Досліджено жанрово-стильові та поетикальні параметри творчості М.Грушевського як визначного діяча української науки та культури кінця XIX - початку XX ст. у загальнонаціональному та міжнародному контексті. Розкрито новаторських характер його творчості, що грунтується на взаємозв'язку традицій української літератури та досягнень світової. Вивчено закономірності становлення проблематики та поетики прози М.Грушевського, проаналізовано її структурні особливості. Розглянуто жанрово-стильову специфіку й образну систему його художніх творів. З'ясовано, що науковець, публіцист, письменник, фольклорист, історик у літературній діяльності поєднав кілька творчих ресурсів і цим повністю реалізував себе у кожному з них. Зроблено висновок, що літературна творчість М.Грушевського сприяла активізації національного життя в Україні. Показано суттєвий внесок громадського діяча у справу європеїзації українства.

  Скачати повний текст

У контексті українського національного відродження досліджено життя та діяльність відомого ученого, історика, краєзнавця, етнографа, мистецтвознавця, шевченкознавця, громадського та просвітницького діяча К.В.Широцького, показано його участь і роль у громадсько-культурному, історико-краєзнавчому, науково-педагогічному житті України та Поділля початку XX ст. У науковий обіг введено значну кількість фактичного матеріалу, насамперед архівних джерел. Систематизовано наукову спадщину ученого та проаналізовано його погляди щодо історичного минулого та культурних надбань українського народу. Простежено процес становлення К.В.Широцького як ученого, розглянуто його участь у діяльності наукових товариств та як організатора краєзнавчих регіональних досліджень. Висвітлено вплив Є.Сіцінського, М.Грушевськго на формування наукового світогляду К.В.Широцького. З'ясовано місце творчої спадщини дослідника в сучасній українській історичній науці та фактично завершено процес наукової реабілітації особи К.В.Широцького.

  Скачати повний текст

Житлові споруди Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. (прибуткові багатоквартирні будинки, особняки та вілли) є важливими об’єктами національної культурної спадщини України, оскільки синтезують в собі провідні технічні та естетичні досягнення свого часу, відображаючи світогляд, самоідентифікацію архітекторів, будівничих та замовників. Житлові споруди демонструють особливості культури повсякденності, адже замовники, як і архітектори, виступали носіями культури епохи. В багатоповерхових прибуткових будинках вхідні простори розміщуються між вхідною брамою та дверима до приватного помешкання, включаючи вестибюль, коридор та сходову клітку, іноді ще допоміжні приміщення. TMВхідні простори є невіддільною, необхідною частиною будівлі, адже це спільна комунікаційна зона, яка слугує буфером між публічним і приватним, а також демонструє рівень статусності та смак власника. Відповідно, перед архітекторами і майстрами декоративного мистецтва кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. стояло завдання знайти найкращий варіант композиційного вирішення і художнього оздоблення вестибюлю та сходової клітки, що базується на законах гармонійної єдності функції та краси. Особлива роль у формуванні інтер’єрів споруди, їх художньої виразності належала декоративному мистецтву, адже для оздоблення вхідних просторів житлових 3 споруд Східної Галичини на межі ХІХ — ХХ ст. архітектори використовували художнє дерево, художній метал, художнє скло, художню кераміку, художні розписи, скульптурні форми, декоративний камінь та інші елементи. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю проаналізувати стильові та художні особливості оздоблення вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. задля доповнення відомостей про образотворче і декоративне мистецтво в інтер’єрах житлових споруд, а також з метою збереження автентичного декору та популяризації ідеї його професійної реставрації. Наразі відсутні окремі наукові праці, присвячені комплексному дослідженню декоративного вирішення вхідних просторів у структурі житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Вперше внутрішні громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на межі XIX — XX ст. стали об’єктом дисертаційного дослідження О. Лисенко, проте дослідниця обмежувалася, здебільшого, лише територією міста Львова та вужчими хронологічними рамками дослідження. Окрему інформацію про архітектуру Львова кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. отримуємо з праць науковців Ю. Бірюльова, І. Жука, С. Лінди. Архітектуру Івано-Франківська (Станіславова) розглядала науковець Л. Поліщук у дисертаційному дослідженні. Курортна забудова Трускавця XIX — першої половини XX ст. висвітлена у монографіях Х. Харчук. Житлова архітектура Львова періоду ар деко частково розглянута у працях А. Банцекової, а архітектура міжвоєнного модернізму стала об’єктом дослідження Ю. Богданової, І. Якубовського та інших науковців з НУ “Львівська політехніка”. Проте у наявних працях не акцентовано на програмному художньому оздобленні вхідних просторів житлових споруд вказаного періоду. Тобто більшість досліджень присвячені саме архітектурі певних міст, а не окремим видам мистецтва, зокрема 4 скульптурі, живопису, кераміці, металу тощо в оздобленні екстер’єрів та інтер’єрів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Окремі види декоративного мистецтва в архітектурі розглядали Б. Губаль, Н. Бабій, О. Нога, Р. Шмагало, Р. Грималюк та інші. Однак науковці не ставили собі за мету проведення комплексного аналізу вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст., що і доводить актуальність дослідження. Крім того, дослідження житлової архітектури таких міст як Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Трускавець, Стрий, Самбір, Дрогобич, Коломия та ін. допоможе сформувати більш цілісну картину декоративного оздоблення вхідних просторів, яке значною мірою залежало від регіональних та соціально-економічних чинників. Саме тому обрана тема є важливою для розвитку історії та теорії мистецтва. Мета роботи — визначити особливості художнього вирішення вхідних просторів в житловій архітектурі Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше комплексне художнє оздоблення вхідних просторів в структурі житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. є окремим об’єктом наукового дослідження. У роботі проаналізовано (за збереженими об’єктами, архівними матеріалами) картину створення житлових споруд Східної Галичини того часу. Результати роботи відкривають можливості для проведення подальших досліджень вхідних дверей та в’їзних брам, парадних сходів, керамічних метлахських плиток, терацових покриттів підлоги, вітражів, художніх розписів, декоративної ліпнини та інших видів декоративно мистецтва в оздобленні вхідних просторів житлових споруд Східної Галичини кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. за окремими типами орнаментальних мотивів.^UResidential buildings in Eastern Galicia at the end of the 19th to the first third of the 20th century (profitable multi-apartment houses, mansions, and villas) are significant objects of Ukraine’s national cultural heritage. They represent a synthesis of leading technical and aesthetic achievements of their time, reflecting the worldview, self-identification of architects, builders, and patrons. Residential buildings demonstrate the nuances of everyday culture, as patrons, like architects, served as carriers of the era’s culture. In profitable buildings, entry spaces are located between the entrance door (gate) and the door to private accommodations, including the vestibule, corridor, and staircase, sometimes with additional auxiliary spaces. Entry spaces are an inseparable, essential part of the building, as they serve as a common communication zone, acting as a buffer between the public and private realms, and also reflect the owner’s status and taste. Consequently, architects and decorative artists of the late 19th to the first third of the 20th century faced the task of finding the best compositional and artistic solutions for the decoration of vestibules and staircases, based on the principles of harmonious unity of function and beauty. A special role in shaping the interiors of these structures and their artistic expressiveness was assigned to decorative art. To adorn the entry spaces of residential buildings in Eastern Galicia on the cusp of the 19th and 20th centuries, architects employed decorative woodwork, artistic metalwork, stained 15 glass, artistic ceramics, decorative paintings, sculptural forms, decorative stone, and other elements. The relevance of the research topic is determined by the necessity to analyze the stylistic and artistic features of the decoration of entry spaces in residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. This analysis serves the purpose of supplementing our knowledge of visual and decorative arts within the interiors of residential structures and promoting the idea of their professional restoration. Currently, there is a lack of individual scholarly works dedicated to a comprehensive study of the decorative solutions for entry spaces in the structure of residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. Previously, O. Lysenko conducted a dissertation study, albeit primarily focused on the territory of Lviv and narrower chronological research limits. Additional information about the architecture of Lviv at the end of the 19th to the first third of the 20th century is available from the works of researchers such as Yu. Biryulov, I. Zhuk, S. Linda. Ivano-Frankivsk’s architectural history was explored by L. Polischuk in her dissertation research. The resort architecture of Truskavets from the 19th to the first half of the 20th century is illuminated in the monographs of Kh. Kharchuk. The residential architecture of Lviv during the Art Deco period was partially studied in the works of A. Bantsekhova, while the architecture of the interwar modernism period became the subject of research by Yu. Bohdanova, I. Yakubovsky, and other scholars from the Lviv Polytechnic National University. However, existing research works do not emphasize the programmatic artistic decoration of entry spaces in residential buildings during the specified period. Most studies are dedicated to the architecture of specific cities rather than individual forms of art, including sculpture, painting, ceramics, metalwork, and more, in the decoration of exteriors and interiors of residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. Certain forms of decorative art in architecture have been examined 16 by B. Hubal, N. Babiy, O. Noha, R. Shmahalo, R. Hrymaliuk, and others. Nevertheless, these researchers did not set out to conduct a comprehensive analysis of entry spaces in residential buildings in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century. This underscores the relevance of the current research. Furthermore, the study of residential architecture in cities such as Lviv, Ivano-Frankivsk, Ternopil, Truskavets, Stryi, Sambir, Drohobych, Kolomyia, and others will contribute to forming a more complete picture of the decorative ornamentation of entry spaces, which was significantly influenced by regional and socio-economic factors. Thus, the chosen research topic is crucial for the development of the history and theory of art. The aim of this work is to identify the artistic features of entry spaces in residential architecture in Eastern Galicia from the late 19th to the first third of the 20th century.

У дисертації комплексно досліджено авторську концепцію Г. Лаутерпахта щодо визнання прав людини у міжнародному праві, та встановлено що науковець брав за основу концепцію природного права. У дисертаційному дослідженні було структуровано, запропоновані Г. Лаутерпахтом права людини, відповідно до концепції трьох поколінь прав людини. Комплексно досліджено проєкт «Міжнародного білля прав людини» Г. Лаутерпахта та зроблено порівняння із положеннями Загальної декларації прав людини 1948 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та інших регіональних міжнародних договорів у сфері визнання прав людини. Проаналізовано проєкт міжнародного механізму захисту прав людини, запропонований Г. Лаутерпахтом та здійснено порівнянняцього механізму Г. Лаутерпахта із механізмами щодо захисту прав людини, які функціонують сьогодні. Висвітлено положення щодо закріплення фундаментальних і невід’ємних прав людини у двох проєктах Міжнародного білля прав людини Г. Лаутерпахта 1945 р. та 1950 р.Досліджено погляди Г. Лаутерпахта щодо міжнародної правосуб’єктності індивіда у контексті визнання прав людини. Проаналізовано позицію вченого доведення міжнародної правосуб’єктності індивіда через міжнародно-правове закріплення прав людини, можливість реалізації прав та обов'язків людини на міжнародному рівні та міжнародну індивідуальну кримінальну відповідальність. Розглянуто ідеї Г. Лаутерпахта щодо необхідності покарання за вчинення воєнних злочинів і проаналізовано його пропозиції щодо встановлення межі відповідальності у разі виконання злочинного наказу та його пропозиції щодо можливих варіантів створення міжнародних судових органів для суду воєнних злочинців.Аргументовано необхідність наділення індивідів можливістю реалізації своїх прав та свобод, або можливістю захищати порушені права, через звернення до міжнародних установ. Така ідея була закріплена науковцем у його проєкті Міжнародного білля прав людини, який передбачав безпосереднє звернення індивідів у разі порушення їх прав.Встановлено, що ключовою ознакою міжнародної правосуб’єктності індивіда є факт її притягнення до міжнародної індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини. Науковець детально описав необхідність призначення покарання за воєнні злочини, які він називає злочинами проти міжнародного права. У дисертації досліджено його пропозицію створення трьох моделей міжнародних судових органів для призначення покарання за вчинення воєнних злочинів, а саме: за допомогою міжнародного кримінального суду, шляхом використання діяльності національних судів держав-переможниць, що розглядатимуть справи про воєнні злочини, або ж через систему міжнародних квазі-судів, які є внутрішніми судами воюючої сторони, склад яких включає не лише громадян цієї держави.^UThe thesis comprehensively examines H. Lauterpacht’s author’s concept of the recognition of human rights in international law and establishes that the scholar was based on the concept of natural law. The thesis study structured the human rights proposed by H. Lauterpacht in accordance with the concept of three generations of human rights. The author comprehensively examines the draft of H. Lauterpacht’s "International Bill of the Rights of Man" and compares it with the provisions of the Universal Declaration of Human Rights of 1948, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, and other regional international treaties in the field of human rights recognition. The author analyzes the draft international mechanism for the protection of human rights proposed by H. Lauterpacht and compares this mechanism with the mechanisms for the protection of human rights that function today. The provisions on the consolidation of fundamental and inalienable human rights in two drafts of the International Bill of the Rights of Man by H. Lauterpacht of 1945 and 1950 are highlighted.The views of H. Lauterpacht on the international legal personality of an individual in the context of the recognition of human rights are studied. The author analyzes the scientist’s position on proving the international legal personality of an individual through the international legal consolidation of human rights, the possibility of realizing human rights and obligations at the international level and international individual criminal responsibility. The author examines H. Lauterpacht’s ideas on the need to punish for committing war crimes and analyzes his proposals for establishing the limits of liability in the case of execution of a criminal order and his proposals on possible options for the establishment of international judicial bodies for the trial of war criminals.It was argued that individuals should be granted a possibility of realization of their rights and freedoms or a possibility of protecting their violated rights through the applying to international institutions. This idea was enshrined by the scientist in his draft International Bill of the Rights of Man, which provided for direct appeal by individuals in case of violation of their rights.It was established that a key feature of an individual’s legal personality is a fact that he or she has been held to international individual criminal responsibility for international crimes. The author describes in detail the need to punish for committing war crimes, which he calls crimes against international law. This thesis examines his proposal to create three models of international judicial bodies for the punishment of war crimes, namely: through the international criminal court, by using the activities of national courts of the victorious states to try war crimes cases, or through a system of international quasi-courts, which are national courts of the belligerent party, whose composition includes not only citizens of that state.