Подано філософсько-антропологічний аналіз феномену насильства. Проведене дослідження дозволило виявити дві ключові форми насильства: агресію та жорстокість, а також показати їх взаємовідносини всередині літературно-художніх наративів, зрозумілих як антропологічні практики. Виділено чотири типи дискурсивних репрезентацій, які охоплюють часовий відрізок від античності до Нового часу, всередині яких формувалася європейська рецепція насильства: юдейська, давньогрецька, давньоримська, християнська. Визначено специфічні риси притаманні кожній з даних епох і показаний їх вплив на формування сучасної рецепції. Розгляд агресії і жорстокості як двох форм насильства дозволив відкрити нові ракурси сучасної дискурсивної репрезентації насильства, пов'язані з відходом від класичних моделей репрезентації та герменевтичного підходу, що домінують у сучасних гуманітарних науках.

  Скачати повний текст

На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Вперше в українському релігієзнавстві проведено комплексне дослідження проблеми буття від доби античності до російської філософії другої половини XIX - початку XX ст. і до сьогодення. З'ясовано, що предметна галузь онтології є центрованою завдяки категорії "буття" та формується відповідно до принципу єдності буття, мислення та мови, що стверджує можливість виразити мислення буття у слові. Обгрунтовано, що проблема буття формується в межах античності, де виявляється "спогляданням" і "вгадуванням" образу буття; у середньовіччі - як довіра волі Творця буття; в Новий і новітній час - як відкритість феномену буття. Виявлено два типи онтології - статика буття й онтологічна динаміка, кожна з яких акцентує один з моментів людського існування - перебування та розростання. Онтологічну динаміку родподілено на два типи - за сутністю та за енергійністю. Розкрито, що найважливішою відмінністю енергійної онтології від сутнісної є усвідомлення цінності свободи, яка розглядається як рівноправний фактор поруч з благодаттю в процесі обожнення та розкрито антиномічність двох принципів - органіцизму та синергетики. Виявлено, що російська традиція філософування не є однорідною в контексті інтерпретації проблеми буття. Обгрунтовано, що в компаративному аналізі онтологія та матафізика виступають як гнозис буття й епістема сутності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано теорію управління, влади та держави в історії філософії, зокрема в роботах філософів. Здійснено методологічний аналіз взаємодії управління, влади та держави, розглянуто три рівні управління - технологічний, прагматичний і морально-світоглядний. Досліджено роль природних і соціальних законів в управлінні, діалектику необхідності та свободи в управлінській діяльності, роль потреб та інтересів у формуванні її мотивів і цілей. Показано творчу визначальну роль інтелігенції (еліти) в ефективному управлінні різними сферами суспільства, у визначенні соціальних моделей суспільного розвитку та соціальних ідеалів суспільства. З'ясовано сутність й основні управлінські методи вирішення соціальних суперечностей і конфліктів. Проаналізовано управлінські проблеми в сучасній Україні в історико-філософському контексті з часів античності до сьогодення.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано причини зростання зацікавленості античністю в англійському суспільстві XVII - XVIII ст. Визначено роль класичної спадщини у формуванні просвітницької ідеології та обгрунтовано спільність античного та просвітницького світогляду. З використанням джерельної бази розглянуто процес становлення антикознавства у межах двох основних напрямів історичної науки Англії - антикваризму та "філософської" історії. Досліджено діяльність історико-культурних товариств ("Товариство антикварів", "Товариство дилетантів"), їх внесок у вивчення та популяризацію в Англії історії давніх Греції та Риму. Здійснено всебічний аналіз історичних поглядів англійських мислителів доби Просвітництва та доведено рецепцію ідей греко-римських авторів у історико-філософських побудовах просвітителів.

  Скачати повний текст

Виявлено та проаналізовано взаємні кореляції ідей гедонізму й аскетизму у культурно-історичній ретроспективі. Здійснено спробу розглянути гедонізм і аскетизм як два полюси біолярного маргінального культурно-антропологічного феномену. З'ясовано, що традиційне протиславлення гедонізму й аскетизму в певному значенні є некоректним. Доведено, що з погляду "маргінальної антропології" їх можна розглядати як культурні концепти зі взаємно пересічними семантичними полями. Розкрито характерні особливості становлення та розвитку ідей гедонізму й аскетизму у класично-елліністичний період античності, Середньовіччя, епоху Відродження та Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму й аскетизму, динаміку розвитку цих явищ і специфіку їх співвідношення. Визначено взаємозв'язок гедоністичних аскетичних ідей за принципами насолоди і страждання у контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох. Виявлено заподії змін гедоністичних і аскетичних принципів. Описано зумовлену ними динаміку явищ гедонізму й аскетизму в історії культури. З'ясовано концептуальні відмінності гедоністичних й аскетичних систем, а також загальні цілі, принципи та методи, що дало змогу розглядати гедонізм і аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена аналізу феномена громадянського суспільства. Предметом дослідження є детермінанти становлення і функціонування громадянського суспільства. На підставі узагальнюючого огляду історії розвитку громадянських ідей та еволюції форм громадянського суспільства від античності до сьогодення встановлюється теоретична сутність та практичне значення цього соціального інституту. Доводиться загальноєвропейський характер громадянських процесів в Україні.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "допитливість". Визначено місце допитливості у структурі особистості дитини віком 6 - 7 років. Виявлено ознаки, передумови та поетапність її розвитку. Розроблено й експериметально перевірено систему діагностики та дидактичну модель розвитку допитливості першокласників. Деталізовано дидактичні умови її функціонування. Доведено, що цей розвиток відбувається завдяки включенню до процесу навчання інтегрованих курсів "Вступ до шкільного життя" та "Дитяча філософія", а також поетапному впровадженню творчого проектування як засобу організації дослідно-творчої діяльності першокласників за умови забезпечення інтерактивного спілкування суб'єктів педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Визначено основні характеристики еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, становлення яких спричинено впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі у XIX - XX ст. На підставі історико-філософського топологічного аналізу основних положень стосовно досвіду, наявних у межах західної філософії від Античності до XX ст., відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського аналізу досвіду у Канта та Гегеля, що зумовили рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням поміж епістемологічним і герменевтичним підходами. Установлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду у термінах фактичності й історичності в основних течіях філософії Заходу XIX - XX ст. На підставі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії XIX - XX ст. створено концепцію еволюції цього поняття, яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду щодо філософських теорій неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології та герменевтики, а також особливості впливу цих підходів на формування завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

  Скачати повний текст

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню античної культури епохи класики і, більш спеціально, аттичній трагедії як універсальній моделі культури цієї епохи та соціорегулюючого механізму останньої. Розвивається ідея про те, що головним змістом цього періоду стала послідовна індивідуалізація. Досліджені проблеми еволюції індивідуальності в античній культурі, що відобразилося в виникненні феномену аттичної трагедії; проблеми специфікації античного типу індивідуальності, виявлення характерних рис та діахронічних особливостей останньої. Запропоновані нові підходи до дослідження античного типу культури та аттичного театру.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний соціально-філософський аналіз пізнавальної традиції в осмисленні співвідношення елементів природного та соціального аспектів життєдіяльності людського суспільства. Запропоновано метод порівняння східної та західної філософських інтерпретацій соціальної справедливості. У процесі зазначеного аналізу з'ясовано специфічні особливості східного та західноєвропейського розуміння соціальної справедливості, розглянуті як загальнолюдські. Встановлено, що вони виникають у кожній з вказаних філософій двома основними, інваріантними взаємодоповняльними формами осмислення взаємозв'язку природного і соціального у світі людини: суспільноцентричною (східна філософія) та індивідоцентричною (західна філософія). Значну увагу приділено співвідношенню суспільно- та індивідоцентричного розуміння соціальної справедливості, а також причинам і характеру їх конвергенції за умов теперішньої цивілізації. Детально розглянуто історичні етапи еволюції соціальної справедливості.

  Скачати повний текст

Досліджено питання етнічної історії на межі античності та середньовіччя (на прикладі етнічної ситуації в Південно-Західному Криму кінця III - середини VI ст.). Проаналізовано історіографію питання, розглянуто основні групи джерел (писемних, археологічних, антропологічних). На підставі їх дослідження створено модель етнічної ситуації в регіоні у вищезазначених хронологічних межах. Наголошено, що в першій половині III ст. вже не існувало монолітної єдності пізньоскіфського етносу, роз'єднаного політично внаслідок вторгнення сарматів.Зазначено, що чисельність населення регіону значно зменшилася після вторгнення гунів (кінець IV - перша половина V ст.). З другої половини V ст. до середини VI ст. у Південно-Західному Криму мешкають окремі групи гунів, у північно-східному регіоні, в основному, алани, в глибині гірської частини півострова - готи. У цей період починається формування алано-готської синкретичної культури й алано-готської етносоціальної спільноти.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз теоретико-методологічних і практико-прикладних аспектів щодо співвідношення законності та справедливості. Проаналізовано історико-правовий аспект ідей взаємозумовленості та взаємозалежності законності та справедливості у працях вчених античності, середньовіччя, відродження, просвітництва та Нового часу. Висвітлено методологічні проблеми законності. Визначено суть поняття, сфери й аспекти її прояву. Розмежовано принципи та вимоги законності, які характеризують оптимальні напрямки дослідження даного феномену та його співвідношення зі справедливістю. Проведено змістовий аналіз дослідженого співвідношення у сфері юридичної діяльності. Визначено взаємодію моральності, справедливості та законності у процесі правового впливу на суспільство, взаємозалежності та справедливості у процесі правового впливу на суспільство, взаємозалежності та справедливості у процесі реалізації права та характеристики особливостей вияву принципів і вимог законності у правозастосуванні.

  Скачати повний текст