У дисертації представлено нове вирішення важливої задачі військової медицини щодо удосконалення медичної допомоги військовослужбовцям, хворим на ішемічну хворобу серця (ІХС) з коморбідною патологією на рівні первинної медичної допомоги, шляхом медико-соціального обґрунтування та запровадження удосконаленої функціонально-організаційної пацієнт-орієнтованої моделі медичної допомоги, розробленої з урахуванням сучасних медико-технологічних документів, які ґрунтуються на положеннях доказової медицини, та вимог стандартів НАТО, результатів наукових і, зокрема, власного досліджень. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше обґрунтовано удосконалену пацієнт-орієнтовану модель надання медичної допомоги військовослужбовцям, хворим на ІХС з коморбідною патологією; встановлено особливості організації медичної допомоги військовослужбовцям, хворим на ІХС, на сучасному етапі; виявлено проблеми та недоліки в організації надання медичної допомоги хворим на ІХС з коморбідними станами на рівні первинної медичної допомоги; визначено готовність лікарів та військовослужбовців до впровадження пацієнт-орієнтованого підходу в клінічну практику; дано оцінку поширеності коморбідних захворювань у військовослужбовців, хворих на ІХС, які перенесли інфаркт міокарда; удосконалено на галузевому рівні систему безперервної професійної підготовки військових лікарів з питань пацієнт-орієнтованого підходу в лікуванні хворих на ІХС з коморбідними станами (запроваджено фахову школу) та технологію залучення військовослужбовців, хворих на ІХС до самоконтролю захворювання (впроваджено інформаційний лист). Набули подальшого розвитку дослідження щодо: особливостей поширеності факторів ризику серцево-судинних захворювань у військовослужбовців; прихильності до лікування та готовності до змін поведінкових факторів ризику.Доведено вагомий внесок хвороб системи кровообігу, зокрема ІХС, в загальну структуру захворюваності, госпітальної захворюваності та причин втрати придатності до військової служби військовослужбовців Збройних Сил України за медичними показами. Встановлено зростання захворюваності військовослужбовців на хвороби системи кровообігу з 48,95 ‰ в 2016 році до 64,28 ‰ в 2019 р. та деяким зниженням до 57,85 ‰ в 2020 році з середнім темпом приросту +5,19 %. З 2016 по 2020 рр. визначено збільшення темпів приросту захворюваності на інфаркт міокарда: у військовослужбовців контрактної служби +64,9 % та офіцерського складу +27,5 %. В структурі причин дискваліфікації військовослужбовців за медичними показами хвороби системи кровообігу займали в 2016-2019 рр. друге місце серед всіх класів хвороб, в 2020 р. – перше місце з середньозваженим показником 21,3±4,1 %. Встановлено значне зростання питомої ваги ІХС в структурі ХСК, які стали причиною професійної дискваліфікації військовослужбовців: цей показник збільшився з 5,8 % в 2016 р. до 11,4 % до 2020 р.Результати дослідження засвідчили зацікавленість та готовність опитаних військовослужбовців із ІХС до впровадження принципів пацієнт-орієнтованої медичної допомоги: більшість опитаних (87,7%) готові до виконання заходів самоконтролю стану свого здоров’я та участі у процесі прийняття рішень щодо лікування. Разом з цим визначено низький рівень прихильності до медикаментозного лікування у 84,7 % військовослужбовців, хворих на ІХС, низький рівень поінформованості (79,2 %) та мотивації (81,9 %) щодо необхідності лікування та недостатню прихильність до виконання рекомендацій лікаря щодо немедикаментозного лікування. Встановлено високий рівень поширеності тютюнокуріння у військовослужбовців, хворих на ІХС – 86,1 %. При цьому більшість (56,5 %) перебувають на стадії перед-роздум зміни поведінки щодо тютюнокуріння.Встановлено недостатню участь лікарів первинної медичної допомоги в спільному з пацієнтом ухваленні рішення і заохочення пацієнтів до самоконтролю стану здоров’я: 46 % опитаних обговорює з пацієнтом обсяг, мету та варіанти заходів медичної допомоги і 54 % робить це не завжди; 70,0% респондентів не враховує погляди і уподобання пацієнта при призначенні обстеження та лікування і 30 % це роблять “не завжди”; 70,0 % – не залучають пацієнтів до спільного прийняття рішення щодо обсягу медичної допомоги без нав’язування йому свого рішення і 30 % це роблять іноді. Запропонована удосконалена функціонально-організаційна пацієнт-орієнтована модель медичної допомоги військовослужбовцям, хворим на ІХС з коморбідними захворюваннями, позитивно оцінена експертами: найбільший вплив на організацію медичної допомоги військовослужбовцям в амбулаторно-поліклінічних умовах очікується від залучення військовослужбовців до партнерської участі в процесі лікування, що підвищить прихильність пацієнтів та ефективність лікування; покращення поінформованості військових лікарів щодо спільного прийняття рішення, досягнення цільових значень артеріального тиску, холестерину ліпопротеїдів низької щільності у хворих на ІХС з коморбідними захворюваннями.^UThe scientific work presents a new solution to an important task in the military medicine aimed at improving medical care for servicemembers suffering with сoronary artery disease (CAD) with comorbid pathology at the level of primary medical care. This is achieved through the medical-social justification and implementation of an improved patient-centered care model, developed in accordance with modern medical-technological documents based on evidence-based medicine principles and NATO standards requirements, as well as the results of scientific research, including our own. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that, for the first time, an improved patient-centered care model for servicemembers with CAD and comorbid pathology has been substantiated. It identifies the features of organizing medical care for servicemembers with CAD at the modern stage, identifies problems and shortcomings in the organization of medical care for CAD patients with comorbid conditions at the level of primary medical care. It also determines the readiness of physicians and servicemembers to implement a patient-centered approach in clinical practice, assesses the prevalence of comorbid conditions among the servicemembers with CAD who have had a heart attack, improves the sectoral system of continuous professional training for military physicians in patient-centered treatment patients with CAD and comorbid conditions (by introducing a specialized school), and the technology of involving servicemembers with CAD in self-monitoring of the disease (by introducing an information leaflet). Further research has been conducted on the prevalence of risk factors for cardiovascular diseases among the servicemembers and their willingness to undergo treatment and make behavioral changes to reduce risk factors. A significant contribution of circulatory system diseases, particularly CAD, to the overall morbidity, hospitalization rates, and reasons for military service disqualification of Ukrainian Armed Forces personnel on medical grounds has been demonstrated. An increase in the morbidity of the military personnel due to circulatory system diseases has been identified, rising from 48,95 ‰ in 2016 to 64,28 ‰ in 2019, with a slight decrease to 57,85 ‰ in 2020, at an average growth rate of +5,19 %. From 2016 to 2020, an increase in the morbidity rates of myocardial infarction was observed: a 64,9 % increase among contract servicemembers and a 27,5 % increase among officers. In the structure of disqualification reasons for the military personnel on medical grounds, circulatory system diseases ranked second among all classes of diseases from 2016 to 2019, and in 2020, it took the first place with an average weighted indicator of 21,3±4,1 %. A significant increase in the relative weight of CAD within the structure of circulatory system diseases, which led to professional disqualification of the military personnel, was identified, rising from 5,8 % in 2016 to 11,4 % in 2020. The research results indicate the interest and readiness of surveyed the military personnel with CAD to implement patient-oriented principles of medical care. The majority of respondents (87,7 %) are willing to engage in self-monitoring of their health and participate in the decision-making process regarding their treatment. However, a low level of adherence to medication treatment was identified among 84,7 % of the military personnel with CAD, along with low levels of awareness (79,2 %) and motivation (81,9 %) regarding the necessity of treatment and insufficient adherence to physician-recommended nonpharmacological treatment. A high prevalence of tobacco smoking among the military personnel with CAD was also found, reaching 86,1 %, with the majority (56,5 %) being in the precontemplation stage regarding behavior change related to smoking. Insufficient involvement of primary care physicians in shared decision-making with patients and encouragement of patient self-monitoring of health was identified: 46 % of respondents discuss the scope, purpose, and options for medical care with the patient, while 54 % do so inconsistently; 70,0 % of respondents do not consider the patient`s views and preferences when prescribing examinations and treatment, and 30 % do so “not always”; 70,0 % do not engage patients in shared decision-making regarding the scope of medical care without imposing their own decisions, and 30 % do so “sometimes”. The proposed improved functional-organizational the patient-centered care model among the military personnel with CAD and comorbid conditions received positive evaluations from experts, particularly for its potential impact on enhancing patient adherence and the effectiveness of treatment.

Ткаченко Н. В. Літературно-художній ономастикон Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 – «Філологія». – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі вперше здійснено аналіз ономастикону поетичних творів письменників Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття (М. Білокопитова, М. Брацило, В. Віхляєва, П. Вольвача, Л. Геньби, І. Калиниченка, О. Ліщук, Г. Лупинос, Г. Лютого, О. Медка, О. Ольшанської, Т. Осінь, П. Ребра, В. Терлецького, В. Чабаненка, П. Юрика); з’ясовано роль онімів у відображенні авторського світогляду та сприйнятті творів читачем; схарактеризовано онімні класи, які виступають асоціативно-культурними кодами цього регіону; конкретизовано методологію дослідження літературно-художніх онімів та запропоновано власну класифікацію літературно-художнього ономастикону художніх творів письменників Запорізького краю.У результаті дослідження систематизовано близько 700 літературно-художніх онімів. Праць з літературно-художньої ономастики Запорізького краю ще не так багато, а втім можна стверджувати, що вагомий та унікальний своєю специфікою поетичний доробок письменників привертає увагу сучасних дослідників, формуючи регіональний осередок ономастики.З’ясовано дискусійні питання термінології літературно- художньої ономастики, зокрема погляди Л. Белея, А. Вегеш, К. Зайцевої, О. Карпенко, В. Котович, Е. Кравченко, Г. Лукаш, А. Попович, Н. Попович, Л. Селіверстової, О. Сколоздри, М. Торчинського, Я. Шебештян. Зважаючи на неоднозначність у тлумаченні ономастичних термінів, виокремлено основні поняття, якими послуговуємося у дисертаційній праці: «літературно- художня ономастика», «літературно-художній онім», «онімний простір». На нашу думку, цим термінам притаманна системність, однозначність, мотивованість та точність, вони найкоректніше відбивають явища, що ми досліджуємо.Науковці й до сьогодні не можуть уникнути протиріч щодо типології літературно-художніх онімів, саме ця дискусія посприяла виникненню різноманітних класифікацій власних назв у художньому творі. Напрацьований і деталізований сучасними ономастами матеріал дав змогу розробити релевантну й всеохопну щодо матеріалу типологію онімів, ужитих у творах запорізьких письменників. Саме тому всі власні назви розділено на три великі групи: антропоніми, топоніми та периферійні оніми. У дисертації аналіз функційно-стилістичного аспекту онімних класів здійснений за класифікацією літературно-художніх антропонімів Л. Белея.Установлено, що власні назви різних тематичних груп запорізькі письменники використовують у такому співвідношенні: антропоніми – 60 %, топоніми – 26 %, периферійні оніми – 14 %. Вживання різних онімних класів, які є важливим складником у формуванні індивідуально-авторського стилю, сприяло створенню цілісної картини різнопланового використання власних назв. Для більшості поетів найуживанішими є антропонімічні класи (П. Ребро, М. Білокопитов, Г. Лютий, В. Чабаненко, М. Брацило, Л. Геньба, В. Терлецький, В. Віхляєв, Т. Осінь, О. Ольшанська), для деяких з них основними стають топоніми (П. Вольвач, О. Медко, П. Юрик, І. Калиниченко) або периферійні оніми (Г. Лупинос, О. Ліщук).Визначено, що письменники Запорізького краю активно використовують власні імена, які є невід’ємним компонентом структури й вагомою частиною художніх творів. Поети вільні у виборі імен своїм персонажам, проте орієнтуються на норми реальної антропонімії. Серед усіх антропонімічних класів переважають імена, прізвища, прізвиська та імена по батькові – 87 % (Володька, Рудий, Непийвода, Тарас Шевченко, Іван Гонта, Буркало, Притикало, Іван Петрович), теоніми становлять 6 % (Світовид, Білобог, Чорнобог, Ярило), міфоантропоніми – 4 % (Аладдін, Дон Кіхот, Дюймовочка, Котигорошко, Медея, Прометей, Снігурочка, Ясон), біблійні антропоніми – 3 % (Авель, Адам, Єва, Каїн, Юда). За структурою антропоніми є одночленні («одиничне ім’я», «прізвище», «прізвисько», «по батькові») та двочленні («ім’я + прізвище», «ім’я + по батькові»).Доведено, що топоніми належать до одного з найпродуктивніших онімних розрядів у досліджуваних поетичних текстах. Назви українського топосу значно перевищують назви світових топосів і представлені ойконімами (31 %) – Бердянськ, Гуляйполе, Запоріжжя, Київ, Мелітополь, Токмак, Басань, Білоцерківка, Грушеве, Красиве, Петрово-Свистуново, Соколівка; гідронімами (28 %) – Берда, Гайчур, Десна, Дніпро, Дністер, Калка, Міссісіпі, Славута, Азовське море, Жовте море, Чорне море; хоронімами (26 %) – Америка, Вкраїнонька, Дике Поле, Запорізький край, Наддніпрянщина, Оратанія, Південний Схід, Україна; інсулонімами (6 %) – Байда, Великий Луг, Крим, Хортиця; оронімами (6 %) – Бона, Говерла, Голгофа, Замкова, Карпати, Синай;...^UTkachenko N. V. Literary and artistic onomasticon of the Zaporizhzhya region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 - "Philology". – Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2023.In the work, for the first time, an analysis of the onomasticon of poetic works by writers of the Zaporizhia region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century (M. Bilokopytova, M. Bratsilo, V. Vikhlyaeva, P. Volvacha, L. Henba, I. Kalinichenko, O. Lischuk, H. Lupinos , H. Lutogo, O. Medka, O. Olshanska, T. Osin, P. Rebra, V. Terletsky, V. Chabanenko, P. Yuryk); the role of onims in the reflection of the author's worldview and the reader's perception of the works is clarified; anonymous classes are characterized, which act as associative and cultural codes of this region; the methodology of the study of literary and artistic ononyms was specified and a separate classification of the literary and artistic onomasticon of the artistic works of writers of the Zaporizhzhya region was proposed.As a result of the research, about 700 literary and artistic names were systematized. There are still not many works on the literary and artistic onomastics of the Zaporizhzhia region, but it can be said that the weighty and unique poetic work of the writers attracts the attention of modern researchers, forming a regional center of onomastics.The debatable issues of the terminology of literary and artistic onomastics are clarified, in particular the views of L. Beley, A. Vegesh, K. Zaitseva, O. Karpenko, V. Kotovych, E. Kravchenko, G. Lukash, A. Popovych, N. Popovych, L. Seliverstova, O. Skolozdra, M. Torchynskyi, Ya. Shebeshtian. Considering the ambiguity in the interpretation of onomastic terms, the main concepts used in the dissertation work are highlighted: "literary-artistic onomastics", "literary-artistic onom", "onym space". In our opinion, these terms are characterized by systematicity, ambiguity, motivation and accuracy, they most accurately reflect the phenomena we are investigating.To this day, scientists cannot avoid contradictions regarding the typology of literary and artistic onyms, it was this discussion that contributed to the emergence of various classifications of proper names in a work of art. The material elaborated and detailed by modern onomists made it possible to develop a relevant and comprehensive typology of onyms used in the works of Zaporizhia writers. That is why all proper names are divided into three large groups: anthroponyms, toponyms and peripheral onims. In the dissertation, the analysis of the functional and stylistic aspect of onymic classes is carried out according to the classification of literary and artistic anthroponyms by L. Beley.It was established that Zaporizhzhya writers use proper names of various thematic groups in the following ratio: anthroponyms - 60%, toponyms - 26%, peripheral onyms - 14%. The use of different onymic classes, which are an important component in the formation of an individual author's style, contributed to the creation of a coherent picture of the multifaceted use of proper names. For most poets, anthroponymic classes are the most used (P. Rebro, M. Bilokopytov, H. Lyutiy, V. Chabanenko, M. Bratsilo, L. Genba, V. Terletskyi, V. Vikhlyaev, T. Osin, O. Olshanska), for some of them become the main toponyms (P. Volvach, O. Medko, P. Yuryk, I. Kalynychenko) or peripheral onims (H. Lupynos, O. Lischuk).It was determined that the writers of the Zaporozhye region actively use their own names, which are an integral component of the structure and an important part of artistic works. Poets are free to choose names for their characters, but they are guided by the norms of real anthroponymy. Among all anthroponymic classes, first names, surnames, nicknames and patronymic names prevail - 87% (Volodka, Rudy, Nepiyvoda, Taras Shevchenko, Ivan Gonta, Burkalo, Prytykalo, Ivan Petrovych), theonyms make up 6% (Svitovyd, Bilobog, Chornobog, Yarylo ), mytho-anthroponyms - 4% (Aladdin, Don Quixote, Thumbelina, Kotygoroshko, Medea, Prometheus, Snow White, Jason), biblical anthroponyms - 3% (Abel, Adam, Eve, Cain, Judas). According to the structure, anthroponyms are single-membered ("single name", "surname", "surname", "patronymic") and two-membered ("first name + surname", "first name + patronymic").It is proved that toponyms belong to one of the most productive onymic categories in the studied poetic texts. The names of the Ukrainian topos significantly exceed the names of the world topos and are represented by oikonyms (31%) - Berdyansk, Gulyaipole, Zaporizhzhya, Kyiv, Melitopol, Tokmak, Basan, Bilotserkivka, Hrusheve, Krasive, Petrovo-Svystunovo, Sokolivka; hydronyms (28%)...

Дисертація є цілісним дослідженням трансформації політичних режимів країн Південно-Східній Азії. В роботі здійснено ґрунтовний аналіз концептуальних засад та інституційних вимірів транзитивних переходів в регіоні.Політична трансформація – це процес, за допомогою якого політична система набуває нових рис і змінює політичні стандарти і цінності; новий стан системи, який відбувається внаслідок радикальних структурних змін. Трансформація не обов’язково передбачає наявність вектору політичних змін. Вона може бути або складною (нелінійною), регресивною або прогресивною. Головне у трансформації – перетворення змісту та форми політичного життя, його інституційної сфери, моделей, цінностей, норм політичної поведінки.Науковий інтерес для політичної науки в цілому та для транзитології зокрема представляють трансформаційні процеси в країнах Південно-Східної Азії – регіону, який набуває все більшого геополітичного та геоекономічного значення.В роботі встановлено, що трансформація у Південно-Східній Азії зводилася до зміцнення позицій національної держави, відродженої після деколонізації. Характер такої держави залишався авторитарним, але водночас легітимним. Модернізація якскладова трансформації стала невід'ємною частиною політичної практики, оскільки була спрямована на забезпечення незалежності та національної безпеки.^UThe dissertation is a holistic study of the transformation of political regimes in Southeast Asia. The paper provides a thorough analysis of the conceptual foundations and institutional dimensions of transitive transitions in the region.Political transformation is the process by which a political system acquires new features and changes political standards and values; a new state of the system that occurs as a result of radical structural changes. Transformation does not necessarily imply avector of political change. It can be either complex (non-linear), regressive or progressive. The main thing in transformation is the transformation of the content and form of political life, its institutional sphere, models, values, norms of political behavior.Of particular interest to political science in general and to transitology in particular are the transformation processes in the countries of Southeast Asia, a region that is acquiring ever greater geopolitical and geo-economic importance. The paper found that the transformation process in Southeast Asia was primarily to strengthen the position of the nation state, revived after decolonization. The state maintained an authoritarian nature, yet it was considered legitimate. Modernization, as a comprehensive transformation, has become an essential aspect of political practice, as it is intended to guarantee autonomy and safeguard national security.

Мета: обґрунтування теоретико-методичних і прикладних рекомендацій, спрямованих на формування пріоритетних напрямів розвитку конкурентних переваг органічної продукції.Об’єкт дослідження: процес формування конкурентних переваг органічної продукції. Методи дослідження: загальнонаукові (діалектичний, наукової абстракції, аналізу і синтезу, графічний) та спеціальні економічні: порівняльного аналізу; статистично-економічний; економіко-математичний; монографічний, методи кластерного та дискримінантного аналізу.Теоретичні здобутки проілюстровано в історико-методологічних, теоретичних і методичних засадах та концептуальних висновках, представлених у дисертаційному дослідженні. Результати дослідження відкривають перспективи для поглиблення теоретико-методичних засад формування конкурентних переваг органічної продукції, що є підставою для використання основних пропозицій в освітньому процесі у Поліському національному університеті. Зокрема, закладені у дисертаційній роботі теоретичні основи формування конкурентних переваг органічної продукції, набули розповсюдження при викладанні дисциплін «Органічне виробництво і продовольча безпека» та «Соціальна відповідальність бізнесу».Практичні результати: розробка теоретико-методичних і обґрунтування науково-практичних рекомендацій щодо формування конкурентних переваг органічної продукції на світовому ринкуНаукова новизна: запропоновано методичний підхід до кількісного оцінювання конкурентних переваг органічної продукції на аграрному ринку, який включає етапи визначення конкурентних переваг і позиції підприємства на ринку та розробку стратегії забезпечення конкурентоспроможності виробників органічної продукції, що ґрунтується на визначенні собівартості продукції, рентабельності виробництва та реалізації, частки ринку та якості продукції як основних індикаторів конкурентних переваг, методу анкетування та фінансово-економічні методи; удосконалено класифікацію конкурентних переваг виробників органічної продукції залежно від типу їх конкурента, відповідно до якої їх розподілено на переваги відносно конкурента-виробника органічної продукції та конкурента-виробника традиційної продукції, яка включає: зниження витрат на виробництво, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, поліпшення органолептичних характеристик продукції, додаткову сертифікацію продукції, дизайн пакування, розробку власного бренду, гнучкість до потреб споживачів; запропоновано концепт процесу формування конкурентних переваг органічної продукції, відповідно до якого виробники органічно сертифікованих продуктів функціонують у відкритій системі, що характеризується тісними каузальними зв’язками між інституціональним, соціально-економічним, природно-ресурсним середовищем та враховує цілі сталого розвитку та особливостей євроінтеграційного вектору розвитку держави; ідентифіковано етапи еволюції джерел конкурентних переваг, у рамках якої, окрім загальноприйнятих факторного, витратного, якісного, адаптивного, інноваційного етапів, виділено суспільно-орієнтований етап, який відповідає сучасним умовам створення переваг і характерною рисою якого є безпосередня участь суспільства у процесі формування конкурентних переваг; запропоновано методичний підхід до обґрунтування стратегій формування конкурентних переваг, до яких віднесено стратегії лідерства, успіху, розвитку, скорочення діяльності, помірного розвитку та стратегія консервативної політики, що ґрунтується на застосуванні методів дискримінантного та кластерного аналізу виробників органічної продукції за рівнем диверсифікації та структурою виробництва, плинністю та приростом посівної площі сільськогосподарських культур, приростом обсягу та рівня ефективності виробництва органічної продукції; систематизовано складові інституціонального середовища виробників органічної продукції та обґрунтовано недоліки інституціонального забезпечення виробництва органічної продукції в Україні, основними з яких є відсутність регламентованої процедури моніторингу відповідності виробничих процесів встановленим вимогам, механізмів регуляції географічних меж між виробниками органічної та традиційної продукції, порядку розподілу бюджетних коштів у галузі органічного виробництва.Ступінь впровадження: СВК «Ягідки, ПП «АГРОТЕМ ПЛЮС».Ефективність: результати дослідження сприятимуть формуванню конкурентних переваг органічної продукції та забезпечать підвищення конкурентоспроможності виробників органічної продукції на європейському та світовому ринках. Сфера використання: державні інституції, підприємства виробники органічної продукції, наукові установи НААН України, заклади вищої освіти економічного профілю.^UObjective: to elaborate theoretical, methodological and applied recommendations aimed at forming priority areas for the development of competitive advantages of organic products.Research object: the process of forming competitive advantages of organic products. Research methods: general scientific (dialectical, of scientific abstraction, analysis and synthesis, graphical) and specialized economic: comparative analysis; statistical; mathematical; monographic, cluster and discriminant analysis methods.The theoretical achievements are illustrated in the historical, theoretical and methodological principles and conceptual conclusions presented in the dissertation. The results of the study open up prospects for further development of the theoretical and methodological basis for the formation of competitive advantages of organic products, making it possible to use the main proposals in the educational process at Polissya National University. Particularly, the theoretical basis for the formation of competitive advantages of organic products established in the dissertation has been applied in teaching the disciplines "Organic Production and Food Security" and " Corporate Social Responsibility".Practical results: theoretical and methodological development and rationale of scientific and practical recommendations for the formation of competitive advantages of organic products on the global market.Scientific novelty: we propose a methodological approach to quantitative assessment of competitive advantages of organic products on the agricultural market, which includes the stages of determining the competitive advantages and the position of the enterprise in the market, as well as the elaboration of a strategy for ensuring the competitiveness of organic producers, based on determining the cost of production, profitability of production and sales, market share and product quality as the main indicators of competitive advantages; survey methods; financial and economic methods; improved classification of competitive advantages of organic producers by type of competitor, in accordance with which they are categorized into advantages relative to the competitor-producer of organic products and the competitor-producer of conventional products. This includes: reduced production costs, increased crop yields, improved organoleptic characteristics of products, supplementary product certification, packaging design, custom brand development, adaptability to consumer needs. We also propose the concept of the formation process of competitive advantages of organic products, which allows producers of organically certified products to function in an open system characterized by tight causal links between the institutional, socio-economic, natural resource environments and takes into account the goals of sustainable development and the specific features of the European integration direction of the State. The evolution stages of sources of competitive advantages were identified, within which, in addition to the generally accepted factor, cost, quality, adaptive and innovative stages, a socially oriented stage was allocated, which corresponds to the current conditions of creating advantages and whose characteristic feature is the direct societal involvement in the process of forming competitive advantages. The dissertation proposes a methodological approach to substantiating strategies for the formation of competitive advantages, including strategies of leadership, success, development, downsizing, moderate development and a conservative policy strategy based on the application of methods of discriminant and cluster analysis of organic producers by the level of diversification and the structure of production, turnover and growth of crops, growth in the volume and level of efficiency of organic production. The components of the institutional environment of organic producers were systematized and the shortcomings of institutional support for organic production in Ukraine were highlighted, the main ones being: the absence of a regulated procedure for monitoring the conformity of production processes with the established requirements; the absence of regulatory frameworks for the geographical boundaries between organic and conventional producers; and the absence of a procedure for the distribution of budget funds in the field of organic production.Degree of implementation: Yagidky AIC, AGROTEM PLUS PE.Effectiveness: the results of this study will contribute to the formation of competitive advantages of organic products and will ensure increased competitiveness of organic producers on the European and global markets. Field of application: state institutions, enterprises producing organic products, scientific institutions of the National Academy of Sciences of Ukraine, higher education institutions of economic profile.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню перських народних прикмет і забобонів у лінгвопрагматичному та когнітивно-дискурсивному висвітленні.У сучасних наукових роботах, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, проблема комплексного лінгвістичного дослідження народних прикмет і забобонів є недостатньо опрацьованою. Як культурологічні тексти вони переважно досліджуються у фольклористиці, тобто з точки зору питання народної традиції (В.М. Гнатюк, З.Б. Лановик, М.Б. Лановик, І.І. Огієнко, М.Ю. Русин, В.Т. Скуратівський, М.М. Ткач та ін.), а як мовні одиниці – у пареміології (В.В. Галайчук, І.М. Пасічнюк).Народні прикмети та забобони характеризуються комплексом лінгвокультурологічних, лінгвопрагматичних та лінгвокогнітивних ознак. З одного боку, вони є лінгвокультурними текстами, оскільки в них міститься закарбований засобами мови важливий пласт людської культури, сформований на основі асоціативних архаїчних уявлень людини, що протягом столітьпередаються від покоління до покоління. З іншого боку, народні прикмети й забобони є особливим фольклорним жанром, що перебуває у стані постійного розвитку, використовується носіями традицій для формування своєї поведінки та регулювання поведінки інших учасників комунікації. Тож дослідження цих текстів з позицій сучасних напрямів лінгвістики відкриває шлях до ментальної сфери і способу мислення носіїв певної лінгвокультури, допомагає краще зрозуміти специфіку їхнього світосприйняття і структурування буденної дійсності.^UThe dissertation is devoted to the study of Persian folk omens and superstitions with the help of linguistic and pragmatic, cognitive and discursive approaches.In modern scientific works, both by domestic and foreign authors, the problem of complex linguistic research of folk omens and superstitions has not been wellexamined. As cultural texts, they are mainly being studied in folkloristics, that is, from the point of view of the issue of folk tradition (V.M. Hnatyuk, Z.B. Lanovyk, M.B. Lanovyk, I.I. Ogienko, M.Y. Rusyn, V.T. Skurativskyi, M.M. Tkach), and as linguistic units – in paremiology (V.V. Halaichuk, I.M. Pasichniuk).Folk omens and superstitions are characterized by a complex of lingua-cultural, lingua-pragmatic and lingua-cognitive features. On the one hand, they are linguistic and cultural texts, since they contain an important part of human culture imprinted by the means of language, formed on the basis of associative archaic ideas of man, which have been transmitted from generation to generation for centuries. On the other hand, folk omens and superstitions are a special folklore genre that is constantly developing, being used by the bearers of traditions to shape their behavior and regulate the behavior of other participants in communication. Therefore, the study ofthese texts from the standpoint of modern linguistic sciences opens the way to the mental sphere and way of thinking of the speakers of a certain linguistic culture, helps to better understand the specifics of their worldview and structuring of everyday reality.

Дисертаційна робота присвячена токсиколого-гігієнічній оцінці, нормуванню та регламентації інсектицидів класу похідних тетрамової і тетронової кислот в Україні з метою мінімізації їх потенційно шкідливого впливу на професійні та непрофесійні контингенти, об’єкти агроценозу (повітря, рослини, ґрунт, вода). У сучасне сільське господарство широко впроваджуються інтенсивні технології, збільшуються обсяги застосування, постійно розширюється асортимент пестицидів. Необхідність підвищення безпечності пестицидів вимагає постійного вдосконалення препаратів, оптимізації норм витрат і технологій застосування.Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є використання пестицидів з новим механізмом дії, до яких ще не розвинулась стійкість шкідників. Адже, багато з найпопулярніших в Україні препаратів, як виявилося, мають особливо високий ризик виникнення резистентності. У 2020 році в систему хімічного захисту сільськогосподарських культур впроваджено новий клас інсектицидів похідних тетрамової і тетронової кислот, представниками якого є спіромезіфен, спіродиклофен та спіротетрамат.Нами було вивчено сучасний інсектицидний препарат Оберон Рапід 240 SC, КС на основі нової діючої речовини спіромезіфену та раніше вивченого абамектину, що призначений для обробки садових (яблука, виноград) і посівних (кукурудза, соняшник) культур. Спіромезіфен є хімічною сполукою з двома механізмами дії на організм теплокровних тварин і людини: індукує мікросомальні ферменти печінки та пригнічує 4-гідроксифенілпіруватдіоксигеназу. Тому, як представник нового інсектицидного класу, речовина потребує всебічного вивчення та нормування. Саме це і стало завданням нашої роботи: на основі даних літературних джерел, офіційних інтернет-ресурсів нами було проведено аналіз токсичних властивостей препарату Оберон Рапід 240 SC, КС і обох його діючих речовин, проведено токсиколого- гігієнічну оцінку, встановлено клас небезпечності, на основі власних натурних експериментів вивчено поведінку та здійснено нормування спіромезіфену і абамектину в об’єктах навколишнього середовища, дана оцінка небезпечності для професійних і непрофесійних контингентів, навколишнього середовища досліджуваних інсектицидів.Згідно чинної гігієнічної класифікації пестицидів за ступенем небезпечності ДСанПін 8.8.1.002-98 даний препарат відноситься до 2 класу, лімітуючий критерій – гостра інгаляційна токсичність; спіромезіфен належить до 3 класу небезпечності за лімітуючим критерієм – гострою інгаляційною токсичністю; абамектин – 1 клас небезпечності, лімітуючі критерії – пероральна та інгаляційна токсичність; спіродиклофен відноситься до 2 класу по канцерогенній дії та алергенності, а спіротетрамат – до 3 класу небезпечності (гостра інгаляційна токсичність).Обґрунтовано допустиму добову дозу (ДДД) спіромезіфену на рівні 0,01 мг/кг, на основі найменшої величини NO(A)EL, встановленої для батьківських поколінь в експерименті з вивчення репродуктивної токсичності на щурах – 3,3-4,6 мг/кг і NO(А)EL за загальною токсичністю в досліді з вивчення канцерогенності на мишах лінії CD-1 – 3,3-3,8 мг/кг; використано коефіцієнт запасу 200.Проведено аналіз масиву даних токсикологічних параметрів та фізико- хімічних властивостей з метою розробки розрахункового методу прогнозування токсичності інсектицидів. Встановлено, що саме для класів сполук, до яких відносяться діючі речовини препарату (похідних тетрамової та тетронової кислот та авермектинів) достовірної кореляції не виявлено. Це може бути пов’язано з малою вибіркою речовин в групі та потребує подальшого дослідження даних класів пестицидів.^UThe dissertation deals with the toxicological and hygienic evaluation, standardization and regulation of insecticides of the tetramic and tetronic acids derivatives class in Ukraine in order to minimize their potentially harmful effects on professional and non-professional contingents, objects of agrocenosis (air, plants, soil, water). In modern agriculture, intensive technologies are widely implemented, application rates are increasing, and the assortment of pesticides is constantly expanding. The need to increase the safety of pesticides requires constant improvement of formulations, optimization of application rates and technologies.One of the ways to solve this problem is to use pesticides with a new mechanism of action, to which pests have not yet developed resistance. After all, many of the most popular formulations in Ukraine, as it turned out, have a particularly high risk of resistance. In 2020, a new class of insecticides derived from tetramic and tetronic acids, represented by spiromesifen, spirodiclofen and spirotetramat, was introduced into the system of chemical protection of agricultural crops.We studied the modern insecticidal formulation Oberon Rapid 240 SC based on the new active substance spiromesifen and the previously studied abamectin, which is intended for the treatment of garden (apples, grapes) and seed (corn, sunflower) crops. Spiromesifen is a chemical compound with two mechanisms of action on the organism of warm-blooded animals and humans: it induces microsomal liver enzymes and inhibits 4- hydroxyphenylpyruvate dioxygenase. Therefore, as a representative of a new class of insecticides, the substance needs comprehensive study and regulation. Therefore is what became the task of our work: based on data from literature sources and official Internet resources, we conducted an analysis of the Oberon Rapid 240 SC and both of its active substances' toxic properties, carried out a toxicological and hygienic assessment, established a hazard class, based on our own natural experiments studied the behaviour and carried out the substantiation of spiromesifen and abamectin norms in environmental objects, gave an assessment of the danger for professional and non-professional contingents, the environment of the studied insecticides.According to the current hygienic classification of pesticides by degree of hazard StateStandard 8.8.1.002-98, this formulation belongs to 2nd class, and the limiting criterion is acute inhalation toxicity; spiromesifen belongs to the 3rd class of hazard according to the limiting criterion – acute inhalation toxicity; abamectin – hazard class 1, limiting criteria – oral and inhalation toxicity; spirodiclofen belongs to the 2nd class by carcinogenicity and sensitization, and spirotetramat belongs to the 3rd class of hazard (acute inhalation toxicity).The acceptable daily dose (ADD) level of spiromesifen was substantiated at 0.01 mg/kg based on the lowest NO(A)EL value, established for parental generations in the reproductive toxicity study experiment in rats – 3.3-4.6 mg/kg and NO(A)EL by general toxicity in the study of carcinogenicity in CD-1 mice – 3.3-3.8 mg/kg; a safety coefficient– 200.An analysis of the array of data on toxicological parameters and physicochemical properties was carried out in order to develop a calculation method for predicting the toxicity of insecticides. It was established that no reliable correlation was found for the classes of compounds to which the active substances of the formulation belong (derivatives of tetramic and tetronic acids and avermectins). This may be due to the small number of substances in the group and requires further analysis of these classes of pesticides.

Згорткові нейронні мережі показують високу якість у розв’язанні задачкомп’ютерного зору. Суттєва кількість досліджень присвячена розробці нейронних мереж для їх виконання на потужних серверах, однак в ряді випадківїх використання ускладнюється з таких причин: коли інтернет з’єднання є нестабільним або відсутнє взагалі, коли користувач не погоджується передаватиприватні дані із свого пристрою, коли загальний об’єм даних надто великийдля передачі з усіх пристроїв на сервер тощо. У разі необхідності обробкизображень на мобільному або малопотужному пристрої виникає цілий рядпроблем:— такі пристрої мають обмежені обчислювальні ресурси, і мережа на нихможе виконуватись за неприпустимо довгий для цільової задачі час. А отже,архітектури глибоких згорткових нейронних мереж із великою кількістю параметрів, що показують високу якість на серверах, мають зазнати змін длязастосування на мобільних пристроях;— робота від батареї передбачає мінімізацію кількості обчислень. Черезце великий інтерес наукової спільноти спрямований на розробку архітектурмобільних нейронних мереж, що враховують характеристики пристроїв наетапі проектування. Проблемою таких нейронних мереж є необхідність остаточного визначення їх конфігурації до початку процедури навчання, що ви-3магає повтору довгої процедури навчання після кожної корекції конфігураціїмережі;— якщо застосунок необхідно встановити на пристрій Інтернету речей,це додає ще одну категорію пристроїв із меншою обчислювальною потужністю і ставить розробника нейронної мережі перед вибором: або навчити однумережу, яка буде достатньо швидкою для всіх пристроїв, але потенційно матиме невисоку якість виконання; або ж навчати окрему мережу для кожноїкатегорії пристроїв, що, враховуючи довгий час навчання глибоких нейронних мереж, значно збільшить витрати на розробку системи.Метою роботи є прискорення навчання і виконання згорткових нейронних мереж для задач класифікації та сегментації зображень без втрат (або зякомога меншими втратами) якості розпізнавання за рахунок розробки змінюваних нейронних мереж і методів їх навчання. Під змінюваною нейронною мережею будемо розуміти згорткову мережу із змінною складністю.Наукова новизна одержаних результатів:— вперше для задач класифікації та сегментації зображень розробленізмінювані згорткові нейронні мережі та метод їх навчання, які, на відміну відіснуючих, дозволяють обирати одну з конфігурацій із різними обчислювальними складностями під час або після навчання. На наборі даних ImageNetрозроблена мережа за ефективністю (в сенсі співвідношення якість розпізнавання/час виконання) зайняла п’яте місце серед 17 провідних архітектур мереж, а на CamVid прискорення виконання склало понад 6 % без втрат якості;— вперше розроблено метод Λ-шаблонів прискорення оптимізаційногомета-навчання, який, на відміну від існуючих, дозволяє за рахунок змінискладності нейронної мережі зменшити кількість обчислень під часнавчання, та таким чином пришвидшити адаптацію мережі до нових класівза малою кількістю прикладів на 7,5 % при втратах якості менше 0,4 %.^UConvolutional neural networks show high quality in solving computer visiontasks. A significant amount of research is devoted to the development of neuralnetworks, that target inference on powerful servers. However, in a number of casestheir use is complicated for the following reasons: when the Internet connection isunstable or absent at all, when the user does not agree to share private data from hisdevice, when the data volume is too large to be transferred from all devices to theserver, etc. If it is necessary to process images on a mobile or low-power device, anumber of problems arise:— such devices have limited computing resources, and the network inferencemight be unacceptably long for the target task. Therefore, deep convolutionalneural network architectures with many parameters that show high quality onservers need to be modified for mobile applications;— inference when running on battery implies that the number of computationsshould be minimized. Because of this, great interest of the scientific communityis devoted to the development of mobile neural network architectures that takeinto account the mobile device limitations at the design stage. Such architecturesrequire the network configuration to be finalized before the start of the trainingprocedure, as a result long training procedure should be repeated after each networkarchitecture adjustment, which is a problem;— if the application is expected to be installed on an IoT device, this addsanother category of devices with less computing power and presents the neuralnetwork developer with a choice: either to train one network that will be fastenough for all devices, but potentially have poor performance; or to train a separatenetwork for each category of devices, which, given the long training time of deepneural networks, will significantly increase the cost of development of the system.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню задачі запобігання затоплень міських територій з використанням технології «зелених» конструкцій, що є вкрай актуальним в умовах сьогодення для України та світу, зокрема для повоєнної відбудови інфраструктури та будівельних об’єктів. Аналіз літературних джерел показав, що «зелені конструкції» є перспективною технологією управління дощовими стоками.На підставі проведеного аналізу створено концепцію природного управління дощовими стоками на урбанізованих територіях. Концепція визначає місце кожного елемента, що бере участь у збиранні та затриманні дощової води.Для ефективного зменшення потоків дощової води досліджено три моделі «зеленої покрівлі» ZinCo різних систем. «Седумний килим» Florafrain FD25, «Запашні трави» Florafrain FD40 та «Сад на даху» Florafrain FD60 площею 1 м². Перша модель показала найшвидше пропускання води – 1,63 дм³/добу. Друга модель найкраще затримує воду – 0,62 дм³/добу. Тому вона рекомендується для управління дощовими водами.Для повторного використання дощових стоків з «зеленої» покрівлі виконано натурні дослідження стоків з зеленої та неозелененої покрівлі житлового комплексу «Республіка». За всіма показниками вода з «зеленої покрівлі» відповідає стандартам для питної води.Для безпосереднього швидкого і рівномірного збирання дощової води з проїних частин доріг з подальшим її очищенням розроблено інноваційну систему зеленого каналу. Його шари – паркувальна решітка ФЕМ, щебенево-піщана суміш (ЩПC) фракції 0-5 мм, пісок дрібнозернистий природний ρ = 1,63 т/м³, щебінь фракції 10-20 мм, труба ПВХ дренажна перфорована ø 100-200. Експериментальні дослідження каналу виконано шляхом проливання системи водою з розрахунку 8 дм³ на погонний метр. При виливанні води за 10 с рівень води досяг лише 30 мм. Досліди показали, що ці 8 дм³ води на погонний метр канал пропускає за 4 хв. При режимі опадів м. Києва за 2021-2022 р. показник ефективності каналу становить 2,7...4,33. Для Повітрофлотського проспекту м. Києва об’єм дощу 1,28 мм/хв буде поглинуто каналами з обох боків проїзних частини менше ніж за 39 с.«Зелені» місця для паркування мають значний потенціал поглинання дощової води, а крім того, зниження температури – боротьби з ефектом теплового острова. Загальна площа офіційно визнаних місць для паркування Києва сягає 215 925 м². Загальне поглинання води цими паркомісцями становить 6677 м³ дощової води, яка на сьогодні навантажує міську зливову каналізацію.Практичне застосування розроблених рішень показано на прикладі проєкту «зеленої» покрівлі площею 350 м² на головному корпусі Київського національного університету будівництва і архітектури. Було проаналізуємо кількість опадів в м. Київ за 2022 р. Максимальний об’єм опадів у теплий період року 63,1 мм у вересні. Прийнято систему «Запашні трави» від компанії Zin-Co зі спеціально підібраним для цього набору рослин, вологоутримувальними матами і дренажними елементами типу Floradrain® FD40. Площі зелених зон 250 м², що утримують воду, та площі пішохідних зон 100 м² з водопропускним покриттям, звідки вода відводиться.При максимальній зливі за відсутності накопичення води 10 % її не буде утримано і потрапить у дощову каналізацію. Пропонується два варіанти: створити оборотне понаднормове поливання. При цьому вода знову проходитиме субстрат і корені рослин, що має очистити її від мікроорганізмів і утворених хімічних забруднювачів і продовжить строк зберігання в баку. Це потребуватиме насосів.Іншою стратегією є використання води для туалетів на нижчих поверхах, що дозволяє скористатися гідростатичним тиском для самоплину. Два унітази спорожнюють бак за 10,4 доби. Оскільки строк зберігання води в баку без погіршення її якості становить 14 діб, таке рішення є обґрунтованим.Також практичне застосування результатів досліджень показано на прикладі проєкт з встановленням акумулюючих баків для накопичення дощової води з покрівлі у приміщеннях підвального поверху багатоквартирного будинку в житловому комплексі «ФАЙНА ТАУН» в Києві з метою переведення поливального водопроводу на вторинне джерело – стічні води з «зеленої» покрівлі.Проаналізовано показники водолічильних вузлів системи поливу житлового комплексу «ФАЙНА ТАУН» в м. Київ за період 04.2022 р. до 09.2022р. та порівняно з кількістю опадів за аналогічний період для розрахунку об’єму та кількості накопичувальних баків (акумулюючих резервуарів) які необхідні для покриття потреб у воді системи.Показано, що на першу чергу будівництва загальною площею покрівлі 4208 м² достатньо встановити 8 баків по 6 м³. Розроблено систему поливального водопроводу з живленням від накопичувальних баків та центрального водопостачання з пріоритетом за баками.Порівняння з показами лічильника показало можливість заощадити до 90 %, витрат на використання централізованого водопостачання.^UThe dissertation is dedicated to solve the problem of preventing flooding of urban areas using the technology of "green" structures, which is extremely relevant in today’s conditions for Ukraine and the world, in particular for the post-war reconstruction of infrastructure and construction objects.The analysis of literary sources showed that "green constructions" are a promising technology for rainwater management. On the basis of the conducted analysis, the concept of natural management of rainwater run-off in urbanized areas was created. The concept defines the location of each element involved in the collection and retention of rainwater.In order to effectively reduce rainwater flows, three models of ZinCo "green roof" of different systems were investigated. "Sedum Carpet" Florafrain FD25, "Scented Herbs" Florafrain FD40 and "Roof Garden" Florafrain FD60 with an area of ​​1 m². The first model showed the fastest water flow – 1.63 dm³/day. The second model retains water the best – 0.62 dm³/day. Therefore, it is recommended for rainwater management.For the reuse of rainwater run-off from the "green" roof, field studies of run-off from the green and ungreened roofs of the residential complex "Respublika" were performed. By all indicators, the water from the "green roof" meets the standards for drinking water.An innovative system of the green channel has been developed for direct, fast and uniform collection of rainwater from roadways with subsequent cleaning. Its layers are a FEM parking grid, crushed stone-sand mixture fraction 0-5 mm, fine-grained natural sand ρ = 1.63 t/m³, crushed stone fraction 10-20 mm, perforated PVC drainage pipe ø100-200. Experimental studies of the channel were performed by pouring the system with water at the rate of 8 dm³ per linear meter. When pouring water in 10 seconds, the water level reached only 30 mm. Experiments have shown that the channel passes these 8 dm³ of water per linear meter in 4 minutes. With the rainfall regime of the city of Kyiv for 2021-2022, the efficiency index of the channel is 2.7...4.33. For Povitroflotskiy Avenue in Kyiv, a volume of rain of 1.28 mm/min will be absorbed by channels on both sides of the roadway in less than 39 seconds."Green" parking spaces have a significant potential for absorbing rainwater, and in addition, reducing the temperature – combating the heat island effect. The total area of ​​officially recognized parking spaces in Kyiv reaches 215 925 m². The total absorption of water by these parking spaces is 6,677 m³ of rainwater, which currently loads the city's storm sewerage.The practical application of the developed solutions is shown on the example of the "green" roof project with an area of ​​350 m² on the main building of the Kyiv National University of Construction and Architecture. We analysed the amount of precipitation in the city of Kyiv for 2022. The maximum amount of precipitation in the warm period of the year is 63.1 mm in September. The “Fragrant Herbs” system by the Zin-Co company was adopted with a specially selected set of plants, moisture-retaining mats and drainage elements Floradrain® FD40. Areas of green zones of 250 m², which retain water, and areas of pedestrian areas of 100 m² with a permeable coating, from where water is diverted.At maximum rainfall, in the absence of water accumulation, 10 % of it will not be retained and will enter the storm sewerage. Two options are offered: create reversible overtime watering. At the same time, the water will again pass through the substrate and plant roots, which should clean it of microorganisms and formed chemical pollutants and extend the storage period in the tank. This will require pumps.Another strategy is to use water for toilets on lower floors, which allows taking advantage of hydrostatic pressure for self-flow. Two toilets empty the tank in 10.4 days. Since the term of storage of water in the tank without deterioration of its quality is 14 days, such a decision is justified.Also, the practical application of the research results is shown on the example of a project with the installation of storage tanks for the accumulation of rainwater from the roof in the basement of an apartment building in the "Faina Taun" residential complex in Kyiv with the aim of transferring the irrigation water supply to a secondary source – wastewater from the "green" roof .It is shown that for the first stage of construction with a total roof area of ​​4208 m², it’s enough to install 8 tanks of 6 m³. A system of irrigation water supply with power from storage tanks and central water supply with priority by tanks has been developed.A comparison with the readings of the meter showed the possibility of saving up to 90 % of the costs of using centralized water supply.

Дисертаційна робота присвячена опрацюванню теоретичних та розробці практичних підходів до удосконалення системи забезпечення протизаплідними засобами задля поліпшення реалізації репродуктивного права жінок шляхом розробки пацієнторієнтованої форми управління якістю фармацевтичної продукції при наданні фармацевтичної допомоги. Новизна роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-практичних підходів до удосконалення системи забезпечення контрацептивами на основі опрацювання системної проблеми формування пацієнторієнтованої форми управління якості фармацевтичного продукту (контрацептиву), а також розробці методики комплексного дослідження вподобань жінки репродуктивного віку для якісної реалізації її репродуктивного права. У сукупності отримані результати становлять теоретичну і методичну базу для практичного вдосконалення лікарського забезпечення контрацептивами жінок за умов впровадження реімбурсації вартості ЛЗ та різних соціальних програм, зокрема для розробки відповідних наукових пропозицій та соціально-економічних рекомендацій.^UThe dissertation is devoted to the processing of theoretical and development of practical approaches to improving the supply contraceptives system to refine the realization of women's reproductive rights by developing a patient-oriented form of quality management of pharmaceutical products during the pharmaceutical care. The novelty of the work consists in substantiation of theoretical and practical approaches to improvement of the supply contraceptive system on the basis of elaboration of the system problem of formation of patient-centered form of management of quality of pharmaceutical product (contraceptive), and also development of a method of complex research of preferences of women of reproductive age for qualitative realization of her reproductive right. In aggregate, the results are a theoretical and methodological basis for the practical improvement of medical provision of contraceptives to women in the context of implementation of the re-imbursation of the cost of pharmaceutical care and various social programs, in particular for the development of relevant scientific proposals and socio-economic recommendations.

положення, методичні та практичні рекомендації щодо управління конкурентоспроможністю металургійних підприємств в умовах ESG інтеграції.Уніфіковано розмаїття тлумачення поняття «управління ESG конкурентоспроможністю підприємств». Визначено систему критеріїв оцінювання ESG конкурентоспроможності підприємств, насичену модельним й інформаційним інструментарієм, засновану на чіткості розмежування критеріїв та субкритеріїв оцінювання індикатора ESG конкурентоспроможності та його складових компонентів За симбіозом інтегрального та еталонного підходів до оцінювання гомеостазу бізнесу модифіковано методику оцінювання ESG конкурентоспроможності підприємств.Здійснено за результатами моніторингу середовища функціонування металургійних підприємств оцінювання стійкості гомеостазу підприємств металургії в умовах глобалізації ESG інтеграційного процесу. Побудовано імітаційну модель меж оптимальності індикатора ESD-конкурентоспроможності та його складових компонентів Ej, Sj, Gj. Розширено з урахування глобального тренду декарбонізації усталену площину загроз конкурентоспроможності металургійних підприємств сукупністю загроз тиску декарбонізації та сформовано портфоліо вразливості ESG конкурентоспроможності металургійних гігантів України.^UIn the thesis work according to the author 's approach the theoretical provisions, methodical and practical recommendations on management of competitiveness of the metallurgical enterprises in the conditions of ESG integration are formed.The variety of interpretations of the concept of «ESG enterprise competitiveness management» is unified. It is presented as a process of coordination of enterprise activities aimed at strengthening competitive positions in the target market due to environmental, social and corporate governance advantages over competitors and a strategy based on symbiosis of business viability and adaptability challenges of the operating environment, ensuring the preservation of the environment and the well-being of present and future generations.The system of criteria for assessing the ESG-competitiveness of enterprises, filled in with modeling and information tools, based on the clarity of delimitation of criteria and subcriteria for assessing the ESG indicator of competitiveness and its components, is defined.The author's method of integrated assessment of ESG-competitiveness of metallurgical enterprises is proposed. It is based on the synthesis of integrated and reference approaches to the assessment of business homeostasis, adapted to the information support of the Management Report generated by GRI (Global Reporting Initiative) and SASB, Sustainability Accounting Standards Board. In contrast to the existing ones, it provides an assessment of the extended homeostatic plateau of the dynamic system for determining the optimum thresholds of the ESG indicator of enterprise competitiveness and its components Ej, Sj, Gj, which should be the basis of ESG ranking and the fundamental basis for determining the strategic imperatives of competitiveness management in competitiveness.

Сплави на основі Sn, зокрема, потрійної системи Sn–Ag–Cu (SAC), використовують як безсвинцеві припої в електронній промисловості, а тому є предметом інтенсивних досліджень. Одним з перспективних шляхів покращення властивостей таких припоїв є синтез нанокомпозитних матеріалів, у яких нанорозмірні частинки, введені в базовий об'ємний матеріал (матрицю), дозволяють керувати властивостями в широкому діапазоні фізико-хімічних параметрів. Тому вивчення впливу нанорозмірних частинок (металів в об'ємних і нанорозмірних формах, керамічних або карбонових нанотрубок) на фізичні та механічні властивості базових металевих сплавів стало особливо актуальним. Тенденція до зменшення розмірів спаїв у мікроелектроніці підвищує вимоги до надійності припоїв, якої можна досягнути у нових нанокомпозитних матеріалах внесенням металевих та керамічних наночастинок. Підтверджений попередніми дослідженнями позитивний вплив нанорозмірних домішкових елементів на стабілізацію кристалічної структуру сплавів на основі Sn, що зазнають суттєвих модифікацій під дією зовнішніх впливів, а також на покращення фізико-хімічних та механічних властивостей зумовив поширення цих досліджень на базові сплави евтектичного та біляевтектичного складів потрійної системи Sn–Ag–Cu, а саме, Sn95,80Ag3,28Cu0,93 (ат. %) (Sn96,5Ag3,0Cu0,5 мас. %) та Sn94,56Ag4,14Cu1,29 (ат. %) (Sn95,5Ag3,8Cu0,7 мас. %). Результати вимірювання електропровідності дають додаткову інформацію про вплив домішок на структуру і фізико-хімічні властивості металевої матриці, що важливо для розуміння мікроструктурних перетворень у рідкому стані. Отримані результати дали важливу інформацію щодо можливості використання цих сплавiв як безсвинцевих припоїв, оскільки показали, що додавання нанорозмірних частинок нікелю практично не знижує електропровідність сплаву, тоді як, згідно з недавніми дослідженнями, низка механiчних властивостей покращується, зокрема, підвищується мікротвердість і міцність на розтяг, а також міцність на зсув спаїв між сплавом та мідною основою. Результати впливу металевих наночастинок та карбонових нанотрубок на структурно-чутливі та механічні властивості багатокомпонентних сплавів на основі олова дають змогу вдосконалити новітні технології виготовлення нанокомпозитних матеріалів. Наукові результати дисертації, удосконалені методики вимірювань фізичних і механічних властивостей досліджених сплавів та встановлені закономірності їхньої поведінки мають практичне застосування у створенні технологій виробництва матеріалів для безсвинцевих припоїв і можливістю цілеспрямованого керування їхніми структурою та властивостями.^USn-based alloys, in particular a Sn–Ag–Cu ternary system (SAC), are used as lead-free solders in electronics and are therefore the subject of intensive research. One of the promising ways to improve properties of such solders is a synthesis of nanocomposite materials, where nanosized particles introduced into the base bulk material (matrix) allow to control the properties in a wide range of physicochemical parameters. Therefore, the study of the influence of nanosized particles (metals in bulk and nanosized forms, ceramic or carbon nanotubes) on physical and mechanical properties of base metal alloys has become particularly relevant.The tendency to reduce the size of solder joints in microelectronics increases the requirements for the reliability of solders, which can be achieved in new nanocomposite materials by the introduction of metal and ceramic nanoparticles. The positive effect of nanosized impurity elements on the stabilization of the crystalline structure of Sn-based alloys undergoing significant modifications under the influence of external influences, as well as on the improvement of physicochemical and mechanical properties confirmed by previous studies, led to spread these studies on basic eutectic and neareutectic Sn–Ag–Cu ternary alloys, namely, Sn95,80Ag3,28Cu0,93 (at. %) (Sn96,5Ag3,0Cu0,5 wt. %) та Sn94,56Ag4,14Cu1,29 (at. %) (Sn95,5Ag3,8Cu0,7 wt. %). The electrical conductivity data provide additional information on the effect of impurities on the structure and physicochemical properties of the metal matrix, which is important for understanding the microstructural transformations in the liquid state. The obtained results provided important information on the possibility of using these alloys as lead-free solders, as they showed that the addition of nanosized nickel particles does not impair the electrical properties of the solder, while, according to recent studies, the mechanical properties of brazed joints improve.The results of the influence of metal nanoparticles and carbon nanotubes on the structurally sensitive and mechanical properties of multicomponent tin-based alloys will improve the latest technologies for the manufacture of nanocomposite materials. Scientific results of the dissertation, improved methods of measuring physical and mechanical properties of investigated alloys and established patterns of their behavior have practical application in creating technologies for the production of materials for lead-free solders and the ability to purposefully control their structure and properties.

«Золотим стандартом» хірургічного лікування пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) є лапароскопічна фундоплікація з крурорафією. При наявності великих ГСОД вважають високий ризик рецидиву грижі, частота якого досягає 50 %. Для запобігання утворенню рецедивів після операції використовуються сітчасті імплантати. Серйозною проблемою синтетичних сітчастих імплантатів є ризик розвитку тяжких післяопераційних ускладнень, таких як утворення рубців, стриктур, ерозія і перфорація стравоходу. Таким чином залишається дискутабельним питання про необхідний розмір, матеріал, та конфігурацію сітчастого імплантату, для його надійного та безпечного використання. В даній роботі були визначені показання до застосування сітчастих імплантаів у хворих з великими ГСОД шляхом вивчення біологічних властивостей стравохідно-шлункового переходу та клініко-експериментального дослідження сили натягу швов крурорафії. Також в роботі були представлені результати дослідження нової методики алопластики для покращення результатів операцій у хворих з великими ГСОД та порівняння різних типів сітчастих імплантатів.Впровaдження результaтів досліджень у прaктику вирішує вaжливе нaукове питaння ‒ розширення знaнь про механізм виникнення рецидиву ГСОД та можливість за допомогою розробленого алгоритму обрати оптимальну методику операційного лікування хворих з великими ГСОД.^UThe "gold standard" of surgical treatment of patients with large hiatal hernias (HH) is laparoscopic fundoplication with crura repair. In the presence of large HH, a high risk of hernia recurrence is considered, the frequency of reccurence rate reaches up to 50%. To prevent the recurrence rate after surgery, mesh implants are used. A serious problem with synthetic mesh implants is the risk of severe postoperative complications such as scarring, strictures, erosion, and perforation of the esophagus. Thus, the question of the required size, material, and configuration of a mesh implant for its reliable and safe use remains debatable.In this work, the indications for the use of mesh implants in patients with large HH were determined by studying the biological properties of the esophageal-gastric junction and a clinical and experimental study of the tension force of the sutures of crura repair. The dissertation also presented the results of a study of a new alloplasty technique to improve the results of operations in patients with large HH and a comparison of different types of mesh implants.The introduction of research results into practice solves an important scientific issue - the expansion of knowledge about the mechanism of recurrence of HH and the possibility, using the developed algorithm, to choose the optimal method of surgical treatment of patients with large HH.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних авторських технік виготовлення та оздоблення текстилю за роки незалежності України.Наукова новизна полягає у загальному комплексному підході до розгляду текстильних технік: процесів створення та оздоблення тканин. Вперше виявлено та класифіковано на групи винаходи промислового текстилю; висвітлено асортимент малих підприємств та майстерень; проаналізовано творчість провідних майстрів. Розглянуто діяльність виставкових заходів та проєктів; термінологічний апарат; науково-дослідницькі розвідки про діяльність малого підприємництва та творчих майстерень; аналіз українського авторського текстилю у світовому контексті.Практичне значення наукових пошуків відображено у дослідженні сучасних авторських технік та проведенні їх загальної систематизації. Запропоновано авторське трактування поняття дизайну за індивідуальним замовленням. Зведено термінологічний глосарій.Джерельною базою дисертаційного дослідження виступили каталоги виставок, фото-архіви майстрів, патентна база України, списки ЄДР підприємців, а також мистецькі твори та асортименти виробів підприємств. Окремим джерелом дослідження стали інтернет-ресурси: персональні веб-сайти митців, офіційні сторінки та інтернет-магазини виробників тощо.На основі загально-теоретичних праць з основ та теорії дизайну В.Я. Даниленка, М.Є. Йолочкіна, Н.А. Ковешнікової, та ін. сфокусовано загальний напрям пошуків у просторі дизайну, визначено теоретичні межі. На базі наукових досліджень Д.Г. Ткач, О.К. Кривошеєнко, І.О. Яковець та інших авторів, було визначено основні принципи та методологію подальшого дослідження.Звернуто увагу на публікації зарубіжних авторів, що працюють з текстильними техніками, теоретиків та практиків текстильного дизайну: S. Das, N. J.Nelson, J. Wilson, тощо. Серед ґрунтовних праць, що вивчалися в контексті дослідження основне місце посідають публікації Д. Боб'як, О. Луковської, Г. Кусько, та ін. У контексті історичного розвитку розглядалися публікації, що стосуються середини та кінця ХХ ст.: А. Жук, Т. Печенюк, К. Цуркан і багато інших. Зроблено огляд літератури, що розкриває особливості тканин народного виготовлення та вжитку. У тексті звернено увагу на видання таких авторів як: О. Новицька, О. Никорак, О. Мойсюк, і т. д.Розглянуто публікації присвячені сучасному стану галузі, прогнозуванню перспектив розвитку текстилю у ХХІ ст.: Г. Кусько, Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова, тощо.Розглянуто патентну документацію з 2000-х рр. і до сьогодення. Виявлені винаходи було класифіковано за основними групами. Основна увага сфокусована на винаходах, що мають безпосередній стосунок до промислових та ручних технік утворення та оздоблення полотна.Визначено конкретних виробників, що займаються безпосередньо виготовленням та оздобленням текстильної продукції. У фокусі знаходяться малі підприємства, що мають незначну тиражність та виготівельні потужності. Серед таких охарактеризовані «Ванда Рагс», ТОВ «Карат», ТОВ «Вікторі Карпетс», Українська стрічкоткацька фабрика, Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, і т.д.Висвітлено діяльність творчих майстерень та їх техніки. У майстернях займаються переважно ручною працею. Охарактеризовано діяльність одноосібних майстерень О. Пилюгіної, М. Фурди, О. Дідик, а також групових – «Фіра», «Текстильні візії», «Майстерня теплих подарунків» тощо.Поглиблено наукові пошуки у межах виставкових проектів в Україні, розглянуто діяльність Міжнародного бієнале «Скіфія», «Міні текстиль», «Арттекстиль. Інтеграція мистецтв».У дослідженні було систематизовано та висвітлено творчий доробок майстрів текстилю у взаємодії з наступними матеріалами: метал, пластик, поліетилен, дерево, лози, трави. Виокремилися течії апсайклінгу, стрінг-арту, глітч-текстилю, колажу, текстильної скульптури. У ключі переосмислення традиційних методів визначаються техніки: шиборі, екопринтування, трафаретне фарбування, контактне фарбування. Переосмислення та інтерпретування традиційних мотивів та кольорів відзначено у техніках батику, вибійки, вишивки. Найбільш виразними та розповсюдженими техніками визначено аплікацію, колаж, асамбляж. Експериментальні техніки текстилю розповсюдження знайшли у концептуальному мистецтві. Розглянуто творчість Т. Барабаш, В. Буряник, А. Шнайдера тощо.Обґрунтовано проблемні питання текстильної термінології та систематизації даних по технікам виготовлення та оздоблення текстильних виробів та творів України ХХІ століття.Ключові слова: текстильні техніки, дизайн за індивідуальним замовленням, авторська техніка, експериментальний текстиль, апсайклінґ, текстильний дизайн, машинні техніки текстилю, оздоблювальні техніки, текстильна термінологія.^UThis thesis is devoted to the research of modern author's techniques of textile manufacturing and trimming during the years of Ukrainian independence.The scientific novelty lies in the general integrated approach to the textile techniques study: the processes of creating and trimming fabrics. An analysis of Ukrainian patent basis is carried out. A systematic analysis of small business in the textile field is made. For the first time, innovations in the field of industrial textile are revealed and classified into groups; the assortment of small enterprises and workshops is highlighted; leading masters' creativity art; the exhibition projects activity is studied; terminological apparatus of textile; small business activity research is made, particularly, workshops in modern Ukraine; the analysis of Ukrainian authorial textile in the world context.The practical significance of scientific research is expressed in the study of modern author's techniques in textiles and their general systematization. Author's definition of design by individual order. A terminological dictionary has been formed.The research source base consists of catalogs of exhibitions, photo archives of masters, the Ukrainian patent base, lists of official registers of private entrepreneurs, as well as works of art and assortments of products of enterprises.Based on general theoretical works in the grounds and theory of design, V. Danylenko, M. Yolochkin, N. Koveshnikova et al., the general direction of searches in design space is focused, particularly, theoretical boundaries are determined, and conditional accents are set. Grounded on scientific researches of D. Tkach, O. Kryvosheienko, I. Yakovets and other authors.Attention is paid to the publications of foreign authors, working with textile techniques, as well as textile design theorists and practitioners: S. Das, N. J. Nelson, K. C. Wilson, et al.Studied in the research context, the main place is occupied by publications of D. Bobiak, O. Lukovska, H. Kusko, et al. In the context of historical development, the following publications, concerning the middle and the end of the XX cent. are considered: A. Zhuk, T. Pecheniuk, K. Tsurkan et al. Modern manufacturers, designers and textile artists often use traditional textile techniques in their creative work. Thesis draws attention to publications of the following authors: O. Novytska, O. Nykorak, O. Moisiuk, et al.Among the researchers of current textile, such authors can be mentioned: H. Kusko, T. Kara-Vasylieva, Z. Chehusova, et al. Patent documentation from the 2000s to the present is considered. Certain innovations are divided into several main groups. The main focus is on innovations that are directly related to industrial and manual techniques of weaving threads, as well as its cutting.Focuses on small enterprises with low circulation and production capacity, in particular those that use the synthesis of machine and manual labor. Among them are Wanda Kylymky, Karat LLC, Ukrainian Ribbon Weaving Factory, B. Khmelnytsky Art Factory, etc.The activity of creative workshops and their techniques is highlighted. The workshops are mainly engaged in handicrafts. Additionally, the thesis presents the describing of individual workshops activity – O. Pyliuhina, M. Furda, O. Didyk, as well as group ones – Fira, Tekstylni Vizii, Maisternia teplykh podarunkiv.In-depth research within the framework of exhibition projects in Ukraine: International Biennial Scythia, Mini Textiles, Art Textiles. Integration of the arts.The study systematized the interaction with the following materials: metal, plastic, wood, grass, etc. Thus, the streams of upcycling, string art, glitch textile, collage, textile sculpture stand out. In terms of using and rethinking traditional methods of painting, the following techniques are defined: shibori, eco-printing, screen printing, contact painting. Rethinking and interpretation of traditional motifs and colors are noted in the techniques of batik, embroidery, etc. According to the results of systematic analysis, the most expressive and common techniques can be considered as application, collage, assembly. Experimental textile techniques have become the most widespread in conceptual art. Thus the creative activity of T. Barabash, V. Buryanyk, A. Schneider is studied.Problematic issues of textile terminology and systematisation of data in Ukrainian techniques of textile ware and works manufacturing and trimming in the XXI century are substantiated.Key words:textile technique, custom design, author's technique, experimental textile, upcycling, textile design.

Дисертація присвячена вивченню актуального питання сучасної внутрішньої медицини – оптимізації діагностики серцево-судинного ремоделювання у пацієнтів з ГХ після раннього відновного періоду геморагічного інсульту на основі комплексного інструментального обстеження хворих, оцінки плазмового гемостазу та порушень ліпідного обміну з врахуванням патогенетичного лікування.Проведена оцінка структурно-функціонального стану серцево-судинної системи у хворих на ГХ, ускладнену геморагічним інсультом, після раннього відновного періоду, дозволила уточнити особливості ремоделювання магістральних артерій шиї, встановити кореляцію з більшою частотою виявлення атеросклеротичних бляшок, ширший діапазон коливань АТ, зменшення пікової систолічної швидкості кровотоку та зростання пульсаційного індексу в магістральних артеріях шиї. Визначено переважання судинного ремоделювання над кардіальним. Зростання варіабельності денного АТ за систолічною компонентою з уповільненням процесів гемокоагуляції збільшує цереброваскулярні ризики. Для виявлення підвищеного ризику повторних геморагій на етапах відновного періоду перенесеного геморагічного інсульту у хворих на ГХ розроблений діагностичний алгоритм щодо оцінки найбільш інформативних показників зі спектру плазмового гемостазу. Застосування фіксованого комбінованого антигіпертензивного лікування з розувастатином виявило розмір клінічної ефективності у 72,7% хворих на ГХ після перенесеного геморагічного інсульту на етапах відновного періоду.^UThe dissertation is devoted to the study of the topical issue of modern internal medicine – optimization of the diagnostics of cardiovascular remodeling in patients with essential hypertension after the early recovery period of hemorrhagic stroke based on a comprehensive instrumental examination of patients, assessment of plasma hemostasis and disorders of lipid metabolism, taking into account pathogenetic treatment.The assessment of the structural and functional state of the cardiovascular system in patients with hypertension (HT) complicated by hemorrhagic stroke after an early recovery period, allowed to clarify the features of remodeling of the major cervical arteries, to establish a correlation with higher detection of atherosclerotic plaques, wider ranges of blood pressure variability and growth of the pulsation index in the major cervical arteries. The predominance of the vascular remodeling over the cardiac one has been determined. The increase in the variability of daytime blood pressure in the systolic component with a slowing of hemocoagulation processes increases the cerebrovascular risks. To identify an increased risk of recurrent hemorrhages at the stages of the recovery period of hemorrhagic stroke in patients with HT, a diagnostic algorithm has been developed to assess the most informative indicators of the spectrum of plasma hemostasis. The use of fixed combination of antihypertensive treatment with rosuvastatin showed clinical efficacy in 72,7% of patients.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню, дослідженню та впровадженню в клініку різних варіантів інгаляційної анестезії севофлураном прилапароскопічній гістеректомії на підставі вивчення змін гемодинаміки, варіабельності серцевого ритму, маркерів стресу, запалення, інтенсивності болю, перебігу післяопераційного періоду та анкетування пацієнток.^UThe dissertation highlights substantiation, research and introduction into the clinic o f different variants o f inhalation anesthesia with sevoflurane during laparoscopic hysterectomy based on changes monitoring in hemodynamics, heart rate variability, stress and inflammation markers, pain intensity, postoperative period, and questioning female patients.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-технічної задачі підвищення ефективності процесів розробки та супроводу систем «Розумний будинок» (РБ) шляхом застосування методів та засобів доменного моделювання для створення варіабельних компонентів програмного забезпечення (ПЗ) таких систем. У вступі до дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано зв'язок роботи з науковими темами. Сформульовано мету дослідження, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, які базуються на застосуванні принципів прикладного системного аналізу, моделей та методів сучасної програмної інженерії, зокрема на використанні методів доменного моделювання, об'єктно-орієнтованих методах аналізу та синтезу ПЗ, кількісних метрик ефективності ПЗ, а також на використанні базових положень теорії управління, математичного апарату теорії множин, експертних методів теорії прийняття рішень і застосуванні уніфікованої мови моделювання UML та мови моделювання SysML для аналізу апаратно-програмних рішень. Описано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. Наведено інформацію про практичне застосування та особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження та їх висвітлення у публікаціях, а також містяться відомості щодо структури та обсягу дисертаційної роботи. У першому розділі здійснено аналітичний огляд підходів до супроводу варіабельних компонентів програмних систем різного призначення. Проаналізовано поточний стан розробок ПЗ у таких нових високотехнологічних предметних галузях як створення систем РБ, які в свою чергу належать до більш широкого класу сучасних комп'ютеризованих систем: систем «Інтернету речей», і які представляють собою складні розподілені апаратно-програмні комплекси, що мають відповідні інтелектуальні інтерфейси для підтримки зручної роботи різних груп їх користувачів. Огляд розробок у галузі РБ систем дозволив зробити висновок, що наразі існує значний прогрес саме у створенні ефективних апаратних рішень, але в той же час недостатньо опрацьованими залишаються питання підвищення ефективності процесів розробки та супроводу саме програмних компонентів шляхом забезпечення їх варіабельності та можливостей повторного використання у перспективних системах РБ, і це зумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження. Представлена постановка задачі розробки та дослідження модельно-технологічного інструментарію для підвищення ефективності процесів розробки та супроводу варіабельних компонентів ПЗ систем РБ. У другому розділі дисертації представлені методологічні основи для розробки та супроводу варіабельних компонентів ПЗ систем РБ. Розглянуто можливість застосування доменного моделювання в якості концептуальної основи для аналізу властивостей варіабельності програмних компонентів систем РБ і проведено аналітичний огляд методів розробки варіабельних компонентів ПЗ систем РБ. В третьому розділі запропоновано операційну модель (ОМ) опрацювання вимог в контексті розробки варіабельних програмних компонентів за методологією Scrum. ОМ дозволяє формалізувати процес управління змінністю вимог у процесі розробки варіабельних програмних компонентів РБ, і передбачає формування спеціального інформаційного базису, який містить текстовий опис множини вимог до компонентів ПЗ, артефактів програмного забезпечення, а також інформацію про ітерації проекту та ролі розробників ПЗ. Для опрацювання текстового опису вимог мотивовано обрано метод латентно-семантичного аналізу (ЛСА) у поєднанні з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона для визначення ступеня семантичної подібності тексту опису різних вимог, що уможливлює їх розподіл на 3 окремі категорії: Core – це вимоги, що вже були реалізовані раніше, Var – це частково реалізовані вимоги, та New – це такі, що мають бути реалізовані уперше. На основі застосування запропонованої ОМ розроблена процедура побудови динамічного каталогу вимог для проектної ітерації. Для забезпечення автоматизованої підтримки процедур побудови варіабельних програмних компонентів розроблені оригінальні архітектурні моделі відповідних інструментальних засобів. Четвертий розділ дисертації присвячено програмній реалізації та експериментальному дослідженню розроблених моделей та інструментальних засобів. В результаті аналізу розрахунків критерію супроводу, застосування запропонованої модифікації архітектури системи РБ веде до підвищення показника ефективності супроводу системи. Запропоновано архітектуру інструментального CASE - засобу для автоматизації ряду процесів супроводу варіабельних компонентів ПЗ систем РБ. Розроблений прототип інструментального засобу дозволяє автоматизовано проводити розрахунки щодо визначення кількісних параметрів для показник ефективності. У дисертаційній роботі вирішена актуальна науково-прикладна задача підвищення ефективності процесів розробки та супроводу варіабельних компонентів програмного забезпечення систем РБ на основі використання методів доменного моделювання.^UThe PhD thesis is devoted to solving current scientific and technical problem of improving quality of development and maintenance of "Smart Home" systems (SHS) by applying methods and tools of domain modeling to create variable software components of such systems. In the dissertation introduction the relevance of the research topic is substantiated, connection of the work with scientific topics is shown. The research purpose is formulated, the object, subject and research methods are defined, which are based on application of applied system analysis principles, models and methods of modern software engineering, in particular on use of domain modeling methods, object-oriented methods of software analysis and synthesis, quantitative metrics quality of software, as well as the use of basic principles of control theory, mathematical apparatus of set theory, expert methods of decision theory and use of unified modeling language UML and modeling language SysML for analysis of hardware and software solutions. The scientific novelty and practical significance of obtained results are described. Information on practical application and personal contribution of the applicant, approbation of research results and their coverage in publications are given. Information on the structure and scope of the dissertation is given. The first section provides an analytical review of approaches to the maintenance of variable components of software systems for various purposes. The current state of software development in such new high-tech subject areas as the creation of Smart-Home systems, which in turn belong to a wider class of modern computerized systems: Internet of Things systems. A review of developments in the field of SHS allowed us to conclude that there is significant progress in creating effective hardware solutions, but at the same time the issues of improving the efficiency of development and maintenance of software components by ensuring their variability and reusability in promising SHS, and this determines the relevance of this dissertation research. The second section of dissertation presents the methodological basis for the development and maintenance of variable components of the software of SHS. The possibility of using domain modeling as a conceptual basis for analyzing the properties of variability of software components of SHS is considered and an analytical review of methods for developing variable components of software for SHS is performed. The third section describes the process of developing models, procedures and tools for building and maintaining variable software components of SHS. The operational model (OM) of requirements processing in the context of development of variable software components according to Scrum methodology is offered. OM allows to formalize the process of requirements variability management in variable SHS, which opens the possibility of collecting information, based on the information to analyze commonness and classification of requirements, which in turn reduces the number of requirements at the stage of sprint requirements catalog, due to which it becomes possible to improve the quality of the requirements analysis process. The domain model of variable software components at the stage of support of the SHS is proposed, and the procedure of evaluation of the quality indicator of the maintenance of the software components of the SHS is developed. Architectural models of appropriate tools have been developed to provide automated support for the proposed procedures for building variable software components. The fourth section of the dissertation is devoted to software implementation and experimental research of developed models and tools. The calculations of the proposed indicator are based on the calculation of the amount of time spent, which is necessary to maintain certain functionalities of the system at the stage of its maintenance. As a result of the analysis of calculations of the criterion of support, the application of the proposed modification of the architecture of the SHS leads to an increase in the maintenance of the system. The architecture of the CASE toolkit is proposed - a tool for automating a number of software support processes for SHS. This provides an opportunity to automate the processes of preliminary analysis and quality assessment of alternative options for the development of new components of the software SH. In the dissertation work the actual scientific and applied problem of quality improvement of processes of development and support of variable components of the software of SHS on the basis of use of methods of domain modeling is solved. As a result of the experiments, data were obtained that allow us to draw conclusions about the efficiency and appropriateness of the proposed approach to determine the effectiveness of alternative architectural solutions.

Дисертація є одним із перших досліджень, присвячених науковому осмисленню допустимості касаційної скарги в адміністративному судочинстві в контексті забезпечення права кожного на справедливий суд та доступ до правосуддя, у якому визначено механізм реалізації допустимості касаційної скарги, чинники впливу на такий механізм, розглянуто особливості застосування оціночних понять при визначенні допустимості касаційної скарги, здійснено ґрунтовний аналіз практики застосування норм адміністративного процесуального закону, що регулюють питання допустимості касаційної скарги, запропоновано практичні способи підвищення їх ефективності, сформульовано висновки, рекомендації та пропозиції щодо удосконалення адміністративнопроцесуального законодавства у цій сфері.^UThe dissertation represents one of the first studies devoted to scientific and practical comprehension of cassation appeal admissibility in administrative proceedings in the context of ensuring the right of everyone to a fair trial and access to justice, which defines the mechanism of determining the admissibility of cassation appeal and factors influencing such mechanism. The peculiarities of evaluation concepts application in determining the admissibility of a cassation appeal are analyzed. The dissertation also provides an in-depth analysis of practical application of administrative procedural law which governs the admissibility of cassation appeal, suggests practical ways to improve their effectiveness, draws conclusions, recommendations and proposals to improve administrative procedure legislation in this area.

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуального авторського стилю Василя Стефаника, його творчого методу, розглянутого крізь призму генологічного аналізу значущості драматургічних категорій у системі художнього мислення письменника й у контексті культурно-історичного та літературно-мистецького процесів кінця ХІХ – початку ХХ століть. Зазначений період – надзвичайно насичений і вагомий в аспекті здобутків і рівня розвитку українського красного письменства, відтак роль і місце Василя Стефаника, як «найбільшого артиста» й «абсолютного пана форми», за І. Франком, у національному літературному процесі має значення не лише суто естетичне, а й історичне. Творчість покутянина не тільки еруптувала на поверхню іманентні закони і закономірності, за якими відбувався розвиток світової та національної літератури зазначеного періоду, але й стала своєрідним орієнтиром і зразком індивідуально-авторського налаштування жанрово-стилістичних «опцій» як для сучасників письменника, так і для численних його послідовників, для прихильників сповідуваних ним ідейно-естетичних принципів, прийомів і засобів художнього зображення. Важливим є також з'ясування відповідності Стефаникового тяжіння до драматургізації епосу тенденціям у розвитку світового літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ століть.У першому розділі дисертації йдеться про те, що проблема дифузії жанрів є однією з найбільш актуальних у сучасній генології. Практично кожен глибокий дослідник у царині генерики змушений був так чи так торкнутися хоча б окремих її аспектів. Йдеться зокрема про праці українських і зарубіжних науковців – І. Денисюка, Н. Копистянської, Т. Бовсунівської, Н. Шумило, Н. Калениченко, Т. Гундорової, С. Хороба, В. Миронюк, Ф. Білецького, А. Ткаченка, М. Кодака, Н. Мафтин, А. Черниш, Н. Бернадської, Р. Сендики, М. Бахтіна, Ц. Тодорова та інших. У сучасній генериці маємо дві, позірно протилежні, але насправді діалектично споріднені тенденції, які й зумовлюють актуальність вивчення явища дифузії жанрів. З одного боку, це створення об'єктивних передумов для розвитку гібридних форм у сучасному літературному процесі; з іншого – це необхідність канонізації, «узаконення» цих форм в оновленому «реєстрі» літературних «ґатунків». Більшість науковців вважають, що типологія жанрів за родами була витримана лише в класицизмі з його вимогою чистоти й канонічності літературних форм, а в таких літературних напрямах, як романтизм, реалізм, модернізм, жанри виникають часто на перехресті лірики, епосу та драми.Вивчення проблеми драматургічності в літературознавчому й мистецтвознавчому дискурсах вимагає чіткої диференціації та ідентифікації семантичних полів понять «драма», «драматургія», «драматизм», «драматичність», «театральність», «сценічність», «драматургічність». Що ж стосується самого терміну драматургічність, то, відзначаючи його полісемантичність і контекстуальну зумовленість, маємо на увазі передусім його номінативну спрямованість на позначення поетики драматургічного тексту загалом і стилістичної майстерності автора зокрема. Відтак, одне з його універсальних визначень – «це система виражальних засобів драматургії як виду мистецтва» (К. Поліщук). Похідним від такого розуміння драматургічності є розгляд її структурних компонентів, які дослідники вбачають «в особливому розвиткові конфлікту, в побудові інтриги, у специфіці «побудови» сцени і характеристики персонажів, їх появи і дій» (М. Федотова); в образі, характері, сюжеті, мотиві, підтексті, цілісності, гармонійності (Г. Клочек) тощо.^UThe thesis is dedicated to the study of the individual authorial style of Vasyl Stefanyk, his artistic method, as observed through the prism of genologic analysis of the importance of the dramaturgic categories within the system of artistic thinking of the writer and in the context of the cultural and historic, literary and artistic processes of the end of XIX – beginning of the XX centuries. The outlined period is extremely rich and notable in the aspect of Ukrainian writership, therefore the role and place of Vasyl Stefanyk as the "biggest artist" and an "absolute master of form", according to Ivan Franko, in the national literary process has both aesthetic and historic value. The artistic work of the author did not only erupt to the surface the imminent laws and patterns, due to which the development of the world and national literature occurred, but it also became a distinct reference point and example of the individual preference of the genre and stylistic "options", both for the contemporaries and for the followers, for the admirers of the similar ideology and aesthetics, means of artistic depiction. It is also important to find out the correlations of the Stefanyk's inclination towards making epos dramaturgic with the tendencies in development of the world literary process of the end of XIX – beginning of the XX centuries.The first chapter of the thesis tells about the problem of genre diffusion being one of the most relevant in modern genre science. Practically every thorough researcher in the field of generics had to touch upon some of its aspects. In particular, in the works of the Ukrainian and foreign scientists – I.Denysiuk, N.Kopystianska, T.Bovsunivska, N.Shumylo, N.Kalynychenko, T.Gundorova, S.Khorob, V.Myroniuk, F.Biletskiy, A.Tkachenko, M.Kodak, N.Maftyn, A.Chernysh, N.Bernadska, R.Sendyka, M.Bakhtin, T.Todorov and others. In the generics itself there are two opposite but dialectically connected tendencies that determine the relevance of studying the phenomenon of genre diffusion. On the one hand, this is creating the objective prerequisites for developing the hybrid forms in the modern literary process. On the other hand – it is the necessity for canonization, "legalization" of these forms in the refreshed "register" of the literary "grades". The majority of the scientists agree that the typology of genres according to genus was only adhered to in classicism with its requirement for the purity and canonic literary forms, and in such literary streams as romanticism, realism, modernism, the genres emerge on the crossroads of lyric, epos and drama.The study of the problems of dramaturgy in the literary and artistic studies discourse requires clear differentiation and identification of the semantic fields of the notions of "drama", "dramaturgy", "dramatism", "theatrical" and "scene". Concerning the very term dramaturgic, noting its polysemantic and contextual determination, we mainly mean its nominative inclination to depict the poetics of dramaturgic text as a whole and stylistic mastery in particular. Therefore, one of its universal definitions is "a system of expressive means of dramaturgy as a type of art" (K.Polishchuk). A derivative from such understanding of dramaturgic is a view on its structural components, which the researchers see in a "special development of the conflict, in building up the intrigue. in the specificity of "building" the scene and characters' peculiarities, their appearance and actions" (M.Fedotova); in an image, character, plot, motif, implication, unity, harmony (G.Klochek), etc.

Дисертація є одним з перших в Україні комплексним науковим порівняльно-правовим дослідженням теоретико-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині. У роботі розкрито особливості становлення і функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині у контексті державно-правового розвитку, в межах якого з використанням сучасних методів наукового пізнання, врахуванням здобутків юридичної науки окреслено місце та роль президента у функціонуванні державної влади в обох країнах. На підставі проведеного аналізу теоретико-методологічних засад дослідження інституту президентства висвітлені основні підходи до дослідження теоретико-правового статусу інституту президентства. Проаналізовано досвід та проблематика нормативно-правового визначення регулятивної, контрольної, кадрової і установчої функцій Президента України та Президента Угорщини з виокремленням ролі суб'єктивного чинника як критеріальної ознаки. У дисертації вперше використано та уведено до наукового обігу в Україні нормативно-правові документи, видані угорською мовою, які регламентують функціювання інституту президентства в Угорщині.Зроблені висновки щодо правових витоків та парадигм соціально-правового процесу запровадження інституту президентства в обох державах. Висновки базуються на дослідженні правової спадщини у вигляді нормативного забезпечення функціонування вищих органів державної влади в Україні та в Угорщині через призму теоретико-правового дослідження інституту президентства. Автор виокремлює суб'єкта владних повноважень, повністю або частково наділеного повноваженнями президента, за основними законами у конституційній системі держави того часу. У дисертації сформульовано авторське визначення поняття «президіального режиму управління» як предтечу президентського правління за соціалістичних часів, що дало можливість узагальнити критерії визначення суб'єктів владних повноважень та сформульовано дефініцію, яка відображає основні положення державно-правового розвитку соціалістичної України, у якій Президія Верховної Ради виконувала низьку функцій, що в умовах демократичного устрою держави стали притаманні президентові.У дисертації проаналізовано історико-правові аспекти генези інституту глави держави в Україні та в Угорщині й встановлено їх особливий характер з деякими загальними рисами:1) інститут глави держави в Україні формується у руслі подальшого розвитку радянської правової системи та президіального режиму управління;2) інститут глави держави в Угорщині формується у руслі розвитку парламентської форми державного правління та правонаступництва органів державної влади;3) загальне обумовлено радянським правовим спадком в обох країнах, конституційне нормотворення втілювалося змінами до існуючої нормативної бази.Висвітлено правові аспекти транзиту влади у нові інститути (насамперед інституту президентства) при зміні політико-правової системи в обох країнах. У рамках дослідження інституту президентства як сукупності конституційно-правових норм автор аналізує статус і повноваження президента, закріплені у нормативно-правових актах конституційного значення. Проведено порівняльний аналіз конституційно-правових норм, які регулюють функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині, а саме: регулятивні, контрольні, кадрові і установчі функції президента. За допомогою порівняльно-правового аналізу конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині, виявлено відмінності й паралелі цих важливих національних установ, що дозволило співвідносити тенденції розвитку інституту в обох державах.У дисертації було обґрунтовані особливості сучасного інституту президентства в Україні та в Угорщині й встановлено, що:1) відсутність конкретизації та чіткої визначеності теоретико-правового статусу Президента України в аспекті його ролі в системі державного управління дають можливість наповнювати суб'єктивним змістом інститут президентства взагалі;2) чітке визначення теоретико-правового статусу Президента Угорщини сприяє ефективному функціонуванню інституту президентства в системі державних органів;3) обсяг повноважень Президента України перевищує обсяг повноважень Президента Угорщини. Особливо яскраво це проявилося під час здійснення порівняльно-правового аналізу конституційних повноважень президентів у різних сферах їхньої компетенції.Висновки аналізу щодо статусу й обсягу повноважень президента корелюються з історичним правовим спадком визначення місця та ролі глави держави у системі владного механізму в обох країнах.Відзначено значний вплив історико-правової спадщини на формування цього інституту в обох країнах, суть якого полягає у тому що:1) в Україні інститут президентства відбувся як центр державного управління та в певній мірі має ознаки наслідку спадщини президіального режиму управління;2) в Угорщині конституційно-правові нововведення створили «сильний» парламент і «нейтрального» президента, який не має однозначного зв'язку з виконавчою владою.^UThis thesis is one of the first in Ukraine complex scientific comparative and legal studies of the theoretical and legal status of the presidency in Ukraine and in Hungary. The thesis reveals the peculiarities of formation and functioning of the institution of presidency in Ukraine and in Hungary in the context of state and legal development, in which the place and role of the president in the functioning of state power in both countries are outlined using modern methods of scientific cognition and considering the achievements of jurisprudence. We analysed the experience and problems of regulatory and legal definition of the regulative, supervisory, personnel and constituent functions of the President of Ukraine and the President of Hungary, highlight the role of the subjective factor as a criterion attribute. For the first time in Ukraine, the thesis uses and introduces into scientific circulation legal documents published in Hungarian that regulate the functioning of the institution of the presidency in Hungary. We draw conclusions about the legal origins and paradigms of the social and legal process of implementation of the presidency in both states. The conclusions are based on the study of the legal heritage the normative provision of the functioning of the highest state authorities in Ukraine and in Hungary through the prism of theoretical and legal research of the institution of presidency. The thesis formulates the author's definition of the "presidium regime of government" as the forerunner of presidential government in socialist times, allowing us to summarise the criteria for determining the subjects of power and formulate a definition that reflects the main provisions of state and legal development of socialist Ukraine, where the Presidium of the Verkhovna Rada performed a number function, which in a democratic state structure became inherent to the President. The thesis analyses the historical and legal aspects of the genesis of the institution of head of state in Ukraine and Hungary and establishes their special nature with some common features: 1) the institution of head of state in Ukraine is evolving in line with the further development of the Soviet legal system and the presidium regime of government;2) the institution of head of state in Hungary is evolving in line with the development of a parliamentary form of government and the succession of public authorities;3) the general is conditioned by the Soviet legal legacy in both countries, constitutional standard-setting has been embodied by changes to the existing regulatory framework.As part of a research on the institution of presidency as a set of constitutional and legal regulations, the author analyses the status and powers of the president as set out in legal acts of constitutional importance. We conducted a comparative analysis of constitutional and legal norms regulating the functioning of the presidency institution in Ukraine and Hungary, namely, regulatory, control, personnel, and constituent functions of the president. Using a comparative and legal analysis of the constitutional and legal status of the presidency institute in Ukraine and Hungary, the differences and parallels of these important national institutions were identified, which allowed to correlate the trends of the institute development in both states. The thesis substantiated the features of the modern institution of the presidency in Ukraine and Hungary and established the following:1) the lack of specificity and clear definition of the theoretical and legal status of the President of Ukraine in terms of his role in the system of state administration enables the institution of the presidency to be filled with subjective content in general;2) a clear definition of the theoretical and legal status of the President of Hungary contributes to the effective functioning of the institution of the presidency in the system of state bodies;3) the scope of powers of the President of Ukraine exceeds the scope of powers of the President of Hungary. This is particularly evident in the comparative legal analysis of the constitutional powers of the presidents in their various spheres of competence. The conclusions of the analysis of the status and scope of presidential powers correlate with the historical legal heritage determining of the place and role of the head of state in the power system in both countries.A significant influence of the historical and legal heritage on the formation of this institution in both countries has been noted the point of which is that:1) In Ukraine, the institution of presidency has established itself as the centre of state administration and has signs the legacy of a presidium regime of government2) In Hungary, constitutional and legal innovations have created a "strong" parliament and a "neutral" president who has no clear relationship to the executive branch.