Дисертаційне дослідження присвячено проблемі правового регулюваннятрудової діяльності фахівців льотного складу державної авіації України. Удисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науковогозавдання, яке полягає у тому, щоб з’ясувати сутність та особливостіправового регулювання трудової діяльності фахівців льотного складудержавної авіації України, а також спираючись на позитивний вітчизняний тазарубіжний досвід надати пропозиції та рекомендації щодо перспективнихнапрямів удосконалення загального та спеціального трудовогозаконодавства, норми якого спрямовані на регулювання суспільних відносину даній сфері.Обґрунтовано, що поняття «авіація» найбільш доцільно розглядати уширокому та вузькому розумінні. Так, відповідно до широкого підходу,вказаний термін слід тлумачити як галузь техніки та транспорту, якапов'язана із дослідженням, конструюванням, виробництвом,обслуговуванням та експлуатацією повітряних суден, до яких слід віднести:літаки, вертольоти, планери, дирижаблі та інші літальні апарати, а такожсистем наземного обслуговування, призначених для забезпечення безпеки таефективності авіаційного руху. У вузькому ж розумінні, авіація - цеконкретна галузь транспорту та технології, яка стосується експлуатації,управління та пілотуванням літаків та інших повітряних суден з метоюперевезення пасажирів, вантажів, виконання розвідувальних або військових3операцій, а також здійснення різних аерофотозйомок та наукових дослідженьв повітряному просторі.Акцентовано увагу на тому, що поняття «кадри» та «персонал» не єтотожними, адже останній термін є більш ширшим. Так, персонал охоплюєвсіх працівників та співробітників, які працюють в організації абопідприємстві, включаючи керівництво, адміністративний персонал,робітників, спеціалістів з різних галузей, технічний персонал і, звісно ж,кадри. В свою чергу кадри вказують на конкретну групу працівників, яківідповідають за управління персоналом, включаючи процеси найму,збереження, розвитку та управління робочою силою в організації.Доведено, що авіаційний персонал - це сукупність осіб, які маютьспеціальну теоретичну та практичну професійну підготовку, а такожвідповідне свідоцтво (сертифікат), та здійснюють трудову діяльність уцивільній або державній авіації, яка спрямована на льотну експлуатацію,випробування, технічне обслуговування повітряних суден, засобіваеронавігації, організацію повітряного руху та використання повітряногопростору, забезпечення безпеки польотів, а також виконання завдань у сферінаціональної безпеки. Виділено характерні ознаки авіаційного персоналу.З’ясовано, що авіаційний персонал в Україні найбільш доцільноподілити на три великі групи: 1) авіаційний персонал державної авіації, щовключає працівників, які виконують свої основні обов’язки в авіаційнихпідрозділах структур державного підпорядкування; 2) авіаційний персоналцивільної авіації, до якого належать особи, які виконують свої основніобов’язки в авіаційних підприємствах цивільних структур; 3) авіаційнийперсонал експериментальної авіації. До даної групи належать особи, яківиконують свої основні обов’язки в авіаційних структурах підприємств, наяких проводяться випробування або дослідно-конструкторські,експериментальні та науково-дослідні роботи.4Констатовано, що фахівці льотного складу державної авіації займаютьособливе та надважливе місце в системі авіаційного персоналу України.Наведено низку аргументів на підтвердження даної тези.Встановлено, що трудо-правовий статус фахівців льотного складудержавної авіації України представляє собою сукупність визначенихнормами загального та спеціального трудового законодавства суб’єктивнихправ та юридичних обов’язків, якими наділяється досліджувана категоріяпрацівників з метою визначення їх положення в системі державної авіації, атакож окреслення їх ролі та призначення в ній. Саме трудо-правовий статусхарактеризує практичну діяльність фахівців льотного складу, а відтакобумовлює специфіку регулювання окремих аспектів їх праці, зокрема: часуроботи, часу відпочинку, особливості зміни та припинення трудовихвідносин, тощо.Аргументовано, що трудова правосуб’єктність фахівців льотногоскладу державної авіації представляє собою визначену нормами загальногота спеціального трудового законодавства психофізіологічну таінтелектуальну можливість особи вступати у відповідні трудовіправовідносини.^UThe dissertation research is dedicated to the problem of legal regulation ofthe labor activities of aviation specialists in the State Aviation of Ukraine. Thedissertation provides a theoretical summary and a novel solution to the researchtask, which aims to clarify the essence and specifics of legal regulation of the laboractivities of aviation specialists in the State Aviation of Ukraine. Drawing upondomestic and international experience, the dissertation offers proposals andrecommendations for prospective directions in improving general and specificlabor legislation, the norms of which are designed to regulate social relations inthis field.It is argued that the concept of "aviation" is most appropriately considered inboth broad and narrow senses. According to the broad approach, this term shouldbe interpreted as the branch of technology and transportation related to theresearch, design, production, servicing, and operation of aircraft, includingairplanes, helicopters, gliders, airships, and other flying machines, as well as10ground support systems designed to ensure the safety and efficiency of aviationtraffic. In the narrow sense, aviation is a specific branch of transportation andtechnology concerning the operation, management, and piloting of aircraft andother airborne vessels for the purpose of passenger transportation, cargo transport,reconnaissance or military operations, as well as various aerial photography andscientific research in the airspace.The focus is deliberately placed on distinguishing between the concepts of'personnel' and 'staff,' as the latter term holds a more expansive connotation.Personnel encompasses the entire spectrum of personnel and workforce engagedwithin an organization or enterprise, encompassing managerial echelons,administrative personnel, laborers, specialists across diverse domains, technicalpersonnel, and, unquestionably, staff. In contrast, staff denotes a precise cohort ofprofessionals vested with the responsibility of overseeing personnel managementprocesses, including recruitment, retention, development, and the governance ofthe workforce within the organization.It is conclusively affirmed that aviation personnel comprises individualswith specialized theoretical and practical professional training, supplemented byrequisite certification or certificates, entrusted with the labor of civil or stateaviation. Their labor is purposefully oriented toward the aeronautical exploitation,the testing of aircraft, the technical maintenance of aerial vessels, air navigationinfrastructure, the orchestration of aerial traffic, the utilization of airspace, thesafeguarding of flight security, as well as the fulfillment of tasks pertinent tonational security. Discernible traits distinctive to aviation personnel aremeticulously discerned.It is elaborated that within the Ukrainian context, aviation personnel canmost suitably be bifurcated into three overarching classifications: 1) state aviationpersonnel, encompassing employees who execute their primary obligations withinaviation units under the jurisdiction of the state; 2) civil aviation personnel,embracing individuals who carry out their principal responsibilities within civil11aviation enterprises; 3) experimental aviation personnel, subsuming individualswho execute their primary duties within aviation entities engaged in trial,experimental, research, and design endeavors.It is underscored that practitioners of the aviation discipline within Ukraine'sstate aviation domain occupy a singular and imperative role within the tapestry ofthe country's aviation personnel. A litany of supporting arguments is presented tofortify this thesis.It is established that the labor law status of aviation specialists in the stateaviation of Ukraine represents a combination of subjective rights and legalobligations as defined by the norms of both general and specific labor legislation.These norms are conferred upon the examined category of workers with thepurpose of determining their position within the state aviation system and outliningtheir roles and responsibilities within it. The labor law status is instrumental incharacterizing the practical activities of aviation specialists, thus shaping thespecifics of regulating various aspects of their work, such as working hours, restperiods, changes, and terminations of employment relationships, among others.It is argued that the legal capacity for labor, as defined by the norms of bothgeneral and specific labor legislation, encapsulates an individual'spsychophysiological and intellectual ability to enter into relevant labor-relatedlegal relationships. Therefore, at its core, labor legal capacity is rooted in one'scapability to work, which is influenced by their physical and mental aptitudes.

Клименко О.С. Публічне управління сферою судово-медичних експертиз у системі охорони здоров’я в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 – Публічне управління та адміністрування. – Національний університет «Одеська політехніка», МОН України, Одеса, 2023.У дисертаційному дослідженні наведено розв’язання актуального наукового завдання – визначення теоретико-прикладних засад публічного управління сферою судово-медичних експертиз та запропонування пріоритетних напрямів розвитку цілісної і незалежної мережі судово-медичних закладів у системі охорони здоров’я в Україні.Актуальність вирішення наукового завдання дисертації зумовлена наявністю наукової проблеми, яка дотепер не знайшла системного висвітлення у вітчизняній та зарубіжній літературі, не стала об’єктом пильної уваги з боку центральних органів виконавчої влади, зокрема неурегульованим є питання підпорядкування і функціонування судово-медичних служб.Найбільш значущими результатами дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну, розкривають суть роботи та її практичне значення є наступне: - обґрунтування і систематизація теоретичних і прикладних засад публічного управління сферою судово-медичних експертиз у системі охорони здоров’я в Україні, запропоновано визначення поняття «публічне управління судово-медичною експертизою в системі охорони здоров'я», що визначає процес організації та забезпечення державою умов проведення судово-медичних експертиз спеціалізованими установами з метою забезпечення їх ефективності, надійності та якості здійснення, в системі охорони здоров'я.- розробка механізму публічного управління системою судово-медичних експертиз реалізацію якого пропонується здійснювати у визначених основних напрямах з метою формування цілісної і незалежної системи судово-медичної експертизи.У першому розділі – «Історико-теоретичні засади організації та проведення судово-медичної експертизи у системі охорони здоров’я в Україні» досліджено основні етапи становлення та розвитку судово-медичної експертизи як виду судової експертизи. Аналіз історії судово-медичної експертизи свідчить, що вона розвинулась в результаті накопичення даних з медичної практики й з криміналістики. Судова медицина в слідчій і судовій практиці застосовується переважно у вигляді судово-медичної експертизи, висновки якої слугують одним із джерел доказів.Визначено, що на кожному етапі становлення національної системи охорони здоров’я в Україні розвивалась судово-медична діяльності в Україні. Основними питаннями, які виносилася на розгляд у процесі реформування ставало недостатнє фінансування, нестача кваліфікованих спеціалістів та неналагоджена комунікація і взаємодія між судово-медичними експертами та правоохоронними органами. Проаналізовано організаційну форму судово-медичної діяльності в Україні, яка складається з державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України», Кримською республіканською установою «Бюро судово-медичної експертизи» (наразі не функціонує), бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів. Загалом, організація судово-медичної служби побудована за принципом інстанційності, що дає громадянам України у разі їх незгоди з висновками експертизи звертатися до вищої інституції. Громадяни мають право вільного вибору експерта та експертної установи, це положення закріплено в базовому законі, що діє в сфері охорони здоров'я.У другому розділі – «Сучасний стан та проблеми публічного управління сферою судово-медичних експертиз у системі охорони здоров'я в Україні» проаналізовано сучасний стан судово-медичної експертизи та виявлені недоліки її нормативно-правового забезпечення. Виявлено проблеми публічного управління сферою судово-медичних експертиз, основною з яких є невідповідність статусу бюро судово-медичної експертизи вимогам чинного законодавства. Подальший аналіз сучасного стану правового забезпечення діяльності судово-медичної служби та судово-медичних експертів виявив низку недоліків, зокрема щодо законодавчо визначеною та фактичною заробітною платою судово-медичних експертів, що обумовлено віднесенням бюро судово-медичної експертизи до комунальних установ; колізій між Законом України «Про судову експертизу», КПК та підзаконними нормативно-правовими актами, затвердженими наказом МОЗ, які стосуються збору матеріалів для проведення експертизи. У третьому розділі «Напрями вдосконалення публічного управління сферою судово-медичних експертиз як складової системи охорони здоров’я України» охарактеризовано форми міжнародного співробітництва в галузі судової експертизи, основою з яких є створення міжнародних судово-експертних мереж. Відзначено, що протягом останнього часу спостерігається активізація міжнародного співробітництва в галузі судової експертизи, зокрема обмін науково-практичним досвідом.^UKlymenko O.S. Public Management in the Field of Forensic Medical Expertise within the Healthcare System in Ukraine. – Qualification scientific work as a manuscript.Doctoral dissertation in Philosophy, specialization 281 – Public Administration and Administration. – National University "Odessa Polytechnic," Ministry of Education and Science of Ukraine, Odessa, 2023.The dissertation research provides solutions to a relevant scientific task – the determination of theoretical and applied principles of public administration in the field of forensic medical expertise, and the proposition of priority directions for the development of an integrated and independent network of forensic medical institutions within the healthcare system in Ukraine.The relevance of addressing the scientific task of the dissertation is determined by the existence of a scientific problem that has not yet received a comprehensive treatment in domestic and foreign literature, has not been the subject of close attention from central executive authorities, particularly the unresolved issues of subordination and functioning of forensic medical services.The most significant results of the dissertation research, which constitute scientific novelty and reveal the essence of the work and its practical significance, are as follows:- justification and systematization of theoretical and applied principles of public administration in the field of forensic medical expertise within the healthcare system in Ukraine, proposing the definition of the concept "public administration of forensic medical expertise in the healthcare system," which defines the process of organization and state provision of conditions for conducting forensic medical examinations by specialized institutions in order to ensure their effectiveness, reliability, and quality of implementation within the healthcare system;- development of a mechanism for public administration of the forensic medical expertise system, the implementation of which is proposed to be carried out through defined main directions aimed at forming an integrated and independent forensic medical expertise system.In the first chapter, titled "Historical and Theoretical Foundations of Organization and Conduct of Forensic Medical Examination in the Healthcare System of Ukraine," the main stages of formation and development of forensic medical examination as a type of forensic expertise are investigated. The analysis of the history of forensic medical examination indicates that it evolved through the accumulation of data from medical practice and criminology. Forensic medicine is primarily applied in investigative and judicial practices in the form of forensic medical examination, the conclusions of which serve as one of the sources of evidence.It is determined that at each stage of the establishment of the national healthcare system in Ukraine, forensic medical activity developed. The main issues raised during the reform process included insufficient funding, a shortage of qualified specialists, and inadequate communication and interaction between forensic medical experts and law enforcement agencies.The organizational form of forensic medical activity in Ukraine has been analyzed, which consists of the state specialized institution "Main Bureau of Forensic Medical Examination of the Ministry of Health of Ukraine," the Crimean Republican institution "Bureau of Forensic Medical Examination" (currently not functional), and the bureaus of forensic medical examination under the health departments of regional executive committees. Overall, the organization of forensic medical service is built on the principle of hierarchy, allowing Ukrainian citizens, if they disagree with the examination findings, to appeal to a higher institution. Citizens have the right to freely choose an expert and an expert institution, a provision enshrined in the basic law governing the healthcare sector.In the second chapter, titled "Current State and Issues of Public Administration in the Field of Forensic Medical Examinations within the Healthcare System of Ukraine," the current state of forensic medical examination is analyzed, and deficiencies in its regulatory and legal framework are identified. Problems related to public administration in the field of forensic medical examinations are identified, with a primary concern being the inconsistency of the status of forensic medical examination bureaus with the requirements of the current legislation. Further analysis of the current legal framework for the activities of the forensic medical service and forensic medical experts revealed a range of shortcomings, including those related to the legally defined and actual remuneration of forensic medical experts, stemming from the categorization of forensic medical examination bureaus as communal institutions.

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...

В роботі з’ясовано сутність і зміст громадського контролю у сфері виконання покарань України, встановлено існуючі у зв’язку з цим проблеми, а також розроблені науково обґрунтовані шляхи щодо їх вирішення. Зокрема, за допомогою історико-правового методу та застосування однойменного критерію пізнання сутності громадського контролю у сфері виконання покарань України стан розробок на науковому рівні існуючих на практиці проблем класифіковано на декілька періодів, а саме:1. Грудень 1970 року – серпень 1991 року, коли досліджувана у цій дисертації проблема регулювалась законами та іншими нормативно-правовими актами як колишнього СРСР, так і Української РСР.Основним джерелом у зазначеному історичному відрізку функціонування органів та установ виконання покарань був ВТК Української РСР, прийнятий 23 грудня 1970 року. При цьому, як показало вивчення змісту даного Кодексу, ні в Загальній, ні в Особливій його частинах не було правових норм, які б стосувались питань громадського контролю, що в певній мірі стало одним із наслідків державної (виправно-каральної) політики у зазначеній галузі суспільних відносин, а також відсутності будь-яких проявів громадянського суспільства.2. Серпень 1991 – липень 2003 р. р., коли питання зазначеного виду суспільної діяльності регулювались частково видозміненим кримінально-виконавчим законодавством України.При цьому, звернута увага на той факт, що хоча ще у 1970 році, в ст. 9 ВТК України й були закріплені правові засади участі громадськості у кримінально?виконавчій діяльності, до 2003 року включно вказана норма так і не видозмінювалась, що виступило у цій роботі додатковим аргументом відносно висновку щодо детермінації причин і умов, які негативно впливали на формування і розвиток інституту громадського контролю у сфері виконання покарань. Крім цього, встановлено й такий юридичний факт, а саме: у ч. 2 ст. 9 ВТК було зазначено, що форми участі громадськості у сфері виконання покарань встановлюється цим Кодексом та іншими законами України.3. Січень 2004 – грудень 2010 р. р., коли сферою виконання покарань управляв ДДУПВП, як центральний орган державної виконавчої влади у даній галузі суспільної діяльності, що був визначений таким у ст. 11 КВК.В досліджуваному періоді ДДУПВП не у повній мірі виконував законодавчі вимоги з питань забезпечення здійснення суспільного моніторингу за дотриманням прав засуджених, які, зокрема, витікали із змісту ч. 2 ст. 25 КВК України, що вступив у дію у січні 2004 року, та інших законів, що регулювали зазначений вид суспільної діяльності (як от: «Про свободу совісті та релігійні організації»; «Про громадські об’єднання»; ін.), а також підзаконних нормативно-правових джерел.Крім цього, ДДУПВП з часу повного виводу органів та УВП з підпорядкування МВС України у 1999 році і самостійного функціонування даного Департаменту у системі державних органів виконавчої влади до часу його ліквідації у грудні 2010 року фактично скоротив зміст предмету щодо гласності своєї діяльності, надавши відповідні обмежувальні грифи для тієї інформації, що була відкритою для громадськості на протязі 1991-1998 р. р. 4. 2011-2021 р. р., коли спочатку частково (2010-2012 р. р.), а потім повністю у 2012 році Міністерство юстиції України на законодавчому рівні перебрало на себе функції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання покарань України, та здійснює у цьому напрямі низку організаційно-управлінських, нормативно-правових, матеріально-технічних та інших видозмін у зазначеній галузі суспільної діяльності. Зокрема, у контексті досліджуваної у цій роботі проблематики, можна акцентувати увагу на такі соціально важливі напрями реформ у сфері виконання покарань України, як: а) прийняття у квітні 2014 року Закону України «Про внесення змін у Кримінально-виконавчий кодекс України відносно адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів»; б) ліквідація у 2016 році ДПтС України та створення міжрегіональних територіальних управлінь виконання покарань Міністерства юстиції України; в) схвалення Кабінетом Міністрів України у 2017 році Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України; г) інші. Крім цього, у зазначеному періоді й надалі проводились дослідження процесу виконання – відбування покарань членами громадських організацій, з урахуванням у тому числі зарубіжного досвіду, повторюючи при цьому ті помилки та методологічні хиби, які мали місце у попередніх аналогічних пошуках та зводячи по суті питання контролю за вказаною галуззю суспільної діяльності до участі громадськості у сфері виконання покарань.^UThe work clarifies the essence and content of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, identifies existing problems in connection with it, and develops scientifically based ways to solve them.In particular, with the help of the historical-legal method and the application of the criterion of the same name concerning knowledge of the essence of public control in the sphere of execution of punishments in Ukraine, the state of development at the scientific level of the problems existing in practice has been classified into several periods, namely:1. December 1970 – August 1991, when the problem investigated in this dissertation was regulated by laws and other legal acts of both the former USSR and the Ukrainian SSR.The main source in the mentioned historical segment of the functioning of bodies and institutions for the execution of punishments was the Criminal Code of the Ukrainian SSR, adopted on December 23, 1970. At the same time, as the study of the content of this Code showed, there were no legal norms in either its General or Special parts that would relate to the issues of public control over the process of execution – the serving of punishments, which to a certain extent became one of the consequences of the state (correctional and punitive) politics in the specified field of social relations, as well as the absence of any manifestations of civil society.2. August 1991 – July 2003, when the issues of the specified type of social activity were regulated by the partially amended criminal law of Ukraine. At the same time, attention is drawn to the fact that though in 1970, in Art. 9 of the Corrective Labour Code (CLC) of Ukraine the legal principles of public participation in the correction and re-education of convicts were established, the specified norm was not changed until 2003, which was presented in this work as an additional argument regarding the conclusion about the determination of the causes and conditions that negatively affected the formation and development of the public control institute in the field of execution of punishments. In addition, in connection with this, the following legal fact draws attention, namely: part 2 of Art. 9 of the CLC stated that the forms and procedure of public participation in the correction and re-education of convicts were established by this Code and other laws of Ukraine.3. January 2004 – December 2010, when the sphere of execution of punishments was managed by the State Department of Ukraine for the execution of punishments, as the central body of the state executive power in this field of public activity, which was defined as in Art. 11 of the Criminal Executive Code (CEC), as well as in Art. 1 of the Law of Ukraine "On the State Criminal Executive Service of Ukraine".In the investigated period, the State Department of Ukraine for the execution of punishments did not fully comply with the legislative requirements for ensuring the implementation of public control over the observance of the rights of convicts during the execution of criminal punishments, which, in particular, stemmed from the content of Part 2 of Art. 25 of the CEC of Ukraine, which came into force in January 2004, and other laws regulating the specified type of social activity (such as: "On freedom of conscience and religious organizations"; "On public associations"; "On bodies and services in children's affairs and special institutions for children"; etc.), as well as secondary legal sources ("Regulations on supervisory commissions and guardianship boards at special educational institutions").In addition, since the time of the complete withdrawal of the bodies and the Department of execution of punishments from the subordination of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in 1999 and the independent functioning of this Department in the system of state bodies of executive power until the time of its liquidation in December 2010, the State Department of Ukraine for the execution of punishments actually reduced the content of the subject regarding the publicity of its activities, providing the appropriate restrictive measures for the information that was open to the public during 1991-1998.4. 2011-2021, when at first partially (2010-2012), and then fully in 2012, the Ministry of Justice of Ukraine at the legislative level took over the functions of the central executive body implementing state policy in the field of execution of punishments in Ukraine, and carried out in this direction a number of organizational-management, normative-legal, material-technical and other changes in the specified field of public activity.

Дисертація є комплексним дослідженням національної симпозіумної практики межі ХХ–ХХІ ст. в її кореляції з еволюцією світової пластики. Враховуючи активну динаміку українських симпозіумів, мета дослідження – встановити роль скульптурних симпозіумів у процесі формування головних тенденцій еволюції сучасної української скульптури, а саме концептуальних дизайн-об’єктів і творів, орієнтованих на художньо-образну епістему; визначити місце та значення симпозіумного руху України в контексті світової скульптурної практики, зокрема міжнародного симпозіумного руху, на зламі ХХ–ХХІ ст. Зазначена тема потребує подальшого вивчення в українському і закордонному мистецтвознавчому дискурсі, зокрема у контексті негативних наслідків комодифікації культурного продукту під впливом неоліберальної економіки. Атрибуція та систематизація репрезентативної об’єктної бази дослідження оприявнили факт повної втрати або пошкодження деяких пленерних скульптур. Незрозумілим залишається їх стан на тимчасово окупованих територіях України. Вказано, що започаткуванню симпозіумного руху на українських теренах сприяли нові умови містобудівного та соціального характеру, а також поступова еволюція й вихід пластики в публічний простір. Засновником українського симпозіумного руху (1986) став київський скульптор Ю. Синькевич.З’ясовано, що першому (1986-1990-ті) етапу національного симпозіумного руху властивий історизм художньої свідомості скульпторів, спричинений пошуками ними «українського стилю» та активізацією процесу національної самоідентифікації в українському суспільстві. Певні митці поколінь 1960-х і 1970-х оновлювали свою пластичну лексику завдяки праці у твердих матеріалах без проміжних моделей та зверненню до модерністської традиції. Натомість деякі представники молодого покоління, становлення якого припало на більш демократичний період другої половини 1980-х, сприймало актуалізацію національних художніх кодів у постмодерністській площині. Другий етап (2000-ті) характеризується більшою концептуалізацією симпозіумної практики та підпорядкуванням її стратегіям public art і артринку. Цим наративам глобалізації протистояли концепції окремих симпозіумів, орієнтованих на етнонаціональний дискурс і трансцендентальну естетику. Завважено, що еволюція міжнародного симпозіумного руху віддзеркалює перехід від автономної артепістеми модернізму до концептуально-просторового сприйняття скульптури в межах «розширеного поля» постмодернізму. Серед головних світових симпозіумних тенденцій виявлено: уніфікацію та концептуалізацію художньої мови, дизайнизацію та загальну комерціалізацію. Доведено, що сьогодні міжнародний симпозіумний рух не є в авангарді формальних і стилістичних новацій світової скульптурної практики. Утім, його інституціоналізація, динамічне поширення світом, а також сприяння сталому міському розвитку доводить культурно-мистецьку релевантність симпозіумного явища. Попри свою специфіку поступ українського пленерного руху суголосний актуальним процесам у міжнародному симпозіумному русі та світовій скульптурній практиці. Порівняльний аналіз парадигм національних симпозіумів продемонстрував перспективність насамперед приватної та гібридної симпозіумних моделей, котрі взорують на актуальні тенденції світової культуріндустрії та віддають пріоритет проєктам сontemporary art. Проте основа українського симпозіумного руху – муніципальна модель – залишається затребуваною. Національна симпозіумна практика можу бути визначена як мистецтво в публічному просторі / громадських місцях (art in public places), котре має неабиякий соціокультурний потенціал і здатне у межах руху сталого урбанізму сприяти створенню безпечних та інклюзивних міст, що є надважливим у контексті повоєнного відновлення України. Введено в науковий вжиток репрезентативну вибірку ландшафтних творів українських митців, які нині є активними учасниками міжнародного симпозіумного руху. Їхня творчість успішно інтегрується у світовий артпростір, а закордонний пленерний досвід стимулює оновлення їхньої пластичної мови.Українські симпозіуми віддзеркалюють чотири актуальні стильові стратегії національної скульптури: контемпорарну абстрактно-концептуальну редукцію; елліністично-орієнтовану скульптуру з приматом трансцендентальної естетики та українського кордоцентризму; кітч і натуралістичну гаптику. Однак вони вже не грають таку роль у модернізації пластичного мислення скульпторів, як це було у 1980–1990-х.^UThe dissertation is a comprehensive study of the national symposium practice at the turn of the twentieth and twenty-first centuries in its correlation with the evolution of world plastic art. Taking into account the active dynamics of Ukrainian symposia, the objective of the work is to establish the role of sculptural symposia in the process of forming the main trends in the evolution of contemporary Ukrainian sculpture, namely conceptual design objects and works focused on the artistic and figurative episteme; to determine the place and significance of the Ukrainian symposium movement in the context of world sculptural practice, particularly the international symposium movement, in the late twentieth and early twenty-first centuries. This topic requires further study in the Ukrainian and foreign art historical discourse, in particular in the context of the negative consequences of the commodification of cultural products under the influence of the neoliberal economy. The attribution and systematisation of the representative object base of the study revealed the fact of the complete loss or damage of some plein air sculptures. Their condition in the temporarily occupied territories of Ukraine remains unclear. It is noted that the symposium movement in Ukraine was facilitated by new urban planning and social conditions, as well as the gradual evolution and entry of plastic into public space. The founder of the Ukrainian symposium movement (1986) was the Kyiv sculptor Y. Synkevych.It has been found that the first (1986-1990s) stage of the national symposium movement was characterised by the historicism of the sculptors' artistic consciousness, caused by their search for a "Ukrainian style" and the intensification of the process of national self-identification in Ukrainian society. Certain artists of the 1960s and 1970s updated their plastic vocabulary by working in solid materials without intermediate models and by referring to the modernist tradition. On the other hand, some representatives of the younger generation, whose formation took place in the more democratic period of the second half of the 1980s, perceived the actualisation of national artistic codes in the postmodernist plane. The second stage (2000s) is characterised by a greater conceptualisation of symposium practice and its subordination to the strategies of public art and the art market. These narratives of globalisation were opposed by the concepts of individual symposia focused on ethno-national discourse and transcendental aesthetics.It is noted that the evolution of the international symposium movement reflects the transition from the autonomous artepistem of modernism to the conceptual and spatial perception of sculpture within the "expanded field" of postmodernism. Among the main global symposium trends are the unification and conceptualisation of the artistic language, designing and general commercialisation. It is proved that today the international symposium movement is not at the forefront of formal and stylistic innovations in the world sculptural practice. Nevertheless, its institutionalisation, dynamic spread around the world, as well as the promotion of sustainable urban development, proves the cultural and artistic relevance of the symposium phenomenon. Despite its specificity, the development of the Ukrainian plein air movement is in line with current processes in the international symposium movement and world sculptural practice.A comparative analysis of the paradigms of national symposia has demonstrated the prospects of private and hybrid symposium models, which look at current trends in the global cultural industry and give priority to contemporary art projects. However, the basis of the Ukrainian symposium movement, the municipal model, remains in demand. The national symposium practice can be defined as art in public space / public places, which has a significant socio-cultural potential and is able to contribute to the creation of safe and inclusive cities within the sustainable urbanism movement, which is crucial in the context of Ukraine's post-war recovery.A representative sample of landscape works by Ukrainian artists who are now active participants in the international symposium movement is introduced into scientific use. Their work is successfully integrated into the world art space, and their foreign plein air experience stimulates the renewal of their plastic language. Ukrainian symposia reflect four current stylistic strategies of national sculpture: contemporary abstract-conceptual reduction; Hellenistic-oriented sculpture with the primacy of transcendental aesthetics and Ukrainian cordocentrism; kitsch and naturalistic hapticism. However, they no longer play the same role in the modernisation of sculptors' plastic thinking as they did in the 1980s and 1990s.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правового статусу та особливостей трансформації діяльності Державної податкової служби України.Виокремлено п’ять основних історичних етапів діяльності Державної податкової служби України, на яких відбулося езпосереднє становлення служби, її розвиток, модернізація та сучасна трансформація правового статусу установи, зокрема: 1) етап становлення податкової інституції з відповідними профільними повноваженнями у вигляді Головної державної податкової інспекції України (1990–1996 рр.); 2) етап формування прототипних правових засад діяльності Державної податкової адміністрації України (1996–2000 рр.); 3) етап модернізації окремих елементів адміністративно-правового статусу профільної податкової інституції – Державної податкової служби України (2000–2010 рр.); 4) етап декларативного формування уніфікованого митно-податкового органу та його інституційного підпорядкування (2011–2018 рр.); 5) етап трансформації в межах ідеї втілення принципів належного урядування в діяльності Державної податкової служби країни (з 2018 р. й дотепер).Доведено, що у своєму історичному розвитку Державна податкова служба України проходить не лише етап власне становлення, а й окремі стадії модернізації та сучасної еволюційної трансформації свого адміністративно-правового статусу. Обґрунтовано, що більшість змін у діяльності Державної податкової служби України не мали системного й комплексного характеру, відбувалися досить стрімко, хаотично, неповною мірою сплановано, що загалом негативно позначалося на результатах і показниках роботи податкових органів, мало наслідком значний відтік кадрів, нестабільність функціонування податкової системи, додаткові бюджетні витрати, посилення контрольної функції та інші негативні чинники.Зазначено, що створення Державної податкової служби України як спеціального окремого контролюючого органу у сфері оподаткування є найбільш прийнятною моделлю для України (зокрема, за організаційно-управлінською структурою, функціональним призначенням, формою управління) та дає можливість зосередити увагу й зусилля на розробленні та впровадженні необхідних для досягнення основних показників методів.Визначено поняття «трансформація діяльності Державної податкової служби України» як комплексний і поступовий процес становлення, розвитку, модернізації та перетворення організаційно-правових форм податкових органів, зміни їх назв, підпорядкування, функціонального призначення, шляхів взаємодії, чисельності працівників, фінансування, матеріально-технічного забезпечення тощо.Розкрито стан наукових розробок щодо адміністративно-правового статусу та особливостей трансформації діяльності Державної податкової служби України. Доведено відсутність єдиного підходу серед науковців до визначення адміністративно-правового статусу державного органу загалом та Державної податкової служби України зокрема. Виокремлено основні напрями наукових досліджень за предметно-тематичним критерієм. Досліджено правову основу діяльності Державної податкової служби України. Проведено чотирирівневу градацію правової основи діяльності Державної податкової служби України. Охарактеризовано кожний рівень правової основи діяльності Державної податкової служби України, виокремлено характерні особливості. Обґрунтовано, що правова основа діяльності Державної податкової служби України є цілісною системою, елементи якої перебувають в ієрархічній підпорядкованості.Доведено важливість ролі Державної податкової служби України в системі органів державної влади як центрального органу виконавчої влади, що наділений владними повноваженнями та реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Проаналізовано повноваження Кабінету Міністрів України та міністра фінансів у процесі трансформації діяльності Державної податкової служби України. Доведено необхідність розроблення системи заходів, спрямованих на підвищення рівня податкової культури в державі.Досліджено функціональне призначення та основні завдання Державної податкової служби України. Зазначено, що функціональне призначення Державної податкової служби України варто розглядати крізь призму закріплених на нормативному рівні функцій, які належать до компетенції Державної податкової служби України.Доведено, що методи в діяльності податкових органів відіграють важливу роль, оскільки являють собою різноманітні способи, засоби, прийоми та інструменти, завдяки яким відбувається безпосередній вплив суб’єктів управління і їх посадових осіб на об’єкти управління задля виконання покладених на Державну податкову службу України та її органи завдань і функцій. Наголошено на тому, що від правильного вибору й ефективного застосування методів значною мірою залежить рівень досягнення організаційних та управлінських цілей у діяльності Державної податкової служби України.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal status and features of the transformation of the State Tax Service of Ukraine.Five main historical stages of the activity of the State Tax Service of Ukraine were distinguished, during which the service was directly formed, its development, modernization and modern transformation of the legal status of the institution took place, in particular: 1) the stage of formation of a tax institution with relevant profile powers in the form of the Main State Tax Inspectorate of Ukraine (1990–1996); 2) the stage of formation of prototypical legal foundations of the State Tax Administration of Ukraine (1996–2000); 3) the stage of modernization of certain elements of the administrative and legal status of the specialized tax institution - the State Tax Service of Ukraine (2000–2010); 4) the stage of declarative formation of the unified customs and tax authority and its institutional subordination (2011–2018); 5) the stage of transformation within the framework of the idea of implementing the principles of good governance in the activities of the State Tax Service of Ukraine (from 2018 to the present).It has been proven that in its historical development, the State Tax Service of Ukraine goes through not only the stage of its own formation, but also separate stages of modernization and modern evolutionary transformation of its administrative and legal status. It is substantiated that most of the changes in the activities of the State Tax Service of Ukraine did not have a systematic and complex nature, they happened rather quickly, chaotically, incompletely planned, which in general negatively affected the results and indicators of the work of tax authorities, resulted in a significant outflow of personnel, instability of the functioning of the tax system , additional budget costs, strengthening of the control function and other negative factors.It is noted that the creation of the State Tax Service of Ukraine as a special separate control body in the field of taxation is the most appropriate model for Ukraine (in particular, in terms of organizational and management structure, functional purpose, form of management) and provides an opportunity to focus attention and efforts on the development and implementation of the necessary achieving the main indicators of the methods.The concept of "transformation of the activity of the State Tax Service of Ukraine" is defined as a complex and gradual process of formation, development, modernization and transformation of organizational and legal forms of tax authorities, changes in their names, subordination, functional purpose, ways of interaction, number of employees, financing, material and technical support etc.The state of scientific intelligence regarding the administrative and legal status and features of the transformation of the State Tax Service of Ukraine has been revealed. The absence of a unified approach among scientists to determining the administrative and legal status of a state body in general and the State Tax Service of Ukraine in particular is proven. The main areas of scientific research are highlighted according to the subject-thematic criterion. The legal basis of the activity of the State Tax Service of Ukraine was studied. A four-level gradation of the legal basis of the activity of the State Tax Service of Ukraine was carried out. Each level of the legal basis of the activity of the State Tax Service of Ukraine is characterized, and characteristic features are highlighted. It is substantiated that the legal basis of the activity of the State Tax Service of Ukraine is a complete system, the elements of which are in hierarchical subordination.The importance of the role of the State Tax Service of Ukraine in the system of state authorities as a central body of executive power, which is empowered and implements state tax policy, state policy on the administration of a single contribution to mandatory state social insurance, has been proven. The powers of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Minister of Finance in the process of transformation of the State Tax Service of Ukraine were analyzed. The need to develop a system of measures aimed at raising the level of tax culture in the state has been proven.The functional purpose and main tasks of the State Tax Service of Ukraine were studied. It is noted that the functional purpose of the State Tax Service of Ukraine should be considered through the prism of the functions fixed at the regulatory level, which belong to the competence of the State Tax Service of Ukraine.

Дисертація присвячена вирішенню важливої науково-технічної завдання – реконструкції, розширення і підсилення балкових прольотних будов різними типами залізобетонної накладної плити з консолями без розширення опор з одночасним підсиленням балок зміною статичної схеми з розрізної вільнообпертої на нерозрізну або защемлену на опорах при максимальному збереженні існуючих конструкцій та використанні прихованих резервів їхньої несучої здатності.У світовій транспортній інфраструктурі мости належать до однієї з найважливіших її складових як найбiльшi складні, вiдповiдальнi і високовартісні технічні системи, які формувалися протягом століть під час розвитку транспортної мережі для задоволення потреб транспорту. Світове мостобудування розвивалося за певними правилами, що на кожному етапі диктувались експлуатаційними характеристиками транспортних засобів і відображались у відповідних нормах проектування, що у цій галузі будівництва змінювались доволі часто, відповідно до змін показників транспортних засобів. Наприклад, лише за одне покоління мостовиків (50-60рр.) у колишньому союзі, а пізніше в Україні норми проектування мостів змінювали шість разів).На кожному етапі розвитку мостобудування запроектовані і збудовані в кожній країні за відповідними нормами мости на період дії цих норм повністю відповідали своєму призначенню, задовольняли потреби транспорту. Будучи сучасними спорудами того часу, вони повністю виконували покладені на них функції. Проте з часом змінювались експлуатаційні характеристики транспортних засобів, а відповідно до цього i норми проектування і будівництва мостів. Тобто на новому етапі будівництво мостів продовжувалось за новими нормами з новими експлуатаційними вимогами, а попередньо збудованi мости продовжували експлуатувати за недотриманими експлуатаційними вимогами уже нових норм і переходом їх у категорію морально застарілих за цілком задовільного фізичного стану їх конструкцій. Умовно назвемо ці мости "неповносправними", тобто які не повністю відповідають вимогам чинних на даному етапі часу норм проектування мостів, в основному через невиконання експлуатаційних вимог "фундаментальної тріади" - вантажопідйомності, пропускної здатності, безпеки і комфортності руху, а також обов'язкового додатку до "тріади" - довговічності і надійності.У кожній країні цей процес повторювався стільки разів, скільки змінювали норми проектування мостів і експлуатаційні вимоги до них, а загальна кількість не відповідаючих вимогам чинних в даному часi норм збiльшувалась, досягаючи певної "критичної" кількості, яка починала відчутно впливати на якість перевезень і виникала необхідність приймати певні заходи для покращення стану мостів.Таким чином об'єктивною реальністю на даний час є наявність в експлуатації мостів з різними технічними параметрами і експлуатаційними показниками, різноманітними конструктивними схемами, матеріалами, технологією будівництва, виглядом, фізичним станом їх несучих конструкцій, ïx моральним і фізичним зношуванням, дефектністю, надійністю і довговічністю. Абсолютна більшість з них - залізобетонні з балковими або плитними прольотними будовами, побудовані індустріальними методами з використанням або прив'язкою до типових проектів залізобетонних прольотних будов різних років випуску за проектними розробками проектних інститутів різного підпорядкування.Дисертаційна робота відповідає пріоритетним напрямкам кафедри автомобільних доріг та мостів зокрема у частині «Теоретичні та експериментальні дослідження роботи існуючих та реконструйованих прольотних будов залізобетонних і сталезалізобетонних мостів при статичних і багаторазових навантаженнях», а також виконувалася в межах програми науково-дослідної лабораторії ГНДЛ-88 Національного університету "Львівська політехніка" за науково-технічною проблемою "реконструкція наявних автодорожніх мостів". Програмою дисертації передбачено поглиблене експериментальне і теоретичне дослідження однієї з науково-технічних розробок ГНДЛ-88 - новий метод реконструкції залізобетонних балкових мостів з розширенням габариту прольотної будови залізобетонною накладною плитою з консольними звісами з одночасним підсиленням балок зміною статичної схеми. Завдання дисертації - експериментально підтвердити ефективність прийнятих конструктивних рішень, а при необхідності доповнити і вдосконалити їх.Цей спосіб забезпечує техніко-економічну ефективність, ресурсозбереження і комплексність вирішення основних завдань реконструкції: забезпечення вантажопідйомності, пропускної здатності, безпеки і комфортності руху та надійності і довговічності за вимогами чинних норм проектування нових мостів.^UThe dissertation is dedicated to the solution of an important scientific and technical problem - reconstruction, expansion and strengthening of beam-superstructures with various types of reinforced concrete overlay slab with cantilevers, without expanding the supports, with simultaneous strengthening of the beams by changing the static scheme, from simply supported to continuous or fixed support, with maximum preservation of existing structures and use hidden reserves of their carrying capacity.In the world transport infrastructure, bridges belong to one of its most important components as the most complex, responsible and high-cost technical systems that were formed over the centuries during the development of the transport network to meet the needs of transport. World bridge construction developed according to certain rules, which at each stage were dictated by the operational characteristics of vehicles and were reflected in the relevant design standards, which in this field of construction changed quite often, in accordance with changes in the performance of vehicles. For example, in just one generation of bridge builders (50-60s) in the Soviet Union, and later in Ukraine, bridge design norms were changed six times.At each stage of the development of bridge construction, the bridges designed and built in each country according to the relevant standards during the period of validity of these standards fully met their purpose and met the needs of transport. Being modern buildings of that time, they fully fulfilled the functions assigned to them. However, over time, the operating characteristics of vehicles changed, and accordingly, the norms of bridge design and construction. That is, at the new stage, the construction of bridges continued according to new standards with new operational requirements, while the previously built bridges continued to be operated under non-observed operational requirements of the new standards and their transition to the category of morally obsolete despite the completely satisfactory physical condition of their structures. Conditionally, we will call these bridges "defective", that is, they do not fully meet the requirements of the current bridge design norms, mainly due to the failure to fulfill the operational requirements, the " Basic elements" - load capacity, throughput, safety and comfort of movement, as well as a mandatory application to the "elements" - durability and reliability.In each country, this process was repeated as many times as the bridge design standards and operational requirements for them changed, and the total number of non-compliant standards in force at the time increased, reaching a certain "critical number" that began to significantly affect the quality of transportation and made it necessary to adopt certain measures to improve the condition of bridges.Thus, the objective reality at present is the presence in operation of bridges with different technical parameters and operational indicators, various structural schemes, materials, construction technology, appearance, physical condition of their load-bearing structures, moral and physical wear and tear, defects, reliability and durability. The vast majority of them are reinforced concrete with beam or slab spans, built by industrial methods using or binding to standard projects of reinforced concrete spans of different years of production according to the design developments of design institutes of various subordination.The dissertation work corresponds to the priority areas of the Department of Highways and Bridges, in particular in the part "Theoretical and experimental studies of the operation of existing and reconstructed superstructures of reinforced concrete and steel-reinforced concrete bridges under static and repeated loads", and was also carried out within the framework of the program of the scientific research laboratory Nº88 (BRL-88) of lviv polytechnic national university on the scientific and technical problem "reconstruction of existing road bridges". The dissertation program provides an in-depth experimental and theoretical study of one of the scientific and technical developments of BRL-88 - a new method of reconstruction of reinforced concrete girder bridges with the expansion of the dimensions of the superstructure with a reinforced concrete overlay slab with cantilever overhangs with simultaneous strengthening of beams by changing the static scheme. The task of the dissertation is to experimentally confirm the effectiveness of the adopted constructive decisions, and if necessary to supplement and improve them.This method ensures technical and economic efficiency, resource saving and the complexity of solving the main tasks of reconstruction: ensuring load capacity, throughput, safety and comfort of movement, and reliability and durability in accordance with the requirements of current standards for the design of new bridges.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми теоретико-методологічного обґрунтування, методичних засад та практичних рекомендацій щодо процесу формування капіталу і капіталізації підприємств комунальної власності (КП). За результатами дослідження розроблено концепцію формування капіталу КП, що поєднує елементи теорії фінансів підприємств і фінансового менеджменту, теорії корпоративних фінансів з домінуванням агентського підходу, базується на сутнісно-функціональних особливостях КП, включає основні принципи, функції, методи і джерела формування капіталу. Сформовано методологічний підхід до обґрунтування системи критеріїв фінансування підприємств комунальної власності з місцевого бюджету, що ґрунтується на відповідній класифікації таких підприємств, їх типологічній матриці, систематизованих формах отримання бюджетних коштів підприємствами комунальної власності, враховує фактори впливу на формування капіталу КП. Визначено основні напрями фінансування підприємств комунальної власності, в основу чого покладено типологізацію їх ключових фінансових пріоритетів, довгострокове і оперативне цілепокладання, індикатори загальної стратегії розвитку територіальної громади у взаємозв’язку з її фінансово-бюджетною спроможністю. Визначено методологічні засади застосування процесно-орієнтованого підходу до формування капіталу КП, який здійснюється на рівні місцевого самоврядування та підприємства послідовно, включає типологізацію, ідентифікацію, визначення життєвого циклу, опис і регламентацію процесів.Удосконалено визначення поняття капіталізації підприємства комунальної власності, в основу якого покладені сутнісні характеристики трансформації і приросту вартості як цінності, дуальності природи, перерозподільчого характеру та інституційних обмежень. Поглиблено систему принципів формування капіталу підприємств комунальної власності, які відповідають дуальній природі такого підприємства, включають принципи грантового фінансування та складаються з універсальних і специфічних, які розподіляються на соціальні і корпоративні. Удосконалено класифікаційні ознаки до визначення факторів впливу на формування капіталу підприємств комунальної власності в Україні на основі систематизації провідних теорій корпоративних фінансів з виділенням факторів впливу на зовнішні і внутрішні джерела формування капіталу, що містять фактори, зумовлені формою власності та підпорядкуванням підприємств. Представлено підходи до фінансової діагностики КП, що побудовані на основі поєднання статичних та динамічних моделей. Запропоновано розширення складової діагностики формування власного капіталу, інформаційною базою якої є фінансова звітність, у тому числі звіт про виконання фінансового плану підприємства. Розроблено методичний підхід до формування системи ключових індикаторів результативності як складової життєвого циклу процесу формування капіталу КП, що має дворівневу структуру і включає відповідні показники, які вимірюються на рівні органу місцевого самоврядування та комунального підприємства.Дістало подальшого розвитку положення стосовно прийняття фінансових рішень щодо підприємств комунальної власності відповідно до фінансової та інституційної спроможності територіальної громади і фінансового стану підприємства, обґрунтовано етапи та складові процесу прийняття фінансових рішень на рівні територіальної громади і підприємства комунальної власності з визначенням стратегічних і оперативних завдань. Систематизовано форми фінансової підтримки підприємств комунальної власності, в основу яких покладено теоретичне та емпіричне підґрунтя зарубіжних досліджень фінансування таких підприємств. Сформовано методологічний підхід до обґрунтування системи критеріїв фінансування підприємств комунальної власності з місцевого бюджету, що ґрунтується на відповідній класифікації таких підприємств, їх типологічній матриці, формах отримання бюджетних коштів. Обґрунтовано механізм фінансового забезпечення КП як поєднання форм, методів та інструментів прямої та непрямої дії, Розроблено підходи до оцінки ефективності формування капіталу підприємств комунальної власності, в основу якого покладено гіпотезу щодо впливу бюджетної присутності та структури капіталу на фінансову ефективність таких підприємств. Поглиблено наукове обґрунтування застосування теорії агентських відносин щодо формування капіталу КП в системі місцевих фінансів, завдяки чому може бути досягнута раціональна структура капіталу підприємства комунальної власності та ефективне управління її формуванням.^UIn the dissertation, a theoretical synthesis and a novel solution to the important scientific problem of theoretical-methodological substantiation, methodological principles, and practical recommendations regarding the process of capital formation and capitalization of municipal enterprises (hereinafter referred to as MOE) have been accomplished. The research results have led to the development of a concept for the formation of municipal enterprise (MOE) capital, which integrates elements of enterprise finance theory and financial management, corporate finance theory dominated by an agency approach, and is based on the essential-functional features of MOEs. It includes the main principles, functions, methods, and sources of capital formation. A methodological approach to justifying the system of criteria for financing municipal enterprises from the local budget has been formulated. This approach is based on the classification of such enterprises, their typological matrix, systematic forms of receiving budgetary funds, and takes into account factors influencing MOE capital formation. The main directions of financing municipal enterprises have been identified, based on the typology of their key financial priorities, long-term and operational goal-setting, and indicators of the overall development strategy of the territorial community in relation to its financial and budgetary capacity. Methodological principles for applying a process-oriented approach to MOE capital formation have been determined at the level of local self-government and the enterprise, including typology, identification, determination of the life cycle, description, and regulation of processes.The definition of the concept of municipal enterprise capitalization has been refined, incorporating essential characteristics of transformation and value growth, duality of nature, redistributive character, and institutional constraints. The system of principles for forming the capital of municipa-ownedl enterprises has been deepened, corresponding to the dual nature of such enterprises, including grant financing principles that consist of universal and specific principles distributed between social and corporate aspects. Classification features for determining the factors influencing the formation of MOE capital in Ukraine have been improved based on the systematization of corporate finance leading theories, highlighting factors affecting external and internal sources of capital formation, conditioned by the form of ownership and subordination of enterprises. Approaches to the financial diagnostics of municipal-owned enterprises have been presented, based on the combination of static and dynamic models, suggesting an expansion of the diagnostic component of the formation of own capital, relying on financial reporting, including the report on the implementation of the enterprise's financial plan. A methodical approach to forming a system of key performance indicators has been developed as a component of the life cycle of the process of MOE capital formation, which has a two-level structure and includes corresponding indicators measured at the level of local self-government and municipal enterprise.Further development has been given to the positions regarding the adoption of financial decisions for municipal enterprises according to the financial and institutional capacity of the territorial community and the financial condition of the enterprise. The stages and components of the making financial decisions process at the level of the territorial community and municipal enterprise have been substantiated, with the definition of strategic and operational tasks. Forms of financial support for municipal-owned enterprises have been systematized, based on the theoretical and empirical foundation of foreign research on the financing of such enterprises. A methodological approach to justifying the system of criteria for municipal enterprises financing from the local budget has been formulated, based on the corresponding classification of such enterprises, their typological matrix, and forms of receiving budgetary funds. The mechanism of financial support for MOEs has been justified as a combination of forms, methods, and instruments of direct and indirect action.Approaches to evaluating the effectiveness of municipal-owned enterprise capital formation have been developed, based on the hypothesis regarding the impact of budgetary presence and capital structure on the financial efficiency of such enterprises. The scientific rationale for applying agency theory to the municipal-owned enterprise capital formation in the local finance system has been deepened. This allows achieving a rational capital structure of municipal-owned enterprises and efficient management of its formation.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні важливого наукового завдання щодо поглиблення теоретичних і розроблення та обґрунтування методично-прикладних засад забезпечення кадрової безпеки у системі ризик-менеджменту надзвичайних ситуацій бізнес-структур.У першому розділі висвітлено: генезис поняття «ризик» та «управління ризиками», основні чинники формування системи ризик-менеджменту та її зміна під впливом різних факторів. Удосконалено ієрархічність кадрової безпеки в системі ризик-менеджменту бізнес-структур з зазначенням структурних компонентів, розподілу функцій, рівнів підпорядкування та визначення відповідальних.У другому розділі удосконалено визначення «надзвичайна ситуація» та її класифікаційних ознак «масштаб», «сфера виникнення», «характер впливу» та «характер наслідків». Удосконалено концептуальний підхід до формування кадрової безпеки як складової системи ризик-менеджменту бізнес-структур. Обґрунтовано необхідність створення кадрової безпеки в системі ризик-менеджменту надзвичайних ситуацій бізнес-структур. Розроблено концептуальні, методологічні основи та модель відповідної оцінки.У третьому розділі запропоновано концептуально-методичні засади кадрової безпеки в системі ризик-менеджменту надзвичайних ситуацій підприємницьких структур; розроблено алгоритм формування і забезпечення кадрової безпеки у системі ризик-менеджменту надзвичайних ситуацій; запропоновано інформаційно-аналітичне забезпечення, що удосконалене застосуванням методу PATTERN як інструменту кадрової безпеки; розроблено механізм державної підтримки формування кадрової безпеки у системі ризик-менеджменту бізнес-структур, який відрізняється балансуванням цілей сталого розвитку, глобальних змін та пріоритезації людського капіталу.^UThe scientific novelty of the obtained results is the solution of an important scientific task to deepen the theoretical development and substantiation of methodological and applied personnel security principles in the risk management system of emergencies of business structures.The first section highlights: the genesis of the concept of "risk" and "risk management", the main factors in the formation of the risk management system and its change under the influence of various factors. The hierarchy of personnel security in the risk management system of business structures has been improved, with structural components, distribution of functions, levels of subordination and determination of those responsible.The second section improves the definition of "emergency" and its classification features "scale", "scope", "nature of impact" and "nature of consequences". The conceptual approach to the formation of personnel security as a component of the risk management system of business structures has been improved. The necessity of creating personnel security in the risk management system of emergencies of business structures is substantiated. Conceptual, methodological bases and models of the corresponding estimation are developed.The third section offers conceptual and methodological principles of personnel security in the system of risk management of emergencies of business structures; the algorithm of formation and maintenance of personnel safety in the system of risk management of emergencies is developed; proposed information and analytical support, which was improved by using the PATTERN method as a tool for personnel security; a mechanism of state support for the formation of personnel security in the system of risk management of business structures, which is characterized by balancing the goals of sustainable development, global change and prioritization of human capital.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним проблемам запобігання кримінальним правопорушенням, що вчиняються молодіжними угрупованнями в Україні з урахуванням сучасного стану кримінального, кримінального процесуального законодавства та правоохоронної діяльності. Встановлено, що основними молодіжними угрупуваннями спрямованими на протиправні дії є неформальні, дії яких носять переважно хуліганський характер, який з часом проявляється у насильницьких агресивних протиправних діях. Під неформальними молодіжними групами насильницької спрямованості запропоновано розуміти антисоціальні стійкі структурні формування, до складуяких входить не менше 5 осіб віком від 14 до 35 років, пов’язаних єдиними інтересами та потребами, що мають власну субкультуру, різний ступінь групової криміногенності, що проявляється у вчинені кримінальних правопорушень насильницького характеру. Під агресією розуміється – цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в певних діяннях, які мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства і завдають шкоду життю, здоров’ю, честі та гідності, правам людини, викликають в неї психічнийдискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за що передбачена кримінальна відповідальність.Розкрито зміст елементів кримінологічної характеристики кримінальних правопорушень, що вчиняються молодіжними угрупованнями з виокремленнямвідомостей про стан, структуру, динаміку й географію кримінально каранихдіянь цієї категорії, причини та умови, які сприяють їх учиненню, соціальнопсихологічні ознаки правопорушників (учасників молодіжних груп, злочинних організацій, банд, інших формувань) і потерпілих, а також показано зв’язок діяльності молодіжного угрупування зі ступенем агресивної поведінкової установки особи-злочинця, латентності та ефективністю вжитих заходів запобігання.З’ясовано (на основі аналізу статистичних показників за 2013–2021 рр.), що сучасна злочинність в Україні характеризується щорічним збільшенням кількості тяжких кримінальних правопорушень учинених у складі молодіжних груп і організацій, у тому числі шляхом застосування зброї та вибухових речовин, залучення до вчинення порушень громадського порядку молодіжних об’єднань, що загалом негативно впливає на суспільний розвиток в умовах збройної агресії, загострення внутрішньополітичної конфронтації таекономічної нестабільності.Констатовано, що політичні та соціально-економічні зміни, зниження рівня життя, втрата моральних орієнтацій, ослаблення функцій сім’ї, криміналізація суспільства наклала глибокий відбиток на поведінку молоді. До загальних (макрорівень) детермінантів злочинної поведінки членів молодіжних угруповань віднесені: стрімке розшарування суспільства на бідних і багатих та інший стратифікаційний розподіл суспільства на групи; загальне зниження керованості соціальними процесами; нестабільність економічної ситуації україні; зниження рівня життя; неспроможність сім’ї; недоліки державного та громадського устрою; деформація морально-психологічних установок членівнеформальних молодіжних груп; переважання корисливих, егоїстичноіндивідуальних, демонстративно-агресивних та насильницьких мотивів. До спеціальних (мікрорівень) – дисфункціональність сім’ї; соціальну дезадаптацію особи та інші відчуження від соціального середовища; вікові, психічні та інші особистісні особливості; готовність уникнути від вирішення життєвих проблем у світі алкоголю та наркотиків, що утворюють тимчасову ілюзорну стабільність; відсутність можливості реалізуватися у суспільно кориснійдіяльності; відчуття безцільності існування; відданість близьким; дистанціювання від успішних молодих людей; вплив асоціального середовища. Під особою яка вчиняє кримінальні правопорушення у складі молодіжних угруповань слід розуміти сукупність її соціально-демографічних, моральнопсихологічних, соціально-рольових та кримінально-правових ознак та властивостей, що виявляються в злочинній поведінці, детермінованій негативними ідеологічними. поглядами та агресією до оточуючих. Основними характерними рисами соціально-психологічного портрета особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення у складі молодіжних угруповань є: зневага досуспільно значущих інтересів та інтересів інших осіб; виражений егоїзм, підпорядкування поведінки інших осіб власним інтересам і бажанням; особлива зухвалість, жорстокість стосовно до потерпілих; підвищена конфліктність; низький загальноосвітній рівень цієї категорії осіб; внутрішня готовність до протиправних вчинків; високий відсоток осіб підліткового та молодіжного віку, які вчиняють вуличне насильство; досить високий рівень групової організації вуличних насильницьких злочинців.^UThe dissertation focuses on the theoretical and practical problems of preventing criminal offenses committed by youth groups in Ukraine, taking into account the current state of criminal, criminal procedural legislation and law enforcement activities.It has been established that the main youth groups aimed at illegal actions are informal ones, whose actions are mainly hooligan in nature, which over time manifests itself in violent, aggressive illegal actions. Informal youth groups with a violent orientation are proposed to be understood as antisocial stable structural formations, which include at least 5 people aged from 14 to 35, connected by common interests and needs, having their own subculture, varying degrees of group crime rates, manifested in the committed criminal offenses of a violent nature.Aggression is understood as purposeful, destructive behavior, which is expressed in certain actions, motivated by hostility and hatred towards people, society and causingdamage to life, health, honor and dignity, human rights, bringing about mental discomfort (a state of tension, anxiety, fear and other negative emotions), for whichcriminal liability is provided.The content of the elements of the criminological characteristics of criminal offenses committed by youth groups is disclosed, with information on the state, structure, dynamics and geography of criminally punishable acts of this category, the reasons and conditions that contribute to their commission, socio-psychological characteristics of offenders (members of youth groups, criminal organizations), gangs, other formations) and victims, and the connection between the activities of the youth group and the degree of aggressive behavioral attitude of the criminal, latency and effectiveness of the preventive measures taken is also shown.It has been found out (based on the analysis of statistical indicators in 2013–2021), that modern crime in Ukraine is characterized by an annual increase in the number of serious criminal offenses committed as part of youth groups and organizations, including the use of weapons and explosives, the involvement of youth associations in committing violations of public order, which in general negatively affects social development in conditions of armed aggression, aggravation of internal political confrontation and economic instability.It has been established that political and socio-economic changes, a decrease in the standard of living, the loss of moral orientations, the weakening of family functions, and the criminalization of society left a deep impression on the behavior of young people. General (macro-level) determinants of criminal behavior of members of youth groups include: rapid stratification of society into poor and rich and other stratification of society into groups; a general decrease in controllability of social processes; instability of the economic situation in the country; decrease in the standard of living; family failure; shortcomings of the state and public system; deformation of moral and psychological attitudes of members of informal youthgroups; predominance of self-serving, selfish-individual, demonstrative-aggressive and violent motives. Special (micro-level) determinants include dysfunctionality ofthe family; social maladaptation of a person and other alienation from the social environment; age, mental and other personal characteristics; willingness to avoidsolving life problems in the world of alcohol and drugs, which create a temporary illusory stability; lack of opportunity to be realized in socially useful activity; feelingof purposelessness of existence; devotion to loved ones; distancing from successful young people; the influence of antisocial environment.A person who commits criminal offenses as part of youth groups is understood as a set of his socio-demographic, moral-psychological, social-role and criminal-legalfeatures and properties, which are manifested in criminal behavior determined by negative ideological views and aggression towards others. The main characteristicfeatures of the socio-psychological portrait of a person who commits criminal offenses as part of youth groups are: contempt for socially significant interests and the interests of other people; expressed selfishness, subordination of the behavior of other people to one's own interests and desires; special audacity, cruelty towards thevictims; increased conflict; low general education level of this category of persons; internal readiness for illegal acts; a high percentage of adolescents and young adultswho commit street violence; a fairly high level of group organization of violent street criminals.

Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, в якій на підставі представленої кримінологічної характеристики злочинів проти власності у великих містах Причорноморського регіону материкової України та осіб, які їх вчиняють, а також аналізу системи детермінант, що зумовлюють вчинення відповідних правопорушень, вперше у вітчизняній науці запропоновано комплексну систему заходів запобігання корисливим злочинам проти власності.У роботі надано характеристику великого міста як об'єкта кримінологічного вивчення та захисту від корисливих посягань на власність, що є складним ансамблем районів, вилиць, доріг, будівель, магазинів, площ, парків тощо, які поєднуються у певні зони (селитибна, промислова, комунально-складська, зовнішнього транспорту, відпочинку таін.) із загальною чисельністю населення від 250 тис. до 1 млн осіб, та представляє інтерес з огляду на організацію процесу реалізації зазначеногозахисту. У свою чергу, будь-який житловий район є структурною одиницею специфічної території із притаманними саме їй техніко-архітектурнимипараметрами й одночасно наборами детермінаційних комплексів, що зумовлюють характер криміногенної обстановки в тих чи інших житловихрайонах, яка потребує кримінологічного аналізу і врахування під час організації запобігання тим чи іншим злочинам. Підкреслено, що сучасноюконцептуально-методологічною моделлю дослідження корисливих злочинів проти власності у великих містах Причорноморського регіону материковоїУкраїни передбачено реалізацію структурованої системи технологічних операцій, пов'язаних між собою спільною метою, та ретельно спланованихпроцедур із застосуванням необхідного наукового інструментарію (методів), що утворюють відносно самостійні етапи аналізу й розв'язання конкретноїпроблеми.У наведеній кримінологічній характеристиці корисливих злочинів проти власності у великих містах (Одеса, Миколаїв та Херсон) зафіксовано стабільнонапружену криміногенну обстановку, в якій домінують крадіжки (73 %), шахрайства (10 %) та грабежі (2,8 %), а питома вага корисливих злочинівстановить понад 60 % від усіх злочинів, що реєструються у цьому регіоні; відмічено негативну динаміку та високий рівень інтенсивності останніх(Миколаїв – 1 274 злочини на 100 тис. населення; Херсон – 1 271; Одеса – 1 028). Понад половину злочинів цього виду (у середньому 54 %) вчиняється увеликих містах обласного підпорядкування – в Одесі, Миколаєві та Херсоні. У містах районного підпорядкування українського Причорномор'я вчиняєтьсяодин із п'яти (в середньому 20%) вказаних злочинів. І лише близько чверті корисливих злочинів проти власності (26 %) припадають на сільську місцевість.Установлено помітно виражені територіальні відмінності та організовані форми кримінальної активності, а так само застосування під час вчиненнякрадіжок сучасних технічних інструментів і засобів; констатовано поширення випадків застосування жорстокого насильства і зброї під час вчинення розбоївта вимагань, внаслідок чого збільшується кількість убивств; зазначено про підвищений вплив аналізованих злочинів на криміногенну обстановку великогоміста у цілому тощо. Так само наголошено на значному збільшенні цих злочинів у період курортного сезону.Важливою ознакою корисливих посягань на власність є той факт, що їх кількість у кілька разів збільшуються у період курортного сезону, апереважними їх жертвами стають відпочивальники і гості міст. Ураховуючи прикордонний та курортний статус Одеси, Миколаєва та Херсона, великукількість резонансних корисливих злочинів проти власності у цих великих містах вчиняють або організовують мешканці з інших міст і регіонів України.Водночас не виключається можливість скоєння злочинів особами, що прибули з територій тимчасово непідконтрольних Україні.Кримінологічним аналізом, проведеним на підставі вивчення соціальнодемографічних, кримінально-правових і морально-психологічних рис осіб, яківчинили корисливі злочини проти власності у великих містах Одеса, Миколаїв та Херсон, установлено, що це переважно чоловіки, неодружені, молодого віку(близько 36 % від усіх винних припадає на осіб у віці від 29 до 39 років), з низьким освітнім рівнем, безробітні, нерідко з кримінальним минулим,діяльність яких характеризується певним рівнем злочинного професіоналізму, витонченістю. До того ж чимало злочинів вчиняється ними у групі.Прикордонний та курортний статус перелічених міст зумовлює вчинення аналізованих злочинів мешканцями інших міст і регіонів України, а так самосусідніх країн, що, безумовно, ускладнює профілактику, викриття та припинення цих правопорушень. Обґрунтовано, що злочинна «кар'єра»значної частини злочинців великих міст починається так само з учинення корисливих посягань на власність – крадіжок, грабежів, розбоїв,шахрайств та ін., за що вони потрапляють у місця обмеження або позбавлення волі.^UThe thesis is an independent completed scientific work, in which on the basis of the presented criminological characteristics of crimes against property in cities ofthe Black Sea region of mainland Ukraine and their perpetrators, as well as the analysis of the system of determinants, that cause committing relevant offenses, it isproposed a comprehensive system of prevention measures to mercenary crimes against property for the first time in domestic science.The dissertation characterizes a city as an object of criminological study and protection against selfish encroachments on property, which is a complex ensembleof areas, cheekbones, roads, buildings, shops, squares, parks, etc., which are combined into certain areas (residential, industrial, communal -warehouse, externaltransport, recreation, etc.) with a total population of 250 thousand to 1 million people, and is of interest given the organization of implementation process of this protection.Inversely, any residential area is a structural unit of a specific area with its inherent technical and architectural parameters and at the same time sets of determinationcomplexes that specify the criminogenic nature in certain residential areas, which requires criminological analysis and consideration during prevention. certain crimes.It is emphasized that current conceptual and methodological model of mercenary crimes' research against property in cities of the Black Sea region of mainlandUkraine provides for implementation of a structured system of technological operations related to a common goal and carefully planned procedures usingnecessary scientific tools (methods) relatively independent stages of analysis and solution of a specific problem.In the given criminological characteristic of mercenary crimes against property in cities (Odesa, Mykolaiv and Kherson) it is recorded the stably tense criminogenic situation in which thefts (73%), frauds (10%) and robberies (2,8%) dominate, and specific weight of mercenary crimes is more than 60% of all crimes registered in theregion; negative dynamics and high level of intensity of the last are noted (Mykolaiv – 1 274 crimes on 100 thousand population; Kherson – 1 271; Odesa – 1 028). Morethan half of crimes of this type (on average 54%) are committed in cities of regional subordination – in Odesa, Mykolaiv and Kherson. One of the five (on average 20%)crimes is committed in the cities of district subordination of the Ukrainian Black Sea coast. And only about a quarter of mercenary crimes against property (26%) are inrural areas.It was established the noticeably expressed territorial differences and organized forms of criminal activity, as well as the use of modern technical tools and meansduring committing theft; the spread of cases of brutal violence and weapons during robberies and extortions, as a result of which the quantity of murders is increasing; itis noted the increased impact of the analyzed crimes on criminogenic situation of the city as a whole, etc. It is also emphasized the significant increase in these crimesduring the holiday season.An important feature of selfish encroachments on property is the fact that their number increases several times during the holiday season, and their main victims arevacationers and guests of cities. Given the border and resort status of Odesa, Mykolaiv and Kherson, a large number of high-profile mercenary crimes againstproperty in these cities are committed or organized by residents of other cities and regions of Ukraine. At the same time, the possibility of committing crimes by personswho came from territories temporarily out of Ukraine's control is not ruled out.Criminological analysis conducted on the basis of studying the sociodemographic, criminal-legal and moral-psychological traits of persons whocommitted mercenary crimes against property in the cities of Odesa, Mykolaiv and Kherson, found that they are mostly single men (about 36 % of all perpetrators arepersons aged from 29 – 39 years), with low educational level, unemployed, often with a criminal past, whose activities are characterized by a certain level of criminalprofessionalism, sophistication. In addition, many crimes are committed by them in a group. The border and resort status of these cities determines the commission of theanalyzed crimes by residents of other Ukrainian cities and regions, as well as neighboring countries, which, of course, complicates the prevention, detection andcessation of these offenses. It is substantiated that the criminal "career" of a significant part of criminals in cities also begins with the commission of selfishencroachments on property – theft, robbery, robbery, fraud, etc., for which they end up in places of restriction or imprisonment.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності відновлення уражених карієсом зубів бічної групи шляхом оптимізації використання у сендвіч-техніці фотокомпозиційного матеріалу, зміцненого скловолокном, та удосконалення режиму світлового впливу для його затвердіння. Проведений ретроспективний аналіз звітів стоматологічних закладів та стоматологічних відділень багатопрофільних лікувальних закладів районів та міст обласного підпорядкування Кіровоградської області показав, що для відновлення уражених карієсом зубів у них найчастіше застосовували композити хімічного затвердіння, далі за зменшенням частоти використання йшли цементи та фотокомпозиційні матеріали, причому частка останніх з 2013 року до 2019 року зросла з 16,6% до 26,4%. Ретроспективна оцінка клінічного стану 918 прямих відновлень зубів з різних матеріалів виявила, що різноманітні порушення мають 87,5% відновлень з цементних матеріалів, 75,6% відновлень з композитів хімічного затвердіння, 51,0% – з фотокомпозиційних матеріалів. У результаті проведених лабораторних досліджень уточнені наукові дані про глибину полімеризації зміцненого скловолокном фотокомпозиційного матеріалу, яка сягає достовірно (р˂0,05) максимального значення за застосування світлового потоку світлодіодного фотополімеризатора постійної високої інтенсивності. У разі використання світлового потоку галогенового фотополімеризатора у режимі «м'який старт» глибина полімеризації була найменшою (р˂0,05). Розширена наукова інформація про мікротвердість зміцненого скловолокном фотокомпозиційного матеріалу, яка у терміни від 1 години до 7 діб на усіх досліджуваних поверхнях зразків була достовірно (р˂0,05) найвищою у разі затвердіння матеріалу під впливом світлового потоку світлодіодного фотополімеризатора постійної високої інтенсивності. Досліджено крайове прилягання фотокомпозиційного матеріалу, зміцненого скловолокном, до дентину зубів за мікропроникністю, найнижчі показники якої у лабораторному дослідженні були за застосування для затвердіння світлового потоку світлодіодного фотополімеризатора, причому її значення у разі використання постійної високої інтенсивності та режиму «м'який старт» між собою відрізнялися недостовірно (р>0,05). На підставі результатів лабораторних досліджень розроблені оптимізовані підходи до прямого відновлення бічних зубів у закритій сендвіч-техніці з використанням зміцненого скловолокном фотокомпозита, за якими у разі внесення його одним шаром обґрунтовано застосування для затвердіння «спрямованої» полімеризації, у разі внесення двома шарами певної товщини – почерговий вплив світловим потоком у режимі «м'який старт» та постійної високої інтенсивності. Доведена висока клінічна ефективність прямого відновлення уражених карієсом бічних зубів у закритій сендвіч-техніці з використанням зміцненого скловолокном фотокомпозиційного матеріалу за оптимізованими підходами, яка за клінічно значущими критеріями у терміни дослідження 12 та 24 місяці у разі застосування «спрямованої» полімеризації складала 92,2% та 91,3%, за використання двошарового внесення матеріалу з зазначеними світловими впливами становила 93,6% та 93,2%, відповідно.^UThe dissertation work is devoted to increasing the efficacy of restoration of carious teeth of the lateral group by optimizing the use of sandwich technique applying light-activated composite resins reinforced with fiberglass, and improving the light mode for its hardening. A retrospective analysis of reports of dental institutions and dental departments of multidisciplinary medical institutions of districts and cities of regional subordination of Kirovohrad region showed that for the restoration of carious teeth they most often used chemical curing composites, followed by reducing the frequency of use cements and light-activated composite resins. From 2013 to 2019, it increased from 16,6% to 26,4%. A retrospective assessment of the clinical condition of 918 direct tooth restorations from different materials revealed that 87,5% of restorations from cement materials, 75,6% from restorations from chemical curing composites, 51,0% from light-activated composite resins have various disorders. As a result of laboratory research, scientific data on the depth of polymerization of light-activated composite material reinforced with fiberglass, which reaches a reliable (p˂0,05) maximum value using a light flux from a light emitting diode photopolymerizer with a constant intensity. When using the light flux of the halogen photopolymerizer in the "soft start" mode, the depth of polymerization was the smallest (p˂0,05). Extended scientific information on the microhardness of light-activated composite material reinforced with fiberglass, which in terms of 1 hour to 7 days on all studied surfaces of the samples was significantly (p˂0,05) highest in the case of curing of the material under the influence of light flux from a light emitting diode photopolymerizer with a constant intensity. The marginal adhesion of the light-activated composite material reinforced with fiberglass to the dentin of teeth by micropermeability was studied differed insignificantly (p>0,05). Based on the results of laboratory studies, optimized approaches to direct restoration of lateral teeth in a closed sandwich technique using light-activated composite material reinforced with fiberglass have been developed. In the case of its application in one layer, the application for curing exposure to light flux in the "soft start" mode and constant high intensity. High clinical efficiency of direct restoration of carious lateral teeth in a closed sandwich technique using light-activated composite material reinforced with fiberglass according to optimized approaches was proved, which according to clinically significant criteria in the study period 12 and 24 months in the case of "directed" polymerization was 92,2% and 91,3%, for the use of two-layer application of material with these light effects was 93,6% and 93,2%, in respectively.

Зінченко Георгій Костянтинович Механізми формування публічної політики на регіональному рівні в умовах децентралізації владних повноважень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі публічного управління та адміністрування за спеціальністю 281 – «Публічне управління та адміністрування» – Університет митної справи та фінансів, Дніпро, 2021.У дисертації отримано наукові та практичні результати, які вирішують конкретне наукове завдання – теоретичного обґрунтування механізмів формування публічної політики на регіональному рівні в умовах децентралізації владних повноважень.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена тим, що в умовах децентралізації в Україні існує необхідність перегляду установчих засад формування публічної політики на регіональному рівні та пошуку механізмів, що дадуть змогу враховувати потреби регіонів, місцевого населення, стейкхолдерів. Суб'єкти формування політики мають вибудувати таку систему, в якій взаємоузгоджуються та компенсуються (якщо немає можливості узгодити) питання забезпечення розвитку регіонів та безпечного існування держави. Це обумовлює не лише потребу оновлення переліку публічних інститутів, що беруть участь у формуванні політики, але й науково-практичного пошуку нових механізмів формування публічної політики на регіональному рівні, які відповідали б рівню викликів розвитку, а інколи й існуванню держави та громадського суспільства в умовах децентралізації владних повноважень.Уточнено розуміння публічної політики як системної та послідовної діяльності органів публічного управління, що спрямована на задоволення та узгодження інтересів різних соціальних груп і з'ясування суспільно значущих проблем, та передбачає активну участь у цьому процесі громадськості та визначено її особливості, як-от: розв'язання суспільних проблем; реакція на незадоволення соціальних груп, їхні вимоги або потреби, вимоги чи потреби суспільства в цілому; цілеспрямована діяльність; результат взаємодії державних, недержавних та наддержавних інститутів. Визначені основні загальносистемні принципи, що мають стати базовими під час формування публічної політики на регіональному рівні та стратегічні пріоритети формування регіональної політики України, що дадуть можливість існувати державі та розвиватись громадянському суспільству, і відповідають загальносвітовим тенденціям розвитку та безпеки.Узагальнено перелік суб'єктів публічної політики на регіональному рівні. Наголошено на необхідності активного залучення громадськості та її об'єднань на всіх етапах циклу політики. Визначено, що принцип територіальної організації публічної влади забезпечує взаємодію різних рівнів публічної влади, їх ранжування за ієрархією, установленням їхньої відповідальності, компетенцій, повноважень, взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, між центром і регіонами, між державою та громадою. Доведено, що реалізація принципів менеджеризму в публічному управлінні ґрунтується на п'яти типах індивідуальної підконтрольності як обов'язкового мінімуму для забезпечення відповідальності державного службовця: правовий контроль; фінансовий контроль; політичний контроль; демократичний контроль; етичний контроль.З'ясовано, що компетенції складаються з права та обов'язку здійснювати відповідні функції. Встановлені проблеми у визначенні компетенцій органів публічної влади, основними з яких є різне бачення кожним суб'єктом системи своєї компетенції, неврегульованість статусів, ієрархії підпорядкування або її браку, відсутність відповідальності за неналежне виконання наявних компетенцій тощо.Установлено, що інституційну спроможність органів публічного управління в Україні можна значно підвищити завдяки такому інструменту як краудсорсинг, який дозволить привести вироблену політику у відповідність до інтересів різних стейкхолдерів, підвищити рівень довіри до органів влади, отримати оптимальні результати управління за мінімального витрачання ресурсів, вирішити поточні питання і визначити завдання на перспективу, об'єктивно оцінити роботу органів влади, забезпечити підвищення якості життя, рівня задоволеності громадян послугами, що надаються органами публічного управління.Визначено, що проєкти регіонального розвитку вирішують питання соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших позитивних змін цієї території, що безпосередньо впливають на рівень та якість життя населення. Деталізовано технологію та визначено 4 етапи формування стратегій регіонального розвитку. Здійснено аналіз Стратегій регіонального розвитку різних областей України, на підставі чого зроблені висновки щодо доступності й відкритості їх формування, або, навпаки, щодо формалізації і небажання брати відповідальність та здійснювати стратегічне планування. Ключові слова: публічна політика, формування публічної політики, децентралізація, владні повноваження, регіональна політика, стратегія, механізми публічної політики.^UIn the dissertation scientific and practical results are obtained, which together solve a specific scientific problem- theoretical foundation of mechanisms of public policy formation at the regional level in the conditions of decentralization of power.The relevance of the chosen research topic is due to the fact that in the context of decentralization in Ukraine there is a need to revise the founding principles of public policy at the regional level and find mechanisms to take into account the needs of regions, local populations and stakeholders. The subjects of policy-making should build a system in which the issues of ensuring the development of the regions and the safe existence of the state are mutually agreed and compensated (if it is not possible to agree). This necessitates not only an update of the list of public institutions involved in policy-making, but also a scientific and practical search for new mechanisms for public policy-making at the regional level that would meet the level of development challenges and sometimes the existence of the state and civil society in decentralization of power.The understanding of public policy as a systematic and consistent activity of public administration bodies, aimed at satisfying and harmonizing the interests of different social groups and solving socially significant problems and involves active public participation in this process is clarified. The most significant features of public policy are identified, in particular: public policy is aimed at solving social problems, it appears as a reaction to the dissatisfaction of social groups, their demands or needs or the demands or needs of society as a whole; public policy is a purposeful activity that has a clearly defined goal and involves monitoring the achievement of expected results; public policy is the result of the interaction of state, non-state and supranational institutions.The basic system-wide principles that should become basic in the formation of public policy at the regional level and strategic priorities for the formation of regional policy of Ukraine, which will allow the state to exist and develop in civil society, and meet global trends in development and security.The list of public policy actors at the regional level is summarized. The need for active involvement of the public and its associations at all stages of the policy cycle was emphasized.It is determined that the principle of territorial organization of public authority provides interaction of different levels of public authority, their ranking in the hierarchy, establishing their responsibilities, competencies, powers, interaction between public authorities and local governments, between the center and regions, between state and community.It is proved that the implementation of the principles of management in public administration is based on five types of individual control as a mandatory minimum to ensure the responsibility of civil servants: legal control; financial control; political control; democratic control; ethical control.It was found that competencies consist of the right and obligation to perform the relevant functions. Problems have been identified in determining the competencies of public authorities, the main of which are different views of each subject of the system of its competence, unregulated status, hierarchy of subordination or lack thereof, lack of responsibility for improper implementation of existing competencies, etc.It is established that the institutional capacity of public administration in Ukraine can be significantly increased through such a tool as crowdsourcing, which will bring the policy in line with the interests of various stakeholders, increase trust in government, get optimal management results with minimal resources, address current issuesIt is determined that regional development projects address issues of social, economic, environmental, humanitarian and other positive changes in this area that directly affect the level and quality of life of the population.The technology is detailed and 4 stages of formation of regional development strategies are defined. The analysis of Regional Development Strategies of different regions of Ukraine is carried out, on the basis of which conclusions are made about the accessibility and openness of their formation, or, conversely, about the formalization and unwillingness to take responsibility and carry out strategic planning.Key words: public policy, formation of public policy, decentralization, powers, regional policy, strategy, mechanisms of public policy.

У дисертації вперше в українській фольклористиці комплексно проаналізовано міфологічні образи та магічні ритуали українського фольклору Закарпаття в розрізі етнопсихології. На засадах ідей учених міфологічної та психоаналітичної шкіл у фольклористиці вивчено образи язичницьких богів, демонів, дводушників, надприродних істот, персоніфікації стихій, виявлено їхній зв'язок із психологією українців. Різноманітні магічні ритуали розглядаються як метафорична спроба людини відчути себе деміургом, здійснити вплив на природу та власне життя відповідно до законів контагіозної та гомеопатичної магії. У дисертації акцентовано на особливостях об'єктивації міфологічних образів у народних повір'ях, міфах, казках, бувальщинах, легендах, замовляннях та календарних піснях Закарпаття. Образи дводушників, демонів, антропоморфних істот виявляють страх людини перед злом, що криється в її душі, прагнення витіснити його у сферу несвідомого. Амбівалентність деяких із цих персонажів (чорнокнижник, гонихмарник, вітряник, Доля, Смерть, образи хвороб) відображає віру українців Закарпаття в можливість підпорядкування певних деструктивних бажань та імпульсів.^UIn the thesis, mythological images and magic rituals of Ukrainian folklore of Transcarpathia were analyzed in a complex by ethno-psychology for the first time in Ukrainian Folklore Study. According to the ideas of scholars of mythological and psychological schools of Folklore Study, the images of pagan gods, demons, two-soul men, supernatural creatures, the personification of elements were studied and their connection with the psychology of Ukrainians was found out. Various magic rituals are considered as a metaphoric attempt of a person to feel herself/himself as a demiurge, to influence nature and her/his own life according to the law of contagious and homeopathic magic. In the thesis, great attention is paid to specific features of objectification of mythological images in folk stories, myths, tales, legends, spells, and calendar songs of Transcarpathia. Human fear of the evil that is hidden in a person's soul is shown up with the help of various images of two-souled men, demons, and anthropomorphic creatures. A person tries to supersede it into the sphere of the unconscious. The ambivalence of some personages (warlock, gonykhmarnyk, vitryanyk, Fate, Death, images of deceases) displays the belief of Ukrainians in the possibility of subordinating by the consciousness of some destructive desires and impulses.

Гостра необхідність входження України до європейської спільноти та різних міжнародних організацій потребує прискорення економічних реформ, виходу із економічної, соціальної та політичної кризи. Необхідність розробки механізмів управління ринком праці, враховуючи суспільно-географічний аспект, передбачає виявлення основних територіальних закономірностей функціонування ТП на локальному, регіональному та національному рівнях. У першому розділі « Теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження трудового потенціалу» розглянуто поняттєво-термінологічне поняття трудовий потенціал. З'ясовано, що трудовий потенціал – це надзвичайно багатогранне поняття, єдиного трактування якому немає. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Структуру ТП певної території чи регіону можна звести до трьох головних блоків-складових: демографічної, соціальної та економічної. Обгрунтовується, що трудовий потенціал є одним із головних чинників формування загального рівня розвитку території, в той же час, й загальний рівень розвитку регіону впливає на трудовий потенціал суспільства.У другому розділі «Комплексна оцінка трудового потенціалу Волинської області» розглядається трудовий потенціал населення який має тривалу історія становлення та розвитку. Демографічна складова яка є основою трудового потенціалу території. Проаналізовано головні характеристики демографічної складової як : чисельність населення, його динаміка, його щільність, рівень урбанізації, статева структура, вікова структура, народжуваність, смертність, природний приріст (скорочення), прибуття, вибуття, сальдо міграції. Демографічна компонента є базисом трудового потенціалу території, адже без наявного населення не доводиться говорити про розвиток господарства чи території загалом. Аналіз демографічної складової трудового потенціалу Волинської області показав, що яскраво виражених територіальних закономірностей у розподілі показників не прослідковується. Спостерігається загальна тенденція до покращення показників ТП у напрямку із півдня на північ, а також у найбільших містах та прилеглих до них територіях. Найбільш несприятлива ситуація характерна для центральних та південних районів області.Обгрунтовано, що загалом рівень розвитку економічної складової ТП у південній частині області значно вищий у порівнянні із північною. Найвищий економічний потенціал мають міста обласного підпорядкування, особливо обласний центр м. Луцьк. У третьому розділі «Проблеми та перспективи розвитку і Функціонування трудового потенціалу населення у Волинській області» розглядаються демографічні показники які тісно взаємопов'язані із загальним рівнем розвитку трудового потенціалу регіону. Вони формують основу ТП –соціум, який здійснює трудову діяльність та виробляє матеріальні блага. Соціальні умови порівняно мало впливають на формування ТП регіону. Вплив соціальних чинників полягає у прагненні людини до пошуків кращих умов життя (задоволення культурних та духовних потреб, реалізації себе як особистості тощо). З'ясовано, що між ТП території та показниками його економічного розвитку існують тісні взаємозв'язки. Саме в економічній діяльності відбувається реалізація ТП населення території. Виділено на території Волинської області 4 кластери, які характеризуються схожістю сучасної ситуації та схожими проблемами розвитку та функціонування. Сучасні процеси розвитку трудового потенціалу Волинської області характеризується руйнівними тенденціями. Тому збереження і розвиток трудового потенціалу є стратегічним завданням для подальшого стійкого розвитку області та України в цілому. З'ясовано, що головними проблемами розвитку та функціонування трудового потенціалу Волинської області є скорочення загальної чисельності трудових ресурсів внаслідок несприятливої демографічної ситуації та масовий виїзд працездатного населення за кордон у пошуках роботи через низький рівень розвитку економіки області. Отже, основні результати дисертаційного дослідження дають змогу вирішити важливе науково-практичне завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та прикладних аспектів функціонування трудового потенціалу на регіональному рівні. Наукова цінність одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації: здійснено типізацію адміністративно-територіальних одиниць Волинської області на основі інтегрального коефіцієнта трудового потенціалу; виділено територіальні кластери Волинської області за умовами розвитку та функціонування трудового потенціалу; на основі кореляційних зв'язків досліджено взаємозв'язки між трудовим потенціалом та окремими чинниками його формування та розвитку.Ключові слова: потенціал, трудовий потенціал, ресурси, трудові ресурси, регіон, територія, населення, розвиток, стратегія, Волинська область.^UThe urgent need for Ukraine to join the European community and various international organizations requires the acceleration of economic reforms, overcoming the economic, social and political crisis. The need to develop mechanisms for managing the labor market, taking into account the socio-geographical aspect, involves identifying the basic territorial patterns of TP at the local, regional and national levels. The first section "Theoretical and methodological foundations of socio-geographical study of labor potential" considers the conceptual and terminological concept of labor potential. The formation of labor potential is influenced by a large number of different factors that can be combined into groups: demographic, social, economic, political, administrative and geographical. It is substantiated that the labor potential is one of the main factors in the formation of the general level of development of the territory, at the same time, the general level of development of the region affects the labor potential of society.The second section "Comprehensive assessment of the labor potential of the Volyn region" considers the labor potential of the population which has a long history of formation and development. Demographic component which is the basis of the labor potential of the territory. The main characteristics of the demographic component are analyzed as: population, its dynamics, its density, level of urbanization, gender structure, age structure, birth rate, mortality, natural increase (decrease), arrival, departure, migration balance. The demographic component is the basis of the labor potential of the territory, because without the existing population we do not have to talk about the development of the economy or the territory as a whole. The second section "Comprehensive assessment of the labor potential of the Volyn region" considers the labor potential of the population which has a long history of formation and development. Demographic component which is the basis of the labor potential of the territory. The main characteristics of the demographic component are analyzed as: population, its dynamics, its density, level of urbanization, gender structure, age structure, birth rate, mortality, natural increase (decrease), arrival, departure, migration balance. The demographic component is the basis of the labor potential of the territory, because without the existing population we do not have to talk about the development of the economy or the territory as a whole. The third section "Problems and prospects for the development and functioning of the labor potential of the population in the Volyn region" considers demographic indicators that are closely related to the overall level of development of the labor potential of the region. They form the basis of TP - a society that carries out labor activities and produces material goods. Social conditions have relatively little influence on the formation of TP in the region. The influence of social factors is the desire of man to seek better living conditions (satisfaction of cultural and spiritual needs, self-realization as a person, etc.). It was found that there are close relationships between the TA of the territory and the indicators of its economic development. It isin economic activity that the TP of the population of the territory is realized. There are clusters on the territory of Volyn region, which are characterized by similarity of the current situation and similar problems of development and functioningin economic activity that the TP of the population of the territory is realized. The scientific value of the obtained results lies in the fact that in the dissertation: the typification of administrative-territorial units of Volyn region on the basis of the integrated coefficient of labor potential is carried out; territorial clusters of Volyn region according to the conditions of development and functioning of labor potential are allocated; on the basis of correlations the interrelationships between labor potential and separate factors of its formation and development are investigated.The scientific value of the obtained results lies in the fact that in the dissertation: the typification of administrative-territorial units of Volyn region on the basis of the integrated coefficient of labor potential is carried out; territorial clusters of Volyn region according to the conditions of development and functioning of labor potential are allocated; on the basis of correlations the interrelationships between labor potential and separate factors of its formation and development are investigated.Key words: potential, labor potential, resources, labor resources, region, territory, population, development, strategy, Volyn region.

Дисертаційна робота присвячена вивченню бріофлори та мохової рослинності міст обласного підпорядкування Лівобережного Придніпров'я, встановлення їхньої специфіки та проведення бріоіндикаційних досліджень. Встановлено, що бріофлора малих міст Лівобережного Придніпров'я налічує 108 видів та дві різновидності мохоподібних, які належать до двох відділів: Marchantiophyta, Bryophyta, п'яти класів, 17 порядків, 33 родини, 55 родів. Виявлено нові види мохоподібних в Прилуках та Ромнах (по 50), Лубнах та Миргороді (34 та 31 відповідно), Полтаві (29). Проаналізована екологічна, еколого-морфологічна та географічна структури досліджуваної урбобріофлори. Мохова рослинність урбоекосистем репрезентована епігейними, епіфітними, епілітними та епіксильними бріоугрупованнями, які належать до 9 класів, 12 порядків, 15 союзів, 3 підсоюзів, 25 асоціацій, 8 субасоціацій та 18 безрангових угруповань. Уперше для науки описано дві асоціації (Bryetum caespiticii – J. Hapon 2017, Tortuletum aestivii – J. Hapon 2017), та дві субасоціації. Уперше для України виявлені дві асоціації. Встановлено, що найбільш сприятливими для збереження мохової флори та рослинності є природно-заповідні об'єкти: Полтавський міський парк (м. Полтава), Березовий гай (м. Миргород), Жовтнева та Морозівська дачі (м. Лубни), урочища «Пивний ліс», «Огнівщина» (м. Ромни). За результатами розрахунку індексу чистоти повітря виявлено переважання та утворення великих осередків зони достатнього забруднення в центральній, густо забудованій чи індустріальній частині міст Полтави, Лубни та Прилуки, а також переважання за площею незабрудненої чи слабко забрудненої зон у містах Ромни та Миргород.^UThe dissertation is devoted to the study of bryoflora and moss vegetation of a number of towns of the Left Bank of Dnieper, the establishment of their specificity and the conduct bryoindication research. The bryoflora of small towns of the Left Bank Dnieper found to include 108 species and two species of mosses, which belong to two divisions: Marchantiophyta, and Bryophyta, as well as to five classes, 17 orders, 33 families, 55 genera. Of them 50 new species of mosses were found in both Pryluky and Romny towns (in each), 34 and 31 new 24 species were found in Lubny and Myrhorod towns, respectively, and 29 species were for the first time recorded for Poltava town. The predominance of heliosciophytes and heliophytes, xeromeso- and mesophytes, and epigean species is a feature of the ecological structure of the studied urban bryoflora. The predominance of forest species with insignificant participation of steppe ones has been established, which illustrates the zonal features of the studied urban bryoflora and bryoflora of the Forest-Steppe of Ukraine as a whole. It was found that the most represented in the bryoflora biomorphs are low turf (loose and dense - 43 species, 39.81%), carpet (thalamic, flat, arachnoids, vertical-branched: 30 species, 27.78%) and low cushions (seven species - 6.48%), which form the basis of bryoflora and which are characterized by squat, low forms of growth (only 80 species, 74.07%). The bryoflora of urban ecosystems has an nemoral-boreal character (nemoral species - 45 (41.67%) and boreal - 34 (31.48%). Arid element is represented by 19 species (17.59%), which are associated in their distribution with arid conditions in urboecosystems and infiltrations into the general vegetation of steppe areas and dry meadows. The species with circumpolar areas are the basis of urbobryoflora. The moss vegetation of urban ecosystems is represented by epigeic, epiphytic, epilithic and epixile bryogroups. It is represented by 9 classes, 12 orders, 15 unions, 3 sub-unions, 25 associations, 8 sub-associations and 18 rankless groups, their coenotic characteristics are given. Two associations (Bryetum caespiticii - J. Hapon 2017, Tortuletum aestivii - J. Hapon 2017), and two sub-associations: orthotrichetosum speciosi J. Hapon 2020 and amblystegietosum serpentis J. Hapon 2020 were described as new to science. Two associations were discovered for the first time for Ukraine. Urban ecosystems with their diversity of ecotopes for the growth of mosses, contribute to the enrichment of the bryoflora of a particular region, are a place of formation of both typical bryogroups and a place of preservation of rare and endangered species of bryophytes and bryogroups formed by them. It is established that in urban ecosystems the most favorable It is established that in urban ecosystems the most favorable for the preservation of moss flora and vegetation are Poltava City Park nature reserve (Poltava town), ‘Berezovy Hay' (Birch Grove) nature reserve (Myrhorod town), ‘Zhovtneva' and ‘Morozivska dacha' nature monuments (Lubny town), and ‘Beer Forest', ‘Ognivshchyna' tracts (Romny town). Within bryoindication studies with usage of the index of atmospheric purity (IAP) it is found that isotoxic bryoindication zones of moderately polluted air are predominate and often forming entire areas in the centre / industrial / densely building areas of Poltava, Lubny and Pryluky towns while isotoxic zones with slightly polluted or unpolluted air are predominant or more widely distributed in smaller Romny and Myrhorod towns.

У дисертації проведено комплексний аналіз системи вишколу офіцерів запасу на прикладі цивільних вищих навчальних закладів Львова радянського періоду, її правових та організаційних засад, ідеологічного впливу, особливостей впровадження та проведення.Вперше ґрунтовно охарактеризовано систему підготовки офіцерів запасу в цивільних вищих навчальних закладах Львова радянського періоду, проаналізовано та охарактеризовано етапи військового навчання студентів, особливості теоретичного курсу за профілями навчання та рівень практичного вишколу студентів у таборах. Всебічно досліджено військові кафедри в системі подвійного підпорядкування та зроблено спробу окреслити колективний портрет офіцера кафедри. Досліджено репресивну функцію військових кафедр та їх ідейно-виховний вплив на студентів, з'ясовано роль студентського руху в реформуванні та ліквідації системи військового вишколу на завершальному етапі існування Радянського Союзу.Фактичний матеріал та висновки роботи можуть використовуватися в лекційних курсах з новітньої історії України, історії вищої освіти та вищих навчальних закладів Львова, курсах із військової історії ХХ ст., підготовці спецкурсів для студентів гуманітарних та військових факультетів закладів вищої освіти України, а також в узагальнених науково-популярних працях, наукових студіях з історії військової справи та вищої освіти, підручниках, енциклопедичній та довідковій літературі.Отже, впровадження вишколу офіцерів запасу в цивільних вищих навчальних закладах Львова в радянський період, мало на меті не лише завдання сформувати навчений офіцерський резерв армії, витрачаючи на це менші кошти та час, ніж у військових структурах, але і виховати осіб, що здобували вищу освіту, патріотами радянської держави.^UThe dissertation provides a comprehensive analysis of the system of reserve officers training on an example of civil higher educational institutions of Lviv in the Soviet period, its legal and organizational bases, ideological influence, features of implementation, and realization.The system of the reserve officers training in civil higher educational institutions of Lviv in the Soviet period was thoroughly characterized and analyzed for the first time, in particular: the stages of the student military training, features of the theoretical course according to the training profiles, level of the practical training. Furthermore, military departments in the system of dual subordination were comprehensively studied, was attempted to outline the collective portrait of the department officer. Finally, the repressive function of military departments and their ideological and educational influence on students was explored and clarified the role of the student movement in reforming and liquidating the system of military training at the final stage of the existence of the Soviet Union.The actual material and conclusions of the work can be used in lecture courses on the modern history of Ukraine, history of higher education and higher educational institutions of Lviv, courses on the military history of XX century, in preparing special courses for students of humanities and military faculties of the higher educational institutions in Ukraine, studies on the history of military science and higher education, popular science works, textbooks, encyclopedic and reference books.Thus, launching reserve officers training in civil higher educational institutions of Lviv in the Soviet era was aimed not only at forming a trained officer reserve of the army spending less money and time than in military structures, but also to educate people getting higher education as patriots of the USSR.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей правового забезпечення діяльності господарських організацій великого бізнесу в Україні. На основі системного аналізу положень теорії господарського права, вітчизняного й зарубіжного законодавства, практики його застосування сформульовано науково обґрунтовані висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері.У роботі встановлено, що в національній економіці протягом останніх тридцяти років розвитку, сформувалось її ядро у вигляді сукупності господарських організацій, що за своїми кількісними та якісними економічними та іншими параметрами утворюють окрему категорію – господарські організації великого бізнесу. Їх ключовою властивістю є макросуб'єктність у системі відносин економічної влади за властивою їм спроможністю впливати на агрегатні макроекономічні показники функціонування національної економіки. У зв'язку з цим, визнано, що відносини держави та господарських організацій великого бізнесу значною мірою відбуваються у по-за правовому форматі, адже поняття, місце, роль та розвиток господарських організацій великого бізнесу не отримали господарсько-правової кваліфікації та врегульованості, а їх відносини з державою та її інституціями-суб'єктами організаційно-господарського впливу, не отримали характер окремого об'єкту державної економічної політики, не стали самостійним об'єктом державного програмування та регулювання.Дисертанткою обґрунтовано положення про те, що процеси консолідації активів, що спричинили значні зміни у середовищі національних підприємств, призвели до створення великих корпоративних структур холдингового типу, які потенційно спроможні забезпечити високу концентрацію капіталу, широко впроваджувати інноваційні розробки та залучати значні інвестиції, нарощувати конкурентоздатність та бути суб'єктами зовнішньоекономічної експансії на зовнішніх ринках, що інтегрують національну економіку до світової, а відтак формування та розвиток таких структур за певних умов може збігатися з національними економічними інтересами.Доведено, що сутність державної політики щодо господарських організацій великого бізнесу полягає у досягненні засобами організаційно-господарського впливу балансу між економічно доцільним рівнем економічної концентрації у діяльності таких організацій та негативною тенденцією до олігополізації та монополізації ринків товарів та послуг з їх боку. Особливу суспільно-політичну небезпеку являє собою ризик та реальні вияви трансформацій економічної влади над ринками з боку таких організацій у політичну та інформаційну суспільні влади.Відтак, процеси формування господарських організацій великого бізнесу, їх розвиток, масштаби впливу на відповідні ринки, їх ефективність та суспільна відповідальність мають стати окремим об'єктом моніторингу, стратегії економічного розвитку та цілеспрямованого впливу з боку держави, окремим інститутом господарського права та законодавства.Авторкою аргументовано необхідність викладення ч. 5 ст. 126 Господарського кодексу України у новій редакції, де зазначити, що: «Холдингова компанія – це юридична особа (материнська компанія), яка володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності), що знаходяться з нею у відносинах контролю-підпорядкування, та несе субсидіарну відповідальність перед кредиторами таких корпоративних підприємств».^UThe dissertation is devoted to the study of peculiarities of legal support of the activity of big business organizations in Ukraine. Based on the systematic analysis of the provisions of the theory of economic law, domestic and foreign legislation, the practice of its application formulated scientifically substantiated conclusions, proposals and recommendations aimed at improving existing domestic legislation in the field.It is established that in the national economy during the last thirty years of development, its core has been formed in the form of a set of economic organizations, which by their quantitative and qualitative economic and other parameters form a separate category - economic organizations of big business. Their key property is macro-subjectivity in the system of relations of economic power in terms of their inherent ability to influence aggregate macroeconomic indicators of the functioning of the national economy. In this regard, it is recognized that the relationship between the state and economic organizations of big business largely takes place outside the legal format, because the concept, place, role and development of economic organizations of big business have not received economic and legal qualifications and regulation, and their relations with the state and its institutions-subjects of organizational and economic influence, did not acquire the character of a separate object of state economic policy, did not become an independent object of state programming and regulation.The dissertation substantiates the position that the consolidation processes that have caused significant changes in the environment of national enterprises have led to the creation of large corporate structures of the holding type, which are potentially able to provide high concentration of capital, widely know know-how and attract significant investment, increase competitiveness and objects of foreign economic expansion that integrate the national economy into the world, and thus the formation and development of such structures under certain conditions may coincide with national economic interests.It is proved that the essence of the state policy on economic organizations of big business is to achieve a balance between economically feasible level of economic concentration in the activities of such organizations and the negative tendency to oligopolization and monopolization of markets for goods and services. A special socio-political danger is the risk and real manifestations of the transformation of economic power over the markets by such organizations into political and informational public power.Therefore, the processes of formation of economic organizations of big business, their development, the scale of influence on relevant markets, their efficiency and social responsibility should become a separate object of monitoring, economic development strategies and targeted influence of the state, a separate institution of economic law and legislation.The author argued the need to set out Part 5 of Art. 126 of the Commercial Code of Ukraine in the new wording, which states that: “Holding company is a legal entity (parent company) that owns, uses and disposes of holding corporate blocks of shares (shares, units) of two or more corporate enterprises (except packages state-owned shares) that are in a control-subordination relationship with it, and bears subsidiary liability to creditors of such corporate enterprises. The dissertation defines that the situation with the legal vacuum for regulating the activities of economic organizations of big business as a separate category of economic organizations, and in fact as a separate segment of the economy, and at the level of formation and implementation of state economic policy and economic and legal relations. creation and functioning of such organizations is due to the influence of their beneficial owners on the functioning of all branches of government in Ukraine. The conversion of economic power into other types of public power in Ukraine, thus, is a prerequisite for the very state of legal uncertainty of the legal status of such organizations among a wide range of economic entities and is evidence of special public interests in their activities and the need to develop appropriate economic -legal mechanisms for implementing state policy in the direction of achieving such interests. The de facto monopolization by these economic organizations of the feedback mechanisms between business and the state, as an important element of the functioning of the legal economic order, distorts the content of the latter and contradicts the national economic interests.

У дисертації проведено комплексне дослідження адміністративноправової функції сучасної держави. Проведено дослідження історичного розвитку адміністративної держави від поліцейської до публічно-сервісної. Здійснено періодизацію адміністративної функції держави з поділом на наступні періоди: період поліцейського типу реалізації державою своїх повноважень на українських землях (до 1917 р.); період командноадміністративного впливу держави на суспільні відносини (з 1917 по 1991 р.); трансформаційний період взаємодії між громадянами та державою у незалежній Україні (з 1991 по 2013 р.); сучасний період (з 2013 р.), який характеризується впровадженням системи управління та надання адміністративних послуг по принципу нового публічного менеджменту. Визначено ключові елементи переходу від командно-адміністративного до публічно-сервісного типу урядування. Встановлено необхідність законодавчого закріплення поняття «дискреційних повноважень», згідно якого дискреційними повноваженнями є спосіб реалізації публічної влади, який дозволяє суб'єкту владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною без необхідності узгодження варіанту вибору у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами, а також визначення механізму реалізації таких повноважень в конкретних ситуаціях. Проаналізований закордонний досвід впровадження публічно-сервісноїмоделі урядування у розвинених країнах показав, що публічно-сервісна держава виражається в існуванні держави-надавача послуг, головним завданням якої є забезпечення благополуччя громадян. За такою моделлю управління закріпилася назва – новий публічний менеджмент (new public management). Встановлено необхідність внесення змін до законодавства про адміністративні послуги щодо надання визначення поняттю «електронних адміністративних послуг» та регламентуванню порядку їх надання. Також запропоновано внести зміни до Закону України «Про адміністративні послуги», якими прописати можливість створення віддаленого робочого місцяабо територіального підрозділу територіальною громадою за рішенням органу місцевого самоврядування з подальшим підпорядкуванням такого віддаленого робочого місця або територіального підрозділу до найбільш підходящого Центру надання адміністративних послуг. Обґрунтовано необхідність прийняття єдиного адміністративного процедурного закону для забезпечення ефективнішого надання адміністративних послуг.^UThe dissertation contains a comprehensive study of the administrative and legal function of the modern state. The historical development of the administrative state from police to public service has been carried out. Periodization of the administrative (managerial) function of the state was carried out with the division into the following periods: the period of existence of the police type of public administration in the Russian Empire (until 1917); the period of existence of the administrative-type public administration in the Soviet Union (from 1917 to 1991); transformation typeof interaction between citizens and the state in independent Ukraine (1991 to 2013); a modern period (since 2013), characterized by the introduction of a system of management and provision of administrative services on the principle of new public management. The key elements of the transition from commandadministrative to public-service type of governance are identified. The necessity of legislative consolidation of the concept of «discretionary powers» is established, according to which discretionary powers are a way of exercising public power, which allows the subject of power to choose in a particular situation between alternatives, each of which is legitimate without the need to agree on a choice in any form actions with other entities, as well as determining the mechanism for exercising such powers in specific situations. The foreign experience of introducing a public-service model of governance in developed countries has analyzed that the public-service state is expressed in the existence of a service-provider state, whose main task is to ensure the wellbeing of citizens, under this model of management, the name «new public management». It is necessary to amend the legislation on administrative services to provide the definition of electronic administrative services and determine the procedure for their provision. It is also proposed to introduce in the Law of Ukraine «On Administrative Services», which prescribe the possibility of creating a remote workplace or territorial unit by a territorial community by decision of a local government body, with the subsequent subordination of such a remote workplace or territorial unit to the most appropriate service center. The necessity of adopting a single administrative procedural law to ensure more efficient provision of administrative services is substantiated.

У роботі обґрунтовано теоретико-методичні засади розвитку патріотичного виховання учнів у школах України (1945–2019 рр.), під якими розуміємо сукупність вихідних наукових положень, що визначають концептуальні теорії, основні підходи, принципи, розгляд патріотичного виховання як складного суперечливого процесу, що у 1945–1991 рр. відбувався під впливом маніпулятивних технологій тоталітарної держави; у 1991–2019 рр. – з орієнтацією на відродження національних цінностей, впровадження форм і методів формування національно свідомої особистості, здатної до зміцнення державності й забезпечення територіальної цілісності країни.У дослідженні визначено позитивний ретроспективний досвід патріотичного виховання молоді у вітчизняній педагогіці радянського періоду (патріотизм як чинник об'єднання та розвитку суспільства на основі державницької ідеології, масовість, формування єдності поглядів на патріотизм; прогностична оцінка уникнення суспільних конфліктів у радянському соціумі; усебічна підтримка молодіжних організацій патріотичного спрямування; заохочення діяльності авторських шкіл) і доби незалежності (вивчення й переосмислення культурної спадщини; застосування соціокультурного підходу до теоретичного і практичного формування культури патріотизму; врахування етнічної специфіки, регіональних особливостей, утвердження системи національних цінностей; відповідність нормативно-правової бази викликам сучасності; оптимізація молодіжної політики), обґрунтовано перспективи його імплементації в сучасних умовах модернізації національної системи виховання.Розроблено періодизацію розвитку патріотичного виховання в школах України в 1945–2019 рр., на основі історико-політичних і соціально-педагогічних особливостей розвитку державних утворень на українських землях визначено два взаємопротилежні історичні періоди патріотичного виховання, межею між якими стало утворення незалежної української держави в 1991 р. У межах радянської історичної доби (1945–1991 рр.) виокремлено: перший період (1945–1964 рр.) – ідеологічно-організаційний – становлення наукової теорії патріотичного виховання в умовах партійно-державного управління виховним процесом, нівелювання національних й особистісних особливостей, централізована уніфікація змісту навчальних програм, реалізація практики патріотичного виховання відповідно до радянської інтерпретації марксистсько-ленінської методології та концепції комуністичного виховання (у межах періоду визначено субперіоди: (1945–1953 рр.) – нівелювання загальнолюдських та морально-патріотичних цінностей, їхнє підпорядкування ідеї формування особистості відповідно до потреб тоталітарного режиму; (1954–1964 рр.) – становлення елементів демократизації виховного процесу; розвиток патріотичних переконань згідно з комуністичною ідеологією; упровадження елементів авторитаризму в педагогічну практику); другий період (1965–1991 рр.) – суспільно-пропагандистський – домінування ідей інтернаціоналізму та соціалістичного патріотизму (у межах періоду визначено субперіоди: (1965–1983 рр.) – тенденції до уніфікації суспільного життя, виховання відданості ідеям Комуністичної партії і радянської влади; нівелювання особистості; посилення педагогічного морально-патріотичного впливу на учнів; (1984–1991 рр.) – ухвалення документа «Основні напрями реформи загальноосвітньої та професійної школи» (1984 р.), який мав суперечливий характер, засвідчив непослідовність освітньої політики та кризовий стан радянської освіти й науки, їхнє підпорядкування ідеологічним інтересам).Після проголошення незалежності розпочався національно спрямований період патріотичного виховання (1991–2019 рр.), у межах якого визначено субперіоди: (1991–2013 рр.) – урахування надбань національної української культури, гуманістичної педагогіки; збільшення кількості шкіл з українською мовою викладання; повернення історичної пам'яті, видання історичних праць, публікація творів, що відображали реалії навколишнього життя та історичне минуле українського народу; популяризація правди про національно-визвольну боротьбу українського народу; демократизація освіти та виховання; індивідуалізація навчально-виховного процесу; (2014–2019 рр.) – активізація процесів патріотичного виховання, пов'язана з внутрішньо- і зовнішньополітичними подіями, необхідністю консолідації в умовах зростання зовнішньої загрози, подіями на сході України; перехід від регіональних програм розбудови національної системи виховання до реформ державного рівня, зокрема Нової української школи.^UThe study substantiates the theoretical and methodological principles of patriotic education of students in Ukrainian schools (1945–2019), which means a set of basic scientific principles that define conceptual theories, basic approaches, principles, consideration of patriotic education as a complex contradictory process which in 1945–1991 was under the influence of manipulative technologies of the totalitarian state; in 1991–2019 it was with a focus on the revival of national values, the introduction of forms and methods of forming a nationally conscious personality, capable of strengthening statehood and ensuring the territorial integrity of the country.The study identifies positive retrospective experience of patriotic education of youth in the domestic pedagogy of the Soviet period (patriotism as a factor of unification and development of society based on state ideology, mass, the formation of unity of views on patriotism; prognostic assessment of avoiding social conflicts in Soviet society; comprehensive support of patriotic youth organizations; encouragement of author's schools) and the era of independence (study and rethinking of cultural heritage; application of socio-cultural approach to the theoretical and practical formation of the culture of patriotism; taking into account the specific ethnic, regional characteristics, establishment of national values; compliance of the regulatory framework with the challenges of modern society; optimization of youth policy), the prospects of its implementation in conditions of modernization of the national education system.The author's periodization of the patriotic education development in the schools of Ukraine in 1945–2019 is developed, on the basis of historical-political and socio-pedagogical features of the development of state formations on Ukrainian lands two opposite historical periods of patriotic education are determined , the boundary between them was the formation of an independent Ukrainian state in 1991. In the context of the Soviet historical period (1945–1991) the following periods are distinguished: the first period (1945–1964) – ideological and organizational – the formation of the scientific theory of patriotic education in the party-state management of the educational process, leveling of national and personal peculiarities, centralized unification of the content of educational programs, realization of the practice of patriotic education in accordance with the Soviet interpretation of the Marxist-Leninist methodology and the concept of communist education within the period the subperiods are defined: (1945–1953) – leveling of panhuman, moral and patriotic values, their subordination to the idea of personality formation in accordance with the needs of the totalitarian regime; (1954–1964) – the formation of elements of democratization of the educational process; the development of patriotic beliefs in accordance with communist ideology; introduction of elements of authoritarianism in pedagogical practice); second period (1965–1991) – social propaganda – the dominance of the ideas of internationalism and socialist patriotism within the period the subperiods were defined: (1965–1983) – tendencies to unification of public life, developing of devotion to the ideas of the Communist Party and the Soviet government; leveling of personality; strengthening of pedagogical moral and patriotic influence on students; (1984–1991) – adoption of the document «The main directions of the reform of secondary and vocational schools» (1984), which was contradictory, testified to the inconsistency of educational policy and the crisis of Soviet education and science, their subordination to ideological interests).After the proclamation of independence, a nationally oriented period of patriotic education began (1991–2019), within which subperiods were defined: (1991–2013) – taking into account the achievements of national Ukrainian culture, humanistic pedagogy; increasing the number of schools with Ukrainian as the language of studying; returning of historical memory, publication of historical works, publication of works that reflect the realities of life and the historical past of the Ukrainian people; popularization of the truth about the national liberation struggle of the Ukrainian people; democratization of education and upbringing; individualization of the educational process; (2014–2019) – intensification of the processes of patriotic education, associated with domestic and foreign policy events, the need for consolidation in the face of growing external threats and events in eastern Ukraine; the transition from regional programs of a national education system to state-level reforms, including a new Ukrainian school.