Уперше у вітчизняному музикознавстві на базі опублікованих та раніше не використовуваних у науковій літературі рукописів з особистого фонду, що зберігаються в Центральному Дерджавному історичному архіві (ЦДІА) м.Львова, розглянуто творчість Г.Хоткевича у контексті культурно-громадянських і мистецьких тенденцій на межі XIX - XX ст. та перших десятиліть XX ст. З використанням архівних матеріалів, виявлених у фондах ЦДІА м.Львова та бібліотеках, проведено систематизацію музичної спадщини Г.Хоткевича. Введено до наукового обігу значну кількість раніше не використовуваних архівних джерел, що дозволяють достовірно реконструювати невідомі сторінки життя та творчості митця. На підставі аналізу фрагментів статей, заміток і нарисів естетико-філософського змісту виявлено засади синкретизму його музичної та театральної діяльності. Проаналізовано більшість репрезентативних зразків камерно-вокальної, вокально-симфонічної, інструментальної та музично-сценічної творчості Г.Хоткевича й окреслено еволюцію його стилю.

  Скачати повний текст

Творча спадщина М. Тутковського, М. Шиповича, С. Дрімцова презентуєстильові координати української музичної культури кінця ХІХ — першоїтретини ХХ ст., що виявлено із матеріалів Центрального Державногоісторичного архіву України (ЦДІАК України) — Ф. 274, Ф. 442; Інститутурукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІРНБУВ) —Ф. І, Ф. 218, Ф. 221; музичного фонду та фонду періодичних видань НБУВ;Центрального Державного архіву-музею літератури і мистецтва м. Київа(ЦДАМЛМ України) — Ф.6, Ф. 129, Ф.1155; Центрального державногокінофотоархіву України ім. Г.С. Пшеничного — Од. обл. 38606.Визначення «стильові координати» відносено до характеристикиукраїнської музичної культури кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. та творчоїспадщини маловідомих митців означеного періоду. Методологічною основоюстильових координат української культури стала концепція В. Греченка іК. Кислюка, яка спирається на принципи багатовекторності культурнихвпливів, багатоконфесійності, багатоетнічності та багатоукладності.На основі цієї концепції типізовано стильові координати українськоїмузичної культури означеного періоду як полівимірні, що засвідчуютьзакономірність національно-культурної рефлексії на багатовекторністьзахідноєвропейських культурних впливів із характером історичного запізненняй опосередкованості та крізь призму національної традиції. Ці полівимірнікоординати відбилися у творчій спадщині маловідомих митців.Для обґрунтування стильових засад романтизму і модернізму у творчийспадщині митців зроблений аналіз літературних і музичних текстів, матеріалівмузично-педагогічної діяльності М. Тутковського, М. Шиповича, С. Дрімцова,що засвідчило прихід до української культури цього часу нового поколіннятворчої еліти, вихованої на класичних європейських зразках науки і культури.Ключові слова: стильові координати української музичної культури,творча спадщина маловідомих митців, архівні матеріали, полівимірність,романтизм, модернізм, М. Тутковський, М. Шипович, С. Дрімцов.^UArtistic legacy of M. Tutkowskyj, M. Shypovych, S. Drimtsov presence thestylistic references of Ukrainian music culture in the end of the XIXth — the firstthird of the XX century which are identified in materials of Central State historicalarchive of Ukraine (CSHA of Ukraine) — F. 442, F. 247; Institute of Manuscript ofthe National Library of Ukraine named after V.I. Vernadsky (IMNLUV) – F.1; F.218; F. 221; Musical fond and fond of Periodicals NLUV; Central State archivemuseumof literature and art of Kiev (CSAMLA of Ukraine) — F.6, Ф. 129, F.1155;Pshenichnaya Central State film and photo archive of Ukraine — accounting unit38606.The definition of stylistic references refers to Ukrainian musical culturecharacteristic of the end of the XIX — the first quarter of the ХХ century and culturalheritage of little known composers of the given period of time. Methodological basisfor stylistic references as polymeasurable ones is the concept of boundedness onUkrainian culture of researchers V. Grechenko and K. Kislyuk based by theprinciples of multi-vectorness of cultural influences, multi-confessionality, multiethnicityand multi-structurality. Based on this concept, the stylistic coordinates of the Ukrainian musicalculture of the end of the 19th - the first third of the 20th century are typed aspolymeasuring, testifying the pattern of national-cultural reflection on the multivectorof Western European and Russian cultural influences with the character ofhistorical delays and mediation and through the prism of the national tradition. Thesepolymeasuring coordinates were reflected in the creative heritage of little-knownartists.For justification of the stylistic principles of romanticism and modernism in thecreative heritage of the artists, the analysis was made of the literary and musical texts,the materials of musical and pedagogical activity of M. Tutkovsky, M. Shipovich,S. Drimtsov, which witnessed the arrival of a new generation of creative elite broughtup on classical European examples of science and culture.Keywords: stylistic references of Ukrainian musical culture, cultural heritageof little known composers, archival materials, polymeasuring, Romanticism,Modernism, Nikolai Tutkovskiy, Nikolai Shipovich, Sergei Drimtsov.

Дисертація присвячена актуальній для української біографістики темі: комплексному висвітленню життєвого шляху і дослідженню наукової, архівної та громадської діяльності Олени Апанович. Дослідження дало змогу виділити основні етапи життя, прослідкувати еволюцію світогляду, уточнити наявну в українській історіографії періодизацію наукової діяльності О. Апанович. Вона зробила вагомий внесок в історію та джерелознавство українського козацтва, вивчення козацького літописання та рукописної книги, дослідження біографії В.І Вернадського, відродила маргіналістику. Працюючи в академічному Інституті історії України, вчена стала важливим суб'єктом трансформацій в історичній науці і громадському житті України другої половини ХХ ст. Її наукова та громадська праця з історії і пам'яток українського козацтва давала поштовх до зростання національної самосвідомості в Україні. Про це свідчить її участь у проєкті заповідника на Хортиці. Вивчення архівної діяльності Олени Апанович показало, що вона провадила значну роботу з упорядкування та публікації документальних фондів ЦДІА УРСР та відділу рукописів ЦНБ АН УРСР. Була активною і в жіночому русі у 1990 рр. Плідною була праця О. Апанович як керівника секції історичних пам'яток Київської організації УТОПІК.^UThe dissertation is devoted to an important for Ukrainian bibliography topic – systematic analysis of the life, scientific endeavours, archivistics and civil activities of Olena Apanovych. The analysis allowed to distinguish the life stages, life outlook evolution, and to clarify an available in Ukrainian historiography periodization of Olena Apanovych's activities.There were a couple of scientific research flows of Olena Apanovych revealed:1) the history of Ukrainian cossacks and early-new history; 2) archeography and source studies; 3) cossacks manuscripts and Ukrainian manuscripts history; 4) bibliography;5) philosophical history and historiography. Among those flows, the most famous and productive was the one on cossacks. However, it was not the only one founded the authority of the scientist. Additional ones were analysis of bibliography and scientific activities of V. Vernadskoho, who actually revealed to the scientific public by her. The scientist recreated the analysis of manuscripts and marginalistics.The research established that for a long working of time in the Institute of History AN USSR earned a respect among historians and civil society. She became an important figure in Ukrainian humanitarian research of 1960th. She was a member of non- conformists group of scientists and thus forced to resign from the Institute of History. As a restoration of justice, she employed back to the institution in 1995. However, due to the respected age and illnesses she could not proceed with an active scientific and managerial work and concentrated her efforts on cossacks research.The sources base allowed analyzing the previously unrevealed archive activity of Olena Apanovych during 1944–1950th in TsDIA URSR. It was summarized that the scientist not only conducted research on cossacks but also conducted a significant work on systematization and analysis of documental funds of previous periods. Special contribution made to manuscripts department of TsNB AN URSR. She systematized significant amount of archives and revealed the two new scientific topics: Ukrainian manuscript and bibliographical analysis of Volodymyr Vernadskyy activities. Especially important were the analysis of the academic's diary and other documents of the first president of UAN as well as preparation of scientific analyses and monographies on different related to V.I. Vernadskyy matters.A very important aspect of civil activities of Olena Apanovych is her role in equality movement. Despite Ukrainian Women Association named after Olena Teliha was already working towards national and cultural upheaval of Ukraine, the famous historian was an active participant and promoter of the process. That is why she appointed as an Honourable Member of the Association.The paper also analyses not a well-known activity of Olena Аpanovych as a director of the historical heritage department of the Kyiv Branch of the Association of History and Culture. In 1966, she was a founder of the Association, a board member and a director of the historical heritage department. During her term, the association becamethe leading organization in Kyiv. She was coordinating famous scientists and historical heritage preservers. Among other projects, she leaded Pechersk fortification preservation, which is now a part of Kyiv-Mohyla Academy, Golden Gates, Florovsky monastery and other historical sites. She also contributed to register of Kyiv sites foundation, when the first Podil inventorization has conducted.It was proved that the main topic of Olena Apanovych's research was not only cossacks but also preservation and popularization of cossacks' heritage. The scientist was among ideologists of cossacks heritage preservations both movable and immovable. She approached it systematically and tried to rise national self-identification of Ukrainians. This includes historical heritage of cossacks preservation, heritage register, and educational events. Importantly, the main project of Olena Apanovych in cossacks heritage preservation, where she was the main leader and concept former, which was the historical and cultural center on Khortytsia. She saw it as a future pantheon of сossacks' fame. Despite some of her ideas (on reburial of cossacks' leaders in Khortytsia) were not supported by the party leaders, anyway she engaged a great quantity of scientists and civil society to heritage popularization and caused significant mind shift in society as a whole. Due to these factors, management of the Soviets was slowing the project down. In times of reconstruction when she cloud realize the projects again, she leaded two expeditions: “Zaporizka Sich: destructed and preserved” in 1989 and 1990. As it predicted this could draw attention not only by scientific centers but it could activate local civil society to cultural heritage preservation activities.

Дослідження за темою дисертації виконувалось протягом 2017–2021 рр., в межах наукової теми 16КФ046-06 «Актуальні проблеми історії країн Центральної та Південно-Східної Європи» на кафедрі історії Центральної та Східної Європи історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та входить до наукових планів кафедри.Дисертація присвячена дослідженню кордону між Республікою Польща та Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР, з 1937 р. – УРСР), як чинника політичної ескалації та нелегальних міграційних процесів між польською та радянською державами під час його концептуального творення (теоретичного обґрунтування польськими інтелектуалами), практичної делімітації та демаркування, власне в контексті функціонування. Предмет дисертаційного дослідження становлять нелегальні міграції на державному кордоні радянської України (з 1922 р. у складі СРСР) з Польщею в 20–30-х рр. ХХ ст. Означена проблема незаконної міграції чи переміщення товарів через державний кордон має цінне наукове, дидактичне та методологічне значення, оскільки дозволяє знайти причини, які спричинили не лише створення та двадцятирічне існування міжвоєнної Польщі, але й стали поворотним пунктом в історії модерних українсько-польських та польсько-російських відносин. До сьогодні територіальні стереотипи ІІ Речі Посполитої, а зокрема її східного кордону («ризького кордону» у польській історіографії), залишаються актуальними, впливаючи на самоідентифікацію населення регіону.Під час роботи над дисертацією було проаналізовано історіографію та доступну джерельну базу теми нелегальної міграції на польсько-радянському кордоні, здійснено методологічні студії для визначення дефінітивного ряду теми дослідження. У дисертації використані архівні джерела, з фондів Архіву актів нових, Національного цифрового архіву, Центрального військового архіву та Архіву прикордонних служб Республіки Польща, Електронної бібліотеки Центрального розвідувального управління США, ресурсів Національної бібліотеки Республіки Польща та бібліотек Варшавського, Ягелонського університетів, Університету імені Марії Кюрі-Склодовської та Гуманітарно-природничого університету ім. Яна Длугоша (Республіка Польща). Серед українських архівів опрацьовано фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), Центрального державного архіву громадських об'єднань (ЦДАГО), Центрального державного історичного архіву (ЦДІАК), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), Центрального державного історичного архіву у Львові (ЦДІАЛ), обласних архівів у Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Луцьку, Житомирі та Рівному, бібліотек університетів Києва, Львова, Тернополя, Кам'янця-Подільського.^UResearch on the topic of the dissertation was performed during 2017-2021, within the scientific topic 16KF046-06 “Actual problems of the history of Central and South-Eastern Europe” at the Department of Central and Eastern European History, Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv and is part of scientific plans of the department.The dissertation is devoted to the study of the border between the Republic of Poland and the Ukrainian Socialist Soviet Republic (since 1937 – Ukrainian Soviet Socialist Republic, UkrSSR) as a factor of political escalation and illegal migration processes between the Republic of Poland and the Soviet state during its conceptual creation (theoretical substantiation), delimitation and demarcation, actually in the context of functioning. The dissertation research subject is illegal migration on the state border of the Soviet states (Bolshevik republics of Russia, Ukraine, and Belarus, united in the USSR in 1922) with Poland in the 1920s and 1930s. This illegal migration or movement of goods across the state border has valuable scientific, didactic, and methodological significance. It allows us to find the reasons that led to the creation and twenty years of interwar Poland. Illegal migration also became a turning point in the history of modern Ukrainian-Polish and Polish-Russian relations. To this day, the Second Rzeczpospolita's territorial stereotypes, particularly its eastern border (the “Riga border” in Polish historiography), remain relevant, influencing the self-identification of the region's population.The dissertation analyzed the historiography and available source base of illegal migration on the Polish-Soviet border, and methodological studies werecarried out to determine the research topic's definitive series. The dissertation uses archival sources from the funds of the Archive of New Acts (AAN), the National Digital Archive (NAC), the Central Military Archive (CAW) and the Archive of Border Services of the Republic of Poland (ASG), the Electronic Library of the US Central Intelligence Agency, resources of the National Library of the Republic of Poland and Warsaw, Jagiellonian University and Maria Curie-Skłodowska University and the Jan Dlugosz University in Czestochowa (Republic of Poland). Among the Ukrainian archives, the funds of the Central State Archive of Higher Authorities and Administration of Ukraine (CDAVO), the Central State Archive of Public Associations (CDAHO), the Central State Historical Archive (CDIAC), the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine historical archives in Lviv (CDIAL), regional archives in Ternopil, Khmelnytsky, Vinnytsia, Lutsk, Zhytomyr and Rivne, libraries of the universities of Kyiv, Lviv, Ternopil, Kamianets-Podilskyi.

Наукова праця спрямована на вивчення ремісничої та професійної освіти як чинника збереження традиції та розвитку художнього текстилю від другої половини ХІХ ст. – донині. Важливим джерелом було вивчення документів архівів ЦДІАЛ, ДАЛО, ЛНАМ. Результатом дослідження є аналіз структури мистецької освіти, проведена авторська диференціація текстильних шкіл, з'ясовані виробничі бази проведення практик ЛНАМ, виявлені педагогічні методики, пріоритети розвитку навчальних закладів Львівщини в галузі текстилю протягом означеного періоду. Встановлено, що в художньому текстилі та освітній практиці досліджуваного регіону було присутнє запозичення досвіду інших держав, однак цей досвід інтерпретувався згідно української етнічної культури та протягом історії не змінив національної самоідентичності.^UThe proposed thesis is aimed at studying of craft and vocational education as a factor in preserving the tradition and development of artistic textiles. Chronological boundaries cover the period from the second half of the XIXth century to the beginning of the XXI century. In the scientific work is considers the formation and development of professional education in the domain of artistic textiles. Among the factual sources, the main ones are: the funds of the Central State Historical Archive of Lviv (CSHAL) and the State Archive of Lviv Region (SALR), Archive of Lviv National Academy of Arts (LNAA). These sources form the documentary basis of the study. With their help were revealed of the structure and methodical priorities of art education in the textile centers of the Lviv district of the Kingdom of Galicia and Volodymyriya: Lviv Professional College of Decorative and Applied Arts by the name Ivan Trush (LPCDAA) and Lviv National Academy of Arts (LNAA). The result of the research is the analysis of the structure of art education, the author's differentiation of textile schools, the industrial bases of LNAA practices, the pedagogical methods, the priorities of development of educational institutions of Lviv region in the domain of artistic textiles during this period. It was established that in the artistic textiles and educational practice of the studied region there was a borrowing of the experience of other states, but this experience was interpreted according to the Ukrainian ethnic culture and throughout history did not change the national identity.

Об'єктом дослідження є залізничні вокзали як пасажирські будівлі та споруди залізниць. Метою дослідження є розкрити теоретичні основи формування архітектури залізничних вокзалів у історичному, морфологічному, художньому, просторово-часовому, соціокультурному аспектах та окреслити можливі напрямки і тенденції її розвитку. Автором використано методи: порівняння, класифікації, типологічного, історико-генетичного, графоаналітичного, термінологічного, історичного та морфологічного аналізів. Теоретична цінність результатів дисертаційної роботи полягає у дослідженні теоретичних засад формування архітектури залізничних вокзалів. Наукова новизна одержаних результатів: уперше проведено узагальнене дослідження процесів формування архітектури залізничних вокзалів у міждисциплінарному контексті; започатковано новий гуманітарний напрямок дослідження формування архітектури залізничних вокзалів на основі інтеграції різних сфер знань; введено у науковий обіг дані стосовно залізничних вокзалів і станцій з Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА) у Львові; встановлено витоки і прототипи у формуванні архітектури залізничних вокзалів та різновиди їхніх проявів; досліджено просторово-часові взаємодії у процесах та в архітектурі залізничних вокзалів; встановлено основні тенденції формування архітектури залізничних вокзалів через втілення базових замислів (ідей); доповнено типологію архітектури залізничних вокзалів з використанням категорій прототипу, морфологічного типу, архетипу; чинники та охарактеризовано їхню роль у формуванні архітектури залізничних вокзалів; використання поняття композиційно-стилістичної групи залізничних вокзалів та способів їхнього поширення на місцевостях для узагальнення їхніх зв'язків та художньої цілісності окремих територій; сутність соціокультурних аспектів формування архітектури залізничних вокзалів; уточнено та удосконалено понятійно-термінологічний апарат щодо архітектури залізничних вокзалів з українських та іншомовних джерел; розуміння історичних аспектів цілісного формування архітектури залізничних вокзалів у світі, Європі, особливості України та її регіонів. Предметом дослідження є процеси розвитку, змін і трансформацій архітектури залізничних вокзалів. Рекомендації автора застосовуються щодо формування архітектури залізничних вокзалів. Сферою використання авторських рекомендацій є залізничні вокзали України, Європи та світу.^UThe object of the research is railway stations as passenger buildings and railway structures. The research aims to reveal the theoretical bases of formation of architecture of railway stations in historical, morphological, art, space-time, sociocultural aspects and to outline possible directions and tendencies of its development. The author used such methods as: comparison, classification, typological, historical-genetic, graphoanalytical; terminological, historical and morphological analyzes. The theoretical value of the thesis refers to the study of the theoretical principles the formation of the architecture of railway stations. Scientific novelty of the results: for the first time a generalized study of the processes of formation of railway station architecture in an interdisciplinary context; a new humanitarian direction of research of formation of architecture of railway stations on the basis of integration of various spheres of knowledge is started; data on railway stations and stations from the Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv put into scientific circulation; the origins and prototypes in the formation of the architecture of railway stations and the varieties of their manifestations are established; space-time interactions in the processes and architecture of railway stations are studied; the main tendencies of formation of architecture of railway stations through embodiment of basic plans (ideas) are established; typology of railway station architecture using the categories of prototype, morphological type, archetype; factors and their role in the formation of the architecture of railway stations; use of the concept of compositional and stylistic group of railway stations and ways of their distribution in areas to generalize their connections and artistic integrity of individual territories; the essence of socio-cultural aspects of the formation of the architecture of railway stations was supplemented; conceptual and terminological apparatus for the architecture of railway stations from Ukrainian and foreign sources; understanding of historical aspects of integral formation of architecture of railway stations in the world, Europe, features of Ukraine and its regions was been refined and improved. The subject of the research is processes of development, changes and transformations of architecture of railway stations. Author's recommendations are used during the formation of the architecture of railway stations. The sphere for the use of author's recommendations is the railway stations of Ukraine, Europe and the world.

Актуальність дисертації пов'язана з тим, що після здобуття Україною незалежності в 1991 р. суттєво зріс інтерес до вивчення історії українського національного руху Галичини “довгого” ХІХ ст., складовою частиною якого була діяльність русинів у представницьких органах влади Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) монархії. Протягом 1861–1897 рр. в австрійському парламенті українські депутати виступали на захист інтересів місцевого населення краю. Хронологічно робота охоплює період від відновлення парламенту в Габсбурзькій монархії 1861 р. до закінчення восьмої каденції 1897 р.Основою для дослідження стали неопубліковані архівні матеріали (з двох архівів в Україні – ЦДІАЛ України і Держархіву Івано-Франківської обл.), дані стенографічних протоколів парламенту (100 позицій у списку використаних джерел і літератури), австрійських законів, тогочасних періодичних видань та спогадів безпосередніх учасників і свідків подій. Цінну інформацію для роботи почерпнуто з наявної історіографічної бази, насамперед, праць сучасних українських істориків І. Чорновола, М. Мудрого, О. Аркуші, А. Кліша, австрійського історика Г. Біндера, польського – С. Піяя та ін. Щодо архівних матеріалів, то вони стосуються передусім передвиборчих кампаній, тоді як діяльність українського представництва відображають стенографічні протоколи парламенту, що містять відомості про кожного депутата.У дослідженні розкрито участь українського населення у виборах до австрійського парламенту. Роль керівника передвиборчими кампаніями галицьких русинів взяло на себе засноване в 1870 р. у Львові політичне товариство русофілів (москвофілів) “Русска (далі – Руська) рада”, особливо після запровадження безпосередніх виборів до Палати послів у 1873 р. Товариство визначало кандидатів у посли, займалося друком і поширенням агітаційних листівок серед населення, залучало фінансові ресурси до передвиборчої кампанії і т. п. Русофіли відстоювали ідеї панславізму та єдиного “русского міра”, що охоплювало в їх розумінні “великоруські” (російські) та “малоруські” (українські) етнічні землі. Незважаючи на певний успіх на виборах 1873 р. (15 депутатів), у діяльності “Руської ради” спостерігалися значні недоліки (відсутність комунікації безпосередньо в округах, централізоване призначення кандидатів, пасивність послів у парламенті та ін.), які призвели до поступового падіння чисельності депутатів-русофілів. На виборах 1879 р. русофіли здобули лише три мандати, 1885 р. – один, а 1891 р. – жодного.Водночас з'ясовано роль галицьких народовців у передвиборчих кампаніях. Уперше народовці організовано взяли участь у виборах 1885 р., коли створили спільний з русофілами комітет – Головний руський комітет виборчий (далі – ГРКВ). До цього часу координація зусиль народовських діячів на виборах безпосередньо не здійснювалася, вони брали участь у складі польського або русофільського передвиборчих комітетів. Однак до початку 1880-х рр. галицькі народовці значно поступалися в ідейно-організаційному відношенні русофілам, не мали власної політичної організації (“Народна рада” виникла лише в 1885 р.). Перелом у народовсько-русофільському суперництві в Галичині остаточно відбувся на зламі 80–90-х рр. ХІХ ст., що було пов'язано з політикою польсько-українського порозуміння, т. зв. “новою ерою”, при підтримці австрійської влади (1890–1894 рр.). На чергових виборах 1891 р. народовці вперше самостійно створили Руський головний комітет виборчий (РГКВ) та здобули сім мандатів, для порівняння, русофіли – жодного. Депутатами стали відомі народовські діячі: Ю. Романчук, О. Барвінський, К. Телішевський та ін.^UThe relevance of the dissertation is that after Ukraine's independence in 1991, interest in studying the history of the Ukrainian national movement in Galicia “long” XIX century has grown significantly, an integral part of which was the activity of the Ruthenians in the representative authorities of the Austrian (since 1867 – Austro-Hungarian) Monarchy. During 1861–1897, Ukrainian deputies in the Austrian Parliament defended the interests of the local population. Chronologically, the work covers the period from the restoration of the parliament in Habsburg Monarchy 1861 to the end of the eighth cadence in 1897.The basis for the study were unpublished archival materials (from two archives in Ukraine – CSHAL (Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv) and the State Archives of Ivano-Frankivsk region), data from the stenographic protocols of the parliament (100 items in the list of used sources and literature), Austrian laws, periodicals of that time and memoirs of direct participants and witnesses of the events. Valuable information for the work is taken from the available historiographical base, first of all, the works of modern Ukrainian historians I. Chornovol, M. Mudryi, O. Arkusha, A. Klish, Austrian historian G. Binder, Polish – S. Piiai, and others. As for archival materials, they relate primarily to election campaigns, while the activities of the Ukrainian representation are reflected in the stenographic protocols of the parliament, which contain information about each deputy.The study revealed the participation of the Ukrainian population in the elections to the Austrian Parliament. The role of the leader of the election campaigns of the Galician Ruthenians was taken over by the Russophiles (Moscophiles) Political Society “Russka (hereinafter – Ruska) Rada” founded in 1870 in Lviv, especially after the introduction of direct elections to the House of Ambassadors in 1873. The society identified candidates for ambassadors, printed and distributed campaign leaflets among the population, attracted financial resources to the election campaign, etc. Russophiles defended the ideas of Pan-Slavism and a single “Russkii mir” (Russian world), which included in their understanding “Velykoruski” (Russian), and “Maloruski” (Ukrainian) ethnic lands. Despite some success in the elections of 1873 (15 deputies), the activities of the “Ruska Rada” were marked by significant shortcomings (lack of communication directly in the constituencies, the centralized nomination of candidates, the passivity of ambassadors in parliament, etc.), which led to a gradual decline in the number of Russophile deputies. In the elections of 1879, the Russophiles won only three seats, in 1885 – one, and in 1891 – none.At the same time, the role of Galician Populists in the pre-election campaigns was clarified. For the first time, the Populists took part in the organized elections of 1885, when they created a joint committee with the Russophiles – the Main Ruskyi Electoral Committee (hereinafter – MREC). Until then, the coordination of Populists efforts in the elections was not carried out directly, they participated in Polish or Russophile election committees. However, until the early 1880s, the Galician Populists were ideologically and organizationally inferior to the Russophiles, they did not have their own political organization (the Narodna Rada (People's Council) emerged only in 1885). The turning point in the Populists-Rossophiles rivalry in Galicia finally happened at the turn of the 80s and 90s of the XIX century, which was related to the policy of Polish-Ukrainian understanding, the so-called “New era” with the support of the Austrian government (1890–1894). In the regular elections of 1891, the Populists for the first time independently formed the Ruskyi Main Electoral Committee (RMEC) and won seven seats, for comparison, Russophiles – none. Well-known people's figures became deputies: Yu. Romanchuk, O. Barvinskyi, K. Telishevskyi, and others.

Дисертація присвячена дослідженню церковного монументального живопису Лідії Спаської (1910-2000) в храмах Києва та Волині другої половини XX ст.. Мета роботи: виявити нові та систематизувати наявні відомості стосовно монументальних розписів художниці другої половини XX ст. в церквах України, їх художніх та стилістичних особливостей; характеризувати живописну манеру цього періоду її творчості. На основі зібраного матеріалу відтворено життєпис Л. Спаської; укладено хронологію монументальних робіт мисткині в Києво-Подільській Покровській і Феодосія Чернігівського в Луцьку церквах; систематизовано наявні матеріали, пов’язані зі створенням цих стінописів; проведено іконографічний та іконологічний аналіз деяких композицій і окремих зображень. Використовуючи комплексну методологічну базу, вдалося виявити стилістичні особливості авторської манери Л. Спаської на тлі мистецьких тенденцій, пошуків та впливів у живописі, зокрема в релігійному монументальному малярстві на протязі XX ст.?Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Л. Спаської в контексті релігійного живопису другої половини ХХ ст. Аналіз наукової розробки теми підтвердив відсутність ґрунтовних праць та наявність значних розбіжностей в попередніх дослідженнях, які спираються на наративні джерела, такі як спогади учасників подій – служителів храмів і парафіян; розвідки проведені мистецтвознавцями та художниками-реставраторами при поверховому візуальному дослідженні в несприятливих умовах в стані значного ушкодження, або в діючих храмах.?Дослідження монументального живопису Л. Спаської здійснено в Києво-Подільській Покровський та луцький Феодосія Чернігівського церквах, та доповнено матеріалами живопису та графіки з музеїв: Волинського краєзнавчого, державного історико-культурного заповідника м. Острога, Острозької Академії, Рівенського краєзнавчого; приватних колекцій. Архівні джерела представлено документами з архіву підприємства УкрНДІПроектреставрація, ЦДІАК, приватного архіву родини Глаголєвих.?Наукова новизна: вперше проаналізовано й узагальнено наявні матеріали стосовно церковного монументального живопису Л. Спаської другої половини XX ст.; до наукового обігу введено раніше невідомі матеріали та документи про роботи Л. Спаської в Києво-Подільській Покровські церкві; досліджено стилістичні особливості манери художниці; здійснено ґрунтовне історичне, іконографічне, іконологічне, мистецтвознавче та стилістичне дослідження стінописів в означених храмах.?Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків – ілюстрації, спогади, фрагменти щоденника; акти; відомості про публікації та апробацію основних положень дослідження.?Перший розділ присвячено історіографії, джерельній базі та методології дослідження.?У другому розділі здійснено аналіз історичного, політичного, соціального контексту існування релігійного мистецтва у другій половині XX ст. Проведено дослідження життєвого та творчого шляху Л. Спаської в його рамках.?В третьому розділі викладено результати дослідження релігійного живопису Л. Спаської в Києво-Подільській Покровській та луцькій Феодосія Чернігівського церквах.?? Встановлено, що творчості художниці притаманне наступне: реалістичний напрямок; іконографія сюжетів має авторське трактування; композиції підпорядковуються архітектурному простору; світлу властива дуальність; колористиці – яскраві теплі кольори; тонке опрацювання обличчя, а одяг і тло узагальнено; фізіономічні типи слідують сталим іконографічним образам, або спираються на історичні та реальні моделі; орнаменти мають геометричні лінеарні та мозаїчні візерунки з християнськими символами, рослинні мотиви аканту та виноградної лози.?Практичні результати представленого дослідження дозволяють розкрити й оцінити творчість такої малодослідженої художниці як Л. Спаська, сприяють подальшому вивченню творчості мисткині, привертають увагу до охорони та збереження її монументальних розписів.?Результати можуть бути використані для складання навчальних програм з історії українського мистецтва другої половини XX століття та застосовані в таких галузях як церковний живопис чи реставрація; використані для майбутніх проектів з реставраційних робіт стінописів церкви Феодосія Чернігівського в Луцьку, який потребує невідкладних заходів щодо збереження.Ключові слова: Лідія Спаська, монументальне церковне (сакральне) мистецтво, український іконопис, церковне мистецтво, церковне малярство, іконографія, іконологія, релігійний живопис, поєднання мистецтв, мистецтво ХХ ст., образотворче мистецтво ХХ ст. образотворче мистецтво ХХ ст., живопис, образотворче мистецтво, структурно-просторова схема, реставраційна справа, колекція, музей.^UThe dissertation is devoted to the study of the church monumental painting of Lydia Spaska, created in the second half of the 20th century in the churches of Kyiv, Lutsk, and Volyn. The purpose of the work is to discover new and systematize existing information about the monumental paintings of L.I. Spaska of the second half of the 20th century in the churches of Ukraine, their artistic and stylistic features; characterize the painting style of this period of her work. On the basis of the collected material, the biography of L. Spaska was reproduced; the chronology of the monumental works of the artist in the folowing churchs Kyiv-Podil Pokrovska and Theodosius of Chernihiv in Lutsk is concluded; existing materials related to the creation of these murals are systematized; an iconographic and iconological analysis of some compositions and individual images was carried out. Using a complex methodological base, it was possible to identify the stylistic features of L. Spaska authorial manner against the background of artistic trends, searches and influences in painting, in particular in religious monumental painting during the 20th century.?The dissertation is the first comprehensive study of L. Spaska's work in the context of religious painting of the second half of the 20th century. The analysis of the scientific development of the chosen topic confirmed the lack of thorough works and the presence of significant discrepancies in previous studies, which are based on narrative sources, such as the memories of the participants in the events, church's ministers, and parishioners; explorations were carried out by art historians and restoration artists during superficial visual research in adverse conditions in a state of significant damage, or in functioning temples.?The study of L. Spaska's monumental painting was carried out in the Kyiv-Podil Pokrov and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches, and was supplemented with painting and graphics materials from the museums: Volyn Regional History Museum, Ostroh State Historical and Cultural Reserve, Ostroh Academy, Rivne Regional History Museum and private collections. Archival sources are represented by documents from the archive of the enterprise UkrNDIProektrestavratsiya, the Central State Archive of Kyiv, and the private archive of the Glagolyev family.?Scientific novelty: for the first time, available materials related to the church monumental painting of L. Spaska of the second half of the 20th century have been analyzed and summarized; previously unknown materials and documents about the works of L. Spaska in the Kyiv-Podil Pokrovska Church were introduced into scientific circulation; the stylistic features of the artist's manner were investigated; a thorough historical, iconographic, iconological, art history and stylistic study of wall paintings in these temples was carried out.?The dissertation consists of an introduction, three chapters with conclusions to each, general conclusions, a list of used sources and appendices - illustrations, memories, fragments of a diary; acts; information on publications and approval of the main provisions of the study.?The first chapter is devoted to historiography, source base and research methodology.?The second chapter analyzes the historical, political, and social context of the existence of religious art in the second half of the 20th century. A study of L. Spaska's life and creative path was conducted within its framework.?The third chapter presents the results of the study of L.Spaska's religious painting in the Kyiv-Podil Pokrovska and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches.?It has been established that the artist's work is characterized by the following: a realistic direction; the iconography of the subjects has an author's interpretation; compositions are subject to architectural space; light is characterized by duality; colors - bright warm colors scheme; fine treatment of the face, and the clothes and background are generalized; physiognomic types follow fixed iconographic images, or are based on historical and real models; the ornaments have geometric linear and mosaic patterns with Christian symbols, acanthus and vine plant motifs.The practical results of the presented research allow us to reveal and evaluate the creativity of such an understudied artist as L. Spaska, contribute to the further study of the artist's creativity, and draw attention to the protection and preservation of her monumental paintings.The results can be used for drawing up educational programs on the history of Ukrainian art of the second half of the 20th century and applied in such fields as church painting or restoration; used for future projects on the restoration of wall paintings of the Church of Theodosius of Chernihiv in Lutsk, which needs urgent conservation measures.Key words: Lidia Spaska, monumental church art, Ukrainian icon painting, church art, church painting, iconography, iconology, religious painting.