено конституційно-правові засади становлення та розвитку системи місцевої влади в Україні; виокремлено особливості взаємодії органів місцевого самоврядування з органами державної виконавчої влади; визначено особливості трансформації законодавства про місцеві вибори як демократичного процесу та інструменту формування органів місцевого самоврядування; запропоновано практичні рекомендації щодо напрямів удосконалення організації системи місцевої влади на сучасному етапідержавотворення в Україні.^UThe practice of the democratic states of the world convincingly shows that an effectively built system of local government is the foundation of strong state power at the national level. The development of the state today is impossible without the development of regions, large and small cities, villages, and towns. Based on this, one of the most urgent tasks of building a modern democratic,competitive and cathedral Ukrainian state, ensuring its sustainable development, is the completion of the processes of reforming the local government system in the direction of deepening decentralization. It is primarily about the formation of full-fledged effective self-government at the basic, district and regional levels with the formation of relevant institutions, reformatting of local bodies of theexecutive power of the state, optimization of the administrative-territorial system, as well as the introduction of effective mechanisms of participatory democracy on the ground.Accordingly, the aim of the dissertation is to substantiate the theoretical provisions regarding the formation of the local government system in Ukraine in the context of democratic transformations and to develop practical recommendations for its improvement.The study analyzed the theoretical foundations of local self-government; the place and role of the institution of local self-government in modern democracies is determined; the processes of decentralization as a component of democratic transformations are analyzed; the constitutional and legal principles of formation and development of the local government system in Ukraine are defined; the peculiarities of the interaction of local self-government bodies with state executive bodies are highlighted; the peculiarities of the transformation of the legislation on local elections as a democratic process and a tool for the formation of local self-government bodies are determined; practical recommendations are offered regarding directions for improving the organization of the local government system at the current stage of state formation in Ukraine.

У дослідженні запропоновано розв’язання актуальної проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах сучасних викликів та визначенні її особливостей і концептуальних перспектив розвитку. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення низки завдань, зокрема: дисертаційна робота виконана на основі аналізу множинних джерел з використанням комплексу методів збору та інтерпретації емпіричного матеріалу. З’ясовано, що державна кадрова політика у Збройних Силах України досліджується в широкому спектрі проблем. Підтверджено, що Збройні Сили України є специфічним соціальним інститутом держави, який, реалізуючи свою головну функцію оборони України, забезпечує захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності згідно з демократичною, соціально-політичною спрямованістю української влади, що перебуває під цивільним контролем, обумовлюючись конституцією та відповідними законами. Встановлено та надано характеристики динаміці й етапам становлення та розвитку Збройних Сил незалежної України. Засвідчено, що спільними ціннісними орієнтирами для країн-членів НАТО є демократія, індивідуальні свободи, верховенство права, мирне розв’язання суперечок та конфліктів, а також підтримка цих цінностей в усьому Північноатлантичному альянсі. Особливостями державної кадрової політики у Збройних Силах України постають такі: упровадження стандартів НАТО, що співвідносяться з кадровим менеджментом та визначають цілі щодо партнерства в цьому процесі; демократичний потенціал, що реалізується насамперед у процесі цивільного контролю, однією з форм якого є створення Громадських Рад, та багатосуб’єктність державної кадрової політики в умовах війни – взаємодія різних родів військ Збройних Сил України і батальйонів територіальної оборони. Визначено, що концептуальні перспективи «нової» державної кадрової політики у Збройних Силах України ґрунтуються на інноваційній складовій, гуманістичний контекст якої дав підстави визначити механізми її реалізації – морально-ціннісний механізм кар’єрного зростання військового лідерства та інституційний механізм безперервного розвитку військовослужбовців. Доведено, що результатом «нової» державної кадрової політики постає безперервний розвиток і саморозвиток сучасної генерації військовослужбовців. Підготовка кадрів для Збройних Сил України здійснюється в системі багаторівневого навчання військових фахівців в Україні. Разом із тим в умовах війни навчання та перепідготовка українських військовослужбовців відбувається і за кордоном.Розроблено рекомендації щодо розвитку державної кадрової політики у Збройних Силах України – Міністерству оборони України його та структурним підрозділам, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України та ін.Ключові слова: державна кадрова політика, державна кадрова політика у Збройних Сил України, державне управління у воєнній сфері, кадрове забезпечення сектору безпеки і оборони, модернізація, інновація, морально-ціннісний механізм, військове лідерство, інституційний механізм, військова освіта, безперервний розвиток військовослужбовців.^UThe dissertation research is proposed a solution to the current problem, which consists in substantiating the theoretical and methodological foundations of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine in the conditions of modern challenges and determining its features and conceptual development prospects. The achievement of this goal necessitated the solution of a number of tasks, in particular: the dissertation was carried out on the basis of an analysis of multiple sources using a complex of methods for collecting and interpreting empirical material. It has been determined that the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine is studied in a wide range of problems. It has been confirmed that the Armed Forces of Ukraine are a specific social institution of the state, which implementing its main function of the defence of Ukraine, ensures the protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability in accordance with the democratic, socio-political orientation of the Ukrainian government, which is under civilian control, conditioned by the constitution and relevant laws. Seven stages of the dynamics of the formation and development of the Armed Forces of independent Ukraine are determined and given them their essential characteristics. It has been proven that common value guidelines for NATO are democracy, individual freedoms, rule of law, peaceful resolution of disputes and conflicts, as well as support of these values throughout the North Atlantic Alliance. The peculiarities of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are the following: implementation of NATO standards that correlate with personnel management and define the goals of partnership in this process; democratic potential, which is realized primarily in the process of civil control, one of the forms of which is the creation of Public Councils and the multi-subject state personnel policy in conditions of war – the interaction of soldiers of various types of the Armed Forces of Ukraine, territorial defence, municipal guard, etc. It has been determined that the conceptual perspectives of the «new» state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are based on an innovative component, the humanistic context of which allowed to determine the mechanisms of its implementation – the motivational and value mechanism and the mechanism of «internal modernization» of military leadership. It has been proven that the result of the «new» state personnel policy is the continuous development and selfdevelopment of the modern generation of servicemen and military leadership. Training of personnel for the Armed Forces of Ukraine is carried out in the system of multi-level training of military specialists in Ukraine. At the same time, in the conditions of war, training and retraining of Ukrainian servicemen take place abroad. Recommendations have been developed for the Supreme Council of Ukraine, the Ministry of Defence of Ukraine and structural subdivisions of the Ministry of Defence of Ukraine, the Department of Personnel Policy of the Ministry of Defence of Ukraine, etc. regarding the development of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine.Keywords: state personnel policy, state personnel policy in the Armed Forces, public admanastration in the militari sphere, staffing of the security and defense sector, modernization, innovation, military leadership, moral and value mechanism, institutiomal mechanism, military education, continuous development of military personnel.

Штефюк В. Д. Інтеркультурність акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2022.Дисертацію присвячено дослідженню інтеркультурності акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві як інтеркультурного синтезу театральних тілесних і ментальних практик. У роботі виявлено специфіку інтерпретації традиційних східних практик в європейських акторських тренінгах, розкрито вплив західного театру на розвиток східного акторського тренінгу, охарактеризовано сучасні інтеркультурні методи підготовки актора, розглянуто інтеркультурний полілог акторського тренінгу у світовому театрі кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ століть, визначено перспективи впровадження сучасних методик акторського тренінгу у вищих мистецьких навчальних закладах освіти в Україні. У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві досліджено інтеркультурні джерела і шляхи збагачення акторського тренінгу у взаємозв’язку акторського мистецтва і наук про людину, тілесних і духовних практик, нові методи, моделі та програми підготовки сучасного актора, виявлено їх відмінності від традиційних моделей західної та української театральної школи.Ключові слова: інтеркультурність, акторський тренінг, театральне мистецтво, глобалізація, актор, режисер, театр, західна філософія, східний театр, психофізика, тілесні та ментальні практики.^UShtefyuk V.D. Interculturality of acting training in modern theatrical art. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.The methodology of the dissertation study of the interculturality of actor training is based on the application of interdisciplinary, art history, cultural and intercultural approaches, conceptual, cognitive and systemic types of analysis. The thesis formulates the basic concepts of the research topic. Thanks to the processing of theoretical and historical sources, the definition of acting training was formulated as a set of exercises aimed at forming the skills and abilities of the elements of acting, as a process of acquiring and recombining skills that takes place in an intercultural environment.Based on the theories of leading philosophers and psychologists, the concept of intercultural actor training as a specific method of training an actor through an organic combination of traditional national techniques of actor education, various Eastern physical and spiritual practices has been updated and supplemented.Based on the analysis of modern intercultural methods of actor training, the conclusion was formulated that actor training is by its nature an intercultural phenomenon, as it covers a significant number of elements from various fields of human activity, different cultures, and all modern intercultural actor trainings include the human body and human voice in the system of cultural encoded means of expression.It was revealed that the problem of interculturalization in theater art in general and the actor's training process in particular is being actualized in Ukraine. The prospects of interculturalization of modern acting trainings in Ukrainian theater culture are outlined.It is emphasized the need to introduce intercultural acting training into the educational process of actor training by updating training programs for private theater studios, as well as widely use the Internet (viewing acting trainings and techniques that are held online in social networks, their videos), learn the experience disseminated with the help of master classes demonstrated by leading trainers and directors during theater festivals or conferences, etc. In addition, it is advisable to popularize intercultural trainings and acting techniques of traditional theaters of the world in higher art educational institutions as special courses ("Modern intercultural acting training", "Traditional Chinese theater actor training techniques", etc.), to develop original author's intercultural acting trainings, resorting to the correct combination techniques of traditional national theaters, physical and spiritual practices with the traditions of the national theater school.Key words: interculturality, acting training, theatrical art, globalization, actor, director, theater, western philosophy, eastern theater, psychophysics, physical and mental practices.

У кваліфікаційній роботі визначено рівень наукової розробленості проблематики дослідження та встановлено, що багато науковців розглядали в своїх працях питання загальних і специфічних аспектів застосування ефективних механізмів управління в місцевому самоврядуванні, публічному управлінні та менеджменті, однак існує нагальна необхідність у реалізації системного підходу до питань електронного урядування в діяльності органів місцевого самоврядування та життєдіяльності місцевих громад, розробки заходів практичної реалізації місцевого самоврядування й забезпечення участі громадян у процесах управління. Специфікою вивчення методів електронного урядування є той факт, що теорія публічного управління (як і менеджменту в цілому) не завжди встигає за практичною сферою, розвитком та впровадженням інформаційних технологій в управлінні.У дисертаційній роботі детально розглянуто структуру управління, притаманну демократичному суспільству, як передумову організації ефективного публічного управління. Наявність демократії як форми державного управління забезпечує формування громадянського суспільства, тобто тієї частини суспільства, що забезпечує ефективне управління та взаємодію з органами державного управління, що реально впливають на ситуацію в державі й визначають ключові вектори державної політикиУдосконалено понятійно-категоріальний апарат електронного урядування та пов'язаних з ним понять як форми та методу публічного управління, що використовують в органах місцевого самоврядування для підвищення якості публічного управління, забезпечення високої якості управлінських рішень, прозорості та економності апарату управління. Подальшого розвитку набув понятійно-категоріальний апарат електронного урядування, зокрема надано трактування поняттям: “електронне урядування”, “електронна демократія”, “інформаційні ресурси”, “цифрова трансформація”, “діджиталізація управління”, “архітектура електронного урядування”, “платформа електронного урядування”.Дослідження сучасного стану та перспектив розвитку електронного урядування в Україні та в світі дозволило запропонувати новий концептуальний підхід до реінжинірингу управлінських процедур як процедур органів місцевого самоврядування через упровадження цифрових технологій у процес прийняття управлінських рішень, організаційно-технологічних змін у структурі публічного управління та адміністрування, а також удосконалити інституціональні засади впровадження інструментів електронного урядування, завдяки використанню цифрових технологій та відповідних інструментів створюється реальне підґрунтя для ефективного урядування.З'ясовано, що основою ефективного управління місцевою територіальною громадою є наявність щільних взаємозв'язків між структурними елементами територіальної громади, а саме: органами місцевого самоврядування, органами державної влади, підприємствами та громадянами.Консолідовано й узагальнено зарубіжний досвід та практики впровадження електронного урядування в системі публічного управління й адміністрування. Проаналізовано історичну еволюцію електронного урядування в Україні, нормативно-правову базу, яка регулює відносини у сфері інформаційних технологій та електронної демократії^UThe qualification work determines the level of scientific development of research issues and establishes that many scholars have considered in their work the general and specific aspects of effective governance in local government, public administration and management, but there is there is an urgent need to implement a systematic approach to e-government in the activities of local governments and local communities, to develop measures for the practical implementation of local government and ensure citizen participation in governance processes. The specificity of the study of e-government methods is the fact that the theory of public administration (as well as management in general) does not always keep up with the practical field, development and implementation of information technology in management.Analysis of the international experience of different countries shows the inevitability of democracy in a developing society and rejection in those countries that are in a state of stagnation.The main concepts and categories of e-government and democracy, as well as methods of implementing e-surveillance in public administration are studied in the work. Interpretation of e-government and related concepts as form and method of public administration which is used in local governments to improve the quality of public administration, ensuring high quality management decisions is improved. Further development was given to the conceptual and categorical apparatus of e-government, in particular, the interpretation of the concepts: “e-government”, “e-democracy”, “information resources”, “digital transformation”, “digitalization of governance”, “architecture of e-government”, “e-government platform”The theoretical and methodological bases of the system of public administration of territorial communities and the concept of “electronic democracy ” is defined as purposeful activity of local government bodies which ensures optimal functioning and development of relations with society and indiviaduals, efficient and rational use of land resources within the territorial community are generalized, in order to socio-economic development of community territories, ensuring the functioning of cjmunication and relations and land rights of community members. Normative-legal provision in the system of land resources management is analyzed and it is established that for further development of the system of land resources management at the level of territorial communities it is necessary to improve the norms of the current legislation. Problems of formation of the system of management of information resources of territorial communities, among which legislative unresolved issues between installation, are revealed. The directions of optimization of land resources management, which provide for the implementation of a set of works according to a certain scheme, are substantiated. The state of land resources of communities as an investment-attractive resource of their territories is analyzed. It is established that the investment attractiveness of land can be determined by assessing it according to certain criteria. The choice among them is made in each individual case and depends on the purpose for which the land can be used as an operating basis or means of production. The peculiarities of land use within the community are revealed. The main provisions of self-government control as a management function of local governments, aimed at compliance with the provisions of land and other environmental legislation on the use and protection of land within the territorial community are reasoned. The role of public control in the electronic democracy for the territorial community is determined

У дисертації проведено комплексний аналіз концепцій конституційної економіки, яка народилася та розвинулася, у першу чергу, в межах економічної теорії, передусім теорії права власності та теорії суспільного вибору. Аргументовано, що конституційна економіка може розглядатися в різних площинах, зокрема як науковий напрям та як явище об'єктивної дійсності. Сформульовано, що юридична доктрина конституційної економіки знаходиться в стані формування. Встановлено, що метою конституційної економіки є оцінка відповідності державно-правової політики тим цінностям та принципам, які закріплені в національних конституціях, тобто оцінка рівня збалансованості приватного і публічного інтересу, співмірності втручання держави в сферу реальної економіки.З'ясовано, що доцільно виділяти дві базові економічні системи – ліберальну та соціальну (соцієтальну). Пропонується розглядати концепт ліберальної економічної моделі як квінтесенцію прагматичного утилітаризму, здорового глузду, багатовікового досвіду та надбань філософської, політичної, економічної та правової думки XVII-XVIII століть. Проаналізовано конституції як певні правові моделі економіки. З'ясовано, що з точки зору конституційного моделювання економічних політик і практик, тобто юридичної кваліфікації, конституції сьогодні під впливом глобалізаційних та інтеграційних процесів мають ознаки синтетичності та гібридності. Доводиться, що суттєве значення на сучасному етапі розвитку людства набуває оцінка ефективності впровадження таких масштабних обмежень, що відбуваються у 2020-2021 рр., з точки зору економічних та соціальних ризиків. Обґрунтовується необхідність подальшого осмислення і уточнення категоріального апарату конституційної економіки, зокрема таких понять як демократичний конституціоналізм, західноцентристська конституційна парадигма та конституційна демократія соціалістичного типу. Відзначається, що сутність конституційної економіки можна розкрити через взаємовідносини її суб'єктів. Зміст та характер цих взаємовідносин відбиває специфіку економічної, політичної та правової системи кожної країни. Висвітлена важлива роль держави як ключового суб'єкта публічно-приватного партнерства в економічній сфері. В аспекті конституційної економіки та публічно-приватного партнерства визначено місце судової системи. Запропоновано авторське визначення взаємодії публічно-правових та приватних суб'єктів економічних відносин, під якою пропонується розуміти таке взаємовідношення, предметом якого є їхній взаємний вплив з метою забезпечення економічного зростання, а також гарантування та забезпечення економічних конституційних прав і свобод. Проаналізовано проблематику втручання влади у сферу економічних прав і свобод та підприємницьку діяльність в аспекті дотримання конституційних гарантій, яка актуалізувалася останніми роками у зв'язку із пандемією коронавірусу у світі, розкрито конкретні приклади такого втручання. У цьому зв'язку проаналізовано доктрину громадського порядку, а також визначено нові наукові тенденції, які полягають у виокремленні двох рівнозначних категорій: матеріальний та нематеріальний громадський порядок. Сформульовано авторський підхід з позиції конституційної економіки до питання визначення за забезпечення балансу між гарантуванням конституційних прав і свобод людини та інтересами держави в широкому розумінні.Досліджено причини та історичні передумови появи державно-приватного партнерства в країнах світу, мету та призначення такого партнерства. Розкрито ключові особливості українського законодавства, що регулює процедури та зміст державно-приватного партнерства, приділено увагу недолікам та невирішеним проблемам, які вимагають подальшого вдосконалення законодавчого регулювання.^UIn the dissertation the complex analysis of concepts of the constitutional economy which was born and developed, first of all, within the limits of the economic theory, first of all the theory of the property right and the theory of a public choice is carried out.It is argued that the constitutional economy can be considered in different areas, including as a scientific field and as a phenomenon of objective reality.It is formulated that the legal doctrine of the constitutional economy is in the process of formation.It is established that the purpose of the constitutional economy is to assess the compliance of state and legal policy with the values and principles enshrined in national constitutions, ie to assess the level of balance of private and public interest, the proportionality of state intervention in the real economy.It was found that it is expedient to distinguish two basic economic systems - liberal and social (social).It is proposed to consider the concept of liberal economic model as the quintessence of pragmatic utilitarianism, common sense, centuries of experience and achievements of philosophical, political, economic and legal thought of the XVII-XVIII centuries.Constitutions as certain legal models of economy are analyzed. It was found that in terms of constitutional modeling of economic policies and practices, ie legal qualifications, constitutions today under the influence of globalization and integration processes have signs of syntheticity and hybridity.It is proved that at the present stage of human development it is important to assess the effectiveness of the implementation of such large-scale restrictions that occur in 2020-2021, in terms of economic and social risks.The necessity of further comprehension and clarification of the categorical apparatus of the constitutional economy, in particular such concepts as democratic constitutionalism, the West-centric constitutional paradigm and the constitutional democracy of the socialist type, is substantiated.It is noted that the essence of the constitutional economy can be revealed through the relationship of its subjects. The content and nature of this relationship reflects the specifics of the economic, political and legal system of each country.The important role of the state as a key subject of public-private partnership in the economic sphere is highlighted.In the aspect of constitutional economy and public-private partnership, the place of the judicial system is determined.The author's definition of the interaction of public and private subjects of economic relations is proposed, which is proposed to mean such a relationship, the subject of which is their mutual influence in order to ensure economic growth and guarantee and ensure economic constitutional rights and freedoms.The problem of government interference in the sphere of economic rights and freedoms and business activities in the aspect of observance of constitutional guarantees, which has become relevant in recent years in connection with the coronavirus pandemic in the world, is analyzed, specific examples of such interference are revealed. In this regard, the doctrine of public order is analyzed, and new scientific trends are identified, which consist in distinguishing two equivalent categories: tangible and intangible public order. The author's approach from the standpoint of the constitutional economy to the issue of determining the balance between the guarantee of constitutional human rights and freedoms and the interests of the state in a broad sense is formulated.The reasons and historical preconditions for the emergence of public-private partnership in the world, the purpose and purpose of such a partnership are studied. The key features of the Ukrainian legislation regulating the procedures and content of public-private partnership are revealed, attention is paid to the shortcomings and unresolved issues that require further improvement of legislative regulation.

У дисертації розкрито нові дані щодо структури популяції черевоногого молюска N. concinna для острівної системи Аргентинських островів, Західна Антарктика. Встановлено закономірності розповсюдження молюска з урахуванням морфологічної та генетичної структури популяції. Реконструйовано філогенію представників роду Nacella, встановлено можливі регіони походження і шляхи поширення. Поділ популяції молюсків на літоральний та субліторальний морфотипи не підтверджений. Розподіл популяції N. concinna на різних підводних ландшафтах демонструє різні закономірності між морфометричними параметрами раковини, вагою молюска та глибиною. У деяких ландшафтах правило Фостера, щодо залежності розмірів від енергетичних ресурсів, не виконується. N. concinna заселяє всі доступні ландшафти, утворює популяцію з високою фенотиповою пластичністю, яка включає три морфотипи за скульптурою раковини, і становить багатий ресурс в дослідженій акваторії. Молекулярно-філогенетичний аналіз за мітохондріальними 12S, 16S, CO1 генами і ядерним геном 28S показав належність трьох морфотипів N. concinna, виділених за морфологією раковини, до одного виду. Філогенетичні реконструкції продемонстрували близькі зв'язки N. concinna з нацеллідами Вогняної Землі і субантарктичних островів. Показано філогенетичні зв'язки нацеллід з Patellogastropoda тропічних та помірних вод Атлантичного океану. Встановлено, що нацелліди є автохтонами Антарктики. Ймовірним місцем первинного видоутворення за молекулярними годинниками є Кергеленське плато і межа Антарктичного півострова та Вогняної Землі, що пов'язані з прадавньою тріасовою фауною півдня Гондвани. Молекулярно-генетичний баркодинг за фрагментом гену 16S показав приналежність асоційованої з N. concinna мікробіоти до протеобактерій (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), бактероїдів (Bizionia) та фірмікут (Oceanobacillus). Реконструкція філогенетичних зв'язків молюск-асоційованої мікрофлори показала їх спорідненість з бактеріями Арктичного регіону і можливий біполярний характер їх поширення. Показано, що асоційовані з N. concinna мікробіота не може слугувати філогенетичним маркером еволюційних процесів, однак може бути використана у якості екологічного маркера підводних ландшафтів і субпопуляцій молюску.^UThe thesis is dedicated to new data on the population structure of the gastropod mollusk N. concinna for the entire island system of the Argentine Islands, West Antarctica. Patterns of limpet distribution in this water area taking into account the morphological and genetic population structure. The phylogeny of the genus Nacella and possible regions of origin and distribution are reconstructed. The division of the mollusk population into littoral and sublittoral morphotypes has not been confirmed for the water area of the studied island system. The distribution of the N. concinna population in underwater landscapes does not have clear patterns between the morphometric parameters of the shell, the weight of the mollusk and the depth. In some cases, Foster's rule regarding the dependence of size on energy resources may not be followed. N. concinna inhabits all available landscapes, forms a population with high phenotypic plasticity, which includes three morphotypes of shell sculpture, and is a rich resource in the study area. Molecular phylogenetic analysis of mitochondrial 12S, 16S, CO1 genes and nuclear 28S gene showed that three morphotypes (selected by the shell morphology) belong to the same species N. concinna in the Wilhelm archipelago water area, West Antarctica. Phylogenetic reconstructions have shown close relationships between N. concinna and the nacellids of Tierra del Fuego and sub-Antarctic islands. Phylogenetic relationships of nacellids with Patellogastropoda of tropical and temperate Atlantic Ocean waters are shown. It is established that the nacellids are indigenous to Antarctica. The Kerguelen Plateau and the boundary of the Antarctic Peninsula and Tierra del Fuego, which are associated with the ancient Triassic fauna of southern Gondwana, are likely sites of primary speciation by molecular clock. Molecular genetic barcoding of the 16S gene fragment showed that the N. concinna-associated microbiota belonged to Proteobacteria (Pseudoalteromonas, Psychrobacter, Shewanella, Cobetia, Psychromonas), Bacteroidetes (Bizionia) and Firmicutes (Oceanobacillus). Reconstruction of the phylogenetic relationships of mollusk-associated microflora showed their affinity to bacteria in the Arctic region and the possible bipolar nature of their spread. It has been shown that the microbiota associated with N. concinna cannot serve as a phylogenetic marker of evolutionary processes, but can be used as an ecological marker of underwater landscapes and mollusk subpopulations.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2021.Вибір даної теми зумовлений потребою переосмислення світових науково-прикладних надбань публічного управління та адміністрування кінця ХХ – початку ХХІ століть, а саме теорій та концепцій, які пропонують нові підходи до удосконалення зовнішніх та внутрішніх державно-управлінських дискурсів, систематизації позитивного досвіду, а також конструктивного практичного моделювання. Саме такі аналітичні напрацювання дозволять виробити дієві шляхи модернізації вітчизняного політикуму, громадянської царини та адміністративної системи.Постбюрократична парадигма Б. Армаджані та М. Барзелея концептуально належить до сервісно-орієнтованого підходу, наукового напряму що сформувався у 80-90-ті роки ХХ століття і став фундаментом для сутнісних перетворень форми та змісту державно-управлінської діяльності у багатьох країнах, насамперед, західних демократіях.^UDissertation submitted for obtaining PhD in the field of study 28 "Public administration" on the specialty 281 "Public administration". - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ministry of Education and Science of Ukraine. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2021.The choice of the topic is due to the need to rethink the world scientific and applied heritage of public administration of the late XX - early XXI centuries, namely theories and concepts that offer new approaches to the improvement of external and internal public-administrative discourses, systematization of positive experience and constructive practical modeling. Such analytical studies could help to work out effective ways of modernizing national politicum, civic sphere and administrative system.Post-bureaucratic paradigm by B. Armajani and M. Barzelay conceptually refers to a service-oriented approach, scientific trend that emerged in the 80-90s of the twentieth century and became the basis for essential transformations of the form and content of public and administrative activity in many countries, first of all, western democracies.

Дисертація присвячена виявленню просторових відмінностей геоморфологічної будови Волинської височини, встановленню їхнього походження та сучасних тенденцій розвитку та деталізації геоморфологічного районування височини з урахуванням цих відмінностей.За результатами виконання морфометричного аналізу виявлено чітке переважання високих показників крутизни схилів, глибини вертикального та густоти горизонтального розчленування у південній та південно-східній частинах височини, та переважання суттєво нижчих значень цих параметрів у східній частині височини. Західна і центральна частини Волинської височини характеризується домінуванням середніх значень аналізованих морфометричних параметрів.^UVolyn Upland in geomorphological context is heterogeneous territory, some parts of which have relief features that liken them to neighboring geomorphological regions and distinguish them from the rest of the upland. During the dissertation research, an attempt has been made to identify spatial differences in the geomorphological structure of the Volyn Upland, to establish their origin and current development trends, and to detail the geomorphological zoning of the upland taking into account these differences. The conclusions have been based on the results of numerous studies, the key of which were a detailed morphometric analysis of the Volyn Upland, the use of a number of methods to assess the impact of neotectonic activity on the topography of the study area, the study of river valleys and relict landforms.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук заспеціальністю 07.00.01 – історія України. – Тернопільський національнийпедагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2021.У дисертації комплексно й всебічно досліджено громадсько-політичну ікультурно-просвітницьку діяльність Арсена Річинського (1892–1956).Проаналізовано стан наукової розробки теми в історіографії, джерельну базу,методологічні засади. Висвітлено родинне і навчально-виховне середовище,початковий період громадсько-політичної, культурно-просвітницької і фаховоїпраці. Визначено внесок в українізацію церковного життя. Розкрито роль ворганізації діяльності «Пласту» на Волині. Досліджено членство у підпільнихорганізаціях, причини арештів, переслідувань і заслання. Показано участь уфункціонуванні «Просвіти». Проаналізовано публіцистичну і видавничу діяльність.Висвітлено внесок у загальноукраїнський громадсько-політичний та культурнопросвітницький рух.Ключові слова: Арсен Річинський, громадсько-політична робота, культурнопросвітницька діяльність, Західна Волинь, міжвоєнний період, Друга Річ Посполита,Друга світова війна, радянська влада, заслання.^UThe upbringing of his parents contributed to the growth of А. Richynsky as a conscious Ukrainian patriot. 20 The beginnings of civil and political, cultural and educational and professional work have been shown, the role of the educational environment of Kremenets, Zhytomyr, Warsaw and Kyiv has been revealed. In the early twentieth century A. Richynsky became a civil and political and cultural and educational figure in the conditions of the people's democratic revolution of 1905–1907. Its influence on Ukrainization processes in church life has been determined. The reasons for imposing the church anathema on А. Richynsky have been clarified. А. Richynsky was anathemaed by the Synod of the PAOC not for violating church canons, but for activities related to the Ukrainization of the Church, opposition to the influence of the pro-Moscow episcopate on the religious life of Orthodox Ukrainians. The active position of the Ukrainian intelligentsia on the illegality of his excommunication from the Church led to its abolition. The role of A. Richynsky in the organization of «Plast» in Volhynia has been revealed. He made significant efforts to promote it in Western Volhynia. The Polish authorities tried to limit the formation of the Plast movement in these areas, so Plast was officially registered as a sports club at «Prosvita». Participation in the work of underground organizations is investigated. In the late 1920's, A. Richynsky joined the UVO, and later the OUN. He actively built an underground organizational network. Arsen Vasyliovych was the organizer and leader of actions against the liquidation of «Prosvita» and the activities of the pro-Polish Ukrainian society «Ridna Khata». A. Richynsky's activity was under the close supervision of the Polish police and he was monitored. The causes of arrests, harassment and exile were traced. A. Richynsky was persecuted and four times arrested by the Polish authorities for his active social and political activities aimed at promoting the idea of an independent Ukrainian statehood. Twice, in 1935 and 1939, he was sent to the Bereza Kartuzka concentration camp. On October 20, 1939, A. Richynsky was detained by NKVD officers on charges of counterrevolutionary activity and sentenced to ten years in prison. In 1949, A. Richynsky was released, but was not allowed to return home to Volhynia. From the prison he was sent to the city of Kazalinsk, Kzyl-Orda region of the USSR, for indefinite exile under police supervision with mandatory registration every ten days. A. Richynsky died on April 13, 1956 in the regional hospital of Kzyl-Orda. He was notified two days after his death that he had been rehabilitated and allowed to return to Ukraine. Researched cultural and educational activity. His participation in the functioning of «Prosvita» has been shown. In the interwar period, a fairly common form of Ukrainian cultural and educational movement was «Prosvita», the main task of which was to spread education among Ukrainians, acquaint them with the heritage of native culture. Journalistic activity has been evaluated, according to which A. Richynsky successfully combined active part in cultural and educational societies and organizations with journalistic work. He published articles in a number of popular and well-known journals, namely: «Life and Knowledge», «Literary and Scientific Bulletin», «Chronicle of the Red Viburnum», «Bulletin. Monthly of Literature, Art, Science and Public Life», «Dilo» and others. His articles helped raise the national consciousness of Ukrainians. An important place in the cultural and educational activities of A. Richynsky was occupied by the publishing business. Together with like-minded people, in 1925 he began publishing an independent monthly of the Ukrainian church revival in Volodymyr- 21 Volynskyi, «Na Varti», whose publications covered the issues of the Ukrainian national church movement. With his publications of musical works he promoted the Ukrainization of the PAOC, gave it a clear national character. His musical compositions were popular and were included in the repertoires of spiritual concerts not only in Western Volhynia, but also in other cities. The conducted scientific research allows to assert that A. Richynsky occupied a special place in the all-Ukrainian social-political and cultural-educational process, understanding its cognitive and practical significance for modern development. He, being an intelligent and energetic person, carried out active activities aimed at the national cultural and ecclesiastical revival. Key words: Arsen Richynsky, public and political activity, cultural and educational activity, Western Volhynia, Russian Empire, interwar period, Second Polish-Lithuanian Commonwealth, World War II, Soviet power, exile.

У дисертації вперше здійснено системний аналіз тенденцій розвиткупедагогічних ідей і просвітницької діяльності українських письменників ЗахідноїУкраїни (кінець ХVIII ст. – 1939 р.). Запропоновано періодизацію літературногопроцесу в Західній Україні (кінець ХVIII ст. – 1939 р.) крізь призму історико-педагогічного виміру, визначено п'ять основних періодів розвиткузахідноукраїнської літератури: 1) церковно-освітній (1772–1820-ті рр.;поділяється на два етапи: 1772–1805 рр. та 1806–1820-ті рр.); 2) будительсько-просвітницький (1830-ті – перша половина 1870-х рр., має два етапи, якірозмежовує 1848 р.); 3) піднесення літературного життя другої половини 1870-х –1914 р.; 4) воєнно-революційних потрясінь 1914–1919/1920 рр.; 5) міжвоєннийперіод ХХ ст., у якому відстежуються два етапи: 1920-ті та 1930-ті рр. Кожен зцих періодів має свої риси й особливості ідейно-ціннісного та художньо-стильового характеру, увиразнені в художніх рефлексіях широкого комплексупроблем освіти, виховання і розвитку особистості. Їхніми носіями і продуцентамивиступили представники кількох генерацій західноукраїнських письменників.Проаналізовано ідейно-тематичне й жанрове розмаїття педагогічноорієнтованих творів українських письменників, здійснено персоніфікаціюлітературного процесу на західноукраїнських землях крізь призму висвітленняосвітніх проблем. Увиразнено творчі надбання літераторів які були педагогами.Виявлено науково-педагогічні й навчально-методичні здобутки українськихписьменників означеної доби. Проаналізовано й узагальнено сутність педагогічнихпоглядів українських письменників на проблему просвітництва українськогонароду. Уточнено поняття категоріального апарату. Узагальнено досвідпросвітницької діяльності українських письменників досліджуваної доби щодорізноманітності її форм і методів; окреслено напрями творчого використанняпедагогічних ідей і досвіду просвітницької діяльності українських письменниківкінця ХVIII – 30-х рр. ХХ ст. за умов реформування сучасної вітчизняної освіти;подальшого розвитку набули уявлення про сутність і зміст просвітницькоїдіяльності української інтелігенції в галузі збереження національних традицій,культури, мови, школи кінця ХVIII ст. – 1939 р. Проаналізовано та введено донаукового обігу низку маловідомих творів вітчизняних письменників і архівнихдокументів. Удосконалено методологію пізнання розвитку тенденцій педагогічнихідей і громадсько-просвітницької діяльності.Ключові слова: українські письменники; педагогічні ідеї; просвітницькадіяльність; громадська діяльність; Західна Україна; літературний процес; тенденції.^UIn the dissertation for the first time the systematic analysis of tendencies ofdevelopment of pedagogical ideas and educational activity of the Ukrainian writers ofthe Western Ukraine (the end of the XVIII century ‒ 1939) is carried out. Theperiodization of the literary process in Western Ukraine (end of the XYIII century –1939) through the prism of historical and pedagogical dimension is proposed, fivemain periods of development of Western Ukrainian literature are identified:1) church-educational (mid-1770–1820), divided into two stages: 1772–1805 and1806–1820); 2) awakening and enlightenment (1830 ‒ the first half of the 1870, hastwo stages, which distinguishes 1848); 3) the rise of literary life in the second half ofthe 1870–1914; 4) military-revolutionary upheavals of 1914–1919/20; 5) the interwarperiod of the twentieth century, which traces the two stages of the 1920 and 1930.Each of these periods has its own features and characteristics of ideological, valueand artistic style, expressed in the artistic reflections of a wide range of problems ofeducation, upbringing and personality development. Their carriers and producerswere representatives of several generations of Western Ukrainian writers. Given theabove scientific and theoretical positions, the realities of socio-political developmentand the content and nature of the literary process, etc., identified the existence of theperiod under consideration, five generations of writers (the first falls on the 70. XVIII ‒10 XIX century, the second ‒ in the 20 ‒ late 40 of the XIX century, the third ‒ in1848–70/80 of the XIX century, the fourth ‒ in 1870/80. XIX ‒ early XX century;fifth ‒ in the 20–30 of the XX century); each of them had certain common featuresand similar views on the problems of education, upbringing, theory and practice ofpedagogy.The ideological-thematic and genre diversity of pedagogically oriented worksof Ukrainian writers is analyzed, the personification of the literary process in thewestern Ukrainian lands is carried out through the prism of coverage of educationalproblems. The creative achievements of writers who were teachers are highlighted.Scientific-pedagogical and educational-methodical achievements of Ukrainian writersof the mentioned period are revealed. The essence of pedagogical views of Ukrainianwriters on the problem of education of the Ukrainian people is analyzed andgeneralized. The concept of categorical apparatus is specified. The experience ofeducational activity of Ukrainian writers of the researched period on the variety of itsforms and methods is summarized (writing works of art for additional reading bystudents at school and abroad, promoting the distribution of Ukrainian books amongchildren and youth, theatrical performances, folk readings, etc.); the directions ofcreative use of pedagogical ideas and experience of educational activity of Ukrainianwriters of the end of the XVIII century are outlined ‒ 30 of the twentieth century interms of reforming modern domestic education; further development of ideas aboutthe essence and content of educational activities of the Ukrainian intelligentsia in thefield of preservation of national traditions, culture, language, school of the lateeighteenth century – 1939. A number of little-known works of domestic writers andarchival documents are analyzed and put into scientific circulation. The methodologyof cognition of development of tendencies of pedagogical ideas and publiceducationalactivity is improved.The problem of development of pedagogical ideas and educational activity ofUkrainian writers of Western Ukraine (end of XVIII ‒ 30 of XX century) is relevantand significant in today's conditions. Creative use of pedagogical views of WesternUkrainian writers of the period under study in secondary and higher educationinstitutions of independent Ukraine will contribute to effective reform of the moderneducational system, improvement of pedagogical technologies of teaching pedagogicaldisciplines, return from oblivion of little-known literary and pedagogical personalities.deep study and use in the educational space as a factor in the national education ofthe younger generation.Key words: Ukrainian writers; pedagogical ideas; educational activities; socialactivities; Western Ukraine; literary process; trends.

Дисертація присвячена дослідженню геодинамічних умов нафтогазонакопичення і структуроформування протягом структурно-кінематичної еволюції ДДП у фанерозої на основі оригінального комплексу геологічних та непрямих тектонофізичних, геофізичних, дистанційних методів аналізу диз'юнктивних і плікативних дислокацій. На прикладі ДДП встановлено динамічні обстановки, тектонічні режими і кінематичні механізми геологічної еволюції континентальної земної кори. Розроблено наукову теорію деформаційного структуроформування та нафтогазонакопичення у континентальних рифтогенних структурах, у відповідності до якої визначальним фактором їх геологічної еволюції є активізація систем розломів з формуванням деформаційного каркасу, складеного реверсним типом розломів. Протягом етапів платформного тектогенезу він контролює процеси пластичної тектонічної течії геомас кристалічних і осадових гірських порід, які обумовлюють трансформацію розломно-блокової тектоніки у пликативно-дислоковану. Внаслідок природного явища просторово-часової інверсії геодинамічних осей та генетичних типів тектонічної тріщинуватості уздовж певних азимутальних напрямків утворюються геологічно закриті системи розломів, синхронно в ортогональних до них напрямках формуються відкриті системи, що слугують шляхами висхідного тепломасоперенесення та розвантаження глибинних ВВ-флюїдів. У геодинамічних зонах стиснення земної кори формуються складчасті плащові (прирозломні та міжрозломні) та диз'юнктивні (надрозломні) зони інверсійних деформацій, а на ділянках розсування геоблоків утворюються геодинамічні зони розтягу, де формуються зони нафтогазонакопичення. Таким чином, зони сучасного розтягу/стискання земної кори контролюють розподіл зон інверсійної складчастості та нафтогазоносності у надрах рифтогенних басейнів.Розроблено модель геологічної еволюції земної кори ДДП, якою передбачено, що етапи тектонічної інверсії відбувалися в динамічній обстановці інтерференції загальноплатформного колізійного стискання і регіонального горизонтально-зсувного поля напруг. З'ясовано, що через розсування з обертанням геоблоків земної кори за рахунок тектонічного розтікання геомас гірських порід в їх межах у протилежних напрямках вздовж Верховцівсько-Льговського глибинного розлому сформувалася регіональна вісь кінематичної симетрії. Вона контролює геодинамічний процес спреднгу земної кори з відокремленням двох мікроплит з різнойменною кінематикою рухів. Західна мікроплита (Чернігівський та Лохвицький сегменти) з лівобічною кінематикою та обертанням геоблоків проти годинникової стрілки переміщується на північний захід, проте Східна (Ізюмський сегмент та Західно-Донецький грабен) з правосторонньою кінематикою та обертанням геоблоків за годинниковою стрілкою переміщується на південний схід. Процес тектонічної інверсії ДДП контролюється шістьма лінійними зонами горизонтально-зсувного контролю, сформованими над активізованими меридіональними розломами. Вони утворюють міжсегментний тектонічний каркас типу передового тектонічного віяла стискання, розгорнутого на північ. Це зумовило формування трапецієподібної геодинамічної зони розтягу земної кори у центральній частині палеорифту, де розташований найкрупніший за запасами і видобутком ВВ район Східно-Української нафтогазоносної провінції. Результати дисертаційного дослідження впроваджено на пошукових площах та родовищах ПАТ «Укргазвидобування» з умовною економічною ефективністю 1 682 641,1 тис. грн. Основні положення дисертації впроваджені автором у навчальний процес Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при викладанні дисципліни «Геологічні умови формування родовищ нафти та газу». Ключові слова: Дніпровсько-Донецький палеорифт, планетарна решітка тріщинуватості, системи розломів, тектонофізичні методи, геодинамічні умови, кінематичний механізм, рифтогенез, тектонічна інверсія, зони розтягу/стискання земної кори, складчасті зони інверсійних деформацій.^UThe dissertation is devoted to the study of geodynamic conditions of oil and gas accumulation and structure formation during the structural and kinematic evolution of DDP at the Phanerozoic on the basis of the original complex of geological and indirect tectonophysical, geophysical, remote methods of analysis of disjunctive and plicative dislocations. Dynamic conditions, tectonic regimes and kinematic mechanisms of geological evolution of the continental earth's crust are established on the example of DDP.During the stages of platform activation, inversion complications of the rift structure take place. They are controlled by a deformation tectonic framework composed of reverse faults, which are characterized by curvature, numerical branches, changes in genetic type and kinematics of movements along the wings, the predominance of horizontal amplitudes over vertical, the formation of rocker systems in plan and "flower structures" in section. In the zones of their dynamic influence, inversion disjunctive and folded zones are formed - mantle (near-fault and interfault) and linear (strike-slip fault).Due to the manifestation of spatio-temporal inversion of genetic types of tectonic fracture along certain azimuthal directions, geologically closed fault systems are formed, which are structure-forming, and in fault orthogonal directions open fault systems are formed, which serve as ascending heat and mass transfer paths. Geodynamic tensile zones of the earth's crust are formed in the areas of block displacement in opposite directions. In the natural reservoirs of the sedimentary cover, within the zones of inversion folding, favorable geological conditions arise for the formation of secondary pore-fracture reservoirs, the capacity of which is determined by the increased component of tectonic fracture. The inflow of explosives into the useful volumes of the traps occurs due to the unloading in the mode of nadadiabatic expansion of the supercompressed deep fluids. Therefore, the zones of stretching / compression of the earth's crust control the distribution of zones of oil and gas accumulation.It was found that due to the displacement and rotation of the geoblocks of the earth's crust due to tectonic spreading of geomass of rocks within them in opposite directions along the Verkhovtsy-Lgov deep fault, a regional axis of kinematic symmetry was formed. It controls the geodynamic process of spreading the earth's crust with the separation of two microplates with different kinematics of motion. The Western microplate (Chernihiv and Lokhvytsia segments) with left-hand kinematics and counterclockwise rotation of geoblocks moves to the northwest, but the Eastern (Izium segment and West-Donetsk Graben) with right-hand kinematics and geoblocks rotation half an hour clockwise. The process of tectonic inversion of the DDP is controlled by six linear zones of horizontal-shear control, formed over activated meridional faults. They form an intersegmental tectonic framework such as an advanced tectonic compression fan deployed to the north. This led to the formation of a trapezoidal geodynamic zone of the earth's crust in the central part of the paleorift, where the largest reserves in terms of reserves and hydrocarbons production of the Eastern Ukrainian oil and gas province.The results of the dissertation research were introduced in the prospecting areas and fields of JSC “Ukrgasvydobuvannya” with a conditional economic efficiency of UAH 1,682,641.1 thousand. The main provisions of the dissertation were introduced by the author into the educational process of V. N. Karazin Kharkiv National University when teaching the discipline "Geological conditions for the formation of oil and gas fields"Key words: Dnieper-Donetsk paleorift, planetary fracturing lattice, fault systems, tectonophysical methods, geodynamic mode, kinematic mechanism, rifting, tectonic inversion, zones of stretching and compression of the earth's crust, folded zones of inversion deformations.

У дисертації здійснено комплексний аналіз транснаціоналізації сучасного конституціоналізму крізь теоретико-правовий вимір. Розглянуто історичні аспекти та методологію дослідження конституціоналізму як транснаціонального явища, зокрема вказано, що під час дослідження варто застосувати комплексну методологію та інтегративний підхід, а конституціоналізм є продуктом західної цивілізації. Проаналізовано загальнотеоретичні засади сучасного консти¬туціоналізму як транснаціонального явища, запропоновано авторський підхід до розуміння конституціоналізму. Встановлено, що до основних складових конституціоналізму належать верховенство права, права людини, демократія та принцип розподілу влади. У дисертації окреслено основні сучасні тенденції транснаціоналізації конституціоналізму. Сформульовано авторське визначення поняття «транснаціоналізація конституціоналізму», під яким запропоновано розуміти процес поширення та виведення конституціоналізму на позанаціональний рівень, який втілюється у формуванні доктрини та практики обмеження влади на багаторівневій основі (національний, наднаціональний, міжнародний рівень, які тісно взаємодіють між собою) та полягає у створенні теоретичних засад та практичних механізмів. Запропоновано виділяти внутрішній (поширення міжнародних стандартів, використання іноземного права та судової практики) та зовнішній (формування на транснаціональному рівні норм, інституцій та режимів, які спрямовані на правове регулювання певної категорії питань та виведення їх за межі юрисдикції окремих держав) аспекти в рамках такої доктрини. Виокремлено основні тенденції транснаціоналізації сучасного конституціоналізму, окреслено основні міжнародно-правові стандарти конституціоналізму, увагу приділено й питанням використання порівняльної конституційної інтерпретації, аналізу його використання і в зарубіжній практиці, і Конституційним Судом України, формуванню доктрини дружнього ставлення до міжнародного права. Окремий розділ дисертаційного дослідження присвячений транснаціоналізації конституціоналізму в рамках Європейського Союзу, а також євроінтеграційним процесам України в цьому контексті. Окреслено основні сучасні тенденції розвитку верховенства права, демократії, принципу розподілу влади в контексті пропорційності та субсидіарності, а також прав людини в Європейському Союзі. Проаналізовано зміни до Конституції України щодо євроінтеграції, створення інституційних механізмів щодо євроінтеграції.^UThe complex analysis of the transnationalization of modern constitutionalism through theoretical and legal dimensions is carried out in the dissertation. The historical aspects and methodology of the study of constitutionalism as a transnational phenomenon are considered, in particular, it is indicated that the study should apply a comprehensive methodology and the integrative approach, and constitutionalism is a product of the Western civilization. The general theoretical principles of modern constitutionalism as a transnational phenomenon are analyzed. It is proposed to understand constitutionalism as the doctrine of restriction of power based on the Western civilization and legal tradition, which organically covers institutional (system of interconnected and mutually balancing bodies), axiological (a number of principles that are the concentrated embodiment of constitutional values) and normative (normative system of objects aimed at regulating power relations) components, as well as their practical implementation in society, which was organized for the optimal implementation of sovereign power, which naturally belongs to it in general and each of its members in particular. It is established that the main components of constitutionalism include the rule of law, human rights, democracy, and the principle of separation of powers.The dissertation outlines the main modern tendencies of the transnationalization of constitutionalism. The author's definition of the term "transnationalization of constitutionalism" is formulated, which proposes to understand it as the process of spreading and bringing constitutionalism to the extranational level, which is embodied in the formation of doctrine and practice of limiting power on a multilevel basis (the national, supranational, international level that closely interconnects between each other) and is to create theoretical bases and practical mechanisms. It is proposed to distinguish between internal (dissemination of international standards, use of foreign law and case law) and external (formation at the transnational level of norms, institutions, and regimes aimed at legal regulation of a certain category of issues and removing them outside the jurisdiction of individual states) aspects within the framework of such doctrine.The main trends in the transnationalization of modern constitutionalism include the following: (1) the formation of the doctrine and practice of "transnational constitutionalism" and autonomous constitutional order; (2) spreading the development of international legal standards of constitutionalism; (3) the active formation of transnational civil society, the emergence of mechanisms for its influence on national constitutional processes; (4) application of the method of comparative constitutional interpretation in the activities of the bodies of constitutional justice; (5) the formation of multilevel constitutionalism at the national, supranational and international levels, which consists in the existence alongside the classical mechanisms of constitutionalism within a single state and in the creation of supranational (such as the European Union) or international (Council of Europe and European Court of Human Rights etc.) organizations and entities based on the ideals of constitutionalism and aimed at ensuring the restriction of power based on the values of the rule of law, respect for human rights, separation of powers and democracy as in the internal organizational structure as well its members.The basic international legal standards of constitutionalism are outlined, in particular, both classical international treaties and soft law acts, specifically the role and standards of the Venice Commission "For Democracy through Law". It was analyzed both the formation of transnational civil society in general and its influence on the formation of the judiciary in Ukraine, in particular the role of the Public Council of International Experts in the formation of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, which had a decisive influence on the selection process of the candidates.Particular attention is paid to the use of a comparative selection of candidates, constitutional interpretation, analysis of its use in foreign practice and the Constitutional Court of Ukraine, the formation of the doctrine of friendly attitude to the international law, on the basis of which it is proposed to supplement Art. 92 of the Law of Ukraine "On the Constitutional Court of Ukraine" part three of the following content "3. the Constitutional Court of Ukraine in forming a legal position must take into account the principle of friendly attitude to international law and may take into account the practice of foreign states and/or foreign judicial bodies on similar issues and/or on similar principles"

Дисертаційну роботу присвячено аналізу взаємодії громадянського суспільства й державної влади в умовах інтеграції України в ЄС. Наголошено на необхідності вироблення правових, організаційних і суспільних механізмів такої співпраці з метою формування внутрішньої та зовнішньої політики України, спрямованої на забезпечення національної безпеки. Виконання українською стороною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС сприяє формуванню політики національної безпеки. У цьому контексті особливої ваги набуває активізація громадянського суспільства та його участь через громадські організації у створенні й контролі суспільно-політичного безпекового середовища. Однією з ефективних форм співпраці громадянського суспільства й державної влади, що практикується у ЄС, є коаліційний принцип утворення громадських об'єднань, також і за участі представників державної влади та громадських організацій. Проаналізовано успішні практики співпраці, зокрема упровадження принципів е-демократії, які були започатковані Ініціативою «Партнерство «Відкритий Уряд». Акцентовано увагу на необхідності кардинальних змін у відносинах між громадянським суспільством і державною владою через посилення на законодавчому рівні статусу громадських організацій у розробленні та ухваленні рішень, спрямованих на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з метою дотримання принципів національної безпеки.Ключові слова: Угода про асоціацію між Україною та ЄС, громадянське суспільство, громадська організація, органи державної влади, коаліція, національна безпека, євроінтеграція, відкритий уряд, е-урядування, е-демократія.^UThis work is a comprehensive analysis of the peculiarities of the interaction of civil society and state authorities in the context of European integration commitments, revealing the peculiarities of the impact of this interaction on the formation and implementation of national security policy priorities. The evolution of Ukraine's integration processes with the EU in the context of ensuring the interests of society and the state in general is traced throughout the work, which theoretically and methodologically substantiates Ukraine's foreign policy choice: for example, the signing of the Association Agreement with the EU corresponds to security principles as established by political science theories. From the standpoint of neorealism, on the one hand, signing is an effective step for the country to ensure its national security in a changing geopolitical situation. From the standpoint of neoliberalism, on the other hand, the Agreement is also a positive factor due to the launch of security mechanisms, such as the development of democratic institutions, and the intensification of interaction between society and the state. The Association Agreement is also a wise choice as seen in the context of social constructivism: first, Ukraine's European choice was initiated primarily by civil society. Secondly, thanks to the implementation of the Agreement, Ukraine is gradually integrating with European institutions, thus strengthening national security. And given the gradual enlargement of the EU to the East, the claims of neorealists about the impossibility of political integration of states with different levels of socio-economic potential are unfounded.It demonstrates that Ukraine's European integration and its level of national security depend primarily on social stability. This stability can be ensured by partnership between civil society and public authorities. However, such a state is possible only in the presence of several factors that characterize society as civil and the government as democratic. These include: the level of political consciousness, adherence to universal values, attention to social challenges, the desire for cohesion and a shared goal. In this thesis, it is determined that civil society is a community of citizens with a high level of social competency, which through their organizations implement the implementation of their political will regarding national development and security on the principles of partnership and dialogue with state authorities.The means by which interaction between civil society organizations (CSOs) and state authorities are also revealed. The correlation between them is regulated by the relevant legislation. This can be divided into two categories; first into domestic legislative initiatives that determine the status of non-governmental organizations (NGOs) as well as their forms of cooperation with (and mechanisms of oversight on) government. Second are international initiatives that contribute to Ukraine's integration and thus, as previously demonstrated, national security – through the intensification of the activities of public organizations in the adoption of state policies and decisions. These include, first and foremost, the Open Government Partnership Initiative. Although Ukraine joined it long before the ratification of the Association Agreement, its goals are fully in line with Ukraine's European integration course set out in the Agreement, and the implementation of both international instruments has a synergistic effect.The most effective democratic initiatives implemented through partnership activities of CSOs and state authorities have been identified. These include, first of all, the tools of e-democracy, which contribute to the adaptation of the administrative and social system of Ukraine to that of Europe.Recommendations are provided to improve the interaction between CSOs and public authorities in order to accelerate European integration reforms in the context of national security. Thus, the mechanisms of interaction between public organizations and government agencies do not yet meet their expected potential. Although there are many main problems that need to be addressed, the priorities are: a) improving the regulatory framework for the activities of advisory bodies; b) introducing and broadening civic education; c) developing a clear mechanism for submitting and processing e-petitions and conducting e-consultations, taking into account the public's ability to monitor (and participate in) all stages of policy-making; d) expansion of the participation of NGOs and coalitions in legislative activities, taking into account the necessary expenditures in the state budget.Keywords: Аssосіаtіоn Аgrееmеnt, civil society, public authorities, coalition, national security, European integration, open government, e-democracy.

Дисертація присвячена дослідженню народного суверенітету як базової засади побудови відносин між суспільством та державою. Зокрема, комплексно розглянуто сутність та природу народного суверенітету, вироблено і запропоновано сучасну концепцію взаємодії громадянського суспільства і публічної влади, за якої народний суверенітет може стати дієвим конституційним принципом.У роботі досліджується еволюція ідеї народного суверенітету в європейській та вітчизняній політико-правовій теорії. Особлива увага зосереджена на авторській позиції щодо розуміння правової природи народного суверенітету та його визначення в сучасній теорії держави і права. Теоретико-методологічний аспект народного суверенітету розкрито через аналіз його співвідношення з державним суверенітетом, правами людини, громадянською правосвідомістю. Окремо в дисертації розглядається механізм реалізації конституційного принципу народного суверенітету та його форми – партисипативна демократія, парламентаризм, місцеве самоврядування. Під час розгляду особливостей реалізації принципу народного суверенітету в сучасних демократичних державах звернуто увагу на його визначальне значення для забезпечення легітимності державної влади в умовах демократичної трансформації. У дослідженні проаналізовано правову природу, функції та повноваження місцевого самоврядування в контексті реалізації народного суверенітету, досліджено місце та роль територіальної громади в системі місцевого само¬врядування. У роботі розглядаються інституційні та організаційні форми участі громадянського суспільства у здійсненні публічної влади.^UThe dissertation is devoted to the study of people's sovereignty as a basic principle of building relations between society and the state. In particular, the essence and nature of people's sovereignty are comprehensively considered, a modern concept of interaction between civil society and public authorities is developed and proposed, according to which people's sovereignty can become an effective constitutional principle.The paper investigates the evolution of the idea of people's sovereignty in European and domestic political and legal theory. Particular attention is paid to the author's position on understanding the legal nature of people's sovereignty and its definition in modern theory of state and law. Modern theoretical and legal approaches to the consideration of the principle of people's sovereignty – from the standpoint of the concepts of constitutional democracy and participatory (participatory) democracy.The theoretical and methodological aspect of people's sovereignty is revealed through the analysis of its relationship with state sovereignty, human rights, civil legal consciousness. The author's definition of people's sovereignty as a natural property of the people formed in the process of public life to have a supreme, independent, constituent power, which expresses the common will of all active members of the political community and is realized in the rights of citizens to create a state, establish and change its constitutional order and exercise control over them, within the framework of the constitutional and legitimate legal order.The mechanism of realization of the constitutional principle of people's sovereignty and its forms – participatory democracy, parliamentarism, local self-government is investigated separately in the dissertation. During the consideration of the peculiarities of the implementation of the principle of people's sovereignty in modern democracies, attention was paid to its crucial importance for ensuring the legitimacy of state power in the conditions of democratic transformation. It is established that under such conditions the implementation of the principle of people's sovereignty is complicated by attempts to appropriate the will of the people by both the government and the opposition. In both cases, it is a matter of political populism and the struggle for power. Abuse of the principle of people's sovereignty in their own interests is directed against human rights and freedoms and the legitimate rule of law.Attention is drawn to the fact that the implementation of the principle of people's sovereignty is impossible without civil legal consciousness, which is closely linked to the fundamental values – dignity and freedom. After all, citizens have an understanding of the essence of the democratic process and awareness of their rights and means of their protection allows the establishment and implementation of sovereign power of the people.The study considers the conceptual principles, content and principles of local self-government as a special form of democracy. Attention is drawn to the fact that in modern conditions of state formation it is definitely appropriate to consider local self-government as a legitimate type of public power, one of the foundations of the constitutional order, form of democracy and constitutional means of limiting state power.The paper highlights the institutional and organizational forms of civil society participation in the exercise of public power. It is substantiated that the process of realization of the principle of people's sovereignty is directly related to the functioning of civil society as a sphere of self-organization and freedom of individuals. At the same time, the state of development of civil society determines the opportunities for the implementation of the principle of people's sovereignty.

У дисертації вперше у вітчизняній соціальній філософії проведене комплексне дослідження легітимаційного потенціалу деліберативної моделі демократії в полікультурному суспільстві, можливих перешкод на шляху її імплементації та способів їх подолання. Виділені і охарактеризовані функції деліберативного процесу, які відіграють ключову роль для легітимності демократичного регулювання: когнітивна, інклюзивна, етична функції. Показано, що когнітивна функція деліберативного процесу може порушуватися внаслідок глибоких відмінностей в когнітивних засадах учасників обговорення. Ефективність комунікації залежить від підтримки етичної та інклюзивної функцій деліберативного процесу, який розуміється як кооперативна спільна активність. Встановлено, що процеси соціальної стереотипізації і еволюційні аспекти соціального пізнання можуть викликати приховані форми дискурсивних нерівностей та виявлено, що найбільш ефективний механізм дестереотипізації тісно пов'язаний із основними принципами деліберативної демократії. Обґрунтовано, що Інтернет може частково виконувати функції публічної сфери, але деліберативна функціональність в умовах нових загроз інструменталізації віртуальної комунікації залежить від правильної модерації комунікативних платформ.Ключові слова: деліберативна демократія, легітимність, полікультурне суспільство, комунікація, мультикультуралізм, культура, нормативний ідеал, дискурсивна етика, публічна сфера, громадянське суспільство, соціальна категоризація, Інтернет-комунікації.^UFor the first time in Ukrainian social philosophy this dissertation represents a comprehensive study of the legitimation potential of the deliberative model of democracy in a polycultural society. Based on Weber's types of legitimate domination, the tendencies of transforming the principles of legitimization of the socio-political order in a historical context have been revealed. It has been shown that as a result of substitution of the metaphysical bases of legitimization mechanisms by procedural principles, the formal conditions for legitimization have become the rational procedures for reaching agreement; the normative validity has been rooted in the inter-subjective agreement about such validity. The normative core of democracy is formed on the basis of the connection of the rational legitimization as a procedure with the idea of the civil self-regulation. On the basis of the anti-essentialist approach, it is shown that the criticism of the new legitimization strategy in a polycultural society, multiculturalism, is caused not only by counterproductive consequences in the course of its implementation as a state policy, but also by the defectiveness of the methodological platform of multiculturalism that is the interpretation of culture as a homogeneous integrity and stable inherent property of the ethnic community. It is substantiated that culture is not a hermeneutically sealed entity, but an intra-split complex system consisting of mutually interwoven volatile practices. The methodological platform that opens the ways for the interaction of cultures is the normative model of the deliberative democracy, within which the legitimization procedure takes root in the informal public sphere, thereby preserving the commitment to the ideal of civil self-regulation.On the basis of the analysis of the deliberative democratic theory, three functions of the deliberative process have been singled out: cognitive, inclusive and ethical function. They play a key role in the legitimization of democratic regulation. It has been established that due to the priority of the rational form of communication, the inclusive function of the deliberative process can be violated and therefore, the deliberative model of democracy is to be supplemented by aesthetic-affective forms of articulation, provided that its basic principles are preserved. It has been shown that the cognitive function of the deliberative process can be violated due to profound differences in the cognitive base of the discussion participants. The effectiveness of communication in difficult cases of intercultural interaction depends on the maintenance of the ethical and the inclusive functions of the deliberative process, which is understood as cooperative activity that includes various types of justification. It has been revealed that the processes of social stereotyping and the evolutionary aspects of social cognition can cause hidden forms of discursive inequalities. Cognitive distortions and affective reactions cause an incorrect interpretation of information and provoke an informal exclusion, disrupting the cognitive, inclusive and ethical functions of the deliberation process. The most effective mechanism for de-stereotyping is closely linked to the basic principles of a deliberative democracy and assumes intergroup interaction under the condition of common goals, equal status and institutional support. It has been substantiated that the Internet can partially fulfill the functions of the public sphere and increase the scale of existing social movements, facilitating coordination and mobilization. Virtual platforms for communicative interaction satisfy the requirements of openness and equality, which opens the way for more complete implementation of the cognitive, inclusive and ethical functionality of the deliberative process. But at the same time the virtual space provides new ways for manipulating public opinion, becomes a new field of confrontation. Deliberative functionality in the face of new threats of virtual communication instrumentalisation depends on the correct moderation of communicative platforms.Keywords: deliberative democracy, legitimacy, polycultural society, communication, multiculturalism, culture, normative ideal, discursive ethics, public sphere, civil society, social categorization, Internet communications.