У дисертації висвітлюється життєвий і творчий шлях Жанни Демесьйo; виділяються авторські стильові особливості творчого методу Жанни, визначається її місце в історії європейської органної музики як представника французької органної традиції. Головним предметом роботи постають жанрові та стильові особливості органних творів Жанни Демесьйo. Хронологічні межі дослідження детерміновані, з одного боку, часопросторовим контекстом життя і творчості Ж. Демесьйo, тобто першою половиною і серединою XX століття, з іншого боку – розумінням «стильового місця» Ж. Демесьйo в історії музики як такого, що є можливим тільки в контексті традицій французької органної музики, котрі формувалися впродовж тривалого історичного періоду. Матеріалом дослідження послужили нотні тексти органних творів Жанни Демесьйo, аудіо- та відеозаписи їх виконання. У роботу включені цикл «Сім роздумів про Святого Духа» (Sept méditations sur le Saint Esprit), цикл «12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви» («Douze Choral Préludes sur des thèmes grégoriens»), «Te Deum» op.11, цикл «Шість етюдів» op.5. Методологічна основа роботи обумовлена її проблемними напрямами, включає історичні підходи і теоретичне моделювання; передбачає поєднання жанрово-стильового, текстологічного, герменевтического, семіологічного ракурсів оцінки музичних явищ. В роботі розглядається процес формування та історичної еволюції французької органної музики з першої половини XVII до середина XX ст., у зв'язку з чим висвітлюється життєвий і творчий шлях Жанни Демесьйo, характеризується її творча спадщина в композиторській та виконавській сферах. Виявляється своєрідність трактування органного циклу у творчості Ж. Демесьйo («Сім роздумів про Святого Духа», op.6); виявляються провідні композиційні та драматургічні принципи циклів Ж. Демесьйo («12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви», op.8, «Сім роздумів про святого дусі», op.6, «Шість етюдів», op. 5); розкривається суть явища стильової гармонії в органному циклі Ж. Демесьйo («12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви» op.8); визначається метод роботи Жанни Демесьйo з григоріанським хоралом в органній композиції «Te Deum», op.11, та в органному циклі «12 хоральних прелюдій на григоріанський наспіви», op.8. Розглядаються цікаві фактурні знахідки і технічні прийоми циклу «Шість етюдів», op.5, які суттєво розширили простори вдосконалення виконавської майстерності органістів. Вивчення особливостей індивідуального стилю Жанни Демесьйо дозволяє виявляти важливість взаємодії тенденцій поемності і програмності, також оновлення явища стильової гармонії у створенні «жанрового образу автора» в її органних композиціях.^UThe dissertation covers the life and creative path of Jeanne Demessieux; distinguishes the stylistic features of Jeanne's creative method, determines her place in the history of European organ music as a representative of the French organ tradition. The main subject of the work are the genre and stylistic features of organ works of Jeanne Demessieux. The chronological boundaries of the study are determined, on the one hand, by the spatiotemporal context of J. Demessieux's life and works, which took place in the first half and the middle of the XX century, and, on the other hand, by understanding J. Demessieux's "stylistic place" in the history of music, which is possible only in regard to the French organ music traditions, which have been being formed over a long historical period. The material of the research was musical texts of organ works by Jeanne Demessieux, and audio and video recordings of them being performed. The work includes the cycle «Seven meditations on the Holy Spirit» («Sept méditations sur le Saint Esprit»), the cycle «12 choral preludes to Gregorian chants» («Douze Choral Préludes sur des thèmes grégoriens»), «Te Deum» op.11, cycle «Six Etudes» op.5. The methodological basis of the work is its problematic areas, and includes historical approach and theoretical modeling; provides a combination of genre and style, textual, hermeneutic, and semiological perspectives on the assessment of musical phenomena. The process of formation and historical evolution of French organ music from the first half of the XVII to the middle of the XX century are studied in this work. In this regard this work highlights the life and creative path of Jeanne Demessieux, as well as her creative heritage in the composing and performing spheres is characterized. This work reveals originality of the interpretation of the organ cycle in the work of J. Demessieux («Sept méditations sur le Saint Esprit», op.6); the leading compositional and dramatic principles of J. Demessieux's cycles («12 Choral Preludes to Gregorian Chants», op.8, «Sept méditations sur le Saint Esprit», op.6, «Six Etudes», op. 5); the essence of the phenomenon of stylistic harmony in the organ cycle of J. Demessieux («12 choral preludes to Gregorian chants» op.8); the method of Jeanne Demessieux's work with the Gregorian chant in the organ composition «Te Deum», op.11, and in the organ cycle «12 choral preludes to Gregorian chants», op.8. The attention is paid to interesting textural findings and techniques shown in the cycle «Six Etudes», op.5, which significantly expanded the scope for the organists to improve their performing skills. The study of the peculiarities of the individual style of Jeanne Demessieux allows to detect the importance of the reciprocality between programness and poemness, as well as modernization of the stylistic harmony phenomenon when creating a «genre image of the author» in her organ compositions.

Дисертація спрямована на розкриття специфічних особливостей поетики Етюдів Ф. Шопена та її відображення у музикознавчій і виконавській інтерпретаціях. Вказується на те, що фортепіанний етюд, який виник у романтичну епоху, відбив її історико-типологічні властивості. Його поява, жанрова кристалізація, стрімкий розвиток були пов'язані із засвоєнням нової звукової реальності, що народжувалась завдяки специфічним властивостям самого інструменту – фортепіано. Досягнувши канонічного вираження у якості інструктивного, етюд згодом перетворився на художній твір, зберігаючи свою первинну функцію – удосконалення гри на інструменті. Підкреслюється, що творцем цього різновиду етюду став саме Ф. Шопен. З метою доведення цієї думки окреслено коло питань, що включають проблеми взаємодії піаністичного і композиторського начал у мисленні Ф. Шопена; закономірності історичної ролі польського романтика у створенні художнього етюду; виявлення типологічних властивостей цього жанрового різновиду та їх індивідуального заломлення у творах автора; шляхів перетворення технічних, піаністичних прийомів у художню реальність; оціночних критеріїв виконавських інтерпретацій Етюдів Ф. Шопена та їх застосування до корпусу трактувань досліджуваних опусів.^UThe dissertation is aimed at revealing the specific features of the poetics of F. Chopin's Etudes and its reflection in musicological and performance interpretations. The thesis is aimed at reveal of specific traits of poetics of F. Chopin's Etudes and its reflection in musicologists' and performers' interpretations. It is stated, that having appeared in Romantic era, piano etude reflected its typological and historical attributes. Its emergence, crystallization of genre, rapid development are inseparable from comprehension of new sonic realm, born by specific features of the instrument itself, the piano. Having received its absolute as an instructive etude, later it turned into artistically valuable piece, retaining its primary function – improvement of player's technical skills. It is stressed, that it was F. Chopin who was a progenitor of this kind of Etudes. To prove this point, a wide range of issues is outlined, including the problems of interaction of the pianist's and composer's principles in F. Chopin's mentality; patterns of the historical role of the Polish romantic in the creation of an artistic etude; identifying the typological properties of this genre variant and their individual refraction in the composer's works; ways of transforming technical, piano techniques into artistic reality; evaluation criteria of performance interpretations of F. Chopin's Etudes and their application to the corpus of the interpreted opuses under study.