Дисертаційна робота присвячена розробці ефективних каталізаторів для перетворення фруктози в алкіллактати та левулінову кислоту. Запропоновано спосіб одержання SnО2 вмісних оксидів як каталізаторів для синтезу алкіллактатів з фруктози – поновлювальної сировини, простим методом просочення гранульованого γ Al2O3. Зразки SnO2/Al2O3 з різним вмістом діоксиду олова додатково було доповано такими оксидами металів як, ZnO, MgO, CoO, NiO, MoO3. Наведено структурні та текстурні характеристики зразків, які одержані методами рентгено-фазового аналізу та низькотемпературної адсорбції-десорбції азоту. За допомогою УФ спектроскопії дифузного відбиття було виявлено, що на поверхні зразків з вмістом SnO2 10 20 мас.% та зразків, додатково допованих 5 мас.% ZnO, знаходяться ізольовані тетраедрично координовані іони IVSn4+. Встановлено, що додавання 5 мас.% ZnO до SnO2/Al2O3 оксидів дозволяє отримувати зразки із одночасно наявними як слабкими кислотними (H0 = +3.3) так і слабкими основними (H− = +7.2) центрами.В дисертаційній роботі досліджено використання синтезованих SnO2-вмісних оксидів як каталізаторів одержання алкіллактатів з концентрованих спиртових розчинів фруктози. Показано, що розроблені 20SnO2/Al2O3 та 5ZnO 10SnO2/Al2O3 каталізатори здатні продукувати етиллактат з високим 50% виходом з концентрованих 13% розчинів фруктози у 98% етанолі при температурі 160 °С за 3 години в стаціонарному режимі, що може становити практичний інтерес.В роботі детально досліджено перетворення метанольного розчину фруктози до метиллактату в проточному режимі, який є більш придатним для промисловості. Як реакційну суміш використовували 1.6-9.5 мас.% розчини фруктози в 80% водному розчині метанолу. Встановлено, що додавання до початкового розчину фруктози в метанолі 0.03 мас.% карбонату калію приводить до збільшення селективності за метиллактатом на 15% при 100% конверсії фруктози. При цьому продуктивність каталізатора становить 2.0 ммоль C4H8O3/млкат/год. Слід відмітити, що в результаті конверсії D-фруктози на SnO2/Al2O3 каталізаторі можна одержати рацемічну суміш L- та D-метиллактатів. Встановлено, що SnO2/Al2O3 каталізатор стабільно працює протягом 6 год при збереженні конверсія фруктози на рівні 100% та селективності за метиллактатом у 60%. Після регенерації каталізатор повністю відновлював свою активність. З метою уникнення додавання солей лужних металів, як каталізатор запропоновано використовувати SnO2/Al2O3 оксид, допований іонами цинку. Знайдено оптимальні умови проведення реакції, а саме використання 4.8% розчину фруктози у 80% метанолі, температура реакції 180 °С, тиск 3.0 МПа при навантаженні на 5ZnO-10SnO2/Al2O3 каталізатор у 1.5 ммоль C6H12O6/млкат/год при часі контакту 11 хв, які дозволяють одержати метиллактат з високим виходом у 70% при 100% конверсії фруктози. Для підтвердження припущення, що саме іони IVSn4+, як L-центри, забезпечують перетворення дигідроксиацетону до алкіллактатів було досліджено реакцію перетворення метанольного розчину дигідроксиацетону до метиллактату в проточному режимі. Знайдено, що 5SnO2/Al2O3 каталізатор забезпечує повну конверсію дигідроксиацетону з виходом метиллактату у 80% при температурі 150 °С та тиску 1 МПа. Показано, що суперкислотний потрійний ZrO2 SiO2–SnO2 оксид (атомне спiввiдношення Zr:Si:Sn = 20:60:20) здатен протонувати молекули оцтового ангідриду з утворенням катіонів ацилію в реакції ацилювання толуолу в присутності оцтового ангідриду. Проведені експериментальні дослідження показують, що цей синтезований оксид ефективно каталiзує реакцію ацилювання толуолу оцтовим ангідридом в проточному реакторі при температурі 150 °С з 45% конверсію ангідриду при практично 100% селективності за 4 метилацетофеноном. Припускається, що вища активність ZrO2 SiO2–SnO2 оксиду, порівняно з цеолітами в цій реакції пов’язана з наявністю суперкислотних центрів, а також більш розвиненою питомою поверхнею та більшим розміром пор.Суперкислотний ZrO2-SiO2-SnO2 оксид (атомне спiввiдношення Zr:Si:Sn = 29:60:11) протестовано як каталізатор конверсії концентрованого водного розчину фруктози до левулінової та мурашиної кислот в стаціонарному режимі за температури 160–190 С та атмосферного тиску протягом 1-5 годин. Встановлено, що цей суперкислотний каталізатор забезпечує 100% конверсію 20% водного розчину фруктози з виходом левулінової та мурашиної кислот до 80% та 90% від теоретичного відповідно, за оптимальних умов: температура 180 С, 3.5 години.^UThe thesis is devoted to the development of efficient catalysts for the transformation of fructose into alkyl lactates and levulinic acid. A method for obtaining SnO2-containing oxides as catalysts for the synthesis of alkyl lactates from fructose – a renewable feedstock, was proposed using a simple method of impregnating granulated γ-Al2O3. SnO2/Al2O3 samples with varying tin dioxide content were additionally doped with metal oxides such as ZnO, MgO, CoO, NiO, MoO3. Structural and textural characteristics of the samples obtained by X-ray phase analysis and low-temperature nitrogen adsorption-desorption methods are provided. UV-Vis diffuse reflectance spectra revealed that on the surfaces of samples with 10-20 wt.% SnO2 and samples additionally doped with 5 wt.% ZnO, isolated tetrahedrally coordinated IVSn4+ ions are present. It was established that the addition of 5 wt.% ZnO to SnO2/Al2O3 oxides allows obtaining samples with both weak acidic (H0 = +3.3) and weak basic (H− = +7.2) sites simultaneously.The use of synthesized SnO2-containing oxides as catalysts for obtaining alkyl lactates from concentrated alcoholic solutions of fructose was investigated. It was demonstrated that the developed 20SnO2/Al2O3 and 5ZnO-10SnO2/Al2O3 catalysts are capable of producing ethyl lactate with a high 50% yield from concentrated 13% fructose solutions in 98% ethanol at a temperature of 160 °C for 3 hours under stationary conditions, which may be of practical interest.The work extensively investigates the transformation of a methanol solution of fructose into methyl lactate in a flow regime, which is more suitable for industrial applications. Reaction mixtures consisting of 1.6-9.5 wt.% fructose solutions in an 80% aqueous methanol solution were used. It was established that the addition of 0.03 wt.% potassium carbonate to the initial fructose solution in methanol leads to a 15% increase in selectivity towards methyl lactate with 100% fructose conversion. The catalyst productivity under these conditions is 2.0 mmol C4H8O3/mlcat/h. It should be noted that the conversion of D-fructose on the SnO2/Al2O3 catalyst can result in a racemic mixture of L- and D-methyl lactates. The SnO2/Al2O3 catalyst was found to operate stably for 6 hours while keeping fructose conversion at 100% and methyl lactate selectivity at 60%. After regeneration, the catalyst completely restored its activity. To avoid the addition of alkali metal salts, the catalyst proposed for use is SnO2/Al2O3 oxide doped with zinc ions. Optimal reaction conditions were identified, including the use of a 4.8% fructose solution in 80% methanol, a reaction temperature of 180 °C, a pressure of 3.0 MPa, and a loading of 5ZnO-10SnO2/Al2O3 catalyst at 1.5 mmol C6H12O6/mlcat/h with a contact time of 11 minutes. These conditions allow obtaining methyl lactate with a high yield of 70% at 100% fructose conversion.It is demonstrated that the superacid ternary ZrO2 SiO2 SnO2 oxide (atomic ratio Zr:Si:Sn = 20:60:20) is capable of protonating acetic anhydride molecules, forming acylium cations in the toluene acylation reaction in the presence of acetic anhydride. Experimental investigations indicate that the synthesized oxide efficiently catalyzes the toluene acylation reaction with acetic anhydride in a continuous-flow reactor at 150 °C, achieving a 45% conversion of the anhydride with practically 100% selectivity towards 4-methylacetophenone. It is suggested that the higher activity of the ZrO2 SiO2 SnO2 oxide, compared to zeolites in this reaction, is associated with the presence of superacidic sites, as well as a more developed specific surface area and larger pore size.The superacid ZrO2-SiO2-SnO2 oxide (atomic ratio Zr:Si:Sn = 29:60:11) has been tested as a catalyst for the conversion of concentrated aqueous fructose solution into levulinic and formic acids under stationary conditions at temperatures ranging from 160 to 190 °C and atmospheric pressure for 1-5 hours. It was found that this superacid catalyst provides 100% conversion of a 20% aqueous fructose solution with the yield of levulinic and formic acids reaching 80% and 90% of the theoretical, respectively, under optimal conditions: temperature of 180 °C for 3.5 hours.

Дисертація присвячена теоретичному дослідженню механізмівпротікання перегрупування Дімрота та нуклеофільного розщеплення уряду 2-R-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолінів, вивченню таутомерії,реакційної здатності та механізмів біологічної дії серед 2-(3-гетарил-1Н-1,2,4-триазол-5-іл)анілінів з використанням квантово-хімічногомоделювання.Перший розділ дослідження присвячено узагальненню та критичномуаналізу літературних даних щодо перегрупування Дімрота у рядухіназолінів та триазоло[c]хіназолінів, особливостям його протікання(умови реакції, характер функціональних груп, електронні та стеричніперешкоди), можливостям його застосування для синтезу оригінальних 2-(3-гетарил-1Н-1,2,4-триазол-5-іл)анілінів та аналізу теоретичних(квантово-хімічних) досліджень щодо пояснення механізмів йогопротікання. Проаналізовано таутомерію та таутомерну рівновагу середзаміщених 1,2,4-триазолів, обговорена реакційна здатність сполук з 1,2,4-триазольним каркасом, вплив таутомерії та умов реакції на утворенняцільових продуктів. Показано, що похідні зазначеної гетероциклічноїсистеми мають значний біологічний потенціал і є цікавими для пошукута створення на їх основі нових лікарських засобів. Встановлено, щоквантово-хімічні розрахунки щодо пояснення теоретичних аспектівмеханізмів утворення та нуклеофільної деградації серед заміщених [1,2,4]триазоло[c]хіназолінів не досліджувалися, як і теоретичні аспектитаутомерної рівноваги, реакційної здатності та механізмівпротипухлинної активності 2-(3-гетарил-1Н-1,2,4-триазол-5-іл)анілінів,що і стало предметом наших подальших досліджень.У другому розділі змодельовані та теоретично обґрунтовані механізмипротікання реакцій гетероциклізації (3Н-хіназолін-4-іліден)гідразидівгетарилкарбонових кислот та нуклеофільного розщеплення 2-гетарил-[1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолінів. Показано, що внутрішньомолекулярнагетероциклізація (3Н-хіназолін-4-іліден)гідразидів гетарилкарбоновихкислот включає перенесення протона від атома Нітрогену хіназоліновоїсистеми до атома Оксигену карбонільної групи, формування 2-гетарил[1,2,4]триазоло[4,3-с]хіназолінової системи та перегрупуванняДімрота до відповідних [1,5-c]-серій. Даний процес включає в себестадію утворення адукту шляхом атаки нуклеофілом (вода) гетероциклу,стадію розкриття циклу в адукті з подальшим обертанням навколоодинарного зв'язку та стадію замикання гетероциклу (ANRORC-механізм). Квантово-хімічними розрахунками підтверджена важлива роль кислотного каталізу на перших двох стадіях: стабілізація вихідноїмолекули, посилення акцепторних властивостей атому С-5, що сприяєреакції нуклеофільного приєднання та розкриттю піримідинового циклу.Встановлено, що нуклеофільне розщеплення 2-гетарил-[1,2,4]–триазоло[1,5-c]хіназолінів є кислотно-каталізованим процесом,який включає стадію протонування атому N-6 хіназоліну, приєднаннямолекули води по С-5 атому, розкриття циклу, додаткову нуклеофільнуатаку молекулою води, елімінування метанової кислоти та депротонування. Показано, що гетарильні замісники (фурил-2, пірол-2-іл,тіофеніл-2) несуттєво впливають на енергетичні бар'єри активації даного процесу. Проведено детальне теоретичне дослідження таутомерії 2-(3-гетарил- 1,2,4-триазол-5-іл)анілінів, яке включало оптимізацію геометрії і обчислення атомних зарядів NBO, дипольних моментів та властивостей граничних молекулярних орбіталей у наближенні SMD/М06-2X/6- 311++G(d,p), розрахунки спектральних характеристик у видимому та ультрафіолетовому діапазоні довжини хвилі на рівні SMD/PBE1PBE з використанням розробленого нами базового набору STO##-3Gel. Досліджуючи структури триазольних похідних та враховуючи різні можливі конформації, які викликані обертанням гетероатомних груп, було встановлено, що найбільш сприятливий електронний розподіл в даних сполуках проходить за рахунок утворення внутрішньомолекулярних водневих зв’язків між Гідрогеном аміногрупита Нітрогеном у положеннях 2 та 4 триазольного кільця. Стабільністьконформерів зростає зі збільшенням площинності сполук, тобто знаближенням двогранних кутів між триазоловим циклом і фенілом, атакож між триазоловим циклом і гетероциклічним замісником до 180 0 , що пояснюється збільшенням спряження. При цьому встановлено, щодосліджувані сполуки переважно існують у вигляді суміші N1-H (А) і N2-H (В) таутомерів, а кількісне співвідношення таутомерних форм визначаєприрода замісника у 1,2,4-триазольному циклі та середовище. Так, угазовій фазі переважає форма N1-H для сполук з тіофенільними,бензотіофенільними та індолільними замісниками. А форма N2-H є більшхарактерною для фурил, бензофурил та піролілзаміщених 1,2,4-триазолів.У розчині метанолу форма N2-H переважає лише для пірольногозамісника. Досліджено, що збільшення дипольного моменту в розчині, порівняно з газовою фазою спостерігається для обох таутомерів, що свідчить про посилення взаємодії між розчиненою речовиною та розчинником.^UThe dissertation is devoted to the theoretical study of the mechanisms ofDimroth rearrangement and nucleophilic cleavage in the series of 2-R-[1,2,4]triazolo[1,5-c]quinazolines, the study of tautomerism, reactivity andmechanisms of biological action among 2-(3-hetaryl-1H-1,2,4-triazol-5-yl)anilines using quantum chemical modeling.The first section of the study is devoted to the generalization and criticalanalysis of the literature data on the Dimroth rearrangement in thequinazolines and triazolo[c]quinazolines series, the peculiarities of its course(reaction conditions, nature of functional groups, electronic and sterichindrances), the possibilities of its application for the synthesis of original 2-(3-hetaryl-1H-1,2,4-triazol-5-yl)anilines and the analysis of theoretical(quantum chemical) studies to explain its mechanisms. The tautomerism andtautomeric equilibrium among substituted 1,2,4-triazoles are analyzed, thereactivity of compounds with a 1,2,4-triazole backbone, the influence oftautomerism and reaction conditions on the formation of target products arediscussed. It has been shown that the derivatives of this heterocyclic systemhave significant biological potential and are interesting for the search anddevelopment of new drugs based on them. It was found that quantumchemical calculations regarding the explanation of the theoretical aspects ofthe mechanisms of formation and nucleophilic degradation among substituted[1,2,4]triazolo[c]quinazolines as well as the theoretical aspects of tautomericequilibrium, reactivity, and mechanisms of antitumor activity of 2-(3-hetaryl-1H-1,2,4-triazol-5-yl)anilines have not been studied, that became the subjectof our further research.In the second chapter, the mechanisms of the reactions of heterocyclization of (3H-quinazolin-4-ylidene)hydrazides of heterocarboxylic acids andnucleophilic cleavage of 2-hetaryl-[1,2,4]triazolo[1,5-c]quinazolines weremodeled and theoretically substantiated. It has been shown that theintramolecular heterocyclization of (3H-quinazolin-4-ylidene)hydrazides ofheterocarboxylic acids involves the transfer of a proton from the nitrogenatom of the quinazoline system to the oxygen atom of the carbonyl group, theformation of 2-hetaryl-[1,2,4]triazolo[4,3-c]quinazoline system and theDimroth rearrangement to the corresponding [1,5-c]-series. This processincludes a step of adduct formation by attacking the heterocycle with anucleophile (water), a step of cycle opening in the adduct with subsequentrotation around a single bond, and a step of heterocycle closure (ANRORCmechanism). Quantum chemical calculations have confirmed the importantrole of acid catalysis in the first two steps: stabilization of the starting molecule, enhancement of the acceptor properties of the C-5 atom, whichpromotes the nucleophilic addition reaction and the opening of the pyrimidinecycle.It was found that the nucleophilic cleavage of 2-hetaryl-[1,2,4]triazolo[1,5-c]quinazolines is an acid-catalyzed process that includes the step ofprotonation of the N-6 atom of quinazoline, an addition of a water molecule atthe C-5 atom, an opening of the cycle, an additional nucleophilic attack by awater molecule, an elimination of methane acid and deprotonation. It is shownthat heteroaryl substituents (furyl-2, pyrrol-2-yl, thiophen-2-yl) have anegligible effect on the activation energy barriers of this process.A detailed theoretical study of the tautomerism of 2-(3-hetaryl-1,2,4-triazol-5-yl)anilines was carried out. It included the geometry optimization andcalculation of NBO atomic charges, dipole moments and properties of thefrontier molecular orbitals at the SMD/M06-2X/6-311++G(d,p) level as wellas the calculations of the UV/vis spectral characteristics at the SMD/PBE1PBE level using the STO##-3Gel basis set developed by us.By studying the structures of triazole derivatives and taking into accountvarious possible conformations caused by the rotation of heteroatomic groups, it was found that the most favorable electronic distribution in thesecompounds is due to the formation of intramolecular hydrogen bonds between the hydrogen of amino group and the nitrogen at positions 2 and 4 of the triazole ring. The stability of the conformers increases with increasingplanarity of the compounds, that is, with the approach of the dihedral anglesbetween the triazole ring and phenyl as well as between the triazole ring andthe heterocyclic substituent to 1800, which is explained by the increase inconjugation.It was found that the studied compounds predominantly exist in the form of a mixture of N1-H (A) and N2-H (B) tautomers, and the quantitative ratio of tautomeric forms is determined by the nature of the substituent in the 1,2,4- triazole cycle and the environment.

Вивчено вплив використання флокулянтів на процеси формування картону з вторинного волокна та з використанням скопу в його композиції. Показано, що зі збільшенням витрат скопу до 50 % від маси целюлозного волокна відбувається зниження ефективності утримання макулатурної маси на сітці у формуванні картонного полотна, в результаті чого зменшуються фізико-механічні показники готової продукції та погіршується якість оборотних вод. Використання катіонних флокулянтів має позитивний вплив на фізико-механічні показники картону з вмістом у ньому скопу до 20 %, у цьому випадку показники міцності готової продукції є навіть вищими, ніж у разі використання чисто макулатурної маси. Вивчено процеси модифікування крохмалів з використанням доступних в Україні реагентів – гексаметилентетраміну, меламіну, епіхлоргідрину та триетаноламіну. Модифікація крохмалю гексаметилолмеламіном, епоксипропілтриетаноламонійхлоридом призводить до покращення якості паперу та підсіткових вод за додавання модифікованих крохмалів у масу. Вони покращують утримання маси на сітці і за даним показником перевищують значення відомих катіонних флокулянтів. Досліджено процес окисно-органосольвентного варіння різних представників недеревної рослинної сировини та оцінена їх придатність до хімічної переробки для одержання целюлозного волокна. Встановлені оптимальні параметри делігніфікації, які дозволяють одержати волокнисті напівфабрикати з високими фізико-механічними показниками за прийнятного виходу та вмісту залишкового лігніну. Одержані результати показали, що оптимальними параметрами некаталітичного варіння є концентрація надоцтової кислоти 10,5 % і тривалість 2,0 год. Встановлено, що використання каталізатора дозволяє зменшити концентрацію надоцтової кислоти в реакційній суміші. Так, у випадку використання як каталізатора вольфрамату натрію оптимальна концентрація надоцтової кислоти складає 8,3 %, молібдату натрію – 8,5 %, а змішаного – 8,0 %. Показано, що використання первинного волокна з недеревної рослинної сировини дозволяє частково, а в деяких випадках повністю, замінити макулатуру. Використання в композиції тарного картону таких первинних волокон сприяє зменшенню забрудненості стічних вод. Така стічна вода може бути легко освітлена шляхом відстоювання та фільтрування, після чого повернута в технологічний процес для заміни свіжої води на спорсках паперо- чи картоноробних машин. Досліджено структуру лігніну, його хімічний склад. Карбонізація лігніну дозволила підвищити його сорбційні властивості завдяки утворенню матеріалу з високорозвиненою поверхнею. Використання попередньої обробки лігніну розчином 20 мас.% гідроксиду натрію дозволяє збільшити середній розмір пор вуглецевого сорбенту в 1,8 рази, а фосфатної кислоти – в 2,0 рази. Одержаний сорбент на основі лігніну характеризується високою сорбційною здатністю щодо катіонних барвників, яка майже не поступається, а в деяких випадках, перевищує відомі аналоги. Результати дослідження інтенсифікації процесу зневоднення скопу показують, що використання коагулянтів сприяє покращенню його дегідратації. Розроблено ефективні рішення з використання відходів целюлозно-паперових виробництв. Розроблені принципові схеми очистки підсіткових вод від виробництва картонно-паперової продукції з вторинного волокна. Техніко-економічне обґрунтування підтвердило доцільність організації процесу пероцтової делігніфікації з одержанням не лише целюлози, але і виділенням побічних продуктів делігніфікації таких, як лігнін, фурфурол та ксилол, які є дороговартісними речовинами. Повторне використання регенерованої оцтової кислоти в процесі варіння забезпечує економне поводження з сировинними ресурсами. Розрахунок економічного ефекту свідчить про доцільність запровадження пероцтового варіння як ефективного способу переробки рослинних відходів. Підтверджена ефективність використання для приготування композиції паперової маси 20 % скопу у поєднанні з катіонним крохмальним клеєм КРОХАМ. Такий підхід дозволяє забезпечити відчутну економію на подальше поводження зі скопом. Розроблена схема використання біосорбенту в технології водоочищення стічних вод, що містять синтетичні барвники. Виконано техніко-економічне обґрунтування застосування оборотних вод в технологічних процесах.Випробування результати дисертації пройшли на ПрАТ «Інститут паперу», ТОВ «Агрофірма «Дитятки», ТОВ «БПК АТЛАНТ», Інститут хімії поверхні імені О.О. Чуйка Національної академії наук України.^UThe influence of the use of flocculants on the processes of cardboard formation from secondary fiber and with the use of sludge in its composition was studied. It is shown that with an increase in the amount of sludge up to 50% of the mass of the cellulose fiber, the efficiency of retaining the waste paper mass on the grid during the formation of the cardboard web decreases, as a result of which the physical and mechanical indicators of the finished products decrease and the quality of circulating water deteriorates. The use of cationic flocculants has a positive effect on the physico-mechanical parameters of the cardboard when it contains up to 20 % of sludge, in this case the strength indicators of the finished product are even higher than in the case of using pure recycled paper. The processes of modification of starches using reagents available in Ukraine - hexamethylenetetramine, melamine, epichlorohydrin and triethanolamine - were studied. Modification of starch with hexamethylolmelamine, epoxypropyltriethanolammonium chloride leads to an improvement in the quality of paper and net water when modified starches are added to the mass. They improve the retention of mass on the mesh and, according to this indicator, exceed the value of known cationic flocculants. The process of oxidation-organosolvent cooking of various representatives of non-wood plant raw materials was investigated and their suitability for chemical processing to obtain cellulose fiber was evaluated. The optimal parameters of delignification have been established, which allow obtaining fibrous semi-finished products with high physical and mechanical parameters with acceptable yields and residual lignin content. The obtained results showed that the optimal parameters of non-catalytic cooking are a peracetic acid concentration of 10.5% and a duration of 2.0 hours. It was established that the use of a catalyst allows reducing the concentration of peracetic acid in the reaction mixture, so in the case of using sodium tungstate as a catalyst, the optimal concentration of peracetic acid is 8.3%, sodium molybdate - 8.5%, and mixed - 8.0%. It is shown that the use of primary fiber from non-wood plant raw materials allows to partially, and in some cases completely, replace waste paper. The quality of sub-reticulated waters is reduced. Such wastewater can be easily clarified by settling and filtering, after which it is returned to the process to replace fresh water on the spurs of paper and cardboard machines. The structure of lignin and its chemical composition were studied. Carbonization of lignin made it possible to increase its sorption properties, due to the formation of a material with a highly developed surface. The use of pretreatment of lignin with 20 wt.% sodium hydroxide allows to increase the average pore size of the carbon sorbent by 1.8 times, and that of orthophosphoric acid by 2.0 times. The obtained sorbent based on lignin is characterized by a high sorption capacity for cationic dyes, which is almost not inferior, and in some cases, exceeds known analogues. The results of the study of the intensification of the carp dehydration process show that the use of coagulants helps to improve its dehydration. Effective solutions have been developed for the use of pulp and paper waste. Basic schemes for cleaning sub-grid waters from the production of cardboard and paper products from secondary fiber have been developed. The feasibility study confirmed the expediency of organizing the peracetic delignification process with the production of not only cellulose, but also the separation of delignification byproducts such as lignin, furfural, and xylene, which are valuable substances. The repeated use of regenerated acetic acid in the brewing process ensures economical handling of raw materials. The calculation of the economic effect indicates the expediency of the introduction of vinegar cooking as an effective method of utilization of plant waste. The effectiveness of using 20 % sludge in combination with cationized starch glue KROKHAM in the preparation of the composition of paper pulp has been proven. This approach allows for significant savings on further handling of the sludge. A scheme for the use of biosorbent in the water treatment technology of wastewater containing synthetic dyes has been developed. The technical and economic substantiation of the use of recycled water in technological processes was carried out.The results of the dissertation were tested and implemented at JSC «Paper Institute», LLC «Agrofirma Dityatki», LLC «BPK ATLANT», Chuiko Institute of Surface Chemistry, National Academy of Sciences of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...

Дисертаційна робота присвячена розробці зручних методів синтезу новихазагетероциклічних систем на основі дигідро-2Н-тіопіран-3(4)-он-1,1-діоксиду, а також їх гетероциклізації, вивченню спектральних та біологічних властивостей.У роботі встановлено оптимальні умови синтезу нових S,O,Sе-дигідропіранів, вивчено біологічні та фізико-хімічні властивості. Ключовими субстратами для синтезу нових S,O,Sе-дигідропіранів стали дигідро-2Н-тіопіран-3(4)-он-1,1-діоксид, заміщені альдегіди та S,O,Sе-сечовини.Удосконалено метод синтезу карбаматів пяти- і шестичленних спиртів. Метод двостадійного синтезу включає реакцію з тіоционатом гідролізу трихлорацетил захисної групи за допомогою карбонат калію в метанолі. Розроблено новий синтез на основі реакції родій-каталітичної циклізації карбаматів, що призводить до утворення нових тетрагідротіопіранів-4,4-діоксидів через високу кислотність С-Н звязок в β-положенні сульфонового кільця. Структура новової гетероциклічної системи підтверджена (тетра-3Н-4-окса-2-тіа-2b-азациклопропа[c,d]пентален-3-он-2,2-діоксид) підтвердженна 2D ЯМР спектрокопією.З метою синтезу нових похідних тетразолів синтезовано ряд сполук на основі β- кетосульфону (трикомпонентна гетерациклізація дигідро-2Н-тіопіран-3(4)-он-1,1- діоксиду, 1Н-тетразол-5-аміну та ароматичних альдегідів під впливом мікрохвильового опромінення). Незалежно від умов реакції 5-арил-7,8,9,10-тетрагідро-5Н-тетразоло[1,5-a]тіопірано[3,2-d]піридин-6,6-діоксиди були виділені, як єдині продукти реакції. За даними комп’ютерного прогнозування продукти мають подібність, що відповідають параметрам правил Ліпінського, Гозе, Вебера, Егана та Мюнге та відносяться до V класу гострої токсичності. Отримано новий спосіб синтезу 3 і 4-((2-гідрокситил)аміно) тетрагідро-2Н-тіопіран-1,1-діоксидів. Запропонований спосіб розширяє можливості синтетичних підходів до аналогічних функціоналізованих циклічних сульфонів.Ці аміноспирти можуть знайти широке застосування як білдинг-блоки в синтезі нових фармацевтичних препаратів та біологічно-активних гетероциклічних сполук.Розроблено метод синтезу SO2-вмісних аналогів інгібітору такрину. Двостадійний метод передбачає реакцію β-кетосульфону з еквімолярною кількістю 2-амінобензонітрилу з використанням як каталізатору BF3·Et2O, що призводить до утворення SO2-вмісних аналогів такрину.Розділ 1 включає літературний огляд, пов’язаний з створенням нових лікарських засобів на основі сульфонового фрагменту. Якісне викладення матеріалу аналізу друкованих джерел дозволяє легко визначитись з напрямком виконання експериментальної синтетичної частини. У підсумку, авторка зосереджує свою увагу на думці, що похідні зазначеної гетероциклічної системи є цікавими для створення нових високоефективних і малотоксичних біологічно активних речовин для подальшого біологічного дослідження.Розділ 2 представляє собою послідовне викладення матеріалів та методівдослідження. Представлені синтетичні методи, які були використані під час виконання роботи та описані методи дослідження біологічних властивостей шляхом in silico, in vitro та in vivo досліджень.Розділ 3 чітко відтворює алгоритм пошуку оптимальних шляхів вирішення задач, які пов’язані з синтезами циклічних сульфонів, анельованими ароматичними азагетероциклами, а саме синтез нових аналоів препарату проти хвороби Алцгеймера такрину, синтез похідних тіопірано[3,2-b]пірол-4,4-діоксиду та синтез похідних тетразоло[1,5-a]тіопірано[3,2-d]піримідин-6,6-діоксидів з використанням мультикомпонентної хімії, які включають тіопіранове кільце. Авторка розкриває даний розділ у вигляді вдало створеного дизайну досліджень та інноваційно реалізованих стадій органічного синтезу, що дозволило з актуальними виходами одержати цільові продукти, а також напрямки хімічного перетворення ряду похідних шляхом деградації циклічного сульфонового фрагменту. Умови перебігу хімічних реакцій обговорено на високому професійному рівні.У розділі 4 розглянуто циклічні сульфони та сульфоаміди з неароматичними азагетероциклами. Представлено синтез нової гетероциклічної системи: тетрагідро- 3Н-4-окса-2-тіа-2b-азациклопропа[c,d]пентален-3-он--2,2-діоксид. Також наведеноаналіз синтезованих похідних сульфооксидів та сульфонів з використанням методології in silico (ADME-аналіз, прогноз токсичності), in vivo (скринінг протизапальної активності), in vitro (інгібування ЛОГ-15). Вдало реалізований дисертанткою скринінг арилсульфонамідів, що містять (аза)норборнановий фрагмент, що дозволяє обрати найбільш перспективні сполуки для подальших наукових досліджень. Розділ 5 описує експериментальну частину досліджень, в якому наведені методики синтезу методики синтезу нових сполук та їх ЯМР характеристики, дані мас-спектроскопії. Кожен з розділів містить необхідні висновки, які надають загальну оцінку одержаним результатам.Загальні висновки демонструють найважливіші наукові результати та їх кореляцію з завданнями, які були поставлені у даній дисертаційній роботі.^UThe dissertation is devoted to the development of convenient methods for the synthesis of new azoheterocyclic systems based on dihydro-2H-thiopyran-3(4)-one-1,1-dioxide, as well as their heterocyclicization, study of spectral and biological properties. In this work, the optimal conditions for the synthesis of new S,O,Se-dihydropyrans were established, and their biological and physicochemical properties were studied. Dihydro- 2H-thiopyran-3(4)-one-1,1-dioxide, substituted aldehydes and S,O,Se-ureas were the keysubstrates for the synthesis of new S,O,Se-dihydropyrans.The method for the synthesis of carbamates of five- and six-membered alcohols was improved. The two-step synthesis method involves the reaction with thiocyanate of the hydrolysis of the trichloroacetyl protecting group using potassium carbonate in methanol. A new synthesis based on the reaction of rhodium-catalyzed cyclization of carbamates has been developed, which leads to the formation of new tetrahydrothiopyran-4,4-dioxides due to the high acidity of the C-H bond in the β-position of the sulfone ring. The structure of the new heterocyclic system (tetra-3H-4-oxa-2-thia-2b-azacyclopropa[c,d]pentalen-3-one-2,2-dioxide) was confirmed by 2DNMR spectroscopy. In order to synthesize new tetrazole derivatives, a number of compounds based on β-ketosulfone were synthesized (three-component heterocyclization of dihydro-2H-thiopyran-3(4)-one-1,1-dioxide, 1H-tetrazole-5-amine and aromatic aldehydes under microwave irradiation). Regardless of the reaction conditions, 5-aryl-7,8,9,10-tetrahydro-5H-tetrazolo[1,5-a]thiopyrano[3,2-d]pyridin-6,6-dioxides were isolated as theonly reaction products. According to computer prediction, the products have similarities that meet the parameters of the Lipinski, Gose, Weber, Egan, and Münge rules and are classified as acute toxicity class V. A new method for the synthesis of 3- and 4-((2-hydroxytolyl)amino) tetrahydro-2H-thiopyran-1,1-dioxides has been obtained. The proposed method extends the possibilities of synthetic approaches to similar functionalized cyclic sulfones.These amino alcohols can be widely used as building blocks in the synthesis of new pharmaceuticals and biologically active heterocyclic compounds.A method for the synthesis of SO2 -containing analogs of the tacrine inhibitor has been developed. The two-step method involves the reaction of β-ketosulfone with an equimolar amount of 2-aminobenzonitrile using BF 3 ·Et 2 O as a catalyst, which leads to the formation of SO 2 -containing analogues of tacrine.Chapter 1 includes a literature review related to the development of new drugs based on sulfone fragments. The qualitative presentation of the material from the analysis of printed sources makes it easy to determine the direction of the experimental synthetic part. As a result, the author focuses her attention on the idea that the derivatives of this heterocyclic system are interesting for the creation of new highly effective and low-toxic biologically active substances for further biological research.Chapter 2 is a sequential presentation of the materials and methods of the study. The synthetic methods used in the course of the work are presented and the methods for studying biological properties by in silico, in vitro and in vivo studies are described.Chapter 3 clearly reproduces the algorithm for finding optimal ways to solve problems related to the synthesis of cyclic sulfones annelated with aromatic azoheterocycles, namely the synthesis of new analogs of the drug against Alzheime's disease tacrine, synthesis of thiopyrano[3,2-b]pyrrole-4,4-dioxide derivatives and synthesis of tetrazolo[1,5-a]thiopyrano[3,2-d]pyrimidine-6,6-dioxide derivatives using multicomponent chemistry, which include the thiopyran ring. The author reveals this section in the form of a well-designed research design and innovatively implemented organic synthesis steps, which allowed to obtain the target products with actual yields, as well as directions for the chemical transformation of a number of derivatives by degradation of the cyclic sulfone fragment. The conditions of chemical reactions were discussed at a high professional level.Chapter 4 deals with cyclic sulfones and sulfoamides with non-aromatic azoheterocycles. The synthesis of a new heterocyclic system is presented: tetrahydro-3H-4-oxa-2-thia-2b-azacyclopropa[c,d]pentalen-3-one--2,2-dioxide. The analysis of the synthesized sulfoxide and sulfone derivatives using in silico (ADME analysis, toxicity prediction), in vivo (anti-inflammatory activity screening), and in vitro (LOG-15 inhibition) methodologies is also presented. The screening of arylsulfonamides containing an (aza)norbornane fragment was successfully implemented by the dissertation, which allows to select the most promising compounds for further research.Section 5 describes the experimental part of the study, which includes the methods of synthesis of new compounds and their NMR charact

Дисертаційна робота присвячена розробці нових каталітичних систем дляефективного гетерогенного гідрування похідних хіноліну.Показано, що композити наночастинок Ni та багатошарових частинокграфеноподібного вуглецю, отримані термолізом комплексу Ni з меламіном нааеросилі, каталізують гідрування фурфуролу та хіноліну. Досліджувані композити поступаються Pd-вмісним аналогам за виходом продуктів гідрування, протеїх використання може бути виправданим значно меншою ціною та токсичністю.Розроблено надійну процедуру генерування активних каталітичнихкомпозитів на основі носія MIL-101(Cr) за допомогою in situ відновлення Ni(II)дією NaBH4 і відновлення Pd(II) дією водню. Використання обох композитівдозволило отримати 1,2,3,4-тетрагідрохінолін з виходом понад 90 %. Длядосягнення такого результату Ni-вмісний каталізатор вимагає у 8 разів більшоговмісту металу у реакційній суміші. Однак, незважаючи на вищу активністьPd/MIL-101(Cr) порівняно з NixB/MIL-101(Cr), останній може бути більшпривабливим для хімічної промисловості через економічну ефективність.Піролізом комплексів Co(ІІ) з 1,10-фенантроліном, меламіном та1,2-діамінобензеном на SiO2 (аеросил) одержано композити, що містять металевінаночастинки Co та N-доповані вуглецеві частинки. Композити випробувані яккаталізатори гідрування хінолінів. Одержано 1,2,3,4-тетрагідрохінолін з виходомдо 97% у масштабі 50 г. Вивчено обмеження реакції для різних типів замісниківу бензеновому та піридиновому ядрах хіноліну.Описано низку нетипових прикладів реакцій каталітичного гідрування тагідрогенолізу з практики Лабораторії синтезу високого тиску (НПВ «Єнамін»).Узагальнено три основні проблеми у реакціях гідрування з використаннямкомерційно доступних каталізаторів на основі Pd: (1) невідтворюваністьпроцедур; (2) відсутність хемоселективності; (3) небажані реакціїдефункціоналізації.Досліджено розкладання Pd2(dba)3 на легкодоступному деревному вугілліNorit GSX та знайдено оптимальні масштабовані та відтворювані умовивиробництва 500 г партії каталізатора з низьким вмістом Pd (1%), що демонструєкращу каталітичну активність порівняно з комерційно доступними аналогами.Каталізатор має високу толерантність до функціональних груп, що дозволилоотримати низку гідрованих похідних хіноліну, ізохіноліну, а також розширитимежі зйого застосування на інші класи органічних сполук. Здійснено відновленнянітро- і нітрильних груп, дебензилювання фенолів і первинних аліфатичнихамінів, гідрування подвійних зв'язків, дегалогенування та відновне амінування,що дозволило розробити ефективні селективні синтетичні процедури синтезунизки діамінів, гетеро-циклічних N-вмісних карбонових кислот та аліфатичнихамінокислот як цінних будівельних блоків для фармацевтичної хімії.^UThe thesis is devoted to the development of new catalytic systems for efficientheterogeneous hydrogenation of quinoline derivatives.The influence of the composition and characteristics of Ni-containingcomposites obtained by pyrolysis of the Ni complex with melamine on aerosil, on theselectivity and yield of products in the processes of hydrogenation of quinoline andfurfural with hydrogen gas was studied. Even though the studied composites areinferior to Pd-containing analogues in terms of the yield of hydrogenation products,their use can be justified considering significantly lower cost and toxicity.Two composites based on MIL-101(Cr) carrier bearing Ni and Pd nanoparticleswere studied in quinoline hydrogenation reaction. The robust procedure for thegeneration of the active catalytic species was developed via in situ reduction of Ni(II)by NaBH4 and Pd(II) by hydrogen. Use of both composites allowed to prepare 1,2,3,4-tetrahydroquinoline with more than 90 % yield, but in the case of Ni-containing catalystthis result was achieved at 8 times higher metal loading in the reaction mixture.However, despite higher activity of Pd/MIL-101(Cr) compared to NixB/MIL-101(Cr),the latter could be more attractive for the chemical industry due to cost efficiency.It was shown that pyrolysis of Co(II) complexes with 1,10-phenanthroline(Phen), melamine (Mel) and 1,2-diaminobenzene (DAB) on SiO2 (Aerosil) resulted inthe formation of the composites, containing metallic Co nanoparticles and N-dopedcarboneous particles. None of the factors studied (content of C, N, Co, N/C ratio,parameters of Raman spectra or XPS), was the sole factor that controlled the activityof the catalyst in the hydrogenation of quinoline. The three most active compositeswere selected for scale-up and hydrogenation of a series of substituted quinolines. Itwas shown that increasing the load to 50 grams of quinoline has no effect on the yield.The target product 1,2,3,4-tetrahydroquinoline was obtained with the yields 89%, 96%and 97% for Co-Phen/SiO2-1, Co-Mel/SiO2-4 and Co-DAB/SiO2-2, respectively, onthe 50 g scale (100 bar H2, 100 °C, 24 h, 3 mol % of catalyst in methanol). The scopeand limitation of the reaction for different types of substituents in benzene or pyridinerings were studied. It was shown that the substituents in the pyridine ring significantlydecrease the substrate activity for hydrogenation. Even in the case of the simple methylgroup, the reaction needed harsher conditions and the yields were lower. Substituentsin the benzene ring did not have such a strong effect.Several unusual cases of catalytic hydrogenation and hydrogenolysis reactions,using commercially sourced heterogeneous Pd-containing catalysts, from our practicein the High-pressure Synthesis Laboratory (Enamine Ltd.) were described. In general,complications we faced were of three types: (1) irreproducibility of the procedures;(2) chemoselectivity issues; (3) undesirable Pd-catalyzed defunctionalizationreactions. In turn, these complications led to an increase in production costs, and lossof time and resources.The decomposition of Pd2(dba)3 on readily available Norit GSX charcoal wasinvestigated. As a result of numerical experiments, the optimal scalable andreproducible conditions for the preperation of the catalyst were finally found (with theaddition of stearic acid in dioxane at 100 ºС and the use of Norit activated carbon as acarrier), which made it possible to scale up the synthesis and obtain a 500 g. Additivesof stearic acid contribute to the formation desired size of nanoparticles and theirstabilization on the surface of the composite.The obtained catalyst application demonstrated its high tolerance to functionalgroups, which made it possible to successfully obtain several hydrogenated derivativesof quinoline, isoquinoline, as well as to expand the limits of the catalyst's applicationto other classes of organic compounds. Next, the range of substrates is expanded toinclude other functional groups and fragments. The use of the obtained catalyst forreduction of nitro and nitrile groups, debenzylation of phenols and primary aliphaticamines, hydrogenation of double bonds and dehalogenation was successfullydemonstrated. Among the exceptions, it is worth noting unsuccessful attempts todebenzylate secondary amines. The obtained catalyst was used in the industrial processof Enamine Ltd. The successful hydrogenation of nitrogen-containing heterocyclicacids, nitro- and nitrile functional groups, as well as reductive amination wereperformed. Thus, the efficient and selective synthetic procedures for preparation of anumber of diamines, heterocyclic N-containing carboxylic acids and aliphatic aminoacids as valuable building blocks for pharmaceutical chemistry were elaborated.

Теоретичне дослідження організаційно-економічних засад функціонування системи освіти дорослих дозволило систематизувати її понятійно-категоріальний апарат, що передбачає розмежування ключових понять «освіта», «навчання», «дорослі» в системі соціально-економічних відносин. Визначено, що на неї покладено важливі не лише соціальні (підвищення кваліфікації, соціалізація та розвиток особистості), а й економічні (зменшення безробіття та соціальної нерівності, стимулювання інновацій та розвитку) функції. Розвиваючись в сучасних умовах для освіти дорослих характерними є такі тенденції як широке використання онлайн-форматів та дистанційних курсів, акцент на оцінці компетентностей та здобутті навичок для майбутньої роботи, підсилення ідеєю постійного навчання протягом усього життя, важливість соціальної інтеграції та включення. Виявлено, що розвиток освіти дорослих стає ключовим фактором у формуванні та модернізації відповідних стратегій розвитку в провідних країнах Європи, зокрема шляхом кореляційно- регресійного аналізу підтверджено, що при зміні рівня середньої заробітної плати в країнах Європи на 1$, відсоток залучених дорослих до навчання зростатиме на 0,004%. Більш широкого розгляду набули теоретичні засади обґрунтування структурно-функціональних взаємозв’язків системи освіти дорослих з конкурентоспроможністю економіки та Цілями сталого розвитку. Це дозволило визначити основні тренди у кроссекторних наукових дослідженнях та простежити зміни у зацікавленості до освіти дорослих у хронологічному вимірі. Було встановлено основні географічні центри наукових досліджень, що зосереджені в Америці, Об‘єднаному Королівстві Великобританії, Канаді та Швеції, та провідні дослідницькі організації (університет Стокгольму, університет соціальних досліджень Стокгольму, університет Умео), між якими налагоджені розгалужені мережі співавторства. Дана робота наочно висвітлює стратегічну важливість інвестицій у сферу освіти дорослих, розглядаючи їх як ключовий фактор розвитку персоналу. За експертними оцінками, у 2023 році світові витрати на навчання на робочому місці досягнуть 380 млн дол. США у порівнянні з 244 млн дол. США у 2009 році. У роботі висунуто та емпірично підтверджено за допомогою кореляційного, лінійного регресійного аналізів та ряду непараметричних тестів існування системних взаємозв’язків у ланцюзі «попит на освіту дорослих – конкурентоспроможність країни – добробут населення» на прикладі країн Європи. Зокрема виявлено численні позитивні й тісні залежності між часткою осіб віком 18-64 роки, які залучені до навчання з субіндексами глобального індексу конкурентоспроможності: інноваційним потенціалом, розвиненістю фінансових ринків, рівнем навичок та розвиненістю інститутів. Доведено, що зміна попиту на освіту дорослих на 1% призведе до більш відчутного збільшення глобального індексу конкурентоспроможності для країн з високим рівнем ВВП на душу населення ( на 0.004 од. з коефіцієнтом детермінації 0,92), ніж з низьким (на 0.007 од з коефіцієнтом детермінації 0,35). Враховуючи результати проведеного аналізу, здійснено кластеризацію країн Європи на основі поєднання ієрархічного метода Ворда та неієрархічного k-середніх за найбільш релевантними детермінантами забезпечення конкурентоспроможності та попитом на освіту дорослих. В основу процедури покладено п’ять індикаторів (інститути, навички, розвиток бізнесу та інноваційний потенціал, попит на освіту дорослих), відібраних за методом головних компонент як каталізаторів конкурентоспроможності національної економіки та системи освіти дорослих в країнах Європи. Розроблено методологічний підхід обґрунтування детермінант впливу на споживчий вибір економічних агентів на ринку освітніх послуг, що базується на основі лабораторного експерименту, заснованого на положеннях поведінкової теорії. Отримані результати стали основою для формалізації матриці параметрів щодо формування патернів навчального онлайн-контенту у бізнес-освіті дорослих. Встановлено, що найбільш ефективними маркетинговими каналами розподілу на сьогоднішній день через Інтернет є соціальні мережі, електронна пошта, месенджери та мобільні додатки, а через іммерсивний маркетинг – технології 3D, AR та VR. На основі моделі «принципал – агент» запропоновано трансформаційні механізми організаційно-економічної взаємодії органів місцевої влади та провайдерів освіти дорослих, що передбачають перерозподіл їх функцій, повноважень і відповідальності щодо використання та контролю бюджетних коштів, що виділяються на забезпечення розвитку системи освіти дорослих.^UThe theoretical study of the organizational and economic foundations of the functioning of the adult education system made it possible to systematize its conceptual and categorical apparatus, which provides for the demarcation of the key concepts "education", "training", "adults" in the system of socio-economic relations. Based on the analysis of the organizational support for the functioning of adult education systems in different countries of the world, it was established that the existing models are not identical, and they differ depending on the socio-cultural, economic, historical and political conditions of each country. It was revealed that the development of adult education becomes a key factor in the formation and modernization of relevant development strategies in the leading European countries, in particular, through correlation and regression analysis, it was confirmed that if the average wage level in European countries changes by $1, the percentage of adults involved in education will increase by 0.004%. The theoretical foundations of the substantiation of the structural and functional interrelationships of the adult education system with the competitiveness of the economy and the Sustainable Development Goals have gained wider consideration This work clearly highlights the strategic importance of investments in the field of adult education, considering them as a key factor in personnel development. In the work, the existence of systemic interrelationships in the chain "demand for adult education - competitiveness of the country - welfare of the population" is proposed and empirically confirmed with the help of correlation, linear regression analyzes and a number of non-parametric tests, using the example of European countries. In particular, numerous positive and close dependencies between the share of people aged 18-64 who are involved in education with the sub-indices of the global competitiveness index: innovative potential, development of financial markets, level of skills and development of institutions were revealed. It is proved that a change in the demand for adult education by 1% will lead to a more significant increase in the global competitiveness index for countries with a high level of GDP per capita (by 0.004 units with a coefficient of determination of 0.92) than with low ones (by 0.007 units with a coefficient of determination 0.35). This argues for the need to take into account indicators of the development of the adult education system when creating a methodology for assessing the competitiveness of countries. Taking into account the results of the analysis, a clustering of European countries was carried out according to the most relevant determinants of ensuring competitiveness and demand for adult education. The procedure is based on five indicators (institutions, skills, business development and innovation potential, demand for adult education). As a result, the dynamic trajectory of changes of European countries between the five main clusters for 2012-2021 was highlighted. The methodological approach of substantiating the determinants of influence on the consumer choice of economic agents in the market of educational services has been developed, which is based on the basis of a laboratory experiment based on the provisions of behavioral theory. The obtained results became the basis for the formalization of the matrix of parameters regarding the formation of patterns of educational online content in business education of adults. It has been found that the most effective distribution marketing channels today are through the Internet social networks, e-mail, instant messengers and mobile applications, and through immersive marketing - 3D, AR and VR technologies, which help to provide learning through experience and feeling, which increases the motivation of the consumer educational services. On the basis of the "principal-agent" model, transformative mechanisms of organizational and economic interaction of local authorities and adult education providers are proposed, which provide for the redistribution of their functions, powers and responsibilities regarding the use and control of budget funds allocated to ensure the development of the adult education system.

Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу механохімічної, мікрохвильової та ультразвукової обробок на фізико-хімічні властивості діоксиду олова, в т.ч. їх стабільність при високих температурах. Досліджено вплив умов модифікування на активність одержаних зразків в процесах фотодеструкції органічних забруднювачів у водних розчинах під дією видимого світла, а також їх сорбційних властивостей по відношенню до іонів U(VI). В роботі науково обґрунтовано взаємозв’язок між фізико-хімічними та фотокаталітичними і сорбційними характеристиками діоксиду олова. Показано, що механохімічне та мікрохвильове модифікування осаджених зразків SnO(ОН)2 та промислових зразків SnO2 дозволяє отримати термічностабільні мезо- та мезомакропоруваті матеріали, що мають високу активність в фотокаталітичних та сорбційних процесах. Встановлено, що при допуванні діоксиду олова висококристалічними оксидами, окрім фази SnO2, присутня фаза допанту, а для зразків, допованих солями металів, з наступною їх термічною обробкою – лише кристалічна фаза діоксиду олова. При використанні в якості допанту TiO(OH)2 відбувається утворення твердого розчину на основі SnO2. Показано, що внаслідок допування Ag+, Zn2+, Cu2+, Cr3+, Fe3+, Pr3+, Sm3+, Ce4+, Ti4+, Nb5+, Ta5+, Mo6+ відбувається значне звуження ширини забороненої зони та підвищення фотокаталітичної активності при дії видимого світла. За рахунок максимального звуження забороненої зони та зменшення швидкості рекомбінації носіїв заряду, зразки SnO2, доповані 1-2 мас. % срібла, мають максимальну фотокаталітичну активність та ступінь мінералізації по відношенню до барвників та фенолів. На основі одержаних результатів представлено спосіб отримання сонохімічно допованого діоксиду олова, як фотокаталізатора, активного при дії видимого світла, з оптимальними фізико-хімічними характеристиками.Ключові слова: діоксид олова, механохімічна, ультразвукова та мікрохвильова обробка, допування, порувата та кристалічна структура, оптичні характеристики, будова поверхні, термічна стійкість, фотокаталітична активність, іонообмінні властивості.^UThe dissertation is devoted to the research of the influence of mechanochemical, microwave and ultrasonic treatments on the physicochemical properties of tin dioxide, including their stability at high temperatures and the research of activity of the obtained samples in the processes of photodestruction of organic pollutants in aqueous solutions under visible light, as well as their sorption properties in relation to ions U(VI). The relationship between physicochemical and photocatalytic and sorption characteristics of tin dioxide is scientifically substantiated. According to DTA-TG data, the precipited and high-dispersed commercial samples correspond to composition SnO(OH)2, the low-dispersed – SnO2. The mechanochemical and microwave treatment of samples leads to partial removal of OH-groups. It`s accompanied by transformation of initial SnO(OH)2 into SnO2. Chemical composition of SnO2 doesn`t change under modification. According to XRD data, laboratory precipited samples have X-ray amorphous structure and commercial powders are crystalline. The crystal structure is partially destroyed after mechanochemical treatment but, on the contrary, improved as a result of microwave treatment. It`s shown that mechanochemical and microwave modification of precipitated and commercial SnO2 samples allows to obtain meso- and mesomacroporous materials. Peculiarity of milling in water is formation of the secondary porosity that presented by macropores. A uniform mesoporous structure is formed as a result of the MWT of wet gels and dry xerogels. UV-Vis spectra show batochromic shift of absorption edge and corresponding narrowing of band gap for modified SnO2 samples from 4.2 to 3.5-3.9 eV. It was found that when doping with highly crystalline oxides, a separate dopant phase is formed, and when doping with metal salts followed by heat treatment, only the crystalline phase of tin dioxide is preserved. When TiO(OH)2 is used as a dopant, the formation of a solid substitution solution based on SnO2 is observed. When wet SnO2 gels are doped, high values of the specific surface, increase the total volume of pores, formation of additional meso- and macropores are observed. Also, the introduction of dopants into the structure of tin dioxide contributes to the narrowing of the band gap, but to a different extent. Silver doping maximally narrows the band gap to 2.59 eV. All types of modification lead to improved functional characteristics of the obtained SnO2 samples. Mechanochemical and microwave treatment leads to the increased of photocatalytic activity of SnO2 samples in the range of visible light in the processes of photodegradation of dyes and phenols. Doping with all studied metals also contributes to an even greater increase in the photocatalytic activity of tin dioxide. On the basis of the obtained results, a simple method for producing sonochemically doped tin dioxide, active under the action of visible light, with optimal physicochemical characteristics is presented. The decisive influence of the meso- and meso-macroporous structure of tin dioxide on its sorption properties in relation to U(VI) in both cationic and anionic forms was established. Keywords: tin dioxide, mechanochemical, ultrasonic and microwave treatment, doping, porous structure, crystal structure, optical characteristics, surface structure, thermal stability, photocatalytic activity, ion exchange properties.

У дисертації представлені результати комплексних досліджень наноматеріалів на основі Si, SiC та наночастинок вуглець-фторооксиду (CFO): методи регулювання їх морфології, хімія поверхні, методи функціоналізації та аналізу поверхневих груп, застосування у сенсориці, каталізі, біомедицині та інших галузях.Досліджено гідролітичне окислення пористого кремнію (PSi), методи його модифікування алкілсиланольними, іонообмінними та поверхнево-активними групами, процеси термічного розкладу поверхневих груп з метою встановлення їх будови та ІЧ-інтерферометричний метод їх кількісного аналізу. Проаналізовано можливості використання PSi, як джерела водню, іонізаційного субстрату для лазерної десорбційної мас-спектрометрії, матеріалу для оптичних сенсорних структур та нанохроматографічних колонок.Представлено методи регулювання розміру та фотолюмінесцентних (ФЛ) властивостей кремнієвих наночастинок (Si NPs), їх функціоналізацію для одержання стійких органозолів. Доведено помилковість представлених у науковій літературі уявленнь про гідротермальний синтез Si NPs.На основі підходів нанокастингу та анодної порозифікації розроблено методи одержання мезопористого SiC, встановлено чинники, що дозволяють регулювати його параметри, закономірності та механізми процесів, що відбуваються. Вперше досліджено склад, реакційну здатність, хімічні перетворення та способи функціоналізації поверхневих груп SiC, розроблено метод регулювання розмірів наночастинок SiC. Показано, що каталізатор реакції Фішера-Тропша Co/SiC, завдяки високій теплопровідності та міцному закріпленню Co NPs у носії, суттєво переважає каталізатори Co/SiO2 за селективністю та стабільністю. Показано можливості використання пористого SiC для імпедансних сенсорів, а SiC NPs – для біовізуалізації за генеруванням 2-ї гармоніки.Знайдено, що при анодуванні SiC у розчинах HF утворюються наночастинки «вуглець-фторооксиду» (CFO), досліджено їх хімічну будову. Флуоресцентний CFO має низьку цитотоксичність і є ефективним у маркуванні живих клітин; його розподіл в клітині визначається хімічною функціоналізацією, а соносенситайзерні властивості дозволяють селективно руйнувати клітини під дією ультразвуку.Ключові слова: нанопористі матеріали, наночастинки, кремній, карбід кремнію, електрохімічне травлення, сенсори, каталіз, біовізуалізація.^UThe thesis is devoted to complex studies of the nanomaterials based on Si, SiC and carbon fluorooxide nanoparticles. It presents the nanomaterials surface chemistry, reactivity and functionalization reactions, methods of morphology control, new approaches to the analysis of surface groups and applications of above nanomaterials in sensorics, catalysis, biomedicine and other fields.Chemical transformations of porous silicon (PSi) surface groups under hydrolytic oxidation are studied and applicability of PSi for chemical hydrogen storage is analyzed. New methods of PSi functionalization with alkylsilanol, ion-exchanging and surface-active terminations are introduced. Study of grafted organic group’s thermal decomposition allows developing new approach of chemically functionalized materials analysis based on temperature-desorption mass-spectrometry. Method of IR-interferometry has been elaborated for quantification of grafted groups in optically homogeneous PSi layers. Laser desorption ionization mass-spectrometry substrates, optical sensor nanostructures and nanochromatographic columns based on functionalized PSi were produced and tested.Size tuning of silicon nanoparticles (Si NPs) by ultrafiltration or photochemical etching in HF solution resulted in noticeable UV-shift of the photoluminescence (PL) emission maximum due to quantum confinement effect. Photochemical hydrosilylation of Si NPs in a presence of HF allowed to get alkylated Si NPs with defect-free surface giving stable sols in non-polar solvents and possessing increased PL quantum yield (20% vs 5% for non-modified Si NPs). Study of the hydrothermal reaction of aminopropyltrimetoxysilane with citric acid allowed lighting up a huge wave of misinterpretations in scientific literature regarding formation of Si NPs under these conditions: no Si NPs formed, while photoluminescent polyorganosiloxane NPs form instead due to polycondensation and Mailard-type reactions.Methods of mesoporous SiC synthesis based on template thermochemical synthesis (nanocasting) and electrochemical etching of polycrystalline SiC plates are introduced. The factors of morphology parameters control, regularities and mechanisms of porosification processes are analyzed. Chemical composition of the oxide free SiC surface functional groups and their reactivity are determined. Simple method of SiC NPs size tuning based on controlled thermal oxidation and oxide removal is proposed. The catalyst of Fischer-Tropsch synthesis, based on 9 nm Co NPs inside the pores of porous SiC is superior to conventional Co/SiO2 by the selectivity and stability due to high thermal conductivity and strong immobilization of Co NPs inside the SiC pores. Also, porous SiC layers could be used as impedance sensors, while the SiC NPs for biovisualization via 2nd harmonic generation.An anodization of SiC in HF solutions resulted in two nanostructured products: porous SiC and carbonfluorooxide (CFO). The CFO consisted of one to few atomic layers thick disk-like nanoparticles/macromolecules with 4 – 20 nm diameter, composed by typical “organic” fragments: relatively small aromatic domains, C–F bonds and polymaleic acid like chains, bearing carboxylic groups. Having photoluminescent properties and low cytotoxicity, the CFO is efficient in biolabelling of living cells. The CFO distribution inside the cell governed by the CFO chemical functionalization, while the sonosensitizing properties of the CFO allowed selective cell destruction under the ultrasound action.Keywords: nanoporous materials, nanoparticles, silicon, silicon carbide, electrochemical etching, sensors, catalysis, bioimaging.

Відомо, що багато похідних сульфонамідів, включаючи циклічніваріанти, відомі як сультами, проявляють біологічну активність, що робить їхважливими будівельними блоками у багатьох дослідженнях. Також вонишироко представленні в складі лікарських препаратів. Це пов’язано зструктурними особливостями сульфонамідного (–SO2N–) фрагмента, який єстійкий до гідролізу у широких межах pH та дії ензимів, порівняно з йогобіоізостерним амідним фрагментом (–СON–) [1], [2]. При цьому сульфонамідизберігають всі позитивні властивості останніх. Сультами вже добрезарекомендували себе у клінічній практиці в якості нестероїднихпротизапальних препаратів [3], антиконвульсантів [4], β1-адреноблокаторів,сечогінних засобів [5] та інших. Також слід зазначити їх використання всільському господарстві в якості пестицидів[6], [7]. Досить важливим єшироке застосування та їх важлива роль в органічному та асиметричномусинтезі [8]–[11].Через значну роль сультамів було розроблено численні шляхи синтезурізноманітних біциклічних, трициклічних, тетрациклічних та подібнихсистем. Для цього використано весь синтетичний арсенал, в тому числі реакціїсульфонілювання, алкілювання, арилювання, окиснення, синхронні реакції,такі як реакція Дільса-Альдера, реакції каталізовані перехідними металами таінші. Незважаючи на колосальну роботу зроблену в цій сфері, розробка новихметодів отримання циклічних сульфонамідів та їх подальша функціоналізаціяє одним із важливих напрямків сучасної органічної хімії та викликає інтерес вбагатьох дослідників.^UMany sulfonamide derivatives, including cyclic (sultams), are known toexhibit biological activity, making them important building blocks in manyresearches. They are also widely represented in the composition of medicines. Thisis due to the structural features of the sulfonamide (–SO2N–) fragment, which isresistant to hydrolysis in a wide range of pH and enzyme action, compared to itsbioisostere amide fragment (–СОN–) [1], [2]. At the same time, sulfonamides retainall the positive properties of amides. Sultams have already proven themselves inclinical practice as non-steroidal anti-inflammatory drugs [3], anticonvulsants [4],β1-adrenergic blockers, diuretics [5] and others. It is important to note their use inagriculture as pesticides [6], [7]. Wide application and their big role in organic andasymmetric synthesis [8]–[11] are quite important.Due to the significant role of sultams, numerous ways of synthesis of variousbicyclic, tricyclic, tetracyclic and similar systems have been developed. For thesegoals, the entire synthetic arsenal was used, including reactions of sulfonylation,alkylation, arylation, oxidation, pericyclic reactions, such as Diels-Alder reaction,cross-coupling reactions and others. Despite of the tremendous work have been donein this field, the development of new methods for obtaining cyclic sulfonamides andtheir further functionalization is one of the important directions of modern organicchemistry and it arouses the interest of many researchers.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу локальних флуктуацій концентрації реагуючих речовин та транспортних властивостей реагентів на зміну законів скейлінґу у реакційно-дифузійних процесах, а також впливу неоднорідних властивостей каталізатора на рівноважну поведінку утворених адсорбатів. Для досягнення поставленої мети було розв’язано декілька задач.Спочатку досліджено зміну скейлінґу при переході між дифузійно-обмеженим та реакцiйно-обмеженим кооперативними режимами у реакційно-дифузiйних системах. Такий перехід аналізується шляхом порівняння універсальної поведінки односортного коагуляцiйно-дифузiйного процесу зі стохастичним скиданням на великих часах на одновимірному ланцюжку та ґратці Бете. На цей випадок за допомогою наближення бен-Аврагама-Ґлассера було поширено добре вивчений для одновимірних систем метод порожніх інтервалів. Знайдено логарифмічні поправки до скейлінґу густини частинок, а також розраховано перехідні скейлiнґовi функції та ефективні критичні показники.Також було розглянуто двосортну систему рухомих частинок-пасток, що можуть взаємно анігілювати або коагулювати, у той час як частинки-мішені можуть адсорбуватись частинками-пастками. Аномальна дифузія частинок обидвох сортів моделюється далекосяжними стрибками типу польотів Леві. Система розглядається у дифузійно-обмеженому режимі, який досягається для просторової вимірності нижче верхньої критичної. Для дослідження скейлінґової поведінки використано метод теоретико-польової ренормалізаційної групи. Розраховано універсальні показники густини та кореляційної функції густина-густина частинок-мішеней у однопетлевому наближенні. При замiнi просторової вимiрностi на ефективну (залежну від контролюючого параметру розподілу Леві) отримані показники можна пов’язати з аналогічними виразами для випадку звичайної дифузії. В одновимірному випадку отримані аналітичні результати для показника часового загасання густини частинок-мішеней підтверджені методом комп’ютерного експерименту.Для дослідження впливу неоднорідних властивостей каталізатора на рівноважну поведінку утворених адсорбатів, що формуються в процесі каталітично-активованих реакцій задачу було розглянуто в одновимірному та ефективно багатовимірному випадках. При цьому структура каталітичної підкладки, яка часто не є точно визначеною геометрично, розглядалась як множина рухомих або локалізованих випадково розподілених каталітичних вузлів або зв’язків між вузлами.У першій задачі досліджуються рівноважні властивості адсорбату, що формується в процесі каталітично-активованих реакцій A + B → ⊘ у двосортній системі на ланцюжках із каталітичними елементами (зв’язки між вузлами -- модель І та вузли -- модель ІІ), що розміщені випадково за сценарієм відпаленого (в рівновазі із системою) та замороженого (локалізовані) безладів. У випадку одновимірних ланцюжків для обох типів каталітичних елементів та для обох типів безладу знайдено точні розв’язки. У випадку відпаленого безладу для моделей І та ІІ отримано точні вирази для усередненої за безладом великої канонічної статистичної суми, а отже, для тиску адсорбату та його термодинамічних похідних. У випадку замороженого безладу проблему усереднення логарифма великої канонічної статистичної суми розв’язано двома підходами. У другій задачі досліджуються рівноважні властивості адсорбату у такій двосортній системі на псевдоґратках Бете та Фушімі. В цій задачі ми розширюємо модель І, де каталітичні зв’язки розміщені випадково за сценарієм відпаленого безладу та вважаємо, що частинки одного й того ж сорту при зустрічі на сусідніх вузлах взаємодіють одна з одною. Для двох типів псевдоґраток для симетричного випадку з рівними хімічними потенціалами частинок обох сортів та однаковою взаємодією частинок одного й того ж сорту отримано повну фазову діаграму двокомпонентного адсорбату. Показано, що фазова діаграма досить складна та складається з декількох фаз. Більш того, через свою дводольну природу на ґратці Бете існують дві додаткові фази із структурним впорядкуванням, натомість на ґратці Фушімі такі фази відсутні через більш сильні фрустрацiйнi ефекти.^UThe thesis is devoted to the study of the influence of local fluctuations in the reactant concentration and reactant transport properties on the change in scaling laws in reaction-diffusion processes, as well as the influence of heterogeneous properties of the catalyst on the equilibrium behavior of the formed adsorbates. Achieving the set goal, several problems were solved.First, the change in scaling at the crossover between diffusion-limited and reaction-limited cooperative regimes in reaction-diffusion systems was investigated. Such a crossover is analyzed by comparing the universal behavior of a single-species coagulation-diffusion process with stochastic reset at large times on a one-dimensional chain and a Bethe lattice. For this case, the well-studied empty-interval method for one-dimensional systems was extended using the ben-Avraham-Glasser approximation. Logarithmic corrections to the scaling of the particle-density were found, as well as the crossover scaling functions and the effective critical exponents were calculated.A two-species system of mobile trap-particles that can mutually annihilate or coagulate, while target-particles can be adsorbed by traps was also considered. Anomalous diffusion of particles of both species is modeled by long-range jumps of Lévy flights type. The system is considered in the diffusion-limited regime, which is achieved for the space dimension below the upper critical one. The field-theoretic renormalization group method was used to study the scaling behavior of such a two-species system. Universal exponents for the density and the density-density correlation function of target-particles in the one-loop approximation were calculated. When replacing the space dimension with an effective one (that depend on the control parameter of the Lévy distribution), the obtained exponents can be related to similar expressions for the case of the ordinary diffusion. In the one-dimensional case, the obtained analytical results for the density decay exponent of target-particles are confirmed by the numerical simulations.To study the influence of catalyst heterogeneous properties on the equilibrium behavior of the adsorbates formed in the process of catalytically activated reactions, the problem was considered in one-dimensional and effectively high-dimensional cases. At the same time, the structure of the catalytic substrate, which is often not precisely defined geometrically, was considered as a set of mobile or localized randomly distributed catalytic sites or bonds between sites.In the first problem, the equilibrium properties of the adsorbate formed in the process of catalytically activated reactions A + B → ⊘ in a two-species system on chains with catalytic elements (bonds between sites -- model I and sites -- model II), placed randomly according to the annealed disorder scenario (in equilibrium with the system) and quenched one (localized) are investigated. In the case of one-dimensional chains, exact solutions were found for both types of catalytic elements and for both types of disorder. In the case of annealed disorder for models I and II, exact expressions for the disorder-averaged grand canonical partition function and, therefore, for the adsorbate pressure and its thermodynamic derivatives were obtained. In the case of quenched disorder, the problem of averaging the logarithm of a grand canonical partition function is solved by two approaches.In the second problem, the equilibrium properties of the adsorbate in such a two-species system on Bethe and Hushimi pseudolattices are investigated. In this problem, we extend model I, where the catalytic bonds are placed randomly according to the annealed disorder scenario and consider that the same species may interact with each other when they meet at neighboring sites. For two types of pseudolattices, for the symmetric case with equal chemical potentials of both species and the same interaction of the same species, a full phase diagram of the two-component adsorbate was obtained. It is shown that the phase diagram is quite complex and consists of several phases. Moreover, due to its bipartite nature, two additional phases with structural ordering exist on the Bethe lattice, whereas on the Hushimi lattice, such phases are absent due to stronger frustration effects.

Як відомо, у світовій практиці на сьогоднішній день існує два загальновідомих способи вилучення олії з олієвмісної сировини: пресування – механічний віджим олії за допомогою пресу та екстракція – вилучення олії з матеріалу розчинником.Пресовий спосіб є більш екологічно чистим та пожежобезпечнішим, на відміну від екстракції, а також дозволяє зберегти цінні природні компоненти в одержаних оліях (особливо холодним пресуванням). Однак, пресовий метод не дозволяє повністю вилучити олію з олійного матеріалу, в ньому завжди залишається значний відсоток вмісту олії. Саме тому актуальним є пошук технологій, які б дозволили інтенсифікувати процес пресового вилучення олії, але при цьому не призвели до погіршення її якості. Серед таких технологій перспективною є обробка олійного матеріалу перед пресуванням гідролітичними ферментами з протеолітичною, целюлолітичною, геміцелюлолітичною та пектолітичною активністю, яка здатна не лише сприяти збільшенню виходу олії, а й підвищувати її харчову цінність за рахунок збільшення переходу в олію біологічно активних речовин олійного насіння, зокрема, таких як токофероли та фітостероли.Практичне значення одержаних результатів для олієжирової галузі полягає у розробленні технології обробки м’ятки гарбузового насіння сумішами ферментних препаратів із протеолітичною, целюлолітичною, геміцелюлолітичною та пектолітичною активністю для підвищення ефективності пресового вилучення олії.Відомо, що олія в клітинах насіння міститься у вигляді ліпідних тіл (олеосом), оболонка яких утворена складними сполуками білкової природи та представниками фосфоліпідів. В той же час олеосоми зовні захищені пектиновим і лігноцелюлозним матриксом клітинних стінок насіння. Ліпідні тіла в клітинах насіння «вплетені» в цитоплазматичну мембрану, яка складається з білків. Самі ж стінки клітин складаються переважно із лігніну та полісахаридів, таких як целюлоза, геміцелюлози, та пектини, однак містять також і значну кількість багатих гідроксипроліном глікопротеїнів та комплексів арабіногалактанів з протеїнами. Руйнування таких оболонок потребує значних витрат енергії, і тому для повного вилучення олії з матеріалу не достатньо дії лише механічних та фізичних сил. Гідролітичні ферменти є потужними каталізаторами біохімічних реакцій розпаду різних складних органічних сполук. Зокрема, препарати з протеолітичною активністю зумовлюють розпад білкових сполук, а також ліпопротеїдних комплексів, які є структурними компонентами клітинних мембран та оболонок олійних тіл. Водночас, препарати з целюлолітичною, геміцелюлолітичною та пектолітичною активністю каталізують руйнування відповідних їм полісахаридів, які є структурними компонентами стінок клітин олійного насіння. Крім того, під час ферментативного гідролізу руйнуються комплексні сполуки токоферолів та фітостеролів з полісахаридами насіння, що спричиняє проникнення цих біологічно цінних сполук у олійну фазу. Таким чином, обробка гарбузового насіння гідролітичними ферментами у поєднанні з традиційною технологією пресування може інтенсифікувати дію механічних та фізичних сил, спрямованих на максимальне руйнування структурних компонентів матеріалу та вивільнення з нього олії, а також підвищити біологічну цінність та антиоксидантні властивості одержаної олії за рахунок збільшення вмісту в ній токоферолів та фітостеролів. Робоча гіпотеза дисертаційної роботи полягає в тому, що використання ферментативної обробки олійного насіння перед пресуванням дозволить збільшити вихід олії внаслідок інтенсифікації ферментами процесів руйнування клітинної структури олійного матеріалу. На підставі цього, основними завданнями роботи є дослідження дії протеолітичних, целюлолітичних, геміцелюлолітичних та пектолітичних ферментів на клітинну структуру насіння гарбузів, підбір оптимальних параметрів попередньої ферментативної обробки гарбузового насіння, визначення впливу технології на якість, склад та антиоксидантні властивості одержаної олії.Проведеними експериментальними дослідженнями в лабораторних умовах запропонована гіпотеза набула підтверджень відносно того, що за допомогою дії ферментів вдається досягти вищого ступеню руйнування клітинної структури олійного матеріалу та вивільнити більшу кількість олії, порівняно з традиційними методами вилучення олії, при цьому не спричинивши погіршення її якості та втрату нею біологічно цінних компонентів, та, водночас, покращивши її антиоксидантні властивості.На основі аналізу науково-технічної літератури, виконаних експериментальних досліджень, математичного моделювання та теоретичних узагальнень одержаних результатів виконано конкретне наукове завдання щодо удосконалення технології пресового вилучення олії з насіння гарбузів за допомогою біотехнологічних методів. Ключові слова: антиоксидантні властивості, гарбузове насіння, гарбузова олія, гідролітичні ферменти, «зруйновані» клітини, попередня ферментативна обробка, пресування.^UIt is known that in world practice today there are two well-known methods of extracting oil from oleaginous material: pressing - mechanical squeezing of oil using a press and extraction - extraction of oil from the material with a solvent.the pressing method is more environmentally friendly and fireproof, unlike extraction, and also allows preserving valuable natural components in the resulting oils (especially by cold pressing). However, the pressing method does not allow for complete extraction of oil from the oilseed material, and a significant percentage of oil content always remains. That is why it is important to search for technologies that would intensify the process of pressing oil extraction, but would not lead to a deterioration in its quality. Among such technologies, the treatment of oilseeds before pressing with hydrolytic enzymes with proteolytic, cellulolytic, hemicellulolytic and pectolytic activity is promising, which can not only increase the yield of oil, but also increase its nutritional value by increasing the transfer of biologically active substances of oilseeds, in particular, such as tocopherols and phytosterols, to oil.The practical significance of the results obtained for the oil and fat industry is to develop a technology for processing pumpkin seed flakes with mixtures of enzyme preparations with proteolytic, cellulolytic, hemicellulolytic, and pectolytic activity to increase the efficiency of pressing oil extraction.It is known that oil in seed cells is contained in the form of lipid bodies (oleosomes), the shell of which is formed by complex protein compounds and phospholipids. At the same time, the oleosomes are protected from the outside by the pectin and lignocellulose matrix of the seed cell walls. Lipid bodies in seed cells are "woven" into the cytoplasmic membrane, which consists of proteins. The cell walls themselves consist mainly of lignin and polysaccharides such as cellulose, hemicellulose, and pectin, but also contain a significant amount of hydroxyproline-rich glycoproteins and complexes of arabinogalactans with proteins. The destruction of such membranes requires significant energy expenditure, and therefore, mechanical and physical forces alone are not sufficient to fully extract oil from the material. Hydrolytic enzymes are powerful catalysts for biochemical reactions of the breakdown of various complex organic compounds. In particular, drugs with proteolytic activity cause the breakdown of protein compounds and lipoprotein complexes, which are structural components of cell membranes and oil body membranes. At the same time, preparations with cellulolytic, hemicellulolytic and pectolytic activity catalyze the destruction of their corresponding polysaccharides, which are structural components of oilseed cell walls. In addition, enzymatic hydrolysis destroys complex compounds of tocopherols and phytosterols with seed polysaccharides, which causes the penetration of these biologically valuable compounds into the oil phase. Thus, the treatment of pumpkin seeds with hydrolytic enzymes in combination with traditional pressing technology can intensify the action of mechanical and physical forces aimed at maximizing the destruction of the structural components of the material and the release of oil from it, as well as increase the biological value and antioxidant properties of the resulting oil by increasing the content of tocopherols and phytosterols.The working hypothesis of the dissertation is that the use of enzymatic treatment of oilseeds before pressing will increase the oil yield due to the intensification of enzyme destruction of the cellular structure of the oilseed material. Based on this, the main objectives of the work are to study the effect of proteolytic, cellulolytic, hemicellulolytic and pectolytic enzymes on the cell structure of pumpkin seeds, to select optimal parameters of enzymatic pretreatment of pumpkin seeds, to determine the effect of the technology on the quality, composition and antioxidant properties of the resulting oil.Experimental studies in the laboratory have confirmed the proposed hypothesis that enzymes can achieve a higher degree of destruction of the cellular structure of the oil material and release more oil than traditional methods of oil extraction, without causing deterioration in oil quality and loss of biologically valuable components, and at the same time improving its antioxidant properties.Based on the analysis of scientific and technical literature, experimental studies, mathematical modeling, and theoretical generalizations of the results obtained, a specific scientific task was performed to improve the technology of pressing oil extraction from pumpkin seeds using biotechnological methods. Keywords: antioxidant properties, pumpkin seeds, pumpkin seed oil, hydrolytic enzymes, "destroyed" cells, enzymatic pretreatment, pressing.

Дисертація присвячена формуванню теоретико–методологічних засад та розроблення прикладного інструментарію стратегічного управляння розвитком агропродовольчої сфери економіки з урахуванням впливу системоутворюючих інноваційно–інвестиційних детермінант у контексті національної агропродовольчої політики. Сформульовані концептуальні положення сценарного підходу до формування моделі інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери, визначені і деталізовані можливі сценарії розвитку (інерційний та інноваційний) і сформовано логічну схему вибору моделі інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери (відтворювальна, адаптивна, інноваційна). Обґрунтовано концептуальну модель організаційної взаємодії господарюючих суб’єктів та державних інституцій з метою забезпечення інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери та сільських територій, центральною ланкою якої є мережевий координаційний центр. Розроблено механізми адаптації малих форм господарювання агропродовольчої сфери до інноваційно–інвестиційного розвитку, які дають можливість подолати їх слабкі сторони та недоліки, перетворити їх у переваги шляхом формування інноваційних інтегрованих об'єднань комбінованого типу (вертикально–горизонтальних) за одночасної підтримки з боку держави, як каталізатора прогресивних зрушень. Удосконалено методологічні принципи формування системи показників інноваційного потенціалу із урахуванням специфіки агропродовольчої сфери. Розроблено методичний підхід до управлення інноваційно–інвестиційним потенціалом агропродовольчої сфери, що включає стратегічну (що базується на оцінювання інтегрального показника) і тактичну (базується на визначенні пріоритетних параметрів) складові. Запропоновано методику розрахунку інтегрального показника інноваційного потенціалу суб’єктів агропродовольчої сфери, на основі системи часткових індикаторів із використанням ентропійного методу, що дозволяє обґрунтовувати стратегічні та тактичні управлінські рішення у сфері інноваційного розвитку. Удосконалено методичні засади оцінки економічної ефективності інноваційних агропродовольчих кластерів в умовах невизначеності і ризику, які доповнено граничними обмеженнями оціночних індикаторів, що враховують особливості їх діяльності. Уточнено поняття агропродовольчої інноваційної системи, як сукупності бізнес–суб’єктів, формальних й неформальних інститутів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективності інноваційного процесу; виявлено недоліки існуючої моделі формування інноваційних систем «згори–вниз».Визначено зміст поняття «інноваційний потенціал агропродовольчої сфери», що виражає приховану здатність, сформовану на стику науково–технічного прогресу та соціального розвитку, втілену у оптимальному поєднанні внутрішніх й зовнішніх чинників та ресурсів інноваційного розвитку та спроможності до реалізації інновацій. Розроблено інтеграційний механізм формування системи інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери на засадах формування мережі інноваційних агропродовольчих кластерів, постійного планомірного нарощування їх стратегічного інноваційного потенціалу, оптимізації використання всіх видів ресурсів, що дає можливість забезпечити баланс галузевого розвитку, усунути диспропорції у економічній системі агропродовольчої сфери. Запропоновано механізми реалізації потенціалу органічного сільгоспвиробництва на базі малого агробізнесу, зокрема: визначено провідні сектори, які доцільно перевести на органічний шлях; розроблено механізм розвитку органічного молочного тваринництва на основі здійснення модернізації виробництва шляхом створення спеціалізованих молочних ферм та переробних комплексів, на засадах комплексного запровадження інноваційних технології та досягнень селекції. Обґрунтовано комплекс заходів державної підтримки інноваційно–інвестиційного розвитку агропродовольчої сфери.^UThe dissertation is devoted to the formation of theoretical and methodological foundations and development of applied tools for strategic management of the development of the agro–food sector of the economy, taking into account the influence of system–forming innovation and investment determinants in the context of national agro–food policy. The conceptual provisions of the scenario approach to the formation of a model of innovation and investment development of the agro–food sector are formulated, possible development scenarios (inertial and innovative) are identified and detailed, and a logical scheme for choosing a model of innovation and investment development of the agro–food sector (reproductive, adaptive, innovative) is formed. A conceptual model of organizational interaction between economic entities and state institutions to ensure the innovation and investment development of the agri–food sector and rural areas is substantiated, the central link of which is a network coordination center. The mechanisms of adaptation of small forms of agro–food sector management to innovation and investment development are developed, which make it possible to overcome their weaknesses and shortcomings, turn them into advantages by forming innovative integrated associations of a combined type (vertical–horizontal) with simultaneous support from the state as a catalyst for progressive changes. The methodological principles of forming a system of indicators of innovation potential are improved. A methodological approach to managing the innovation and investment potential of the agri–food sector has been developed, which includes strategic (based on the evaluation of the integral indicator) and tactical (based on the definition of priority parameters) components. A methodology for calculating the integral indicator of the innovation potential of agri–food entities, based on a system of partial indicators using the entropy method, is proposed, which allows to substantiate strategic and tactical management decisions in the field of innovation development. The methodological foundations for assessing the economic efficiency of innovative agri–food clusters under conditions of uncertainty and risk have been improved, which are supplemented by the limitations of evaluation indicators that take into account the specifics of their activities. The concept of an agri–food innovation system as a set of business entities, formal and informal institutions, whose interaction is aimed at ensuring the efficiency of the innovation process, is clarified; the shortcomings of the existing model of formation of innovation systems "from the top down" are identified.The content of the concept of "innovative potential of the agro–food sector" is defined, which expresses the latent ability formed at the intersection of scientific and technological progress and social development, embodied in the optimal combination of internal and external factors and resources of innovative development and the ability to implement innovations. An integration mechanism for the formation of a system of innovation and investment development of the agro–food sector has been developed on the basis of forming a network of innovative agro–food clusters, continuous systematic increase of their strategic innovation potential, optimization of the use of all types of resources, which makes it possible to ensure a balance of sectoral development, eliminate imbalances in the economic system of the agro–food sector. Mechanisms for realizing the potential of organic agricultural production on the basis of small agribusiness are proposed, in particular: the leading sectors that should be transferred to the organic path are identified; a mechanism for the development of organic dairy farming on the basis of modernization of production through the creation of specialized dairy farms and processing complexes, on the basis of the integrated introduction of innovative technologies and breeding achievements, is developed.

Сучасні природоохоронні вимоги ставлять на порядок денний розвитку теплоенергетики питання скорочення викидів забруднюючих речовин та парникових газів. Теплоенергетична установка має відповідати принципу HELE – High Efficiency and Low Emission (високої ефективності та низьких викидів), щоб бути конкурентною в час бурхливого розвитку відновлювальних джерел енергії. Для зменшення негативного впливу на навколишнє середовище котельні установки повинні оснащуватися системами очищення димових газів від забруднюючих речовин, які здатними забезпечити дотримання вимог європейських екологічних. Для зниження викиду оксидів азоту для котлів середньої потужності доцільно застосовувати селективне некаталітичне відновлення, як захід, що дозволяє знизити викиди NOx без спорудження спеціальних пристроїв та використання каталізаторів. Застосування амонійних сполук дозволить об’єднати системи напівсухого сіркоочищення та системи селективного некаталітичного відновлення в одну комплексну систему газоочищення димових газів. Використання амоніаку як екологічно чистого палива для енергетичних застосувань дозволить знизити викиди парникових газів та токсичних речовин. Але його застосування як палива стикається з такими проблемами: безвуглецевий синтез амоніаку, спалювання амоніаку, вирішення економічних та екологічних проблем.Використання розчину карбаміду замість розчину амоніаку в технологіях сіркоочищення димових газів, дасть можливість суттєво спростити використання даної технології щодо питань безпеки та транспортування реагенту. В процесі гідролізу карбаміду при температурі кипіння буде утворюватися газоподібний амоніак, який в процесі газофазного реагування зв’язує близько 80% SO2 при початковій концентрації карбаміду у розчині 30%. Це дає можливість розглядати можливість газофазного зв’язування діоксиду сірки амоніаком без спорудження реактор напівсухого сіркоочищення.Амоніак є важливою хімічною речовиною, яка широко використовується в сільському господарстві як азотне добриво, в хімічній та холодильній техніці. Основне виробництво амоніаку базується на процесі Габера-Боша під тиском з використанням природного газу або вугілля для генерації водню при значних викидах вуглекислого газу. Перехід на виробництво «зеленого» амоніаку передбачає генерацію водню з води за електролізними технологіями з подальшим застосуванням або технології Габера-Боша або технологій генерації амоніаку в електрохімічних комірках, які є на стадії досліджень та промислових випробувань. Оскільки генерація «зеленого» амоніаку є енерговитратним процесом, то його виробництво може слугувати ефективним засобом регулювання навантаження в енергосистемі. При збереженні поточного рівня виробництва амоніаку в Україні 5 млн. т/рік для його «зеленого» виробництва з використанням технології Габера-Боша потрібно близько 60 млрд. кВтгод електроенергії. Таку кількість електрики можуть виробити 20 атомних енергоблоків потужністю 1000 МВт протягом 8 годин нічного провалу. Це дозволило б повністю відмовитись від генерації електроенергії на вугільних ТЕС в маневреному режимі. Електролізне виробництво з подальшим виробництвом амоніаку дозволить утилізувати піки генерації електроенергії від відновлювальних джерел, потужність яких зростає швидкими темпами, без шкоди сталості частоти та регулюванню потужностей в енергосистемі. Амоніак має дуже низьку ламінарну швидкість горіння та великий час затримки займання через високу енергію активації. Для покращання умов горіння пропонується застосовувати підвищений вміст кисню в окиснику або суміші амоніаку з воднем чи амоніаку з метаном Це забезпечує зростання ламінарної швидкості горіння в 4 рази. Суміш амоніаку і водню як продукт неповного крекінгу амоніаку є перспективним безвуглецевим паливом для теплоенергетичних установок. Введено в експлуатацію енергоблок потужністю 1000 МВт з реалізацією спільного спалювання вугілля (80%) і амоніаку (20%) в спеціальних вихрових пальниках. Виробництво амоніаку може дозволити відмовитися від споживання вугілля в енергетиці. Тим самим зникнуть викиди діоксиду сірки, пилу, оксиду вуглецю та діоксиду вуглецю. При спалювання суміш палива та амоніаку викиди пилу, SO2, CO і CO2 будуть зменшені на частку заміненого амоніаком палива.Використання амонійних реагентів для видалення забруднюючих речовин дозволить об’єднати технологію десульфуризації та технологію селективного некаталітичного відновлення оксидів азоту в один комплекс, зробити обладнання системи газоочищення більш компактним з використанням одного реагенту, що є актуальним для котельних агрегатів середньої потужності. Розроблена концепція і схема та виконані розрахунки комбінованої системи газоочищення димових газів водогрійного колосникового котла WR25 з використанням карбаміду або його 40% розчину як реагенту, що дозволить забезпечити концентрацію діоксиду сірки та оксидів азоту нижче вимог Директиви 2015/2193/EU, що визначає граничні значення викидів для середніх спалювальних установок.^UThe modern environmental protection requirements put the issue of reducing emissions of pollutants and greenhouse gases on the agenda for the development of thermal power industry. A thermal power facility must comply with the principle of High Efficiency and Low Emission in order to be competitive at a time of rapid development of renewable energy sources. For reducing the negative impact on the environment, boiler units must be equipped with systems for cleaning flue gas from pollutants, which are able to ensure compliance with European environmental requirements. To reduce the emission of nitrogen oxides for boilers of medium capacity, it is advisable to use selective non-catalytic reduction as a measure that allows reducing NOx emissions without the construction of special devices and the catalyst use. The use of ammonium compounds will make it possible to combine semi-dry desulfurization systems and selective non-catalytic reduction systems into one complex flue gas purification system. Using ammonia as an environmentally friendly fuel for energy applications will reduce emissions of greenhouse gases and toxic substances. But its use as a fuel faces the following problems: carbon-free ammonia synthesis, ammonia combustion, solving economic and environmental problems.The use of a urea solution instead of an ammonia solution in flue gas desulfurisation technologies will make it possible to significantly simplify the use of this technology in terms of safety and reagent transportation. The use of urea solution for effective binding of sulfurdioxide requires its preliminary thermal hydrolysis. In the process of hydrolysis of urea at the boiling temperature, gaseous ammonia will be formed, which in the process of gas-phase reaction binds about 80% of SO2 at the initial concentration of urea in the solution of 30%. This makes it possible to consider the possibility of gasphase bonding of sulfur dioxide with ammonia without building a semi-dry desulfurisation reactor.Ammonia is an important chemical that is widely used as a nitrogen fertilizer in the agriculture, in chemical and refrigeration technology. The transition to the production of "green" ammonia involves the generation of hydrogen from water using electrolysis technologies with the subsequent application of either Haber-Bosch technology or ammonia generation technologies in electrochemical cells, which are at the stage of research and industrial testing. Since the generation of "green" ammonia is an energy-consuming process, its production can serve as an effective means of regulating the load in the power system. If the current level of ammonia production in Ukraine is maintained at 5 million t/a, its "green" production using Haber-Bosch technology will require about 60 billion kWh of electricity. This would make it possible to completely abandon the generation of electricity at coal-fired thermal power plants in a manoeuvrable mode. Electrolysis production with subsequent production of ammonia will make it possible to utilize the peaks of electricity generation from renewable sources, the capacity of which is growing at a rapid pace, without harming the stability of the frequency and capacity regulation in the power system. Ammonia has a very low laminar burning speed and a long ignition delay due to its high activation energy. To improve the combustion conditions, it is suggested to use an increased oxygen content in the oxidizer or a mixture of ammonia with hydrogen or ammonia with methane. This ensures a 4-time increase in the laminar combustion speed. A mixture of ammonia and hydrogen as a product of incomplete cracking of ammonia is a promising carbon-free fuel for thermal power plants. A power unit with a capacity of 1,000 MW was put into operation with the implementation of joint combustion of coal (80%) and ammonia (20%) in special vortex burners. The production of ammonia can allow to abandon the consumption of coal in the energy sector. Thus, emissions of sulfur dioxide, dust, carbon monoxide and carbon dioxide will disappear. When burning a mixture of fuel and ammonia, emissions of dust, SO2, CO and CO2 will be reduced by the fraction of the fossil fuel replaced by ammonia. The use of ammonium reagents for the removal of pollutants will allow combining the technology of desulfurization and the technology of selective noncatalytic reduction of nitrogen oxides into one complex, making the equipment of the gas cleaning system more compact with the use of one reagent, which is relevant for boiler units of medium capacity. The concept and scheme were developed, and calculations were made of the integrated flue gas cleaning system of the water heating grate boiler WR25 using urea or its 40% solution as a reagent, which will ensure the concentration of sulfur dioxide and nitrogen oxides below the requirements of Directive 2015/2193/EU, which determines the emission limit values for medium combustion plants.

Дисертаційна робота: 210 с., 54 табл., 45 рис., 3 дод., 214 джерела.ПРОМИСЛОВІ ТА ПОБУТОВІ ВІДХОДИ, ТЕРМІЧНА ПЕРЕРОБКА,ЗАБРУДНЕННЯ, БІОПАЛИВО, ПАЛИВНІ БРИКЕТИ, ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД, КАТАЛІЗАТОР, КОНВЕРСІЯ, ПІРОЛІЗ, ПЛАСТИЧНІ МАСТИЛА, ЕНЕРГЕТИКА, ПОЛІМЕРИ, БЕНЗИНИ ТА ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛЬНЕ.Об’єкт дослідження є процеси термохімічної деструкції та переробки полімерних відходів. Мета роботи полягає у розробці модернізованої технології низькотемпературної переробки полімерних відходів та дослідження можливості використання таких кінцевих продуктів як альтернативних видів енергії.Предмет дослідження: низькотемпературний і каталітичний піроліз полімерних відходів (ПЕВЩ, ПЕНЩ, ПП, АБС-пластик) та можливість використання кінцевих продуктів процесу як альтернативних джерел енергії. Методи дослідження: стандартизованими методами вивчали фізико-хімічні властивості досліджуваних речовин; визначення теплотворної здатності паливних брикетів проводили в калориметрі ІКА С200; на машині тертя типу СМЦ-2 досліджували триботехнічні властивості нових N, S-вмісних пластичних мастил; за допомогою хроматографа «Agilent Technologies 7890 A» з полум’яно-іонізаційним детектором проводили визначення хімічного складу рідких фракцій піролізної переробки відходів ПП, АБС-пластику, (ПЕНЩ 50 % + ПЕВЩ 50 %) та суміші (ПЕНЩ 50 %+ ПЕВЩ 50 % + MgCl2 · 6H2O 2,8 % мас.) та за допомогою хроматографа «Chrom-5» проводили хроматографічний аналіз газової складової; обробку результатів аналітичних досліджень проводили з використанням аналітичної програми Chem Station. Із настанням ери механізації зросла тенденція до вжитку та виробництва пластикових продуктів. Однак, даний технологічний процес має серйозну проблему – накопичення ТПВ в біосфері планети та її незворотний вплив на біохімічні процеси живих організмів. У дисертаційній роботі, після детального опрацювання літературних посилань, описано метод вирішення проблеми нагромадження полімерних відходів – це метод низькотемпературного (350 – 450 ℃) піролізу. Метод дозволяє не лише запобігти екологічній катастрофі, а і отримати, в рамках циркулярної економіки, цінні кінцеві продукти: піролізну рідину, газову суміш та пірокарбон – альтернативні джерела енергії. Із вище викладеного, випливає ще одне вирішення масштабної проблеми людства – збалансоване природокористування. У ході дослідницької роботи було вперше виконано експериментальне дослідження термодеструкції суміші полімерних відходів в присутності природнього бішофіту на установці періодичної дії в замкненому об’ємі без доступу кисню повітря, що забезпечило підвищення виходу піролізної рідини, знизило енерговитратність та дало змогу убезпечити екологічний процес. На основі даних хроматографічного аналізу встановлено суттєву різницю між хімічним складом вихідних продуктів та можливістю впровадження кінцевих речовин у різні галузі. Так, розроблена методика виготовлення паливних брикетів шляхом пресування шихти із пірокарбону, визначено їх теплотворну здатність та вирахувано найбільш оптимальне співвідношення компонентів для максимального теплотворного результату, дала змогу впроваджувати використання ПБ як твердого палива для опалювальних котлів різних установ та приміщень. Одним із важливих етапів дисертаційної роботи був спосіб регенерації та отримання нових N, S-вмісних пластичних мастил за участі пірокарбону. Експериментально підтверджено, що за такої складової зросла зносостійкість та термостійкість експлуатаційних деталей. За загальною методикою згідно до ГОСТ 2177-99 була здійснена дробна перегонка піролізної рідини на лабораторній установці. Аналіз хімічного складу окремих фракцій показав можливість їх використання як складових компонентів бензину та дизпалива для двигунів внутрішнього згоряння.Шляхом доповнення до основної технології піролізної переробки додатковими блоками по переробці пірокарбону, отримано новітній метод не лише ефективної переробки ТПВ, а і перспективний екологічно безпечний метод отримання альтернативних джерел енергії.^UPh.D. thesis: 210 p., 54 tables, 45 figures, 3 appendixes, 214 references.INDUSTRIAL AND HOUSEHOLD WASTE, THERMAL PROCESSING, POLLUTION, BIOFUELS, FUEL BRIQUETTES, WASTEWATER TREATMENT, CATALYST, CONVERSION, PYROLYSIS, PLASTIC LUBRICANTS, ENERGY, POLYMERS, GASOLINE AND DIESEL FUELS.The object of research is the processes of thermochemical destruction and processing of polymer waste.The purpose of the work is to develop a modernized technology for low-temperature processing of polymer waste and to study the possibility of using such final products as alternative forms of energy.The subject of the research: low-temperature and catalytic pyrolysis of polymer waste (HDPE, LDPE, PP, ABS plastic) and the possibility of using the final products of the process as alternative sources of energy.Research methods: the physical and chemical properties of the substances under study were studied using standardized methods; determination of the calorific value of fuel briquettes was carried out in the IKA S200 calorimeter; tribotechnical properties of new N, S-containing plastic lubricants were studied on the SMC-2 friction machine; with the help of an chromatograph Agilent Technologies 7890 A with a flame ionization detector, the chemical composition of the liquid fractions of the pyrolysis processing of waste PP, ABS plastic (LDPE 50 % + HDPE 50 %) and a mixture (LDPE 50 % + HDPE 50 % + MgCl2 · 6H2O 2,8 % wt.) were determined and using the chromatograph Chrom-5, chromatographic analysis of the gas component was performed; the results of analytical studies were processed using the Chem Station software.With the advent of the era of mechanization, the trend towards the use and production of plastic products has increased. However, this technological process has a serious problem - the accumulation of solid waste in the planet's biosphere and its irreversible impact on the biochemical processes of living organisms. In Ph.D. thesis, after a detailed study of the literature references, a method of solving the problem of accumulation of polymer waste has been described - it is a method of low-temperature (350 - 450 °C) pyrolysis. The method allows not only to prevent an environmental catastrophe, but also to obtain, within the framework of the circular economy, valuable final products: pyrolysis liquid, gas mixture and pyrocarbon - alternative sources of energy. From the above, it follows another solution to the large-scale problem of humanity - balanced use of nature.In the course of the research work, an experimental study of the thermal destruction of a mixture of polymer waste in the presence of natural bischofite was carried out for the first time on a periodic unit in a closed volume without access to air oxygen, which ensured an increase in the yield of pyrolysis liquid, reduced energy consumption and made it possible to ensure an ecological process.Based on the data of chromatographic analysis, a significant difference has been established between the chemical composition of the initial products and the possibility of introducing the final substances into various industries. Thus, the developed method of manufacturing fuel briquettes by pressing the charge from pyrocarbon, determined their calorific value and calculated the most optimal ratio of components for the maximum calorific result, made it possible to implement the use of briquettes as a solid fuel for heating boilers of various institutions and premises. One of the important stages of the Ph.D. thesis was the method of regeneration and production of new N, S-containing plastic lubricants with the participation of pyrocarbon. It has been experimentally confirmed that with such a component, the wear resistance and heat resistance of operating parts has increased. According to the general method according to GOST 2177-99, fractional distillation of pyrolysis liquid was carried out on a laboratory unit. Analysis of the chemical composition of individual fractions showed the possibility of their use as components of gasoline and diesel fuel for internal combustion engines.By supplementing the basic technology of pyrolysis processing with additional pyrocarbon processing units, has been obtained a new method of not only effective solid waste processing, but also a promising environmentally safe method of obtaining alternative energy sources.

Дисертаційна робота присвячена розробці нових варіантів реакцій 1,3-диполярного циклоприєднання, поєднанню реакції 1,3-диполярного циклоприєднання у тандеми з іншими хімічними перетвореннями для отримання нових азолів та їх конденсованих похідних з корисними властивостями, а також вивченню властивостей отриманих сполук. Основна увага у роботі зосереджена на опрацюванні нових напрямів використання органічних азидів як ефективних 1,3-диполів у реакціях [3+2]-циклоприєднання, синтезі 1,2,3-триазолів та їхніх конденсованих похідних, а також вивченні поведінки альтернативних азидам 1,3-диполів у таких перетвореннях. Вперше досліджено 3-(метилсульфоніл)проп-1-ин та 2-(проп-2-ин-1-ілокси)-6H-бензо[c]хромен-6-он в СuAAC-реакції. З'ясовані особливості взаємодії ди(проп-2-ин-1-іл)аміну з арилазидами та синтезовано нові біс-триазоли. Одержано раніше неописані кон'югати 1,2,3-триазолу і 6H-бензо[c]хромен-6-ону та досліджено їх протиракову активність. Встановлено, що продукти галогенарилювання акрилатів за реакцією Меєрвейна є зручними реагентами для синтезу 2-азидо-3-арилпропанових кислот. Виходячи з 2-азидо-3-арилпропанових кислот, розроблено методи отримання 2-(1H-1,2,3-триазол-1-іл)-3-арилпропанових кислот та їхніх похідних, а також 4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,3]триазоло[1,5-a]піразинів. Запропоновано новий підхід до синтезу заміщених [1,2,3]триазоло[1,5-a]піразинів шляхом поєднання чотирикомпонентної реакції Уґі та некаталітичної циклізації Х'юсґена, що дозволяє отримувати цільові продукти з високими виходами без застосування каталізаторів. Описано новий приклад клік-реакції гідразонілгалогенідів з метиленактивними нітрилами. З'ясовано, що нітриліміни є високореакційноздатними реагентами у взаємодії з метиленактивними нітрилами, та можуть бути застосовані у синтезі як альтернативні азидам 1,3-диполі, для ізостерних замін 1,2,3-триазольного циклу 1Н-піразольним, що розширює синтетичні можливості розроблених методів, зокрема для скринінгу на біологічну активність одержаних сполук. Отримано раніше неописані 4-(1,2,4-оксазол-5-іл)-5-аміно-1H-піразоли та 4-(1,2,4-оксазол-5-іл)-5-аміно-1H-1,2,3-триазоли. Показано, що взаємодія 3-(1H-пірол-2-іл)/(1H-індол-3-іл)-3-оксопропанонітрилів з нітрилімінами відбувається регіоселективно з утворенням 5-амінопіразолів. Розроблено доміно-реакцію, в якій 2-амінотіофен-3-карбоксилати чи 2-(2-(1-хлоро-2-етокси-2-оксоетиліден)гідразиніл)тіофен-3-карбоксилати взаємодіють з 2-(3-арил-1,2,4-оксадіазол-5-іл)ацетонітрилами з утворенням тієно[3,2-e][1,2,3]триазоло[1,5-a]піримідин-5(4H)-онів та піразоло[1,5-a]тієно[3,2-e]піримідин-5(4H)-онів.^UThis dissertation is focused on the development of new variants of 1,3-dipolar cycloaddition reactions. It also explores a combination of 1,3-dipolar cycloaddition in tandem with other chemical transformations in order to obtain new azoles and their condensed derivatives with useful properties, and study of the properties of the obtained compounds. The main focus of the work is on the development of new directions for the use of organic azides as effective 1,3-dipoles in [3+2]cycloaddition reactions, synthesis of 1,2,3-triazoles and their condensed derivatives, as well as studying the behaviour of alternative azides 1,3-dipoles in such transformations. 3-(Methylsulfonyl)prop-1-yne and 2-(prop-2-yn-1-yloxy)-6H-benzo[c]chromen-6-one were investigated for the first time in the CuAAC reaction. The peculiarities of the interaction of di(prop-2-yn-1-yl)amine with aryl azides have been elucidated and new bis-triazoles were synthesized. Previously undescribed conjugates of 1,2,3-triazole and 6H-benzo[c]chromen-6-one were obtained and their anticancer activity was investigated. The haloarylation products of acrylates by the Meerwein reaction, which were obtained from commercially available starting compounds, are convenient reagents for the synthesis of 2-azido-3-arylpropanoic acids. Methods for the preparation of 2-(1H-1,2,3-triazol-1-yl)-3-arylpropanoic acids and their derivatives as well as 4,5,6,7-tetrahydro-[1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrazines were developed on the basis of 2-azido-3-arylpropanoic acids. A new approach to the synthesis of substituted [1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrazines by combining a four-component Ugi reaction and non-catalytic Huisgen cyclization was proposed, which allows to obtain high-yield target products without the use of catalysts. A new example of the click reaction of hydrazonyl halides with active methylene nitriles is described. It was found that nitrileimines are highly reactive reagents in the interaction with active methylene nitriles, and can be used in the synthesis as alternatives to 1,3-dipole azides, for isostere substitutions of 1,2,3-triazole ring by 1H-pyrazole, which expands the synthetic capabilities of the developed methods, in particular, for screening for the biological activity of the obtained compounds. The 4-(1,2,4-oxazol-5-yl)-5-amino-1H-pyrazoles and 4-(1,2,4-oxazol-5-yl)-5-amino-1H-1,2,3-triazoles, which were not described previously, were obtained. It is shown that the interaction of 3-(1H-pyrrol-2-yl)/(1H-indol-3-yl)-3-oxopropanonitrile with nitrileimines occurs regioselectively with the formation of 5-aminopyrazoles. A domino reaction has been developed in which 2-aminothiophene-3-carboxylates or (2-(1-chloro-2-ethoxy-2-oxoethylidene)hydrazineyl)thiophene-3-carboxylates react with 2-(3-aryl-1,2,4-oxadiazol-5-yl)acetonitriles with the formation of thieno[3,2-e][1,2,3]triazolo[1,5-a]pyrimidin-5(4H)-ones and pyrazolo[1,5-a]thieno[3,2-e]pyrimidines.

В ХХІ столітті громадянське суспільство є впливовим актором світових суспільно-політичних процесів поряд з державою і бізнесом. Будь-які соціальнополітичні чи економічні трансформації в демократичних країнах не можливі без врахування волі та інтересів «третього сектору». Адже громадянське суспільство – це мірило легітимності існуючого державного режиму, й покажчик ефективності правлячого класу. Якісна комунікація громадянського суспільства з органами державної влади, бізнесом, та експертною спільнотою є запорукою реалізації ефективної публічної політики і умовою конкурентоздатності держави на міжнародній арені. За умови пасивності органів публічної влади і вакууму політичної волі громадянське суспільство стає каталізатором суспільнополітичних перетворень.Не менш важливою складовою конкурентоздатності держави є політичне суспільство, що є сферою функціонування політичних партій, насамперед парламентів, організацій та інституцій публічної політики. Політичне суспільство – є посередником між державою та громадянським суспільством. Це те суспільство, де ціннісні орієнтири та інтереси громадянського суспільства акумулюються, трансформуються і стають планом дій органів державної влади.^UIn the XXI century, civil society is an influential actor in global socio-political processes, along with the state and business. Any socio-political or economic transformations in democracies are not possible without taking into account the will and interests of the "third sector". In fact, civil society is a measure of the legitimacy of the existing state regime, and an indicator of the effectiveness of the ruling class. High-quality communication of civil society with public authorities, business, and the expert community is the key to the implementation of effective public policy and a condition for the competitiveness of the state in the international arena. Given the passivity of public authorities and the vacuum of political will, civil society becomes a catalyst for socio-political change.An equally important component of the competitiveness of the state is the political society, which is the sphere of functioning of political parties, primarily parliaments, organizations and institutions of public policy. Political society is a mediator between the state and civil society. This is a society where the values and interests of civil society are accumulated, transformed and become a plan of action of public authorities.

Дисертаційна робота присвячена розробленню препаративно зручних та ефективних методів синтезу нових лінійно функціоналізованих та гетероанельованих піразоло[1,5-a]піразинів на основі 4-галогенопіразоло[1,5-а]піразинів, піразоло[1,5-а]піразин-4(5Н)-тіонів, 4-гідразинопіразоло[1,5-а]піразинів та похідних піразоло[1,5-а]піразин-4-карбонових кислот. Наукова новизна одержаних результатів. Показана ефективність використання піразол-5-карбонових кислот як базових будівельних блоків у вдосконаленому варіанті синтезу піразоло[1,5-а]піразин-4(5Н)-онів, галогенуванням яких трихлорооксидом фосфору або трибромідом фосфору отримані 4-хлоро(бромо)піразоло[1,5-а]піразини, а тіонуванням пентасульфідом фосфору – піразоло[1,5-а]піразин-4(5Н)-тіони.На основі реакцій 4-галогенопіразоло[1,5-а]піразинів із алкіламінами та тіофенолами, а піразоло[1,5-а]піразин-4(5Н)-тіонів із функціональними алкілуючими реагентами синтезовані нові 4-аміно(тіо)заміщені піразоло[1,5-а]піразини, які виявляють задовільну антибактеріальну та фунгіцидну активність.Знайдені умови перебігу Pd-каталізованої реакції крос-сполучення за Сузукі-Міяура 4-бромопіразоло[1,5-а]піразинів із арил(гетерил)борними кислотами, які дозволили отримати низку раніше невідомих 4-арил(гетерил)піразоло[1,5-а]піразинів. Конденсацією 4-хлоропіразоло[1,5-a]піразинів із трет-бутил ціаноацетатом, яка реалізується через стадію утворення трет-бутил [ціано(піразоло[1,5-a]піразин-4(5H)-іліден)етаноатів], синтезовані (піразоло[1,5-a]піразин-4-іл)ацетонітрили, використані для одержання похідних нової гетероциклічної системи піразоло[1,5-a]піридо[2,1-c]піразину.Pd-каталізованим карбонілюванням 4-хлоропіразоло[1,5-a]піразинів при підвищеному тиску синтезовані метил піразоло[1,5-a]піразин-4-карбоксилати, які через проміжні нітрили модифіковані у відповідні амідоксими та амідини. Циклоконденсація отриманих амідоксимів із трифтороцтовим ангідридом або етил хлороформіатом, а амідинів – із ацетооцтовим естером або етоксиметиленмалоновим естером виявилась ефективною для синтезу нових 4-(1,2,4-оксадіазоліл)- та 4-піримідинілзаміщених піразоло[1,5-a]піразинів. Розроблено зручний метод синтезу перших представників нової гетероциклічної системи піразоло[5',1':3,4]піразино[2,1-b]хіназоліну, який базується на [2+4]-циклоконденсації 4-хлоропіразоло[1,5-а]піразинів із антраніловими кислотами.На основі етил імідазо[1,5-а]піразоло[5,1-с]піразин-1-карбоксилатів, одержаних реакцією [2+3]-диполярного циклоприєднання 4-хлоропіразоло[1,5-а]піразинів із етил ізоціаноацетатом, синтезовані їх нові похідні із карбоксильною, гідроксиметильною та формільною групами, які видаються перспективними скафолдами для дизайну біологічно важливих сполук.Встановлено, що 4-гідразинілпіразоло[1,5-а]піразини, отримані селективною реакцією 4-хлоропіразоло[1,5-а]піразинів із гідразингідратом, реагують із моноцентровими (триетилортоформіат, оцтовий ангідрид, етилхлороформіат, фенілізотіоціанат, азотистоводнева кислота) і біцентровим (діетилоксалат) реагентами із утворенням відповідних 1,2,4-триазоло-, тетразоло- та 1,2,4-триазиноанельованих похідних. Взаємодією із ацетилацетоном та етоксиметиленпохідними малононітрилу і етилціаноацетату синтезовані 4-(1-піразоліл)заміщені піразоло[1,5-а]піразини.Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні препаративно зручних методів синтезу 4-галогено- та 4-гідразинопіразоло[1,5-а]піразинів як ефективних синтетичних темплатів для конструювання широкого спектру біоперспективних лінійно-функціоналізованих та гетероанельованих похідних. Методами біоскринінгу встановлено, що 4-амінозаміщені піразоло[1,5-а]піразини проявляють помірну протимікробну активність по відношенню до бактерій S. aureus 209, B. subtilis ATCC6633, M. luteus 4698 та грибів С. ablicans 669/1080 і С. krusei ATCC 6258, а значення мінімальної бактеріостатичної та бактеріоцидної (МБсК, МФсК) концентрації N-бензилпіразоло[1,5-а]піразин-4-аміну по відношенню до штаму M. luteus ATCC 4698 свідчить про більшу її активність, порівняно із препаратом «Кетодин». В той же час, серед 4-S-заміщених піразоло[1,5-a]піразинів виявлені перспективні похідні з антибактеріальною активністю. Зокрема, 4-[(4-фторофеніл)тіо]піразоло[1,5-а]піразин виявився активним стосовно тест-культур S. аureus, 4-[(4-хлорофеніл)тіо]-2-метилпіразоло[1,5-а]піразин – стосовно S. aureus та M. luteum, а 1-(4-фторофеніл)-2-(піразоло[1,5-а]піразин-4-ілтіо)етан-1-он має виражену протигрибкову дією по відношенню до тест-культури гриба A. niger.Ключові слова: піразоло[1,5-a]піразин-4(5Н)-они(тіони), 4-галогено(гідразино)піразоло[1,5-a]піразини, похідні піразоло[1,5-a]піразин-4-карбонових кислот, структурна модифікація, лінійна функціоналізація, гетероанелювання, біологічна активність, нова гетероциклічна система^UThe thesis is devoted to developing efficient preparative of synthesis of novel linearly functionalized and heteroannulated pyrazolo[1,5-a]pyrazines based on 4-halopyrazolo[1,5-a]pyrazines, pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4(5H)-thiones, 4-hydrazinylpyrazolo[1,5-a]pyrazines and pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4-carboxylic acid derivatives. Scientific novelty. The efficiency of using pyrazole-5-carboxylic acids as basic building blocks in the improved version of the synthesis of pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4(5H)-ones was shown. 4-Chloro(bromo)pyrazolo[1,5-a]pyrazines and pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4(5H)-thions were synthesized from pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4(5H)-ones using phosphorus oxychloride or phosphorus oxybromide and phosphorus pentasulfide, respectively.New 4-amino(thio)substituted pyrazoles[1,5-a]pyrazines with satisfactory antibacterial and fungicidal activity were synthesized by the method, based on the reaction of 4-halopyrazolo[1,5-a]pyrazines with alkylamines and thiophenols or the alkylation of pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4(5H)-thiones with functionalized alkyl bromides.The conditions for Pd-catalyzed cross-coupling by Suzuki-Miaura of 4-bromopyrazolo[1,5-a]pyrazines with aryl(hetaryl)boric acids were determined, which allowed to obtain a number of previously unknown 4-aryl(hetaryl)pyrazolo[1,5-a]pyrazines.Pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4-ylacetonitriles were synthesized by condensation of 4-chloropyrazolo[1,5-a]pyrazines with tert-butyl cyanoacetate, via formation of tert-butyl cyano(pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4(5H)-ylidene)ethanoates. Synthesized 2-azahetarylacetonitriles were used to obtain derivatives of a new pyrazolo[1,5-a]pyrido[2,1-c]pyrazine system.Methyl pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4-carboxylates were synthesized by Pd-catalyzed carbonylation of 4-chloropyrazolo[1,5-a]pyrazines under increased pressure. These esters were converted into the corresponding amidoximes and amidines through intermediate nitriles. Cyclocondensation of amidoximes with trifluoroacetic anhydride or ethyl chloroformate, and cyclocondensation of amidines with the acetoacetic ester or ethoxymethylenemalonic ester were found to be effective for the synthesis of new 4-(1,2,4-oxadiazolyl)- and 4-pyrimidinyl-substituted pyrazolo[1,5-a]pyrazines.A convenient method for the synthesis of the first representatives of the new heterocyclic system of pyrazolo[5',1':3,4]pyrazino[2,1-b]quinazoline, based on [2+4]-cyclocondensation of 4-chloropyrazolo[1,5-a]pyrazines with anthranilic acids, were developed.Ethyl imidazo[1,5-a]pyrazolo[5,1-c]pyrazine-1-carboxylates, obtained by the reaction of [3+2]-dipolar cycloaddition of of 4-chloropyrazolo[1,5-a]pyrazines with ethyl isocyanoacetate, have been successfully used to yield their new derivatives with carboxyl, hydroxymethyl and formyl groups, promising scaffolds for the design of biologically important compounds.The 4-hydrazinylpyrazolo[1,5-a]pyrazines obtained by selective reaction of 4-chloropyrazolo[1,5-a]pyrazines with hydrazine hydrate were found to undergo a reaction with with monocentric (triethyl orthoformate, acetic anhydride, ethyl chloroformate, phenyl isothiocyanate, nitrous acid) and bicentric (diethyl oxalate) reagents to give corresponding 1,2,4-triazolo-, tetrazolo- and 1,2,4-triazinoannulated derivatives. 4-(1-Pyrazolyl)-substituted pyrazolo[1,5-a]pyrazines were synthesized by reaction with acetylacetone and ethoxymethylene derivatives of malononitrile and ethyl cyanoacetate.The practical application: developing effective preparative methods for the synthesis of 4-halogeno- and 4-hydrazinylpyrazolo[1,5-a]pyrazines as effective synthetic templates for the construction of a wide range of bioperspective linearly functionalized and heteroannulated derivatives. Bioscreening methods have shown that 4-aminosubstituted pyrazolo[1,5-a]pyrazines demonstrate moderate antimicrobial activity against bacteria S. aureus 209, B. subtilis ATCC6633, M. luteus 4698 and fungi C. ablicans 669/1080 and C. krusei ATCC 6258, and the value of the minimum bacteriostatic and bactericidal (MBC) concentration of N-benzylpyrazolo[1,5-a]pyrazin-4-amine in relation to the strain M. luteus ATCC 4698 indicates its higher activity compared to the drug “Ketodine”. At the same time, promising derivatives with antibacterial activity have been identified among the 4-S-substituted pyrazolo[1,5-a]pyrazines. In particular, 4-[(4-fluorophenyl)thio]pyrazolo[1,5-a]pyrazine was active against S. aureus test cultures, 4-[(4-chlorophenyl)thio]-2-methylpyrazolo[1,5-a]pyrazine showed activity against S. aureus and M. luteum, and 1-(4-fluorophenyl)-2-(pyrazolo[1,5-a]pyrazin-4-ylthio)ethan-1-one has a pronounced antifungal effect against the test culture of the fungus A. niger.Keywords: pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4(5H)-ones(thiones), 4-halo(hydrazinyl)pyrazolo[1,5-a]pyrazines, pyrazolo[1,5-a]pyrazine-4-carboxylic acid derivatives, structural modification, linear functionalization, heteroannulation, biological activity, new heterocyclic system.

Дисертацію присвячено процесам еволюції жанру інструментального кон- церту XVII–XVIII століть, яку висвітлено у взаємодії з процесами трансформа- цій оркестру. Понад три століття інструментальний концерт зберігає статус од- ного з провідних жанрів європейського музичного мистецтва, віддзеркалюючи зростаючі потреби суспільства у комунікації і запит на яскраву творчу особис- тість — соліста — у його суперництві та взаємодії з оркестром. У роботі увагу зосереджено на нерозривності зв'язків між концертом як жанром, у якому кон- секвентно втілювалась ідея незалежного від сценічної дії композиторського за- думу, та оркестром — музичною інституцією, що уможливила реалізацію кон- церту на практиці. Обидва процеси постійно корелювали між собою і стали по- тужними перманентними каталізаторами взаємозумовлених трансформацій. У дисертації обґрунтовано безперервність і багаторівневість їх взаємовпливів, про- стежено етапність змін, втілену в основних моделях інструментального концерту XVII–XVIII століть. Здійснено класифікацію різновидів жанру концерту з позиції відношень між солістом (солістами) та оркестром, термінологічні визначення концертів пов'язано зі стильовою добою, уведено в науковий обіг понад 300 праць зарубіжних дослідників і кілька десятків інструментальних концертів менш ві- домих композиторів, які, однак, справили значний вплив на еволюцію жанру.Наголошено на тому, що висвітлення процесу формування і розвитку оркестру спричинило переосмис- лення ґенези, еволюції та підходів до класифікації інструментального концерту XVII–XVIIІ століття. Пов'язаність етапів перевтілення концертності з проце- сами модифікацій оркестру, їх багаторівневий і безперервний взаємовплив та ак- центування важливості оркестру для розвитку культури і мистецтва дали змогу сформулювати теорію кореляції еволюційної співдії інструментального концерту й оркестру: Еволюція інструментального концерту корелюється із становленням і розвитком оркестру, обидва процеси є потужними перманентними каталізато- рами взаємних трансформацій.^UThe dissertation is devoted to the evolution of the seventeenth- and eighteenth- century instrumental concerto which is considered in its interaction with the processes of transformation of the orchestra. For more than three centuries, the instrumental con- certo has the status of one of the leading genres in European music, reflecting the growing needs of society to communicate and the demand for a bright creative personality (the soloist) in rivalry and cooperation with the orchestra. Emphasis in the dissertation is placed on the continuity link between the concerto, a genre that consistently embodied the idea of a stage action independent of the composer's idea, and the orchestra, a musical institution that allowed the implementation of a concerto in essence. Both processes are constantly correlated with each other and have become powerful permanent cata- lysts for each other's transformations. The continuity and multilevel nature of their mutual influences and the stage-by-stage changes (which are embodied in the main models of the instrumental concerto of the seventeenth and eighteenth centuries) have been examined in the dissertation. The concerto is classified from the standpoint of the relationship between a soloist (or several soloists) and the orchestra, and terminological definitions of concertos have been linked with the stylistic era. More than 300 works of foreign researchers and dozens of concertos by lesser-known composers who have significantly influenced the genre have been introduced into the discussion.Consideration of the pro- cess of formation and development of the orchestra made it possible to rethink the genesis, evolution and approaches to the classification of the seventeenth and eight- eenth-century instrumental concerto. The interconnection of the concerto's stages of transformation on the one side, and the process of modifying the orchestration on the other side, their multi-level and continuous interaction, and emphasis on the orchestra in the development of culture and art allowed to offer the theory of the evolutionary cooperation of the instrumental concerto and the orchestra: the evolution of the instru- mental concerto stands together with the formation and development of the orchestra, and the both processes are powerful permanent catalysts for mutual transformations.

У дисертації представлено вирішення важливого науково-практичного завдання – обґрунтування теоретичних засад та розробка науково-практичних рекомендацій щодо формування та розвитку інфраструктури фондового ринку в умовах глобалізаційних перетворень.На основі аналізу підходів зарубіжних та вітчизняних науковців до характеристики фондового ринку, його інфраструктури та їх комплексного поєднання, у дисертації запропоновано визначення економічної сутності поняття «інфраструктура фондового ринку».З метою підвищення ефективності взаємодії між суб'єктами фондового ринку та зростання загального рівня конкуренції між ними обґрунтовано теоретико-методичні засади формування системи взаємозв'язків між елементами інфраструктури фондового ринку.У дисертації удосконалено підходи до впровадження заходів державного регулювання та побудови дієвої системи саморегулювання інфраструктури фондового ринку шляхом модернізації інструментів алокації фінансових ресурсів, забезпечення їх ефективного розподілу та перерозподілу через полегшення обігу фінансових активів та імплементації норм європейського законодавства в національну систему державного управління фондовим ринком, що сприятиме залученню додаткових фінансових ресурсів в економічну систему та забезпеченню стабільного економічного зростання в країні. Разом з тим визначено, що виплив держави на функціонування інфраструктури фондового ринку має бути опосередкованим та головним чином нівелювати наслідки негативних коливань економічної кон'юнктури на міжнародних ринках капіталів.У роботі охарактеризовано практику функціонування фінансових інститутів та діяльності організаторів торгівлі на фондовому ринку. Доведено, що ефективність функціонування фінансових інститутів фондового ринку є важливим показником, що визначає напрями використання залучених в економіку країни фінансових ресурсів інвесторів, що направлені на економічне зростання та розширене відтворення. Доведено значимість надання послуг фінансовими інститутами на вітчизняному фондовому ринку, разом з тим відзначено необхідність імплементації європейських та міжнародних правових механізмів його регулювання з метою мінімізації негативних наслідків коливань на фінансових ринках.У дисертації обґрунтовано положення щодо формування домінантних факторів впливу на систему депозитарного забезпечення функціонування фондового ринку, що враховують фундаментальні характеристики середовища ведення бізнесу, необхідність підвищення правової упорядкованості та транспарентності відносин, ефективності здійснення депозитарної діяльності, що дозволить створити сприятливі умови для побудови ефективних правовідносин між всіма учасниками депозитарної системи та посилити гарантії безпеки інвестиційної діяльності в економіці України. Здійснено оцінку ролі та значення розрахунково-клірингової діяльності в процесі укладання угод на фондовому ринку. Охарактеризовано особливості проведення клірингу в сучасних умовах та виокремлено перспективні напрями удосконалення процесів на фондовому ринку. Визначено особливості регулювання біржової діяльності на фондовому ринку України та узагальнено механізми забезпечення її збалансованого розвитку. Враховуючи трансформацію економіки України та її інтеграцію в Європейський Союз систематизовано та удосконалено підходи до регулювання біржової діяльності на основі врахування зміни темпів реального валового внутрішнього продукту, економічної циклічності, інфляції, валютного курсу та попиту і пропозиції на фінансові ресурси на міжнародних ринках капіталів. У дисертації обґрунтовано прикладні положення щодо напрямів вдосконалення функціонування інфраструктури фондового ринку через використання внутрішніх резервів росту та адаптації досвіду країн з розвинутою та транзитивною економікою, лібералізацію процесів управління, застосування сучасних інформаційних систем та технологій, що дозволить підвищити ефективність використання економічних, технічних, нормативно-правових інструментів та досягнути довгострокового позитивного ефекту функціонування фондового ринку. Узагальнено та систематизовано підходи до функціонування інфраструктури фондового ринку як каталізатора швидкості руху грошей, капіталу, інформації та інновацій на фондовому ринку в умовах трансформаційних перетворень, що сприятиме досягненню синергетичного ефекту від взаємодії економічних агентів, держави та фінансових інститутів у середньо- та довгостроковій перспективі. На основі аналізу інфраструктури фондового ринку України обґрунтовано необхідність забезпечення пре- та постторгівельної транспарентності функціонування фондових бірж, що дозволить надати учасникам фондового ринку розширені можливості щодо інформаційного забезпечення їх діяльності. Розкрито перспективні напрями використання інформаційних технологій на фондовому ринку та можливостей щодо розширення переліку інструментів захисту інформації, в тому числі через технологію блокчейн.^UThe study confirmed that the formation of effective economic, regulatory and institutional foundations of the stock market functioning should be based on a clear definition of areas of financial regulation aimed at creating favorable conditions for its development. In such a situation, the issues of ensuring the effective operation of the stock market infrastructure become important. At the same time, improving the effectiveness of its operation requires a comprehensive combination of tools to stimulate, protect, control the activities of subjects of infrastructure support, the appropriate transformation of the financial and economic system of the country, taking into account endogenous and exogenous factors of influence.Based on the analysis of approaches of foreign and domestic scientists to thecharacteristics of the stock market, its infrastructure and their complex combination, the thesis proposes the definition of the economic essence of the concept of «stock market infrastructure». In order to increase the efficiency of interaction between stock market participants and increase the overall level of competition between them are grounded the theoretical and methodological principles of forming a system of relationships between elements of the stock market infrastructure, which take into account the institutional architecture of the stock market construction, the level of influence of macroeconomic environment factors, features of financial regulation of economic processes in the country, priority areas of financial globalization.It is determined that the mechanism of state regulation of the stock market is an effective tool for forming internal incentives for the development of the relevantinstitutional structure and prerequisites for economic growth. Analysis of the dynamics of the main indicators of the domestic stock market functioning shows the need for a systematic approach to the recovery of the domestic stock market, aimed at improving the regulatory functioning of trade organizers and increase the number of joint stock companies. The effectiveness and operability of depository activities creates opportunities to increase the transparency of relations arising in the stock market, improves the system of determining the value of investment resources based on fair and sound approaches.In the dissertation are improved the approaches to the implementation of state regulation measures and building an effective system of self-regulation of stock market infrastructure by modernizing instruments for allocating financial resources, ensuring their efficient distribution and redistribution by facilitating the circulation of financial assets and implementing European legislation in the national stock market management system, which will promote the attraction of additional financial resources to the economic system and ensuring stable economic growth in the country. The paper describes the practice of functioning of financial institutions and the activities of trade organizers in the stock market. It is proved that the efficiency of financial institutions finctioning of the stock market is an important indicator that determines the use of financial resources of investors involved in the economy,aimed at economic growth and expanded reproduction. The level of efficiency of financial institutions functioning of stock market is directly influenced by infrastructural factors that determine the type and model of the stock market, which is inherent in the country's economy, the level of influence of infrastructure participants on decision-making, the degree of market competition, information and technological openness, investment attractiveness. The dissertation substantiates the provisions on the formation of dominant factors influencing the depository system of the stock market functioning, taking into account the fundamental characteristics of the business environment, the need to improve legal order and transparency of relations, the effectiveness of depository activities, which will create favorable conditions for effective legal relations between all participants in the depository system and strengthen security guarantees for investment activities in the economy of Ukraine.The dissertation substantiates the applied provisions as to improving the functioning of the stock market infrastructure through the use of internal growth reserves and adaptation of the experience of developed and transition economies, liberalization of management processes, use of modern information systems and technologies which will allow improving the efficiency of usage of economic, technical, regulatory instruments and achieve a long-term positive effect of the stock market functioning.