Дисертацію присвячено зв'язку духовної творчості Йогана Себастіана Баха (на прикладі духовних кантат) з лютеранською проповідницькою традицією. Кантати досліджено шляхом герменевтичного аналізу з опорою на закони німецької протестантської гомілетики. Аналізу підлягали прояви музичного тлумачення. Об'єктом коментування та екзгези визнано не тільки словесний текст, який спирається на біблійний сюжет та розкриває його, а передусім - протестантський хорал, його мелодія та текст. Виявлено два головні типи кантат: кантати, в яких хорал виступає як узагальнення - конклюзивні, а також ті, в яких хорал підлягає цілісному послідовному коментуванню під час усього твору - пенетративні. Зазначені типи кантат відповідають у музиці двом типам лютеранської проповіді. Проаналізовано принципи організації матеріалу - форму, яка опирається на риторичні закономірності. Доведено, що риторико-ієрархічна система охоплює усі рівні твору - від мотивно-інтонаційного до композиційного. З'ясовано, що форма кантати є фактором донесення змісту твору; вона відбиває приховані рівні тлумачення релігійної ідеї. Встановлено, що духовну кантату трактовано композитором у дусі та за законами лютеранської проповіді. Головні висновки щодо духовної кантати було перевірено на спорідненому жанрі мотету та на "Пристрастях".

  Скачати повний текст

Уперше зразки лютеранської траурної погребальної музики розглянуто у вітчизняному музиконавстві як самостійний художній музично-історичний феномен. Розглянуто аспект лютеранської специфіки цієї музики у взаємодії з конкретною конфесіональною традицією. Наведено ідею культурологічного усвідомлення "Німецького реквіему" як реалізації християнської ідеї "смерті - підсумка" життєвого шляху людини за надсобово-хоральним принципом її музичного втілення. Виявлено глибинні зв'язки типології "Німецького реквієму" з драматургією епіко-оповідального типу, а також з духом корпоративності німецької лютеранської общини та богослужбового акту. Уперше у вітчизняному музикознавстві у зазначеному контексті жанрової типології проаналізовано твори Г.Шютца, І.С.Баха, Р.Шумана, І.Брамса, Г.Ейслера, П.Хіндеміта, Е.Денісова.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему музикознавчо-виконавської інтерпретації духовних кантат Йогана Себастьяна Баха в єдності ритуально-гімнічної та концертно-драматичної ліній смислового наповнення. Виконання-інтерпертація бахівських духовних творів, народжених релігійно-культовою традицією та складених антинонімічною єдністю наведених якостей, породжує множинність виконавських прочитань. Вперше запроваджено оригінальний музикознавчо-виконавський метод аналізу духовних творів Й.С.Баха в аспекті реактивності виконавської інтонації на драматичне (адраматичне), пасіонне та хорально-кантове в інтонаційно-драматургічних засновках композиторського тексту та поєднаних з ними індивідуально-стильових позиціях виконавців. Аналіз нотного тексту поєднується з "слуховим" аналізом творів. Наведено твердження про метафоричну місткість образів духовних кантат, що єднають сполучення-накладання показників лірико-епічного гімнічного співу та концертно-світської ліній виконання. Драматургічні властивості духовних творів Й.С.Баха за їх параметрами "хоральності-кантовості" та "пансіонності" створюють результативні щодо виконавського пошуку настанови на концепційність побудови цілого в єдиному виразному "ключі" історично виправданої художньої позиції.

  Скачати повний текст

Дослідження спрямоване на вивчення та розкриття специфічних особливостей хорової фуги, її жанрово-стильового та виконавського аспектів, на матеріалі західноєвропейської музики XVIII-XIX століть. Незважаючи на значну питому вагу поліфонії в хоровому мистецтві зазначеного періоду, втім, специфіка жанрово стильової та виконавської інтерпретації найвищої поліфонічної форми — фуги — в умовах хорового письма дотепер не отримала належного висвітлення у світовій і вітчизняній науково-теоретичній літературі. Зокрема, до сих пір не існує жодної монографії українською або російською мовою, присвяченої хоровій фузі, осмисленню її композиційно змістовної специфіки, вокально-технічних та виконавських параметрів, що є свідченням підвищеної актуальності обраної теми. Об'єктом дослідження є хорове поліфонічне мистецтво XVIII XIX століть; його предмет становить різноманітність конкретних композиційних втілень хорової фуги в їхньому зв'язку з індивідуальними структурно-змістовими характеристиками аналізованих хорових творів. Метою дослідження є обґрунтування жанрово-стильової та виконавської специфіки хорової фуги на матеріалі західноєвропейської музики XVIII XIX століть. При цьому, актуалізуються наступні завдання: розглянути сучасні концепції фуги та дослідити ступінь вивченості феномену хорової фуги в науковій літературі; на основі опрацювання сучасних наукових джерел запропонувати дефініцію хорової фуги, а також розробити її загальну типологію з урахуванням необхідних критеріїв; сформулювати основні параметри, що обумовлюють жанрово виконавську специфіку хорової фуги, й узагальнити отримані результати у вигляді наочної моделі; здійснити порівняльний аналіз вокальної та інструментальної версій хорових фуг Й. C. Баха і Г. Ф. Генделя з метою розкриття жанрової індивідуальності досліджуваного феномена; розглянути хорову фугу в її композиційно-стильовому та виконавському аспектах, зокрема, розкрити специфіку хоральної фуги бароко на прикладі взаємодії фуги та хоралу в духовних кантатах Й. С. Баха; схарактеризувати ознаки симфонізації жанру хорової фуги доби класицизму в ораторіях і месах Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена; виявити тенденцію до вільного синтезу барокових та класичних традицій у хоровій фузі композиторів романтиків на прикладі творів Ф. Мендельсона Бартольді та Дж. Россіні.^UThe study is aimed at the research and disclosure of the specific features of the choral fugue, its genre, stylistic and performance aspects in the context of the Western European music of the XVIII-XIX centuries. Despite the significant share of polyphony in the choral art of this period, however, the specificity of genre, stylistic and performance interpretation in the conditions of choral writing of the polyphonic form — fugue — has not yet received proper coverage in the world and domestic scientific and theoretical literature. In particular, there is still no monograph in Ukrainian or Russian, dedicated to the choral fugue, comprehension of its compositional and content specificity, vocal and technical and performance peculiarities, which indicates the increased relevance of the chosen topic. The object of the study is the choral art of the XVIII-XIX centuries; its subject is a variety of specific compositional embodiments of the choral fugue in their connection with the individual structural and semantic characteristics of the choral works under the study. The aim of the study is to substantiate the genre, stylistic and performance specificity of the choral fugue on the material of the Western European music of XVIII-XIX centuries. The following tasks are actualized: to consider modern concepts of the choral fugue; to study the phenomenon of choral fugue in the scientific literature; to use the modern sources for the definition of choral fugue and also to work out the general typology in terms of the criteria; to formulate the main results of the choral fugue and to summarize them in a visual model; to make comparative analysis of the vocal and instrumental versions of J. Bach and G. Handel's choral fugues in order to reveal the genre features of the phenomenon under study; to examine choral fugue in its compositional, stylistic, and performance aspects, namely the specific character of the baroque choral fugue as exemplified by the interplay between the fugue and the chorale in Bach's spiritual cantatas; to describe the tendency of symphonizing the choral fugue in the Classical period in the oratorios and masses by J. Haydn, W. A. Mozart, L. van Beethoven; to reveal free synthesis of baroque and classical traditions in choral fugue of Romantic composers on the example of works by F. Mendelssohn Bartholdy and G. Rossini.

У дисертації висвітлюється життєвий і творчий шлях Жанни Демесьйo; виділяються авторські стильові особливості творчого методу Жанни, визначається її місце в історії європейської органної музики як представника французької органної традиції. Головним предметом роботи постають жанрові та стильові особливості органних творів Жанни Демесьйo. Хронологічні межі дослідження детерміновані, з одного боку, часопросторовим контекстом життя і творчості Ж. Демесьйo, тобто першою половиною і серединою XX століття, з іншого боку – розумінням «стильового місця» Ж. Демесьйo в історії музики як такого, що є можливим тільки в контексті традицій французької органної музики, котрі формувалися впродовж тривалого історичного періоду. Матеріалом дослідження послужили нотні тексти органних творів Жанни Демесьйo, аудіо- та відеозаписи їх виконання. У роботу включені цикл «Сім роздумів про Святого Духа» (Sept méditations sur le Saint Esprit), цикл «12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви» («Douze Choral Préludes sur des thèmes grégoriens»), «Te Deum» op.11, цикл «Шість етюдів» op.5. Методологічна основа роботи обумовлена її проблемними напрямами, включає історичні підходи і теоретичне моделювання; передбачає поєднання жанрово-стильового, текстологічного, герменевтического, семіологічного ракурсів оцінки музичних явищ. В роботі розглядається процес формування та історичної еволюції французької органної музики з першої половини XVII до середина XX ст., у зв'язку з чим висвітлюється життєвий і творчий шлях Жанни Демесьйo, характеризується її творча спадщина в композиторській та виконавській сферах. Виявляється своєрідність трактування органного циклу у творчості Ж. Демесьйo («Сім роздумів про Святого Духа», op.6); виявляються провідні композиційні та драматургічні принципи циклів Ж. Демесьйo («12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви», op.8, «Сім роздумів про святого дусі», op.6, «Шість етюдів», op. 5); розкривається суть явища стильової гармонії в органному циклі Ж. Демесьйo («12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви» op.8); визначається метод роботи Жанни Демесьйo з григоріанським хоралом в органній композиції «Te Deum», op.11, та в органному циклі «12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви», op.8. Розглядаються цікаві фактурні знахідки і технічні прийоми циклу «Шість етюдів», op.5, які суттєво розширили простори вдосконалення виконавської майстерності органістів. Вивчення особливостей індивідуального стилю Жанни Демесьйо дозволяє виявляти важливість взаємодії тенденцій поемності і програмності, також оновлення явища стильової гармонії у створенні «жанрового образу автора» в її органних композиціях.^UThe dissertation covers the life and creative path of Jeanne Demessieux; distinguishes the stylistic features of Jeanne's creative method, determines her place in the history of European organ music as a representative of the French organ tradition. The main subject of the work are the genre and stylistic features of organ works of Jeanne Demessieux. The chronological boundaries of the study are determined, on the one hand, by the spatiotemporal context of J. Demessieux's life and works, which took place in the first half and the middle of the XX century, and, on the other hand, by understanding J. Demessieux's "stylistic place" in the history of music, which is possible only in regard to the French organ music traditions, which have been being formed over a long historical period. The material of the research was musical texts of organ works by Jeanne Demessieux, and audio and video recordings of them being performed. The work includes the cycle «Seven meditations on the Holy Spirit» («Sept méditations sur le Saint Esprit»), the cycle «12 choral preludes to Gregorian chants» («Douze Choral Préludes sur des thèmes grégoriens»), «Te Deum» op.11, cycle «Six Etudes» op.5. The methodological basis of the work is its problematic areas, and includes historical approach and theoretical modeling; provides a combination of genre and style, textual, hermeneutic, and semiological perspectives on the assessment of musical phenomena. The process of formation and historical evolution of French organ music from the first half of the XVII to the middle of the XX century are studied in this work. In this regard this work highlights the life and creative path of Jeanne Demessieux, as well as her creative heritage in the composing and performing spheres is characterized. This work reveals originality of the interpretation of the organ cycle in the work of J. Demessieux («Sept méditations sur le Saint Esprit», op.6); the leading compositional and dramatic principles of J. Demessieux's cycles («12 Choral Preludes to Gregorian Chants», op.8, «Sept méditations sur le Saint Esprit», op.6, «Six Etudes», op. 5); the essence of the phenomenon of stylistic harmony in the organ cycle of J. Demessieux («12 choral preludes to Gregorian chants» op.8); the method of Jeanne Demessieux's work with the Gregorian chant in the organ composition «Te Deum», op.11, and in the organ cycle «12 choral preludes to Gregorian chants», op.8. The attention is paid to interesting textural findings and techniques shown in the cycle «Six Etudes», op.5, which significantly expanded the scope for the organists to improve their performing skills. The study of the peculiarities of the individual style of Jeanne Demessieux allows to detect the importance of the reciprocality between programness and poemness, as well as modernization of the stylistic harmony phenomenon when creating a «genre image of the author» in her organ compositions.

Соняшник є важливою для економіки України культурою, що характеризується високим рівнем внутрішньої переробки урожаю та домінуючим впливом на формування світового ринку. У результаті проведених досліджень вивчено діапазон змін лінійних параметрів клітин та запропоновано методику оцінювання реакції сортів соняшнику на дію ретардантів. Установлено, що потенційний рівень вкорочення довжини стебла під дією ретарданту Моддус 250 ЕС у різних сортів соняшнику визначається зміною показника прозенхімності клітин. Різниця в показниках прозенхімності варіантів контролю та досліду становить мінус 17–18% для ультрараннього сорту Есмань, мінус 23–29% для гібридів Златсон, Божедар та Патріція та 30–33% для високорослого середньостиглого гібрида Хорал. Визначено діапазон та механізми, які забезпечують зміщення показників оптимальної густоти посіву під дією ретардантів залежно від сорту, густоти посіву рослин та схеми обробки. Доведено, що зміна морфотипу рослин супроводжується провостороннім зміщенням діапазону оптимальної густоти. Залежно від схеми обробки значення показника оптимальної густоти збільшуються у напрямі: без обробки (к) –> обробка вегетуючих рослин –> обробка насіння –> комплексна обробка. Значення змінюються: для сорту Есмань із 67,5 на контролі до 85,3 тис. рослин /га у варіанті із комплексною обробкою; для гібрида Златсон із 60,2 до 69,3–70,1 тис. рослин/га; для гібрида Божедар із 58,1 на контролі до 67,5 тис. рослин/га; для гібрида Патріція із 60,1 до 77,1 тис. рослин/га. Визначено, що розрахункова густота посіву гібриду Хорал для базових технологій складає 55 тис. рослин/га. Для збереження показників урожайності в технологіях із використанням регуляторів росту доцільним є загущення посіву до 70 тис. рослин/га. Установлено діапазон технологічного регулювання висоти рослин та індексу листкової поверхні посівів гібридів соняшнику залежно від густоти посіву та марки регуляторів росту. За результатами польового досліду підтверджено можливість технологічного зменшення висоти стебла в товарних посівах соняшнику на 18,5–23,1 см, або 11,1–12,6%. Доведено вплив регуляторів росту на зміну оптимальних параметрів кінцевої густоти, структуру формування урожайності та продуктивності посівів гібридів соняшнику. Доведено, що застосування препарату Архітект забезпечувало підвищення значень показників маси 1000 насіння та кількості насіння в кошику. Максимальний ефект було відмічено на варіантах із густотою 64,3 та 71,4 тис. рослин/га. Установлено, що в середньому для сортів найвищий рівень приросту урожайності у всьому діапазоні густот + 0,23 т/га забезпечує використання препарату Архітект. У розрізі сортів використання цього препарату забезпечує найвищу урожайність: для сорту Есмань 2,84 т/га на ділянках із густотою 71,4 тис. рослин/га; для гібриду Златсон, Божедар та Патріція – 3,26; 3,42 та 3,75 т/га відповідно на ділянках із густотою 64,3 тис. рослин/га. За використання препарату Моддус 250 ЕС приріст показників урожайності було відмічено лише для гібридів Златсон, Божедар і Патріція на ділянках із густотою 71,4 тис. рослин/га. Визначено, що використання препаратів Моддус 250 ЕС та Архітект забезпечувало статистично суттєве підвищення показника середнього вмісту олії в насінні соняшнику із 47,63% на контролі до 48,65 та 48,48% відповідно.^USunflower is an important crop for Ukraine's economy, characterized by a high level of domestic processing of crops and a dominant influence on the formation of the world market. The range of soil-climatic and agrotechnical conditions of the northeastern Forest-Steppe of Ukraine, which is different from the main growing zone, causes a low level of manifestation of adaptive breeding traits formed in other environmental conditions. The range and mechanisms that provide a shift in the indicators of optimal crop density under the action of retardants depending on the variety, plant vegetation density and treatment scheme were determined. It was proved that the change of plant morphotype was accompanied by a right-hand shift of the optimal density range. Depending on the treatment scheme, the values of the optimal density index increased in the following direction: without treatment (k) -> treatment of vegetative plants -> seed treatment -> complex treatment. The values changed as follows: for the Esman variety from 67.5 under control to 85.3 thousand plants / ha in the variant with complex treatment; for the hybrid of Zlatson from 60.2 to 69.3-70.1 thousand plants / ha; for the Bozhedar hybrid from 58.1 on control to 67.5 thousand plants / ha; for the Patricia hybrid from 60.1 to 77.1 thousand plants / ha. It is determined that the estimated sowing density of the Horal hybrid for basic technologies is 55 thousand plants / ha. In order to maintain yield indicators in technologies using growth regulators, it is advisable to thicken the sowing to 70 thousand plants/ha. The range of technological regulation of plant height and leaf surface index of sunflower hybrid crops depending on density and type of growth regulators was established. According to the results of the field experiment, the possibility of technological reduction of stem height in commercial sunflower crops by 18.5-23.1 cm or 11.1-12.6% was confirmed. The influence of retardants on the change of optimal parameters of final density, structure of yield and crop productivity of sunflower hybrids was proved. It was found that the use of the Architect drug provided an increase in the value's of 1000 seeds and the number of seeds per head. The maximum effect was observed in the variants with a density of 64.3 and 71.4 thousand plants / ha.It has been established on average, for varieties, the highest level of yield increase in the entire density range of + 0.23 t/ha was ensured by the use of the Architect drug. In terms of varieties, the Architect provided the highest yield: for the variety of Esman - 2.84 t / ha in areas with a density of 71.4 thousand plants / ha; for the Zlatson, Bozhedar and Patricia hybrids - 3.26; 3.42 and 3.75 t / ha, respectively, in areas with a density of 64.3 thousand plants / ha. With the use of Moddus 250 EC, an increase in yields was observed only for Zlatson, Bozhedar and Patricia hybrids in areas with a density of 71.4 thousand plants / ha. It was determined that the use of Moddus 250 EC and Architect drugs provided statistically significant increase in the average oil content in sunflower seeds from 47.63% (in control) to 48.65 and 48.48%, respectively.