Встановлено закономірності формування акустичного стану житлових приміщень від зовнішніх і внутрішніх джерел і внесок окремих компонентів у його формування. Удосконалено критерії гігієнічної оцінки акустичного стану житлових приміщень та прилеглих до житлових будинків територій, встановлено причини масових порушень гігієнічних вимог до їх акустичного стану та рекомендовано заходи з усунення цих порушень. Встановлено, що основними причинами скарг населення на акустичні умови в житлі є: недостатні санітарні розриви від зовнішніх джерел, високі рівні звуку на фасадах житлових будинків (більше 55 дБА у денний та більше 45 дБА у нічний час доби), широке застосування за цього в будівництві не шумозахисних вікон (двокамерних склопакетів), які мають недостатню звукоізолюючу спроможність при закритому стані та в режимах вентиляції тощо.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз сталих сполучень слів з колоративним компонентом з використанням матеріалу сучасної української мови. Виконано структурний аналіз їх внутрішньої організації. З'ясовано механізми творення фразеологічних сталих сполучень і образно-експресивних фразеологізмів на підставі прямих і переносних, асоціативно-образних, експресивних, емоційно-оцінних значень. Виявлено їх своєрідність мовних знаків, що відображають національно-культурні традиції українського народу, та особивості стилістичного використання їх у публіцистичних і художніх текстах. З використанням результатів проведеного аналізу розглянуто специфіку досліджених сталих сполучень слів у порівнянні з іншими фразеологічними одиницями, які не мають у своєму складі кольоропозначень.

  Скачати повний текст

У дисертації визначено зміст і конкретизовано структуру досліджуваних понять, розглянуто і співставлено наявні в науковій літературі методологічні підходи і позиції науковців до розуміння проблеми дослідження, механізм управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст.Розглянуто механізм управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст., структура якого організована за принципом статусно-рольової поведінки і вертикальної ієрархії влади на відміну від світових тенденцій цього періоду. У другому розділі схарактеризовано прогнозування, моделювання і створення шкіл передового досвіду, визначено історичні та соціокультурні передумови, а також етапи і тенденції управління розвитком шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти досліджуваного періоду.У дисертації наголошено, що підґрунтям становлення й розвитку шкіл передового досвіду в галузі вітчизняної медицини та охорони здоров'я слугує діяльність найстарішого вищого закладу освіти України – Києво-Могилянської академії. На підставі аналізу наукової літератури, а також критеріїв визначено три етапи в управлінні розвитком шкіл передового досвіду в системі медичної освіти України другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Перший етап припадає на 1950–1976 рр. у зв'язку з виникненням певних концептуальних напрямів, що визначають основи розгляду й аналізу проблеми новаторства. У дослідженні подано інформацію про діяльність на цьому етапі авторських шкіл передового досвіду, а також ініціативи на місцях, що регламентуються «Положенням про роботу шкіл передового досвіду» від 17 липня 1959 р. Вироблені на цьому етапі критерії, форми і методи управління розвитком шкіл передового досвіду проілюстровані статистичними даними, що наведені з архівних документів і матеріалів. Другий етап розпочинається з 1977 р. і триває до 1995 р., що характеризують перші спроби більш чітко дослідити проблему новаторського руху. У цей час імплементується в Україні стратегія ВООЗ «Здоров'я для всіх до 2000 року» (1977 р.). Підтверджують свою ефективність і дієвість школи передового досвіду, що відкриваються на базі закладів охорони здоров'я (лікарня, поліклініка, санаторій, аптека, СЕС), медичної служби району (міста) у цілому, а також окремих структурних підрозділів у складі цих закладів (лікувально-діагностичні лабораторії, відділення, кабінети). Ухвалюється перший офіційний документ, що регламентує роботу Всесоюзних шкіл передового досвіду, – «Положення про Всесоюзну школу передового досвіду на базі лікувально-профілактичного закладу», що підготовлене співробітниками відділу НОП ВНДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров'я ім. М. A. Семашка і затверджене в 1979 р. Третій етап співпадає з другою половиною 90-х років ХХ – початком ХХІ ст., коли науковий інтерес до проблеми новаторства в досвіді істотно знижується через відсутність необхідної інформації про новаторів у системі медичної освіти. У третьому розділі розкрито нові форми впровадження і поширення передового досвіду як важлива умова створення інноваційного освітнього середовища в системі медичної освіти.У дослідженні наголошено, що реалії початку нового тисячоліття якнайкраще схарактеризовані в Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» (2008 р.).Спрогнозовано, що шляхи і способи розв'язання окресленої проблеми найбільш доцільно реалізовувати через відновлення мережі шкіл передового досвіду.У дослідженні розглянуто етапи застосування бенчмаркінгу, декілька поколінь його еволюції та альтернативні способи впровадження. Зміст дисертаційної праці містить перспективи впровадження передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти.^UThesis provides defines the content and specifies the structure of the studied concepts, the methodological approaches and positions of scientists available in the scientific literature to understand the research problem, the mechanism of management of development of schools of advanced experience in the system of domestic medical education of the second half of the XX – early XXI century are considered and compared.The mechanism of management of development of schools of advanced experience in the system of domestic medical education of the second half of the XX – early XXI century is considered, the structure of which is organized on the principle of status-role behavior and the vertical hierarchy of power in contrast to world trends of this period.In the second chapter forecasting, modeling and creation of schools of advanced experience are characterized, the historical and socio-cultural preconditions, and also stages and tendencies of management of development of schools of advanced experience in system of domestic medical education of the investigated period are defined.Thesis emphasizes that the basis for the formation and development of schools of advanced experience in the field of national medicine and health care is the activity of the oldest higher educational institution of Ukraine – National University of «Kyiv-Mohyla Academy». Based on the analysis of scientific literature, as well as criteria identified three stages in the management of the development of schools of excellence in the system of medical education in Ukraine in the second half of XX – early XXI century. The first stage falls on 1950-1976 in connection with the emergence of certain conceptual areas that determine the basis for consideration and analysis of the problem of innovation. The study provides information on the activities at this stage of the author's schools of excellence, as well as field initiatives governed by the «Regulations on the work of schools of excellence» of July 17, 1959 year. The criteria, forms and methods of management of development of schools of advanced experience developed at this stage are illustrated by the statistical data resulted from archival documents and materials. The second stage begins in 1977 year and lasts until 1995 year, which is characterized by the first attempts to more clearly explore the problem of the innovation movement. Nowadays, the WHO strategy «Health for All until 2000» is being implemented in Ukraine (1977 year). Confirm their effectiveness and efficiency of schools of best practices, which are opened on the basis of health care facilities (hospital, clinic, sanatorium, pharmacy, SES), the medical service of the district (city) as a whole, as well as individual departments within these institutions (medical-diagnostic laboratories, departments, offices). The first official document regulating the work of the All-Union Schools of Best Practices is adopted – «Regulations on the All-Union School of Best Practices on the basis of treatment and prevention facilities», prepared by the staff of the Department of Social Hygiene M. A. Semashko and approved in 1979 year. The third stage coincides with the second half of the 90s of the XX – early XXI century, when scientific interest in the problem of innovation in experience is significantly reduced due to lack of necessary information about innovators in the health education system. In the third chapter new forms of introduction and dissemination of best practices as an important condition for creating an innovative educational environment in the medical education system are revealed.The study emphasizes that the realities of the beginning of the new millennium are best described in the draft Concept of the National Targeted Social Program «Healthy Nation» (2008).It is predicted that the ways and means of solving the outlined problem should be implemented through the restoration of the network of schools of advanced experience.The study considers the stages of application of benchmarking, several generations of its evolution and alternative methods of implementation. The content of thesis contains prospects for the introduction of best practices in the system of domestic medical education.

Дисертаційна робота виконана в рамках аналітичної теорії неперервних та гіллястих ланцюгових дробів і присвячена дослідженню збіжності гіллястих ланцюгових дробів спеціального вигляду (гіллястих ланцюгових дробів з нерівнозначними змінними при фіксованих значеннях змінних), встановленню оцінок похибок апроксимації їх підхідними дробами.Неперервні та гіллясті ланцюгові дроби є ефективним апаратом для побудови раціональних наближень аналітичних функцій. Засновником наукової школи теорії гіллястих ланцюгових дробів є В. Я. Скоробогатько. В процесі становлення аналітичної теорії було виділено три типи гіллястих ланцюгових дробів: гіллясті ланцюгові дроби загального вигляду з фіксованим числом гілок розгалуження, двовимірні неперервні дроби та гіллясті ланцюгові дроби з нерівнозначними змінними. Вони були об'єктами досліджень вітчизняних та закордонних науковців, зокрема, Д. І. Боднара, Х. Й. Кучмінської, М. О. Недашковського, Р. І. Дмитришина, Т. М. Антонової, С. В. Шарина, В. Р. Гладуна, О. М. Сусь, М. М. Пагірі, Н. П. Гоєнко, О. С. Манзій, О. Є. Баран, М. М. Бубняк, С. М. Возної, а також В. Семашка, М. О'Доногое і Дж. Мерфі, А. Кайт і Б. Вердонк, Х. Воделанда, Т. Коматцу та ін.Найзагальніші алгоритми розвинення аналітичних функцій у неперервні дроби використовують принцип відповідності між степеневими рядами та різними типами функціональних неперервних дробів. Дослідження відповідності між кратними степеневими рядами та багатовимірними C-дробами сприяло появі гіллястих ланцюгових дробів з нерівнозначними змінними, які були вперше введені Д. І. Боднаром. Такі дроби ефективно використовуються для побудови багатовимірних раціональних наближень аналітичних функцій багатьох змінних.Основне завдання дисертаційного дослідження – встановлення необмежених множин умовної збіжності гіллястих ланцюгових дробів спеціального вигляду. Відомо, що необмежені множини не можуть бути множинами збіжності неперервних дробів, частинні знаменники яких рівні одиниці. Тому накладаються певні додаткові умови, які гарантують їх збіжність. Як правило, це розбіжність ряду, складеного із елементів неперервного дробу. Для отримання формул загальних членів аналогічних рядів при дослідженні необмежених множин умовної збіжності гіллястих ланцюгових дробів спеціального вигляду розглядається питання встановлення критерію та ефективних достатніх умов збіжності таких дробів з додатними елементами. Ці результати використовуються для побудови необмежених множин умовної збіжності: кутових, параболічних та інших.^UThe thesis is fulfilled within the analytic theory of continued and branched continued fractions and is devoted to the study of convergence of branched continued fractions of the special form (branched continued fractions with independent variables at fixed values of variables), to establishing truncation error bounds.Continued and branched continued fractions are an effective apparatus for constructing rational approximations of analytic functions. The founder of the scientific school of the theory of branched continued fractions is V. Ya. Skorobogatko. During the process of formation of analytic theory, three types of branched continued fractions were distinguished: branched continued fractions of general form with a fixed number of branches of branching, two-dimensional continued fractions, and branched continued fractions with independent variables. They were the object of research of domestic and foreign scientists, in particular, D. I. Bodnar, Ch. Yo. Kuchminska, M. O. Nedashkovsky, R. I. Dmytryshyn, T. M. Antonova, S. V. Sharyn, V. R. Hladun, O. M. Sus, M. M. Pahirya, N. P. Hoyenko, O. S. Manziy, O. E. Baran, M. M. Bubnyak, S. M. Vozna as well as V. Semashko, M. R. O'Donohoe and J. Murphy, A. Cuyt and B. Verdonk, H. Waadeland, T. Komatsu and others.The most general algorithms for the expansion of analytic functions into continued fractions use the principle of correspondence between power series and different types of functional continued fractions. The study of the correspondence between multiple power series and multidimensional C-fractions contributed to the appearance of branched continued fractions with independent variables, which were first introduced by D. I. Bodnar. Such fractions are effectively used to construct multidimensional rational approximations of analytic functions with several variables.The main task of the dissertation research is to establish unbounded conditional convergence regions of branched continued fractions of the special form. It is known that unbounded regions cannot be regions of convergence of continued fractions whose partial denominators are equal to one. Therefore, certain additional conditions are imposed that guarantee their convergence. As a rule, this is the divergence of a series composed of elements of a continued fraction. The question of establishing the criterion and effective sufficient conditions for convergence of such fractions with positive elements is considered in order to obtain the formulas of general terms of similar series in the study of unbounded conditional convergence regions of branched continued fractions of the special form. These results are used to construct unbounded conditional convergence regions: angular, parabolic, and others. The thesis consists of the abstract, introduction, four chapters, conclusions for each chapter and general conclusions, bibliography, and appendix that contains the list of author's publications.