Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...

Дисертаційну роботу присвячено вивченню екологічного стану гідроекосистем та оптимізації їх збереження на прикладі Шацького національного природного парку (Волинська область, Україна).Актуальність роботи полягає в обґрунтуванні впровадження активних заходів охорони шляхом ренатуралізації гідроекосистем Шацького НПП – унікального природоохоронного об’єкта європейського масштабу, розташованого на Головному Європейському вододілі басейнів Чорного та Балтійського морів. Шацький національний природний парк є унікальним поєднанням водно-болотних, лісових, лучних та озерних екосистем поліського типу, через що входить до світової природоохоронної мережі і є частиною Транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся». З урахуванням наявних даних та власних результатів моніторингових досліджень встановлено, що сучасний екологічний стан території Шацького НПП потребує оптимізації функціонування водних екосистем та збереження їх водогосподарських можливостей у комплексі з природоохоронними заходами, для чого необхідне створення системи моніторингу для управління водними ресурсами та забезпечення контролю за використанням природних вод.Водні ресурси Шацького НПП представлені поверхневими водами: озерами, річками, болотами, ставками, меліоративними каналами; ґрунтовими та підземними водами. Озерні комплекси Шацького НПП мають різне генетичне походження (льодовикове, карстове), змішане живлення (атмосферні опади, поверхневий і підземний стоки), водно-болотні комплекси згідно зі своїми фізико-географічними умовами входять до міжнародного переліку; природні об’єкти розміщені в конкретних функціональних зонах, тому для їх охорони необхідно проведення комплексу природоохоронних заходів.Тісний взаємозв’язок напірних, ґрунтових та поверхневих вод дає змогу зробити висновок про те, що порушення хоча б одного компонента водного режиму спричинює деформацію режиму і балансу всіх складових водної екосистеми; озерні екосистеми перебувають у тісному гідравлічному зв’язку.Водні ресурси об’єднують усі галузі господарства території Шацького НПП, тому створення інтегрованого управління слід розглядати, як найважливіше завдання парку як частини природно-заповідного фонду.Управління водними ресурсами території Шацького НПП повинно базуватись на основі комплексного моніторингу усіх складових (екологічної, економічної, соціальної), від яких залежить формування, перерозподіл та збереження поверхневих та підземних вод, водокористування й водоспоживання кожної конкретної території. З огляду на екологічну безпеку та забезпечення сталого розвитку території Шацького НППП, здійснення постійного моніторингу стану водних ресурсів є одним із важливих природоохоронних завдань.^UThe dissertation is devoted to the study of the ecological state of hydroecosystems and the optimization of their conservation, using the example of Shatsk National Nature Park (Volyn Oblast, Ukraine).The relevance of the study lies in substantiating the implementation of active conservation measures through the renaturalization of hydroecosystems within Shatsk National Nature Park – a unique conservation area of European significance located on the Main European Watershed between the basins of the Black and Baltic Seas.Shatsk National Nature Park is a unique combination of waterlogged, forested, meadow, and lake ecosystems characteristic of the Polesie region. Due to this distinctive composition, the park is included in the global conservation network and forms part of the Transboundary Biosphere Reserve "Western Polesie".Taking into account the available data and our own monitoring research results, it has been determined that the current ecological condition of Shatsk National Nature Park requires optimization of the functioning of water ecosystems and the preservation of their hydrological capabilities. This optimization should be implemented in conjunction with conservation measures, necessitating the establishment of a monitoring system for the management of water resources and ensuring control over the utilization of natural waters.The water resources of Shatsk National Nature Park consist of surface waters, including lakes, rivers, swamps, ponds, drainage channels, as well as ground and underground waters. The lake complexes within Shatsk National Nature Park have diverse genetic origins (glacial, karstic) and receive mixed nourishment from atmospheric precipitation, surface runoff, and groundwater. Waterlogged complexes, based on their physiogeographic conditions, are included in international lists, and the natural objects are located in specific functional zones. Therefore, the conservation of these resources requires the implementation of a comprehensive set of conservation measures.The close interrelation among artesian, groundwater, and surface waters allows us to conclude that the disturbance of even one component of the water regime results in the deformation of the entire regime and balance of all components of the water ecosystem. Lake ecosystems are intricately linked through hydraulic connections.The water resources unite all sectors of the economy within the territory of Shatsk National Nature Park. Therefore, the establishment of integrated management should be considered a crucial task for the park as part of the natural conservation fund.The management of water resources within the Shatsk National Nature Park should be based on a comprehensive monitoring approach that encompasses all relevant components – environmental, economic, and social. These components collectively influence the formation, redistribution, and preservation of surface and underground waters, as well as the water use and consumption patterns specific to each particular area.Considering the ecological safety and ensuring the sustainable development of the Shatsk National Nature Park territory, the continuous monitoring of the state of water resources stands out as one of the crucial environmental conservation tasks.

У дисертації дослідженні теоретичні засади трансакційних витрат ринкового впливу, причини їх виникнення, та вплив який вони справляють на взаємодію різних категорій інвесторів на фондовому ринку. Проведено критичний аналіз наявного модельного інструментарію прогнозування трансакційних витрат ринкового впливу та запропоновані шляхи удосконалення наявних методів моделювання з метою покращення їх прогностичних якостей. Надані практичні рекомендації та приклади застосування моделей трансакційних витрат ринкового впливу для прийняття більш ефективних рішень економічними суб‟єктами в процесі їх інвестиційної діяльності на вторинному ринку фінансових активів.Виокремлено три основні підходи до визначення джерел трансакційних витрат на ринках акцій: 1) як плата за швидкість та визначеність у процесі операцій купівлі-продажу; 2) як премія за ліквідність потенційним контрагентам; 3) як компенсація за можливу інформаційну асиметрію між покупцем і продавцем фінансового активу.На основі дослідження ринкової мікроструктури, організації та правил функціонування торгових майданчиків на фондових ринках; було встановлено, що їх різноманіття обумовлено потребою надати інвестору інструменти, за допомогою яких він здатний управляти своїми трансакційними витратами та поліпшити сам процес обміну фінансових активів.^UThis thesis studies the theory behind transaction costs of market impact, the reasons for their occurrence and the effect they have on different investor classes on the stock market. Author conducts critical analysis of methods for modeling and forecasting market impact costs and suggests ways to improve prediction accuracy of existing models. This research provides practical recommendations and examples on how to use market impact cost models to enhance the decisionmaking process of investors who operate on secondary financial markets.Three approaches to define transaction costs on equity markets are outlined in this work. Transaction costs could be viewed as 1) the payment for the speed and certainty in trading operations; 2) the liquidity premium demanded by a potential counterparty; 3) compensation for the perceived information asymmetry between buyer and seller of financial asset.After studying market microstructure, rules and regulations which govern exchanges and trading venues, the author concluded that their multitude and variety is a result of them catering to investor‟s need for the means and instruments which help market participants manage their transaction costs.

У дисертації теоретично обґрунтовано, практично розроблено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективність підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні.За результатами здійсненого аналізу наукових джерел, присвячених дослідженню сутності комунікативних бар’єрів та їх місцю в структурі професійного спілкування медиків визначено, що спілкування як складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку міжособистісних контактів, що породжений потребою у спільній діяльності, визначається комунікацією (обмін інформацією), інтеракцією (міжособистісна взаємодія), перцепцією (взаємосприйняття). Він містить когнітивний, афективний, поведінковий і соціально-перцептивний змістові компоненти для реалізації багатьох функцій, головними з яких є: контактна та встановлення стосунків, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, впливу.Залежно від сфери реалізації та засобів, спілкування поділяється на особистісне та ділове або професійне. Професійне спілкування забезпечує досягнення мети професійної діяльності, вирішення її професійних завдань, здійснюється на основі встановлених у певній професійній сфері норм і правил та за своїми характеристиками є цілеспрямованим, регламентованим, позиційним та ієрархічним, атрибутивним, має функціонально-рольовий характер.Характерною особливістю професійного спілкування медичних працівників є те, що воно має поєднувати в собі характеристики усного, ділового, побутового мовлення і відповідати параметрам одразу трьох функціональних стилів: розмовного, що передбачає ситуативність, інтонаційну різноманітність, супроводжується жестами і мімікою; наукового, спрямованого на використання спеціальних медичних термінів; офіційно-ділового, який вимагає точності, стислості, стандартизованості, відповідності нормам професійного етикету.Встановлено, що природнім атрибутом спілкування загалом та професійного спілкування медиків зокрема, є виникнення бар’єрів спілкування – його абсолютних або відносних перешкод, що суб’єктивно переживаються або реально присутні в ситуаціях взаємодії та які детерміновані багатьма чинниками: зовнішніми та внутрішніми (мотиваційно-операційними, соціально-психологічними, індивідуально-психологічними), а також відсутності зворотного зв’язку, тощо.В роботі визначено й охарактеризовано види комунікативних бар’єрів: за місцем/сферою знаходження домінувального чинника; за змістовими або процесуальними характеристиками; за ступенем усвідомленості особистістю; за ступенем блокування спілкування; за характером спілкування та ін.Встановлено, що окремою групою бар’єрів професійного спілкування медиків є бар’єри міжкультурної комунікації: мовні (спричинені недостатнім рівнем володіння іноземною мовою (фонетична, граматична, лексична складова); етнічні (відмінності суб’єктів спілкування, як носіїв різних культур, етносів); дискурсивні (ускладнення, що базуються на незнанні правил комунікації в тих чи інших ситуаціях взаємодії).Спілкування іноземних студентів медичних спеціальностей природньо характеризується наявністю цілого спектру комунікативних бар’єрів (зовнішніх, внутрішніх, дискурсивних), головною спільною ознакою яких є належність майбутніх фахівців до інших національних та мовно-культурних спільнот, що негативно впливає як на якість їх професійного навчання, так і подальшої професійної діяльності.Відтак, професійна підготовка майбутніх іноземних фахівців з медицини має передбачати, зокрема, і системне та цілеспрямоване формування їх цілісної готовності до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні.Проведений науковий пошук дав змогу констатувати, що готовність іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у професійному спілкуванні є складним особистісно-професійним явищем, що містить ціннісний (особистісні та професійні установки, ціннісні орієнтації, мотиваційну спрямованість), знаннєвий (комплексні, системні, дієві та наукові знання щодо сутності професійного спілкування медиків, комунікативних бар’єрів, факторів їх виникнення, а також методів і механізмів протидії і подолання) та конструктивний (професійні вміння успішного виконання складної комунікативної дії) компоненти, детерміноване особливостями (змістом, умовами і вимогами) професійної комунікації, визначає її ефективність та є результатом професійної підготовки і професійного розвитку майбутнього фахівця.Ґрунтуючись на результатах здійсненого аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей, методологічних положеннях системного, синергетичного, інформаційного, діяльнісного, проблемно-діяльнісного, особистісного, компетентнісного, контекстного, середовищного, функціонально-комунікативного, ситуаційного і супроводжувального підходів, у дисертації подано авторську...^UThe dissertation theoretically substantiated, practically developed and experimentally tested the organizational and pedagogical conditions that ensure the effectiveness of training foreign students of medical specialties to overcome communicative barriers in professional communication.According to the results of the analysis of scientific sources dedicated to the study of the essence of communication barriers and their place in the structure of professional communication of doctors, it was determined that communication as a complex, multi-faceted process of establishing and developing interpersonal contacts, which is generated by the need for joint activity, is determined by communication (exchange of information) , interaction (interpersonal interaction), perception (mutual perception). It contains cognitive, affective, behavioral and socio-perceptual content components for the implementation of many functions, the main of which are: contact and establishing relationships, informational, motivating, coordinating, understanding, influence.Depending on the sphere of implementation and means, communication is divided into personal and business or professional. Professional communication ensures the achievement of the goal of professional activity, the solution of its professional tasks, is carried out on the basis of the norms and rules established in a certain professional field, and according to its characteristics, it is purposeful, regulated, positional and hierarchical, attributive, and has a functional-role character.A characteristic feature of the professional communication of medical workers is that it should combine the characteristics of oral, business, and everyday speech and meet the parameters of three functional styles at once: conversational, which involves situationality, intonation diversity, is accompanied by gestures and facial expressions; scientific, aimed at the use of special medical terms; official-business, which requires accuracy, brevity, standardization, compliance with the norms of professional etiquette.It has been established that a natural attribute of communication in general and professional communication of doctors in particular is the emergence of barriers to communication - its absolute or relative obstacles, which are subjectively experienced or actually present in situations of interaction and which are determined by many factors: external and internal (motivational and operational , social-psychological, individual-psychological), as well as lack of feedback, etc.The work defines and characterizes the types of communication barriers: by place/area of dominant factor; by substantive or procedural characteristics; according to the degree of awareness of the individual; by the degree of communication blocking; by the nature of communication, etc.It was established that a separate group of barriers to the professional communication of doctors are the barriers of intercultural communication: linguistic (caused by an insufficient level of mastery of a foreign language (phonetic, grammatical, lexical component); ethnic (differences of subjects of communication, as carriers of different cultures, ethnic groups) discursive (complications based on ignorance of the rules of communication in certain situations of interaction).The communication of foreign students of medical specialties is naturally characterized by the presence of a whole spectrum of communicative barriers (external, internal, discursive), the main common feature of which is the belonging of future specialists to other national and linguistic and cultural communities, which negatively affects both the quality of their professional education and and further professional activity.Therefore, the professional training of future foreign medical specialists should include, in particular, the systematic and purposeful formation of their integral readiness to overcome communicative barriers in professional communication.The conducted scientific research made it possible to state that the readiness of foreign students of medical specialties to overcome communicative barriers in professional communication is a complex personal and professional phenomenon that contains valuable (personal and professional attitudes, value orientations, motivational orientation), cognitive (complex, systemic , effective and scientific knowledge about the essence of professional communication of doctors, communicative barriers, factors of their occurrence, as well as methods and mechanisms of counteraction and overcoming) and constructive (professional skills of successfully performing a complex communicative action) component, determined by features (content, conditions and requirements ) of professional communication, determines its effectiveness and is the result of professional training and professional development of the future specialist...

Дисертація присвячена розробці кримінологічних засад протидії кримінальному радикалізму в установах виконання покарань на основі комплексної його кримінологічної характеристики, опису і пояснення стану, особливостей детермінаційного комплексу, напрямів і заходів обструкції. Визначено сутність та сформовано поняття радикалізму як соціальної практики відмежування та опозиціонування, яка виходить із заперечення наявного порядку (правового, політичного, економічного, морального тощо) та установки на зміну засновків суспільного співжиття, що реалізується через умовно інтенсивну активність щодо конструювання альтернативного порядку і його діяльнісну або символічну онтологізацію (вузьке бачення радикалізму); як антропологічно постійного прояву боротьби зі соціальною ентропією через невдоволення культурою, феномен цілеспрямованого, провокованого й конструйованого вивільнення соціальної енергії у напрямі суттєвих змін (відміни) культури на підставі передзаданого (установочного) мислення (широке бачення радикалізму). В індивідуальному вимірі радикалізм запропоновано розуміти як акт діалогічного існування у соціально-бунтівній формі, що переживається в особистісній установці на боротьбу, проявлену у контекстуально зумовленому, маніфестуючому максимальному згущенні волі до зміни самого цього контексту і реалізації проєкту свого майбутнього.Здійснено класифікацію радикалізму, надано опис і пояснення його видів. За домінуючою екзистенцією (кримінолого-екзистенціальний підхід) виділено та охарактеризовано 9 його видів: самоактуалізаційний, мегалотимний, ізотимний, солідаризаційний, танатофобний, ресентиментарний, свободо-центруючий свободо-елімінуючий та ігровий.В залежності від домінуючої у радикальному акті установки виділено та охарактеризовано радикалізм буттєвий (акціоністський) та привласнюючий (експансіоністський). В залежності від ступеня раціональності мотивування радикальних дій – раціонально-ідеологічний та невротичний. За критерієм часоорієнтування – ретроградний (реакційний, консервативний) та футурорадикалізм. В залежності від соціально-рольової спрямованості та функціональної приналежності радикала в системі соціальної діяльності – соціально-паразитичний та соціально-домінантний. За критерієм тієї ідеології, що покладається в основу обґрунтування радикальних дій, відповідного цілепокладання – радикалізм релігійний, світсько-політичний, побутовий, кримінально-субкультурний.Охарактеризовано феномен кримінального радикалізму в установах виконання покарань. Виділено два функціональні блоки кримінального радикалізму серед ув’язнених: 1) ендогенний, спрямований на зміну комунікативних параметрів середовища засуджених (протягом 2016–2022 рр. зареєстровано 8 умисних вбивств, 22 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 51 випадок встановлення або поширення злочинного впливу); 2) екзогенний, спрямований проти адміністрації установ виконання покарань (ст. ст. 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 КК України); на прояви екзогенного кримінального радикалізму припадає 22,5 % від загальної кількості зареєстрованих випадків злісної непокори (ст. 391 КК України), 50 % погроз або насильства щодо працівників правоохоронних органів (с. 345 КК України) та опору (ст. 342 КК України), 100 % – решта категорій. Встановлено, що близько 80 % умисних вбивств серед засуджених вчиняються з використанням холодної зброї або предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень; 20 % – через завдання численних ударів руками та ногами (більш ніж 95 % таких випадків – групове побиття); 95,6 % – у робочі дні; 88,5 % – у житлових зонах, 8 % – у виробничих зонах, 3,5 % – у ДІЗО і ПКТ; 9 з 10 осіб злочинців перебували на профілактичних обліках як злісні порушники режиму у виправних колоніях. Удосконалено кримінологічне розуміння природи бунтів у виправних колоніях, які характеризуються підвищеною суспільною небезпечністю, здатністю не лише дестабілізувати ситуацію в установі виконання покарань, а й суспільно-політичну ситуацію в регіоні держави або в цілій країні; за 6 років (2016–2021 р.) зареєстровано 23 бунти різного масштабу та інтенсивності (у 2022 р. сталося ще принаймні 3 бунти).Встановлено, що радикалізм серед персоналу установ виконання покарань має кримінально-правові межі, визначені складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 115, 121, 122, 127, 365 КК України, які вчиняються на службі та щодо ув’язнених.^UThe dissertation is devoted to the development of criminological principles of combating criminal radicalism in penal institutions on the basis of its comprehensive criminological characteristics, description and explanation of the state, features of the deterministic complex, directions and measures of obstruction. The essence of radicalism is defined and the concept of radicalism is formed as a social practice of separation and opposition, which comes from the denial of the existing order (legal, political, economic, moral, etc.) and the attitude to change the foundations of social coexistence, which is realized through conditionally intensive activity in the construction of an alternative order and its active existence or symbolic ontologization (a narrow vision of radicalism); as an anthropologically permanent manifestation of the struggle against social entropy due to dissatisfaction with culture, the phenomenon of purposeful, provoked and constructed release of social energy in the direction of significant changes (removal) of culture on the basis of predetermined (establishment) thinking (broad vision of radicalism). In the individual dimension, radicalism is proposed to be understood as an act of dialogic existence in a socially-rebellious form, which is experienced in a personal attitude to struggle, manifested in a contextually conditioned, manifesting maximum concentration of the will to change this very context and realize the project of one's future.A classification of radicalism was carried out, a description and explanation of its types was provided. According to the dominant existence (criminological-existential approach), 9 of its types are distinguished and characterized: self-actualizing, megalothymic, isothymic, solidarizing, thanatophobic, resentful, free-centered, free-eliminating, and playful.Depending on the attitude dominant in the radical act, essential (actionist) and appropriating (expansionist) radicalism is distinguished and characterized. Depending on the degree of rationality, the motivation for radical actions is rational-ideological and neurotic. According to the criterion of time orientation – retrograde (reactionary, conservative) and futuro-radicalism. Depending on the socio-role orientation and functional affiliation of the radical in the system of social activity – socially parasitic and socially dominant. According to the criterion of that ideology, which is the basis of the justification of radical actions, the corresponding goal setting – radicalism is religious, secular-political, common, criminal-subcultural.The phenomenon of criminal radicalism in penal institutions is characterized. Two functional blocks of criminal radicalism among prisoners are singled out: 1) endogenous, aimed at changing the communicative parameters of the convicts' environment (during 2016–2022, 8 intentional murders, 22 intentional grievous bodily harms, 51 cases of establishing or spreading criminal influence were registered); 2) exogenous, directed against the administration of penal institutions (Articles 147, 258, 294, 342, 345, 348, 349, 391, 392 of the Criminal Code of Ukraine); manifestations of exogenous criminal radicalism account for 22,5 % of the total number of registered cases of malicious disobedience (Article 391 of the Criminal Code of Ukraine), 50 % of threats or violence against law enforcement officers (Page 345 of the Criminal Code of Ukraine) and resistance (Article 342 of the Criminal Code of Ukraine), 100 % – the rest of the categories.It has been established that about 80 % of intentional murders among convicts are committed with the use of cold weapons or objects specially adapted for inflicting bodily harm; 20 % – due to the task of numerous blows with hands and feet (more than 95 % of such cases are group beatings); 95,6 % – on working days; 88.5% – in residential zones, 8 % – in industrial zones, 3.5 % – in punishment rooms for prisoners; 9 out of 10 criminals were on preventive records as malicious violators of the regime in correctional colonies. Improved criminological understanding of the nature of riots in correctional colonies, which are characterized by increased social danger, the ability not only to destabilize the situation in the institution of execution of punishments, but also the socio-political situation in the region of the state or in the entire country; in 6 years (2016–2021), 23 riots of varying scale and intensity were registered (at least 3 more riots occurred in 2022).It has been established that radicalism among the staff of penal institutions has criminal-legal limits determined by the composition of criminal offenses provided for in Art. Art. 115, 121, 122, 127, 365 of the Criminal Code of Ukraine, which are committed in the service and in relation to prisoners.

У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної проблеми ‒ підвищення ефективності хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів з травматичними переломами нижньої щелепи (ПНЩ) шляхом розробки та обґрунтування нових методів остеосинтезу з використанням фіксаторів з низькомодульного β-Zr-Ti-Nb сплаву. За даними літератури ПНЩ є найбільш поширеним видом переломів кісток лицевого черепу, що становлять від 42% до 85%, і вражають переважно чоловіків працездатного віку. Хоча побиття внаслідок міжособистісних конфліктів залишається основною причиною ПНЩ, існує тенденція до збільшення важкої високоенергетичної травми внаслідок ДТП, виробничих процесів, військових травм. ПНЩ асоційовані із тривалою непрацездатністю, а також розвитком стійких порушень зовнішності, функцій жування, ковтання і мови. Основним методом лікування травматичних ПНЩ є відкрита репозиція та внутрішня фіксація (ORIF). Для їх проведення запропоновано велику кількість фіксаторів, що відрізняються за формою, розміром та конструктивними особливостями. Найбільш поширеними з них є накісні титанові пластини, та фіксуючі шурупи, які використовують у 65-90% постраждалих цієї категорії, та є «золотим стандартом» серед систем фіксації при переломах щелепи не є абсолютно інертними та відрізняються від кісткової тканини за своїми фізико- механічними властивостями. Це призводить до низки негативних ефектів, таких к металоз та ефект «екранування» напружень і негативно позначається на ефективності лікування в цілому. Одним із перспективних напрямків удосконалення систем для остеосинтезу та подолання існуючих недоліків є застосування фіксаторів із низько-модульних біоінертних сплавів з покращеними характеристиками. Програма даного дослідження складалася з 3 етапів, при послідовному виконанні яких було застосовано загальноклінічні, рентгенологічні (в тому числі томографічні), біомеханічні методи, рентгенівську спектроскопію, растрову електронну мікроскопію, а також методи статистичного аналізу. На завершальному етапі було проведено узагальнення отриманих даних та формування практичних рекомендацій.^UThe dissertation presents a theoretical justification and a practical solution to the current problem: increasing the effectiveness of surgical treatment and rehabilitation of traumatic mandibular fractures by developing and substantiating new methods of osteosynthesis using low-modulus β-Zr-Ti-Nb alloy fixators. According to the literature, mandibular fracture is the most common type of facial skull fracture and ranges from 42% to 85% of all. Mandibular fractures mainly affect working-age men. Although assault remains the main cause of mandibular fractures, the number of severe high-energy injuries, obtained in road accidents, industrial processes, and military conflicts gradually increases. Mandibular fractures always cause a long-term disability associated with considerable esthetic disfigurement, a decrease in the masticatory and swallowing functions, and speech deterioration. Open reduction and internal fixation (ORIF) is the main method of mandibular fracture treatment. Numerous types of fixators, which differ in shape, size, and design features, are suggested. Titanium plates and screws are considered to be gold-standard fixators and are used in 65-90% of patients with mandibular fractures. However, titanium fixators are not devoid of certain negative effects such as metallosis and stress- shielding. The promising direction of osteosynthesis systems improvement, which allows overcoming existing shortcomings, is the usage of fixators made of low-modulus bioinert alloys with improved characteristics. The study consisted of 3 stages, in which clinical, radiological (including tomographic), biomechanical, X-ray spectroscopy, scanning electron microscopy, and statistical analysis methods were used. At the final stage, clinical recommendations were developed, according to the obtained and summarized data.

Дисертація присвячена науковій проблемі трансформації зовнішньої політики ОАЕ у період після «арабської весни». У роботі проведений комплексний розгляд та всебічний аналіз становлення і розвитку зовнішньої політики Об’єднаних Арабських Еміратів. Показано, що зовнішня політика ОАЕ має три основні етапи розвитку. Розглянуті зовнішньополітичні стратегіїОАЕ, основні принципи, чинники та рівні зовнішньої політики ОАЕ. Зроблений висновок, що ОАЕ продовжують працювати на рівні Затоки, арабського світу, ісламського світу та глобальному рівні. Водночас підтверджено і доведено, що після «арабської весни» Емірати перетворилися на регіонального лідера, що створило умови для переміщення центру сили арабського світу в регіон Затоки.Обґрунтована теза, що події «арабської весни» спровокували значні зміни у зовнішній політиці ОАЕ, яка стала більш ініціативною та амбітною. Емірати розробили чітку довгострокову стратегію розвитку на наступні 50 років «Принципи 50», проголосивши економічний розвиток найвищим національним інтересом поряд із диверсифікацією відносин стратегічногопартнерства, а також посиленням глобальних позицій країни. Концентрація на економіці дозволяє Еміратам достатньо ефективно балансувати між своїми стратегічними партнерами. Реалізація цієї стратегії відбувається у контекстітрансформації міжнародного порядку, де в умовах багатополярності Об’єднані Арабські Емірати прагнуть звільнитися від зовнішнього тиску і завдяки балансуванню між центрами силами на Заході і Сході отримати зовнішньополітичну автономію.^UThe dissertation is devoted to the scientific problem of the transformation of the foreign policy of the UAE in the period after the "Arab Spring". The work provides a comprehensive review and in-depth analysis of the formation and development of the foreign policy of the United Arab Emirates. It is shown that the foreign policy of the UAE has three main stages of development. The foreign policystrategies of the UAE, the main principles, factors and levels of the Emirati foreign policy are considered. It is concluded that the UAE continues to work at the Gulf level, the Arab world, the Islamic world and the global levels. At the same time, it has been confirmed and proven that after the "Arab Spring" the Emirates turned into a regional leader and that created the conditions for moving the center of the Arab world power to the Gulf region.It is a well-founded thesis that the events of the "Arab Spring" provoked significant changes in the foreign policy of the UAE, which became more proactive and ambitious. The Emirates developed a clear long-term development strategy for the next 50 years, "The Principles of the 50", declaring economic development as the highest national interest along with the diversification of strategic partnership relations, as well as strengthening the country's global positions. Concentration on the economy allows the Emirates to effectively balance between its strategic partners. The implementation of this strategy takes place in the context of thetransformation of the international order, where in the conditions of multipolarity, the United Arab Emirates seek to free itself from external pressure and, thanks to the balancing between the centers of power in the West and the East, to gain foreign policy autonomy.

Актуальність. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основноюпричиною смерті в усьому світі: ні з якої іншої причини щорічно не вмираєстільки людей, скільки від ССЗ. За оцінками, в 2015 році від ССЗ померло17,7 мільйона чоловік, що склало 31% всіх випадків смерті в світі. Більше75% випадків смерті від ССЗ відбуваються в країнах з низьким і середнімрівнем доходу [116].Атеросклероз черевної частини аорти та її парних гілок відносяться дочастої та складної в діагностичному та лікувальному плані патології.Ураження лише одного судинного басейну зустрічається дуже рідко, - дляцього патологічного процесу характерна мультифокальна форма ураження ззалученням двох або і більше судинних басейнів. Атеросклеротичний процесв стінках аорти настає раніше та частіше ніж в інших артеріальних судинах.Однак клінічно атеросклероз аорти вперше проявляється зазвичай в п’ятомушостому десятиріччі життя, причому навіть складні його форми тривалопротікають безсимптомно. Атеросклеротичні захворювання парних гілокчеревної частини аорти (ниркові та поперекові артерії) можуть поєднуватисяз аневризмою черевної аорти чи стенотично-оклюзійними ураженнями самоїаорти. В структурі серцево-судинних захворювань вони займають одне зперших місць. Своєчасна діагностика та вибір методу лікування цих3захворювань залишається актуальною проблемою, так як летальність приускладненнях коливається від 60% до 80% [63].Останніми роками доказано, що особливості анатомічної тагістологічної будови черевної аорти сприяють характерному перебігузахворювання цього органу. В зв’язку з цим вкрай актуальним є вивченняособливостей будови стінки черевної аорти, змін її морфології в періодформування та прогресування атеросклеротичного процесу. Детальневивчення цього процесу має велике наукове та практичне значення, так як відцього залежить вибір методу лікування, можливість призначенняконсервативної терапії, що впливає на запальний процес в стінці судини, чивиконання хірургічного втручання на ураженому сегменті методомстентування або шунтування [32].Атеросклероз ниркових артерій по клінічній симптоматиціполіморфний. Останнім часом стенози ниркових артерій являютьсяпричиною резистентної гіпертензії. Скринінговим методом діагностикистенозу ниркових артерій являється ультразвукове дослідження. До того,тисячі пацієнтів страждають нирковою недостатністю, що здебільшоговиникає у хворих на цукровий діабет, проте в багатьох випадках вонапов’язана з атеросклеротичним ураженням ниркових артерій та розвиткомішемічної нефропатії. Існує багато суперечок стосовно оцінки і лікуваннястенотично-оклюзійних станів ниркових артерій і їх зв’язком з гіпертензієюта нирковою недостатністю. Сьогодні основна частка реконструктивнихоперацій з приводу даної проблеми припадає інтервенційним технологіям[44].Цікавість в ниркових артеріях при аневризмах черевної аорти чиоклюзивно-стенотичному ураженні аорти та її біфуркації виникає завжди,адже частка ниркових ускладнень при скомпрометованій нирці має місце інині. В зв’язку з цим актуальним являється розробка комплексної програмидіагностики, оцінки ступеня порушення кровообігу та ризику розвитку4можливих ускладнень. Не менше актуальною є розробка підходу етапності тапослідовності операційного лікування з залученням ендоваскулярнихтехнологій.Розвиток методів діагностики, хірургічного та анестезіологічногозабезпечення приводять до зниження операційних ускладнень та летальності.Однак розвиток неврологічних ускладнень залишається серйозноюпроблемою, вирішення якої і до сьогодні не знайдено. Інфаркти спинногомозку – доволі рідкісні, проте водночас дуже серйозні за своїми наслідкамистани, що значно впливають на якість життя [31]. Даних літератури на цютему обмаль, і навіть станом на сьогодні точна поширеність спінальнихінсультів достеменно невідома. Ішемія спинного мозку при реконструкціяхна черевній аорті є надзвичайно рідкісним і непередбачуванимускладненням. Існує безліч повідомлень про випадки ішемії спинного мозкупісля планової операції протезування з приводу аневризми черевного відділуаорти чи оклюзійних уражень аорто-клубового сегменту, що приводять допараплегії, неспроможності сфінктера і дисоційованої втрати чутливості. Заданими світової літератури ішемія спинного мозку при ендоваскулярномуопераційному лікуванні складає 0,21% [7], при відкритих реконструкціяхускладнення складають 0,5-1% [61]. Механізм розвитку даного ускладненняє багатофакторним і дотепер потребує більшої уваги у периопераційномууправлінні.^URelevance. Cardiovascular disease (CVD) is the leading cause of deathworldwide, killing more people each year than any other cause. In 2015, anestimated 17.7 million people died from CVD, accounting for 31% of all deathsworldwide. More than 75% of CVD deaths occur in low- and middle-incomecountries.Atherosclerosis of the abdominal part of the aorta and its paired branches isa frequent and complex pathology in diagnosis and treatment. Damage of only onevascular basin is infrequent. This pathological process is characterized by amultifocal form of damage involving two or more vascular bays. Theatherosclerotic process in the aorta walls occurs earlier and more frequently than inother arterial vessels. However, clinical aortic atherosclerosis usually first appearsin the fifth or sixth decade of life, with even more complex forms of the diseaselasting asymptomatically. Atherosclerotic conditions of the paired branches of theabdominal aorta may be combined with abdominal aortic aneurysm or stenoticocclusive lesions of the aorta itself. In the structure of cardiovascular disease, theyare at the top of the list. The timely diagnosis and treatment of these diseasesremains an urgent problem, as the mortality rate for complications ranges from60% to 80% [116].11In recent years, it has been proven that the peculiarities of the anatomicaland histological structure of the abdominal aorta contribute to the characteristiccourse of the disease of this organ. Due to that, it is highly relevant to study thepeculiarities of the structure of the wall of the abdominal aorta and changes in itsmorphology during the formation and progression of the atherosclerotic process. Adetailed study of this process is of great scientific and practical importance since itdepends on the treatment method, the possibility of prescribing conservativetherapy affecting the inflammatory process in the vessel wall or performingsurgical intervention on the affected segment by stenting or bypass [63].Atherosclerosis of renal arteries is polymorphic in terms of clinicalsymptoms. Recently, renal artery stenoses have been the cause of resistanthypertension. Ultrasound examination is a screening method for diagnosing renalartery stenosis. What is more, thousands of patients suffer from renal failure,which mainly occurs in patients with diabetes. Still, in many cases, it is associatedwith atherosclerotic lesions of the renal arteries and the development of ischemicnephropathy. There are many controversies concerning assessing and treatingstenotic-occlusive conditions of the renal arteries and their relationship tohypertension and renal failure. Most reconstructive surgery for this problem todayis done with interventional techniques [32].Interest in the renal arteries in abdominal aortic aneurysms and occlusivestenotic lesions of the aorta and its bifurcation always arises because theproportion of renal complications in compromised kidneys occurs today. In thisregard, it is essential to develop a comprehensive diagnostic program to assess thedegree of circulatory disorders and the risk of developing possible complications[44].The development of methods of diagnosis surgical and anaesthetic supportleads to a decrease in operative complications and mortality. However, thedevelopment of neurological complications remains a severe problem, the solutionof which has not been found to this day. Spinal cord infarcts are pretty rare but, at12the same time, severe in their consequences, which significantly affect the qualityof life [31]. There have been numerous reports of cases of spinal ischemiafollowing planned prosthetic surgery due to an abdominal aortic aneurysm orocclusive lesions of the aortoiliac segment resulting in paraplegia, sphincterfailure, and dissociated loss of sensation. According to the world literature, spinalischemia with endovascular surgical treatment is 0.21% [7], and with openreconstructions, complications are 0.5-1% [61]. The mechanism of development ofthis complication is multifactorial and now requires more attention in perioperativemanagement. The result of timely diagnosis and treatment of early spinal ischemiaand the development of surgical tactics for their prevention are relevant. Given thepossibility of occurrence and severity of postoperative complications from thekidney and spinal cord, a thorough study of this complication is a platform forimproving methods of predicting the occurrence, prevention, diagnosis, andtreatment of the category of patients at risk of the difficulties mentioned above.Given the above, our study aimed to improve the treatment results ofpatients with atherosclerosis of the abdominal part of the aorta and its pairedbranches by improving the surgical technique and the methods of predicting andpreventing postoperative complications.

У дисертації вперше представлено лінгвоісторіографічне дослідження генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Часові межі є вичерпними: ідеться про лінгвістику ХІХ – початку ХХІ ст. Розкрито погляди компаративістів зазначеного періоду на принцип спорідненості мов і лінгвістичну генеалогію, встановлено джерела цих поглядів, виявлено роль мовознавців зазначеного періоду у визначенні генетичних зв’язків мов світу. Підкреслено, що виявлення таких зв’язків (що стало можливим завдяки ствердженню в лінгвістиці принципу історизму та принципу спорідненості мов) спричинилося до створення генеалогічної класифікації індоєвропейських мов і мов інших сімей, реконструкції праіндоєвропейської мови та інших прамов, моделюванню поряд з мовними сім’ями й макросімей і гіперсімей. Відповідне коло питань висвітлено з урахуванням еволюції поглядів учених на розглянуту проблему. Дослідження з лінгвістичної історіографії містять важливі твердження щодо генеалогічної класифікації індоєвропейських мов у лінгвістиці XIX – початку ХХІ ст. Зазначено, що спеціальних праць, присвячених висвітленню цієї проблеми, у мовознавстві немає. Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що проблема генеалогічної класифікації індоєвропейських мов не є достатньо висвітленою; безперечною є наявність дискусійних питань. Водночас відзначено, що генеалогічна класифікація індоєвропейських мов має велике теоретичне та прикладне значення. Необхідність спеціального комплексного лінгвоісторіографічного дослідження зумовлена потребою у розкритті теоретико-методологійного аспекту проблеми. Такий підхід відкриває перспективи в аспекті порівняльно-історичного мовознавства початку ХХІ ст. Наукова новизна праці полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено аналіз виникнення, розвитку й удосконалення генеалогічної класифікації індоєвропейських мов у межах порівняльно-історичної парадигми. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму. Окреслені в дослідженні завдання розв’язано за допомогою актуалістичного методу. Метою дослідження є розкриття поглядів мовознавців XIX – початку ХХІ ст. на генеалогічну класифікацію індоєвропейських мов. Теоретичне значення дисертації пов’язане з розробкою методики лінгвоісторіографічного дослідження питань генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Оперування значним за обсягом фактичним матеріалом зумовило необхідність створити методику його систематизації шляхом поєднання хронологічного та концептуального підходів. Концепції проаналізовано з огляду на те, що нового внесли лінгвісти в науку порівняно зі своїми попередниками та яке значення мали розглянуті праці для розв’язання актуальних проблем генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що матеріали дисертації сприятимуть розв’язанню методологійних проблем історіографії мовознавства, удосконаленню курсів лінгвістичних дисциплін у закладах вищої освіти України. Результати здійсненого дослідження можуть бути застосовані у викладанні курсів історії лінгвістичних учень, вступу до мовознавства та загального мовознавства на філологічних факультетах, а також у культурно-просвітницькій роботі.^UThe thesis is devoted to linguo-historiographic study of genealogical classification of Indo-European languages. The time limits are exhaustive: it is about linguistics throughout the 19th to early 21st centuries. The views of comparativists of the specified period on the principle of genetic relationship of languages and linguistic genealogy are revealed, the sources of these views are established, and the role of linguists of the specified period in identifying the genetic connections of world languages is detected. It is emphasized that the determination of such connections (which became possible due to the affirmation of the principle of historicism and the principle of genetic relationship of languages in linguistics) led to the creation of a genealogical classification of Indo-European languages and languages of other families, the reconstruction of the Proto-Indo-European language and other Protolanguages, modeling along with language families also macrofamilies and superfamilies. The relevant range of questions was explored, taking into account the evolution of scientists’ views on the problem under consideration. Studies on linguistic historiography contain important statements regarding the genealogical classification of Indo-European languages in linguistics throughout the 19th to early 21st centuries. It is noted that there are no special works devoted to the coverage of this problem in linguistics. The relevance of the chosen topic is related to the fact that the problem of genealogical classification of Indo-European languages is not sufficiently covered; the presence of debatable issues is undoubted. It is also emphasized that the genealogical classification of Indo-European languages is of great theoretical and applied value. The necessity of a special complex linguohistoriographic study is also caused by the need to reveal the theoretical and methodological aspect of the problem. This approach opens up prospects in the aspect of the comparative-historical linguistics of early 21st century. The scientific novelty of the study lies in the fact that the analysis of the origin, development and improvement of the genealogical classification of Indo-European languages within the comparative-historical paradigm for the first time. The research methodology is based on the principle of historicism. The tasks outlined in the study were solved using the actualist method. The aim of the research is to reveal the views of linguists of the 19th – early 21st centuries on the genealogical classification of Indo-European languages. The theoretical value of the thesis is related to the development of the methodology of linguo-historiographic study of issues of genealogical classification of Indo-European languages. Working with a significant amount of factual material resulted in the creation of a methodology for its systematization through a combination of chronological and conceptual approaches. In the concepts the new findings that linguists brought to science compared to their predecessors and the importance of considered works for solving the current problems of the genealogical classification of Indo-European languages were analyzed. The practical value of the study results is that the materials of the thesis will contribute to the solution of methodological problems of the historiography of linguistics, and to the improvement of the courses of linguistic disciplines in higher education institutions of Ukraine. The results of the conducted study can be applied in teaching courses on the history of linguistic studies, introduction to linguistics and general linguistics at philological faculties, as well as in cultural and educational activities. At the current stage of linguistic research, the genealogical classification of Indo-European languages is an important component of comparativistics. The foundations of genealogical classification were developed in the 19th century on the material of Indo-European languages as a result of establishing the genetic identity of a number of languages of Europe, India and some other regions. These languages were formed from a hypothetical Proto-Indo-European language and have much in common at all levels of the language system.

У дисертаційній роботі узагальнені теоретичні і практичні дослідження вихідного матеріалу кукурудзи розлусної за основними селекційними ознаками та розроблені нові підходи до створення і оцінювання гібридів кукурудзи розлусної за комплексом важливих народногосподарських ознак. Актуальність роботи полягає в необхідності забезпечити агропромисловий комплекс країни гібридами кукурудзи розлусної, які були б водночас рентабельними при вирощуванні та повністю задовольняли потреби споживачів за якістю готової продукції.Наукова новизна досліджень зумовлена тим, що вперше в Україні:– розроблено сучасну методику оцінювання технологічних показників зерна кукурудзи розлусної;– виділено лінії – джерела цінних селекційних ознак;– встановлено вплив селекційних ознак і способів розлуснення на об’ємне розширення зерна; – показано ефективність добору нових ліній із різноякісного вихідного матеріалу; – встановлено характер успадкування технологічних показників зерна кукурудзи розлусної.За результатами проведеної роботи було встановлено, що більшість ліній за своїми морфо-біологічними ознаками була придатна для селекції гібридів кукурудзи розлусної. Бажану тривалість вегетаційного періоду спостерігали в 73,8 % ліній; висоту рослин – у 97,8 %; висоту прикріплення качана – у 91,3 %; кущистість – у 93,5 %; кількість качанів на стеблі – у 95,7 %; масу зерна з качана – у 73,9 %; посухостійкість – у 73,9 % і стійкість до вилягання – у 84,8 % ліній.За тривалістю вегетаційного періоду лінії було віднесено до трьох груп стиглості – середньорання, середньостигла та середньопізня. Встановлено лінії – джерела скоростиглості: ІКР 2-1, ІКР 11-9, РВ 1 та РВ 3, які будуть використовуватися для створення нового вихідного матеріалу з ФАО 200–290.Використовуючи нову методику оцінювання технологічних показників зерна, в Україні вперше було проведено комплексне вивчення ліній і гібридів кукурудзи розлусної за такими параметрами: крупність зерна, коефіцієнт збільшення об’єму зерна (КЗОЗ), відсоток нерозлуснених зерен, вихід готової продукції, об’ємне розширення зерна (ОРЗ), тривалість розлуснення, тип розлуснення та смакові якості попкорну. Вперше запропоновано розрізняти чотири типи розлуснення зерна – «кулястий», «метелик», «гриб» і «троянда» та використовувати суперознаку – об’єм попкорну на 1 га посіву, для подолання негативної кореляції між врожайністю гібрида й об’ємним розширенням зерна.Отже, серед експериментальних гібридів найкращим для виготовлення глазурованого попкорну є Циклон × РК 72, який характеризується такими показниками: врожайність – 4,07 т/га; об’ємне розширення зерна – 47,4 см3/г; крупність зерна – 57 насінин в 10 г; розлуснення – стовідсоткове; тип розлуснення – «гриб»; смакові якості – 4,3 балів.Для індивідуального використання найбільше підходять – гібрид кукурудзи розлусної Шанс × РР 2 з такими показниками: врожайність – 3,93 т/га; об’ємне роз-ширення зерна – 45,8 см3/г; крупність зерна – 91 насінина в 10 г; кількість не-розлус-нених зерен – 2,9 %; тип розлуснення – «метелик»; смакові якості – 5 ба-лів; та гібрид кукурудзи розлусної Шанс × РП 3 з такими показниками: врожай-ність – 3,77 т/га; об’ємне розширення зерна – 47,9 см3/г; крупність зерна – 66 на-сінина в 10 г; кількість нерозлуснених зерен – 1,5 %; тип розлуснення – «метелик» і «троян-да»; смакові якості – 4,8 балів.За результатами проведених досліджень запропоновано рекомендації для селекційної практики і виробництва, а саме:– для створення нових самозапилених ліній кукурудзи розлусної використо-вувати такі лінії – джерела цінних селекційних ознак – РС 3, РС 5, РС 11, РС 9, РС 13, РС 19, РК 7, РК 48, РК 72, РП 11, РП 36, РП 61, РП 72, РР 2, РР 7, ІКР 11-9, ІКР 15-2 та ІКР 36-3; – для створення нових гібридів кукурудзи розлусної використовували лінії, які поєднують високу комбінаційну здатність за врожайністю і об’ємним розширенням зерна із комплексом цінних селекційних ознак – РС 3, РС 19, РК 7, РК 72, РП 36, РП 72, РР 7, ІКР 11-9, ІКР 15-2 та ІКР 36-6;– для забезпечення кондитерської промисловості якісною сировиною вирощувати у виробництві гібрид кукурудзи розлусної ДН Старт, занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2023 рік.^UThe dissertation summarises theoretical and practical studies of the source material of popcorn by the main breeding traits and presents new approaches developed to the breeding and evaluation of popcorn hybrids by a complex of important economic characteristics.The relevance of the work is to provide the agro-industrial complex of the country with popcorn hybrids that are cost-effective in cultivation and completely satisfy the needs of consumers in terms of the quality of finished products.The scientific novelty of the research is due to the fact that for the first time in Ukraine:– a modern method of evaluating the technological indicators of popcorn grain was developed, – lines-sources of valuable breeding traits were identified,– the influence of breeding traits and popping-methods on the volumetric expan-sion of grain was determined,– the efficiency of selection of new lines from source material of different quality was revealed,– the heritability of technological indicators of popcorn grain was established.According to the results of the work, it was found that most of the lines were suit-able for breeding hybrids of sweet corn by their morphological and biological character-istics. It was observed that the desired duration of the growing season had 73.8% of the lines; plant height – 97.8% of the lines; ear insertion height – 91.3% of the lines; tiller-ing – 93.5% of the lines; number of ears per stem – 95.7% of the lines; grain weight per ear – 73.9% of the lines; drought resistance – 73.9% of the lines and lodging resistance – 84.8% of the lines.According to the duration of the growing season, the lines were divided into three maturity groups: mid-early, mid-ripening and mid-late. We identified the lines-sources of early maturity: IKR 2-1, IKR 11-9, RV 1 and RV 3, which will be used to develop new source material for FAO 200-290.In Ukraine, a comprehensive study of popcorn lines and hybrids was first carried out using a new methodology for evaluating the technological characteristics of grain, according to the following parameters: kernel size (kernels per 10 g), popping fold, per-centage of unpopped kernels, finished product yield, popping expansion, popping rate, flake type and popcorn taste.For the first time, it was proposed to define 4 types of flakes, namely spherical type, butterfly, mushroom and rose. To overcome the negative correlation between yield and popping expansion, it is proposed to use a super trait, which is defined as popcorn volume per hectare. So, among the experimental hybrids, the Tsyklon × RK 72 hybrid is the best for the production of glazed popcorn. It has the following breeding characteristics: grain yield – 4.07 t/ha, popping expansion – 47.4 cm3/g, kernel size – 57 kernels per 10 g, percentage of unpopped kernels – 0 %, type of flakes – mushroom, popcorn taste – 4.3 points. Hybrids Shans × RR 2 and Shans × RP 3 are most suitable for individual produc-tion of popcorn. Shans × RR 2 hybrid has the following breeding characteristics: grain yield – 3.93 t/ha, popping expansion – 45.8 cm3/g, kernel size – 91 kernels per 10 g, percentage of unpopped kernels – 2.9 %, type of flakes – butterfly, popcorn taste – 5.0 points. Shans × RP 3 hybrid has the following breeding characteristics: grain yield – 3.77 t/ha, popping expansion – 47.9 cm3/g, kernel size – 66 kernels per 10 g, percentage of unpopped kernels – 1.5 %, type of flakes – butterfly and rose, popcorn taste – 4.8 points. Based on the results of the research, recommendations for breeding practice and production are proposed, namely:– should be used lines RS 3, RS 5, RS 11, RS 9, RS 13, RS 19, RK 7, RK 48, RK 72, RP 11, RP 36, RP 61, RP 72, RR 2, RR 7, IKR 11-9, IKR 15-2, IKR 36-3, which are sources of valuable breeding traits, and lines RS 3, RS 19, RK 7, RK 72, RP 36, RP 72, RR 7, IKR 11-9, IKR 15-2, IKR 36-6, which combine high combining ability with a complex of valuable breeding traits, for the breeding new popcorn lines;– to cultivate a DN Start hybrid entered in the State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine for 2023 in order to provide the confectionery industry with quality raw materials.

Дисертаційна робота присвячена встановленню закономірностей успішної інтродукції рослин роду Chaenomeles Lindl та динаміки накопичення біологічно активних вторинних метаболітів за вегетації в умовах степового Придніпров’я. Природне різноманіття цінних плодових видів у регіоні є недостатнім і потребує збагачення, у тому числі за рахунок інтродукції. Процеси біосинтезу вторинних метаболітів в інтродукованих рослинах характеризуються значною варіабельністю залежно від умов середовища, що обумовлює актуальність системних досліджень упродовж періоду вегетації.Біологічно активні речовини рослин роду Chaenomeles відомі своїми оздоровчими властивостями, які підтверджені науковими дослідженнями ісприяють профілактиці або полегшенню перебігу багатьох захворювань,включаючи хронічні запалення, діабет, імунні патології, рак та нейродегенеративні хвороби. Широке впровадження рослин хеномелесу укультуру в степовому регіоні здатне забезпечити надійне джерело біологічноактивних фітокомпонентів, що потребує виявлення перспективних вихіднихформ рослин для створення посухостійких урожайних сортів.Дослідження проведені на території ботанічного саду Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (м. Дніпро, 48°26'14,09'' N,35°02'3511''E). Ботанічний сад площею 33,0 га локалізований у правобережній частині міста, що знаходиться на відрогах Придніпровської височини, у степовій зоні України. Ґрунти дослідних ділянок, на яких розташована колекція інтродукованих рослин роду Chaenomeles Lindl., класифіковані як урбочорноземи звичайні слабко порушені з глибоким розміщенням ґрунтових вод. Аналіз погодно-кліматичних умов у регіоні під час проведення досліджень показав наявність принаймні одного посушливого періоду у другій половині вегетації рослин: липень – середина серпня (2017 і 2020 роки) або кінець серпня – вересень (2019 рік).Об’єктами досліджень слугували три види природного походження та дві гібридні форми роду Chaenomeles Lindley (родина Rosaceae), інтродуковані у ботанічному саду ДНУ понад 20 років тому: Ch. japonica, Ch. cathaeynsis, Ch. speciosa, Ch. ×superba та Ch. ×californica. Таксономічні визначення досліджуваних рослин наведені відповідно до сучасної ботанічної номенклатури. Матеріалом для проведення фізіолого-біохімічнихдосліджень слугували листки і плоди, зібрані у відповідні періоди вегетації.Під час виконання роботи були застосовані загальноприйняті та спеціальні методи наукових досліджень (польові, лабораторні, математичної статистики), включаючи спектрофотометрію, селективну екстракцію сполук,газову хроматографію – мас-спектрометрію (GC-MS), мікробіологічні.Встановлено, що фенологічні ритми інтродукованих рослин роду Chaenomeles за тривалістю періоду вегетації не співпадали із сезонністю степового регіону. Однак, усі види і гібриди у кліматичних умовах степової зони проходили та завершували фенологічні фази і плодоносили, що вказує на перспективність їх культивування у регіоні та використання у селекційному процесі як вихідних форм для створення посухостійких сортів.Рівень водного дефіциту у листі всіх інтродукованих рослин Chaenomeles знаходився у припустимих межах як у вологий період вегетації, так і посушливий завдяки ефективній регуляції водного режиму. У рослин Ch. japonica, Ch. spesiosa і Ch. × superba спостерігалось швидке відновленняводного балансу після посухи та гнучка регуляція інтенсивності транспіраціїу період посухи і після неї. У Ch. cathayensis і Ch. × californica більш значний4водний дефіцит у період відновлення вологозабезпечення узгоджується знизькими балами цих видів за шкалою посухостійкості.Координоване функціонування антиоксидантних ферментів у листі Ch. japonica, Ch.× superba і Ch. speciosa впродовж вегетації підвищувало толерантність рослин до комбінованого впливу посухи, високої температурита інтенсивного освітлення. Низький рівень кореляції між антиоксидантнимиферментами у листі Ch. cathayensis і Ch. × californica вказував на більшучутливість рослин до стресових умов степового клімату. Сезонні зміни метаболізму фенольних сполук у листі інтродукованих рослин Chaenomeles упродовж вегетації в умовах степового клімату полягали у зростанні частки флавоноїдів на фоні зниження загального вмісту поліфенолів у міру зрілості листя. Високий відсоток флавоноїдів у зрілому листі Ch. japonica, Ch. speciosa і Ch. × superba у період посухи сприяв підтримці адаптивної здатності рослин.^UThe dissertation is devoted to the study of the successful introduction patterns of the genus Chaenomeles Lindl plants and the mechanisms of plant secondary metabolites accumulation and distribution during vegetation in the conditions of the steppe Dnieper. The natural diversity of valuable fruit species in the region is insufficient and requires enrichment, including through introduction.The content of secondary metabolites in the fruits of introduced plants is characterized by significant variability depending on the conditions of their cultivation, which determines the relevance of the presented work.The positive effects of biologically active substances obtained from the genus Chaenomeles plants help to reduce the risk or alleviate the course of many diseases, including cancer, diabetes, immune pathologies, chronic inflammationand neurodegenerative diseases. The widespread introduction of useful Chaenomeles plants into culture in the steppe region requires the identification ofpromising initial forms for the creation of drought-resistant crop varieties.Research was conducted on the territory of the Botanical Garden of Oles Honchar Dnipro National University (Dnipro, 48°26'14.09'' N, 35°02'3511'' E).The Botanical garden with an area of 33 hectares is located in the right-bank part of the city, located on the spurs of the Dnieper Highlands, in the steppe zone of Ukraine.The soils of the research plots, on which the collection of introduced plants of thegenus Chaenomeles Lindl is located, are classified as normal, weakly disturbed urbochernozems with a deep placement of groundwater. The moisture insufficientlevel in the region is confirmed by the presence of at least one dry period in thesecond half of the plant-growing season: July - mid-August (2017 and 2020) or late August - September (2019). The objects of research were three species of natural origin and two hybrid forms of the genus Chaenomeles Lindley (Rosaceae family), introduced in the Botanical Garden of DNU more than 20 years ago: Ch. japonica, Ch. cathaeynsis, Ch. speciosa, Ch. × superba and Ch. × californica. Taxonomic definitions of the studied plants are given in accordance with modern botanical nomenclature. The material for conducting physiological and biochemical studies was leaves and fruits collected in the corresponding periods of vegetation.During the work, generally accepted and special methods of scientific research (field, laboratory, and mathematical statistics) were applied, including spectrophotometry, selective extraction of compounds, gas chromatographycombined with mass spectrometry (GC-MS). The study of phenological rhythms of introduced plants of the genus Chaenomeles revealed a discrepancy between the average duration of plants vegetation period and the seasonality of the steppe region. However, all introduced plants in the climatic conditions of the steppe zone went through and completed phenological phases, which indicates the prospects of their cultivation in the region and their use in selection as starting forms for creating drought-resistant hybrids.The study of the water regime of introduced Chaenomeles plants showed that the level of water deficit in the wet period of vegetation in the leaves of all species and hybrids was within acceptable limits, and in the dry period the highest level of water deficit did not cross the critical limit. In the period of moisture supply restoration, the lack of moisture remained the most in the leaves of Ch. cathayensis and Ch. × californica. In general, the leaves of Ch. japonica, Ch.speciosa and Ch. × superba plants showed the fastest recovery of the waterbalance after drought and the most effective regulation of transpiration intensitywith the onset of drought and after it.

На дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження судового контрольного провадження в досудовому розслідуванні. У рамках авторської запропонованої періодизації історичного аспекту виникнення та розвитку законодавства, проаналізовані етапи становлення судового контролю, починаючи з витоків його зародження до теперішнього часу. Окреслено наукову дискусію щодо розуміння поняття судового контролю та запропоновано класифікацію форм судового контрольного провадження за різними підставами (класифікаторами). Доведена необхідність визначення в законодавстві загального правила територіальної підсудності справ слідчому судді та альтернативної підсудності, яке буде застосовуватись у випадку звернення до слідчого судді в порядку, встановленому ст. 303 КПК та ст. 206 КПК. Обґрунтована доцільність доповнення ст. 3 КПК терміном «місцезнаходження органу досудового розслідування». Запропоновано алгоритм реалізації положень ч. 2 ст. 206 КПК. Для забезпечення своєчасності судового контролю запропоновано внесення змін до ст. 163 КПК та доповнення до ст. 81 КПК окремою частиною. Наведені аргументи щодо доцільності регламентувати право слідчого судді залишити подане клопотання або скаргу без розгляду у випадку неявки особи, яка їх подала, у зв’язку з чим запропоновані зміни до ст. 306 КПК. Визначені підстави для повернення клопотань, зокрема, які подані з порушенням правил підсудності; подані особами, які не мають на це права; розгляд яких не належить до повноважень слідчого судді. Аргументовано доцільність правової регламентації загальних положень судового контрольного провадження у досудовому розслідуванні в окремій главі, де буде законодавчо регламентовано питання територіальної підсудності, підстави для відкриття провадження або повернення матеріалів, залишення їх без розгляду, строки розгляду, наслідки неявки осіб у судове засідання, загальний порядок розгляду. Виокремлено п’ять «стадій» судового контрольного провадження: 1) стадія вирішення питання щодо можливості здійснення судового контролю за відповідним зверненням суб’єктів кримінального провадження; 2) стадія організації розгляду звернення; 3) стадія розгляду по суті скарги, заяви або клопотання; 4) стадія прийняття рішення за результатами розгляду скарги, заяви або клопотання; 5) стадія виконання рішення. Запропоновано загальний порядок розгляду клопотань, заяв та скарг з урахуванням судової практики та положень, які регламентують правила судового розгляду. Проаналізовано необхідність та можливість розгляду клопотань, заяв або скарг за відсутності учасників кримінального провадження та запропоновано внесення змін до ч. 3 ст. 295-1 КПК. Досліджено актуальну проблему судового контрольного провадження – зловживання сторонами кримінального провадження своїми процесуальними правами. Запропоновано авторський проект змін до КПК щодо участі потерпілого в судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному.Визначено межі активності слідчого судді в процесі доказування під час здійснення судового контролю та сформульовано висновок, що слідчий суддя є активним суб’єктом у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Однак, активність слідчого судді повинна бути спрямована не на підтвердження або спростування доказів, наданих суб’єктами доказування, а на з’ясування обставин, встановлення яких є необхідним для розгляду заяви, клопотання або скарги по суті та ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення. Запропоновано внесення змін до КПК щодо надання права слідчому судді при розгляді всіх клопотань, заяв або скарг за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка або дослідити будь-які матеріали кримінального провадження. У випадку прийняття рішення, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, яка не є учасником кримінального провадження, її право на апеляційне оскарження потребує законодавчого закріплення в п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК. Обґрунтована необхідність доповнення ч. 1 ст. 309 КПК пунктом 14 такого змісту: «під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, постановлення яких не передбачено цим Кодексом». Запропоновано внесення змін до ст. 398 КПК щодо визначення повноважень апеляційного суду залишити без руху апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, в разі встановлення невідповідності скарги вимогам статті 398 Кодексу.Доведена необхідність розширення повноважень суду апеляційної інстанції при прийнятті рішень за результатами розгляду скарги на ухвали слідчих суддів та запропоновані зміни до ч. 3 ст. 407 КПК.^UAt the dissertation level, a comprehensive study of judicial control proceedings in pre-trial investigation was conducted.Within the framework of the author's proposed periodization of the historical aspect of the emergence and development of legislation, the stages of the formation of judicial control are analyzed, starting from the origins of its origin to the present time. The scientific discussion regarding the understanding of the concept of judicial control is outlined and the classification of forms of judicial control proceedings on different grounds (classifiers) is proposed.The need to define in the legislation the general rule of territorial jurisdiction of cases to the investigating judge and alternative jurisdiction, which will be applied in the case of an appeal to the investigating judge in the manner established by Art. 303 of the Criminal Procedure Code (Code) and Art. 206 of the Code. The justified expediency of adding Art. 3 of the Code by the term "location of the pre-trial investigation body". An algorithm for implementing the provisions of Part 2 of Art. 206 Code.To ensure the timeliness of judicial control, amendments to Art. 163 of the Code and additions to Art. 81 of the Code as a separate part. The arguments given regarding the expediency of regulating the right of the investigating judge to leave the submitted petition or complaint without consideration in the event of non-appearance of the person who filed them, in connection with which the proposed changes to Art. 306 of the Code. The grounds for the return of petitions, in particular, those submitted in violation of the rules of jurisdiction, have been determined; submitted by persons who do not have the right to do so; consideration of which does not belong to the powers of the investigating judge.Five "stages" of judicial control proceedings are distinguished: 1) the stage of resolving the issue of the possibility of judicial control upon the relevant appeal of the subjects of criminal proceedings; 2) the stage of organization of consideration of the appeal; 3) the stage of considering the merits of a complaint, statement or request; 4) the stage of making a decision based on the results of consideration of a complaint, statement or request; 5) stage of implementation of the decision. The general procedure for consideration of petitions, statements and complaints is proposed, taking into account judicial practice and provisions regulating the rules of judicial proceedings.The necessity and possibility of consideration of petitions, statements or complaints in the absence of participants in criminal proceedings was analyzed and amendments were proposed to part 3 of Article 295-1 of the Code.The actual problem of judicial control proceedings - the abuse of procedural rights by parties to criminal proceedings - has been studied. The author's draft of amendments to the Code regarding the participation of the victim in the court session considering the petition for the application of a preventive measure to the suspect is proposed. The limits of the investigative judge's activity in the process of evidence during judicial control are defined and the conclusion is formulated that the investigating judge is an active subject in criminal proceedings at the pre-trial investigation stage. However, the activity of the investigating judge should not be aimed at confirming or refuting the evidence provided by the subjects of the evidence, but at clarifying the circumstances, the establishment of which is necessary for consideration of the application, petition or complaint on the merits and the adoption of a legal, justified and motivated decision.It is proposed to amend the Code in order to grant the right to the investigating judge when considering all motions, statements or complaints on his own initiative to hear any witness or examine any materials of criminal proceedings.In the case of a decision concerning the rights, freedoms or interests of a person who is not a participant in criminal proceedings, his right to an appeal needs to be legally enshrined in Clause 10 Part 1 of Art. 393 of the Code. There is a well-founded need to supplement part 1 of Art. 309 of the Code, paragraph 14 of the following content: "during the pre-trial investigation, rulings of the investigating judge, the rulings of which are not provided for by this Code, may be appealed in the appeal procedure." Amendments to Art. 398 of the Code regarding the determination of the powers of the appellate court to leave without motion an appeal against the decision of the investigating judge, in the event of establishing that the complaint does not meet the requirements of Art. 398 of the Code.The need to expand the powers of the appellate court in making decisions based on the results of the review of the appeal against the rulings of investigating judges and the proposed changes to Part 3 of Art. 407 of the Code.

Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню та розробці теоретико-методологічного забезпечення, науково-методичних основ і практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю університету на ринку освітніх послуг. Автором удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження проблем управління конкурентоспроможністю університету на основі обґрунтування авторських визначень базових понять. Конкурентоспроможність університету визначається здатністю пристосовуватися до мінливих умов конкуренції в певному сегменті ринку за допомогою підвищення економічної ефективності своєї діяльності та високим ступенем задоволення попиту споживачів на випускників та окремі університетські послуги (освітні, наукові), які за своїми якісними та вартісними характеристиками більш привабливі, ніж освітні продукти конкурентів. Управління конкурентоспроможністю університету розглядається як вплив на власні конкурентні переваги з метою досягнення найкращої ринкової позиції; конкурентні переваги зосереджені у фінансово-економічній, кадровій, маркетинговій, інфраструктурній і соціально-політичній сферах та визначаються якістю освітніх послуг. Акцентується питання ризиків діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг; ризики визначаються як сукупність потенційно загрозливих обставин, здатних привести до несприятливих організаційних і соціально-економічних наслідків, матеріальних та репутаційних втрат для суб'єктів ринку освітніх послуг (держави, закладу вищої освіти, індивіда, домогосподарства, роботодавців).У роботі систематизована та змістовно конкретизована класифікація ризиків діяльності університету за такими ознаками: за причинами виникнення, видами діяльності, суб'єктами ринку освітніх послуг, зовнішніми і внутрішніми факторами, первинними і вторинними ознаками. Використання класифікації створює передумови для ідентифікації потенційно загрозливих зон, дозволяє виокремити місце кожного виду ризику в діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг та сфокусувати на них управлінський вплив. Підхід апробований на етапі обґрунтування стратегії та тактики діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг.У ході дослідження здійснено комплексну оцінку ціннісних орієнтирів та мотивів держави, університету, випускників і роботодавців як суб'єктів ринку освітніх послуг та ринку праці, що дає змогу виявити та оцінити суперечливі процеси у сфері формування та управління конкурентоспроможністю університету, визначити релевантність професійно-кваліфікаційних траєкторій та очікувань випускників запиту ринку праці та роботодавців.Проведений аналіз дозволив запропонувати сукупність критеріїв оцінювання рівня конкурентоспроможності університету на ринку освітніх послуг, які узагальнено характеризують очікування їх надавачів та споживачів. Якісний вимір передбачає оцінювання специфічних рис освітніх послуг та наукової діяльності університету, професійної компетентності випускників, що в сукупності визначає здатність університету гнучко та швидко реагувати на виклики навколишнього середовища (економічні, соціальні, політичні, екологічні, технологічні, юридичні та інші зміни).На основі проведеного дослідження розроблено механізм управління конкурентоспроможністю університету на ринку освітніх послуг, що представляє собою сукупність організаційних, правових, соціальних і економічних форм, принципів та чинників впливу на процес управління конкурентоспроможністю університету з метою забезпечення конкурентних переваг закладу вищої освіти на ринку освітніх послуг, використання сучасних інформаційних та управлінських технологій в освіті та підвищення успішності входження випускників у ринок праці.У роботі сформовано науково-методичні засади обґрунтування системи напрямів та заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності університету на ринку освітніх послуг, яка базується на модернізації університетського менеджменту, залученні потенціалу взаємодії бізнес-структур, держави та органів місцевого самоврядування на основі балансу інтересів, інтеграції університету у світовий освітній простір.Дисертантом запропоновано науково-методичне забезпечення розробки стратегії подолання ризиків діяльності університету, яке включає наступні етапи: ідентифікація ризиків діяльності університету, вибір методів управління ризиками, розробка стратегії управління ризиками та їх подолання, реалізація розробленої стратегії, оцінка результатів управління ризиками діяльності університету та коригування стратегії; запропонований підхід спрямований на підвищення точності стратегічних задач та створення умов їх досягнення на основі якості ресурсного забезпечення, релевантності управлінських інструментів планування та контролінгу в системі освіти.^UThe thesis is devoted to the substantiation and development of theoretical and methodological support, scientific and methodological bases and practical recommendations for managing the competitiveness of the university in the market of educational services.The author has improved the conceptual and categorical apparatus of research of problems of university's competitiveness management on the basis of substantiation of author's definitions of basic concepts. The university's competitiveness is defined as its ability to adapt to changing competition conditions in a particular market segment by improving the economic efficiency of its activities and a high degree of customer demand for graduates and certain university services (educational, scientific), which for quality and cost characteristics are more attractive than the educational products of competitors. University's competitiveness management is seen as influencing one's own competitive advantages to achieve the best market position. Competitive advantages are concentrated in the financial and economic, personnel, marketing, infrastructure and socio-political spheres and are determined by the quality of educational services. Risks of educational services market participants are defined as a set of potentially threatening circumstances that can lead to adverse organizational and socio-economic consequences, material and reputational losses for educational services market entities (state, higher education institution, individual, household, employers).The thesis systematizes and meaningfully concretizes the classification of risks of the university by the characteristics: causes, types of activity, market educational services participants, external and internal factors, primary and secondary characteristics. The use of this classification creates the preconditions for the identification of potentially threatening areas, allows to identify the place of each type of risk in the activities of the educational services market and focus on their managerial influence. The approach is tested at the stage of substantiation of strategy and tactics of activity of subjects of the educational services market.The study provides a comprehensive assessment of the values and motives of the state, university, graduates and employers as subjects of the of educational services and the labor markets, which allows to identify and assess contradictory processes in the formation and management of university competitiveness, to determine the relevance of professional trajectories. and expectations of labor market demand graduates and employers.The analysis allowed to propose a set of criteria for assessing the level of competitiveness of the university in the market of educational services, which generally characterize the expectations of providers and consumers of educational services. Qualitative measurement involves assessing the specific features of educational services and research activities of the university, the professional competence of graduates, which together determines the university's ability to respond flexibly and quickly to environmental challenges (economic, social, political, environmental, technological, legal and other changes).Based on the study, a mechanism for managing the competitiveness of the university in the educational services market, which is characterized by a set of organizational, legal and socio-economic forms, principles, factors influencing the process of managing the competitiveness of the university to improve the entry of graduates into the labor market, ensuring the competitive advantages of higher education institutions in the educational services market, application of modern information and management technologies in education. The scientific and methodical bases of substantiation of the system of directions and measures directed on increase of university's competitiveness in the educational services market which is based on modernization of university's management, attraction of potential of interaction of business structures, the state and local governments on the basis of balance of interests, integration of university in the world educational space are formed.The thesis offers scientific and methodological support for developing a strategy for overcoming the risks of the university, which includes: identification of risks of the university, choice of risk management methods, risk management strategy and overcoming them, implementation of the developed strategy, evaluation of the results of risk management of the university and adjustment of the strategy; the proposed approach is aimed at improving the accuracy of strategic objectives and creating conditions for their achievement based on the quality of resource provision, the relevance of management tools for planning and controlling in the education system.

Дисертаційна робота присвячена вивченню спектроскопічних властивостей флуоресцентних амінокислот на основі 3-гідроксихромону, їх впливу на структуру біологічно активних пептидів, до яких вони включені, а також синтезу нових похідних флуоресцентних амінокислот на основі 3-гідроксихромону.В літературному огляді, що містить 89 посилань та 10 рисунків, описано властивості та застосування флуоресцентних амінокислот різних класів. Аналіз літератури показав, що більшість описаних прикладів стосуються амінокислот з кон'югованими хромофорами, а вибір флуоресцентних амінокислот, які могли б бути включеними в пептиди методом твердофазного пептидного синтезу відносно обмежений. Цікавими за своїми властивостями виявилися флуоресцентні амінокислоти з внутрішньомолекулярним переносом протону (ESIPT).Першим етапом було дослідження флуоресцентних аналогів антимікробного пептиду cWFW на предмет впливу флуоресцентної мітки на будову та функцію пептиду за допомогою заміни наявних в cWFW ароматичних амінокислот на 3-гідроксихромонвмісну флуоресцентну амінокислоту (FHC). На цьому етапі була валідація мітки за допомогою CD-спектрополяриметрії та порівняння біологічної активності флуоресцентно-мічених пептидів. CD-спектр cRW-F2/FHC був найменш подібним до спектру cWFW. На відміну від цього, обидва пептиди з заміщеними Trp на FHC мітку, мали подібні спектри до спектрів cWFW. Усі мічені пептиди продемонстрували однакову (в межах помилок експерименту) бактеріостатичну активність, яка відрізнялася від МІК неміченого cWFW, але лише на два розведення. Аналіз гемолітичної активності, навпаки, виявив збільшену активність усіх трьох мічених пептидів порівняно з cWFW. Пептид cRW-F2/FHC був найбільш гемолітичним, але був менш полярним, ніж обидва аналоги cRW-Trp. Для оцінки клітинопроникної активності флуоресцентні аналоги cWFW інкубували з адгезивною культурою клітин HeLa і оцінювалась здатність пептидів проникати в клітини за допомогою конфокальної флуоресцентної мікроскопії. Мічені FHC пептиди дійсно потрапляли в клітини, демонструючи як цитозольне, так і мікросомальне проникнення. Відмінностей між трьома аналогами cWFW виявлено не було. З отриманих в результаті досліджень даних було зроблено висновок, що FHC не чинить значного порушення структури та функцій cWFW в порівнянні з нативним неміченим пептидом, а також що серед трьох аналогів, cRW-W3/FHC поводиться найближче до неміченого пептиду.Наступним кроком було дослідження фотофізичних властивостей флуоресцентних аналогів cWFW. Було зроблено та проаналізовано спектри флуоресценції пептидів (збудження при 365 нм) у PB, TFE та етанолі. Отриманні спектри, підтвердили, що положення та відносна інтенсивність смуг емісії T*/N* залежить від полярності розчинників та їх здібності до утворення водневих зв'язків. Було записано спектри поглинання для пептидів у розчинниках різної полярності. При цьому було зареєстровано значний сольватохромізм у спектрах поглинання флуоресцентних аналогів сWFW, який корелював зі змінами в спектрах емісії. Послідовне збільшення основності розчинника пояснює спектральні зміни в порядку: вода > РВ > етанол > ДМФА, та не пояснює екстремального зсуву максимуму поглинання аніонної форми до 455 нм у ДМФА. Було зроблено припущення, що аномальний батохромний зсув максимумів поглинання може бути результатом внутрішньомолекулярних взаємодій бічних замісників. Гуанідинові групи катіонних залишків аргініну можуть перебувати в безпосередній близькості до залишку FHC, сприяючи утворенню аніонної форми та модулюючи квантовий вихід флуоресценції, що підтверджується молекулярним моделюванням (методом молекулярної механіки).Було проведено виміри МІК, використовуючи два репрезентативних штами бактерій: грамнегативну E. coli та грампозитивну B. spizizenii за допомогою стандартного методу дворазового розведення. Майже всі мічені пептиди продемонстрували однакову бактеріостатичну активність на грамнегативних бактеріях, яка виявилась набагато нижчою і відрізнялася від МІК природного GS (як і інвертованого) більш ніж на чотири розведення для грамнегативних і на чотири для грампозитивних бактерій. Пептиди з FHC та NMPHC продемон^UThe thesis is devoted to the study of spectroscopic properties of fluorescent amino acids based on 3-hydroxychromone, their influence on the structure of the peptide to which they are included, as well as the synthesis of new derivatives of fluorescent amino acids based on 3-hydroxychromone.The literature review, which contains 89 references and 10 figures, describes the properties and uses of fluorescent amino acids of different classes. A review of the literature has shown that most of the examples described relating to amino acids with conjugated chromophores, and the fluorescent amino acids that could be included by the solid-phase peptide synthesis (SPPS) method are relatively limited. Of particular interest are the FlAA demonstrating intramolecular proton transfer (ESIPT).In the first step was to study the fluorescent analogs of the antimicrobial peptide cWFW simultaneously for their structure and function, by individually replacing aromatic amino acids with fluorescent amino acids (FHC).The first step was the label validation using CD spectropolarimetry and biological activity of fluorescently labeled peptides. The cRW-F2/FHC spectrum was the least similar to the cWFW spectrum. In contrast, both peptides labeled with the FHC had similar spectra to the cWFW spectra. All labeled peptides showed the same (within experimental errors) bacteriostatic activity, which was relatively high and differed from the MIC of the parent cWFW by two dilutions. Hemolysis analysis, in contrast, revealed increased activity of all three labeled peptides compared to cWFW. The cRW-F2/FHC peptide was the most hemolytic but was less polar than both cRW-Trp analogs. To assess cell permeability, cWFW fluorescent analogs were incubated with HeLa cell culture and the ability of the peptides to penetrate the cells was assessed by confocal fluorescence microscopy. FHC-labeled peptides entered the cells, demonstrating both cytosolic and microsomal penetration. No differences were found between the three cWFW analogs. From the results of the studies, it was concluded that FHC does not significantly impair the structure and function of cWFW compared to the native unlabeled peptide and that among the three analogs, cRW-W3/FHC is closest to the unlabeled peptide.The final step was to study the biodistribution of fluorescently labeled peptides in vivo using zebrafish embryos. No signs of peptide toxicity against embryos were detected within 3 hours of imaging. There was also no significant difference between the peptides. The fluorescence associated with blood vessels was observed for all peptides. This observation indicates that cWFW analogs were not soluble in plasma.The final stage of this work was the synthesis of new fluorescent amino acids based on 3-hydroxychromone. It was decided to synthesize three new N-Fmoc protected amino acids for inclusion in the peptides under study by the SPPS method: thiophene-containing analog of FHC (THC) and N-methylpyrrole-containing analog (NMPHC) and a dimethylamino group–containing analog (DMAr). The synthesis was carried out according to the scheme used for similar structures with a key stage of cyclization of chalcones to the corresponding flavones by the Algar-Flynn-Oyamadi reaction (AFO). In terms of its optical properties, Boc-THC is very close to Boc-FHC. The emission maximum of the N-methylpyrrole derivative had a bathochromic shift compared to the emission maximum of the furane-containing analog (~25 nm) and had only an N *-form peak, which may be the result of a deviation from planarity of the chromophore system. The optical properties of Boc-DMAr were like those of DMA.To validate the new amino acids, their incorporation by the SPPS method into an inverted analog of gramicidin S (GS) was used. In addition to the new amino acids, GS analogs with FHC and DMA were also synthesized for comparison. Conformational changes of the synthesized fluorescent peptides in different media were studied by CD spectropolarimetry comparing the CD spectra of labeled peptides with the corresponding spectra of natural GS and its stereoinverted analog GS-inv. From the obtained results it was concluded that inverted analogs have the same secondary structure as the natural GS - beta-hairpin.

У дисертації автором досліджені основні проблеми фінансово-правового регулювання відновлення платоспроможності страховиків або визнання їх банкрутами.Досліджено страхову діяльність як об'єкт регулювання законодавства України про страхову діяльність. Встановлено, що поняття «страхування» є значно ширшим від поняття «страхова діяльність», оскільки на відміну від страхової діяльності охоплює усі складові страхових відносин. У свою чергу, страхова діяльність як частина страхування є механізмом реалізації страхування.Обґрунтовано, що під час здійснення страхової діяльності виникають не тільки цивільно-правові відносини, а й відносини, що мають публічно-правовий характер. Визначено метод публічно-правового регулювання у страховій діяльності, що передбачає можливість використовувати різні способи поведінки, зокрема й ті, які мають ознаки диспозитивності, й обирати між декількома встановленими суб'єктом владних повноважень лініями поведінки, а не самостійно визначати таку поведінку. Акцентовано на тому, що предмет фінансового правового регулювання функціонування страховиків і їхньої платоспроможності – це відносини, які складаються між суб'єктами владних повноважень і приватними особами на ринку страхових послуг, які побудовані на імперативному методі (зобов'язання, заборона, примус і дозвіл) з метоюутворення достатнього рівня (обсягу) страхових фондів задля захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб.Окреслено, що саме пруденційний нагляд Національний банк України – державний регулятор ринку страхових послуг визначає як пріоритетний. Надано визначення поняттю «пруденційний нагляд» як комплексу наглядових процедур за дотриманням правил фінансовими установами. Метою здійснення такого нагляду є зменшення обсягу наглядового навантаження на юридичних осіб, які в змозі виконати зобов'язання у належний спосіб перед своїми контрагентами і діяльність яких не становить відповідної загрози, та, відповідно, посилення нагляду за компаніями, які не в змозі виконати зобов'язання у належний спосіб перед своїми контрагентами і діяльність яких становить відповідну загрозу.^UIn the dissertation the author investigates the main problems of financial and legal regulation of restoring the solvency of insurers or declaring them bankrupt.Insurance activity as an object of regulation of the legislation of Ukraine on insurance activity is studied. It is established that the concept of "insurance" is much broader than the concept of "insurance activity", because in contrast to insurance activity covers all components of insurance relations. In turn, insurance activity as part of insurance is a mechanism for implementing insurance.It is substantiated that during the implementation of insurance activities there are not only civil law relations, but also relations of public law nature. The method of public law regulation in insurance activity is defined, which provides for the possibility to use different ways of behavior, including those that have signs of dispositiveness, and to choose between several lines of conduct established by the subject of power, rather than independently determine such behavior. Emphasis is placed on the fact that the subject of financial and legal regulation of insurers andtheir solvency is the relationship between government entities and individuals in the insurance market, which is based on the imperative method (obligations, prohibitions, coercion and permission) in order to create a sufficient level (volume) of insurance funds to protect the property interests of individuals and legal entities.

Об'єкт дослідження – процес керування у розподілених системах транспортної логістики в умовах невизначеності. Предмет дослідження – моделі та методи керування транспортними потоками в умовах невизначеності. Мета роботи - підвищення ефективності управління в розподіленій системі транспортної логістики в умовах невизначеності. Поставлена мета досягається вирішенням наступних завдань: - розробка методу побудови ефективних маршрутів з урахуванням сукупності критеріїв; - розробка точного методу формування плану транспортувань у системі «постачальники - споживачі» за критерієм – ймовірність неперевищення випадковим значенням сумарної вартості транспортування допустимого порога; - розробка методу побудови компромісного маршруту з використанням поступок по відношенню до оптимального плану за основним критерієм; - розробка методу розрахунку пропускних здібностей проміжних пунктів у розгалуженій транспортній мережі в умовах невизначеності; - розробка методу оптимізації структури розподіленої транспортної мережі при розрахунку відстаней у метриці «міських кварталів»; - розробка точного методу вирішення задачі дробово-квадратичного програмування.; - розробка швидкого наближеного методу розв'язання нелінійних оптимізаційних задач за умов невизначеності; Методи дослідження. Теорія ймовірностей та нечітка математика при розробці моделей систем транспортної логістики, що описують процеси їх функціонування в умовах невизначеності. Методи вирішення оптимізаційних завдань у теоретико-імовірнісній та нечіткій постановках. Метод континуального лінійного програмування для завдань, вихідні дані яких задані своїми модальними значеннями. У дисертаційній роботі з використанням сучасних математичних моделей та методів теорії ймовірностей, випадкових процесів, теорії нечітких множин, інструментарію методів оптимізації та континуального лінійного програмування поставлено та вирішено важливе науково-прикладне завдання управління у розподіленій транспортній системі в умовах нечітких вихідних даних. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці комплексу моделей та методів управління у розподілених системах транспортної логістики в умовах невизначеності щодо значень вихідних даних. Розроблені моделі та методи в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання управління складними системами та створюють теоретичний фундамент для вирішення практичних завдань. Розроблені методи формування оптимальних маршрутів у системі «постачальникидоставка-споживачі» забезпечують можливість суттєвого підвищення ефективності перевезень під час вирішення реальних завдань транспортної логістики. Завдання управління у розподілених транспортних системах є важливим елементом з великого комплексу завдань, які вирішуються методами загальної теорії логістики. Відповідна транспортна задача поєднує сукупність задач з однотипною математичною моделлю, які вирішуються методами лінійного програмування. У канонічній постановці задача полягає у пошуку плану перевезень деякого однорідного продукту від безлічі постачальників до безлічі споживачів, оптимального з погляду деякого обраного критерію. Для вирішення задачі, традиційно, використовуються наступні два підходи. Перший - передбачається, що її параметри задані своїми детермінованими значеннями. Другий – випадкові параметри задачі заміняються їхніми середніми значеннями. Зрозуміло, що адекватність відповідних моделей не є задовільною. У даній роботі розробляються методи вирішення задач управління транспортуваннями з урахуванням реальної невизначеності вихідних даних. Розробкою методів вирішення транспортних завдань та різних їх модифікацій займалися велика кількість зарубіжних та вітчизняних вчених: Дж.Гасс, Т.С.Motzkin, K.B.Halley, A.A.Corban, M.Cerсhes, B.G.Dantzig, C.Mihu, M.Vlach, J.Moravec, G.Smith, Д.Б. Юдин, Е.Г.Гольштейн, Б.С. Верховский, В.А. Емельянов, В.В. Иванов, Ю.М. Неруш, М.П. Гордон,В.А. Стаханов, В.С. Лукинскийи та інші. У роботах цих авторів вичерпним чином розглядаються лінійні моделі та методи вирішення класичних двоіндексних транспортних завдань у детермінованій постановці. Однак, при цьому дуже поверхово зачіпається проблема можливої високої розмірності таких завдань, а також особливості та труднощі їх вирішення у випадках невизначеності вихідних даних. Необхідність та важливість розгляду та вирішення цих проблем безперервно зростає. У зв'язку з цим тема дисертаційної роботи, присвяченої моделям та методам вирішення завдань транспортної логістики в умовах реальної невизначеності вихідних даних, є актуальною.^UThe object of research - the management process in distributed transport logistics systems in conditions of uncertainty. The subject of research - models and methods of traffic management in conditions of uncertainty The purpose of research is to increase the management efficiency in the distributed system of transport logistics in conditions of uncertainty. This goal is achieved by solving the following tasks: - development of a method for constructing effective routes taking into account a set of criteria; - development of an exact method of forming a transportation plan in the system "suppliers - consumers" by the criterion - probability of not exceeding the random value of the total cost of transportation of the allowable threshold; - development a construction method of a compromise route with the using concessions in relation to the optimal plan according to the main criterion; - development of a method for calculating the capacity of intermediate points in the extensive transport network in conditions of uncertainty; - development of a method for optimizing the structure of the distributed transport network when calculating distances in the metric "urban quarters"; - development of an exact method for solving the problem of fractionalquadratic programming ; - development of a fast approximate method for solving nonlinear optimization problems under conditions of uncertainty; Research methods. Probability theory and fuzzy mathematics in the development of models of transport logistics systems that describe the processes of their operation in conditions of uncertainty. Methods of solving optimization problems in theoretical-probabilistic and fuzzy formulations. The method of continuous linear programming for problems whose initial data are given by their modal values. In the dissertation research with the use of modern mathematical models and methods of probability theory, random processes, fuzzy set theory, tools of optimization methods and continuous linear programming set and solved an important scientific and technical problem of control in a distributed transport system in fuzzy initial data. The practical significance of the obtained results is to develop a set of models and management methods in distributed transport logistics systems in conditions of uncertainty about the values of the original data. The developed models and methods together solve an important scientific and applied problem of complex systems management and create a theoretical foundation for solving practical problems. Developed methods of forming optimal routes in the system "suppliers-deliveryconsumers" provide the opportunity to significantly increase the efficiency of transportation in solving real problems of transport logistics. Management tasks in distributed transport systems are an important element of a wide range of problems solved by the methods of general logistics theory. The corresponding transport issue combines a set of issues with the same type of mathematical model, which are solved by linear programming methods. In the canonical formulation, the task is to find a plan of transportation of some homogeneous product from many suppliers to many consumers, optimal in terms of some selected criterion. To solve the problem, traditionally, the following two approaches are used. The first - it is assumed that its parameters are set by their deterministic values. Second - random parameters of the problem are replaced by their average values. It is clear that the adequacy of the relevant models is not satisfactory. This research develops methods for solving transportation management problems taking into account the real uncertainty of the original data. A large number of foreign and domestic scientists have been working on the development of methods for solving transport problems and their various modifications: J.Gass, Т.С.Motzkin, K.B.Halley, A.A.Corban, M.Cerсhes, B.G.Dantzig, C.Mihu, M.Vlach, J.Moravec, G.Smith, D.B. Yudin, E.G.Goldshtain, B.S. Verhovskiy, V.А. Yemelyanov, V.V. Ivanov, Y.М. Nerush, М.P. Gordon, V.А. Stahanov, V.S. Lukinskuy and others. In the works of these authors, linear models and methods for solving classical two-index transport problems in a deterministic formulation are exhaustively considered. However, this very superficially affects the problem of the possible high dimensionality of such tasks, as well as the features and difficulties of their solution in cases of uncertainty of the source data. The need and importance of considering and solving these problems is constantly growing. In this regard, task of the dissertation devoted to models and methods of solving problems of transport logistics in the conditions of real uncertainty of the initial data, is relevant.

Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-правовим основамправового регулювання трудових спорів в Україні. Здійснено аналіз, якою єнаукова інтерпретація та теоретико-правова характеристика трудових спорів.Встановлено, якими є особливості сучасного стану правового регулюваннятрудових спорів. Досліджено питання медіації, як способу вирішеннятрудових спорів. Визначено зміст, поняття та ознаки медіації як способувирішення трудових спорів. Здійснено порівняльно-правовий аналіз медіаціїта інших способів вирішення трудових спорів, виділено їхні спільні та відмінніриси.Аналіз позицій науковців засвідчив, що дане питання у загальних рисахрозглядається однаково, втім окремі особливості трудового спору можутьтрактуватись по-різному. На основі аналізу наукових джерел намивстановлено наступні причини виникнення трудових спорів:1) трудові спори можуть виникати із причин необізнаності однієї ізсторін у тому, що своїми діями чи бездіяльністю вона порушує умовитрудового договору, локальних нормативно-правових актів, законодавствапро працю, а також негативно впливає на права й інтереси іншої сторонитрудових правовідносин;2) іншої причиною виникнення трудових спорів є свідоме порушенняоднією із сторін трудових правовідносин умов трудового договору, локальнихнормативно-правових актів, законодавства про працю, що негативно впливаєна права й інтереси іншої сторони трудових правовідносин;3) трудові спори можуть виникати із причин, які не залежать від сторінтрудових правовідносин – недоліків законодавства про працю, складногоекономічного становища держави тощо.Виділено наступні особливості трудового спору:1) виникають із конфлікту між сторонами трудових відносин;2) суб'єктами трудових спорів є особи, які працевлаштовуються,працівники, профспілки чи інші уповноважені працівниками органи, тароботодавець, організації (об'єднання) роботодавців;3) трудовий спір може бути урегульований шляхом переговорів, а врезультаті відсутності такого урегулювання може бути переданий на розглядвідповідного юрисдикційного органу, або ж до загальний судів;4) для вирішення трудових спорів у законодавстві передбаченаспеціальна процедура.Система вирішення трудових спорів в Україні передбачає різніпроцедури для вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.Норми, які формують існуючу систему захисту трудових прав та інтересівпрацівників, встановлені у міжнародних, законодавчих, судових актах, щоускладнює їх правозастосування, а передбачена процедура розгляду трудовихспорів є настільки складною, що використати своє право на захист трудовихправ та інтересів є не простим завданням.Обгрунтовано, що характерними ознаками норм конвенцій МОП середджерел правового регулювання трудових спорів є:1) їх пріоритет перед іншими актами національного трудовогозаконодавства за винятком Конституції України;2) ними створюється правове підґрунтя для покращення трудовихстандартів у національній економіці;3) конвенції МОП містять у собі доробок міжнародної спільноти, аджерозробляються спеціалістами в галузі праці та затверджуються зарезультатами обговорень на тристоронніх конференціях за участіпредставників країн ‒ членів МОП;4) конвенції МОП враховують особливості функціонування трудовогозаконодавства в кожній окремій країні.Зроблено висновок, що спільним для медіації та інших способіввирішення трудових спорів є потреба у задоволенні інтересів обох сторінтрудового спору, що здійснюється, насамперед, через створення меншформалізованої атмосфери та довіри з боку сторін трудового спору до особимедіатора, арбітра чи членів Комісії з трудових спорів чого не відбувається увипадку застосування саме судового захисту. Найбільш досконаловрегульованим способом вирішення трудових спорів є діяльність Комісії зтрудових спорів. Разом з тим, вона діє виключно щодо індивідуальнихтрудових спорів та не може бути створена на усіх підприємствах, що погіршуєзагальний стан конфліктності трудового середовища та дотримання вимогищодо безпечних й комфортних для життя та здоров'я умов праці.^UThe dissertation research is devoted to the theoretical and legal bases of legalregulation of labor disputes in Ukraine. An analysis of the scientific interpretationand theoretical and legal characteristics of labor disputes. It is established what arethe features of the current state of legal regulation of labor disputes. The issue ofmediation as a way of resolving labor disputes is studied. The content, concepts andfeatures of mediation as a way of resolving labor disputes are defined. A comparativelegal analysis of mediation and other ways of resolving labor disputes is carried out,their common and distinctive features are highlighted.The analysis of the positions of scientists showed that this issue is generallyconsidered the same, but some features of the labor dispute may be interpreteddifferently. Based on the analysis of scientific sources, we have identified thefollowing causes of labor disputes:1) labor disputes may arise due to ignorance of one of the parties that its actions oromissions violate the terms of the employment contract, local regulations, laborlegislation, as well as adversely affect the rights and interests of the other party tothe employment relationship;2) another cause of labor disputes is a deliberate violation by one of the parties tothe employment relationship of the employment contract, local regulations, laborlegislation, which negatively affects the rights and interests of the other party to theemployment relationship;3) labor disputes may arise for reasons that do not depend on the parties to theemployment relationship - the shortcomings of labor legislation, the difficulteconomic situation of the state and so on.The following features of the labor dispute are highlighted:1) arise from a conflict between the parties to the employment relationship;2) the subjects of labor disputes are persons who are employed, employees, tradeunions or other bodies authorized by employees, and the employer, organizations(associations) of employers;3) a labor dispute may be settled by negotiation, and as a result of the absence ofsuch a settlement may be referred to the relevant jurisdiction, or to the general courts;4) the legislation provides for a special procedure for resolving labor disputes.The labor dispute resolution system in Ukraine provides for differentprocedures for resolving individual and collective labor disputes. The norms thatform the existing system of protection of labor rights and interests of employees areestablished in international, legislative and judicial acts, which complicates their lawenforcement, and the envisaged procedure for labor disputes is so complex thatexercising your right to protection of labor rights and interests is not easy task.It is substantiated that the characteristic features of the norms of ILOconventions among the sources of legal regulation of labor disputes are:1) their priority over other acts of national labor legislation with the exception ofthe Constitution of Ukraine;2) they create a legal basis for improving labor standards in the national economy;3) ILO conventions contain the achievements of the international community, asthey are developed by specialists in the field of labor and approved as a result ofdiscussions at tripartite conferences with the participation of representatives of ILOmember countries;

У дисертації детально проаналізовано, з урахуванням зарубіжного досвіду, суть та природу процедурних та процесуальних норм як інструментів запобігання та вирішення трудових спорів, закономірності їх взаємних трансформацій, випадки єдності і протиріч між процедурою та процесом. Встановлено, що інститут трудових спорів в Україні пройшов складний історичний шлях формування, під впливом різних правових традицій держав, у складі яких перебували українські землі, що відобразилося на рівні його законодавчого закріплення та ступеню захисту трудових прав працівників. Обгрунтовано те, що існують окремо як процедурні, так і процесуальні проблеми вирішення трудових спорів, які, зокрема, загострилися через конституційну реформу в частині правосуддя. Процедурні проблеми, зокрема, полягають у відсутності на теренах нашої держави цілого ряду адміністративних (позасудових) процедур, які б могли бути дієвим механізмом вирішення трудових спорів та зменшення кількості судових справ. Процесуальні проблеми, зокрема, полягають у застосованості деяких інститутів цивільного процесу до трудових спорів з точки зору їх специфіки, співвідношення між нормами цивільного процесу та трудового права, та виниклою, у зв'язку з цим, потребою спрощення процесуальних форм вирішення трудових спорів, їх позбавлення від зайвої перевантаженості формалізмом, тяганиною, покращення рівня їх доступності для рядового працівника. Зроблено висновок про існування процедурно-процесуального дуалізму, котрий, з одного боку, підкреслює єдність процедури і процесу, а з іншого – дозволяє визначити критерії їх нееквівалентності та самостійності, що цілком відповідає діалектичному закону єдності та боротьби протилежностей. Наголошено на тому, що у індивідуальних трудових спорах існує процедурно-процесуальна дилема, яка виникає при виборі способу захисту права на працю: або адміністратівні (нарадчі, позасудові) процедури, або звернення за процесуальним захистом до суду. При цьому робітник на свій розсуд розпоряджається своїми правами, виходячи з тих цілей, котрі ним переслідуються за результатами подібного звернення. Зауважено, що ключовими проблемами матеріально-правової процедури є впровадження у них IT технологій, диференціації переведення на іншу роботу від переміщення, одноособовість (в Україні) здійснення процедури дисциплінарного стягнення, поява у науковій доктрині прагнення до скорочених процедур розірвання трудових договорів з окремими категоріями робітників, керуючись при цьому не захисними принципами трудового права, а економічною доцільністю тощо. Окрім того, вітчизняна правоприпинювальна процедура у трудовому праві має ряд недоліків щодо строків попередження про наступне вивільнення, порядку та підстав для припинення трудових відносин і змістовного їх навантаження у порівнянні із законодавством країн Європейського Союзу.^UIn dissertation has provided detail analysis of mainly features and nature of procedural and processual norms as the labour disputes' preventive and resolving mechanism, with contributions of foreign scientific viewpoint taking in account. It is maintained the regularities of their mutual transformations, constituted cases of ones' unity and contradiction. Constituted, that the labour disputes' institution in Ukraine has passed complex way of development by impact of various law traditions in states Ukrainian territories included. This effects or affects on level of their legal adopting and labour rights' defense quality. Maintained, that exists both: procedural and processual problems of labour disputes resolving intensified by Constitutional Amendments on Justice. Particularly, procedural problems consist of absence of administrative procedures as a mechanism of labour disputes' settlement and guarantee of decline of aforesaid court' cases amount in our state. Processual problems, for instance, represented by adaptability of someone institutions of Civil Process to labour disputes resolution effectively, on their specify, correlation between Civil Process & Labour Law taking in account. Consequently, it leads to simplify of processual Acts for labour disputes' resolution and their refusing of formalism, red tape, improving of accessibility for ordinary employees. Provided implication about existence of procedurally-processual dualism emphasizes unity between procedure and process, from the one hand, permits derivate criteria of their non-equivalence and independence, from the other. Aforesaid conclusion definitely attested Dialectical Rule of Antipodes' Unity and Struggle.Accentuated, that in field of individual labour disputes there is a procedurally-processual dilemma, appears during choice of labour rights defense ways: procedural or Court trial. Simultaneously, employee realizes their rights on your own, in depend on purpose one's object as a result of application. Noticed, that core problems of Law-of-Substantive Procedure consist on IT-technologies providing, dividing between transference and move, disciplinary procedure embodiment by employer personally (in Ukraine), providing implication about simplify of employment termination procedure with someone types of employees in respect to economic, but non-law circumstances and so on and so forth. Moreover, Native employment termination procedure has link of disadvantages in field of termination notice, order and reasons for termination, their plot in compare with EU countries' Legal. Compare between Foreign and Native Legal allows provide implication about absence of preventive procedures as trainings, working time audit, professional skills' requirement evaluation, i.e. it needs to adopt these ones as Legal Act. Peculiarities of Ukrainian procedure of individual labour disputes settlement presented by: dividing procedures on extrajudicial and judicial, but it is incorrect relatively to law-of-substantive procedure; none systems of voluntary labour disputes settlement systems alike Dispute Resolution Councils and labour relations commissions as administrative bodies; absence of «advice and guidance», «information provision and consultation» and «conciliation» procedures in field of individual labour disputes settlement; only one body represents the extrajudicial procedure in Individual Disputes' Resolution system, – a commission on labour disputes (CLD); acceptance procedure and process of labour disputes resolution, as rather equivalence definitions, which make Native Labour Disputes' Resolution system backward in compare with well-developed states. To correct and improve this situation are proposed next ones: provide in Ukraine the administrative Individual Disputes' Resolution system (alike Dispute Resolution Councils and labour relations commissions as administrative bodies), specifies procedures of ―information provision and consultation‖, ―advice and guidance‖ and ―conciliation‖ in Individual Disputes' Resolution system; divide the procedure and process of labour 8 cases examination in separated definitions; provide the implication, that procedure is not only algorithm of labor cases examination, but also the order of legally significant acts in labour law; classify procedures as the order of legally significant acts in labour law into: legally-establishing (hiring), legally-changing (job transfer), and legally-breaking (firing); classify procedures as the algorithm of labor cases examination into administrative, conciliation and subsidiary (as ―information provision and consultation‖, ―advice and guidance‖). Refuse from classification of procedures of labor disputes resolution for extrajudicial and judicial.

Дисертацію присвячено дослідженню актуального науково-прикладного завдання щодо впливу мікроекономічних детермінант на розвиток малого і середнього бізнесу в Україні. З цією метою досліджено та систематизовано науково-методичні засади, проведено оцінку, аналіз та виокремлено вплив мікроекономічних детермінант на розвиток малого і середнього бізнесу в Україні та розроблено практичні рекомендацій щодо його активізації. Визначено, що важливими мікроекономічними детермінантами і загалом основним капіталом малого і середнього бізнесу є володіння інформацією, спеціальними знаннями і здібностями, тобто бізнес має бути інформаційним адже інформація виступає каталізатором економічного розвитку, тому витрати на інформатизацію повинні постійно зростати. Також інформатизації відводиться важлива роль у формуванні бізнес-середовища, тому він охоплює не тільки встановлення сучасної обчислювальної техніки та програмного забезпечення, але і нові інструменти, які мають на меті значно полегшити ведення бізнесу такі як електронний документообіг, електронний підпис, електронні платежі, електронний банк тощо. Важливим інструментом розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є розвиток інструментів саморегулювання, який залишається новим, але важливим напрямком дії мікроекономічних детермінант через механізм саморегулювання бізнесу. Підприємці своїми спільними зусиллями можутьвпливати на розвиток демократії, економічні можливості і соціальну справедливість, що найчастіше проявляється через самостійні і добровільні об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності – бізнес-асоціації. Будь-які позитивні зміни в сфері розвитку бізнесу неможливі без ініціативи підприємців і саме важливою відмінною рисою бізнес-асоціацій є те, що їх діяльність здійснюється заради захисту прав підприємців і суспільства, а не виключно.^UThe thesis is devoted to the study of a topical scientific and applied issue of microeconomic determinants influence on the development of small and medium businesses in Ukraine. For this purpose, the scientific and methodological foundations have been studied and systematized, the assessment, analysis and the impact of microeconomic determinants on the development of small and medium businesses in Ukraine have been evaluated and practical recommendations have been advanced for its activation. It is determined that important microeconomic determinants and in general the main capital of small and medium business is the possession of information, special knowledge and skills, i. e. business should be informational because information is a catalyst for economic development, so the cost of informatization should continue to grow. Informatization also plays an important role in shaping the business environment, so it covers not only the installation of modern computer hardware and software, but also new tools that aim to greatly facilitate doing business such as electronic document management, electronic signature, electronic payments, electronic banking, etc. An important tool for the development of small and medium business in Ukraine is promoting self-regulatory instruments, which remain a new but important area of microeconomic determinants action through the mechanism of business selfregulation. Entrepreneurs can work together to influence the advancement of democracy, economic opportunities and social justice, which is most often manifested through independent and voluntary associations of business entities – business associations. Any positive changes in the field of business development are impossible without the initiative of entrepreneurs and the most important feature of business associations is that their activities are carried out to protect the rights of entrepreneurs and society.

Дисертація є першим щонайменше за останнє десятиріччя комплексним дослідженням питань кримінальної відповідальності за прояви службового зловживання та кримінально протиправного використання повноважень службовими особами, в якому здійснено системну оцінку стану протидії даному суспільно небезпечному явищу в умовах сьогодення.Актуальність обраної теми дослідження обумовлена процесом динамічних реформ українського суспільного життя та системи управління, що відбуваються протягом останніх років в руслі європейських асоціаційних та інтеграційних процесів. Зазначений процес напряму залежить від службової діяльності осіб, які наділені представницько-управлінськими, організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і реалізують свої повноваження у даній системі. А тому, прояви зловживання службовими повноваженнями такими особами мають вкрай негативні наслідки для результативності функціонування всієї структури публічного управління та сфери господарювання. В свою чергу, держава та правоохоронна сфера мають реалізовувати ефективні та дієві заходи, направлені на протидію таким проявам, в тому числі кримінально-правовими методами.Загальний аналіз наукової літератури засвідчує, що застосування норм кримінального права у сфері протидії службовому зловживанню і донині породжує чимало дискусійних питань, окремі його аспекти є недостатньо дослідженими та однозначно невирішеними для практики, а в руслі мінливої кримінальної політики виникає необхідність оперативно реагувати на нові практичні ситуації, не допускати помилок у законотворчій техніці, проводити правильну та повну кримінально-правову кваліфікацію складних суспільно небезпечних діянь, які вчиняють службові особи, та забезпечувати одноманітність правозастосування. У вступі дисертації обґрунтовано науковий інтерес автора щодо обраної теми дослідження, зазначено про її актуальність та теперішній стан наукового дослідження даної сфери; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методологічний інструментарій дослідження; аргументовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; представлені відомості щодо апробації та публікування результатів дослідження. У роботі здійснено вивчення історіографії становлення кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння службових осіб на території сучасної України, починаючи з часів утворення перших форм державності, та акцентовано увагу на недоліках і перевагах кримінально-правової охорони сфери службової діяльності у різні періоди часу. Проведено аналіз питань соціальної обумовленості існування кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з використанням службових повноважень, із зазначенням статистичних відомостей щодо реєстрації та протидії таким діянням. Зокрема, дістало подальший розвиток авторське бачення питання криміналізації незаконного збагачення та практичного значення цивільно-процесуальних процедур щодо визнання необґрунтованими активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також, досліджені питання кримінальної відповідальності за уникнення від фінансового контролю, бездіяльність службової особи (як умисної, так і необережної) та посередництво у корупційних діях (як у активних, так і пасивних формах кримінально-караного підкупу).Вивчено міжнародний та зарубіжний досвід правової регламентації інституту кримінальної відповідальності службових осіб, окреслено позитивні та негативні тенденції його розвитку, в тому числі для впровадження окремих аспектів у національне законодавство. Охарактеризовано поняття та визначено систему кримінальних правопорушень, що пов'язані з використанням службових повноважень (службовим зловживанням), а також описано критерії їх розмежування при виникненні питань суміжності. Проведено кримінально-правовий аналіз об'єктивних та суб'єктивних ознак складів досліджуваних правопорушень, зазначені їх особливості для процесу доказування, розроблено пропозицію для подальшого усунення нормативних прогалин та неточностей. Зокрема, удосконалено розуміння системи об'єктів кримінальних правопорушень службових осіб, визначення сфери службової діяльності, інтересів служби та юридичних осіб; охарактеризовано базову ознаку об'єктивної сторони аналізованих злочинів – службове зловживання; визначено специфіку загальних та спеціальних властивостей службових осіб, обґрунтовано правову можливість та практичну необхідність віднесення до них фізичної особи-підприємця та одноособового керівника приватного підприємства тощо.Як результат, автором пропонується замінити категорії «службове становище або влада» у кримінальному законодавстві на міжгалузеву категорію «службові повноваження», з подальшою легалізацією дефініції останньої в антикорупційному законодавстві.^UThe dissertation represents the first comprehensive research at least for last decade which analyses problems of criminal liability for acts of abuse of power by the officials and representatives of state authority, their illegal use of power and systematic assessment of the state of counteraction to this socially dangerous phenomenon in today's conditions. The relevance of the research topic is related to the process of dynamic reforms in Ukrainian state and society accompanied by the European association and integration processes in recent years. This process directly depends on the activity of the officials, that are empowered representative, managerial, organizational, administrative, economic rights and obligations. Any acts of abuse of power by the officials possess extremely negative consequences for the public administration system and economic activity. In turn, the state and law enforcement agencies must implement effective and efficient measures to counteract such manifestations, including methods of criminal law. The general analysis of the scientific literature proves that the application of criminal law to combat abuse of power still causes a lot of discussion. Some aspects of such counteraction are insufficiently studied and other issues not resolved for practice. There is a need to respond quickly to new practical situations in consider dynamic of criminal policy in order to avoid gaps in legislative framework, to conduct a correct and complete criminal qualification of complex socially dangerous acts of officials and to provide the same law application.The introduction to the dissertation contains the following provisions: substantiation of the author's scientific interest in the chosen research topic and its relevance; the current state of scientific research in this area; the purpose, tasks, object and subject, methods of research; scientific novelty and practical significance of the obtained results; information on approbation and publication of research results is presented.The history of criminal liability for socially dangerous actions of officials on the territory of modern Ukraine is presented in the thesis, since the formation of the first forms of statehood. At the same time, author emphasizes the pros and cons of legal protection of the sphere of official activity in different periods of time.The research provides the analysis of social conditionality issues of criminal liability for socially dangerous actions which are related to the use of official power. The author notes statistical information about the process of registration and counteraction to such socially dangerous acts. In particular, the author's vision of the issue of criminalization of the illicit enrichment is further developed. Also, author pays attention to the practical significance of civil proceedings, which are related to the recognition of unexplained wealth of the persons, that are authorized to perform the functions of state or local government. Also, the issues of criminal liability for avoidance of financial control, inaction of the official and mediation in corrupt practices are investigated. International practice and experience of foreign countries in the field of legal regulation of the institute of criminal liability of officials is comprehensively studied, positive and negative tendencies of its development are outlined, in order to implement certain aspects into the national legislation.The concept and system of criminal offenses, which are related to the use of official power, are described. Also the author describes the criteria for their delimitation in the case of adjacency issues. In the course of research the criminal-legal analysis of objective and subjective signs of investigated offenses is carried out, their features for the process of proving are indicated and ways to eliminate regulatory gaps and inaccuracies are also offered for practice. In particular, the understanding of the system of objects of criminal offenses of officials is improved; definitions of the sphere of official activity, interests of the service and legal entities are defined; the official abuse is characterized, as the basic feature of the objective side of the analyzed crimes; the specifics of general and special properties of officials are determined; it is claimed that private entrepreneurs may be recognized by officials that is justified by legal possibility and practical necessity. As a result, the author proposes to replace the criminal law categories «official position or power» with the intersectoral category «official power» with further legalization of its definition in anti-corruption legislative act.