Мета роботи: покращення результатів лікування хворих із парасагітальними менінгіомами шляхом визначення оптимальної хірургічної тактики з урахуванням даних сучасних нейрорадіологічних методів дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на аналізі результатів обстеження та хірургічного лікування 199 хворих віком від 19 до 78 років (медіана ‒ 55 років) із парасагітальними менінгіомами, які перебували у нейрохірургічному відділенні № 2 КП «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова» ДОР» у період 2000-2022 рр. В дисертаційній роботі проаналізовані результати ретроспективного (n = 95) та проспективного (n = 104) досліджень. Критерієм розподілу хворих на дві групи було впровадження диференційованого підходу до вибору хірургічної тактики лікування з урахуванням ангіографічних даних до операції (селективна церебральна ангіографія (ЦАГ) та спіральна комп’ютерно-томографічна ангіографія).Наукова новизна отриманих результатів.1.?З’ясовані топографо – анатомічні особливості ПМ та їх взаємовідносини із ВСС, парасагітальними венами та функціонально важливими зонами головного мозку, що впливають на тактику хірургічного лікування. Встановлені трансформовані шляхи венозного відтоку в залежності від ділянки оклюзії верхнього сагітального синусу парасагітальною менінгіомою: передня, середня та задня третини ВСС.2.?Вперше розроблено і науково обґрунтовано спосіб пластики дефекту верхнього сагітального синусу (ВСС) після видалення парасагітальної менінгіоми (ПМ), яка проросла 1 або 2 стінки ВСС не викликаючи його оклюзію. Вперше розроблено і науково обґрунтовано спосіб пластичного закриття крайового дефекту верхнього сагітального синусу (ВСС), після тотального видалення (градація I за класифікацією Simpson) парасагітальної менінгіоми (ПМ), яка викликає обтурацію ВСС (градація VI за класифікацією Bonnel та Brotchi) із збереженням шляхів колатерального кровотоку.3.?Встановлено, що об’єм інтраопераційної крововтрати при видаленні ПМ пов’язаний з розміром пухлини (rs =0,59, p=0,000 і rs =0,57, p=0,000) та ступенем ураження ВСС за класифікацією M.P. Sindou і J.E. Alvernia VI (rs =0,29, p=0,004 та rs =0,20, p=0,042).4.?За даними кореляційного аналізу встановлено наявність статистично значущого прямо пропорційного зв’язку середньої сили між ступенем інвазії пухлини у ВСС за класифікацією M.P. Sindou і J.E. Alvernia VI та виникненням інтраопераційно набряку мозку (у перший період rs =0,37, р=0,000; у другий період rs =0,30, р=0,002).5.?За даними кореляційного аналізу встановлена статистично значуща обернено пропорційна кореляція між неврологічним рівнем за шкалою Карновського у першу добу після операції, а також при виписці та післяопераційним наростанням набряку мозку, розвитком гематоми у ложі пухлини і венозного інфаркту (від rs =‒0,20, р=0,048 до rs =‒0,47, р=0,000).6.?Доведено, що врахування даних про прохідність ВСС та стан колатерального венозного кровообігу дозволяє уникнути ятрогенного ушкодження функціонально важливих вен, та збільшує радикальність видалення новоутворення зі збереженням/покращенням функціонального стану хворого вже в ранньому післяопераційному періоді та дозволяє покращити віддалені результати лікування.Практичне значення отриманих результатів 1.?Розроблено та впроваджено спосіб пластичного закриття крайового дефекту верхнього сагітального синусу після тотального видалення парасагітальної менінгіоми, яка викликає обтурацію ВСС, із збереженням шляхів колатерального кровотоку (патент України на корисну модель № 146106 (UA) від 20.01.2021р.).2.?Розроблено та впроваджено спосіб пластики дефекту верхнього сагітального синуса (ВСС) після видалення парасагітальної менінгіоми, яка проросла 1 або 2 стінки ВСС, не викликаючи його оклюзії (патент України на корисну модель № 146105 (UA) від 20.01.2021р.).3.?Доведено доцільність визначення імуногістохімічних маркерів Кі67, р53, Her2/neu та Cyclin D1 для прогнозування ризику виникнення рецидивів/подовженого росту парасагітальних менінгіом. 4.?Доведено, що повноцінний аналіз інструментальних методів дослідження головного мозку із використанням опції дослідження судинної системи головного мозку, нейронавігаційної станції (за наявності даних МРТ головного мозку та/або СКТ-ангіографії) та нових мікрохірургічних технік сприяє збільшенню радикальності та малотравматичному видаленню парасагітальної менінгіоми і зменшенню ризику інтраопераційних та післяопераційних ускладнень, що позитивним чином впливає на найближчі та віддалені результати лікування^UObjective: Improve the parasagittal meningioma patients’ treatment outcomes by determining the optimal surgical tactics using advanced neuroradiological study methods. The thesis is based on the analysis of the results of examination and surgical treatment of 199 parasagittal meningioma patients aged 19 to 78 (median, 55) treated in the Neurosurgical Department No. 2, Mechnikov Dnipropetrovsk Regional Clinical Hospital, Dnipropetrovsk Regional Council in 2000–2022. This thesis analyzes the results of retrospective (n = 95) and prospective (n = 104) studies. The criterion for patient stratification into two groups was the introduction of a differentiated approach to the choice of surgical treatment tactics, given the preoperative angiography (selective cerebral angiography (CAG) and helical computed tomographic angiography).Scientific novelty of the results.1.?We identified the topographic and anatomical features of the PMs and their relationship with the SSS, parasagittal veins, and functionally important brain areas, which affect the surgical treatment tactics. We determined the transformed venous outflow pathways depending on the site of occlusion of the superior sagittal sinus by parasagittal meningioma: anterior, middle, and posterior thirds of the SSS.2.?For the first time, a method of plastic surgery for the superior sagittal sinus (SSS) defect following the removal of a parasagittal meningioma (PM) that invaded 1 or 2 walls of the SSS without causing its occlusion was developed and scientifically substantiated. For the first time, a method of plastic closure of the marginal defect of the superior sagittal sinus (SSS) after total removal (Simpson grade I) of a parasagittal meningioma (PM), which causes the SSS obturation (Bonnel and Brotchi grade VI) with preserved collateral blood flow pathways, was developed and scientifically substantiated.3.?It was found that the volume of intraoperative blood loss during the PM removal is associated with the tumor size (rs=0.59, p=0.000, rs=0.57, p=0.000) and the type VI SSS damage as per M.P. Sindou and J.E. Alvernia (rs=0.29, p=0.004, rs=0.20, p=0.042).4.?The correlation analysis demonstrated a statistically significant direct proportion (average significance) between the type VI tumor invasion in the SSS as per M.P. Sindou and J.E. Alvernia and the development of intraoperative cerebral edema (rs=0.37, p=0.000 in the first study period; rs=0.30, p = 0.002 in the second study period).5.?The correlation analysis also demonstrated a statistically significant inverse proportion between the Karnofsky score for neurological condition on the first postoperative day and at discharge and the postoperative growth of cerebral edema, development of hematoma in the tumor bed, and venous infarction (rs=-0.20, p=0.048 vs. rs=-0.47, p=0.000, respectively).6.?It was confirmed that usage of the data on the SSS patency and the condition of collateral venous circulation helps prevent iatrogenic damage to functionally important veins, increases the radicality of tumor removal with preservation/improvement of a patient's functional condition in the early postoperative period, and improves long-term treatment outcomes.Practical significance of the results 1.?A method of plastic closure of marginal defect of the superior sagittal sinus after total removal of parasagittal meningioma that causes the SSS obturation, with preservation of collateral blood flow pathways was developed and implemented (Utility Model Patent of Ukraine No. 146106 (UA) dd Jan. 20, 2021).2.?A method of plastic surgery for the superior sagittal sinus (SSS) defect after the removal of a parasagittal meningioma that invaded 1 or 2 walls of the SSS without causing its occlusion was developed and implemented (Utility Model Patent of Ukraine No. 146105 (UA) dd Jan. 20, 2021).3.?The appropriateness of identifying the immunohistochemical tumor markers, Ki67, p53, Her2/neu, and Cyclin D1, for estimating the risk of recurrence/prolonged growth of parasagittal meningiomas was proved. 4.?It was confirmed that a comprehensive analysis of instrumental brain study methods using the study of the cerebral vascular system, a neuronavigation station (given the availability of brain MRI and/or HCT angiography data), and new microsurgical techniques helps increase the radicality and minimally traumatic removal of parasagittal meningiomas and reducing the risk of intraoperative and postoperative complications, which positively affect the immediate and long-term treatment outcomes

У структурі гінекологічної захворюваності нерідко спостерігається сполучення гіперпроліферативних процесів ендо- та міометрія. До них, насамперед, належать гіперплазія ендометрія (ГЕ), лейоміома матки та аденоміоз. Лейоміома матки – доброякісне моноклональне новоутворення, що утворюються з гладком’язових клітин і фібробластів матки; ГЕ – це патологічна проліферація залоз ендометрія зі збільшенням співвідношення залоз до строми у порівнянні з нормальним проліферативним ендометрієм; аденоміоз – доброякісний стан, що характеризується наявністю ектопічних ендометріальних залоз у підлеглому міометрії. Саме аденоміоз є однією з основних причин хронічних аномальних маткових кровотеч (АМК), що викликає увагу багатьох дослідників. Але в більшості випадків аденоміоз поєднується з такими гіперпроліферативними процесами (ГПП) матки, як міома, поліпи і ГЕ, що зумовлено спільними механізмами розвитку цих естрогензалежних станів, що супроводжуються також хронічним запальним процесом. У переважної кількості жінок в пременопаузі з наявністю супутньої екстрагенітальної патології та метаболічних розладів зростає частота радикального оперативного лікування у зв’язку з коморбідністю при таких захворюваннях.У більшості хворих з поєднаною патологією ендо- і міометрія помічається виражена клінічна симптоматика. До неї можна віднести хронічний тазовий біль, порушення з боку суміжних органів, проблеми з репродуктивною функцією, але найбільш частими симптомами, що супроводжують дану патологію, є АМК. Наслідком АМК у жінок з поєднаною патологією ендо- і міометрія є залізодефіцитна анемія (ЗДА), яка сприяє розвитку трофічних порушень в органах та тканинах, а в силу цього, призводить до погіршення якості життя.За період 2008-2013 рр. захворюваність на розлади менструальної функції у жінок репродуктивного віку збільшилась на 4,5 % (2008 р. - 10,52, 2013 р. - 11,02). Однак, остаточні дані про захворюваність та поширеність ТМК В Україні відсутні. В офіційній статистиці обліковуються загальні дані про порушення менструального циклу, що певною мірою відображають проблему аномальних маткових кровотеч.Через те, що захворювання ендометрія має коморбідний характер, частота радикального оперативного втручання у жінок пременопаузального віку з наявністю супутньої екстрагенітальної патології зростає. Суттєвим фактором ризику ГПП матки, які включають аденоміоз, міому матки і ГЕ, є наявність у жінок метаболічних порушень. Для жінок з доброякісними ГПП матки та метаболічним синдромом (МС) спостерігається збільшення частоти хронічних АМК. В сучасній епідеміологічній ситуації усіх країн світу серед населення характерна висока поширеність МС, частота якого коливається від 10,6 % у Китаї до 24 % у США. Також варто зазначити, що у жінок він спостерігається в 2,4 раза частіше, ніж у чоловіків. ?Досі складною є оцінка фенотипових характеристик гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) у пацієнток в пременопаузі при наявності нестабільного менструального циклу. З урахуванням того, що при ГПЕ можуть мати місце як вогнищеві або дифузні ураження, з різноманітними цитоархітектурними структурними та клітинними відмінностями, діагностика та прогнозування перебігу ГПЕ залишається складним завданням. ?При супутніх гіперпроліферативних захворюваннях міометрія, наприклад, аденоміозі, цитоархітектоніка ендометрія також зазнає змін. Наявність гетеротопічних ендометріальних включень в міометрії з порушенням гістологічної будови міометрія супроводжується гладком’язовою гіперплазією і змінами локального імунітету. Гетеротопії при аденоміозі є похідними базального, а не функціонального шару ендометрія і відповідно гірше реагують на гормональну терапію, ніж гетеротопії при зовнішньому ендометріозі . ?З розширенням молекулярних знань патогенезу, шляхів пов’язаних зі зменшенням прогресування захворювання, таргетна терапія стала найбільш перспективним напрямком досліджень сучасної медицини. Розробки персоналізованих терапевтичних засобів для лікування поєднаної гіперпроліферативної патології ендо- і міометрія вимагає ретельного дослідження молекулярних модуляцій та вивченню морфологічних змін даної патології. Оскільки ГЕ в основному є гормонзалежною патологією з високою експресією ER та/або низькою експресією PgR, вибір життєздатного підходу до розробки нової стратегії лікування захворювання може полягати у вивченні експресії рецепторів до статевих гормонів у пацієнток з поєднаною патологією. Таким чином, існує потреба у розробці диференційованих підходів до ведення і лікування пацієнток з ГПМ з урахуванням клініко-морфологічних особливостей стану ендо-і міометрія, що дозволить зменшити кількість рецидивів АМК, уникнути персистенції та прогресування ГЕ у порівнянні з традиційним лікуванням.^UIn the structure of gynecological morbidity, a combination of hyperproliferative processes of the endo- and myometrium is often observed. Adenomyosis is one of the main causes of chronic abnormal uterine bleeding (ABB), which attracts the attention of many researchers. But in most cases, adenomyosis is combined with hyperproliferative processes (GPP) of the uterus, such as fibroids, polyps and GE, which is due to the common mechanisms of development of these estrogen-dependent conditions, which are also accompanied by a chronic inflammatory process. In the majority of premenopausal women with accompanying extragenital pathology and metabolic disorders, the frequency of radical surgical treatment increases due to comorbidity with such diseases.In most patients with combined endometrial and myometrial pathology, pronounced clinical symptoms are observed. It can include chronic pelvic pain, disorders of adjacent organs, problems with reproductive function, but the most frequent symptoms accompanying this pathology are AMC. The consequence of AMC in women with combined endometrial and myometrial pathology is iron deficiency anemia (IDA), which contributes to the development of trophic disorders in organs and tissues, and because of this, leads to a deterioration in the quality of life. Official statistics record general data on menstrual cycle disorders, which to some extent reflect the problem of abnormal uterine bleeding. Due to the fact that the disease of the endometrium has a comorbid nature, the frequency of radical surgical intervention in women of premenopausal age with the presence of concomitant extragenital pathology is increasing. A significant risk factor for uterine GPP, which includes adenomyosis, uterine myoma, and GE, is the presence of metabolic disorders in women.For women with benign uterine GPP and metabolic syndrome (MS), there is an increase in the frequency of chronic AMC. In the modern epidemiological situation of all countries of the world, the high prevalence of MS among the population is characteristic, the frequency of which ranges from 10.6% in China to 24% in the USA. It is also worth noting that it is observed 2.4 times more often in women than in men. It is still difficult to assess the phenotypic characteristics of endometrial hyperplastic processes (HPE) in premenopausal patients with an unstable menstrual cycle. Taking into account the fact that HPE can occur as focal or diffuse lesions, with various cytoarchitectural structural and cellular differences, the diagnosis and prognosis of the course of HPE remains a difficult task. With accompanying hyperproliferative diseases of the myometrium, for example, adenomyosis, the cytoarchitectonics of the endometrium also undergoes changes. Heterotopias in adenomyosis are derived from the basal, not functional, layer of the endometrium and, accordingly, respond worse to hormonal therapy than heterotopias in external endometriosis. With the expansion of molecular knowledge of pathogenesis, pathways associated with reducing the progression of the disease, targeted therapy has become the most promising direction of research in modern medicine. The development of personalized therapeutic agents for the treatment of the combined hyperproliferative pathology of the endo- and myometrium requires a thorough study of molecular modulations and the study of morphological changes in this pathology. Since GE is mainly a hormone-dependent pathology with high expression of ER and/or low expression of PgR, a viable approach to develop a new strategy for the treatment of the disease may be to study the expression of receptors for sex hormones in patients with the combined pathology. Thus, there is a need to develop differentiated approaches to the management and treatment of patients with HPM, taking into account the clinical and morphological characteristics of the state of the endo- and myometrium, which will allow to reduce the number of recurrences of AMC, avoid the persistence and progression of GE in comparison with traditional treatment.

Доведено, що медико-організаційними чинниками ризику переродження ПРЗШ в ЗНШ є не звертання до лікарів, в першу чергу первинної медичної допомоги (ПМД), з приводу захворювання (6,83; 2,71-17,25), скринінгів (3,76; 1,75-8,09), динамічного спостереження (OR=29,18; 95%CI=11,60-73,40), низька прихильність до медикаментозного лікування та дієти (4,73; 2,15-10,40).Узагальнені результати попередніх етапів дослідження дали змогу на шостому, заключному, етапі за допомогою методів системного підходу і системного аналізу, бібліосемантичного та моделювання науково обґрунтувати і розробити функціонально-організаційну модель удосконалення профілактики ЗНШ, основними інноваційними елементами якої стали: алгоритм ранньої діагностики і профілактики негативних наслідків ЗНШ на рівні ПМД, пам’ятка для лікаря ПМД щодо моніторингу чинників ризику і предикторів малігнізації передракових захворювань шлунку, виділення групи динамічного спостереження внаслідок підвищеного ризику переродження передракових в онкологічні захворювання шлунку. Ефективність запропонованих нововведень підтверджена позитивними висновками незалежних експертів з числа науковців, що дозволяє рекомендувати її для впровадження у практику закладів охорони здоров’я України.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:?системно представлені проблемні питання організації профілактики ЗНШ на сучасному етапі соціально-економічного розвитку, трансформації систем громадського здоров’я та охорони здоров’я України; з’ясовані регіональні і загальноукраїнські особливості п’ятнадцятирічної динаміки показників захворюваності, смертності та вчасності виявлення ЗНШ; виявлені екзо- та ендогенні чинники ризику і предиктори малігнізації передракових захворювань шлунку; обґрунтовано та розроблено функціонально-організаційну модель удосконалення профілактики злоякісних новоутворень шлунку, доведено її прогностичну ефективність. ?Удосконалено: науково-методичний підхід до розподілу функцій між лікарями первинної та спеціалізованої медичної допомоги у частині ранньої діагностики і профілактики негативних наслідків ЗНШ; методику формування групи підвищеного ризику ЗНШ з числа хворих на передракові захворювання шлунку.Набув подальшого розвитку інтегральний підхід до організації профілактики ЗНШ на рівні первинної медичної допомоги.Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали підставою для: розробки алгоритму ранньої діагностики та профілактики негативних наслідків ЗНШ на рівні ПМД; створення пам’ятки для лікаря ПМД щодо моніторингу чинників ризику і предикторів малігнізації передракових захворювань шлунку; формування комплексу рекомендацій щодо первинної, вторинної і третинної профілактики ЗНШ, який базується на пріоритетній ролі лікарів ПМД, конкордантності їх дій з лікарями спеціалізованої медичної допомоги та координації зусиль інших зацікавлених сторін; рекомендації удосконалення освітніх програм підготовки лікарів на до- та післядипломному рівні. Ключові слова: злоякісні новоутворення, злоякісні новоутворення шлунку, передракові захворювання шлунку, захворюваність, смертність, виживаність, чинники ризику малігнізації, профілактика, рання діагностика, первинна медична допомога, спеціалізована медична допомога, онкологічна допомога, організація охорони здоров’я, громадське здоров’я, система управління. Галузь- Медицина.^UIt has been proven that the medical and organizational risk factors of the transformation GPD into GC are not consulting primary medical care (PMC) physician about the disease (6.83; 2.71-17.25), screenings (3.76; 1.75-8.09), follow-up monitoring (OR=29.18; 95%CI=11.60-73.40), low compliance to drug treatment and diet (4.73; 2.15-10, 40).5-80%).The generalized results of the previous stages of the research made it possible to scientifically substantiate and develop a functional-organizational model of an improving the prevention of gastric cancer on the last, sixth, stage. Methods of system approach and system analysis, bibliosemantic and modeling were used. The main innovative elements of the model are: an algorithm for early diagnosis and prevention of the negative consequences of GC at the PMC level, a note for PMC physicians on monitoring risk factors and predictors of GPD malignancy, selection of a follow-up monitoring group due to the high risk of transformation GPD into GC. The effectiveness of the proposed innovations is confirmed by the positive conclusions of independent highly experienced experts, allowing recommending it for practical implementation in Ukrainian healthcare facilities.Scientific novelty. The thesis results are the first to: problematic issues of the GC prevention organization at the current stage of socio-economic development, transformation of public health and health care systems of Ukraine are systemically presented; regional and Ukrainian features of the fifteen-year trends of GC morbidity, mortality and timeliness of detection are clarified; risk factors and predictors of GPD malignancy were identified; a functional-organizational model of an improving the prevention of gastric cancer was substantiated and developed.There were improved: a scientific and methodological approach to the distribution of functions between primary and specialized medical care doctors in terms of early diagnosis and prevention of the negative consequences of GC; method of formation the high risk of GC group among patients with GPD. An integrated approach to the GC prevention organization at the primary medical care level is further developed.Practical significance of the thesis results derive from the fact that they are the basis for: development of an algorithm for early diagnosis and prevention of the negative consequences of GC at the PMC level; creation of a note for PMC physicians on monitoring risk factors and predictors of GPD malignancy; formation of a set of recommendations for primary, secondary and tertiary prevention of GC, which is based on the priority role of PMC physicians, concordance of their actions with specialized medical care doctors and coordination of efforts with other stakeholders; recommendations for improving curricula for training doctors at the graduate and post-graduate level. Key words: malignant tumors, gastric cancer, gastric precancerous diseases, morbidity, mortality, survival, malignancy risk factors, prevention, early detection, primary medical care, specialized medical care, oncological care, health care management, public health, management system. Branch-Medicine.

Дисертаційну роботу присвячено розробці алгоритму хірургічного лікування пацієнтів з локалізованим раком нирки та оцінці запропонованого способу у порівнянні зі стандартним підходом.Представлено наукове обґрунтування та практичне розв’язання актуального завдання сучасної онкоурології — підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнтів з локалізованим нирково-клітинним раком шляхом застосування розробленого алгоритму, який включає передопераційну КТ-візуалізацію ангіоархітектоніки, селективну емболізацію судини в зоні пухлини, ретроперитонеоскопічну резекцію нирки без ішемії з визначенням меж резекції за допомогою інтраопераційної флуоресцентної візуалізації в режимі інфрачервоної ділянки спектра. Мета дослідження —підвищення ефективності органозберігаючого хірургічного лікування локалізованого раку нирки з використанням суперселективної емболізації судин нирки у комбінації з інтраопераційною флуоресцентною візуалізацією, з урахуванням судинної анатомії нирки та її співвідношення з пухлиною для оптимізації хірургічного підходу. Клінічне проспективне порівняльне (контрольоване) одноцентрове зрізове дослідження проведено за участю 65 пацієнтів з локалізованим НКР (Т1-2вN0M0), на базі Комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпровської обласної ради» (КП «ДОКОД» ДОР») з 2018 по 2020 рр.Аналіз результатів, а саме — термінів знаходження в стаціонарі, часу повної реабілітації, об’єму медикаментозної післяопераційної терапії, тривалості та інтенсивності больового синдрому, післяопераційного косметичного ефекту свідчать що у основній групі, тобто у пацієнтів з локальними злоякісними новоутвореннями нирок, яким було виконано передопераційну емболізацію з подальшою ретроперитонеоскопічною резекцією, ці показники були більш сприятливими ніж у пацієнтів з групи порівняння, яким було виконано «відкриту» резекцію нирки. Це може бути обумовленим більшим обсягом хірургічної травми, часом знаходження в стаціонарі, тривалішою реабілітацією та гіршим косметичним ефектом у порівнянні з ендоскопічною резекцією. Крім того у пацієнтів після проведеної ретроперітонеоскопічної резекції практично відсутня можливість виникнення троакарних кил у порівнянні із лапароскопічною технікою, що суттєво впливає на якість подальшого життя.Показники якості життя у пацієнтів основної групи та групи порівняння, яким було виконано лапароскопічну резекцію нирки, були співвідносні на всіх термінах проведеного опитування.^UThe dissertation is dedicated to the development of an algorithm for the surgical treatment of patients with localized kidney cancer and the evaluation of the proposed method in comparison to the standard approach.The scientific substantiation and practical solution of the urgent task of modern oncourology is improving the effectiveness of surgical treatment of patients with localized renal cell carcinoma by applying the developed algorithm is presented. The algorithm includes preoperative CT visualization of angioarchitectonics, selective embolization of the vessel in the tumor zone, retroperitoneoscopic resection of the kidney without ischemia with the definition of resection boundaries using intraoperative fluorescence imaging in the infrared spectrum.The aim of the study is to improve the effectiveness of organ-sparing surgical treatment of localized kidney cancer using superselective embolization of renal vessels in combination with intraoperative fluorescence imaging, taking into account the vascular anatomy of the kidney and its relationship with the tumor to optimize the surgical approachA clinical prospective comparative (controlled) single-center cross-sectional study was conducted with the participation of 65 patients with localized NSCLC (Т1-2bN0M0), on the basis of the Municipal Enterprise "Dnipro Regional Clinical Oncology Dispensary" of the Dnipro Regional Council" from 2018 to 2020.The analysis of the results, namely, the length of hospital stay, the time of complete rehabilitation, the amount of postoperative drug therapy, the duration and intensity of pain, and the postoperative cosmetic effect, showed that in the main group i.e., patients with localized renal malignancies who underwent preoperative embolization followed by retroperitoneoscopic resection, these indicators were more favorable in patients from the comparison group who underwent "open" kidney resection. This may be due to a greater amount of surgical trauma, hospitalization time, longer rehabilitation, and worse cosmetic effect compared to endoscopic resection. In addition, the risk of trocar hernias in patients after retroperitoneoscopic resection is much lower compared to laparoscopic technique, which significantly affects the quality of further life.The quality of life indicators in patients of the main group and the comparison group who underwent laparoscopic partial nephrectomy were comparable at all periods of the survey.

Ушкодження магістральних нервових стовбурів є однією з провідних причин інвалідизації людей працездатного віку (Huckhagel et al., 2018; Palispis & Gupta, 2017), що зустрічається у більше мільйона людей щорічно (Li, C. et al., 2021; Qian, Y. et al., 2021; Цимбалюк 2022). В перерахунку на 100 000 частота вказаної патології складає 13-20 випадків та захворюваність має тенденцію до збільшення (Das, K. K. et al., 2019). Не дивлячись на значний прогрес в лікуванні вказаної патології, типовими наслідками травм периферичних нервів є моторні та сенсорні розлади, хронічний больовий синдром (Modrak, M. et al., 2020; Li, C. et al., 2021), які, загалом, стають причиною інвалідності та стійкої втрати працездатності молодого населення та приводять до значних прямих та супутніх фінансових витрат. Узагальнені уявлення про регенерацію нервів, що склалися на цей час, можна представити наступним чином. Регенераційна неврома утворюється на місті ушкодження периферичного нерву в результаті активації резидентних клітин його тканин, а також міграції з крові лейкоцитів та мезенхімальних стовбурових клітин. Отже, клітини, що приймають участь у формуванні регенерату можна поділити на гематогенні клітини запальної інфільтрації, мезенхімальні (резидентні та нерезидентні клітини попередники, фібробласти) та нейральні (нейролемоцити). Безпосередньо у новоутворенні зруйнованої ділянки нерву будуть приймати участь мезенхімальні і нейральні клітини, що буде створювати умови для оптимальної невротизації периферичного відрізку нерву. Мезенхімальний компонент невроми (молода регенеруюча сполучна тканина з кровоносними судинами) виповнює тканинний дефект, що утворився після травми, і стає субстратом, по якому мають можливість мігрувати репаративні нейролемоцити (Suzuki, T. et al., 2023). Причому, нейролемоцити формують шляхи для проростання осьових циліндрів (Min, Q. et al., 2021). На більш пізніх етапах формування сполучнотканинних волокон у невромі, особливо у випадках надмірного, або затримки міграції нейролемоцитів, ці фактори стають негативним по відношенню до проростання осьових циліндрів і відновлення функції пошкодженого нерву. Тобто, кооперативні взаємовідносини мезенхімальних і нейральних елементів на початку регенерації нерву з часом набувають ознак конкурентних, та, при дисбалансі, можуть погіршити її результати. В сучасній медицині для відновлення різноманітних ушкоджень нервової системи широке застосування та визнання отримали стовбурові клітини, що забезпечило покращення лікування багатьох малокурабельних патологій (Atala et al., 2018; Matsuda et al., 2018; Sullivan et al., 2016). Позитивний ефект стовбурових клітин на відновлювальні процеси реалізується за рахунок декількох механізмів: це диференціювання стовбурових клітин у органоспецифічні клітини ураженого органу (Ching et al., 2018; Zheng et al., 2018; Weston et al., 2018), продукція біологічно активних речовин (Cunningham et al., 2018; Millán-Rivero et al., 2018), імуносупресія та пригнічення запалення (Antonios et al., 2018; McGrath et al., 2018).^UThe peripheral nerve injury is one of the leading causes of disability in working-age individuals (Huckhagel et al., 2018; Palispis & Gupta, 2017), affecting more than a million people annually (Li, C. et al., 2021; Qian, Y. et al., 2021; Tsymbaliuk, 2022). When recalculated per 100,000, the frequency of this pathology is reported to be 13-20 cases, and the incidence tends to increase (Das, K. K. et al., 2019). Despite significant progress in treating this pathology, typical consequences of peripheral nerve injuries include motor and sensory disorders, chronic pain syndrome (Modrak, M. et al., 2020; Li, C. et al., 2021), which generally lead to disability and persistent loss of productivity in the young people, resulting in substantial direct and indirect financial costs. A summary of current concepts regarding nerve regeneration can be presented as follows. Regenerative neuroma forms at the site of peripheral nerve damage as a result of the activation of resident tissue cells and the migration of leukocytes and mesenchymal stem cells from the blood. Thus, cells participating in the formation of the regenerates can be divided into hematogenous cells of inflammatory infiltration, mesenchymal (resident and non-resident precursor cells, fibroblasts), and neural (neurolemocytes). Directly in the newly formed area of the nerve, mesenchymal and neural cells will participate, creating conditions for optimal peripheral nerve neurotization. The mesenchymal component of the neuroma (young regenerating connective tissue with blood vessels) initially fills the tissue defect caused by trauma and becomes a substrate for the migration of reparative neurolemocytes (Suzuki, T. et al., 2023). Neurolemocytes, in turn, create pathways for the axonal growth (Min, Q. et al., 2021). In the later stages of connective tissue fiber formation in the neuroma, especially in cases of excessive or delayed migration of neurolemocytes, these factors become negative for the axonal growth and the restoration of the damaged nerve's function. In other words, the cooperative interactions between mesenchymal and neural elements at the beginning of nerve regeneration eventually acquire characteristics of competition, and an imbalance in these interactions may worsen the outcomes. In modern medicine, stem cells have gained widespread application and recognition for the restoration of various damages to the nervous system, leading to improvements in the treatment of many challenging pathologies (Atala et al., 2018; Matsuda et al., 2018; Sullivan et al., 2016). The positive effect of stem cells on regenerative processes is realized through several mechanisms: differentiation of stem cells into organ-specific cells of the affected organ (Ching et al., 2018; Zheng et al., 2018; Weston et al., 2018), production of biologically active substances (Cunningham et al., 2018; Millán-Rivero et al., 2018), immunosuppression, and inflammation inhibition (Antonios et al., 2018; McGrath et al., 2018).

Дисертаційна робота присвячена вивченню діагностичних можливостей інвазивних та неінвазивних методів діагностики раку легень та пошуку оптимального алгоритму їх застосування. Основною метою дисертаційної роботи є оптимізувати та удосконалити діагностику та лікування раку легень через впровадження широкого використання шийної медіастиноскопії та створити алгоритм її оптимального застосування.Актуальність теми дослідження зумовлена щорічним зростанням показника захворюваності та смертності хворих на рак легень. Щорічно у світі реєструється орієнтовно 1,6 млн нових випадків. Рак легень залишається основною причиною онкологічної летальності населення. Важливе значення в подоланні цієї патології має рання діагностика, яка дає змогу завчасно та персоналізовано розпочати лікування. Для діагностування раку легень використовують неінвазивні та інвазивні методи діагностики. До основних неінвазивних методів належать: комп’ютерна томографія, позитронно-емісійна комп’ютерна томографія, які дають можливість встановити наявність, поширеність та локалізацію процесу. Ці методи застосовуються на першому етапі діагностичного пошуку та дають змогу визначитися з інвазивним методом, який проводиться для морфологічної верифікації. Серед інвазивних методів розрізняють трансбронхіальну голкову аспірацію під контролем ендобронхіального УЗД, шийну медіастиноскопію, торакоскопію та відкриту біопсію. Оскільки для діагностики та оптимального вибору тактики лікування раку легень важливе правильне оцінення медіастинальних лімфатичних вузлів, то відкритим залишається питання удосконалення діагностики ураження лімфовузлів, що лежить в основі стадіювання, лікування та прогнозування раку легень.У дослідження включено 112 хворих на рак легень віком 19–81 рік. З отриманих результатів виявлено, що в 69 пацієнтів (61,6%) зі 112 виявлено новоутворення в правій легені, а в 43 пацієнтів (38,4%) новоутворення локалізувалося в лівій легені. Середній вік пацієнтів із раком легень становив 60,5±9,5 роки. Залежно від методів діагностики всіх хворих розділили на пʼять груп: І група – 112 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень застосовували комп’ютерну томографію; II група – 27 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень застосовували позитронно-емісійну комп’ютерну томографію; III група – 23 пацієнти, яким під час діагностики раку легень застосовували трансбронхіальну голкову аспірацію під контролем ендобронхіального УЗД; IV група – 89 пацієнтів, яким під час діагностики раку легень та дослідження медіастинальних лімфовузлів застосовували метод шийну медіастиноскопію; V група – 33 пацієнти, яким медіастинальні лімфовузли видаляли інтраопераційно, а попередньо виконувалася шийна медіастиноскопія або трансбронхіальна голкова аспірація під контролем ендобронхіального УЗД.^UThe dissertation studies the diagnostic capabilities of invasive and non-invasive methods for lung cancer diagnosis, searching for the optimalalgorithm of their use. The study aims to improve the diagnosis and treatment of lung cancer by widespread use of cervical mediastinoscopy, introducing its optimal application algorithm.The relevance of the research topic is driven by the annual increase in the incidence and mortality rates of lung cancer patients. Every year, approximately1.6?million new cases are registered worldwide. Lung cancer continues to be the leading cause of oncological mortality. Early diagnosis plays a crucial role in management of this pathology, as it allows for timely and personalized treatment onset. In the diagnosis of lung cancer, both non-invasive and invasive diagnostic methods are used. Among the main non-invasive methods are computed tomography and positron emission tomography, which allow for the detection, as well as estimating the spread and localization of the pathology. These methods are applied in the initial stage of diagnostic screening, and help determine the invasive methods, performed with morphological verification purposes. Among the used invasive methods are transbronchial needle aspiration, cervical mediastinoscopy, thoracoscopy, and open biopsy. Since the correct assessment of mediastinal lymph nodes is crucial in the diagnosis and choice of treatment strategies for lung cancer, there is an ongoing need for improved diagnosis of lymph node involvement, which determines staging, treatment, and prognosis of lung cancer.The study included 112 lung cancer patients ranging in age from 19 to 81 years old. From the obtained results, it was found that out of the 112 patients, 69 (61.6%) had tumors in the right lung, while 43 (38.4%) had tumors in the left lung. The average age of the lung cancer patients was 60.5 ± 9.5 years. Depending on the applied diagnostic methods, all patients were divided into five groups:Group I - 112 patients who underwent computed tomography during the diagnosis of lung cancer;Group II - 27 patients who underwent positron emission tomography during the diagnosis of lung cancer;Group III - 23 patients who underwent transbronchial needle aspiration under endobronchial ultrasound during the diagnosis of lung cancer;Group IV - 89 patients who underwent cervical mediastinoscopy during the diagnosis of lung cancer and examination of mediastinal lymph nodes;Group V - 33 patients who had mediastinal lymph nodes removed intraoperatively, preceded by either cervical mediastinoscopy or transbronchial needle aspiration under endobronchial ultrasound.

На сучасному етапі розвитку медичної науки злоякісні пухлини різної локалізації та гемобластози являють собою одну з найскладніших медико-соціальних проблем охорони здоров’я і відносяться до групи соціальнозначущих захворювань, оскільки впливають на інвалідизацію та смертність осіб працездатного віку в багатьох країнах. Серед пухлин відокремлених локалізацій відзначають помітний ріст захворюваності на рак слизової оболонки порожнини рота і ротоглотки. Наявні дані свідчать про зростання відсотку виживання онкологічних та онкогематологічних пацієнтів у світі, що підтверджує зниження частоти рецидивів пухлин та збільшення середньоїтривалості їх життя, такі позитивні зміни пов’язують із появою нових підходів і методів лікування, оптимізацією програм хіміотерапевтичного лікування та застосування конформної променевої терапії. В сучасній клінічній онкології можна відзначити тенденцію до посилення агресивності протипухлинного лікування, зокрема одночасна хіміо-променева терапія супроводжується тимчасовими або постійними патологічними змінами навколишніх і віддалених здорових тканин; частота виникнення супутніх ускладнень спеціалізованого лікування, таких як інфекційні, геморагічні, деструктивні, виразкові та некротичні зміни слизових оболонок (мукозити), в тому числі і в порожнині рота, досягає 98,00%. Ускладнення можуть обтяжувати стан пацієнта, несвоєчасна і нераціональна корекція ускладнень може призвести до припинення спеціального лікування, зміни схеми ефективної терапії, що в подальшому може нівелювати лікувальний ефект та погіршити прогноз лікування злоякісного новоутворення.Метою дослідження визначено вдосконалення лікування стоматологічних захворювань у пацієнтів із онкологічними захворюваннямишляхом розробки і клініко-лабораторного обґрунтування алгоритму стоматологічної санації перед комплексною протипухлинною терапією та профілактичного лікування.Завдання дослідження:1. Провести рестроспективний аналіз роботи спеціалізованого закладу охорони здоров’я за період 2014–2018 рр. в розрізі досвіду лікування новоутворень ділянки «голова-шия».2. Дослідити стоматологічний статус в пацієнтів спеціалізованого закладу охорони здоров’я, які отримують комплексну протипухлинну терапію.3. Встановити зміни ротової мікробіоти, показників місцевого імунітету та виникнення вторинних змін СОПР під час протипухлинного лікування.4. Дослідити ефективність місцевого знеболення тканин ЩЛД та особливості психологічного стану у пацієнтів із гострим стоматогеннимбольовим синдромом за наявності супутньої онкопатології.5. Розробити і апробувати в клініці схему премедикації при знеболенні стоматологічних маніпуляцій у пацієнтів з онкопатологією.6. Обґрунтувати та оцінити ефективність алгоритму стоматологічної санації та превентивного лікування пацієнтів з онкопатологією передкомплексним протипухлинним лікуванням.Виконання поставлених завдань дослідження передбачало застосування наступного набору методів дослідження: загальноклінічні (огляд, пальпація, зондування, перкусія); бактеріологічні, імунологічні, фізіологічні, рентгенологічні, соціологічний, бібліографічний, ретроспективного аналізу, порівняльного аналізу, статистичні. Комплексним клініко-лабораторним, порівняльним і ретроспективним дослідженнями було обґрунтовано і доведено ефективність алгоритму стоматологічної санації пацієнтів із онкологічними захворюваннями перед комплексною протипухлинною терапією, чим було вдосконалено методи профілактики і лікування стоматологічних захворювань у таких пацієнтів протягом комплексної терапії.^UAt the present stage of development of medical science malignant tumors of various localizations and hemoblastosis are one of the most complex medical and social health problems and belong to the group of socially significant diseases, as they affect the disability and mortality of people of working age in many countries. Among tumors of isolated localizations there is a marked increase in the incidence of cancer of the mucous membrane of the mouth and oro-pharynx. Available data indicate an increase in the survival rate of cancer and onco-hematological patients in the world which confirms a decrease in the recurrence of tumors and increase patients` average life expectancy, such positive changes are associated with the emergence of new approaches and treatments, optimization of chemotherapy and conformal radiation therapy. In modern clinical oncology there is a tendency to increase the aggressiveness of antitumor treatment, in particular concomitant chemoradiation therapy is accompanied by temporary or permanent pathological changes in surrounding and distant healthy tissues; the incidence of concomitant complications of specialized treatment, such as infectious, hemorrhagic, destructive, ulcerative and necrotic changes of mucous membranes (mucositis), including in the oral cavity reaches 98. 00%. Complications may aggravate the patient's condition.Untimely and irrational correction of complications may lead to discontinuation of special treatment, changing the scheme of effective therapy which can further offset the therapeutic effect and worsen the prognosis of treatment for patients with malignant neoplasms.The aim of the study was to improve the treatment of dental diseases among patients with oncopathology by developing and clinical-laboratory substantiation of the algorithm of dental rehabilitation before complex antitumor therapy and preventive treatment. Objectives of the study:1. To conduct a retrospective analysis of the work of a specialized health care institution for the period 2014-2018 in of experience in "head and neck" tumors treatment.2. To investigate the dental status of patients receiving complex antitumor therapy at specialized health care institution.3. To establish changes in oral microbiota, indicators of local immunity and the occurrence of secondary changes in oral mucosa during antitumor treatment.4. To investigate the effectiveness of local anesthesia of the tissues of maxillofacial area and the peculiarities of psychological state among patients with acute stomatogenic pain in the presence of concomitant oncopathology.5. To develop and test in the clinical a scheme of premedication for anesthesia of dental manipulations among patients with oncopathology.6. To develop, comprehensively substantiate and evaluate the effectiveness of the algorithm of dental sanitation and preventive treatment of patients with oncopathology before complex antitumor treatment.The implementation of the objectives of the study involved the use of the following set of modern research methods: general clinical (examination, palpation, probing, percussion), bacteriological, immunological, physiological, radiological, sociological, bibliographic, retrospective analysis, comparative analysis and statistical

Метою даної роботи було підвищення ефективності лікування хворих на себорейний кератоз шляхом використання комплексної індивідуалізованої топічної терапії кератолітиком, ретиноїдом та окисником з урахуванням клінічних, інструментальних (дерматоскопічних, ультразвукових), морфологічних та імуногістохімічних особливостей. Результати проведеного дослідження базуються на даних, отриманих під час комплексної дерматологічної оцінки та динамічного спостереження за 90 пацієнтами із себорейним кератозом. З них 60 осіб/кератом основної групи у вигляді лікування новоутворення застосовували наступну топічну схему: на першому етапі застосовували гель ретиноїду адапалену двічі на добу протягом 2 тижнів, додатково призначали 5 % саліцилову мазь двічі на тиждень, 1 раз увечері (замість гелю адапалену). По завершенні даного етапу, було рекомендовано застосування 30 % розчину перекису водню 1 раз на добу протягом 5-10 днів з експозицією нанесення окисника в 1 хвилину. Група порівняння була представлена 30 пацієнтами, у яких кератоми було видалено інвазивно, шляхом електрокоагуляції. Контрольна група складалася із 30 практично здорових осіб. Уточнено дані стосовно значущості впливу активної інсоляції тривалістю більше 2 тижнів на рік, відсутності фотозахисту та фототипу шкіри на розвиток множинних кератом.Подальшого розвитку набули сучасні уявлення про роль порушень проліферації та термінального диференціювання кератиноцитів в механізмі розвитку СК, шляхом визначення рівнів експресії імуногістохімічних маркерів Кі-67 та каспази-14. Встановлено пригнічення проліферації та підвищення активності термінального диференціювання, що обумовлює вектори вибору препаратів для терапії новоутворень.З'ясовано роль дерматоскопічних патернів та УЗД для різних клінічних варіантів та гістологічних типів СК.Вдосконалено та впроваджено в практичну охорону здоров’я показання та метод комплексного комбінованого зовнішнього лікування себорейного кератозу із застосуванням топічного ретиноїду адапалену, кератолітику 5% саліцилової мазі та окиснику 30% розчину перекису водню, дана оцінка його ефективності. Акцентовано увагу на тригерні фактори, що сприяють формуванню себорейного кератозу, доповнено та уточнено механізми його розвитку.Розроблено і впроваджено в практичну охорону здоров'я метод терапії у вигляді топічної комбінованої схеми лікування себорейного кератозу із застосуванням ретиноїду, кератолітику та окиснику, яка представлена алгоритмом призначення препаратів із ефективним, безпечним профілем та мінімальними/відсутніми естетично неприйнятними змінами на шкірі після її застосування (патент на корисну модель № №142103 (2020 р.).Запропонована комплексна схема комбінованого топічного лікування себорейного кератозу впроваджена в Дерматологічному центрі Університетської клініки Запорізького державного медичного університету, амбулаторній дерматологічній практиці Запорізької міської лікарні №7, Хмельницькому обласному дерматовенерологічний центрі, дерматовенерологічному відділенні Дніпропетровського обласного центру соціально значущих хвороб, дерматовенерологічному відділенні Запорізької обласної інфекційної клінічної лікарні. Теоретичні положення дослідження і практичні рекомендації впроваджено у практику навчання студентів Запорізького державного медичного університету кафедри дерматовенерології та косметології з курсом дерматовенерології і естетичної медицини ФПО, кафедри шкірних та венеричних хвороб Дніпровського державного медичного університету, кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, що підтверджують акти впровадження.^UThis work aimed to increase the effectiveness of treatment of patients with seborrheic keratosis by using complex individualized topical therapy with a keratolytic, retinoid, and oxidant, taking into account clinical, instrumental (dermatoscopic, ultrasound), morphological, and immunohistochemical features.The results of the conducted research are based on data obtained during a comprehensive dermatological evaluation and dynamic observation of 90 patients with seborrheic keratosis. Of these, 60 people/lesions of keratosis in the main group used the following topical regimen as a treatment for the neoplasm: at the first stage, retinoid adapalene gel was applied twice a day for 2 weeks, and 5% salicylic ointment was additionally prescribed twice a week, once in the evening (instead of adapalene gel). Upon completion of this stage, it was recommended to use a 30% solution of hydrogen peroxide once a day for 5-10 days with exposure to the application of the oxidant for 1 minute. The comparison group was represented by 30 patients in whom lesions were removed invasively. The control group consisted of 30 practically healthy people.The data on the significance of the influence of active insolation lasting more than 2 weeks per year, lack of photoprotection and skin phototype on the development of multiple keratosis have been clarified.Modern ideas about the role of proliferation disorders and terminal differentiation of keratinocytes in the mechanism of seborrheic keratosis gained further development by determining the expression levels of immunohistochemical markers Ki-67 and caspase-14. Suppression of proliferation and increase in the activity of terminal differentiation was established, which determines the vectors for the selection of drugs for the therapy of neoplasms.The role of dermatoscopic patterns and ultrasound for different clinical variants and histological types of seborrheic keratosis has been clarified.The indications and method of complex combined treatment of seborrheic keratosis using topical retinoid adapalene, keratolytic 5% salicylic ointment and oxidizing agent 30% hydrogen peroxide solution have been improved and implemented in practical health care, and its effectiveness is evaluated.Attention is focused on the trigger factors contributing to the formation of seborrheic keratosis, the mechanisms of its development are supplemented and clarified.A method of therapy in the form of a topical combined treatment scheme for seborrheic keratosis using a retinoid, keratolytic, and oxidant was developed and implemented in practical health care, which is represented by an algorithm for prescribing drugs with an effective, safe profile and minimal/absent aesthetically unacceptable changes on the skin after its use (patent № 142103 (2020).The proposed complex scheme of combined topical treatment of seborrheic keratosis is implemented in the Dermatology Center of the University Clinic of the Zaporizhia State Medical University, the outpatient dermatology practice of Zaporizhia City Hospital № 7, the Khmelnytskyi Regional Dermato-Venereological Center, the Dermato-Venereological Department of the Dnipro Regional Center of Socially Significant Diseases, the Dermato-Venereological Department of the Zaporizhia Regional Infectious Diseases Clinical Hospital. The theoretical provisions of the research and practical recommendations have been implemented in the practice of teaching students of the Department of Dermatovenerology and Cosmetology with the Course of Aesthetic Medicine of FPE Zaporizhzhia State Medical University, the Department of Skin and Venereal Diseases of the Dnipro State Medical University, the Department of Dermatovenereology of the Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, which are confirmed by the acts of implementation.

У роботі представлено аналіз науково-теоретичних концепцій і підходів до вивчення проблеми монетарної поведінки студентів, визначено та описано її компоненти, психологічну типологію та регулятивні чинники становлення. Визначено наукову новизну та теоретичну значущість наукової праці, які полягають у тому, що: Уперше: - показано специфіку психологічного благополуччя та особистісної зрілості студентів в залежності від типу монетарної поведінки особистості; - визначено регулятивні предиктори монетарної поведінки студентів; - виявлено компоненти монетарної поведінки студентів, серед яких «переоцінення значення та занепокоєність грошима», «інструментальна монетарна мотивація», «монетарна мотивація самоствердження», «монетарне відчуження» та «монетарна мотивація збагачення»; розширено уявлення про: - саморегуляцію монетарної поведінки особистості як психологічне новоутворення студентського віку; - типологічні особливості монетарної поведінки студентів; дістали подальшого розвитку: - засоби психологічного супроводу оптимізації монетарної поведінки студентів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що у створенні розвивальної програми із оптимізації монетарної поведінки студентів, ефективність якої доведено і яку можна застосовувати у діяльності її психологічної служби вищої школи. Основні положення роботи й отримані у дисертаційному дослідженні результати можуть бути використані у ході професійної підготовки та підвищення професійного рівня практичних психологів при викладанні навчальних курсів «Загальна психологія», «Вікова психологія», «Основи психологічного консультування», «Психодіагностика».^UThe work presents an analysis of scientific and theoretical concepts and approaches to the study of the problem of monetary behavior of students, defined and described its components, psychological typology and regulatory factors of formation. The scientific novelty and theoretical significance of scientific work, which are that: At the first time: - have been shown the specifics of psychological well -being and personal maturity of students, depending on the type of monetary behavior of personality; - the regulatory predictors of monetary behavior of students are determined; - the components of monetary behavior of students have been identified, including "reassessment of value and anxiety of money", "instrumental monetary motivation", "monetary motivation of self -affirmation", "monetary alienation" and "monetary motivation of enrichment"; expanded idea of: - self -regulation of monetary behavior of personality as a psychological novelty of student age; - typological features of students' monetary behavior; have received further development: - means of psychological support of optimization of monetary behavior of students. The practical significance of the dissertation research lies in the creation of a development program to optimize the monetary behavior of students, the effectiveness of which has been proven and which can be applied in the activities of the psychological service of the higher school. The main provisions of the work and the results obtained in the dissertation research can be used in the course of professional training and raising the professional level of practical psychologists when teaching the courses "General Psychology", "Age Psychology", "Basics of Psychological Counseling", "Psychodiagnostics".

Рак грудної залози (РГЗ) є найбільш поширеним злоякісним новоутворенням серед жін ок в Україні та світі. Близько 2,2 мільйони нових випадків даного захворювання діагностують щороку, захворюваність дедалі зростає. Звичайно, мета науковців та клініцистів є пошук можливостей зниження захворюваності, покращення показників ранньої діагностики та результатів лікування. Генетичний фактор має вкрай важливе значення, оскільки він не підлягає модифікації (за винятком сучасних можливостей преімплантаційної генетичної діагностики при плануванні вагітності) та дає найвищі ризики виникнення раку. Актуальність роботи обумовлена значним вкладом патогенних варіантів (PVs) генів спадкового РГЗ у зростанні ризику виникнення РГЗ, частіше більш агресивних типів та у більш ранньому віці. Генетичне тестування та вибір правильної тактики для пацієнтів із виявленими PVs є важливим як для зниження захворюваності, так і для покращення показників ранньої діагностики та результатів лікування для значної частки пацієнтів з РГЗ.Основною метою дисертаційної роботи є покращити безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на спадковий РГЗ.Задачі дослідження:1.?Вивчити поширеність та варіабельність варіантів генів спадкового РГЗ в Україні методом ДНК-секвенування наступного покоління (NGS) серед хворих на РГЗ з факторами ризику спадковості захворювання за NCCN.2.?Дослідити роль результату генетичного тестування серед інших факторів у виборі обсягу хірургічного лікування хворими на РГЗ. 3.?Порівняти результати хірургічного лікування хворих на РГЗ, зокрема ОЗО та БПМ (через наявність PVs спадкового РГЗ), за показниками якості життя, кількості ускладнень та повторних операцій, рівнем задоволеності пацієнтами вибраним обсягом операції, рівнем рецидивів.4.?В якості альтернативи хірургічній тактиці дослідити ефективність ендокринопрофілактики РГЗ тамоксифеном із врахуванням фенотипу гена CYP2D6 для здорових носіїв PVs.5.?Розробити та оптимізувати рекомендації щодо вибору обсягу хірургічного лікування хворих на спадковий РГЗ та профілактичної тактики для здорових носіїв PVs.Результати дослідження та їх обговорення. Вперше показано поширеність та варіабельність варіантів генів спадкового РГЗ в Україні, визначених панельним тестуванням методом NGS серед хворих на РГЗ з факторами ризику спадковості за NCCN. Серед 160 досліджених пацієнтів було виявлено 90 варіантів у 72 пацієнтів (45%). Серед них у 59 хворих (81,9%) виявлено один варіант, у 13 пацієнтів (18,1%) було виявлено більше одного варіанту.^UBreast cancer (BC) is the most common malignant neoplasm among women in Ukraine and the world. About 2.2 million new cases of this disease are diagnosed every year, and the incidence is increasing. Of course, the goal of scientists and clinicians is to find opportunities to reduce morbidity, improve early diagnosis and treatment outcomes. The genetic factor is extremely important, as it is not subject to modification (with the exception of modern possibilities of preimplantation genetic diagnostics during pregnancy planning) and gives the highest risks of cancer. The relevance of the work is due to the significant contribution of pathogenic variants (PVs) of genes of hereditary BC in increasing the risk of occurrence of BC, often of more aggressive types and at an earlier age. Genetic testing and choosing the right strategy for patients with detected PVs is important both to reduce the incidence and to improve the rates of early diagnostics and treatment outcomes for a significant proportion of BC patients.The main goal of the PhD paper is to improve the immediate and long-term results of surgical treatment of hereditary BC patients.Research objectives:1.?To study the prevalence and variability of gene variants of hereditary BC in Ukraine by the next generation DNA sequencing (NGS) method among BC patients with risk factors for heredity of the disease according to the NCCN.2.?To investigate the role of the result of genetic testing among other factors in choosing the scope of surgical treatment for BC patients.3.?To compare the results of surgical treatment of BC patients, in particular breast conserving surgery (BCS) and bilateral subcutaneous mastectomy (BSM) (due to the presence of PVs of hereditary BC), according to indicators of quality of life, the number of complications and repeated operations, the level of patient satisfaction with the selected amount of surgery, and the level of relapses.4.?As an alternative to surgical tactics, to investigate the effectiveness of endocrinological prophylaxis of BC with tamoxifen, taking into account the phenotype of the CYP2D6 gene for healthy carriers of PVs.5.?Develop and optimize recommendations for the selection of the scope of surgical treatment for hereditary BC patients and preventive tactics for healthy carriers of PVs.Results and discussion. Prevalence and variability of gene variants of hereditary BC in Ukraine, determined by NGS panel testing among BC patients with hereditary risk factors according to NCCN, are shown. Among 160 studied patients, 90 variants were found in 72 patients (45%). Among them, 59 patients (81.9%) had one variant, 13 patients (18.1%) had more than one variant.

Дисертацію присвячено вивченню конкреційних Ферум-Манганових новоутворень в профільно-диференційованих ґрунтах Прибескидського Передкарпаття для встановлення їхньої генези, класифікаційного статусу та спрямованості елементарних ґрунтотворних процесів. У межах Прибескидського Передкарпаття діагностували два види конкреційних Ферум-Манганових новоутворень: ортштейни - у дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтах та нодулі - в буроземно-підзолистих оглеєних ґрунтах. Ортштейни овальної або трубчастої форми із добре вираженими зовнішніми контурами, чіткою внутрішньою структурою із бурими кільцями акумуляції Феруму та чорними кільцями акумуляції Мангану. Нодулі буроземно-підзолистих оглеєних ґрунтів неправильної, нерегулярної форми, ущільненої консистенції із нечіткими дифузними контурами, гострими кутами, чорного, темно-сірого забарвлення, приурочені до середньої частини профілю, а саме до елювіального та ілювіального горизонтів. В лабораторних умовах встановлено їхній відсотковий вміст та проведено групування за фракціями. Встановлено, що важливими чинниками формування конкреційних Ферум-Манганових новоутворень є важкосуглинковий та глинистий гранулометричний склад ґрунтів та порід, диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом. Суглинковий гранулометричний склад ґрунтотворних порід, диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом, надлишкове зволоження, діяльність специфічної та неспецифічної мікрофлори спричиняє оглеєння профілю дерново-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів та утворення в їхніх межах ортштейнів. Глинистий гранулометричний склад ґрунтотворних порід та диференціація профілю за мулом обумовлює низьку водопроникність та тривале перезволоження профілю буроземно-підзолистих ґрунтів, домінування відновних умов, мінімізацію глеє-елювіальних процесів та формування нодулів інсітно. Відмінності у валовому хімічному складі ортштейнів та дрібнозему підтверджують гіпотезу про їхнє формування внаслідок ексітної генези, а коефіцієнт нагромадження засвідчує про акумуляцію Феруму, що визначає буре забарвлення ортштейнів, а чорні кільця – зумовлені акумуляцією Мангану. У дрібноземі та нодулях буроземно-підзолистих оглеєних ґрунтів розподіл та відсоткове співвідношення елементів практично однаковий. Коефіцієнт нагромадження засвідчує про акумуляцію Мангану, нагромадження інших оксидів менше одиниці, що підтверджує теорію їхнього інсітного утворення, формування під дією внутрішньоґрунтового оглинення та мінімальну інтенсивність глеє-елювіального процесу. Встановили та оцінили валові форми Феруму, його силікатні, несилікатні, окристалізовані, аморфні форми в профільно-диференційованих ґрунтах Прибескидського Передкарпаття та Fe-Mn новоутвореннях, що сформувалися у межах генетичних горизонтів з метою діагностики елементарних ґрунтотворних процесів та встановлення ґенези. Дослідження елементного та мінералогічного складу Ферум-Манганових новоутворень проведено мікроренгеноспектрометричним методом. Встановлено, що внутрішня структура ортштейну складена системою концентричних кілець, які відрізняються за забарвленням, а в їхніх межах акумулюються різні хімічні елементи. Вміст Феруму зумовлює їхнє буре забарвлення, а формування чорних кілець зумовлене переважанням в їхніх межах Мангану, Алюмінію та Кальцію. Нодулі характеризуються нерегулярною формою, елементний склад внутрішньої структури однорідний, проте їхня поверхня покрита плівками в яких межах значний відсоток складає Оксиген, Манган, Алюміній, Силіцій та Ферум, а їхнє темно-сіре, чорне забарвлення зумовлює Магнезит. Результатами нашого дослідження встановлено, що у профільно-диференційованих ґрунтах слід розрізняти два види конкреційних Ферум-Манганових новоутворень: ортштейни та нодулі, які відрізняються за морфологічними та мікроморфологічними особливостями, валовим хімічним складом та співвідношенням форм Феруму.^UThe research is devoted to the study concretions Fe-Mn pedofeatures in profile-differentiated soils of the Beskydy Pre-Carpathian region to establish their genesis, classification status and direction of elementary soil-forming processes. Within the Beskydy Pre-Carpathian region, two types of concretions Fe-Mn pedofeatures have been diagnosed: ortsteins in the sod-podzolic pseudogleyed soils and nodules in the brown earth-podzolic soils. Ortsteins have oval or tubular shape with well-defined external contours, clear internal structure with brown rings of Ferrum accumulation and black rings of Manganese accumulation. Nodules of brown earth-podzolic soils have irregular shape, compacted consistency with indistinct diffuse contours, sharp corners, black, dark gray color, confined to the middle part of the profile, namely the eluvial and illuvial horizons. In laboratory conditions, their percentage has been determined and grouped by fractions. Established that, important factors in the formation of concretions Fe-Mn pedofeatures are heavy loam and clay particle size distribution of soils and rocks, profile differentiation by eluvial-illuvial type. The loamy granulometric composition of soil-forming rocks, differentiation of the profile by eluvial-illuvial type, excessive moisture, activity of specific and nonspecific microflora causes gleying of the profile of sod-podzolic pseudogleyed soils and formation of ortsteins boundaries within them. Clay granulometric composition of soil-forming rocks and differentiation of silt profile causes low water permeability and long-term wetting of brown earth-podzolic profile, dominance of regenerative conditions, minimization of gley-eluvial processes and nodules formation in situ. Such differences in the gross chemical composition of ortsteins and fine soil confirm the hypothesis of their formation due to ex situ and the accumulation coefficient indicates the accumulation of Ferrum, which determines the brown color of the ortsteins, and the black rings - due to the accumulation of Manganese. In fine soils and nodules of brown earth-podzolic soils, the distribution and percentage of elements are almost the same. The accumulation coefficient indicates the accumulation of Manganese, the accumulation of other oxides less than one, which confirms the theory of their formation due to in situ, formation under the action of intrasoil clay and the minimum intensity of the gley-eluvial process. Gross forms of Ferrum, its silicate, non-silicate, crystallized, amorphous forms in the profile-differentiated soils of the Beskydy Pre-Carpathian region and Fe-Mn pedofeatures formed within genetic horizons were determined and evaluated, with the aim of diagnosing elementary soil-forming processes and establishing genesis. The study of the elemental and mineralogical composition of Fe-Mn pedofeatures has been performed by micro-X-ray spectrometry. It is established that the internal structure of the ortstein is composed of a system of concentric rings, which differ in color, and within them different chemical elements are accumulated. The content of Ferrum determines their brown color, and the formation of black rings due to the predominance within them of Manganese, Aluminum and Calcium. Nodules are characterized by an irregular shape, the elemental composition of the internal structure is homogeneous, but their surface is covered with films within which a significant percentage is Oxygen, Manganese, Aluminum, Silicon and Iron, their dark gray, black color causes Magnesite. The results of our study demonstrate that in profile-differentiated soils two types of concretions Fe-Mn pedofeatures should be distinguished: ortsteins and nodules, which differ in morphological and micromorphological features, gross chemical composition and ratio of forms of iron.

У дисертації вперше науково обґрунтовано теоретико-методичні засади формування творчої активності учнів 5–8 класів із порушеннями зору та використання музейної педагогіки у цьому процесі. Виокремлено інтегральний потенціал поняття «творча активність особистості» (проявляється у високому рівні ініціативності, що характеризується зосередженістю на процесі втілення внутрішньої цілі у принципово нових: об'єктивних та суб'єктивних або вдосконалених значущих утвореннях), що стало конструктом у контексті наукового дослідження.Окреслено зв'язок ефективності реалізації фаз формування творчої активності з сенситивними віковими періодами. З огляду на твердження, що фаза «спеціалізованої творчості», яка відповідає за формування творчих здібностей у відповідній сфері людської діяльності та забезпечує перехід до творчості оригінальної, припадає на час навчання школярів у 5–8 класах, у дослідженні уточнено особливості особистісного розвитку цієї категорії учнів у зазначений віковий період у контексті формування їх творчої активності. Визнаючи обґрунтований факт, що порушення зорових функцій можуть негативно впливати на розвиток і формування особистісних якостей школярів, їхньої емоційно-вольової регуляції, знижувати їх активність, ключовим визначено твердження, що поведінкові відхилення в онтогенезі осіб із порушеннями зору вторинні, отже підлягають корекції. Це дало підстави для подальшого вивчення окресленої проблеми. Розроблено критеріальну базу дослідження стану сформованості творчої активності, її структурну модель, де кожній складовій частині творчої активності відповідає певний критерій (складовій частині «person» – ресурсний критерій, складовій частині «process» – мотиваційний критерій,«product» – діяльнісно-поведінковий критерій, «environment» – синергетичний). Окреслено організаційно-методичні підходи до проведення констатувального етапу дослідження та, з опорою на структурну модель творчої активності, розроблено діагностичний комплекс, виявлення стану сформованості творчої активності учнів 5–8 класів із порушеннями зору, який становить п'ять методик і охоплює дослідження чотирьох складових частин творчої активності: «person», «process», «product» та «environment».Всього в експериментальному дослідженні взяли участь 68 учнів із порушеннями зору, з них 38 респондентів 10–12 років і 30 респондентів 13– 15 років; та 43 їх однолітка без порушень зору: 14 респондентів 10–12 років і 29 респондентів 13–15 років. Окрім того, було залучено 19 педагогів (10 – із загальноосвітніх шкіл та 9 – зі спеціальних загальноосвітніх шкіл), які працюють класними керівниками учнів 5–8 класів із порушеннями зору та без них, які стали респондентами нашого дослідження. З огляду на загальновідоме твердження, що приблизно в 12 років починають з'являтися вагомі особистісні новоутворення як-от: здатність оперувати абстрактними поняттями, аналізувати наслідки роботи та робити відповідні висновки, внутрішній план дій тощо, в експериментальних групах, до складу яких увійшли учні 5–8 класів із порушеннями зору (ЕГ1) та без них (ЕГ2), було виокремлено по дві підгрупи: ЕГ1 (І) для учнів 5–6 класів (10–12 років) та ЕГ1 (ІІ) для учнів 7–8 класів (13–15 років) з порушеннями зору; ЕГ2 (І) та ЕГ2 (ІІ) відповідно, без порушень зору.^UDissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 016 Special Education. – Mykola Yarmachenko Institute of Special Pedagogy and Psychology, National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2022.In the thesis theoretical and methodical bases of creative activity formation of 5–8 grades students with visual impairments and use of museum pedagogy in this process have been scientifically substantiated for the first time. The integral potential of the «personal creative activity» concept (manifested in a high level of initiative, characterized by a focus on the implementation of internal goals in fundamentally new: objective and subjective or improved significant formations), which became a construct in the context of the scientific research.Effectiveness of creative activity phases is linked to sensory age periods. Considering the statement that the phase of «specialized creativity», which is responsible for the formation of creative abilities in the definite sphere of human activity and ensures the transition to original creativity, is necessary during the students studying in 5–8 grades, the study clarifies personal development of this category of students during this period in the context of their creative activity development. Recognizing the well-known fact that visual impairments can negatively effect the development and formation of the schoolchildren personal qualities, their emotional and willful regulation, reduce their activity, a key statement has been made, that behavioral disorders in the ontogenesis of persons with visual impairments are secondary, therefore they are a subject to correction. This has led to further study of the issue.The criteria for the study of the state of creative activity have been developed, as well as its structural model, where certain criterion corresponds to each component of creative activity (component part «person» – resource criterion, component part «process» – motivational criterion, «product» – activity-behavioral criterion, «environment» – synergetic). Organizational and methodological approaches for carrying out the ascertaining experiment of the thesis have been defined and, on the basis of creative activity structural model, a diagnostic system for identifying the state of 5–8 grades students with visual impairments creative activity has been developed. This diagnostic system consists of five methodologies and covers research of four component parts of creative activity: «person»,«process», «product», and «environment».The study engaged 68 visually impaired students, 38 of them were 10–12 years old and 30 ones were 13–15 years old; also there were 43 students without visual impairments: 14 of them were 10–12 years old and 29 ones were 13–15 years old. In addition, 19 teachers (10 from comprehensive secondary schools and 9 from special comprehensive secondary schools) as classroom supervisors of the 5–8 grades students with and without visual impairments who have become respondents in our thesis were involved with the diagnostics.Considering the truism that at around the age of 12, new significant personal formations, such as ability to operate in abstract terms, analyze the effects of work and draw appropriate conclusions, an internal plan of action, etc., begin to appear, two sub-groups were identified in experimental groups, consisting of 5–8 grades students with and without visual impairments (EG1) and (EG2): EG1 (I) for 5–6 grades students (10–12 years) and EG1 (II) for 7–8 grades students (13–15 years) with visual impairments; EG2 (I) and EG2 (II) accordingly, for students without visual impairments.

Дисертацію присвячено дослідженню хореографічної культури бойків на Прикарпатті кінця ХХ – початку ХХІ століть. Систематизовано джерелознавчу базу з вивчення бойківського танцю, яка охоплює праці загальноісторичного, етнографічного та мистецтвознавчого спрямування. Обґрунтовано мистецтвознавчу проблему, яка полягає в тому, що роль бойківського танцю на Прикарпатті кінця ХХ – початку ХХІ століть у збагаченні національної української хореографічної культури в наукових працях не визначена. Окреслено методологію дослідження бойківського танцю, основою якої є методи, орієнтовані на сучасні культурологічні підходи. Запропоновано авторський термін «бойківський народно-сценічний танець», який позначає новоутворення хореографічного твору етнографічної групи бойків, що базується на фольклорному матеріалі, має часові обмеження, своєрідний музичний супровід, хореографічну лексику, особливості малюнків танцю, костюмів, атрибутики. Виявлено історико-етнографічні чинники, що вплинули на формування хореографічної культури бойків Прикарпаття; доведено значимість звичаїв та обрядів в Івано-Франківській області для розвитку бойківського танцю. Сформульовано основні тенденції розвитку й стильові особливості фольклорного танцю бойків на теперішньому етапі як чинники формування сучасної української хореографічної культури. Висвітлено вклад балетмейстерів, а також аматорських і професійних хореографічних колективів Івано-Франківської області, які здійснювали постановки на основі фольклорних танців, у популяризацію бойківського танцю. Запропоновано методику сценічної обробки бойківських танців кінця ХХ – початку ХХІ століть. На основі опрацювання бойківських народних танців («Любаска», «Долинський дрібонький», «Вишківський веселий», «Бойківчанка» й ін.) збагачено основні (музика, композиційна побудова танцю, виконавська майстерність) і допоміжні засоби (костюм, атрибутика) сучасних танцювальних номерів на фольклорному матеріалі. Описано послідовність здійснення хореографічної постановки «Бойківські забави», що спирається на три етапи обробки фольклорних танців: визначення та збереження першооснови фольклорного танцю, аранжування і створення на його основі нового варіанта, представлення авторської інтерпретації фольклорного першоджерела.^UThe scientific novelty lies in the fact that the work is, the first in Ukraine, a comprehensive study of the choreographic culture of boycos in the Precarpathians of the late XX – early XXI centuries.The dissertation consists of three sections. The Introduction substantiates the relevance of the subject under study, the object and subject of the dissertation, the task, the methodological principles, the scientific novelty and the practical significance of the results obtained, the forms of its testing and the publication of the research provisions, and the structure of the work are substantiated.Despite the fact that folk dance is studied and «restored» by choreographers of the present, nevertheless, the attitude towards professional dance art remains relevant. Having outlined the scientific-theoretical and methodological paradigm of studying the problem, which is based on general and special methods of cognition in the field of art studies, the terms and concepts are clarified and supplemented, including «choreographic culture», «dance», «folklore», «folklore studies», «folk dance», «ethnic choreography», «folk-stage dance»and the author's term «Boykivski zabavy.Methods are applied: historical-chronological (for determining the chronological boundaries of the study of the development of the Boyko dance in the Precarpathians of the late XX – early XXI centuries and historical aspects of the development of the boyko culture, the origin of the boycotts); classification and typology (for generalization of the theory and concepts available on the subject of this study); comparative analysis . In the second chapter «Continuity and innovations in the works of the outstanding choreographers and ethnographers of the Ivano-Frankivsk region» described the study of the ethno-choreologist R. Harasymchuk, who came up with the scientific approach to the origins of the choreographic culture of boycotts. It is noted that his research on the study of boykos folklore is a key element. An analysis of creativity of choreographers of boyko dance in Ivano-Frankivsk region is made. Their influence on the development of the choreographic culture of Precarpathian, which is an example for leaders of choreographic groups and teachers of Ukrainian dance, is determined. The combination of folk art, interesting dance styles, musical material and costumes are complemented by choreographic compositions of artists, which makes them unique and emphasizes the peculiarity of the dance culture of the Precarpathian region. In the third section «Scene-choreographic experience in the context of development of boyko dance in the Precarpathian region» an analysis of folk dances has laid the foundations for the emergence of modern folk-stage dances with complex elements, virtuoso techniques and tricks. The stylistic features of the choreographic culture of boys are determined. It was stated that boyko folklore dance is the first basis for the creation of folk-stage choreographic staging. A new method of stage treatment of boyko folk dances of the end of the XXth – beginning of the XXI century, based on folk material of Ivano-Frankivsk region, was developed. The stages of research work of scenic processing of the author's choreographic production «Boykivski zabavy» are described. The basic (music, compositional construction of dance, performing skill) and auxiliary means (costume, attributes) of boyko dance are enriched. This research is just the first attempt of a systematic analysis of boyko choreographic culture at a certain stage of its development and can not qualify for exhaustive analysis. In particular, it requires further study of the problems associated with the functioning of boyko choreographic art in market conditions; an organic combination of modernization processes of dance art with the need to preserve original national choreographic traditions in the context of globalization processes.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесів літогенезу та встановленню природи колекторів вуглеводнів глибокозалягаючих теригенних відкладів центральної частини ДДЗ нижнього карбону.На основі встановлених стадіальних перетворень виявлені особливості процесів літогенезу з оцінкою їх впливу на формування фільтраційно-ємнісних властивостей колекторів вуглеводнів. Дослідження літогенезу центральної частини ДДЗ також охоплює проблему формування вторинних газоносних колекторів на великих глибинах. Вивчені вторинні процеси літогенезу теригенних колекторів продуктивних горизонтів Срібненської депресії чітко поділені на ті що сприяють розвитку пустотного простору і навпаки, які призводять до ще більшого ущільнення порід.Досліджено особливості мінерального складу, новоутворених структур, зміни петрофізичних параметрів та інших особливостей глибокозалягаючих теригенних порід нижнього карбону в процесі літогенезу.Виявлені причинно-наслідкові зв'язки між мінеральними новоутвореннями та колекторськими властивостями продуктивних пісковиків глибокозалягаючих горизонтів ДДЗ. Встановлено, що аутигенні мінерали утворились в результаті флюїдного літогенезу у системі «флюїд-порода».Проведений детальний літогенетичний аналіз всіх аутигенних та уламкових мінералів теригенних порід як індикаторів стадій катагенезу та встановлено вплив кожного з них на фільтраційно-ємнісні властивості порід.Вперше для центрального району ДДЗ була проведена кількісна оцінка структурних показників (коефіцієнти метаморфічності, ущільнення, змінення) теригенних колекторів за різними методиками та зроблено порівняльний аналіз результатів з палінологічними даними та по відбивній здатності вітрініту. Всі проаналізовані породи на території досліджень, незалежно від застосованих методик кількісних структурних показників, належать до змінених та сильно змінених (сильно ущільнених).Досліджені постседиментаційні процеси літогенезу можуть сприяти підвищенню якості прогнозу фільтраційно-ємнісних властивостей порід при пошуках покладів вуглеводнів центральної частини ДДЗ.Ключові слова: літогенез, нижньокам'яновугільні відклади, Дніпровсько-Донецька западина, колектор, нафтогазоносність.^UThe thesis is devoted to the study of lithogenesis processes and the establishment of the nature of hydrocarbon reservoirs of deep-lying terrigenous deposits of the Lower Carboniferous of the central part of the Dnieper-Donetsk Depression. It was proved that among the main: structural, paleogeographical, facial and paleotectonic criteria of oil and gas potential for the area of research of deep-laying secondary reservoirs the main processes are the processes of superimposed lithogenesis, namely fluid lithogenesis. On the basis of the established stage transformations, the features of lithogenesis processes were identified with an assessment of their influence on the formation of filtration-capacity properties of hydrocarbon reservoirs. The study of the lithogenesis of the central part of the Dnieper-Donetsk Depression also covers the problem of the formation of secondary gas-bearing reservoirs at greater depths. The deep-lying horizons Golotivshchinsko - Mekhedovsko - Lutsenkovsky - Sviridovskaya zone are characterized by a fractured-pore type of reservoir, and as one of the subtypes - internal grain porosity, which also plays an important role in the general type of porosity. The result of the superimposed lithogenetic and tectonic processes are secondary pores, caverns, cracks and suture-stylolite, which determine the filtration-capacity features of rocks in the study area. Studied secondary processes of lithogenesis of terrigenous reservoirs of productive horizons of the Srebnenskaya depression they are clearly divided into those promoting the development of void space and vice versa, which lead to even greater compaction of rocks. The features of the mineral composition, newly formed structures, changes in petrophysical parameters and other features of deep-lying terrigenous rocks of the Lower Carboniferous in the process of lithogenesis have been investigated. Revealed causal relationships between mineral new formations and reservoir properties of productive sandstones of deep-lying horizons of the Dnieper-Donetsk Depression. It was found that authigenic minerals were formed as a result of fluid lithogenesis in the "fluid-rock" system. A detailed lithogenetic analysis of all authigenic and detrital minerals as indicators of the stages of catagenesis was carried out, and the influence of each of them on the filtration-capacity properties of rocks was detected. A detailed lithogenetic analysis of all authigenic and detrital minerals of terrigenous rocks as indicators of the stages of catagenesis has been carried out and their influence on the filtration-capacity properties of rocks has been established. For the first time, for the central part of the Dnieper-Donets Depression, a quantitative assessment of the structural parameters (metamorphic coefficients and changes) of terrigenous reservoirs was carried out using different methods (method of O. Chernikov, S. Savkevich, O. Orlova) a comparative analysis of the results with palynological data and reflectance proprieties of vitrinite was made. The studied post-sedimentation processes of lithogenesis can improve the quality of forecasting the porosity-permeability properties of rocks when searching for hydrocarbon deposits in the central part of the Dnieper-Donetsk Depression. Key words: lithogenesis, lower Carboniferous deposits, Dnieper-Donetsk depression, reservoir, oil and gas potential.

У дисертації представлено цілісну концепцію дослідження професійногостановлення фахівця з фізичної реабілітації, яку розглянуто через призмуфункціонування структурно-динамічної (організаційної) парадигми «професійнозначущий досвід» – «професійна надійність» – «професійна автентичність» –«професійна унікальність» у просторі професійної діяльності.Під процесом професійного становлення особистості розуміється розвитокпотенціалу і ресурсів фахівця, які сприяють його професійному саморозвиткові ісамореалізації в контексті загальнолюдської культури, конкретних умовжиттєдіяльності та професійної діяльності, в ході опанування і відтворення нимсоціальних норм та цінностей. Професійне становлення особистості розглядається зпозицій раціогуманістичної психології – як управління процесом формуваннясуб'єктної професійно-особистісної позиції, що відбувається під впливомсуб'єктивних і об'єктивних чинників, які актуалізують процес реалізації стратегійуправління особистісними ресурсами, задіяними для здійснення професійногостановлення індивіда.На основі емпіричного дослідження встановлено професійно важливі якості,здатності та новоутворення особистості, які мають бути сформовані у фахівців зфізичної реабілітації для успішного здійснення ними професійної діяльності. Зурахуванням результатів експериментального дослідження побудовано структурнофункціональну модель професійного становлення майбутнього фахівця з фізичноїреабілітації. Емпіричним шляхом з'ясовано психологічні особливості, чинники таумови професійного становлення фахівця з фізичної реабілітації.Ключові слова: професійне становлення, професійна діяльність, професійнозначущий досвід, професійна надійність, професійна автентичність, професійнаунікальність.^UThe dissertation presents justified conception of the research of professional growth of aspecialist in a field of physical rehabilitation, which is considered through the prism offunctioning of the structural and dynamic organizational paradigm «professionallysignificant experience» – «professional reliability» – «professional authenticity» –«professional uniqueness».The conceptual model of the professional development of a specialist in a field ofphysical rehabilitation was proposed. It includes the specialist's readiness for providingprofessional activity, a high level of his/her professional competence and professionalreflection, as well as professionally significant experience, professional reliability,professional authenticity and professional uniqueness of the individual. The structure ofthe professionally significant experience of a specialist in a field of physical rehabilitationwas proposed, the functional space of his/her experience was outlined. The components of the professionally significant experience of a specialist in a field of physical rehabilitationinclude: 1) valuable experience; 2) experience of reflecting one's own professionalactivity; 3) operating experience.The model of the professional authenticity of a specialist in a field of physicalrehabilitation was developed. Its components and functions were separated, the levels offunctioning of these components were characterized. The professional reliability of a specialist in a field of physical rehabilitation isexplained as a prerequisite for his/her successful professional development. A bifurcationmodel of the professional reliability of a specialist in a field of physical rehabilitation wasconstructed and the aspects of its explication were determined: a cognitive aspect; anempathic aspect; a behavioral aspect; a socially-valuable aspect. It was established thatprofessional uniqueness was a neoplasm of the person, which met the needs of theindividual and was the most important condition for his/her development and vital wellbeing. Professional uniqueness contributes to the updating of the person's subjectivity andthe maintenance of his/her mental health; it allows the person to adapt, to develop his/herqualities and peculiarities and to be productive in all spheres of our life. Taking intoaccount theoretical and conceptual backgrounds of our research, the forms of professionaluniqueness were proposed: a narcissistic form, formalized one, an eclectic form, ahedonistic one, a deontological form, a dramatic one, an ideal form, an illusory one, animmanent form. The meaning of these forms was revealed.Taking into account the results of our experimental research, a structural and functionalmodel of the professional growth of a specialist in a field of physical rehabilitation wasconstructed, which includes the program of facilitation of his/her professional formation.The latter consists of four blocks: the content-adaptation block, a projective-resource one,the organizational-stimulating block and a reflexive-developmental one. In the process offorming experiment it was confirmed the effectiveness of the program of facilitation ofprofessional growth of a specialist in a field of physical rehabilitation. The psychologicaltraining «The formation of social intelligence, the development of professional reflectionand the formation of professional reliability of a future specialists» was developed andtested during the forming experiment. It contains five blocks of exercises that actualize thecomponents of students' social intelligence and, as a result, promote the development oftheir professional reflection, as well as facilitate the formation of the professionalreliability of a future specialist in a field of physical rehabilitation.On the basis of empirical research, professionally important qualities, abilities andneoplasms of the person have been established, which should be formed according tospecialists in a field of physical rehabilitation for successful pursuit of their professionalactivity. Psychological features, factors and conditions of the professional growth of aspecialist in a field of physical rehabilitation have been empirically investigated.Key words: professional growth, professional activity, professionally significantexperience, professional reliability, professional authenticity, professional uniqueness.

У дисертації вперше представлено концептуально-методологічний підхід до проблеми особистісного саморозвитку майбутніх практичних психологів у контексті психології життєтворчості особистості, що полягає у конкретизації та обґрунтуванні теоретико-методологічних та методичних основ процесу саморозвитку особистості юнацького віку; побудовано психологічний конструкт саморозвитку особистості, виявлено його внутрішні психологічні чинники (особистісний потенціал, особистісне зростання, рефлексія, активність) та чотири відносних виміри прояву: суб'єктний, кризи особистості, самовідчудження та перешкод; встановлено сензитивний період процесу саморозвитку студентів (середня та пізня юність) та регулятори активності індивіда як мотиваційної основи саморозвитку (кризи та новоутворення юнацького віку).На основі аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури уточнено сутність понять «саморозвиток особистості», «професійний саморозвиток», «студентський вік» у межах психології життєтворчості особистості; особливості саморозвитку індивіда в період юності; форми та методи психологічного супроводу процесу саморозвитку майбутніх практичних психологів. Здійснено вивчення феномену особистісного саморозвитку майбутніх практичних психологів у процесі фахової організації освітнього процесу; розкрито зовнішні психологічні чинники (умови, за яких процес набуває ефективності), що відображаються в побудові середовища психологічного впливу; описано психологічні особливості особистісного саморозвитку студентства (перебіг процесу в період навчання у ЗВО); визначено гендерні особливості саморозвитку майбутніх психологів.За даними експерименту констатовано наявність численних кореляційних зв᾽язків між показниками. У результаті факторного аналізу числових даних було виділено чотири фактори: сенсожиттєві орієнтації, життєстійкість особистості, професійна рефлексія та мотиваційна спрямованість, особистісна готовність до змін. Означені фактори емпірично підтвердили теоретичні побудови конструкту саморозвитку особистості, відобразили особливості змісту діагностичного комплексу методик.Отримані результати експериментального дослідження засвідчили необхідність запровадження програми психологічного супроводу, мета якої полягала у створенні психологічних умов для підвищення здатності кожного учасника до реалізації особистісного потенціалу студентів, що забезпечило підвищення рівня життєстійкості, особистісної готовності до змін, досягнення високого рівня рефлексії та задоволеності майбутньою професією. Програма супроводу передбачала використання різноманітних тренінгових методів, серед яких ‒ біографічна та інтеракційна групова дискусія, вербальні та невербальні техніки, релаксація, піскова психотерапія, техніки символдрами, візуалізація, рольові та імітаційні ігри, техніки музикотерапії, медитативні техніки, елементи групової дискусії, казкотерапія. Означені результати контрольного зрізу експериментального дослідження засвідчили ефективність розробленої програми психологічного супроводу.^UThe dissertation firstly presents a conceptual and methodological approach to the problem of personal self-development of future practical psychologists in the context of psychology of life, which is specified and substantiated the theoretical and methodological and methodical foundations of self-development process of adolescence; the psychological construct of personal self-development is constructed, its internal psychological factors (personal potential, personal growth, reflexion, activity) and four relative dimensions of display are revealed: subjective, personal crises, self-alienation and obstacles; the sensitive period of students' self-development process (middle and late adolescence) and individual activity regulators as a motivational basis of self-development (crises and innovations of adolescence) are established.Based on the analysis of philosophical, sociological, psychological, pedagogical literature, the essence of the concepts "personal self-development", "professional self-development", "students' age" within the psychology of personality creativity is specified; features of personal self-development in adolescence; forms and methods of psychological support of the process of future practical psychologists' self-development. The study of the phenomenon of future practical psychologists' personal self-development in the process of professional organization of the educational process is carried out; revealed external psychological factors (conditions under which the process becomes effective), which are reflected in the construction of the environment of psychological influence; described the psychological features of personal self-development of students (the process during the period of study at the HEI); identified gender differences in personal self-development of future psychologists.A systematic description of the personal self-development as an integral object allowed us to identify its leading psychological factors: personal potential, personal growth, activity, reflexion; four relative dimensions of manifestation: subjective, personal crisis, self-alienation and obstacles. Based on the construction of a psychological construct in our research, self-development is defined as the activity of personal self-change, aimed at maximizing the disclosure of one's own personal potential on the basis of reflexion. At the structure level, it identifies the following components: cognitive (knowledge about yourself, about people, about the world); emotional-willed (initiative, life interest, self-knowledge and self-change interest); behavioral-activity (sociality, active position, communicativeness, responsibility), motivational-target (self-change, personal growth), reflexive-evaluative (developed reflexion, adequate self-esteem).The results of the empirical research showed the need for a psychological support program, the purpose of which was to create psychological conditions to increase the ability of each participant to realize the students' personal potential, which increases vitality, personal readiness for change, high level of reflexion and satisfaction with future profession. The support program included the use of various modern methods, including biographical and interactive group discussion, verbal and nonverbal techniques, relaxation, sand psychotherapy, symbol drama techniques, visualization, role and simulation games, music therapy techniques, meditative techniques, fairy tale therapy.These results of the control phase of the experimental study testified to the effectiveness of the developed program of psychological support

Встановлено, що за умов надлишкового надходження до організму щурів солей важких металів відбувається зниження інтенсивності проліферації та диференціювання клітинних елементів, дистрофічні та деструктивні зміни в фібро- й остеобластах, затримка формування тканиноспецифічних структур регенерату, зменшення інтенсивності його мінералізації, а також зниження міцності, твердості та пружних властивостей посттравмованих кісток. Фармакологічний препарат діаліпон призводить до стабілізації мікро- та макроелементного балансу великогомілкових кісток, внаслідок чого підсилюється регенераторний процес у кістковій рані, активуються процеси новоутворення та дозрівання кісткових структур і відновлюються їх біомеханічні властивості.

  Скачати повний текст