Дисертацію присвячено дослідженню лісівничого і санітарного стану в'язових порід Київського Полісся та їх оздоровлення. Акцентується увага, що деградація та масове всихання в'язових насаджень досягли глобального рівня і відзначені як в Україні, так і світі. Обраховано індекс санітарного стану, який характеризується середнім ступенем пошкодження та дає змогу встановити, що насадження досліджуваного регіону належать до категорії сильно ослаблених. В'язові деревні види виявлено в наступних типах лісорослинних умов: свіжих суборах – до 10 %; свіжих складних суборах – 56; у мокрих складних суборах – 21; у сирих дібровах – 4; у вологих борах, сухих і складних суборах, вологих та мокрих дібровах – менше 1–2 %. В'язові деревостани та насадження за участю в'язових ростуть за середнім класом бонітету І,5, 60 % із них маютьвідносну повноту 0,7–0,8. Спостерігається значне переважання стиглих і перестійних насаджень за участю в'язових як головної породи, оскільки їхня частка сягає 83 %. Найменшу частку становлять молодняки – 2 %, що свідчить про зменшення використання рослин роду Ulmus L. як головної породи у створенні штучних насаджень. Аналізуючи зміни показників популяції за фазами розвитку осередків, слід зазначити, що досліджувані насадження у динаміці з 2004 по 2006 рр. знаходилися у стані розсіювання або, так званої, «кризи», тоді як, починаючи з 2007 р., – у стані власне спалаху осередку. Наявні осередки стовбуровихшкідників характеризуються високим, середнім і низьким ступенем заселення дерев. Виявлено осередки поселення наступних видів заболонників: Scolytus scolytus, S. multistriatus та S. pygmaeus. За обрахованим коефіцієнтом Жаккара найбільша відмінність популяцій в осередках притаманна заболоннику руйнівнику і заболоннику пігмею (коефіцієнт Жаккара 28 % подібності). Найподібніші види, що формують спільні популяції в насадженнях, це заболонник руйнівник і заболонник струменистий – 71,4 % подібності.^UThe thesis is devoted to research of forests and sanitary state of the elm species of Kyiv Polissya Region and their improvement. A focus is made on the global scale of the elm trees degradation and massive drying which are registered in Ukraine and the world. Analysis of population changes according to the occupancy areas development stages revealed that the studied plantations were in a state of spreading or so-called crisis in the dynamics from 2004 to 2006 and in a state of explosion since 2007. The existing areas of the majority of trunk pests are characterized by high, medium and low attack rate. We should note that chronic occupancy areas are characterized by the long period of existence, the relatively low, although elevated (in comparison with healthy plantings) number of insects and amount of the current dead trees. The occasional areas of occupancy are characterized by the relatively short (3–5 years) development period, the high number and volume of the current dead trees. In both cases, the reversible and irreversible reactions of forest stands are possible, although in the second case the full destruction of the planting is often observed under condition of mass reproduction. Near the areas of mass reproduction, which are characterized by excessive population density, usually there are migration centers where insects settle in search of new habitats.

Дисертаційна робота присвячена вивченню рослинності та біотопів басейну р. Красна, зокрема розробці їхньої класифікації, оцінці екологічних та созологічних особливостей, дослідженню закономірностей територіальної (ландшафтної) диференціації території. Встановлено синтаксономічну структуру (23 класів, 31 порядок, 41 союз та 67 асоціацій) рослинних угруповань. З урахуванням флористичних, ценотичних та екологічних особливостей доведено самостійність класу Helianthemo-Thymetea. Розроблено класифікаційну схему біотопів, що включає 6 типів, а також виявлено найбільш поширені та диференційовані біотопи. Оцінено діференціюючу дію та виявлено чотири основні групи лімітуючих екологічних факторів. Проаналізовано характер територіального розподілу рослинних угруповань басейну р. Красна та підтверджено його розмежування на два геоботанічних райони: Краснолимансько-Станично-Луганський та Сватівський. Проведено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів дослідженої території, на основі чого проведено їхнє ранжування по класах. Досліджено раритетний фітоценофонд басейну р. Красна та виявлено 116 видів вищих судиних рослин, занесених до охороних списків, 50 асоціацій, включених у Зелену книгу України, а також 16 типів біотопів, що охороняються відповідно до Резолюції № 4 Бернської конвенції.^UThe dissertation is devoted to the study of vegetation and biotopes of the Krasna River basin, in particular the development of its classification, the assessment of ecological and sozological features, and the study of the patterns of territorial (landscape) differentiation of the territory. The syntaxonomic structure (23 classes, 31 orders, 41 unions and 67 associations) of plant communities was established. Based on the floristic, cenotic and ecological features, the independence of the Helianthemo-Thymetea class has been proved. The classification scheme of habitats, which includes 6 types, has been developed, as well as the most common and differentiated biotopes have been identified. There was evaluated the differentiating effect and identified four main groups of limiting ecological factors. The pattern of the territorial division of plant communities in the Krasna River basin has been analyzed and its distinction has been confirmed on two geobotanical districts: Krasnolimansko-Stanichno-Lugansky and Swatovsky. There was conduct estimation of the effects of threats, the sozological significance and the degree of the biotopes stability of the research area the basis of which the biotopes were ranked by classes. The rarity phytocenotic fund of the Krasna River basin has been investigated and 116 species of higher vascular plants that entried in the protection lists, 50 associations included in the Green Book of Ukraine, as well as 16 types of biotopes protected in accordance with Resolution № 4 of the Berne Convention have been identified.

Дисертаційна робота присвячена вивченню збереження фіторізноманіття за сукцесій екотопів на прикладі Природного заповідника «Медобори». Наукові дослідження трансформації рослинного покриву, виявлення рідкісних видів флори і фітоценозів з подальшими рекомендаціями оптимізації їхньої охорони пов’язані з Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, Конвенцією про охорону біорізноманіття, Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Вивчення особливостей сукцесій екосистем природно-заповідних територій України також пов’язане з імплементацією вітчизняного природоохоронного законодавства, формуванням переліків охоронюваних видів, ценозів (Червона, Зелена книги України, міжнародні, регіональні червоні списки), формуванням екомережі різних рівнів та обґрунтуванням природоохоронних, біотехнічних заходів для оптимізації функціонування, розвитку екосистем і їхніх компонентів.^UThe dissertation is dedicated to the study of phytodiversity conservation in successional ecotopes, using the example of the "Medobory" Natural Reserve. Scientific investigations on the transformation of plant cover, identification of rare species of flora and phytocoenoses, along with subsequent recommendations for optimizing their protection, are linked to the Convention on the Conservation of Wild Flora and Fauna and Natural Habitats in Europe, the Convention on Biological Diversity, and the Pan-European Strategy for the Conservation of Biological and Landscape Diversity.The examination of the features of successional ecosystems in natural reserve areas of Ukraine is also associated with the implementation of domestic nature conservation legislation, the compilation of lists of protected species and coenoses (Red and Green Books of Ukraine, international and regional red lists), the formation of an eco-network at various levels, and the justification of nature conservation and biotechnical measures to optimize the functioning and development of ecosystems and their components.

Дисертаційна робота присвячена вивченню антибіотикорезистентності та здатності до біоплівкоутворення мікроорганізмів, виділених у дітей, які перебували у відділеннях кардіохірургічного стаціонару.На підставі проведених досліджень доповнено новітніми даними щодо видового складу спектра умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених із різних біотопів дітей, їхні біологічні властивості та антибіотикорезистентність. Установлено особливості спектрів резистентності до антибіотиків клінічно вагомих збудників. При вивченні процесу біоплівкоутворення досліджено здатність штамів K.pneumoniae в умовах in vitro формувати біоплівку та розвивати стійкість до всіх груп антимікробних препаратів. За допомогою молекулярно-генетичного методу доведено, що резистентні до бета-лактамних антибіотиків штами K.pneumoniae мають відповідні гени резистентності. Встановлено, що використання модифікованого поживного середовища кров'яний агар (КА) дало змогу прискорити процес ідентифікації вибагливих мікроорганізмів.^UThe dissertation work is devoted to the study of antibiotic resistance and the ability to biofilm formation of microorganisms isolated from children in the departments of a cardiac surgery hospital.Based on the research, new data on the species composition of the spectrum of opportunistic pathogens isolated from different habitats of children, their biological properties and antibiotic resistance have been supplemented. Peculiarities of antibiotic resistance spectra of clinically significant pathogens have been established. In studying the process of biofilm formation, the ability of K. pneumoniae strains to form a biofilm in vitro and to develop resistance to all groups of antimicrobial drugs was studied. Molecular genetic methods have shown that beta-lactam antibiotic-resistant strains of K. pneumoniae have cerytin genes of resistance. It was found that the use of a modified nutrient medium blood agar (KA) allowed to speed up the process of identification of demanding microorganisms.

Об'єкт дослідження: Babesia spp., експериментальна модель на лабораторних тваринах (нелінійні білі миші, монгольські піщанки, золотисті хом'яки). Мета – вивчити біологічні властивості Babesia spp. та на їх основі удосконалити діагностику бабезіозу. Методи дослідження: експериментальні; культуральні; серологічні; молекулярно-генетичні; морфологічні; цитологічні; математико-статистичні. Обладнання: ваги електронні ANG 200 С 2 кл; мікроскоп «Olympus ВХ-41»; центрифуга лабораторна ОПн-3; термостат з водяною рубашкою ЗЦ – 1125М; стерилізатор повітряний ГП – 80-1.Дисертаційна робота присвячена розв'язанню актуальної наукової проблеми – визначення біологічних властивостей Babesia spp. (культуральних, молекулярно-генетичних, антигенних), їхньої видоспецифічності відповідно до систематики тварин-годувальників (резервуарів), біологічних переносників (іксодових кліщів); мікроскопічних параметрів впливу факторів патогенності гемопаразитів на тропні їм органи (у системі координат: збудник - переносник – резервуар), інвазійних маркерів та репродукції Babesia spр. у еритроцитарному субстраті; серологічих показників у імунокомпетентних / імунокомпрометованих хворих на бабезіоз та коморбідні/маркерні/супутні йому стани, що об'єктивно сприяло підвищенню ефективності діагностики бабезіозу. Визначено видову належність Babesia spp., проведено генетичний моніторинг циркуляції останніх в ареалах існування окремих популяцій, створено експериментально-біологічну модель та уніфікований клініко-лабораторний алгоритм бабезіозу. Запропоновано спосіб детекції патогенних для людини бабезій за допомогою мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності та безпеки етіопатогенетичної діагностики Babesia spp. (із залученням 5 типів систем праймерів (СП) Bab, Bmi, Bdi, Bca, BabUnF+BabMicR+BabDivR). Встановлено опосередковані параметри імуносупресії у прогнозі ризику захворюваності на бабезіоз, тяжкості клінічного перебігу останнього. Наведено рекомендації щодо застосування у диференційній діагностиці бабезіозу та маркерних / коморбідних / супутніх до нього станів ресурсів растрової електронної мікроскопії (зміни в ультрамікроскопічному профілі еритроцитів); ранніх / сигнальних (інокуляційних) маркерів морфологічних ушкоджень шкіри; мікроскопічних змін як параметрів впливу факторів патогенності бабезій у тропних до них органів. Ступінь упровадження: 15 актів впровадження, 1 патент, 2 галузеві наукові пропозиції. Сфера (галузь) використання: охорона здоров'я (медицина: мікробіологія, паразитологія, інфекційні хвороби, імунологія, лабораторна діагностика).^UThe object of research: Object of study: Babesia spp., еxperimental model on laboratory animals (nonlinear white mice, Mongolian gerbils, golden hamsters). The aim is to study the biological properties of Babesia spp. and on their basis to improve the diagnosis of babesiosis. Research methods: experimental; cultural; serological; molecular genetic; morphological; cytological; mathematical and statistical. Equipment: electronic scales ANG 200 C 2 cl; microscope "Olympus VH-41"; laboratory centrifuge OPn-3; thermostat with water jacket ZTs - 1125M; air sterilizer GP - 80-1. The dissertation is devoted to solving a topical scientific problem - determining the biological properties of Babesia spp. (cultural, molecular genetic, antigenic), their species specificity in accordance with the taxonomy of animal feeders (reservoirs), biological vectors (Ixodes mites); microscopic parameters of the influence of pathogenic factors of hemoparasites on tropical organs (in the coordinate system: pathogen - vector - reservoir), invasive markers and reproductions of Babesia sp. in erythrocyte substrate; serological parameters in immunocompetent / immunocompromised patients with babesiosis and comorbid / marker / concomitant conditions, which objectively contributed to the effectiveness of the diagnosis of babesiosis. The species of Babesia spp. was determined, genetic monitoring of the circulation of the latter in the habitats of individual populations was carried out, an experimental-biological model was created and a unified clinical-laboratory algorithm of babesiosis was created. A method for detecting human pathogenic babesia using multiplex polymerase chain reaction is proposed. Ways to increase the efficiency and safety of etiopathogenetic diagnosis of Babesia spp. (involving 5 types of primer systems (SP) Bab, Bmi, Bdi, Bca, BabUnF + BabMicR + BabDivR). Indirect parameters of immunosuppression in the prognosis of the risk of babesiosis, the severity of the clinical course of the latter. Recommendations for the use of scanning electron microscopy resources (changes in the ultramicroscopic profile of erythrocytes) in the differential diagnosis of babesiosis and marker / comorbid / concomitant states of resources are given; early / signal (inoculation) markers of morphological skin damage; microscopic changes as parameters of influence of factors of pathogenicity of babesias in tropical to them bodies. The extent of implementation: 15 acts of implementation, 1 patents, 2 industry scientific offers. The field (industry) of use: healthcare (medicine: microbiology, parasitology, infectious diseases, immunology, laboratory diagnostics).

Дисертаційна робота присвячена вивченню шляхів поширення інвазійних видів риб у річках Карпатського регіону, визначенню параметрів взаємодії з аборигенною іхтіофауною, з’ясуванню еколого-біологічних особливостей найбільш поширених інвазійних видів риб та розробці заходів щодо використання і зменшення негативної ролі популяцій інвазійних видів риб. Інвазії чужорідних видів риб носять глобальний характер. В усьому світі спостерігається активна поява риб у ненативних ареалах в результаті антропогенних причин, глобального потепління та зміни природних місць існування. Натуралізація і подальше розповсюдження інвайдерів можуть викликати негативні і незворотні екологічні та економічні наслідки. Інвазійні види, що успішно заселилися у водойми, можуть призводити до зниження чисельності або й до зникнення цінних аборигенних видів риб, порушуючи структуру біотичних угруповань. Найбільш докладно ці зміни в Україні вивчені стосовно екосистем рівнинних ділянок басейнів Дунаю, Дніпра та Південного Бугу. Повноцінні дослідження впливу інвазійних видів риб на аборигенну іхтіофауну та водні екосистеми у річках Карпатського регіону України не проводилися. Тому метою цієї роботи було дослідити закономірності розподілу, механізмів поширення та стан популяцій інвазійних видів риб у річках Карпатського регіону України для встановлення їхнього впливу на аборигенну іхтіофауну. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили на водоймах та водотоках річок Карпатського регіону, зокрема басейнів річок Дністер, Дунай (Тиса, Прут та Сірет) та Вісла (Західний Буг і Сян). Матеріалом для написання роботи слугували результати іхтіологічних ловів, проведених під час науково-дослідних робіт Інституту гідробіології НАН України на гірських, передгірських та рівнинних ділянках Карпатського регіону України впродовж 2019–2021 рр., також використані дані з переданих первинних матеріалів досліджень відділу іхтіології та гідробіології річкових систем Інституту гідробіології на річках басейнів Дунаю і Дністра у 2016–2018 рр., фондові матеріали Інституту гідробіології за 2010 р., та дані з літературних джерел. Відібраний матеріал піддавали морфометричному аналізу, визначали вік риб та спектр їх харчування. Характеристика основних річок Карпатського регіону подана за літературними джерелами. Отримані результати дозволили нам сформулювати гіпотезу про поширення інвазійних видів риб внаслідок переважно антропогенних чинників. Показано, що іхтіофауна основних річок Карпатського регіону нараховує 83 види круглоротих і риб, при цьому встановлено що у річках Карпат присутні 22 чужорідні види риб та 1 вид круглоротих. Нами вперше відмічена поява нових чужорідних видів, зокрема: у суббасейні Західного Бугу – сонячного окуня та бичка пісочника, у басейні Дністер – сомика канального та ендеміків Тиси: яльця-андруги і лосося дунайського та одного виду круглоротих – міноги карпатської, та чебачка амурського у суббасейні Сяну. Встановлено, що найбільш поширеними інвазійними видами риб у Карпатському регіоні України є: карась сріблястий і головешка ротань, форель райдужна та чебачок амурський. В басейні Дністра вперше виявлено та прояснено факт поширення бичка гінця у гірські ділянки річок. При цьому встановлені зміни у морфологічній будові тіла цього виду, як адаптації до високої швидкості течії та кам’янистого субстрату ритралі. Розширені знання щодо шляхів поширення інвазійних видів. Зокрема, вперше розглядається як інвазія, несанкціоноване зариблення річок басейну Дністра дунайськими ендеміками. Нашими дослідженням вперше встановлено, що основними групами впливу інвазійних видів на аборигенну іхтіофауну у басейнах річок Карпатського регіону є: хижацтво та поїдання ікри, трофічна і просторова конкуренції, а також зміни умов середовища існування для аборигенних видів та гібридизація. Вплив чужорідних видів на аборигенну іхтіофауну проявляється насамперед у конкуренції за харчові об’єкти. Це підтверджують наші дослідження особливостей харчового раціону бичка гінця, який живиться личинками та імаго комах і ракоподібних, які також є основними об'єктами живлення таких рідкісних видів, як форель струмкова, головатиця та харіус. Експериментальні дослідження з вивчення харчової поведінки і селективності живлення сонячного окуня виявили, що він надає перевагу рухливим харчовим об’єктам (личинки хірономід, бокоплави, дафнії) і у природних водоймах може агресивно конкурувати за них з місцевими видами риб. В цілому, результати дослідження можуть служити основою для розробки практичних рекомендацій та стратегій з управління інвазійними видами риб в Карпатському регіоні, сприяючи ефективному збереженню біорізноманіття та сталому використанню водних ресурсів.^UThe dissertation is devoted to studying the ways of spreading invasive fish species in the rivers of the Carpathian region, determining the parameters of interaction with the native fish fauna, finding out the ecological and biological characteristics of the most common invasive fish species, and developing measures to use and reduce the negative role of invasive fish populations.Invasions of alien fish species are global. Around the world, there is an active emergence of fish in non-native habitats as a result of anthropogenic causes, global warming, and changes in natural habitats. The naturalization and further spread of invaders can have negative and irreversible ecological and economic consequences. Invasive species that have successfully colonized water bodies can lead to the decline or even extinction of valuable native fish species and disrupt the structure of biotic communities. In Ukraine, these changes have been studied in the most detail about the ecosystems of the plains of the Danube, Dnipro and Southern Bug basins. There are no comprehensive studies on the impact of invasive fish species on native fish fauna and aquatic ecosystems in the rivers of the Carpathian region of Ukraine. Therefore, this work aimed to investigate the distribution patterns, spread mechanisms, and population status of invasive fish species in the rivers of the Carpathian region of Ukraine in order to determine their impact on the native fish fauna.The research on the subject of the thesis was carried out in the reservoirs and water courses of the rivers of the Carpathian region, in particular in the basins of the Dniester, the Danube (Tisza, Prut and Siret), and the Vistula (Western Bug and Sian). The material for the paper was based on the results of ichthyological surveys conducted during the research work of the Institute of Hydrobiology of the National Academy of Sciences of Ukraine in the mountain, foothill, and plain areas of the Carpathian region of Ukraine in 2019-2021, the data from the transferred primary research materials of the Department of Ichthyology and Hydrobiology of River Systems of the Institute of Hydrobiology on the rivers of the Danube and Dniester basins in 2016-2018, the stock materials of the Institute of Hydrobiology for 2010, and data from literature sources. The selected material was subjected to morphometric analysis, and fish age and diet were determined. The characteristics of the main rivers of the Carpathian region are presented according to the literature. The results obtained allowed us to formulate a hypothesis about the spread of invasive fish species, mainly due to anthropogenic factors. It was shown that the ichthyofauna of the main rivers of the Carpathian region includes 83 species of cyclostomata and fishes, and it was found that 22 alien fish species and 1 species of cyclostomata are present in the rivers of the Carpathians. For the first time, we noted the appearance of new alien species, in particular: Sunfish and Monkey goby in the Western Bug sub-basin, Spotted channel catfish in the Dniester basin, and Tisza endemics: Riffle dace and Huchen, and one species of cyclostomata - Carpathian lamprey, and Stone moroco in the Sian sub-basin. The most common invasive fish species in the Carpathian region of Ukraine were found to be Prussian carp and Amur sleeper, Rainbow trout and Stone moroco. In the Dniester basin, the spread of the Racer goby to the mountainous areas of the rivers was detected and clarified for the first time. Changes in the morphological structure of the body of this species were identified as an adaptation to the high flow rate and rocky substrate of the river. The knowledge of how invasive species spread has been increased. In particular, the unauthorized stocking of rivers in the Dniester basin with Danube endemics is considered for the first time as an invasion. Our research has identified, for the first time, the main groups of impacts of alien species on native fish fauna in the Carpathian river basins: predation and egg consumption, trophic and spatial competition, changes in habitat conditions for native species and hybridization. The impact of alien species on the native fish fauna is mainly manifested in food competition. This is confirmed by our studies of the diet of the Racer goby, which feeds on insect larvae and imago and crustaceans, which are also the main feeding objects of rare species such as Brown trout, Huchen and Grayling. Experimental studies on the feeding behavior and selectivity of Sunfish have shown that they prefer mobile feeding objects and can aggressively compete for them with native fish species in natural reservoirs. In general, the results of the study can serve as a basis for the development of practical recommendations and strategies for the management of invasive fish species in the Carpathian region, contributing to the effective conservation of biodiversity and the sustainable use of water resources.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню генетичного різноманіття природних ізолятів актиноміцетів ризосфери ялівцю високого (Juniperus excelsa M.-Bieb.) та їхнього потенціалу як продуцентів біологічно активних сполук, зокрема антибіотиків. Поява і швидке поширення патогенних мікроорганізмів з множинною стійкістю до антибіотиків стали нагальною проблемою глобальної охорони здоров’я. Ця тривожна тенденція не лише створює значні виклики в усьому світі, але й загрожує звести нанівець досягнутий прогрес у боротьбі з інфекційними захворюваннями. Актиноміцети – різноманітна група грампозитивних бактерій, які широко розповсюджені в різних біотопах, особливо в ґрунтах, де відіграють важливу роль у забезпечені кругообігу поживних речовин. Ці бактерії відіграли вирішальну роль у розробці багатьох життєво важливих терапевтичних засобів для боротьби з інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями. Однак, сьогодні темпи відкриття нових сполук із антибіотичними властивостями значно сповільнилися. Одним з підходів до вирішення цієї проблеми є дослідження нових і недостатньо вивчених середовищ існування мікроорганізмів для виявлення продуцентів нових біологічно активних сполук. В цьому аспекті, територія України є одним з таких регіонів, мікробне біорізноманіття якого практично не вивчали. Досліджено філогенетичне різноманіття актиноміцетів, виділених з ризосфери J. excelsa, в результаті якого, визначено родини та роди, до яких належать ці ізоляти. Встановлено приналежність виділених актиноміцетів до одинадцяти родів Actinoplanes, Actinorectispora, Amycolatopsis, Kribbella, Micrococcus, Micromonospora, Nocardia, Promicromonospora, Rhodococcus, Saccharopolyspora та Streptomyces класу Actinomycetia. Виявлено, що найбільша кількість ізолятів, 350 або 94% від усіх, належали до роду Streptomyces. Здійснено аналіз антагоністичних властивостей актиноміцетів проти широкого пулу тест-культур мікроорганізмів. Показано, що значна кількість ізолятів здатна пригнічувати ріст збудників внутрішньолікарняних інфекцій (Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae subsp. pneumonia, Proteus vulgaris та Candida albicans). Окрім цього, виявили понад 60% ізолятів, які затримували ріст хоча б однієї з використаних тест-культур фітопатогенних мікроорганізмів. Серед них найбільше антагоністів було проти грамгенативних бактерій фітопатогенних бактерій. Для значної кількості досліджених природних ізолятів ризосфери J. excelsa властиві потенційні ріст-стимулювальні властивості, такі як здатність до асиміляції атмосферного азоту, солюбілізації нерозчинних форм Фосфору, синтез індоліл-3-оцтової кислоти та сидерофорів, які задіяні в асиміляції мікроелементів, зокрема заліза. Дереплікативний аналіз екстрактів вторинних метаболітів актиноміцетних ізолятів, які мали різний спектр та рівень антимікробної дії виявлено антибіотики десертоміцин А, канханаміцин А, стрепторубін В, спектинабілін, антиміцини, спіраміцини та стамбоміцини. Застосовуючи специфічні мікробні біосенсори здійснено скринінг продуцентів певних класів антибіотиків. Внаслідок чого виявлено два ізоляти, які продукували бернінаміцини А і В, 31 ізолят із потенційною здатністю до синтезу антибіотиків-інгібіторів клітинної стінки бактерій та 26 потенційних продуцентів памаміцинів. В результаті рутинного скринінгу вторинних метаболітів досліджуваних ізолятів з широким спектром антимікробної дії відкрито два нові антибіотики фурахіноцини L і K. Вони у своїх структурах містять модифікації полікетид-нафтохінонового скелету, які до нині ще не були описані для фурахіноцинів. Ідентифіковано кластер генів, який ймовірно відповідає за біосинтез фурахіноцинів K та L. Запропоновано ймовірний шлях біосинтезу фурахіноцинів K та L на основі передбачуваних функцій генів наявних у кластері, даних біосинтезу фурахіноцину С та подібних сполук. Встановлено, що фурахіноцин К виявляє цитотоксичну активність проти клітинної лінії HepG2 зі значенням ІС50 12,6 мкг/мл, проте не має антимікробної дії. Водночас, для фурахіноцину L характерна антибактеріальна активність проти грампозитивних бактерій. Виконане дослідження вказує на великий біосинтетичний потенціал природних ізолятів актиноміцетів, виділених з ризосфери J. excelsa. Виявлені в ході роботи рідкісні роди актиноміцетів можуть бути щедрим джерелом нових біологічно активних речовин. Створена в ході роботи колекція природних ізолятів актиноміцетів може бути платформою для розроблення нових терапевтичних препаратів медичного і ветеринарного призначення, а також біопрепаратів для сільського господарства.^UThis dissertation presents an investigation of the genetic diversity of natural isolates of actinomycetes from the rhizosphere of Juniperus excelsa M.-Bieb. and their potential as producers of biologically active compounds, including antibiotics. The emergence and rapid dissemination of multidrug-resistant pathogens have become a pressing global health concern. This alarming trend not only presents substantial worldwide challenges but also jeopardizes the progress achieved in combatting infectious diseases. Actinomycetes are a group of Gram-positive bacteria that are ubiquitous in various habitats, especially in soils, where they play an important role in ensuring nutrient cycling. These bacteria have played a crucial role in the development of many life-saving therapeutic agents to fight infectious, cancer and other diseases. However, today, the pace of discovery of new compounds with antibiotic properties has slowed considerably. One approach to solving this problem is to study new and insufficiently studied microbial habitats to identify of producers of new biologically active compounds. In this respect, the territory of Ukraine, the microbial biodiversity of which has not been studied, is one of such regions. The phylogenetic diversity of actinomycetes isolated from the rhizosphere of J. excelsa was studied, and the families and genera to which these isolates belonged were determined. It was found that they represent eleven genera of the class Actinomycetia: Actinoplanes, Actinorectispora, Amycolatopsis, Kribbella, Micrococcus, Micromonospora, Nocardia, Promicromonospora, Rhodococcus, Saccharopolyspora and Streptomyces. The largest number of isolates 350 (94% of all) belonged to the genus Streptomyces. The antagonistic properties of the actinomycetes against a diverse range of test microorganism cultures were analysed. A significant number of isolates demonstrated the ability to inhibit the growth of pathogens associated with hospital-acquired infections, including Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae subsp. pneumonia, Proteus vulgaris and Candida albicans. Additionally, more than 60% of the isolates exhibited the capacity to inhibit the growth of at least one of the test cultures of phytopathogenic microorganisms used. Among these, the majority of antagonists were effective against Gram-negative phytopathogenic bacteria. A significant number of the studied natural isolates from the rhizosphere of J. excelsa exhibited plant growth-promoting properties, such as the assimilation of atmospheric nitrogen, solubilization of insoluble forms of phosphorus (P), synthesis of indole-3-acetic acid and production of siderophores. Dereplicative analysis of secondary metabolite extracts from actinomycete isolates, exhibiting varying spectra and levels of antimicrobial activity, revealed the presence of antibiotics, such as desertomycin A, canhanamycin A, streptorubin B, spectinabilin, antimycins, spiramycins and stambomycins. We employed specific microbial biosensors to screen for producers of particular antibiotic classes. As a result, two isolates producing berninamycins A and B, 31 isolates with the potential ability to synthesise bacterial cell wall inhibitors and 26 potential producers of pamamycins were identified. As a result of routine screening for secondary metabolites on the studied isolates with a broad range of antimicrobial activity, two new antibiotics, furaquinocins L and K, were discovered. Notably, these compounds feature modifications of the polyketide-naphthoquinone skeleton in their structures, which have not previously been described in furaquinocins. A cluster of genes likely responsible for the biosynthesis of furaquinocins K and L was identified.A putative biosynthesis pathway for furaquinocins K and L was proposed, considering the predicted functions of the genes found in the cluster and drawing from data on the biosynthesis of furaquinocin C and related compounds. It was observed that furaquinocin K exhibits cytotoxic activity against the HepG2 cell line with an IC50 value of 12.6 μg/ml, but it does not demonstrate antimicrobial activity. Furaquinicin L displays antibacterial activity against Gram-positive bacteria. This study highlights the significant biosynthetic potential of natural actinomycete isolates obtained from the rhizosphere of J. excelsa. The discovery of rare actinomycete genera during this research suggests a promising source of novel biologically active substances. Moreover, the collection of natural actinomycete isolates established during this study can serve as a platform for the development of new therapeutic drugs for medical and veterinary applications, as well as biological products for agriculture.

Дисертаційна робота присвячена класифікації, оцінці созологічної цінності та ризиків втрати біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора», який є унікальною територією природно-заповідного фонду з точки зору об'єктів збереження, а також розташування у межах двох адміністративних районів Донецької області, що серед інших мають найвищий показник заповідності в регіоні.На прикладі комплексного дослідження стану та змін біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора» та прилеглих територій запропоновано шляхи оптимізації ключового елементу екологічної мережі локального рівня. Розроблено екологічну мережу локального рівня на прикладі Краматорського району та запропонована перспективна схема Смарагдової мережі Донецької області^UThe dissertation is regarding the classification, assessment of sozological value and risks of biotope loss of the branch of the Ukrainian Steppe Nature Reserve "Kreidova flora", which is a unique territory of the Nature Reserve Fund. It is located in the administrative district of Donetsk region, which has the highest conservation 24rate in the region and belongs to the Raigorodska regional key territory and the Sіversko-Donetsk meridional ecological corridor of the national level.The steppe zone of Ukraine in general, and the territory of Donetsk region in particular, is characterized by excessive agricultural development and excessive anthropogenic load. This is the reason for the high fragmentation of natural ecosystems, so it is here that the conservation of biodiversity through eco-networks is both a crucial and a complex task.The results of the nature reserve fund analysis and assessment of the adequacy of the ecological network of Donetsk region confirm the high degree of biodiversity and richness of natural conditions, high level of endemism and rarity of flora and unreasonably low percentage of protected areas – 3.8% compared to 7.3% averagein Ukraine.The development of effective methods for the conservation of biological and landscape diversity with eco-networks, as well as management plans for protected areas is impossible without an inventory and assessment of the ecosystems state. That is why comprehensive studies of habitats and spatial distribution of natural ecosystems, which would allow effective methods and measures for their conservation, are extremely relevant.Analysis of the state of ecological networks from the local to the European level in Ukraine showed that the main problems of their formation and management are: lack of data on species and habitats; disproportionate distribution of protected areas; high level of fragmentation of territories; uncontrolled impact of climate change, as well as ignorance of communities about protected areas.

Дисертаційна робота присвячена вивченню таксономічного статусу та філогенетичних зв'язків морських бурих водоростей з роду Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer та Ericaria Stackhouse) у Чорному морі та Левантійському басейні Середземного моря з метою уточнення відомостей про їхнє таксономічне різноманіття і розповсюдження в межах Середземноморського басейну, а також вдосконалення заходів охорони утворюваних ними угруповань і оселищ. Встановлено, що у Чорному морі водорості із роду Cystoseira s.l. представлені видами, які філогенетично належать до родів Ericaria та Gongolaria. На основі морфологічного аналізу підтверджено перенесення Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze до роду Gongolaria, яке попередньо було запропоноване на основі молекулярних даних. Показано, що розділення прикріпленої Gongolaria barbata на окремі внутрішньовидові таксони не має під собою підґрунтя. Для неприкріпленої форми Gongolaria barbata запропоновано нову номенклатурну комбінацію – Gongolaria barbata f. repens (A.D.Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov. Спростовано уявлення про синонімічність останнього таксону до виду Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019.Встановлено приналежність Cystoseira bosphorica Sauvageau до роду Ericaria та конспецифічність із середземноморськими видами Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry та Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Враховуючи унікальні морфологічні ознаки і географічну ізоляцію підтверджено його ендемічність для Чорного моря і запропоновано нову комбінацію – Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel. Запропоновано розглядати як синоніми до цього таксону номенклатурні комбінації Cystoseira barbata var. flaccida (Kützing) Woronichin та Cystoseira barbata f. hoppei × flaccida Woronichin. Показана приналежність таксонів з Левантійського басейну до родів Cystoseira s. s. та Gongolaria. До роду Cystoseira s.s. віднесений широкопоширений вид Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, а також рідкісні таксони Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (перша задокументована знахідка за останні 25 років) та Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. Останній таксон вперше вказаний для акваторії Ізраїля; на основі даних молекулярно-філогенетичного аналізу показана його приналежність до виду Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing та запропоновано нову комбінацію – Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et A. Israel comb. nov. На основі результатів молекулярно-філогенетичного та морфологічного аналізу зразків показана приналежність ендемічного левантійського виду Cystoseira rayssiae Ramon до роду Gongolaria. Вперше описано морфологічну мінливість, що найбільш виражена між екземплярами, які зростають у субліторалі та літоралі. За результатами аналізу гербарних зразків, доведено, що на початку ХХ ст. в Ізраїлі також траплялися види Gongolaria barbata та Ericaria barbatula, які нині можна вважати ймовірно зниклими.З урахуванням нових таксономічних перебудов та філогенетичних даних переглянуті уявлення про біогеографію роду Cystoseira s.l. в досліджених регіонах та в Середземноморському басейні в цілому. Показано, що його розділення на окремі роди ймовірно відбулося ще в Атлантиці до Мессінської кризи солоності, а проникнення до Середземного моря і подальше розселення представників родів Ericaria, Gongolaria та Cystoseira s.s відбувалося незалежно одне від одного. Згідно із даними біостратиграфії, останнє проникнення у Чорне море ймовірно відбулося близько 6-7 тис. р.т., в Азовське – 3-4 тис. р.т. Серед двох досліджених ендемічних представників Cystoseira s.l. лише для Gongolaria rayssiae підтверджено видовий статус. Висунуто припущення, що його ендемізм обумовлений скороченням ареалу, а не виникненням у межах саме Левантійського басейну. Встановлено, що ендемічна форма Ericaria crinita f. bosphorica навпаки є конспецифічною із Середземноморськими таксонами, що вказує на відносно нещодавнє виникнення таксону. Проведене гідроботанічне дослідження нового локалітету Gongolaria barbata в акваторії Джарилгацького національного природного парку (НПП). Виявлено угруповання Gongolaria barbata – Codium vermilara + Laurencia coronopus (вперше описаним для узбережжя України), вказано 30 видів макроводоростей, близько половини з яких належать до категорії рідкісних. Результати свідчать про поліпшення екологічного стану морського середовища в Джарилгацькій затоці, але зазначені угруповання підлягають особливій охороні, у зв'язку з чим рекомендовано збільшити площу заповідної акваторії НПП.З метою забезпечення на національному та міжнародному рівнях охорони угруповань і біотопів, що сформовані представниками Cystoseira s.l., та інших прибережно-морських оселищ, обґрунтовано включення 16 нових об'єктів до структури Смарагдової мережі України. Доцільним є включення Ericaria crinita f. bosphorica в регіональні та національні червоні списки.^UThe PhD thesis is devoted to the study of the taxonomic status and phylogenetic relationships of marine brown algae of the genus Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer and Ericaria Stackhouse) in the Black Sea and the Levantine basin of the Mediterranean Sea to clarify information on their taxonomic diversity and distribution within the Mediterranean basin, as well as to improve protection measures for habitats formed by them.According to the results, the genus Cystoseira s.l. in the Black Sea is represented by taxa that belong to genera Ericaria and Gongolaria. The morphological data support the transition of Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze to the genus Gongolaria, which was previously proposed based solely on genetic data. The recognition of the separate intraspecific taxa in attached Gongolaria barbata is unreasonable. A new nomenclature combination, Gongolaria barbata f. repens (A.D. Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov., has been proposed for the unattached form of Gongolaria barbata. The synonymy of this taxon and the species Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019 was rejected.The molecular analysis of the Black Sea endemic Cystoseira bosphorica Sauvageau showed its affiliation to the genus Ericaria and conspecificity with the Mediterranean species Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry and Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Given the unique morphological features and geographical isolation, its endemicity was confirmed, and a new combination Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel was proposed. The nomenclature-taxonomic revision showed that taxa from the Levantine Basin belong to genera Cystoseira s.s. and Gongolaria. Three taxa belong to the genus Cystoseira s.s.: widespread species Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, and two rare taxa – Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (the first well-documented finding in the last 25 years) and Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. The latter taxon was mentioned for the Israeli seashore for the first time. Based on molecular phylogenetic analysis data, its affiliation to the species Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing was shown, and a new combination Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et al. A.Israel comb. nov. was proposed.Molecular phylogenetic and morphological analysis showed that the endemic Levantine species Cystoseira rayssiae Ramon belongs to the genus Gongolaria. Morphological variability of this taxon, which is most pronounced between specimens growing in the sublittoral and littoral zones, was described. The analysis of herbarium specimens proved that in the early XX century, Gongolaria barbata and Ericaria barbatula species also occurred in Israel, but currently they are most certainly extinct.The understanding about the Cystoseira s.l. biogeography in the studied regions and the Mediterranean basin was reviewed. It was shown that the separation of Ericaria, Gongolaria, and Cystoseira s.s. probably took place in the Atlantic before the Messinian salinity crisis. Entering into the Mediterranean Sea and further resettlement of these three genera took place independently. According to biostratigraphy, the last penetration into the Black Sea probably occurred about 6-7 thousand years ago, and in the Sea of Azov – 3-4 thousand years ago.Among the two studied endemic Cystoseira s.l. taxa, the species rank was confirmed only for Gongolaria rayssiae. It was shown that its endemism is probably due to the reduction of range rather than its emergence within the Levantine Basin. On the contrary, it was shown that the endemic taxon Ericaria crinita f. bosphorica is conspecific with Mediterranean taxa. It indicates a relatively recent emergence of the taxon.A hydrobotanical study of a new locality of Gongolaria barbata in the Dzharylhach National Nature Park (NNP) was carried out. The polydominant community Gongolaria barbata - Codium vermilara + Laurencia coronopus (for the first time indicated on the Ukrainian coast) was registered; a total of 30 macroalgae species were identified, about half of which belong to the category of rare species. The results indicate the improvement of the ecological condition of the marine environment in of Dzharylhach Bay. However, these algal communities are subject to special protection, and therefore it is recommended to enlarge the area of the marine protected area of Dzharylhach NNP.To ensure the protection of communities and habitats, formed by Cystoseira s.l. taxa, and other marine habitats at the national and international levels, the 16 new sites were proposed for the Emerald Network of Ukraine. It is recommended to include Ericaria crinita f. bosphorica in the regional and national red lists.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню рослинності, біотопів Дністровського каньйону та еколого-топологічній специфіці їхнього розподілу (типізації екомер), оцінці диференціації екологічних факторів, аналізу ступеня впливу зовнішніх факторів, наукової значущості, ризику втрат біотопів, що є основою для розробки заходів їхнього збереження. За результатами опрацювання геоботанічних описів, архівних та літературних даних встановлено синтаксономічний склад природної рослинності Дністровського каньйону, яка представлена 18 класами, 24 порядками, 41 союзом та 70 асоціаціями. Класифікаційна схема біотопів включає 5 класів: D – перезволожені (прибережно-водна рослинність); E – трав'яні (луки, степи, пустища); F – чагарники; G – ліси; Н– хазмофітні. На основі методики синфітоіндикації встановлено, що провідними екологічними факторами у диференціації біотопів лісового типу на схилах є кліматичні показники омбро-,термо- та кріорежиму. Для біотопів трав'яного типу – змінність зволоження ґрунту, що тісно корелює з показниками сольового режиму і кислотності. В межах заплави провідними факторами виступають змінність зволоження, вологості та аерації ґрунтів.За результатами аналізу топологічного розподілу біотопів здійснено типізацію екомер та запропоновано назви сигма-синтаксонів. Різноманіття екомер представлено 16 сигма-синтаксонами. Встановлено, що найвище β-різноманіття властиве екомерам трав'яного типу, які переважно поширені вмежах НПП «Подільські Товтри», тоді як особливо цінні типи біотопів формують екомери лісового типу, які здебільшого зосереджені на територіїНПП «Дністровський каньйон» та НПП «Хотинський». Проаналізовано загальні особливості розподілу рослинних угруповань в межах заплави тасхилів каньйону та проведено синфітоіндикаційну оцінку градієнта змін провідних екофакторів. З'ясовано, що складність літологічної та геоморфологічної будови каньйону визначає комплексний та строкатий рослинний покрив в межах макрокомбінацій. Досліджено раритетний фітоценофонд Дністровського каньйону та виявлено 129 видів вищих судинних рослин, занесених до охоронних списків, 38 асоціацій, занесених до Зеленої книги України, а також 15 типів оселищ, що охороняються відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції. Здійснено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів території дослідження, на основі чого проведено їх ранжування по класам.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of vegetation and habitatsof the Dniester canyon, to the ecological and topological specifics of their distribution (typification of ecomers), assessment of environmental factors, analysis of the degree of external factors, scientific significance, evaluation of habitat loss, conservation perspectives.Based on the results of the phytosociological data, including data from archivesand literature sources, the syntaxonomic composition of the natural vegetation of the Dniester canyon was established, which is represented by 18 classes, 24 orders, 41 alliances and 70 associations. The classification scheme of biotopes includes five types: (D – coastal and aquatic vegetation; E – grassland habitats (meadows, steppes, heathland); F – shrubs; G – forests; H – chasmophytic biotopes). Based on the method of synphytoindication, the leading environmental factors for the differentiation of ecomers are established. On the slopes of the Dniester canyon the leading factors of the forest habitats differentiation are the climate humidity, thermal regime and cryoregime. Whereas for grassland habitats – the variability of soil moisture, which is closely correlated with the salt regime and acidity. Within the floodplain, the leading factors are variability of soil moisture, humidity and aeration. We proposed the scheme of ecomers within mesocombinations with the names of sigma-syntaxa, based on the assessment of the topological distribution of habitats. They are represented by 16 sigma-syntaxa. It is established that highest β-diversity is characteristic for the grassland types of ecomers, which are mainly distributed within the Podilski Tovtry National Park, while especially valuable habitat types are formed by forest-type ecomers, which are mostly concentrated in the Dniester Canyon National Park and the Khotyn National Park..The general patterns of distribution of plant communities within the floodplainand canyon slopes are analyzed. We made a synphytoindication assessment of theenvironmental gradient of each of the factors. It was found that the complexity of the lithological and geomorphological structure of the canyon determines the character of vegetation within the macrocombinations.We found 129 rare vascular plant species listed in the red lists s and 38 аssociations are included to the Green Data Book of Ukraine; 15 habitat types arelisted in the Resolition 4 of the Bern convention. We classified the habitats based on their threats and values.

Об'єкт досліджень – антропогенна трансформація біотопів різних категорій лісів Правобережного Лісостепу і Полісся України. Мета – визначити, охарактеризувати й систематизувати мікоіндикаційні ознаки антропогенної трансформації лісових біотопів за особливостями зміни видового складу, поширення та дереворуйнівної активності ксилотрофних грибів у Правобережному Лісостепу і Поліссі України; розробити методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем з урахуванням ксило-мікокомпоненту. На прикладі судібровних і дібровних типів лісу зелених зон Києва, Білої Церкви та Умані досліджено можливості використання ксило-мікокомплексу в удосконаленні діагностики антропогенної трансформації лісових екосистем. Охарактеризовано порушення консорційних зв'язків «деревна порода – ксилотрофи», зміни видового складу й поширення дереворуйнівних грибів у захисних, рекреаційно-оздоровчих і природоохоронних лісах, що зазнають впливу рекреації, забудови та кар'єрного добування граніту. Встановлено, що ксиломікоценоз менше реагує на рекреаційне і техногенне навантаження на відміну від більш вразливих компонентів лісової екосистеми – трав'яного ярусу, підросту, підліску, поверхні ґрунту. Тому мікоіндикацію змін лісового середовища слід застосовувати у синекологічній тріаді «деревостан – трав'яний покрив – ксило-мікокомплекс – деревостан». Це підтверджено кореляційними зв'язками між зменшенням частки гідроморф в екоморфічній структурі трав'яного покриву та збільшенням частки факультативних видів-паразитів у ксило-мікокомплексі (r = 0,63), а також між збільшенням частки трав'яних видів зі змішаним типом стратегії та збільшенням кількості ксилотрофів-паразитів (r = 0,77). Зазначені зв'язки не залежали від лісівничо-таксаційної характеристики і функціонального призначення пошкоджених лісів.Залежно від особливостей і ступеня антропогенної трансформації лісових біотопів та зміни консорційних зв'язків «деревна порода – ксилотрофні гриби» встановлено і обґрунтовано здатність 37 видів ксилотрофів бути індикаторами порушень листяних та хвойних лісів. Розроблено методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем за структурою, поширенням у біотопах екосистеми та активізацією афілорофороїдних грибів, визначено принципи її застосування у моніторингу лісів.Ключові слова: лісові екосистеми, біотопи, антропогенне порушення, мікодіагностика, ксилотрофні гриби, видовий склад, поширення, консорційні зв'язки.^UThe object of research is anthropogenic transformation of the biotopes of various categories of forests in the Right-bank Forest-steppe and the Polissya of Ukraine. The purpose is to define, characterize and systematize the mycoindication signs of anthropogenic transformation of forest habitats by the peculiarities of the changes in the species composition, distribution and wood-destroying activity of xylotrophic fungi in the Right-bank Forest-steppe and Polissya of Ukraine; to develop a methodology for estimating anthropogenic disturbance of forest ecosystems taking into account the xylomycocomponent. On the example of oak and co-oak forest types in green areas of Kyiv, Bila Tserkva and Uman, it was explored the possibility of using the xylomycocomplex in improving the diagnostics of anthropogenic transformation of forest ecosystems. Changes in species composition, distribution of wood-destroying fungi and violations of the consortial relations “wood species – xylotrophs” in protective, recreational-and-healthy and nature protection forests affected by recreation, development and career extraction of granite are described. It was established that xylomycocenosis react less to recreational and technogenic loading, in contrast to more vulnerable components of forest ecosystems – grassy tier, undergrowth, understory, soil surface. Therefore, the mycoindication of changes in the forest environment should be used in the synecological triad “forest stand – grass cover – xylomycocomplex – forest stand”. This is confirmed by the correlation links between the decrease of the hydromorph percentage in the eco-morphic structure of the grass cover and the increase in the proportion of facultative parasite species in the xylomycocomplex (r = 0.63), as well as between the increase in the proportion of grass species with a mixed type of strategy and the increase in the number of xylotrophic parasites (r = 0.77). These links did not depend on the forestry and taxation characteristics and the functional purpose of damaged forests. Depending on the peculiarities and degree of forest biotopes anthropogenic transformation and the change of consortial relations, “wood species – xylotrophic fungi”, 37 species of xylotrophs-indicators of leaf and coniferous forest disturbances have been established and substantiated. The methodology of anthropogenic disturbance estimation of forest ecosystems by structure, distribution in ecosystem biotopes and activation of aphyllophoroid fungi has been developed, principles of its application in monitoring of forests are determined. Key words: forest ecosystems, biotopes, anthropogenic disturbance, mycoindication, xylotrophic fungi, species composition, distribution, consortial relations.

У дисертаційній роботі висвітлені сучасні екологічні особливості різноманіття вищих водних рослин заплавних екосистем Київської міської агломерації, проведено їх ретроспективний та созологічний аналізи, оцінено можливість використання її видового багатства як індикатора екологічної якості водойм: наведено результати ретроспективного аналізу наукових джерел (1850-2010 рр.) за 87 видами вищих водних рослин та результати сучасного дослідження флористичного складу (60 видів макрофітів) і структури їх угруповань (24 синтаксони рангу асоціації); проведено аналіз трансформації видового багатства та ценотичного різноманіття макрофітів як результат впливу міського середовища. Виділені індикаторні групи антропогенного евтрофування: Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, Lemna trisulca, а також Bolboschoenus maritimus, Batrachium circinatum, Stratiotes aloides, Potamogeton trichoides та Hydrocharis morsus-ranae, для яких лімітуючим фактором є підвищення трофності водойми. Najas marina, Myriophyllum spicatum, Potamogeton perfoliatus, Lemna minor та Spirodela polyrrhiza запропоновані як індикатори антропогенного евтрофування. Созологічна оцінка вищих водних рослин міських водойм як основа їх охорони та збереження дозволила переглянути локальні категорії вразливості та рекомендувати шість видів внести до списків таких, що потребують охорони в умовах м. Києва.^UThe dissertation is devoted to the research of modern ecological features of the diversity of higher aquatic plants of floodplain ecosystems of the Kyiv urban agglomeration. There are no 26 species of macrophytes in the floodplains of the Dnieper River within the city of Kyiv, which exist in the lists of 100 years ago and 16 species that occurred in floristic collections 50 years ago. Transformation of macrophyte flora over a 120-year period occurred due to the loss of boreal mesotrophic complex of species. Despite of the general intrazonal nature of the flora of higher aquatic plants (dominated by holarctic and eurasian species). It is indicated that a characteristic feature of the modern flora of macrophytes of the floodplained reservoirs of Kyiv is the distribution of alien species. It is noted that the right-bank floodplain complexes are somewhat floristically richer (55 species of macrophytes) (while left-bank –50 species). There is a high similarity of species diversity of macrophytes of floodplain complexes of the right and left banks of the Dnieper (Serensen index = 0.93); with the loss of reservoirs of direct hydraulic connection with the Dnieper River, the role of such species increases: Potamogeton natans, Sium latifolium, Rorippa amphibia, Nymphaea candida, Wolfia arrhiza and Potamogeton heterophyllus; presence of Pistia stratiotes, Nymphaea alba, Lemna minor, Bolboschoenus maritimus, Sium latifolium, Agrostis stoloniferа, Gliceria fluitans – as indicators of the presence of flood water. Analysis of the coenotic structure of macrophyte groups (24 associations of the rank of the association were identified) showed that less than half of the macrophyte species (40%) observed for floodplains of the Kyiv urban agglomeration are cenoses, which is evidence of significant transformation of the shallow water zone and some homogeneity of biotopes. The distribution of reservoirs according to the gradient of nutrient content was estimated, reservoirs with moderate mineral nitrogen content (up to 0.7 N / mg) predominate (they make up almost a third of the studied reservoirs), while the distribution of reservoirs relative to phosphorus phosphate gradient is more uniform. The conducted hydrochemical analysis also allowed to divide the studied reservoirs into 3 types: 1 group – reservoirs with high content of nutrients; group 2 – reservoirs characterized by high phosphate content; 3 – reservoirs with low nutrient content. It is noted that none of the studied reservoirs of the city in terms of nutrient content can be considered as characterized by high quality water. 70% of water bodies covered by hydrochemical analysis would like to be classified as one where water quality is "poor" or "very poor". Analysis of water distribution by species diversity and nutrient load did not reveal a correlation between these indicators; the greatest species richness is characterized by reservoirs from the average indicators of nutrient content (for the quality of water classifications within category 4, class III water quality "contaminated", meso-eutrophic, β-mesosaprobic zone). The correlation between nitrogen, phosphorus compounds and indicator species has been established. Najas marina, Myriophyllum spicatum, Potamogeton perfoliatus, Lemna minor and Spirodela polyrrhiza have a significant relationship with the content of inorganic nitrogen – species that easily withstand anthropogenic eutrophication. For the development of Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, P trichoides, Lemna trisulca, Bolboschoenus maritimus, Batrachium circinatum, Stratiotes aloides and Hydrocharis morsus-ranae anthropogenic eutrophication is a limiting factor. Projections of ecological niches Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, Potamogeton natans, Stratiotes aloides, Hydrocharis morsus-ranae do not go beyond 4 categories of water quality (class III – polluted, meso-eutrophic waters, β-mesophase zone) and are mainly within the 3rd category (class II – pure, oligo-mesotrophic and mesotrophic waters). The rarity component of plant complexes of floodplain reservoirs and watercourses was assessed and a local list of 22 species of macrophytes in need of protection within the aquatic habitats of Kyiv was compiled. It is shown that the local level of vulnerability of macrophytes in urban conditions differs significantly from regional due to significant transformation of the environment: 18 of the 22 studied species in urban habitats show features that meet higher criteria of threat (vulnerability) than regionally and internationally. It is recommended to add to the list of rare plants that need protection at the local level 6 more species of macrophytes, the local sociological status of which is assessed as “Endangered” і “Vulnerable”: Batrachium aquatile, Potamogeton acutifolius, P. obtusifolius, P. trichoides, Callitriche palustris, C. cophocarpa.

Дисертацію присвячено з'ясуванню перебігу адаптивних реакцій озимої пшениці (Triticum aestivum L.) у патосистемі рослина-патоген за інфікування Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron) Deighton та екзогенної регуляції біотичним (бактеріальними ізолятами Bacillus subtilis 537/Б1) та абіотичним (наночастками металів Ag та Cu) ефекторами.Актуальність теми кваліфікаційної роботи зумовлена необхідністю поглиблення наукових досліджень щодо вивчення специфічних та неспецифічних реакцій рослинного організму на дію змінних умов середовища за глобальних кліматичних процесів. Адже загальний ефект цих змін на збудників хвороб значною мірою буде визначатись результативністю використання стійких до патогенів сортів. Окрім цього, актуальність теми перекликається з пошуком нових підходів до управління реакціями стресостійкості рослинного організму за допомогою біологічно безпечних засобів захисту рослин.Сучасне агровиробництво несе колосальні втрати врожаю внаслідок впливу стресових чинників різної природи. Так, для основної сільськогосподарської культури – пшениці – чисельність патогенних стресорів перевищує сотню, близько половини з яких становлять грибні захворювання. Серед них виділяється очкова плямистість (син. церкоспорельоз, прикоренева церкоспорельозна гниль), викликана грибом P. herpotrichoides. Очкова плямистість спричиняє вилягання злакових культур сільськогосподарського призначення, що призводить до 25%втрат врожаю. На сьогодні повністю імунні до церкоспорельозу сорти відсутні, тому для проведення досліджень, зокрема, було обрано відносно стійкий сорт озимої пшениці – Renan, що має один із чотирьох відомих генів стійкості до церкоспорельозу – Pch1. Для порівняння та вивчення адаптивних реакцій використовували також сорт Миронівська 808, що характеризується високою продуктивністю, але є сприйнятливим до P. herpotrichoides. Варто зазначити, для багатьох патосистем показано генетичну варіабельність патогену, що беззаперечно має враховуватись при розробці прогностичних моделей впливу змін клімату на здоров'я рослин в конкретних умовах існування. Разом з тим, наявні експериментальні моделі ігнорують цей фактор як на рівні досліджень в межах певних кліматичних зон, так і на рівні окремих агроценозів.^UThe thesis is devoted to the investigation of winter wheat (Triticum aestivum L.) adaptive reactions in the plant-pathogen pathosystem under Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron) Deighton infection and exogenous regulation by biotic (by Bacillus subtilis 537/Б1 bacterial isolates) and abiotic (by silver and copper nanoparticles) effectors.The qualification work topicality is due to the necessity of deepening research for studying specific and nonspecific reactions of plants under fast-changing environmental conditions in global climatic processes.The overall effect of these changes for the pathogens will largely be determined by the results of pathogen-resistant varieties use and new approaches to control stress reactions of plants with biologically safe plant protection products.Nowadays, agricultural production has huge crop losses due to the influence of various factors. The number of pathogenic stressors for the main agricultural crop – wheat – exceeds 100 diseases. Half of them are fungal diseases. These include eye spot causal agent (cercosporelosis, or cercosporelosis basal rot), caused by the P.herpotrichoides fungus.Eyespot disease causes lodging of wheat, barley, rye, which resulted in 25% of crop losses. Today there are no completely immune varieties to cercosporelosis. Therefore, for our investigation were selected a relatively resistant winter wheat variety Renan. Renan has the Pch1 gene, which is one of the four known genes of resistance to cercosporelosis. To study the plant adaptive responses were also used Myronivska 808variety, which is characterized by high productivity, but is more susceptible to P.herpotrichoides.However, the genetic variability of the pathogen has been shown for most pathosystems. It undoubtedly should be taken into during development predicting models for climate change impact to plant health in specific habitats. At the same time, the existing experimental models ignore this factor both at the research level within certain climatic zones and on the individual agrocenoses level.Original models of wheat biotic stress caused by P. herpotrichoides and exogenous regulation of its stress responses by Ag and Cu nanosized metals and the B. subtilis bacterial isolates suspension were developed in the presented work. Thus, the study subject is presented by the 3 model systems: plant-pathogen, plant-pathogen + abiotic effector (nanoparticles) and plant-pathogen + biotic effector (bacteria).Our investigation considers the understudied relationships of defense mechanisms using appropriate markers of stress tolerance at the cellular, tissue, and organism levels that are likely to be involved in the plant adaptive responses. However, their manifestation specificity at the phenotypic or metabolic level remains unknown for a specific coincidence of stressors.It was studied the whole organism morphometric parameters such as tissues water supply – as the first "visual" indicators of the biotic stressors action; the activity of specific PR-proteins – lectin-like proteins of different cellular compartments, which play an important role in the formation of plant protective reactions to the pathogen; biochemical markers – the content of the TBA-reactive substances (a marker of the oxidative stress development), catalase and superoxide dismutase activity (important antioxidant enzymes). The cellular and organ specificity of the stress reactions development of wheat seedlings aboveground and underground parts under pathogen defeat was determined.The obtained results of studies on the adaptive reactions of winter wheat in three model systems showed the functional orientation of regulatory systems of different wheat genotypes under P. herpotrichoides infection and the effect of Ag, Cu biocidal metal nanoparticles, or B. subtilis bacterial isolates.

Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування особливостей трансформаційних процесів, сукцесій у лісових екосистемах Центрального Полісся за умов радіаційного забруднення та заповідання для розроблення природоохоронних заходів і збереження біорізноманіття.Відповідно до мети дисертації було поставлено наступні завдання: узагальнити дані просторово-структурної зміни лісових екосистем природного заповідника «Древлянський»; оцінити динаміку лісових насаджень, що пов’язані зі змінами лісотаксаційних показників деревостану; узагальнити дані щодо раритетної компоненти фіторізноманіття досліджуваної території; встановити динаміку трансформаційно-сукцесійних процесів фітоценозів, з’ясувати особливості лісових угруповань за еколого-флористичною класифікацією «Браун-Бланке»; оцінити фітосанітарний стан лісових екосистем природного заповідника «Древлянський».Узагальнено дані лісотаксаційних описів деревостанів, що входять до території заповідника за 2008 та 2018 роки. Загальна площа лісів згідно описів становить 16823,0 га. Площа лісових земель складає 15757,6 га (93,67%), а не лісових – 1065,4 га (6,34%). Зокрема лісові землі представлені вкритими (15021,1 га або 89,29%) та не вкритими (736,5 га або 4,38%) лісовою рослинністю лісових земель. Вкриті лісовою рослинністю землі складаються з деревостанів штучного (7715,7 га або 45,86%) та природного (7305,4 га або 43,43%) походження. У невкритих лісовою рослинністю лісових земель значними змінами площ за лісовпорядними періодами характеризуються незімкнуті лісові культури, площа яких між періодами зменшилася на 104,5 га (з 844,0 до 736,5 га або з 0,86 до 0,24%).Окрім узагальнення динаміки площ лісового фонду заповідника було оцінено зміну лісотаксаційних показників деревостанів. У заповіднику зростають середньовікові деревостани (тополевий та осиковий – стиглі), із середнім бонітетом І,8 – ІІ,8 (V,0 тополевий), з повнотою 0,74 – 0,91, а середній запас на 1 га вкритих лісом площею становить 190,50 – 291,11 м3. При розподілі площ вкритих лісовою рослинністю за едафотопами із гігротопів найбільша площа в свіжих умовах – 10780,5 га (71,77%), а у трофотопів характеризуються суборові умови – 8521,0 га (56,73%). Серед типів лісорослинних умов найбільші плоші у свіжому борі (5365,3 га або 35,72%) та свіжому сосново-дубовому суборі (5293,2 га або 35,24%).Досліджено раритетне біорізноманіття заповідника з його розподілом до різних природоохоронних переліків. До регіонально рідкісних видів віднесено 10 видів флори та 50 фауни, до Червоної книги України відповідно 26 та 76 (з них 30 птахів та 27 ссавців), до списків Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 5 та 129, зі списку Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин знаходиться 47 видів, до Європейського червоного списку віднесено 7 та 26 видів, до списків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення наявно 7 видів рослин та 20 видів тварин. Також було досліджено територію Заповідника на рідкісні біотопи для Європи за класифікацією EUNIS. Всього на території заповідника 30 біотопів (континентальні водойми та водотоки – 7, болотні – 3, трав’яні – 8, чагарникові та чагарничкові – 2, лісові – 9, кам’янисті відслонення та інші біотопи із слабо розвиненою рослинністю – 1). З’ясовано екологічні та фітоценотичні особливості місць зростання фітоугруповань, які включені до Зеленої книги України. Всього на території заповідника зростає 5 угруповань, що відносяться до водної рослинності: угруповання формації глечиків жовтих (Nuphareta luteaе), угруповання формації латаття білого (Numphaeеta albae), угруповання латаття сніжно-білого (Numphaeеta candidae), угруповання формації водяного горіха плавуючого (Trapaeta natantis), угруповання формації сальвінії плавачої (Salvinieta natantis). Всі вони є природними фітоценозами, типовими для Центрального (Житомирського) Полісся та мають 3 категорію охорони. Екологічний стан угруповань оптимальний, популяції видів не порушені.Встановлено сукцесійно-трансформаційну динаміку процесів, що відбуваються в лісових екосистемах. На стаціонарі «Мертве озеро» масовим зростанням характеризувалася росичка проміжна (Drosera intermedia Hayne), але із пересиханням цієї території вона зникає. Також ця ділянка заростає березою повислою (Betula pendula Roth.).^UThe aim of the dissertation research is the scientific substantiation of the features of transformation processes, successions in the forest ecosystems of the Central Polissia under the conditions of radiation pollution and a legacy for the development of environmental protection measures and the preservation of biodiversity.In accordance with the aim of the dissertation, the following tasks were set: to summarize data on spatial and structural changes in forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve; to assess the dynamics of forest plantations associated with changes in forest tax indicators of the forest stand; to summarize the data on the rare component of the phytodiversity of the studied territory; to establish the dynamics of transformational and successional processes of phytocenoses, to find out the features of forest groups according to the ecological and floristic classification «Brown-Blanquet»; to assess the phytosanitary state of forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve.The data of forest tax descriptions of stands included in the territory of the reserve for 2008 and 2018 are summarized. The total area of forests according to the descriptions is 16,823.0 hectares. The area of forest land is 15757,6 ha (93,67%), and non-forest land is 1065,4 ha (6,34%). In particular, forest lands are represented by covered (15021,1 ha or 89,29%) and uncovered (736,5 ha or 4,38%) forest vegetation of forest lands. Land covered with forest vegetation consists of stands of artificial (7715,7 ha or 45,86%) and natural (7305,4 ha or 43,43%) origin. In the forest lands not covered by forest vegetation, significant changes in the area of forest management periods are characterized by open forest crops, the area of which decreased by 104,5 ha between the periods (from 844,0 to 736,5 ha or from 0,86 to 0,24%).In addition to summarizing the dynamics of the area of the forest fund of the reserve, the change in the forest tax indicators of the stands was evaluated. In the reserve, medieval stands grow (poplar and aspen – mature), with an average rating of І,8 – ІІ,8 (V,0 poplar), with a completeness of 0,74 – 0.91, and the average reserve per 1 ha of forested area is 190,50 – 291,11 m3. When distributing the areas covered by forest vegetation by edaphotopes, the largest area in hygrotopes is in fresh conditions – 10780,5 ha (71,77%), and in trophotopes characterized by sub-forest conditions – 8521,0 ha (56,73%). Among the types of forest vegetation conditions, the largest plots are in fresh pine (5365,3 ha or 35,72%) and fresh pine-oak undergrowth (5293,2 ha or 35,24%).The rare biodiversity of the reserve and its allocation to various nature protection lists were studied. 10 species of flora and 50 fauna are classified as regionally rare species, 26 and 76 are listed in the Red Book of Ukraine (including 30 birds and 27 mammals), 5 and 129 are listed in the Convention on the Protection of Wild Flora and Fauna and Natural Habitats in Europe, with 47 species are on the list of the Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals, 7 and 26 species are included in the European Red List, 7 species of plants and 20 species of animals are on the lists of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. The territory of the Reserve for rare biotopes for Europe according to the EUNIS classification was also investigated. There are a total of 30 biotopes on the territory of the reserve (continental reservoirs and watercourses – 7, swamps – 3, grass – 8, shrubs and bushes – 2, forest – 9, rocky outcrops and other biotopes with poorly developed vegetation – 1).The ecological and phytocenotic features of the places where phytogroups grow, which are included in the Green Book of Ukraine, have been clarified. A total of 5 groups related to aquatic vegetation grow on the territory of the reserve: the group of the formation of yellow pitchers (Nuphareta luteae), the group of the formation of the white water lily (Numphaeeta albae), the group of snow-white water lilies (Numphaeeta candidae), the group of the formation of the floating water nut (Trapaeta natantis), grouping of the Salvinieta natantis formation. All of them are natural phytocenoses, typical for the Central (Zhytomyr) Polissia and have the 3rd category of protection. The ecological condition of the groups is optimal, species populations are not disturbed.The successional and transformational dynamics of the processes occurring in forest ecosystems have been established. At the «Dead Lake», Drosera intermedia Hayne was characterized by massive growth, but with the drying out of this area, it disappears. This area is also overgrown with hanging birch (Betula pendula Roth.).

Дисертаційна робота присвячена вивченню різноманіття агарикоїдних та болетоїдних грибів, їх субстратних та фенологічних особливостей, фітоценотичної приуроченості, практичного використання, а також раритетності у Галицькому національному природному парку. Встановлено видовий склад, еколого-трофічну структуру, досліджено закономірності сезонної динаміки, практичне значення та розподіл видового складу грибів за основними рослинними угрупованнями парку.В результаті проведених протягом 2010–2019 років досліджень мікобіоти агарикоїдних та болетоїдних грибів у Галицькому НПП було виявлено та визначено 503 види, що належать до 140 родів, 37 родин і шести порядків класу Аgaricomycetes (відділ Basidiomycota). Усі виявлені види є новими для території дослідження, з них 50 видів – нові для території України.За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що найбагатшим серед лісових екосистем парку є видовий склад грибів грабово-дубових лісів, де зареєстровано найбільше видів агарикоїдних та болетоїдних грибів (313 видів), а також мішаних лісів (192).Найбільша кількість видів є мікоризними грибами, які тісно пов'язані з лісовими масивами. Їх частка становить майже половину від загальної кількості зареєстрованих видів (45,2%).Найвище різноманіття видового складу грибів, яке пов'язане зі сприятливими погодними умовами для макроміцетів, спостерігалося восени, а саме, у вересні (майже 300 видів).На території Галицького НПП протягом 2011 – 2013 років на постійних пробних площах було виявлено 147 видів агарикоїдних та болетоїдних грибів. Найбільше видове різноманіття зареєстровано на постійних пробних ділянках у мішаних лісах, а найменше – у вербових угрупованнях.За період досліджень на території Галицького НПП зареєстровано сім видів агарикоїдних та болетоїдних агарикоміцетів, що включені до Червоної книги України.^UThe dissertation presents the results of the study on diversity, ecology, phenology and conservation of agaricoid and boletoid fungi in Halych National Nature Park. The species composition, ecological-trophic structure are defined, regularities of seasonal dynamics, practical significance and distribution of the fungial species composition in the main plant communities of the park are investigated.During the study it was recorded 503 species of Agaricomycetes were recorded, which belong to 6 orders, 37 families and 140 genera. All listed species of fungi have been recorded for the first time for Halych National Nature Park, of them 50 species were newly reported for Ukraine.According to our observations the highest diversity of fungi is typical for oak-hornbeam forests. Mixed deciduous and coniferous forests also provide important habitats for agaricoid and boletoid fungi.Over 45% of fungial species on the territory of Halych National Nature Park are associated with forest ecosystems and form mycorrhiza.Fructification of the fungi was recorded all year round except winter. However, the highest diversity of fruit bodies of agaricoid and boletoid Fungi (over 300 species) was recorded in September.The study of fungial diversity within 18 permanent sample plots introduced in different types of forests ecosystems demonstrated that the most diverse species composition is typical for mixed deciduous and coniferous forests. Willow forests support the lowest fungial diversity.Seven species of the found fungi are listed in the Red Data Book of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена виявленню закономірностей поширення фітоценозів піщаних кар’єрів Правобережного Лісостепу України. Дослідження проводили в межах Центрального Поділля (Хмельницька область) на прикладі Андрійковецького піщаного кар’єру. З літературними та архівними даними в історичному аспекті було виділено чотири етапи флористичних досліджень еколого-ценотичних груп різних типів рослинності регіону, які проводили в екологічному, геоботанічному, флористичному, систематичному, фітосозологічному напрямах. Нові сучасні та перспективні напрями досліджень у регіоні стосуються визначення особливостей відновлення рослинних угруповань у межах малородючих і деградованих ділянок, які залишаються після такого антропогенного втручання як видобування корисних копалин. Встановлено, що в кар’єрно-відвальних комплексах гірничо-промислових ландшафтів первинне заселення видів, формування фітоценозів та ґрунтоутворюючі процеси залежать від типу кар’єру, ступеня порушень території і властивостей субстратів. Важливим екологічним аспектом після завершення робіт із видобування корисних копалин є проведення гірничо-технічної і біологічної рекультивації сформованих гірничо-промислових ландшафтів.Визначено, що в межах регіону дослідження розташована значна кількість розробок корисних копалин, серед яких значна кількість родовищ із видобування піску. Особливості формування флористичної структури в локальних умовах девастованих земель проводили на прикладі Андрійковецького піщаного кар’єру із застосуванням загальнонаукових, емпіричних, фізіологічних, польових, статистичних, камеральних і лабораторних методів досліджень. Територія дослідження характеризується значними порушеннями ґрунтового покриву, різкими перепадами висот, що створює висотну диференціацію у формуванні фітоценозів, а нестійкі схилові ділянки підлягають частим процесам водної і вітрової ерозії, що унеможливлює перебіг первинних сукцесійних процесів. Засобами дистанційного зондування встановлено, що стадії сукцесії проходять неоднорідно через різні екотони. Результатами агрохімічного дослідження встановлено, що в межах кар’єру у верхньому шарі практично відсутня забезпеченість гумусовими сполуками, що ускладнює процеси формування стабільних фітоценозів. В умовах кар’єру було ідентифіковано 76 видів вищих судинних рослин, серед яких провідне місце займають родини Asteraceae, Fabaceae, Rosaceae та Poaceae. Згідно з хорологічного аналізу флори визначено, що домінуючими типами ареалів у флорі кар’єру є голарктичні (17 видів), євразійські (16 видів), плюризональні (9 видів), європейські (9 видів) ареали. Виявлено, що частка багаторічних полікарпічних трав (35 видів або 46%), переважає над одно-дворічними монокарпічними травами (24 види або 31,6%). Визначено, що за екологічною структурою переважають світлолюбні (48,7%), мезотрофні (64,5%), мезофітні (39,5%), мегатермні (52,6%) види. Серед ценоморф найчисельнішими є рудеранти, степанти, пратанти, пратанти-рудеранти, пратанти-сильванти. За ступенем адаптації до антропогенних змін виділено автохтонну (25 видів) і аллохтонну (18 видів) фракції, а ступінь синантропізації становить 56,6%.В структурі гірничо-промислового ландшафту виділено основні ділянки: горбисте монолітне днище піщаного кар’єру без рослинності; круті (до 80°) піщані «стінки» кар’єру без рослинності; горбисті суглинисто-піщані поверхні, що заросли злаковою рослинністю і різнотрав’ям; мікрогорбкувата поверхня піщано-суглинистих відвалів, що заросли рудеральною рослинністю; схили піщано-суглинистих відвалів, що заросли рудеральною рослинністю, деревами і чагарниками; валоподібні насипи, що заросли злаковою рослинністю і чагарниками; мікрогорбкуваті уступи розкривних порід, що заросли різнотравно-злаковою рослинністю і поодинокими деревами; похилі поверхні, що заросли різнотравною рослинністю; пониженні ділянки з достатнім зволоженням, що заросли вологолюбною рослинністю; піщано-суглинисті ділянки в межах кар’єру, не зайняті розробками. Визначено, що покращення структури субстратів можливе за рахунок сапонітової глини. Згідно результатів досліджень, додавання сапонітової глини до піщаних субстратів покращує водно-фізичні властивості ґрунтів, його структуру, зменшує показник фітотоксичності ґрунтів і є джерелом органічних та неорганічних сполук, які не лише стимулюватимуть ріст і розвиток рослин, але й пришвидшують процеси ґрунтоутворення. Піщані кар’єри є перспективними структурними елементами як відновлювальних територій екологічної мережі. Нами запропоновано виділяти відновлювальні території регіональної екомережі на основі наступних критеріїв: ступеня природності території; рівня біорізноманіття; ландшафтно-ценотичної репрезентативності; структурно-функціонального призначення; існуючого режиму збереженості; площі (конфігурації). Відповідно до проведеної оцінки визначено, що сумарний показник значимості Андрійковецького піщаного кар’єру як потенційної відновлювальної території відповідає низькому рівню.^UThis PhD dissertation is devoted to the identification of patterns of sand quarries phytocenoses distribution in the Right Bank Forest Steppe. The research was conducted within the Central Podillia (Khmelnytskyy region) on the example of the Andriikovetskyi sand quarry.From the literature and archival data in the historical aspect, were distinguished four stages of floristic studies of ecological and coenotic groups of different types of vegetation in the region, which were carried out in ecological, geobotanical, floristic, systematic, phytosozological directions. New, modern and perspective directions of research in the region relate to the determination of the features of the plant communities restoration within the limits of infertile and degraded areas, which remain after such anthropogenic action as the extraction of minerals. During the research in quarry-mining complexes was noted, that the primary settlement of species, the formation of phytocenoses, and soil-forming processes are dependent on the type of quarry, the degree of disturbance of the territory, and the properties of the substrates. The author determined, that a significant number of mineral developments are located in the region under study, including a significant number of sand mining deposits. Peculiarities of the formation of the floristic structure in the local conditions of devastated lands were carried out on the example of the Andriikovetskyi sand quarry, using general scientific, empirical, physiological, field, statistical, cameral and laboratory methods of research.The territory of research is characterized by significant ground cover disturbances, sharp height differences, which creates altitudinal differentiation in the formation of vegetation cover, and unstable sloping areas are subject to frequent processes of water and wind erosion, which makes impossible the course of primary succession transformations. It was established by remote sensing (UAV), that the stages of succession pass unevenly through different ecotones.The results of an agrochemical analysis revealed, that there is practically no supply of humus compounds within the quarry, which complicates the processes of forming stable phytocenoses. In this research territory were identified 76 species of plants, the leading place is occupied by the families Asteraceae, Fabaceae, Rosaceae and Poaceae. According to the chorological analysis of the flora, it was determined, that the dominant habitat types in the flora of the quarry are Holarctic (17 species), Eurasian (16 species), plurizonal (9 species), and European (9 species) habitats.It was found, that the share of perennial polycarpic grasses (35 species or 46%) prevails over one-biennial monocarpic grasses (24 species or 31,6%). It was defined, that according to the ecological structure, prevail light-loving (48,7%), mesotrophic (64,5%), mesophytic (39,5%), megathermic (52,6%) species. Among the cenomorphs, the most numerous are ruderants, stepants, pratants, pratants-ruderants, and pratants-sylvants.According to the degree of adaptation to anthropogenic changes, were distinguished autochthonous (25 species) and allochthonous (18 species) fractions, the degree of synanthropization is equal 56.6%.In the structure of the mining landscape, were highlight the next main areas: the hilly monolithic bottom of the sandpit without vegetation; steep (up to 80°) sandy walls of the quarry without vegetation; hilly loamy-sandy surfaces overgrown with cereal vegetation and various herbs; micro-bumpy surface of sandy loam dumps overgrown with ruderal vegetation; slopes of sandy-loam dumps overgrown with ruderal vegetation, trees and bushes; shaft-shaped embankments overgrown with cereal vegetation and bushes; micro-bumpy ledges of overburden rocks, overgrown with grass-cereal vegetation and single trees; sloping surfaces overgrown with various herbaceous vegetation; low-lying areas with sufficient moisture, overgrown with moisture-loving vegetation; sandy and loamy areas within the quarry, not occupied by developments.The author determined, that improvement of the substrate structure is possible due to saponite clay. According to research results, the addition of saponite clay to sand substrates improves the water-physical properties and structure of soils, reduces the phytotoxicity index and is the source of organic and inorganic compounds, that will stimulate the growth and development of plants and speed up the processes of soil formation. We were proposed to allocate the restoration territory of the regional eco-network based on the following criteria: degree of naturalness of the territory; level of biodiversity; landscape and cenotic representativeness; structural and functional purpose; existing conservation regime; areas (configurations). It was determined,that the overall indicator of the significance of the Andriikovetskyi sand quarry as a potential restoration area corresponds to a low level.

Об'єкт дослідження: зональні особливості іксодових кліщів, розробка науково обґрунтованої системи захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Мета роботи: встановити зональні особливості іксодових кліщів та розробити науково обґрунтовану систему захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Методи дослідження: паразитологічні (мікроскопічні, визначення екстенсефективності та інтенсефективності препаратів), епізоотологічні (визначення екстенсивності та інтенсивності інвазії, сезонної та вікової динаміки), акарологічні (збір іксодових кліщів, підрахунок їх та визначення належності до роду і виду), клінічні, гематологічні (морфологічні, біохімічні); молекулярно-генетичні (полімеразна ланцюгова реакція), фармакологічні (фармакокінетика), токсикологічні (гостра та хронічна токсичність, мас-спектрометричні, хроматографічні), статистичні.Наукова новизна: Отримано нові дані щодо поширення та видового складу іксодових кліщів, зібраних з тварин і рослин у лісопаркових зонах Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, Київської, Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей України. Досліджено, що кліщі Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus найчастіше реєструються у цих областях України. Методом полімеразно ланцюгової реакції у кліщів Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus зареєстровано шість зоонозних збудників: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. Збудника Neoehrlichia mikurensis виявлено вперше в іксодових кліщів на території України. Усі виявлені збудники зареєстровано у Міжнародному генетичному банку.За порівняльного аналізу методів ізоляції ДНК для подальших досліджень за полімеразно ланцюговою реакцією встановлено, що механічна кріогенна гомогенізація іксодових кліщів у поєднанні з комерційними наборами сприяє найкращому виявленню генетичного матеріалу патогенних збудників.Розроблено антипротозойний препарат імкар-120 для лікування та профілактики тварин за бабезіозу та анаплазмозу. Запропоновано акарицидний препарат цифлур-комбі для знищення іксодових кліщів у навколишньому середовищі.Вперше розроблено комплексну систему заходів щодо регулювання чисельності іксодових кліщів у лісопаркових зонах областей України. Визначено акарицидні препарати та особливості їх застосування, а також основні аспекти профілактики та лікування тварин за трансмісивних хвороб, що передаються іксодовими кліщами. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (№ 146362, 17.02.2021 р.) та ТУ України У 21.2–14332579-103:2020 «Препарат ветеринарний імкар-120».Запропоновано: Для визначення патогенних збудників в іксодових кліщів рекомендується метод полімеразно ланцюгової реакції з механічною кріогенною їх гомогенізацією.Для лікування тварин за бабезіозу та анаплазмозу рекомендується препарат імкар-120 (ТУ У 21.2–14332579-103:2020) (згідно інструкції).Для зниження чисельності іксодових кліщів у природних біотопах слід використовувати комплексну систему захисту і «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (патент України на корисну модель № 146362, від 17.02.2021 р.).Впроваджено: Результати експериментальних досліджень використовуються у науково-дослідній роботі та навчальному процесі на кафедрах: ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного університету; інфекційних та інвазійних хвороб Подільського державного аграрно-технічного університету; паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького; паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії, а також на виробництві за розробки, планування й організації науково обґрунтованих діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у клініках і господарствах України.^UObject of the research: zonal features of ixodid ticks, development of a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.The purpose of the work: to establish the zonal features of ixodid ticks and to develop a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.Research methods: parasitological (microscopic, determination of extensibility and intensity of drugs), epizootological (determination of extensiveness and intensity of invasion, seasonal and age dynamics), acarological (collection of ixodid ticks, their calculation and determination of genus and species), clinical, hematological, biochemical); molecular genetic (polymerase chain reaction), pharmacological (pharmacokinetics), toxicological (acute and chronic toxicity, mass spectrometric, chromatographic), statistical.Scientific novelty: New data on the distribution and species composition of ixodid ticks collected from animals and plants in forests and parks of Khmelnytsky, Chernivtsi, Vinnytsia, Kyiv, Ivano-Frankivsk, Ternopil and Lviv regions of Ukraine were obtained. It was studied that Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks are most often registered in these regions of Ukraine. Six zoonotic pathogens were registered for the first time by the polymerase chain reaction in Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. The pathogen Neoehrlichia mikurensis was first detected in ixodid ticks from Ukraine.A comparative analysis of DNA extraction methods for further polymerase chain reaction studies has shown that mechanical cryogenic homogenization of ticks in combination with commercial kits promotes the best detection of genetic material of pathogens.The antiprotozoal drug imkar-120 has been developed for the treatment and prevention of animals with babesiosis and anaplasmosis. The acaricidal preparation tsiflur-kombi for destruction of ixodid ticks in environment is offered.For the first time, a comprehensive system of measures to regulate the number of ixodid ticks in forest and park areas of Ukraine has been developed. Acaricidal drugs and features of their use, as well as the main aspects of prevention and treatment of animals with tick-borne diseases transmitted by ixodid ticks are identified.The scientific novelty of the work is confirmed by the declaratory patent of Ukraine for a utility model: "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (№ 146362, 17.02.2021) and TU of Ukraine U 21.2-14332579-103: 2020 "Veterinary drug Imkar-120".It has been proposed: To determine pathogens in ixodid ticks, the method of polymerase chain reaction with mechanical cryogenic homogenization is recommended.For the treatment of animals with babesiosis and anaplasmosis, the drug imkar-120 (TU U 21.2–14332579-103: 2020) is recommended (according to the instructions).To reduce the number of ixodid ticks in natural habitats should use a comprehensive system of protection and "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (Ukrainian patent for utility model № 146362, from 17.02.2021).It has been introduced: The results of experimental research are used in research and educational process at the departments: veterinary examination, microbiology, zoohygiene and safety and quality of livestock products of Sumy National Agrarian University; infectious and invasive diseases of State Agrarian and Engineering University; parasitology and ichthyopathology of S. Z. Gzhytsky Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology; parasitology and veterinary-sanitary examination of the Poltava State Agrarian Academy, as well as in the production for the development, planning and organization of diagnostic and treatment-and-prophylactic measures in clinics and farms of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасного стану рослинності природного заповідника «Єланецький степ», аналізу змін рослинного покриву за 20 років існування об'єкта, розробці рекомендацій щодо збереження фіторізноманіття. На основі еколого-флористичного підходу встановлено синтаксономічну структуру рослинності заповідника, яка включає 8 класів, 12 порядків, 14 союзів, 20 асоціацій, 1 субасоціацію та 2 дериватних угруповання. Для виявлення екологічних особливостей рослинності був проведений аналіз за провідними едафічними та кліматичними факторами. Встановлено, що між найпоширенішими класами простежується чітка диференціація за факторами вологості ґрунту, аерації субстрату, вмісту карбонатів та азоту у ґрунті. Поширення рослинних угруповань залежно від рельєфу та показників екологічних факторів має певні закономірності, що простежуються на еколого-ценотичних профілях. На плакорах та схилах балок поширені угруповання Potentillo arenariae - Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 та Stipo lessingianae-Salvietum nutantis Vynokurov 2014. На ділянках схилів, де відбувається різкий перегин, підвищується вміст кальцію, кислотності та солей розвиваються чагарникові угруповання Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. На виходах вапняку, де шар ґрунту слабо сформований, менший вміст солей, більший вміст азоту та менш постійний режим зволоження, розвиваються угруповання Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999. До найбільш вологих тальвегів балок приурочені угруповання Agropyretum repentis Felföldy 1942. Встановлено, що основним напрямом динаміки рослинного покриву на території заповідника є демутаційні зміни, що відбуваються після припинення впливу випасу, випалювання, розорювання та лісомеліораційних заходів. Проте, оскільки на досліджуваній території відновлення рослинності відбувається в абсолютно заповідних умовах, демутаційні процеси набувають ознак, властивих резерватогенним сукцесіям. В останнє десятиріччя існування заповідника виникла проблема деградації рослинності у загорожі з бізонами, оскільки кількість тварин у вольєрі перевищила допустимий рівень пасквального навантаження на даній площі. Для встановлення екологічних змін рослинності протягом останніх 20 років, було здійснене порівняння умов заповідника у вихідному стані 1996 року та у 2017 році. З цією метою був проведений синфітоіндикаційний аналіз шести репрезентативних синтаксонів. З'ясовано, що серед екологічних параметрів достовірна різниця значень спостерігається для кліматичних факторів, зокрема для терморежиму, омброрежиму та континентальності. Класифікаційна схема біотопів включає біотопи категорії типів C, D, E, F ,I. Найвищим ступенем диференціації відзначаються типи біотопів Е та І. Наведено характеристику 15 асоціацій 6 формацій степової рослинності, що належать до раритетного фітоценофонду та включені до Зеленої книги України. Було досліджено адаптаційну здатність чотирьох адвентивних видів Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. На основі даних синфітоіндикаційного аналізу, можна зробити висновок, що два види з модельних, а саме Ulmus pumila та Elaeagnus angustifolia, спроможні адаптуватися до екологічних умов досліджуваної території. Вони мають широку екологічну амплітуду та здатні проникати до степових угруповань. Їхнє розповсюдження не обмежується екологічними умовами, але ускладнюється цілісністю структури степових ценозів. Поширення видів Robinia pseudoacacia та Gleditsia triacanthos, окрім непорушеності степових ділянок, стримується нестачею вологи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше: розроблено класифікаційну схему та рослинності території заповідника «Єланецький степ» на підставі еколого-флористичного підходу , визначено перелік біотопів на території природного заповідника (деякі категорії деталізовано до 6-7 рівня), досліджено можливості адаптації адвентивних деревних видів до екологічних умов досліджуваної території. Також описано особливості відновлення рослинності на території заповідника після впливу розорювання, випасу, випалювання, лісомеліорації за 20 років його існування. Матеріали дисертації використовуються для підготовки Літопису природи заповідника «Єланецький степ». Геоботанічні описи та еколого-ценотичні профілі будуть використані для моніторингу стану рослинності. Обґрунтовано необхідність запровадження природоохоронних заходів для відновлення степових угруповань.^UThe study is devoted to the investigation of the current state of the nature reserve "Yelanetskyi Step" vegetation,analysis of plant cover dynamic changes over the 20 years of the object, the development of recommendations for the conservation of phytodiversity. Based on the ecological and floristic approach, the syntaxonomic structure of the reserve's vegetation has been established. The classification scheme includes 8 classes, 12 orders, 14 alliances, 20 associations, 1 sub-association, and 2 derivative communities. Based on the method of synphytoindication, the ecological analysis of the leading edaphic and climatic factors was performed. It is established that between the most common classes of herbaceous vegetation there is a clear differentiation by factors of soil moisture, substrate aeration, carbonate, and nitrogen content in the soil. The distribution of plant communities depending on the terrain and the values of environmental factors has certain patterns that are reflected in the ecological profiles. Potentillo arenariae–Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 and Stipo lessingianae–Salvietum nutantis Vynokurov 2014 communities are located on the plateaus and slopes of the ravines. In areas of slopes where there is a sharp bend, the content of calcium, acidity, and salts is higher, develops shrub communities Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. Communities of association Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999 develop at limestone outcrops where there is thin soil layer on the surface, lower salt content, higher nitrogen content and humidification is less stable. Agropyretum repentis Felföldy 1942 communities are confined to the wettest bottoms of ravines. It is established that the main trends of the vegetation dynamics on the reserve territory are demutation changes that occur after the cessation of grazing, burning, plowing, and forest reclamation measures. However, since the restoration of vegetation in the study area takes place in absolutely protected conditions, demutation processes due to the lack of factors that alienate excess biomass, acquire common features of postreserving successions. In the last decade of the reserve's existence, the problem of vegetation degradation in the fence with bison has arized, as the number of animals exceeded the allowable level, so this area is overgrazed. To establish the ecological changes of vegetation during the last 20 years, a comparison of the conditions of the reserve in the initial state of 1996 and 2017 was made. For this purpose, a synphytoindication analysis of six representative syntaxons was performed. It was found that among the ecological parameters a significant difference in values is observed for climatic factors, in particular for the thermal regime, climate humidity, and continentality. We proposed the classification of habitats of the studied area, which includes 5 types: С, D, E, F, I. The highest degree of differentiation is observed by types E and I. Based on dominant classification the characteristics of 15 associations of 6 steppe vegetation formations included in the Green Data Book of Ukraine are given. The adaptive capacity of adventive species Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. was studied. Based on the data of synphytoindication analysis, it could be concluded that two species out of four, namely Ulmus pumila and Elaeagnus angustifolia, are able to adapt to the ecological conditions of the study area. They have broad ecological amplitude and have the capacity to penetrate steppe communities. Their distribution is not limited by ecological conditions but is complicated by the integrity of the structure of steppe coenoses. The distribution of Robinia pseudoacacia and Gleditsia triacanthos species, in addition to the intact steppe areas, is constrained by lack of humidity. The scientific novelty of the work is that for the first time based on the Brown-Blanke ecological-floristic method, a classification scheme of the «Yelanetskyi step» nature reserve was established. For the first time, a list of biotopes on the territory of the nature reserve has been determined, some of them are detailed to 6-7th levels. Features of vegetation restoration on the territory of the reserve after the influence of plowing, grazing, roasting, forest reclamationfor 20 years of its existence are described. For the first time, the possibilities of adaptation of adventitious tree species to the ecological conditions of the studied territory were investigated. The dissertation materials were provided for the«Yelanetskyi Step» Nature Reserve Chronicles of the nature. Geobotanical relevés and ecological profiles will be used for vegetation changes monitoring. The necessity of measures for the restoration of steppe communities is substantiated.

Складено конспект спонтанної флори СПЛСП, який включає 691 вид, 377 родів, 103 родини, проведено її структурно-порівняльний аналіз за систематичною, біоморфологічною, екологічною структурою, з'ясовано ступінь антропогенної трансформації флори; складено перелік видів-ергазіофітів, який включає 52 види, серед яких переважають колонофіти (21 вид). Виявлено новий для флори України адвентивний вид Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov. Здійснено інвентаризацію спонтанної рослинності СПЛСП, яка включає угруповання, що належать до 13 класів, 15 порядків, 18 союзів, 27 асоціацій та чотирьох дериватних угруповань, встановлено ступінь видового багатства та різноманіття синтаксонів деревної і трав'яної рослинності; за допомогою методики фітоіндикації виявлено зміну екологічних характеристик угруповань рослинності внаслідок їх антропогенної трансформації в умовах садово- паркових ландшафтів. Розроблено класифікацію біотопів СПЛСП, яка включає41 тип, у тому числі 28 типів природних і 13 – синатропних біотопів. Наприкладі НДП «Софіївка» НАН України розроблено фітоіндикаційні карти за 12 екологічними факторами на основі шкал Я.П. Дідуха. Підтверджено роль СПЛСП для збереження раритетного різноманіття, зокрема дев'яти видів, занесених до Червоної книги України (2009), двох синтаксонів, занесених до Зеленої книги України (2009) і 20 типів біотопів з Резолюції 4 Бернської конвенції. Розроблено стратегію оптимізації СПЛСП та практичні рекомендації щодо їх утримання в сучасних умовах.^UThe dissertation is deals with a comprehensive study of the spontaneous flora and vegetation of garden and park landscapes of the Middle Pobuzhzhia region (GPLMP), analysis of their structure, a degree of anthropogenic transformation, ecological and habitat differentiation, as well as conservation.A list of the spontaneous flora of the GPLMP was compiled, which includes 691 species, 377 genera, 103 families, an analysis of its systematic, biomorphological, ecological structure was carried out, the degree of its anthropogenic transformation was determined; a list of ergasiophyte species was compiled, which includes 52 species, among which colonophytes predominate (21 species). A new alien species for the flora of Ukraine, Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov, was revealed. It was determined that spontaneous vegetation of the GPLMP is represented by communities of 13 classes, 15 orders, 18 alliances, 27 associations and four derivative communities, the degree of species richness and diversity of the syntaxa of woody and grassland vegetation was established; the changes in the ecological characteristics of vegetation units as a result of their anthropogenic transformation in the conditions of garden and park landscapes was revealed based on phytoindicative assessment. A habitat classification of the SPLSP allows identifying 41 habitat types, including 28 types of natural and 13 anthropogenic habitats. The phytoindication maps for 12 environmental factors have been developed for the NDP "Sofievka" NAS of Ukraine. The role of the GPLMP for the biodiversity conservation was confirmed as far as they include nine species listed in the Red Book of Ukraine (2009), two syntaxa listed in the Green Book of Ukraine (2009) and 20 habitat types from the Resolution 4 of the Berne Convention. A strategy for the optimization of the GPLMP and practical recommendations for their management in modern conditions have been proposed.

У дисертаційній роботі охарактеризовано особливості кліматопів лісових біогеоценозів долинно-терасового ландшафту степової зони України як одного з аспектів стійкості лісів до чинників довкілля. Показано різницю кліматичних величин (відносної вологості повітря, температури повітря і ґрунту, освітленості, швидкості вітру) у різноманітті лісових біогеоценозів заплавної та аренної терас долини р. Самара. З'ясовано, що під впливом біогеоценотичного покриву та ландшафтних особливостей території суттєво трансформуються зональні риси клімату і формуються своєрідні лісорослинні умови певного ступеня екологічної відповідності місцезростань для лісових біогеоценозів. Показано, що стан кліматопів визначається не тільки зовнішніми впливами, але й складними взаємодіями між компонентами та елементами біогеоценозу. Усе це зумовлює неоднорідність клімату, через що і виникають його варіації та типи середовищеутворення. Порівняння коефіцієнтів пертиненції показало закономірність збільшення середовищеперетворюючого впливу у напрямку від прирічища до центральної заплави і поступове зменшення по мірі переходу від вологих до сухих місцезростань у напрямку від центральної заплави до сухуватого бору на арені.^UThe dissertation work describes the features of climatopes in forest biogeocenoses within the valley-terrace landscape in the Steppe zone of Ukraine as one of the aspects of forest resistance to environmental factors. Characteristics of climate-forming processes in valley biogeocenoses were described, features of the ecoclimate formation in biogeocenoses of floodplain and arena terrace (pure pine forest, mixed pine forest and mixed oakery) were revealed, and comparative ecoclimatic characteristics of floodplain and arena biogeocenoses were carried out. The environment-forming and environment-transforming effects of valley forest biogeocenoses were assessed, and the results obtained for solving issues of forest biogeocenoses protection and restoration were proposed.For the first time the work describes the climatopes in forest biogeocenoses within the valley-terrace landscape of the steppe zone of Ukraine taking into account biogeocenotic cover diversity including that at the parcel level, from the riverbed shaft to arena terrace. The difference in climatic values (relative air humidity, air and soil temperature, illumination, wind speed) in the diversity of forest biogeocenoses in the floodplain and arena terraces of Samara river valley was shown. Quantitative characteristics of the pertinence coefficient for biogeocenoses of valley-terrace landscape near Samara river were found. The results were obtained in regards to relationship between climatopes and ecological diversity of floral composition in forest biogeocenoses.It was found that zonal features of the climate were significantly transformed under the influence of biogeocenotic cover and landscape features of the area, and peculiar forest-growing conditions with a certain degree of ecological compliance of habitats for forest biogeocenoses were formed. It was shown that the state of climatopes is determined not only by external influences, but also by complex interactions between process elements. All this determines climate heterogeneity, caused its variations and types of environment formation.Within the floodplain, significant climatic contrasts were observed at a short distance, depending on phytocenotic cover variation and proximity of sampling units relative to water bodies. It is necessary to note the close relationship between the studied ecosystems in the formation of an ecoclimate in floodplain habitats that develop a complex of interconnected ecosystems of smaller orders, plant communities, Meadows, water reservoirs, etc.Under condition of arena terrace, the main reason for climatic variations is due to the different structure of forest stands in arena biogeocenoses and, as a result, the difference in solar radiation receipted by landscape units and underlying surface. Differences in solar energy and radiation intake, heating and cooling of atmosphere, wind braking, slowing down turbulent exchange cause a formation of following types of eco-climates in the arena terrace: arena semi-dry warm, arena semi-fresh warmish, arena semi-fresh relatively warm and arena fresh relatively cool.Within the valley forest ecosystems, temperature and moisture processes are developed which have a positive environment-transforming effect on the steppe environment. With comparison of ecoclimatic indicators of biogeocenoses in valley habitats it was found that the greatest environment-transforming effect among all the studied ecosystems is exerted by a following complex of ecosystems: a reservoir – linden-ash oakery of the central floodplain. In the arena, in comparison with the floodplain, the role of zonal factors increases, but ecoclimatic features quite clearly distinguish arena conditions from the habitats of the watershed chernozem steppe.Forest biogeocenoses in the valley-terrace landscape are considered to be standards of forest resistance to environmental factors, in combination with the environment-transforming role of biota they create a holistic ecological compliance and indisputably need to be preserved and adoption appropriate measures to maintain the existing properties, because it will be possible to prevent the development of negative climatic phenomena that arise including for the research region through the preservation in the natural state of the elements of this system.