Містяться дослідження ниркових чашок з урахуванням прижиттєвих чинників, що можуть бути визначені за життя людини: віку, статі. Вперше отримано морфометричну класифікацію ниркових чашок людини зрілого та похилого віку, удосконалено модель чашково-мискового комплексу шляхом створення об'ємної морфограми ниркових чашок з урахуванням їхньої питомої ваги (у відсотку до загального об'єму всіх ниркових чашок) та віку людини (інтегральні значення по МОЗ). Отримала подальший розвиток морфофункціональна характеристика верхнього відділу екстраренальних сечових шляхів з позиції статево-вікової й індивідуальної анатомічної змінюваності.

  Скачати повний текст

Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.

Проаналізовано перебіг місцевих променевих реакцій у слизових оболонках тазових органів хворих на рак тіла та шийки матки за умов поєднано-променевої терапії та післяопераційного опромінювання. Вивчено динаміку показників системи перекисного окиснення ліпідів та імунного статусу під час променевої терапії. Охарактеризовано патологічні та ультрамікроскопічні зміни у слизових оболонках сечового міхура та прямої кишки під дією радіаційного фактора. Запропоновано спосіб корекції променевих реакцій в слизових оболонках тазових органів за допомогою каротиноїдвмісного препарату "Ліпохромін". Доведено, що комплексне застосування ліпохроміну вірогідно знижує частоту та ступінь вираженості місцевих променевих реакцій у слизових оболонках сечового міхура, прямої кишки та вагіни, дозволяє зменшити променеві реакції, запобігти вимушеним перервам у лікуванні або дострокову припиненню променевого лікування. Відмічено нормалізуючий вплив препарату на процеси вільнорадикального окиснення ліпідів і значення корекції неспецифічної імунологічної резистентності організму.

  Скачати повний текст

Вперше виявлено значні порушення процесів перекисного окиснення ліпідів та зв'язаної з ними системи антиоксидантного захисту організму в осіб похилого та старечого віку, хворих на гострий калькульозний холецистит. Доведено, що ступінь прояву даних порушень прямо пропорційно корелює з важкістю перебігу патологічного процесу та є одним з індикаторних критеріїв, що відображають стан морфофункціональних змін у стінці жовчного міхура та вираженість деструкційних змін у ньому. Вивчено особливості морфогістологічних змін печінки у разі гострого та хронічного калькульозного холециститу у хворих похилого та старечого віку, у порівнянні з аналогічним захворюванням пацієнтів молодої вікової категорії. Визначено оптимальні терміни операційного лікування хворих похилого та старечого віку на гострий калькульозний холецистит з урахуванням результатів вивчення перебігу запального процесу в жовчному міхурі.

  Скачати повний текст

Вивчено стан детоксикаційних і антиоксидантної систем організму та патогенетично обгрунтовано засоби детоксикаційної терапії та профілактики ранової інфекції в свиней. Доведено, що з розвитком гнійно-запального процесу в організмі свиней виникає компенсований ендотоксикоз, зумовлений диспротеїнемією, істотним накопиченням у крові токсичних олігопептидів середньої молекулярної маси та продуктів азотистого обміну-креатиніну та сечовини, порушенням співвідношення між антиоксидантними ферментами - супероксиддисмутазою та каталазою. Поряд з цим у крові збільшується кількість гострофазних білків (фібронектину, церулоплазміну, гаптоглобіну, трансферину), порушується баланс мікроелементів (Fe, Cu, Zn), посилюється гідролітична деструкція ліпідів, що входять до складу біомембран, та зменшується активність факторів гуморального імунітету, що негативно впливає на стан детоксикаційних і антиоксидантної систем організму, що спричинює ускладнений перебіг ранового процесу. З метою лікування ран і профілактики хірургічної інфекції розроблено, апробовано та впроваджено у виробництво препарат "Песил", який має сорбційно-антибактеріальні властивості. Запропоновано метод профілактики хірургічної інфекції в свиней шляхом комбінованого застосування вірутрициду та трициліну, використання яких скорочує термін лікування ран у свиней в 1,6 рази, у порівнянні з традиційними (маззю Вишневського, або трициліном).

  Скачати повний текст

Розглянуто питання запобігання та профілактики ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит. Проведено аналіз 872 хворих з різноманітними формами гострого калькульозного холециститу, з яких 422 прооперовано лапароскопічним методом і 450 - через лапаротомний доступ. Наведено нові дані про механізм пошкодження жовчних проток і судин під час лапароскопічної холецистектомії. У процесі дослідження виявлено, що пошкодженню гепатікохоледоху сприяють технічні особливості її виконання, зокрема, особливі варіанти тракції жовчного міхура та візуалізації операційного поля на екрані монітора. Описано оригінальні технічні прийоми, що дозволяють запобігти пошкодженню жовчних шляхів у процесі виконання лапароскопічної холецистектомії, знизити частоту післяопераційних ускладнень. На підставі даних лапароскопії визначено діагностичні критерії, що дозволяють своєчасно, до розвитку ускладнень, перейти до відкритої операції. Доведено, що під час виконання лапароскопічного втручання, у хворих з наявністю щільного, запального інфільтрату на ділянці гепатодуоденальної зв'язки та трикутника Кало, який не дозволяє диференціювати судинні та протокові структури, а також у хворих з гострим гангренозним холециститом, деструктивним і некротичним процесами на ділянці шийки жовчного міхура та трикутника Кало, доцільно перейти до відкритої операції. Розроблено методику введення кисню в черевну порожнину, яка дозволяє знизити частоту гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді. Обгрунтовано нові підходи до використання лапароскопічної холецистектомії та інтраопераційної холангіографії.Виявлено, що показанням до виконання інтраопераційної холангіографії є ознаки холедохолітіазу: наявність дрібних конкрементів у жовчному міхурі, менших ніж 6 мм; розширення міхурної протоки більше, ніж 7 мм, і розширення діаметра гепатікохоледоху більше, ніж 10 мм або труднощі у виконанні операції за наявності аномалій чи варіантів розташування жовчних шляхів. Отримані дані дозволяють вибирати адекватну хірургічну тактику, спрогнозувати виникнення, клінічний перебіг і профілактику інтра- та післяопераційних ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання субопераційної та післяопераційної профілактики пієлонефриту у дітей з гідронефрозом. Наведено характеристику показників у до- та післяопераційному періодах у дітей з гідронефрозом, зокрема, функціонального стану нирок, коагуляційного гемостазу, протеолітичної активності, фібринолітичної активності (ФА) крові та сечі. Вивчено роль розладів тканинної ФА мисково-сечовідного сегмента у розвитку пієлонефриту у разі гідронефрозу у дітей. Доведено ефективність застосування озонованого фізіологічного розчину для корекції ФА ниркової тканини, плазми крові, урокіназної активності сечі, екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функції нирок. Визначено позитивний вплив інтраопераційного використання авторської триканальної дренажної системи для проведення в післяопераційному періоді лаважу ниркової миски та верхніх сечових шляхів озонованим фізіологічним розчином (3 - 5 мг/л) для профілактики пієлонефриту у випадку гідронефрозу у дітей.

  Скачати повний текст

Встановлено типи цисто-уретроцеле та механізм розвитку нетримання сечі у жінок з цистолеле. Розроблено математичну модель зв'язку положення сечового міхура й уретри з функціональними порушеннями сечовипускання, що дозволила розробити критерії вибору типу й об'єму хірургічної корекції симптотичного цисто-уретроцеле.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані стосовно закономірностей організації кровоносного русла нирок людини, з'ясовано особливості синтопічних відношень його певних ланок до паренхіматозних структур. Одержано відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Наведено відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Уперше наведено експериментально-морфологічне обгрунтування розвитку пієловенозного рефлюксу у разі гідронефротичної трансформації. Увагу приділено венозному руслу нирок, що за ємнісними можливостями переважає артеріальне. На відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Установлено, що міжчастинкові артерії та вени, проходячи через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо прилягають до стінки малих чашок, зростаючись з нею адвентиціальною оболонкою, в результаті цього порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Відзначено, що за умов зростання гідростатичного тиску у сечовивідних шляхах даний тканинний бар'єр є найслабшим місцем. Уперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін'єкції пластичної маси у сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Відзначено, що пріоритетними доцільно використовувати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складаєтья з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовано спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок.

  Скачати повний текст

Проаналізовано епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу свиней у господарствах Хмельниччини. Встановлено, що розвиток інфекційного процесу за лептоспірозу свиней супроводжується вірогідним збільшенням кількості лейкоцитів, вмісту білірубіну, глюкози, сечовини, креатиніну, активності АлАТ і вірогідним зменшенням кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну. Вперше вивчено особливості перебігу лептоспірозу свиней, ускладненого фузаріотоксикозом, та експериментально встановлено доцільність застосування препарату Мікофікс та вакцинації першим варіантом вакцини проти лептоспірозу з метою профілактики одночасного перебігу хвороб. Показано, що патоморфологічні зміни у серці, печінці, нирках, селезінці, лімфатичних вузлах прогресують залежно від рівня антитіл у РМА та корелюють зі змінами морфологічного та біохімічного складу крові хворих тварин.

  Скачати повний текст

Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження хворих на жовчокам'яну хворобу, що перенесли лапароскопічну холецистектомію. Виділено діагностичні критерії постхолецистектомічного синдрому, пов'язаного з втратою функціональної активності жовчного міхура. Відзначено, що відновлення порушеного морфо-функціонального стану органів біліодуоденальної системи та нормалізація біохімічного складу жовчі у хворих з постхолецистектомічним синдромом є головними проблемами післяопераційного лікування. Встановлено, що віддалені результати холецистектомії залежать не тільки від своєчасної та бездоганно виконаної операції, але й від адекватної патогенетично обгрунтованої програми медикаментозної терапії, що виконує коригувальну роль втраченого жовчного міхура. Зазначено, що до програми терапевтичних заходів хворих постхолецистектомічним синдромом доцільно включати препарати жовчних кислот, біофлавоноїди, нестероїдні протизапальні засоби.

  Скачати повний текст

Встановлено, що для хворих урологічного та гастроентерологічного профілю, які перебувають на санаторно-курортному лікуванні, характерна наявність різних варіантів порушень обміну сечової кислоти. Виявлено закономірні зв'язки між вираженістю дизурикозу і дизурикемії та основними клінічними синдромами - астено-вегетативним, больовим і диспепсичним. Вперше досліджено весь спектр ефективної дії бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на параметри обміну сечової кислоти у гастроентерологічних та урологічних хворих, продемонстровано його позитивний вплив на зменшення виразності та нормалізацію дизурикозу. Виявлено закономірні зв'язки між змінами урикемії та параметрами вегетативної нервової, ендокринної, імунної систем, гемостазу, інтракардіальної і центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, електролітного, білково-азотистого, ліпідного та вуглеводного обмінів внаслідок впливу бальнеотерапії. Виявлено, що характер і сила взаємозв'язків між параметрами обміну уратів та регуляторних і функціональних систем організму зумовлюється станом адаптації та фазою патологічного процесу. Розроблено концепцію про фізіологічну активність сечової кислоти як біохімічного аналога метилксантинів та її посередницьку роль у реалізації ефектів бальнеочинників курорту.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне вивчення особливостей вегетативного гомеостазу в дітей віком 12 - 15 років, хворих на пієлонефрит. У 131-ї дитини з цією хворобою та 35-ти дітей контрольної групи визначено вихідний вегетативний тонус шляхом анкетування за О.М.Вейном, досліджено варіабельність серцевого ритму, зокрема, під час проведення кліноортостатичної проби, вивчено добову екскрецію з сечею ванілілмигдальної кислоти. Досліджено роль вегетативних розладів як факторів ризику розвитку гострого та хронічного пієлонефриту, погіршення функціонального стану нирок. Оцінено значення нейрогенних розладів сечовипускання у формуванні вегетативного гомеостазу у разі пієлонефриту та взаємозв'язок симпатичної активності зі станом функції нирок. Висвітлено вплив ренопротекторної терапії інгібітором фозиноприлом - ферментом, який перетворює ангіотензин, на вегетативні показники у дітей з хронічним пієлонефритом.

  Скачати повний текст

Розроблено алгоритм індивідуального підходу до лікування хворих на резидуальні камені нирок (РКН), проведено порівняльний аналіз ефективності використання екстракорпоральної ударнохвилевої літотрипсії (ЕУХЛ), контактної літотрипсії та відкритих оперативних втручань. Доведено вагоме значення факторів ризику несприятливого перебігу хвороби, проявом яких є розвиток ускладнень у післяопераційному періоді або чинники, що обтяжують стан хворого: розмір і склад резидуального конкременту, наявність додаткового дренування та запалення верхніх сечовивідних шляхів, розширення порожнинної системи та функціональний стан оперованої нирки. Запропоновано алгоритм вибору отимального методу лікування хворих з РКН шляхом визначення кількісної оцінки у балах прогностично значущих показників, перерахованих вище, з наступним розрахунком інтегрального індексу та подальшим співставленням його величини з межовими значеннями прогностичної таблиці. Підтверджено ефективність використання ЕУХЛ у всіх пацієнтів з РКН з величиною інтегрального індексу від одиниці до п'яти (90,8 % від загальної кількості хворих). У пацієнтів з величиною інтегрального індексу від шести до дев'яти доведено доцільність використання контактної літотрипсії. У разі величини інтегрального індексу більше дев'яти рекомендовано виконання відкритого оперативного втручання з метою позбавлення від РКН. Зроблено висновок, що основним методом зменшення кількості резидуальних каменів є адекватний вибір лікування у хворих на сечокам'яну хворобу й обов'язкове виконання інтраопераційного рентгенологічного, сонографічного, ендоскопічного контролю за повнотою видалення первинних конкрементів.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено, що зміни в сітці сечового міхура спостерігаються на ранньому етапі розвитку доброякісної гіперплазії передміхурової залози (1 - 2 роки), які поглиблюються та набувають незворотнього характеру через 5 - 6 років. Встановлено, що порушення гемомікроциркуляції та пов'язані з ними морфологічні зміни є передумовою розвитку стриктур міхурово-уретрального сегменту та тривалих нориць. Вперше в процесі комплексного лікування хворих у післяопераційному періоді патогенетично обгрунтовано доцільність застосування нового вітчизняного антиоксидантного препарату - тіотриазоліну як рено- та гепатопротектора (за загальноприйнятою схемою). Показано позитивний вплив застосування тіотриазоліну на підвищення ефективності дії монуралу як антибактеріального препарату, що сприяє зменшенню кількості інфекційно-запальних ускладнень сечовивідних шляхів і статевих органів.

  Скачати повний текст

Вивчено питання клінічної значимості лапароскопічної холецистектомії під час лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень на підставі аналізу віддалених результатів. Встановлено, що серед 262 пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію, відмінні результати мали 123 (47 %) і гарні - 58 (22 %), посередні - 59 (23 %) і погані - 22 (8 %) пацієнтів. Посередні віддалені результати лапароскопічної холецистектомії зумовлені, в першу чергу, хронічними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, а також їх наслідками у вигляді гастродуоденостазу та дуоденогастрального рефлюкса з рефлюкс-гастритом у 51 % випадків. У 59 % пацієнтів зареєстровано погані віддалені результати лапароскопічної холецистектомії, обумовлені залишковою некоригованою та повторно виниклою після операції патологією жовчних шляхів. З'ясовано,що постлапарохолецистектомічний синдром (ПЛХС) у 74 % випадків обумовлений органічними та функціональними захворюваннями, не пов'язаними з патологією жовчного міхура та з його видаленням; у інших - некоригованою залишковою та післяопераційною патологією позапечінкових жовчних проток. Розроблено діагностичний алгоритм для профілактики ПЛХС, заснований на всебічному передопераційному та післяопераційному дослідженні органів черевної порожнини для виявлення та лікування супутніх захворювань.

  Скачати повний текст

Дана дисертаційна робота присвячена дослідженню гормональних порушень та патології сну у дітей з метаболічним синдромом. Метаболічний синдром (МС) – це комбінація станів, які часто виникають разом і підвищують ризик розвитку діабету, інсульту та серцево-судинних захворювань. Тому МС є значною клінічною та епідеміологічною проблемою населення індустріальних країн. Популяційні епідеміологічні дослідження з поширеності МС серед дітей України практично не проводились. Постійним предметом досліджень є патогенетичні зв’язки між станами, що входять до складу МС, та виявлення факторів ризику, що сприяють розвитку серйозних захворювань, таких як цукровий діабет 2-го типу, ішемічна хвороба серця, неалкогольна жирова хвороба печінка, синдром обструктивного апное сну, та інші. Ці стани значно знижують якість життя як дитячого, так і в подальшому, дорослого населення, і можуть призвести до летальних наслідків. Медико-соціальна значущість дослідження полягає в зменшенні поширеності патології сну, пов’язаної з МС, та зменшенні частоти захворювань, до яких призводить МС, завдяки розумінню клініко- патогенетичних зв’язків патології сну та ожиріння та розробці необхідного комплексу профілактичних заходів серед таких пацієнтів. Робота виконана на кафедрі педіатрії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідницької роботи кафедри: «Розробка критеріїв діагностики та обґрунтування лікувальної тактики метаболічних порушень при патології серцево-судинної, ендокринної та сечової системи у дітей» (No 0118U000151 держреєстрації НДР). Метою даної роботи є підвищення ефективності діагностики гормональних порушень та патології сну у дітей з метаболічним синдромом для покращення лікувально-профілактичних підходів. Завдання дослідження: 1. Вивчити особливості клінічних проявів метаболічного синдрому у дітей з метою ідентифікації пацієнтів з порушенням сну. 2. Дослідити стан вуглеводного та ліпідного обміну з метою визначення граничних значень HOMA-2 IR та наявності лептинорезистентності. 3. Визначити групи важкості метаболічних порушень у дітей з метаболічним синдромом, дослідивши особливості різних варіантів перебігу метаболічного синдрому згідно критеріїв діагностики IDF на основі НОМА-1 IR, HOMA-2 IR, показника функції бета клітин (%B) та чутливості до інсуліну (%S). 4. Вивчити структуру патології сну у дітей з МС шляхом кардіореспіраторного моніторування апаратом SOMNOcheckmicro CARDIO та виявити денну сонливість за шкалою сонливості Епворта для дітей та підлітків (ESS-CHAD) та когнітивні порушення за Монреальською когнітивною оцінкою (MoCA). 5. Визначити кореляційні зв’язки клініко-інструментальних і лабораторних показників у дітей з метаболічним синдромом та патології сну та розробити алгоритм дій по обстеженню дітей з МС для виявлення патології сну.^UThis dissertation is devoted to the study of hormonal disorders and sleep pathology in children with metabolic syndrome. Metabolic syndrome (MetS) is a combination of conditions that often occur together and increase the risk of developing diabetes, stroke and cardiovascular disease. Therefore, MetS is a significant clinical and epidemiological problem for the population of developed countries. Population-based epidemiological studies on the prevalence of metabolic syndrome among children in Ukraine have not been conducted. The pathogenetic links between the conditions that make up MetS and the identification of risk factors that contribute to the development of serious diseases such as type 2 diabetes mellitus, coronary heart disease, non-alcoholic fatty liver disease, obstructive sleep apnoea, and others are an ongoing research topic. These conditions significantly reduce the quality of life of both children and adults and can be fatal. The medical and social importance of the study is to reduce the prevalence of sleep disorders associated with MetS and to reduce the incidence of diseases caused by MS by understanding the clinical and pathogenetic links between sleep disorders and obesity and developing the necessary set of preventive measures in such patients. The work was performed at the Department of Pediatrics #4 of the O.O. Bogomolets National Medical University. The thesis is a fragment of the department's research work: «Development of diagnostic markers and substantiation of therapeutic, rehabilitation tactics of metabolic, morphological and functional disorders in pathology of the endocrine, cardiovascular and urinary systems in children» (No. 0122U000492 of the state registration of the research work). The aim of this work is to increase the efficiency of diagnosing hormonal disorders and sleep pathology in children with metabolic syndrome (MetS) to improve treatment and prevention approaches. Objectives of the study: 1. To study the features of clinical manifestations of metabolic syndrome in children in order to identify patients with sleep disorders. 2. To investigate the state of carbohydrate and lipid metabolism in order to determine the threshold values of HOMA-2 IR and the presence of leptin resistance. 3. To determine the severity groups of metabolic disorders in children with metabolic syndrome by examining the features of different variants of metabolic syndrome according to the IDF diagnostic criteria based on HOMA-1 IR, HOMA-2 IR, beta cell function (%B) and insulin sensitivity (%S). 4. To study the structure of sleep pathology in children with MetS by cardiorespiratory monitoring with the SOMNOcheckmicro CARDIO device and to identify daytime sleepiness according to the Epworth Sleepiness Scale for Children and Adolescents (ESS-CHAD) and cognitive impairment according to the Montreal Cognitive Assessment (MoCA). 5. To determine the correlations between clinical, instrumental and laboratory parameters and sleep pathology in children with metabolic syndrome and to develop an algorithm for the examination of children with MetS to detect sleep pathology.

Досліджено характер взаємозв'язку між порушеннями імунітету і пуринового обміну з метою пошуку нових підходів щодо їх взаємної корекції у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ). Для експериментів використано 150 мишей лінії MRL/Ipr, 70 безпородних щурів і 70 щурів лінії Вістар. На моделі системних аутоімунних захворювань на мишах і щурах виявлено значні порушення імунітету і пуринового обміну, тісно пов'язані між собою. У обстежених 70 хворих на СЧВ також виявлено значні порушення неспецифічної і імунної реактивності з ураженням Т-системи імунітету з вираженими аутоімунними реакціями гуморального і клітинного типів, зареєстровано гіперпродукцію сечової кислоти (СК), підвищення активності ксантиноксидази (КО), порушення співвідношення циклічних нуклеотидів. Встановлено, що порушення імунітету і пуринового обміну щільно пов'язані між собою. В експериментах на лінії MRL/Ipr мишах і щурах лінії Вістар доведено ефективність використання в комплексній терапії аутоімунних захворювань інгібіторів КО. Встановлено ефективність використання в комплексній терапії даних препаратів під час лікування хворих на СЧВ.

  Скачати повний текст

Вивчено етапи розвитку гемомікроциркуляторного русла сечоводу людини в пренатальному періоді онтогенезу на світлооптичному та ультраструктурному рівні. Уперше описано закономірності первинного та вторинного ангіогенезу сечовода в пренатальному онтогенезі, установлено особливості внутрішньо-ендотеліального та міжендотеліального способу утворення "бруньок росту" кровоносних капілярів. Виявлено терміни формування та встановлено особливості світлооптичної та ультраструктурної організації первинних кровоносних мікросудин сечовода ембріонів людини в зв'язку з визначенням морфоархітектоніки оболонок.

  Скачати повний текст