У дисертаційнії представлено науково обґрунтоване нове рішення актуальної наукової задачі сучасної педіатрії - удосконалення діагностики і прогнозу клініко-патогенетичних варіантів перебігу перинатальної патології на підставі вивчення рівня метаболіту мелатоніну, визначення його клінічної інформативності у патогенетичній типізації та семіотиці різноманітних порушень у передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні.Об’єктом дослідження стала перинатальна патологія у передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні.Предметом дослідження були реактивність і адаптивність функції епіфізу головного мозку, її вплив на ступінь важкості та клінічний вихід перинатальної патології.Для розв’язання поставлених у роботі завдань було обстежено 96 передчасно народжених дітей з гестаційним віком ≤ 33 тижнів з перинатальною патологією. Серед них 46 дітей з надзвичайно малою масою тіла (≤ 999 г) та 50 дітей з дуже малою масою тіла (≤ 1499 г) при народженні.Для вивчення компенсаторних можливостей епіфізу мозку у передчасно народжених дітей із перинатальною патологією визначали рівень метаболіту мелатоніну, 6–сульфатоксімелатоніну, в сечі у першу та 10 – 14 добу життя. У 20 померлих передчасно народжених дітей проводили патоморфологічне та імуногістохімічне дослідження шишкоподібної залози для визначення морфо-функціональних компенсаторних детермінант епіфізу мозку.Визначено діагностичну та прогностичну інформативність 6 -сульфатоксімелатоніну у сечі у формуванні характеру перебігу та клінічного виходу перинатальної патології в передчасно народжених дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні.Доповнено дані щодо імуногістохімічних критеріїв компенсації структурно-функціональних змін шишкоподібної залози у передчасно народжених дітей, що померли внаслідок перинатальної патології.Отримані дані мають важливе практичне значення у діагностиці та прогнозуванні перебігу перинатальної патології у передчасно народжених дітей з надзвичайно та дуже малою масою тіла при народженні. Визначення рівня 6-сульфатоксімелатоніну у сечі у першу добу життя у передчасно народжених дітей з оксидативним стресом дозволяє підвищити якість лікувально-діагностичної допомоги за рахунок формування групи ризику несприятливого перебігу перинатальной патології та летальних наслідків.^UThe thesis presents a scientifically grounded new way of solving the urgent scientific problem of modern pediatrics - improving the diagnosis and prognosis of clinical and pathogenetic variants of perinatal pathology based on the study of melatonin metabolite levels, determining its clinical value in pathogenetic typing and semiotics of various disorders in preterm neonates with very and extremely low birth weight.The object of the study was perinatal pathology in preterm neonates with very and extremely low birth weight.The subject of the study was the reactivity and adaptability of the pineal gland function, its influence on the severity and clinical output of perinatal pathology in preterm infants with very low and extremely low birth weight.To solve the objectives of the study, observations of 96 preterm infants with a gestational age of ≤ 33 weeks were summarized. Among them were 46 children with extremely low birth weight (≤ 999 g) and 50 children with very low birth weight (≤ 1499 g).To assess the compensatory capabilities of the brain pineal gland in preterm infants with perinatal pathology, the daily urinary excretion of melatonin metabolite, 6-sulfatoxymelatonin, was determined on the first day and at 10-14 days of life. Morpho-functional, histological and immunohistochemical studies of the pineal gland were performed in 20 died preterm infants to determine the morpho-functional compensatory determinants of the pineal gland. The diagnostic and prognostic informativeness of 6-sulfatoxymelatonin in urine in shaping the nature of the course and clinical outcome of perinatal pathology in prematurely born children with very and extremely low birth weight was determined.Data on immunohistochemical criteria for compensation of structural and functional changes of the pineal gland in prematurely born children who died as a result of perinatal pathology have been supplemented.The data obtained by the study are of great practical importance in the diagnosis and prognosis of perinatal pathology in preterm infants with extremely low birth weight. Considering the level of 6-sulfatexymelatonin in the urine on the first day of life in preterm infants with oxidative stress allows to improve the quality of medical and diagnostic care by forming a risk group for adverse perinatal pathology and fatal outcomes.

У даній дисертаційній роботі представлено новий підхід до вирішення важливого для практичної охорони здоров’я завдання - зниження частоти перинатальної захворюваності та смертності при вагітності із патологією пуповини та аномаліями її прикріплення. Дослідження включало ретроспективний та проспективний етапи, проведено комплексне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 120 вагітних, з них 90 пацієнток з патологією пуповини (оболонкове прикріплення пуповини, єдина артерія пуповини та дефіцит вартонових драглів) і 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності та народженням живих доношених новонароджених. Запропонована програма профілактичних підходів та супроводу вагітності дозволила раціоналізувати вибір термінів та методу розродження і знизити частку недоношування, затримки росту плоду та критичних станів новонародженого – у 2,0 рази, а також збільшити долю сприятливих наслідків вагітності у даної категорії пацієнток. Доповнено та розширено наукову концепцію патогенезу плацентарної дисфункції та її компоненту – функціональної недостатності пуповини, багатогранність проявів якого залежить від комплексу параметрів, де, поряд із основними чинниками ризику (вік, багатопліддя, індекс маси тіла, паління, судинна соматична патологія, маркери недиференційованої дисплазії сполучної тканини), вагому роль відіграє паритет вагітності, вірусні інфекції у ранні терміни, аномалії розвитку матки тощо. Вперше виділено основні предиктори зростання частки патології прикріплення пуповини та аномалій пуповинного канатику, та провідні критерії формування груп ризику критичних станів та негативних перинатальних наслідків. У даній роботі вперше проведено аналітичну оцінку особливості перебігу вагітності, пологів та раннього неонатального періоду у випадку оболонкового прикріплення пуповини, патології вартонових драглів та єдиної артерії пуповини, а також встановлено їх вплив на структуру та частоту перинатальних наслідків. Вперше встановлено відмінності у рівні плацентарних білків, окремих параметрів мікронутрієнтного обміну (концентрація вітаміну D) та маркерів неоангіогенезу – плацентарного фактору росту та антиангіогенного фактору, отримано нові дані щодо дисбалансу рівня вказаних трансміттерів та їх ролі у розвитку плацентарної дисфункції при патології пуповини. Уперше проведено постнатальну макроморфометричну оцінку плаценти та гістологічне дослідження структурних параметрів пуповини у пацієнток з різними формами аномалії пуповинного канатика та його прикріплення, що дозволило доповнити патогенетичну концепцію пуповинної недостатності як компоненту плацентарної дисфункції. Отримано нові дані, що підтверджують домінування гістоморфологічних особливостей та судинних порушень із підвищенням індексу Вогенворта і зменшення індексу Керногана, особливо у випадку дефіциту вартонових драглів. Отримані результати дозволили провести оцінку діагностичної цінності інструментальних методів дослідження, розширити програму пренатального скринінгу та оптимізувати алгоритм моніторингу вагітності та вибору методу розродження із врахуванням персоніфікованого ступеню ризику. Проведена аналітична оцінка особливостей перебігу вагітності та перинатальних наслідків при патології пуповини, отримані нові дані щодо недостатності вітаміну D, дисбалансу концентрації плацентарних білків та ростових факторів, а також постнатального морфометричного та гістологічного дослідження пуповини внесено вагомий теоретичний вклад у розуміння основних сторін патогенезу пуповинної недостатності як компоненту плацентарної дисфункції у даної категорії пацієнток. Оптимізовано діагностичний алгоритм у пацієнток з патологією пуповини використанням скринінгових параметрів сонографії пуповини, оцінки рівня плацентарних білків, концентрації вітаміну D та окремих факторів неоангіогенезу, удосконалено програму моніторингу вагітності, персоніфіковано вибір методів розродження. Апробовано превентивний комплекс лікарських середників, що дозволило покращити перинатальні прогнози у даної категорії вагітних. Розроблені схеми діагностичного і лікувального алгоритмів впроваджені у лікувальну практику родопомічних закладів та використані при підготовці матеріалів навчально-освітнього процесу кафедр акушерства та гінекології освітніх закладів України. Ключові слова: вагітність, патологія пуповини, плацента, маловоддя, плацентарна дисфункція, гестаційні ускладнення, прееклампсія, передчасні пологи, затримка росту плода, респіраторний дистрес-синдром, надмірна вага, плацентарний фактор росту, ангіогенний коефіцієнт, плацентарні гормони, вітамін D. Галузь-Медицина.^UThe dissertation has developed and presented a new approach to solving an important task for practical health care – reducing the frequency of perinatal morbidity and mortality in pregnancies with umbilical cord pathology and anomalies of its insertion. The study included retrospective and prospective stages, a comprehensive clinical, laboratory and instrumental examination of 120 pregnant women, including 90 patients with umbilical cord pathology (velamentous umbilical cord insertion, single umbilical artery and deficiency of Wharton’s jelly) and 30 women with a physiological course of pregnancy and the birth of live full-term babies.The proposed program of preventive therapeutic approaches and pregnancy support allowed not only to rationalise the choice of timing and method of delivery, but also to reduce the proportion of prematurity, fetal growth restriction and critical newborn conditions by 2.0 times, as well as to increase the proportion of favourable pregnancy outcomes in this category of patients.On the basis of the results obtained, the scientific concept of the pathogenesis of placental dysfunction and its component (functional insufficiency of the umbilical cord), the versatility of which depends on a complex of parameters, has been supplemented and expanded, where, along with the main risk factors such as age, multiple pregnancies, body mass index, smoking, vascular somatic pathology, markers of undifferentiated connective tissue dysplasia, a significant role is played by pregnancy parity, early viral infections, uterine developmental abnormalities, etc. For the first time, the main predictors of the increase in the proportion of umbilical cord insertion pathology and umbilical cord abnormalities, as well as the leading criteria for the formation of risk groups for critical conditions and negative perinatal outcomes were identified. For the first time, differences in the level of placental proteins, certain parameters of micronutrient metabolism (vitamin D concentration) and markers of neoangiogenesis – placental growth factor and antiangiogenic factor – were found. New data on the imbalance of these transmitters and their role in the development of placental dysfunction in umbilical cord pathology were obtained. For the first time, postnatal macromorphometric assessment of the placenta and histological examination of the structural parameters of the umbilical cord in patients with various types of umbilical cord anomaly and its insertion were performed, which allowed to supplement the pathogenetic concept of umbilical cord insufficiency as a component of placental dysfunction. New data were obtained, confirming the dominance of histomorphological features and vascular disorders with an increase in the Wagenworth index and a decrease in the Kernohan index, especially in the case of a shortage of warton dredges.The obtained results made it possible to assess the diagnostic value of instrumental research methods, expand the prenatal screening program and optimise the algorithm for monitoring pregnancy and choosing a delivery method, taking into account the personalised risk level.The analytical assessment of the peculiarities of pregnancy and perinatal outcomes in case of umbilical cord pathology, new data on vitamin D deficiency, imbalance in the concentration of proteins in the pregnancy zone and growth factors, as well as postnatal morphometric and histological examination of the umbilical cord, made a significant theoretical contribution to the understanding of the main aspects of the pathogenesis of umbilical cord insufficiency as a component of placental dysfunction in this category of patients. The diagnostic algorithm in patients with umbilical cord pathology was supplemented and optimised using screening parameters of umbilical cord sonography, assessment of placental proteins, vitamin D concentration and certain factors of neoangiogenesis; the pregnancy monitoring programme was improved, and the choice of delivery methods was personalised. A preventive complex of medicines was tested, which improved the perinatal prognosis of this category of pregnant women. The developed schemes of diagnostic and therapeutic algorithms have been implemented in the medical practice of municipal non-profit enterprises and used in the preparation of materials for the educational process of the departments of obstetrics and gynecology of educational institutions of Ukraine.Key words: pregnancy, umbilical cord pathology, placenta, oligohydramnios, placental dysfunction, pregnancy complications, preeclampsia, preterm birth, fetal growth restriction syndrome, respiratory distress syndrome, overweight, placental growth factor, аngiogenic coefficient, placental hormones, vitamin D. Branch-Medicine.

Викривлення носової перегородки (ВНП) — досить поширена патологія, що спостерігається тією чи іншою мірою у 75,0–89,2 % усіх осіб і призводить до ускладненого носового дихання, розвитку хронічного риніту, патології приносових пазух, слухової труби та середнього вуха, запальних захворювань глотки, гортані, а також нижніх відділів дихальних шляхів, нюхової дисфункції (НД) у вигляді гіпосмії або аносмії, емоційного стресу, депресії та низької якості життя. Мета дослідження — підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з викривленням носової перегородки та нюховою дисфункцією на основі використання хірургічних методів (ендоскопічної септопластики, конхотомії) та клітинної терапії з аутомезоконцентратом тромбоцитів. Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено частоти варіантів нюхової ямки в рамках класифікації Кероса у хворих на ВНП та НД, хворих на ВНП та НД, які перехворіли на COVID-19, ВНП + COVID-19, що важливо для передопераційного планування обсягу ендоскопічної септопластики та запобігання пенетрації латеральної ламели гратчастої пластинки.Встановлено, що 52,3 % хворих з ВНП + COVID-19 мають нюхову ямку типу ⅠⅠⅠ за класифікацією Кероса, велика за об’ємом нюхова ямка може бути сприятливим фактором у патогенезі постінфекційної нюхової дисфункції. Практичне значення отриманих результатів. Розроблено алгоритм комплексної діагностики функціонального й анатомічного стану нюхового аналізатора у хворих на ВНП з НД, ВНП з НДІК19 на основі використання сахаринового тесту, тест-системи Sniffin’ Sticks, передньої активної риноманометрії (ПАРМ), конусно-променевої комп’ютерної томографії (КПКТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) та ендовідеоскопії. Розроблено діагностико-лікувальний алгоритм «клінічне обстеження + Sniffin’ Sticks тест + сахариновий тест + ПАРМ + МРТ + КПКТ + ендовідеоскопія + ендоскопічна септопластика (імплант «аутохрящ»)/конхопластика + клітинна терапія АМКТ + моніторинг → Sniffin’ Sticks тест + густометрія + сахариновий тест + ПАРМ + МРТ + КПКТ + ендовідеоскопія».Визначено об’єктивні діагностичні критерії за даними комплексного клініко-інструментального обстеження, які дають змогу оцінити зміни у хворих після септопластики. Розроблено спосіб отримання АМКТ шляхом дворазового центрифугування крові хворого, кріоактивації при кріоконсервуванні, дефростації та дворазового центрифугування лізат-продукту.Використання АМКТ після септопластики значно скорочує частоту післяопераційних ускладнень, прискорює відновлення нюху та покращує якість життя.^UDeviated nasal septum (DNS) is a wide-spread pathology observed in 75.0–89.2 % of all the people and leads to disturbed nasal breathing, chronic rhinitis, pathology of the paranasal sinuses, auditory tube and middle ear, inflammatory diseases of the pharynx, larynx, and lower respiratory tract, olfactory dysfunction (OD) in the form of hyposmia or anosmia, emotional stress, depression, and poor quality of life. The purpose of the study is to improve the effectiveness of diagnosis and treatment of patients with deviated nasal septum and olfactory dysfunction based on the use of surgical methods (endoscopic septoplasty, conchotomy) and cell therapy with platelets automesoconcentrate. Scientific novelty of the obtained results. The frequencies of variants of the olfactory fossa within the framework of the Keros classification were studied in patients with DNS and OD, patients with DNS and OD who had COVID-19, DNS + K19 induced OD that important for preoperative planning of endoscopic septoplasty volume and prevention of the ethmoid bone lateral lamella penetrating. It was established that 52.3 % of patients with DNS + K19 induced OD have an olfactory pit of type ⅠⅠⅠ according to the Keros classification, a large olfactory pit can be a favorable factor in the pathogenesis of post-infectious olfactory dysfunction. Practical significance of the obtained results. An algorithm for complex diagnosis of the functional and anatomical state of the olfactory analyzer in patients with DNS with OD, DNS with K19 induced OD based on the use of the saccharin test, the Sniffin’ Sticks test system, anterior active rhinomanometry (AARM), cone-beam computed tomography (CBCT), magnetic resonance imaging (MRI) and endovideoscopy was developed. The diagnostic and treatment algorithm “clinical examination + Sniffin’ Sticks test + saccharin test + AARM + MRI + CBCT + endovideoscopy + endoscopic septoplasty (“autocartilage” implant)/conchoplasty + PAMC cell therapy + monitoring → Sniffin’ Sticks test + gustometry + saccharin test has been developed + AARM + MRI + CBCT + endovideoscopy”. The objective diagnostic criteria have been determined based on the data of the complex clinical and instrumental examination, which allows to evaluate the changes in patients after septoplasty. The method of obtaining PAMC by double centrifugation of the patient's blood, cryoactivation during cryopreservation, defrosting and double centrifugation of the lysate product has been developed. The use of PAMC after septoplasty significantly reduces the frequency of postoperative complications, accelerates the recovery of smell and improves the quality of life.

Актуальність проблеми лікування захворювань колоректальної зонивизначається тим, що, за даними багатьох авторів, питома вага хворих, що маютьпоєднані захворювання прямої кишки, становить 20-30%, і при цьомувідзначається тенденція до їх зростання. Діагностика і вибір методу лікуванняпоєднаних захворювань прямої кишки являють собою складну і ще не до кінцявивчену проблему. Серед проктологічних захворювань по частоті виникненнягеморой та тріщина анального каналу займають, відповідно, перше та третємісця. За даними різних літературних джерел, комбінацію хронічного геморою занальною тріщиною мають 55 – 70% пацієнтів [27, 28, 33, 35, 36, 96, 97].Проблема зростаючої поширеності проктологічних захворювань набулаособливої актуальності у сучасній медицині у зв'язку з тим, що дана патологіязавдає пацієнтам суттєвих неприємностей, знижує якість життя, негативновпливає на працездатність та психологічний стан та часто потребує застосуванняхірургічних методів корекції, не піддаючись консервативному лікуванню.3Виходячи з існуючих даних про етіопатогенез захворювань прямої кишки,ці стани пов'язані з судинними змінами в анальному каналі. Васкулярніпорушення включають артеріовенозний дисбаланс в гемороїдальних вузлах, атакож порушення мікроциркуляції в параанальній області, що можесупроводжуватися утворенням лінійних виразок, подібних за своїм характером зварикозними виразками, пояснюючи хронічний перебіг багатьох анальнихтріщин при геморої [144]. Крім того, ішемізація колоректальної зонисупроводжується гіпертонусом анального сфінктера, порушеннями цілісностіанодерми, запаленням та інфікуванням, змінами фіброзно-м’язового апарату, щосприяють опущенню та випадінню гемороїдальних вузлів та перешкоджаютьзагоєнню анальної тріщини [7, 146]. Таким чином, для ефективного лікуванняколоректальних захворювань необхідно здійснювати комплексне лікування,спрямоване на усунення васкулярних та структурних порушень.При хірургічному лікуванні поєднаних захворювань прямої кишки передлікарем завжди постає питання: розділити хірургічне втручання на два етапи абозробити одночасну хірургічну корекцію поєднаної патології і коли слід чинититак чи інакше. В країнах СНД, як і в Україні зокрема, традиційні оперативнівтручання складають 83%, а малоінвазивні методики – 17 %. У США та країнахЄвросоюзу частка останніх – 79 – 83%. Тому сьогодні особливого практичногозначення набуває розробка та впровадження менш травматичних малоінвазивнихметодик хірургічного лікування даної патології.Вже давно доведено, що симультанне оперативне лікування геморою таанальної тріщини призводить до подовження часу операції та строку перебуванняпацієнта в стаціонарі, підвищення інтенсивності больового синдрому післяоперації, збільшує ймовірність нагноєння післяопераційної рани, кровотечі,інконтиненції та стенозу анального каналу. У той самий час, виконання двохокремих операцій із приводу даних патологій продовжує термін лікування тазагальний час непрацездатності пацієнта, що є соціально та економічноневигідним [18, 123].4Однією з причин незадовільних результатів при лікуванні геморою таанальної тріщини є значна травматизація анального каналу і, як наслідок,погіршення кровотоку в зоні існування анальної тріщини. Це експериментальнодоведено під час виконання пацієнтам лазерної допплерної флоуметрії [144, 157].У свою чергу малоінвазивні методи, запропоновані для лікування цих патологій,недостатньо радикальні і частіше призводять до рецидивів. Тому длясимультанного лікування геморою та анальної тріщини пошук шляхунівелювання ускладнень та їх причин досі залишається актуальним, а діагностикаі вибір методу лікування поєднаних захворювань прямої кишки являють собоюскладну і ще не до кінця вивчену проблему [15, 34, 56, 81, 95, 132 – 133].Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів лікуванняпацієнтів з хронічним гемороєм поєднаним з хронічною анальною тріщиноюшляхом одномоментного оперативного лікування з використанням методикитрансанальної гемороїдальної деартеріалізації (ТГД).Для виконання поставленої мети дослідження було визначено наступнізавдання: вивчити результати хірургічного лікування хронічного геморою тахронічної анальної тріщини з використанням традиційних способів хірургічноголікування; обґрунтувати можливість використання трансанальної гемороїдальноїдеартеріалізації у пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу; розробитиспосіб та алгоритм хірургічного лікування даної категорії пацієнтів; оцінитирезультати хірургічного лікування пацієнтів з гемороєм та анальною тріщиною звикористанням розробленого алгоритму та порівняти їх з результатамитрадиційних методик лікування.^UThe study was conducted for the sake of reasoning of the expediency ofsimultaneous minimally invasive treatment of combined pathology of hemorrhoidsand anal fissures and to study the effectiveness of complex surgical treatment of analfissures and hemorrhoids using transanal hemorrhoidal dearterialization (THD).The urgency of the problem of treatment of the colorectal zone diseases isdetermined by the fact that, according to many authors, the proportion of patients withcombined diseases of the rectum is 20-30%, and there is a tendency to increase.Diagnosis and choice of treatment mode for combined diseases of the rectum are acomplex and not yet fully understood problem. The frequency of hemorrhoids and analfissures are, respectively, first and third place among proctological diseases. Accordingto various literature sources, 55-70% of patients have a combination of chronichemorrhoids with anal fissure [27, 28, 33, 35, 36, 96, 97].In the surgical treatment of combined diseases of the rectum, the doctor alwayshas a question: to divide the surgery into two stages or to make a simultaneous surgicalcorrection of the combined pathology. In Ukraine, as in the post-Soviet countries,traditional surgical interventions account for 83%, and minimally invasive techniques- 17%. In the United States and the European Union, the share of the latter is 79-83%.Therefore, today the development and implementation of less traumatic minimallyinvasive methods of surgical treatment of this pathology is of particular practicalimportance.10The dissertation uses data from a retrospective comparative analysis of the resultsof treatment of 177 patients with chronic hemorrhoids of various degrees and chronicanal fissure. All patients were operated in the proctology department of Kyiv RegionalHospital. The study included 83 men (46.9%) and 95 women (53.1%). Age from 19 to70 years.According to the character of the performed surgical interventions, patients weredivided into three groups:• The first group includes 60 patients who underwent simultaneous surgery foranal fissure and hemorrhoids according to the classical method for the period from 2010to 2012. Men and women accounted for 25 (41.6%) and 35 (58.4%), respectively.• The second group includes 60 patients who underwent surgery for anal fissurewithout intervention for hemorrhoids in 2013. Men and women accounted for 24 (40%)and 36 (60%), respectively.• The third group included 57 patients who underwent surgery for anal fissureand hemorrhoids according to the original method in 2013. Men and women accountedfor 21 (36.8%) and 36 (63.2%), respectively.Examination of patients included determination of blood microcirculation andthe degree of tissue ischemia in the area of anal fissure by laser Doppler flowmetry[144]. The study was performed in all patients of the second and third groups beforesurgery, 3 weeks, 3 months and 1 year after surgery.Patients of the first group underwent hemorrhoidectomy according to MilliganMorgan, removal of the anal fissure, posterior dosed sphincterotomy, anoplasty.Patients of the second group underwent only anal fissure removal, posterior dosedsphincterotomy, anoplasty. Patients of the third group were operated according to theoriginal method (Ukrainian patent for invention № 120318 dated 11.11.2019), which isas follows. Anal fissure is excised within healthy tissues, the mucous membrane of theanal canal is mobilized, dosed sphincterotomy and suturing of the mucosal defect isperformed; under the control of the Doppler sensor, stitching and ligation of the11terminal branches of the a. rectalis superior is performed for 1, 3, 5, 7, 9 and 11 hoursof the conditional dial; if necessary, additional pexia of hemorrhoids is performed.Thus, at the same time elimination of the anal mucous membrane defect is reached,acquire sphincter spasm abolishment, improving of blood flow in the area of theprevious existence of the fissure and reducing of blood supply to the cavernous tissueof hemorrhoids, with minimal trauma to the anal canal.The quality of treatment of patients was assessed by the following criteria:urinary retention in the early postoperative period, pain intensity, time of hospital stayafter surgery, frequency of postoperative wound suppuration, anal stenosis andincontinence, recurrence of hemorrhoids and anal fissures.

Дисертаційна робота присвячена вивченню проаритмогенної активності міокарда в різні часові терміни інфаркту міокарда (ІМ), її впливу на перебіг гострого періоду, післяінфарктне ремоделювання серця, розвиток ускладнень на госпітальному етапі лікування, після виписки зі стаціонару та в процесі динамічного спостереження упродовж 24 місяців у пацієнтів з коморбідною артеріальною гіпертензією (АГ) та цукровим діабетом (ЦД). Також простежено розвиток несприятливих серцево-судинних подій в катамнезі та вивчено безпосередню та віддалену (упродовж 10 років) смертність у досліджуваній когорті пацієнтів залежно від терміну і типу порушень ритму серця (ПРС) в гострий період ІМ. Доведено, що віддалена виживаність достовірно погіршилась у пацієнтів, які мали на до госпітальному етапі пароксизм фібриляції передсердь. Показано, що в гострому періоді ІМ найчастіше виникають пререперфузійні ПРС і мають найгірший віддалений прогноз при шлуночковій аритмії. Доведено, що пацієнти з пароксизмом фібриляції передсердь, що виник на до госпітальному етапі мали найвищу 30-денну смертність. Підтверджено, що пізні післяреперфузійні аритмії зустрічаються значно рідше, ніж порушення ритму в інші терміни ІМ, однак мають достовірний вплив на віддалену виживаність пацієнтів. Особливо це стосується ранніх післяреперфузійних аритмій, за яких показники виживаності впродовж 10-річного терміну спостереження були достовірно зниженими, а смертності – достовірно гіршими. Доведено, що пацієнти, які пережили реперфузійні ПРС мали кращий віддалений прогноз порівняно з пацієнтами, в яких не спостерігались реперфузійні аритмії. Коморбідна патологія, зокрема АГ та ЦД посилює проаритмогенний потенціал міокарда в умовах гострої ішемії та погіршує ранній і віддалений прогноз після ІМ, що вимагає оптимізації тактики ведення таких пацієнтів. Встановлено, що проаритмогенний потенціал зростав в умовах коморбідності за рахунок неадекватного післяінфарктного ремоделювання на тлі попередніх змін міокарда за рахунок несприятливого впливу АГ і ЦД. Встановлено, що час появи та вид ПРС є провідними детермінантами впливу на безпосередній і віддалений прогноз хворих з ГКС.^UThe dissertation is devoted to the study of the proarrhythmogenic activity of the myocardium at different time points of myocardial infarction (MI), its influence on the course of the acute period, post-infarction remodeling of the heart, the development of complications at the hospital stage of treatment, after discharge from the hospital, and during dynamic observation over 24 months in patients with comorbid arterial hypertension (AH) and diabetes mellitus (DM). The development of adverse cardiovascular events in the catamnesis was also tracked and immediate and long-term (within 10 years) mortality in the studied cohort of patients was studied depending on the term and type of cardiac arrhythmias (CA) in the acute period of MI. It was proved that long-term survival significantly worsened in patients who had paroxysms of atrial fibrillation at the pre-hospital stage. It has been shown that in the acute period of MI, prereperfusion CA most often occur and have the worst long-term prognosis in ventricular arrhythmia. It has been proven that patients with paroxysm of atrial fibrillation, which occurred at the pre-hospital stage, had the highest 30-day mortality. It has been confirmed that late post-reperfusion arrhythmias occur much less often than rhythm disturbances in other periods of MI, but have a reliable impact on the long-term survival of patients. This is especially true of early post-reperfusion arrhythmias, for which survival rates during the 10-year follow-up period were significantly lower, and mortality rates were significantly worse. We proved that patients who survived reperfusion CA had a better long-term prognosis compared to patients who did not experience reperfusion arrhythmias. Comorbid pathology, in particular hypertension and diabetes, increases the proarrhythmogenic potential of the myocardium in conditions of acute ischemia and worsens the early and long-term prognosis after MI, which requires optimization of management tactics for such patients. It was established that the proarrhythmogenic potential increased in conditions of comorbidity due to inadequate post-infarction remodeling against the background of previous changes in the myocardium due to the adverse effects of hypertension and diabetes. In general, according to the data of our study, it was established that the time of appearance and the type of CA are the leading determinants of the impact on the immediate and long-term prognosis of patients with acute coronary syndrome.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню результатів лікування найбільш тяжкої категорії хірургічних хворих із жовтяницею, спричиненою гострим панкреатитом (ГП) і синдромом Міріззі, як складної проблеми в діагностиці, виборі тактики й обсягу оперативного втручання.Причини незадовільних результатів у разі лікування хворих із синдромом жовтяниці, спричиненим ГП і синдромом Міріззі, були проаналізовані та з’ясовані за даними літератури та клініки. В експерименті обґрунтовано необхідність раннього відновлення прохідності жовчних проток з обов’язковим усуненням причини блоку. На основі морфологічного вивчення печінки обґрунтована тактика лікування хворих на ГП, залежно від особливостей жовтяниці, обґрунтовані методи відновлення фізіологічної жовчної протоки у хворих із різними видами синдрому Міріззі.Об’єктом дослідження є жовтяничний синдром у хворих на ГП і синдром Міріззі.Предметом нашого дослідження стали показники функції та гістологічна структура печінки при механічній і паренхіматозній жовтяниці, морфологічні особливості стінки холедоха й жовчного міхура (ЖМ). У процесі дослідження застосовували клініко-лабораторні, морфологічні та статистичні методи.У роботі вперше в експерименті вивчена морфологія холедоха та печінки в динаміці з збереженим блоком жовчотоку та частково відновленим пасажем жовчі, що стало обґрунтуванням необхідності раннього й повного відновлення жовчотоку.Доповнено наукові дані щодо морфології та функції печінки при частковому порушені пасажу жовчі. В експерименті уточнено гістологічну структуру стінки холедоха в разі часткового й повного відновлення пасажу жовчі.Подальший розвиток дістало морфологічне обґрунтування методу диференційної діагностики механічної та паренхіматозної жовтяниці із застосуванням ультразвуку.Уперше запропоновано диференційно-діагностичні критерії, встановлені в процесі ультразвукової діагностики (УЗД) паренхіматозної та механічної жовтяниці у хворих на ГП. Доповнено наукові дані щодо методів оперативного втручання, спрямованих на збереження фізіологічного пасажу жовчі при другому типі синдрому Міріззі.Для застосування в практичній охороні здоров’я запропоновано неінвазивний метод диференційної діагностики паренхіматозної та механічної жовтяниці (патент України на корисну модель № 134089). Запропоновано ультразвукові критерії відновлення фізіологічного пасажу жовчі у хворих із синдромом Міріззі I та II типу внаслідок лапароскопічної холецистофістулітотомії та пластики стінки холедоха при відкритій лапаротомії.Робота має клініко-експериментальний характер. Для вивчення функції та гістологічної структури печінки, а також структури стінки холедоха сформована модель відновлення жовчотоку після повної обструкції холедоха. Тварин виводили з експерименту через 3, 7, 14, 21 та 35 діб.Клінічний розділ роботи базується на результатах лікування 114 ургентних хворих із синдромом жовтяниці та болями в животі, з яких у 52 (45 %) причиною болю став ГП, у 42 (38,8 %) — патологія ЖМ та позапечінкових жовчних шляхів, у 20 (17,2 %) хворих болі були пов’язані з фіброзом печінки, цирозом печінки, гострим і хронічним гепатитом.^UDissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of PhilosophyThe thesis is devoted to improving the results of treatment of the most severe category of surgical patients suffering with jaundice caused by acute pancreatitis (AP) and Mirizzi’s syndrome, as a difficult problem in diagnosis, choice of tactics and scope of surgical intervention.The causes of unsatisfactory results in the treatment of patients with jaundice syndrome caused by AP and Mirizzi’s syndrome were analyzed and clarified according to the literature and clinical data. The experiment substantiates the need for early restoration of the bile ducts with the obligatory elimination of the cause of the block. The tactics of treating patients with AP are substantiatedon the basis of a morphological study of the liver, depending on the characteristics of jaundice, methods of restoring the physiological bile duct in patients with various types of Mirizzi’s syndrome are substantiated.The object of the study is jaundice in patients with AP and Mirizzi’s syndrome.The subject of our study is the indicators of the function and histological structure of the liver in obstructive and parenchymal jaundice, the morphological features of the wall of the choledochus and gallbladder. Clinical, laboratory, morphological and statistical methods were used during the course of the study.In this work, for the first time in the experiment, the morphology of the common bile duct and liver was studied in dynamics with a preserved block of the bile duct and a partially restored passage of bile, which became the rationale for the need for early and complete restoration of the bile duct.The scientific data on the morphology and function of the liver with a partial violation of the passage of bile has been supplemented. In the experiment, the histological structure of the wall of the choledochus was clarified in the case of partial and complete restoration of the passage of bile.The morphological substantiation of the method of differential diagnosis of mechanical and parenchymal jaundice with the use of ultrasound was further developed.For the first time, differential diagnostic criteria were proposed, which were established in the process of ultrasound diagnostics of parenchymal and obstructive jaundice in patients with AP. The scientific data on methods of surgical intervention aimed at maintaining the physiological passage of bile in patients with the second type of Mirizzi’s syndrome has been supplemented.A non-invasive method for the differential diagnosis of parenchymal and obstructive jaundice has been proposed for use in practical healthcare (Ukrainian patent for a utility model No. 134089). Ultrasonic criteria are proposed for restoring the physiological passage of bile in patients with Mirizzi’s syndrome of types I and II due to laparoscopic management of cholecystoenteric fistula and plastics of the choledochal wall during open laparotomy.The work is clinical and experimental in its nature. In order to study the function and histological structure of the liver, as well as the structure of the wall of the choledochus, a model of recovery of the bile duct after complete obstruction of the choledochus was formed. The animals were withdrawn from the experiment after 3, 7, 14, 21 and 35 days.The clinical section of the work is based on the results of treatment of 114 urgent patients with jaundice syndrome and abdominal pain, of which 52 (45%) patients had AP as the cause of pain, 42 (38.8%) had pathology of the gallbladder and extrahepatic biliary tract, and 20 (17.2%) of patients with pain associated with various liver pathologies.

Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти невиношування вагітності у жінок із різною патологією шийки матки напідставі вивчення клініко-інструментальних та мікробіологічнихособливостей, а також удосконалення алгоритму діагностичних талікувально-профілактичних заходів. Для вирішення поставленої метибули визначені наступні завдання: оцінити структуру патологіїшийки матки у вагітних жінок, а також рівень поєднаних форм;з’ясувати основні кольпоскопічні особливості у вагітних жінок ізпатологією шийки матки; представити результати цитологічногообстеження вагітних жінок із патологією шийки матки; показатисумарну частота та структуру супутньої генітальної захворюваностіу жінок з патологією шийки матки; удосконалити та показатиефективність алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичнихзаходів у жінок із різною патологією шийки матки. Об’єктдослідження – невиношування вагітності, гестаційні ускладнення.Предмет дослідження – перебіг вагітності та пологів у жінокіз різною патологією шийки матки. Методи дослідження – клінічні,кольпоскопічні, цитологічні, мікробіологічні, морфологічні тастатистичні.3Установлено нові аспекти патогенезу невиношування вагітностіу жінок із різною патологією шийки матки, які полягають у негативному впливі запальних на травматичних змін цервікальногоканалу на розвиток фетоплацентарного комплексу та мікробіологічніпоказники, що корелює з клінікою загрози переривання, передчаснихпологів, плацентарної дисфункції, затримки розвитку плода танесприятливими перинатальними наслідками. Показано, що припоєднаних формах патології шийки матки має місце високий рівеньневиношування вагітності, а при її пролонгації розвивається плацентарна дисфункція, передчасні пологи та перинатальна патологія.Отримані дані дозволили науково обґрунтувати необхідність удосконалення алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичнихзаходів у жінок із різною патологією шийки матки на підставівикористання направленої медикаментозної корекції. Вивченоклініко-анамнестичні особливості в жінок із різною патологієюшийки матки та встановлені провідні фактори ризику. Показановплив різних форм патології шийки матки на клінічний перебігвагітності, пологів та перинатальні наслідки розродження. Представлені найбільш інформативні клініко-інструментальні та мікробіологічні маркери з метою контролю за ефективністю лікувальнопрофілактичних заходів у різні триместри вагітності. Удосконаленота впроваджено алгоритм діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок із різною патологією шийки матки щодозниження частоти невиношування та перинатальної патології.Планування і проведення всіх досліджень виконано за період з 2020по 2023 роки. Автором проведено клініко-лабораторне і функціональне обстеження 160 жінок із різною патологією шийки матки,з яких 30 отримували загальноприйняті діагностичні та лікувальнопрофілактичні заходи та 30 – удосконалений нами алгоритм,440 вагітних жінок складали контрольну групу. Самостійно зробленийзабір і підготовка біологічного матеріалу. Автором написано всірозділи дисертації, сформульовані висновки, удосконалено алгоритмлікувально-профілактичних заходів. Автором виконано статистичнуобробку отриманих результатів. Матеріали дисертантки викладенів наукових працях, опублікованих самостійно, у публікації в співавторстві внесок дисертантки був визначальним, а також в тійчастині актів впровадження, що стосуються науково-практичноїновизни. Результати проведених досліджень свідчать, що у структуріпатології шийки матки у вагітних жінок переважали гіпертрофіяшийки матки (57,0%) та ектопія шийки матки (53,0%) у порівняннііз рубцевою деформацією (31,0%), ектропіоном (18,0%) та поліпамицервікального каналу (6,0%). Рівень поєднаних варіантів склав 65,0%відповідно. Провідними кольпоскопічними особливостями у вагітнихжінок із патологією шийки матки були високий рівень (58,0%)аномальної кольпоскопічної картини: пунктація (ніжна і груба),мозаїка (ніжна і груба), ацетобілий епітелій і йоднегативні ділянки.Крім того, пунктація визначлася у 20,0% пацієнток як йоднегативнаділянка, вкрита однаковими за розміром червоними крапками. Ніжнапунктація характеризувалася дрібними, однаковими, рівномірнорозташованими крапками; груба – крупними, рельєфними, нерівномірними крапками. Червоні крапки були сполучнотканиннимисосочками багатошарового плоского епітелію, в яких візуалізуютьсяпетлі капілярів (васкуляризація атипії епітелію).^UDissertation work is devoted to the decline of frequency ofmiscarriage of pregnancy for women with different pathology of cervixon the basis of study clinical-and-instrumental and microbiologicalfeatures, and also improvement of algorithm of diagnostic and treatmentand-prophylactic measures. For the decision of the put purpose thefollowings tasks were certain: to estimate the structure of pathology7of cervix for expectant mothers, also level of the united forms; to find outbasic colposcopic features for expectant mothers with pathology ofcervix; to present the results of cytological inspection of expectantmothers with pathology of cervix; to rotin total frequency and structureof concomitant genital morbidity for women with pathology of cervix;to perfect and rotin efficiency of algorithm of diagnostic and treatmentand-prophylactic measures for women with different pathology of cervix.A research object is miscarriage of pregnancy, gestational complications.The article of research is motion of pregnancy and births for women withdifferent pathology of cervix. Research methods – clinical, colposcopic,cytological, microbiological, morphological and statistical. Set new aspects of prevention of miscarriage of pregnancy forwomen with different pathology the cervix, which consist in negativeinfluence of inflammatory on traumatic changes of cervical canal ondevelopment of fetoplacental complex and microbiological indexes, thatcorrelates with the clinic of threat of breaking, premature births, placentadisfunction, delay of development of fetus and unfavorable perinatalconsequences. It is rotined that at the united forms of pathology of cervixtakes place high level of miscarriage of pregnancy, and placentadisfunction, premature births and perinatal pathology, develops during itsprolongation. Findings allowed scientifically to ground the necessity ofimprovement of algorithm of diagnostic and treatment-and-prophylacticmeasures for women with different pathology of cervix on the basis of theuse of the directed medicinal correction. It is studied clinical-andanamnestic features for women with different pathology of cervix and theleading factors of risk are set. Influence of different forms of pathology ofcervix is rotined on clinical motion of pregnancy, births and perinatalconsequences of delivery. Most informing is presented clinical-andinstrumental and microbiological markers with the purpose of control8after efficiency of treatment-and-prophylactic measures in the differenttrimesters of pregnancy. The algorithm of diagnostic and treatment-andprophylactic measures is improved and inculcated for women withdifferent pathology of cervix in relation to the decline of frequency ofmiscarriage and perinatal pathology. Planning and leadthrough of allresearches is executed for period from 2020 to 2023 It is conducted anauthor clinical-and-laboratory and functional inspection 160 women withdifferent pathology of cervix, from what 30 got the generally accepteddiagnostic and treatment-and-prophylactic measures and 30 – analgorithm is improved by us, 40 expectant mothers made a control group.Independently done fence and preparation of biological material. Anauthor all sections of dissertation, formulated conclusions, are writtenwith, the algorithm of treatment-and-prophylactic measures is improved.An author is execute statistical treatment of the got results. Materials ofcandidate for a degree set in scientific labours, published independently,and also in that part of acts of introduction, which touch a scientific andpractical novelty.The results of the conducted researches testify that in the structureof pathology of cervix for expectant mothers the hypertrophy of cervix(57.0%) and ectopia of cervix (53.0%) prevailed in comparing tocicatrical deformation (31.0%), ectropion (18.0%) and polypuses ofcervical canal (6.0%). A level of the united variants is 65.0%respectively. Expectant mothers with pathology of cervix have a highlevel (58.0%) of anomalous colposcopic picture leading colposcopicfeatures: punctation (delicate and rough), mosaic (delicate and rough),acetowhite epithelium and iodine-negative areas. In addition, punctationis determined in 20.0% patients as a iodine-negative area, covered byidentical on a size red points. Delicate punctation is characterized byshallow, identical, equispaced points; rough – by large, relief, uneven9points. Red points were connective tissue baby's dummies of multilayered flat epithelium, the loops of capillaries are visualized in which(vascularization of atypia of epithelium).

Дисертаційне дослідження присвячено обгрунтуванню стратегії лікування хворих із гострим холециститом, що ускладнений перитонітом (ГДХУП) та ролі використання лапароскопічних втручань у цієї категорії хворих хірургічних стаціонарів на підставі вивчення результатів лікування, в різні строки розвитку захворювання, із урахуванням результатів обстеження згідно протоколів надання допомоги, розподілу хворих згідно шкал ризиків з боку вікових змін організму, супутньої патології, із застосуванням різних хірурургічних методик, та залученням основних положень «Програми прискореної післяопераційної реабілітації».Розроблено та впроваджено до- та інтраопераційний клініко-інструментальний діагностичний алгоритм та алгоритм хірургічного лікування у хворих з ГДХУП, які дозволяють на основі результатів до- та інтраопераційної діагностики обрати оптимальний метод хірургічного втручання та оптимізувати перелік показань та протипоказань для кожного типу хірургічного втручання, що дає змогу збільшити виконання лапароскопічних втручань при цьому виді патології за рахунок використання лапароліфтингової холецистектомії (ЛЛХЕ) на 12,5%. При деструктивному холециститі, що ускладнений локальним та розповсюдженим серозним та гнійним перитонітом з захопленням однієї або 2-3 анатомічних областей живота показана лапароскопічна холецистектомія з санацією та адекватним дренуванням черевної порожнини - 37 (56,9%) наших хворих із групи ЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. При ГДХУП, у хворих з важкою серцево-судиною та дихальною патологіями (ASA IV) показано виконання безгазової ліфтингової лапароскопічної холецистектомії - 8 (38,1 %), наших хворих із групи ЛЛХЕ та дренуванням черевної порожнини. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений загальним фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання. У хворих деструктивним холециститом, що ускладнений розповсюдженим фібринозно-гнійним перитонітом показано відкрите оперативне втручання – 5 (11,9%) наших хворих із групи ТХЕ та дренуванням черевної порожнини.Застосування розробленого методу лапароліфтингової холецистектомії виявило зменшення інтра- та післяопераційних ускладнень в порівнянні з групою лапароскопічних холецистектомій на 7,6%. Застосування алгоритмів та оновлення підходів мінімізує інтра- та післяопераційні ускладнення за рахунок міні-інвазівного характеру операцій та відсутності використання карбоксіперепоніуму у хворих на ГДХУП – ЛЛХЕ 4,8%, у порівнянні із ТХЕ (23,9%). Лапароскопічні методи сприяють зниженню больових відчуттів, особливо при використанні ЛЛХЕ (9,5%) в першу добу, у порівнянні із ТХЕ (92,5), на другу добу навіть у порівнянні із ЛХЕ на 56,6%Використання ERAS (FTS) протоколу зменшує кількість діб перебування у всіх групах спостереження на 1 добу, враховуючи важкість стану цієї патології.^UThe thesis is devoted to substantiation of strategy and treatment of patientswith acute cholecystitis complicated by peritonitis (ACCP) and role of application of laparoscopic interventions in this category of patients of surgical hospitals on the basis of studying results of treatment of the patients according to the scales of risk due to age-related changes in the body, concomitant pathology, with the application of various surgical techniques, and the involvement of the main provisions of the “Early rehabilitation after surgery“ program.Pre - and intraoperative clinical-instrumental diagnostic algorithm and surgical treatment algorithm in patients with ACCP have been developed and implemented, which allow to choose the optimal method of surgical intervention based on the results of pre - and intraoperative diagnosis and optimize the list of indications and contraindications for each type of surgery, which enables to increase the performance of laparoscopic interventions in this type of pathology through the use of laparo-lifting cholecystectomy (LLCE) by 12.5%. In case of destructive cholecystitis complicated by local and widespread serous and purulent peritonitis with involvement of one or 2-3 anatomical areas of the abdominal cavity, laparoscopic cholecystectomy with sanitation and adequate drainage of the abdominal cavity is indicated - 37 (56.9%) of our patients from the group of LCE and drainage. In ACCP, the patients with severe cardiovascular and respiratory pathologies (ASA IV) were performed gas-free lifting laparoscopic cholecystectomy – 8 (38.1%) of our patients from the group LLCE and abdominal drainage. Open surgery is indicated in patients with destructive cholecystitis complicated by general fibrinous-purulent peritonitis. Patients with destructive cholecystitis complicated by widespread fibrinous-purulent peritonitis were indicated open surgery - 5 (11.9%) of our patients from the group of TCE and abdominal drainage.The application of the developed method of laparo-lifting cholecystectomy revealed a decrease in intra - and postoperative complications compared with the group of laparoscopic cholecystectomies by 7.6%. The use of algorithms and updated approaches minimizes intra - and postoperative complications due to the non-invasive nature of operations and the lack of use of carboxy-pereponium in the patients with ACCP – LLCE by 4.8%, compared with TCE (23.9%). Laparoscopic methods help reduce pain, especially when using LLCE (9.5%) on the first day, compared with TCE (92.5), on the second day, even in comparison with LCE by 56.6%.The use of the ERAS (FTS) protocol reduces the number of the inhospital days spent in all followed-up groups by 1 day, given the severity of this pathology.

Цироз печінки (ЦП) та фібриляція передсердь (ФП) як окремі захворювання є одними з найбільш актуальних проблем сучасної внутрішньої медицини, оскільки супроводжуються значною захворюваністю, поширеністю, зниженням якості життя та смертністю. За даними мета-аналізу поширеність ФП у пацієнтів з цирозом становить 5-7,4%, що вище ніж поширеність ФП у загальній популяції. Поєднана патологія ФП та ЦП супроводжується більш високим рівнем госпіталізації, лікарняної смертності та частішим виникненням таких важких ускладнень, як ішемічний інсульт та гостре пошкодження нирок, в порівнянні з ізольованим перебігом цирозу печінки. Причиною такого стану може бути відсутність належного лікування та відсутність або недоступність в клінічній практиці методів діагностики, які можуть дати повну картину складних процесів, які мають місце у хворих з цирозом печінки тафібриляцією передсердь. Не зважаючи на те, що ФП одна з найбільш поширених аритмій у світі, на даний час невідомо, яким чином воно може впливати на стан гемостазу у хворих з цирозом печінки та які клінічні наслідки може провокувати. Важливою науковою проблемою на теперішній час є пошук діагностичних методів, які здатні точно та коректно оцінювати складні зміни системи гемостазу у пацієнтів з поєднаною патологією ЦП та ФП, оскільки існуючі на даний час є некоректними, невалідованими або недостатньо чутливими. Також, серед важливих наукових питань залишається лікування антикоагулянтними препаратами пацієнтів з поєднаною патологією цирозу печінки та ФП. Необхідність антикоагулянтної профілактики у пацієнтів з ФП для зниження ризику тромботичних ускладнень не має жодних сумнівів, у той час як для поєднаної патології не має чітких офіційних рекомендацій з тромбопрофілактики, заснованих на клінічних випробуваннях. Дані масштабних когортних ретроспективних досліджень пацієнтів з ЦП та ФП підтверджують ефективність антикоагулянтів порівняно з антиагрегантами та плацебо – після лікування значно знижувався ризик тромботичних ускладнень без істотного збільшення ризику кровотеч. Однак, потрібно більше інформації з приводу ефективності та безпеки антикоагулянтів порівняно один з одним та їх впливу на стан системи гемостазу, функціональний стан печінки та нирок у даної категорії хворих. Мета дослідження. Удосконалення антикоагулянтної терапії хворих з цирозом печінки за умов поєднаного перебігу з фібриляцією передсердь на підставі комплексної оцінки та порівняння клінічних особливостей, показників функціонального стану печінки та нирок, стану гемостазу до та після використання варфарину та дабігатрану, а також оцінки ризику тромбоемболічних та геморагічних ускладнень на тлі лікування. Задачі дослідження. 1. Вивчити клініко-лабораторні особливості поєднаного перебігу ЦП та ФП. 2. Визначити стан системи гемостазу у пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою стандартних коагуляційних параметрів. 3. Визначити стан системи гемостазу у пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою параметрів тесту глобальної оцінки гемостазу низькочастотної п'єзотромбоеластографії (НПТЕГ). 4. З'ясувати вплив дабігатрану та варфарину на показники загального аналізу крові, функціонального стану печінки та нирок у пацієнтів з ЦП та ФП. 5. Оцінити вплив дабігатрану та варфарину на стан системи гемостазу пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою стандартних коагуляційних параметрів. 6. Оцінити вплив дабігатрану та варфарину на стан системи гемостазу пацієнтів з ЦП та ФП за допомогою параметрів тесту глобальної оцінки гемостазу НПТЕГ. 7. Провести аналіз частоти та факторів ризику розвитку тромботичних та геморагічних ускладнень у пацієнтів з ЦП та ФП.^ULiver cirrhosis (LC) and atrial fibrillation (AF) as separate diseases are among the most serious problems of modern internal medicine, as they are accompanied by significant prevalence, morbidity, reduced quality of life and mortality. According to a meta-analysis, the prevalence of AF in patients with cirrhosis is 5-7.4%, which is higher than the prevalence of AF in general population. The combined pathology of AF and liver cirrhosis is accompanied by a higher rate of hospitalization, hospital mortality and more frequent occurrence of such serious complications as ischemic stroke and acute renal failure, compared with the isolated course of liver cirrhosis. The reason for such situation may be the lack of proper treatment and the lack or unavailability in clinical practice of diagnostic methods that can give a complete picture of complex processes that occur in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation. Although AF is one of the most common diseases in the world, it is currently unknown how it may affect hemostasis in patients with liver cirrhosis and what clinical consequences it may provoke. An important scientific problem is searching for diagnostic methods that can accurately and correctly assess complex hemostasis system changes in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation, as currently existing are incorrect, invalid or insensitive. Also, among the important scientific issues remains the anticoagulation management in patients with liver cirrhosis and AF. The need for anticoagulant prophylaxis in patients with AF to reduce the risk of thrombotic complications is evidence based and well-studied, while for combined pathology of liver cirrhosis and AF there are no clear official guidelines for thromboprophylaxis based on clinical trials. Data from large-scale cohort retrospective studies of patients with liver cirrhosis and AF confirm the effectiveness of anticoagulants compared with antiplatelet agents and placebo - after treatment the risk of thrombotic complications was significantly reduced without significantly increased risk of bleeding. However, more information is needed investigating efficacy and safety of anticoagulants compared to each other and their effect on hemostasis system, functional state of the liver and kidneys in this category of patients. The aim of the study. Improving anticoagulation management in patients with liver cirrhosis and atrial fibrillation based on a comprehensive assessment and comparison of clinical features, liver and kidney function, hemostasis before and after warfarin and dabigatran treatment and risk assessment of thromboembolic and hemorrhagic complications during the treatment. Objectives of the study. 1. To study the clinical and laboratory features of the combined course of liver cirrhosis and AF. 2. To assess hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using standard coagulation parameters. 3. To assess hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using parameters of global test of hemostasis assessment LPTEG. 4. To determine the effect of dabigatran and warfarin on parameters of complete blood count, liver and kidney function in patients with liver cirrhosis and AF. 5. To evaluate the effect of dabigatran and warfarin on hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using standard coagulation parameters. 6. Assess the effect of dabigatran and warfarin on hemostasis system in patients with liver cirrhosis and AF using parameters of global test of hemostasis assessment LPTEG. 7. To analyze the frequency and risk factors for thrombotic and hemorrhagic complications in patients with liver cirrhosis and AF.

У дисертаційній роботі запропоновано, на підставі вивчення клінічних, інструментальних та лабораторних даних визначити фактори ризику розвитку інфаркту міокарда (ІМ) у молодому віці, особливості його клінічного перебігу та обґрунтувати рекомендації щодо реабілітації та лікування даної групи пацієнтів. Актуальність задачі обумовлена необхідністю удосконалити первинну та вторинну профілактику серцево-судинних захворювань у пацієнтів молодого віку.Основні критерії включення до роботи: чоловіки у віці до 50 років. Клінічний діагноз інфаркту міокарда підтверджувався на підставі клінічних, електрокардіографічних та лабораторних критеріїв згідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ЄТК) та Асоціації кардіологів України.Мета дослідження: Удосконалення лікування хворих на інфаркт міокарда молодого віку на основі комплексної оцінки факторів ризику, показників ендотеліальної функції, фолатного обміну та аналізу ефективності окремих β -блокаторів.Завдання дослідження:1. Провести оцінку основних факторів ризику у чоловіків, які перенесли ІМ у молодому віці. 2. Вивчити клінічний перебіг та особливості ураження коронарних артерій у чоловіків молодого віку, які перенесли ІМ. 3. Дослідити агрегаційні властивості тромбоцитів, показники NO, рівні гомоцистеїну та ендотеліну-1 у пацієнтів з ІМ молодого віку. 4. Вивчити показники загального та вільного тестостерону, стан еректильноїдисфункції у хворих на ІМ молодого віку.5. Оцінити вплив окремих груп β -блокаторів на показники фізичної витривалості у хворих після перенесеного ІМ у молодому віці та розробити рекомендації по їх диференційованому застосуванню.Об'єкт дослідження: Ішемічна хвороба серця: інфаркт міокарда, гострий коронарний синдром із елевацією ST та без елевації сегмента ST, ураження коронарних артерій.Предмет дослідження: Зміни біохімічних показників та показники ендотеліальної функції, функції тромбоцитів, результати велоергометричного дослідження, дані анкетування.Наукова новизна дослідження:Вперше, у гострому періоді інфаркту міокарда у хворих молодого віку встановлено комплексні зміни, які проявлялися багатосудинним ураженням вінцевих артерій, порушеннями ендотеліальної функції, фолатного обміну та агрегації тромбоцитів.Виявлено високу частку хворих з еректильною дисфункцією та встановлено залежність між зменшенням рівнів загального та вільного тестостерону та станом еректильної функції у пацієнтів з інфарктом міокарда у молодому віці. Встановлено взаємозв'язок між показником толерантності до фізичного навантаження у хворих на інфаркт міокарда у молодому віці з рівнем загального та вільного тестостерону.Доповнено наукові дані щодо диференційованого застосування у хворих, які перенесли інфаркт міокарда у молодому віці, окремих груп ꞵ-адреноблокаторів (БАБ) з різними фармакологічними властивостями.Критерії виключення у дослідження були: супутні вроджені та набуті вади серця; важка супутня патологія внутрішніх органів; клапанні вади серця, які потребують хірургічної корекції, важка форма цукрового діабету (ЦД), виражена ниркова та печінкова недостатність, бронхіальна астма, травма або велике хірургічне втручання, гострий (або загострення хронічного) запальний процес, кровотечі, онкологічні і системні захворювання.Основним методом реваскуляризації у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) було проведення ургентної КВГ із подальшим ендоваскулярним втручанням. Усі хворі отримували стандартну терапію, яка відповідала рекомендаціям ЄТК та УТК на момент включення у дослідження. Хворим у стаціонарі було виконано: електрокардіографія (ЕКГ), ВЕМ-тест, визначення показників агрегації тромбоцитів, ендотеліальної функції, фолатного обміну, рівнів тестостерону, ліпідного спектру та інші лабораторні обстеження. Позагоспітальне спостереження (упродовж 6 місяців).^UThe dissertation proposes to determine the risk factors for myocardial infarction (MI) at a young age based on the study of clinical, instrumental and laboratory data, the peculiarities of its clinical course and substantiate recommendations for rehabilitation and treatment of this group of patients. The relevance of the study is due to the need to improve the primary and secondary prevention of cardiovascular disease in young patients.The main criteria for inclusion in the work: men under the age of 50.The clinical diagnosis of myocardial infarction was confirmed on the basis of clinical, electrocardiographic and laboratory criteria in accordance with the recommendations of the European Society of Cardiology and the the Ukrainian Association of Cardiology.Aim of the study: Improving the treatment of young patients with myocardial infarction based on a comprehensive assessment of risk factors, endothelial function, folate metabolism and analysis of the effectiveness of individual β -blockers.Objectives of the study:1. Assess the main risk factors in men who have suffered MI at a young age.2. To study the clinical course and features of coronary artery disease in young men who have suffered MI.3. Investigate platelet aggregation, NO, homocysteine and endothelin-1 levels in young MI patients.4. To study the indicators of total and free testosterone, erectile dysfunction in patients with MI at a young age.5. To evaluate the influence of certain groups of β -blockers on the indicators of physical endurance in patients after MI at a young age and to develop recommendations for their differentiated use.Object of the study:Ischemic heart disease: myocardial infarction, acute coronary syndrome with ST elevation and without ST segment elevation, coronary artery disease.Subject of the study: Changes in biochemical parameters and indicators of endothelial function, platelet function, results of bicycle ergometric research, survey data.Scientific novelty of the study:For the first time, complex changes in the acute period of myocardial infarction were found in young patients, which were manifested by multivascular lesions of the coronary arteries, disorders of endothelial function, folate metabolism and platelet aggregation.A high proportion of patients with erectile dysfunction was found and the relationship between decreased levels of total and free testosterone and the state of erectile function in patients with myocardial infarction at a young age was defined.The relationship between exercise tolerance in myocardial infarction patients at a young age and total and free testosterone levels has been established.Scientific data on the differentiated use of certain groups of ꞵ-adrenoblockers (BAB) with different pharmacological properties in patients with myocardial infarction at a young age have been supplemented.Exclusion criteria for the study were as follows: concomitant congenital and acquired heart defects; severe concomitant pathology of internal organs; valvular heart disease requiring surgical correction, severe diabetes mellitus (DM), severe renal and hepatic insufficiency, bronchial asthma, trauma or major surgery, acute (or exacerbation of chronic) inflammatory process, bleeding, cancer and systemic diseases.The main method of revascularization in patients with ACSST was urgent CVG with subsequent endovascular intervention. All patients received standard therapy that met the recommendations of European Society of Cardiology and the the Ukrainian Association of Cardiology at the time of enrollment in the study. Patients in the hospital were performed: electrocardiography (ECG), CPX test, determination of platelet aggregation, endothelial function, folate metabolism, testosterone levels, lipid spectrum and other laboratory tests. Outpatient follow-up (for 6 months).

Розповсюдженість зубощелепних аномалій у дітей сягає 75%, більшість з яких в сагітальній площині, що виникають під впливом різних екзо- та ендогенних факторів. Порушення функцій дихання є одним із самих впливових екзогенних факторів. Це спонукає ортодонтів до співпраці з отоларингологами для комплексного підходу у діагностиці та лікуванні ЗЩЛ аномалій, оскільки від їх рішення, щодо усунення основної причини порушення носового дихання, залежить подальший вибір методів лікування та усунення функціональних порушень, що призведе до покращення якості лікування та зменшення вірогідності виникнення рецидиву.Широке впровадження в ортодонтичну практику бічної та прямої цефалометрії з метою визначення особливостей будови лицевого черепа у пацієнтів з різними зубощелепними аномаліями дало можливість проводити диференційну діагностику нозологічних форм зубощелепних аномалій та дозволило не тільки об’єктивно встановити основний діагноз, а й обрати найбільш раціональний метод ортодонтичного лікування.Поява конусно-променевої комп’ютерної томографії, як діагностичного рентгенологічного методу дослідження, призвела до великого розповсюдження в клінічній практиці, однак, на сьогоднішній день відсутній консенсус щодо застосування КПКТ у дітей за ортодонтичними показаннями та немає чітких протоколів, які визначають об’єм дослідження у кожному конкретному випадку, що і стало предметом нашого подальшого дослідження.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення результатів проведених досліджень та нове вирішення актуального науково-практичного завдання сучасної стоматології, що полягає у підвищенні якості діагностичних алгоритмів для пацієнтів із сагітальними аномаліями прикусу з порушенням носового дихання та їх впливу на вибір методів лікування шляхом розробки алгоритму діагностики та удосконалення апаратного лікування.Об’єкт дослідження: сагітальні аномалії прикусу у дітей 7-12 років з порушенням носового дихання, трансверзальні та лінійні розміри верхньої та нижньої щелепи, 3D цефалометричний аналіз конусно-променевої комп’ютерної томографіії, модифікований апарат для розширення верхньої щелепи.Методи дослідження: епідеміологічні – визначення поширеності сагітальних аномалій прикусу серед дітей; клінічні – вивчення скарг пацієнтів та їх анамнестичних даних, а також оцінка позаротових та внутрішньоротових ознак зубощелепної аномалії; функціональні – клінічна та функціональна дихальна проба; рентгенологічні (конусно променева комп’ютерна томографія) – визначення анатомії лицьового черепа: величини щелеп та їх просторове положення, оклюзійних співвідношень та нахилу зубів; антропометричні – вимірювання трансверзальних та сагітальних розмірів верхньої щелепи на основі методу за Moyers на КПКТ; механіко- математичні – аналіз фізичних властивостей ортодонтичного апарату; статистичні – визначення нормальних значень цефалометричних параметрів та валідності дослідження.За результатами епідеміологічного дослідження було визначено, що сагітальні аномалії прикусу серед всіх 702 оглянутих дітей 7-12 років є найрозповсюдженіші і складають більш ніж половину всіх обстежуваних – 376 (53,5%) осіб. Cагітальні аномалії прикусу на фоні порушення носового дихання виявлено у 182 дітей (30%), серед яких переважав дистальний прикус – 130 (71,4%) осіб від всіх обстежуваних, мезіальний –39 (21,4%) осіб, а відсутня патологія прикусу спостерігалась лише у 13 (7,2%) чоловік.За критеріями включення, з 702 оглянутих дітей, нами відібрано 182 особи для подальшого дообстеження і зібрані сукупні дані опитування та обстеження, які націлені на виявлення осіб, що увійдуть до основної групи лікування (з сагітальними аномаліями прикусу та порушенням носового дихання).Зі 182 пацієнтів виявлено 100 (55%) осіб з сагітальними аномаліями прикусу без порушення носового дихання (ПНД), 13 (7%) – мали ПНД без патології прикусу, тому для подальшого дослідження нами було включено 69 пацієнтів, які за результатами об’єктивного обстеження та анкетування мали дистальний або мезіальний прикус на фоні порушення носового дихання.^UThe prevalence of children’s dental anomalies is up to 75%, most of them are in the sagittal area, which appear under the influence of different exo – and endogenous factors. This encourages orthodontist to cooperate with otolaryngologist for complex approach in diagnostics and treatment of dental anomalies because from their decision concerning the elimination of the root cause of nasal breathing disorder the further choice of methods of treatments and elimination of functional disorders, which leads to improving the quality of treatment or reduce the likelihood of relapse depends.The widespread introduction of secondary and direct cephalometry into orthodontists’ practice with the aim of defining features of the building of a facial skull among the patients with different dental anomalies gave the opportunity to diagnose differentiated diagnostics of nasal shapes of dental anomalies and allowed not only to make a diagnosis objectively and to choose the most rational method of orthodontist’s treatment.The emergence of cone-beam computed tomography as a diagnostic radiological method of research led to great distribution in clinic practice, however, nowadays there is no consensus concerning application of CBCT among children with orthodontist’s indication and there are no clear protocols, which define the scope of study in each specific case, which became the subject of our further research.In dissertation there is theoretical generalization of results of current studies and a new solution of actual scientific and practical task of modern dentistry,which is to raise the quality of diagnostic algorithms for patients with sagittal bite anomalies with nasal breathing disorder and their influence on method’s choice by developing a diagnostics algorithm and by improving the hardware treatment.The object of study: sagittal bite anomalies between the age of children from 7–12 years old with nasal breathing disorder, transverse and linear dimension of upper and lower jaw, 3D cephalometric analysis of cone-beam computer tomography, modified orthodontic appliance for widening the upper jaw.Methods of study: epidemiological – for defining the spreading of sagittal bite anomalies among children; clinical – to investigate patients’ complaints and their anamnestic data and also the evaluation of extraoral signs and intraoral signs of dental anomaly; functional – clinic and functional breath test; radiological (cone beam computed tomography) – for determining the anatomy of the facial skull: jaw size and their position in space, occlusal ratio and tilt of the teeth; anthropometric – the measurement of transversal and sagittal sizes of upper jaw on the basis of the method by Moers on CBCT; mechanical and mathematical – physical feature analysis of orthodontic appliance; static – for determining normal values of cephalometric parameters and study validity.According to the results of epidemiological study it was determined that sagittal bite anomalies among all of 702 examined children from 7 to 12 years old were the most common and constitute more than a half of all examined – 376 (53,5%) individuals. At that time sagittal bite anomalies on the background of respiratory disorders were found in 182 children (30%) among that distal occlusion prevailed - 130 (71,4%) individuals from all examinations, mesial occlusion – 39 (21,4%) individuals, but absent bite pathology was revealed only in 13 (7,2%) individuals.According to inclusion criteria from 702 examined children we selected 182 people for further additional examination and collected aggregate survey data and examination, which are aimed at people identification, who will enter the main treatment group (with sagittal bite anomalies and nasal breathing disorders).From 182 patients were found 100 (55%) with sagittal bite anomalies without nasal breathing disorders (NBD), 13 (7%) – had NBD without bite pathology, thus for further research we include 69 patients, who, according to the results of objective examination and survey had distal and mesial bite on the background of nasal breathing disorder.

У дисертації визначені молекулярно-генетичні/цитогенетичні характеристики для осіб з родин, які найчастіше потребують лікування методами допоміжних репродукційних технологій та оптимізації преімплантаційного генетичного тестування анеуплоїдій/структурних перебудов і моногенних патологій з урахуванням цих характеристик. Результати показали, що преімплантаційне генетичне тестування ембріонів доцільно проводити на п'яту добу їх розвитку in vitro. Найбільшу частку ембріонів було отримано від батьків із транслокаціями хромосом груп А та С ‒ 37,0% та 22,5% від усіх тестованих, а найбільшу частку еуплоїдних ембріонів зі збалансованими хромосомними наборами ‒ від батьків із транслокаціями хромосом груп В та D – 21,4 та 18,2% відповідно. Встановлено різницю між між матерями та батьками-носіями транслокацій у співвідношенні ембріонів зі збалансованими та незбалансованими транслокаціями. Серед осіб, носіїв транслокацій, від яких були отримані і проаналізовані п'ятидобові ембріони, співвідношення чоловіків і жінок склало 3 : 1, а частота вагітностей, які успішно розвивалися, була вище майже в півтора рази в групах, де носієм транслокації був чоловік. Визначено, що співставні результати при застосуванні методів NGS та FISH для оцінки хромосомного набору отримано для 78,6 % ембріонів на п'яту добу розвитку. Встановлено анеуплоїдію хромосоми 6 у 6,0 % ембріонів у родинах із моногенними патологіями, які потребують ПГТ-М з HLA-типуванням, що впливатиме на кінцевий результат HLA-типування за відсутності ПГТ-А. Показано, що HLA-типування під час преімплантаційного генетичного тестування генних мутацій та анеуплоїдій уможливлює народження здорового HLA-ідентичного донора для лікування осіб з патологіями, що потребують алогенної трансплантації кісткового мозку. Доведено негативний зв'язок між віком батьків та кількістю ембріонів з еуплоїдним набором хромосом, тому застосування ПГТ-А під час ПГТ-М підвищує результативність ДРТ.^UThe dissertation identifies molecular genetic / cytogenetic characteristics of individuals from families that most often need assisted reproductive technologies (ART) and optimization of preimplantation genetic testing of aneuploidies / structural changes (PGT-A / SR) and monogenic pathologies (PGT-M) taking into account these characteristics. The results showed that preimplantation genetic testing of embryos should be performed on the fifth day of their development in vitro. The largest share of embryos was obtained from parents with translocations of chromosomes A and C groups ‒ 37.0% and 22.5% of all tested, and the largest share of euploid embryos with balanced chromosome sets ‒ from parents with translocations of chromosomes B and D groups ‒ 21 ‒ 4-18.2%, respectively. The difference between mothers and fathers carrying translocations in the ratio of embryos with balanced and unbalanced translocations was established. Among the individuals from whom five-day-old embryos were obtained and analyzed, the male-to-female ratio was 3 : 1, and the incidence of successful pregnancies was almost one and a half times higher in the male translocation groups. It was found that comparable results after using NGS and FISH methods to assess chromosome set were obtained for 78.6% of embryos on the fifth day of development. Aneuploidy of chromosome 6 was found in 6.0% of embryos in families with monogenic pathologies requiring PGT-M with HLA-typing, which will affect the final result of HLA-typing in the absence of PGT-A. It has been shown that HLA-typing during preimplantation genetic testing of gene mutations and aneuploidies allows the birth of a healthy HLA-identical donor for the treatment of individuals with pathologies requiring allogeneic bone marrow transplantation. A negative relation between parental age and the number of embryos with a euploid set of chromosomes has been proven, so the using of PGT-A during PGT-M

Дисертаційна робота присвячена теоретичному та експериментальному обґрунтуванню доцільності розробки нового гелю, що містить сухий екстракт алое та густий екстракт кори дубу для терапії деструктивно-запальних захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота.Проведено експериментальні дослідження з пошуку ефективних доз, фармакодинаміки нового гелю, специфічної пародонтопротекторної активності на двох модельних патологіях. Доведено потужну протизапальну, антимікробну, імуномодулювальну активність нового гелю. Було встановлено відсутність токсичної дії нового гелю, як в умовах гострої токсичності, так і при тривалому застосуванні.Проведенні дослідження дозволяють вважати новий гель перспективним лікарським засобом для терапії деструктивно-запальних захворювань пародонту різної етіології і рекомендувати для проведення поглиблених доклінічних і клінічних досліджень з метою створення нового лікарського засобу та впровадження його в клінічну практику^UThe thesis is devoted to the theoretical and experimental substantiation of the expediency of developing a new gel containing dry aloe extract and thick oak bark extract for the treatment of destructive-inflammatory diseases of the periodontium and oral mucosa.Experimental studies were carried out to find effective doses, the pharmacodynamics of the new gel, specific periodontoprotective activity on two model pathologies. The anti-inflammatory, antimicrobial, immunomodulatory activity of the new gel has been proven. It was established that there is no toxic effect of the new gel, both under conditions of acute toxicity and long-term use.The study allows us to consider the new gel as a promising drug for the treatment of destructive-inflammatory diseases of various etiologies and to recommend it for in-depth preclinical and clinical studies in order to create a new drug and introduce it into clinical practice.