Досліджено особливості міфо-ритуального контексту етнокультури українців, у якому вироби ткацтва наповнюються сакральним змістом. Виявлено специфіку магічних уявлень українців, пов'язаних із категорією "надприродне". Проаналізовано обрядові функції ряду виробів, продуктів домашнього ткацтва у контексті світоглядних уявлень українців та з'ясовано їх місце у міфо-поетичній моделі світу. Значну увагу приділено компонентам знаковості обрядових реалій та фізичним характеристикам предметів ткацтва, якими зумовлено їх обрядову символіку. З'ясовано механізм дії магічних обрядів, які грунтуються на традиційних уявленнях про "надприродне", комунікація з якими реалізується за допомогою виробів ткацтва. Детально розглянуто міфо-ритуальні функції та семантику обрядових предметних символів.

  Скачати повний текст

Розглянуто народне декоративне мистецтво Покуття як самобутнє етнокультурне явище. Визначено й уточнено основні історичні віхи розвитку народного декоративного мистецтва і цехового ремесла Покуття. Проаналізовано типологію та художню виразність творів узорного ткацтва, вишивки, комплексів традиційного одягу, виробів художнього деревообробництва, металу, витинанок, розписів тощо. Досліджено еволюцію тектоніки форм, структури декору та їх локальні художні відміни.

  Скачати повний текст

Досліджено підготовку вчителів обслуговуючої праці, виявлено та систематизовано освітньо-виховні функції художніх ремесел: ткацтво, вишивка, виготовлення національного одягу. Розглянуто критерії, показники та рівні підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у навчально-виховному процесі. Розроблено та перевірено модель впровадження системи педагогічних умов підготовки вчителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у навчально-виховному процесі, спецкурс "Педагогіка і психологія художніх ремесел", методичні рекомендації "Організація системної роботи з підготовки майбутніх учителів обслуговуючої праці до використання художніх ремесел у професійній діяльності".

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток прядіння і ткацтва у мешканців Лівобережного Лісостепу України VII - початку ІІІ ст. до н.е. Досліджено знаряддя прядіння й ткацтва та відбитки тканин на глиняних виробах. Відзначено, що прядіння і ткацтво у місцевого населення високорозвинуті в рамках домашнього виробництва. Під час прядіння використовувались веретена кількох типів з кружалами (переважно, глиняними), ткали на горизонтальних і вертикальних ткацьких верстатах, у конструкції яких застосовувались глиняні деталі, виготовлялися якісні нитки і тканини.

  Скачати повний текст

Запропоновано сучасну концепцію щодо закономірностей зміни якісних властивостей текстильних матеріалів в процесі прядіння та ткацтва. Вперше в ході використання методу причинно-наслідкових зв'язків вирішено проблеми залежності властивостей текстильних матеріалів від технологічних параметрів технологічного процесу протягом всього технологічного циклу та без проведення великого практичного експерименту. Встановлено основні залежності між технологічними параметрами устаткування, фізико-механічними параметрами вихідної сировини та заданими властивостями текстильного продукту. Вперше одержано емпіричні залежності щодо характеру та механізму зв'язків факторів, які максимально впливають на якість текстильних матеріалів. Розроблено аналітичні залежності фізико-математичних властивостей текстильних матеріалів від параметрів устаткування та параметрів сировини.

  Скачати повний текст

Розкрито сучасну галузево-компонентну структуру та надано її характеристику, в якій виділено: вироби з дерева, різьба по дереву, виробництво музичних інстументів, художнє ткацтво, художня вишивка, вироби зі шкіри, писанкарство. Досліджено територіальну організацію та структуру комплексу народних художніх промислів (КНХП) Галицької Гуцульщини за ознаками та надано їх прості та складні елементи. Удосконалено підходи до вивчення галузево-компонентної структури КНХП. Наведено теоретико-методологічні та практичні підходи до вивчення КНХП краю.

  Скачати повний текст

Проведено результати копмлексного вивчення та дослідження крохмальних шліхтувальних композицій, процесу шліхтування, шліхтованої бавовняної пряжі та сурової тканини. Одержані дані використано для розроблення енерго- та ресурсоощадної технології шліхтування бавовняних основ. Запропоновано до складу крохмального шліхтування для бавовняних основ вводити додатки каоліну або алюмокалієвих квасців. Створена технологія надає змогу скоротити витрати крохмалю та текстильно-допоміжні речовини, знизити піноутворення під час готування шліхтування, забезпечити регулювання рівня приклею, досягти зниження обривності у ткацтві, знизити вологість повітря та рівень запиленості у ткацьких цехах, покращити стан навколишнього середовища, знизити собівартість та підвищити якість сурових тканин.

  Скачати повний текст

Досліджено художні особливості, традиції та новації львівського професійного ткацтва другої половини XX ст. Розглянуто інтер'єрні тканини, виконані професійними львівськими митцями. Виділено основні етапи розвитку художнього ткацтва Львова зазначеного періоду. Виявлено комплекс факторів, які дозволяють визначити своєрідність образно-художньої мови творів провідних митців і дають підстави виділити львівське художнє ткацтво як значне явище в українському декоративно-ужитковому мистецтві. Проаналізовано творчі пошуки львівських митців ткацтва. Розглянуто унікальні мистецькі твори, що розширюють уявлення про можливості художнього ткацтва. Досліджено професійну мистецьку освіту Львова у даній галузі. Розкрито її роль у розвитку цього виду декоративно-ужиткового мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси розвитку, типологічні відміни та художні особливості декоративного мистецтва Західного Поділля. Комплексно вивчено та визначено закономірності розвитку та згасання етномистецьких традицій, з'ясовано відповідні причинно-наслідкові зв'язки та взаємовпливи, що характеризують типологію та художні особливості творів. З'ясовано генезис і основні історичні етапи розвитку декоративного мистецтва Західного Поділля. Здійснено типологічний аналіз творів у аспектах форми, декору та їх художніх відмін. Висвітлено сучасний стан осередків гончарства, наведено нові дані про певні каменярські осередки, уточнено персональний склад діючих ремісничих колективів. Проаналізовано процес розвитку художнього металу та уточнено дані про осередки рогозоплетіння та майстрів. Опрацьовано та систематизовано значну кількість творів ткацтва, вишивки та комплектів одягу. Розглянуто сучасний стан генези цих видів декоративного мистецтва. Здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз системи художньої виразності творів ткацтва, вишивки, гончарства, художнього металу, каменярства, рогозоплетіння, писанкарства.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного вивчення джерел досліджено історію та соціально-економічний устрій племен юхнівської культури. Створено архелогічну карту пам'яток і наведено їх характеристику. Здійснено систематизацію та аналіз матеріального комплексу культури, що доволяє висвітлити основні сфери діяльності юхнівського населення. Базу його економічного розвитку складали скотарство та землеробство за допоміжної ролі полювання та рибальства. Розвиненими галузями були гончарство, прядіння та ткацтво, косторізна справа, а також ремесла - залізоробне та бронзоливарне. Соціальний устрій суспільства, що вивчається, визначаться як родоплемінний. Хронологію визначено в межах VII - I ст. до н. е. Зафіксовано три етапи розвитку юхнівської культури (VII - кінець V ст. до н. е.; кінець III - I ст. до н.е.), що відповідають часу становлення, найбільшого розвитку та зникнення цього культурного утворення. Існуючі дані дозволяють відносити юхнівську культуру до балтського етносу.

  Скачати повний текст

Дисертація Н. Свиридюк присвячена проблемі формування готовності майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну у професійній педагогічній діяльності.У роботі виведено унікальний концептуальний підхід до підготовки майбутніх учителів технологій до застосування в навчально-виховному процесі технологій етнодизайну через мистецтво народної ляльки, як комплексного об’єкту, що синергійно поєднує значну кількість видів декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, прийоми традиційного крою, валяння з вовни, вибійка, фарбування рослинними барвниками, аплікація, виготовлення штучних квітів традиційним способом, плетіння з природних матеріалів, бісеронанизування, робота зі шкірою, виготовлення прикрас з текстилю та інші).Визначено та обґрунтовано технології етнодизайну народної ляльки як основні напрями вивчення етнодизайну, зокрема технологію формування українського традиційного костюму; технологію застосування традиційних натуральних матеріалів та технік їх обробки і декорування; технологію дослідження національної колористики та орнаментики; технологію вивчення та реконструкції побутово-обрядового значення ляльки.Досліджено семантику основних понять «іграшка», «народна іграшка», «іграшкарство», «лялька», «лялька-мотанка», «вузлова лялька». Уточнено зміст понять «дизайн», «етнодизайн», «декоративно-ужиткове мистецтво», «декоративно-прикладне мистецтво», «народне мистецтво».Подано авторське тлумачення поняття «етнодизайн народної ляльки» – комплексна міждисциплінарна творча, дослідницька, проєктно-технологічна діяльність, що реалізується через синергію найдавніших практик декоративно-ужиткового мистецтва та сприяє формуванню національної самосвідомості українців.Структуровано, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність цілеспрямованого процесу підготовки майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну народної ляльки в системі шкільної та позашкільної освіти у різних форматах освітньо-виховної роботи у єдності компонентів макроструктури (структурно-логічна послідовність спеціально виділених навчальних дисциплін та практик, сукупність змістових модулів, що забезпечують фахову підготовку майбутніх учителів за визначеними напрямами технологій етнодизайну у змісті різних навчальних дисциплін) і компонентів мікроструктури (семіотичний, що містить систему вправ і завдань, технологічних прийомів та технік, демонстраційний матеріал (твори народного мистецтва, комплекти зразків технік декоративно-ужиткового мистецтва), презентаційні проєкти (тематичні виставки та музейні експозиції, мультимедійні засоби навчання тощо); методичний, до якого увійшли проблемно-пошукові, ігрові, імітаційні, інтерактивні, художньо-графічні, проектні, презентаційні методи навчання; праксеологічний, що розкриває специфіку реалізації сучасних форматів освітньо-виховної роботи (веб-квести, етноподорожі, віртуальні етно-екскурсії, тематичні стилізовані етно-дійства, етно-проєкти, етномистецькі перфоманси, етномайтер-класи, шоу майстер-класи тощо).Подальшого розвитку набули зміст, форми і методи фахової підготовки майбутніх учителів технологій до застосування етнодизайну через мистецтво виготовлення народної вузлової ляльки на уроках трудового навчання та технологій, гурткових заняттях, під час організації та проведення виховних та мистецьких заходів, презентаційної та музейно-освітньої діяльності.Практичне значення дослідження полягає у розробці комплексу програмних змістових модулів: «Етнографічні нариси про українську народну іграшку», «Поєднання технологій етнодизайну в процесі створення народної вузлової ляльки», «Реалізація етнодизайну у контексті освітньої галузі «Технології», «Методика організації позаурочної навчальної діяльності учнів з етнодизайну», що спрямовані на поглиблення вивчення основ етнодизайну через технологію виготовлення народної ляльки, і можуть доповнити навчальні програми освітніх компонентів, спрямованих на формування методичної та професійно-технологічної компетентності майбутніх учителів технологій; навчально-методичного посібника «Залучення молоді до етнодизайну через призму народної української ляльки»; навчальної програми з позашкільної освіти художньо-естетичного напряму творчого об’єднання «Народознавство та народна лялька»; методичних рекомендацій щодо проведення етномайстер-класів для різної категорії респондентів.^UThe dissertation of N. Svyridyuk highlights the problem of forming the readiness of future technology teachers to use ethnodesign in professional pedagogical activities.The work presents a unique conceptual approach to the preparation of future technology teachers for the use of ethnodesign technologies in the educational process through the art of a folk doll, as a complex object that synergistically combines a significant number of types of decorative and applied art (embroidery, weaving, techniques of traditional cut, felting from wool, vybiika, dyeing with vegetable dyes, appliqué, making artificial flowers in the traditional way, weaving from natural materials, beading, working with leather, making jewelry from textiles and others).The ethnodesign technologies of the folk doll are defined and substantiated as the main directions of studying ethnodesign, in particular the technology of forming the Ukrainian traditional costume; the technology of using traditional natural materials and their processing and decorating techniques; research on the technologies of national colors and ornamentation; the technologies of studying and reconstructing the domestic and ritual meaning of the doll.The semantics of the main concepts "toy", "folk toy", "toy making", "doll", "motanka doll", "knotted doll" have been studied. The content of the terms "design", "ethnodesign", "decorative and applied art", "folk art" has been clarified.The author's interpretation of the concept of "ethnodesign of a folk doll" is presented - it is a complex interdisciplinary creative, research, project and technological activity, which is realized through the synergy of the oldest practices of decorative and applied art and contributes to the formation of national self-awareness of Ukrainians.Structured, theoretically substantiated and experimentally verified the effectiveness of the purposeful process of training future technology teachers for the use of ethnic doll design in the system of school and out-of-school education in various formats of educational work in the unity of the components of the macro structure (structural and logical sequence of specially selected educational disciplines and practices, a set of content modules that provide professional training of future teachers in certain directions of ethnodesign technologies in the content of various educational disciplines) and components of the microstructure (semiotic, containing a system of exercises and tasks, technological methods and techniques, demonstration material (works of folk art, sets of samples of decorative and utilitarian art techniques), presentation projects (thematic exhibitions and museum expositions, multimedia teaching aids, etc.); methodical, which included problem-searching, game, simulation, interactive, art-graphic, project, presentation methods of learning; praxeological, which reveals the specifics of the implementation of modern formats of educational work (web quests, ethno-trips, virtual ethno-excursions, thematic stylized ethno-activities, ethno-projects, ethno-artistic performances, ethno master classes, show master classes, etc.).The content, forms and methods of professional training of future technology teachers for the use of ethnodesign through the art of making a folk knotted doll in technology lessons, group classes, during the organization and conduct of educational and artistic events, presentation and museum-educational activities gained further development.The practical significance of the study lies in the development of a complex of program content modules: "Ethnographic essays on Ukrainian folk toys", "Combination of ethnodesign technologies in the process of creating a folk knotted doll", "Implementation of ethnodesign in the context of the educational field "Technology", "Methodology of organizing extracurricular educational activities of students on ethnodesign", which are aimed at deepening the study of the basics of ethnodesign through the technology of making a folk doll, and can complement the educational programs of educational components aimed at the formation of methodological and professional-technological competence of future technology teachers; educational and methodological manual "Involvement of youth in ethnodesign through the prism of a folk Ukrainian doll"; curriculum for extracurricular education in the artistic and aesthetic direction of the creative association "Folklore and folk doll"; methodological recommendations for conducting ethno master classes for different categories of respondents.

Дисертація є комплексним дослідженням неоміфологізмів у живописній творчості випускників НОАМА у 1980–1990-х років. Головна мета дослідження – вивчити сюжети, теми, образи і символи у живописі випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, які були створені у 1980–1990-х роках та стали частиною національного міфу, тобто усталилися в культурно-мистецькому просторі та зчитуються як питомо українські.Визначено, що питанню неоміфологізму та зв’язкам національних міфів із мистецтвом присвячено чимало праць, проте ступінь вивченості питання в українському мистецтвознавстві залишається невичерпним. Тематика не розглядалася комплексно, із залученням наукових розвідок суміжних дисциплін. Застосування міжгалузевого та контекстуального методів дослідження проявило перспективність дослідження та нові потенційні вектори, адже культурні міфи та національні міфологеми в мистецтві знаходяться на перетині таких галузей, як-от філософія, культурологія, образотворче мистецтво, мистецтвознавство, соціологія, психологія, а також нових галузей, як реклама та дизайн.Актуалізують тему і новітні наукові розвідки, здійснені за суміжними темами, а також достатня часова дистанція, яка дозволяє прослідкувати генезис ключових образів і символів та дає можливість визначити, які з них інтегрувалися в національну культуру й увійшли до сучасного українського міфу, а які були лише тимчасовим явищем. У дисертації визначено основні теми, символи, сюжети та образи, до яких зверталися київські художники на початку Незалежності, працюючи над національними темами. Це у свою чергу виявило не лише істинні патерни національної культури, а також проявило нав’язані радянським минулим стереотипи.Схарактеризовано типологію провідних жіночих образів, котрі сприймаються українським етносом як національні символи й тепер належать до культурного коду нації.Визначені головні джерела, до яких зверталися художники задля формування нової образно-пластичної мови. У прагненні повернути в мистецький дискурс власну історію та культуру художники жанрового живопису вдавалися до переосмислення тем і формальних ознак попередніх епох (особливо авангарду, українського бароко, давньоруського мистецтва доби Київської Русі та трипільських орнаментів) і народного мистецтва (передусім декоративно-ужиткового, особливо вишивки, ткацтва, лозоплетіння та гончарства).Встановлено роль сакрального мистецтва та окремих сюжетів у формуванні київського живопису наприкінці ХХ століття та значимість майстерні храмової культури під керівництвом М. А. Стороженка.Обґрунтовано провідну роль окремих символів як культурних кодів етносу (земля, ґрунт, глина, колесо, дім, мати, козак, кінь, дерево, степ, трипільський орнамент), які формують національну міфологію.Доведено, що національні травми займають важливе місце в культурі українського етносу, а також вплинули на формування самоідентифікації та стали частиною національного міфу. Наприкінці ХХ століття у живописній практиці сформувалися образи, якими послуговуються митці, звертаючись до окремих драматичних подій, які належать до національних травм, зокрема для зображення Голодомору 1932–1933 років.Практичне значення отриманих результатів полягає в узагальненні та систематизації строкатого розмаїття тем, ідей, сюжетів та образів на полотнах художників різних стилістичних та ідейних напрямів, з яких формувалося сучасне українське образотворче мистецтво. Міжгалузева тематика та отримані результати відкривають широкий потенціал можливостей застосування для підготовки навчальних матеріалів, практичного використання в галузях образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, філософії, культурології, соціології, психології, а також в інших мистецьких дослідженнях.^UThe dissertation is a comprehensive study of neo-mythologism in the painting of NAOMA graduates in the 1980s and 1990s. The scientific task of the thesis is to systematize and typologize images and symbols in the works of Kyiv painters of the late 20th century of various directions, to analyze the key sources that artists turned to in the formation of a new Ukrainian figurative and plastic language; assess the role of national cultural heritage in the formation of neomythologism in the late 20th century.It has been found that many works have been devoted to the issue of neomythologism and the relationship of national myths to art, but the degree of study of this issue in Ukrainian art history remains insufficient. The topic has not been comprehensively addressed by incorporating scientific research from related disciplines. The use of interdisciplinary and contextual research methods has revealed the perspectives of the study and new potential vectors, since cultural myths and national mythologies in art are at the intersection of fields such as philosophy, cultural studies, fine arts, art history, sociology, psychology, as well as new fields such as advertising and design.The latest scientific research on related topics also brings the issue up to date, as well as sufficient time distance, which allows us to trace the genesis of key images and symbols, and to determine which of them have been integrated into the national culture and entered the modern Ukrainian myth, and which were only a temporary phenomenon. The typology of the leading female images, which are perceived by the Ukrainian ethnic group as national symbols and now belong to the nation's cultural code, is characterized.The main sources used by artists to form a new figurative and plastic language are identified. In an effort to bring their own history and culture back into the artistic discourse, artists of genre painting resorted to rethinking the themes and formal features of previous eras (especially avant-garde, Ukrainian Baroque, ancient Rus’ art of the Kyivan Rus’ period, and Trypillian ornaments) and folk art (primarily decorative and applied art, especially embroidery, weaving, wickerwork, and pottery).The role of sacred art and individual subjects in the formation of Kyiv painting in the late 20th century and the importance of the workshop of sacred painting under the direction of M. A. Storozhenko are established.The author substantiates the leading role of certain symbols as cultural codes of the ethnic group (land, soil, clay, wheel, house, mother, Cossack, horse, tree, steppe, Trypillian ornament), which form the national mythology.The paper has proved that national traumas occupy an important place in the culture of the Ukrainian ethnos and have also influenced the formation of self-identity and have become part of the national myth. At the end of the 20th century, the practice of painting created images that artists used to refer to certain dramatic events that were considered national traumas. In particular to illustrate Holodomor of 1932-1933.The practical significance of the obtained results was in the generalization and systematization of a colorful variety of themes, ideas, plots and images on the canvases of artists of various stylistic and ideological trends, from which modern Ukrainian fine art was formed. The interdisciplinary topic and the obtained results open up a wide potential of application opportunities for the preparation of educational materials, practical use in the fields of fine arts, art history, philosophy, cultural studies, sociology, psychology, as well as in other art studies.