У дисертації вперше розроблено та апробовано модель підготовки студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку, яка містить такі блоки: методологічно-цільовий (мета, методологічні підходи, принципи), змістово-діяльнісний (етапи, зміст, форми, методи) та діагностично-результативний (діагностичний інструментарій, критерії та їх показники, рівні, результат).Обґрунтовано педагогічні умови підготовки студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку (актуалізація мотивації студентів до формування хореографічних умінь і навичок молодших школярів; стимулювання пізнавальної діяльності здобувачів освіти на основі специфічного змісту навчання; активізація практичної діяльності майбутніх хореографів).Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні в освітній процес закладів вищої освіти діагностичного інструментарію, обґрунтуванні та експериментальній перевірці критеріальних та рівневих характеристик готовності майбутніх учителів у педагогічних коледжах до формування хореографічних умінь і навичок в учнів молодшого шкільного віку, упровадженні авторського курсу «Ритміка»; методи оцінювання (тестування, анкетування, спостереження, бесіди, експертне оцінювання, аналіз, узагальнення тощо).Матеріали дисертації, зокрема створене й апробоване діагностичне забезпечення може використовуватися для оцінки готовності майбутніх учителів до формування хореографічних умінь і навичок в учнів молодшого шкільного віку; розроблена методика підготовки студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь і навичок в учнів молодшого шкільного віку – для підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей, у безперервній професійній освіті та підвищенні кваліфікації вчителів початкової школи.^UThe dissertation is the first to develop and test a model for training students of pedagogical colleges to form choreographic skills of primary school students, which includes the following blocks: methodological and target (purpose, methodological approaches, principles), content and activity (stages, content, forms, methods) and diagnostic and effective (diagnostic tools, criteria and their indicators, levels, results).The pedagogical conditions for training students of pedagogical colleges to form choreographic skills of primary school students are substantiated (actualization of students' motivation to form choreographic skills of primary school students; stimulation of cognitive activity of students based on specific content of education; activation of practical activity of future choreographers).The practical significance of the obtained results lies in the development and implementation of diagnostic tools in the educational process of higher education institutions, substantiation and experimental verification of the criterion and level characteristics of future teachers' readiness in pedagogical colleges for the formation of choreographic skills in primary school students, the introduction of the author's course «Rhythm»; evaluation methods (testing, questionnaires, observations, interviews, expert evaluation, analysis, generalization, etc.).The materials of the dissertation, in particular, the created and tested diagnostic software can be used to assess the readiness of future teachers to form choreographic skills in primary school students; the developed methodology for training students of pedagogical colleges to form choreographic skills in primary school students can be used to train future teachers of various specialties, in continuing professional education and in-service training of primary school teachers.

Перетягіна Д.О. «Оптимізація діагностики та лікування хворих з субретинальними неоваскулярними мембранами при віковій дегенерації макули». В результаті проведених досліджень було розширено наукові дані про зміни хоріоретинального комплексу при ВМД, а саме, встановлено, що пацієнти з різними фенотипічними проявами ВМД відрізняються за середніми показниками СФТХ за даними SS-ОКТ та розподіляються на 4 кластери, причому структура розподілу пацієнтів з СНМ І типу не відрізняється від здорових одновікових осіб, а при ВПЕС, СНМ ІІ типу та ГА достовірно більше пацієнтів з середньою СФТХ не більше (188±3,5) мкм. Запропонована реологічна модель, яка вперше відтворює основні особливості сильно немонотонного пластичного руйнування сітківки на всьому інтервалі деформації. Вперше отримано аналітичне співвідношення, яке дозволяє оцінити час dt розвитку фізіологічно небезпечних механічних напружень в тканині сітківки хворого ВМД на послідовнії серії ОКТ зображень очного дна. Розширено уявлення про особливості перебігу різних форм ВМД при наявності варіантів генів TGFB1 (C509T) та CFH (T1277С), а саме, визначено генотипи досліджуваних варіантів генів з протективними властивостями й, навпаки, генотипи які асоційовані із підвищеним ризиком розвитку ВМД. Вперше виявлено комбінований ефект впливу варіантів генів TGFB1 (C509T) та CFH (T1277С) на виникнення і перебіг різних форм ВМД, що полягає у підвищенні ризику виникнення ГА при одночасній наявності алеля С генів TGFB1 та CFH. Вперше досліджено взаємозв’язок між морфометричними показниками хоріоретинального комплексу та варіантів генів TGFB1 (C509T) та CFH (T1277С), а саме, наявність алеля 509С гена TGFB1 у групі пацієнтів із ГА асоційована із меншою товщиною хоріоідеї. Запропоновано новий підхід до систематизації результатівморфометрії хоріоретинального комплексу за даними SS-ОКТ у пацієнтів з ВМД для визначення груп ризику розвитку СНМ II типу та ГА шляхом розподілу на кластери за показником СФТХ. Розроблена реологічна модель сітківки дозволяє на підставі серіїпослідовних ОКТ-зображень очного дна пацієнта зробити обґрунтоване прогнозування перебігу ВМД, а саме визначити час dt , за який у даного пацієнта розвинуться такі механічні напруження, що призведуть до незворотного руйнування структури сітківки, та на підставі отриманих даних призначити режим проведення анти-VEGF терапії.Представлена фізико-математична модель дає досить добре відтворення всіх основних особливостей немонотонної еволюції механічних напружень в сітківці на всьому інтервалі деформації розтягування, що спостерігається в експерименті. Це дає можливість використовувати розвинуту модель для вирішення фундаментальних та прикладних задач,пов’язаних також з іншими захворюваннями, які супроводжуються деформаціями, та розривами тканини сітківки. Отримані дані щодо молекулярно-генетичних механізмів патогенезу ВМД, а саме вплив варіантів генів TGFB1 (C509T) та CFH (T1277С) на перебіг різних форм ВМД, дозволять формувати групи ризику розвитку ГА та визначати тактику патогенетично обґрунтованого лікування.^UPeretyagina D.O. "Optimization of diagnosis and treatment of patients with subretinal neovascular membranes in age-related macular degeneration".As a result of the conducted research, the scientific data on changes in the chorioretinal complex in AMD was expanded, namely, it was established that patients with different phenotypic manifestations of AMD differ in average indicators of SFTX according to SS-OCT data and are divided into 4 clusters, and the structure of the distribution of patients with SNM I type does not differ from healthy people of the same age, and with VPES, SNM type II and GA, there are significantly more patients with an average SFTX of no more than (188±3.5) μm. A rheological model is proposed, which for the first time reproduces the main features of strongly non-monotonic plastic destruction of the retina over the entire deformation interval. For the first time, an analytical relationship was obtained that allows estimating the time dt of the development of physiologically dangerous mechanical stresses in the retinal tissue of a AMD patient on the sequence of a series of OCT images of the fundus. The understanding of the peculiarities of the course of various forms of AMD in the presence of TGFB1 (C509T) and CFH (T1277C) gene variants has been expanded, namely, the genotypes of the investigated gene variants with protective properties and, conversely, the genotypes associated with an increased risk of AMD development have been determined. For the first time, the combined effect of TGFB1 (C509T) and CFH (T1277C) gene variants on the occurrence and course of various forms of AMD was revealed, which consists in increasing the risk of GA in the presence of the C allele of the TGFB1 and CFH genes. For the first time, the relationship between morphometric indicators of the chorioretinal complex and TGFB1 (C509T) and CFH gene variants was investigated (T1277C), namely, the presence of the 509C allele of the TGFB1 gene in the group of patients with HA is associated with a smaller thickness of the choroid. A new approach to the systematization of results is proposed morphometry of the chorioretinal complex according to SS-OCT data in patients with AMD to determine risk groups for the development of SNM type II and HA by dividing into clusters according to the SFTX indicator. The developed rheological model of the retina allows on the basis of a series consecutive OCT images of the patient's fundus to make a reasonable prediction of the course of AMD, namely to determine the time dt during which such mechanical stresses will develop in this patient that will lead to irreversible destruction of the retinal structure, and on the basis of the obtained data to prescribe the regimen of anti-VEGF therapy.The presented physical-mathematical model provides a fairly good reproduction of all the main features of the non-monotonic evolution of mechanical stresses in the retina over the entire range of stretching deformation observed in the experiment. This makes it possible to use the developed model to solve fundamental and applied problems, also associated with other diseases that are accompanied by deformations and tears of the retinal tissue. The obtained data on the molecular genetic mechanisms of the pathogenesis of AMD, namely the influence of variants of the TGFB1 (C509T) and CFH (T1277C) genes on the course of various forms of AMD, will make it possible to form risk groups for the development of HA and determine the tactics of pathogenetically based treatment.

У дисертації проведено комплексне дослідження функціонування бального танцю в Радянській Україні 1950-х – 1980-х рр. з урахуванням соціокультурної детермінації та внутрішньомистецьких чинників; з’ясовано основні стратегії розвитку бального танцю в Україні 1960-х – 1980-х рр.; запропоновано його періодизацію за радянських часів; подано основні напрями розвитку бального танцю в 1960-х–1980-х рр. з ду на «радянську програму».Виявлено, що бальний танець в Радянській Україні упродовж кінця 1950-х – 1980-х рр. пройшов декілька етапів: впровадження бальних танців у дитячий та дорослий репертуар, становлення колективів власне бального танцю (гуртки, студії, ансамблі та ін.), формування системи бально-танцювальної художньої самодіяльності, запровадження спортивних форм змагань, але з обов’язковою «радянською програмою», що створювалась за принципом стилізації народних зразків. Задля створення радянського бального танцю як самостійного феномену, опозиційного західній бальній хореографії, було застосовано механізми державного регулювання та ідеологічного тиску. Однак вже сам факт поширення бально-спортивного танцювання в УРСР свідчить про процеси демократизації та лібералізації у мистецтві, розширення діапазону дозволених форм художньої діяльності у сфері хореографії.Стверджується, що сприйняття бального танцю лише як мистецького феномену, засудження стандартизації, змагальності, впровадження масових спрощених форм гальмувало розвиток техніки бального танцю, спричинило відставання українських пар у виконавській майстерності від західноєвропейських. Ключові слова: бальний танець, Радянська Україна, бальна хореографія, радянська програма бальних танців, танець, хореографія.^UThe dissertation comprehensively studied the functioning of ballroom dancing in Soviet Ukraine from the 1950s to the 1980s, considering sociocultural determinations and intrinsically artistic factors; the main strategies of the development of ballroom dance in Ukraine from the 1960s to the 1980s were clarified; a periodization of the development of ballroom dance during the Soviet era was proposed; the main directions of the development of ballroom dance from the 1960s to the 1980s concerning the "Soviet program" were revealed.It is noted that the modern Ukrainian scientific discourse of ballroom choreography is developing dynamically, and shows tendencies to expand the thematic field, but a comprehensive study of the functioning of ballroom dance in Soviet Ukraine from the 1950s to the 1980s has not been executed so far.It was found that ballroom dancing in Soviet times went from complete non-recognition (the 1920s), through a certain weakening of the categorical attitude (1930s to the first half of the 1940s), through the attempts to destroy the Western repertoire of ballroom dancing and creation an exclusively Soviet one (late 1940s to the early 1950s), and in the second half of the 1950s embarked on a path of compromise development, considering the political and ideological attitudes of the state-party nomenclature, which combined the mastery of standardized Western dances and dances of the "Soviet program".It is argued that the perception of ballroom dancing only as an artistic phenomenon, the condemnation of standardization, competitiveness, the introduction of mass simplified forms inhibited the development of ballroom dancing techniques, and caused Ukrainian couples to lag behind Western European couples in performing skills. Coercive state policy about spreading the "Soviet program" encountered a nihilistic attitude towards such a repertoire, the desire to perform standardized ballroom dances of the international program. However, rejecting categoricity, we can also talk about some positive aspects of this program: the possibility of a certain balance between native and foreign dances, expansion of the lexical and figurative range of performers, development of the choreographer's opinion, work on the path of stylization, democratization, the possibility of performing in mass forms, etc. Many peculiar compositions of the "Soviet program", which were created to recognizable music and are easy to perform, successfully implemented a developmental and hedonistic function, especially for children's audiences.It is indicated that the presented dissertation does not claim to be exhaustive; among the promising directions of further scientific research are consideration of the personal development of heads of creative centers of ballroom dance and performers, comparison of the development of ballroom dance in the Ukrainian SSR and other republics of the USSR, identification of the training specifics of the ballroom dance teachers, artistic analysis of performance skills representatives of various regional ballroom dance schools, etc.Keywords: ballroom dance, Soviet Ukraine, ballroom choreography, Soviet ballroom dance program, dance, choreography.

Дисертаційна робота надає теоретичне обґрунтування та нове рішення актуального наукового завдання щодо вивчення індивідуальної анатомічної мінливості тім’яних кісток та їх ролі у загальній конструкції склепіння черепа.Проведені дослідження виконані на 130 препаратах кісткових структур голови дорослих людей із зібраної колекції кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету, в кількості 82 кісткових препаратів, включаючи ізольовані тім’яні кістки, а також 48 томограм, отриманих при обстеженні пацієнтів. В основу встановлення краніотипу покладено основний принцип – обчислення черепного індексу, який дозволяє класифікувати анатомічні об’єкти за формами будови голови. Для виявлення існуючих особливостей будови та форми тім’яних кісток було отримано такі краніометричні покажчики: довжина та ширина тім’яних горбів, тім’яна хорда та дуга, розраховували індекс кривизни тім’яної кістки. Проводились виміри кутових розмірів тім’яних кісток, площі, товщини кісткової стінки та її структурних елементів. Отримані дані проаналізовано для людей зрілого віку різного гендеру та трьох встановлених краніотипів.У результаті проведеного дослідження встановлено, що довжина тім’яних кісток поступово збільшується від людей з брахіцефальною формою голови та черепа з досягненням максимальних значень у людей з доліхоцефальною формою. Ширина тім’яних кісток характеризується найбільшими значеннями у брахіцефалів; у мезоцефалів усереднені значення, у доліхоцефалів зменшення параметрів.Тім’яні кістки мають дві крайні форми індивідуальної анатомічної мінливості: розширено-розгорнута у людей з брахіморфною конфігурацією голови та черепа; подовжено-звужена – у людей із доліхоморфною конфігурацією, між ними зустрічаються багаточисельні усереднені форми, відмічені у людей з мезоморфним походженням.Для людини зрілого віку з брахікранічним типом будови голови характерна значна вираженість кривизни тім’яних кісток при коливанні індексу кривизни за рахунок збільшення широтних розмірів усіх відділів склепіння черепа. У людей з мезо- і доліхокранічним типом будови голови, відмічається зменшення кривизни та з’являється її згладженість на всю площу тім’яних кісток.Загальна товщина тім’яної кістки має чітко виражену залежність від встановленого краніотипу. Так, максимальні значення цього параметру спостерігаються у брахікранів, середні – у мезокранів, мінімальні – у доліхокранів, при цьому, у чоловіків середні покажчики загальної товщини тім’яної кістки, товщини зовнішньої та внутрішньої пластинки, товщини диплоїчної речовини на 0,2-0,3 мм більше ніж у жінок. Встановлено краніотопографічні співвідношення швів та країв тім’яних кісток у залежності від крайніх типів будови черепа: прі брахікранії найбільші значення мають вінцевий та лусковий шви, при мезокранії відмічаються усереднені показники усіх вивчених швів, при доліхокранії наявне збільшення сагітального шва верхнього краю та ламбдоподібного шва, заднього краю тім’яних кісток, що підтверджено статистичними даними.Виявлення макроскопічних особливостей форми, розмірів і взаємовідношення відділів, країв і поверхонь тім'яних кісток дозволяють виробляти більш щадні оперативні прийоми, хірургічні доступи до тім'яних і потиличних часток головного мозку. При цьому відкриває нові технічні можливості по краніопластичним операціям, виготовленню кісткових алотрансплантатів, їх комп’ютерно-графічному моделюванню і багато чому іншому.^UThe conducted studies were performed on 130 preparations of bone structures of the head of adults from the collected collection of the Department of Human Anatomy of the Kharkiv National Medical University, in the amount of 82 bone preparations, including isolated parietal bones, as well as 48 tomograms obtained during the examination of patients. The basis of establishing a craniotype is the basic principle - the calculation of the cranial index, which allows classifying anatomical objects according to the shape of the head structure. To reveal the existing features of the structure and shape of the parietal bones, the following craniometric indicators were obtained: the length and width of the parietal humps, the parietal chord and the arc, and the curvature index of the parietal bone was calculated. Measurements were made of the angular dimensions of the parietal bones, the area, the thickness of the bone wall and its structural elements. The obtained data were analyzed for mature people of different genders and three established craniotypes.As a result of the research, it was established that the length of the parietal bones gradually increases in people with a brachycephalic head and skull shape; to people with mesocephali form; with reaching maximum values in people with dolichocephalic form. The width of the parietal bones is characterized by the largest values in brachycephals; mesocephals have averaged values; in dolichocephals a decrease in parameters.The parietal bones have two extreme forms of individual anatomical variability: expanded in people with a brachymorphic configuration of the head and skull; elongated-narrowed – in people with a dolichomorphic configuration, between them there are numerous averaged forms noted in people with mesomorphic origin.A mature person with a brachycranic type of head structure is characterized by a significant degree of curvature of the parietal bones when the curvature index varies from, due to an increase in the latitudinal dimensions of all sections of the cranial vault. In people with meso- and dolichocranial type of head structure, a reduction in curvature is noted and its smoothing appears over the entire area of the parietal bones.The total thickness of the parietal bone is clearly dependent on the established craniotype. The maximum values of this parameter are observed in brachycranial, medium - in mesocranial, minimum - in dolichocranial, at the same time, in men, the average indicators of the total thickness of the parietal bone, the thickness of the outer and inner plate, the thickness of the diploic substance are 0.2-0.3 mm more than in women.The craniotopographic ratios of the sutures and margins of the parietal bones were established depending on the extreme types of the structure of the skull: in brachycranial, the coronal and squamous sutures have the greatest values, in mesocranial the average values of all studied sutures are noted, in dolichocranial there is an increase in the sagittal suture of the upper edge and the lambdoid suture, posterior edges of the parietal bones, which is confirmed by statistical data.

Мета роботи: на основі вивчення клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей тривожних розладів у вимушених переселенців, розробити персоніфіковану систему їх комплексної терапії та профілактики та оцінити її ефективністьДля досягнення поставленої мети, за умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» та у Центрі ментального здоров’я «Restart» проведено комплексне обстеження 165 хворих на тривожні розлади, обох статей, у віці 20 - 55 років. Основну групу склали 93 хворих вимушених переселенців (53 жінки та 40 чоловіка), контрольну– 72 хворих (40 жінок та 32 чоловіка), які постійно проживають в м. Харкові та Харківської області.Усі пацієнти отримували регламентовану психофармакотерапію згідно кличних протоколів. Основну групу було розподіллено на дві підгрупи терапевтичну групу, у яку увійшли пацієнти які приймали участь у терапевтичній програмі, розробленої за результатами власних досліджень - 55 (29 жінок та 26 чоловіків) хворих та групу порівняння – 38 (21 жінка та 17 чоловіків) хворих, які отримували стандартну регламентовану терапію в медичному закладі.Встановлено, що клінічна структура тривожних розладів у обстежених хворих представлена змішаною тривожно-депресивною реакціею (F43.22) – 28,2±1,2% обстежених основної та 35,4 ±1,3% контрольної групи, панічним розладом (F41.0) – 36,4±1,3% та 38,2±1,3% відповідно, генералізованим тривожним розладом (F41.1) – 35,4±1,3% обстежених основної та 26,4 ±1,2% контрольної груп.Описано феноменологію депресивної симптоматики та соматичних еквівалентів тривоги у структурі тривожних розладів у вимушених переселенців.Розроблена модель формування тривожних розладів у вимушених переселенців, яка лягла в основу створення комплексної персоніфікованої системи терапії тривожних розладів у вимушених переселенців з диференційованим використанням методів психофармакотерапії, психотерапії та психосвіти.Встановлена висока результативність розробленої терапії тривожних розладів у вимушених переселенців в порівнянні з традиційним комплексним лікуванням щодо редукції психопатологічної симптоматики, зниження рівня тривоги та депресії за відповідними шкалами, зниження рівня соціальної фрустрованності, відновлення соціальної активності та підвищення якості життя вимушених переселенців за даними півторарічного катамнестичного дослідження.^UAim of research: to develop an integrated personalized system of therapy and prevention of anxiety disorders in internally displaced persons (IDPs) based on the study of clinical, psychopathological and pathopsychological features of anxiety disorders and to evaluate its effectiveness.A comprehensive examination of 165 patients with anxiety disorders was conducted to achieve this goal with informed consent and in compliance with the principles of bioethics and deontology. Patients were both sexes, aged 20-55 years. The research was performed at the Regional Clinical Psychiatric Hospital No.3 and at the «Restart» Mental Health Center. The main group consisted of 93 internally displaced persons (53 women and 40 men), and the control group consisted of 72 patients (40 women and 32 men) who permanently reside in Kharkiv and the Kharkiv region.All patients received regimented psychopharmacotherapy according to clinical protocols. The main group was divided into two subgroups: a therapeutic group, which included patients who participated in a therapeutic program developed on the basis of authors' own research – 55 (29 women and 26 men) patients and a comparison group – 38 (21 women and 17 men) patients who received standard regimented therapy in a medical institution.It was found that clinical structure of anxiety disorders in the examined patients was represented by a mixed anxiety-depressive reaction (F43.22) - 28.2±1.2% of the main group and 35.4±1.3% of the control group, panic disorder (F41.0) - 36.4±1.3% and 38.2±1.3%; respectively, generalized anxiety disorder (F41.1) - 35.4±1.3% of the main group and 26.4±1.2% of the control group.The phenomenology of depressive symptoms and somatic equivalents of anxiety in the structure of anxiety disorders in internally displaced persons is described.High effectiveness of the developed therapy for anxiety disorders in IDPs in comparison with traditional complex treatment has been established. Results of the intervention were: reduction of psychopathological symptoms, reduction of anxiety and depression according to the relevant scales, reduction of social frustration, restoration of social activity and improvement of the quality of life of IDPs according to a year and a half cathamnestic study.

У дисертації «Формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у вищих педагогічних закладах КНР», базуючись на аналізі сучасних міждисциплінарних наукових розробок, обґрунтовуються теоретичні засади підготовки майбутніх вчителів-хореографів. Охарактеризовано систему формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у вищих педагогічних закладах КНР; узагальнено досвід удосконалення педагогічного інструментарію як передумови оновлення системи формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у сучасних умовах; визначено напрями взаємозбагачення досвіду формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у вищих педагогічних закладах України та КНР. Зокрема висвітлено та обґрунтовано зміст таких ключових для дослідження понять, як «хореографія», «професійна компетентність», «танець», «хореографічно-педагогічна освіта», «професійна компетентність вчителя-хореографа». Наголошено на необхідності оновлення змісту професійної діяльності вчителя-хореографа у різноманітних його проявах та соціальних ролях таких, як виконавець танцю, режисер-постановник, керівник творчого колективу, організатор перфомансу, тренер, адміністратор, дослідник-мистецтвознавець, викладач-вихователь, лідер тощо. Доведено, що відповідними функціями вчителя-хореографа мають бути складові його професійної компетентності. О б ґ р у н т о в а н о , щ о х о р е о г р а ф і ч н а о с в і т а є о б ’ є к т о м міждисциплінарного наукового пошуку на перетині різних наукових напрямів та галузей знань: філософії, культурології, педагогіки, мистецтвознавства, хорології, хореографії, фізичної підготовки, виконавського, сценічного та театрального мистецтва, спорту, здоров’язбереження тощо. Інтегральний характер та комплексна сутність хореографії зумовлюють багатозначність її визначення як соціокультурного феномена та об’єкта освітнього процесу. Міждисциплінарний підхід та різні парадигмальні підходи до хореографічної освіти зумовлюють розширення традиційних для дослідження цього феномена понять, визначають переосмислення її характеристик у численних авторських тлумаченнях в українській та зарубіжній науці. В роботі визначено соціокультурний, комунікаційний, естетичний, педагогічний, лідерський ресурси феномена танцю та хореографії. В роботі охарактеризовано систему формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у вищих педагогічних закладах КНР в історичній ретроспективі та сучасний її стан. Доведено та нормативно підтверджено, що в системі освіти КНР існує гостра необхідність формування професійно орієнтованого естетичного смаку майбутніх вчителів-хореографів, адже естетичний розвиток особистості є однією з обов’язкових складових мети освіти КНР у цілому. Проаналізовано законодавство про освіту КНР, охарактеризовано права та обов’язки вчителів, висвітлено структуру освіти КНР, систему визнання кваліфікації, зміни в системі освіти останніх років. Окремо висвітлено аспекти реформи децентралізації освіти та її вплив на управління місцевою початковою, середньою та вищою освітою, підбір та визнання кваліфікації вчителів-хореографів, формування робочих місць для них. З’ясовано, що базис танцювального мистецтва та його викладання в Китаї містить низку традиційних для різних верств населення в історикокультурному розвитку характеристик, а саме: мистецтво китайської опери як символіко-ритмічної системи передачі інформації, придворні танці, народні танці, елементи бойових мистецтв, ідеї китайської філософії та трьох класичних для Китаю релігій. Вчитель-хореограф має не тільки опанувати ці напрями з точки зору танцювального та виконавського мистецтва, але і володіти соціокультурним підґрунтям для того, щоб повною мірою реалізовувати комунікаційний та патріотичний ресурс танцю. Узагальнено досвід та розглянуто різноманітні можливості для вдосконалення педагогічного інструментарію оновлення системи формування професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів у сучасних освітніх умовах. Одним із напрямів такого вдосконалення є активне застосування ресурсу інноваційності та творчого підходу, який закладений в естетичній складовій професійної компетентності майбутніх вчителівхореографів. Обґрунтовано, що естетичне виховання є одним із найскладніших для формування компонентів інтегрованої хореографічної освіти, оскільки воно одночасно пов’язано з інтелектуальним, емоційним та поведінковим розвитком. Поєднання інноваційності та фундаментальності у змісті естетичної компоненти професійної компетентності майбутніх вчителів-хореографів дозволяє говорити про значний її ресурс у формуванні у студента інноваційного мислення.^UThesis “Forming of future teachers-choreographers` professional competence in the institutions of higher pedagogical education of the PR China”, is based on the analysis of modern interdisciplinary scientific studies as well as on theoretical ambush training of future teachers-choreographers. The system of forming of future choreography teachers` professional competence in the institutions of higher pedagogical education of the People's Republic of PR China is characterized; the improvement of pedagogical tools as a way of rethinking the system for shaping the professional competence of future teachers-choreographers in today's minds was specified; awarded directly to the mutual enrichment of the professional competence of future teachers-choreographers in the highest pedagogical foundations of Ukraine and the People's Republic of China. In particular, the content of such concepts as "choreography", "professional competence", "dance", "choreographic-pedagogical education", "professional competence of a teacher-choreographer" is highlighted and substantiated. The need to update the content of the professional activity of a choreographer teacher in its various manifestations and social roles, such as a dance performer, stage director, head of a creative team, performance organizer, coach, administrator, researcherart critic, educator, leader, etc., is emphasized. It has been proven that the appropriate functions of a teacher-choreographer should be components of his professional competence. It is substantiated that choreographic education is an object of interdisciplinary scientific research at the intersection of various scientific directions and fields of knowledge: philosophy, cultural studies, pedagogy, art history, chorology, choreography, physical training, performance, stage and theater arts, sports, health care, etc. The integral character and complex essence of choreography determine the ambiguity of its definition as a socio-cultural phenomenon and an object of the educational process. An interdisciplinary approach and different paradigmatic approaches to choreographic education lead to the expansion of traditional concepts for the study of this phenomenon, determine the reinterpretation of its characteristics in numerous author's interpretations in Ukrainian and foreign science. The thesis defines socio-cultural, communication, aesthetic, pedagogical, leadership resources of the phenomenon of dance and choreography. The thesis describes the system of professional competence formation of future choreographer teachers in higher pedagogical institutions of the People's Republic of China in historical retrospect and its current state. It has been proven and normatively confirmed that in the education system of the People's Republic of China there is an urgent need to form a professionally oriented aesthetic taste of future choreographer teachers, because the aesthetic development of the personality is one of the mandatory components of the goal of education in the People's Republic of China as a whole. The legislation on the education of the People's Republic of China is analyzed, the rights and duties of teachers are characterized, the structure of the education of the People's Republic of China, the system of recognition of qualifications, changes in the education system in recent years are highlighted. Aspects of the reform of decentralization of education and its impact on the management of local primary, secondary and higher education, the selection and recognition of the qualifications of choreographer teachers, and the creation of jobs for them are separately covered.. It was found that the basis of dance art and its teaching in China contains a number of characteristics traditional for different strata of the population in the historical and cultural development, namely: the art of Chinese opera as a symbolic and rhythmic system of information transmission, court dances, folk dances, elements of martial arts , ideas of Chinese philosophy and three classical religions. A teacher-choreographer must not only master these directions from the point of view of dance and performance art, but also possess the socio-cultural background in order to fully realize the communicative and patriotic resource of dance. The research summarizes the experience and considers various possibilities for improving the pedagogical toolkit of updating the system of professional competence formation of future teachers-choreographers in modern educational conditions. One of the directions of such improvement is the active use of the resource of innovativeness and creative approach, which is embedded in the aesthetic component of the professional competence of future choreographer teachers. It is substantiated that aesthetic education is one of the most difficult components for the formation of integrated choreographic education, as it is simultaneously connected with intellectual, emotional and behavioral development.

Об’єкт дослідження – процес фахової підготовки майбутнього вчителя хореографії у закладі вищої освіти.Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й апробувати модель та експериментально перевірити педагогічні умови формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя хореографії у процесі фахової підготовки.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше розроблено модель формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя хореографії у процесі фахової підготовки, визначено та експериментально перевірено педагогічні умови формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя хореографії у процесі фахової підготовки, розроблено та апробовано авторські дисципліни «Танцювально-руховий практикум» та «Практикум із танцювальної терапії»; уточнено зміст поняття «творча індивідуальність майбутнього вчителя хореографії»; удосконалено зміст фахової підготовки майбутнього вчителя хореографії; подальшого розвитку набули: методи формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя хореографії засобами танцювально-рухових практик. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впровадженні в освітній процес закладів освіти методичних рекомендацій «Танцювально-рухові практики у роботі з дітьми та підлітками» та навчально-методичного посібника «Танцювально-рухові практики у системі фахової підготовки майбутніх учителів хореографії». Розроблена модель, педагогічні умови, дисципліни «Танцювально-руховий практикум», «Практикум із танцювальної терапії» можуть застосовуватися у процесі фахової підготовки майбутніх учителів хореографії з метою виховання творчих якостей, гармонізації тіла і свідомості, подолання м’язових блоків, страхів перед сценічною і педагогічною діяльністю та сформувати цілісну творчу індивідуальність майбутнього вчителя хореографії.^UThe object of the research is the process of professional training of the future choreography teacher in a higher education institution.The purpose of the research is to theoretically substantiate and to try out the model and experimentally check the pedagogical conditions of the formation of the creative individuality of the future choreography teacher in the process of professional training.The scientific novelty of the research is: for the first time, a model of the formation of the creative individuality of the future choreography teacher in the process of professional training was developed, the pedagogical conditions of the formation of the creative individuality of the future choreography teacher in the process of professional training were determined and experimentally verified, the author’s disciplines «Dance-Movement Practicum» and «Practicum from Dance Therapy» were developed and tested; the meaning of the concept «creative individuality of the future choreography teacher» has been clarified; the content of the professional training of the future teacher of choreography has been improved; further development was acquired: methods of the formation of the creative individuality of the future choreography teacher by means of dance and movement practices.The practical significance of the obtained results is in the development and implementation in the educational process of educational institutions of the methodological recommendations «Dance-movement practices in work with children and teenagers» and the teaching-methodical manual «Dance-movement practices in the system of professional training of future choreography teachers». The developed model, pedagogical conditions, disciplines «Dance-Movement Practicum», «Practicum from Dance Therapy» can be used in the process of professional training of future choreography teachers for the purpose of education of the creative qualities, harmonizing the body and consciousness, overcoming muscle blocks, stage and pedagogical activities fears and form a holistic creative individuality of the future choreography teacher.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню основних сучасних тенденцій адміністрування підприємств лісової галузі України. В ході аналізу було визначено, що в Україні існує досить багата лісова галузь, не лише за кількістю лісів, що покривають 16% території країни, а й за різноманіттям порід дерев, які ростуть на території України. Ліси України за своїм призначенням і розташуванням виконують переважно захисні, оздоровчі, водоохоронні, санітарно-гігієнічні та інші функції та забезпечують потреби суспільства в лісових ресурсах. В ході дослідження також було виявлено, що корисним європейським досвідом ведення лісового господарства, який може застосовувати Україна є приклади господарювання таких країн як Словаччина, Фінляндія та Польща. Особливо Польща, як спільно з Україною має в своєму користування карпатський лісовий масив, найбільш близька за своєю моделлю до України. В цілому України, інтегруючись у європейську заходи щодо відтворення, використання та охорони лісів активно бере участь у Смарагдовій мережі. Узагальнена нормативна база регулювання виробничо-господарської діяльності підприємств лісової галузі України показала, що в сфері нормативно-правового регулювання діяльності лісової галузі України існує досить багато суперечностей та невизначеностей, які в значній мірі впливають на загальну ефективність роботи та розвиток галузі. Зокрема були визначені як суперечливі питання у різних основних нормативних документах, як то Лісовий кодекс України, Земельний кодекс України, Земельний кадастр України тощо, так і суперечності між функціональними обов’язками та правами різних міністерств та інших виконавчих органів. Зокрема в дослідженні було виділено чотири основні органи державної влади, які наділені засадами державної політики у сфері лісових відносин та їх наявні суперечності між собою. Проведення аналізу існуючих проблем в діяльності підприємств лісової галузі дало можливість виділити основні проблеми й зазначити ступінь їх впливу на ефективність діяльності лісового господарства. До основних проблем в діяльності підприємств лісової галузі можна віднести фінансування лісової галузі України, особливо регіональний дисбаланс. Було проведено визначення особливостей функціонування підприємств лісової галузі України в умовах мінливого середовища за допомогою основних методів стратегічного аналізу SWOT і PEST аналізу. Аналіз показав ступінь впливу зовнішнього середовища на діяльність лісової галузі в розмірі 17,5%. Отримані результати SWOT аналізу свідчать про те, що пріоритетним стратегічним напрямом розвитку лісової галузі є інтеграція в спільні підприємства, що дозволить галузі забезпечувати високу якість продукції, залучати висококваліфікований персонал, оновити матеріально-технічну базу, ефективно вирішувати проблеми правового характеру. Надання актуальної економічної оцінки інвестиційної привабливості лісопромислового комплексу України дозволило виділити декілька альтернативних сценаріїв розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в лісовому господарстві виходячи з існуючого інституційного середовища розвитку лісового сектору та враховуючи специфіку функціонування кожної ланки лісопродуктового ланцюга. Визначення основних напрямів розвитку інноваційної діяльності у лісовій галузі України показало, що оскільки український лісовий сектор має працювати відповідно до сучасних реалій, інноваційні напрямки політики переважно базуються на міжнародному досвіді. Виробляти інноваційну продукцію, яка є безпечною для довкілля та здоров’я, безумовно економічно вигідно та доцільно. Створення нових виробництв, розвиток глибокої переробки деревини та розробка інноваційних продуктів з деревної сировини є одними з першочергових пріоритетів. У сфері лісогосподарського землекористування етапи процесу державно-приватного партнерства включають узгодження інтересів держави та компаній у використанні та управлінні лісовими ресурсами (еколого-економічне обґрунтування), визначення пріоритетних напрямів лісокористування через програмні документи, розробку та прийняття рішень щодо лісогосподарських заходів. В результаті дослідження було визначено, що державно-приватне партнерство може бути реалізовано в Україні за двома альтернативними схемами, які в результаті різними шляхами призведуть до більш ефективного управління лісокористуванням в Україні. Проведене дослідження дало можливість на основі існуючих теоретичних положень функціонування лісової галузі та аналізу статистичних даних щодо стану лісів в Україні, розглянути та проаналізувати існуючі в Україні методики управління та господарювання. Дані методики були порівняні з принципами розвитку лісового господарства провідних країн ЄС, що дало можливість визначити пріоритетні напрямки вдосконалення адміністративного управління лісовою галуззю в Україні.^UThe dissertation is devoted to the definition of the main modern trends in the administration of enterprises in the forest industry of Ukraine. During the analysis, it was determined that there is a fairly rich forest sector in Ukraine, not only in terms of the number of forests covering 16% of the country's territory, but also in terms of the variety of tree species that grow on the territory of Ukraine. The forests of Ukraine, according to their purpose and location, mainly perform protective, health, water protection, sanitary and hygienic and other functions and provide the needs of society in forest resources. In the course of the study, it was also found that the examples of the management of countries such as Slovakia, Finland and Poland are useful European experience in forestry management that Ukraine can apply. Especially Poland, as together with Ukraine it has the use of the Carpathian forest massif, which is closest in its model to Ukraine. As a whole, Ukraine, integrating into European measures for the reproduction, use and protection of forests, actively participates in the Emerald Network. The generalized regulatory framework for the regulation of the production and economic activity of the enterprises of the forest industry of Ukraine showed that in the field of regulatory and legal regulation of the activity of the forest industry of Ukraine there are quite a lot of contradictions and uncertainties that significantly affect the overall efficiency of work and the development of the industry. In particular, conflicting issues in various main regulatory documents, such as the Forest Code of Ukraine, the Land Code of Ukraine, the Land Cadastre of Ukraine, etc., as well as contradictions between the functional duties and rights of various ministries and other executive bodies, were identified. In particular, the study identified four main bodies of state power, which are endowed with the foundations of state policy in the field of forest relations and their existing contradictions among themselves. Conducting an analysis of existing problems in the activities of forestry enterprises made it possible to identify the main problems and to note the degree of their influence on the efficiency of forestry activities. Financing of the forest industry of Ukraine, especially the regional imbalance, can be attributed to the main problems in the activity of forestry enterprises. The features of the functioning of enterprises of the forest industry of Ukraine in the changing environment were determined using the main methods of strategic SWOT analysis and PEST analysis. The obtained results of the SWOT analysis indicate that the priority strategic direction of the development of the forest industry is integration into joint enterprises, which will allow the industry to ensure high quality products, attract highly qualified personnel, update the material and technical base, and effectively solve legal problems. Providing an up-to-date economic assessment of the investment attractiveness of the forestry complex of Ukraine made it possible to identify several alternative scenarios for the development of investment and innovation activities in forestry based on the existing institutional environment for the development of the forest sector and taking into account the specifics of the functioning of each link of the forest product chain. The determination of the main directions of development of innovative activity in the forest industry of Ukraine showed that since the Ukrainian forest sector must work in accordance with modern realities, the innovative directions of the policy are mainly based on international experience. It is definitely economically profitable and expedient to produce innovative products that are safe for the environment and health. The creation of new industries, the development of deep wood processing and the development of innovative products from wood raw materials are among the top priorities. In the field of forestry land use, the stages of the public-private partnership process include coordination of the interests of the state and companies in the use and management of forest resources (ecological and economic justification), determination of priority areas of forest use through program documents, development and decision-making regarding forestry measures. As a result of the research, it was determined that the public-private partnership can be implemented in Ukraine according to two alternative schemes, which as a result, in different ways, will lead to more effective management of forest use in Ukraine. The conducted research made it possible, on the basis of the existing theoretical provisions of the functioning of the forest industry and the analysis of statistical data on the state of forests in Ukraine, to consider and analyze the management and management methods existing in Ukraine.

Дисертація представляє комплексне дослідження пісенно-хорової музики для дітей, створеної авторами різного типу (композиторами-професіоналами, композиторами-аматорами, авторами аранжувань та адаптацій) у добу державної незалежності України (1991-2021). У дослідженні застосовано територіальний принцип; його проведено на прикладі одного субрегіону західноукраїнських земель – Львівщини, чим започатковано цільові комплексні ареальні студії пісенно-хорової музики для дітей у контексті музичної культури України. Дослідження обраної теми дає змогу повніше окреслити різнобічність творчості сучасних українських композиторів і авторів аранжувань та адаптацій; репертуарні «потреби» дитячих хорових колективів – як у науково-теоретичному, так і художньо-творчому аспектах. Актуальність даного дослідження визначено реаліями концертного життя досліджуваного у дисертації періоду, прикметною рисою якого є те, що висвітлено у дисертації пісенно-хорові твори для дітей становлять значну частину виконавського репертуару дитячих хорових колективів Львівщини, проте залишаються поза увагою дослідників. Причиною зацікавлення цим ареалом є його багатовікова та спрямована на музичне та духовне просвітництво хорова культура, що стає надзвичайно актуальним у перші десятиліття доби державної незалежності України. Водночас, ареал Львівщини вирізняється серед інших регіональних традицій оригінальністю задумів та втілення нових «платформ» дитячого колективного музикування, які виникли в добу державної незалежності України за підтримки місцевих органів влади, зокрема тематично та жанрово спрямованих фестивалів «“Жайвір” скликає друзів», «Співаймо канон» та «Велика коляда», що зумовили інтинсивний розвиток пісенно-хорової музики для дітей у цьому ареалі. Це зумовлює як відбір та аналіз репертуарних одиниць для вивчення, так і безпосередній контакт та творчу співпрацю із авторами, постаті яких обговорено на сторінках цього дослідження. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: проаналізовано та систематизовано наукову літературу на досліджувану тематику; виявлено та охарактеризовано джерельну базу дослідження; сформовано теоретико-методологічні засади дослідження на основі вивчення мистецтвознавчих джерел; висвітлено історико-культурні умови активізації та поширення дитячого хорового виконавства Львівщини; проаналізовано творчий доробок сучасних українських композиторів та авторів аранжувань та адаптацій, які працюють у галузі дитячої пісенно-хорової творчості; проаналізовано хормейстерську і композиторську діяльність провідних авторів у галузі пісенно-хорової творчості для дітей, виявлено їх роль у процесі професіоналізації хорового життя Львівщини доби державної незалежності України (1991-2021); Результати дослідження реалізовано у можливостях застосування даного матеріалу у навчальних курсах з хорознавства, хорова література та історії української музики; у спеціальних дисциплінах, присвячених зв’язкам педагогіки та музики; в практичній діяльності хормейстера та педагога хорового класу навчальних закладів різних рівнів (аматорських гуртках, ДШМ, ДМШ, диригентсько-хорових напрямів музичних академій, інститутів мистецтв і музичних коледжів, музично-педагогічних і музикознавчих факультетів університетів), а також для науково-популярних лекцій, концертів.^UThe dissertation presents a comprehensive study of song and choral music for children created by different types of authors (professional composers, amateur composers, authors of arrangements and adaptations) during the period of state independence of Ukraine (1991-2021). The study applies the territorial principle; it was conducted on the example of one subregion of the Western Ukrainian lands - Lviv region, which launched targeted comprehensive area-based song and choral music studios for children in the context of the musical culture of Ukraine. The study of the chosen topic makes it possible to more fully outline the versatility of the work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations; the repertoire "needs" of children's choirs - both in scientific and theoretical, as well as artistic and creative aspects. The relevance of this study is determined by the realities of the concert life of the period studied in the dissertation, a distinctive feature of which is that the song and choral works for children covered in the dissertation constitute a significant part of the performance repertoire of children's choirs in the Lviv region, but remain beyond the attention of researchers.The reason for the interest in this area is its centuries-old choral culture aimed at musical and spiritual enlightenment, which became extremely relevant in the first decades of Ukraine's state independence. At the same time, the Lviv region stands out among other regional traditions for the originality of its ideas and the implementation of new "platforms" of children's collective music making that emerged during the period of Ukraine's state independence with the support of local authorities, in particular, the thematically and genre-oriented festivals "Zhayvir Gathers Friends," "Let's Sing the Canon," and "Great Carol," which led to the intensive development of song and choral music for children in this region. This determines both the selection and analysis of repertoire units for study, as well as direct contact and creative collaboration with the authors whose figures are discussed in this study. This was realized by fulfilling the main tasks of the dissertation: analyzing and systematizing the scientific literature on the topic under study; identifying and characterizing the source base of the study; forming the theoretical and methodological foundations of the study based on the study of art historical sources; highlighting the historical and cultural conditions for the activation and spread of children's choral performance in Lviv region; analyzing the creative work of contemporary Ukrainian composers and authors of arrangements and adaptations working in the field of children's song and choral performance.The results of the study are realized in the possibilities of using this material in courses on choral literature and history of Ukrainian music; in special disciplines devoted to the relationship between pedagogy and music; in the practical activities of choirmasters and teachers of choir classes in educational institutions of various levels (amateur groups, children's and youth music schools, conducting and choral departments of music academies, institutes of arts and music colleges, music pedagogical and musicology faculties of universities), as well as for popular science lectures and concerts.

«Козак Мамай» – це образ козака-запорожця, який сидить на землі зі схрещеними ногами і грає на струнному щипковому інструменті, що його можна прийняти за старовинну кобзу. Воїна малюють переважно самотнім – в степу, чи на лісовій галявині, під деревом – здебільшого під дубом. Воїн готує на вогнищі їжу, а біля нього лежать на землі та висять на гілках дерева його речі – шапка, зброя, посуд, часто – герб. Біля козака стоїть осідланий кінь, прив’язаний до списа. Аналізуються наукові гіпотези попередніх дослідників про причини появи цього надзвичайно популярного в середовищі українського народу образу воїна-музиканта. Метою роботи є створення цілісного уявлення про мистецькі твори «Козак Мамай», які посідають важливе місце в українській культурі вже протягом не менше чотирьох століть, а також – визначення напрямків еволюції цього легендарного образу та з’ясування його місця і ролі в українському мистецтві.До теперішнього часу дійшло приблизно сто таких творів ХVІІІ–ХІХ ст. Об’єктивні труднощі дослідження «мамаїв» полягають у тому, що більшість давніх творів ХVІІІ–ХІХ ст. не датовано і час їх написання датується за супровідними вторинними даними. Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що й на нинішній час образ «козака Мамая» не зник з передових позицій поступу українського мистецтва. Образ розвивається та еволюціонує і в нових цивілізаційних – інтелектуальних та технологічних – умовах світового розвитку. Найпоширенішою залишається проста композиція: образ самотнього сидячого козака, біля якого стоїть його вірний кінь та лежить зброя і стоїть посуд. Воїн відпочиває, але він зосереджено-спокійний і внутрішньо готовий до смертельного бою. Значно розширюють сприйняття образу «козака Мамая» твори складної композиції. На цих творах поряд із Мамаєм з’являються інші персонажі: товариші козака, жінки та дівчата, торговець-шинкар, пан-поляк, офіцер чи солдат російської армії. Окрему групу становлять твори періоду Коліївщини, епіцентром якої стали події в місті Умані. Із часом прізвище Мамай викликає дедалі більший інтерес дослідників до реальних осіб, які його мали. Спочатку його пов’язували з двома реальними гайдамаками середини ХVІІІ ст., яких повісили у 1750 та 1758 роках. У результаті багатолітніх досліджень автор дисертації вперше встановив, що прізвище Мамай мали понад три десятки українських козаків ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони були запорожцями, а частина з них брала участь у гайдамацькому русі. Це дозволило зробити важливий висновок: образ героя українських народних картин «Козак Мамай» насправді є збірним, узагальненим і легендарним.Ще однією специфічною особливістю «мамаїв» є наявність на картинах текстових написів, переважно поетичних: як лаконічних, так і доволі розлогих. Нерідко за розмірами ці написи наближаються до обсягів віршованої поеми, розкриваючи внутрішній світ козака-запорожця, його духовні цінності та бачення світу, збагачуючи сприйняття образу «козака Мамая».Було виявлено, що окремі написи на «мамаях» тісно перегукуються, а то й цілком збігаються з фрагментами текстів вертепних вистав, які ставили студенти-бурсаки під час новорічно-різдвяних свят. Установлено, що в них поєднано віршовані фрагменти – прислів’їв і приказок, народних пісень, жартівливої поезії тогочасних студентів-бурсаків, парафрази релігійних текстів і т. ін. Унаслідок цього в текстах сміхові мотиви дивовижно поєднуються з серйозними, курйозні – зі світоглядними, побутові – з філософськими, вульгарно-матеріалістичні – з релігійними та навіть містичними.На початкових етапах свого суспільно-історичного розвитку цей художній образ зафіксував появу козацтва як нової громадсько-політичної сили українського народу. Невдовзі козацтво стало могутнім захисником соціальних і релігійних прав та національних інтересів українського народу в боротьбі із зовнішніми ворогами та поневолювачами. Із часом образ «козака Мамая» став асоціюватися з позаперсоналізованим, узагальненим та ідеалізованим образом козака-запорожця. Цього міфологізованого воїна наділено реальними та уявними високими моральними чеснотами й рисами цих хоробрих захисників рідної землі. Важливо зауважити, що на трактування образу козака мала значний вплив і соціальна належність власників цих творів, під художні смаки яких нерідко підлаштовувалися художники, які писали подібні картини. «Мамаї» були завжди популярні серед широких мас українського селянства, що в минулому становило більшість українського народу. Теоретичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку мистецтва України ХVIII–XIX ст. та в узагальнювальних дослідженнях з історії й теорії українського мистецтва. Напрацьований матеріал може бути задіяний для укладання каталогів, енциклопедичних довідників, при уточненні реєстрів пам’яток мистецтва.^UThe term “Cossack Mamai” refers to the image of a Zaporozhian Cossack sitting on the ground with his legs crossed and playing a musical instrument such as a kobza or a bandura. Warriors are painted mostly alone – in the steppe or in a forest clearing, under a tree – mostly under an oak tree. A warrior prepares food on the hearth, and next to him lie on the ground and hang on the branches of a tree his belongings – a hat, weapons, dishes, often – a coat of arms. A saddled horse tied to a spear is standing near the Cossack.The scientific hypotheses of previous researchers about the reasons for the emergence of this image of a warrior-musician, extremely popular among the Ukrainian people, are analyzed. The purpose of our work is an attempt to explain why these paintings during the 18th–19th centuries. enjoy such great success among the Ukrainian people.About one hundred (approximately one hundred) such works of the 18th–19th centuries have reached our (present) time. The objective difficulties of the study of “mamais” are that most of the ancient works of the 18th–19th centuries are not dated and the time of their writing is dated according to the accompanying secondary data.The relevance of our work is due to the fact that even at the present time the image of “Cossack Mamai” has not disappeared from the leading positions of the progress of Ukrainian art. The image develops and evolves in the new civilizational, intellectual and technological conditions of world development. The most common composition remains simple: the image of a lonely, seated Cossack, next to which stands his faithful horse, weapons and dishes. The warrior rests, but he is focused-calm and internally ready for a deadly fight. The works of complex composition significantly expand the perception of the image of “Cossack Mamai”. In these works, other characters appear alongside Mamai: fellow Cossacks, women and girls, a merchant-shinkar, a Polish gentleman, an officer or soldier of the Russian army. A separate group consists of works from the period of Haydamachchyna, the epicenter of which was the events in the city of Uman. As a result of our long-term research, it was established for the first time that more than three dozen Ukrainian Cossacks of the 17th–18th centuries had surnames. They were Zaporizhia, and some of them participated in the Haydamak movement. This allowed us to draw a very important conclusion: the image of the hero of Ukrainian folk paintings “Cossack Mamai” is actually collective, generalized and legendary.Another specific feature of “mamais” is the presence of textual inscriptions on the paintings, mostly poetic: both small and very large. The size of these inscriptions is often close to the size of a poetic poem, revealing the inner world of the Cossack-Zaporozhian, his spiritual values and vision of the world. The texts enrich the perception of the depicted image of “Cossack Mamai”.It was found that individual inscriptions on “mamais” closely echo, and even completely coincide with fragments of the texts of nativity plays, which were performed by bursak students during the New Year and Christmas holidays. It was established that they combined poetic fragments – proverbs and sayings, folk songs, humorous poetry of the then Bursak students, paraphrases of religious texts, etc. As a result, in the texts, funny motives are surprisingly combined with serious ones, curious ones with worldview ones, everyday ones with philosophical ones, vulgar-materialistic ones with religious and even mystical ones.At the initial stages of its socio-historical development, this artistic image recorded the emergence of the Cossacks as a new social and political force of the Ukrainian people. Soon Cossacks became a powerful defender of social and religious rights and national interests of our people in the fight against external enemies and enslavers. Over time, the image of the Mamai Cossack became associated with the depersonalized, generalized and idealized image of the Zaporozhian Cossack. This mythologized warrior is endowed with the real and imaginary high moral virtues and traits of these brave defenders of the native land.It is important to note that the social affiliation of the owners of these works had a significant influence on the interpretation of the image of the Cossack, whose artistic tastes were often adapted by the artists who painted similar paintings. “Mamais” have always been popular among the broad masses of the Ukrainian peasantry, which in the past constituted the majority of the Ukrainian people.The theoretical results of the research can be used for further study of the development of Ukrainian art in the 17th–19th centuries and in general studies on the history and theory of Ukrainian art. The developed material can be used for the compilation of catalogs, encyclopedic guides, when clarifying registers of art monuments.

Ткаченко Н. В. Літературно-художній ономастикон Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 – «Філологія». – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі вперше здійснено аналіз ономастикону поетичних творів письменників Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття (М. Білокопитова, М. Брацило, В. Віхляєва, П. Вольвача, Л. Геньби, І. Калиниченка, О. Ліщук, Г. Лупинос, Г. Лютого, О. Медка, О. Ольшанської, Т. Осінь, П. Ребра, В. Терлецького, В. Чабаненка, П. Юрика); з’ясовано роль онімів у відображенні авторського світогляду та сприйнятті творів читачем; схарактеризовано онімні класи, які виступають асоціативно-культурними кодами цього регіону; конкретизовано методологію дослідження літературно-художніх онімів та запропоновано власну класифікацію літературно-художнього ономастикону художніх творів письменників Запорізького краю.У результаті дослідження систематизовано близько 700 літературно-художніх онімів. Праць з літературно-художньої ономастики Запорізького краю ще не так багато, а втім можна стверджувати, що вагомий та унікальний своєю специфікою поетичний доробок письменників привертає увагу сучасних дослідників, формуючи регіональний осередок ономастики.З’ясовано дискусійні питання термінології літературно- художньої ономастики, зокрема погляди Л. Белея, А. Вегеш, К. Зайцевої, О. Карпенко, В. Котович, Е. Кравченко, Г. Лукаш, А. Попович, Н. Попович, Л. Селіверстової, О. Сколоздри, М. Торчинського, Я. Шебештян. Зважаючи на неоднозначність у тлумаченні ономастичних термінів, виокремлено основні поняття, якими послуговуємося у дисертаційній праці: «літературно- художня ономастика», «літературно-художній онім», «онімний простір». На нашу думку, цим термінам притаманна системність, однозначність, мотивованість та точність, вони найкоректніше відбивають явища, що ми досліджуємо.Науковці й до сьогодні не можуть уникнути протиріч щодо типології літературно-художніх онімів, саме ця дискусія посприяла виникненню різноманітних класифікацій власних назв у художньому творі. Напрацьований і деталізований сучасними ономастами матеріал дав змогу розробити релевантну й всеохопну щодо матеріалу типологію онімів, ужитих у творах запорізьких письменників. Саме тому всі власні назви розділено на три великі групи: антропоніми, топоніми та периферійні оніми. У дисертації аналіз функційно-стилістичного аспекту онімних класів здійснений за класифікацією літературно-художніх антропонімів Л. Белея.Установлено, що власні назви різних тематичних груп запорізькі письменники використовують у такому співвідношенні: антропоніми – 60 %, топоніми – 26 %, периферійні оніми – 14 %. Вживання різних онімних класів, які є важливим складником у формуванні індивідуально-авторського стилю, сприяло створенню цілісної картини різнопланового використання власних назв. Для більшості поетів найуживанішими є антропонімічні класи (П. Ребро, М. Білокопитов, Г. Лютий, В. Чабаненко, М. Брацило, Л. Геньба, В. Терлецький, В. Віхляєв, Т. Осінь, О. Ольшанська), для деяких з них основними стають топоніми (П. Вольвач, О. Медко, П. Юрик, І. Калиниченко) або периферійні оніми (Г. Лупинос, О. Ліщук).Визначено, що письменники Запорізького краю активно використовують власні імена, які є невід’ємним компонентом структури й вагомою частиною художніх творів. Поети вільні у виборі імен своїм персонажам, проте орієнтуються на норми реальної антропонімії. Серед усіх антропонімічних класів переважають імена, прізвища, прізвиська та імена по батькові – 87 % (Володька, Рудий, Непийвода, Тарас Шевченко, Іван Гонта, Буркало, Притикало, Іван Петрович), теоніми становлять 6 % (Світовид, Білобог, Чорнобог, Ярило), міфоантропоніми – 4 % (Аладдін, Дон Кіхот, Дюймовочка, Котигорошко, Медея, Прометей, Снігурочка, Ясон), біблійні антропоніми – 3 % (Авель, Адам, Єва, Каїн, Юда). За структурою антропоніми є одночленні («одиничне ім’я», «прізвище», «прізвисько», «по батькові») та двочленні («ім’я + прізвище», «ім’я + по батькові»).Доведено, що топоніми належать до одного з найпродуктивніших онімних розрядів у досліджуваних поетичних текстах. Назви українського топосу значно перевищують назви світових топосів і представлені ойконімами (31 %) – Бердянськ, Гуляйполе, Запоріжжя, Київ, Мелітополь, Токмак, Басань, Білоцерківка, Грушеве, Красиве, Петрово-Свистуново, Соколівка; гідронімами (28 %) – Берда, Гайчур, Десна, Дніпро, Дністер, Калка, Міссісіпі, Славута, Азовське море, Жовте море, Чорне море; хоронімами (26 %) – Америка, Вкраїнонька, Дике Поле, Запорізький край, Наддніпрянщина, Оратанія, Південний Схід, Україна; інсулонімами (6 %) – Байда, Великий Луг, Крим, Хортиця; оронімами (6 %) – Бона, Говерла, Голгофа, Замкова, Карпати, Синай;...^UTkachenko N. V. Literary and artistic onomasticon of the Zaporizhzhya region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 - "Philology". – Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2023.In the work, for the first time, an analysis of the onomasticon of poetic works by writers of the Zaporizhia region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century (M. Bilokopytova, M. Bratsilo, V. Vikhlyaeva, P. Volvacha, L. Henba, I. Kalinichenko, O. Lischuk, H. Lupinos , H. Lutogo, O. Medka, O. Olshanska, T. Osin, P. Rebra, V. Terletsky, V. Chabanenko, P. Yuryk); the role of onims in the reflection of the author's worldview and the reader's perception of the works is clarified; anonymous classes are characterized, which act as associative and cultural codes of this region; the methodology of the study of literary and artistic ononyms was specified and a separate classification of the literary and artistic onomasticon of the artistic works of writers of the Zaporizhzhya region was proposed.As a result of the research, about 700 literary and artistic names were systematized. There are still not many works on the literary and artistic onomastics of the Zaporizhzhia region, but it can be said that the weighty and unique poetic work of the writers attracts the attention of modern researchers, forming a regional center of onomastics.The debatable issues of the terminology of literary and artistic onomastics are clarified, in particular the views of L. Beley, A. Vegesh, K. Zaitseva, O. Karpenko, V. Kotovych, E. Kravchenko, G. Lukash, A. Popovych, N. Popovych, L. Seliverstova, O. Skolozdra, M. Torchynskyi, Ya. Shebeshtian. Considering the ambiguity in the interpretation of onomastic terms, the main concepts used in the dissertation work are highlighted: "literary-artistic onomastics", "literary-artistic onom", "onym space". In our opinion, these terms are characterized by systematicity, ambiguity, motivation and accuracy, they most accurately reflect the phenomena we are investigating.To this day, scientists cannot avoid contradictions regarding the typology of literary and artistic onyms, it was this discussion that contributed to the emergence of various classifications of proper names in a work of art. The material elaborated and detailed by modern onomists made it possible to develop a relevant and comprehensive typology of onyms used in the works of Zaporizhia writers. That is why all proper names are divided into three large groups: anthroponyms, toponyms and peripheral onims. In the dissertation, the analysis of the functional and stylistic aspect of onymic classes is carried out according to the classification of literary and artistic anthroponyms by L. Beley.It was established that Zaporizhzhya writers use proper names of various thematic groups in the following ratio: anthroponyms - 60%, toponyms - 26%, peripheral onyms - 14%. The use of different onymic classes, which are an important component in the formation of an individual author's style, contributed to the creation of a coherent picture of the multifaceted use of proper names. For most poets, anthroponymic classes are the most used (P. Rebro, M. Bilokopytov, H. Lyutiy, V. Chabanenko, M. Bratsilo, L. Genba, V. Terletskyi, V. Vikhlyaev, T. Osin, O. Olshanska), for some of them become the main toponyms (P. Volvach, O. Medko, P. Yuryk, I. Kalynychenko) or peripheral onims (H. Lupynos, O. Lischuk).It was determined that the writers of the Zaporozhye region actively use their own names, which are an integral component of the structure and an important part of artistic works. Poets are free to choose names for their characters, but they are guided by the norms of real anthroponymy. Among all anthroponymic classes, first names, surnames, nicknames and patronymic names prevail - 87% (Volodka, Rudy, Nepiyvoda, Taras Shevchenko, Ivan Gonta, Burkalo, Prytykalo, Ivan Petrovych), theonyms make up 6% (Svitovyd, Bilobog, Chornobog, Yarylo ), mytho-anthroponyms - 4% (Aladdin, Don Quixote, Thumbelina, Kotygoroshko, Medea, Prometheus, Snow White, Jason), biblical anthroponyms - 3% (Abel, Adam, Eve, Cain, Judas). According to the structure, anthroponyms are single-membered ("single name", "surname", "surname", "patronymic") and two-membered ("first name + surname", "first name + patronymic").It is proved that toponyms belong to one of the most productive onymic categories in the studied poetic texts. The names of the Ukrainian topos significantly exceed the names of the world topos and are represented by oikonyms (31%) - Berdyansk, Gulyaipole, Zaporizhzhya, Kyiv, Melitopol, Tokmak, Basan, Bilotserkivka, Hrusheve, Krasive, Petrovo-Svystunovo, Sokolivka; hydronyms (28%)...

У дисертації розглядається питання мізансцени через область досліджень хореографічного мистецтва. Коло пошуків дисертаційної роботи зумовлено потребою осмислення та розбору оцінки хореографічної мізансцени через область хореографії. Попри широку різнорідність визначення та властивостей мізансцени, які занотовані на сторінках зі сценічного мистецтва та режисури, у хореографічних теоретичних працях відомості про мізансцену зовсім не розкриті. Таким чином можна констатувати відсутність ґрунтовних досліджень з означеної тематики, що дає змогу стверджувати про наявність прогалин в систематизації теоретичного базису дослідження хореографії, вирішення якого потребує використання міждисциплінарного аналізу. Відтак у дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає у розгляді хореографічної мізансцени через призму хореографічного мистецтва та його репрезентативних властивостей у творенні художнього образу. Запропоновано термін «хореографічна мізансцена», з його ознаками, властивостями та характерними рисами у хореографічному мистецтві. Системно досліджено процеси роботи над виставою, її формотворчих компонентів та взаємозв’язків усіх складових систем у яких простежується характерні риси хореографічної мізансцени. Доведено важливість хореографічної мізансцени як інструмента для виразного створення сценічних образів, а також її вплив на артистичний процес та розвиток театрального та хореографічного мистецтва. Уточнено основні категоріально-понятійні ознаки мізансцени, через визначення та властивості понять та термінів, що раніше використовувались для різних аспектів мистецтва та театрально-хореографічної діяльності. Це дозволяє систематизувати та уточнити термінологію, щоб забезпечити чіткість та однозначність у розумінні хореографічної мізансцени. Набули подальшого розвитку семантика значення та закономірності хореографічної мізансцени та дивертисменту, що стали переконливими для визначення досліджень з питань осмислення та розбору оцінки хореографічної мізансцени, сприяючи розвитку нових технік, методик і теорій, а також впливаючи на сучасні тенденції в застосуванні хореографії в сценічному мистецтві, та прояву виразних ознак мізансцени в хореографічному мистецтві. З огляду на зазначене науковою новизною дослідження є впровадження терміну «хореографічна мізансцена», що представляє собою своєрідну форму мізансцени, яка відноситься до нехореографічних сценічно-мистецьких творів, але ґрунтується на хореографічних аксіомах. Результати дослідження можуть бути використані у підготовці студентів хореографів фахових вищих та передвищих закладів освіти до постановочної діяльності в межах спеціальних курсів «Композиція і постановка танцю», «Мистецтво балетмейстера», «Режисура хореографічних творів», «Практикум з мистецтва балетмейстера» та інші дисципліни. Здобуті результати можуть використовуватися для подальшого теоретичного осмислення втілення балетмейстерських прийомів створення хореографічних творів. Крім того матеріали зазначеної наукової роботи можуть бути використані для реалізації інтегрованих мистецьких театрально-хореографічних проєктів.^UThe thesis explores the topic of mise-en-scène within the context of research in the field of choreographic art for the first time. The scope of research for the dissertation work is determined by the need to understand and analyze the evaluation of the choreographic mise-en-scene through the field of choreography. Despite the wide heterogeneity of the definition and properties of mise-en-scene, which are noted on the pages of stage art and directing, information about mise-en-scene is not disclosed at all in choreographic theoretical works. In this way, it is possible to ascertain the absence of thorough research on the specified topic, which makes it possible to assert the presence of gaps in the systematization of the theoretical basis of choreography research, the solution of which requires the use of interdisciplinary analysis. Therefore, the dissertation work solves an actual scientific task, which consists in considering the choreographic mise-en-scene through the prism of choreographic art and its representative properties in the creation of an artistic image. The term "choreographic mise-en-scène" is proposed, with its features, method of solution and artistic subordination in choreographic art. The processes of work on the performance, its form-creating components and the interrelationships of all component systems in which the characteristic features of choreographic mise-en-scene can be traced are systematically studied. The importance of choreographic mise-en-scène as a tool for expressive creation of stage images, as well as its influence on the artistic process and development of theatrical art and choreographic art, is proven. The main categorical and conceptual features of mise-en-scène have been specified, due to the definitions and properties of concepts and terms that were previously used for various aspects of art and theatrical and choreographic activity. This allows systematization and clarification of terminology to ensure clarity and unambiguity in the understanding of choreographic mise-en-scène. The semantics of the meaning and patterns of choreographic mise-en-scene and divertissement have further developed, which have become convincing for determining research on the issues of understanding and analyzing the assessment of choreographic mise-en-scene, contributing to the development of new techniques, methods and theories, as well as influencing modern trends in the application of choreography in stage art, and manifestation of expressive features of mise-en-scene in choreographic art. The scientific novelty of this research lies in introducing the term “choreographic mise-en-scène” a distinctive form of mise-en-scène applicable to non-choreographic art and stage works. It is grounded in choreographic axioms. The research results can be applied in the training of choreography students in specialized higher and pre-higher educational institutions, particularly in staging activities within specialized courses such as “Dance Composition and Staging”, “Art of the Ballet Master”, and “Directing Choreographic Works”. “Practicum on the art of ballet master” and other disciplines. The obtained results can be used for further theoretical understanding of the implementation of choreographic techniques in the creation of dance works. Additionally, the materials of the specified scientific work can be used for the implementation of integrated artistic theater and choreographic projects.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової задачі удосконалення теоретико-методичних засад формування податкової конкурентоспроможності країни в умовах тінізації економіки. Бібліометричний аналіз наукових публікацій з питань формування податкової конкурентоспроможності країни за 1927-2022 роки, проведений за допомогою інструментарію VOSviewer v. 1.6.10, засвідчив суттєве зростання публікаційної активності протягом 2003-2005 років, що зумовлено підйомом в економіці (зростанням обсягів промислового виробництва, експорту товарів та послуг) та активізацією конкуренції на міжнародних ринках капіталу (в т.ч. і за рахунок податкових механізмів додаткового залучення коштів) після західноєвропейської кризи 2001-2003 рр. Переважна більшість видань, у яких опубліковані наукові праці з релевантної тематики індексуються одночасно двома базами даних та входять до першого квартиля. Результати аналізу драйверів формування податкової конкурентоспроможності України засвідчили, що за достатньо невеликої кількості податкових платежів тривалість підготовки податкової звітності та сплати податків є однією із найвищих в світі; реалізація експортно-імпортних операцій є трудомісткою та вартісною; загальний рівень податкового навантаження є одним із найвищих в світі, а зміни, що вносяться до нормативних актів з питань оподаткування носять неузгоджений та несистемних характер, поглиблюють невідповідність норм окремих нормативних актів між собою та в цілому не відповідають принципам сталості та узгодженості. Розроблено науково-методичний підхід, що базується на поєднанні інструментів кореляційно-регресійного аналізу, методу Фішера, методу мультиплікативної згортки, який дозволив оцінити рівень податкової конкурентоспроможності країни як комплексний показник, що враховує процесну, інституційну, морально-етичну та економічну складові. Враховуючі розраховані значення рівня податкової конкурентоспроможності країни, за допомогою ієрархічної та неієрархічної (метод k-середніх) кластеризації було виділено 3 кластери країн, в межах яких, на основі аналізу особливостей побудови податкової системи, порівняння граничних та середніх значень було сформовано критерії ідентифікації країн конкурентів та тих, що мають спільні тенденції розвитку податкової системи. У роботі проведено аналіз основних тенденцій функціонування тіньового сектору економіки, що дозволило поглибити теоретичні основи дослідження впливу тінізації економіки на формування податкової конкурентоспроможності країни. На основі виділення основних форм та наслідків прояву було виділено найбільш важливі операцій з тінізації доходів з точки зору впливу на рівень податкової конкурентоспроможності країни – неформальне виробництво, неформальна зайнятість, здійснення фірмами діяльності без реєстрації. У результаті побудовано одинадцять економетричних моделей формалізації впливу індикаторів функціонування тіньового сектору економіки на рівень податкової конкурентоспроможності країни. Доведено, що найбільший вплив на рівень податкової конкурентоспроможності аналізованих країн світу здійснює неформальна зайнятість населення. Зростання рівня неформального виробництва призводить до зниження рівня податкової конкурентоспроможності всіх аналізованих країн з часовим лагом в 2 роки; при підвищенні рівня неформальної зайнятості населення відбувається зниження рівня податкової конкурентоспроможності України, Польщі, Словенії, Хорватії, Литви, Латвії та Естонії з часовим лагом в 1 рік, Словаччини, Чехії та Угрощини – з лагом в 2 роки; зміна частки фірм, які конкурують з незареєстрованими або неформальними здійснює вплив на рівень податкової конкурентоспроможності Хорватії з часовим лагом в 1 рік, для решти країн – із часовим лагом в 2 роки. Ідентифікацію пріоритетних напрямків державної політики протидії тінізації економіки та зростання податкової конкурентоспроможності країни запропоновано здійснювати з урахуванням суб’єктивних факторів, що визначають поведінку економічних суб’єктів та визначаються віковими, психологічними, релігійними та іншими індивідуальним особливостями сприйняття індивіда економічних та політичних процесів, що відбуваються в країні. Розроблено методологічний підхід до оцінювання Індексу якості інституційного середовища як інтегрального показника, що узагальнює шість вимірів державного управління. Встановлено, що найбільший вплив на рівень податкової конкурентоспроможності здійснюють Індекс цифрової економіки та суспільства, Індекс цифрової еволюції, Глобальний інноваційний індекс та Індекс цифровізації економіки. В той же час, індикатори цифровізації економіки практично не впливають на рівень тінізації економіки. Найменший вплив на результуючий показник здійснюють Індекс світової цифрової конкурентоспроможності (0,05-0,09%) та Індекс цифрової еволюції (0,07-0,11%).^UThe dissertation is devoted to solving the current scientific problem of improving the theoretical and methodological foundations of the formation of the country's tax competitiveness in the conditions of shadow economy. A retrospective analysis of the development trends of the components of the tax competitiveness of the country was conducted, which allowed to generalize the peculiarities of the functioning of the tax system of Ukraine and certain countries of the world. The results of the analysis of the drivers of the formation of tax competitiveness of Ukraine proved that for a sufficiently small number of tax payments, the duration of tax reporting and tax payment is one of the highest in the world; the implementation of export and import operations is time-consuming and expensive; the general level of the tax burden is one of the highest in the world, and the changes made to regulatory acts on taxation are inconsistent and non-systematic in nature, deepen the inconsistency of the norms of individual regulatory acts and generally do not meet the principles of sustainability and coherence. A scientific-methodical approach based on a combination of tools of correlation-regression analysis, the Fisher method, and the multiplicative convolution method, which made it possible to assess the level of the country's tax competitiveness as a comprehensive indicator that takes into account process, institutional, moral-ethical and economic components was developed. Considering the calculated values of the country's level of tax competitiveness, 3 clusters of countries were selected using hierarchical and non-hierarchical (k-means methods) clustering. Within them, based on the analysis of the features of the construction of the tax system, the comparison of marginal and average values, criteria for the identification of competing countries and those with common trends in the development of the tax system were formed. The paper analyzes the main trends in the functioning of the shadow sector of the economy, which made it possible to deepen the theoretical foundations of the study of the impact of the shadow economy on the country's tax competitiveness. Based on the selection of the main forms and the consequences of the manifestation, the most important income shadowing operations from the point of view of impact on the level of tax competitiveness of the country - informal production, informal employment, activities carried out by firms without registration were selected. This formed the basis for the development of a theoretical and methodological approach to modeling the influence of the shadow economy on the integral level of the country's tax competitiveness, which comprehensively combines the application of regression analysis methods, Shapiro-Wilk tests, and Spearman's rank correlation. As a result, eleven econometric models of the formalization of the influence of indicators of the functioning of the shadow sector of the economy on the level of tax competitiveness of the country were built. It has been proven that informal employment of the population exerts the greatest influence on the level of tax competitiveness of the analyzed countries of the world. A methodological approach to the formalization of functional dependencies between the levels of tax morality and tax competitiveness of the country, which is based on a combination of tools for descriptive analysis of data series, analytical methods, and econometric analysis has been developed. It has been proved that there is a long-term unilateral influence of tax morality on the level of tax competitiveness and shadowing of the economy. Through the construction of a system of structural equations, an analysis of the coherence of the growth of the country's tax competitiveness and the detinization of the economy under the influence of the institutional environment was carried out, the influence of indicators of the quality of the institutional environment on the level of the country's tax competitiveness and simultaneously on other components of the Index of the quality of the institutional environment was modeled. According to the simulation results, it was established that the Government Efficiency Index and the Corruption Control Index exert the greatest influence on the quality of the institutional environment in Ukraine. Based on the construction of models with fixed or random effects, a scientific and methodical approach to the formalization of the dependence of the level of tax competitiveness on the level of introduction of digital technologies has been developed. It has been established that the Digital Economy and Society Index, Digital Evolution Index, Global Innovation Index, and Economy Digitalization Index exert the greatest influence on the level of tax competitiveness.

Дослідження присвячено проблемі синтезу музики і танцю у мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Схарактеризовано синтез музики і танцю у мистецтві як мистецтвознавчо-теоретичну проблему. Окреслено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Систематизовано історіографічну базу дисертації за чотирма групами за хронологічним і проблемним критеріями. З’ясовано історичні особливості розвитку синтезу мистецтв та виявлено сутнісні характеристики останнього за первісних часів, а також в роки Середньовіччя, Відродження, Романтизму. Розглянуто взаємозв’язок мистецтв кінця ХІХ – початку ХХ століття та його особливості на початку ХХІ століття. Висвітлено можливі шляхи синтезу музики і танцю з різними видами мистецтв та встановлено, музика спроможна взаємодіяти із просторовими (архітектура, живопис), тимчасовими (література) та просторово-часовими (театр, кіно) видами мистецтв. Танець здатний до синтезу із просторовими (архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво), тимчасовими (література), просторово-часовими (театр) видами мистецтв. Результатом синтезу музики та просторових видів мистецтв є створення мультимедійних інсталяцій. Синтез танцю з архітектурою передбачає використання простору як полотна для танцю. Синтез танцю та живопису передбачає створення відповідних спектаклів. Результатом синтезу музики і танцю з літературою є лібрето до балету чи опери. Розглянуто генезу та особливості синтезу мистецтва музики і танцю. Аргументовано, що синтез музики і танцю має тривалу історію, яка зародилася за первісних часів та стародавніх цивілізацій. Вагоме значення для синтезу мистецтва музики і танцю мала поява балету, який об’єднав представлені види мистецтва у стилізовано-формалізовану манеру, котра відзначається технічно складною хореографією, що поставлена на класичну музику. Продемонстровано сутність синтезу мистецтв музики і танцю в роки модернізму та його особливості за постмодерного часу. Проаналізовано взаємозв’язок музики і танцю на прикладі балетного та оперного мистецтва. Встановлено, яскравого поєднання музика і танець набуває в балетному спектаклі, який демонструє взаємозв’язок хореографії та музикальності, де танцювальні рухи гармоніюють з ритмом, мелодією та динамічними відтінками музики, яка створюється спеціально для спектаклю. Здійснивши аналіз найбільш яскравих балетних зразків (Жізель», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро», «Баядерка», «Спляча красуня», «Лускунчик», «Весна священна», «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», «Сон літньої ночі») встановлено, останні тісно поєднують музику і танець. Балетні сцени демонструють складну танцювальну техніку, яка цілком відповідає музичним варіаціям, що забезпечує цілісну і синхронізовану сюжетну лінію спектаклю. Спосіб інтеграції танцювального руху до загальної основи постановки, де центральне місце займають музика і драматургія, відображено в оперних спектаклях, а саме: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Кармен», «Мадам Баттерфляй», «Турандот». Доведено, танцювальні сцени в зазначених операх не тільки взаємодіють із музичним супроводом, а й візуально доповнюють та посилюють сюжетну лінію спектаклю. Виявлено специфіку синтезу музики і танцю на сучасній сцені Китаю. З’ясовано, інноваційні комп’ютерні технології стали частиною мистецтва, зокрема танцювальних постановок. Останні синтезують в собі не тільки музику і танець, а й технології інноваційного характеру, серед яких першість належить проекційному мапуванню, технології захоплення руху та інтерактивним мультимедійним засобам. Проаналізовано сучасні китайські танцювальні постановки «Відлуння вічності» та «Перезавантаження» та доведено, синтез музики і танцю посилюється за рахунок використання світлодіодного екрану, який виступає фоновим оформленням спектаклів, а також завдяки технології захоплення руху, сутність якої полягає в тому, що рухи танцівників перетворюються на анімацію в реальному часі, яка взаємодіє з зображенням на екрані, створюючи безшовний синтез не тільки між фізичним і цифровим світом, а й мистецтвом музики і танцю. Крім того, синтез музики і танцю в запропонованих постановках полягає в тому, що хореографія синхронізована з осучасненою музичною партитурою, яка реагує на рухи танцівників.^UThe study is devoted to the problem of synthesis of music and dance in the art of the second half of the XX – early XXI century. The synthesis of music and dance in art is characterized as an art historical and theoretical problem. The conceptual and terminological apparatus of the study is outlined. The historiographical base of the dissertation is systematized into four groups according to chronological and problematic criteria. The historical peculiarities of the development of the synthesis of arts are clarified and the essential characteristics of the latter in primitive times, as well as in the Middle Ages, the Renaissance, and Romanticism are revealed. The interrelation of the arts of the late nineteenth and early twentieth centuries and its peculiarities in the early twenty-first century are considered.The article highlights possible ways of synthesizing music and dance with different types of art and establishes that music is able to interact with spatial (architecture, painting), temporal (literature), and spatio-temporal (theater, cinema) art forms. Dance is capable of synthesizing with spatial (architecture, painting, sculpture, graphics, decorative arts), temporal (literature), and spatio-temporal (theater) arts. The result of the synthesis of music and spatial arts is the creation of multimedia installations. The synthesis of dance with architecture involves the use of space as a canvas for dance. The synthesis of dance and painting involves the creation of appropriate performances. The synthesis of music and dance with literature results in a libretto for a ballet or opera.The genesis and peculiarities of the synthesis of music and dance are considered. It is argued that the synthesis of music and dance has a long history, which originated in primitive times and ancient civilizations. The emergence of ballet, which united the presented art forms in a stylized and formalized manner, characterized by technically complex choreography set to classical music, was of great importance for the synthesis of music and dance. The essence of the synthesis of the arts of music and dance in the years of modernism and its peculiarities in postmodern times is demonstrated.The article analyzes the relationship between music and dance on the example of ballet and opera. It is established that music and dance are most vividly combined in a ballet performance, which demonstrates the relationship between choreography and musicality, where dance movements harmonize with the rhythm, melody and dynamic shades of music created specifically for the performance. Having analyzed the most striking ballet examples («Giselle», «Don Quixote», «Swan Lake», «Bayaderka», «Sleeping Beauty», «The Nutcracker», «The Rite of Spring», «Romeo and Juliet», «Cinderella», «The Midsummer Night’s Dream»), it was found that the latter closely combine music and dance. The ballet scenes demonstrate a complex dance technique that fully corresponds to the musical variations, which ensures a coherent and synchronized storyline of the performance. The way in which dance movement is integrated into the general framework of the production, where music and drama are central, is reflected in opera performances, namely: «The Marriage of Figaro», «Don Giovanni», «The Magic Flute», «Rigoletto», «La Traviata», «Aida», «Carmen», «Madama Butterfly», «Turandot». It is proved that the dance scenes in these operas not only interact with the musical accompaniment, but also visually complement and enhance the storyline of the performance.The specifics of the synthesis of music and dance on the contemporary Chinese stage are revealed. It has been found that innovative computer technologies have become part of art, in particular dance performances. The latter synthesize not only music and dance, but also innovative technologies, among which the first place belongs to projection mapping, motion capture technology and interactive multimedia. The article analyzes the contemporary Chinese dance productions «Echoes of Eternity» and «Reboot» and proves that the synthesis of music and dance is enhanced by the use of an LED screen, which acts as a background for the performances, as well as through motion capture technology, the essence of which is that the dancers' movements are transformed into real-time animation that interacts with the image on the screen, creating a seamless synthesis not only between the physical and digital worlds, but also between the art of music and dance. In addition, the synthesis of music and dance in the proposed productions is that the choreography is synchronized with a modernized musical score that responds to the movements of the dancers.

Актуальність. Балет як цілісне явище не можна вважати дослідженою сферою культури. Серед об’єктивних причин такої ситуації – спорадичний характер його вивчення, складність самого жанру (його «міжмистецький» синтетичний статус), відсутність розробленої музикознавчої методології вивчення цього жанру, яка би враховувала всі складові як самої багатовимірної балетної матерії, так і постановочного процесу.Жанр балету часто стає об’єктом дослідження суміжних гуманітарних дисциплін: балетознавства, театрознавства, культурології. У той самий час у полі музикознавства балет займає периферійну позицію, часто перебуваючи в тіні іншого музично-театрального жанру – опери. Тим часом реалії сучасного українського мистецтва, що полягають у потужній зацікавленості жанром балету сучасних українських композиторів поряд із яскравим вибухом креативної балетної індустрії, спонукають до музикознавчого осмислення пов’язаних із балетом мистецьких процесів. Важливим кроком на цьому шляху є реалізація необхідного комплексу заходів: комплексне вивчення феномену з урахуванням усіх його жанрових складових (у координації з іншими гуманітарними науками), розроблення типології жанру, вивчення жанрово-інтонаційних і соціокультурних параметрів сучасного українського балету, адже саме балетний жанр – один із пріоритетних у відображенні різноманітних тенденцій розвитку сучасного мистецтва.Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в науковому внеску до галузі музикознавства та у вивченні балетного жанру загалом. Серед ключових факторів наукової новизни роботи можна виділити такі: сучасне музикознавче осмислення жанру новітнього українського балету в теоретичному аспекті; створення авторської типології балетного жанру, що робить один із перших кроків у напрямі музикознавчої систематизації та класифікації жанру; перше в українському музикознавстві вивчення опусів українських балетних композиторів у генераційній площині; здебільшого перше аналітичне осмислення балетів українських митців крізь призму соціокультурних тенденцій; практичне втілення результатів дослідження в навчальному процесі, зокрема в програмі дисципліни «Інноваційні технології в музичній діяльності» на базі КМАМ ім. Р. М. Глієра, яка впроваджена до освітнього процесу 2023–2024 н. р.Результати дослідження. Проведене дисертаційне дослідження українського балету доби Незалежності дозволило окреслити культурні, соціальні та політичні події, що вплинули на створення балетних вистав. Систематизовано основні соціокультурні та мистецькі тенденції сучасного українського балету. Найважливішими серед них є такі: одночасне функціонування трьох загальних типів балету (фольклорний, класико-романтичний та модерний / експериментальний); прогресивна робота балетмейстерів із модерновою хореографічною лексикою; діяльність нової генерації танцівників і хореографів-балетмейстерів; відсутність залежності від офіційних театральних структур; посилення популярності балету серед глядачів; тісна співпраця балетмейстерів та українських композиторів; пріоритетне положення балету в жанровій системі сучасності; розширення інтертекстуального та міжмедіального поля балету; превалювання пластичності над дансантністю як в хореографічній, так і в музичній сферах; залучення конструкцій нетрадиційного типу у сфері сценографії; переосмислення класичної спадщини; адаптація шедеврів класичної літератури.Огляд різних мистецтвознавчих праць, що присвячені балетному жанру, в аспекті виявлення та аналітичного осмислення наявних дефініцій балету зумовив створення власного визначення, з музикознавчої позиції, категорій «балет», «сучасний український балет», «танцювальна вистава».^URelevance. Ballet as a whole phenomenon cannot be considered a researched sphere of culture. Among the objective reasons for this situation are the sporadic nature of its study, the complexity of the genre itself (its ”inter-artistic” synthetic status), the lack of a developed musicological methodology for studying this genre that would take into account all the components of the phenomenon – both the multidimensional ballet material itself and the staging process .The genre of ballet often becomes the object of research in related humanitarian disciplines: ballet, theater and cultural studies. At the same time, in the field of musicology, ballet occupies a peripheral position, often being in the shadow of another musical and theatrical genre – opera. Meanwhile, the realities of modern Ukrainian art, which consist in the powerful interest in the ballet genre of modern Ukrainian composers, along with the bright explosion of the creative ballet industry, encourage a musicological understanding of artistic processes related to ballet.An important step on this path is the implementation of the necessary set of measures: a comprehensive study of the phenomenon taking into account all its genre components (in coordination with other humanities), development of genre typology, study of genre-intonational and sociocultural parameters of modern Ukrainian ballet. After all, the ballet genre is one of the priorities in reflecting various trends in the development of modern art.The scientific novelty of the dissertation research is a contribution to the field of modern musicology and the study of the ballet genre in general. Among the main factors of the scientific novelty of the work the first contemporary musicological understanding of the genre of modern Ukrainian ballet in a theoretical aspect; creation of the author's typology of the ballet genre, which takes the first step in the direction of musicological systematization and classification of the genre; the first in Ukrainian musicology research the works of Ukrainian ballet composers in the generational aspect; mostly the first analytical research of ballets by Ukrainian artists through the prism of socio-cultural trends; practical implementation of research results in the educational process, in particular in the program of the discipline “Innovative technologies in musical activity” in the Glier Kyiv Municipal Academy of Music, which was implemented to the educational process in 2023-2024.Research results. The conducted dissertation research of the Ukrainian ballet of the Independence Era made it possible to outline the cultural, social and political events that influenced the creation of ballet performances. The main socio-cultural and artistic trends of modern Ukrainian ballet are systematized. The most important among them are: simultaneous functioning of three general types of ballet (folkloric, classical-romantic and modern); progressive work of choreographers with modern choreographic vocabulary; activities of a new generation of dancers and choreographers-ballet masters; lack of dependence on official theater structures; increasing the popularity of ballet among the audience; close collaboration of ballet masters and Ukrainian composers; the priority position of ballet in the modern genre system; expanding the intertextual and intermedial field of ballet; the predominance of plasticity over danceability in both the choreographic and musical spheres; involvement of non-traditional constructions in the field of scenography; reinterpretation of classical heritage; adaptation of masterpieces of classical literature.The study reveals the versatility of modern Ukrainian ballet, taking into account not only choreographic aspects, but also the interaction of artistic directions, the influence of social and cultural trends on creativity and the importance of innovation in ballet art.A review of various works of art history devoted to the ballet genre, in the aspect of identifying and analytically understanding the existing definitions of ballet, led to the creation of its own definition, from a musicological position, of the categories “ballet”, “modern Ukrainian ballet”, “dance spectacle”.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми розвитку інноваційного потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці. Актуальність теми зумовлена потребою сучасного суспільства у підготовці майбутніх учителів інноваційного типу, які були б здатні успішно реалізовувати актуальні інноваційні освітні завдання відповідно до сучасних викликів. Вирішення цього питання значною мірою залежить від педагогічних закладів вищої освіти, для яких окремими показниками якості освіти є наявність інноваційної складової у змісті фахової підготовки та здатність забезпечити належні умови для формування і розвитку інноваційно налаштованих спеціалістів, критично та творчо мислячих, з розвиненим адаптаційним та інноваційним потенціалом, готових до генерування, засвоєння та впровадження інноваційних ідей у майбутній педагогічній практиці. Особливої уваги потребує оновлення системи фахової підготовки майбутніх учителів іноземних мов, оскільки існуюча перспектива зміни статусу англійської мови в нашій країні передбачає формування іншомовної компетентності як пріоритетної та усвідомлення численних переваг для людини, яка володіє іноземною мовою в сучасному світі. Відтак, проблема розвитку інноваційного потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці перебуває у центрі уваги науковців і потребує подальшого осмислення та пошуку практичних інструментів її вирішення. Відповідно до вищесказаного, об’єктом дослідження є фахова підготовка майбутніх учителів іноземних мов. Предметом дослідження є організаційно-педагогічні засади розвитку інноваційного потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності організаційно-педагогічних засад розвитку інноваційного потенціалу майбутніх учителів іноземних мов у фаховій підготовці.^UThe thesis is devoted to the study of the problem of the development of the innovative potential of future foreign language teachers in their professional training. The relevance of the topic is determined by the need of modern society to train future teachers of innovative type who would be able to successfully implement current innovative educational tasks in accordance with modern challenges. The solution of this issue largely depends on pedagogical institutions of higher education, for which some indicators of the quality of education include the presence of an innovative component in the content of professional training and the ability to provide appropriate conditions for the formation and development of innovative specialists, critical and creative thinkers with developed adaptive and innovative potential ready to generate, assimilate and implement innovative ideas in future pedagogical practice. Particular attention should be paid to the update of the system of professional training of future foreign language teachers, since the current prospect of changing the status of English in our country implies setting the formation of foreign language competence as a priority and realizing numerous advantages of a person who speaks a foreign language in the modern world. Therefore, the problem of the development of the innovative potential of future foreign language teachers in their professional training is in the focus of attention of scholars and requires further reflection and search for practical tools to solve it. Therefore, the object of the research is the professional training of future foreign language teachers. The subject of the research is the organizational and pedagogical basics of the development of the innovative potential of future foreign language teachers in their professional training. The study aims to establish and test the effectiveness of organizational and pedagogical basics of the development of the innovative potential of future foreign language teachers.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей правового регулювання соціальних гарантій військовослужбовців за трудовим законодавством України, а також розроблені рекомендацій та пропозицій спрямованих на вдосконалення норм чинного трудового законодавства у відповідній сфері.Встановлено, що військовослужбовець - це особа, яка добровільно та/або за визначеною законодавством процедурою вступає у склад Збройних сил України та зобов'язується виконувати обов'язки, пов'язані із захистом країни, забезпеченням національної безпеки, а також виконанням операцій та заходів військового характеру. Підкреслено, що військовослужбовці є особливою категорією державних службовців, адже їх робота проявляється в особливому роді професійної діяльності, яку вони виконують протягом визначеного нормами чинного трудового законодавства робочого (службового) часу. Доведено, що військовослужбовці як суб’єкти трудового права представляють собою особливу категорію працівників, які здійснюють трудову (службову) діяльність в Збройних силах України та/або інших воєнізованих підрозділах, на основі укладення трудового договору (контракту) і його діяльність спрямовано на забезпечення та захисту держави, її територіальної цілісності, кордонів, тощо. Аргументовано, що трудова правосуб’єктність військовослужбовців, як суб’єктів трудового права, представляє собою визначену законодавством можливість особи набувати та реалізовувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки в процесі проходження служби в Збройних силах України та інших воєнізованих підрозділах. Наголошено, що специфіка правосуб’єктності військовослужбовців обумовлена: по-перше, наявністю особливих підстав виникнення трудових правовідносин; по-друге, спеціальним порядком укладення, зміни та припинення трудового договору; по-третє, існуванням особливих вимог до осіб, які прагнуть проходити службу в лавах Збройних сил України.Підкреслено, що особливість спеціального правового статусу військовослужбовців обумовлена наступним: 1) наявність специфічного порядку виникнення, зміни, а також припинення службово-трудових відносин; 2) особливий набір завдань та повноважень, які покладаються на військовослужбовця у зв’язку із несенням служби; 3) військові наділяються додатковими соціально-трудовими гарантіями, пільгами та привілеями, які представляють собою своєрідні компенсації за «особливі» умови служби; 4) високим рівнем відповідальності.Встановлено, що поняття «соціальні гарантії військовослужбовців» найбільш доцільно розглядати у двох аспектах – у широкому та звуженому контекстах. Так, відповідно до широкого підходу вони представляють собою засоби, умови та способи, за допомогою яких забезпечується соціальний захист трудових, соціальних, економічних та інших прав військовослужбовців. Щодо вузького підходу, то соціальні гарантії військовослужбовців – це втілений у нормах матеріального права обов’язок держави щодо соціально-трудового забезпечення та захисту військовослужбовців на рівні не нижче, аніж це визначено у нормах загального трудового законодавство для інших категорій працівників. Виокремлено наступні види соціальних гарантій військовослужбовців, як-то: 1) гарантії щодо грошового забезпечення; 2) гарантії щодо безперервності стажу роботи; 3) гарантії щодо збереження місця роботи (посади); 4) гарантії щодо надання часу відпочинку та відпусток; 5) відповідальність роботодавця за недотримання трудових прав та соціальних гарантій мобілізованих працівників (військовослужбовців); 6) додаткові соціальні гарантії: а) речове, продовольче, житлове забезпечення; б) медичне забезпечення та санаторно-курортне лікування; в) пільги, гарантії та компенсації для військовослужбовців.Встановлено, що правові засади соціальних гарантій військовослужбовців представляють собою сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, норми яких спрямовані на регулювання та упорядкування суспільних відносин, які виникають у досліджуваній сфері суспільного життя. Аргументовано, що нормативно-правові засади соціальних гарантій військовослужбовців знаходять своє закріплення у сукупності нормативно-правових актах різної юридичної сили, які можуть бути систематизовані за такими критеріями: 1) за їх юридичною силою; 2) за галузевою належністю (загальні норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють соціальний захист та гарантії його реалізації військовослужбовців).^UThe thesis provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task, which consists in determining the essence and revealing the peculiarities of the legal regulation of social guarantees of military personnel under the labor legislation of Ukraine, as well as developed recommendations and proposals aimed at improving the norms of the current labor legislation in the relevant field.It is established that a military serviceman is a person who voluntarily and/or according to the procedure established by law joins the Armed Forces of Ukraine and undertakes to perform duties related to the protection of the country, ensuring national security, as well as the performance of military operations and measures character. It is emphasized that military personnel are a special category of public servants, because their work is manifested in a special type of professional activity, which they perform during the working (service) time determined by the norms of the current labor legislation.It is proved that military personnel as subjects of labor law represent a special category of employees who carry out labor (service) activities in the Armed Forces of Ukraine and/or other paramilitary units on the basis of an employment agreement (contract) and whose activities are aimed at ensuring and protecting the State, its territorial integrity, borders, etc.It is argued that labor legal personality of servicemen as subjects of labor law is the ability of a person to acquire and exercise subjective rights and legalobligations in the course of service in the Armed Forces of Ukraine and other paramilitary units as defined by law. It is emphasized that the specificity of legal personality of servicemen is due to: firstly, special grounds for the emergence of labor relations; secondly, a special procedure for concluding, amending and terminating an employment contract; thirdly, special requirements for persons who seek to serve in the Armed Forces of Ukraine.It is emphasized that the peculiarity of the special legal status of military personnel is due to the following: 1) the existence of a specific procedure for the emergence, modification and termination of service and labor relations; 2) a special set of tasks and powers entrusted to a serviceman in connection with his service; 3) military personnel are granted additional social and labor guarantees, benefits and privileges, which represent a kind of compensation for "special" conditions of service; 4) a high level of responsibility.It is established that the concept of "social guarantees of military personnel" is most expedient to consider in two aspects - in broad and narrow contexts. Thus, according to a broad approach, they represent the means, conditions and methods by which social protection of labor, social, economic and other rights of military personnel is ensured. Regarding the narrow approach, the social guarantees of military personnel are embodied in the norms of material law, the state’s obligation to provide social and labor protection and protection of military personnel at a level not lower than that defined in the norms of general labor legislation for other categories of employees.

Дисертаційну роботу присвячено оптимізації тренувального процесу спортсменок у дисципліні чер­данс­джаз команда шляхом визначення особливостей підготовки в черліденгу, тестів та показників, що дозволяють здійснювати моніторинг їх стану протягом тренувальної і змагальної діяльності. Здійснено розробку програми фізичної підготовки, модельних характеристик підготовленості з урахуванням специфіки роботи в команді та складності змагальної композиції.У процесі тренування спортсменів­черлідерів формується широкий арсенал рухових навичок, які відрізняються координаційною точністю і складністю. Іншою відмінною рисою цього виду спорту є розвиток силових можливостей у всіх їх найважливіших проявах: динамічна, статична і вибухова сила, швидкісно­силова витривалість. Черліденг органічно поєднує в собі видовищні надскладні елементи та шоу, містить координаційно складні та інтенсивні рухи, що включають елементи акробатики, спортивної та художньої гімнастики, спортивних танців. Складна побудова змагальної композиції потребує програмування тренувальних занять та моделювання підготовленості спортсменів протягом року. На жаль сформованої системи знань щодо управління підготовкою спортсменів у черліденгу, пріоритетності розвитку фізичних якостей, виведення спортсменів на пік готовності на головних змаганнях на сучасному етапі розвитку спортивної науки недостатньо.Мета дослідження – розробити програму фізичної підготовки кваліфікованих спортсменок у черліденгу для оптимізації тренувального процесу з акцентом на розвиток силових якостей та модельні характеристики фізичної підготовленості в дисципліні чер­данс­джаз команда з урахуванням особливостей змагальної діяльності.Завдання дослідження.1.?Виявити сучасні погляди щодо особливостей змагальної діяльності і фізичної підготовки спортсменів, моделювання у складно­координаційних видах спорту та черліденгу за даними літератури, мережі Інтернет та практичного досвіду.2.?Здійснити аналіз змагальної діяльності кваліфікованих спортсменок, що спеціалізуються у черліденгу в різних дисциплінах та визначити технічний арсенал дій, провідні фізичні якості та їх компоненти.3.?Обґрунтувати підхід до моделювання та розробити модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменок у дисципліні чер­данс­ джаз команда з урахуванням специфіки змагальної діяльності.4.?Розробити програму занять з фізичної підготовки силового спрямування спортсменок у дисципліні чер­данс­джаз команда та перевірити її ефективність.Об’єкт дослідження: змагальна діяльність та фізична підготовка спортсменок у дисциплінах черліденгу.Предмет дослідження: програма тренувальних занять та модельні характеристики фізичної підготовленості спортсменок у дисципліні чер­данс­ джаз команда.Для вирішення поставлених завдань і отримання об’єктивних даних у роботі використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково­методичної літератури та даних мережі Інтернет; опитування; аналіз нормативних документів, протоколів змагальної діяльності, даних спортсменів, відеоаналіз; педагогічне спостереження, педагогічний експеримент та тестування спортсменок; метод моделювання; метод експертних оцінок; методи математичної статистики.Наукова новизна роботи полягала в тому, що вперше:—?обґрунтовано підхід до моделювання та розроблено модельні характеристики фізичної, технічної, хореографічної та акробатичної підготовленості спортсменок у дисципліні чер­данс­джаз команда з урахуванням специфіки змагальної діяльності виду спорту;—?визначено значущість видів підготовки, характерні особливості фізичної підготовленості спортсменок у командній дисципліні чер­данс­джаз команда.—?систематизовано технічні дії та елементи виконавської майстерності й хореографії, які демонструють спортсменки в змагальній діяльності в черліденгу;—?розроблено та визначено ефективність тренувальних занять з фізичної підготовки спортсменок в дисципліні чер­данс­джаз команда на основі використання елементів спортивної акробатики, хореографії і з урахуванням їх взаємодії в команді та індивідуальних особливостей;—?вивчено та доповнено дані щодо змагальної діяльності в різних дисциплінах черліденгу та в дисципліні чер­данс­джаз команда, особливостей підготовки в складно­координаційних видах спорту;—?дістали подальшого розвитку дані щодо моделювання підготовленості спортсменів в складно­координаційних видах спорту та черліденгу;—?підтверджено значущість силової підготовки в командних дисциплінах черліденгу.Визначено, що у складно­координаційних видах спорту змагальна діяльність обумовлена правилами та містить спеціальні вправи з елементами технічної складності, хореографію і композицію. Підтверджується думка про комплексний підхід до технічної підготовки, підґрунтям якої є поєднання координаційної і музично­ритмічної підготовленості в складно­ координаційних видах видах спорту з музичним супроводженням.^UThe dissertation is devoted to the optimization of the training process of female athletes in the cheerdance and jazz team discipline by determining the peculiarities of training in cheerleading, tests and indicators that allow monitoring their condition during training and competitive activities. The development of the physical training program, model characteristics of preparedness, taking into account the specifics of team work and the complexity of the competitive composition, was carried out.In the process of training sportsmen and cheerleaders, a wide arsenal of motor skills is formed, which differ in coordination accuracy and complexity. Another distinctive feature of this sport is the development of strength capabilities in all their most important manifestations: dynamic, static and explosive strength, speed-power endurance. Cheerleading organically combines spectacular, highly complex elements and shows, contains coordinated complex and intense movements that include elements of acrobatics, sports and artistic gymnastics, sports dances. The complex construction of a competitive composition requires programming of training sessions and modeling of the athletes' preparedness throughout the year. Unfortunately, the formed system of knowledge on managing the training of athletes in cheerleading, prioritizing the development of physical qualities, bringing athletes to the peak of readiness for the main competitions is not enough at the current stage of the development of sports science.The purpose of the research is to develop a program of physical training of qualified cheerleading athletes to optimize the training process with an emphasis on the development of strength qualities and model characteristics of physical fitness in the cheerdance and jazz team discipline, taking into account the specifics of competitive activity.Objectives of the study.1. Identify modern views on the specifics of competitive activity and physical training of athletes, modeling in complex coordination sports and cheerleading based on literature, the Internet, and practical experience.2. To analyze the competitive activity of qualified sportswomen specializing in cheerleading in various disciplines and to determine the technical arsenal of actions, leading physical qualities and their components.3. To substantiate the approach to modeling and develop model characteristics of physical fitness of female athletes in the discipline of dance jazz team, taking into account the specifics of competitive activity.4. To develop a program of classes on physical training of female athletes in the discipline of dance-jazz team and check its effectiveness.The object of the study: competitive activity and physical training of sportswomen in the disciplines of cheerleading.The subject of the study: the program of training sessions and model characteristics of the physical fitness of female athletes in the discipline of dance jazz team.To solve the tasks and obtain objective data, the following research methods were used in the work: theoretical analysis and generalization of data from scientific and methodological literature and data from the Internet; poll; analysis of normative documents, protocols of competitive activity, data of athletes, video analysis; pedagogical observation, pedagogical experiment and testing of sportswomen; modeling method; method of expert evaluations; methods of mathematical statistics.The scientific novelty of the work was that for the first time:— the approach to modeling was substantiated and model characteristics of physical, technical, choreographic and acrobatic preparation of female athletes in the discipline of dance jazz team were developed, taking into account the specifics of the competitive activity of the sport;— the significance of the types of training, the characteristic features of the physical fitness of female athletes in the team discipline cherdansjazz team are determined.— technical actions and elements of performance skills and choreography demonstrated by female athletes in competitive cheerleading are systematized;— the effectiveness of training classes for physical training of female athletes in the discipline of team dance and jazz was developed and determined based on the use of elements of sports acrobatics, choreography and taking into account their interaction in the team and individual characteristics;— data on competitive activities in various disciplines of cheerleading and in the discipline of team dance and jazz, features of training in complex coordination sports were studied and supplemented;— received further development of data on modeling the readiness of athletes in complex coordination sports and cheerleading;— the importance of strength training in cheerleading team disciplines was confirmed.It was determined that in complex coordination sports, competitive activity is determined by rules and contains special exercises.

Актуальність. Творча постать Ярослава Верещагіна (1948–1999 рр.) – композитора, поета, видавця, музично-громадського діяча – належить до плеяди українських митців 70–90-х років. Він був сучасником Є. Станковича, І. Карабиця, О. Киви, Г. Саська, В. Годзяцького, В. Зубицького та інших творців, яких можна віднести до таких, що сприяли оновленню арсеналу жанрово-стильових засобів сучасної української музики, її лексики. Атмосфера стильових змін кінця 60–70-х рр. ХХ ст. яскраво відобразилася в неоромантичній поетиці музики Я. Верещагіна.Його творчий доробок є достатньо різноплановим, адже композитор працював майже у всіх жанрах. Це твори для симфонічного оркестру як повного так і камерного складів: «Дивертисмент» (1972 р.), «Сюїта» (1969 р.), «Варіації» (1970 р.), Концерт для альта і симфонічного оркестру (1972 р.); оркестрові транскрипції творів композиторів XIX–XX ст., велика кількість камерних творів для різного складу (струнні квартети, квінтети для духових інструментів), сонати, сонатини, скерцо, сюїти, мазурки для різних інструментів (віолончель, флейта, скрипка, фортепіано тощо). Проте самобутня і різножанрова композиторська творчість Я. Верещагіна мало відома як в Україні, так і за кордоном, і ще й досі не стала предметом фундаментального цілісного музикознавчого дослідження. Основною джерельною базою для вивчення життєтворчості Я. Верещагіна став його особистий архів, який зберігається вдома у доньки – Богдани Верещагіної. Туди входять персональні документи, листи, афіші, програмки концертів, поезія митця, замальовки та нотні рукописи, які стали визначальними для аналізу творчого процесу композитора: всього виявлено та опрацьовано 153 позиції музичних творів та багато чернеткових записів (серед яких 8 повних нотних зошитів). Більшість із цих композицій, на жаль, досі не виконувалися та не є дослідженими на цей момент.Додатком до архівних джерел стали зібрані невеличкі журналістсько-публіцистичні статті Г. Конькової, Г. Луніної, І. Зінків, О. Зосим, О. Лавриненко, А. Мухи, Т. Невінчаної, Б. Чіпа, О. Швецової та Н. Шурової у періодичних виданнях, де описані враження після концертів із біографічними нарисами про Я. Верещагіна, розмисли про твори композитора, які прозвучали, журналістські діалоги, але серед наявної бібліографічної літератури серйозної наукової роботи не зафіксовано. На основі всіх цих матеріалів детально досліджено життєвий і творчий шлях митця та створено комплексну концепцію його творчої еволюції.Важливо зазначити, що значне місце у творчості Я. Верещагіна належить саме вокальним композиціям. Досліджуючи його творчу спадщину, віднайдено близько шістдесяти творів різних вокальних жанрів – це обробки українських пісень, пісні, романси, вокальні цикли та кантати для сопрано, мецо-сопрано, баса та баритона, хорові твори для мішаного та чоловічого складу a cappella. Звернення у дисертації до вокальної музики Я. Верещагіна обумовлене не лише кількісною перевагою цих композицій серед інших жанрів, а й через те, що вони є сутністю його ментальності і найяскравіше виражають спосіб його музичного мислення, адже митець був також і прекрасним поетом, навіть скомпонував власну збірку віршів під назвою «Хлорофілові зерна», яка, на жаль, не була опублікована, але знайдена серед рукописів (до неї входить близько сімдесяти віршів). Він філігранно та тонко працював з поетичним словом, і вираження «художніх задумів» у вокальних мініатюрах тісно пов’язані з емоційним забарвленням вербального тексту, саме тому музична тканина цих творів часто містить завуальований сенс та обов’язково глибоку інтелектуальну ідею.Серед інших митців Я. Верещагін виділяється особливою витонченістю концепцій, рафінованістю задумів з притаманною йому виразною інтелектуальністю, що виявляється у зверненні до камерних жанрів. Але простежується і своєрідне прагнення композитора до укрупнення форми через схильність до циклізації, коли об’єднання окремих мініатюр переростає у великий монолітний твір.У творчому доробку композитора є 14 вокальних циклів, кожен з яких складають від двох до чотирьох вокальних мініатюр. На жаль, на сьогодні три цикли з переліку віднайдено не повністю, тому відредагована та опублікована нотна збірка вокальних циклів «Намалював художник смуток…», яка стала важливим додатком до роботи, налічує 11 позицій. Серед них є обробки українських, чеських та словацьких народних пісень, цикли на вірші українських поетів В. Морданя, В. Герасим’юка, М. Удовиченка, Ф. Млинченка, М. Доленги, П. Тичини, Д. Загула, М. Драй-Хмари та на тексти старовинних корейських поетів у перекладі О. Жовтіса.^URelevance. The creative figure of Yaroslav Vereshchagin (1948–1999) – a composer, poet, publisher, musician and public figure – belongs to the pleiad of Ukrainian artists of the 70s and 90s. He was a contemporary of E. Stankovych, I. Karabyts, O. Kyva, H. Sasko, V. Hodziatsky, V. Zubytsky and other composers who can be considered as contributors to the renewal of the array of genre and style tools of contemporary Ukrainian music and its vocabulary. The atmosphere of stylistic changes of the late 60s and 70s of the twentieth century was vividly reflected in the neo-romantic poetics of Ya. Vereshchagin's music.His works are quite diverse, as the composer worked in almost all genres. These are works for both full and chamber symphony orchestras: "Divertissement" (1972), "Suite" (1969), "Variations" (1970), Concerto for viola and symphony orchestra (1972); orchestral transcriptions of works by composers of the XIX–XX centuries, a large number of chamber compositions for different ensembles (string quartets, quintets for wind instruments), sonatas, sonatinas, scherzos, suites, mazurkas for different instruments (cello, flute, violin, piano, etc.). However, the original and multi-genre compositional legacy of Ya. Vereshchagin is little known both in Ukraine and abroad, and has not yet been the subject of a fundamental, holistic musicological study. The main sources for the study of Ya. Vereshchagin's life and work are his personal archive, which is kept at the home of his daughter, Bohdana Vereshchagina. It includes personal documents, letters, posters, concert programmes, poetry, sketches and music manuscripts, which became crucial for the analysis of the composer's creative process: in total, 153 items of music and many drafts (including 8 complete music notebooks) were identified and processed. Most of these compositions, unfortunately, have not been performed and have not been studied to this day.The archival sources were accompanied by small journalistic articles by H. Konkova, H. Lunina, I. Zinkiv, O. Zosym, O. Lavrynenko, A. Mukha, T. Nevynchana, B. Chip, O. Shvetsova, and N. Shurova in the periodicals, which describe impressions after the concerts with biographical sketches about Ya. Vereshchagin, reflections on the composer's works that were performed, journalistic dialogues, but no serious scientific work has been recorded among the available bibliographic literature. On the basis of all these materials, the life and creative path of the composer was studied in detail and a comprehensive concept of his creative evolution was created.It is important to note that a significant place in Ya. Vereshchagin's work belongs to vocal compositions. While researching his creative heritage, about sixty works of various vocal genres were found: arrangements of Ukrainian songs, songs, romances, vocal cycles and cantatas for soprano, mezzo-soprano, bass and baritone, choral works for mixed and male a cappella. The focus of this dissertation on vocal music by Ya. Vereshchagin is not only determined by the quantitative superiority of these compositions among other genres, but also because they are the essence of his mentality and express the way he thought about music in the most vivid way, because the artist was also a wonderful poet, he even composed his own collection of poems called "Chlorophyll grains", which, unfortunately, was not published but was found among manuscripts (it includes about seventy poems). He worked with the poetic word in a filigree and subtle way, and the expression of "artistic ideas" in vocal miniatures is closely related to the emotional colouring of the verbal text, which is why the musical fabric of these works often contains a veiled meaning and necessarily a deep intellectual idea.Among other artists, Ya. Vereshchagin stands out for the special elegance of his concepts, the refinement of his ideas with his inherent expressive intellectuality, which is manifested in his use of chamber genres. However, there is also a peculiar desire of the composer to enlarge the form through a tendency to cyclisation, when the combination of individual miniatures grows into a large monolithic composition.The composer's oeuvre includes 14 vocal cycles, each of which consists of two to four vocal miniatures. Unfortunately, three of the cycles from the list have not been found in their entirety, so the edited and published collection of vocal cycles "The artist painted sadness...", which has become an important supplement to the work, contains 11 items. Among them are arrangements of Ukrainian, Czech, and Slovak folk songs, cycles based on poems by Ukrainian poets V. Mordan, V. Herasymiuk, M. Udovychenko, F. Mlynchenko, M. Dolenga, P. Tychyna, D. Zahul, M. Dry-Khmara, and texts by ancient Korean poets translated by O. Zhovtis.

Роль сучасних регіональних фестивалів і конкурсів як динамічних формпросвітницької та художньої взаємодії суттєво зростає в епохуглобалізаційних процесів. Інформаційно-технологічний компонентглобалізації створює нові можливості для комунікації, сприяючи розвиткурегіонального культурного ландшафту. Регіональний шар збагачуєтьсяновими ідеями, техніками культурного моделювання через впливи з іншихкультур, що приносять нове бачення та розширюють художні горизонти.Глобалізаційні процеси сприяють популяризації регіональнихмистецьких форм творчості та культурної діяльності та дають можливістьбільш широкій аудиторії відчути багатство й різноманіття культурного спадкурегіону як важливої частки в інтерпретації наративів культурної цілостідержави. У цьому контексті регіональні мистецькі конкурси та фестивалісприяють зростанню уваги до місцевої культури й мистецтва, надаючиможливість артистам, митцям і виконавцям продемонструвати свої таланти татворчість, що сприяє їхньому розвитку й визнанню, а сама акція як певнийкультуртрегерський організм стає платформою для обміну ідеями, традиціямита творчими підходами.3Оскільки регіональні мистецькі конкурси і фестивалі пропонуютьширокий спектр культурних подій та активностей, вони залишаютьсяактуальними й важливими для розвитку творчості та виконавської мистецькоїсфери, а також для зміцнення культурних зв’язків між регіонами. При цьомуактивний розвиток конкурсно-фестивального руху саме в регіональномуінваріанті є однією з важливих ознак сучасного національного культурноговідродження України. У цьому контексті звернення до конкурснофестивального руху у Волинському краї на зламі ХХ–ХХІ століть відкриваєширокі можливості для дослідження як загальнонаціональних, так ірегіональних аспектів української культури. Відсутність ґрунтовних науковихдосліджень про конкурсно-фестивальну панораму Волині в культурноісторичному та комунікативному аспектах, а саме у контексті виявленнятворчого потенціалу спільнот, пошуку нових ідей, вираження своєїунікальності як платформи для обміну художнім досвідом, пропагандикультурної різноманітності, стимулювання інновацій та експериментів у сферікультурно-просвітницької діяльності на прикладі конкурсно-фестивальноголандшафту Волині складає актуальність цього дослідження.Науковою проблемою представленої дисертації є осмисленняконкурсно-фестивального руху на Волині кінця ХХ — початку ХХІ століттяяк культурно-мистецького явища, носія культурно-мистецьких традицій ізасобу комунікації в умовах соціокультурного ландшафту України. У роботіуточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема зазначено,що фестиваль — це історично динамічне культурно-мистецьке явище, що маєритуально-святкову ґенезу і являє собою серію соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, на відміну від фестивалю, являє собоюісторично стабільну (функції конкурсу є незмінними) форму культури, що маєзмагально-ігрову ґенезу і сутність та належить до соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, як і фестиваль, може мати жанрові різновидита виконує роль носія цінностей певних соціокультурних страт.4Введено в науковий обіг архівні матеріали, пов’язані з історієюстановлення конкурсно-фестивального руху на Волині. Зокрема це документиВолинської обласної ради, архівні матеріали Волинського обласного науковометодичного центру культури, Волинської обласної філармонії, Волинськогофахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, інтерв’ю,спогади організаторів та учасників конкурсів і фестивалів.Шляхом упорядкування та аналізу ряду архівних матеріалів, інтерв’юорганізаторів та учасників конкурсів і фестивалів охарактеризованокультурно-історичні та комунікативні аспекти найбільш знакових для Волиніконкурсів і фестивалів, зокрема Музичного фестивалю «Стравінський таУкраїна», Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня»,Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором», Міжнародногоконкурсу піаністів «Шопенівська весна», Міжнародного конкурсу баяністів іакордеоністів «InterSvitiaz аccomusic», Всеукраїнського конкурсу хоровогомистецтва імені Лесі Українки, Всеукраїнського конкурсу виконавців насопілці та цимбалах «Волинська гуковиця», Всеукраїнського конкурсувиконавців на струнно-смичкових інструментах імені Олександра Негоди таінших.^UA dissertation for obtaining a scientific degree of the Doctor of Philosophy,specialty 034 ― Culturology (branch of knowledge 03 ― Humanities). – Modern ArtResearch Institute of the National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv, 2023.The scientific problem of the presented dissertation is the understanding of thecompetitive-festival movement of Volyn at the end of the 20th — beginning of the21st century as a cultural phenomenon, a carrier of artistic traditions and means ofcommunication in the conditions of the socio-cultural landscape of Ukraine. Regionalart competitions and festivals offer a wide range of cultural events and activities, theyremain relevant and important for the development of creativity and performing arts,as well as for strengthening cultural ties between regions. At the same time, the activedevelopment of the competition and festival movement in the regional invariant is oneof the important signs of the modern national cultural revival of Ukraine. In thiscontext, turning to the competitive-festival movement of Volyn region at the turn ofthe 20th -- 21st centuries opens wide opportunities for researching both national andregional aspects of Ukrainian culture in terms of its integrity, acting as a peculiar andat the same time organic component of it.The work specifies the conceptual and categorical apparatus of the research, inparticular it is stated that the festival is a historically dynamic cultural phenomenonthat has a ritual and festive genesis and is a series of socio-cultural events of a cyclicalnature. The competition, in contrast to the festival, represents a historically stable (thefunctions of the competition are unchanged) form of culture that has a game genesis9and essence and belongs to socio-cultural events of a cyclical nature. The competition,like the festival, can have genre varieties and fulfills the role of a carrier of values ofcertain socio-cultural strata.Archival materials related to the history of the formation of the competitionfestival movement of Volyn have been put into scientific circulation, in particular,documents of the Volyn Regional Council, archival materials of Volyn RegionalScientific-Methodological Center of Culture, Volyn Regional Philharmonic, IgorStravinsky Volyn College of Culture and Arts, interviews, memories of organizersand participants of competitions and festivals.By organizing and analyzing a number of archival materials, interviews withorganizers and participants of contests and festivals, the cultural-historical andcommunicative aspects of the most significant contests and festivals for Volyn, inparticular, the Music Festival "Stravinsky and Ukraine", the International Festival ofUkrainian Folklore "Beregynia", were characterized. The International Festival"Polissia Summer with Folklore", International Piano Competition "Chopin Spring",International Competition of Bayanists and Accordionists "InterSvitiaz accomusic",Lesia Ukrainka All-Ukrainian Choral Art Competition, All-Ukrainian Competition ofPipe and Cymbal Performers "Volyn Hukovytsia", Oleksandr Nehoda All-UkrainianCompetition of Performers on stringed instruments and others.