Актуальність дослідження зумовлена новизною тематики в системі освіти України, де відбуваються кардинальні зміни, пов’язані з необхідністю формування управлінської компетентності майбутніх викладачів вищої школи з використанням інноваційних освітніх технологій. У системі вищої освіти виникає потреба в створенні нового типу управлінця, який професійно-компетентний, володіє високою управлінської культурою, орієнтований на вимоги часу, відкритий для освітніх інновацій та нових технологій, здатний уміло поєднувати функції менеджера, модератора, фасилітатора. Управлінська компетентність стає складовою професійної кваліфікації майбутніх викладачів, визначальним чинником результативності їх управлінських дій.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:–?вперше сформульовано визначення поняття «управлінська компетентність майбутніх викладачів закладів вищої освіти»; теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування управлінської компетентності майбутніх викладачів вищої школи з використанням інноваційних освітніх технологій; розроблена і апробована на практиці концептуальна модель формування управлінської компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти засобами інноваційних освітніх технологій; –?уточнено сутність основних категорій дослідження: «управлінська культура викладача ЗВО»; «інноваційні освітні технології у підготовці майбутніх викладачів»; структурні компоненти і рівні управлінської компетентності майбутніх викладачів вищої школи з використанням інноваційних освітніх технологій;–?подальшого розвитку набула класифікація інноваційних освітніх технологій та характеристика їх складових із метою активного використання у практиці професійної підготовки майбутніх викладачів ЗВО. Практичне значення отриманих результатів полягало в експериментальній апробації концептуальної моделі формування управлінської компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти засобами інноваційних освітніх технологій; практичному впровадженню у практику роботи корекційно-розвивальної програми формування досліджуваного феномена; розробці комплексної методики діагностики управлінської компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти; написанні розділу монографічного видання «Вища освіта різних країн світу».У дослідженні уточнено зміст понять «компетенція», «компетентний», «компетентності», «компетентність фахівця», «професійно-педагогічна компетентність майбутнього викладача ЗВО», «управлінська культура викладача ЗВО», «інноваційні освітні технології у підготовці майбутніх викладачів». «Управлінська компетентність майбутніх викладачів закладів вищої освіти» розглянута як інтегрована якість особистості, що передбачає сформованість управлінських мотивів і цінностей, знань, операційно-технологічних умінь, важливих професійних якостей, котрі дозволять ефективно здійснювати майбутню управлінську діяльність у вищій школі згідно окреслених професійних функцій. У структурі цієї дефініції виокремлено ряд компонентів: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, операційно-технологічний, особистісно-рефлексивний.З’ясовано процес становлення освітніх технологій із другої половини ХХ ст. до сьогодення. Визначено особливості використання інноваційних освітніх технологій (ефективність, оптимальність, алгоритмічність, діагностичність, системність). Уточнено структуру інноваційних освітніх технологій, що вміщує такі складові – концептуальну, змістову, процесуальну, результативно-аналітичну. Виокремлено і охарактеризовано ряд технологій, що відносяться до інноваційних освітніх, а саме: модульно-рейтингове навчання; групове навчання на основі партнерства і ефективної квазіпрофесійної діяльності (технології партнерства, імітаційні й інтерактивні технології); особистісно зорієнтовані управлінські технології (управління конфліктами); інформаційно-комунікаційні технології (електронна освіта – elearning, Smart-технології, змішане навчання), технології самоменеджменту (тайм-менеджмент та ін.). Визначено, що варіативність наукових позицій учених щодо методології власних досліджень відображує їх індивідуальну інтерпретацію відомих концепцій і теорій. Як методологічні підходи, котрі стали основою дослідження формування управлінської компетентності майбутніх викладачів із використанням інноваційних освітніх технологій, виокремлено компетентнісний, студентоцентрований, акмеологічний, аксіологічний, технологічний. На основі виділених методологічних підходів розроблено концептуальну модель управлінської компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти засобами інноваційних освітніх технологій, що віддзеркалює, у першу чергу, управлінську і технологічну складову оригіналу професійної підготовки студентів у вищій школі.^UThe relevance of the research has been determined by the novelty of the topic in the education system of Ukraine, where radical changes are taking place, which are related to the need to form the managerial competence of future teachers of higher education using innovative educational technologies. In the system of higher education, there is a need to create a new type of manager who is professionally competent, has a high management culture, is oriented to the requirements of the time, is open to educational innovations and new technologies, and is able to skilfully combine the functions of a manager, moderator, and facilitator. Managerial competence becomes a component of the professional qualification of future teachers, which is a determining factor in the effectiveness of their managerial actions.The scientific novelty of the obtained results is that:?the definition of the concept of «management competence of future teachers of higher education institutions» has been formulated for the first time; the pedagogical conditions for the formation of managerial competence of future teachers of the higher school using innovative educational technologies have been theoretically substantiated and experimentally verified; a conceptual model of the formation of managerial competence of future teachers of higher education institutions by means of innovative educational technologies have been developed and tested in practice;?the essence of the main categories of the study has been specified: «management culture of the teacher of higher education institutions»; «innovative educational technologies in the training of future teachers»; structural components and levels of managerial competence of future higher school teachers using innovative educational technologies;?the classification of innovative educational technologies and the characteristics of their components with the aim of actively using them in the practice of professional training of future teachers of vocational education and training took further development.The practical significance of the obtained results is described in the experimental proving of the conceptual model of the formation of managerial competence of future teachers of higher education institutions by means of innovative educational technologies; practical implementation of the corrective and development program for the formation of the studied phenomenon; development of a comprehensive methodology for diagnosing managerial competence of future teachers of higher education institutions; writing the section of the monographic edition «Higher education in different countries of the world».The study clarifies the meaning of the next concepts: «competence», «specialist competence», «professional and pedagogical competence of a future teacher of higher education institutions», «management culture of a teacher of higher education institutions», «innovative educational technologies in training future teachers». «Management competence of future teachers of institutions of higher education» is considered as an integral personality quality, which influences the formation of managerial motives and values, knowledge, operational and technological skills, important professional qualities, which will allow effective implementation of future managerial activities in higher education according to the outlined professional functions. In the structure of this definition, a number of components are distinguished: motivational-value, cognitive-active, operational-technological, personal-reflective.The process of formation of educational technologies from the second half of the 20th century till the present day have been clarified. Features of the use of innovative educational technologies (efficiency, optimality, algorithmic, diagnostic, systematic) have been determined. The structure of innovative educational technologies, which includes the following components – conceptual, substantive, procedural, result-analytical - have been clarified. A number of innovative educational technologies have been singled out and characterized, namely: credit-module training; group training based on partnership and effective quasi-professional activities (partnership technologies, simulation and interactive technologies); personally oriented management technologies (conflict management); information and communication technologies (electronic education – eLearning, Smart technologies, blended learning), self-management technologies (time management, etc.).It has been determined that the variability of scientific positions of scientists regarding the methodology of their own research reflects their individual interpretation of known concepts and theories.

У дисертації автор на основі опублікованих та неопублікованих архівних матеріалів, збірників документів та матеріалів, окремих спогадах сучасників, періодичній пресі дослідив особливості розвитку, основні етапи становлення пенсійного забезпечення в українських губерніях Російської імперії (ХІХ — на початок ХХ ст.).Наукова новизна дослідження зумовлена відсутністю у історичній науці спеціальних узагальнюючих праць із визначеної теми. У дисертації вперше комплексно вивчено етапи та механізми, основні особливості формування системи регулювання соціальних виплат та пенсійного законодавства в українських губерніях Російської імперії, що функціонували у визначений період, зокрема й тих, діяльність яких дотепер не стала об’єктом наукової уваги; проаналізовано та критично оцінено наукові дослідження попередніх історіографічних періодів, переосмислено шаблонні трактування та підходи до визначеної проблематики, які спрощували, ідеалізували або неповною мірою відображали соціальні процеси, що відбулися в українських губерніях у ХІХ – на початку ХХ ст.; визначено основні напрями та обсяги роботи державних інституцій, в обов’язки яких входила виплата та контроль пенсійних соціальних виплат; здійснено об’єктивний аналіз ефективності діяльність відповідних державних органів та емеритальних кас із забезпечення пенсійних виплат окремим категоріям населення українських губерній; проаналізовано основні тенденції та особливості щодо соціальних пенсійних виплат місцевим чиновникам, військовослужбовцям, педагогам та службовцям навчальних округів.У ході дослідження встановлено, що пенсійне забезпечення у вигляді регламентованого організаційно-правового інституту в Російській імперії з’явилося на початку ХІХ ст. як наслідок суспільних політичних, економічних та соціальних змін. Зауважимо, що окремі закони та постанови щодо грошових пенсійних виплат законодавчо вже були оформлені у попередній історичний період. Упродовж ХІХ – та на початку ХХ ст. базове законодавство про пенсійне забезпечення періодично зазнавало змін у вигляді доповнень та перезатверджень. Змін у матеріальній соціальній підтримці зазнавало чимало категорій населення: військові, чиновники, учителі, працівники сфери освіти, інженери шляхів сполучення, функціонери гірничо-добувної промисловості, робітники багатьох галузей економіки тощо.Досліджено, що окрім державної системи пенсійного забезпечення, в українських губерніях свій розвиток отримала і система недержавної пенсійної підтримки. Суттєва різниця між такими системами полягала у співвідношенні розподільчих та накопичувальних принципів.Виявлено, що упродовж ХІХ ст. пенсії робітникам, як і селянам, не виплачувалися ані державою, ані приватними особами. Окрему групу робітників складали громадяни, які працювали на державних гірничодобувних підприємствах. Починаючи з 1860-х рр. у середовищі робітників утворювалися спеціальні громадські спілки, які ініціювали організацію пенсійних, ощадних та кредитно-допоміжних кас. До 1903 р. для отримання матеріальної компенсації у разі нещасного випадку на виробництві, робітники підпадали під загальноросійське законодавство за умови, якщо працівник у суді доведе, що каліцтво сталося з вини власника виробництва. І лише у 1903 р. був прийнятий закон, у якому було прописана можливість робітнику отримати матеріальну компенсацію за втрату здоров’я та працездатність у вигляді винагороди або пенсії. Наступним етапом у розвитку законодавства про соціальне забезпечення робочих стали закони 1912 р. «Про забезпечення робочих у випадку хвороби» та «Про страхування робочих на випадок хвороби». Важливо наголосити, що цими законами вперше фіксувалися грошові виплати жінкам «по вагітності та пологам».З'ясовано, що пенсійне забезпечення місцевих чиновників та військовослужбовців українських губерній встановлювалося як привілей за державну службу. Тобто право на пенсію давала «служба государю». Визначалися такі види пенсій: пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія на випадок втрати годувальника; персональна пенсія. В основі класифікацій пенсій був визначений статус суб’єкту, який претендував на грошову допомогу.Пенсійне забезпечення вчителів здійснювалося на основі спеціального законодавства. Право на пенсії мали викладачі та вчителі університетів, гімназій, прогімназій, сільських шкіл, початкових училищ та парафіяльних училищ. Грошова соціальна підтримка вчителів здійснювалась на основі ряду нормативних актів, які зазнавали змін протягом усього досліджуваного періоду.Упровадження основ пенсійного законодавства, яке реалізовувалося в українських губерніях Російської імперії у ХІХ – на початку ХХ ст., характеризується як органічна складова соціально-економічних процесів. Процес становлення та впровадження пенсійного забезпечення для окремих категорій населення був досить складним, суперечливим і безпосередньо залежав від законодавчої політики російського самодержавства.^UIn the dissertation, on the basis of published and unpublished archival materials, collections of documents and materials, individual memories of contemporaries, periodicals, the author studied the peculiarities of development, the main stages of the formation of pension provision in the Ukrainian provinces of the Russian Empire (19th — at the beginning of the 20th century).The scientific novelty of the study is due to the lack of special generalizing works on the topic in historical science. For the first time, the dissertation comprehensively studied all the main features of the formation, stages and mechanisms of the system of regulation of social benefits and pension legislation in the Ukrainian provinces of the Russian Empire that functioned in a certain period, including those which activities have not yet become the object of scientific attention; scientific studies of previous historiographical periods were analyzed and critically evaluated, stereotyped interpretations and approaches to certain issues were rethought, which simplified, idealized or incompletely reflected the social processes that took place in the Ukrainian provinces in the 19th - early 20th centuries; the main directions and scope of work of state institutions which responsibilities included the payment and control of pension social benefits were determined; an objective analysis of the effectiveness of the activities of relevant state bodies and pension funds in providing pension payments to certain categories of the population of Ukrainian provinces was conducted; the main trends and peculiarities regarding social pension payments to local officials, military personnel, teachers and employees of educational districts were analyzed.In the course of the research, it was established that pension provision in the form of a regulated organizational and legal institution appeared in the Russian Empire at the beginning of the 19th century as a result of public political, economic and social changes. Note that certain laws and regulations regarding cash pension payments were already legislated in the previous historical period. Throughout the 19th and early 20th centuries the basic legislation on pension provision periodically underwent changes in the form of additions and re-approvals. Many categories of the population experienced changes in material social support: military personnel, officials, teachers, education workers, communications engineers, functionaries of the mining industry, workers in many branches of the economy, etc.It was revealed that during the 19th century pensions for workers, as well as for peasants, were not paid either by the state or by private individuals. A separate group of workers consisted of citizens who worked at state-owned mining enterprises. Starting from the 1860s, special public unions were formed among the workers, which initiated the organization of pension, savings and credit-assistance funds. Until 1903, in order to receive material compensation in case of an accident at work, workers were subject to all-Russian legislation, provided that the worker proved in court that the mutilation was caused by the fault of the owner of the production. And only in 1903, a law was passed, which stipulated the possibility for a worker to receive material compensation for loss of health and working capacity in the form of a reward or a pension. The next stage in the development of legislation on the social security of workers was the laws of 1912 "On the provision of workers in case of illness" and "On insurance of workers in case of illness". It is important to emphasize that these laws fixed cash payments to women "for pregnancy and childbirth" for the first time.It was found that the pension provision of local officials and military personnel of Ukrainian provinces was established as a privilege for public service. That is, the right to a pension was given by "service to the Sovereign". The following types of pensions were determined: pension for years of service; disability pension (in case of disability); pension in case of loss of breadwinner; personal pension.Pension provision of teachers was carried out on the basis of special legislation. Lecturers and teachers at universities, gymnasiums, pro-gymnasiums, rural schools, primary schools and parish schools had the right to pensions. Monetary social support for teachers was implemented on the basis of a number of regulatory acts, which underwent changes throughout the studied period.The introduction of the basics of pension legislation, which was implemented in the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the 19th and early 20th centuries, is characterized as an organic component of socio-economic processes. The process of establishing and implementing pension provision for certain categories of the population was quite complex, controversial and directly dependent on the legislative policy of the Russian autocracy.

Причиною зсуву на берегах водосховищ можуть бути – перезволоження ґрунтового покриву дощовими та сніговими опадами, підмив схилів, вплив кліматичних змін та понаднормове антропогенне навантаження. Активізація зсувів залежить від інтенсивності руйнування ґрунтового покриву. Часто причиною зсувів є відсутність рослинного покриву та зміни рельєфу території. Об’єм ґрунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливатися від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду. Найбільш зсувонебезпечними є правобережні схили долини р. Дніпро та схили правосторонніх приток, борти балок і ярів. Активізація гравітаційних процесів, що почалася з другої половини ХХ сторіччя на Канівщині (нині – території Ржищівської ОТГ), в тому числі, викликана штучною зміною гідрологічного режиму Дніпра, інтенсивною забудовою схилів та будівництвом відповідних комунікацій. Метою дисертаційної роботи є підвищення оперативності та достовірності прогнозування виникнення нових або активізації стабілізованих зсувів узбережжя шляхом розробки методики дистанційного геоекологічного моніторингу зсувонебезпечних схилів та створення алгоритму прогнозування на основі комплексного аналізу даних радарної інтерферометрії, супутникового оптичного знімання, наземних кліматологічних, літологічних, ландшафтних даних.В дисертаційному дослідженні проведено аналіз науково обґрунтованих висновків про вплив геолого-геофізичних чинників активізації зсувів, біофізичних факторів та впливу кліматичних змін, в тому числі підвищеної вологості ґрунтового покриву, на зсувні процеси; показано як можна фіксувати ділянки підвищеної сприйнятливості території до зсувів. Саме на цих теоретичних та практичних результатах базується методика дистанційного геоекологічного моніторингу зсувних процесів.Проведено моніторинг вертикальних зміщень земної поверхні правобережжя Канівського водосховища на ділянці Витачів-Стайки з використанням методики диференціальної радарної інтерферометрії (DinSAR). За результатами спостережень протягом весняного періоду з 2015 по 2023 роки закартовано активні зсувні ділянки. Виявлено високий рівень кореляції даних, отриманих попередніми дослідниками, і результатів диференціальної радарної інтерферометрії, отриманих у цьому дослідженні. Підтверджено наявність зон активних зміщень на правобережжі Канівського водосховища. У роботі розроблено алгоритм та описано процедуру створення карти сприйнятливості території до зсувів з використанням методу аналізу ієрархій, що є завершальним етапом розробленої методики дистанційного геоекологічного моніторингу зсувів, застосованої для правобережжя Канівського водосховища на ділянці Витачів-Стайки. Загалом методика базується на алгоритмах отримання даних, головним із яких є алгоритм створення карто-схеми вертикальних зміщень земної поверхні за методом радарної інтерферометрії.Наукова новизнаВперше розроблено методику дистанційного геоекологічного моніторингу зсувних процесів на основі даних радарної інтерферометрії та аналізу геологічних, геоморфологічних та біофізичних факторів, яка відрізняється від відомих новим кількісним ранжуванням чинників зсувонебезпеки та забезпечує більш достовірне та оперативне виявлення і картування зсувних процесів.Вперше створено карту сприйнятливості до зсувів території правобережжя Канівського водосховища в межах Ржищівської ОТГ на ділянці Витачів-Стайки, яка базується на визначенні локалізації активних зсувних ділянок за результатами комплексного аналізу даних радарної інтерферометрії, оптичного дистанційного зондування, геологічних, геоморфологічних і біофізичних особливостей ландшафту, що дозволило виявити та підтвердити польовими дослідженнями додаткові, не закартовані раніше зсувонебезпечні ділянки.Набула подальшого розвитку методологія локального прогнозування зсувної небезпеки, що дозволило враховувати додаткові ознаки цих процесів та визначити потенційно активні ділянки зсувів в межах території дослідження на основі сучасних методів дистанційного зондування Землі, а також запропонувати комплекс превентивних заходів щодо їх усунення.За результатами досліджень опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 1 глава у монографії (проіндексована в базі даних Web of Science); статті у наукових виданнях, включених на дату опублікування до Переліку наукових фахових видань України – 5 (з них 2 проіндексовані в базах даних Web of Science та Scopus); 7 – у збірниках та матеріалах тез доповідей вітчизняних та міжнародних конференцій, з яких 7 – міжнародні, що проіндексовані в базі даних Scopus. Додатково представлено 5 матеріалів всеукраїнських та міжнародних конференцій (в Україні) як матеріали апробації результатів, отриманих в дисертаційній роботі.Ключові слова: зсуви, дистанційне зондування Землі, радарна інтерферометрія, сприйнятливість території до зсувів.^ULandslides on the banks of reservoirs can be caused by overwetting of the soil by rain and snow, slope wash, climate change and overtime-anthropogenic influence. The activation of landslides depends on the intensity of the destruction of soil cover. Landslides are often caused by the lack of vegetation and changes in the region's topography. The volume of soil mas in a landslide can range from several hundred to thousands of cubic meters, and the speed varies from several meters per year to several meters per second. The right-bank slopes of the Dnipro River valley and the slopes of the right-hand tributaries, sides of streams and ravines are the most prone to landslides. The activation of gravity processes, which began in the second half of the 20th century in the Kaniv region (now the territory of the Rzhyshchiv United Territorial Community of the Kyiv Region), was caused, among other things, by an artificial change in the hydrological regime of the Dnipro River, intensive slopes development and the construction of relevant communications. The thesis aims to increase the efficiency and reliability of forecasting the occurrence of new or intensified stabilised coastal landslides by developing a technique for remote geoecological monitoring of landslide-prone areas. It creates a forecasting algorithm based on a comprehensive analysis of radar interferometry data, optical images of the Earth, and terrestrial climatological, lithological, and landscape data.This thesis analyzes scientifically based conclusions on the influence of geological and geophysical factors on landslide activation, biophysical factors, and the influence of climatic change. High-level soil moisture on landslide processes was carried out; it is shown how it is possible to fix areas of increased susceptibility to landslides. The technique of remote geoecological monitoring of landslide processes is based on these theoretical and practical results.Monitoring vertical displacements of the Earth's surface on the right bank of the Kaniv Reservoir in the Vytachiv-Stajky region, conducted using the differential radar interferometry (DinSAR) technique, has yielded significant results. Over the spring of 2015 to 2023, we successfully mapped active landslide-prone areas. Importantly, our findings have shown a high level of correlation with the data obtained by previous researchers, further validating the results of this study. This confirms the presence of active displacement zones on the right bank of the Kaniv Reservoir, a crucial discovery in landslide processes.Scientific noveltyRemote geoecological monitoring technique for landslide processes was developed for the first time based on radar interferometry data and the analysis of geological, geomorphological, and biophysical factors. This technique differs from the known ones by a new quantitative ranking of landslide hazard factors and provides more reliable and prompt detection and mapping of landslide processes.For the first time, a landslide susceptibility map of the territory of the right bank of the Kaniv Reservoir within the boundaries of the Rzhyshchiv United Territorial Community of the Kyiv Region in the Vytachiv-Stajky region was created, which is based on the determination of the localisation of active landslide regions based on the results of a complex analysis of radar interferometry data, optical remote sensing data, geological, geomorphological and biophysical features of the landscape, which allowed to identify and confirm additional, previously unmapped landslide-prone areas by field research.The local landslide hazard prediction technique was further developed, which made it possible to consider additional signs of these processes, identify potentially active landslide areas within the study area based on modern remote sensing data methods, and propose preventive measures.According to thesis materials 13 works were published, in particular: 1 chapter in a monograph (indexed in the Web of Science database); articles in scientific publications included on the date of publication in the List of scientific specialized publications of Ukraine 5 (of which 2 are indexed in the Web of Science and Scopus databases); 7 in collections and abstracts of reports of domestic and international conferences, of which 7 are international, indexed in the Scopus database. In addition, 5 materials from all Ukrainian and international conferences (in Ukraine) are presented as materials for the approbation of the results obtained in the dissertation work.Keywords: landslides, remote sensing data, radar interferometry, landslide susceptibility mapping.

Дисертацію присвячено дослідженню з семіотичних позицій нотного тексту в науково методологічному та аналітичному аспектах. Мета дослідження полягає у розкритті на підґрунті наукових положень загальної і музичної семіотики механізму знакового функціонування в нотних текстах Й. Брамса. Об’єктом дисертації є нотний текст як семіотична система; її предметом – система графічних знаків в нотних текстах Й. Брамса. В роботі використані семіотичний, історичний, системний, структурно композиційний та виконавський методи аналізу.Апробація семіотичного аспекту аналізу графічних знаків здійснюється на матеріалі фортепіанних та камерно ансамблевих творів Й. Брамса.У Розділі 1 – «Семіотичні аспекти вивчення нотного тексту» – розглянуто наукові теорії (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, В. Москаленко, О. Самойленко, С. Шип), що дозволило сформувати фундамент знань, необхідний для осягнення знакової сутності нотного тексту та розглянути специфіку її відбиття Й. Брамсом.Зазначено, що семіотичне вивчення нотного тексту спрямовано на розробку методів розуміння синтаксичної структури композицій, створення єдиного мовного контексту для їх інтерпретації та аналізу, а також для кращого осмислення способів фіксації авторських ідей. Виявлено, що проблема нотного тексту пов’язана з визначенням форм існування музичного твору та місця графічної форми запису в сфері креативних і перцептивних процесів. Зроблено висновок про правомірність розгляду музичної діяльності в усіх її проявах з позицій сукупності притаманних їй знакових систем.Дані спостереження актуалізують вивчення нотного тексту як окремої знакової системи. Осмислюються контекстуальні фактори та їх вплив на інтерпретування знаків. Контекст розуміється як такий, що надає важливі уточнення, котрі доповнюють розуміння зв’язку між знаком та об’єктами – без урахування контексту частина значень є недоступною.У Розділі 2 – «Семіотичний потенціал фортепіанних нотних текстів Й. Брамса» – представлено аналіз графічних знаків у Сонаті op. 5, Варіаціях на тему Р. Шумана op. 9, мініатюрах op. 117 та op. 118. Вибір даного матеріалу обґрунтований характерними рисами особистості композитора та обставинами його діяльності. Зроблено висновок про багатогранну і ретельну роботу Й. Брамса з письмовою формою відбиття авторської думки на підґрунті одержаної з наукових джерел інформації (G. Bozarth, H. Drinker, L. Erb, H. Gál, K. Geiringer, P. Holmes, B. Jacobson, M. Kalbeck, I. Keys, P. Latham, M. Lee, M. MacDonald, М. Musgrave, В. Niemann, R. Pascall), яка містить: свідчення дослідників про пристрасть митця до наукової та художньої літератури; складання збірки різноманітних цитат як скарбниці співзвучних майстру ідей та думок; його дослідницьку та редакторську практики; колекціонування рукописів та випадки з їх переписом чи реставруванням; факти виставляння ним всіляких правок та виправлень у різних виданнях. Звідси – його схильність до якомога точної та детальної фіксації через систему знаків та їх комбінацій результату свого творчого процесу, що складає необхідні умови для адекватного розуміння реципієнтом сенсу музичного твору.Свідчення про плідну працю композитора з видавництвами, вивчення кореспонденції з коректорами та редакторами нотних текстів (S. Avins, G. Bozart, R. Pascall) доводять автентичність їх перших видань. Виникла тим самим можливість спілкування із достотним словом майстра гарантувало наукову коректність зроблених у дисертації аналітичних спостережень щодо семіотичних властивостей нотних текстів Й. Брамса.Розділ 3 – «Функції графічних знаків в умовах партитурної нотації» – на матеріалі Фортепіанного квінтету op. 34, Тріо op. 114 и Сонати для кларнета і фортепіано op. 120 №2 розкрито значення графічних знаків для вірного прочитання нотного тексту, відзначеного притаманною Й. Брамсу «технікою розвивальної варіації» (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) та гештальт принципу. Виявлено, що графічні знаки слугують головним чинником візуалізації подій тематичного процесу, який здійснюється за рахунок варіювання окремих мотивів, внаслідок чого виникає перманентне експонування їх нових варіантів. Відзначений хід музичних подій охоплює всі шари ансамблевої фактури, що приводить до її тематизації та викликає необхідність диференціювання графічних знаків у відповідності до рядків партитури. Встановлено незалежність графічних знаків від специфіки інструментів, чим підкреслюється їх первинна спрямованість на розкриття композиційного сенсу камерно ансамблевого твору.^UThe dissertation is devoted to studying the musical text from the semiotic perspective in scientific, methodological, and analytical aspects. The research aims to analyze the signs process in J. Brahms’ musical scores based on general and musical semiotics. The object of the dissertation is the music text as a semiotic system; its subject is the system of graphic signs in the music texts of J. Brahms. The research employed various methods of analysis, including semiotics, historical research, systemic analysis, structural analysis, compositional analysis, and performance analysis.The obtained results are scientifically novel in that they represent a significant milestone. For the first time, a comprehensive understanding of the musical text as an independent sign system has been generalized, utilizing the provisions of semiotics and musicology. Additionally, the individuality of J. Brahms’ musical texts as a factor of his author’s style has been proven. The functions of graphic signs have also been determined, mainly in representing the compositional process and performance realization.In Chapter 1– “Semiotic aspects of studying the musical notation” – the scientific theories (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, V. Moskalenko, O. Samoilenko, S. Shyp), which allowed the creation of the basis of knowledge necessary to comprehend the scores’ sign essence and consider the specifics of its reflection by J. Brahms.It is important to note that studying scores through semiotics aims to develop methods for understanding the syntactic structure of compositions, creating a cohesive linguistic context for their interpretation and analysis, and providing better insight into the author’s ideas. How we define musical compositions and the role of written notation in the creative and perceptual processes links to the issue of music notation.Therefore, examining all aspects of musical activity concerning the various sign systems involved is essential.Chapter 2 – “Semiotic Potential of J. Brahms’ Piano Scores” – analyzes graphic signs in the Sonata Op. 5, Variations on a Theme by R. Schumann Op. 9, Intermezzo Op. 117 and Piano Works Op. 118. The choice of this material is justified by the characteristic features of the composer’s personality and the circumstances of his work. Drawing from a wealth of scientific sources we can confidently conclude that J. Brahms was a meticulous and scholarly composer with a deep passion for research and literature. This is evidenced by his extensive quotation collection, careful editorial practices, efforts to collect and restore manuscripts, and his numerous corrections and revisions to various editions. In short, Brahms was highly dedicated to accurately reflecting the author’s thoughts through his written work. Hence, his tendency to write the result of his creative process as accurately and in detail as possible through a system of signs and their combinations. This constitutes the necessary conditions for the recipient to understand the meaning of a musical work adequately.In Chapter 3, titled “Functions of Graphic Symbols in Chamber Scores,” the Piano Quintet Op. 34, Trio Op. 114, and Sonata for Clarinet and Piano Op. 120 No. 2 scores demonstrate the crucial role of graphic symbols in accurately interpreting written text. Graphic signs represent the “Technique of developmental variation” (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) and the Gestalt principle intrinsic to J. Brahms’ style. Moreover, research has revealed that graphic signs are crucial in visualizing the thematic process. Using varying motifs creates the production of new units.The musical notation serves as a sign system for writing, storing, and translating the creative output of its author. Paradigmatic and syntagmatic relationships within the sign’s functioning lay the foundation for further exploration of the meta-language of musical notation. Furthermore, it allows for a more in-depth understanding of the concepts of context and grammar within the musical text system.Upon examining Brahms’ music texts, it has been discovered that the master did not feel the need to create or borrow symbols from realms outside of music. Instead, he entirely relied on the universality of note graphics. Functionally, the texts contain two layers of musical expression – performance and compositional. Even in Brahms’ early works, active thematic work related to the variation principle was present.

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

Актуальність. Творча постать Ярослава Верещагіна (1948–1999 рр.) – композитора, поета, видавця, музично-громадського діяча – належить до плеяди українських митців 70–90-х років. Він був сучасником Є. Станковича, І. Карабиця, О. Киви, Г. Саська, В. Годзяцького, В. Зубицького та інших творців, яких можна віднести до таких, що сприяли оновленню арсеналу жанрово-стильових засобів сучасної української музики, її лексики. Атмосфера стильових змін кінця 60–70-х рр. ХХ ст. яскраво відобразилася в неоромантичній поетиці музики Я. Верещагіна.Його творчий доробок є достатньо різноплановим, адже композитор працював майже у всіх жанрах. Це твори для симфонічного оркестру як повного так і камерного складів: «Дивертисмент» (1972 р.), «Сюїта» (1969 р.), «Варіації» (1970 р.), Концерт для альта і симфонічного оркестру (1972 р.); оркестрові транскрипції творів композиторів XIX–XX ст., велика кількість камерних творів для різного складу (струнні квартети, квінтети для духових інструментів), сонати, сонатини, скерцо, сюїти, мазурки для різних інструментів (віолончель, флейта, скрипка, фортепіано тощо). Проте самобутня і різножанрова композиторська творчість Я. Верещагіна мало відома як в Україні, так і за кордоном, і ще й досі не стала предметом фундаментального цілісного музикознавчого дослідження. Основною джерельною базою для вивчення життєтворчості Я. Верещагіна став його особистий архів, який зберігається вдома у доньки – Богдани Верещагіної. Туди входять персональні документи, листи, афіші, програмки концертів, поезія митця, замальовки та нотні рукописи, які стали визначальними для аналізу творчого процесу композитора: всього виявлено та опрацьовано 153 позиції музичних творів та багато чернеткових записів (серед яких 8 повних нотних зошитів). Більшість із цих композицій, на жаль, досі не виконувалися та не є дослідженими на цей момент.Додатком до архівних джерел стали зібрані невеличкі журналістсько-публіцистичні статті Г. Конькової, Г. Луніної, І. Зінків, О. Зосим, О. Лавриненко, А. Мухи, Т. Невінчаної, Б. Чіпа, О. Швецової та Н. Шурової у періодичних виданнях, де описані враження після концертів із біографічними нарисами про Я. Верещагіна, розмисли про твори композитора, які прозвучали, журналістські діалоги, але серед наявної бібліографічної літератури серйозної наукової роботи не зафіксовано. На основі всіх цих матеріалів детально досліджено життєвий і творчий шлях митця та створено комплексну концепцію його творчої еволюції.Важливо зазначити, що значне місце у творчості Я. Верещагіна належить саме вокальним композиціям. Досліджуючи його творчу спадщину, віднайдено близько шістдесяти творів різних вокальних жанрів – це обробки українських пісень, пісні, романси, вокальні цикли та кантати для сопрано, мецо-сопрано, баса та баритона, хорові твори для мішаного та чоловічого складу a cappella. Звернення у дисертації до вокальної музики Я. Верещагіна обумовлене не лише кількісною перевагою цих композицій серед інших жанрів, а й через те, що вони є сутністю його ментальності і найяскравіше виражають спосіб його музичного мислення, адже митець був також і прекрасним поетом, навіть скомпонував власну збірку віршів під назвою «Хлорофілові зерна», яка, на жаль, не була опублікована, але знайдена серед рукописів (до неї входить близько сімдесяти віршів). Він філігранно та тонко працював з поетичним словом, і вираження «художніх задумів» у вокальних мініатюрах тісно пов’язані з емоційним забарвленням вербального тексту, саме тому музична тканина цих творів часто містить завуальований сенс та обов’язково глибоку інтелектуальну ідею.Серед інших митців Я. Верещагін виділяється особливою витонченістю концепцій, рафінованістю задумів з притаманною йому виразною інтелектуальністю, що виявляється у зверненні до камерних жанрів. Але простежується і своєрідне прагнення композитора до укрупнення форми через схильність до циклізації, коли об’єднання окремих мініатюр переростає у великий монолітний твір.У творчому доробку композитора є 14 вокальних циклів, кожен з яких складають від двох до чотирьох вокальних мініатюр. На жаль, на сьогодні три цикли з переліку віднайдено не повністю, тому відредагована та опублікована нотна збірка вокальних циклів «Намалював художник смуток…», яка стала важливим додатком до роботи, налічує 11 позицій. Серед них є обробки українських, чеських та словацьких народних пісень, цикли на вірші українських поетів В. Морданя, В. Герасим’юка, М. Удовиченка, Ф. Млинченка, М. Доленги, П. Тичини, Д. Загула, М. Драй-Хмари та на тексти старовинних корейських поетів у перекладі О. Жовтіса.^URelevance. The creative figure of Yaroslav Vereshchagin (1948–1999) – a composer, poet, publisher, musician and public figure – belongs to the pleiad of Ukrainian artists of the 70s and 90s. He was a contemporary of E. Stankovych, I. Karabyts, O. Kyva, H. Sasko, V. Hodziatsky, V. Zubytsky and other composers who can be considered as contributors to the renewal of the array of genre and style tools of contemporary Ukrainian music and its vocabulary. The atmosphere of stylistic changes of the late 60s and 70s of the twentieth century was vividly reflected in the neo-romantic poetics of Ya. Vereshchagin's music.His works are quite diverse, as the composer worked in almost all genres. These are works for both full and chamber symphony orchestras: "Divertissement" (1972), "Suite" (1969), "Variations" (1970), Concerto for viola and symphony orchestra (1972); orchestral transcriptions of works by composers of the XIX–XX centuries, a large number of chamber compositions for different ensembles (string quartets, quintets for wind instruments), sonatas, sonatinas, scherzos, suites, mazurkas for different instruments (cello, flute, violin, piano, etc.). However, the original and multi-genre compositional legacy of Ya. Vereshchagin is little known both in Ukraine and abroad, and has not yet been the subject of a fundamental, holistic musicological study. The main sources for the study of Ya. Vereshchagin's life and work are his personal archive, which is kept at the home of his daughter, Bohdana Vereshchagina. It includes personal documents, letters, posters, concert programmes, poetry, sketches and music manuscripts, which became crucial for the analysis of the composer's creative process: in total, 153 items of music and many drafts (including 8 complete music notebooks) were identified and processed. Most of these compositions, unfortunately, have not been performed and have not been studied to this day.The archival sources were accompanied by small journalistic articles by H. Konkova, H. Lunina, I. Zinkiv, O. Zosym, O. Lavrynenko, A. Mukha, T. Nevynchana, B. Chip, O. Shvetsova, and N. Shurova in the periodicals, which describe impressions after the concerts with biographical sketches about Ya. Vereshchagin, reflections on the composer's works that were performed, journalistic dialogues, but no serious scientific work has been recorded among the available bibliographic literature. On the basis of all these materials, the life and creative path of the composer was studied in detail and a comprehensive concept of his creative evolution was created.It is important to note that a significant place in Ya. Vereshchagin's work belongs to vocal compositions. While researching his creative heritage, about sixty works of various vocal genres were found: arrangements of Ukrainian songs, songs, romances, vocal cycles and cantatas for soprano, mezzo-soprano, bass and baritone, choral works for mixed and male a cappella. The focus of this dissertation on vocal music by Ya. Vereshchagin is not only determined by the quantitative superiority of these compositions among other genres, but also because they are the essence of his mentality and express the way he thought about music in the most vivid way, because the artist was also a wonderful poet, he even composed his own collection of poems called "Chlorophyll grains", which, unfortunately, was not published but was found among manuscripts (it includes about seventy poems). He worked with the poetic word in a filigree and subtle way, and the expression of "artistic ideas" in vocal miniatures is closely related to the emotional colouring of the verbal text, which is why the musical fabric of these works often contains a veiled meaning and necessarily a deep intellectual idea.Among other artists, Ya. Vereshchagin stands out for the special elegance of his concepts, the refinement of his ideas with his inherent expressive intellectuality, which is manifested in his use of chamber genres. However, there is also a peculiar desire of the composer to enlarge the form through a tendency to cyclisation, when the combination of individual miniatures grows into a large monolithic composition.The composer's oeuvre includes 14 vocal cycles, each of which consists of two to four vocal miniatures. Unfortunately, three of the cycles from the list have not been found in their entirety, so the edited and published collection of vocal cycles "The artist painted sadness...", which has become an important supplement to the work, contains 11 items. Among them are arrangements of Ukrainian, Czech, and Slovak folk songs, cycles based on poems by Ukrainian poets V. Mordan, V. Herasymiuk, M. Udovychenko, F. Mlynchenko, M. Dolenga, P. Tychyna, D. Zahul, M. Dry-Khmara, and texts by ancient Korean poets translated by O. Zhovtis.

Надточиєва А.П. Суб’єкти корупційних кримінальнихправопорушень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії заспеціальністю 081 «Право». – Київський університет інтелектуальної власностіта права Національного університету «Одеська юридична академія», Київ, 2023.У дисертаційному дослідження здійснено системну наукову розробкутеоретичних та прикладних проблем визначення субєктів кримінальнихкорупційних правопорушень, яка включає встановлення сутності та зміступоняття «субєкт кримінального корупцйіного правопорушення», як елементускладу корупційного кримінального правопрушення, ознак таких субєктів, їхкласифікацію, проблем кваліфікації незаконних дій окремих субєктівозначеного виду кримінальних правопоршень та на цій основі визначенняперспектив розширення кола названих субєктів. В результаті здійсненнянаукового пошуку отримано висновки, пропозиції та рекомендації, котрі укомплексі формують нове бачення актуального та своєчасного вирішенняокресленого у дисертації наукового завдання.Ретроспективний аналіз законодавства щодо протидії корупції дозволиввстановити періодичність його розвитку, ідентифікатором якого стала категорія«суб’єкт корупційних правопорушень». Передумовами формування періодіввизначено стан накопичення знань про феномен корупції, як явища правовоїдійсності, усвідомлення деструктивності, шкідливості та протиправності.Перший період (Київської держави до 1918 року) характеризується відсутністютрадиційного розуміння корупції як злочину. Другий період (радянський з 1918року по 1991 рік) відзначився, на початковому етапі, встановленнямкримінальної відповідальності за хабарництво, як форми корупційних діянь вДекреті «Про хабарництво». Третій період – перехідний пострадянський (змоменту проголошення незалежності України по 2012 рік) характеризується3встановленням в законодавстві єдиної термінології, котра позначала суб’єктівкорупційних правопорушень («службова особа» та «посадова особа»),започаткуванням реформ, ґрунтом для яких стала ратифікація низкиміжнародних актів та ініціатив, спрямованих на формування прозоростідіяльності центральних органів виконавчої влади, а також партнерства ізгромадянським суспільством. На четвертому етапі – сучасний (з 2012 року потеперішній час), початок якого ознаменувала так звана «антикорупційнареформа», було утворено низку антикорупційних інституцій, взято політичнийкурс на повноцінне членство до європейського співтовариства. Наслідкомцього стало здійснення диверсифікації, суб’єктів корупційних правопорушень,кримінальної відповідальності в публічній та непублічній сферах, розширеннякола суб’єктів корупційних кримінальних правопорушень і правопорушеньпов’язаних з корупцією та відповідальності за них, імплементація положеньміжнародних конвенцій щодо боротьби з корупцією у національнезаконодавство.Аналіз наукового доробку вітчизняних вчених у напрямку поняття,сутності та змісту корупції, відповідальності за неї, дозволив усвідомитинеобхідність формування консолідованого галузевого поблокового підходу докатегорії «суб’єкт корупційних кримінальних правопорушень». Такий підхіддозволить врахувати сутнісні змістовні характеристики усього спектрупротиправних діянь, котрі входять до поняття «корупція», сформувати єдинийпідхід до виділення «корупційних кримінальних правопорушень»,кваліфікацію таких правопорушень, охарактеризувати «суб’єктів кримінальнихкорупційних правопорушень», а також особливості їх притягнення докримінальної відповідальності, та на цій основі запропоновувати зміни додіючого закону про кримінальну відповідальність. Наведене опосередкувалооригінальність висхідної ідеї даного дисертаційного дослідження.^UNadtochyieva A.P. Subjects of corruption criminal offenses. – Qualifyingscientific work on manuscript rights.Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 081 "Law". -Kyiv University of Intellectual Property and Law of the National University "OdesaLaw Academy", Kyiv, 2023.The dissertation study carried out a systematic scientific development oftheoretical and applied problems of determining the subjects of criminal corruptionoffenses, which includes the establishment of the essence and content of the concept"subject of a criminal corruption offense" as an element of the composition of acorruption criminal offense, the characteristics of such subjects, their classification,problems of qualification of individual illegal actions subjects of the specified type ofcriminal offenses and, on this basis, determining the prospects for expanding the circleof said subjects. As a result of conducting a scientific search, conclusions, proposalsand recommendations were obtained, which collectively form a new vision of anactual and timely solution to the scientific task outlined in the dissertation.A retrospective analysis of the anti-corruption legislation made it possible toestablish the periodicity of its development, the identifier of which was the category"subject of corruption offenses". The prerequisites for the formation of periods aredetermined by the state of accumulation of knowledge about the phenomenon ofcorruption, as a phenomenon of legal reality, awareness of destructiveness,harmfulness and illegality. The first period (Kyiv State until 1918) is characterized by10the absence of a traditional understanding of corruption as a crime. The second period(Soviet period from 1918 to 1991) was marked, at the initial stage, by theestablishment of criminal liability for bribery as a form of corruption in the Decree"On Bribery". The third period is the transitional post-Soviet period (from the momentof Ukraine's independence until 2012) characterized by the establishment of a unifiedterminology in the legislation that designated the subjects of corruption offenses("official" and "official"), the initiation of reforms, the basis for which was theratification of a number of international acts and initiatives aimed at forming thetransparency of the activities of central executive authorities, as well as partnershipwith civil society. In the fourth stage – modern (from 2012 to the present), thebeginning of which was marked by the so-called "anti-corruption reform", a numberof anti-corruption institutions were formed, a political course was taken for fullmembership in the European community. The consequence of this was theimplementation of diversification, subjects of corruption offenses, criminal liabilityin public and non-public spheres, expansion of the range of subjects of corruptioncriminal offenses and offenses related to corruption and responsibility for them,implementation of the provisions of international conventions on combatingcorruption in the national legislation.The analysis of the scientific output of domestic scientists in the direction ofthe concept, essence and content of corruption, responsibility for it, made it possibleto realize the need for the formation of a consolidated branch-by-block approach tothe category of "subject of corruption criminal offenses". Such an approach will allowto take into account the essential substantive characteristics of the entire range ofillegal acts that are included in the concept of "corruption", to form a unified approachto the selection of "corruption criminal offenses", the qualification of such offenses,to characterize the "subjects of criminal corruption offenses", as well as the featuresof their attraction to criminal liability, and on this basis to propose changes to thecurrent law on criminal liability. The above mediated the originality of the emergingidea of this dissertation study.

Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...^UDysertatsiyna robota zoseredzhena na analizi istoriohrafichnoyi sytuatsiyi shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. Stryzhnevym zavdannyam doslidzhennya ye vyyavlennya klyuchovykh osoblyvostey u vyvcheni oznachenoyi problemy cherez analiz istorychnoyi literatury, produkovanoyi ukrayinsʹkymy istorykamy vprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. U fokusi perebuvaye vyznachennya rys, prytamannykh kozhnomu etapu istoriohrafichnoho postupu v konteksti vyvchennya politychnykh perypetiy u Hetʹmanshchyni KHVIII st., zvazhayuchy na zahalʹnu atmosferu ta rivenʹ rozvytku istorychnoho znannya. Analiz nadbanʹ u doslidzhenni politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. gruntuyetʹsya na rozlohomu masyvi literatury. Vyznachayuchy stan vyvchennya dysertatsiynoyi problemy, dotsilʹno vyokremyty kilʹka hrup doslidzhenʹ: napratsyuvannya, v yakykh reprezentovano analiz zahalʹnoyi sytuatsiyi v istorychniy nautsi na riznykh etapakh yiyi rozvytku v konteksti vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st.; roboty, sfokusovani na vysvitlenni zhyttyevoho shlyakhu ta naukovoho dorobku ukrayinsʹkykh istorykiv Livoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st.; pratsi, bezposerednʹo prysvyacheni analizu rivnya naukovoho opratsyuvannya politychnoho stanovyshcha Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Yikh vyvchennya pokazalo, shcho protses rozvytku naukovoho znannya shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny ne stav obʺyektom spetsialʹnoho doslidzhennya. Vodnochas nayavnyy sukupnyy zdobutok istorykiv riznykh pokolinʹ potrebuye systematyzatsiyi, uzahalʹnennya ta vyznachennya perspektyvnykh napryamiv podalʹshoho opratsyuvannya problemy. Dysertatsiyne doslidzhennya spyrayetʹsya na kompleks istoriohrafichnykh ta istorychnykh dzherel. Fundament vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny stanovlyatʹ istoriohrafichni dzherela, yaki okhoplyuyutʹ odnoosibni ta kolektyvni monohrafiyi, statti, rozmishcheni v zbirnykakh naukovykh pratsʹ, naukovykh periodychnykh vydannyakh; dysertatsiyni roboty ta avtoreferaty dysertatsiy, prysvyacheni pohlyadam na suspilʹno-politychni protsesy v Livoberezhniy Ukrayini protyahom KHVIII st., ta yaki vplynuly na nahromadzhennya naukovoho znannya ta podalʹshyy protses rozvytku istorychnoyi dumky. Do uvahy vzyato doslidzhennya ukrayinsʹkykh avtoriv. Yikh z·hrupovano za khronolohichnoyu oznakoyu: pratsi oznachenoyi tematyky KHIKH – pochatku KHKH st.; istorychni napratsyuvannya naukovtsiv KHKH st.; naukovi doslidzhennya kintsya KHKH – pochatku KHKHI st. Istorychni dzherela, yaki mistyatʹ faktychnyy material shchodo politychnykh protsesiv na terenakh Hetʹmanshchyny, predstavleno zakonodavchymy aktamy, rozporyadchymy dokumentamy rosiysʹkoho tsaratu shchodo Livoberezhnoyi Hetʹmanshchyny, dokumentamy Komunistychnoyi partiyi Ukrayiny / SRSR. Metodolohichni zasady doslidzhennya vklyuchayutʹ pryntsypy naukovoyi obʺyektyvnosti, istoryzmu, systemnosti, kompleksnosti, nastupnosti, stsiyentyzmu ta kompleks zahalʹnonaukovykh i spetsialʹnykh istorychnykh (problemno-khronolohichnyy, istoryko-porivnyalʹnyy, istoryko-typolohichnyy, istoryko-henetychnyy) metodiv. Sukupno vony zabezpechyly vyvchennya poetapnoho protsesu nahromadzhennya naukovoho znannya pro politychnu istoriyu Hetʹmanshchyny KHVIII st. Vyvchennya problemy ukrayinsʹkymy doslidnykamy vidbuvalosya na chotyrʹokh istoriohrafichnykh etapakh: «dovhe» KHIKH st. – kinetsʹ KHVIII – pochatok KHKH st.; revolyutsiyni 1917 – seredyna 1920-kh rr.; radyansʹke KHKH st.; suchasnyy, shcho tryvaye vid pochatku KHKH st. Na kozhnomu z nykh vyokremlyuyutʹsya neodnakovi istorychni naratyvy. Ukrayinsʹki istoryky doslidyly klyuchovi aspekty politychnoho rozvytku Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Uprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. pohlyady ta pidkhody zaznavaly istotnykh zmin vnaslidok suspilʹno-politychnykh chynnykiv, yaki vplyvaly na postup istorychnoyi nauky na kozhnomu z etapiv. Na kinetsʹ KHVIII – seredynu KHIKH ct. prypadaye naukova diyalʹnistʹ pleyady ukrayinsʹkykh istorykiv, sered yakykh: YA. Markovych, O. Markovych, D. Bantysh-Kamensʹkyy, M. Markevych. Naypovnishe politychni podiyi v Hetʹmanshchyni KHVIII st. podano v uzahalʹnyuyuchykh pratsyakh D. Bantysh-Kamensʹkoho ta M. Markevycha. Tsi avtory zmohly prezentuvaty vyklad istoriyi politychnykh podiy cherez pryzmu osobystisnykh yakostey ukrayinsʹkykh hetʹmaniv, proanalizuvaty tohochasni politychni realiyi ta vyslovyty vlasni pohlyady, dotrymuyuchysʹ problemno-khronolohichnoho pryntsypu vykladu podiy i spyrayuchysʹ na svitohlyadni pozytsiyi malorosiystva. Tse zumovleno vplyvom suspilʹno-politychnoyi atmosfery Rosiysʹkoyi imperiyi. D. Bantysh-Kamensʹkyy spromihsya vysvitlyly protses nastupu rosiysʹkoho tsaratu na avtonomni prava Hetʹmanshchyny. M. Markevych zaktsentuvav uvahu na rivnopravnosti derzhavnoho obʺyednannya Hetʹmanshchyny z Moskoviyeyu, ale z·hodom tsi mirkuvannya postupylysya mistsem dumtsi pro korysnistʹ urizannya prav i pryvileyiv Hetʹmanshchyny v nastupni desyatyrichchya...

Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку літератури та 5 додатків. Загальний обсяг роботи складає 172 сторінки, з них 118 сторінок основного тексту, 35 рисунків, 9 таблиць. Дисертаційна робота присвячена розробці методів та засобів дослідження впливу параметрів паралельних обчислень на швидкодію обчислень. Сучасні інформаційні технології потребують швидкої роботи алгоритмів, яку можна досягти за допомогою паралельних обчислень. Проте, в залежності від параметрів, що визначають характеристики підзадач та механізми їх взаємодії, використання паралельних обчислень може призвести як до прискорення, так і до сповільнення обчислень. Математичні методи оцінювання ефективності паралельних обчислень здатні вказати лише на існування обмеження на максимально досяжне прискорення за ідеальних умов вільного доступу до обчислювального ресурсу та відсутності синхронізації обчислень. Існуючі засоби проєктування програм, такі як UML, дають змогу (досить узагальнено) представити графічно взаємодію окремих частин програми, проте не надають можливості будь-якого чисельного аналізу обчислень. На сьогоднішній день є досвід розробки симуляторів обчислень на основі мереж Петрі, проте жоден з них не став широко використовуваним у розробці паралельних обчислень. Таким чином, на сьогодні не існує уніфікованого методу створення моделі паралельних обчислень і, відповідно, не існує іншого, окрім реальної програми, засобу, який можна використовувати для оптимізації параметрів паралельної програми. З огляду на це, створення методів та засобів, спрямованих на вдосконалення процесу налагодження багатопотокових програм та підвищення ефективності використання паралельних обчислень в інформаційних технологіях, є актуальним науковим завданням.Метою наукового дослідження є підвищення ефективності використання паралельних обчислень в інформаційних технологіях за рахунок їх проєктування на основі моделей, що можуть бути використані для оцінювання часу виконання паралельного алгоритму, та оптимізації параметрів паралельних обчислень.Об’єкт дослідження – процес розробки паралельних обчислень в інформаційних технологіях.Предмет дослідження – методи та засоби моделювання та оптимізації паралельних обчислень в інформаційних технологіях.Наукова новизна отриманих результатів:- вперше розроблено технологію моделювання паралельних обчислень на основі Петрі-об’єктного підходу, що надає можливість скоротити ресурсні витрати при розробці паралельних алгоритмів, і, на відміну від існуючих, дає змогу відтворити деталізовано структуру паралельної програми та механізми взаємодії одночасно виконуваних частин програми з урахуванням часових затримок на виконання обчислювальних дій та стохастичності захоплення обчислювального ресурсу і спрощує процес побудови моделі за рахунок тиражування фрагментів програми зі схожою функціональністю;- удосконалено моделі базових механізмів синхронізації паралельних обчислень за рахунок підвищення точності відтворення, що забезпечує високу точність результатів моделювання;- вперше розроблено типові фрагменти мереж Петрі, що реалізують механізми багатопотокової технології Java, використання яких прискорює розробку моделі паралельного алгоритму за рахунок зменшення кількості помилок та зменшення загальної кількості елементів, необхідних для розробки моделі;- вперше запропоновано метод оптимізації параметрів паралельних обчислень на основі експериментального дослідження Петрі-об’єктної моделі обчислень, що забезпечує ефективне використання обчислювальних ресурсів і, на відміну від існуючих підходів, дає змогу проводити експериментальне дослідження ефективності паралельних обчислень на моделі замість експериментування на реальній програмі.Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробленому програмному забезпеченні для моделювання паралельних обчислень та оптимізації їх параметрів на основі Петрі-об’єктного моделювання.Результати дисертаційної роботи опубліковано у 9 наукових публікаціях, серед яких 3 статті у періодичних наукових виданнях, проіндексованих у Web of Science Core Collection та Scopus базах даних (дві з них у видннях, віднесених до третього квартиля (Q3)), 1 стаття у фаховому науковому журналі категорії «Б» (зі спеціальності 126), 1 стаття у фаховому науковому журналі з переліку до 12.03.2020 р. (технічні науки), 3 публікації у матеріалах міжнародних наукових конференцій, 1 публікація у матеріалах всеукраїнської наукової конференції.Ключові слова: багатопотокове програмування, паралельні обчислення, оптимізація, імітаційне моделювання, стохастична мережа Петрі, Петрі-об’єктне моделювання.^UThe thesis consists of an introduction, 4 chapters, conclusions, a list of references, and 5 appendices. The total volume of work is 172 pages, of which 118 pages are the main text, 35 figures, 9 tables.Ph.D. thesis is devoted to the development of methods and tools for researching the influence of parallel computing parameters on the speed of computing. Modern information technologies require fast operation of algorithms, which can be achieved through the use of parallel computing. However, depending on the parameters that determine the characteristics of the subtasks and the mechanisms of their interaction, the use of parallel computing can lead to both speeding up and slowing down the computing. Mathematical methods for evaluating the efficiency of parallel computing are able to indicate the existence of a limit on the maximum achievable speed up under ideal conditions of free access to the computing resource and the absence of synchronization of calculations. Existing program design tools, such as UML, allow (quite generalized) to graphically represent the interaction of individual parts of the program but do not provide any numerical analysis of calculations. To date, there is experience in the development of Petri net-based computing simulators, but none of them have become widely used in the development of parallel computing. Thus, today, there is no unified method for creating a model of parallel computing and, accordingly, there is no tool other than a real program that can be used to optimize the parameters of a parallel program. In view of this, the creation of methods and tools aimed at improving the process of setting up multi-threaded programs and increasing the efficiency of using parallel computing in information technology is an urgent scientific task.The purpose of scientific research is to increase the effectiveness of parallel computing usage in information technologies by designing it based on models which can be used for performance time estimation of parallel algorithm and parallel computing parameters optimization. The object of research is the process of developing parallel computing in information technologies.The subject of research is methods and means of modeling and optimization of parallel computing in information technologies.Scientific novelty of the obtained results:- for the first time, а parallel computing simulation technology based on the Petri-object approach has been developed, which provides an opportunity to reduce resource costs in the development of parallel algorithms. Unlike existing ones, it allows to reproduce in detail the structure of a parallel program and the mechanisms of interaction of simultaneously executing parts of the program, taking into account time delays on the execution of computing actions and the stochasticity of capturing the computing resource. Developed technology simplifies the process of building a model due to the replication of program fragments with similar functionality;- the models of the basic mechanisms of synchronization of parallel computing have been improved by increasing the accuracy of reproduction, which ensures high accuracy of simulation results;- for the first time, typical fragments of Petri nets implementing the mechanisms of Java multithreading technology have been developed, the use of which accelerates the development of a parallel algorithm model by reducing the number of errors and reducing the total number of elements required for model development;- for the first time, a technology for optimizing the parameters of parallel computing based on an experimental study of the Petri-object model of computing is proposed. It ensures the efficient use of computing resources and, unlike existing approaches, makes it possible to conduct an experimental study of the efficiency of parallel computing on a model instead of experimenting on a real program.The practical significance of the results of the dissertation research lies in the developed software for modeling and optimizing the parameters of parallel computing based on Petri-object simulation.The results of the dissertation were published in 9 scientific publications, including 3 papers in a periodical scientific publication indexed in the Web of Science Core Collection and Scopus databases, 2 papers in a professional scientific journal, 3 publications in the materials of international scientific conferences indexed in Scopus, 1 publication in the materials of the All-Ukrainian scientific conference.Keywords: multithreaded programming, parallel computing, optimization, simulation, stochastic Petri net, Petri-object simulation.

Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...

Наукове дослідження присвячене комплексному аналізу музейних видань ХІХ – початку ХХ ст. як історичних джерел. Основним завданням було дослідження процесу зародження та становлення музейних джерелознавчих студій на українських теренах, виявлення джерельного потенціалу вітчизняної музеографії означеного періоду. Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-генетичний, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано такі види музеографічної продукції: каталоги, описи, альбоми, вказівники, звіти музеїв, програми, збірники, монопублікації. Аналізом охоплено переважно музейні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поза увагою залишились видання листового формату (листівки, об’яви, афіші), інформативні властивості яких відносяться до галузі маркетингу, а не джерелознавчих студій. Окрім музеографії, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (рукописи музеографічних творів, ілюстративний матеріал до музейного видання, журнали цензурних комітетів, описи архівних справ, листи), публіковані епістолярні джерела, маргіналії, предмети музейних колекцій. Загально джерельна база становить 145 позицій. В дослідженні історіографії проблеми показано, що протягом XVI – на початку XVIII ст. описи храмових цінностей та приватних колекцій подавались у формі посилань на авторитетне джерело (тексти Старого Заповіту) та у вигляді передруку музеографічних робіт інших авторів. Протягом XVIII – на початку ХІХ ст. опубліковані колекції розглядались вякості рекомендованої літератури для наукового розвитку і розширення знань про дари природи та артифікації. З другої половини ХІХ ст., на тлі поширення ідей позитивізму, музейні каталоги та описи наділили статусом інструмента історичної науки – довідкового видання, яке дає первинні знання про пам’ятки, що зберігаються в музейних колекціях і можуть бути використані в дослідженнях історії суспільств. Вчені-позитивісти рекомендували звертатись до каталогів та інвентарів на етапі пошуку джерел та визначення теми наукового дослідження. Власне погляд на вітчизняні музеогафічні твори ХІХ – початку ХХ ст. як на історичні першоджерела проявляється в роботах вчених СРСР з другої половини ХХ ст. Їх дослідження сфокусовані на проблемі розвитку музейної справи в Україні. Розглядаючи цей процес з точки зору марксистсько-ленінських задач побудови радянського суспільства, джерельний потенціал музеографії дорадянського періоду явно недооцінений, переважно представлений в якості хиб та помилок наукової, колекційної та експозиційної роботи «буржуазної інтелігенції». Науковці незалежної України розкрили джерельну роль музеографії для дослідження регіональних процесів становлення музейної та бібліотечної справи, церковної історії, археології, антикознавчих та мистецтвознавчих студій в Україні. Українські дослідники запропонували новий погляд на музеографічний доробок ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши його через призму націотворчого руху в Україні. Результат дослідження представлений в параграфі 1.2. Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «музеографія», процес становлення якого на українських теренах представлений в контексті розвитку дефініції в європейському та українському науковому просторі. В роботі продемонстровано злам етимологічної дефініції в європейському музеологічному дискурсі, де з другої половини ХХ ст. «музеографією» називають практичні дії з музейною колекцією (наприклад, створення експозиції). Тим часом, в СРСР, у пострадянському науковому дискурсі та в Україні поняття хоча й отримало розвиток, проте залишилось на «етимологічних» позиціях. Так, в більш широкому розумінні, музеографія розглядається як галузь музеєзнавства і являє собою вид наукової роботи, направленої на опис музею та / або його колекцій; у вузькому розумінні музеографія – це публікації про музей та його колекції. В даній дисертації поняття «музеографія» ужито в другому значенні. Автором дослідження відзначене слабке уведення слова «музеографія» до наукового лексикону вітчизняних музеєзнавців, істориків, музейних працівників. Результат дослідження представлений в параграфі 1.1.Процес становлення та розвитку музеографічного видавництва в Україні досліджений у персонологічному вимірі, в контексті економічних, політичних, соціокультурних змін в Російській імперії. До уваги взято розвиток капіталістичних відносин, процеси урбанізації та міграції, цензурне законодавство, воєнно-революційні рухи. В параграфах 2.1 та 2.2 показано, що українські музеографи діяли в несприятливих суспільно-політичних умовах, лавірували між патріотичними поривами та необхідністю підкорятися вимогам імперської машини щодо національного питання та національної історико-культурної спадщини...^UThe scientific research is devoted to the comprehensive analysis of museum publications of the 19th and early 20th centuries. as historical sources. The main task was to research the process of origin and formation of museum source studies on Ukrainian territory, to identify the source potential of the national museography of the specified period. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-genetic, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzed the following types of museographic products: catalogs, descriptions, albums, indexes, museum reports, programs, collections, mono-publications. The analysis covers mainly museum editions of the second half of the 19th and early 20th centuries. Publications in letter format (postcards, announcements, posters), whose informative properties belong to the field of marketing, and not to source studies, were left out of consideration. In addition to museography, the source base of the research consisted of archival sources (manuscripts of museographic works, illustrative material for museum publications, journals of censorship committees, descriptions of archival cases, letters), published epistolary sources, marginalia, objects of museum collections. The total source base is 145 items. In the study of the historiography of the problem, it is shown that during the 16th - at the beginning of the 18th centuries. descriptions of temple treasures and private collections were submitted in the form of references to an authoritative source (the texts of the Old Testament) and in the form of reprints of museographic works by other authors. During the 18th - at the beginning of the 19th centuries. the published collections were reviewed as recommended literature for scientific development and expansion of knowledge about the gifts of nature and artifice. Since the second half of the 19th century, against the background of the spread of positivist ideas, museum catalogs and descriptions have been given the status of a tool of historical science - a reference publication that provides primary knowledge about the monuments stored in museum collections and can be used in research into the history of societies. Positivist scientists recommended turning to catalogs and inventories at the stage of searching for sources and determining the topic of scientific research. Actually, a look at the national museogaphic works of the 19th - early 20th centuries. as historical primary sources is manifested in the works of scientists of the USSR from the second half of the 20th century. Their research is focused on the problem of museum development in Ukraine. Considering this process from the point of view of the Marxist-Leninist tasks of building a Soviet society, the source potential of museography of the pre-Soviet period is clearly underestimated, mostly presented as errors and mistakes of the scientific, collection and exhibition work of the "bourgeois intelligentsia". Scientists of independent Ukraine revealed the source role of museography for the study of regional processes of formation of museum and library work, church history, archeology, antiquities and art studies in Ukraine. Ukrainian researchers offered a new look at the museographic work of the 19th and early 20th centuries, analyzing it through the prism of the nation-building movement in Ukraine. The result of the research is presented in paragraph 1.2. An important direction of the dissertation research concerns the term "museography", the process of its formation on the Ukrainian territory is presented in the context of the development of the definition in the European and Ukrainian scientific space. The work demonstrates the breakdown of the etymological definition in the European museological discourse, where from the second half of the 20th century. "museography" refers to practical actions with a museum collection (for example, creating an exposition). Meanwhile, in the USSR, in the post-Soviet scientific discourse and in Ukraine, the concept, although it received development, remained at the "etymological" positions. Thus, in a broader sense, museography is considered a branch of museology and is a type of scientific work aimed at describing the museum and...

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...

Дисертаційна робота присвячена вивчення ефектів та механізмів підсилення оптичних переходів молекули тиміну за допомогою методів SERS та SEIRA спектроскопії, використовуючи різні елементи підсилення, такі як частинки благородних металів, фотонні структури, вуглецеві матеріали та їх комбінації.Активний розвиток нанотехнологій в останніх роках зумовлює суттєву увагу наукової спільноти до властивостей наночастинок та вуглецевих матеріалів. Одним з найбільш активно досліджуваних напрямків залишається використання спеціально створених наноматеріалів для підсилення спектрального оптичного сигналу у методах аналізу, зокрема у Surface-Enhanced Raman Spectroscopy (SERS) та Surface-Enhanced Infrared Absorption (SEIRA). Металеві наночастинки у цих системах генерують плазмонні коливання, що сприяють значному збільшенню електромагнітного поля на їхній поверхні. Це підсилене поле взаємодіє з молекулами речовини, збільшуючи інтенсивність розсіювання світла (у випадку SERS) чи поглинання інфрачервоного світла (у випадку SEIRA). Отримання додаткової інформації про взаємодію молекул на нанорівні, а також здатність аналізувати сигнали від над малої кількості речовини, робить ці методи дуже потужними для вивчення фізичних, хімічних чи біологічних систем на молекулярному рівні.У дисертаційній роботі представлені результати досліджень механізмів підсилення оптичних переходів молекули тиміну з використанням різних підсилюючих структур.По-перше, експериментально вивчено підсилюючі властивості золотих наночастинок у формі нанозірок та їх композитів з графеновими нанофлейками, в якості підсилюючих елементів в SEIRA спектроскопії. Беручи до уваги, що основу реалізації цих ефектів складають два основні механізми: електромагнітний та хімічний, було запроповоновано окремий аналіз впливу розмірів та форми наночастинок благородних металів на електромагнітну компоненту підсилення та впливу хімічного механізму, шляхом додавання вуглецевих наночастинок у композит у композит. Показано, що наночастинки, плазмонний пік яких зміщено ІЧ бік, виявиляють кращі властивості для ефекту SEIRA. Молекули тиміну, адсорбовані на наноструктурах золота, демонструють коефіцієнт підсилення поглинання ІЧ-випромінювання до 10 разів в залежності від типу молекулярної групи. У той же час помітна сильна залежність коефіцієнту підсилення від молекулярної групи тиміну при осадженні на графенові комплекси. Цей коефіцієнт досягає 25 разів для групи N1-H, що говорить про орієнтацію молекули тиміну на графені.По-друге, експериментально вивчено потенціал використання композиту з срібними наночастинками, у поєднанні з відновленим оксидом графену, в якості активної наноструктури для SERS та SEIRA експериментів, зокрема з детектування молекул тиміну та аденіну. Показано, що сигнали зразків, приготованих з розчинів меншої концентрації тестової молекули демонструють суттєво краще підсилення, що ймовірно, спричиненюється помірною частиною аналітового матеріалу, що контактує з нанорозмірним сріблом та графеновими включеннями. Максимально досягнутий коефіцієнт підсилення для аденіну менший, ніж для тиміну, що спричинено кращою придатністю використаного червоного збудження для індукції процесів зарядового переносу з графену на рівень LUMO молекули тиміну.По-третє, досліджено підсилюючий ефект графенових флейків та фотонних структур в раман спектроскопії. Для аналізу механізму підсилення використовувалася діелектрична резонансна хвилеводна структура з об’ємною модуляцією показника заломлення типу об’ємна гратка на основі полімерного нанокомпозиту на скляній підкладці. Було експериментально показано потенційну можливість застосування як періодичних резонансних хвилеводних структур, так і їх комбінації з графеновими нанофлейками, в якості підсилюючих підкладок для ефекту SERS. Експериментально підтверджено, що періодичні хвилеводні структури можуть служити як підсилюючі поверхні та призводити до значного підсилення сигналу адсорбованої молекули (до 100 разів). Ключові слова: ефект SERS, ефект SEIRA, коефіцієнт підсилення ІЧ поглинання, коефіцієнт підсилення Раманівської спектроскопії, тимін, металеві наночастинки, вуглецеві наноматеріали, графен, відновлений оксид графену, резонансні фотонні структури.^UThe dissertation is devoted to the investigating the effects and mechanisms of enhancing the optical transitions of thymine molecules using SERS and SEIRA spectroscopy methods. It involves the utilization of diverse range of enhancement components including noble metal particles, photonic structures, carbon materials, and their combinations.The active development of nanotechnologies in recent years has led to significant attention from the scientific community towards the properties of nanoparticles and carbon materials. One of the most actively researched directions remains the utilization of specially designed nanomaterials to enhance the spectral optical signal in analytical methods, particularly in Surface-Enhanced Raman Spectroscopy (SERS) and Surface-Enhanced Infrared Absorption (SEIRA). Metallic nanoparticles in these systems generate plasmonic oscillations, contributing to a substantial increase in the electromagnetic field on their surface. This enhanced field interacts with the molecules of the substance, amplifying the intensity of light scattering (in the case of SERS) or the absorption of infrared light (in the case of SEIRA). The acquisition of additional information about the interaction of molecules on the nanoscale, as well as the ability to analyze signals from very small amounts of substances, makes these methods highly powerful for studying physical, chemical, or biological systems at the molecular level.The dissertation work presents research findings on the mechanisms of enhancing optical transitions of thymine molecules using various amplifying structures.Firstly, the enhancing properties of gold nanoparticles in the form of nanostars and their composites with graphene nanoflakes as enhancing elements in Surface-Enhanced Infrared Absorption (SEIRA) spectroscopy were experimentally investigated. Considering that the realization of these effects is based on two primary mechanisms - electromagnetic and chemical, a separate analysis was proposed to assess the impact of the size and shape of noble metal nanoparticles on the electromagnetic component of enhancement and the influence of the chemical mechanism by adding carbon nanoparticles to the composite. It has been demonstrated that nanoparticles with a red-shifted infrared plasmonic peak exhibit superior properties for the SEIRA effect. Thymine molecules adsorbed on gold nanostructures show an enhancement absorption coefficient up to 10 times, depending on the type of molecular group. Simultaneously, a significant dependence of the enhancement coefficient on the molecular group of thymine is observed when deposited on graphene complexes. This coefficient reaches 25 times for the N1-H group, indicating the orientation of the thymine molecule on graphene.Secondly, the potential use of a composite with silver nanoparticles in combination with reduced graphene oxide as an active nanostructure for Surface-Enhanced Raman Spectroscopy (SERS) and Surface-Enhanced Infrared Absorption (SEIRA) experiments has been experimentally explored, particularly for the detection of thymine and adenine molecules. It has been shown that signals from samples prepared from solutions with a lower concentration of the test molecule exhibit significantly better enhancement, likely due to a moderate fraction of the analyte material in contact with nanosized silver and graphene inclusions. The maximum achieved enhancement coefficient for adenine is lower than for thymine, attributed to the better suitability of the used red excitation for inducing charge transfer processes from graphene to the LUMO level of the thymine molecule.Thirdly, the enhancing effect of graphene flakes and photonic structures in Raman spectroscopy has been investigated. To analyze the enhancement mechanism, a dielectric resonant waveguide structure with volume modulation of the refractive index, such as a volume grating based on a polymeric nanocomposite on a glass substrate, was employed. The potential application of both periodic resonant waveguide structures and their combinations with graphene nanoflakes as enhancing substrates for the Surface-Enhanced Raman Spectroscopy (SERS) effect has been experimentally demonstrated. It has been experimentally confirmed that periodic waveguide structures can serve as enhancing surfaces, leading to a significant signal enhancement of adsorbed molecules (up to 102 times).Keywords: SERS effect, SEIRA effect, infrared absorption enhancement factor, Raman spectroscopy enhancement factor, thymine, metal nanoparticles, carbon nanomaterials, graphene, reduced graphene oxide, resonant photonic structures.

Дисертацію присвячено вивченню сентимент­аналізу інформаційного супроводу війни в Україні в англомовному дискурсі. Матеріалом дослідження послугували англомовні медіатексти електронних новинних видань на тему війни в Україні. Для аналізу було використано англомовні тексти ЗМІ: Buzzfeed, New York Post, Washington Post, Atlantic, Breitbart, Fox, Reuters, опубліковані англійською мовою протягом 2019 – 2023 років. Загальна вибірка новинних текстів становила понад 1000 новин із різних джерел, акредитованих Thomson Reuters. Дисертація розкриває проблематику емоційної тональності та лексикостилістичної специфіки новин в англомовних електронних виданнях. Задля описання емоційних особливостей медіатекстів дослідження фокусується на засобах вираження емоційності, що виконують функцію сентиментів, а також модифікаторів емоцій. Для пояснення виникнення та аналізу тонального простору медіатекстів залучено поняття емоційного резонансу, що розглядається як чинник, який зумовлює загальний їхній тон.Наукова новизна дослідження полягає у спробі послідовного, системного вивчення інформаційного супроводу війни в Україні в англомовному дискурсі за допомогою сентимент­аналізу. Запропоновано комбіновану методику дослідження тональності англомовних медіатекстів, яка полягає у поєднанні сентимент­аналізу із інтерпретаційним методом. В роботі вперше описаноемоційне наповнення англомовних медіатекстів крізь призму війни в Україні, проаналізовано зв’язок медіатекстів із провідними емоціями, з’ясовано основні маркери емоційності та вербальні засоби їхнього вираження. Емоційне забарвлення текстів може бути пов'язане з політичними або ідеологічними переконаннями авторів, а також з національною приналежністю або культурними різницями між автором та аудиторією.^UThe dissertation is dedicated to the study of sentiment analysis of the information coverage of the war in Ukraine in English­language discourse. The research material consisted of English­language media texts from electronic news outlets on the topic of the war in Ukraine. The analysis utilized English­language texts from media sources such as Buzzfeed, New York Post, Washington Post, Atlantic, Breitbart, Fox, and Reuters, published in English from 2019 to 2023. The overall sample of news texts comprised over 1000 news articles from various sources accredited by Thomson Reuters.The dissertation explores the issues of emotional tone and lexical­stylistic specificity in news from English­language electronic publications. To describe the emotional features of media texts, the study focuses on the means of expressing emotion that serve the function of sentiments, as well as modifiers of emotions. The concept of emotional resonance is employed to explain the emergence and analysis of the tonal space of media texts, considering it as a factor that influences their overall tone.The scientific novelty of the research lies in the attempt to systematically study the information coverage of the war in Ukraine in English­language discourse through sentiment analysis. A combined methodology for studying the tonality of Englishlanguage media texts is proposed, which involves combining sentiment analysis with an interpretative method. The research, for the first time, describes the emotional content of English­language media texts through the prism of the war in Ukraine, analyzes the connection between media texts and prominent emotions, and identifies the main markers of emotionality and verbal means of expression. The emotional coloring of texts may be associated with the political or ideological beliefs of the authors, as well as with national affiliation or cultural differences between the author and the audience.

Дисертацiйне дослiдження присвячене наближенню різноманітних функцій поліномами та пов’язаними з ними функціями. Головною метою дослiдження є доведення класичних оцінок похибок наближення поліномами, що зберігають певні властивості функції, тобто забезпечують так звану апроксимацію з обмеженнями.. Значну увагу придiлено вивченнюформозберігаючого наближення, зокрема комонотонного та копозитивного – тобто таких, які зберігають проміжки монотонності та, відповідно, знакосталості вихідної функції. Сучасна теорія формозберігаючого наближення неперервних на відрізку функцій алгебраїчними поліномами майже настільки ж повна, як і відповідна теорія наближення без обмежень.Природнім поширенням цієї теорії є SPA (Shape­Preserving Approximation) періодичних функцій, а також SPA функцій комплексної змінної, які є значно складнішими. Тим не менш, за останні 20­25 років відбулось суттєве просування SPA періодичних функцій, але, як не дивно, остаточні результати були отримані для кусково­опуклих (2­монотонних) та qмонотонних функцій, але не кусково­монотонних (1­монотонних). Саме кусково­монотонні періодичні функції досліджені в 6­у розділі дисертаційної роботи. Що стосується SPA функцій комплексної змінної, то цей розділ теорії функцій ще знаходиться в початковому стані і певне просування міститься в розділі 4 дисертаційної роботи. Розділ 5, в якому розглядаються так званігібридні поліноми, є допоміжним для розділу 6, але, на наш погляд, має самостійний інтерес. Нарешті, важливим апаратом у багатьох доведеннях теорії функції є нерівність Вітні – зокрема, в теорії сплайнів, конструктивній теорії функції та ін. Поточковий варіант нерівності Вітні досліджується в розділі 3.^UThe thesis study is devoted to the approximation of various functions by polynomials and related functions. The main goal of the research is to prove classical estimates of approximation errors by polynomials that preserve certain properties of the function, that is, provide the so­called constrained approximation. The special attention is paid to the study of Shape Preserving Approximations (abbreviation SPA), in particular comonotone and copositive approximations ­ that is, those that preserve intervals of monotonicity and, respectively, sign of the given function. The modern theory of SPA of functions continuous on a segment by algebraic polynomials is almost as complete as the corresponding theory of approximation without constraints.A natural extension of this theory is SPA of periodic functions, as well as SPA of functions of a complex variable, which are much more complicated. Nevertheless, during last 20­25 years there has been a significant advance of this theory, but, surprisingly enough, the final results have been obtained for piecewise convex (2­ monotone) and q­monotone functions, but not piecewise monotone (1­monotone ). Namely the piecewise monotone periodic functions have been investigated in the 6th section of the thesis. As for SPA functions of a complex variable, this section of the theory of functions is still at the beginning of its development and some progress is presented in Chapter 4 of the thesis. Chapter 5, dealing with the so­called hybrid polynomials, is complementary to Chapter 6, but has, in our view, its separate interest. Finally, Whitney inequality is an important tool in many proofs of function theory ­ in particular, in spline theory, constructive function theory, etc. A pointwise version of Whitney's inequality is studied in Chapter 3.

Дисертація є комплексним дослідженням київської школи скульптури в контексті історії розвитку українського образотворчого мистецтва протягом ХХ та ХХІ ст. Професійна скульптурна школа формувалася на базі Української академії мистецтва.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю виокремлення та аналізу київської школи скульптори як однієї з основоположних та унікальних на території України. Українська монументальна та станкова скульптура кінця ХХ – початку ХХІ ст. є вагомим явищем української культури. Використовуючи методологію історії мистецтва та суміжних дисциплін, це дослідження розширює простір для інтерпретації скульптурних репрезентацій, знайдених у творах київських художників початку ХХ та ХХІ століть. Аналіз окремої школи дозволить більш детально вивчити її естетичні особливості, художні своєрідності та джерела походження формотворчих ідей скульпторів. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей розвитку київської школи скульптури ХХ – початку ХІХ століття, проаналізувати еволюцію ідей через твори її представників, з’ясувати чи існує традиція між представниками старшого та молодшого покоління сьогодні. Об’єктом дослідження є київська школа скульптури ХХ – початку ХХІ століття. Предметом дослідження є трансформація підходу скульпторів, що належать до київської школи скульптури протягом ХХ та ХХІ століть, еволюція ідей та взаємозв’язок поколінь скульпторів. Наукове завдання цього дисертаційного дослідження полягає у вивченні історіографії, класифікації та аналізі основних досліджень українських і зарубіжних науковців; визначенні основних етапів становлення професійної української скульптури на початку ХХ століття та київської школи скульптури зокрема, означенні часових меж цього формування; аналізі соціокультурного та політичного фону вказаного періоду; виявленні засадничих засобів вираження в скульптурі радянського періоду та прикладі аналізу творів окремих представників; аналізі основних формотворчих та образотворчих підходів представників київської школи скульптури різних періодів: 1960–1980-х років, 1990-х, сучасних українських скульпторів.У дисертації використано широкий спектр наукових дослідницьких методів і підходів, серед яких: мистецтвознавчий метод, стилістичний аналіз, методи історизму, компаративний, дедуктивний, індуктивний, синтезу, та ін. дали змогу здійснити об’єктивне історико-мистецьке й теоретичне осмислення розвитку київської скульптурної школи в контексті розвитку українського мистецтва ХХ та початку ХХІ століття.На основі систематизації та аналізу літературних джерел відтворено загальну картину становлення київської скульптурної школи. Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації. Виявлено, що мистецтво скульптури київської школи лише частково висвітлено в професійному мистецтвознавчому дискурсі. Для більшості мистецтвознавчих праць 1990–2010-х характерне фрагментарне розкриття мистецтва київської школи скульптури в загальному контексті історії розвитку української скульптури. Статті різних років створюють розмитий фон для цілісного сприйняття поняття київської школи скульптури, тому наявний перелік публікацій не може претендувати на вичерпне розкриття заявленої теми дослідження.Історія скульптурної кафедри НАОМА представляє собою арену боротьби різних думок та ідей. Післявоєнний період розвитку київської школи скульптури пов’язаний з ім’ям та діяльністю М. Лисенка. З 1970-х з’являється певний поступ у розумінні завдань скульптури, що було пов’язано із соціополітичною ситуацією. У ході дослідження проаналізовано місце НАОМА в сучасному мистецькому процесі. З кінця 1980-х нове покоління вимагало осмислення історичної і соціальної реальності. З 1990-х років почалася швидка зміна концептуально-педагогічних підходів у стінах академії, так само і переорієнтація скульпторів уже за її стінами. За результатами дослідження уточнено поняття київської художньої школи. У рамках цього дослідження під київською школою скульптури розуміємо комплекс творів створених скульпторами протягом ХХ та початком ХХІ ст.. Зібрані матеріали та їх теоретичне узагальнення можуть бути використані при написанні окремих тем з історії українського мистецтва (скульптура України) ХХ–ХХІ ст. та стати основою монографічного видання. Результати дослідження можуть бути використані для написання навчальних посібників, підручників. Ключові слова: скульптура, київська школа скульптури, монументальна скульптура, станкова скульптура, художньо-образна система, київські митці, пластика, об’єкт, Українська академія мистецтва, мистецька освіта, академічна освіта, метод соціалістичного реалізму, концептуальне мистецтво, образотворче мистецтво ХХ ст.^UThe dissertation represents a comprehensive study of the Kyiv School of Sculpture in the context of the history of Ukrainian visual arts during the 20th and 21st centuries. The professional sculptural school emerged from the Ukrainian Academy of Arts. The relevance of this research lies in the necessity to distinguish and analyze the Kyiv School of Sculpture as one of the foundational and unique entities within Ukraine. Monumental and studio sculpture of the late 20th to early 21st centuries constitutes a significant phenomenon in Ukrainian culture.This study expands the scope for interpreting sculptural representations found in works of Kyiv artists from the early 20th to the 21st centuries. Analyzing this specific school allows for a detailed study of its aesthetic peculiarities, artistic uniqueness, and the origins of sculptors' formative ideas.The aim of this dissertation is to identify the development features of the Kyiv School of Sculpture from the 20th to the early 21st century, analyzing the evolution of ideas through the works of its representatives, and understanding whether a tradition exists between representatives of the older and younger generations today.Research Object and Subject. The object of the study is the Kyiv School of Sculpture from the 20th to the early 21st century. The subject of the study is the transformation of approaches of sculptors belonging to the Kyiv School of Sculpture during the 20th and 21st centuries, the evolution of ideas, and the intergenerational relationships of sculptors.Scientific Tasks. The scientific tasks of this dissertation research involve studying historiography, classifying and analyzing the main works of Ukrainian and foreign scholars; determining the main stages of the formation of professional Ukrainian sculpture in the early 20th century and the Kyiv School of Sculpture in particular; analyzing the socio-cultural and political background of the specified period; identifying fundamental means of expression in sculpture during the Soviet period and providing an analysis of works by specific representatives; analyzing the main formal and artistic approaches of representatives of the Kyiv School of Sculpture in different periods: 1960s-1980s, 1990s, contemporary Ukrainian sculptors.Methodology. In dissertation was used art historical method, stylistic analysis, methods of historicism, comparative analysis, deductive and inductive methods, synthesis, and others. These methods enabled an objective historical-artistic and theoretical understanding of the development of the Kyiv Sculptural School in the context of the development of Ukrainian art in the 20th and early 21st centuries.Conclusion. Based on the systematization and analysis of literary sources, the study reconstructed the overall picture of the formation of the Kyiv School of Sculpture. A review of scientific works dedicated to the dissertation topic was conducted. It was found that the art of sculpture of the Kyiv School is only partially reflected in professional art discourse. For most art historical works from the 1990s-2010s, there is a fragmented presentation of the Kyiv School of Sculpture in the general context of the development of Ukrainian sculpture. Articles from different years create a blurred background for a comprehensive understanding of the concept of the Kyiv School of Sculpture; therefore, the existing list of publications cannot claim to exhaustively cover the declared research topic.The history of the sculpture department of the NAFAA represents an arena of conflicting opinions and ideas. The post-war period of the Kyiv School of Sculpture's development is associated with the name and activities of M. Lysenko. From the 1970s, there was a certain progress in understanding the tasks of sculpture, which was related to the socio-political situation. The study analyzed the place of the NAFAA in the contemporary artistic process. Since the late 1980s, a new generation demanded an understanding of historical and social reality. From the 1990s, there began a rapid change in conceptual and pedagogical approaches within the academy.As a result of the research, the concept of the Kyiv artistic school was refined. Within the framework of this study, the Kyiv School of Sculpture is understood as a complex of works created by sculptors during the 20th and early 21st centuries.The collected materials can be used in writing topics on the history of Ukrainian art of the 20th-21st centuries and can serve as the basis for a monographic publication. The research results can be used for writing textbooks and manuals.Keywords: sculpture, Kyiv School of Sculpture, monumental sculpture, easel sculpture, artistic-imagery system, Kyiv artists, plastic art, object, National Academy of Fine Arts and Architecture, art education, academic education, Soviet art of Ukraine, conceptual art, Ukrainian art of the 20th – 21st centuries.

Уперше за допомогою сучасних та адекватних морфологічних методів дослідження і достатньої кількості матеріалу визначені особливості будови і морфогенезу дрібних кісток лицевого відділу черепа впродовж перинатального періоду онтогенезу людини. Уперше встановлені типові та варіантні форми швів виличних і носових кісток між собою та кістками лицевого відділу черепа у плодів та новонароджених Визначено онтогенетичні перетворення морфометричних параметрів виличних та носових кісток відповідно до розмірів черепа і лиця в фетальному і ранньому неонатальному періодах онтогенезу. Уперше встановлені періоди інтенсивного розвитку виличних та носових кісток у другому і третьому триместрах внутрішньоутробного розвитку і періоди відносно сповільненого їх розвитку. Уперше створені анатомічні моделі виличних та носових кісток з врахуванням їх морфометричних параметрів з використанням віку плода та його тім’яно-п’яткової довжини.З’ясовано хронологічну послідовність часових перетворень щільності кісткової тканини дрібних кісток лицевого відділу черепа на всіх етапах перинатального розвитку, які суттєво доповнюють сучасне уявлення про особливості онтогенетичної хронології розвитку структур лиця і дозволяють обґрунтувати їх гармонійний розвиток.Сукупність одержаних результатів дослідження з нової точки зору розкриває особливості перинатальної будови і морфогенезу дрібних кісток лицевого відділу черепа, їх індивідуальну і вікову анатомічну мінливість.Практичне значення одержаних результатів. Відповідно концепції Державної програми «Здорова дитина» на 2008-2017 рр., наказу МОЗ України № 52 від 02.02.2011 р. «Про затвердження Концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги та плану реалізації заходів Концепції», у рамках Національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» та Державної програми переходу України з 01.01.2007 р. на міжнародну систему обліку і статистики (Наказ МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р. «Про затвердження інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених») результати дослідження можуть використовуватися в лабораторіях скринінгу морфологічного матеріалу для оцінки розвитку кісток лицевого відділу черепа плода, ступеня його зрілості та прогнозування життєздатності, пренатальної діагностики відхилень від нормального розвитку та їх корекції, а також з метою визначення терміну вагітності.Виконане дослідження доповнює і поглиблює дані про перинатальний розвиток дрібних кісток лицевого відділу черепа. Встановлені кореляції між виличними та носовими кістками і параметрами лиця, черепа та тім’яно-п’ятковою довжиною плода в цілому впродовж фетального та раннього неонатального періодів онтогенезу і визначені їх морфометричні параметри з наступною побудовою математичних моделей можуть бути анатомічною основою для з’ясування механізмів формування варіантів будови, вроджених вад та патогенезу набутої патології лиця.Одержані дані щодо індивідуальної і вікової анатомічної мінливості щільності кісткової тканини дрібних кісток лицевого відділу черепа у плодів і новонароджених є основою для визначення варіантної анатомії структур лиця у постнатальному періоді онтогенезу людини, удосконалення існуючих та розробки нових прийомів у перинатології, дитячій отоларингології, дитячій стоматології.Одержані відомості про будову та морфогенез дрібних кісток лицевого відділу черепа є теоретичною основою для наступних експериментальних та порівняльно-анатомічних досліджень у клінічній та перинатальній анатомії. Результати дослідження можуть бути використані під час видання посібників, атласів і монографій з ембріології, нормальної, клінічної анатомії, дитячої отоларингології та стоматології і судової медицини.^UScientific novelty of the results obtained. For the first time, by means of up-to-date and adequate morphological methods of examination and sufficient amount of the material special features of the structure and morphogenesis of the small bones of the facial skull are determined during the perinatal period of human ontogenesis. For the first time, typical and variant forms of the sutures of the zygomatic and nasal bones between themselves and other facial bones in fetuses and newborns are determined. Ontogenetic transformations of the morphometric parameters of the zygomatic and nasal bones are determined according to the sizes of the skull and face in the fetal and early neonatal periods of ontogenesis. For the first time, the periods of an intensive development of the zygomatic and nasal bones are found in the second and third trimesters of the intrauterine development and the periods of relatively slow development as well. For the first time, anatomical models of the zygomatic and nasal bones are created considering their morphometric parameters using the age of the fetus and its parietal-calcaneal length.The chronological sequence of temporal changes in the density of the osseous tissue of the small bones of the facial skull at all the stages of perinatal development is clarified. This data considerably expand the modern opinion on the peculiarities of ontogenetic chronology of the development of facial structures and enable to substantiate their harmonious development.The total results of the research obtained from a new point of view reveals the peculiarities of the perinatal structure and morphogenesis of the small bones of the facial skull, their individual and age anatomical variability. Practical value of the results obtained. In our research we were guided by the concept of the State Program “Healthy Child” (2008-2017), the Order of the Ministry of Health of Ukraine № 52 of 02.02.2011 «On the Approval of the Concept of Further Development of Perinatal Care and Implementation Plan of the Concept’s Measures», within the National project «New Life – New Quality of Maternity and Childhood Protection» and the State Program on Transition of Ukraine from 01.01.2007 to the International System of Accounting and Statistics (the Order of the Ministry of Health of Ukraine № 179 of 29.03.2006 «On the Approval of Instructions for Determining the Criteria for the Perinatal Period, Live Births and Stillbirths, the Procedure of Registering Live Births and Stillbirths»). According to these standard documents results of the research can be used in the laboratories on screening morphological material to assess development of the facial skull of the fetus, degree of its maturity and prognosis of viability, prenatal diagnostics of deviations from the normal development and their correction, with the aim to determine the term of gestation. The research performed complements and expands the data on the perinatal development of the small bones of the facial skull. The correlations determined between the zygomatic and nasal bones and facial parameters, the skull and parietal-calcaneal length of the fetus during the fetal and early neonatal period of ontogenesis and their determined morphometric parameters with the follwowing construction of mathematical models can make an anatomical base for finding the mechanisms of formation of structural variants, congenital defects and pathogenesis of acquired facial pathology. The data obtained concerning the individual and age-related anatomical variability of the bone density of the small bones of the facial skull in fetuses and newborns make a basis for determining variant anatomy of the facial structures in the postnatal period of human ontogenesis, improving existing and developing new methods in perinatology, pediatric otorhinolaryngology, and pediatric dentistry. The information obtained on the structure and morphogenesis of the small bones of the facial skull is a theoretical foundation for further experimental and comparative-anatomical studies in clinical and perinatal anatomy. The results of the research can be used in compiling textbooks, atlases and monographs on embryology, normal and clinical anatomy, pediatric otorhinolaryngology and pediatric dentistry, and forensic medicine.

У дисертаційній роботі розв’язана актуальна науково-прикладна задача формування матриць розкладів на основі перманентного підходу із застосуванням спеціальних адитивно-диз’юнктивних форм, яка дозволяє вдосконалити процеси автоматизації трудомістких задач формування розкладів, зокрема розкладів занять закладів вищої освіти, з врахуванням низки додаткових критеріїв.Об'єктом дослідження є процеси складання розкладу занять з використанням перманентного підходу.Предметом дослідження є моделі, методи та засоби інформаційної технології складання оптимального розкладу занять із використанням перманентного підходу.У роботі виконано аналіз відомих підходів, методів, інформаційних технологій, інструментів для розв’язання задач календарного планування.Основним результатом роботи є розробка низки нових методів та алгоритмів на основі властивостей модифікованих спеціальним чином перманент матриць розкладів. Перманентний підхід до розв’язання задач генерації комбінаторних об’єктів у системах складання розкладів був запропонований вперше. В основі такого підходу лежить процедура розкладання модифікованого перманента за рядком із запам’ятовуванням ідентифікаторів елементів матриці, що дозволяє вибирати зручні структури даних та здійснювати миттєвий безпосередній запис окремих складових об’єктів, що генеруються. Суттєва увага приділяється складності відповідних алгоритмів та задач. Оскільки результатом розкладу модифікованого перманента є усі можливі системи різних представників множин, що утворюються стовпцями матриць розкладів, то виникає проблема – як згенерувати на основі таких систем різних представників (СРП) всі можливі конфігурації розкладів, що задовольняють необхідним критеріям. Для розв’язання цієї проблеми у роботі вперше запропоновано спеціальне числення адитивно-диз’юнктивних форм (АДФ): введено означення АДФ, описано основні властивості, запропоновано застосування АДФ у процедурі декомпозиції перманента, що дозволяє генерувати усі допустимі варіанти розкладів у процесі декомпозиції модифікованого перманента матриці інцидентності. На основі відповідного підходу запропоновані відповідні алгоритмічні рішення, які реалізовані у відповідному програмному забезпеченні.Перманентний підхід, що запропонований у роботі, та низка технічних рішень, зокрема, що ґрунтуються на АДФ, має універсальний характер та може бути використаний для розв’язання широкого кола задач у теорії розкладів.В сучасних умовах надзвичайно важливою є проблема якомога ширшої участі усіх стейкхолдерів у процесах реалізації освітніх програм закладів вищої освіти, якомога ширше врахування їх інтересів. В роботі ця проблема розглядається у контексті врахування інтересів стейкхолдерів у процесі формування розкладу занять в закладі вищої освіти. Пропонується евристичний підхід до проблеми автоматизованого складання розкладу занять, в межах якого інтереси широкого кола стейкхолдерів максимально враховуються. Відповідний підхід був апробований при складанні розкладу занять Рівненського державного гуманітарного університету. Запропоновано відповідний програмний комплекс та низка оригінальних рішень, зокрема специфічна система кодування даних, оптимізовані з точки зору пам’яті структури даних, реалізовано основні алгоритми з використанням побітових операцій. Запропонована інформаційна система має практичне значення та може використовуватись у процесах генерації допустимих матриць розкладів.Основні наукові результати дисертації опубліковано в 13 працях, зокрема: одна стаття у періодичному науковому виданні держави, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку та/або Європейського Союзу; сім статей у наукових фахових періодичних виданнях України; чотири публікації у матеріалах міжнародних та всеукраїнських наукових, науково–технічних конференцій. З них три роботи входить до міжнародної наукометричної бази Scopus, одна робота входить до міжнародної наукометричної бази Web of Science, одна робота входить до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus.Ключові слова: інформаційна технологія, перманент, декомпозиція, матриця розкладу, адитивно-диз’юнктивна форма, алгебраїчна структура.^UThe dissertation solves the actual scientific and applied problem of forming timetable matrices based on a permanent approach with the use of special additive-disjunctive forms, which allows for improving the processes of automating time-consuming tasks of forming timetables, in particular timetables of higher education institutions, taking into account several additional criteria.The object of the study is the process of drawing up an optimal schedule of classes using a permanent approach.The subject of the study is the models, methods, and means of information technology for making an optimal schedule of classes using a permanent approach.The work includes an analysis of known approaches, methods, information technologies, and tools for solving calendar planning problems.The main result of the work is the development of many new methods and algorithms based on the properties of specially modified permanent matrices of schedules. A permanent approach to solving the problems of generating combinatorial objects in scheduling systems was proposed for the first time. The basis of this approach is the procedure of decomposing the modified permanent by row with memorization of the identifiers of the matrix elements, which allows you to choose convenient data structures and carry out the instant direct recording of individual component objects that are generated. Since the algorithms proposed in the paper are new, as is the permanent approach itself, significant attention is paid to the complexity of the corresponding algorithms and tasks. Since the result of the schedule of the modified permanent is all possible systems of different representatives of sets formed by the columns of the schedules matrices, the problem arises – how to generate based on such systems of different representatives (SRP) all possible configurations of schedules that satisfy the necessary criteria. To solve this problem, a special calculation of additive–disjunctive forms (ADF) is proposed for the first time in the work: the definition of ADF is introduced, the main properties are described, the application of ADF in the permanent decomposition procedure is proposed, which allows generating all admissible variants of schedules in the process of decomposition of a modified permanent incidence matrix. Based on the appropriate approach, appropriate algorithmic solutions are proposed, which are implemented in the appropriate software.The permanent approach proposed in the work and several technical solutions, in particular, based on ADF, have a universal character and can be used to solve a wide range of problems in the theory of schedules. In today's conditions, the problem of the widest possible participation of all stakeholders in the processes of implementing educational programs of higher education institutions, the widest possible consideration of their interests, is extremely important. In the work, this problem is considered in the context of taking into account the interests of stakeholders in the process of forming the schedule of classes in a higher education institution. A heuristic approach to the problem of automated preparation of the class schedule is proposed, within which the interests of a wide range of stakeholders are taken into account as much as possible. The corresponding approach was tested when drawing up the class schedule of the Rivne State Humanitarian University. An appropriate software package and some original solutions are proposed, including a specific data encoding system, optimized from the point of view of the memory of the data structure, and basic algorithms using bitwise operations are implemented. The proposed information system is of practical importance and can be used in the processes of generating admissible matrixes of schedules.The main scientific results of the dissertation were published in 13 works, in particular: one article in periodical scientific publications of other countries that are members of the Organization for Economic Cooperation and Development and/or the European Union; seven articles in scientific and professional periodicals of Ukraine; four publications in the materials of international and Ukrainian scientific, scientific and technical conferences. Of them, three works are included in the international scientometric database Scopus, one work is included in the international scientometric database Web of Science, and one work is included in the international scientometric database Index Copernicus. Keywords: information technology, permanent, decomposition, decomposition matrix, additive–disjunctive form, algebraic structure.

На основі сучасних теоретико-методологічних підходів виявлені закономірності та особливості зародження, становлення й функціонування преси українських політичних партій і рухів у Галичині у 1890–1914 рр., подані характеристики законодавчих, організаційних та творчих аспектів пресової діяльності.Використані у дослідження теоретико-методологічні підходи щодо співвідношення загального і специфічного в історії та типології пресового простору Галичини дозволяють сформулювати власний підхід до визначення дефініцій «преса політичних рухів» та «партійна преса».Натомість під власне партійною пресою розуміємо групу видань (періодичних і неперіодичних), засновником котрих виступає конкретна політична партія, і головною метою якої служить забезпечення політичної комунікації як серед одно-партійців, так і з іншими політичними силами, а також пропаганда та розповсюдження ідей і поглядів «своєї» партійної політичної сили серед громадськості й залучення нового електорату.Зазвичай народження нової політичної сили невдовзі супроводжувалося появою її першого друкованого органу (далі – й наступних). Спостерігалися й випадки, коли, навпаки, спершу створювався друкований орган, редакція та дописувачі якого становили коло однодумців, а уже пізніше на цій базі формувалася політична сила.Історіографічні аспекти дослідження розглядають динаміку наукового осмислення історії української преси й журналістики Галичини та розвитку напрямів присвячених їй наукових праць (підсумкові праці, вивчення окремих періодів і проблем, національних і макрорегіональних традицій, критика ідей окремих дослідників щодо інституціоналізації та теоретико-методологічних аспектів історії розвитку політичної та партійної преси зазначеного періоду тощо.Джерельна база дисертаційного дослідження включила кілька основних блоків : архівні матеріали, виявлені дисертанткою особисто, безпосередній контент політичних та партійних періодичних видань, листування редакторів видань з читачами та меценатами з найширшого кола питань, науково-довідкові видання.Особлива увага у роботі приділена типологічним характеристикам політичної та партійної преси цього періоду, її функціям та особливостям взаємодії з партійними фракціями та читацькою авдиторією, акцентовано увагу на змістовому компоненті творчих напрацювань.Підсумовано, що кожне окреме партійне видання – живий, конкретно-історичний соціальний і творчий організм, ідеологічний феномен, політичне та культурне досягнення суспільства, продукт праці конкретних людей. Серед типологічного розмаїття пресових першодруків Галичини виокремлено видання політичні, простежено медіа-тренди, що визначили появу суто партійних видань. На основі значної кількості джерел проаналізовано передумови появи партійних пресових органів Галичини, визначена їх роль як суб’єкта та об’єкта процесів партійного будівництва.Зроблено висновок, що в українському політикумі досліджуваного періоду існувало чотири напрями (чи відлами). Найстарший за часом утворення – русофільський ( москвофільський), наступний у часі – народовський (або ще – народовецький). Приблизно водночас оформлюється соціалістичний напрям, який тяжіє до т. зв. австро-марксизму, та клерикальний, у тих історичних умовах достатньо близький до народовського. Кожний з відламів мав свої друковані ЗМІ, які боролися за «русинську» (українську) авдиторію.У дослідженні зроблено висновок про надважливу роль політичного журналіста адже на зламі ХІХ – ХХ століть саме політична журналістика часто відкривала шлях у велику політикуДослідження слугує основою для подальшого науково-теоретичного опрацювання питань функціонування партійної преси в умовах історичних пертурбацій, створення наукового підґрунтя для інших перспективних досліджень, головними результатами яких мають стати розробки теоретичних та практичних медіа-моделей партійного друку. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності сучасних політичних партій, що отримують змогу творчо застосувати історичний досвід творення партійних друкованих органів, синкретично поєднувати їх із новими медіа.^UBased on the modern theoretical and methodological approaches, regularities and features of the emergence, formation, and functioning of the press of Ukrainian political parties and movements in Galicia in 1890–1914 are identified, and the characteristics of legislative, organizational, and creative aspects of press activity are presented.The theoretical and methodological approaches regarding the correlation of general and specific in the history and typology of the press space of Galicia used in the research allow us to formulate our own approach to define the concepts of «press of political movements» and «party press».On the other hand, the party press itself is understood as a group of publications (periodical and non-periodical), founded by a specific political party, and whose main purpose is to ensure political communication both among fellow party members and with other political forces, as well as propaganda and dissemination of ideas and views of «their own» party political power among the public and engaging of a new electorate.Usually, the emergence of a new political force was soon followed by the appearance of its first printed organ (and further on, the following). There were also cases when, on the contrary, a printed body, the editors and contributors of which formed a circle of like-minded people, was first created, and later a political force was formed on this basis.The historiographical aspects of the research consider the dynamics of the scientific understanding of the history of the Ukrainian press and journalism of Galicia and the development of the areas for scientific works dedicated to it (summary works, the study of individual periods and issues, national and macro-regional traditions, criticism of the ideas of individual researchers regarding institutionalization and theoretical and methodological aspects of the history of the development of political and party press of the specified period, etc).The source base of the dissertation research included several main blocks: archival materials discovered by the author personally, direct content of political and party periodicals, correspondence of editors of publications with readers and patrons on the widest range of issues, and scientific reference publications.It is summarized that each separate party publication is a living, concrete-historical social and creative organism, an ideological phenomenon, a political and cultural achievement of society, and a product of the work of specific people.Among the typological variety of first edition press of Galicia, political editions are singled out, and media trends that determined the emergence of purely party publications are traced. On the basis of a significant number of sources, the prerequisites for the emergence of party press bodies in Galicia were analyzed, and their role as the subject and object of the processes of party building was determined.The conclusion about the four directions (or branches) of the Ukrainian political circles of the studied period was made. The oldest in terms of the time of formation is Russophilian (Moscophilian), and the next one is Narodovsky (or also – Narodovetsky). At about the same time, a socialist direction is being formed, and it gravitates towards the so-called Austro-Marxism, and also the clerical one, which, in those historical conditions, is quite close to Narodovsky. Each of the factions had its own print media, which fought for the «Ruthenian» (Ukrainian) audience.It was concluded in the research about the crucial role of the political journalist because, at the turn of the XIX and XX centuries, it was political journalism that often opened the way to big politics.The study serves as a basis for the further scientific and theoretical study of the functioning of the party press in the conditions of historical disturbances, and for the creation of a scientific basis for other prospective studies, the main results of which should be the development of theoretical and practical media models of the party press. The results of the research can be used in the practical activity of modern political parties, which get the opportunity to creatively apply the historical experience of creating party printed organs, and syncretically combine them with new media.

Дисертацію присвячено теоретичному і методологічному вивченню специфіки текстів жанру “надзвичайні новини” в сучасному європейському медіадискурсі.В основу дослідження покладено загальне припущення про можливість дослідження змін у мовах на матеріалі сучасного європейського медіадискурсу.Об’єктом дослідження визначено сучасний європейський медіадискурс.Предметом дослідження постала специфіка новинних текстів жанру “надзвичайні новини” в сучасному європейському медіадискурсі.Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні специфіки текстів жанру “надзвичайні новини” у сучасному європейському медіадискурсі.До основних завдань дослідження належать:1) обгрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження проблеми медіатекстів у сучасному європейському медіапросторі;2) охарактеризувати та класифікувати медіатексти “надзвичайні новини” ;3) проаналізувати вибір цифрових інструментів дослідження текстів жанру “надзвичайні новини” у сучасному європейському медіадискурсі;4) дослідити особливості застосування текстів жанру “надзвичайні новини” у сучасному європейському медіадискурсі;5) здійснити порівняльний аналіз особливостей застосування текстів жанру “надзвичайні новини” у французькому, англійському, українському медіадискурсах.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: розроблено тематично-змістову класифікацію новин (текстів) жанру “надзвичайні новини” французького Інтернет-видання «Le Parisien», англійського Інтернет-видання «BBC News», українського Інтернет-видання «Газета по-українськи»; визначено лінгвальні особливості новин жанру “надзвичайні новини” сучасного європейського медіадискурсу» (критерії аналізу медіатекстів); створено комплекс методів корпусно-цифрового дослідження медіатекстів; теоретично обґрунтовано та апробовано відібрані матеріали на основі розробленої тематичної класифікації новин жанру “надзвичайні новини” із застосуванням корпусних інструментів «Sketch Engine», «Voyant Tools» за дистрибутивно-статистичним методом;розширено та доповнено уявлення про методи та інструменти дослідження медіатекстів; узагальнено класифікацію сучасних європейських медіатекстів, уточнено характерні риси медіатексту і текстів жанру “надзвичайні новини” , композиційно-структурний рівень медіатекстів;набули подальшого розвитку й узагальнення знання про особливості вивчення текстів жанру “надзвичайні новини” сучасного європейського медіадискурсу на тематичному, структурному, лінгвальному рівнях.^UThe thesis aims at the theoretical and methodological study of the specificity in texts of the “Breaking News” genre in modern European media discourse.The research is based on the general assumption that it is possible to study changes in languages on the material of modern European media discourse.The object of the study was determined as modern European media discourse.The subject of the research was the specificity of the news texts of the genre “Breaking News“ in the modern European media discourse.The aim of the study was to provide a theoretical and methodological substantiation and empirical study of the specificity in the texts of the genre “Breaking News” in the modern European media discourse.The main objectives of the study include:1) to substantiate the theoretical and methodological foundations for researching the problem of media texts in contemporary European media space;2) to characterize and classify the media texts of the genre “Breaking News”;3) to analyze the choice of digital research tools for the texts of the “Breaking News” genre in modern European media discourse;4) to study the peculiarities of the application of “Breaking News”genre texts in modern European media discourse;5) to carry out a comparative analysis of the peculiarities concerning the use of the texts of the genre “Breaking News” in French, English and Ukrainian media discourse.The scientific novelty of the study is that for the first time: a thematic and content classification of news (texts) of the genre “Breaking News” of the French online publication «Le Parisien», the English online publication «BBC News», and the Ukrainian online publication «Gazeta po-Ukrainsky» was developed; the linguistic features of the news of the genre «Emergency News» of the modern European media discourse are determined (criteria for analyzing media texts); a set of methods of corpus-digital research into media texts of the “Breaking News“ genre was developed and tested; the selected materials were theoretically substantiated and tested on the basis of the developed thematic classification of news in the genre of “Breaking News“ using the corpus tools «Sketch Engine» and «Voyant Tools» according to the distributional and statistical method; the idea of methods and tools for researching media texts of the genre of “Breaking News“ is expanded and supplemented; the classification of modern European mediatexts in the genre of “Breaking News” is generalized, the characteristic features of mediatexts, texts of the genre of “Breaking News”, were clarified, the compositional and structural levels of mediatexts of the genre of “Breaking News“ of the selected news texts are characterized;the knowledge about the peculiarities of studying the texts of the genre “Breaking News” in the contemporary European media discourse at the thematic, structural, and linguistic levels was further developed and generalized.