Дисертація є одним з перших у вітчизняній політології спеціальним цілісним фундаментальним дослідженням інформаційних війн з позиції інтегрального підходу: феноменальність комплексного розуміння сучасних інформаційних війн полягає у тому, що одне поняття, по суті, акумулює у собі два їх різні види – інформаційно-психологічну та інформаційно-технічну війни. У науковій роботі наведено низку авторських понять, ідей та висновків, які характеризуються науковою новизною.У дослідженні висвітлено змістовні міркування щодо інформаційних війн у політичній площині: теоретичне підґрунтя, хронологічний розвиток та практичне втілення – зокрема, на прикладі агресії РФ. Розглянуто стан наукової розробленості проблеми, який характеризується незавершеністю політичної конструкції інформаційних війн. Триває наукова дискусія щодо того, чи є це поняття синтезом двох базових напрямків – інформаційно-психологічного та інформаційно-технічного, чи до нього доцільно відносити лише один із них; які методи та форми доречно відносити до інформаційних війн і яке їх співвідношення.У сучасній літературі наукова експлікація «інформаційна війна» не має однозначного трактування. Окрім розбіжностей стосовно того, що ж можна вважати «інформаційною війною», так само проблемним є тлумачення окремих її категорій. Популярним є дослідження інформаційних війн у рамках психологічної парадигми. Різні науковці пропонують свої підходи, однак, на нашу думку, найбільш вдалим є комплексне розуміння інформаційних війн. Шляхом застосування поліпарадигмального підходу, запропоновано визначення поняття: «інформаційна війна» під якою розуміється «комбінація людських або технологічних дій, призначених для присвоєння, видалення чи зміни інформації, що призводить до пошкодження або знищення критичної інфраструктури, порушення сталої роботи органів державної влади, економічних збитків у великих розмірах або порушення адекватного ментального сприйняття явищ і подій шляхом нав’язування певного бачення реальності». Попри об’єднувальне поняття, інформаційна війна має суттєву детермінацію, функціональну спрямованість на отримання різних результатів. Вона – політичний феномен, що слугує різним цілям; не одномоментний, а постійний акт насильства. Невід’ємним атрибутом інформаційних війн є інформаційна зброя.Визначено, що інформаційна війна є складовою політичної війни – маючи універсальний характер, вона може вестися у економічній, соціальній, оборонній, духовній сферах. У контексті політичної війни, інформаційну війну можна визначити як зовнішню діяльність держави, яка веде до досягнення конкретних політичних цілей, спрямованих на руйнування чи зміну ідей, поглядів, ціннісних орієнтирів та інформаційних систем противника, при цьому захищаючи свої ресурси від аналогічних дій противника.Акцентовано увагу на тому, що інформаційні війни не бувають поза межами традиційної боротьби – історія більшості конфліктів вказує на нездатність однієї лише військової міці досягнути переваги і перемоги. Зазвичай вони ведуться паралельно із традиційною війною або є складовою «гібридної війни», де слугують для того, щоб зламати головне – волю противника, нанести удар його моральному духу.^UThe dissertation forms one of the first in domestic political science to be a special holistic fundamental study of informational warfare from the standpoint of an integral approach: the phenomenality of a comprehensive understanding of modern information wars is that one concept, in fact, accumulates two different types of them – informational-psychological and informational-technical warfare. The scientific work contains a number of author's concepts, ideas and conclusions, which are characterized by scientific novelty.The research highlights meaningful considerations regarding information wars in the political plane: theoretical background, chronological development, and practical implementation – in particular, using the example of the aggression of the Russian Federation.It was explored the state of scientific development of the problem, which is characterized by the incompleteness of the political construction of informational warfare. There is an ongoing scientific debate as to whether this concept is a synthesis of two basic directions – informational-psychological and informational-technical, or whether it is expedient to refer to it only one of them; what methods and forms should be attributed to information wars and what their ratio is.The scientific explanation of informational warfare does not have an unambiguous interpretation. In addition to disagreements about what can be considered as informational warfare, the interpretation of its individual categories is equally problematic. The study of informational warfare within the framework of the psychological paradigm is popular. Different scholars offer their approaches, however, in our opinion, the most successful is a comprehensive understanding of information wars.By applying a polyparadigmatic approach, the following definition of the concept is proposed: informational warfare is a combination of human or technological actions designed to appropriate, delete or change information, which leads to damage or destruction of critical infrastructure, disruption of the stable work of state authorities, economic losses in large dimensions or violation of adequate mental perception of phenomena and events by imposing a certain vision of reality. Despite the unifying concept, informational warfare has a significant determination, a functional focus on obtaining different results. It is a political phenomenon that serves various purposes which form not a single-time, but a continuous act of violence. An integral attribute of information wars is information weapons.It was determined that the informational warfare is a component of the political war – having a universal character, it can be waged in the economic, social, defense, and spiritual spheres. In the context of political warfare, information warfare can be defined as the external activity of the state, which leads to the achievement of specific political goals aimed at destroying or changing the ideas, views, value orientations and information systems of the enemy, while protecting its resources from similar actions of the enemy.It is indicated that information wars do not occur outside the boundaries of traditional struggle – the history of most conflicts indicates the inability of military power alone to achieve superiority and victory. Usually they are conducted in parallel with traditional war or are a component of «hybrid war», where they serve to break the main thing – the will of the enemy, to strike at his morale.It is noted that the excessive number of forms of implementing informational warfare complicates the already crisis-oriented categorical apparatus of informational warfare from the point of view of the scientific worldview, in this context it is more appropriate to talk about the three most frequently used forms: information attack, information operation, information campaign.

Дисертація представляє комплексне дослідження пісенно-хорової музики для дітей, створеної авторами різного типу (композиторами-професіоналами, композиторами-аматорами, авторами аранжувань та адаптацій) у добу державної незалежності України (1991-2021). У дослідженні застосовано територіальний принцип; його проведено на прикладі одного субрегіону західноукраїнських земель – Львівщини, чим започатковано цільові комплексні ареальні студії пісенно-хорової музики для дітей у контексті музичної культури України. Дослідження обраної теми дає змогу повніше окреслити різнобічність творчості сучасних українських композиторів і авторів аранжувань та адаптацій; репертуарні «потреби» дитячих хорових колективів – як у науково-теоретичному, так і художньо-творчому аспектах. Актуальність даного дослідження визначено реаліями концертного життя досліджуваного у дисертації періоду, прикметною рисою якого є те, що висвітлено у дисертації пісенно-хорові твори для дітей становлять значну частину виконавського репертуару дитячих хорових колективів Львівщини, проте залишаються поза увагою дослідників. Причиною зацікавлення цим ареалом є його багатовікова та спрямована на музичне та духовне просвітництво хорова культура, що стає надзвичайно актуальним у перші десятиліття доби державної незалежності України. Водночас, ареал Львівщини вирізняється серед інших регіональних традицій оригінальністю задумів та втілення нових «платформ» дитячого колективного музикування, які виникли в добу державної незалежності України за підтримки місцевих органів влади, зокрема тематично та жанрово спрямованих фестивалів «“Жайвір” скликає друзів», «Співаймо канон» та «Велика коляда», що зумовили інтинсивний розвиток пісенно-хорової музики для дітей у цьому ареалі. Це зумовлює як відбір та аналіз репертуарних одиниць для вивчення, так і безпосередній контакт та творчу співпрацю із авторами, постаті яких обговорено на сторінках цього дослідження. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: проаналізовано та систематизовано наукову літературу на досліджувану тематику; виявлено та охарактеризовано джерельну базу дослідження; сформовано теоретико-методологічні засади дослідження на основі вивчення мистецтвознавчих джерел; висвітлено історико-культурні умови активізації та поширення дитячого хорового виконавства Львівщини; проаналізовано творчий доробок сучасних українських композиторів та авторів аранжувань та адаптацій, які працюють у галузі дитячої пісенно-хорової творчості; проаналізовано хормейстерську і композиторську діяльність провідних авторів у галузі пісенно-хорової творчості для дітей, виявлено їх роль у процесі професіоналізації хорового життя Львівщини доби державної незалежності України (1991-2021); Результати дослідження реалізовано у можливостях застосування даного матеріалу у навчальних курсах з хорознавства, хорова література та історії української музики; у спеціальних дисциплінах, присвячених зв’язкам педагогіки та музики; в практичній діяльності хормейстера та педагога хорового класу навчальних закладів різних рівнів (аматорських гуртках, ДШМ, ДМШ, диригентсько-хорових напрямів музичних академій, інститутів мистецтв і музичних коледжів, музично-педагогічних і музикознавчих факультетів університетів), а також для науково-популярних лекцій, концертів.^UThe dissertation presents a comprehensive study of song and choral music for children created by different types of authors (professional composers, amateur composers, authors of arrangements and adaptations) during the period of state independence of Ukraine (1991-2021). The study applies the territorial principle; it was conducted on the example of one subregion of the Western Ukrainian lands - Lviv region, which launched targeted comprehensive area-based song and choral music studios for children in the context of the musical culture of Ukraine. The study of the chosen topic makes it possible to more fully outline the versatility of the work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations; the repertoire "needs" of children's choirs - both in scientific and theoretical, as well as artistic and creative aspects. The relevance of this study is determined by the realities of the concert life of the period studied in the dissertation, a distinctive feature of which is that the song and choral works for children covered in the dissertation constitute a significant part of the performance repertoire of children's choirs in the Lviv region, but remain beyond the attention of researchers.The reason for the interest in this area is its centuries-old choral culture aimed at musical and spiritual enlightenment, which became extremely relevant in the first decades of Ukraine's state independence. At the same time, the Lviv region stands out among other regional traditions for the originality of its ideas and the implementation of new "platforms" of children's collective music making that emerged during the period of Ukraine's state independence with the support of local authorities, in particular, the thematically and genre-oriented festivals "Zhayvir Gathers Friends," "Let's Sing the Canon," and "Great Carol," which led to the intensive development of song and choral music for children in this region. This determines both the selection and analysis of repertoire units for study, as well as direct contact and creative collaboration with the authors whose figures are discussed in this study. This was realized by fulfilling the main tasks of the dissertation: analyzing and systematizing the scientific literature on the topic under study; identifying and characterizing the source base of the study; forming the theoretical and methodological foundations of the study based on the study of art historical sources; highlighting the historical and cultural conditions for the activation and spread of children's choral performance in Lviv region; analyzing the creative work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations working in the field of children's song and choral performance.The results of the study are realized in the possibilities of using this material in courses on choral literature and history of Ukrainian music; in special disciplines devoted to the relationship between pedagogy and music; in the practical activities of choirmasters and teachers of choir classes in educational institutions of various levels (amateur groups, children's and youth music schools, conducting and choral departments of music academies, institutes of arts and music colleges, music pedagogical and musicology faculties of universities), as well as for popular science lectures and concerts.

Одним із провідних питань, що постає сьогодні перед державою, є проблемазабруднення річок. З кожним роком їх екологічний стан погіршується, спостерігаються активні процеси евтрофікації, замулення, заростання та обміління, знижується видове різноманіття. У зв'язку з цим виникає потреба у застосуванні ефективних методів моніторингу водних екосистем, які не лише характеризували б екологічний режим, але й показували можливість використання конкретних водойм для рибогосподарської діяльності.На цьому тлі все більшої популярності набувають методи біоіндикації, якідозволяють зробити комплексну оцінку впливу антропогенних чинників нагідробіонтів та екосистему річки в цілому. Так як риби є одними із представників вищої ланки харчового ланцюга у водоймі, їх часто застосовують як організмибіоіндикатори, використовуючи зміни їх фізіологічних параметрів у якості біомаркерів.Карась сріблястий є одним з найпоширеніших видів риб в промисловійіхтіофауні Дніпропетровщини. Даний вид швидко пристосовується до зміннавколишнього середовища, є достатньо пластичним та життєстійким, здатний швидко збільшувати свою кількість при потраплянні у нові умови існування. Але зазначимо, що не зважаючи на численні дослідження даного виду, механізми, які дозволяють йому швидко адаптовуватися, залишаються недостатньо вивченими.Наукові праці, присвячені дослідженню карася сріблястого, зазвичайхарактеризують його зовнішню будову, розміри тіла, а також особливості його живлення, дихання та розмноження. Багато робіт присвячено питанню структури популяції даного виду в різних водоймах України та його частки в промислових виловах. Проте дослідженням, що характеризують морфофункціональні зміни, які відбуваються в організмі карася сріблястого під впливом факторів середовища, приділено менше уваги.У зв'язку з цим, метою роботи було дослідити морфофункціональніособливості органів та тканин карася сріблястого річки Самара Дніпропетровської області яка характеризується високим ступенем антропогенного навантаження.Для досягнення даної мети було проаналізовано гідрохімічний стан р. Самара в межах Дніпропетровської області (поблизу с. Хащове, м. Новомосковськ та с. Новоселівка), визначено концентрацію важких металів у воді, дослідженоморфометричні показники обраного виду, встановлено коефіцієнт вгодованості, вміст та коефіцієнт накопичення важких металів у м'язах риб. Проведено біохімічне дослідження крові, визначено цитометричні показники та патологічні зміни еритроцитів, вивчено особливості гістологічної структури та морфометричні показники клітин гепатопанкреасу та зябрової тканини, встановлено наявність гістопатологічних змін вказаних органів.Під час проведення досліджень користувалися загальноприйнятими методами із дотриманням норм біоетики.В ході дослідження було виявлено високий рівень мінералізації та загальноїжорсткості в усіх дослідних точках р. Самара, що перевищували нормованізначення в середньому у 3,9 та 3,6 разів відповідно. У воді річки Самаравстановлено перевищення ГДК за кадмієм, купрумом, нікелем та цинком (окрім с. Новоселівка). Найбільш напруженою за вмістом важких металів та рівнем мінералізації у воді є ділянка поблизу м. Новомосковськ. В даній точці було зафіксовано перевищення ГДК за вмістом кадмію у 1,8 разів, цинку у 1,6 разів, купруму у 15 разів, нікелю у 2,6 разів та мінералізації воду у 4,1 рази порівняно з нормованими значеннями.Під час дослідження вікової структури популяції карася сріблястого р. Самарабуло виявлено, що ядро її складають особини 5 – 6 річного віку. Дослідження4статевої структури шестирічок даного виду виявило превалювання самців надсамицями в середньому із таким співвідношенням: 66% до 34% поблизу с. Хащове та 62% до 38% поблизу м. Новомосковськ. Співвідношення статей у популяції карася сріблястого з уловів поблизу с. Новоселівка становила 58% самців до 42% самиць. Збільшення частки самців у популяції зазвичай свідчить про більший рівень впливу негативних факторів середовища на риб. Отже, переважання самців у популяціях карася сріблястого р. Самара опосередковано може бути результатом більш напруженого екологічного режиму водойми. Середньовиважена маса та промислова довжина риб з різних дослідних ділянок суттєво не відрізнялися, проте, були найбільшими поблизу с. Новоселівка і становили 270,4±4,6 г та 19,41±0,18 см відповідно. Отримані нами показники були нижчими за аналогічні дані для карася із Запорізького (Дніпровського) водосховища на 34% (маса риби) та 16% (промислова довжина риби), що свідчить про певну тугорослість досліджуваної риби в умовах р. Самара. Аналіз коефіцієнту вгодованості показав, що він був дещо вищим у карася сріблястого, отриманого з уловів поблизу с. Новоселівка і становив 3,7. У риб, отриманих поблизу с. Хащове та м. Новомосковськ він складав 3,6.^UOne of the leading issues facing the state today is the problem of river pollution.Every year their ecological condition worsens, active processes of eutrophication,siltation, overgrowth and shallowing are observed, species diversity decreases. In thisconnection, there is a need to apply effective methods of monitoring aquatic ecosystems, which would not only characterize the ecological regime, but also show the possibility of using specific reservoirs for fishing activities.Against this background, bioindication methods are becoming increasingly popular, which allow a comprehensive assessment of the impact of anthropogenic factors on hydrobionts and the river ecosystem as a whole. As fish are among the representatives of the highest link of the food chain in the water body, they are often used as bioindicator organisms, using changes in their physiological parameters as biomarkers.The prucian carp is one of the most common types of fish in the commercialichthyofauna of Dnipropetrovsk region. This species quickly adapts to changes in the environment, is sufficiently plastic and durable, able to quickly increase its number when entering new living conditions. But we note that despite the numerous studies of this species, the mechanisms that allow it quickly adopt remain insufficiently studied.Scientific works devoted to the study of the prucian carp usually describe its external structure, body size, as well as the peculiarities of its nutrition, breathing and reproduction. Many works are devoted to the question of the population structure of this species in various reservoirs of Ukraine and its share in industrial catches. However, less attention has been paid to studies characterizing the morphofunctional changes that occur in the body of the prucian carp under the influence of environmental factors.In this regard the aim of the work was to investigate the morpho-functional features of the organs and tissues of the prucian carp of the Samara River of Dnipropetrovsk region, which is characterized by a high degree of anthropogenic load. To achieve this goal the hydrochemical state of the Samara River within Dnipropetrovsk region (near the village of Khashchove, the town of Novomoskovsk, and the village of Novoselivka) was analized,the concentration of heavy metals in the water was determined, the morphometricindicators of the selected species were studied, the fertility rate, content and accumulation of heavy metals in fish muscles. A biochemical blood test was carried out, cytometric indicators and pathological changes of erythrocytes were determined, features of histological structure and morphometric indicators of hepatopancreas cells and gill tissue were studied, the presence of histopathological changes in the specified organs wasestablished.During the research generally accepted methods were used in compliance with the norms of bioethics. In the course of the study a high level of mineralization and general hardness was found in all experimental points of the Samara River, which exceeded the normalized values by an average of 3.9 and 3.6 times, respectively. In the water of the Samara River, the maximum limit for cadmium, copper, nickel and zinc was exceeded (except for the village of Novoselivka). The area near the town of Novomoskovsk is the most stressful in terms of the content of heavy metals and the level of mineralization in the water. At this point, an exceedance of the MPC for the content of cadmium by 1.8 times, zinc by 1.6 times, copper by 1.5 times, nickel by 2.6 times, and water mineralization by 4.1 timescompared to the normalized values was recorded.During the study of the age structure of the population of the prucian carp in theSamara River, it was found that its core consists of individuals aged 5-6 years. The study of the sex structure of six-year-olds of this species revealed the predominance of males over females on average with the following ratio: 66% to 34% near the village Khashchove and 62% to 38% near Novomoskovsk. The ratio of sexes in the population of the prucian carp from catches near the village of Novoselivka in population was 58% males to 42% females. An increase in the proportion of males in the population usually indicates a greater level of influence of negative environmental factors on fish. Therefore, the predominance of males in the prucian carp populations of the Samara River may indirectly be the result of a more intense ecological regime of the reservoir.The weighted average weight and industrial length of fish from differentexperimental sites did not differ significantly, however, they were the largest near the village Novoselivka and were 270.4±4.6 g and 19.41±0.18 cm, respectively.

«Козак Мамай» – це образ козака-запорожця, який сидить на землі зі схрещеними ногами і грає на струнному щипковому інструменті, що його можна прийняти за старовинну кобзу. Воїна малюють переважно самотнім – в степу, чи на лісовій галявині, під деревом – здебільшого під дубом. Воїн готує на вогнищі їжу, а біля нього лежать на землі та висять на гілках дерева його речі – шапка, зброя, посуд, часто – герб. Біля козака стоїть осідланий кінь, прив’язаний до списа. Аналізуються наукові гіпотези попередніх дослідників про причини появи цього надзвичайно популярного в середовищі українського народу образу воїна-музиканта. Метою роботи є створення цілісного уявлення про мистецькі твори «Козак Мамай», які посідають важливе місце в українській культурі вже протягом не менше чотирьох століть, а також – визначення напрямків еволюції цього легендарного образу та з’ясування його місця і ролі в українському мистецтві.До теперішнього часу дійшло приблизно сто таких творів ХVІІІ–ХІХ ст. Об’єктивні труднощі дослідження «мамаїв» полягають у тому, що більшість давніх творів ХVІІІ–ХІХ ст. не датовано і час їх написання датується за супровідними вторинними даними. Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що й на нинішній час образ «козака Мамая» не зник з передових позицій поступу українського мистецтва. Образ розвивається та еволюціонує і в нових цивілізаційних – інтелектуальних та технологічних – умовах світового розвитку. Найпоширенішою залишається проста композиція: образ самотнього сидячого козака, біля якого стоїть його вірний кінь та лежить зброя і стоїть посуд. Воїн відпочиває, але він зосереджено-спокійний і внутрішньо готовий до смертельного бою. Значно розширюють сприйняття образу «козака Мамая» твори складної композиції. На цих творах поряд із Мамаєм з’являються інші персонажі: товариші козака, жінки та дівчата, торговець-шинкар, пан-поляк, офіцер чи солдат російської армії. Окрему групу становлять твори періоду Коліївщини, епіцентром якої стали події в місті Умані. Із часом прізвище Мамай викликає дедалі більший інтерес дослідників до реальних осіб, які його мали. Спочатку його пов’язували з двома реальними гайдамаками середини ХVІІІ ст., яких повісили у 1750 та 1758 роках. У результаті багатолітніх досліджень автор дисертації вперше встановив, що прізвище Мамай мали понад три десятки українських козаків ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони були запорожцями, а частина з них брала участь у гайдамацькому русі. Це дозволило зробити важливий висновок: образ героя українських народних картин «Козак Мамай» насправді є збірним, узагальненим і легендарним.Ще однією специфічною особливістю «мамаїв» є наявність на картинах текстових написів, переважно поетичних: як лаконічних, так і доволі розлогих. Нерідко за розмірами ці написи наближаються до обсягів віршованої поеми, розкриваючи внутрішній світ козака-запорожця, його духовні цінності та бачення світу, збагачуючи сприйняття образу «козака Мамая».Було виявлено, що окремі написи на «мамаях» тісно перегукуються, а то й цілком збігаються з фрагментами текстів вертепних вистав, які ставили студенти-бурсаки під час новорічно-різдвяних свят. Установлено, що в них поєднано віршовані фрагменти – прислів’їв і приказок, народних пісень, жартівливої поезії тогочасних студентів-бурсаків, парафрази релігійних текстів і т. ін. Унаслідок цього в текстах сміхові мотиви дивовижно поєднуються з серйозними, курйозні – зі світоглядними, побутові – з філософськими, вульгарно-матеріалістичні – з релігійними та навіть містичними.На початкових етапах свого суспільно-історичного розвитку цей художній образ зафіксував появу козацтва як нової громадсько-політичної сили українського народу. Невдовзі козацтво стало могутнім захисником соціальних і релігійних прав та національних інтересів українського народу в боротьбі із зовнішніми ворогами та поневолювачами. Із часом образ «козака Мамая» став асоціюватися з позаперсоналізованим, узагальненим та ідеалізованим образом козака-запорожця. Цього міфологізованого воїна наділено реальними та уявними високими моральними чеснотами й рисами цих хоробрих захисників рідної землі. Важливо зауважити, що на трактування образу козака мала значний вплив і соціальна належність власників цих творів, під художні смаки яких нерідко підлаштовувалися художники, які писали подібні картини. «Мамаї» були завжди популярні серед широких мас українського селянства, що в минулому становило більшість українського народу. Теоретичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку мистецтва України ХVIII–XIX ст. та в узагальнювальних дослідженнях з історії й теорії українського мистецтва. Напрацьований матеріал може бути задіяний для укладання каталогів, енциклопедичних довідників, при уточненні реєстрів пам’яток мистецтва.^UThe term “Cossack Mamai” refers to the image of a Zaporozhian Cossack sitting on the ground with his legs crossed and playing a musical instrument such as a kobza or a bandura. Warriors are painted mostly alone – in the steppe or in a forest clearing, under a tree – mostly under an oak tree. A warrior prepares food on the hearth, and next to him lie on the ground and hang on the branches of a tree his belongings – a hat, weapons, dishes, often – a coat of arms. A saddled horse tied to a spear is standing near the Cossack.The scientific hypotheses of previous researchers about the reasons for the emergence of this image of a warrior-musician, extremely popular among the Ukrainian people, are analyzed. The purpose of our work is an attempt to explain why these paintings during the 18th–19th centuries. enjoy such great success among the Ukrainian people.About one hundred (approximately one hundred) such works of the 18th–19th centuries have reached our (present) time. The objective difficulties of the study of “mamais” are that most of the ancient works of the 18th–19th centuries are not dated and the time of their writing is dated according to the accompanying secondary data.The relevance of our work is due to the fact that even at the present time the image of “Cossack Mamai” has not disappeared from the leading positions of the progress of Ukrainian art. The image develops and evolves in the new civilizational, intellectual and technological conditions of world development. The most common composition remains simple: the image of a lonely, seated Cossack, next to which stands his faithful horse, weapons and dishes. The warrior rests, but he is focused-calm and internally ready for a deadly fight. The works of complex composition significantly expand the perception of the image of “Cossack Mamai”. In these works, other characters appear alongside Mamai: fellow Cossacks, women and girls, a merchant-shinkar, a Polish gentleman, an officer or soldier of the Russian army. A separate group consists of works from the period of Haydamachchyna, the epicenter of which was the events in the city of Uman. As a result of our long-term research, it was established for the first time that more than three dozen Ukrainian Cossacks of the 17th–18th centuries had surnames. They were Zaporizhia, and some of them participated in the Haydamak movement. This allowed us to draw a very important conclusion: the image of the hero of Ukrainian folk paintings “Cossack Mamai” is actually collective, generalized and legendary.Another specific feature of “mamais” is the presence of textual inscriptions on the paintings, mostly poetic: both small and very large. The size of these inscriptions is often close to the size of a poetic poem, revealing the inner world of the Cossack-Zaporozhian, his spiritual values and vision of the world. The texts enrich the perception of the depicted image of “Cossack Mamai”.It was found that individual inscriptions on “mamais” closely echo, and even completely coincide with fragments of the texts of nativity plays, which were performed by bursak students during the New Year and Christmas holidays. It was established that they combined poetic fragments – proverbs and sayings, folk songs, humorous poetry of the then Bursak students, paraphrases of religious texts, etc. As a result, in the texts, funny motives are surprisingly combined with serious ones, curious ones with worldview ones, everyday ones with philosophical ones, vulgar-materialistic ones with religious and even mystical ones.At the initial stages of its socio-historical development, this artistic image recorded the emergence of the Cossacks as a new social and political force of the Ukrainian people. Soon Cossacks became a powerful defender of social and religious rights and national interests of our people in the fight against external enemies and enslavers. Over time, the image of the Mamai Cossack became associated with the depersonalized, generalized and idealized image of the Zaporozhian Cossack. This mythologized warrior is endowed with the real and imaginary high moral virtues and traits of these brave defenders of the native land.It is important to note that the social affiliation of the owners of these works had a significant influence on the interpretation of the image of the Cossack, whose artistic tastes were often adapted by the artists who painted similar paintings. “Mamais” have always been popular among the broad masses of the Ukrainian peasantry, which in the past constituted the majority of the Ukrainian people.The theoretical results of the research can be used for further study of the development of Ukrainian art in the 17th–19th centuries and in general studies on the history and theory of Ukrainian art. The developed material can be used for the compilation of catalogs, encyclopedic guides, when clarifying registers of art monuments.

У дисертації здійснено комплексний порівняльний аналіз теоретичних положень та практичного досвіду реалізації міжпредметних зв’язків у процесі вивчення музики школярами в закладах загальної середньої освіти КНР для визначення перспективних напрямів використання педагогічно цінних ідей у сучасних умовах розвитку китайської та української загальної середньої освіти. Актуальність дослідження зумовлена такими основними чинниками, як: процеси гуманізації освітнього процесу та особлива роль музичного мистецтва у розв’язанні цих завдань; значущість якісної музичної освіти школярів, яка здатна виховувати гармонійну особистість, її культуру і цінності; важливість формування у школярів цілісних знань та єдиної, цілісної картини світу; педагогічна доцільність порівняльних досліджень щодо реалізації міжпредметних зв’язків у процесі вивчення музики школярами в закладах загальної середньої освіти різних країн світу, зокрема КНР та України. На основі аналізу широкого спектру наукових джерел розкрито витоки ідеї реалізації міжпредметних зв’язків в музичній освіті в історикопедагогічній думці КНР та України, проаналізовано й уточнено суть основних понять, що стосуються проблеми дослідження: «міжпредметні зв’язки», «інтеграція», «освітня інтеграція»; схарактеризовано види та функції міжпредметних зв’язків у музичній освіті школярів. Розкрито міжпредметні зв’язки музичного мистецтва з різними навчальними предметами (мова і література, математика, історія, географія, краєзнавство, інформатика, образотворче мистецтво тощо). Схарактеризовано реалізацію міжпредметних зв’язків у змісті музичної освіти школярів у закладах загальної середньої освіти КНР через упровадження інтегрованих навчальних курсів, реалізацію зв’язків музичного мистецтва з іншими навчальними предметами, урахування регіональності у процесі вивчення музики школярами. Розкрито реалізацію міжпредметних зв’язків через організаційні форми (інтегровані уроки, проведення конкурсів, постанови музичних п’єс, вистав театру тіней, шоу талантів тощо) та методи (пальчикові ігри та різні ігрові вправи, метод «попутного» навчання, метод співу «по пальцях розкритої долоні», малюнок тушшю на рисовому папері за допомогою пензлика, малювання мелодії, метод проєктів, шумовий оркестр, складання пісень і віршів, порівняння пісень, написання мелодії до вірша, інсценізація, декламація, спів пісень, інтерпретація прослуханих музичних творів, визначення їх форми і жанру, сприймання та порівняння звучання музичних інструментів різних народів світу, зіставлення та порівняння музичних творів різних стилів тощо) музичної освіти школярів.^UThe thesis presents the comprehensive comparative analysis of the theoretical foundations and practical experience in implementing interdisciplinary connections in the process of music education for secondary school students in the People’s Republic of China in order to determine perspective directions for the use of pedagogically valuable ideas in the modern conditions of development of Chinese and Ukrainian general secondary education. The relevance of the study is caused by such main factors as: the processes of humanization of the educational process and the special role of musical art in solving these tasks; the importance of schoolchildren’s high-quality musical education, which is able to form a harmonious personality, his culture and values; the importance of forming schoolchildren’s integral knowledge and a single, integral picture of the world; the pedagogical expediency of comparative studies on the implementation of interdisciplinary connections in the process of music education for secondary school students in different countries of the world, in particular the People’s Republic of China and Ukraine. Based on the analysis of a wide range of scientific sources, the origins of the ideas of implementing interdisciplinary connections in music education in the historical and pedagogical thought of the People’s Republic of China and Ukraine have been revealed; the essence of the main concepts related to the research problem (“interdisciplinary connections”, “integration”, “educational integration”) has been analyzed and clarified; the types and functions of interdisciplinary connections in music education of schoolchildren have been characterized. The interdisciplinary connections of musical art with various educational subjects (language and literature, mathematics, history, geography, local history, computer science, art, etc.) have been characterized. The implementation of interdisciplinary connections in the content of music education for secondary school students in the People’s Republic of China through the introduction of integrated educational courses, the implementation of connections between musical art and other educational subjects and taking into account the regionality in the process of music education for secondary school students has been characterized. The implementation of interdisciplinary connections through organizational forms (integrated lessons, conducting competitions, staging of musical plays, shadow theatre performances, talent shows, etc.) and methods of musical education of schoolchildren (finger games and various game exercises, the method of “accompanying” learning, the method of singing “with the fingers of an open hand”, drawing with ink on rice paper using a brush, drawing a melody, project method, noise orchestra, composing songs and poems, comparing songs, writing a melody to a poem, staging, recitation, singing songs, interpreting listened musical works, defining their forms and genres, perception and comparison of the sound of musical instruments of different nations of the world, comparison of musical works of different styles, etc.).

Белименко Л. І. Дитячий мюзикл у сучасному українському сценічному мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2023.У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто та проаналізовано особливості й тенденції розвитку дитячого мюзиклу в сучасному сценічному мистецтві України; встановлено цілісний комплекс жанрових та художньо-естетичних рис дитячого мюзиклу, визначено його статус у системі музично-театральних жанрів. Досліджено відмінні одна від одної сценічні форми втілення дитячого мюзиклу професійними акторами на сценах музичних, музично-драматичних, драматичних театрів і театрів ляльок, а також колективами аматорських дитячих театрів-студій та продюсерськими агенціями (мюзикл бродвейського формату) – і виявлено варіативність використаних постановчих рішень. У різних форматах дитячого мюзиклу, що лишаються в єдиних жанрових рамках, виявлено особливості сценічної репрезентації, які впливають на його актуалізацію та популяризацію в сучасному сценічному мистецтві України. Ключові слова: дитячий мюзикл, сучасне українське сценічне мистецтво, професійний театр, бродвейський формат, аматорські студії, сюжетна основа, візуальний ряд, видовищність.^UBelymenko L. I. Children's musical in modern Ukrainian stage art. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Thesis for the degree of candidate of art studies in specialty 26.00.01 Theory and History of Culture. – Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2023.The peculiarities and trends of the development of children's musicals in the Ukrainian modern stage art were considered and analyzed in the dissertation for the first time in Ukrainian art history; a comprehensive set of genre and artistic and aesthetic features of children's musicals is established, and its role in the system of musical and theatrical genres is determined. The distinctiveness of stage representation, which influence its implementation and popularization in the modern stage art of Ukraine, are analyzed, in various formats of children's musicals within the single genre framework.An author's typology of children's musicals presented in the modern stage art of Ukraine is proposed according to: functional purpose (written directly for children; written for adults, the production is carried out with a number of artistic and aesthetic transformations, in accordance with the requirements of the children's audience); the performance cast (the production was performed with the participation of professional adult actors; the production was performed with the participation of a mixed cast - professional adult actors and children participating in theater studios); the format of the production and the specifics of the stage (professional, Broadway-type and amateur); plot basis (literary work, literary tale, folk tale, myths, legends, folk ritual, animated films, original plot); in the form of embodiment (musical-tale, musical-detective, musical in the style of a Broadway show, musical-fantasy, etc.). It was revealed that the key feature of a children's musical of the type defined as professional (the production of a musical is performed on a professional stage by professional directors with the participation of professional actors) is the theatrical aesthetics of modern domestic musical, dramatic, musical-dramatic and puppet theater. The main function implemented by means of musical productions, in addition to entertainment, is epistemological or cognitive. Individual modern children's musicals are unique productions of the domestic musical and poetic theater, which are distinguished by a deep philosophical and aesthetic basis and the mysteriousness of the stage action. They raise relevant problems and questions for the appropriate children's age category, represent socio-cultural and national features in an entertaining form.The research revealed that productions of children's musicals of the Broadway format, which increased in Ukraine in 2010–2020s, are characterized by bright vividness (rich costumes, special effects), saturation with modern multimedia technical techinques (video mapping, vidjing, video art, etc.), focusing on hedonism and entertainment. The overall structure of a children's musical consists of: dramatic lyricism of the storyline, which is generated by the idea of the author of the libretto; the dominance of action, spectacle and emotions over reflection and deep psychology; musicality, which consists in the spectrum of intonations and the rhythmic structure of the plot development; outrageousness and unexpectedness, manifested by means of external expressiveness, in particular, a bright form of staging a stage action.Research and analysis of children's musicals in the productions of amateur children's groups in 2010-2020s allowed to determine the main trends of their development and changes in the aesthetics of musical and dramatic productions for children: appeal in children's musicals to topics aimed at promoting the best qualities in the younger generation; complication of the psychological content of artistic images; expansion of artistic means of expression of all kinds of art – these features all form the specifics of a musical genre (music, drama, choreography, acting skills, performance skills, direction, scenography); expansion of the creative range of performers; increasing technical complexity in the implementation of artistic images; increasing requirements for expressiveness and artistry; enhancing the spectacle of the visual sequence of the production due to the improvement of mise-en-scène, means of plasticity, scenography and special effects.Keywords: children's musical, modern Ukrainian stage art, professional theater, Broadway format, amateur studios, plot basis, visual series, spectacle.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України (07 Історичні науки). - виконано у Національній науковій сільськогосподарській бібліотеці НААН України, захист відбувся у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2023У дисертації на основі аналізу широкого кола джерел з урахуванням наявних теоретичних наукових розробок проаналізовано чинники, що вплинули на формування складу населення України в 1950 – першій половині 1960-х років. Такі фактори поділяються на три групи: соціально-економічні, соціально-політичні та пов'язані з впливом міжнародних відносин.Дослідження показало, що загострення протиріч між економічною політикою влади та її оцінкою населення, зростання свободи думки, невдоволення репресивною політикою влади, недовіри до неї, зростання прихованої, а часом і відкритої опору тоталітарному режиму були важливими чинниками десталінізації СРСР.Одним із проявів ставлення громадян України до економічної політики стало поширення розкрадання народного майна. Якщо крадіжки у громадян сприймалися вкрай негативно, то розкрадання державного майна розглядалося як один із засобів покращення власного матеріального добробуту. Фактично нав'язаний владою пріоритет національних цінностей вступив у протиріччя з системою цінностей, яка формувалася в процесі побутового спілкування.Найбільшого поширення антирадянські настрої набули через прорахунки у здійсненні економічної політики. Негативно було сприйнято збільшення податків і платежів на користь держави. Особливо негативною була підписка на державні позики, яка зазвичай була примусовою. Антирадянські рухи найчастіше виражалися в поширенні листівок чи звернень відповідного змісту, сутичках, суперечках з владою. При цьому позитивно було сприйнято розширення асортименту товарів народного споживання та предметів першої необхідності, що передусім передбачалося для міського населення.Водночас не варто вважати, що поширення критичних настроїв серед пересічних громадян перетворило більшість із них на опонентів чинного режиму. Попри невдоволення певними діями влади, більшість критично мислячих людей говорили лише про модернізацію існуючої системи, а не про її демонтаж. Критика на вищому рівні дій окремих партійних діячів сприймалася як дозвіл на критику місцевого керівництва. Був зафіксований сплеск критики місцевого партійно-радянського керівництва у зв'язку з арештом Л. Берії та критикою культу особи. Критичні зауваження стосувалися конкретних проявів у роботі чиновників. Найчастіше засуджувалося жорстоке адміністрування, побиття підлеглих, пияцтво. У випадках, коли такі дії місцевих керівників набували регулярного характеру або супроводжувалися жорстокістю до підлеглих, громадяни зверталися до вищих органів влади з проханням покарати винних. У найбільш резонансних випадках такі звернення закінчувалися переведенням чиновників на іншу роботу.В українському суспільстві сформувалося чітке уявлення про можливість використання права на звернення у власних інтересах з метою отримання певних переваг. Таким чином. вони зводили рахунки та забезпечували собі кар’єрний ріст. Для окремих осіб регулярні звернення до вищих інстанцій навіть стали одним із елементів стилю життя.Дослідженням встановлено, що визначальними чинниками міжнародних відносин, які вплинули на формування складу населення України, були сталінська підготовка до розв’язання Третьої світової війни, а також численні загострення відносин СРСР із західними країнами в період хрущовської «відлиги».Для формування сприятливих правлячій верхівці політичних настроїв населення УРСР використовувалися різноманітні пропагандистські засоби та методи державного примусу. Переможне завершення Другої світової війни мало великий вплив на формування радянської ідентичності. Загальноприйняті цінності радянського суспільства, зокрема праця на державних підприємствах, пріоритет суспільної праці над сімейними цінностями, краще сприймалися на сході України, а приватновласницька ідеологія та пріоритет приватної ініціативи в економічній діяльності продовжували переважати на заході України. . Пріоритет колективу над індивідуальністю забезпечив відродження особистості. Постійні репресії, арешти, чистки призвели до знецінення людського життя, частково до емоційного відчуження. Руйнування національних традицій, звичаїв і цінностей спричинили цинізм і зростання злочинності.^UThe dissertation on gaining a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 – history of Ukraine (07 Historical sciences). - performed at the National scientific agricultural library of National academy of agrarian sciences of Ukrain, the defense took place at the State Higher Educational Institution «Pereyaslav-Khmelnytsky Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University». – Pereyaslav-Khmelnytsky, 2023In the dissertation on the basis of the analysis of a wide range of sources taking into account the existing theoretical scientific developments the factors which have influenced the disposition formation of the population of Ukraine in 1950 - the first half of 1960 are analyzed. Such factors are divided into three groups: socio-economic, socio-political, and related to the influence of international relations.The study found that the escalation of contradictions between the economic policy of the government and its assessment of the population, the growth of the freedom of thought, dissatisfaction with the repressive policy of the government, distrust of it, the growth of covert and sometimes open resistance to the totalitarian regime were important factors in the de-Stalinization of the USSR.One of the expressions of the attitude of Ukrainian citizens to economic policy was the spread of theft of public property. If theft from citizens was perceived extremely negatively, then the theft of state property was seen as one of the means to improve their own material well-being. In fact, the priority of national values imposed by the authorities came into conflict with the system of values that were formed in the process of domestic communication.The most widespread anti-Soviet sentiment was due to miscalculations in the implementation of economic policy. The increase in taxes and payments in favour of the state was perceived negatively. Subscription to government loans, which was usually enforced, was in particular negative. Anti-Soviet movements were most often expressed in the distribution of leaflets or appeals of appropriate content, clashes, and disputes with the authorities. At the same time, the expansion of the range of consumer goods and basic necessities was positively perceived, which was primarily provided for the urban population.At the same time, it should not be assumed that the spread of critical sentiment among ordinary citizens has turned most of them into opponents of the current regime. Despite dissatisfaction with certain actions of the authorities, most critical thinking people talked only about the modernization of the existing system, not about its dismantling. Criticism at the highest level of the actions of individual party figures was perceived as permission to criticize the local leadership. A surge of criticism of the local party and Soviet leadership was recorded in connection with the arrest of L. Beria and criticism of the cult of personality. Critical remarks concerned specific manifestations in the work of officials. Cruel administration, the beating of subordinates, and drunkenness were most often condemned. In cases where such actions of local leaders were made regular or accompanied by cruelty to subordinates, citizens appealed to higher authorities to punish the perpetrators. In the most high-profile cases, such appeals resulted in officials being transferred to other jobs.Ukrainian society has formed a clear idea of the possibility of using the right to appeal in their own interests in order to obtain certain benefits. In this way, they settled accounts and ensured career growth. Regular appeals to higher authorities even became one of the elements of their style of life for individuals.The study found that the determining factors of international relations, which influenced the formation of the population disposition of Ukraine, were Stalin's preparations for the outbreak of World War III, as well as numerous aggravations of Soviet relations with Western countries during Khrushchev's "thaw".Various propaganda means and methods of state coercion were used to form the political sentiments of the population of the USSR favourable to the ruling elite. The victorious end of World War II had a great influence on the formation of Soviet identity. The generally accepted values of Soviet society, including work in state-owned enterprises, the priority of social work over family values, were better perceived in eastern Ukraine, and private ideology and the priority of private initiative in economic activity continued to prevail in western Ukraine. The priority of the team over individuality ensured the rebirth of the individual. Constant repression, arrests, purges have led to the devaluation of human life, in part resulting in emotional alienation. The destruction of national traditions, customs and values have caused cynicism and rising crime.

Доцільність дослідження зазначеної проблеми підсилюється необхідністю подолання суперечностей між: необхідністю у високопрофесійних вчителях музичного мистецтва у школі та несформованістю дисципліни методика викладання фортепіано в університетах; необхідністю проведення занять з фортепіано в індивідуальній формі та незадовільною кількістю годин у освітніх програмах, спрямованих на організацію фортепіанної підготовки; необхідністю зміни методики навчання, яка орієнтована на авторитет викладача та необхідністю налагодження зворотного зв’язку, що пов’язано із інформаційно-технологічними змінами суспільства, впровадженням інформаційних технологій в освіту; вимогами до професійних та виконавських навичок учителя музичного мистецтва та різним рівнем фортепіанної підготовки за однаковими спеціалізаціями у класичних та педагогічних університетах. Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційної праці полягає в тому, що вперше: здійснено цілісне дослідження проблеми фортепіанної підготовки студентів у вищих навчальних закладах КНР; визначено теоретичні основи фортепіанної підготовки студентів у закладах вищої освіти КНР, основними поняттями якої є: "музична педагогіка", "фортепіанна педагогіка", «фортепіанна підготовка студента». 3 Визначено поняття "музична педагогіка", що охоплює не лише педагогіку предмета, а й усі явища музичної освіти поза межами шкільної музичної освіти, а також філософські, історичні та інші теорії музичної освіти й акцентує увагу на практиці. Визначено, що «фортепіанна підготовка студента» - це процес оволодіння знаннями та формування навичок у галузі фортепіанного виконавства та методики викладання фортепіано, результатом якого є представлення під час публічного виступу переконливої інтерпретаційної версії виконуваних творів та результатів професійної діяльності у процесі проходження педагогічної практики. Фортепіанна підготовка студентів у вишах КНР спрямована на удосконалення у таких напрямах: збільшення часу на вивчення та опанування теоретичних знань та фундаментальних понять у галузі фортепіанного мистецтва (теоретичний аспект); більшення уваги до розкриття змісту музичних композицій (герменевтичний аспект) та розвитку музичних здібностей студентів (психологічний аспект); вдосконалення виконавської підготовки студентів у царині артикуляції, виконання складних ритмічних фігур, читання нот з аркуша, добору аплікатури (виконавський аспект); необхідність у розвитку музично-виконавських умінь (технічний аспект); приділення уваги та розробка репертуарних збірників для більш досконалого складання репертуару студентів (методичний аспект); доведено, що основна маса вчителів музики у школах КНР здобуває освіту в педагогічних та класичних університетах. Фортепіанна освіта, що отримується в класичних і педагогічних університетах, має як спільні риси так і відмінні. У фортепіанній освіті КНР є дві спеціалізації – педагогічна та виконавська. Ці два напрями існують як у педагогічних університетах, так і класичних. Однак у педагогічних університетах велика увага приділяється музично-педагогічному напряму, а класичних – виконавству. Показано, що важливою та суттєвою складовою системи музичної освіти КНР є державні професійні установи, організовані за принципом європейської консерваторії. Професорсько-викладацький склад таких організацій зазвичай складається з практикуючих музикантів-виконавців, які пройшли музичну підготовку у провідних консерваторіях світу; виокремлено п’ять основних тематичних напрямів дослідження проблеми сучасної музичної освіти та фортепіанної підготовки в КНР: історія фортепіанної освіти в Китаї; цілі та зміст навчального процесу, аналіз навчальних матеріалів; реформа фортепіанної освіти КНР у системі педагогічних університеті; методичні праці у галузі фортепіанної підготовки; практика імпровізованого акомпанементу; доведено, що особливостями фортепіанної підготовки студентів у закладах вищої освіти КНР є: необхідність у етнізації фортепіанної підготовки; розробка і впровадження дисципліни «Спів під власний акомпанемент»; розробка і впровадження дисципліни «Імпровізаційний акомпанемент»; орієнтація на психологічні дослідження, що вивчають психологічні особливості дитини у царині інтелекту, пам’яті, уваги, уяви тощо; впровадження тесту на визначення рівня гри на фортепіано; узагальнено зміст, форми та методи підготовки спеціалістів з фортепіано у класичних, педагогічних університетах та консерваторіях на прикладі фортепіанної спеціальності Коледжу мистецтв Гуандунського університету міжнародних відносин, Педагогічного університету провінції Хенань, спеціальності «Фортепіано» двох центральних консерваторій – Шанхайської та Центральної (Пекін).^UThe expediency of research into this problem is strengthened by the need to overcome the contradictions between: the need for highly professional teachers of musical art at school and the lack of the discipline of piano teaching methodology in universities; the need for individual piano lessons and the insufficient number of hours in educational programmes aimed at organising piano training; the need to change the teaching methodology, which is focused on the authority of the teacher and the need to establish feedback, which is associated with information technology changes in society, the introduction of information technology in education; requirements for professional and performing skills of a music teacher and different levels of piano training for the same specialisations in classical and pedagogical universities. The scientific novelty and theoretical significance of the dissertation lies in the fact that for the first time: a holistic study of the problem of piano training of students in higher educational institutions of the People's Republic of China was carried out; it is shown that the following concepts are used in the field of piano education in the scientific circulation of the PRC: “piano pedagogy”, “instrumental and vocal pedagogy”. The concept of “music pedagogy” is defined, which covers not only the pedagogy of the subject, but also all the phenomena of music education outside the boundaries of school music education, as well as philosophical, historical and other theories of music education, and focuses on practice. It is determined that “piano training of a student” is a process of acquiring knowledge and forming skills in the field of piano performance and piano teaching methods, the result of which is the presentation during a public performance of a convincing interpretive version of the performed works and the results of professional activity in the process of pedagogical practice. Piano training of students in universities of the PRC is aimed at improvement in the following areas: increasing the time for studying and mastering theoretical knowledge and fundamental concepts in the field of piano art (theoretical aspect); increasing attention to the disclosure of the content of musical compositions (hermeneutic aspect) and the development of students' musical abilities (psychological aspect); improvement of students' performance training in the field of articulation, performance of complex rhythmic figures, reading notes from a sheet, selection of appliqué (performance aspect); the need to develop musical and performing skills (technical aspect); paying attention to and developing repertoire collections for a more perfect composition of the students' repertoire (methodical aspect); it has been proven that the majority of music teachers in the schools of the People's Republic of China are educated in pedagogical and classical universities. Piano education received in classical and pedagogical universities has both common and distinctive features. There are two specializations in piano education in the PRC pedagogical and performing. These two directions exist both in pedagogical and classical universities. However, in pedagogical universities, a lot of attention is paid to the music-pedagogical direction, and classical ones to performance. It is shown that an important and essential component of the music education system of the People's Republic of China are state professional institutions organized according to the principle of the European conservatory. The teaching staff of such organizations usually consists of practicing musicians-performers who have received musical training in the world's leading conservatories; five main thematic areas of research into the problem of modern music education and piano training in China are singled out: the history of piano education in China; goals and content of the educational process, analysis of educational materials; reform of piano education of the People's Republic of China in the system of pedagogical universities; methodological works in the field of piano training; practice of improvised accompaniment.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню культурно-освітніх процесів на території генеральної округи «Волинь–Поділля» в період нацистської окупації. Вивчення особливостей культурного, освітнього, мистецького життя на українських землях в роки Другої світової війни актуалізується не лише недостатнім висвітленням теми вітчизняною та зарубіжною історіографією, але також можливістю досягти поставленої мети шляхом підготовки дослідження на порубіжжі таких сучасних напрямів історієписання як регіональна історія, соціальна історія, історія повсякденності. Саме такий підхід значно розширює розуміння поля проблем, пов’язаних з маловідомими сторінками історії Другої світової війни.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of cultural and educational processes in the territory of the Volyn-Podillya General District during the Nazi occupation. Research into the characteristics of cultural, educational and artistic life in Ukraine during World War II is vital due to the fact that coverage of the topic in both domestic and foreign historiography has been very limited. Additionally, preparing a study that straddles contemporary areas of history writing, such as regional history, social history and everyday life history, offers great potential for achieving this objective. This approach enhances the comprehension of the issues pertaining to the lesser-known aspects of the history of the Second World War.

Дисертаційна робота присвячена розробці методики побудови адаптивних кластерів комп’ютерних систем для збору та обробки інформації з пристроїв ІоТ.Формування передових підходів до побудови та функціонування кластерів комп’ютерних систем, та розвиток на їх основі розподілених баз даних привело до виникнення та розвитку методів розподілення навантаження між елементами кластеру. Системи Інтернету речей (IoT) зазвичай збирають великі обсяги даних в реальному часі від сенсорів та пристроїв. Використання баз даних часових рядів (TSDB) може бути дуже ефективним для зберігання та аналізу цих даних. TSDB спеціально розроблені для ефективного зберігання та опрацювання великих обсягів часових рядів даних, що робить їх ідеальним вибором для систем IoT, де дані часто представлені у вигляді часових рядів. Багато TSDB оптимізовані для швидкого читання та запису даних, що важливо для систем, які працюють в реальному часі, таких як системи IoT. TSDB можуть надавати можливості для виконання агрегацій та опрацювання даних безпосередньо в базі даних, що зменшує навантаження на додаткові аналітичні інструменти. Зростаюча популярність ІоТ за останні роки різко зростає та широко застосовується в різних галузях. З кожним роком кількість підключених пристроїв продовжує зростати. Від домашніх пристроїв до промислових систем, IoT надає можливість зберігати, обробляти та обмінюватися даними. Зниження вартості сенсорів та їх покращення дозволяють вбудовувати їх у різні пристрої та об'єкти, що раніше не були підключені до Інтернету. Зростання швидкості та доступності бездротових мереж, таких як 5G, сприяє покращенню комунікації між підключеними пристроями. Впровадження IoT в промисловості призводить до оптимізації виробничих процесів, підвищення ефективності та зменшення витрат. Хмарні технології надають можливість зберігання та обробки великих обсягів даних з IoT, забезпечуючи доступ до них з будь-якого місця. Різко зростаюча популярність ІоТ призводить до стрімкого збільшення запитів до бази даних, що створює проблему нерівномірного навантаження. Проблема нерівномірного навантаження в кластері розподіленої бази даних виникає, коли різні частини бази даних або вузли кластера отримують нерівномірну кількість запитів. Це може мати ряд наслідків, які впливають на ефективність та продуктивність системи. Основні аспекти цієї проблеми включають:-?Вузли або сервери в кластері можуть бути перевантажені внаслідок великої кількості запитів або завдань, тоді як інші можуть залишатися непоміченими. Це може впливати на швидкість виконання запитів та час відповіді.-?Нерівномірне навантаження може викликати неефективне використання ресурсів кластера, таких як обчислювальна потужність, пам'ять та мережеві ресурси. Деякі вузли можуть просто працювати на повну потужність, тоді як інші можуть залишатися невикористаними.Основним завданням дисертаційної роботи є розробка методики побудови окремого агента для розподілення навантаження на кластер розподіленої бази даних часових рядів. Для цього необхідно:1) Провести аналіз вимог до систем Інтернету речей та обробки даних. 2) Провести аналіз кластерних систем для створення розподіленої бази даних для систем ІоТ.3) Розробити методику навчання нейронної мережі для розподілу навантаження баз даних часових рядів.4) Розробити алгоритм роботи агенту бази даних часових рядів для маршрутизації запитів.5) Розробити програмну модель нейронної мережі для аналізу навантаження на базу даних часових рядів.В дисертаційній роботі описано методику побудови нейронної мережі для адаптивного розподілу навантаження в кластері розподіленої бази даних часових рядів. Отриманий показник точності для валідаційної вибірки нейронної мережі складає 86%. Модель з використанням нейронної мережі продемонструвала підвищення ефективності на 20% у порівняні з класичним методом розподілу навантаження. Отримані наступні наукові результати:1) Розроблена методика навчання нейронної мережі для розподілу навантаження для баз даних часових рядів, що дозволяє забезпечити рівномірне навантаження на вузли кластера.2) Розроблений алгоритм роботи агента бази даних часових рядів для забезпечення маршрутизації запитів.3) Розроблена програмна модель нейронної мережі для аналізу навантаження на базу даних часових рядів, що дало змогу збільшити ефективність роботи кластера у 1,2 рази.Розроблено стратегію розподілу запитів до бази даних часових рядів на основі рекурентної нейронної мережі. Для спрощення навчання рекурентної нейронної мережі, було запропоновано метод оптимізації структури вхідних даних за допомоги розподілу часових рядів у відокремлені hash bucket.^UThe dissertation work is dedicated to the development of a methodology for constructing adaptive clusters of computer systems for the collection and processing of data from IoT devices. The advancement in the construction and functioning of computer system clusters, as well as the development of distributed databases based on them, has led to the emergence and evolution of methods for load distribution among cluster elements. Internet of Things (IoT) systems typically gather large volumes of real-time data from sensors and devices. The use of Time Series Databases (TSDB) can be highly effective for storing and analyzing this data. TSDBs are specifically designed for efficient storage and processing of large volumes of time series data, making them an ideal choice for IoT systems where data is often represented as time series. Many TSDBs are optimized for fast reading and writing of data, which is crucial for real-time systems like IoT. TSDBs can provide capabilities for performing aggregations and data processing directly in the database, reducing the load on additional analytical tools.The growing popularity of IoT in recent years has led to a sharp increase in its widespread use in various fields. With each passing year, the number of connected devices continues to rise. From home devices to industrial systems, IoT enables the storage, processing, and exchange of data. The decrease in sensor costs and their improvement allows embedding them in various devices and objects that were not previously connected to the Internet. The increasing speed and availability of wireless networks, such as 5G, contribute to improved communication between connected devices. The implementation of IoT in industry leads to the optimization of production processes, increased efficiency, and cost reduction. Cloud technologies provide the ability to store and process large volumes of IoT data, providing access to them from anywhere. The surging popularity of IoT results in a rapid increase in database queries, creating a problem of uneven load distribution.The problem of uneven load distribution in a distributed database cluster arises when different parts of the database or cluster nodes receive an unequal number of queries. This can have several consequences affecting the efficiency and performance of the system. Key aspects of this problem include:- Nodes or servers in the cluster may be overloaded due to a large number of queries or tasks, while others may remain unnoticed. This can affect the speed of query execution and response time.- Uneven load distribution can lead to inefficient use of cluster resources, such as computational power, memory, and network resources. Some nodes may operate at full capacity, while others may remain unused.The main task of the dissertation is to develop a methodology for constructing a separate agent for load distribution in a time series distributed database cluster. To achieve this, the following steps are necessary:1) Analyze cluster requirements for Internet of Things (IoT) systems and data processing.2) Analyze cluster systems for creating a distributed database for IoT systems.3) Develop a neural network training methodology for load distribution in time series database clusters.4) Develop an algorithm for the operation of the time series database agent to route queries.5) Develop a software model of a neural network for analyzing the load on time series databases.The dissertation describes the methodology for constructing a neural network for adaptive load distribution in a cluster of distributed time series databases. The accuracy index obtained for the neural network's validation sample is 86%. The model, using the neural network, demonstrated a 20% increase in efficiency compared to the classical load distribution method. The following scientific results were obtained:1) A training methodology for a neural network for load distribution for time series databases has been developed, ensuring even load distribution across cluster nodes.2) An algorithm for the operation of the time series database agent to ensure query routing has been developed.3) A software model of a neural network for analyzing the load on time series databases has been developed, resulting in a 1.2 increase in cluster efficiency.A query distribution strategy for time series databases based on a recurrent neural network has been developed. To simplify the training of the recurrent neural network, an optimization method for the structure of input data has been proposed, distributing time series into separate hash buckets.

Дисертація присвячена визначенню та аналізу чинників та сформованих на їхній основі стратегій англо-українського перекладу різновидів мовної гри в науково-популярному дискурсі. В дослідженні висунуто гіпотезу, що засоби мовної гри виконують в науково-популярному дискурсі низку функцій, сукупна дія яких зумовлює їхній статус перекладацької домінанти, відтворення якої в міжмовному трансфері здійснюється під впливом низки чинників мовного, культурного та особистісного характеру, які, у свою чергу, зумовлюють вибір перекладацької стратегії.Актуальність дослідження визначається потребою комплексного перекладознавчого опрацювання мовної гри як лінгвального та мультимодального феномену в її діяльнісному та результативному вимірах. Такий підхід сприятиме подальшій розбудові науки про переклад на засадах актуальних гуманітарних принципів міждисциплінарності, поліпарадигмальності та мультимодальності.Матеріалом для дослідження виступили 1019 прикладів мовної гри, з яких 416 є лінгвальними каламбурами, 179 – мультимодальними каламбурами, 302 – прецедентними іменами та висловленнями і 122 – оказіональними квазітермінами. Частину матеріалу утворюють переклади, виконані в перебігу двох ретроспективних експериментів.Методологічну основу дослідження утворюють принципи міждисциплінарності, поліпарадигмальності та мультимодальності, які структурують дослідження та забезпечують його комплексний характер, а отже й надійність отриманих результатів.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено комплексний підхід до висвітлення перекладацької специфіки мовної гри в науково-популярному дискурсі на основі принципу тріангуляції, що ґрунтується на поєднанні положень трьох перекладознавчих парадигм та трьох дослідницьких принципів сучасної гуманітаристики. В роботі вперше виокремлено й досліджено стратегії та чинники перекладу мультимодальних каламбурів; висвітлено особливості перекладацьких рішень щодо відтворення мовної гри на основі експериментальних методів; запропоновано принципово нову модель дослідження міжмовного відтворення мовної гри на основі тлумачення перекладу як ігрової діяльності.Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаних джерел, джерел ілюстративного матеріалу, довідкових та лексикографічних джерел та додатків. У першому розділі простежуються філософські та психологічні витоки вивчення мовної гри, здійснюється огляд існуючих підходів до її тлумачення, на основі яких виводиться власна дихотомічна дефініція досліджуваного феномену, обґрунтовується необхідність дискурсного підходу до перекладознавчого висвітлення мовної гри, а також можливість та доцільність вивчення особливостей перекладу найбільш репрезентативних форм її актуалізації в науково-популярному дискурсі.У другому розділі проведено аналіз перекладознавчих підходів до вивчення перекладу як гри, виходячи з якого сформульована власна методологічна концепція, згідно якої переклад об’єднує з грою наявність стратегій і правил. Стратегія перекладу, як і будь-якої іншої гри, має бути скерована на перемогу або виграш, під якими розуміється достатній рівень відповідності між вихідним та цільовим текстами на релевантних рівнях зіставлення: структурно-семантичному, комунікативно-функційному, прагматичному, жанрово-стилістичному, культурному тощо. Деталізовано методику дослідження, що визначається сукупною дією трьох принципів сучасної гуманітарної науки: міждисциплінарності, поліпарадигмальності та мультимодальності.У третьому розділі проаналізовано три різновиди мовної гри у її результативному вимірі: лінгвальні каламбури, мультимодальні каламбури та вербальні прецедентні феномени. Наведено їхні класифікації, релевантні перекладознавчому аналізу, встановлено та описано стратегії їхнього англо-українського перекладу на базі науково-популярного дискурсу.У четвертому розділі проаналізовано переклад оказіональних квазітермінів у діяльнісному вимірі. З цією метою розроблено та імплементовано ретроспективну експериментальну методику, використання якої дозволило верифікувати алгоритмічно сформульовані методи інтерпретації інновацій та стратегії їхнього англо-українського перекладу в науково-популярному дискурсі.Перспективу подальшої роботи бачимо у двох потенційних напрямках, що передбачають як розширення номенклатури засобів реалізації мовної гри, так і розширення номенклатури досліджуваних дискурсів як її середовища.^UThe thesis deals with identifying and analyzing the factors and formed on their basis strategies of English-Ukrainian translation of different types of language game in popular science discourse. The study puts forward a hypothesis that the means of language game perform a number of functions in popular science discourse, the combined effect of which determines their status as a translation dominant, whose reproduction in interlingual transfer is influenced by a number of linguistic, cultural and personal factors, which, in turn, determine the choice of translation strategies.The relevance of the study is determined by the need for a comprehensive translation study of language game as a linguistic and multimodal phenomenon in its activity-based and result-based dimensions. Such an approach will contribute to further development of the science of translation on the basis of the current humanitarian principles of interdisciplinarity, polyparadigmatism and multimodality.The material for the study is presented by 1019 examples of language game, of which 416 are linguistic puns, 179 are multimodal puns, 302 are precedent names and expressions, and 122 are nonce quasi-terms. Part of the material is made up of translations obtained in the course of two retrospective experiments.The methodological basis of the study is formed by the principles of interdisciplinarity, polyparadigmatism and multimodality, which structure the research, provide for its comprehensive nature and, consequently, the reliability of the results obtained.The scientific novelty of the study lies in the fact that it is the first to develop a comprehensive approach to highlighting the translation specifics of language game in popular science discourse based on the principle of triangulation, which is a combination of the provisions of three paradigms and three research principles of modern humanities. The work is the first to identify and study the strategies and factors of translating multimodal puns; to highlight the specifics of translators’ decisions regarding the reproduction of language game based on experimental methods; to propose a fundamentally new model for studying the interlinguistic reproduction of language game based on the approach to translation as a game.The thesis consists of an introduction, four chapters with conclusions to each chapter, general conclusions, a list of references, a list of illustrative material sources, a list of dictionaries and encyclopedias, and appendices.Chapter 1 traces the philosophical and psychological origins of the study of language game, reviews existing approaches to its interpretation, on the basis of which the author derives their own dichotomous definition of the phenomenon under study, substantiates the need for a discourse approach to the analysis of language game, as well as the possibility and expediency of studying the specifics of translating the most representative forms of its actualization in popular science discourse.Chapter 2 analyzes translation studies approaches to the study of translation as a game, based on which the author formulates their own methodological concept, according to which translation resembles a game due to the presence of strategies and rules. The strategy of translation, like that of a game, should be aimed at winning, which means a sufficient level of correspondence between the source and target texts at the relevant levels of comparison: structural, semantic, communicative, functional, pragmatic, genre, stylistic, cultural, etc. The research methodology is outlined as determined by the combined effect of three principles of modern humanities: interdisciplinarity, polyparadigmatism and multimodality.Chapter 3 investigates the three types of language game in its result-based dimension: linguistic puns, multimodal puns and verbal precedent phenomena. Their classifications relevant to translation analysis are presented and strategies of English-Ukrainian translation in popular science discourse are identified and described.Chapter 4 analyzes the translation of nonce quasi-terms in their activity-based dimension. To this end, a retrospective experimental methodology was designed and implemented, the use of which allowed to verify the algorithmically formulated methods of interpreting innovations and strategies of their English-Ukrainian translation in popular science discourse.The prospect of further work is seen in two potential directions, which include both the expansion of the nomenclature of means of realizing language game and the expansion of the nomenclature of the studied discourses as its environment.

Дисертація є цілісним дослідженням філософських поглядів американського мислителя Джона Дьюї в контексті діяльності Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса.У роботі здійснено аналіз ранніх публікацій Дж. Дьюї: праць, написаних та опублікованих в період навчання в Університеті Джонса Гопкінса (1882-1884 рр.), і частково тих, які були опубліковані до та після навчання. Диференціація джерел дозволила прослідкувати трансформацію філософських поглядів Дж. Дьюї та проаналізувати контекст основних тематик дискусій назасіданнях Метафізичного клубу. Першоджерела та критична література розглядаються комплексно у кожному розділі задля всебічного огляду інтелектуальної біографії американського мислителя.Методологія історико-філософського дослідження базується на методах, обраних з урахуванням специфіки з одного боку історико-філософського аспекту дослідження контексту діяльності Метафізичного клубу, а з іншого – особливостей дослідження інтелектуальних біографій мислителів, їхніх ідей, поглядів та думок.В дисертації здійснено історико-філософське дослідження особливостей американського інтелектуального середовища ХІХ ст. Завдяки використанню жанру інтелектуальної історії було досліджено основні тенденції інтелектуального середовища, а завдяки зверненню до біографічної історіографії було досліджено основні філософські погляди американського мислителя в період участі в Метафізичному клубі з особливою увагою до діяльності Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса. Історія Метафізичного клубу бере свій початок у 1880-х роках у Гарвардському університеті, який заснував Ч. С. Пірс. Метафізичний клуб об’єднав визначних науковців: Ч. С. Пірса, В. Джеймса, О. В. Голмса, Дж. С. Морріса. В праціпідкреслено особливу роль Дж. С. Морріса у становленні Дж. Дьюї як філософа.У досліджені використано скан-копії «Циркулярів Університету Джонса Гопкінса» (1882–1884 рр.), в яких опубліковано витяги з протоколів засідань Метафізичного клубу зі свідченнями про участь Дж. Дьюї, фотокопію рукописної книги записів засідань Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса та цифрові архіви листів Дж. Дьюї. Продемонстровано, що Дж. Дьюїбрав активну участь у діяльності Метафізичного клубу. Здійснено аналіз основних ідей статей та матеріалів виступів (тих, які збереглися), розкрито вплив колег та вчителів на формування поглядів Дж. Дьюї, продемонстровано їх вплив на подальшу філософську діяльність американського мислителя.^UThe dissertation is a study of the philosophical views of the American thinker John Dewey in the context of the activities of the Metaphysical Club at Johns Hopkins University.The dissertation provides a thorough analysis of John Dewey’s early publications, encompassing works written and published during his tenure at Johns Hopkins University (1882–1884), as well as those published both before and after this period. This approach allows for a nuanced examination of the evolution of John Dewey’s philosophical ideas over time.By considering a range of sources, the dissertation not only traces the development of John Dewey’s philosophical teachings but also delves into the broader intellectual context, particularly focusing on the major themes discussed at the meetings of the Metaphysical Club. The inclusion of primary sources, alongside critical literature, enhances the comprehensive nature of the review, providing adetailed exploration of the intellectual biography of the American thinker.This analytical framework offers a holistic understanding of John Dewey’s philosophical journey, offering insights into the interconnectedness of his ideas and the intellectual milieu that influenced him. The inclusion of primary sources enriches the dissertation, contributing to a more nuanced and well-rounded exploration of John Dewey’s early intellectual development.The methodology of historical and philosophical research is based on methods chosen taking into account the specifics of the subject of research. On the one hand, the historical and philosophical aspect of the study of the activities of the Metaphysical Club and its context is taken into account, and on the other hand, the specifics of the study of intellectual biographies of thinkers, their ideas, views, and opinions. Taking into account the specifics of the subject and object of the study, as well as the tasks that are solved in this study, an emphasis was placed on historical and philosophical reconstruction.The dissertation provides a historical and philosophical study of the peculiarities of the American intellectual environment of the 19th century. The main trends of the intellectual environment were explored using the genre of intellectual history, and biographical historiography, the main philosophical views of American thinkers were explored. Particular attention was paid to the figure of John Dewey and their participation in the activities of the Metaphysical Club at Johns Hopkins University. The history of the Metaphysical Club dates back to the 1880s at Harvard University, Cambridge, Massachusetts, which was founded by Charles SandersPierce, it brought together intellectuals, young scientists, students, teachers, public figures, etc. The Metaphysical Club was an association of prominent scientists: Charles Sanders Pierce, William James, Oliver Wendell Holmes Jr., and George Sylvester Morris. The dissertation emphasized the special role of George Sylvester Morris, a teacher at Johns Hopkins University, in the development of John Dewey as a philosopher.John Dewey’s active participation in the Metaphysical Club is welldocumented through records of the club’s meetings and official circulars from Johns Hopkins University. His engagement in the intellectual discussions and the materials from his preserved speeches and articles were thoroughly analyzed. This examination provided insights into the key ideas that John Dewey explored during his time with the Metaphysical Club.The influence of his colleagues and teachers within the club played a crucial role in shaping John Dewey’s philosophical perspectives. By delving into the content of his speeches and writings from that period, it becomes evident how the intellectual environment of the Metaphysical Club contributed to the development of John Dewey’s philosophical outlook. This exploration not only sheds light on John Dewey’s active involvement in the club but also demonstrates the profound impact that this intellectual community had on the trajectory of his philosophical contributions. The Metaphysical Club served as a platform for the exchange of ideas and intellectual stimulation, significantly influencing John Dewey’s thoughts and shaping the course of his subsequent philosophical endeavors.

У дисертації розв’язується проблема наукової реконструкції та джерелознавчої актуалізації документальних комплексів служб Альфреда Розенберґа у структурі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини: Зовнішньополітичного відомства (1933–1942) та Cлужби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням (1934–1945). Для цього охарактеризовано систему політико-ідеологічних поглядів А. Розенберґа як світоглядну доктрину націонал-соціалізму, її вплив на організацію та зміст діяльності його партійних служб, склад і зміст створених ними документальних архівних комплексів, більша частина яких нині зберігається у Федеральному архіві Німеччини та у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Визначено їхню джерелознавчу репрезентативність, повноту, взаємопов’язаність, компліментарність. Проаналізовано структуру та функції цих служб Розенберга у НСДАП, методи їхнього впливу на формування колективної свідомості німецького народу через діяльність в галузі культури (література, театр, музика, образотворче мистецтво тощо) і науки (історія, археологія, етнографія та ін.), контролю за системою освіти та ідеологічного виховання у НСДАП, їхню видавничу діяльність, висвітлено внесок співробітників цих служб у розробку різних аспектів ідейної основи націонал-соціалізму. Визначено, що було два основних етапи існування служб А. Розенберґа у НСДАП, пов’язані з двома історичними періодами. Перший охоплює 1933–1939 рр., коли відбувся прихід нацистів до влади у Німеччині, була розгорнута підготовка її до зовнішньої експансії; другий – роки Другої світової війни (1939–1945 рр.). Перший характеризується визначенням структури і функцій цих служб, розширенням їхнього штату, розвитком напрямів їхньої діяльності. Приватну канцелярію Розенберґа було перетворено на його партійну канцелярію і почалося формування її діловодного архіву, де з роками було зібрано документи про широку діяльність Розенберґа та його публікації. Зовнішньополітичне відомство та Служба Уповноваженого у цей час займалися поглибленням ідей Розенберґа, їх опрацюванням для подальшої практичної реалізації, а також намагалися встановити ідеологічний контроль не лише у НСДАП, а й поширити його у суспільстві. Другий етап пов’язаний з періодом Другої світової війни, коли ідеологічна робота служб Розенберґа поширюється на Вермахт і окуповані нацистами території, але розповсюдження ідеологічної доктрини продовжується вже з урахуванням нових обставин. Виникають нові форми використання наукових досліджень для ідеологічної боротьби на окупованих територіях. Зросло значення Служби Уповноваженого, оскільки АПА згорнуло свою діяльність на межі 1942–1943 рр. Велася масштабна лекційна пропаганда націонал-соціалістичних ідей через спеціально створені лекторії, виставкову діяльність, що розкривала велич Німеччини через її історію, культуру і мистецтво, робота з молодіжними, жіночими та робітничими товариствами Німеччини, якими опікувалася НСДАП і які перебували у сфері діяльності служб Розенберґа. Спеціальні відділи Служби Уповноваженого готували методичні матеріали щодо підготовки лекцій і виставок, різних культурних та політичних заходів.Встановлено, що ці партійні структури А. Розенберґа були пов’язані між собою, тому документи, створені ними в результаті їхньої діяльності, утворюють цілісну документальну систему. Зв’язковою ланкою у системі цих служб була Канцелярія Розенберґа що виконувала організаційні та координуючі функції. Значна частина її фонду складається з праць самого А. Розенберґа, біографій та бібліографії за різні роки, чернеток його статей, публічних виступів тощо – все це збирали та упорядковували співробітники Канцелярії. Другу велику частину складає різноманітне листування.Охарактеризовано співпрацю Служби Уповноваженого з Вермахтом в галузі політичного навчання військовослужбовців, а також зміни тематики нацистської пропаганди під час війни: її трансформації в бік антибільшовистської та світової єврейської загрози, антиамериканізму та інших світових політичних та ідеологічних течій, розвиток досліджень історії, політики, економіки та культури окупованих країн для широкого використання у пропаганді нацистської ідеології, поширення теми критики радянського більшовизму у військовій адміністрації на окупованих територіях, а також серед чиновників цивільного управління. Висвітлено окремі ідеологічні аспекти діяльності Оперативного штабу Розенберґа та Міністерства окупованих східних територій у їхньому зв'язку з діяльністю Служби Уповноваженого фюрера у справі нагляду за загальним духовним і світоглядним навчанням та вихованням, спростовано деякі усталені погляди щодо незначної ролі А. Розенберґа та його служб у внутрішній та зовнішній політиці Третього райху.^UThe dissertation addresses the problem of scientific reconstruction and source-critical actualization of documentary complexes of Alfred Rosenberg's offices within the structure of the NSDAP: the Office of Foreign Affairs (Außenpolitisches Amt der NSDAP) (1933–1942) and the Office of the Fuehrer’s Commissioner for the Supervision of the entire intellectual and ideological schooling and training of the NSDAP, referred to in the research as the Commissioner's Office (Beauftragter des Führers für die gesamte geistige und weltanschauliche Erziehung der NSDAP) (1934–1945), along with some associated societies and unions, notably the Nordic Society and the Fighting League for German Culture.The historiography of the problem and its source base are considered. The composition and content of the Rosenberg’s NSDAP offices documentary archival complexes, which were dispersed across various countries after the war and have been recently returned to the German Federal Archives, are analyzed, and their documentary complexity, source-representativeness, completeness, interconnectivity, and complementarity are determined. The main milestones of A. Rosenberg's party-political career and his essential works ("The Future Path of German Foreign Policy" (1927), "The Myth of the 20th Century" (1930)) are highlighted.Rosenberg`s complete ideological system and the components of the worldview doctrine of National Socialism aimed at building a new "national state" and its struggle against the enemies of National Socialism (Freemasonry, Judaism, Bolshevism, liberal values, etc.) for the revival and purity of the Nordic race and the conquest of "living space," are characterized. Regarding foreign policy activities, attention was paid to some diplomatic aspects of war preparation, including neutralizing European states regarding the remilitarization of Germany, propagating National Socialist ideology abroad, and information provision about the political and economic state of various countries on the brink of the war. The influence of A. Rosenberg's ideological doctrine on the organization and content of his offices, their structure and functions, the introduction of its practical implementation in the worldview of the German people, the methods of influencing the formation of the collective consciousness through extensive publishing (monographs and collections of works, own newspapers, serial publications), and socio-cultural activities in the NSDAP, public and state institutions of the Third Reich in the fields of culture (literature, theatre, music, fine arts, etc.) and science (history of Nordic and other races, philosophy), as well as pedagogical activities (the Diplomatic School and the organization of the Higher School as the NSDAP university), and control over the education system and ideological training in the NSDAP through the preparation of methodological recommendations, instructions, and lecture courses, are revealed.The circle of the most important employees of the offices, as well as the contribution of Nazi figures to the development of various aspects of the ideological foundation of National Socialism and the means of its implementation in foreign policy activities and the domestic political life of Germany in the second half of the 1930s and during the Second World War, are established.The ideological aspects of the activities of the Rosenberg’s Special Task Force (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg) and the Ministry of Occupied Eastern Territories are highlighted in their connection with the activities of the Führer's Commissioner's Office in the field of National Socialist education, the confiscation of a wide range of ideological sources, library and archival collections, the creation of libraries (Western and Central libraries of the Higher School), Rosenberg’s Eastern Library, the library of the Institute for the Study of the Jewish Question, the Cultural-Political Archive, ideological purges of libraries in occupied territories, and the selection of materials for use in anti-Bolshevik propaganda.Some established views on the insignificant role of A. Rosenberg and his offices in the domestic and foreign policies of the Third Reich, aimed at implementing the ideas of National Socialism, their ideological contribution to the preparation of the Second World War and the occupation, are refuted. The documents involved in the Nuremberg Trials and the articles of accusation that determined the verdict of the International Military Tribunal are examined. The documentary complexes reflect the structure, functions, and directions of activities of Rosenberg’s offices in the NSDAP in both the domestic and foreign policies of Germany. They are characterized by integrative completeness, which lies in the theoretical and practical implementation of various components of National Socialist ideology in its systematic nature and significant contribution to the ideological preparation of the Second World War.

Дисертаційна робота присвячена розробці відкритої об’єктно-орієнтованої архітектури, яка може бути застосована при розробці як універсальних, так і спеціалізованих систем скінченно-елементного аналізу широких класів крайових задач.В наш час велика кількість актуальних проблем науки та техніки призводять до необхідності розв’язання різних типів крайових задач. Для більшості з них на сьогодні неможливо отримати точні аналітичні розв’язки, що потребує створення відповідного математичного та програмного забезпечення для наближеного чисельного розв’язання диференційних рівнянь (звичайних та у частинних похідних) або їх систем.Найбільш поширеним на сьогодні способом наближеного розв’язання крайових задач є метод скінченних елементів (МСЕ). Для його використання створено значну кількість як універсального, так і спеціалізованого програмного забезпечення (ПЗ). Серед найбільш відомих програм скінченно-елементного аналізу (пропрієтарних та з відкритим кодом) можна відзначити Abaqus, Ansys, FreeFEM, Mathematica, Nastran, OpenCAD та багато інших. Тут слід зазначити, що на сьогодні такого ПЗ розроблено (і постійно продовжує розроблятися) велика кількість, оскільки воно призначено як для розв’язання різних типів задач, так і різних форм застосування (комерційного, навчального, наукового, open source тощо). Крім того, постійно змінюються можливості обчислювальної техніки (широкого розповсюдження останнім часом отримали багатопроцесорні системи) і вимоги практики (наприклад, необхідність враховувати застосування нових типів матеріалів, таких як композити або матеріали з пам’яттю).Переважну більшість з наявних програм скінченно-елементного аналізу реалізовано мовами програмування С та С++. Слід зазначити, що внесення змін в таке ПЗ для його адаптації до вирішення нових класів задач через складність С/С++ є нетривіальною процедурою. Тому на практиці виникає завдання створення таких програм для скінченно-елементного аналізу, які б, з одного боку, мали відкриту й просту архітектуру, а, з іншого боку, підтримували можливість легкого внесення в них змін для розширення функціональності. Іншими словами, мали б у порівнянні з ПЗ, написаним на мовах С/С++, високу швидкість розробки.Останнім часом однією з найбільш популярних при розробці наукового ПЗ є мова програмування Python, яка початково створювалася для підвищення ефективності роботи програміста. Вона має легкий для розуміння синтаксис і зараз для неї розроблено велику кількість бібліотек, що реалізують різний математичний функціонал (наприклад, NumPy та SciPy, що використовуються для наукових розрахунків). Проте, до сьогодні систем скінченно-елементного аналізу на Python розроблено відносно мало. Серед них можна виділити, наприклад, fempy, FEniCS, PolyFEM, SfePy, втім частина з них має лише python-інтерфейс, але написана на С++. Це можна пояснити тим фактом, що прийнято вважати швидкість роботи python-програм нижчою, ніж у аналогів, написаних на С++. Тим не менш, динамічна типізація Python і його можливості продуктивної розробки програм роблять його перспективним засобом створення нового ефективного ПЗ для чисельного вирішення широких класів крайових задач з використанням МСЕ. Тому розробка відкритої архітектури ПЗ для МСЕ є актуальною в наш час задачею.Таким чином, створення нового ПЗ скінченно-елементного аналізу з відкритою архітектурою і програмним кодом, яке б давало змогу користувачам розв’язувати широкі класи крайових задач на сучасних комп’ютерних платформах є актуальною й важливою задачею.На логічному рівні будь-яке сучасне ПЗ для скінченно-елементного аналізу за своєю архітектурою може бути поділено на три окремі складові (підсистеми):1) препроцесор – підсистема автоматизації підготовки вихідних даних для чисельного розрахунку (у більшості випадків це генератор скінченно-елементної моделі вихідної геометричної області, для якої виконується розрахунок);2) процесор – підсистема, що безпосередньо реалізує скінченно-елементний розрахунок задачі (центральний елемент будь-якого ПЗ чисельного аналізу);3) постпроцесор – підсистема, що автоматизує аналіз великих масивів числової інформації, отриманих як результат роботи процесору (частіше за все у вигляді різноманітних зображень полів досліджуваних функцій).Генерація скінченно-елементної моделі, яку покладено на препроцесор, в загальному вигляді може бути поділена два окремих етапи:1) побудова формального опису геометричної області, для якої виконується розрахунок, у певному форматі, який є придатним для подальшої автоматичної обробки;...^UThe dissertation is devoted to the development of an open object-oriented architecture, which can be used in the development of both universal and specialized finite element analysis systems of broad classes of boundary value problems. Nowadays, a large number of topical problems of science and technology lead to the need to solve various types of boundary problems. For most of them, it is currently impossible to obtain exact analytical solutions, which requires the creation of appropriate mathematical and software for the approximate numerical solution of differential equations (ordinary and partial derivatives) or their systems. Today, the most common method of approximate solution of boundary value problems is the finite element method (FEM). A significant amount of both universal and specialized software (software) has been created for its use. Abaqus, Ansys, FreeFEM, Mathematica, Nastran, OpenCAD and many others can be noted among the most well-known finite element analysis programs (proprietary and open source). It should be noted here that a large number of such software has been developed (and is constantly being developed), as it is intended both for solving different types of problems and for different forms of application (commercial, educational, scientific, open source, etc.). In addition, the capabilities of computing (multiprocessor systems have become widespread recently) and the requirements of practice (for example, the need to consider the use of new types of materials, such as composites or materials with memory) are constantly changing. The vast majority of available finite element analysis programs are implemented in the C and C programming languages. It should be noted that making changes to such software for its adaptation to solving new classes of problems due to the complexity of S...

Актуальність. Балет як цілісне явище не можна вважати дослідженою сферою культури. Серед об’єктивних причин такої ситуації – спорадичний характер його вивчення, складність самого жанру (його «міжмистецький» синтетичний статус), відсутність розробленої музикознавчої методології вивчення цього жанру, яка би враховувала всі складові як самої багатовимірної балетної матерії, так і постановочного процесу.Жанр балету часто стає об’єктом дослідження суміжних гуманітарних дисциплін: балетознавства, театрознавства, культурології. У той самий час у полі музикознавства балет займає периферійну позицію, часто перебуваючи в тіні іншого музично-театрального жанру – опери. Тим часом реалії сучасного українського мистецтва, що полягають у потужній зацікавленості жанром балету сучасних українських композиторів поряд із яскравим вибухом креативної балетної індустрії, спонукають до музикознавчого осмислення пов’язаних із балетом мистецьких процесів. Важливим кроком на цьому шляху є реалізація необхідного комплексу заходів: комплексне вивчення феномену з урахуванням усіх його жанрових складових (у координації з іншими гуманітарними науками), розроблення типології жанру, вивчення жанрово-інтонаційних і соціокультурних параметрів сучасного українського балету, адже саме балетний жанр – один із пріоритетних у відображенні різноманітних тенденцій розвитку сучасного мистецтва.Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в науковому внеску до галузі музикознавства та у вивченні балетного жанру загалом. Серед ключових факторів наукової новизни роботи можна виділити такі: сучасне музикознавче осмислення жанру новітнього українського балету в теоретичному аспекті; створення авторської типології балетного жанру, що робить один із перших кроків у напрямі музикознавчої систематизації та класифікації жанру; перше в українському музикознавстві вивчення опусів українських балетних композиторів у генераційній площині; здебільшого перше аналітичне осмислення балетів українських митців крізь призму соціокультурних тенденцій; практичне втілення результатів дослідження в навчальному процесі, зокрема в програмі дисципліни «Інноваційні технології в музичній діяльності» на базі КМАМ ім. Р. М. Глієра, яка впроваджена до освітнього процесу 2023–2024 н. р.Результати дослідження. Проведене дисертаційне дослідження українського балету доби Незалежності дозволило окреслити культурні, соціальні та політичні події, що вплинули на створення балетних вистав. Систематизовано основні соціокультурні та мистецькі тенденції сучасного українського балету. Найважливішими серед них є такі: одночасне функціонування трьох загальних типів балету (фольклорний, класико-романтичний та модерний / експериментальний); прогресивна робота балетмейстерів із модерновою хореографічною лексикою; діяльність нової генерації танцівників і хореографів-балетмейстерів; відсутність залежності від офіційних театральних структур; посилення популярності балету серед глядачів; тісна співпраця балетмейстерів та українських композиторів; пріоритетне положення балету в жанровій системі сучасності; розширення інтертекстуального та міжмедіального поля балету; превалювання пластичності над дансантністю як в хореографічній, так і в музичній сферах; залучення конструкцій нетрадиційного типу у сфері сценографії; переосмислення класичної спадщини; адаптація шедеврів класичної літератури.Огляд різних мистецтвознавчих праць, що присвячені балетному жанру, в аспекті виявлення та аналітичного осмислення наявних дефініцій балету зумовив створення власного визначення, з музикознавчої позиції, категорій «балет», «сучасний український балет», «танцювальна вистава».^URelevance. Ballet as a whole phenomenon cannot be considered a researched sphere of culture. Among the objective reasons for this situation are the sporadic nature of its study, the complexity of the genre itself (its ”inter-artistic” synthetic status), the lack of a developed musicological methodology for studying this genre that would take into account all the components of the phenomenon – both the multidimensional ballet material itself and the staging process .The genre of ballet often becomes the object of research in related humanitarian disciplines: ballet, theater and cultural studies. At the same time, in the field of musicology, ballet occupies a peripheral position, often being in the shadow of another musical and theatrical genre – opera. Meanwhile, the realities of modern Ukrainian art, which consist in the powerful interest in the ballet genre of modern Ukrainian composers, along with the bright explosion of the creative ballet industry, encourage a musicological understanding of artistic processes related to ballet.An important step on this path is the implementation of the necessary set of measures: a comprehensive study of the phenomenon taking into account all its genre components (in coordination with other humanities), development of genre typology, study of genre-intonational and sociocultural parameters of modern Ukrainian ballet. After all, the ballet genre is one of the priorities in reflecting various trends in the development of modern art.The scientific novelty of the dissertation research is a contribution to the field of modern musicology and the study of the ballet genre in general. Among the main factors of the scientific novelty of the work the first contemporary musicological understanding of the genre of modern Ukrainian ballet in a theoretical aspect; creation of the author's typology of the ballet genre, which takes the first step in the direction of musicological systematization and classification of the genre; the first in Ukrainian musicology research the works of Ukrainian ballet composers in the generational aspect; mostly the first analytical research of ballets by Ukrainian artists through the prism of socio-cultural trends; practical implementation of research results in the educational process, in particular in the program of the discipline “Innovative technologies in musical activity” in the Glier Kyiv Municipal Academy of Music, which was implemented to the educational process in 2023-2024.Research results. The conducted dissertation research of the Ukrainian ballet of the Independence Era made it possible to outline the cultural, social and political events that influenced the creation of ballet performances. The main socio-cultural and artistic trends of modern Ukrainian ballet are systematized. The most important among them are: simultaneous functioning of three general types of ballet (folkloric, classical-romantic and modern); progressive work of choreographers with modern choreographic vocabulary; activities of a new generation of dancers and choreographers-ballet masters; lack of dependence on official theater structures; increasing the popularity of ballet among the audience; close collaboration of ballet masters and Ukrainian composers; the priority position of ballet in the modern genre system; expanding the intertextual and intermedial field of ballet; the predominance of plasticity over danceability in both the choreographic and musical spheres; involvement of non-traditional constructions in the field of scenography; reinterpretation of classical heritage; adaptation of masterpieces of classical literature.The study reveals the versatility of modern Ukrainian ballet, taking into account not only choreographic aspects, but also the interaction of artistic directions, the influence of social and cultural trends on creativity and the importance of innovation in ballet art.A review of various works of art history devoted to the ballet genre, in the aspect of identifying and analytically understanding the existing definitions of ballet, led to the creation of its own definition, from a musicological position, of the categories “ballet”, “modern Ukrainian ballet”, “dance spectacle”.

Андрусишин В. Й. Політична культура сучасного українського суспільства: культурологічний аналіз. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури. – Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2024.У дисертації осмислено ментально-аксіологічні та національно-психологічні засади політичної культури українського суспільства, динаміку та особливості її трансформації. Розглянуто та систематизовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури українського суспільства як складного та багатоаспектного феномена. Опрацьовано та систематизовано джерельну базу дослідження, з’ясовано потенціал традицій і родинних цінностей як середовища формування та збереження української політичної культури, досліджено її міфосимволічний вимір, розглянуто деструктивний вплив комуно-радянського тоталітаризму та його проєкту «homo sovieticus» на зміст політичної культури українців, проаналізовано політичний гумор та сатиру як джерела інформації про культурні стереотипи українців, розкрито особливості та динаміку розгортання «пострадянського синдрому» у сучасній політичній культурі України, виявлено тенденції змін та нові виклики в межах політичної культури сучасного українського соціуму в умовах російсько-української війни (2014–2023 рр.).Ключові слова: українське суспільство, політична культура, політичні цінності, політична міфосимволіка, політичний гумор, пострадянський синдром, homo sovieticus.^UQualification scientific paper as a manuscript.A thesis for the scholarly degree of the Candidate in Cultural Studies (PhD), specialty 26.00.01 – Theory and History of Culture. Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2024.The dissertation is devoted to the consideration of the mental-axiological and national-psychological foundations of the political culture of Ukrainian society, the dynamics and peculiarities of its transformation at the present stage. It is determined that the search for answers to the question of the vital mechanisms of the transition of Ukrainian society to a new quality draws the attention of theoretical and practical scientists to political values and national-psychological aspects of Ukrainian political culture, since its axiological foundations and their transformation in times of crisis remain an under-researched topic in political science and cultural studies.It is emphasized that the political culture of Ukrainian society, like any other, is formed and developed in close connection with the centuries-old values and traditions of Ukrainians, which are the inner core of the people’s culture and which determine the stereotypes of political behavior and are converted into sociocodes. Particular attention is focused on family traditions and values, since it is the family as a socio-cultural microenvironment that makes the functioning of the entire social structure possible, and the axiological system generated by it influences the way each member of society operates and behaves, especially since patterns of political participation, the main features of political behavior and mentality are laid down in the family.It is stated that the axiological basis in the form of a value consensus in society is of great cultural significance: it is formed and transmitted in time and space, “re-historicized” in everyday life and objectified in the forms of signaling and symbolization. This is how political myths emerge as archetypal constructions that preserve social experience, the imperatives of the spiritual and moral dimension of political processes in the collective memory, as a basic cultural and political form that contains and transmits the historical experience of the people, the semantic core that either corresponds to the nation-building social model and therefore represents it, or does not (“political pseudo-myth” or a culturally different/alien mythological narrative as a threat to authentic cultural traditions, national history and memory).The potential of political mythosymbolism through the prism of cultural analysis is identified and revealed, which made it possible to look at it as a tool for creating a political identity and manifestation of Ukraine’s civilizational choice. At the turn of the XX-XXI centuries, especially after the declaration of independence, the relevance of political myths in Ukraine increased.

Обґрунтовано, що сутністю примирних процедур є спільний, добровільний пошук сторонами взаємоприйнятного чи взаємовигідноговиходу із конфліктної ситуації. Зазначено, що примирні процедури можутьвідбуватися як за участі лише сторін конфлікту, так і третьої сторони, яканадає відповідну допомогу конфліктуючим сторонам у врегулюванніситуації, що виникла. Суттєвою особливістю примирних процедур названоте, що за результатами їх проведення юрисдикційний орган не приймаєрішення по суті справи, а натомість сторонами, якщо між ними досягнутазгода, укладається відповідна угода, в якій вони добровільно погоджуютьсявирішити спір на певних умовах.Узагальнено, що в більшості провідних країн світу інститутврегулювання спору за участю судді, або ж судова медіація (подібна зазмістом процедура), є досить популярним процесуальним інструментомрозгляду господарських справ. В зв’язку із цим обґрунтовано, що векторрозвитку національного процесуального законодавства, виражений увпровадженні подібного інституту, цілком відповідає міжнароднимтенденціям. Однак у процедурному аспекті врегулювання спору за участюсудді в господарському судочинстві України розбігається із світовимимоделями організації подібної форми розгляду господарських справ.Висвітлено зарубіжний досвід врегулювання спору за участю судді вгосподарському судочинстві на прикладі таких держав, як Сполучені ШтатиАмерики, Китай, Пакистан, Франція, Німеччина, Польща, Казахстан, Грузіята Узбекистан.Обґрунтовано, що через недосконалість господарсько-процесуальногозабезпечення процедури врегулювання спору за участю судді її ефективністьє незначною. У зв’язку з цим запропоновано реалізувати комплекс заходів управотворчій сфері.Запропоновано окремі шляхи вдосконалення механізму припиненняпроцедури врегулювання спору за участю судді в господарськомусудочинстві, які спрямовані на: визначення порядку подання стороною заяви про припинення процедури врегулювання спору; закріплення переліку дійта/або бездіяльності, що можуть кваліфікуватись суддею як такі, щоспрямовані на затягування процедури врегулювання спору.^UIt is substantiated that the essence of conciliation procedures is a joint,voluntary search by the parties for a mutually acceptable or mutually beneficialway out of the conflict situation. It is noted that conciliation procedures can takeplace both with the participation of only the parties to the conflict, and a third party that provides appropriate assistance to the conflicting parties in resolving the situation that has arisen. An essential feature of conciliation procedures is that, based on the results of their conduct, the jurisdictional body does not make adecision on the merits of the case, but instead, if an agreement is reached between them, the parties enter into an appropriate agreement in which they voluntarily agree to resolve the dispute under certain conditions.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.In general, in most of the leading countries of the world, the institution ofdispute settlement with the participation of a judge, or judicial mediation (a similarprocedure in terms of content), is a fairly popular procedural tool for considerationof economic cases. In this regard, it is substantiated that the vector of developmentof national procedural legislation, expressed in the implementation of such aninstitute, fully corresponds to international trends. However, in the proceduralaspect of the settlement of the dispute with the participation of a judge in theEconomic Court of Ukraine, it diverges from the world models of the organizationof a similar form of consideration of economic cases.The foreign experience of dispute settlement with the participation of ajudge in economic litigation is highlighted using the example of such countries as the United States of America, China, Pakistan, France, Germany, Poland,Kazakhstan, Georgia and Uzbekistan. It is substantiated that due to the imperfection of the economic andprocedural provision of the dispute settlement procedure with the participation of a judge, its effectiveness is insignificant. In this regard, it is proposed to implement a set of measures in the law-making sphere.Separate ways of improving the mechanism of termination of the disputesettlement procedure with the participation of a judge in economic litigation areproposed, which are aimed at: determining the procedure for submitting astatement by a party to terminate the dispute settlement procedure; establishing alist of actions and/or inactions that can be qualified by the judge as aimed atdelaying the dispute settlement procedure.

У дисертації проведено дослідження формування циклу фортепіанних мініатюр як найважливішого жанру української музики початку ХХ століття. Процес становлення цього жанру розглядається в ракурсі філософських, естетичних та стильових концепцій 1900 - 1920-х років, що зумовило його винятковість за умов того часу, а також сильний вплив на фортепіанне мистецтво усього ХХ століття аж до сьогодення.Актуальність теми дисертації ґрунтується на комплексному дослідженні змістовних, жанрово-стильових та інноваційних особливостей циклу фортепіанних мініатюр початку ХХ століття в українській музиці зазначеного періоду. Цикл фортепіанних мініатюр у цей час постає однією з основних форм у творчості багатьох видатних українських композиторів початку ХХ століття. Існуючі стильові координати цієї форми опрацьовували С. Людкевич та С. Борткевич. Поряд з тим, В. Барвінський Н. Нижанківський та Л. Ревуцький йшли далі, збагачуючи свою музичну мову сучасними їм засобами композиції. Творчий шлях низки інших митців був взірцем пошуку найновіших принципів і прийомів збагачення музичного висловлювання. Тенденції, закладені цими композиторами у циклах фортепіанних мініатюр, багато в чому передували аналогічним знахідкам у світовому фортепіанному мистецтві або впроваджувались водночас із зарубіжними сучасниками. Фортепіанна творчість цих композиторів – В. Ребікова, Ф. Якименка, М. Рославця – стала підґрунтям дисертаційного дослідження.Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження.Перше завдання – висвітлити стан розробки української фортепіанної музики як важливої складової європейської музичної культури у мистецтвознавчих дослідженнях та виявити важливі риси її розвитку наприкінці XIX – на початку ХХ століття.Для вирішення поставленого завдання було: проаналізовано базу джерел та відзначено досягнення фортепіанної європейської та української музики початку ХХ століття; розглянуто стильові пошуки цього періоду, загальне та особливе у творчості композиторів, які прагнули модернізації музичної мови та виходу за межі традиційної гармонії та форми; акцентованоувагу на особливостях творчості окремих композиторів цього періоду, проаналізовано шляхи їх подальшого втілення.Друге завдання – проаналізувати становлення фортепіанного циклу мініатюр як одної з найважливіших форм початку ХХ століття, а також розкрити причини його високої затребуваності серед вітчизняних композиторів.Для вирішення цього завдання було необхідно: позначити особливості вивчення циклів фортепіанних мініатюр як найважливішої форми музичного мистецтва зламу століть; розглянути його витоки та джерела популярності, а також розвиток в Україні до початку ХХ століття; дослідити певні унікальні риси жанру, завдяки яким він став одним із головних підґрунть українського та європейського модернізму.Третє завдання полягало в розробці періодизації розвитку циклів фортепіанних мініатюр на теренах українського музичного простору на прикладі творчості композиторів, які відзначились найсуттєвішим та різновекторним внеском у модернізацію музичної мови.Відповідно до цього, проаналізовано стильову різноманітність творчості українських композиторів початку ХХ століття; виявлено шлях усталення важливих тенденцій в українській музиці на зламі століть. У дисертації констатовано, що одними з перших творів, в яких впроваджено та закріплено найцінніші знахідки європейської музичної практики, були фортепіанні мініатюри В. Ребікова, Ф. Якименка та М. Рославця.Четверте завдання – проаналізувати найважливіші в контексті тематики даної роботи твори зазначених митців, а також виділити фундаментальні стильові тенденції, на яких засновуються концепції цих мініатюр. Конкретизувати часові та історичні рамки, які пов'язують твори В. Ребікова, Ф. Якименка та М. Рославця з музикою їх європейських та американських колег (Ч. Айвз та Г. Коуелл). Встановлено важливі напрямки у музичному мистецтві, відображені у циклах фортепіанних мініатюр українських композиторів; визначено їх специфічні риси, позначеновзаємозв’язок європейської та української музики у контексті модернізації музичної мови та відображення цих трансформацій у жанрі фортепіанної мініатюри. Виявлено специфіку процесів стильових змін під впливом соціальних та політичних умов, які прямо чи опосередковано впливали на процеси пошуку новітніх виразних засобів тощо.П’яте завдання – це спроба позначити взаємозв’язок стильових пошуків композиторів початку ХХ століття з новітніми тенденціями у літературі, живописі, театрі та архітектурі, окреслити взаємини між пріоритетними напрямами культури України та її музичним простором, у тому числі й фортепіанного мистецтва, а також охарактеризувати передумови виходу фортепіанної творчості за межі традиційних засобів виразності кінця ХІХ – початку ХХ століття, розглянути результат цього процесу, як один із чинників відродження вітчизняного музичного мистецтва.^UThe dissertation researches the formation of the cycle of piano miniatures as the most important genre of Ukrainian music in the early 20th century. The process of formation of this genre is considered in the perspective of philosophical, aesthetic and stylistic concepts of the 1900 - 1920s, which determined its exclusivity the conditions of that time, as well as a strong influence on the piano art of the entire 20th century up to the present day.The relevance of the research topic is based on a comprehensive study of the substantive, genre-stylistic and innovative features of the cycle of piano miniatures in Ukrainian music of the early 20th century. At this time, the cycle of piano miniatures appears as one of the main forms in the work of many prominentIn accordance with the goal, the main tasks of the study are formulated as:The first task is to highlight the state of Ukrainian piano music development as an important component of European musical culture in art studies and to identify important characteristics of its development at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries.In order to solve the task, the source base was analyzed and the achievements of European and Ukrainian piano music of the early 20th century were noted; the searches of the style features of this period are have been studied, common and special in the work of composers who sought to modernize the musical language and go beyond traditional harmony and form; attention is focused on the peculiarities of individual composers of this period creativity and the ways of their further implementation are analyzed.The second task is to analyze the formation of the piano cycle of miniatures as one of the most important forms of the early 20th century, as well as to reveal the reasons for its high demand among national composers.To solve this task, it was necessary: to indicate the peculiarities of cycles of piano miniatures study as the most important form of musical art at the turn of the century; to find out its origins and sources of popularity, as well as its development in Ukraine until the beginning of the 20th century; to explore certain unique features of the genre, that made it one of the main foundations of Ukrainian and European modernism.The third task was to develop a periodization of the cycles of piano miniatures development in Ukrainian musical space on the examples of the pieces of composers who were distinguished by the most significant and multi-vector contribution to the musical language modernization.Accordingly, the stylistic diversity of Ukrainian composers oeuvre in the beginning of the 20th century was analyzed; the way of important trends establishment in Ukrainian music at the turn of the century was revealed. The dissertation stated that one of the first works, in which the most valuable findings of European musical practice were implemented and consolidated, were the piano miniatures of V. Rebikov, F. Yakymenko, and M. Roslavets.The fourth task is to analyze the most important works of these artists in the context of the topic of this work, as well as to highlight the fundamental stylistic trends on which the concepts of these miniatures are based. To specify the time and historical frameworks that connect the works of V. Rebikov, F. Yakymenko and M. Roslavets with the music of their European and American colleagues (C. Ives and H. Cowell). Important directions in musical art, reflected in the cycles of piano miniatures of Ukrainian composers, have been established; their specific features are determined, the relationship between European and Ukrainian music is identified in the context of the musical language modernization and the reflection of these transformations in the genre of piano miniatures. The specifics of the processes of stylistic changes under the influence of social and political circumstances, which directly or indirectly influenced the processes of searching for the newest means of expression, etc., were revealed.The fifth task is an attempt to indicate the relationship between the stylistic searches of the early 20th century composers and the latest trends in literature, fine arts, theater and architecture, to outline the connection between Ukrainian music, including piano art, and other priority areas of Ukrainian culture, as well as to characterize the preconditions for going piano art going beyond the late 19th and early 20th centuries traditional means of musical expression, to consider the result of this process as one of the factors of the Ukrainian musical art revival.

Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...^UDysertatsiyna robota zoseredzhena na analizi istoriohrafichnoyi sytuatsiyi shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. Stryzhnevym zavdannyam doslidzhennya ye vyyavlennya klyuchovykh osoblyvostey u vyvcheni oznachenoyi problemy cherez analiz istorychnoyi literatury, produkovanoyi ukrayinsʹkymy istorykamy vprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. U fokusi perebuvaye vyznachennya rys, prytamannykh kozhnomu etapu istoriohrafichnoho postupu v konteksti vyvchennya politychnykh perypetiy u Hetʹmanshchyni KHVIII st., zvazhayuchy na zahalʹnu atmosferu ta rivenʹ rozvytku istorychnoho znannya. Analiz nadbanʹ u doslidzhenni politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. gruntuyetʹsya na rozlohomu masyvi literatury. Vyznachayuchy stan vyvchennya dysertatsiynoyi problemy, dotsilʹno vyokremyty kilʹka hrup doslidzhenʹ: napratsyuvannya, v yakykh reprezentovano analiz zahalʹnoyi sytuatsiyi v istorychniy nautsi na riznykh etapakh yiyi rozvytku v konteksti vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st.; roboty, sfokusovani na vysvitlenni zhyttyevoho shlyakhu ta naukovoho dorobku ukrayinsʹkykh istorykiv Livoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st.; pratsi, bezposerednʹo prysvyacheni analizu rivnya naukovoho opratsyuvannya politychnoho stanovyshcha Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Yikh vyvchennya pokazalo, shcho protses rozvytku naukovoho znannya shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny ne stav obʺyektom spetsialʹnoho doslidzhennya. Vodnochas nayavnyy sukupnyy zdobutok istorykiv riznykh pokolinʹ potrebuye systematyzatsiyi, uzahalʹnennya ta vyznachennya perspektyvnykh napryamiv podalʹshoho opratsyuvannya problemy. Dysertatsiyne doslidzhennya spyrayetʹsya na kompleks istoriohrafichnykh ta istorychnykh dzherel. Fundament vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny stanovlyatʹ istoriohrafichni dzherela, yaki okhoplyuyutʹ odnoosibni ta kolektyvni monohrafiyi, statti, rozmishcheni v zbirnykakh naukovykh pratsʹ, naukovykh periodychnykh vydannyakh; dysertatsiyni roboty ta avtoreferaty dysertatsiy, prysvyacheni pohlyadam na suspilʹno-politychni protsesy v Livoberezhniy Ukrayini protyahom KHVIII st., ta yaki vplynuly na nahromadzhennya naukovoho znannya ta podalʹshyy protses rozvytku istorychnoyi dumky. Do uvahy vzyato doslidzhennya ukrayinsʹkykh avtoriv. Yikh z·hrupovano za khronolohichnoyu oznakoyu: pratsi oznachenoyi tematyky KHIKH – pochatku KHKH st.; istorychni napratsyuvannya naukovtsiv KHKH st.; naukovi doslidzhennya kintsya KHKH – pochatku KHKHI st. Istorychni dzherela, yaki mistyatʹ faktychnyy material shchodo politychnykh protsesiv na terenakh Hetʹmanshchyny, predstavleno zakonodavchymy aktamy, rozporyadchymy dokumentamy rosiysʹkoho tsaratu shchodo Livoberezhnoyi Hetʹmanshchyny, dokumentamy Komunistychnoyi partiyi Ukrayiny / SRSR. Metodolohichni zasady doslidzhennya vklyuchayutʹ pryntsypy naukovoyi obʺyektyvnosti, istoryzmu, systemnosti, kompleksnosti, nastupnosti, stsiyentyzmu ta kompleks zahalʹnonaukovykh i spetsialʹnykh istorychnykh (problemno-khronolohichnyy, istoryko-porivnyalʹnyy, istoryko-typolohichnyy, istoryko-henetychnyy) metodiv. Sukupno vony zabezpechyly vyvchennya poetapnoho protsesu nahromadzhennya naukovoho znannya pro politychnu istoriyu Hetʹmanshchyny KHVIII st. Vyvchennya problemy ukrayinsʹkymy doslidnykamy vidbuvalosya na chotyrʹokh istoriohrafichnykh etapakh: «dovhe» KHIKH st. – kinetsʹ KHVIII – pochatok KHKH st.; revolyutsiyni 1917 – seredyna 1920-kh rr.; radyansʹke KHKH st.; suchasnyy, shcho tryvaye vid pochatku KHKH st. Na kozhnomu z nykh vyokremlyuyutʹsya neodnakovi istorychni naratyvy. Ukrayinsʹki istoryky doslidyly klyuchovi aspekty politychnoho rozvytku Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Uprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. pohlyady ta pidkhody zaznavaly istotnykh zmin vnaslidok suspilʹno-politychnykh chynnykiv, yaki vplyvaly na postup istorychnoyi nauky na kozhnomu z etapiv. Na kinetsʹ KHVIII – seredynu KHIKH ct. prypadaye naukova diyalʹnistʹ pleyady ukrayinsʹkykh istorykiv, sered yakykh: YA. Markovych, O. Markovych, D. Bantysh-Kamensʹkyy, M. Markevych. Naypovnishe politychni podiyi v Hetʹmanshchyni KHVIII st. podano v uzahalʹnyuyuchykh pratsyakh D. Bantysh-Kamensʹkoho ta M. Markevycha. Tsi avtory zmohly prezentuvaty vyklad istoriyi politychnykh podiy cherez pryzmu osobystisnykh yakostey ukrayinsʹkykh hetʹmaniv, proanalizuvaty tohochasni politychni realiyi ta vyslovyty vlasni pohlyady, dotrymuyuchysʹ problemno-khronolohichnoho pryntsypu vykladu podiy i spyrayuchysʹ na svitohlyadni pozytsiyi malorosiystva. Tse zumovleno vplyvom suspilʹno-politychnoyi atmosfery Rosiysʹkoyi imperiyi. D. Bantysh-Kamensʹkyy spromihsya vysvitlyly protses nastupu rosiysʹkoho tsaratu na avtonomni prava Hetʹmanshchyny. M. Markevych zaktsentuvav uvahu na rivnopravnosti derzhavnoho obʺyednannya Hetʹmanshchyny z Moskoviyeyu, ale z·hodom tsi mirkuvannya postupylysya mistsem dumtsi pro korysnistʹ urizannya prav i pryvileyiv Hetʹmanshchyny v nastupni desyatyrichchya...

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...