Представлено авторський підхід до розв’язання вагомої науково-прикладної проблеми – розширення фінансової бази регіонального розвитку в умовах фінансової децентралізації. В умовах пандемії, воєнного конфлікту регіональний розвиток стає складним та непередбачуваним викликом зі зниженням економічної активності, руйнуванням інфраструктури, зростанням безробіття, погіршенням екологічної ситуації.Поглиблено змістовне наповнення та економічну сутність поняття «децентралізація». Сформульовано актуальне сучасним вимогам теоретичне обґрунтування фінансової децентралізації. Визначено місце належності явища фінансової децентралізації серед первинних природних детермінант впливу в системі розподілу повноважень, що зумовлюють тенденції до змін у системі місцевого самоврядування.Досліджено історію процесів та етапи розвитку децентралізації в різних країнах, виокремлено фінансові інструменти, що дають змогу досягати високих темпів розвитку регіонів. Виділено основні напрями запровадження процесів місцевого самоврядування, проаналізовано компетенції та рівень самостійності громад. На основі закордонного досвіду та з урахуванням національних особливостей визначено необхідність застосування інструментів діагностики рівня фінансової децентралізації. Запропоновано додаткові механізми та підходи, пов’язані розподілом фінансових повноважень, підвищенням ефективності надання державних послуг.Систематизовано недоліки на даному етапі процесу реформування місцевого самоврядування. Сучасність вимагає перегляду державної стратегії повоєнного відновлення та розвитку регіонів. З огляду на це, створення мікрорегіонів пріоритетного розвитку – особливих територій зі спеціальними умовами, ідентичною належністю дасть поштовх до економічного, соціокультурного та інноваційного розвитку.Запропоновано та проведено всеохопний аналіз місцевих бюджетів за доходами, видатками, трансфертами за 2012-2022 роки. Установлено важливість самостійного визначення органами місцевого самоврядування обсягів фінансових ресурсів для виконання власних повноважень як однієї з умов децентралізації.Підтверджено припущення про значення перерозподілу видаткової частини бюджетів. Важливо, щоб у процесі децентралізації на місця були передані не лише функції, а й необхідні ресурси – повноваження разом із відповідальністю.Запропоновано вдосконалену методику комплексного інтегрального оцінювання рівня фінансового забезпечення адміністративно-територіальної одиниці з подальшим рейтингуванням. Підтверджено гіпотезу високої прямої залежності рівня економічного благополуччя регіонів із розширенням можливостей фінансової автономії.Розвинуто підходи щодо визначення зв’язку між фінансовою децентралізацією та соціально-економічним станом регіонів. Проведене економетричне дослідження фінансової децентралізації дає можливість вчасно виявляти проблеми соціально-економічного характеру, розкривати перспективи збалансування бюджетних надходжень із видатками та розробляти заходи щодо вдосконалення фінансової політики регіонів в умовах децентралізаційних змін.Доведено важливість планування видаткової частини місцевих бюджетів як ключового інструменту управління місцевими фінансами. Запропоновано поетапну стратегію оцінки та забезпечення видаткової частини місцевих бюджетів.Обґрунтовано функціональну залежність між визначеними соціально-економічними характеристиками регіонів та видатками місцевих бюджетів. Застосований економетричний підхід машинного навчання в моделюванні факторів впливу на видатки місцевих бюджетів та фінансування окремих напрямків діяльності дає можливість приймати обґрунтовані рішення щодо оптимального розподілу та використання бюджетних коштів. Емпірично доведено припущення про важливість впливу прямих іноземних інвестицій на соціально-економічний стан регіонів. Визначено коридор прогнозування можливих сценаріїв зміни обсягів валового регіонального продукту залежно від зміни обсягів зовнішніх інвестицій.З огляду на погіршення економіки регіонів було запропоновано актуалізувати альтернативні джерела фінансування розвитку місцевого самоврядування, зокрема за рахунок комплексу заходів щодо активного стимулювання ринку облігацій фондів місцевого розвитку. Для ефективного розвитку окремих територій та послаблення міжрегіональних диспропорцій обґрунтовано доцільність повоєнного відновлення на основі реалізації перспективної моделі мікрорегіонів пріоритетного розвитку. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення бюджетної політики спрямовані на забезпечення ефективного функціонування органів місцевого самоврядування в умовах реформи фінансової децентралізації.^UThe author's approach to solving a significant scientific and applied problem is presented - expansion of the financial base of regional development in conditions of financial decentralisation. In the context of a pandemic and military conflict, regional development becomes a complex and unpredictable challenge with a decrease in economic activity, the destruction of infrastructure, an increase in unemployment, and a worsening environmental situation.In-depth content and economic essence of the concept of "decentralisation." The theoretical substantiation of financial decentralisation.The place of belonging of the phenomenon of financial decentralisation among the primary natural determinants of influence in the system of distribution of powers that determine the tendencies to changes in the system of local self-government.The history of processes and stages of development of decentralisation in different countries is researched, and financial instruments allowing the achievement of high rates of development of regions are allocated. The main directions of the introduction of processes of local self-government are allocated, and competencies and level of independence of communities are analysed.Based on foreign experience and taking into account national peculiarities, the need to use tools for diagnosing the level of financial decentralisation has been determined. Additional mechanisms and approaches related to the distribution of financial powers, and increasing the efficiency of public services are proposed.The shortcomings at this stage of the process of reforming local self-government are systematised. Modernity requires a revision of the state strategy of post-war restoration and development of regions. Given this, the creation of microregions of priority development - special territories with special conditions, and identical belonging will give impetus to economic, socio-cultural and innovative development.A comprehensive analysis of local budgets by revenues, expenditures, and transfers for 2012-2022 is proposed and carried out. The importance of self-determination by local self-government bodies of the volume of financial resources for the exercise of their powers as one of the conditions of decentralisation has been established.The assumption about the value of redistribution of the expenditure part of budgets is confirmed. It is important that in the process of decentralisation, not only functions but also the necessary resources - powers along with responsibility - are transferred to the ground.An improved methodology of complex integral assessment of the level of financial support of the administrative-territorial unit with a subsequent rating has been proposed. The hypothesis of high direct dependence on the level of economic well-being of regions with the expansion of the possibilities of financial autonomy is confirmed.Developed approaches to determine the relationship between financial decentralisation and the socio-economic status of regions. The conducted econometric study of financial decentralisation makes it possible to identify problems of a socio-economic nature promptly, to reveal the prospects for balancing budget revenues with expenditures and to develop measures to improve the financial policy of the regions in conditions of decentralisation changes.The importance of planning the expenditure part of local budgets as a key tool for managing local finances has been proved. A step-by-step strategy for assessing and ensuring the expenditure side of local budgets.The functional dependence between the determined socio-economic characteristics of regions and expenditures of local budgets is substantiated. The applied econometric approach of machine learning in modelling the factors of influence on the expenditures of local budgets and financing of certain areas of activity makes it possible to make informed decisions on the optimal distribution and use of budget funds.Empirically proved the assumption of the importance of the impact of foreign direct investment on the socio-economic situation of the regions. The corridor for forecasting possible scenarios of changes in the volume of gross regional product depending on changes in the volume of external investments has been defined.Given the deterioration of the regional economy, it was proposed to actualize alternative sources of financing for the development of local self-government, particularly through a set of measures to actively stimulate the bond market of local development funds. For the effective development of individual territories and the weakening of interregional disproportions, the feasibility of post-war recovery based on the implementation of a promising model of microregions of priority development has been substantiated.

Дисертація є одним із перших комплексних досліджень, у якому на основі аналізу теоретично-методологічних та правових джерел, а також міжнародної та національної практики всебічно охарактеризовано правові засади публічного адміністрування підготовки кадрів з вищою військовою освітою для Збройних Сил України, а також визначено шляхи їх удосконалення. У роботі удосконалено підходи до розуміння ознак публічного адміністрування, якими виступають: а) зв'язок між спрямованістюдій осіб, які безпосередньо здійснюють заходи публічного адміністрування, і державною (публічною) політикою; б) професійний характер публічного адміністрування; в) детальна нормативно-правова регламентованість більшої частини діяльності з публічного адміністрування; г) наявність розподілу компетенції між різними суб’єктами публічного адміністрування з метоюуникнення дублювання їх функцій. Обґрунтовано, що публічне адміністрування підготовки кадрів з вищою військовою освітою для Збройних Сил України має всі ознаки публічного адміністрування, однак має свої специфічні риси.^UThe dissertation is one of the first comprehensive studies, in which, based on the analysis of theoretically methodological, methodological and legal sources, as well as international and national practice, the legal foundations of public administration of training personnel with higher military education for the Armed Forces of Ukraine are comprehensively characterized, and the ways of their improvement are determined. In the work, the approaches to understanding the signs of public administration have been improved, which are: a) improvement of the extensive system of legal regulation in the system of higher military education,which includes a number of legislative and by-laws; b) submission of proposals for improving the regulatory framework in the system of higher military education c) enhancement of the role of cadet self-government; d) the presence of a distribution of competence between different subjects of public administration in order to avoid duplication of their functions. It is substantiated that the public administration of training personnel with a higher military education for the Armed Forces of Ukraine hasallthesignsofpublic administration, butithasitsownspecific features.

Дисертація являє собою є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в якому охарактеризовано його теоретичну, правову, організаційну і процедурну основи і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.У дисертації розкрито змістовну сутність поняття «протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під час дії режиму воєнного стану» як виду протидії незаконному обігу на сучасному етапі. Оглянуто стан дослідження проблематики адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Дослідження нормативно-правових актів, що регламентують питання протидії наркотичним засобам, психотропним речовинам і прекурсорам, надало можливість їх класифікувати за наступними критеріями: 1) за визначенням повноважень: а) загальні, які визначають права і обов’язки всіх суб’єктів протидії незаконному обігу наркотиків, норми Конституції України і Законів України; б) спеціальні-визначають лише повноваження відповідних підрозділів Національної поліції, наприклад, норми Наказу МВС України № 650 «Про організацію діяльності служби дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади»; 2) за ієрархічністю: а) Конституція і закони України; б) міжнародні акти; в) підзаконні акти.Запропоновано під взаємодією Національної поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміти спільну діяльність відповідних суб’єктів, яка має узгоджений, систематичний та цілеспрямований характер, спрямований на недопущення розповсюдження такого негативного явища як наркоманія в суспільстві шляхом вчинення нормативно-визначених та узгоджених за місцем і часом дій із застосуванням відповідного правового інструментарію.Доведено, що форми діяльності Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це-зовнішнє вираження дій Національної поліції України, що здійснюється в межах її компетенції щодо реалізації завдань і функцій, у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що спрямовані на попередження і усунення негативних чинників, що ускладнюють їх реалізацію; виявлення порушень встановленого порядку обігу наркотиків та забезпечення притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.Визначено алгоритм дії поліцейського, під час виявлення наркотичних засобів у неповнолітньої особи, як послідовність організаційних та процесуальних дій працівника поліції, щодо роботи з неповнолітнім-правопорушником, яка здійснюється самостійно, так із залучанням представників інших служб і підрозділів поліції та посадових осіб інших компетентних органів.Встановлено систему ознак взаємодії служб та підрозділів поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: 1) спільна діяльність; 2) узгодженість дій за часом і місцем; 3) має правове підґрунтя; 4) взаємодія можлива лише між суб’єктами, які мають певні нормативно визначені повноваження з приводу об’єкта такої взаємодії; 5) цілеспрямований та постійний характер, оскільки тільки таким чином можливо зменшити негативний вплив на суспільство від наркоманії; 6) наявність відповідного правового інструментарію у суб’єктів взаємодії, що дає можливість застосовувати заходи превентивного та примусового характеру з метою запобігання та протидії наркоманії; 7) як правило, початок процесу спільної діяльності відбувається на підставі індивідуального адміністративного акту або регіональної програми, де визначаються відповідні суб’єкти, час і місце проведення та форма певного правового заходу, якій планується здійснити, тощо.Удосконалено класифікацію принципів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до яких віднесено: а) загальні: 1) верховенства права; 2) законності; 3) гласності; 4) дотримання прав людини; 5) плановості; 6) науковості; 7) інноваційності і відкритості до змін, б) спеціальні: 1) взаємодія суб’єктів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 2) наступальність; 3) поєднання гласних і негласних заходів; 4) оперативність; 5) компетентність.Доведено, що методи діяльності поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це сукупність засобів, способів, прийомів, з використанням яких органи Національної поліції України^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the activities of the National Police to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in Ukraine.The dissertation is one of the first monographic studies of the administrative and legal foundations of the activities of the National Police to combat the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, which describes its theoretical, legal, organizational and procedural foundations and provides proposals for improving the current legislation in this area.The dissertation reveals the essence of the concept of "counteraction to illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors during martial law" as a type of counteraction to illicit trafficking at the present stage. The state of the study of the problems of the administrative and legal foundations of the activities of the bodies of the National Police of Ukraine on combating the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors is examined.The study of normative legal acts regulating the issues of combating narcotic drugs, psychotropic substances and precursors made it possible to classify them according to the following criteria: 1) by defining the powers: a) general, which determine the rights, freedoms and obligations of all subjects of combating drug trafficking, for example, the norms of the Constitution of Ukraine, the norms of the Law of Ukraine "On Local Self-Government Bodies";b) special – determine only the powers of the relevant units of the National Police, for example, the provisions of the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 650 "On the organization of the activities of the service of district police officers and community police officers"; 2) by hierarchy: a)international; b) the Constitution and laws of Ukraine; c) by-laws.It is proposed that the interaction of the National Police with other subjects of combating illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances and precursors should mean the joint activity of the relevant entities, which has a coordinated, systematic and purposeful nature, aimed at preventing the spread of such a negative phenomenon as drug addiction in society by committing normatively defined and coordinated actions in place and time using appropriate legal instruments.It is proved that the forms of activity of the National Police of Ukraine to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors are an external expression of the actions of the National Police of Ukraine, within its competence on the implementation of tasks and functions in the field of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, aimed at preventing and eliminating negative factors that complicate their implementation.The algorithm of action of a police officer during the detection of drugs in a minor is determined, this is the sequence of organizational and procedural actions of a police officer to work with a juvenile offender in the field of illegal handling of drugs, both independently and with the involvement of representatives of other services and units of the police and other competent bodies.A system of signs of interaction of police services and units with other subjects of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been established: 1) joint activities; 2) coherence of actions in time and place; 3) has a legal basis; 4) interaction is possible only between entities that have certain normatively defined powers regarding the object of such interaction; 5) purposeful and systematic nature, since only in this way it is possible to reduce the negative impact of drug addiction; 6) availability of appropriate legal tools for the subjects of interaction, which makes it possible to apply preventive and coercive measures in order to prevent and combat drug addiction; 7) As a rule, the beginning of the process of joint activity takes place on the basis of an individual administrative act or a regional program, which determines the relevant subjects, the time and place of conduct and the form of a certain legal measure to be carried out, etc.The classification of the principles of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been improved, which include: a) general: 1) legality; 2) the rule of law; 3) publicity; 4) respect for human rights; 5) planning; 6) scientificity; 7) innovativeness and openness to changes

Роботу присвячено комплексному дослідженню процесуальної компетенції суб’єктів розгляду справи Конституційного Суду України. Реформування порядку здійснення конституційного судочинства залишатися приводом для різноманітних дискусій та їх рівня впливу на систему правосуддя в Україні. Немало питань безпосередньо процедурного характеру виникало раніше і виникає зараз в організації діяльності Конституційного Суду України. Вони стосуються як недосконалість процедур конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України до функціональної недосконалостісистеми конституційного провадження.У розділі 1 «Теоретико-правові засади дослідження інституту процесуальної компетенції суб’єктів розгляду справи Конституційного Суду України» було здійснено правовий аналіз категорії «процесуальної компетенції», а також суміжних понять. На основі теоретичного аналізу булоздійснено дослідження правового механізму використання різних термінів для розкриття даного поняття. На основі міжнародної доктрини конституційного права було розкрито співвідношення понять «процесуальної компетенції», «конституційна юрисдикція» та «процесуальні повноваження органівконституційної юрисдикції». Сучасна доктрина конституційного права дозволила провести класифікацію процесуальної компетенції в конституційному судочинстві за різними правовими аспектами. Також було розкрито процесуальний порядок взаємодії суб’єктів розгляду конституційногопровадження Конституційного Суду України. Через існуючу недосконалість законодавства на сьогодні існує різна судова практика застосування положень про процесуальну компетенцію суб’єктів розгляду справи Конституційного Суду України. У розділі 2 «Процесуальне застосування компетенції суб’єктів розгляду справи Конституційного Суду України» було розкрито компоненти процесуальних повноважень суб’єктів розгляду справи Конституційного Суду України. Здійснено аналіз наявної судової практики пов’язаної із розкриттямкомпетенції відповідно до наявних норм чинного законодавства та виявлення наявних прогалин, які мають бути вирішено за результатами проведення конституційної реформи тощо. Розкрито процесуальну компетенцію колегій Конституційного Суду України щодо питань відкриття та відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційними поданнями, конституційними зверненнями та конституційними скаргами. Встановлено, що утворення таких судових структур як колегії, сенати та Велика палата, які ухвалюють рішення у справах зумовлена завантаженістю конституційних судів, оскільки створення структур конституційного суду, наділених правомвідмовляти у розгляді звернень, дозволяє відсіяти їх значну кількість ще на попередній стадії провадження та забезпечує реалізацію принципу процесуальної економії.У розділі 3 «Проблеми розмежування процесуальної компетенції суб’єктів розгляду справи конституційного суду: міжнародний досвід» за допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз процесуальної компетенції органів конституційної юрисдикції в різних країнах світу, а також визначення правових компонентів, які необхідно проваджувати в діяльність Конституційного Суду України. Дослідження конституційного законодавства зарубіжних країн в сфері регулювання процесуальної компетенції свідчить про неоднорідне закріплення реалізації процесуальної компетенції конституційних судів.Ключові слова: процесуальна компетенція, органи конституційної юрисдикції, Конституційний Суд України, конституціний суд, сенат, колегія, Велика Палата, конституційне провадження, онституційний контроль, суб’єкти розгляду^UThe work is devoted to a comprehensive study of the procedural competence of the subjects of theConstitutional Court of Ukraine. Reforming the procedure for conducting constitutional proceedings remains an occasion for various discussions and their level of influence on the justice system in Ukraine. Many issues of a directly procedural nature have arisen before and are arising now in the organization of the activities of the Constitutional Court of Ukraine. They refer to the imperfection of the proceduresfor the competitive selection of candidates for the position of a judge of the Constitutional Court of Ukraine to the functional imperfection of the system of constitutional proceedings.In Section 1 «Theoretical and legal bases of research of the institute of procedural competence of the subjects of consideration of the case of the Constitutional Court of Ukraine» the legal analysis of the category «procedural competence» and related concepts was carried out. On the basis of theoretical analysis, a study of the legal mechanism of using different terms to reveal this concept was carried out. On the basis of the international doctrine of constitutional law, the correlation between the concepts of "procedural competence", "constitutional jurisdiction" and "procedural powers of bodies of constitutional jurisdiction" was revealed. The modern doctrine of constitutional law has made it possible to classify procedural competence in constitutional proceedings according to various legal aspects. The procedural order of interaction of the subjects of consideration of the constitutional proceedings of the Constitutional Court of Ukraine was also revealed. Due to the existing imperfection of the legislation, today there is a different judicial practice of applying the provisions on the procedural competence of the subjects of consideration of the case of the Constitutional Court of Ukraine.Section 2 «Procedural application of the competence of the subjects of consideration of the case of the Constitutional Court of Ukraine» the components of the procedural powers of the subjects of consideration of the case of the Constitutional Court of Ukraine were disclosed. An analysis of the existing judicialpractice related to the disclosure of competence was carried out in accordance with the existing norms of the current legislation and the identification of existing gaps that should be resolved based on the results of the constitutional reform, etc. The procedural competence of the panels of the Constitutional Court of Ukraine regarding the opening and refusal to open constitutional proceedings in the case of constitutional submissions, constitutional appeals and constitutional complaints has been revealed. It has been established that the formation of such judicial structures as collegiums, senates and the Grand Chamber, which make decisions in cases, is due to the workload of the constitutional courts, since the creation of the structures of the constitutional court, which are empowered to refuse consideration of appeals, allowsto screen out a significant number of them at the preliminary stage of the proceedings and ensures implementation of the principle of procedural economy.In Section 3 «Problems of delimitation of procedural competence of the subjects considering the case of the constitutional court: international experience» with the help of the comparative legal method, an analysis of the procedural competence of the bodies of constitutional jurisdiction in different countries of the world was carried out, as well as the determination of legal components that must be carried out in the activity of the Constitutional Court of Ukraine. The study of the constitutional legislation of foreign countries in the sphere of regulation of procedural competence shows the heterogeneous consolidation of the implementation of procedural competence of constitutional courts.Key words: procedural competence, bodies of constitutional jurisdiction, Constitutional Court of Ukraine, constitutional court, senate, board, Grand Chamber, constitutional proceedings, constitutional control, subjects of consideration.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2023.Конституцією України на інститут адвокатури покладено одну з найважливіших функцій, яка має бути реалізована у правовій, демократичній, соціальній державі, – надання професійної правничої допомоги. Виконання зазначеної функції є можливим лише за наявності розвинутої системи гарантій адвокатської діяльності, запровадження дієвих механізмів їх реалізації, адже без останніх гарантії матимуть виключно декларативний характер.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню організаційно- правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності як сукупності основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.У національній правовій доктрині на теперішній час існують усталені підходи до розуміння змісту інституту гарантій, проте не сформовано цілісної концепції забезпечення реалізації гарантій адвокатської діяльності. Роль адвокатської діяльності у суспільному житті обумовлює необхідність розвитку правової науки у напрямі організаційно-правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності.Обґрунтовано, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності – це сукупність основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Визначено, що організаційно-правовими засадами реалізації гарантій адвокатської діяльності є: 1) законність; 2) рівність прав адвокатів; 3) обов'язковість (імперативність); 4) солідарність; 5) розподіл компетенції.Доведено, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності покликані забезпечити досягнення балансу між призначенням гарантій адвокатської діяльності – правового захисту адвокатів, відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, та результатом їх реалізації – отриманням професійної правничої допомоги кожним, хто її потребує.Охарактеризовано організаційно-правові засади реалізацій гарантій адвокатської діяльності як такі, що відображують правові приписи, які визначають правовий статус адвоката та особливості здійснення адвокатської діяльності, а також правові способи реалізації уповноваженими органами та особами покладених на них повноважень у сфері забезпечення гарантій адвокатської діяльності.Запропоновано визначення поняття «реалізація гарантій адвокатської діяльності» як сукупність механізмів, які передбачено державою або органами адвокатського самоврядування, що спрямовані на забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Встановлено, що умовами, які необхідні для втілення у життя гарантій адвокатської діяльності є: 1) наявність якісної складової нормативно- правових та інших правових актів (такими актами, перш за все, є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, рішення Ради адвокатів України та з'їзду адвокатів України); 2) наявність механізму забезпечення суворого додержання правових приписів щодо забезпечення гарантій реалізації адвокатської діяльності всіма державними та недержавними суб’єктами та невідворотності відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності.^UDissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in the speciality 081 “Law”. - National University “Odesa Law Academy”, Odesa, 2023.The Constitution of Ukraine entrusts the advocacy institute with one of the most important functions to be implemented in a legal, democratic and social state - the provision of professional legal assistance. This function can be fulfilled only if there is a developed system of guarantees of the practice of law and effective mechanisms for their implementation, since without the latter guarantees will have only a declarative character.The dissertation is devoted to comprehensive research of the organisational and legal principles for the implementation of guarantees of the practice of law as a set of basic ideas on which the mechanisms for ensuring appropriate conditions for the practice of law, as defined by legislation, are based.The national legal doctrine currently has well-established approaches to understanding the content of the institute of guarantees, but there is no holistic concept of ensuring the implementation of guarantees of the practice of law. The role of the practice of law in public life determines the need to develop legal science in the direction of the organisational and legal principles for the implementation of guarantees of the practice of law.It is substantiated that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are a set of basic ideas on which the mechanisms for ensuring appropriate conditions for the practice of law, as defined by law, are based.It is determined that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are: 1) legitimacy; 2)equality of rights of lawyers; 3) obligation (imperativeness); 4) solidarity; 5) division of competence.It is proved that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are intended to ensure a balance between the purpose of the guarantees of the practice of law - legal protection of lawyers, in accordance with international standards in this field, and the result of their implementation - obtaining professional legal assistance to everyone who needs it.Organisational and legal principles of the implementation of the guarantees of the practice of law are characterised as reflecting the legal provisions which determine the legal status of a lawyer and the specifics of the practice of law, as well as the legal ways in which authorised bodies and persons exercise their powers in the field of ensuring guarantees of the practice of law.A definition of the concept of the “implementation of guarantees of the practice of law” is proposed as a set of mechanisms provided by the state or bar self-government bodies aimed at ensuring appropriate conditions for the practice of law.It is established that the conditions necessary for the implementation of the guarantees of the practice of law are as follows: 1) the presence of a qualitative component of normative and legal, and other legal acts (such acts are, first of all, the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine “On the Bar and Practice of Law”, the Rules of Legal Ethics, decisions of the Bar Council of Ukraine and the Congress of Advocates of Ukraine); the existence of a mechanism to ensure strict compliance with the legal regulations on ensuring guarantees of the practice of law by all state and non-state entities and the inevitability of liability for violation of the guarantees of the practice of law.

У дисертації на основі аналізу теорії та практики адміністративного права, норм національного та інтегрованого законодавства, практики діяльності суб’єктів управління, розкрито адміністративно-правове забезпечення державного замовлення для обороноздатності України, а також визначено напрямки побудови нової моделі правового забезпечення оборонного замовлення. Схарактеризовано адміністративно-правові засади формування державного оборонного замовлення в Україні. Визначено генезу адміністративно-правового забезпечення державно-оборонного замовлення в Україні. Розкрито зміст адміністративних правовідносин щодо забезпечення та реалізації державного оборонного замовлення в Україні. Схарактеризовано державне оборонне замовлення як об’єкт адміністративно-правового забезпечення. Розкрито систему суб’єктів адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення в Україні. Окреслено законодавче забезпечення функціонування суб’єктів державного оборонного замовлення в Україні. Визначено завдання Уряду України як суб’єкта загальної компетенції щодо адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення. Схарактеризовано статус Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України у сфері забезпечення державного оборонного замовлення як суб’єкта галузевої компетенції щодо адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення. Визначено форми адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення в Україні. Розкрито методи адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення. Визначено роль застосування адміністративного примусу як інструменту державного оборонного замовлення в Україні. Розкрито інформаційне забезпечення державного оборонного замовлення. Сформовано новітні концептуальні засади адміністративної відповідальності за порушення законодавства з питань державного оборонного замовлення в Україні. Розкрито склад адміністративних правопорушень у сфері державного оборонного замовлення в Україні. З’ясовано процесуальні особливості реалізації заходів адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язаних із забезпеченням державного оборонного замовлення.Визначено доктринальні засади оптимізації адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення в Україні.Розкрито напрямки удосконалення нормативної бази адміністративно-правового забезпечення державного оборонного замовлення в Україні.Сформовано загальні напрями удосконалення фінансово-правової бази для забезпечення потреб у обороні в Україні.Визначено напрямки використання міжнародного досвіду дотримання публічного інтересу як пріоритету у забезпеченні потреб оборони.^UThe dissertation, based on the analysis of the theory and practice of administrative law, the norms of national and integrated legislation, and the practice of management entities, reveals the administrative and legal support of the state order for the defense capability of Ukraine, and also defines the directions for building a new model of legal support for the defense order. The administrative and legal principles of the formation of the state defense order in Ukraine are characterized. The genesis of the administrative and legal provision of the state defense order in Ukraine is determined. The content of administrative legal relations regarding the provision and implementation of the state defense order in Ukraine is revealed. The state defense order is characterized as an object of administrative and legal support. The system of subjects of administrative and legal support of the state defense order in Ukraine has been disclosed. The legislative support for the functioning of subjects of the state defense order in Ukraine is outlined. The task of the Government of Ukraine as a subject of general competence regarding the administrative and legal support of the state defense order is determined. The status of the Ministry of Strategic Industries of Ukraine in the field of state defense order provision as a subject of sectoral competence regarding the administrative and legal provision of state defense order is characterized. The forms of administrative and legal support of the state defense order in Ukraine have been determined. The methods of administrative and legal support of the state defense order are disclosed. The role of the use of administrative coercion as a tool of the state defense order in Ukraine is determined. The information provision of the state defense order has been disclosed. The latest conceptual principles of administrative responsibility for violations of legislation on state defense procurement in Ukraine have been formed. The composition of administrative offenses in the field of state defense procurement in Ukraine has been disclosed. The procedural features of the implementation of measures of administrative responsibility for offenses related to the provision of a state defense order have been clarified.The doctrinal principles of optimizing the administrative and legal provision of the state defense order in Ukraine have been determined.The areas of improvement of the regulatory framework for the administrative and legal support of the state defense order in Ukraine have been revealed.The general directions for improving the financial and legal framework for ensuring defense needs in Ukraine have been formed.The directions of using the international experience of observing the public interest as a priority in ensuring defense needs have been determined.

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано практичні рекомендації щодо управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. На основі аналізу сучасного стану теорії та практики управління енергозбереженням в організаціях бюджетної сфери з використанням показників декомпозиції кінцевого енергоспоживання за секторами та галузями економіки виокремлено головні фактори, які визначають ефективність управління енергоспоживанням: економічна діяльність, структура економіки та енергоємність регіону або сфери. Систематизовано основні соціально-економічні проблеми, що зумовлюють необхідність ефективного управління енергозбереженням: економіко-безпекові, соціальні, екологічні. Акцентовано увагу саме на нерозривності економічної та безпекової складової в умовах війни для організацій бюджетної сфери через виконувані функції та особливості фінансування. Визначено, що метою політики ефективного управління енергозбереженням є отримання максимальної нерозривності та узгодженості дій при забезпеченні таких складових: енергоменеджмент; енергозабезпечення; енергодоступність; енергоприйнятність. При цьому для побудови інноваційної моделі енергосфери відповідно до світових трендів актуалізовано ключові компетенції фахівців енергоменеджменту, зокрема цифрова свідомість. Диджиталізація дасть змогу залучити споживачів до управління попитом, дистанційним та «інтелектуальним» керуванням енергоспоживанням, що в підсумку впливатиме на ціноутворення енергетичного сектора, зокрема з використанням технології Smart Grid в напрямі диджиталізації економіко-безпекових процесів.На основі закордонного досвіду, узагальнено перспективи управління процесами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери України, зокрема популяризацію енергоефективних заходів з використання відновлювальних джерел енергії, в т. ч. через Всеукраїнську Асоціацію закладів освіти з управління проектами енергозбереження. Національну систему управління енергозбереженням в організаціях бюджетної сфери представлено через призму реалізації цільових напрямів підвищення рівня енергоефективності програмно-цільовим методом, метою якого є концентрація ресурсів суб’єктів господарювання та побудова єдиної системи управління енергоефективністю та координація зусиль як державних, так і регіональних органів влади, місцевого самоврядування, установ тощо, що, зокрема, забезпечить координацію енергетичних складових і формування прийнятної ціни на освітні послуги. Управління проектами енергозбереження організації бюджетної сфери розглянуто автором у взаємозв’язку із системою їх енергетичної безпеки тобто системою управління бюджетною установою з позицій єдиного енергетичного простору, що забезпечує ефективне, надійне й екологічно безпечне середовище, на яке внутрішні та зовнішні фактори енергозбереження впливають мінімально, і є гарантом безпеки якості послуг, зокрема й енергетичної, що надаються населенню об’єктами бюджетної сфери. Представлено основні фактори енергоефективності організацій бюджетної сфери, порядок реалізації програми енергозбереження та підвищення енергоефективності, основні чинники управління енергоефективними проектами в бюджетній сфері, аналітичні інструменти для моделювання сценарію інноваційної моделі управління ними, зокрема і за допомогою методу пірамідально-агрегатного моделювання.Узагальнено фактори впливу на управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери. Визначено, що управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери при цьому – це система реалізації економіко-безпекових, організаційно-правових і розрахунково-фінансових процедур, направлена на задоволення власних комерційних, екологічних та соціальних інтересів, інтересів громади або державних інтересіворганізаціями бюджетної сфери в напрямку мінімізації питомої та оптимізації граничної енергоємності за актуальних кон’юнктурно-безпекових умов. Конкретизовано фази процесу управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери з конкретизацією відповідних процесів, факторів невизначеності та ризиками проекту. Представлено механізм ефективності за факторами невизначеності та ризиками управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. Систематизовані інструменти стабілізованого механізму управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери. Систематизовано фактори позитивного й негативного впливу на управління проектами енергозбереження організацій бюджетної сфери, в т. ч. рівень економіко-безпекового стану та фактори енергобезпеки. Розроблено алгоритм оцінки ефектів управління проектами енергозбереження в організаціях бюджетної сфери з урахуванням показників енергетичної, комерційної, бюджетної ефективності, ергономічного показника, показників соціальної та екологічної складових, показників економіко-безпекової ефективності та показників інноваційності, що реалізовано в сценарному плануванні з використанням методів імітаційного моделювання.^UThe dissertation substantiates theoretical provisions and offers practical recommendations for managing energy-saving projects in budgetary organisations.Based on the analysis of the timely state of theory and practice of energy saving management in budgetary organisations using indicators of decomposition of final energy consumption by sectors and industries, the main factors determining the efficiency of energy consumption management are identified: economic activity, economic structure and energy intensity of the region or sphere. The main social and economic problems determining the need for effective energy-saving management were systematised: economic and safety, social, and environmental. It is the inseparability of economic and security components in the conditions of war for organisations of the budgetary sphere through the functions performed and peculiarities of financing are emphasized. It is determined that the purpose of the policy of effective energy-saving management is to obtain maximum inseparability and coherence of actions in ensuring the following components: energy management; energy supply; energy availability; and energy acceptability. At the same time, to build an innovative model of the energy sphere following global trends, the key competencies of energy management specialists are actualised, in particular digital awareness. Digitalisation will allow the involvement of consumers in demand management, remote and “intelligent” energy consumption management, which will eventually affect the pricing of the energy sector, in particular with the use of Smart Grid technology in the direction of digitalisation of economic and safety processes.Based on foreign experience, the perspectives of energy-saving process management in budgetary organisations of Ukraine are summarised, in particular, the promotion of energy-efficient measures for the use of renewable energy sources,including through the All-Ukrainian Association of Educational Institutions for energy-saving project management.The national system of energy-saving management in public sector organisations is presented through the prism of implementation of target directions for increasing the level of energy efficiency by the programme-target method, the purpose of which is to concentrate the resources of economic entities and build a unified energy efficiency management system and coordinate the efforts of both state and regional authorities, local governments, institutions, etc., which, in particular, will ensure coordination of energy components and the formation of acceptable energy efficiency standards. The author considers the management of energy-saving projects of public sector organisations in relation to the system of their energy security, i.e. the system of management of a budgetary institution from the position of a single energy space, which provides an efficient, reliable and ecologically safe environment, on which internal and external factors of energy saving have minimal impact, and is a guarantor of security of quality of services, including energy, provided to the population by public sector facilities. The author presents the main factors of energy efficiency of budgetary sphere organisations, the procedure for implementing the energy-saving and energy efficiency improvement programme, the main factors of energy efficiency projects management in the budgetary sphere, analytical tools for modelling the system of their assessment and the stages of scenario development of an innovative model of their management, including by means of the pyramid modelling method.The factors of influence on the management of energy-saving projects of budgetary organisations are generalised. It has been established that the management of energy-saving projects of budgetary organisations is a system for implementing economic and security, organisational and legal, as well as settlement and financial procedures, aimed at satisfying their own commercial, ecological and social interests, the interests of society or state interests of budgetary organisations in the direction of minimising specific and optimising marginal energy intensity under the current conjectural and security conditions. Phases of the management process of energy-saving projects in budgetary organisations with the specification of the relevant processes, uncertainty factors and risks of the project are specified. The mechanism ofefficiency on uncertainty factors and risks of energy-saving project management in budgetary organisations is presented. Systematised tools of the stabilised mechanism of energy-saving project management in budgetary sphere organisations, in particular, legal and regulatory framework, policies and strategies, energy-saving infrastructure, economic aspect, cultural and social aspect.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент, (галузь знань 07 – Управління та адміністрування). – Харківський національний автомобільно-дорожній університет Міністерства освіти і науки України; Харківський національний автомобільно-дорожній університет Міністерства освіти і науки України, Харків, 2024.Дослідження присвячено поглибленню теоретичних основ та розробленню науково-методичних підходів і рекомендацій щодо формування та удосконалення кадрового забезпечення корпоративного управління підприємств.Об’єктом дослідження є процес кадрового забезпечення корпоративного управління підприємств. Предметом дослідження виступають теоретичні положення, методи, методичні підходи щодо формування та реалізації кадрового забезпечення корпоративного управління підприємства, зокрема наглядових рад, як гаранта задоволення інтересів стейкхолдерів. ?У роботі на підставі інтегрування різних позицій та застосування принципів процесного підходу, встановлено, що кадрове забезпечення корпоративного управління є мультіскладним комплексом дій (процесів), спрямованих на формування, реалізацію і удосконалення необхідного кількісного та якісного складу наглядових рад та корпоративного менеджменту з метою досягнення цільових орієнтирів підприємства в довгостроковій перспективі, задоволення інтересів стейкхолдерів, розвитку інтелектуального, професійного та особистісного потенціалу. Запропоноване поняття відрізняється від існуючих використанням широкого погляду і включення не тільки процесів найма необхідного персоналу, але й інших процесів: розвитку, мотивації, управління компетенціями тощо. Зміст кадрового забезпечення корпоративного управління розкрито завдяки застосуванню процесного підходу, а саме методології структурного моделювання IDEF0, що передбачає побудування контекстної та декомпозиційних діаграм. Обґрунтовано склад робіт та деталізовано процеси кадрового забезпечення наглядових рад.В роботі пропонується авторський підхід до формування кадрового забезпечення в корпоративному управлінні, що базується на виокремленому контурі управління компетентностями, обґрунтуванні відповідних рівнів управління, порядку та змісту реалізованих робіт, та встановленій ієрархії "ключові компетенції організації – компетентності членів наглядової ради – компетентності корпоративного менеджменту". Обґрунтовано відповідні рівні реалізації управління компетентностями (підприємство, наглядова рада, корпоративний менеджмент), порядок та зміст реалізованих робіт.Впровадження запропонованого підходу дозволить забезпечити ефективний кадровий склад, що буде сприяти досягненню балансу інтересів зацікавлених стейкхолдерів, ефективному управлінню підприємством та його успішному розвитку через баланс функцій володіння, використання, розпорядження та управління.Організаційна підтримка запропонованого підходу здійснюється шляхом реалізації контролю, аналізу та удосконалення, які включають напрямки, що безпосередньо впливають на кадровий ресурс (характеризує сукупність його властивостей); реалізацію функцій управління (характеризує ефективність використання ресурсів у діяльності менеджера); рівень досягнення цілей корпоративного управління.?У дисертації виконано аналіз особливостей функціонування та розвитку корпоративного сектору в Україні. Проаналізовано основні показники ринку праці в Україні, виявлено основні тенденції, переваги та недоліки. Визначено характеристики ринку оплати праці в Харківській області, доведена необхідність удосконалення кадрового забезпечення підприємства корпоративного сектору та здійснення управління ним.Оцінювання компетентностей персоналу в сфері корпоративного управління передбачає застосування процесного підходу, що розглядає цю діяльність відповідно до можливостей забезпечити необхідний вхід (кадровий ресурс, а саме особисті та професійні компетентності співробітників, які набуваються протягом життя, навчання, набуття досвіду в професійній діяльності за межами компанії), певну активність (дію) і вихід. При реалізації процесу кадрового забезпечення в даній організації (підприємстві) формуються управлінські та інформаційно-комунікаційні компетентності. Управлінський процес передбачає розвиток і проявлення саме ключових корпоративних компетентностей. Результатом такого процесу є корпоративна культура (сукупність цінностей, норм і поведінки, які поділяють співробітники компанії; яка визначає, як компанія працює, і впливає на те, як співробітники взаємодіють один з одним, клієнтами та іншими зацікавленими сторонами) та досягнення поставлених стратегічних цілей.Модель компетентностей «10 M2P» сформовано на підставі виокремлення найбільш значущих управлінських, професійних і особистісних компетентностей, які одержані завдяки узагальненню існуючих моделей і досвіду їх оцінювання в практичній діяльності.^UThesis for a Philosopher Doctor Degree in Management, specialization 073, (subject area 07 – Management and Administration). – Kharkiv National Automobile and Highway University of the Ministry of Education and Science of Ukraine; Kharkiv, 2024. The research addresses deepening of theoretical foundations and development of scientific and methodological approaches and recommendations for establishment and improvement of staffing support for corporate governance of enterprises.The object of research is the process of staffing support for corporate governance of enterprises. The subject of research are theoretical provisions, methods, methodological approaches to establishment and implementation of corporate governance of enterprises, in particular, supervisory boards, as guarantors of stakeholders’ interests satisfaction. ?Based on integration of various positions and application of process approach principles, the research finds that staffing support for corporate governance is a multi-complex set of actions (processes) aimed at development, implementation and improvement of the required quantitative and qualitative composition of supervisory boards and corporate management for the purpose of achievement of long-term goals and objectives of enterprises, satisfaction of shareholders’ interests, and development of intellectual, professional and personal capacity. The proposed definition differs from the existing ones by using broad vision and covering not only the processes of hiring of the required staff but also other processes, such as development, motivation, competence management, etc. The essence of the staffing support for corporate governance is presented through application of the process approach, specifically, the methodology of structural modelling IDEF0 that provides for building of context and decomposition diagrams. The composition of works is justified, and the processes of supervisory boards staffing is elaborated.The research paper suggests original approach to development of staffing support for corporate governance based on carved-out contour of competence management, justification of the respective management levels, sequence and essence of the implemented works, and the established hierarchy “key competences of the organization – competences of supervisory board members – competences of corporate management”. The respective levels of competence management implementation (enterprise, supervisory board, and corporate management), as well as the procedure and contents of the performed works are justified. Implementation of the proposed approach will allow to ensure effective staffing that will contribute to achievement of balance of all stakeholders, efficient enterprise management, and its successful development through the balance of ownership, usage, disposal, and management functions. Organizational support of the proposed approach is achieved through exercising control, analysis and improvements that include the areas that directly impact human resources (characterizes the totality of its features); performance of management functions (characterizes effectiveness of resource utilization in the activity of a manager); and the level of corporate governance goals achievement. ?In our thesis, we made analysis of special aspects of functioning and development of the corporate sector in Ukraine. We analyzed key indicators of the Ukrainian labour market, identified major trends, strengths and weaknesses. Features of the wage market in Kharkiv oblast are defined, the need for improvement of staffing support for the corporate sector enterprise and its management is proven. Appraisal of staff competences in the area of corporate governance provides for application of the process approach that considers this activity according to its ability to ensure the respective entrance (human resource, specifically, personal and professional competences of employees gained during their lifetime, training, gaining experience in their professional activity beyond the company), certain activity (action), and exit. When the process of staffing support is implemented in the organization (enterprise), management, information and communication competences are developed. The management process provides for development and manifestation of key corporate competences. The result of such process is a corporate culture (a set of values, standards and behavior shared by employees of the company that defines how the company operates and influences the way its employees interact among themselves, with customers and other stakeholders), as well as the achievement of the defined strategic objectives. Competence model “10 M2P” was formed on the basis of segregation of major management, professional and personal competences obtained through generalization of the existing models and practical experience of their assessment.

Дисертаційна робота, ґрунтуючись на аналізуванні законодавства України, міжнародних нормативно-правових актів, судової практики, правової доктрини, має на меті визначити сутність та розкрити особливості адміністративно-правового статусу суддів вищих спеціалізованих судів в Україні, а також на основі опрацювання вітчизняного досвіду й досвіду зарубіжних країн виявити недоліки і прогалини в законодавстві та з’ясувати перспективи його подальшого вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків та пропозицій, що полягають у такому. Доведено, що поняття адміністративно-правового статусу є складним та системним, а отже, може трактуватися в трьох розуміннях, систематизувавши які, можна констатувати, що роль адміністративно-правового статусу в процесі побудови правової держави та зміцненні адміністративно-правових відносин обумовлена необхідністю чіткого визначення компетенції суб’єктів, які беруть участь у визначених відносинах, для того щоб не створити умов для порушення правових приписів і водночас сприяти задоволенню інтересів учасників адміністративно-правових відносин. Доведено, що важливість та значущість посади судді обумовлює існування певних чітких вимог, яким повинна відповідати особа, яка претендує на зайняття посади судді. Такі вимоги стосуються як професійних якостей такого спеціаліста, так і особистісних. Зазначені вимоги можуть бути загальними, тобто характерними для всіх суддів, а також специфічними, а саме: притаманними лише суддям вищих спеціалізованих судів та обумовленими специфікою підсудності конкретного Вищого спеціалізованого суду. Наголошено, що можливість установлювати ті чи інші специфічні вимоги до претендентів на посаду судді у вищих спеціалізованих судах закріплена в Основному законі, що передбачає можливість для суддів спеціалізованих судів відповідно до Закону встановлювати інші вимоги щодо освіти й стажу професійної діяльності. Щодо деталізації цієї конституційної норми, то вона міститься в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» стосовно вимог до кандидатів на посаду судді Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності та в Законі України «Про Вищий антикорупційний суд» стосовно вимог до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду. До специфічних вимог до кандидатів на посаду судді вищого спеціалізованого суду належать: підтвердження за результатами кваліфікаційного оцінювання здатності здійснювати правосуддя у Вищому спеціалізованому суді з питань інтелектуальної власності або Вищому антикорупційному суді та альтернативне існування однієї з таких підстав: стажу роботи на посаді судді (не менше ніж три роки для претендента на посаду судді Вищого спеціалізованого з питань інтелектуальної власності та не менше ніж сім років для претендента на посаду судді Вищого антикорупційного суду) або досвіду вузькопрофільної професійної діяльності (не менше п’яти років для претендента на посаду судді Вищого спеціалізованого з питань інтелектуальної власності та не менше семи років для претендента на посаду судді Вищого антикорупційного суду). Крім того, для претендента на посаду судді Вищого антикорупційного суду передбачена й можливість урахування наявності наукового ступеня у сфері права та стажу наукової роботи у сфері права щонайменше сім років. Запропоновано визначення повноважень судді Вищого спеціалізованого суду, якими необхідно вважати закріплену за суддею в установленому законодавством порядку здатність на здійснення покладених на нього функцій із відправлення правосуддя в межах вимог спеціалізації та інстанційності. Дисертант наполягає, що для забезпечення належного рівня здійснення правосуддя у вищих спеціалізованих судах доцільно, передбачити, що суддями цих судів можуть бути лише особи, які мають науковий ступінь кандидата (доктора) юридичних наук або доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Акцентовано на важливості відновлення кримінальної відповідальності а винесення суддею неправосудного рішення. Адже існуюча нині ситуація фактично допускає будь-який зовнішній вплив на процес ухвалення рішення, крім корупційного. Водночас звертається увага на важливість чіткого формулювання сутності поняття «неправосудне» задля уникнення неоднозначності його тлумачення. Наголошено, на важливості удосконалення підходу відносно недоторканості суддів вищих спеціалізованих судів України.^UThe dissertation based on the analysis of the legislation of Ukraine, international legal acts, judicial practice, legal doctrine, aims to determine the essence and reveal the peculiarities of the administrative-legal status of judges of higher specialized courts in Ukraine, as well as based on studying domestic and foreign experience countries to identify shortcomings and gaps in the legislation and to find out the prospects for its further improvement. As a result of the conducted research, several conclusions and proposals were formulated, consisting of the following. It is proposed to classify the principles of activity of judges of higher specialized courts in Ukraine into: 1) general ones, which develop and enshrine in special laws the independence of judges, relations peculiar to different branches of government); 2) organizational, i.e. those that regulate relations regarding the organization of the judicial system, the structure of its bodies, the status of judges, etc.; 3) procedural, which regulate relations that arise during the implementation of a specific type of judicial proceeding. It has been proven that the importance and significance of the position of a judge determines the existence of certain clear requirements that must be met by a person applying for the position of a judge. Such requirements concern both the professional and personal qualities of such a specialist. The specified requirements can be general, that is, characteristic of all judges, as well as specific, namely: inherent only to judges of higher specialized courts and conditioned by the specifics of the jurisdiction of a particular Higher Specialized Court. It was emphasized that the possibility to establish certain specific requirements for applicants for the position of judge in higher specialized courts is enshrined in the Basic Law, which provides for the possibility for judges of specialized courts to establish other requirements regarding education and experience of professional activity in accordance with the Law. As for the details of this constitutional norm, it is contained in the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" regarding requirements for candidates for the position of judge of the High Specialized Court on Intellectual Property and in the Law of Ukraine "On the High Anti-Corruption Court" regarding requirements for candidates for the position of judge of the High Anti-Corruption Court. The specific requirements for candidates for the position of judge of a higher specialized court include: confirmation based on the results of a qualification assessment of the ability to administer justice in the Higher Specialized Court on Intellectual Property or the Higher Anti-Corruption Court and the alternative existence of one of the following grounds: seniority as a judge (not less than three years for an applicant for the position of a judge of the Higher Specialized in Intellectual Property and at least seven years for an applicant for the position of a judge of the Higher Anti-Corruption Court) or experience in a narrow-profile professional activity (at least five years for an applicant for the position of a judge of the Higher Specialized in Intellectual Property ownership and at least seven years for an applicant for the post of judge of the High Anti-Corruption Court). In addition, for the candidate for the position of judge of the High Anti-Corruption Court, it is also possible to consider the presence of a scientific degree in the field of law and experience of scientific work in the field of law for at least seven years. A detailed description of all the duties of judges of higher specialized courts has been carried out. Based on the analysis carried out, it was found that their legislative wording needs some clarification and additional clarification, which will also contribute to their correct understanding and, therefore, their implementation. It was emphasized that, considering the experience of European states and Indonesia, it is necessary to consider the possibility of creating an extensive system of anti-corruption courts, and in view of this, it is necessary to differentiate the qualification requirements for candidates to the higher specialized court and local courts regarding the length of professional activity, the period of internship as a judge, etc. The dissertation insists that to ensure the proper level of administration of justice in higher specialized courts, it is advisable to provide that judges of these courts can only be persons who have the scientific degree of candidate (doctor) of legal sciences or Doctor of Philosophy in specialty 081 "Law". Emphasis is placed on the importance of re-establishing criminal responsibility and rendering an unjust decision by the judge. After all, the current situation allows any external influence on the decision-making process, except for corruption. At the same time, attention is drawn to the importance of a

У дисертації запропоновано концепцію видів публічного адміністрування, яка базується на структурному підході і обумовлює необхідність ревізії правового забезпечення діяльності публічних адміністрацій відповідно до принципу людиноцентризму, з урахуванням тенденцій децентралізації та зниження довіри до представників публічної влади у суспільстві постмодерну. Публічне адміністрування в інструментальному аспекті визначено як правовий спосіб забезпечити потреби, інтереси та інші інтенції фізичних та юридичних осіб, шляхом законодавчого та підзаконного закріплення статусу публічних адміністрацій, їх формування та комплектування, постановки цілей та планування їх діяльності, безпосередньої правозастосовної діяльності та контролю різних рівнів за її здійсненням. Сформульовано поняття виду публічного адміністрування як автономної та незалежної від суб’єктивного сприйняття галузі діяльності публічних адміністрацій, у ході якої вони шляхом реалізації своєї компетенції досягають цілей та відповідності місії свого функціонування. Запропоновано у якості класифікаційного критерію виокремлення видів публічного адміністрування їх територіальний масштаб, значущість якого в умовах децентралізації перманентно підвищується, і визначено наявність правових прогалин, пов’язаних із здійсненням публічного адміністрування територіальними громадами.Обґрунтовано, що правовий режим воєнного стану обумовлює активне використання втручального публічного адміністрування, однак можна прогнозувати, що післявоєнне відновлення України потребуватиме широкого арсеналу фасілітивних методів публічного адміністрування, за допомогою яких можна запобігти втрат, притаманних централізованому розподіленню ресурсів. Удосконалено характеристику онтології публічного адміністрування охарактеризовано у двох аспектах: структурному та динамічному. Структурний аспект складається з побудови публічної адміністрації з ієрархічним характером, інституалізацією виконуваних функцій та компетенційними властивостями посадових осіб, і структури процесу публічного адміністрування, який передбачає постановку мети, окреслення завдань, вибір суб’єктів, наділення їх відповідними функціями та повноваженнями, планування і контроль за їх діяльністю, вибір критеріїв оцінки їх діяльності та проведення самого процесу оцінювання відповідно до обраних критеріїв. Динамічний аспект онтології публічного адміністрування представляє собою ціннісну та предметну спрямованість діяльності публічної адміністрації у межах наявної у певній державі публічної політики відповідно до конкретної сфери суспільних відносин.Визначено періодизацію розвитку категорії публічного адміністрування у національній правовій науці.Сформульоване авторське розуміння відмінностей між публічним адмініструванням і державним управлінням.Запропоновано класифікацію видів публічного адміністрування: за цільовим критерієм: надання публічних послуг, забезпечення публічної безпеки і правопорядку та нормотворча діяльність, спрямована на створення (зміцнення) правових механізмів реалізації прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб; за критерієм направленості: зовнішні (надання публічних послуг, забезпечення публічної безпеки та правопорядку) і внутрішні (розробка і затвердження підзаконних правових актів, в яких визначено компетенцію посадових осіб публічних адміністрацій у сфері публічного адміністрування, процедури здійснення публічного адміністрування тощо); за критерієм територіального масштабу: загальнодержавні, регіональні, місцеві види публічного адміністрування; за критерієм юридичних наслідків: види публічного адміністрування, які тягнуть і не тягнуть за собою настання юридичних наслідків для фізичних і юридичних осіб.Удосконалено підходи до сутності зовнішніх видів публічного адміністрування, виокремлених за критерієм направленості, що реалізуються у взаємодії з іншими суб’єктами, які не належать до публічної адміністрації, зміст діяльності яких значною мірою визначається закріпленою у правових актах компетенцією, а також розуміння внутрішніх видів публічного адміністрування як комплексу дій, спрямованих на створення нормативно-правових, кадрових, технологічних, інформаційних та інших умов, необхідних для реалізації компетенції публічної адміністрації.Визначено шляхи провадження досвіду щодо застосування окремих видів публічного адміністрування у Німеччині, Швейцарії, Норвегії, Литві та Албанії, а також здобутки у досліджуваній сфері Організації економічного співробітництва та розвитку.Дістала подальшого розвитку характеристика видів публічного адміністрування, виокремлених за критерієм юридичних наслідків, які запропоновано розуміти як сукупність фасілітивних, контрольних та інших видів публічного адміністрування.Запропоновано зміни та доповнення до законодавчих та підзаконних правових актів, якими регулюються правовідносини, пов’язані із застосуванням видів публічного адміністрування.^UThe dissertation proposes a concept of types of public administration, which is based on a structural approach and determines the need to revise the legal support of public administrations in accordance with the principle of human-centeredness, taking into account the decentralization trends and the decrease of trust in representatives of public authorities in postmodern society.Public administration in the instrumental aspect is defined as a legal way to ensure the needs, interests and other intentions of individuals and legal entities, through legislative and sub-legal consolidation of the status of public administrations, their formation and staffing, setting goals and planning their activities, direct law enforcement activities and control of various levels its implementation. The concept of a type of public administration is formulated as an autonomous and independent of the subjective perception of the field of activity of public administrations, during which they achieve the goals and compliance with the mission of their functioning through the implementation of their competence. Their territorial scale is proposed as a classification criterion for distinguishing types of public administration, the significance of which is permanently increasing in conditions of decentralization, and the presence of legal gaps related to the implementation of public administration by territorial communities is determined.The characterization of the ontology of public administration has been improved and characterized in two aspects: structural and dynamic. The structural aspect consists of the construction of a public administration with a hierarchical nature, the institutionalization of the performed functions and the competent properties of officials, and the structure of the public administration process, which involves setting a goal, outlining tasks, selecting subjects, assigning them the appropriate functions and powers, planning and control over their activities, the selection of evaluation criteria for their activities and the evaluation process itself in accordance with the selected criteria. The dynamic aspect of the ontology of public administration represents the value and objective orientation of the activity of public administration within the limits of public policy available in a certain state in accordance with a specific sphere of social relations.The periodization of the development of the category of public administration in national legal science is determined.Formulated author's understanding of the differences between public administration and public administration.The classification of types of public administration is proposed: according to the target criterion: provision of public services, provision of public security and law and order, and rule-making activities aimed at creating (strengthening) legal mechanisms for the realization of the rights, freedoms and interests of individuals and legal entities; according to the criterion of orientation: external (provision of public services, ensuring public security and law and order) and internal (development and approval of subordinate legal acts, which define the competence of public administration officials in the field of public administration, procedures for public administration, etc.); according to the criterion of territorial scale: national, regional, local types of public administration; according to the criterion of legal consequences: types of public administration that entail and do not entail the onset of legal consequences for individuals and legal entities.Approaches to the essence of external types of public administration, distinguished by the criterion of orientation, which are implemented in interaction with other subjects that do not belong to public administration, the content of whose activities are largely determined by the competence enshrined in legal acts, as well as the understanding of internal types of public administration, have been improved as a set of actions aimed at creating regulatory, personnel, technological, information and other conditions necessary for the implementation of the competence of public administration.Ways of implementing experience in the application of certain types of public administration in Germany, Switzerland, Norway, Lithuania and Albania, as well as achievements in the researched field of the Organization for Economic Cooperation and Development, are determined.The characteristics of types of public administration, distinguished by the criterion of legal consequences, which are proposed to be understood as a set of facilitative, control and other types of public administration, received further development.Changes and additions to legislative and by-law legal acts regulating legal relations related to the application of types of public administration are proposed.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового статусу керівника територіального управління Державного бюро розслідувань, а також розробленню пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства, у нормах якого закріплюється правовий статус керівників територіальних управлінь досліджуваного відомства. Аргументовано, що Державне бюро розслідувань має всі ознаки, які дають підстави відносити його до кола правоохоронних органів, зокрема: 1) законодавче визначення Бюро як правоохоронного органу; 2) його діяльність забезпечується низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили, порушення яких призводить до настання відповідного виду юридичної відповідальності; 3) службові особи Державного бюро розслідувань мають низку повноважень, спрямованих на реалізацію завдань у правоохоронній галузі, що покладені на цю інституцію. Акцентовано увагу на тому, що територіальні управління Державного бюро розслідувань фактично є організаційно-структурними суб’єктами реалізації повноважень зазначеного відомства, які у свою чергу мають статус публічної юридичної особи. Змістом правоохоронної діяльності вказаних суб’єктів є реалізація повноважень Державного бюро розслідувань щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, підслідних йому в межах відповідних областей та населених пунктів, на які поширює свою діяльність відповідне управління. Обґрунтовувано, що повноваження територіальних управлінь Державного бюро розслідувань становлять зміст їх правоохоронної діяльності. Відповідні повноваження запропоновано класифікувати таким чином: 1) повноваження, які безпосередньо спрямовані на виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, що входять до кола завдань Державного бюро розслідувань; 2) повноваження, які спрямовані на усунення негативних наслідків таких правопорушень, зокрема в економічній сфері; 3) супутні повноваження, що покликані забезпечити виконання перших двох із зазначених груп (інформаційно-аналітичні, повноваження в сфері взаємодії тощо). Аргументовано, що до ключових завдань керівника територіального управління Державного бюро розслідувань найбільш доцільно віднести: 1) забезпечення належної фіксації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також їх розкриття та розслідування (дотримання законодавства щодо провадження оперативно-розшукової та слідчої діяльності); 2) подолання наслідків вчинення кримінальних правопорушень, підслідних територіальному управлінню, шляхом притягнення винних до відповідальності та повернення незаконно здобутих коштів під час їх вчинення; 3) створення умов для належної та ефективної взаємодії з необхідними для виконання цілей діяльності управління суб’єктами; 4) забезпечення міжнародного та громадського співробітництва; 5) підтримання працівниками необхідного рівня професійної майстерності та додержання службової дисципліни в підпорядкованому підрозділі; 6) раціональне використання фінансово-матеріальних ресурсів територіального управління тощо.Встановлено, що функції керівника – це обумовлені його завданнями напрями діяльності, спрямовані на задоволення тих потреб територіального управління Державного бюро розслідувань, які є необхідними для його належної роботи. Функції змістовно виявляються під час реалізації визначеної законодавством компетенції та повноважень керівника. До загальноуправлінських функцій, які набувають специфічного змісту в діяльності керівників територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, запропоновано віднести: представницьку, матеріально-забезпечувальну, організаційну, кадрову, дисциплінарну тощо.Виокремлено ключові повноваження керівника територіального управління Державного бюро розслідувань. Зазначено, що саме вони відображають місце та значення керівників у різноманітних відносинах, які виникають у діяльності територіальних управлінь, зокрема: проходження стажування, складення присяги, провадження внутрішнього контролю тощо. Також відмічено, що керівники виконують роль представників тих територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, які вони очолюють, у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями.Узагальнено, що компетенція та повноваження керівника територіального управління Державного бюро розслідувань є тими елементами, які у сукупності із завданнями та функціями розкривають зміст його адміністративно-правового статусу.^UThe thesis is devoted to defining the essence and disclosing the peculiarities of the administrative and legal status of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation, and also to developing proposals and recommendations aimed at improving administrative legislation which enshrines the legal status of heads of territorial departments of the agency under study.It has been argued that the State Bureau of Investigation has all the features which give grounds to refer it to law enforcement agencies, in particular: 1) the legislative definition of the Bureau as a law enforcement agency; 2) its activities are regulated by a number of legal acts of different legal force, violation of which leads to the respective type of legal liability; 3) officials of the State Bureau of Investigation have a number of powers aimed at implementing the law enforcement tasks assigned to this institution.The author has highlighted that the territorial departments of the State Bureau of Investigation are actually the organisational and structural entities exercising the powers of this agency, which in turn have the status of a public legal entity. The content of law enforcement activities of these entities is the exercise of the State Bureau of Investigation's powers to prevent, detect, terminate, solve and investigate criminal offences under its jurisdiction within the relevant regions and settlements covered by the respective department.It has been substantiated that the powers of the territorial departments of the State Bureau of Investigation constitute the content of their law enforcement activities. It has been proposed to classify the relevant powers as follows: 1) powers which are directly aimed at detecting, stopping, solving and investigating criminal offences which are within the scope of the State Bureau of Investigation; 2) powers which are aimed at eliminating the negative consequences of such offences, in particular in the economic sphere; 3) related powers which are intended to ensure the fulfilment of the first two of these groups (information and analytical powers, powers in the field of cooperation, etc.).The author has argued that the key tasks of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation should include: 1) ensuring proper recording of applications and reports of criminal offences, as well as their detection and investigation (compliance with the legislation on conducting operational search and investigation activities); 2) overcoming the consequences of criminal offences under the territorial department's jurisdiction by bringing the perpetrators to justice and returning the illegally obtained funds during their commission; 3) creating conditions for proper and effective interaction with the entities necessary for fulfilling the department's objectives; 4) ensuring international and public cooperation; 5) maintaining the required level of professionalism and compliance with official discipline in the subordinate unit; 6) rational use of financial and material resources of the territorial administration, etc.It has been established that the functions of the head are the activities stipulated by his/her tasks and aimed at meeting the needs of the SBI's territorial office which are necessary for its proper operation. The functions are substantively manifested in the course of exercising the competence and powers of the head as defined by law. The author has suggested that the general managerial functions which acquire specific content in the activities of heads of SBI's territorial units should include: representative, material and support, organisational, personnel, disciplinary, etc.It has been identified the key powers of the head of the territorial department of the State Bureau of Investigation. It has been noted that they reflect the place and importance of heads in various relations arising in the activities of territorial departments, in particular: internship, taking an oath, internal control, etc. The author also has noted that the heads act as representatives of the SBI's territorial offices they head in relations with public authorities, local self-government bodies and public associations.It has been generalised that the competence and powers of the head of a territorial department of the State Bureau of Investigation are the elements which, together with the tasks and functions, reveal the content of its administrative and legal status.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового статусу керівника Державного бюро розслідувань як суб’єкта забезпечення дисципліни та законності, розробленню теоретичних і практичних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері.Аргументовано, що законність та дисципліна в діяльності Державного бюро розслідувань є запорукою того, що запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, які належать до компетенції цього відомства, відбуватимуться виключно в нормативно встановлених межах. Узагальнено, що значення забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань можна розглядати у двох контекстах: по-перше, з точки зору забезпечення ефективного внутрішнього функціонування ДБР як правоохоронного органу, адже дотримання дисципліни та законності: а) сприяє ефективному виконанню службовцями посадових обов’язків; б) є важливим превентивним заходом для вчинення правопорушень посадовими особами; в) створює сприятливі умови для формування професійного та згуртованого колективу; г) є важливим зовнішнім чинником забезпечення ефективного функціонування ДБР як правоохоронного органу, від роботи якого безпосередньо залежить забезпечення й захист прав та свобод людини і громадянина, а також ефективність запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до підслідності ДБР.Доведено, що система суб’єктів забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань є досить розгалуженою, а кожен із них володіє своїм, особливим правовим статусом. Водночас обґрунтовано, що одне з ключових місць у системі досліджуваних суб’єктів займає саме керівник Державного бюро розслідувань. Зазначене пояснюється тим, що саме він: по-перше, володіє широким інструментарієм, який надає йому можливість здійснювати управлінський та дисциплінарний вплив на особовий склад органів та підрозділів ДБР; по-друге, на відміну від багатьох інших суб’єктів, керівник безпосередньо керує органами та підрозділами ДБР, а отже, має більше можливостей для оперативного вирішення поточних завдань у сфері забезпечення законності та дисципліни; по-третє, здійснює безпосередній, поточний та систематичний контроль за станом роботи підпорядкованих органів та підрозділів, що дає змогу попереджати та своєчасно виявляти і припиняти порушення службової дисципліни підпорядкованих йому осіб; по-четверте, застосовує заходи дисциплінарних стягнень до службовців, які порушили трудову дисципліну; по-п’яте, проводить просвітницьку роботу серед підпорядкованого йому колективу, що є важливим превентивним засобом забезпечення дисципліни та законності в службовій діяльності.Встановлено, що у системі правових засад забезпечення дисципліни та законності в Державному бюро розслідувань ключове місце належить нормам адміністративного права, адже саме за допомогою останніх: по-перше, визначаються загальні засади функціонування Державного бюро розслідувань, зокрема, його правовий статус, структура, система управління тощо; по-друге, закріплюються ключові повноваження (сукупність прав та обов’язків) керівного складу та інших працівників ДБР; по-третє, встановлюються завдання, функції, компетенція керівників Державного бюро розслідувань; по-четверте, визначаються форми, методи, а також межі, в яких може здійснювати свою діяльність керівники ДБР; по-п’яте, окреслюються межі юридичної відповідальності керівника ДБР як суб’єкта забезпечення дисципліни та законності.До завдань керівника як суб’єкта забезпечення законності та дисципліни в Державному бюро розслідувань віднесені: а) організація кадрової роботи, спрямованої на формування якісного кадрового складу ДБР; б) створення умов для реалізації посадовими особами ДБР наданих їм повноважень для реалізації ключових завдань і функцій ДБР; в) проведення просвітницької та роз’яснювальної роботи серед службовців Державного бюро розслідувань, що, у свою чергу, дозволяє сформувати високий рівень поваги до прав, свобод та інтересів людини і громадянина, а також усвідомлення цінності та значимості своєї діяльності; г) здійснення постійного нагляду та контролю за діяльністю всіх структурних підрозділів ДБР та кожного його окремого працівника; ґ) координації всіх внутрішніх управлінських, адміністративних, соціальних та інших процесів усередині організаційної структури ДБР для забезпечення їх неухильної відповідності вимогам відомчого законодавства; д) здійснення інноваційної діяльності, спрямованої на вдосконалення заходів та процедур, пов’язаних із забезпеченням дисципліни та законності в ДБР, ураховуючи сучасні надбання науки та техніки; є) оцінка та аналіз стану і результатів роботи органів, підрозділів, а також кожного окремого працівника Державного бюро розслідувань.^UThe thesis is devoted to defining the essence and disclosing the peculiarities of the administrative and legal status of the Head of the State Bureau of Investigation as a subject of ensuring discipline and legality, and to developing theoretical and practical proposals and recommendations for improving administrative legislation in the relevant area.It has been argued that legality and discipline in the activities of the State Bureau of Investigation are the key to ensuring that the prevention, detection, suppression, disclosure and investigation of crimes within the competence of this agency will take place exclusively within the statutory limits.The author has summarised that the importance of ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation can be seen in two contexts: first, in terms of ensuring the effective internal functioning of the SBI as a law enforcement agency, since compliance with discipline and legality: a) contributes to the effective performance of official duties by employees; b) is an important preventive measure against offences committed by officials; c) creates favourable conditions for the formation of a professional and cohesive team; d) is an important external factor in ensuring the effective functioning of the SBI as a law enforcement agency, the work of which directly affects the provision and protection of human and civil rights and freedoms, as well as the effectiveness of prevention, detection, suppression, detection and investigation of crimes under the SBI's jurisdiction.It has been proved that the system of subjects ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation is quite extensive, and each of them has its own special legal status. At the same time, it has been substantiated that one of the key places in the system of the subjects under study is occupied by the Head of the State Bureau of Investigation. This can be explained by the fact that it is the head who: firstly, has a wide range of tools that enable him/her to exercise managerial and disciplinary influence on the SBI staff; secondly, unlike many other subjects, the head directly manages the SBI staff and units, and therefore has more opportunities to promptly solve current tasks in the area of ensuring lawfulness and discipline; thirdly, it exercises direct, ongoing and systematic control over the work of subordinate bodies and units, which makes it possible to prevent and timely detect and stop violations of official discipline by persons subordinate to it; fourthly, it applies disciplinary measures to employees who have violated labour discipline; fifthly, it conducts educational work among its subordinate staff, which is an important preventive measure to ensure discipline and legality in official activities.The author has established that in the system of legal framework for ensuring discipline and legality in the State Bureau of Investigation, the key place belongs to administrative law, since it is the latter which: firstly, defines the general principles of the State Bureau of Investigation, in particular, its legal status, structure, management system, etc.; secondly, establishes the key powers (a set of rights and obligations) of the SBI management and other employees; thirdly, it establishes the tasks, functions, and competence of the SBI heads; fourthly, it defines the forms, methods, and limits within which the SBI heads may carry out their activities; fifthly, it outlines the limits of legal responsibility of the SBI head as a subject of discipline and law enforcement.The tasks of the Head as a subject of ensuring lawfulness and discipline in the State Bureau of Investigation include: a) organisation of personnel work aimed at forming high-quality SBI staff; b) creation of conditions for SBI officials to exercise their powers to perform key tasks and functions of the SBI; c) conducting educational and awareness-raising activities among SBI employees, which, in turn, allows for a high level of respect for the rights, freedoms and interests of human and citizens, as well as awareness of the value and significance of their activities; d) exercising constant supervision and control over the activities of all SBI structural units and each of its individual employees; e) coordinating all internal management, administrative, social and other processes within the SBI organisational structure to ensure; e) carrying out innovative activities aimed at improving measures and procedures related to ensuring discipline and legality in the SBI, taking into account modern scientific and technical achievements; f) assessing and analysing the state and performance of the SBI's bodies, units and each individual employee.

У дисертації досліджено становлення та розвиток адміністративного судочинства в Польщі у період з XVII ст. до 2003 р. Виявлено, що процес формування адміністративної юстиції Польщі мав еволюційний характер. Висвітлено стан розробленості теми, її джерельну базу та методологічну основу. Проаналізовано суб’єктів і первинні форми вирішення публічно-правових спорів у період Речі Посполитої. З’ясовано, що органи та посадові особи, компетентні у згаданих справах, були деконцентровані та розпорошені на різних шаблях судової та управлінської ієрархій. Проаналізовано формування та функціонування французької моделі адміністративного судівництва у Варшавському князівстві (1807-1815 рр.) та Польському царстві (з 1815 р. по 1867 р.). Досліджено причини, передумови й особливості формування системи адміністративного судочинства відродженої Польщі. Найвищий адміністративний трибунал у Варшаві становив центральний елемент системи адміністративної юстиції у міжвоєнний період Республіки Польща. Встановлено, що рівень визначеності правового статусу суддів Найвищого адміністративного трибуналу спочатку був низьким з огляду на непридатність колишньої нормативно-правової бази та повільне формування нового законодавства. Охарактеризовано порядок здійснення адміністративного судочинства у міжвоєнній Польщі. Аргументовано, що в соціалістичний період історії польського права відбувся регрес у розвитку адміністративного судівництва. Висвітлено утворення та діяльність Головного адміністративного суду Польщі. Заміна соціалістичного ладу в Польщі курсом на європейську демократію у 1989 р. зумовили розширення компетенції Головного адміністративного суду та зростання його активності щодо розгляду справ. На підставі проаналізованого досвіду становлення та розвитку адміністративного судочинства в Польщі запропоновано шляхи та можливості вдосконалення стану чинного законодавства України. Польський досвід адміністративного судочинства підтверджує тезу про те, що якість суддівського корпусу досягається не високими вимогами до кандидатів, а саме належним виконанням їхнього відбору. Важливим чинником розвитку адміністративної юстиції Польщі впродовж історії було те, що значна кількість суддів мали не тільки практичний, але й науковий досвід. Рекомендовано віднести функцію притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів адміністративних судів до компетенції суддів. Це дозволило б посилити та гарантувати незалежність суддівського корпусу. Компетентними у таких справах могли б стати дисциплінарні колегії, створені органами суддівського самоврядування.^UThe dissertation examines the formation and development of administrative justice in Poland in the period from the 17th century. until 2003. It was revealed that the process of formation of administrative justice in Poland had an evolutionary character. The state of development of the topic, its source base and methodological base are highlighted basis Subjects and primary forms of solving public-legal disputes during the period of the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was found that authorities and officials persons competent in the mentioned cases were decentralized and dispersed on different sabers of judicial and administrative hierarchies. The formation and functioning of the French model is analyzed of the administrative judiciary in the Warsaw Principality (1807-1815) and to the Kingdom of Poland (from 1815 to 1867). The reasons, prerequisites, and features of the formation of the system of administrative justice in the revived Poland have been studied. The highest administrative tribunal in Warsaw was the central element of the system of administrative justice in the interwar period of the Republic of Poland. It was established that the level of certainty of the legal status of judges of the Supreme Administrative Tribunal was initially low due to the unsuitability of the former legal framework and slow formation new legislation. The procedure for conducting administrative proceedings in interwar Poland is characterized. It is argued that during the socialist period of the history of Polish law, there was a regression in the development of administrative justice. The formation and activity of the Main Administrative Court of Poland is covered. Replacing the socialist system in Poland with a European course democracy in 1989 was determined by the expansion of the competence of the Chief of the administrative court and the growth of its activity regarding the consideration of cases. Based on the analyzed experience of formation and development ways and means of administrative proceedings in Poland are proposed opportunities to improve the current legislation of Ukraine. Polish the experience of administrative proceedings confirms the thesis that quality the judicial corps is achieved not by high requirements for candidates, but precisely by the proper execution of their selection. An important factor of development of administrative justice in Poland throughout history was something that is significant number of judges had not only practical, but also scientific experience. It is recommended to attribute the attraction function to the disciplinary function responsibility of judges of administrative courts to the competence of judges. It would make it possible to strengthen and guarantee the independence of the judiciary. Disciplinary boards could become competent in such cases, created by bodies of judicial self-government.

Дисертацію присвячено дослідженню предмета відання у кримінальному процесі. У роботі проведено аналіз наукових поглядів щодо предмета відання у кримінальному процесі. Визначено поняття предмета відання у кримінальному процесі, розкрито його зміст та значення, зовнішню та внутрішню структуру. З’ясовано функціональне призначення предмету відання, в основі розподілу якого лежить принцип розподілу праці. Встановлено обсяг та межі предмету відання у кримінальному процесі. Визначено місце предмета відання у кримінальному процесі у структурі правового впливу.У роботі досліджено співвідношення предмета відання з іншими категоріями кримінальної процесуальної компетенції. Проведено аналіз співвідношення предмета відання з кримінальною процесуальною функцією та повноваженнями.Визначено структуру предмета відання у кримінальному процесі. Досліджено його матеріальний та процесуальний елементи.У дисертаційному дослідженні приділено увагу співвідношенню предметів відання органів, що здійснюють кримінальне провадження. Визначено співвідношення предметів відання органів, що здійснюють кримінальне переслідування. Встановлено співвідношення предметів відання органів, що здійснюють судовий контроль та правосуддя.^UThe dissertation is devoted to the study of the subject of conducting in the criminal process. It is analyzed scientific views on the subject of conducting in criminal proceedings. The concept of the subject of conducting in the criminal process is defined, its content and meaning, external and internal structure are investigated. The functional purpose of the subject of conducting has been studied, its distribution is based on the principle of division of labor. The scope and boundaries of the subject of conducting in the criminal process have been established. The place of the subject of conducting in the criminal process in the structure of legal influence is determined.It is examined the set of subject of conducting with other categories of criminal procedural competence. It is analyzed the correlation of the subject of conducting with criminal procedural function and powers.The structure of the subject of conducting in the criminal process is determined. Its material and procedural elements have been studied.In the dissertation study, attention is paid to the correlation of the subjects of conducting of the criminal process bodies. The correlation of the subjects of conducting of the criminal prosecution bodies has been determined. The relationship between the subjects of conducting of the judicial control and justice bodies has been established.

У дисертації здійснено комплексне та системне дослідження публічного адміністрування сфери навколишнього природного середовища в умовах особливого періоду.Доведено, що публічне адміністрування сфери навколишнього природнього середовища в умовах особливого періоду – це діяльність публічної адміністрації, наділені владними повноваженнями в межах встановленої нормативно-правовими актами компетенції, спрямованої на охорону та захист системи природних компонентів України, що природно існують на даній території і зазнають загроз та ушкоджень під час воєнних операцій та війни. Механізм публічного адміністрування сфери навколишнього природного середовища в умовах особливого періоду – це система взаємозалежних спеціальних засобів, що забезпечують публічне адміністрування публічною адміністрацією природних компонентів України, що природно існують на даній території і зазнають загроз та ушкоджень під час воєнних операцій та війни. Аргументовано доцільність розформування Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття і утворення Департаменту природно-заповідного фонду та Департаменту біорізноманіття, оскільки система управління збереженням біорізноманіття в Україні має складну, розгалужену й багаторівневу структуру. Доведено необхідність затвердження Стратегії державної програми протидії екоциду завданого воєнною агресією Росії проти України навколишньому природному середовищу України, якою запровадити систему фіксування всіх порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, що дозволить фіксувати реальний обсяг завданої шкоди та вжити найефективніших заходів для уникнення подальшого погіршення ситуації та відновлення екосистеми до безпечного стану - і для людини, і для дикої природи.^UIn the dissertation, a comprehensive and systematic study of the public administration of the environment in the conditions of a special period was carried out.It has been proven that the public administration of the natural environment in the conditions of a special period is the activity of a public administration endowed with powerful powers, within the limits of competence established by regulatory and legal acts, aimed at the protection and protection of the system of natural components of Ukraine that naturally exist in this territory and undergo threats and injuries during military operations and war. The mechanism of public administration of the surrounding natural environment in the conditions of a special period is a system of interdependent special means that ensure public administration by the public administration of natural components of Ukraine that naturally exist on this territory and are subject to threats and damage during military operations and war.The expediency of disbanding the Department of Nature Reserve Fund and Biodiversity and the creation of the Department of Nature Reserve Fund and the Department of Biodiversity is argued, as the management system of biodiversity conservation in Ukraine has a complex, branched and multi-level structure.The necessity of approving the Strategic State Program for countering the ecocide of the Russian occupiers of the natural environment of Ukraine has been proven. This program should introduce a system for recording all violations in the field of environmental protection, which will allow recording the real volume of damage caused and taking the most effective measures to avoid further deterioration of the situation and restore ecosystems to a safe state for both humans and wildlife.

У дисертації вперше висвітлено результати цілісного дослідження наукової проблеми, що не були предметом спеціального вивчення: подано теоретичний аналіз сучасних тенденцій розвитку початкової освіти Канади та визначено можливості використання канадського досвіду в українській освітній практиці. З метою впровадження позитивного досвіду розвитку сучасної початкової освіти в Канаді в практику української початкової школи представлено методологічні засади дослідження проблеми, які базуються на сукупності підходів (історіографічному, культурологічному, законодавчо-нормативному, концептуальному, компетентнісному, особистісно орієнтованому, діяльнісному або практично орієнтованому, інклюзивному, інноваційному), критеріях порівняння (концептуальні засади освітньої політики, цілепокладання, принципи розвитку, компетенції учасників освітнього процесу, організація освітнього процесу, зміст освіти, методи і способи реалізації, результативність, фактори впливу, тенденції розвитку), методах дослідження (аналіз стану функціонування системи початкової освіти, інтерпретація стану розвитку системи початкової освіти, аналіз загальних особливостей розвитку початкової освіти, аналіз відмінних особливостей розвитку початкової освіти, контент-аналіз законодавства та навчальних програм щодо початкової освіти в Канаді та в Україні для з’ясування можливостей запозичення ефективних форм та технологій організації освітнього процесу; включене спостереження, анкетування та інтерв’ювання для виявлення та обґрунтування організаційно-методичних засад початкової школи Канади; моделювання для виявлення особливостей та сучасних тенденцій розвитку початкової освіти у Канаді та в Україні; порівняльний аналіз інтегративних можливостей впровадження канадського досвіду початкової освіти в українську освітню систему). Вперше виділено та охарактеризовано основні тенденції розвитку канадської початкової школи в ХХІ столітті, зокрема її реформування: відродження мов меншин; підвищення інтересу до вивчення французької мови; перегляд та корекція стандартів оцінювання навчальних досягнень канадських учнів; зорієнтованість освіти на її глобалізацію та формування глобальних компетентностей (а саме: творчість, інноваційність та підприємництво, критичне мислення, співпраця, спілкування, особистісні навички, культурна та етична громадянська позиція, комп’ютеризація та цифрові технології); систематичний перегляд та оновлення навчальних програм в галузі охорони здоров’я, математики, освіти корінного населення та цифрової освіти; збільшення інвестицій в інклюзивні моделі освіти для задоволення потреб учнів з особливими освітніми потребами; зменшення кількості учнів в класах початкових шкіл; запровадження змішаної форми навчання (поєднання очної та дистанційної форм навчання), розробка і використання навчальних онлайн-платформ для дистанційного навчання. Розроблено моделі початкової освіти в Канаді та в Україні в ХХІ столітті, які включають такі компоненти: фактори впливу на систему початкової освіти; блоки (концептуальний, цільовий, компетентнісний, організаційний, змістовий, процесуальний та результативний); тенденції змін. Здійснено порівняння особливостей організації освітнього процесу в початкових школах України та Канади на основі проведеного анкетування вчителів початкових класів нової української школи з теми: «Особливості освітнього процесу в умовах реформування початкової освіти».^UIn the dissertation, for the first time, the results of a holistic study of a scientific problem, which were not the subject of a special study, were highlighted: a theoretical analysis of modern trends in the development of primary education in Canada was presented and the possibilities of using Canadian experience in Ukrainian educational practice were identified. In order to introduce the positive experience of the development of modern primary education in Canada into the practice of the Ukrainian primary school, the methodological principles of the study of the problem are presented; they are based on a set of approaches (historiographical, cultural, legislative and normative, conceptual, competence, personally oriented, activity or practically oriented, inclusive, innovative), comparison criteria (conceptual principles of educational policy, goal-setting, principles of development, competences of participants in the educational process, organization of the educational process, content of education, methods of implementation, effectiveness, influencing factors, development trends), research methods (analysis of the state of functioning of the primary education system, interpretation of the state of the primary education system development, analysis of general features of the primary education development, analysis of distinctive features of the primary education development, content analysis of legislation and educational programs regarding primary education in Canada and Ukraine to find out the possibilities of borrowing effective forms and technologies of organizing the educational process; included observation, questionnaires and interviews to identify and justify the organizational and methodical foundations of the elementary school in Canada; modeling to identify features and modern trends in the development of primary education in Canada and Ukraine; a comparative analysis of the integrative possibilities of introducing the Canadian experience of primary education into the Ukrainian educational system). The main trends of the development of Canadian elementary school in the 21st century, including its reform, were first identified and characterized: the revival of minority languages; increasing interest in learning French; revision and correction of standards of evaluation of Canadian studentsʼ educational achievements; orientation of education on its globalization and formation of global competences (namely: creativity, innovation and entrepreneurship, critical thinking, cooperation, communication, personal skills, cultural and ethical civic position, computerization and digital technologies); systematic revision and updating of educational programs in the field of health care, mathematics, indigenous education and digital education; increasing investment in inclusive education models to meet the needs of students with special educational needs; reducing the number of students in elementary school classes; introduction of mixed form of learning (a combination of face-to-face and distance learning), development and use of training online platforms for distance learning. Models of primary education in Canada and in Ukraine in the 21st century, which include the following components, have been developed: factors of influence on the elementary education system; blocks (conceptual, targeted, competent, organizational, content, procedural and effective); trends changes. The peculiarities of the organization of the educational process in elementary schools of Ukraine and Canada have been compared on the basis of a survey of elementary school teachers of the new Ukrainian school on the topic: “Features of the educational process in the conditions of primary education reforming”.

У дисертації на основі аналізу джерельної бази й освітньої практики комплексно досліджено теоретичні та методичні засади підготовки вчителя інформатики у ЗВО Польщі впродовж другої половини ХХ – поч. ХХI ст. Специфіку останнього розглянуто крізь призму: соціально-педагогічних і психолого-педагогічних чинників у межах філософського (загальнонаукового), конкретно-наукового та технологічного концептів дослідження; значення зарубіжного досвіду організації підготовки вчителів інформатики для розвитку вищої освіти в Україні; нормативно-правової бази, що забезпечує ефективність означених процесів. Обґрунтовано авторську періодизацію розвитку теорії і практики підготовки вчителів інформатики у ЗВО Польщі досліджуваного періоду, що складається з трьох підперіодів: перший підперіод – кін. 1950-х – 1969 рр.; другий підперіод – 1970–2006 рр.; третій підперіод – 2007–2022 рр. На підставі аналізу їхнього змісту систематизовано та розроблено авторські схеми методичної системи підготовки вчителя інформатики у ЗВО Польщі. Схарактеризовано багатоваріантність і ступеневість підготовки вчителя інформатики у Польщі з огляду на період навчання, стандарти професійної підготовки, зміст програм навчання, ступінь здобуття вищої освіти. На основі ґрунтовного аналізу навчальних планів ЗВО Польщі в дослідженні встановлено: 1) вивчення у ЗВО Польщі більш затребуваних на ринку праці Європи дисциплін професійної та практичної підготовки вчителів інформатики; 2) варіативність і ступеневість опанування навчальних дисциплін; 3) планування більшої кількості годин на засвоєння курсу програмування; 4) вивчення англійської мови на рівні В2; 5) створення та презентацію студентами власних проєктів; 6) обов’язковість написання дипломної роботи 7) упровадження різних видів практик і можливість стажування за кордоном.?З’ясовано наявність у методичній системі підготовки вчителя інформатики таких складників, як: вивчення дисциплін блоків А і В, опанування дисциплін основного навчання, проходження педагогічної практики та захист проєкту (дипломної роботи). Здобуття фаху вчителя інформатики можливе також у системі післядипломної освіти: після завершення навчання випускники царини післядипломної освіти можуть працювати за фахом у початковій, базовій школах і ліцеях Польщі.?За результатами аналізу форм, методів і засобів підготовки вчителів інформатики у ЗВО Польщі в досліджуваний період простежено поширення у перший підперіод становлення та розвитку теорії і практики підготовки вчителів інформатики форм, методів і засобів «книжкового навчання», що передбачало елементарне подання готових знань; у другий підперіод зафіксовано актуалізацію таких форм навчання, як: 1) програмні блоки (модулі), інтегровані курси за подібністю дисциплін; 2) тренінги або курси, вивчення яких завершували отриманням сертифіката на підтвердження здобутої кваліфікації; 3) форми, методи та засоби навчання, зорієнтовані, насамперед, на студента, а саме: традиційні (лекція, дискусія, показ дій, бесіда), комплексні (метод практичного навчання) й інші; у третій підперіод виявлено популяризацію в теорії і практиці підготовки вчителів інформатики інноваційних форм, методів, засобів і технологій, як-от: проблемне, електронне та дистанційне навчання, репетиторство, мобільні технології й віртуальне навчальне середовище, графічні планшети та технології Web 2.0, елементи гейміфікації й механізми краудсорсингу. Характерним постало запровадження оновленого змісту нормативно-правового забезпечення таких процесів як екстраполяція документів Європейського Союзу. ?За результатами наукового пошуку доведено, що контроль якості освіти, якості підготовки вчителів інформатики у ЗВО Польщі забезпечував моніторинг, який був запроваджений, а надалі й здійснюваний Державною акредитаційною комісією. Оцінювання результативності наукової діяльності в ЗВО Польщі належить до компетенції Комітету оцінювання наукових підрозділів. Обґрунтовано перспективні напрями запровадження досвіду ЗВО Польщі з підготовки майбутніх учителів інформатики у вищу освіту України.^UIn the dissertation, on the basis of the analysis of the source base and educational practice, a comprehensive study of the theoretical and methodological foundations of the training of informatics teachers in higher education institutions of Poland during the second half of the 20th century – the beginning of 21st century The specifics of this process are revealed through the lens of: socio-pedagogical and psychological-pedagogical factors within the limits of philosophical (general scientific), specifically scientific and technological research concepts; the importance of foreign experience in the organization of computer science teacher training in the development of higher education in Ukraine; regulatory framework that ensures the effectiveness of these processes. The author's periodization of the development of the theory and practice of the training of informatics teachers in the Polish higher education institutions of the studied period, which consists of three sub-periods, is substantiated: the first sub-period – the end of the 1950s–1969; the second subperiod – 1970–2006; the third sub-period – 2007–2022. Based on the analysis of their content, the author's schemes of the methodical system of computer science teacher training in Polish higher education institutions were systematized and developed. The multivariate and gradation of computer science teacher training in Poland is characterized, taking into account the period of study, standards of professional training, content of study programs, degree of higher education.The study contains a thorough analysis of the curricula of the higher education institutions of Poland, which made it possible to establish: 1) the study of the disciplines of professional and practical training of informatics teachers in the higher education institutions of Poland that are more in demand on the European labor market; 2) variability and gradation in the study of academic disciplines; 3) planning more hours of programming course study; 4) learning English at the B2 level; 5) students create and present their own projects; 6) the obligation to write a thesis; 7) the introduction of various types of practices and the possibility of internships abroad.It was established that the methodological system of computer science teacher training includes the following components: study of the disciplines of blocks A and B, mastering the disciplines of basic education, passing pedagogical practice and defending the project (diploma thesis). It is also possible to acquire the profession of computer science teacher in the post-graduate education system, after completing the studies, graduates of post-graduate education can work by profession in primary, basic schools and lyceums in Poland.According to the results of the analysis of the forms, methods and means of training informatics teachers in higher education institutions of Poland in the studied period, it was established that in the first sub-period of the formation and development of the theory and practice of training informatics teachers, the forms, methods and means that characterized "book learning", which involved elementary presentation of ready-made knowledge. In the second subperiod, such forms of education became relevant as: 1) program blocks (modules), integrated courses based on the similarity of disciplines; 2) trainings or courses, the study of which ended with the receipt of a certificate confirming the acquired qualifications; 3) forms, methods and means of education, oriented, first of all, to the student, namely: traditional (lecture, discussion, demonstration of actions, conversation) and complex (method of practical training) and others. In the third sub-period of the theory and practice of computer science teacher training, innovative forms, methods and means and technologies become particularly relevant: problem-based, electronic and distance learning, tutoring, mobile technologies and virtual learning environments, graphic tablets and Web 2.0 technologies, gamification elements and crowdsourcing mechanisms. Characteristic is the introduction of updated content of regulatory and legal support of these processes, which were extrapolation of European Union documents.According to the results of the scientific search, it was established that the control of the quality of education and the quality of the training of informatics teachers in the Higher Education Institutions of Poland was ensured by the monitoring introduced and later carried out by the Polish Accreditation Commission. In turn, the evaluation of the effectiveness of scientific activity in the Higher Education Institutions of Poland is carried out by the Committee for the Evaluation of Scientific Units.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення національної безпеки держави, що лягло в основу вироблення відповідної концепції, а також пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення норм чинного законодавства у цій сфері. Наголошено, що значення адміністративно-правової охорони та захисту національної безпеки полягає у тому, що вона: а) забезпечує стабільний розвиток суспільства, а також надає можливість кожному окремому громадянину вільно розвиватись та реалізовувати гарантовані їм конституційні права, свободи та інтереси; б) сприяє активному та ефективному економічному та політичному розвитку держави та суспільства; в) підвищує внутрішню та зовнішню конкурентоспроможність держави, а також її імідж на міжнародній арені; г) прямо впливає на рівень довіри населення до держави взагалі, а також її органів зокрема. Акцентовано увагу на тому, що незважаючи на всі позитивні зміни, які були запропоновані Концепцією забезпечення національної системи стійкості, всіх проблем, пов’язаних із взаємодією та координацією суб’єктів забезпечення національної безпеки в Україні, цей нормативний акт не вирішив. У зв’язку з чим, запропоновано розробити новий підзаконний нормативно-правовий акт: «Положення про взаємодію та координацію суб’єктів забезпечення національної безпеки», в якому необхідно: по-перше, визначити уповноважений орган, який буде відповідати за координацію суб’єктів забезпечення національної безпеки, зокрема: а) розкрити його правовий статус; б) встановити межі його впливу на суспільні відносини у даному напрямку; в) визначити межі відповідальності уповноваженого суб’єкта координації; по-друге, окреслити коло суб’єктів забезпечення національної безпеки, а також встановити межі їх компетенції щоб уникнути дублювання завдань та функцій, які вони виконують у відповідній сфері; по-третє, закріпити форми та методи взаємодії відповідних суб’єктів; по-четверте, окреслити джерела фінансування спільної діяльності органів та їх посадових осіб під час здійснення спільної діяльності.^UThe concept of the national security of the country as an object of administrative and legal security and protection has been defined; and its significance has been revealed. It has been argued that the national security of the country as an object of administrative and legal security and protection is a special sphere of social relations that arise in regard to the creation of safe conditions for the development and formation of society, where the purpose of their functioning is to timely identification and prevention of the occurrence of real and potential threats to national interests. It has been emphasized that the significance of administrative and legal security and protection of the national security is that it: a) ensures stable development of society and provides an opportunity for every individual citizen to freely develop and realize rights, freedoms and interests guaranteed by the Constitution; b) promotes active and effective economic and political development of the state and society; c) increases internal and external competitiveness of the state, as well as its image at the international arena; d) directly affects the level of trust of the population in the state in general, as well as in its agencies in particular. Special attention has been paid to the fact that this regulatory act has not resolved all problems related to the interaction and coordination of the entities of the national security in Ukraine, despite all positive changes offered by the Concept of ensuring the national stability system. In this regard, it has been suggested to develop a new by-law regulatory act: “Regulations on the interaction and coordination of the entities of the national security”, where it is necessary: first of all, to determine the authorized agency that will be responsible for the coordination of the entities ensuring the national security, in particular: a) to reveal its legal status; b) to establish the limits of its influence on social relations in this direction; c) to determine the limits of responsibility of the authorized coordination entity; secondly, to outline the range of entities ensuring the national security, as well as to establish the limits of their competence in order to avoid duplication of tasks and functions that they perform in the relevant field; thirdly, to establish the forms and methods of interaction of the relevant entities; fourth, to outline the sources of funding for the joint activities of the agencies and their officials while performing joint activities.

Найвагоміші результати дослідження полягають у тому, що вперше:−?оцінено рівень поінформованості студентів-фармацевтів, фармацевтичних фахівців та відвідувачів аптек щодо концепції «фармацевт десяти зірок», а також відповідність до неї основних нормативно-правових актів з фармації, оголошень про вакансії фармацевтичних фахівців, університетських освітньо-професійних програм та освітнього стандарту з підготовки магістрів фармації, а також проєкту професійного стандарту фармацевта, що аргументує важливість імплементації положень Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації щодо професійної ролі фармацевтичного фахівця у систему вітчизняного фармацевтичного забезпечення, освіти та науки;−?обґрунтовано складові структурно-вербальної моделі декомпозиції ключової професійної ролі фармацевтичного фахівця, яка представляється як полісистемне явище, що дозволяє практично формалізувати ключову професійну роль у вигляді 10 основних професійних ролей та 50 професійних функцій фармацевтичного фахівця, а також сприяє розумінню сутності поліфункціональної складно організованої професійної діяльності фармацевтиного фахівця;−?опрацьовано концептуальну модель імплементації парадигми «фармацевт десяти зірок» у фармацевтичний сектор галузі охорони здоров’я України, що дозволило запропонувати три взаємопов’язані напрями цієї імплементації – фармацевтична практика, фармацевтична освіта та фармацевтична наука.У дисертаційній роботі набуло подальшого розвитку:−?мотиваційний аспект діяльності фармацевтичних фахівців, який, на відміну від наявного, уможливив опрацювання семи управлінських рішень задля кращої мотивації фармацевтичних фахівців та належної якості виконання ними професійних ролей при зниженні їх професійного вигоряння;−?змістове наповнення проєкту професійного стандарту «Фармацевт» шляхом пропозиції узгодження загальних компетентностей освітнього стандарту та проєкту професійного стандарту, уточненння однієї професійної компетенції та додавання чотирьох трудових функцій з відповідними професійними компетенціями;−?навчально-методичне забезпечення освітнього процесу з підготовки магістрів фармації, яке, на відміну від наявного, передбачає вивчення нової вибіркової дисципліни «Теорія та практика реалізації концепції «фармацевт десяти зірок», що охоплює 5 тем для детального розгляду основних професійних ролей фармацевтичного фахівця.^UThe most important results of the study are that for the first time:- the level of awareness of pharmacist students, pharmaceutical specialists and pharmacy visitors regarding the "ten-star pharmacist" concept was assessed, as well as the compliance with it of the main regulatory and legal acts on pharmacy, announcements of vacancies for pharmaceutical specialists, university educational and professional programs and the educational standard for training masters of pharmacy, as well as the project of the professional standard of a pharmacist, which argues the importance of implementing the provisions of the World Health Organization and the International Pharmaceutical Federation regarding the professional role of a pharmaceutical specialist in the system of domestic pharmaceutical support, education and science;- the components of the structural-verbal model of the decomposition of the key professional role of a pharmaceutical specialist are substantiated, which is presented as a polysystemic phenomenon, which allows for the practical formalization of the key professional role in the form of 10 main professional roles and 50 professional functions of a pharmaceutical specialist, and also contributes to the understanding of the essence of multifunctional, complexly organized professional activity pharmaceutical specialist;- a conceptual model of the implementation the "ten-star pharmacist" concept was developed in the pharmaceutical sector of the healthcare industry of Ukraine, which allowed us to propose three interrelated directions of this implementation - pharmaceutical practice, pharmaceutical education and pharmaceutical science.In the dissertation, further development took place:- the motivational aspect of the activity of pharmaceutical specialists, which, in contrast to the existing one, made it possible to develop seven management solutions for the better motivation of pharmaceutical specialists and the proper quality of their professional roles while reducing their professional burnout;- adding content to the draft professional standard "Pharmacist" by proposing to harmonize the general competencies of the educational standard and the draft professional standard, clarifying one professional competency and adding four job functions with corresponding professional competencies;- educational and methodological support of the educational process for the preparation of masters of pharmacy, which, unlike the existing one, involves the study of a new elective discipline "Theory and practice of the realisation the "ten-star pharmacist" concept", covering 5 topics for a detailed consideration of the main professional roles of a pharmaceutical specialist.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження, в основі аналізу якого виступають правові доктрини, нормативно-правові акти вітчизняного та міжнародного права, практики їх реалізації, дисертантом сформульовано новий підхід до визначення конституційно-правового статусу біженців та шукачів притулку а також авторський погляд на інститут притулку в цілому.Автором констатовано відсутність у Конституції України, як головному нормативно-правовому акті, визначення поняття «біженець. Це гальмує становлення цього інституту в правовому полі українського суспільства, тому доречно ст.26 Конституції України доповнити дефініцією даної категорії, а саме: біженець –це особа, яка перебуває за межами країни своєї громадянської належності чи постійного проживання, маючи цілком обґрунтовані причин стати жертвою переслідувань за ознакою раси, громадянства, віросповідання, мови, належності до певної соціальної групи, політичних поглядів, не може або не бажає користуватися захистом цієї країни внаслідок зовнішньої агресії, окупації, етнічних чисток, масових заворушень на території країни своєї громадянської належності або походження.Нажаль з боку Президента України, як гаранта Конституції, здійснюється мало кроків на зустріч біженцям, для вирішення їх проблем на місцях. Оскільки на нормативному рівні, повноваження у сфері захисту прав біженців опущені з загального переліку його повноважень. Тому доцільно імплементувати відповідні норми, що розширило би його вплив у даних суспільних відносинах. А саме, розширити статтю 106 Конституції України, у сфері захисту прав людини, що би мало безпосередній вплив на захист прав біженців, а саме право на звернення для захисту прав коли особа перебуває у процедурі надання статусу біженця.Звернено увагу, що з боку Президента України, як гаранта Конституції, здійснюється мало кроків на зустріч біженцям, для вирішення їх проблем на місцях. Оскільки на нормативному рівні, повноваження у сфері захисту прав біженців опущені з загального переліку його повноважень. Тому доцільно імплементувати відповідні норми, що розширило би його вплив у даних суспільних відносинах. А саме, розширити статтю 106 Конституції України, у сфері захисту прав людини, що би мало безпосередній вплив на захист прав біженців, а саме право на звернення для захисту прав коли особа перебуває у процедурі надання статусу біженця.Сформульовано авторський погляд на інституційну систему притулку Європейського Союзу слід розділити на судову та позасудову. Друга у свою чергу на органи загальної (Рада Європи, Комісія ЄС) та спеціальної компетенції (Європейський офіс підтримки прохачів притулку (EASO), організація Frontex). Розгляд Європейської системи притулку доречніше здійснювати через розгляд комплексу нормативно-правових актів які здійснюють регулювання взаємовідносин між державами членами європейського наддержавного об’єднання та шукачами притулку. Сформульована необхідність за зразком західних сусідів, впровадити норму про надання обмеженого права голосу для осіб, які отримали статус біженця, за для швидшого асимілювання у суспільство. Адже можливість брати участь у управлінні територіальною громадою, прискорює формування громадської позицію.Запропонований авторський погляд на періодизацію становлення інституту притулку в світі, а саме: -?Право на притулок у контексті звичаєвого права;-?Право на притулок у контексті канонічного права; -?Притулок у контексті церковного права; -?Середньовічний притулок з сучасними рисами політичного притулку; -?Притулок як категорія загального міжнародного та внутрішнього конституційного права держав.?Провівши аналіз фактичних проблем осіб-шукачів притулку в Україні, сформульовано 3 основні категорії:-?Проблема з житлом, спектр цієї проблеми починається з обмеженої кількості місць локації для біженців та шукачів притулку ( 3 табори з загальною кількістю розміщення 421 особи) до відсутності державної підтримки у самостійному наймі житла, як у цивілізованих демократичних державах світу;-?Проблема працевлаштування, дана сфера взагалі з боку держави не є врегульованою та майже повністю проігнорована, нажаль. Відсутність уваги з боку нормо творця у кодексі законів про працю, та інших нормативно-правових актах, залишає шукачів сам на сам з проблемою, та змушує їх працювати без офіційного працевлаштування а також знижує суму їх заробітку.-?Проблема паспортизації документів, дана проблема стоїть нагально перед шукачами притулку, адже складна бюрократична процедура, ставить дану категорію осіб у скрутне становище.^UAs a result of the dissertation research, the analysis of which is based on legal doctrines, normative and legal acts of national and international law, and practices of their implementation, the doctoral student formulated a new approach to determining the constitutional and legal status of refugees and asylum seekers, as well as the author's view on the institution of asylum as a whole .The author states that the Constitution of Ukraine, as the main legal act, does not define the concept of "refugee. This inhibits the formation of this institution in the legal field of Ukrainian society, therefore it is appropriate to supplement Article 26 of the Constitution of Ukraine with a definition of this category, namely: a refugee is a person who is outside the country of his citizenship or permanent residence, having well-founded reasons to become a victim of persecution on the basis of race, citizenship, religion, language, belonging to a certain social group, political views, cannot or does not want to use the protection of this country as a result of external aggression, occupation, ethnic cleansing, mass riots on the territory of the country of his citizenship or origin.Unfortunately, the President of Ukraine, as the guarantor of the Constitution, takes few steps to meet the refugees and solve their problems on the ground. Since it is at the normative level, the powers in the field of protection of the rights of refugees are omitted from the general list of its powers. Therefore, it is advisable to implement the relevant norms, which would expand its influence in these social relations. Namely, to expand Article 106 of the Constitution of Ukraine, in the field of human rights protection, which would have a direct impact on the protection of the rights of refugees, namely the right to apply for the protection of rights when a person is in the process of granting refugee status.Attention has been drawn to the fact that the President of Ukraine, as the guarantor of the Constitution, takes few steps to meet the refugees and solve their problems on the ground. Since it is at the normative level, the powers in the field of protection of the rights of refugees are omitted from the general list of its powers. Therefore, it is advisable to implement the relevant norms, which would expand its influence in these social relations. Namely, to expand Article 106 of the Constitution of Ukraine, in the field of human rights protection, which would have a direct impact on the protection of the rights of refugees, namely the right to apply for the protection of rights when a person is in the process of granting refugee status.The author's view of the institutional asylum system of the European Union should be divided into judicial and extrajudicial. The second, in turn, applies to bodies of general (Council of Europe, EU Commission) and special competence (European Asylum Support Office (EASO), Frontex organization). It is more appropriate to review the European asylum system through the review of the complex of legal acts that regulate the relations between member states of the European supranational association and asylum seekers.The need to follow the example of Western neighbors to implement a rule on granting limited voting rights to persons who have received refugee status has been formulated for faster assimilation into society. After all, the opportunity to participate in the management of the territorial community accelerates the formation of a public position.The proposed author's view on the periodization of the establishment of the asylum institution in the world, namely:- The right to asylum in the context of customary law;- The right to asylum in the context of canon law;- Asylum in the context of church law;- A medieval asylum with modern features of a political asylum;- Asylum as a category of general international and domestic constitutional law of states.After analyzing the actual problems of asylum seekers in Ukraine, 3 main categories were formulated:- The problem with housing, the spectrum of this problem begins with a limited number of places of location for refugees and asylum seekers (3 camps with a total number of accommodation of 421 people) to the lack of state support for independent housing hire, as in civilized democratic states of the world;- The problem of employment, this area is generally not settled by the state and is almost completely ignored, unfortunately. The lack of attention on the part of the norm creator in the code of labor laws and other normative legal acts leaves job seekers alone with the problem, and forces them to work without official employment and also reduces the amount of their earnings.- The problem of passporting of documents, this problem is urgently faced by asylum seekers, because the complex bureaucratic procedure puts this category of persons in a difficult situation.