Одержано структурні та термодинамічні параметри асоціації молекул і їх комплексоутворення з ДНК. Показано внесок різноманітних фізичних взаємодій у стабілізацію комплексів. Запропоновано новий підхід для аналізу багатокомпонентних розчинів ароматичних БАС з урахуванням всіх можливих міжмолекулярних взаємодій компонентів суміші. Створено фізичну модель спільного зв'язування різноманітних ароматичних БАС з ядерною ДНК, на підставі якої проведено аналіз спільного зв'язування різноманітних комбінацій ароматичних БАС у групах Кофеїн-БАС-ДНК, Вітамін-БАС-ДНК та Антибіотик-Антибіотик-ДНК. Для досліджуваних груп продемонстровано потенційну можливість регулювання біологічної активності у комбінації ароматичних сполук і кількісної оцінки очікуваного біологічного ефекту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено, що слабкі кислотно-основні властивості кармоазіну обумовлюють його хімічну інертність в реакціях комплексоутворення з більшістю іонів металів за донорно-акцепторним механізмом. Встановлено, що взаємне окислення-відновлення у системах "М-КАН" характерно лише для іонів металів у вищих ступенях окиснення згідно величини окисно-відновного потенціалу їх редокс-пар. Показано, що основним чинником підвищення селективності в редокс-системах такого типу є величина окисно-відновного потенціалу редокс-пари визначеного іону металу у кисневмісній формі та кислотність середовища.

  Скачати повний текст

Визначено концентраційні межі реалізації даних механізмів. Показано, що утворення твердих розчинів взаємопов'язане з процесами диспропорціювання зарядових станів катіонних вакансій і домішкових іонів, а також перерозподілом вакансій Стануму та домішкових атомів за катіонними підгратками і процесами комплексоутворення з виділенням фаз типу сфалериту.

  Скачати повний текст

Досліджено нові змішанолігандні кисеньфіксуючі системи кобальту(II). Наведено оригінальний підхід до вивчення процесів комплексоутворення й оборотного приєднання молекулярного кисню в змішанолігандних системах, в яких мають місце не тільки реакції утворення змішанолігандних комплексів та їх оксигенація, але й однорідних комплексів з двома різними лігандами та оксигенація. Досліджено процеси комплексоутворення й оборотного приєднання молекулярного кисню в однорідних системах кобальт(II) - діамін (діпіриділ, фенантролін) і в змішанолігандних системах кобальт(II) - діамін - гістидін. Запропоновано нові схеми процесів комплексоутворення й оборотного приєднання молекулярного кисню для однорідних діамінових і змішанолігандних діамінгістидінатних систем. Виявлено основні рівноваги та розроблено математичні моделі процесів комплексоутворення в інертній атмосфері й за присутності кисню. Розв'язано математичні моделі та визначено індивідуальні константи рівноваги всіх стадій процесу комплексоутворення й оксигенації.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано та розроблено композиційну суміш на основі білково-жирової домішки "Супер" ЄСО, гуміарабіку, пектину, лактату, кальцію. Встановлено механізм комплексоутворення між гуміарабіком, пектином і лактатом кальцію у модельних системах за різних значень pH середовища, за рахунок утворення кальцієвих містків між карбоксильними групами глюкуронової кислоти у молекулах гуміарабіку та пектину. Науково обгрунтовано та встановлено залежності змін в'язкісних характеристик модельних систем на основі води, молока, бульйону, фруктових соків і пюре від концентрацій БЖД "Супер" ЄСО, гуміарабіку, пектину, лактату кальцію у композиційній суміші для соусів. Розроблено технологію й асортимент соусів функціонального призначення. Розроблено та затверджено нормативну та технологічну документацію, нові технології впроваджено у закладах ресторанного господарства. Розраховано економічний ефект від впровадження.

  Скачати повний текст

Рідинні системи досліджуваних у роботі аніонних ПАР використовуються для синтезу стійких та біосумісних системи цільової доставки лікарських препаратів, зокрема слугують стабілізуючим компонентом мангітних рідинних систем, використовуються для синтезу асоціативних полімерних систем, гелей, емульсій, тощо. Здатність молекул ПАР формувати комплекси з нейтральними полімерами або з синтетичними чи біологічними поліелектролітами має визначальну характеристику для рідинних систем розчинів ПАР з полімерами, при цьому структура утворюваних комплексів значним чином залежить від властивостей компонентів системи (ПАР та полімеру), а також від фізико-хімічних та термодинамічних параметрів розчину.^UThe liquid systems studied in the work of anionic surfactants are used for the synthesis of stable and biocompatible systems of targeted drug delivery, in particular, serve as a stabilizing component of manganese liquid systems, used for the synthesis of associative polymer systems, gels, emulsions, etc. The ability of surfactant molecules to form complexes with neutral polymers or with synthetic or biological polyelectrolytes has a defining characteristic for liquid systems of surfactant solutions with polymers, and the structure of the formed complexes largely depends on the properties of system components (surfactant and polymer) thermodynamic parameters of the solution.

На підставі експериментальних даних ЯМР-спектроскопії і різноманітних моделей молекулярної асоціації досліджено самоасоціацію у водному розчині ароматичних молекул - барвників, антибіотиків і дезоксиолігонуклеотидів, які відрізняються нуклеотидним складом, довжиною і вторинною структурою. Параметри самоасоціації ароматичних молекул суттєво залежать від структури їх хромофорів, а стабільність дуплексів ДНК - від нуклеотидного складу та числа піримідин-пуринових дільниць в послідовності. Проведено дослідження коплексоутворення типових інтеркаляторів - бромистого етидію та дауноміцину з дезоксиолігонуклеотидами. Встановлено характерні особливості сиквенс-специфічного зв'язування ліганду з ДНК і геометрії різних типів молекулярних комплексів. Розраховано внески різноманітного типу реакцій у сумарні теплові і ентропійні ефекти. Обговорено особливості комплексоутворення лігандів з одноланцюговими дезоксиолігонуклеотидами та шпильковою структурою ДНК у водному розчині.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено синтезу та вивченню властивостей нових аналітичних органічних реагентів – похідних 6,7-дигідроксибензопірилію, а також дослідженню їх взаємодії з молібденом(VI), встановленню оптимальних умов комплексоутворення та розробці методів міцелярно-екстракційного вилучення нових аналітичних форм у поєднанні зі спектрофотометричним детектуванням для кількісного визначення Мо(VI).Синтезовано низку 2,4 заміщених похідних 6,7 дигідроксибензо[b]пірилію, 8 з яких отримані вперше. Структуру синтезованих сполук підтверджено методами ІЧ-, КР- та ЯМР-спектроскопії, а також методом мас-спектрометрії. З використанням підходів кольорометрії та спектрофотометрії із залученням квантово-хімічних розрахунків запропоновано деталізовану схему кислотно-основних перетворень у розчинах одержаних похідних 6,7 дигідроксибензо[b]пірилію і визначено константи іонізації відповідних функціональних груп. Досліджено та ідентифіковано нові аналітичні форми на основі комплексів синтезованих 2,4-заміщених похідних 6,7 дигідроксибензо[b]пірилію з Мо(VI): встановлено оптимальні умови комплексоутворення та відповідні хіміко-аналітичні характеристики. Вперше показано можливість поєднання міцелярної екстракції за кімнатної температури для концентрування Мо(VI) у вигляді комплексів з похідними 6,7 дигідроксибензо[b]пірилію з подальшим спектрофотометричним детектуванням.Нові аналітичні форми на основі комплексів Мо(VI) із синтезованими 2,4-заміщеними похідними 6,7-дигідроксибензо[b]пірилію, які покладено в основу розробки простих, чутливих та екологічно привабливих методик його спектрофотометричного визначення з попереднім міцелярно-екстракційним концентруванням. Розроблені комбіновані спектрофотометричні методики апробовано при аналізі зразків вод різних категорій, харчових продуктів, фармацевтичних препаратів та рослинної сировини.^UThe dissertation is devoted to synthesis and study of properties of new analytical organic reagents - derivatives of 6,7-dihydroxybenzopyrylium, as well as research of their interaction with molybdenum (VI), establishment of optimal conditions of complexation and development of methods of cloud point extraction extraction and determination of Mo (VI). A number of 2,4 substituted derivatives of 6,7-dihydroxybenzo[b]pyrylium were synthesized and 8 of which were obtained for the first time. The structure of the synthesized compounds was confirmed by IR, Raman, NMR spectroscopy and mass spectrometry. Using the approaches of tristimulus colorimetry and spectrophotometry involving quantum chemical calculations, a detailed scheme of acid-base transformations in solutions of the obtained 6,7-dihydroxybenzo[b]pyrylium derivatives was proposed and the ionization constants of the corresponding functional groups were determined. New analytical forms based on complexes of synthesized reagents with Mo(VI) have been studied and identified. The optimal complexation conditions and corresponding chemical-analytical characteristics have been established. For the first time, the possibility of combining cloud point extraction at room temperature for the preconcentration of Mo(VI) in the form of complexes with 6,7-dihydroxybenzo[b]pyrylium derivatives with spectrophotometric detection was shown. New analytical forms based on Mo(VI) complexes with synthesized 2,4-substituted derivatives of 6,7-dihydroxybenzo[b]pyrylium, which are the basis for the development of simple, sensitive and environmentally attractive methods for its spectrophotometric determination with cloud point extraction preconcentration. The developed combined spectrophotometric methods were tested in the analysis of water samples of different categories, food products, pharmaceuticals and plant materials.

Проаналізовано спектри поглинання, люмінесценції, збудження люмінесценції розчинів алкалоїдів і препарату амітозин без і за присутності ДНК. Показано, що берберин і сангвінарин зв'язуються з ДНК. З апроксимації експериментальних залежностей згідно рівнянь зв'язування одержано параметри комплексоутворення берберину та сангвінарину з ДНК. Спектральних проявів взаємодії хелідоніну з ДНК не зафіксовано. Взаємодія амітозину з ДНК досить складна внаслідок багатокомпонентного складу препарату. Найбільший внесок у цю взаємодію з досліджених алкалоїдів вносить берберин. Одержано спектри ІЧ-поглинання та комбінаційне розсіяння світла берберину.

  Скачати повний текст

Досліджено комплексоутворення галогенідів фосфору та силіцію з азото-, кисне- та сіркодонорними лігандами різної дентатності. Встановлено вплив природи центрального атома, дентатності та топології лігандів на склад і будову продуктів комплексоутворення. У разі взаємодії галогенідів фосфору з киснедонорними монодентатними лігандами (амідів, сечовини, амінофосфатів) відбувається обмін атома кисню у ліганді на галоген з утворенням продуктів типу реактива Вільсмеєра - Хаака. Тетрахлоро- та тетрабромосилани на відміну від галогенідів фосфору у разі взаємодії з диметилформамідом та гесаметилфосфортриамідом утворюють комплекси постійного складу. Вперше одержано водорозчинні та гідролітично стійкі іонні комплекси силіцію на основі поліамідних лігандів (амідів щавлевої, малонової, бурштинової, нітрилотриоцтової кислот). Установлено, що найбільш стабільні комплекси утворюють аміди малонової кислоти. Вивчено розчини, які містять рівноважні суміші комплексів трихлориду фосфору з азотодонорними монодентатними лігандами та виявлено явище нуклеофільного каталізу у процесі окиснення трихлориду фосфору киснем за присутності азото- (триетиламіну, 4-диметиламінопіридину) та киснедонорних (тетраметилсечовини) лігандів. Показано, що вивчені комплекси силіцію та фосфору можуть бути використані як нові конденсуючі агенти за умов синтезу амідів і гетероциклічних сполук, похідних тіадіазолу, бензотіазолу та бензимідазолу. Реакцію можна використовувати для значної кількості амінів, зокрема, для низконуклеофільних нітроанілінів та гетериламінів, які важко ацилюються за допомогою стандартних конденсуючих агентів. За результатами проведеного дослідження процесу комплексоутворення галогенідів фосфору з киснедонорними монодентатними лігандами одержано нові тіонуючі агенти, а саме: дихлоротіофосфат-аніон і дихлоротіофорну кислоту. На їх основі розблено препаративний метод синтезу тіоамідів карбонових кислот, який дозволє одержувати вторинні та третинні тіоаміди та тетраметилтіосечовину з виходами 60 - 90 %.

  Скачати повний текст

Досліджено антикооперативні ефекти за нековалентного комплексоутворення біологічно важливих низькомолекулярних сполук (лігандів), які виявляють свою біологічну дію шляхом зв'язування з нуклеїновими кислотами, на рівнях їх самоасоціації, гетероасоціації та зв'язування з ДНК. Показано, що для будь-якої самоагрегувальної системи, а також зв'язування лігандів з ДНК, процес комплексоутворення носить антикооперативний характер, зумовлений втратою ступенів свободи у разі утворення комплексів. Проведено дослідження та розроблено інструмент аналізу кооперативних ефектів у разі гетероасоціації ароматичних ДНК-інтеркаляторів. Виявлено, що гетероасоціація ароматичних лігандів, яка супроводжується утворенням міжмолекулярного водневого зв'язку, характеризується вираженим антикооперативним ефектом. Розроблено функціонально-аналітичний та алгоритмічний методи аналізу кооперативності у разі комплексоутворення лігандів з олігомерами ДНК будь-якої довжини в межах заданої схеми реакцій комплексоутворення будь-якої складності з урахуванням будь-яких видів кооперативних взаємодій лігандів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню ролі розчинника в радикальній полімеризації дієнів під дією пероксиду водню. Проведено широкі дослідження кінетики полімеризації в різних типах розчинників і визначення порядків реакції полімеризації по мономеру та ініціатору. Використання методу множинної кореляції до експериментальних результатів щодо кінетики полімеризації дало можливість знайти рівняння багатопараметрової кореляції, яке встановило кількісну залежність параметрів полімеризації від властивостей розчинників. Використання мічених 14С спиртів показало, що розчинники є компонентами ініціювальної системи і входять до складу олігомера. Проаналізовано літературні дані по реакції ініціювання в системі, що вивчається, які привели до висновку про неадекватність існуючих поглядів на цей процес. Методами визначення розподілу за типами функціональності та хімічного аналізу гідроксильних груп в олігомерах із залученням термохімічних та квантово-хімічних розрахунків встановлено, що первинні радикали утворюються при узгодженому розпаді двох зв'язків в потрійному комплексі [мономер٠٠٠ініціатор (ПВ)٠٠٠розчинник (ІПС)], а не через розпад молекули пероксиду водню або її комплексу з розчинником. Дані кінетичного ацетилювання гідроксильних груп та реакції уретаноутворення показали, що гідроксильні групи в олігомерах нееквівалентні. Олігодієни, отримані в різних спиртах, показують різну реакційну здатність в реакціях ацетилювання та в реакції уретаноутворення через наявність фрагментів спиртів, в яких гідроксильні групи показують різну схильність до комплексоутворення по водневих зв'язках. Шляхом аналізу літературних та власних даних із залученням модельних розрахунків зроблено висновок, що обрив макрорадикалів відбувається не їх рекомбінацією, а шляхом передачі ланцюга на ініціатор пероксид водню з утворенням кінцевої гідроксильної групи. Запропонована нова схема радикальної полімеризації дієнів в розчинах спиртів під дією пероксиду водню, яка враховує вказані механізми ініціювання та обриву ланцюга.^UThe dissertation is devoted to the study of the role of solvent in the radical polymerization of dienes under the influence of hydrogen peroxide (HP). A systematic study of the polymerization kinetics in various types of solvents and the processing of its results on the basis of the principle of linearity of free energies by multiple correlation analysis established the dependence of the initial polymerization rate on the characteristics of the solvents. This dependence is described by a four-parameter equation that characterizes the influence of solvent parameters, the most important of which was the electrophilic solvation of ET according to Reichardt. This parameter characterizes the ability of a solvent molecule to interact with a hydrogen peroxide molecule, in which the oxygen atom of the peroxide bond is the electron donor. The determination of the polymerization orders by the monomer and the initiator showed that the orders of magnitudes exceed the values for ideal radical polymerization. This indicates the formation of complexes between the components of the polymerization system.The use of alcohols labeled with carbon 14C as solvents shows that their fragments are included into oligomers. The label functionality was 0.5, regardless of the alcohol used, monomer conversion and molecular weight of the oligomers. This indicates that alcohols are included at the initiation stage. In the range of molecular weights of about 2000, the total functionality in the oligomers obtained in solutions of primary alcohols was close to 2, and in a solution of isopropyl alcohol (IPA) – to 1.5. If we take into account that tertiary hydroxyl groups are not determined by the acetylation method, then these results are consistent with the idea that the total functionality, taking into account the label, is 2 in the oligomer obtained in IPA solution. The nonequivalence of hydroxyl groups in oligodienes was demonstrated by spectral methods, as well as the reactivity of hydroxyl groups in acetylation and urethane formation reactions. The decomposition of the HP-IPA complexes proposed by different researchers is not realized under polymerization conditions. The only way to generate radicals proceeding with negative enthalpy is the decomposition of the ternary monomer-initiator-solvent complex [butadiene٠٠٠HP٠٠٠IPA]. The coordinated decomposition of this complex in two bonds gives two hydroxyl-containing radicals and water: НОСН2СН=СНСН2• + (СН3)2С•ОН + Н2О. When using IPA, one of the radicals contains a tertiary hydroxyl group. The formation of such a complex is confirmed by quantum chemical calculations, which showed that the formation of the complex proceeds with positive energy relative to the sum of the energies of the individual components of the system.Kinetic calculations performed using published data for reaction rate constants of individual polymerization stages taking into account chain transfer reactions were performed. They showed that chain termination is carried out through chain transfer by a macroradical to the HP initiator. In this case, a terminal hydroxyl group and a hydroxyl radical in the oligomer are formed. It is this radical that transfers the chain to the polymer with the formation of tri- and polyfunctional molecules.The use of all the results presented allowed us to propose a new scheme for the radical polymerization of dienes in alcohol solutions under the action of HP. Its fundamental difference from the previously proposed schemes lies in the method of generating primary radicals through the decomposition of the ternary complex [monomer٠٠٠initiator٠٠٠solvent], which involves the inclusion of alcohol hydroxyl-containing fragments into the oligomers. Another difference is the way of chain termination, which is carried out by transferring the chain by a macroradical to the HP.The inclusion of solvent fragments into the oligomer at the initiation stage was also established when using labeled 14C acetone as a solvent. In this case, the label functionality was 0.18-0.20 what is explained by decomposition of primary acetonyl radicals.

З використанням спектрофотометричного методу встановлено існування восьми нових координаційних сполук Os (IV) з трифенілметановими барвниками - метилтимоловим синім, ксиленоловим оранжевим, хромазуролом S, з азобарвниками - конго червоним, тропеоліном О, з металоіндикатором - тироном та підтверджено їх утворення вольт-амперометрично. Вивчено вплив кислотності середовища, температури та часу нагрівання на максимальний вихід забарвлених сполук, фонового електроліту, концентрації реагенту та Os (IV). За оптимальних умов утворення комплексів установлено співвідношення компонентів у системі Os (IV) - реагент. Досліджено вплив платиноїдів, деяких катіонів і аніонів на процес комплексоутворення осмію з дослідженими реагентами та можливість їх маскування. Проведено сумарне визначення осмію (II, III, IV) з метилтимоловим синім і ксиленоловим оранжевим після відновлення його гідроксиламіном і аскорбіновою кислотою.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню комплексоутворення Ru(III), Rh(III), Pd(II), Pt(II) та Ag(I) з N-алілзаміщеними карботіоамідами в розчині та24твердому стані, розробці методик синтезу моноядерних та полімерних сполук, вивченню молекулярної будови та фізико-хімічних і медико-біологічних властивостей ряду нових координаційних сполук. Синтезовано 82 нові комплексні сполуки. Будову 14 комплексів встановлено методом монокристального РСА. Проведено кореляцію молекулярної будови з даними ЕСП, ІЧ, ЯМР 1Н, MALDI-TOF мас-спектрометрії. Вперше отримано ряд хлорид-, бромід- та йодид-вмісних n,-хелатних комплексів Pd(ІІ) і Pt(ІІ). В кристалічному стані виділено комплекси в еквівалентному співвідношенні M:L 1:1 та бідентатно-хелатною координацією органічного ліганду атомами сульфуру карботіоамідного угрупування та (С=С) зв'язком алільного фрагменту. Вперше досліджено комплексоутворення іонів Ru3+,2+, Rh3+, Pd2+ i Ag+ з гетероциклвмісними N-алілтіоамідами. Виділено в індивідуальному стані ряд нових хелатних комплексів молекулярного, катіонного та аніонного характеру, а також координаційні полімерні сполуки Ag(I) з реалізацією в їх будові полімерних ланцюгів Ag–S–Ag. Встановлено, що розчинність отриманих сполук залежить від типу комплексу: сполуки іонного типу розчиняються в метанолі, частково (або повністю) в етанолі, а в малих концентраціях (10-3 – 10-5 моль/л) – у воді, в той час як сполуки молекулярного типу розчинні тільки в ДМСО та ДМФА. Полімерні комплекси Ag(І) є нерозчинними у ДМСО та ДМФА.Вперше досліджено дію n,-хелатних комплексів Pd(ІІ) і Pt(ІІ) на клітини меристем Allium cepa, карциноми Льюіс та мікросфероїди молочної залози MCF-7. Показано їх ефективність як потенційних антипроліферативних, цитотоксичних та проапоптичних засобів на моделях in vitro та in vivo. Вперше досліджено взаємодію галогенідних n,-хелатних координаційних сполук Pd(ІІ), Pt(ІІ) на основі 1-аліл-3-(2-гідроксиетил)тіосечовини з молекулами ДНК плазміди pTZ19R. Методом молекулярного докінгу встановлено, що дані комплекси можуть взаємодіяти з ДНК додатково ще і за допомогою водневого зв'язку між ОН групою етаноламінного фрагменту та гуанидиновим фрагментом молекули ДНК. Загальний механізм дії комплексів можна характеризувати утворенням одно- і дволанцюгових розривів ДНК плазміди.^UThe dissertation is devoted both to the study of Ru(III), Rh(III), Pd(II), Pt(II) and Ag(I) complexation with N-allyl-substituted carbothioamides in solution, and to synthesis, research of molecular structure and physicochemical and medical -biological properties of a number of novel coordination compounds. Optimal synthesis methodics have been developed and 82 novel complex compounds were isolated in the solid state. The structure of 14 complexes was established by the method of single-crystal X-ray diffraction study. The molecular structure was correlated with UV-Vis, IR, 1H NMR, MALDI-TOF mass spectrometry data. For the first time, a number of Cl-, Br- and I-containing n,-chelate complex compounds of Pd(II) and Pt(II) were obtained. In the crystalline state, complexes in the equivalent M: L ratio and bidentate-chelate coordination of the organic ligand by sulfur atoms of the carbotioamide group and (C=C) of the allyl moiety bond were isolated. However, the study of complexation in solution showed that the interaction can take place in the molar ratio M:L=1:1, 1:2, 1:3, which is possible only under the conditions of monodentate coordination of substituted thioamides. The reactions of complexation of Ru3+,2+, Rh3+, Pd2+ and Ag+ ions with heterocycle-containing N-allylthioamides were studied for the first time. A number of novel chelating complexes of molecular, cationic and anionic character, as well as coordination polymer compounds of Ag(I) with realization of polymer chains Ag–S–Ag in their structure have been isolated in the solid state. It was found that the solubility of the obtained compounds depends on the type of complex: ionic compounds are soluble in methanol, partially (or completely) in ethanol and in small concentrations (10-3 – 10-5 mol/l) - in water, while molecular type compounds are soluble only in DMSO and DMF. Polymer complexes of Ag(I) are insoluble in DMSO and DMF.The effect of n,-chelate complexes of Pd(II) and Pt(II) on cells of Allium cepa meristems, Lewis carcinoma and breast microspheroids MCF-7 was studied for the first time. Their effectiveness as potential antiproliferative, cytotoxic and proapoptotic agents has been shown in vitro and in vivo models. The interaction of halide n,-chelate coordination compounds Pd(II), Pt(II) based on 1-allyl-3-(2-hydroxyethyl)thiourea with DNA molecules of plasmid pTZ19R was studied for the first time. Molecular docking has shown that these complexes can interact with DNA by addition through the hydrogen bond between the OH of the ethanolamine group and the guanidine moiety of the DNA. The general mechanism of action of the complexes can be characterized by the formation of single- and double-stranded breaks in DNA plasmid.

Досліджено процеси синтезу макроініціаторів (МІ), які містять beta-дикетонатні фрагменти, обгрунтовано можливості застосування даних сполук у процесах прищепленої полімеризації. Вивчено кінетичні, молекулярно-масові та гравіметричні характеристики полімеризації стиролу та ММА у блоці та розчинах за участю інімеру - 5-метил-5-гесен-2,4-діонату кобальту (II) (МГД-Со). Одержано полімери, що містять фрагменти МГД-Со та є МІ. Запропоновано альтернативний метод одержання beta-дикетонатних МІ реакцією комплексоутворення кополімерного ліганду стирол - МГД з солями різних металів. Показано, що даний метод дозволяє у широких межах змінювати кількість фрагментів beta-дикетону у МІ й одержувати МІ з різними металами у різному валентному стані. Розкрито можливості використання синтезованих МІ для ініціювання прищепленої полімеризації. Виявлено, що у процесі прищеплення м.м. багаторазово збільшуються. Доведено, що МІ, одержані комплексоутворенням, є більш ефективними та забезпечують високі швидкості прищеплення, більшу кількість прищепленого полімеру та більш високі м.м. прищеплених кополімерів. Досліджено стійкість до термоокиснювальної деструкції полістиролів та ПММА, які містять фрагменти МГД-Со. Показано, що такі полімери є більш стійкими, ніж одержані за допомогою пероксиду бензоїлу. Доведено, що полімери, які містять фрагменти beta-дикетонатів металів, виявляють високу бактерицидну здатність щодо окремих видів бактерій. Наведено рекомендації щодо використання даних полімерів для одержання антибактерицидних матеріалів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структурні засади міжбілкового розпізнавання та комплексоутворення, можливостей їх практичного застосування та функціональної ролі у перебігу численних фізіологічних і патогенних процесів. Створено та досліджено властивості групи нових афіно-хроматографічних сорбентів та інгібіторів протеїназ хімотрипсин-трипсинового ряду. Показано залежність зв'язувальних властивостей сорбентів від структури іммобілізованого ліганду, що створює передумови для розробки афінних сорбентів з наперед заданими властивостями. Перевірку ролі цієї ділянки проведено за новим методом фермент-фіксованого зонду, за якого вміщення відповідної групи ліганду у досліджувану слабозв'язувальну ділянку забезпечується фіксацією іншої групи сильнозв'язувальною ділянкою фермента. Показано невід'ємну участь ефекторної ділянки серинових протеїназ у процесах протеолітичної активації білкових проформ і обмеження надмірного протеолізу за рахунок комплексоутворення ферментів з білковими інгібіторами. Наведено приклади їх прояву за численних аномалій у дії серинових протеїназ. Обгрунтовано положення про комплексну структуру підвищеної спорідненості до активного центру фермента, що складається з комплементарної зв'язувальній й ефекторній ділянкам пари відповідних за лігандною специфічністю та розміщених в оптимальній конформації амінокислотних залишків. На підставі одержаних даних сформульовано структурні вимоги та створено принципово новий інгібітор меринових протеїназ полімерного типу. Показано перспективність подібного напряму для розробки засобів терапії патологій, взаємопов'язаних з дисбалансом активаційних та інгібіторних процесів. З'ясовані принципи структурних засад міжбілкового розпізнавання та комлексоутворення дозволили пояснити основні аномалії пріон-зумовлених звхворювань, обгрунтувати їх механізм і місце серед фолдингових захворювань - великої групи захворювань, зумовлених порушенням клітинного фолдингу білків. Запропоновано методичні підіходи щодо очищення білків від домішки патогенної форми пріонового білка та його вияву. Розглянуто фактори ризику, пов'язані з порушенням клітинного фолдингу білка.

  Скачати повний текст

Встановлено основні закономірності процесу отримання гомо- та кополімерних beta-дикетонів і порфіринів на основі радикальної полімеризації відповідних мономерів. Визначено константи стійкості моно- та полімерних металокомплексів. Показано участь ненасиченого фрагмента хелату в процесі комплексоутворення. Запропоновано ефективну ініціюючу систему на основі beta-дикетонату та бензоїлпероксиду. Доведено, що внаслідок комплексоутворення відбувається активований розпад обох компонентів, який забезпечує генерування радикалів за невисоких температур. Доведено, що застосування вініл-beta-дикетонатів як ініціаторів радикальної полімеризації призводить до утворення активних полімерів-макроініціаторів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню процесу комплексоутворення іонів Ru(ІV) з оксикислотами та його застосуванню при вольтаперометричному визначенні. Запропоновано схеми комплексоутворення іонів Ru(IV) з цитратною, тартратною і оксалатною кислотами. Досліджено полярографічні каталітичні ефекти в розчинах з малим вмістом Рутенію в присутності оксикислот. Запропонована схема каталітичного електродного процесу. Показана можливість використання цитратної кислоти в якості добавки до полярографічного фону, яка забезпечує утворення однієї аналітичної форми іону. Розроблена чутлива, селективна методика вольтамперометричного визначення Рутенію в напівпровідникових пастах і сплавах.

  Скачати повний текст