Дисертаційна робота присвячена дослідженню генетичного різноманіття природних ізолятів актиноміцетів ризосфери ялівцю високого (Juniperus excelsa M.-Bieb.) та їхнього потенціалу як продуцентів біологічно активних сполук, зокрема антибіотиків. Поява і швидке поширення патогенних мікроорганізмів з множинною стійкістю до антибіотиків стали нагальною проблемою глобальної охорони здоров’я. Ця тривожна тенденція не лише створює значні виклики в усьому світі, але й загрожує звести нанівець досягнутий прогрес у боротьбі з інфекційними захворюваннями. Актиноміцети – різноманітна група грампозитивних бактерій, які широко розповсюджені в різних біотопах, особливо в ґрунтах, де відіграють важливу роль у забезпечені кругообігу поживних речовин. Ці бактерії відіграли вирішальну роль у розробці багатьох життєво важливих терапевтичних засобів для боротьби з інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями. Однак, сьогодні темпи відкриття нових сполук із антибіотичними властивостями значно сповільнилися. Одним з підходів до вирішення цієї проблеми є дослідження нових і недостатньо вивчених середовищ існування мікроорганізмів для виявлення продуцентів нових біологічно активних сполук. В цьому аспекті, територія України є одним з таких регіонів, мікробне біорізноманіття якого практично не вивчали. Досліджено філогенетичне різноманіття актиноміцетів, виділених з ризосфери J. excelsa, в результаті якого, визначено родини та роди, до яких належать ці ізоляти. Встановлено приналежність виділених актиноміцетів до одинадцяти родів Actinoplanes, Actinorectispora, Amycolatopsis, Kribbella, Micrococcus, Micromonospora, Nocardia, Promicromonospora, Rhodococcus, Saccharopolyspora та Streptomyces класу Actinomycetia. Виявлено, що найбільша кількість ізолятів, 350 або 94% від усіх, належали до роду Streptomyces. Здійснено аналіз антагоністичних властивостей актиноміцетів проти широкого пулу тест-культур мікроорганізмів. Показано, що значна кількість ізолятів здатна пригнічувати ріст збудників внутрішньолікарняних інфекцій (Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae subsp. pneumonia, Proteus vulgaris та Candida albicans). Окрім цього, виявили понад 60% ізолятів, які затримували ріст хоча б однієї з використаних тест-культур фітопатогенних мікроорганізмів. Серед них найбільше антагоністів було проти грамгенативних бактерій фітопатогенних бактерій. Для значної кількості досліджених природних ізолятів ризосфери J. excelsa властиві потенційні ріст-стимулювальні властивості, такі як здатність до асиміляції атмосферного азоту, солюбілізації нерозчинних форм Фосфору, синтез індоліл-3-оцтової кислоти та сидерофорів, які задіяні в асиміляції мікроелементів, зокрема заліза. Дереплікативний аналіз екстрактів вторинних метаболітів актиноміцетних ізолятів, які мали різний спектр та рівень антимікробної дії виявлено антибіотики десертоміцин А, канханаміцин А, стрепторубін В, спектинабілін, антиміцини, спіраміцини та стамбоміцини. Застосовуючи специфічні мікробні біосенсори здійснено скринінг продуцентів певних класів антибіотиків. Внаслідок чого виявлено два ізоляти, які продукували бернінаміцини А і В, 31 ізолят із потенційною здатністю до синтезу антибіотиків-інгібіторів клітинної стінки бактерій та 26 потенційних продуцентів памаміцинів. В результаті рутинного скринінгу вторинних метаболітів досліджуваних ізолятів з широким спектром антимікробної дії відкрито два нові антибіотики фурахіноцини L і K. Вони у своїх структурах містять модифікації полікетид-нафтохінонового скелету, які до нині ще не були описані для фурахіноцинів. Ідентифіковано кластер генів, який ймовірно відповідає за біосинтез фурахіноцинів K та L. Запропоновано ймовірний шлях біосинтезу фурахіноцинів K та L на основі передбачуваних функцій генів наявних у кластері, даних біосинтезу фурахіноцину С та подібних сполук. Встановлено, що фурахіноцин К виявляє цитотоксичну активність проти клітинної лінії HepG2 зі значенням ІС50 12,6 мкг/мл, проте не має антимікробної дії. Водночас, для фурахіноцину L характерна антибактеріальна активність проти грампозитивних бактерій. Виконане дослідження вказує на великий біосинтетичний потенціал природних ізолятів актиноміцетів, виділених з ризосфери J. excelsa. Виявлені в ході роботи рідкісні роди актиноміцетів можуть бути щедрим джерелом нових біологічно активних речовин. Створена в ході роботи колекція природних ізолятів актиноміцетів може бути платформою для розроблення нових терапевтичних препаратів медичного і ветеринарного призначення, а також біопрепаратів для сільського господарства.^UThis dissertation presents an investigation of the genetic diversity of natural isolates of actinomycetes from the rhizosphere of Juniperus excelsa M.-Bieb. and their potential as producers of biologically active compounds, including antibiotics. The emergence and rapid dissemination of multidrug-resistant pathogens have become a pressing global health concern. This alarming trend not only presents substantial worldwide challenges but also jeopardizes the progress achieved in combatting infectious diseases. Actinomycetes are a group of Gram-positive bacteria that are ubiquitous in various habitats, especially in soils, where they play an important role in ensuring nutrient cycling. These bacteria have played a crucial role in the development of many life-saving therapeutic agents to fight infectious, cancer and other diseases. However, today, the pace of discovery of new compounds with antibiotic properties has slowed considerably. One approach to solving this problem is to study new and insufficiently studied microbial habitats to identify of producers of new biologically active compounds. In this respect, the territory of Ukraine, the microbial biodiversity of which has not been studied, is one of such regions. The phylogenetic diversity of actinomycetes isolated from the rhizosphere of J. excelsa was studied, and the families and genera to which these isolates belonged were determined. It was found that they represent eleven genera of the class Actinomycetia: Actinoplanes, Actinorectispora, Amycolatopsis, Kribbella, Micrococcus, Micromonospora, Nocardia, Promicromonospora, Rhodococcus, Saccharopolyspora and Streptomyces. The largest number of isolates 350 (94% of all) belonged to the genus Streptomyces. The antagonistic properties of the actinomycetes against a diverse range of test microorganism cultures were analysed. A significant number of isolates demonstrated the ability to inhibit the growth of pathogens associated with hospital-acquired infections, including Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae subsp. pneumonia, Proteus vulgaris and Candida albicans. Additionally, more than 60% of the isolates exhibited the capacity to inhibit the growth of at least one of the test cultures of phytopathogenic microorganisms used. Among these, the majority of antagonists were effective against Gram-negative phytopathogenic bacteria. A significant number of the studied natural isolates from the rhizosphere of J. excelsa exhibited plant growth-promoting properties, such as the assimilation of atmospheric nitrogen, solubilization of insoluble forms of phosphorus (P), synthesis of indole-3-acetic acid and production of siderophores. Dereplicative analysis of secondary metabolite extracts from actinomycete isolates, exhibiting varying spectra and levels of antimicrobial activity, revealed the presence of antibiotics, such as desertomycin A, canhanamycin A, streptorubin B, spectinabilin, antimycins, spiramycins and stambomycins. We employed specific microbial biosensors to screen for producers of particular antibiotic classes. As a result, two isolates producing berninamycins A and B, 31 isolates with the potential ability to synthesise bacterial cell wall inhibitors and 26 potential producers of pamamycins were identified. As a result of routine screening for secondary metabolites on the studied isolates with a broad range of antimicrobial activity, two new antibiotics, furaquinocins L and K, were discovered. Notably, these compounds feature modifications of the polyketide-naphthoquinone skeleton in their structures, which have not previously been described in furaquinocins. A cluster of genes likely responsible for the biosynthesis of furaquinocins K and L was identified.A putative biosynthesis pathway for furaquinocins K and L was proposed, considering the predicted functions of the genes found in the cluster and drawing from data on the biosynthesis of furaquinocin C and related compounds. It was observed that furaquinocin K exhibits cytotoxic activity against the HepG2 cell line with an IC50 value of 12.6 μg/ml, but it does not demonstrate antimicrobial activity. Furaquinicin L displays antibacterial activity against Gram-positive bacteria. This study highlights the significant biosynthetic potential of natural actinomycete isolates obtained from the rhizosphere of J. excelsa. The discovery of rare actinomycete genera during this research suggests a promising source of novel biologically active substances. Moreover, the collection of natural actinomycete isolates established during this study can serve as a platform for the development of new therapeutic drugs for medical and veterinary applications, as well as biological products for agriculture.

Дисертаційна робота присвячена вивченню збереження фіторізноманіття за сукцесій екотопів на прикладі Природного заповідника «Медобори». Наукові дослідження трансформації рослинного покриву, виявлення рідкісних видів флори і фітоценозів з подальшими рекомендаціями оптимізації їхньої охорони пов’язані з Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, Конвенцією про охорону біорізноманіття, Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Вивчення особливостей сукцесій екосистем природно-заповідних територій України також пов’язане з імплементацією вітчизняного природоохоронного законодавства, формуванням переліків охоронюваних видів, ценозів (Червона, Зелена книги України, міжнародні, регіональні червоні списки), формуванням екомережі різних рівнів та обґрунтуванням природоохоронних, біотехнічних заходів для оптимізації функціонування, розвитку екосистем і їхніх компонентів.^UThe dissertation is dedicated to the study of phytodiversity conservation in successional ecotopes, using the example of the "Medobory" Natural Reserve. Scientific investigations on the transformation of plant cover, identification of rare species of flora and phytocoenoses, along with subsequent recommendations for optimizing their protection, are linked to the Convention on the Conservation of Wild Flora and Fauna and Natural Habitats in Europe, the Convention on Biological Diversity, and the Pan-European Strategy for the Conservation of Biological and Landscape Diversity.The examination of the features of successional ecosystems in natural reserve areas of Ukraine is also associated with the implementation of domestic nature conservation legislation, the compilation of lists of protected species and coenoses (Red and Green Books of Ukraine, international and regional red lists), the formation of an eco-network at various levels, and the justification of nature conservation and biotechnical measures to optimize the functioning and development of ecosystems and their components.

Дисертаційна робота присвячена вивченню шляхів поширення інвазійних видів риб у річках Карпатського регіону, визначенню параметрів взаємодії з аборигенною іхтіофауною, з’ясуванню еколого-біологічних особливостей найбільш поширених інвазійних видів риб та розробці заходів щодо використання і зменшення негативної ролі популяцій інвазійних видів риб. Інвазії чужорідних видів риб носять глобальний характер. В усьому світі спостерігається активна поява риб у ненативних ареалах в результаті антропогенних причин, глобального потепління та зміни природних місць існування. Натуралізація і подальше розповсюдження інвайдерів можуть викликати негативні і незворотні екологічні та економічні наслідки. Інвазійні види, що успішно заселилися у водойми, можуть призводити до зниження чисельності або й до зникнення цінних аборигенних видів риб, порушуючи структуру біотичних угруповань. Найбільш докладно ці зміни в Україні вивчені стосовно екосистем рівнинних ділянок басейнів Дунаю, Дніпра та Південного Бугу. Повноцінні дослідження впливу інвазійних видів риб на аборигенну іхтіофауну та водні екосистеми у річках Карпатського регіону України не проводилися. Тому метою цієї роботи було дослідити закономірності розподілу, механізмів поширення та стан популяцій інвазійних видів риб у річках Карпатського регіону України для встановлення їхнього впливу на аборигенну іхтіофауну. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводили на водоймах та водотоках річок Карпатського регіону, зокрема басейнів річок Дністер, Дунай (Тиса, Прут та Сірет) та Вісла (Західний Буг і Сян). Матеріалом для написання роботи слугували результати іхтіологічних ловів, проведених під час науково-дослідних робіт Інституту гідробіології НАН України на гірських, передгірських та рівнинних ділянках Карпатського регіону України впродовж 2019–2021 рр., також використані дані з переданих первинних матеріалів досліджень відділу іхтіології та гідробіології річкових систем Інституту гідробіології на річках басейнів Дунаю і Дністра у 2016–2018 рр., фондові матеріали Інституту гідробіології за 2010 р., та дані з літературних джерел. Відібраний матеріал піддавали морфометричному аналізу, визначали вік риб та спектр їх харчування. Характеристика основних річок Карпатського регіону подана за літературними джерелами. Отримані результати дозволили нам сформулювати гіпотезу про поширення інвазійних видів риб внаслідок переважно антропогенних чинників. Показано, що іхтіофауна основних річок Карпатського регіону нараховує 83 види круглоротих і риб, при цьому встановлено що у річках Карпат присутні 22 чужорідні види риб та 1 вид круглоротих. Нами вперше відмічена поява нових чужорідних видів, зокрема: у суббасейні Західного Бугу – сонячного окуня та бичка пісочника, у басейні Дністер – сомика канального та ендеміків Тиси: яльця-андруги і лосося дунайського та одного виду круглоротих – міноги карпатської, та чебачка амурського у суббасейні Сяну. Встановлено, що найбільш поширеними інвазійними видами риб у Карпатському регіоні України є: карась сріблястий і головешка ротань, форель райдужна та чебачок амурський. В басейні Дністра вперше виявлено та прояснено факт поширення бичка гінця у гірські ділянки річок. При цьому встановлені зміни у морфологічній будові тіла цього виду, як адаптації до високої швидкості течії та кам’янистого субстрату ритралі. Розширені знання щодо шляхів поширення інвазійних видів. Зокрема, вперше розглядається як інвазія, несанкціоноване зариблення річок басейну Дністра дунайськими ендеміками. Нашими дослідженням вперше встановлено, що основними групами впливу інвазійних видів на аборигенну іхтіофауну у басейнах річок Карпатського регіону є: хижацтво та поїдання ікри, трофічна і просторова конкуренції, а також зміни умов середовища існування для аборигенних видів та гібридизація. Вплив чужорідних видів на аборигенну іхтіофауну проявляється насамперед у конкуренції за харчові об’єкти. Це підтверджують наші дослідження особливостей харчового раціону бичка гінця, який живиться личинками та імаго комах і ракоподібних, які також є основними об'єктами живлення таких рідкісних видів, як форель струмкова, головатиця та харіус. Експериментальні дослідження з вивчення харчової поведінки і селективності живлення сонячного окуня виявили, що він надає перевагу рухливим харчовим об’єктам (личинки хірономід, бокоплави, дафнії) і у природних водоймах може агресивно конкурувати за них з місцевими видами риб. В цілому, результати дослідження можуть служити основою для розробки практичних рекомендацій та стратегій з управління інвазійними видами риб в Карпатському регіоні, сприяючи ефективному збереженню біорізноманіття та сталому використанню водних ресурсів.^UThe dissertation is devoted to studying the ways of spreading invasive fish species in the rivers of the Carpathian region, determining the parameters of interaction with the native fish fauna, finding out the ecological and biological characteristics of the most common invasive fish species, and developing measures to use and reduce the negative role of invasive fish populations.Invasions of alien fish species are global. Around the world, there is an active emergence of fish in non-native habitats as a result of anthropogenic causes, global warming, and changes in natural habitats. The naturalization and further spread of invaders can have negative and irreversible ecological and economic consequences. Invasive species that have successfully colonized water bodies can lead to the decline or even extinction of valuable native fish species and disrupt the structure of biotic communities. In Ukraine, these changes have been studied in the most detail about the ecosystems of the plains of the Danube, Dnipro and Southern Bug basins. There are no comprehensive studies on the impact of invasive fish species on native fish fauna and aquatic ecosystems in the rivers of the Carpathian region of Ukraine. Therefore, this work aimed to investigate the distribution patterns, spread mechanisms, and population status of invasive fish species in the rivers of the Carpathian region of Ukraine in order to determine their impact on the native fish fauna.The research on the subject of the thesis was carried out in the reservoirs and water courses of the rivers of the Carpathian region, in particular in the basins of the Dniester, the Danube (Tisza, Prut and Siret), and the Vistula (Western Bug and Sian). The material for the paper was based on the results of ichthyological surveys conducted during the research work of the Institute of Hydrobiology of the National Academy of Sciences of Ukraine in the mountain, foothill, and plain areas of the Carpathian region of Ukraine in 2019-2021, the data from the transferred primary research materials of the Department of Ichthyology and Hydrobiology of River Systems of the Institute of Hydrobiology on the rivers of the Danube and Dniester basins in 2016-2018, the stock materials of the Institute of Hydrobiology for 2010, and data from literature sources. The selected material was subjected to morphometric analysis, and fish age and diet were determined. The characteristics of the main rivers of the Carpathian region are presented according to the literature. The results obtained allowed us to formulate a hypothesis about the spread of invasive fish species, mainly due to anthropogenic factors. It was shown that the ichthyofauna of the main rivers of the Carpathian region includes 83 species of cyclostomata and fishes, and it was found that 22 alien fish species and 1 species of cyclostomata are present in the rivers of the Carpathians. For the first time, we noted the appearance of new alien species, in particular: Sunfish and Monkey goby in the Western Bug sub-basin, Spotted channel catfish in the Dniester basin, and Tisza endemics: Riffle dace and Huchen, and one species of cyclostomata - Carpathian lamprey, and Stone moroco in the Sian sub-basin. The most common invasive fish species in the Carpathian region of Ukraine were found to be Prussian carp and Amur sleeper, Rainbow trout and Stone moroco. In the Dniester basin, the spread of the Racer goby to the mountainous areas of the rivers was detected and clarified for the first time. Changes in the morphological structure of the body of this species were identified as an adaptation to the high flow rate and rocky substrate of the river. The knowledge of how invasive species spread has been increased. In particular, the unauthorized stocking of rivers in the Dniester basin with Danube endemics is considered for the first time as an invasion. Our research has identified, for the first time, the main groups of impacts of alien species on native fish fauna in the Carpathian river basins: predation and egg consumption, trophic and spatial competition, changes in habitat conditions for native species and hybridization. The impact of alien species on the native fish fauna is mainly manifested in food competition. This is confirmed by our studies of the diet of the Racer goby, which feeds on insect larvae and imago and crustaceans, which are also the main feeding objects of rare species such as Brown trout, Huchen and Grayling. Experimental studies on the feeding behavior and selectivity of Sunfish have shown that they prefer mobile feeding objects and can aggressively compete for them with native fish species in natural reservoirs. In general, the results of the study can serve as a basis for the development of practical recommendations and strategies for the management of invasive fish species in the Carpathian region, contributing to the effective conservation of biodiversity and the sustainable use of water resources.

Дисертаційна робота присвячена виявленню закономірностей поширення фітоценозів піщаних кар’єрів Правобережного Лісостепу України. Дослідження проводили в межах Центрального Поділля (Хмельницька область) на прикладі Андрійковецького піщаного кар’єру. З літературними та архівними даними в історичному аспекті було виділено чотири етапи флористичних досліджень еколого-ценотичних груп різних типів рослинності регіону, які проводили в екологічному, геоботанічному, флористичному, систематичному, фітосозологічному напрямах. Нові сучасні та перспективні напрями досліджень у регіоні стосуються визначення особливостей відновлення рослинних угруповань у межах малородючих і деградованих ділянок, які залишаються після такого антропогенного втручання як видобування корисних копалин. Встановлено, що в кар’єрно-відвальних комплексах гірничо-промислових ландшафтів первинне заселення видів, формування фітоценозів та ґрунтоутворюючі процеси залежать від типу кар’єру, ступеня порушень території і властивостей субстратів. Важливим екологічним аспектом після завершення робіт із видобування корисних копалин є проведення гірничо-технічної і біологічної рекультивації сформованих гірничо-промислових ландшафтів.Визначено, що в межах регіону дослідження розташована значна кількість розробок корисних копалин, серед яких значна кількість родовищ із видобування піску. Особливості формування флористичної структури в локальних умовах девастованих земель проводили на прикладі Андрійковецького піщаного кар’єру із застосуванням загальнонаукових, емпіричних, фізіологічних, польових, статистичних, камеральних і лабораторних методів досліджень. Територія дослідження характеризується значними порушеннями ґрунтового покриву, різкими перепадами висот, що створює висотну диференціацію у формуванні фітоценозів, а нестійкі схилові ділянки підлягають частим процесам водної і вітрової ерозії, що унеможливлює перебіг первинних сукцесійних процесів. Засобами дистанційного зондування встановлено, що стадії сукцесії проходять неоднорідно через різні екотони. Результатами агрохімічного дослідження встановлено, що в межах кар’єру у верхньому шарі практично відсутня забезпеченість гумусовими сполуками, що ускладнює процеси формування стабільних фітоценозів. В умовах кар’єру було ідентифіковано 76 видів вищих судинних рослин, серед яких провідне місце займають родини Asteraceae, Fabaceae, Rosaceae та Poaceae. Згідно з хорологічного аналізу флори визначено, що домінуючими типами ареалів у флорі кар’єру є голарктичні (17 видів), євразійські (16 видів), плюризональні (9 видів), європейські (9 видів) ареали. Виявлено, що частка багаторічних полікарпічних трав (35 видів або 46%), переважає над одно-дворічними монокарпічними травами (24 види або 31,6%). Визначено, що за екологічною структурою переважають світлолюбні (48,7%), мезотрофні (64,5%), мезофітні (39,5%), мегатермні (52,6%) види. Серед ценоморф найчисельнішими є рудеранти, степанти, пратанти, пратанти-рудеранти, пратанти-сильванти. За ступенем адаптації до антропогенних змін виділено автохтонну (25 видів) і аллохтонну (18 видів) фракції, а ступінь синантропізації становить 56,6%.В структурі гірничо-промислового ландшафту виділено основні ділянки: горбисте монолітне днище піщаного кар’єру без рослинності; круті (до 80°) піщані «стінки» кар’єру без рослинності; горбисті суглинисто-піщані поверхні, що заросли злаковою рослинністю і різнотрав’ям; мікрогорбкувата поверхня піщано-суглинистих відвалів, що заросли рудеральною рослинністю; схили піщано-суглинистих відвалів, що заросли рудеральною рослинністю, деревами і чагарниками; валоподібні насипи, що заросли злаковою рослинністю і чагарниками; мікрогорбкуваті уступи розкривних порід, що заросли різнотравно-злаковою рослинністю і поодинокими деревами; похилі поверхні, що заросли різнотравною рослинністю; пониженні ділянки з достатнім зволоженням, що заросли вологолюбною рослинністю; піщано-суглинисті ділянки в межах кар’єру, не зайняті розробками. Визначено, що покращення структури субстратів можливе за рахунок сапонітової глини. Згідно результатів досліджень, додавання сапонітової глини до піщаних субстратів покращує водно-фізичні властивості ґрунтів, його структуру, зменшує показник фітотоксичності ґрунтів і є джерелом органічних та неорганічних сполук, які не лише стимулюватимуть ріст і розвиток рослин, але й пришвидшують процеси ґрунтоутворення. Піщані кар’єри є перспективними структурними елементами як відновлювальних територій екологічної мережі. Нами запропоновано виділяти відновлювальні території регіональної екомережі на основі наступних критеріїв: ступеня природності території; рівня біорізноманіття; ландшафтно-ценотичної репрезентативності; структурно-функціонального призначення; існуючого режиму збереженості; площі (конфігурації). Відповідно до проведеної оцінки визначено, що сумарний показник значимості Андрійковецького піщаного кар’єру як потенційної відновлювальної території відповідає низькому рівню.^UThis PhD dissertation is devoted to the identification of patterns of sand quarries phytocenoses distribution in the Right Bank Forest Steppe. The research was conducted within the Central Podillia (Khmelnytskyy region) on the example of the Andriikovetskyi sand quarry.From the literature and archival data in the historical aspect, were distinguished four stages of floristic studies of ecological and coenotic groups of different types of vegetation in the region, which were carried out in ecological, geobotanical, floristic, systematic, phytosozological directions. New, modern and perspective directions of research in the region relate to the determination of the features of the plant communities restoration within the limits of infertile and degraded areas, which remain after such anthropogenic action as the extraction of minerals. During the research in quarry-mining complexes was noted, that the primary settlement of species, the formation of phytocenoses, and soil-forming processes are dependent on the type of quarry, the degree of disturbance of the territory, and the properties of the substrates. The author determined, that a significant number of mineral developments are located in the region under study, including a significant number of sand mining deposits. Peculiarities of the formation of the floristic structure in the local conditions of devastated lands were carried out on the example of the Andriikovetskyi sand quarry, using general scientific, empirical, physiological, field, statistical, cameral and laboratory methods of research.The territory of research is characterized by significant ground cover disturbances, sharp height differences, which creates altitudinal differentiation in the formation of vegetation cover, and unstable sloping areas are subject to frequent processes of water and wind erosion, which makes impossible the course of primary succession transformations. It was established by remote sensing (UAV), that the stages of succession pass unevenly through different ecotones.The results of an agrochemical analysis revealed, that there is practically no supply of humus compounds within the quarry, which complicates the processes of forming stable phytocenoses. In this research territory were identified 76 species of plants, the leading place is occupied by the families Asteraceae, Fabaceae, Rosaceae and Poaceae. According to the chorological analysis of the flora, it was determined, that the dominant habitat types in the flora of the quarry are Holarctic (17 species), Eurasian (16 species), plurizonal (9 species), and European (9 species) habitats.It was found, that the share of perennial polycarpic grasses (35 species or 46%) prevails over one-biennial monocarpic grasses (24 species or 31,6%). It was defined, that according to the ecological structure, prevail light-loving (48,7%), mesotrophic (64,5%), mesophytic (39,5%), megathermic (52,6%) species. Among the cenomorphs, the most numerous are ruderants, stepants, pratants, pratants-ruderants, and pratants-sylvants.According to the degree of adaptation to anthropogenic changes, were distinguished autochthonous (25 species) and allochthonous (18 species) fractions, the degree of synanthropization is equal 56.6%.In the structure of the mining landscape, were highlight the next main areas: the hilly monolithic bottom of the sandpit without vegetation; steep (up to 80°) sandy walls of the quarry without vegetation; hilly loamy-sandy surfaces overgrown with cereal vegetation and various herbs; micro-bumpy surface of sandy loam dumps overgrown with ruderal vegetation; slopes of sandy-loam dumps overgrown with ruderal vegetation, trees and bushes; shaft-shaped embankments overgrown with cereal vegetation and bushes; micro-bumpy ledges of overburden rocks, overgrown with grass-cereal vegetation and single trees; sloping surfaces overgrown with various herbaceous vegetation; low-lying areas with sufficient moisture, overgrown with moisture-loving vegetation; sandy and loamy areas within the quarry, not occupied by developments.The author determined, that improvement of the substrate structure is possible due to saponite clay. According to research results, the addition of saponite clay to sand substrates improves the water-physical properties and structure of soils, reduces the phytotoxicity index and is the source of organic and inorganic compounds, that will stimulate the growth and development of plants and speed up the processes of soil formation. We were proposed to allocate the restoration territory of the regional eco-network based on the following criteria: degree of naturalness of the territory; level of biodiversity; landscape and cenotic representativeness; structural and functional purpose; existing conservation regime; areas (configurations). It was determined,that the overall indicator of the significance of the Andriikovetskyi sand quarry as a potential restoration area corresponds to a low level.

Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування особливостей трансформаційних процесів, сукцесій у лісових екосистемах Центрального Полісся за умов радіаційного забруднення та заповідання для розроблення природоохоронних заходів і збереження біорізноманіття.Відповідно до мети дисертації було поставлено наступні завдання: узагальнити дані просторово-структурної зміни лісових екосистем природного заповідника «Древлянський»; оцінити динаміку лісових насаджень, що пов’язані зі змінами лісотаксаційних показників деревостану; узагальнити дані щодо раритетної компоненти фіторізноманіття досліджуваної території; встановити динаміку трансформаційно-сукцесійних процесів фітоценозів, з’ясувати особливості лісових угруповань за еколого-флористичною класифікацією «Браун-Бланке»; оцінити фітосанітарний стан лісових екосистем природного заповідника «Древлянський».Узагальнено дані лісотаксаційних описів деревостанів, що входять до території заповідника за 2008 та 2018 роки. Загальна площа лісів згідно описів становить 16823,0 га. Площа лісових земель складає 15757,6 га (93,67%), а не лісових – 1065,4 га (6,34%). Зокрема лісові землі представлені вкритими (15021,1 га або 89,29%) та не вкритими (736,5 га або 4,38%) лісовою рослинністю лісових земель. Вкриті лісовою рослинністю землі складаються з деревостанів штучного (7715,7 га або 45,86%) та природного (7305,4 га або 43,43%) походження. У невкритих лісовою рослинністю лісових земель значними змінами площ за лісовпорядними періодами характеризуються незімкнуті лісові культури, площа яких між періодами зменшилася на 104,5 га (з 844,0 до 736,5 га або з 0,86 до 0,24%).Окрім узагальнення динаміки площ лісового фонду заповідника було оцінено зміну лісотаксаційних показників деревостанів. У заповіднику зростають середньовікові деревостани (тополевий та осиковий – стиглі), із середнім бонітетом І,8 – ІІ,8 (V,0 тополевий), з повнотою 0,74 – 0,91, а середній запас на 1 га вкритих лісом площею становить 190,50 – 291,11 м3. При розподілі площ вкритих лісовою рослинністю за едафотопами із гігротопів найбільша площа в свіжих умовах – 10780,5 га (71,77%), а у трофотопів характеризуються суборові умови – 8521,0 га (56,73%). Серед типів лісорослинних умов найбільші плоші у свіжому борі (5365,3 га або 35,72%) та свіжому сосново-дубовому суборі (5293,2 га або 35,24%).Досліджено раритетне біорізноманіття заповідника з його розподілом до різних природоохоронних переліків. До регіонально рідкісних видів віднесено 10 видів флори та 50 фауни, до Червоної книги України відповідно 26 та 76 (з них 30 птахів та 27 ссавців), до списків Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 5 та 129, зі списку Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин знаходиться 47 видів, до Європейського червоного списку віднесено 7 та 26 видів, до списків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення наявно 7 видів рослин та 20 видів тварин. Також було досліджено територію Заповідника на рідкісні біотопи для Європи за класифікацією EUNIS. Всього на території заповідника 30 біотопів (континентальні водойми та водотоки – 7, болотні – 3, трав’яні – 8, чагарникові та чагарничкові – 2, лісові – 9, кам’янисті відслонення та інші біотопи із слабо розвиненою рослинністю – 1). З’ясовано екологічні та фітоценотичні особливості місць зростання фітоугруповань, які включені до Зеленої книги України. Всього на території заповідника зростає 5 угруповань, що відносяться до водної рослинності: угруповання формації глечиків жовтих (Nuphareta luteaе), угруповання формації латаття білого (Numphaeеta albae), угруповання латаття сніжно-білого (Numphaeеta candidae), угруповання формації водяного горіха плавуючого (Trapaeta natantis), угруповання формації сальвінії плавачої (Salvinieta natantis). Всі вони є природними фітоценозами, типовими для Центрального (Житомирського) Полісся та мають 3 категорію охорони. Екологічний стан угруповань оптимальний, популяції видів не порушені.Встановлено сукцесійно-трансформаційну динаміку процесів, що відбуваються в лісових екосистемах. На стаціонарі «Мертве озеро» масовим зростанням характеризувалася росичка проміжна (Drosera intermedia Hayne), але із пересиханням цієї території вона зникає. Також ця ділянка заростає березою повислою (Betula pendula Roth.).^UThe aim of the dissertation research is the scientific substantiation of the features of transformation processes, successions in the forest ecosystems of the Central Polissia under the conditions of radiation pollution and a legacy for the development of environmental protection measures and the preservation of biodiversity.In accordance with the aim of the dissertation, the following tasks were set: to summarize data on spatial and structural changes in forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve; to assess the dynamics of forest plantations associated with changes in forest tax indicators of the forest stand; to summarize the data on the rare component of the phytodiversity of the studied territory; to establish the dynamics of transformational and successional processes of phytocenoses, to find out the features of forest groups according to the ecological and floristic classification «Brown-Blanquet»; to assess the phytosanitary state of forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve.The data of forest tax descriptions of stands included in the territory of the reserve for 2008 and 2018 are summarized. The total area of forests according to the descriptions is 16,823.0 hectares. The area of forest land is 15757,6 ha (93,67%), and non-forest land is 1065,4 ha (6,34%). In particular, forest lands are represented by covered (15021,1 ha or 89,29%) and uncovered (736,5 ha or 4,38%) forest vegetation of forest lands. Land covered with forest vegetation consists of stands of artificial (7715,7 ha or 45,86%) and natural (7305,4 ha or 43,43%) origin. In the forest lands not covered by forest vegetation, significant changes in the area of forest management periods are characterized by open forest crops, the area of which decreased by 104,5 ha between the periods (from 844,0 to 736,5 ha or from 0,86 to 0,24%).In addition to summarizing the dynamics of the area of the forest fund of the reserve, the change in the forest tax indicators of the stands was evaluated. In the reserve, medieval stands grow (poplar and aspen – mature), with an average rating of І,8 – ІІ,8 (V,0 poplar), with a completeness of 0,74 – 0.91, and the average reserve per 1 ha of forested area is 190,50 – 291,11 m3. When distributing the areas covered by forest vegetation by edaphotopes, the largest area in hygrotopes is in fresh conditions – 10780,5 ha (71,77%), and in trophotopes characterized by sub-forest conditions – 8521,0 ha (56,73%). Among the types of forest vegetation conditions, the largest plots are in fresh pine (5365,3 ha or 35,72%) and fresh pine-oak undergrowth (5293,2 ha or 35,24%).The rare biodiversity of the reserve and its allocation to various nature protection lists were studied. 10 species of flora and 50 fauna are classified as regionally rare species, 26 and 76 are listed in the Red Book of Ukraine (including 30 birds and 27 mammals), 5 and 129 are listed in the Convention on the Protection of Wild Flora and Fauna and Natural Habitats in Europe, with 47 species are on the list of the Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals, 7 and 26 species are included in the European Red List, 7 species of plants and 20 species of animals are on the lists of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. The territory of the Reserve for rare biotopes for Europe according to the EUNIS classification was also investigated. There are a total of 30 biotopes on the territory of the reserve (continental reservoirs and watercourses – 7, swamps – 3, grass – 8, shrubs and bushes – 2, forest – 9, rocky outcrops and other biotopes with poorly developed vegetation – 1).The ecological and phytocenotic features of the places where phytogroups grow, which are included in the Green Book of Ukraine, have been clarified. A total of 5 groups related to aquatic vegetation grow on the territory of the reserve: the group of the formation of yellow pitchers (Nuphareta luteae), the group of the formation of the white water lily (Numphaeeta albae), the group of snow-white water lilies (Numphaeeta candidae), the group of the formation of the floating water nut (Trapaeta natantis), grouping of the Salvinieta natantis formation. All of them are natural phytocenoses, typical for the Central (Zhytomyr) Polissia and have the 3rd category of protection. The ecological condition of the groups is optimal, species populations are not disturbed.The successional and transformational dynamics of the processes occurring in forest ecosystems have been established. At the «Dead Lake», Drosera intermedia Hayne was characterized by massive growth, but with the drying out of this area, it disappears. This area is also overgrown with hanging birch (Betula pendula Roth.).

Об'єкт дослідження: Babesia spp., експериментальна модель на лабораторних тваринах (нелінійні білі миші, монгольські піщанки, золотисті хом'яки). Мета – вивчити біологічні властивості Babesia spp. та на їх основі удосконалити діагностику бабезіозу. Методи дослідження: експериментальні; культуральні; серологічні; молекулярно-генетичні; морфологічні; цитологічні; математико-статистичні. Обладнання: ваги електронні ANG 200 С 2 кл; мікроскоп «Olympus ВХ-41»; центрифуга лабораторна ОПн-3; термостат з водяною рубашкою ЗЦ – 1125М; стерилізатор повітряний ГП – 80-1.Дисертаційна робота присвячена розв'язанню актуальної наукової проблеми – визначення біологічних властивостей Babesia spp. (культуральних, молекулярно-генетичних, антигенних), їхньої видоспецифічності відповідно до систематики тварин-годувальників (резервуарів), біологічних переносників (іксодових кліщів); мікроскопічних параметрів впливу факторів патогенності гемопаразитів на тропні їм органи (у системі координат: збудник - переносник – резервуар), інвазійних маркерів та репродукції Babesia spр. у еритроцитарному субстраті; серологічих показників у імунокомпетентних / імунокомпрометованих хворих на бабезіоз та коморбідні/маркерні/супутні йому стани, що об'єктивно сприяло підвищенню ефективності діагностики бабезіозу. Визначено видову належність Babesia spp., проведено генетичний моніторинг циркуляції останніх в ареалах існування окремих популяцій, створено експериментально-біологічну модель та уніфікований клініко-лабораторний алгоритм бабезіозу. Запропоновано спосіб детекції патогенних для людини бабезій за допомогою мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності та безпеки етіопатогенетичної діагностики Babesia spp. (із залученням 5 типів систем праймерів (СП) Bab, Bmi, Bdi, Bca, BabUnF+BabMicR+BabDivR). Встановлено опосередковані параметри імуносупресії у прогнозі ризику захворюваності на бабезіоз, тяжкості клінічного перебігу останнього. Наведено рекомендації щодо застосування у диференційній діагностиці бабезіозу та маркерних / коморбідних / супутніх до нього станів ресурсів растрової електронної мікроскопії (зміни в ультрамікроскопічному профілі еритроцитів); ранніх / сигнальних (інокуляційних) маркерів морфологічних ушкоджень шкіри; мікроскопічних змін як параметрів впливу факторів патогенності бабезій у тропних до них органів. Ступінь упровадження: 15 актів впровадження, 1 патент, 2 галузеві наукові пропозиції. Сфера (галузь) використання: охорона здоров'я (медицина: мікробіологія, паразитологія, інфекційні хвороби, імунологія, лабораторна діагностика).^UThe object of research: Object of study: Babesia spp., еxperimental model on laboratory animals (nonlinear white mice, Mongolian gerbils, golden hamsters). The aim is to study the biological properties of Babesia spp. and on their basis to improve the diagnosis of babesiosis. Research methods: experimental; cultural; serological; molecular genetic; morphological; cytological; mathematical and statistical. Equipment: electronic scales ANG 200 C 2 cl; microscope "Olympus VH-41"; laboratory centrifuge OPn-3; thermostat with water jacket ZTs - 1125M; air sterilizer GP - 80-1. The dissertation is devoted to solving a topical scientific problem - determining the biological properties of Babesia spp. (cultural, molecular genetic, antigenic), their species specificity in accordance with the taxonomy of animal feeders (reservoirs), biological vectors (Ixodes mites); microscopic parameters of the influence of pathogenic factors of hemoparasites on tropical organs (in the coordinate system: pathogen - vector - reservoir), invasive markers and reproductions of Babesia sp. in erythrocyte substrate; serological parameters in immunocompetent / immunocompromised patients with babesiosis and comorbid / marker / concomitant conditions, which objectively contributed to the effectiveness of the diagnosis of babesiosis. The species of Babesia spp. was determined, genetic monitoring of the circulation of the latter in the habitats of individual populations was carried out, an experimental-biological model was created and a unified clinical-laboratory algorithm of babesiosis was created. A method for detecting human pathogenic babesia using multiplex polymerase chain reaction is proposed. Ways to increase the efficiency and safety of etiopathogenetic diagnosis of Babesia spp. (involving 5 types of primer systems (SP) Bab, Bmi, Bdi, Bca, BabUnF + BabMicR + BabDivR). Indirect parameters of immunosuppression in the prognosis of the risk of babesiosis, the severity of the clinical course of the latter. Recommendations for the use of scanning electron microscopy resources (changes in the ultramicroscopic profile of erythrocytes) in the differential diagnosis of babesiosis and marker / comorbid / concomitant states of resources are given; early / signal (inoculation) markers of morphological skin damage; microscopic changes as parameters of influence of factors of pathogenicity of babesias in tropical to them bodies. The extent of implementation: 15 acts of implementation, 1 patents, 2 industry scientific offers. The field (industry) of use: healthcare (medicine: microbiology, parasitology, infectious diseases, immunology, laboratory diagnostics).

Дисертаційна робота присвячена класифікації, оцінці созологічної цінності та ризиків втрати біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора», який є унікальною територією природно-заповідного фонду з точки зору об'єктів збереження, а також розташування у межах двох адміністративних районів Донецької області, що серед інших мають найвищий показник заповідності в регіоні.На прикладі комплексного дослідження стану та змін біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора» та прилеглих територій запропоновано шляхи оптимізації ключового елементу екологічної мережі локального рівня. Розроблено екологічну мережу локального рівня на прикладі Краматорського району та запропонована перспективна схема Смарагдової мережі Донецької області^UThe dissertation is regarding the classification, assessment of sozological value and risks of biotope loss of the branch of the Ukrainian Steppe Nature Reserve "Kreidova flora", which is a unique territory of the Nature Reserve Fund. It is located in the administrative district of Donetsk region, which has the highest conservation 24rate in the region and belongs to the Raigorodska regional key territory and the Sіversko-Donetsk meridional ecological corridor of the national level.The steppe zone of Ukraine in general, and the territory of Donetsk region in particular, is characterized by excessive agricultural development and excessive anthropogenic load. This is the reason for the high fragmentation of natural ecosystems, so it is here that the conservation of biodiversity through eco-networks is both a crucial and a complex task.The results of the nature reserve fund analysis and assessment of the adequacy of the ecological network of Donetsk region confirm the high degree of biodiversity and richness of natural conditions, high level of endemism and rarity of flora and unreasonably low percentage of protected areas – 3.8% compared to 7.3% averagein Ukraine.The development of effective methods for the conservation of biological and landscape diversity with eco-networks, as well as management plans for protected areas is impossible without an inventory and assessment of the ecosystems state. That is why comprehensive studies of habitats and spatial distribution of natural ecosystems, which would allow effective methods and measures for their conservation, are extremely relevant.Analysis of the state of ecological networks from the local to the European level in Ukraine showed that the main problems of their formation and management are: lack of data on species and habitats; disproportionate distribution of protected areas; high level of fragmentation of territories; uncontrolled impact of climate change, as well as ignorance of communities about protected areas.

Розглянуто популяційні особливості озерної жаби Pelophylax ridibundus та вужів Natrix tessellata і N. natrix у різних водних та навколоводних екосистемах долин річок Дніпро та Самара в умовах північно-степового Придніпров'я. Досліджено щільність населення та статеву структуру популяцій з різних антропогенно-трансформованих екосистем. Визначено біохімічні параметри сироватки крові тварин з різних за ступенем техногенного навантаження екосистем. Статистично значущі відмінності виявлені для білкового складу крові вужів, ферментативної активності та деяких показників загального обміну речовин. У звичайних вужів, які живуть в антропогенно трансформованих екосистемах міста, зменшується вміст альбуміну в сироватці крові. У них підвищується активність лужної фосфатази, активність аланінамінотрансферази, але не змінюється активність аспартатамінотрансферази порівняно зі зміями контрольних біотопів. Тому знижується індекс де Рітіса, що може відбивати певні патологічні зміни у функціонуванні печінки вужів. У Natrix tessellata виявлені зміни в співвідношенні альбумінової та глобулінової фракції крові змій з зони впливу Придніпровської ТЕС. Визначено біохімічні показники сироватки крові самок, які змінюються під час вагітності. Отримані дані можуть використовуватися в якості референсних у подальших дослідженнях.Досліджували вміст і прогностичне значення молекулярного цитоскелетного маркера гліального фібрилярного кислого білка (ГФКБ) в мозку тварин в умовах впливу промислового забруднення. Вивчено вміст ГФКБ філаментної (цитоскелет) і розчинної (цитозоль) фракцій. Характерне збільшення фрагментації ГФКБ визначено для видів із забруднених територій. Підвищення експресії білка гліальних проміжних філаментів свідчить про функціональну відповідь нейроглії на негативний вплив забруднення навколишнього середовища. Зростання рівня активних форм кисню як основної причини окисного стресу був визначений в мозку змій, які мешкають у антропогенно трансформованому середовищі. Таким чином, порушення цитоскелету астроцитів пов'язані з окислювально-відновним дисбалансом в мозку, викликаним забруднювачами довкілля. Встановлено значне зростання вмісту реплікаційного білка А в клітинах мозку озерної жаби з забруднених біотопів, що вказує на істотну активацію процесів репарації ДНК пошкоджень. У той же час, виявлено збільшення вмісту активованої каспази-9. Відомо, що каспази запускають ланцюги апоптичної смерті клітин. Збільшення їх вмісту свідчить про індукцію апоптозу в клітинах мозку озерних жаб, які мешкають в умовах антропогенно трансформованих екосистем. Зазначені молекулярні маркери можуть бути валідними показниками токсичного впливу забруднювачів навколишнього середовища.^UThe population densities and sex structures of marsh frog Pelophylax ridibundus, dice snake Natrix tessellata and grass snake N. natrix were studied in the Dnieper River region.In grass snakes from polluted ecosystems, the blood serum albumin significantly decreases. The alanine aminotransferase activity is increased in them, but the de Ritis ratio decreased. The alkaline phosphatase activity is increased, which indicates certain changes in the snake liver. In dice snakes a decrease in the albumin/globulin ratio for the polluted ecosystems were revealed. The biochemical parameters of the pregnant female blood serum were determined. The content and prognostic value of the molecular cytoskeletal marker of glial fibrillary acidic protein (GFAP) in the brain of P. ridibundus, N. tessellata and N. natrix under the influence of industrial pollution were studied. A characteristic increase in the fragmentation of the GFAP was found for the studied species inhabited the contaminated areas. A significant anomaly was noted in the ratio of the soluble fraction of GFAP to the GFAP cytoskeletal fraction in individuals exposed to contaminants. In addition, an increase in the reactive oxygen species has been identified in the brain of snakes exposed to environmental toxicity. Thus, disturbances in the cytoskeleton of astrocytes are associated with redox imbalances in the brain caused by contaminants. A significant increase in the content of replication protein A and activated caspase-9 in the brain cells of the marsh frogs from contaminated habitats was found. These molecular markers can be valid indicators of the ecotoxicity of environmental pollutants.

Дисертація присвячена дослідженню структури угруповань диких бджіл (Hymenoptera, Apoidea) та чинників їх формування у міському середовищі на прикладі м. Київ. Показано, що майже за 100-річний період розвитку міста відбулись зміни видового складу угруповань бджіл. Основною причиною зменшення різноманіття цих комах є значне зменшення зелених зон та місць, придатних для мешкання бджіл, а також трансформація рослинного покриву і, відповідно, зменшення кормових ресурсів. Встановлено, що сучасний видовий склад диких бджіл представлений 246 видами із 42 родів та 6 родин, що становить 35 % від відомих в Україні. За частотою трапляння у загальній структурі угруповань бджіл абсолютно константні види становлять лише 2 %, константні види – 4 %, другорядні – 19 %, випадкові – 75 %. За видовим багатством та чисельністю екологічних груп бджіл вирізняються наступні типи міського середовища – малозмінені території міста (87 % від загального видового складу), ботанічний сад (60 %), Дніпровські острови (54 %), міські парки (48 %). Зміна видового різноманіття відбувається за градієнтом урбанізації, де у найбільш трансформованому середовищі зафіксоване найменше різноманіття бджіл – на території житлових кварталів (7 %), залізничних споруд і прилеглих зон (8,5 %) та узбіччях доріг (5 %). У загальній екологічній структурі угруповань бджіл міста та обраних типів міського середовища виділяються полілекти (47 % видів і 80 % особин), види, що гніздяться у ґрунті (58 % і 75 % відповідно) та види із соціальним способом життя (16 % і 42 %). Значно меншим класом представлені оліголекти – 31 % видів і 20 % особин, клептопаразити 22 % і 8 %, а види, що гніздяться у порожнинах або рослинному субстраті, становлять 20 % і 17 % особин. Зміна екологічної структури угруповань бджіл відбувається у напрямку зменшення частки видів оліголектів та клептопаразитів. За структурою домінування у кожному типі міського середовища не виявлено еудомінантів. Як субдомінати на більшості територій вказані: Colletes cunicularius, Hylaeus communis, Andrena flavipes, A. haemorrhoa, Evylaeus malachurus, E. politus, Anthophora plumipes, Bombus terrestris, B. lucorum, B. lapidarius. Показано, що кормовий ресурс для бджіл у міському середовищі є різноманітним, він сформований понад 170 видами рослин місцевої флори, а також адвентивними та декоративними видами рослин. Доведено, що різноманіття диких бджіл у м. Києві перш за все залежить від сумісного впливу різноманіття квіткових рослин та ступеня урбанізації. Встановлено, що на території міста мешкають рідкісні види диких бджіл, які за Європейським Червоним Списком належать до категорії «Зникаючий» (Colletes nasutus), «Уразливий» (3 види) та «Види близькі до загрозливого стану» (25). З Червоної Книги України зареєстровано 4 види: Andrena chrysopus, Bombus argillaceus, B. muscorum та Хylocopa valga, що свідчить про важливість окремих типів міського середовища як рефугіумів для диких бджіл.^UThe study presents the results of ecological and faunistic research of communities of the wild bees (Hymenoptera, Apoidea) in the urban environment, on the example of Kyiv city. A retrospective analysis of bee communities in Kyiv revealed that 281 species from 42 genera belonging to 6 families were known in the period from 1900 to 1933. The main reason for changes in the species composition of wild bees is a significant reduction of green areas and habitats suitable for wild bees, as well as the transformation of vegetation and, consequently, the reduction of forage resources. According to the results of current research, 246 species of wild bees from 42 genera belonging to 6 families have been recorded in the city. According to the frequency of occurrence in the general structure of wild bee communities, the absolutely constant species represented only 2% (Evylaeus politus , E. malachurus, Bombus terrestris, B. lucorum, B. lapidarius), the constant species represented 4 % (Сolletes cunicularius , Hylaeus communis, Andrena haemorrhoa, A. minutuloides, A. subopaca , A. flavipes , Heriades truncorum , Anthophora plumipes , Bombus hypnorum, B. pascuorum, the secondary - 19% (46 species) and accidental (75%, or 183 species) categories. The following types of urban environment are distinguished by the occurrence of species: little-altered areas (87 %), parks (48%), botanical garden (60%), and the Dnieper islands (54%). The change in species diversity occurs along the urbanization gradient. There is a gradual decrease in the occurrence of bee species starting with city parks. Thus, 19 species from 13 genera, 5 families (7%) were noted in the residential area, and 21 species from 9 genera and 5 families(8,5%) were found on the territory of railway constructions and adjacent zones. The representation of taxa is the lowest on the roadsides (12 species from 5 genera and 4 families, 5 %), where species of the family Mellittidae do not occur.In the general ecological structure of wild bee communities of the city and selected types of urban environment, polylectic (47% of species and 80% of individuals), soil-nesting (58% and 75%, respectively) and social species (16% and 42%). Oligolectic bees were represented by a relatively smaller class: 31% of species and 20% of individuals. The kleptoparasites were represented by 22% of all species and 8% of all individuals, and bees that nest in hollows or plant substrate made up 20% of all species and 17% of individuals. In terms of the relative ratio of species belonging to different ecological groups, there was a statistically significant difference in structures of bee communities in different types of urban environment. The ecological communities of bees were most represented in the areas that belong to the “remnants of natural landscapes in the city”. In other types of environment, the ecological structure changed due to the reduction or complete disappearance of oligolectic species and kleptoparasites.It is established that in the urban the city, wild bees visited more than 170 species of flowering plants from 45 families. As a result of the transformation of vegetation in the urban environment, ornamental plants, fruit trees, as well as ruderal and invasive species serve as an additional feeding resource for bees. The trophic relationships of wild bees have topical features, conditioned by the plant diversity and the proportion of available feeding plants. Among the studied areas, the topical simplification of trophic relationships occurred in the following order: M.M. Hryshko National Botanical Garden > little-altered natural areas> Dnieper islands> city parks> residential areas> railway structures and adjacent areas> roadsides. The diversity of wild bees increased significantly with increasing diversity of plant communities. The social species were less responsive to plant diversity due to their biological characteristics and broad trophic relationships.The greatest impact of urbanization was observed on the diversity of kleptoparasite species. It is proved that the diversity of wild bees primarily depended on the combined effect of the diversity of flowering plants and the index of urbanization.It is established that 70.05% of wild bee species found on the territory of Kyiv, belong to the category “Least concern” according to the European Red List. “Data deficient” species made up 18.22%. The least represented categories were “Endangered” (Colletes nasutus), “Vulnerable” (Colletes fodiens), Systropha planidens, Bombus muscorum), and “Near threatened” (25 species). Four species are listed in the Red Book of Ukraine: Andrena chrysopus, Bombus argillaceus, B. muscorum, and Хylocopa valga.

Дисертаційна робота є першим спеціальним дослідженням флори городищ в Україні. Флористичними дослідженнями було охоплено 18 археологічних пам'яток у межах Нижнього Придніпров'я, що розташовані по обидва береги Дніпра та його приток. Незважаючи на відносно малі розміри досліджуваних пам'яток археології, вони характеризуються досить високим рівнем флористичного багатства судинних рослин. Флора 18 городищ Нижнього Придніпров'я налічує 524 види судинних рослин, які належать до 281 роду, 74 родин, 3 класів і 2 відділів. Флористичне багатство на окремих городищах варіює від 124 до 290 видів. Структурний аналіз засвідчив подібність флори вищих судинних рослин городищ Нижнього Придніпров'я до природних регіональних флор із типовими зональними рисами. У географічному спектрі – за рахунок високої участі видів із номадійсько-давньосередземноморським і номадійським типами ареалів із характерним домінуванням аборигенних видів, у біоморфологічній та екологічній структурі – із переважанням багаторічних трав'яних рослин, рослин з каудексовим типом підземних пагонів, стрижневим типом кореневої системи, геліофітів та мегатермофітів.Здійснено аналіз флори кожного городища Нижнього Придніпров'я та встановлено її особливості. Проведено диференціацію флор городищ і визначено ступінь їхньої синантропізації. За результатами математичного оцінювання подібності флор городищ пониззя Дніпра, було виділено 3 рівновеликі класи та 13 підкласів кластерів і проведено їх типізацію. Розподіл на кластери загалом зумовлений широтним ґрунтово-кліматичним градієнтом. Найбільші індекси синантропізації флор були відзначені на городищах, що розміщені безпосередньо в сучасних населених пунктах (Любимівське, Станіславське, Старошведське, Великолепетиське) або в їхніх околицях (Червономаяцьке, Золотий Мис). З іншого боку, городища з найменшим рівнем синантропізації відрізнялись віддаленістю від сучасних населених пунктів, значними степовими площами навкруги (Консулівське, Велике Тягинське та Саблуківське городища), а також «ізольованим» або «напівізольованим» ефектом (для острівного та напівострівного городищ – Мале та Велике Тягинське).Проведено аналіз синантропізації флори городищ Нижнього Придніпров'я. Аналіз синантропної фракції (290 видів; 55,3 % від загальної кількості видів) виявив переважання апофітного компоненту над адвентивним. Найменш адвентизованими виявилися флори городищ Велике Тягинське, Консулівське, Саблуківське та Скелька, які за цим показником є цілком співставними з об'єктами природно-заповідного фонду регіону. Процес трансформації флори відбувається досить помірно, про що свідчить превалювання природних і відновлених біотопів над антропогенними. Основними осередками поширення антропофітів на території городищ Нижнього Придніпров'я є сусідні сільськогосподарські поля, шляхи сполучення, колишні місця видобутку корисних копалин, пасовища тощо. Загальний індекс синантропізації відзначається досить невисоким значенням (IS=55,3%) як порівняно з урбанофлорами міст, так і з різними ландшафтами Північного Причорномор'я. Подібними індексами синатропізації характеризується флора городищ Великопольського воєводства (Польща), що дозволило підтвердити високий рівень збереженості флори подібних пам'яток археології, а також їх природоохороний потенціал.Досліджено залежність рівня флористичного багатства вищезазначених об'єктів від природних та антропогенних факторів навколишнього середовища. За результатами регресійного аналізу була виявлена позитивна залежність багатства судинних рослин на городищах із такими чинниками навколишнього середовища, як індекс різноманітності оселищ, площа, ступінь заліснення та степовий покрив в радіусі 1 км. Відстань до населених пунктів є суттєвим негативним чинником лише для багатства адвентивних видів. Для цієї групи були також вагомими такі фактори навколишнього середовища, як індекс різноманітності оселищ і ступінь заліснення. На городищах було відзначено значну кількість аборигенних (395, 75,4 %), степових (239, 45,6 %) та несинантропних (223, 42,5 %) видів судинних рослин. Проведені дослідження засвідчили також їхню високу созологічну цінність. Так, раритетний елемент городищ Нижнього Придніпров'я представлений 31 видом (5,9 % від загальної кількості видів), що включені до Червоної книги України, Червоних списків Херсонської та Миколаївської областей. Здійснене порівняння флор городищ, степових резерватів й інших цінних об'єктів степової зони показало їхню високу репрезентативність за відсотком степових, аборигенних і несинатропних рослин, раритетних видів та угруповань. Така структура флори вказує на те, що городища добре виконують функцію збереження природного степового різноманіття та можуть потенційно розглядатись як природоохоронні об'єкти. Сформульовані висновки містять рекомендаційний характер для визначення шляхів оптимізації природокористування та охорони фіторізноманіття на території городищ, а також створення нових перспективних об'єктів природоохоронного характеру.^UThe thesis is the first special study of the flora of ancient settlements in Ukraine. Floristic research covered 18 archeological monuments within the Lower Dnipro (Southern Ukraine), located on both banks of the Dnipro and its tributaries. The flora of 18 ancient settlements of the Lower Dnipro includes 524 species of vascular plants belonging to 281 genera, 74 families, 3 classes and 2 divisions. The floristic richness in some settlements varies from 124 to 290 species. Structural analysis showed the similarity of the flora of higher vascular plants of the Lower Dnipro settlements to the natural regional flora with typical zonal features. In the geographical spectrum it manifests due to the high participation of species of nomadic-ancient Mediterranean and nomadic geographical elements with a characteristic dominance of aboriginal species, in the biomorphological and ecological structure this similarity is revealed through the predominance of perennial grasses, plants with caudex type of underground shoots, rod type of root system, heliophytes and megathermophytes.In the course of the study the flora of each settlement of the Lower Dnieper was analyzed and its features were established. According to the results of the statistical analysis, the florae of studied ancient settlements were divided into 3 equal clusters and 13 subclasses of clusters due to the latitudinal soil-climatic gradient. The highest indices of synanthropization of florae were observed in ancient settlements located directly in modern villages (Lyubimivske, Stanislavske, Staroshvedske, Velykolepetyske) or their boundaries (Chervonomayatske, Zolotyi Mys). The sites of ancient settlements with the lowest level of synanthropization are located remotely from modern settlements and are surrounded with vast steppe areas (Konsulivske, Velyke Tyagynske and Sablukivske ancient settlements). The analysis of synanthropization of the total flora of the ancient settlements of the Lower Dnieper has been carried out. Analysis of the synanthropic fraction (290 species; 55.3% of the total number of species) revealed the predominance of the apophytes over the established alien species (or anthropophytes). The least number of alien species was found on Velyke Tyagynske, Konsulivske, Sablukivske and Skelka settlements, which are quite comparable to the objects of the nature reserve fund of the region. The process of flora transformation is quite moderate, as proved by the prevalence of natural and restored habitats over anthropogenic ones. The main centers of distribution of anthropophytes on the territory of the settlements of the Lower Dnipro are the neighboring agricultural fields, roads, former mining sites, pastures, etc. The general synanthropization index is rather low (IS = 55.3%), both in comparison with the urban flora of cities and with different landscapes of the Northern Black Sea coast. The flora of the settlements of the Wielkopolska Voivodeship (Poland) is characterized by almost the same indices of synathropization, this fact confirmed the high level of preservation of the flora of such archeological monuments, as well as their environmental value.The dependence of the level of floristic richness of the above-mentioned objects on natural and anthropogenic environmental factors has been studied. The results of regression analysis showed a positive interdependence of vascular plant richness in the settlements with such environmental factors as the habitat variety index, an area, a degree of afforestation and a steppe cover within a radius of 1 km. The distance to settlements is a significant negative factor only for the richness of alien species. Environmental factors such as the habitat variety index and the degree of afforestation were also important for this group.A significant number of aboriginal (395, 75.4%), steppe (239, 45.6%) and non-synanthropic (223, 42.5%) species of vascular plants were noted on the ancient settlements. Studies have also shown the high sozological value of the studied settlements. Thus, a rare element of the settlements of the Lower Dnipro is represented by 31 species (5.9% of the total number of species). A comparative analysis of the florae of ancient settlements with steppe reserves and other valuable objects of the studied region showed their high representativeness in terms of the percentage of steppe, aboriginal and non-synathropic plants, rare species and habitats. This structure of the flora indicates that the ancient settlements perform well the function of preserving the natural steppe diversity and can potentially be considered as nature conservation sites. The conclusions are of a recommendatory character and determine the ways of optimization of nature use and protection of phytodiversity on the territory of settlements, as well as creation of new perspective objects for nature protection.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню афілофороїдних грибів Київського плато. Висвітлює їх видову, таксономічну та еколого-трофічну структури, а також невідомий раніше розподіл цих грибів за різними типами біотопів району дослідження. Виявлено 221 вид афілофороїдних грибів з 118 родів, 40 родин, 11 порядків класу Agaricomycetes (Basidiomycota). Вперше для регіону зазначаються 72 види. Новими для Правобережного Лісостепу України виявилися 52 види. Вперше для Правобережжя України відмічено розвиток 14 видів, усі з них виявилися рідкісними. Hymenochaetopsis corrugata зазначається вперше для рівнинної частини України, Lentinellus ursinus – вперше для території України. Таксономічний аналіз показав переважання порядків Polyporales, Hymenochaetales та Russulales, що є типовим для екосистем Північної півкулі. Провідними за видовим багатством є десять родин – Polyporaceae, Meruliaceae, Hymenochaetaceae, Fomitopsidaceae, Gomphaceae, Schizoporaceae, Phanerochaetaceae, Corticiaceae, Peniophoracae і Typhulaceae та 23 роди – Ramaria, Peniophora, Trametes, Typhula, Lentinus, Stereum, Botryobasidium, Oxyporus, Ganoderma, Phlebia, Steccherinum, Phanerochaete, Antrodia, Ceriporia, Cerioporus, Clavulina, Hydnum, Hymenochaete, Inonotus, Vuilleminia, Phellinus, Postia і Xylodon. У результаті аналізу субстратної приуроченості встановлено, що афілофороїдні гриби Київського плато належать до 11 еколого-трофічних груп; переважають сапротрофи на деревному відпаді різного розміру (69,9 %). Більшість ксилотрофів бере участь у розкладі деревини основних лісоутворюючих порід. У ході біотопного аналізу з використанням індексу Шеннона встановлено найвище видове різноманіття афілофороїдних грибів у субконтинентальних грабово-дубових лісах. Виділена група найпоширеніших ксилотрофів, зручних для актуальних наразі екологічних моніторингових досліджень. Проведений факторний аналіз головних компонентів у культурфітоценозах дав змогу встановити прямо пропорційну залежність між знахідками дереворуйнівних грибів та індексом фітосанітарного стану насаджень, що пояснюється рекреагенною трансформацією на досліджених модельних площах. В обраних для дослідження об'єктах природно-заповідного фонду України було виявлено 79,6 % афілофороїдних грибів Київського плато. Власні дослідження у Канівському заповіднику поповнили список ксилотрофів на 16 %. Було утричі збільшено відомості про видове різноманіття дослідженої групи грибів Національного природного парку «Голосіївський», 62 види вказуються вперше для цього об'єкту. В лісах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» виявлено 65 видів. Всі вони вперше вказані для мікобіоти парку, як і 28 видів для Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України, де група афілофороїдних грибів раніше не вивчалася. У кожному з досліджених об'єктів виявлені види ксилотрофів, які на решті території Київського плато не трапляються. У складі грибів Канівського заповідника виявилось 37 таких видів, парку «Голосіївський» – 9; парку «Трахтемирів» – 7.Частина видів Київського плато є рідкісними, п'ять включені до Червоної книги України (2009). Clavariadelphus pistillaris, Hericium coralloides та Polyporus umbellatus охороняються у Канівському заповіднику.^UThis thesis reports result of special study of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato. The species diversity, taxonomic, trophic and spatial composition, previously unknown distribution of fungal communities in different types of habitats of the studied area were investigated.Totally 221 species of aphyllophoroid fungi from 118 genera, 40 families, 11 orders of class Agaricomycetes (Basidiomycota) were detected. Of them, 72 speciesare new to the study area. In total, 52 species are new records for the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. 14 species were registered for the first time for the Right Bank of Ukraine. Hymenochaetopsis corrugata is reported for the first time for the plain part of Ukraine. Lentinellus ursinus is reported for the first time for Ukraine. Taxonomic analysis showed that orders Polyporales, Hymenochaetales and Russulales were dominated. Ten families were leading in terms of species richness: Polyporaceae, Meruliaceae, Hymenochaetaceae, Fomitopsidaceae, Gomphaceae, Schizoporaceae, Phanerochaetaceae, Corticiaceae, Peniophoracae, and Typhulaceae; in addition, 23 genera also were predominated, namely Ramaria, Peniophora, Trametes, Typhula, Lentinus, Stereum, Botryobasidium, Oxyporus, Ganoderma, Phlebia, Steccherinum, Phanerochaete, Antrodia, Ceriporia, Cerioporus, Clavulina, Hydnum, Hymenochaete, Inonotus, Vuilleminia, Phellinus, Postia, and Xylodon. As a rescibt of the analysis of the distribution of fungi by substrates 11 ecological-trophic groups were found, among which saprotrophs on wood decay of various sizes predominated (69.9 %). Most of species of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato participating in the decomposition of wood of the main forest-forming species. The greatest species richness of fungi investigated is found in subcontinental hornbeam-oak forest, where the highest values of the Shannon index indicate the multiplicity and diversity of mycobiota. The group of most widespread xylotrophs, promising for the most relevant at present environmental monitoring studies was selected. PCA method has showed the direct dependence between the findings of xylotrophic fungi and the stand state index of woody plants, which is predictable for artificial phytocoenoses in urban conditions. In the objects of the nature reserve fund of Ukraine164 species from 86 genera, 31 families and 10 orders (79,6 % of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato) were recorded. As result of our studies, 16 % of species to the list of xylotrophs of Kaniv Nature Reserve were added. Information on the species diversity of the investigated group of fungi of the Holosiiv National Nature Park were tripled; 62 species are listed for the first time for this object. 65 species were found in the forests of the Trakhtemyriv Regional Landscape Park. All of them are new for the park, as same as 28 species for the Oleksandriia State Dendrological Park of the National Academy of Sciences of Ukraine, where the group of aphyllophoroid fungi were hitherto not studied. In each of the investigated objects, species of xylotrophic fungi which do not occur in the rest territory of Kyiv Plato were recorded 37 such species in the Kaniv Nature Reserve, 9 species in the Holosiiv National Nature Park and 7 species in the Trakhtemyriv Regional Landscape Park. Some species of aphyllophoroid fungi of Kyiv Plato are rare, five species are listed in the Red Book of Ukraine (2009). Of the latter Clavariadelphus pistillaris, Hericium coralloides and Polyporus umbellatus are protected in the Kaniv Nature Reserve.

Генсицький М.В. Фауна і морфометрична мінливість наземних молюсків (Mollusca) Північно-Західного Приазов'я.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 091 «Біологія». Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, 2021.Метою роботи є встановлення видового складу наземних молюсків, їх морфометричної мінливості та її закономірностей в умовах Північно-Західного Приазов'я. Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання: Встановити сучасний видовий склад наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Проаналізувати особливості біотопічного розподілу наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Визначити морфологічні параметри наземних молюсків на прикладі домінантних видів родів Helix, Xeropicta, Chondrula, які можна використовувати для характеристики популяції. Встановити закономірності морфометричної мінливості окремих видів наземних молюсків. Оцінити господарське значення наземних молюсків в умовах Північно-Західного Приазов'я. Об'єкт дослідження – наземні молюски в антропогенно-трансформованих і природних екосистемах Північно-Західного Приазов'я. Предмет дослідження – сучасний стан фауни і біотопічний розподіл наземних молюсків та закономірності морфометричної мінливості домінантних видів на території Північно-Західного Приазов'я. Для оцінки сучасного стану фауни молюсків проведено збір матеріалу в 2017-2020 рр. в Північно-Західному Приазов'ї. Загалом було зібрано близько 7,6 тис. особин, 20 видів наземних молюсків з 179 точок. Вперше здійснено довгострокове польове дослідження наземних молюсків в природних та антропогенно трансформованих біотопах в умовах Північно-Західного-Приазов'я. Сучасна фауна наземних молюсків регіону включає 27 видів з 12 родин, з яких 6 видів наводяться вперше: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Встановлені закономірності біотопічного розподілу наземних молюсків в залежності від типу ґрунтів, стану їх зволоженості та характеру рослинності. Для об'єктивної оцінки об'єму раковини запропонований і апробований метод водного тесту. Найрозповсюдженіші види за частотою зустрічальності були Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. Проведено порівняльний аналіз конхологічних ознак наземного молюска Helix albescens, зібраних в природних і антропогенних біотопах. Порівняння розмірів раковин Helix albescens з територій з різним антропогенним навантаженням показало, що на території міста розміри раковини більші, ніж в сільській місцевості. Xeropicta derbentina демонструє значну мінливість морфометричних ознак в різних біотопах. Також оцінювалась мінливість забарвлення раковин, за спрощеною схемою кодування, по загальному числу смуг. Домінуючими були раковини, на яких було зафіксовано 3-5 смуг. Встановлено достовірну корелятивну залежність між усіма метричними показниками раковини у цьго виду. Поліморфізм за смугастістю раковини молюска Helix albescens оцінювали за частотою кожної морфи в вибірці, вирахували середню кількість морф (μ), частоту рідкісних морф (h), а також розрахували показник подібності вибірок за фенетичними ознаками (r). У популяціях H. albescens з міських середовищ існування були виявлені 11 морф. Три основні морфи (12345, 1(23)45, 12045) були присутні у всіх досліджених вибірках. Забарвлення раковин H. albescens відрізняється значною різноманітністю як в природних, так і в урбанізованих біотопах.За мінливістю раковини Chondrula tridens martynovi були експериментально перевірені гіпотези, що на зміну форми раковини впливає тип рослинності, або впливає режим вологості ботопу, або рівень антропогенного навантаження. Розміри раковин залежать від рівня антропогенного впливу і збільшуються в умовах високого антропогенного навантаження. Розвиток устєвого апарату молюсків не залежить від типу рослинності, але залежить від рівня зволоження біотопу і рівня його антропогенної трансформації. Витягнутість раковини молюска описує протилежну динаміку показників висоти по відношенню до ширини і залежить від рівня антропогенного навантаження. Перебудова в організації устєвого апарату залежить від зволоження біотопу і рівня антропогенного навантаження. Це дозволяє використовувати даний вид молюска в якості біоіндикатора стану навколишнього середовища.Ключові слова: наземні молюски, малакофауна, морфометрична мінливість.^UGensytskyi M.V. Fauna and morphometric variability of terrestrial molluscs (Mollusca) of the northwestern Azov Sea region.The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of biological sciences (doctor of philosophy) on a specialty 091 "Biology". Melitopol State Pedagogical University named after Bohdan Khmelnytsky, Melitopol, 2021.The aim of the work is to establish the species composition of terrestrial mollusks, their morphometric variability and patterns in the conditions of the north-western Azov Sea. To verify the goals set during the offensive tasks: To establish the current species composition of terrestrial mollusks in the north-western Priazovye. Analyze the features of the biotope distribution of terrestrial mollusks in the northwestern Azov Sea. Start using the morphological parameters of ground lightning for applied domestic species of the genera Helix, Xeropicta, Chondrula, which can be used to characterize the population. Establish patterns of morphometric variability of individual species of terrestrial mollusks. Assess the economic importance of terrestrial mollusks in the north-western Azov Sea.The object of research is terrestrial mollusks in anthropogenically transformed and natural ecosystems of the northwestern Azov Sea region. The subject of research is the current state of fauna and biotope distribution of terrestrial mollusks and patterns of morphometric variability of dominant species in the north-western Azov Sea. To assess the current state of the mollusk fauna, material was collected in 2017-2020 in the northwestern Azov Sea region. In total, about 7.6 thousand individuals, 20 species of terrestrial mollusks from 179 points were collected. For the first time, a long-term field study of terrestrial mollusks in natural and anthropogenically transformed biotopes in the north-western Azov region has been carried out. The modern fauna of terrestrial mollusks includes 27 species from 12 families, of which 6 species are listed for the first time: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Regularities of biotopic distribution of terrestrial mollusks depending on the type of soils, the state of their moisture and the nature of vegetation are established. A unified method of water test has been proposed and tested to objectively assess the volume of the sink. The most common species in terms of frequency were Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. A comparative analysis of the conchological features of the terrestrial mollusk Helix albescens, collected in natural and anthropogenic habitats. Comparison of the size of Helix albescens shells from areas with different anthropogenic load showed that in the city the size of the shell is larger than in rural areas. Xeropicta derbentina demonstrates significant variability of morphometric traits in different habitats. The color variability of shells was also assessed, according to a simplified coding scheme, by the total number of bands. Dominated by sinks, which were recorded 3-5 strips. A significant correlation between all metric indicators of the shell in this species has been established.Helix albescens mollusk shell polymorphism was assessed by the frequency of each morph in the sample, calculated the average number of morphs (μ), the frequency of rare morphs (h), and calculated the similarity of the samples by phenetic characteristics (r). In populations of H. albescens from urban habitats, 11 morphs were found. Three main morphs (12345, 1(23)45, 12045) were present in all studied samples. The color of H. albescens shells is very diverse in both natural and urban habitats.According to the variability of the Chondrula tridens martynovi shell, the hypotheses that the change in the shape of the shell is influenced by the type of vegetation, or by the humidity regime of the botop, or the level of anthropogenic load were experimentally tested. The size of shells depends on the level of anthropogenic impact and increases under conditions of high anthropogenic load. The development of the oral apparatus of mollusks does not depend on the type of vegetation, but depends on the level of moisture of the habitat and the level of its anthropogenic transformation. The elongation of the shell of the mollusk describes the opposite dynamics of height in relation to the width and depends on the level of anthropogenic load. Restructuring in the organization of the oral apparatus depends on the humidification of the habitat and the level of anthropogenic load. This allows the use of this species of mollusk as a bioindicator of the state of the environment.Keywords: terrestrial mollusks, malacofauna, morphometric variability.

Складено конспект спонтанної флори СПЛСП, який включає 691 вид, 377 родів, 103 родини, проведено її структурно-порівняльний аналіз за систематичною, біоморфологічною, екологічною структурою, з'ясовано ступінь антропогенної трансформації флори; складено перелік видів-ергазіофітів, який включає 52 види, серед яких переважають колонофіти (21 вид). Виявлено новий для флори України адвентивний вид Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov. Здійснено інвентаризацію спонтанної рослинності СПЛСП, яка включає угруповання, що належать до 13 класів, 15 порядків, 18 союзів, 27 асоціацій та чотирьох дериватних угруповань, встановлено ступінь видового багатства та різноманіття синтаксонів деревної і трав'яної рослинності; за допомогою методики фітоіндикації виявлено зміну екологічних характеристик угруповань рослинності внаслідок їх антропогенної трансформації в умовах садово- паркових ландшафтів. Розроблено класифікацію біотопів СПЛСП, яка включає41 тип, у тому числі 28 типів природних і 13 – синатропних біотопів. Наприкладі НДП «Софіївка» НАН України розроблено фітоіндикаційні карти за 12 екологічними факторами на основі шкал Я.П. Дідуха. Підтверджено роль СПЛСП для збереження раритетного різноманіття, зокрема дев'яти видів, занесених до Червоної книги України (2009), двох синтаксонів, занесених до Зеленої книги України (2009) і 20 типів біотопів з Резолюції 4 Бернської конвенції. Розроблено стратегію оптимізації СПЛСП та практичні рекомендації щодо їх утримання в сучасних умовах.^UThe dissertation is deals with a comprehensive study of the spontaneous flora and vegetation of garden and park landscapes of the Middle Pobuzhzhia region (GPLMP), analysis of their structure, a degree of anthropogenic transformation, ecological and habitat differentiation, as well as conservation.A list of the spontaneous flora of the GPLMP was compiled, which includes 691 species, 377 genera, 103 families, an analysis of its systematic, biomorphological, ecological structure was carried out, the degree of its anthropogenic transformation was determined; a list of ergasiophyte species was compiled, which includes 52 species, among which colonophytes predominate (21 species). A new alien species for the flora of Ukraine, Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov, was revealed. It was determined that spontaneous vegetation of the GPLMP is represented by communities of 13 classes, 15 orders, 18 alliances, 27 associations and four derivative communities, the degree of species richness and diversity of the syntaxa of woody and grassland vegetation was established; the changes in the ecological characteristics of vegetation units as a result of their anthropogenic transformation in the conditions of garden and park landscapes was revealed based on phytoindicative assessment. A habitat classification of the SPLSP allows identifying 41 habitat types, including 28 types of natural and 13 anthropogenic habitats. The phytoindication maps for 12 environmental factors have been developed for the NDP "Sofievka" NAS of Ukraine. The role of the GPLMP for the biodiversity conservation was confirmed as far as they include nine species listed in the Red Book of Ukraine (2009), two syntaxa listed in the Green Book of Ukraine (2009) and 20 habitat types from the Resolution 4 of the Berne Convention. A strategy for the optimization of the GPLMP and practical recommendations for their management in modern conditions have been proposed.

Об'єкт дослідження: зональні особливості іксодових кліщів, розробка науково обґрунтованої системи захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Мета роботи: встановити зональні особливості іксодових кліщів та розробити науково обґрунтовану систему захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Методи дослідження: паразитологічні (мікроскопічні, визначення екстенсефективності та інтенсефективності препаратів), епізоотологічні (визначення екстенсивності та інтенсивності інвазії, сезонної та вікової динаміки), акарологічні (збір іксодових кліщів, підрахунок їх та визначення належності до роду і виду), клінічні, гематологічні (морфологічні, біохімічні); молекулярно-генетичні (полімеразна ланцюгова реакція), фармакологічні (фармакокінетика), токсикологічні (гостра та хронічна токсичність, мас-спектрометричні, хроматографічні), статистичні.Наукова новизна: Отримано нові дані щодо поширення та видового складу іксодових кліщів, зібраних з тварин і рослин у лісопаркових зонах Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, Київської, Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей України. Досліджено, що кліщі Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus найчастіше реєструються у цих областях України. Методом полімеразно ланцюгової реакції у кліщів Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus зареєстровано шість зоонозних збудників: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. Збудника Neoehrlichia mikurensis виявлено вперше в іксодових кліщів на території України. Усі виявлені збудники зареєстровано у Міжнародному генетичному банку.За порівняльного аналізу методів ізоляції ДНК для подальших досліджень за полімеразно ланцюговою реакцією встановлено, що механічна кріогенна гомогенізація іксодових кліщів у поєднанні з комерційними наборами сприяє найкращому виявленню генетичного матеріалу патогенних збудників.Розроблено антипротозойний препарат імкар-120 для лікування та профілактики тварин за бабезіозу та анаплазмозу. Запропоновано акарицидний препарат цифлур-комбі для знищення іксодових кліщів у навколишньому середовищі.Вперше розроблено комплексну систему заходів щодо регулювання чисельності іксодових кліщів у лісопаркових зонах областей України. Визначено акарицидні препарати та особливості їх застосування, а також основні аспекти профілактики та лікування тварин за трансмісивних хвороб, що передаються іксодовими кліщами. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (№ 146362, 17.02.2021 р.) та ТУ України У 21.2–14332579-103:2020 «Препарат ветеринарний імкар-120».Запропоновано: Для визначення патогенних збудників в іксодових кліщів рекомендується метод полімеразно ланцюгової реакції з механічною кріогенною їх гомогенізацією.Для лікування тварин за бабезіозу та анаплазмозу рекомендується препарат імкар-120 (ТУ У 21.2–14332579-103:2020) (згідно інструкції).Для зниження чисельності іксодових кліщів у природних біотопах слід використовувати комплексну систему захисту і «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (патент України на корисну модель № 146362, від 17.02.2021 р.).Впроваджено: Результати експериментальних досліджень використовуються у науково-дослідній роботі та навчальному процесі на кафедрах: ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного університету; інфекційних та інвазійних хвороб Подільського державного аграрно-технічного університету; паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького; паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії, а також на виробництві за розробки, планування й організації науково обґрунтованих діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у клініках і господарствах України.^UObject of the research: zonal features of ixodid ticks, development of a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.The purpose of the work: to establish the zonal features of ixodid ticks and to develop a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.Research methods: parasitological (microscopic, determination of extensibility and intensity of drugs), epizootological (determination of extensiveness and intensity of invasion, seasonal and age dynamics), acarological (collection of ixodid ticks, their calculation and determination of genus and species), clinical, hematological, biochemical); molecular genetic (polymerase chain reaction), pharmacological (pharmacokinetics), toxicological (acute and chronic toxicity, mass spectrometric, chromatographic), statistical.Scientific novelty: New data on the distribution and species composition of ixodid ticks collected from animals and plants in forests and parks of Khmelnytsky, Chernivtsi, Vinnytsia, Kyiv, Ivano-Frankivsk, Ternopil and Lviv regions of Ukraine were obtained. It was studied that Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks are most often registered in these regions of Ukraine. Six zoonotic pathogens were registered for the first time by the polymerase chain reaction in Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. The pathogen Neoehrlichia mikurensis was first detected in ixodid ticks from Ukraine.A comparative analysis of DNA extraction methods for further polymerase chain reaction studies has shown that mechanical cryogenic homogenization of ticks in combination with commercial kits promotes the best detection of genetic material of pathogens.The antiprotozoal drug imkar-120 has been developed for the treatment and prevention of animals with babesiosis and anaplasmosis. The acaricidal preparation tsiflur-kombi for destruction of ixodid ticks in environment is offered.For the first time, a comprehensive system of measures to regulate the number of ixodid ticks in forest and park areas of Ukraine has been developed. Acaricidal drugs and features of their use, as well as the main aspects of prevention and treatment of animals with tick-borne diseases transmitted by ixodid ticks are identified.The scientific novelty of the work is confirmed by the declaratory patent of Ukraine for a utility model: "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (№ 146362, 17.02.2021) and TU of Ukraine U 21.2-14332579-103: 2020 "Veterinary drug Imkar-120".It has been proposed: To determine pathogens in ixodid ticks, the method of polymerase chain reaction with mechanical cryogenic homogenization is recommended.For the treatment of animals with babesiosis and anaplasmosis, the drug imkar-120 (TU U 21.2–14332579-103: 2020) is recommended (according to the instructions).To reduce the number of ixodid ticks in natural habitats should use a comprehensive system of protection and "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (Ukrainian patent for utility model № 146362, from 17.02.2021).It has been introduced: The results of experimental research are used in research and educational process at the departments: veterinary examination, microbiology, zoohygiene and safety and quality of livestock products of Sumy National Agrarian University; infectious and invasive diseases of State Agrarian and Engineering University; parasitology and ichthyopathology of S. Z. Gzhytsky Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology; parasitology and veterinary-sanitary examination of the Poltava State Agrarian Academy, as well as in the production for the development, planning and organization of diagnostic and treatment-and-prophylactic measures in clinics and farms of Ukraine.

Дисертацію присвячено з'ясуванню перебігу адаптивних реакцій озимої пшениці (Triticum aestivum L.) у патосистемі рослина-патоген за інфікування Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron) Deighton та екзогенної регуляції біотичним (бактеріальними ізолятами Bacillus subtilis 537/Б1) та абіотичним (наночастками металів Ag та Cu) ефекторами.Актуальність теми кваліфікаційної роботи зумовлена необхідністю поглиблення наукових досліджень щодо вивчення специфічних та неспецифічних реакцій рослинного організму на дію змінних умов середовища за глобальних кліматичних процесів. Адже загальний ефект цих змін на збудників хвороб значною мірою буде визначатись результативністю використання стійких до патогенів сортів. Окрім цього, актуальність теми перекликається з пошуком нових підходів до управління реакціями стресостійкості рослинного організму за допомогою біологічно безпечних засобів захисту рослин.Сучасне агровиробництво несе колосальні втрати врожаю внаслідок впливу стресових чинників різної природи. Так, для основної сільськогосподарської культури – пшениці – чисельність патогенних стресорів перевищує сотню, близько половини з яких становлять грибні захворювання. Серед них виділяється очкова плямистість (син. церкоспорельоз, прикоренева церкоспорельозна гниль), викликана грибом P. herpotrichoides. Очкова плямистість спричиняє вилягання злакових культур сільськогосподарського призначення, що призводить до 25%втрат врожаю. На сьогодні повністю імунні до церкоспорельозу сорти відсутні, тому для проведення досліджень, зокрема, було обрано відносно стійкий сорт озимої пшениці – Renan, що має один із чотирьох відомих генів стійкості до церкоспорельозу – Pch1. Для порівняння та вивчення адаптивних реакцій використовували також сорт Миронівська 808, що характеризується високою продуктивністю, але є сприйнятливим до P. herpotrichoides. Варто зазначити, для багатьох патосистем показано генетичну варіабельність патогену, що беззаперечно має враховуватись при розробці прогностичних моделей впливу змін клімату на здоров'я рослин в конкретних умовах існування. Разом з тим, наявні експериментальні моделі ігнорують цей фактор як на рівні досліджень в межах певних кліматичних зон, так і на рівні окремих агроценозів.^UThe thesis is devoted to the investigation of winter wheat (Triticum aestivum L.) adaptive reactions in the plant-pathogen pathosystem under Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron) Deighton infection and exogenous regulation by biotic (by Bacillus subtilis 537/Б1 bacterial isolates) and abiotic (by silver and copper nanoparticles) effectors.The qualification work topicality is due to the necessity of deepening research for studying specific and nonspecific reactions of plants under fast-changing environmental conditions in global climatic processes.The overall effect of these changes for the pathogens will largely be determined by the results of pathogen-resistant varieties use and new approaches to control stress reactions of plants with biologically safe plant protection products.Nowadays, agricultural production has huge crop losses due to the influence of various factors. The number of pathogenic stressors for the main agricultural crop – wheat – exceeds 100 diseases. Half of them are fungal diseases. These include eye spot causal agent (cercosporelosis, or cercosporelosis basal rot), caused by the P.herpotrichoides fungus.Eyespot disease causes lodging of wheat, barley, rye, which resulted in 25% of crop losses. Today there are no completely immune varieties to cercosporelosis. Therefore, for our investigation were selected a relatively resistant winter wheat variety Renan. Renan has the Pch1 gene, which is one of the four known genes of resistance to cercosporelosis. To study the plant adaptive responses were also used Myronivska 808variety, which is characterized by high productivity, but is more susceptible to P.herpotrichoides.However, the genetic variability of the pathogen has been shown for most pathosystems. It undoubtedly should be taken into during development predicting models for climate change impact to plant health in specific habitats. At the same time, the existing experimental models ignore this factor both at the research level within certain climatic zones and on the individual agrocenoses level.Original models of wheat biotic stress caused by P. herpotrichoides and exogenous regulation of its stress responses by Ag and Cu nanosized metals and the B. subtilis bacterial isolates suspension were developed in the presented work. Thus, the study subject is presented by the 3 model systems: plant-pathogen, plant-pathogen + abiotic effector (nanoparticles) and plant-pathogen + biotic effector (bacteria).Our investigation considers the understudied relationships of defense mechanisms using appropriate markers of stress tolerance at the cellular, tissue, and organism levels that are likely to be involved in the plant adaptive responses. However, their manifestation specificity at the phenotypic or metabolic level remains unknown for a specific coincidence of stressors.It was studied the whole organism morphometric parameters such as tissues water supply – as the first "visual" indicators of the biotic stressors action; the activity of specific PR-proteins – lectin-like proteins of different cellular compartments, which play an important role in the formation of plant protective reactions to the pathogen; biochemical markers – the content of the TBA-reactive substances (a marker of the oxidative stress development), catalase and superoxide dismutase activity (important antioxidant enzymes). The cellular and organ specificity of the stress reactions development of wheat seedlings aboveground and underground parts under pathogen defeat was determined.The obtained results of studies on the adaptive reactions of winter wheat in three model systems showed the functional orientation of regulatory systems of different wheat genotypes under P. herpotrichoides infection and the effect of Ag, Cu biocidal metal nanoparticles, or B. subtilis bacterial isolates.

У 1960–1970-ті роки відносно нечисленна трав'янка європейська чорноголова (Saxicola rubicola) розселилась у північному та східному напрямках в Україні і прилеглих регіонах. На Північному Сході України утворилась зона симпатрії із численнішою трав'янкою лучною (S. rubetra). Дисертаційна робота присвячена з'ясуванню причин розселення трав'янки європейської чорноголової та тих особливостей біології, що дають можливість двом видам входити до складу одних і тих самих угруповань. Результати дослідження вказують, що їхнє спільне існування полегшується завдяки відмінностям у строках перебігу фаз життєвих циклів, відмінним потребам щодо розмірів гніздових територій, відсутності міжвидової територіальності тощо. Чисельність трав'янки лучної в усіх досліджених типах біотопів є у кілька разів вищою. У крейдяних степах рівень чисельності обох видів зумовлюють неоднакові чинники, зміни чисельності є асинхронними та різноспрямованими. Можливості розселення трав'янки європейської чорноголової підвищуються через ймовірну різну роль молодих птахів, що походять з виводків перших та других кладок. Виявлена хвилеподібність процесу розселення пов'язана із коливаннями клімату, які сприяли збільшенню виживаності птахів під час міграції. Причинами розселення були також сприятливі для виду зміни гніздових біотопів, зокрема осушення заплав річок.^UThe European Stonechat (Saxicola rubicola) rapidly colonised vast areas in the Ukraine in the twentieth century. As a result, a zone of sympatry with far more numerous species, the Whinchat (S. rubetra), was formed in the North-eastern Ukraine in 1960s – 1980s. The key questions aroused about what are the causes for the expansion of the range of the European Stonechat and which aspects of the biology of both species facilitate their coexistence in bird communities. The results of the research indicate that it became possible owing to the almost complete separation of the main phases of the breeding cycle of the species, the dissimilar requirements in the size of the breeding territories, the absence of interspecific territoriality etc. The abundance of the Whinchat is several times higher than that of the European Stonechat in all studied habitats. The level of abundance of both species in chalk steppe clearly depends on different factors and the changes of the numbers are asynchronous and not unidirectional. The expansion capability of the European Stonechat is probably enhanced by different behavioural strategies in the young birds originated from the first-and the second clutch broods. The observed waves of expansion were caused by the climate fluctuations which favour the survival of the birds at the critical time of the southward migration. The causes of the expansion were also favourable changes in the habitat structure following flood-plain drainage.

У дисертаційній роботі висвітлені сучасні екологічні особливості різноманіття вищих водних рослин заплавних екосистем Київської міської агломерації, проведено їх ретроспективний та созологічний аналізи, оцінено можливість використання її видового багатства як індикатора екологічної якості водойм: наведено результати ретроспективного аналізу наукових джерел (1850-2010 рр.) за 87 видами вищих водних рослин та результати сучасного дослідження флористичного складу (60 видів макрофітів) і структури їх угруповань (24 синтаксони рангу асоціації); проведено аналіз трансформації видового багатства та ценотичного різноманіття макрофітів як результат впливу міського середовища. Виділені індикаторні групи антропогенного евтрофування: Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, Lemna trisulca, а також Bolboschoenus maritimus, Batrachium circinatum, Stratiotes aloides, Potamogeton trichoides та Hydrocharis morsus-ranae, для яких лімітуючим фактором є підвищення трофності водойми. Najas marina, Myriophyllum spicatum, Potamogeton perfoliatus, Lemna minor та Spirodela polyrrhiza запропоновані як індикатори антропогенного евтрофування. Созологічна оцінка вищих водних рослин міських водойм як основа їх охорони та збереження дозволила переглянути локальні категорії вразливості та рекомендувати шість видів внести до списків таких, що потребують охорони в умовах м. Києва.^UThe dissertation is devoted to the research of modern ecological features of the diversity of higher aquatic plants of floodplain ecosystems of the Kyiv urban agglomeration. There are no 26 species of macrophytes in the floodplains of the Dnieper River within the city of Kyiv, which exist in the lists of 100 years ago and 16 species that occurred in floristic collections 50 years ago. Transformation of macrophyte flora over a 120-year period occurred due to the loss of boreal mesotrophic complex of species. Despite of the general intrazonal nature of the flora of higher aquatic plants (dominated by holarctic and eurasian species). It is indicated that a characteristic feature of the modern flora of macrophytes of the floodplained reservoirs of Kyiv is the distribution of alien species. It is noted that the right-bank floodplain complexes are somewhat floristically richer (55 species of macrophytes) (while left-bank –50 species). There is a high similarity of species diversity of macrophytes of floodplain complexes of the right and left banks of the Dnieper (Serensen index = 0.93); with the loss of reservoirs of direct hydraulic connection with the Dnieper River, the role of such species increases: Potamogeton natans, Sium latifolium, Rorippa amphibia, Nymphaea candida, Wolfia arrhiza and Potamogeton heterophyllus; presence of Pistia stratiotes, Nymphaea alba, Lemna minor, Bolboschoenus maritimus, Sium latifolium, Agrostis stoloniferа, Gliceria fluitans – as indicators of the presence of flood water. Analysis of the coenotic structure of macrophyte groups (24 associations of the rank of the association were identified) showed that less than half of the macrophyte species (40%) observed for floodplains of the Kyiv urban agglomeration are cenoses, which is evidence of significant transformation of the shallow water zone and some homogeneity of biotopes. The distribution of reservoirs according to the gradient of nutrient content was estimated, reservoirs with moderate mineral nitrogen content (up to 0.7 N / mg) predominate (they make up almost a third of the studied reservoirs), while the distribution of reservoirs relative to phosphorus phosphate gradient is more uniform. The conducted hydrochemical analysis also allowed to divide the studied reservoirs into 3 types: 1 group – reservoirs with high content of nutrients; group 2 – reservoirs characterized by high phosphate content; 3 – reservoirs with low nutrient content. It is noted that none of the studied reservoirs of the city in terms of nutrient content can be considered as characterized by high quality water. 70% of water bodies covered by hydrochemical analysis would like to be classified as one where water quality is "poor" or "very poor". Analysis of water distribution by species diversity and nutrient load did not reveal a correlation between these indicators; the greatest species richness is characterized by reservoirs from the average indicators of nutrient content (for the quality of water classifications within category 4, class III water quality "contaminated", meso-eutrophic, β-mesosaprobic zone). The correlation between nitrogen, phosphorus compounds and indicator species has been established. Najas marina, Myriophyllum spicatum, Potamogeton perfoliatus, Lemna minor and Spirodela polyrrhiza have a significant relationship with the content of inorganic nitrogen – species that easily withstand anthropogenic eutrophication. For the development of Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, P trichoides, Lemna trisulca, Bolboschoenus maritimus, Batrachium circinatum, Stratiotes aloides and Hydrocharis morsus-ranae anthropogenic eutrophication is a limiting factor. Projections of ecological niches Wolfia arrhiza, Potamogeton lucens, Potamogeton natans, Stratiotes aloides, Hydrocharis morsus-ranae do not go beyond 4 categories of water quality (class III – polluted, meso-eutrophic waters, β-mesophase zone) and are mainly within the 3rd category (class II – pure, oligo-mesotrophic and mesotrophic waters). The rarity component of plant complexes of floodplain reservoirs and watercourses was assessed and a local list of 22 species of macrophytes in need of protection within the aquatic habitats of Kyiv was compiled. It is shown that the local level of vulnerability of macrophytes in urban conditions differs significantly from regional due to significant transformation of the environment: 18 of the 22 studied species in urban habitats show features that meet higher criteria of threat (vulnerability) than regionally and internationally. It is recommended to add to the list of rare plants that need protection at the local level 6 more species of macrophytes, the local sociological status of which is assessed as “Endangered” і “Vulnerable”: Batrachium aquatile, Potamogeton acutifolius, P. obtusifolius, P. trichoides, Callitriche palustris, C. cophocarpa.

Дендрофільні гризуни, як невід'ємний елемент лісових екосистем, є об'єктами досліджень зоологів упродовж історії розвитку теріології. Від 1990 до 2015 року актуальними для вивчення залишаються питання екології вивірок, у тому числі їх кормова та соціальна поведінка, чисельність і статевий розподіл вивірок, а також генетичні особливості виду, кольорова мінливість, визначення підвидів. В основу дисертації покладено дані знахідок кольорових форм, зібраних на основі власних досліджень (2004-2018 рр.), анкетування (2004-2007 рр.), роботи із картками спостережень (2009-2014 р.), дані бази статистичного бюлетеня (1999-2007 рр.) про ведення мисливського господарства в Україні (форма «2 ТП Мисливство»), а також музейних колекцій протягом 2004-2017 років. У результаті проведених досліджень вдалося встановити наступне: на південно-західному макросхилі Українських Карпат поширені три кольорові форми вивірки (чорні, коричневі, червоні). Загалом в Україні можна розрізнити чотири кольорові форми: чорна, коричнева, червона й руда. Чорна та червона форми є просторово розмежованими і формують відносно нешироку зону спільного проживання, це переважно антропогенна зона регіону досліджень. Мішані популяції кольорових форм вивірки очевидно сформовані за рахунок їх взаємопроникнення в синантропне середовище та гібридизації внаслідок життя їх на неприродних ділянках і порушення механізмів ізоляції в цій зоні. За рядом краніометричних ознак кольорові форми вивірок можна розрізнити між собою. За рахунок збільшеної мінливості червоної форми спостерігається перекриття її морфологічних ознак із рудою та чорною + коричневою. Світлі форми в горах трапляються рідко, без будь-якої приуроченості до типу лісу. Тому, можна припустити, що географічну мінливість виду зумовлює червона форма вивірки. Згідно з отриманими результатами факторного аналізу вплив кожного з досліджених факторів не перевищує 20%. Можна припустити, що на мінливість краніометричних ознак має місце комплексна дія різних екологічних факторів. Спостерігається розмежування кольорових форм у гірських екосистемах із значним розривом у кількості реєстрацій між формами. У містах різні форми займають різні за типами ділянки. Кольоровий поліморфізм вивірки звичайної в регіоні є пристосуванням виду до специфічних умов регіону. Темно забарвлені вивірки (чорна й коричнева форми) найбільш пристосовані до гірських умов регіону, його природних умов зволоження та лісорослинних умов. Для світлих форм (червоні на заході України й руді за межами карпатського регіону) оптимальними для існування є передгірні та рівнинні умови. Проведені дослідження дають змогу створити та впровадити у використання базу даних щодо розподілу різних кольорових форм вивірок у регіоні в заповідних об'єктах області з метою ведення постійних обліків різних популяцій вивірок та забезпечення збереження їх генофонду. Для збереження гетерогенності популяції вивірки в дослідженому регіоні мають бути в наявності як природні, так і антропогенні оселища характерні для вивірок різних кольорових форм, що найкраще реалізується в системі екомережі, так як остання включає антропогенні оселища в природних місцезнаходженнях.^UThe dissertation is based on findings of color forms collected on the basis of own research (2004-2018), questionnaires (2004-2007), work with observation cards (2009-2014), the database of the statistical bulletin (1999-2007) on the management of hunting in Ukraine (form “2 TP Hunting”), as well as museum collections during 2004-2017. Due to the high color variability of the Red squirrel, the study of this species was conducted in two directions: biological and ecological. The study of biology is considered from three aspects, namely: nutrition, physical activity, and species settlements. The study of environmental aspects consisted of explaining the particular ecological patterns of the existence of color forms of Red squirrel, where a complex use of methods was necessary. The material was collected during in-station site surveys in different areas of the region through direct observations. Mathematical and statistical methods were used to process the data. As a result of the conducted researches, it was possible to establish the following: three colored forms of squirrel (black, brown, red) are distributed on the South-western macro-slope of the Ukrainian Carpathians. In general, there are four color forms in Ukraine: black, brown, red and orange. In urban landscapes of the Transcarpathian region, the squirrel is more numerous than in natural locations. The reason for increasing diversity in the commensal environment may be the weakening of selection due to the favorable conditions for different forms (mixed forests – brown and red form, coniferous forests – black; a city where heterogeneous vegetation – two forms). The low number of predators – the lack of directed selection – allows maintaining a high level of variability. In the anthropogenic settlements of the Southwestern Macro-slope of the Ukrainian Carpathians, several color forms coexist, which obviously reflects their ability to adapt to the relevant environmental conditions. In natural settlements, colored forms are usually spatially separated. Overall, brown in color is quantitatively prevalent in the study area. In Ukraine, black and brown forms of squirrel are widespread at altitudes of 200 to 1000 m above sea level. The red color form occupies heights from 100 to 500 m in both natural and anthropogenic zone. Red-form of squirrel meets at altitudes up to 200 meters above sea level, mainly in the anthropogenic zone. This color pattern extends beyond the Carpathian region only. The color squirrel polymorphism common in the region is an adaptation of the species to the specific conditions of the region. Dark-colored squirrels (black and brown forms) are most adapted to the mountainous conditions of the region, its natural moisture conditions and forest conditions. For light-colored forms (red in western Ukraine and orange outside the Carpathian region), foothills and flat conditions are optimal for existence. The conducted researches allow us to create and implement a database on the distribution of different colored forms of the squirrel on protected sites of the region in order to constantly account for different populations of squirrel and to ensure their gene pool. In order to preserve the heterogeneity of the population, squirrels in the studied region should be available both natural and anthropogenic habitats characteristic of a squirrel's of different color forms, which is best realized in the econetwork system, since the latter includes anthropogenic settlements in natural locations.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасного стану рослинності природного заповідника «Єланецький степ», аналізу змін рослинного покриву за 20 років існування об'єкта, розробці рекомендацій щодо збереження фіторізноманіття. На основі еколого-флористичного підходу встановлено синтаксономічну структуру рослинності заповідника, яка включає 8 класів, 12 порядків, 14 союзів, 20 асоціацій, 1 субасоціацію та 2 дериватних угруповання. Для виявлення екологічних особливостей рослинності був проведений аналіз за провідними едафічними та кліматичними факторами. Встановлено, що між найпоширенішими класами простежується чітка диференціація за факторами вологості ґрунту, аерації субстрату, вмісту карбонатів та азоту у ґрунті. Поширення рослинних угруповань залежно від рельєфу та показників екологічних факторів має певні закономірності, що простежуються на еколого-ценотичних профілях. На плакорах та схилах балок поширені угруповання Potentillo arenariae - Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 та Stipo lessingianae-Salvietum nutantis Vynokurov 2014. На ділянках схилів, де відбувається різкий перегин, підвищується вміст кальцію, кислотності та солей розвиваються чагарникові угруповання Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. На виходах вапняку, де шар ґрунту слабо сформований, менший вміст солей, більший вміст азоту та менш постійний режим зволоження, розвиваються угруповання Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999. До найбільш вологих тальвегів балок приурочені угруповання Agropyretum repentis Felföldy 1942. Встановлено, що основним напрямом динаміки рослинного покриву на території заповідника є демутаційні зміни, що відбуваються після припинення впливу випасу, випалювання, розорювання та лісомеліораційних заходів. Проте, оскільки на досліджуваній території відновлення рослинності відбувається в абсолютно заповідних умовах, демутаційні процеси набувають ознак, властивих резерватогенним сукцесіям. В останнє десятиріччя існування заповідника виникла проблема деградації рослинності у загорожі з бізонами, оскільки кількість тварин у вольєрі перевищила допустимий рівень пасквального навантаження на даній площі. Для встановлення екологічних змін рослинності протягом останніх 20 років, було здійснене порівняння умов заповідника у вихідному стані 1996 року та у 2017 році. З цією метою був проведений синфітоіндикаційний аналіз шести репрезентативних синтаксонів. З'ясовано, що серед екологічних параметрів достовірна різниця значень спостерігається для кліматичних факторів, зокрема для терморежиму, омброрежиму та континентальності. Класифікаційна схема біотопів включає біотопи категорії типів C, D, E, F ,I. Найвищим ступенем диференціації відзначаються типи біотопів Е та І. Наведено характеристику 15 асоціацій 6 формацій степової рослинності, що належать до раритетного фітоценофонду та включені до Зеленої книги України. Було досліджено адаптаційну здатність чотирьох адвентивних видів Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. На основі даних синфітоіндикаційного аналізу, можна зробити висновок, що два види з модельних, а саме Ulmus pumila та Elaeagnus angustifolia, спроможні адаптуватися до екологічних умов досліджуваної території. Вони мають широку екологічну амплітуду та здатні проникати до степових угруповань. Їхнє розповсюдження не обмежується екологічними умовами, але ускладнюється цілісністю структури степових ценозів. Поширення видів Robinia pseudoacacia та Gleditsia triacanthos, окрім непорушеності степових ділянок, стримується нестачею вологи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше: розроблено класифікаційну схему та рослинності території заповідника «Єланецький степ» на підставі еколого-флористичного підходу , визначено перелік біотопів на території природного заповідника (деякі категорії деталізовано до 6-7 рівня), досліджено можливості адаптації адвентивних деревних видів до екологічних умов досліджуваної території. Також описано особливості відновлення рослинності на території заповідника після впливу розорювання, випасу, випалювання, лісомеліорації за 20 років його існування. Матеріали дисертації використовуються для підготовки Літопису природи заповідника «Єланецький степ». Геоботанічні описи та еколого-ценотичні профілі будуть використані для моніторингу стану рослинності. Обґрунтовано необхідність запровадження природоохоронних заходів для відновлення степових угруповань.^UThe study is devoted to the investigation of the current state of the nature reserve "Yelanetskyi Step" vegetation,analysis of plant cover dynamic changes over the 20 years of the object, the development of recommendations for the conservation of phytodiversity. Based on the ecological and floristic approach, the syntaxonomic structure of the reserve's vegetation has been established. The classification scheme includes 8 classes, 12 orders, 14 alliances, 20 associations, 1 sub-association, and 2 derivative communities. Based on the method of synphytoindication, the ecological analysis of the leading edaphic and climatic factors was performed. It is established that between the most common classes of herbaceous vegetation there is a clear differentiation by factors of soil moisture, substrate aeration, carbonate, and nitrogen content in the soil. The distribution of plant communities depending on the terrain and the values of environmental factors has certain patterns that are reflected in the ecological profiles. Potentillo arenariae–Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 and Stipo lessingianae–Salvietum nutantis Vynokurov 2014 communities are located on the plateaus and slopes of the ravines. In areas of slopes where there is a sharp bend, the content of calcium, acidity, and salts is higher, develops shrub communities Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. Communities of association Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999 develop at limestone outcrops where there is thin soil layer on the surface, lower salt content, higher nitrogen content and humidification is less stable. Agropyretum repentis Felföldy 1942 communities are confined to the wettest bottoms of ravines. It is established that the main trends of the vegetation dynamics on the reserve territory are demutation changes that occur after the cessation of grazing, burning, plowing, and forest reclamation measures. However, since the restoration of vegetation in the study area takes place in absolutely protected conditions, demutation processes due to the lack of factors that alienate excess biomass, acquire common features of postreserving successions. In the last decade of the reserve's existence, the problem of vegetation degradation in the fence with bison has arized, as the number of animals exceeded the allowable level, so this area is overgrazed. To establish the ecological changes of vegetation during the last 20 years, a comparison of the conditions of the reserve in the initial state of 1996 and 2017 was made. For this purpose, a synphytoindication analysis of six representative syntaxons was performed. It was found that among the ecological parameters a significant difference in values is observed for climatic factors, in particular for the thermal regime, climate humidity, and continentality. We proposed the classification of habitats of the studied area, which includes 5 types: С, D, E, F, I. The highest degree of differentiation is observed by types E and I. Based on dominant classification the characteristics of 15 associations of 6 steppe vegetation formations included in the Green Data Book of Ukraine are given. The adaptive capacity of adventive species Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. was studied. Based on the data of synphytoindication analysis, it could be concluded that two species out of four, namely Ulmus pumila and Elaeagnus angustifolia, are able to adapt to the ecological conditions of the study area. They have broad ecological amplitude and have the capacity to penetrate steppe communities. Their distribution is not limited by ecological conditions but is complicated by the integrity of the structure of steppe coenoses. The distribution of Robinia pseudoacacia and Gleditsia triacanthos species, in addition to the intact steppe areas, is constrained by lack of humidity. The scientific novelty of the work is that for the first time based on the Brown-Blanke ecological-floristic method, a classification scheme of the «Yelanetskyi step» nature reserve was established. For the first time, a list of biotopes on the territory of the nature reserve has been determined, some of them are detailed to 6-7th levels. Features of vegetation restoration on the territory of the reserve after the influence of plowing, grazing, roasting, forest reclamationfor 20 years of its existence are described. For the first time, the possibilities of adaptation of adventitious tree species to the ecological conditions of the studied territory were investigated. The dissertation materials were provided for the«Yelanetskyi Step» Nature Reserve Chronicles of the nature. Geobotanical relevés and ecological profiles will be used for vegetation changes monitoring. The necessity of measures for the restoration of steppe communities is substantiated.

Дисертаційна робота присвячена вивченню таксономічного статусу та філогенетичних зв'язків морських бурих водоростей з роду Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer та Ericaria Stackhouse) у Чорному морі та Левантійському басейні Середземного моря з метою уточнення відомостей про їхнє таксономічне різноманіття і розповсюдження в межах Середземноморського басейну, а також вдосконалення заходів охорони утворюваних ними угруповань і оселищ. Встановлено, що у Чорному морі водорості із роду Cystoseira s.l. представлені видами, які філогенетично належать до родів Ericaria та Gongolaria. На основі морфологічного аналізу підтверджено перенесення Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze до роду Gongolaria, яке попередньо було запропоноване на основі молекулярних даних. Показано, що розділення прикріпленої Gongolaria barbata на окремі внутрішньовидові таксони не має під собою підґрунтя. Для неприкріпленої форми Gongolaria barbata запропоновано нову номенклатурну комбінацію – Gongolaria barbata f. repens (A.D.Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov. Спростовано уявлення про синонімічність останнього таксону до виду Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019.Встановлено приналежність Cystoseira bosphorica Sauvageau до роду Ericaria та конспецифічність із середземноморськими видами Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry та Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Враховуючи унікальні морфологічні ознаки і географічну ізоляцію підтверджено його ендемічність для Чорного моря і запропоновано нову комбінацію – Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel. Запропоновано розглядати як синоніми до цього таксону номенклатурні комбінації Cystoseira barbata var. flaccida (Kützing) Woronichin та Cystoseira barbata f. hoppei × flaccida Woronichin. Показана приналежність таксонів з Левантійського басейну до родів Cystoseira s. s. та Gongolaria. До роду Cystoseira s.s. віднесений широкопоширений вид Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, а також рідкісні таксони Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (перша задокументована знахідка за останні 25 років) та Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. Останній таксон вперше вказаний для акваторії Ізраїля; на основі даних молекулярно-філогенетичного аналізу показана його приналежність до виду Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing та запропоновано нову комбінацію – Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et A. Israel comb. nov. На основі результатів молекулярно-філогенетичного та морфологічного аналізу зразків показана приналежність ендемічного левантійського виду Cystoseira rayssiae Ramon до роду Gongolaria. Вперше описано морфологічну мінливість, що найбільш виражена між екземплярами, які зростають у субліторалі та літоралі. За результатами аналізу гербарних зразків, доведено, що на початку ХХ ст. в Ізраїлі також траплялися види Gongolaria barbata та Ericaria barbatula, які нині можна вважати ймовірно зниклими.З урахуванням нових таксономічних перебудов та філогенетичних даних переглянуті уявлення про біогеографію роду Cystoseira s.l. в досліджених регіонах та в Середземноморському басейні в цілому. Показано, що його розділення на окремі роди ймовірно відбулося ще в Атлантиці до Мессінської кризи солоності, а проникнення до Середземного моря і подальше розселення представників родів Ericaria, Gongolaria та Cystoseira s.s відбувалося незалежно одне від одного. Згідно із даними біостратиграфії, останнє проникнення у Чорне море ймовірно відбулося близько 6-7 тис. р.т., в Азовське – 3-4 тис. р.т. Серед двох досліджених ендемічних представників Cystoseira s.l. лише для Gongolaria rayssiae підтверджено видовий статус. Висунуто припущення, що його ендемізм обумовлений скороченням ареалу, а не виникненням у межах саме Левантійського басейну. Встановлено, що ендемічна форма Ericaria crinita f. bosphorica навпаки є конспецифічною із Середземноморськими таксонами, що вказує на відносно нещодавнє виникнення таксону. Проведене гідроботанічне дослідження нового локалітету Gongolaria barbata в акваторії Джарилгацького національного природного парку (НПП). Виявлено угруповання Gongolaria barbata – Codium vermilara + Laurencia coronopus (вперше описаним для узбережжя України), вказано 30 видів макроводоростей, близько половини з яких належать до категорії рідкісних. Результати свідчать про поліпшення екологічного стану морського середовища в Джарилгацькій затоці, але зазначені угруповання підлягають особливій охороні, у зв'язку з чим рекомендовано збільшити площу заповідної акваторії НПП.З метою забезпечення на національному та міжнародному рівнях охорони угруповань і біотопів, що сформовані представниками Cystoseira s.l., та інших прибережно-морських оселищ, обґрунтовано включення 16 нових об'єктів до структури Смарагдової мережі України. Доцільним є включення Ericaria crinita f. bosphorica в регіональні та національні червоні списки.^UThe PhD thesis is devoted to the study of the taxonomic status and phylogenetic relationships of marine brown algae of the genus Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer and Ericaria Stackhouse) in the Black Sea and the Levantine basin of the Mediterranean Sea to clarify information on their taxonomic diversity and distribution within the Mediterranean basin, as well as to improve protection measures for habitats formed by them.According to the results, the genus Cystoseira s.l. in the Black Sea is represented by taxa that belong to genera Ericaria and Gongolaria. The morphological data support the transition of Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze to the genus Gongolaria, which was previously proposed based solely on genetic data. The recognition of the separate intraspecific taxa in attached Gongolaria barbata is unreasonable. A new nomenclature combination, Gongolaria barbata f. repens (A.D. Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov., has been proposed for the unattached form of Gongolaria barbata. The synonymy of this taxon and the species Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019 was rejected.The molecular analysis of the Black Sea endemic Cystoseira bosphorica Sauvageau showed its affiliation to the genus Ericaria and conspecificity with the Mediterranean species Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry and Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Given the unique morphological features and geographical isolation, its endemicity was confirmed, and a new combination Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel was proposed. The nomenclature-taxonomic revision showed that taxa from the Levantine Basin belong to genera Cystoseira s.s. and Gongolaria. Three taxa belong to the genus Cystoseira s.s.: widespread species Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, and two rare taxa – Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (the first well-documented finding in the last 25 years) and Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. The latter taxon was mentioned for the Israeli seashore for the first time. Based on molecular phylogenetic analysis data, its affiliation to the species Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing was shown, and a new combination Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et al. A.Israel comb. nov. was proposed.Molecular phylogenetic and morphological analysis showed that the endemic Levantine species Cystoseira rayssiae Ramon belongs to the genus Gongolaria. Morphological variability of this taxon, which is most pronounced between specimens growing in the sublittoral and littoral zones, was described. The analysis of herbarium specimens proved that in the early XX century, Gongolaria barbata and Ericaria barbatula species also occurred in Israel, but currently they are most certainly extinct.The understanding about the Cystoseira s.l. biogeography in the studied regions and the Mediterranean basin was reviewed. It was shown that the separation of Ericaria, Gongolaria, and Cystoseira s.s. probably took place in the Atlantic before the Messinian salinity crisis. Entering into the Mediterranean Sea and further resettlement of these three genera took place independently. According to biostratigraphy, the last penetration into the Black Sea probably occurred about 6-7 thousand years ago, and in the Sea of Azov – 3-4 thousand years ago.Among the two studied endemic Cystoseira s.l. taxa, the species rank was confirmed only for Gongolaria rayssiae. It was shown that its endemism is probably due to the reduction of range rather than its emergence within the Levantine Basin. On the contrary, it was shown that the endemic taxon Ericaria crinita f. bosphorica is conspecific with Mediterranean taxa. It indicates a relatively recent emergence of the taxon.A hydrobotanical study of a new locality of Gongolaria barbata in the Dzharylhach National Nature Park (NNP) was carried out. The polydominant community Gongolaria barbata - Codium vermilara + Laurencia coronopus (for the first time indicated on the Ukrainian coast) was registered; a total of 30 macroalgae species were identified, about half of which belong to the category of rare species. The results indicate the improvement of the ecological condition of the marine environment in of Dzharylhach Bay. However, these algal communities are subject to special protection, and therefore it is recommended to enlarge the area of the marine protected area of Dzharylhach NNP.To ensure the protection of communities and habitats, formed by Cystoseira s.l. taxa, and other marine habitats at the national and international levels, the 16 new sites were proposed for the Emerald Network of Ukraine. It is recommended to include Ericaria crinita f. bosphorica in the regional and national red lists.