Дисертаційна робота є першим спеціальним дослідженням флори городищ в Україні. Флористичними дослідженнями було охоплено 18 археологічних пам'яток у межах Нижнього Придніпров'я, що розташовані по обидва береги Дніпра та його приток. Незважаючи на відносно малі розміри досліджуваних пам'яток археології, вони характеризуються досить високим рівнем флористичного багатства судинних рослин. Флора 18 городищ Нижнього Придніпров'я налічує 524 види судинних рослин, які належать до 281 роду, 74 родин, 3 класів і 2 відділів. Флористичне багатство на окремих городищах варіює від 124 до 290 видів. Структурний аналіз засвідчив подібність флори вищих судинних рослин городищ Нижнього Придніпров'я до природних регіональних флор із типовими зональними рисами. У географічному спектрі – за рахунок високої участі видів із номадійсько-давньосередземноморським і номадійським типами ареалів із характерним домінуванням аборигенних видів, у біоморфологічній та екологічній структурі – із переважанням багаторічних трав'яних рослин, рослин з каудексовим типом підземних пагонів, стрижневим типом кореневої системи, геліофітів та мегатермофітів.Здійснено аналіз флори кожного городища Нижнього Придніпров'я та встановлено її особливості. Проведено диференціацію флор городищ і визначено ступінь їхньої синантропізації. За результатами математичного оцінювання подібності флор городищ пониззя Дніпра, було виділено 3 рівновеликі класи та 13 підкласів кластерів і проведено їх типізацію. Розподіл на кластери загалом зумовлений широтним ґрунтово-кліматичним градієнтом. Найбільші індекси синантропізації флор були відзначені на городищах, що розміщені безпосередньо в сучасних населених пунктах (Любимівське, Станіславське, Старошведське, Великолепетиське) або в їхніх околицях (Червономаяцьке, Золотий Мис). З іншого боку, городища з найменшим рівнем синантропізації відрізнялись віддаленістю від сучасних населених пунктів, значними степовими площами навкруги (Консулівське, Велике Тягинське та Саблуківське городища), а також «ізольованим» або «напівізольованим» ефектом (для острівного та напівострівного городищ – Мале та Велике Тягинське).Проведено аналіз синантропізації флори городищ Нижнього Придніпров'я. Аналіз синантропної фракції (290 видів; 55,3 % від загальної кількості видів) виявив переважання апофітного компоненту над адвентивним. Найменш адвентизованими виявилися флори городищ Велике Тягинське, Консулівське, Саблуківське та Скелька, які за цим показником є цілком співставними з об'єктами природно-заповідного фонду регіону. Процес трансформації флори відбувається досить помірно, про що свідчить превалювання природних і відновлених біотопів над антропогенними. Основними осередками поширення антропофітів на території городищ Нижнього Придніпров'я є сусідні сільськогосподарські поля, шляхи сполучення, колишні місця видобутку корисних копалин, пасовища тощо. Загальний індекс синантропізації відзначається досить невисоким значенням (IS=55,3%) як порівняно з урбанофлорами міст, так і з різними ландшафтами Північного Причорномор'я. Подібними індексами синатропізації характеризується флора городищ Великопольського воєводства (Польща), що дозволило підтвердити високий рівень збереженості флори подібних пам'яток археології, а також їх природоохороний потенціал.Досліджено залежність рівня флористичного багатства вищезазначених об'єктів від природних та антропогенних факторів навколишнього середовища. За результатами регресійного аналізу була виявлена позитивна залежність багатства судинних рослин на городищах із такими чинниками навколишнього середовища, як індекс різноманітності оселищ, площа, ступінь заліснення та степовий покрив в радіусі 1 км. Відстань до населених пунктів є суттєвим негативним чинником лише для багатства адвентивних видів. Для цієї групи були також вагомими такі фактори навколишнього середовища, як індекс різноманітності оселищ і ступінь заліснення. На городищах було відзначено значну кількість аборигенних (395, 75,4 %), степових (239, 45,6 %) та несинантропних (223, 42,5 %) видів судинних рослин. Проведені дослідження засвідчили також їхню високу созологічну цінність. Так, раритетний елемент городищ Нижнього Придніпров'я представлений 31 видом (5,9 % від загальної кількості видів), що включені до Червоної книги України, Червоних списків Херсонської та Миколаївської областей. Здійснене порівняння флор городищ, степових резерватів й інших цінних об'єктів степової зони показало їхню високу репрезентативність за відсотком степових, аборигенних і несинатропних рослин, раритетних видів та угруповань. Така структура флори вказує на те, що городища добре виконують функцію збереження природного степового різноманіття та можуть потенційно розглядатись як природоохоронні об'єкти. Сформульовані висновки містять рекомендаційний характер для визначення шляхів оптимізації природокористування та охорони фіторізноманіття на території городищ, а також створення нових перспективних об'єктів природоохоронного характеру.^UThe thesis is the first special study of the flora of ancient settlements in Ukraine. Floristic research covered 18 archeological monuments within the Lower Dnipro (Southern Ukraine), located on both banks of the Dnipro and its tributaries. The flora of 18 ancient settlements of the Lower Dnipro includes 524 species of vascular plants belonging to 281 genera, 74 families, 3 classes and 2 divisions. The floristic richness in some settlements varies from 124 to 290 species. Structural analysis showed the similarity of the flora of higher vascular plants of the Lower Dnipro settlements to the natural regional flora with typical zonal features. In the geographical spectrum it manifests due to the high participation of species of nomadic-ancient Mediterranean and nomadic geographical elements with a characteristic dominance of aboriginal species, in the biomorphological and ecological structure this similarity is revealed through the predominance of perennial grasses, plants with caudex type of underground shoots, rod type of root system, heliophytes and megathermophytes.In the course of the study the flora of each settlement of the Lower Dnieper was analyzed and its features were established. According to the results of the statistical analysis, the florae of studied ancient settlements were divided into 3 equal clusters and 13 subclasses of clusters due to the latitudinal soil-climatic gradient. The highest indices of synanthropization of florae were observed in ancient settlements located directly in modern villages (Lyubimivske, Stanislavske, Staroshvedske, Velykolepetyske) or their boundaries (Chervonomayatske, Zolotyi Mys). The sites of ancient settlements with the lowest level of synanthropization are located remotely from modern settlements and are surrounded with vast steppe areas (Konsulivske, Velyke Tyagynske and Sablukivske ancient settlements). The analysis of synanthropization of the total flora of the ancient settlements of the Lower Dnieper has been carried out. Analysis of the synanthropic fraction (290 species; 55.3% of the total number of species) revealed the predominance of the apophytes over the established alien species (or anthropophytes). The least number of alien species was found on Velyke Tyagynske, Konsulivske, Sablukivske and Skelka settlements, which are quite comparable to the objects of the nature reserve fund of the region. The process of flora transformation is quite moderate, as proved by the prevalence of natural and restored habitats over anthropogenic ones. The main centers of distribution of anthropophytes on the territory of the settlements of the Lower Dnipro are the neighboring agricultural fields, roads, former mining sites, pastures, etc. The general synanthropization index is rather low (IS = 55.3%), both in comparison with the urban flora of cities and with different landscapes of the Northern Black Sea coast. The flora of the settlements of the Wielkopolska Voivodeship (Poland) is characterized by almost the same indices of synathropization, this fact confirmed the high level of preservation of the flora of such archeological monuments, as well as their environmental value.The dependence of the level of floristic richness of the above-mentioned objects on natural and anthropogenic environmental factors has been studied. The results of regression analysis showed a positive interdependence of vascular plant richness in the settlements with such environmental factors as the habitat variety index, an area, a degree of afforestation and a steppe cover within a radius of 1 km. The distance to settlements is a significant negative factor only for the richness of alien species. Environmental factors such as the habitat variety index and the degree of afforestation were also important for this group.A significant number of aboriginal (395, 75.4%), steppe (239, 45.6%) and non-synanthropic (223, 42.5%) species of vascular plants were noted on the ancient settlements. Studies have also shown the high sozological value of the studied settlements. Thus, a rare element of the settlements of the Lower Dnipro is represented by 31 species (5.9% of the total number of species). A comparative analysis of the florae of ancient settlements with steppe reserves and other valuable objects of the studied region showed their high representativeness in terms of the percentage of steppe, aboriginal and non-synathropic plants, rare species and habitats. This structure of the flora indicates that the ancient settlements perform well the function of preserving the natural steppe diversity and can potentially be considered as nature conservation sites. The conclusions are of a recommendatory character and determine the ways of optimization of nature use and protection of phytodiversity on the territory of settlements, as well as creation of new perspective objects for nature protection.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженю флори басейну р. Інгулець, її структурної організації, аутсозологічному аналізу та дослідженю популяцій ряду созофітів, виявленню основних тенденції змін флори під дією антропогенних факторів, розробці заходів з оптимізації охорони фітобіоти в регіоні. Встановлено видовий склад флори басейну Інгульця, що включає 1411 видів, які презентують 566 родів та 129 родин, і на цій основі підготований«Конспект флори басейну Інгульця». Визначено, що флора на досліджуваній території сформувалась під впливом як північного бореального центру, так і за безпосередньою участю південного древньосередземноморського, але на новітньому етапі зазнає суттєвого (24,4%) насичення адвентивними видами. Флора басейну має автохтонний степовий характер та зазнає впливу антропогенних чинників на її розвиток, при цьому пінічна частина зберегла риси бореального типу. Раритетна складова флори досліджуваного регіону налічує 292 види рідкісних і зникаючих видів рослин із 181 роду і 77 родин, із них до Червоної книги України включено 66 видів, Бернської конвенції – 6, списку CITES – 6, додатків Оселищної Директиви – 8, до охоронного списку Дніпропетровської обл. – 240, Кіровоградської – 96 видів, Миколаївської та Херсонської – по 25 видів. Провідними родинами раритетної фракції є родини Asteraceae та Fabaceae, у верхній частині басейну – Ranunculaceae та Orchidaceae. Серед созофітів флори басейну Інгульця переважають представники найбільш трансформованих степового та петрофітного флорокомплексів, внаслідок чого багато рідкісних видів перебувають під загрозою зникнення. Популяції созофітів належать до нормального повночленного типу і при незмінних умовах їх зростання не потребують додаткових заходів охорони. Основні фактори, що призводять до змін флори в басейні Інгульця під дією антропогенних чинників: знищення оселищ внаслідок гірничо-видобувної діяльності, розорювання степових ділянок, штучного заліснення природних урочищ, надмірного випасу худоби, створення каскадів ставків, використання інвазійно активних видів при формуванні лісосмуг тощо; синантропізація та адвентизація рослинного покриву. Виявлено критично низький (1,18% від загальної площі) рівень заповідання в регіоні. Основні шляхи оптимізації охорони рідкісних і зникаючих видів рослин у басейні Інгульця: розробка програми відновлення природних екосистем; створення нових об'єктів природно-заповідного фонду; збереження рідкісних і зникаючих видів у культурі, обмеження поширення інвазійних видів, заборона розорювання степових схилів під заліснення. Пасивні методи охорони в природних резерватах сприяють деструктивним процесам у рослинному покриві. Постмайнингові ділянки придатні для відновлення зональної природної рослинності, реінтродукції созофітів, при рекультивовані, що в подальшому стане основою створенням техногенних об'єктів ПЗФ.^UThe dissertation presents the complex studies results of the flora of the catchment area of Ingulets river, in specifically, the structural organization analysis, the outsosological analysis and study of the population of some sozophytes, the main trends identification of flora under the influence of anthropogenic factors, the development of measures to optimize the protection of the floristic diversity in the region. The species composition of the flora of the catchment area of Ingulets river has been established, which includes 1411 species, which represent 566 genera and 129 families. Based on this, the «Summary of the flora of the catchment area of Ingulets river» has been prepared. As a result of the research, it was found that the flora was formed under the influence of the northern boreal centre, and with the direct participation of the south of the ancient Mediterranean, but at a late stage of formation it is significantly (24.4%) saturated with adventive species. The flora of the catchment area of Ingulets river has an autochthonous steppe character and is influenced by anthropogenic factors on its development. The northern part of the catchment area has retained the features of the boreal type. The rare component of the flora of the studied region includes 292 species of rare and endangered plant species from 181 genera and 77 families, of which 66 species are included in the Red Book of Ukraine, 6 from the Bern Convention, 6 from the CITES list, 8 from the Habitats Directive. Also and from the regional Conservation Lists (Dnipropetrovsk region – 240, Kirovograd region – 96 species, Mykolaiv region and Kherson region 25 species. The leading families of the rare fraction are the families Asteraceae and Fabaceae, in the upper part of the catchment area of Ingulets river – Ranunculaceae and Orchidaceae. Among the protected rare species of flora in the upper reaches of the catchment area of Ingulets river, most are endangered steppe and petrophytic flora complexes that are endangered. Population features of the studied sozophytes indicate that the studied populations belong to the normal full-membered type and under constant conditions of their growth do not require additional protection measures.The main trends of flora change in the catchment area of Ingulets river under the influence of anthropogenic factors: destruction of settlements due to mining activities, ploughing of steppe areas, artificial afforestation of natural tracts, excessive grazing, creation of ponds cascades, use of invasive species in forest belts, etc .; synanthropization and adventitia of vegetation. A critically low (1.18% of the total area) level of the reservation in the region was revealed. The main ways to optimize the protection of rare and endangered plant species in the catchment area of Ingulets river: development of a program to restore natural ecosystems; creation of new objects of the nature reserve fund; preservation of rare and endangered species in culture, limiting the spread of invasive species, banning the ploughing of steppe slopes for afforestation. Methods of protection in nature reserves require refinement of legislation, with the possibility of active intervention in destructive processes. Post-mining areas suitable for the restoration of zonal natural vegetation, the reintroduction of sozophytes, can also be recultivated for the purpose of artificial formation of rare plant species populations of and endangered species. These areas are suitable for the creation of artificial objects of nature reserves.

Генсицький М.В. Фауна і морфометрична мінливість наземних молюсків (Mollusca) Північно-Західного Приазов'я.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 091 «Біологія». Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, 2021.Метою роботи є встановлення видового складу наземних молюсків, їх морфометричної мінливості та її закономірностей в умовах Північно-Західного Приазов'я. Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання: Встановити сучасний видовий склад наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Проаналізувати особливості біотопічного розподілу наземних молюсків в Північно-Західному Приазов'ї. Визначити морфологічні параметри наземних молюсків на прикладі домінантних видів родів Helix, Xeropicta, Chondrula, які можна використовувати для характеристики популяції. Встановити закономірності морфометричної мінливості окремих видів наземних молюсків. Оцінити господарське значення наземних молюсків в умовах Північно-Західного Приазов'я. Об'єкт дослідження – наземні молюски в антропогенно-трансформованих і природних екосистемах Північно-Західного Приазов'я. Предмет дослідження – сучасний стан фауни і біотопічний розподіл наземних молюсків та закономірності морфометричної мінливості домінантних видів на території Північно-Західного Приазов'я. Для оцінки сучасного стану фауни молюсків проведено збір матеріалу в 2017-2020 рр. в Північно-Західному Приазов'ї. Загалом було зібрано близько 7,6 тис. особин, 20 видів наземних молюсків з 179 точок. Вперше здійснено довгострокове польове дослідження наземних молюсків в природних та антропогенно трансформованих біотопах в умовах Північно-Західного-Приазов'я. Сучасна фауна наземних молюсків регіону включає 27 видів з 12 родин, з яких 6 видів наводяться вперше: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Встановлені закономірності біотопічного розподілу наземних молюсків в залежності від типу ґрунтів, стану їх зволоженості та характеру рослинності. Для об'єктивної оцінки об'єму раковини запропонований і апробований метод водного тесту. Найрозповсюдженіші види за частотою зустрічальності були Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. Проведено порівняльний аналіз конхологічних ознак наземного молюска Helix albescens, зібраних в природних і антропогенних біотопах. Порівняння розмірів раковин Helix albescens з територій з різним антропогенним навантаженням показало, що на території міста розміри раковини більші, ніж в сільській місцевості. Xeropicta derbentina демонструє значну мінливість морфометричних ознак в різних біотопах. Також оцінювалась мінливість забарвлення раковин, за спрощеною схемою кодування, по загальному числу смуг. Домінуючими були раковини, на яких було зафіксовано 3-5 смуг. Встановлено достовірну корелятивну залежність між усіма метричними показниками раковини у цьго виду. Поліморфізм за смугастістю раковини молюска Helix albescens оцінювали за частотою кожної морфи в вибірці, вирахували середню кількість морф (μ), частоту рідкісних морф (h), а також розрахували показник подібності вибірок за фенетичними ознаками (r). У популяціях H. albescens з міських середовищ існування були виявлені 11 морф. Три основні морфи (12345, 1(23)45, 12045) були присутні у всіх досліджених вибірках. Забарвлення раковин H. albescens відрізняється значною різноманітністю як в природних, так і в урбанізованих біотопах.За мінливістю раковини Chondrula tridens martynovi були експериментально перевірені гіпотези, що на зміну форми раковини впливає тип рослинності, або впливає режим вологості ботопу, або рівень антропогенного навантаження. Розміри раковин залежать від рівня антропогенного впливу і збільшуються в умовах високого антропогенного навантаження. Розвиток устєвого апарату молюсків не залежить від типу рослинності, але залежить від рівня зволоження біотопу і рівня його антропогенної трансформації. Витягнутість раковини молюска описує протилежну динаміку показників висоти по відношенню до ширини і залежить від рівня антропогенного навантаження. Перебудова в організації устєвого апарату залежить від зволоження біотопу і рівня антропогенного навантаження. Це дозволяє використовувати даний вид молюска в якості біоіндикатора стану навколишнього середовища.Ключові слова: наземні молюски, малакофауна, морфометрична мінливість.^UGensytskyi M.V. Fauna and morphometric variability of terrestrial molluscs (Mollusca) of the northwestern Azov Sea region.The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of biological sciences (doctor of philosophy) on a specialty 091 "Biology". Melitopol State Pedagogical University named after Bohdan Khmelnytsky, Melitopol, 2021.The aim of the work is to establish the species composition of terrestrial mollusks, their morphometric variability and patterns in the conditions of the north-western Azov Sea. To verify the goals set during the offensive tasks: To establish the current species composition of terrestrial mollusks in the north-western Priazovye. Analyze the features of the biotope distribution of terrestrial mollusks in the northwestern Azov Sea. Start using the morphological parameters of ground lightning for applied domestic species of the genera Helix, Xeropicta, Chondrula, which can be used to characterize the population. Establish patterns of morphometric variability of individual species of terrestrial mollusks. Assess the economic importance of terrestrial mollusks in the north-western Azov Sea.The object of research is terrestrial mollusks in anthropogenically transformed and natural ecosystems of the northwestern Azov Sea region. The subject of research is the current state of fauna and biotope distribution of terrestrial mollusks and patterns of morphometric variability of dominant species in the north-western Azov Sea. To assess the current state of the mollusk fauna, material was collected in 2017-2020 in the northwestern Azov Sea region. In total, about 7.6 thousand individuals, 20 species of terrestrial mollusks from 179 points were collected. For the first time, a long-term field study of terrestrial mollusks in natural and anthropogenically transformed biotopes in the north-western Azov region has been carried out. The modern fauna of terrestrial mollusks includes 27 species from 12 families, of which 6 species are listed for the first time: Cochlicopa lubrica, Pupilla muscorum, Truncatellina cylindrica, Phenacolimax annularis, Euconulus fulvus, Monacha cartusiana. Regularities of biotopic distribution of terrestrial mollusks depending on the type of soils, the state of their moisture and the nature of vegetation are established. A unified method of water test has been proposed and tested to objectively assess the volume of the sink. The most common species in terms of frequency were Chondrula tridens, Vallonia pulchella, Vallonia costata, Monacha fruticola, Xeropicta derbentina, Vitrina pellucida. A comparative analysis of the conchological features of the terrestrial mollusk Helix albescens, collected in natural and anthropogenic habitats. Comparison of the size of Helix albescens shells from areas with different anthropogenic load showed that in the city the size of the shell is larger than in rural areas. Xeropicta derbentina demonstrates significant variability of morphometric traits in different habitats. The color variability of shells was also assessed, according to a simplified coding scheme, by the total number of bands. Dominated by sinks, which were recorded 3-5 strips. A significant correlation between all metric indicators of the shell in this species has been established.Helix albescens mollusk shell polymorphism was assessed by the frequency of each morph in the sample, calculated the average number of morphs (μ), the frequency of rare morphs (h), and calculated the similarity of the samples by phenetic characteristics (r). In populations of H. albescens from urban habitats, 11 morphs were found. Three main morphs (12345, 1(23)45, 12045) were present in all studied samples. The color of H. albescens shells is very diverse in both natural and urban habitats.According to the variability of the Chondrula tridens martynovi shell, the hypotheses that the change in the shape of the shell is influenced by the type of vegetation, or by the humidity regime of the botop, or the level of anthropogenic load were experimentally tested. The size of shells depends on the level of anthropogenic impact and increases under conditions of high anthropogenic load. The development of the oral apparatus of mollusks does not depend on the type of vegetation, but depends on the level of moisture of the habitat and the level of its anthropogenic transformation. The elongation of the shell of the mollusk describes the opposite dynamics of height in relation to the width and depends on the level of anthropogenic load. Restructuring in the organization of the oral apparatus depends on the humidification of the habitat and the level of anthropogenic load. This allows the use of this species of mollusk as a bioindicator of the state of the environment.Keywords: terrestrial mollusks, malacofauna, morphometric variability.

У наш час все актуальнішою стає проблема поширення ціанобактерій, насамперед представників ряду Nostocales, в поверхневих водах Європи і збільшення кількості випадків цвітіння води за їх участі (Taranu et al. 2015). Як було недавно показано, очікується експансія цієї групи організмів в нові місця проживання із наступною інтеграцією їх в екосистеми, а відтак - порушення стійкості останніх. Це підтверджується, наприклад, збільшенням частоти поширення Raphidiopsis raciborskii за останні десятиліття, особливо в зонах з помірним кліматом (Rzymski et al. 2018). Таке явище можна пояснити високою фенотиповою пластичністю, зміною клімату та антропогенною евтрофікацією (Cirés and Ballot 2016). Цито- та генотоксичні властивості циліндроспермопсину - алкалоїду біосинтезованого певними видами ціанобактерій - широко вивчені на експериментальних моделях in vitro та in vivo. За допомогою кількох незалежних досліджень було по окремо встановлено роль урацилу, гуанідину та гідроксильної групи у його токсичності (Evans and Murphy 2011; Cartmell et al. 2017). У ході пропонованого дослідження з використанням нормальних гепатоцитів коропа в умовах in vitro було перевірено токсичність п'яти синтетичних аналогів циліндроспермопсину, усі з яких містили у своїй структурі урациловий компонент, але віднізнялися комбінаціями інших притаманних йому компонентів та функціональних груп. Усі тестовані аналоги викликали генерацію активних форм оксинену, окиснення ліпідів та фрагментацію ДНК. Найбільше зростання вмісту ТБК-АП та активності каспази-3 (маркера апоптозу) було продемонстровано аналогом, який, подібно до циліндроспермопсину, містить групи гуанідину, гідроксилу та урацилу, але не має його складної трициклічної структури. Зроблені в процесі роботи спостереження підтверджують гіпотезу, що токсичність циліндроспермопсину є результатом взаємодії компонентів урацилу, гуанідину та гідроксильної групи.Відомо, що окремі види ціанобактерій та зелених водоростей виробляють ліпофільні поліметокси-1-алкени, які можуть викликати тератогенні прояви invivo. Зважаючи на недостатній рівень інформації щодо ПМА у Arthospira sp. (комерційно відома як спіруліна) та Chlorella sp., які культивуються для виробництва харчових біодобавок, ми проаналізували рівень біобезпеки харчових добавок на основі хлорели (n = 10) та спіруліни (n = 13), зареєстрованих у ЄС з використанням реакцій молекулярних маркерів Danio rerio (in vivo). Мас-спектрометричний аналіз фракціонованих екстрактів досліджуваних матеріалів не виявив жодних сполук, споріднених з ПМА. Аналізовані зразки не проявляли тератогенної дії, за винятком викривлення хорди, викликаного фракціями двох препаратів на основі хлорели. Разом з тим, проаналізовані біодобавки викликали прояви окисного стресу та цитотоксичності у тканинах печінки даніо, на що вказує підвищений рівень активних форм оксигену, активність каталази, пероксидне окиснення ліпідів та збільшення рівня фрагментації ДНК. Більшість (60 %) фракцій з препаратів на основі хлорели викликали активацію холінестерази у мозку даніо, тоді як вплив 61,5 % фракцій з препаратів на основі спіруліни викликав протилежну реакцію - її пригнічення. Наслідки впливу ліпофільних екстрактів, особливо з препаратві на основі хлорели, на D. rerio були схожими на реакцію у відповідь на вплив екстрактів ціанобактерій, що може свідчити про схожість токсичних метаболітів, продукованих обома групами організмів, чи забруднення біодобавок ціанобактеріями. Застосування до досліджуваних зразків розробленого на основі описаних вище досліджень способу виявлення потенційно токсичних синьо - зелених водоростей (Фальфушинська та Горин, 2019) показало, що при впливі Cl5,7 та Sp 12 відповідь ізольованих клітин тканин коропа Cyprinus carpio можна оцінити як «стрес», а для C16 та Sp2, 6 - «передстресовий стан» (адаптивна реакція на пошкоджуючий вплив). Відтак, незважаючи на те, що проведені нами дослідження підтверджують відсутність у проаналізованих препаратах на основі хлорели та спіруліни тератогенних сполук класу поліметокси-1-алкенів, їх цитотоксичний ефект свідчить про необхідність подальших досліджень з даного напрямку.Ключові слова: ціанобактерії, ціанотоксини, коропові риби, біомаркери, окисний стрес, цитотоксичність, генотоксичність, нейротоксичність.^UNowadays, there is an active spread of cyanobacteria, primarily of the Nostocales order, in the surface waters of Europe and an increase in the number of cases of water blooms with their involvement (Taranu et al. 2015). As recently shown, the Nostocales are expected to expand into new habitats and then integrate into ecosystems, thus disrupting their resilience. This is proven, for example, by the increase in the prevalence of Raphidiopsis raciborskii in recent decades, especially in temperate climates (Rzymski et al. 2018). This phenomenon can be explained by high phenotypic plasticity, climate change and anthropogenic eutrophication (Cirés and Ballot 2016). It is obvious that freshwater reservoirs with a steadily elevated temperature regime provide a favorable environment for the expansion of toxic species of cyanobacteria to new areas with their subsequent spread.Based on the data that the expansion of potentially toxic cyanobacteria began in latitudes with tropical and subtropical climates, we chose for the study reservoirs characterized by elevated temperatures due to geographical location (Kasperivtsi Reservoir and the Seret River below its dam) or operating conditions (Netishyn Reservoir). Phytoplankton analysis showed that cyanobacteria were the dominant fraction in all cases with a more visible predominance in summer . In particular, several potential producers of potent toxins were identified: Raphidiopsisraciborskii, Aphanizomenongracile, Dolichospermumflos-aquae. However, screenings for dissolved or partial cylindrospermopsin, microcystins (-LR, -YR, and -RR), and toxoid were negative.The cyto- and genotoxic properties of cylindrospermopsin, an alkaloid biosynthesized by certain species of cyanobacteria, have been extensively studied in experimental in vitro and in vivo models. Several independent studies have separately identified the role of uracil, guanidine, and the hydroxyl group in CYN toxicity (Evans and Murphy 2011; Cartmell et al. 2017). In the proposed study on a model of normal carp hepatocytes in vitro, the toxicity of five synthetic simplified analogues was tested, all of which contained a uracil component in their structure, but differed in combinations of other components and functional groups inherent in CYN. All tested analogues caused the reactive oxygen species, lipid peroxidation and increased levels of DNA fragmentation/ The greatest increase in TBARS content and activity of caspase-3 (a marker of apoptosis) was demonstrated by an analogue that, like CYN, contains functional groups of guanidine, hydroxyl and uracil, but does not have its complex tricyclic structure. Observations made in the course of this work confirm the hypothesis that the toxicity of CYN is the result of the interaction of the components of uracil, guanidine and the hydroxyl group. Certain species of cyanobacteria and green algae are known to produce lipophilic polymethoxy-1-alkenes, which can cause teratogenicity invivo. Due to the insufficient level of information on PMA in Arthospira sp. (commercially known as spirulina) and Chlorella sp., which are cultivated for the production of food additives, we analyzed the level of biosafety of food additives Chlorella (n = 10) and Spirulina (n = 13) registered in the EU. Mass spectrometric analysis of the fractionated extracts did not reveal any potentially related chemical compounds in the studied materials. The analyzed samples did not show teratogenic effects, except for curvature of the spine caused by fractions of two chlorella drugs. However, the analyzed supplements caused oxidative stress and cytotoxicity in zebrafish liver tissue, as indicated by increased levels of reactive oxygen species, catalase activity, lipid peroxidation and increased levels of DNA fragmentation. The majority (60%) of chlorella fractions caused cholinesterase activation in zebrafish brain, while the effect of 61.5% of spirulina fractions caused the opposite reaction - its suppression. The effects of lipophilic extracts, especially Chlorella, on Danio rerio were similar to the response to cyanobacterial extracts, which may indicate the similarity of toxic metabolites produced by both groups or contamination of bioadditives with blue-green algae. Application to the studied samples of the method of detection of potentially toxic blue- green algae developed on the basis of the studies described above (Falfushynska and Horyn, 2019) showed that for Ch5,7 and Sp 12 the level of biosafety corresponds to the indicator “stress” (acute stress response), and for Ch6 and Sp2, 6 - “pre-stress state” (adaptive response to damage).Therefore, although our studies confirm the absence of teratogenic compounds belonging to the class of polymethoxy-1-alkenes in the Chlorella and Spirulina preparations, their cytotoxic effect attests the necessity of further research.Key words: cyanobacteria, cyanotoxins, carp fish, biomarkers, oxidative stress, cytotoxicity, genotoxicity, neurotoxicity.

Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування особливостей трансформаційних процесів, сукцесій у лісових екосистемах Центрального Полісся за умов радіаційного забруднення та заповідання для розроблення природоохоронних заходів і збереження біорізноманіття.Відповідно до мети дисертації було поставлено наступні завдання: узагальнити дані просторово-структурної зміни лісових екосистем природного заповідника «Древлянський»; оцінити динаміку лісових насаджень, що пов’язані зі змінами лісотаксаційних показників деревостану; узагальнити дані щодо раритетної компоненти фіторізноманіття досліджуваної території; встановити динаміку трансформаційно-сукцесійних процесів фітоценозів, з’ясувати особливості лісових угруповань за еколого-флористичною класифікацією «Браун-Бланке»; оцінити фітосанітарний стан лісових екосистем природного заповідника «Древлянський».Узагальнено дані лісотаксаційних описів деревостанів, що входять до території заповідника за 2008 та 2018 роки. Загальна площа лісів згідно описів становить 16823,0 га. Площа лісових земель складає 15757,6 га (93,67%), а не лісових – 1065,4 га (6,34%). Зокрема лісові землі представлені вкритими (15021,1 га або 89,29%) та не вкритими (736,5 га або 4,38%) лісовою рослинністю лісових земель. Вкриті лісовою рослинністю землі складаються з деревостанів штучного (7715,7 га або 45,86%) та природного (7305,4 га або 43,43%) походження. У невкритих лісовою рослинністю лісових земель значними змінами площ за лісовпорядними періодами характеризуються незімкнуті лісові культури, площа яких між періодами зменшилася на 104,5 га (з 844,0 до 736,5 га або з 0,86 до 0,24%).Окрім узагальнення динаміки площ лісового фонду заповідника було оцінено зміну лісотаксаційних показників деревостанів. У заповіднику зростають середньовікові деревостани (тополевий та осиковий – стиглі), із середнім бонітетом І,8 – ІІ,8 (V,0 тополевий), з повнотою 0,74 – 0,91, а середній запас на 1 га вкритих лісом площею становить 190,50 – 291,11 м3. При розподілі площ вкритих лісовою рослинністю за едафотопами із гігротопів найбільша площа в свіжих умовах – 10780,5 га (71,77%), а у трофотопів характеризуються суборові умови – 8521,0 га (56,73%). Серед типів лісорослинних умов найбільші плоші у свіжому борі (5365,3 га або 35,72%) та свіжому сосново-дубовому суборі (5293,2 га або 35,24%).Досліджено раритетне біорізноманіття заповідника з його розподілом до різних природоохоронних переліків. До регіонально рідкісних видів віднесено 10 видів флори та 50 фауни, до Червоної книги України відповідно 26 та 76 (з них 30 птахів та 27 ссавців), до списків Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 5 та 129, зі списку Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин знаходиться 47 видів, до Європейського червоного списку віднесено 7 та 26 видів, до списків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення наявно 7 видів рослин та 20 видів тварин. Також було досліджено територію Заповідника на рідкісні біотопи для Європи за класифікацією EUNIS. Всього на території заповідника 30 біотопів (континентальні водойми та водотоки – 7, болотні – 3, трав’яні – 8, чагарникові та чагарничкові – 2, лісові – 9, кам’янисті відслонення та інші біотопи із слабо розвиненою рослинністю – 1). З’ясовано екологічні та фітоценотичні особливості місць зростання фітоугруповань, які включені до Зеленої книги України. Всього на території заповідника зростає 5 угруповань, що відносяться до водної рослинності: угруповання формації глечиків жовтих (Nuphareta luteaе), угруповання формації латаття білого (Numphaeеta albae), угруповання латаття сніжно-білого (Numphaeеta candidae), угруповання формації водяного горіха плавуючого (Trapaeta natantis), угруповання формації сальвінії плавачої (Salvinieta natantis). Всі вони є природними фітоценозами, типовими для Центрального (Житомирського) Полісся та мають 3 категорію охорони. Екологічний стан угруповань оптимальний, популяції видів не порушені.Встановлено сукцесійно-трансформаційну динаміку процесів, що відбуваються в лісових екосистемах. На стаціонарі «Мертве озеро» масовим зростанням характеризувалася росичка проміжна (Drosera intermedia Hayne), але із пересиханням цієї території вона зникає. Також ця ділянка заростає березою повислою (Betula pendula Roth.).^UThe aim of the dissertation research is the scientific substantiation of the features of transformation processes, successions in the forest ecosystems of the Central Polissia under the conditions of radiation pollution and a legacy for the development of environmental protection measures and the preservation of biodiversity.In accordance with the aim of the dissertation, the following tasks were set: to summarize data on spatial and structural changes in forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve; to assess the dynamics of forest plantations associated with changes in forest tax indicators of the forest stand; to summarize the data on the rare component of the phytodiversity of the studied territory; to establish the dynamics of transformational and successional processes of phytocenoses, to find out the features of forest groups according to the ecological and floristic classification «Brown-Blanquet»; to assess the phytosanitary state of forest ecosystems of the «Drevlyanskyi» nature reserve.The data of forest tax descriptions of stands included in the territory of the reserve for 2008 and 2018 are summarized. The total area of forests according to the descriptions is 16,823.0 hectares. The area of forest land is 15757,6 ha (93,67%), and non-forest land is 1065,4 ha (6,34%). In particular, forest lands are represented by covered (15021,1 ha or 89,29%) and uncovered (736,5 ha or 4,38%) forest vegetation of forest lands. Land covered with forest vegetation consists of stands of artificial (7715,7 ha or 45,86%) and natural (7305,4 ha or 43,43%) origin. In the forest lands not covered by forest vegetation, significant changes in the area of forest management periods are characterized by open forest crops, the area of which decreased by 104,5 ha between the periods (from 844,0 to 736,5 ha or from 0,86 to 0,24%).In addition to summarizing the dynamics of the area of the forest fund of the reserve, the change in the forest tax indicators of the stands was evaluated. In the reserve, medieval stands grow (poplar and aspen – mature), with an average rating of І,8 – ІІ,8 (V,0 poplar), with a completeness of 0,74 – 0.91, and the average reserve per 1 ha of forested area is 190,50 – 291,11 m3. When distributing the areas covered by forest vegetation by edaphotopes, the largest area in hygrotopes is in fresh conditions – 10780,5 ha (71,77%), and in trophotopes characterized by sub-forest conditions – 8521,0 ha (56,73%). Among the types of forest vegetation conditions, the largest plots are in fresh pine (5365,3 ha or 35,72%) and fresh pine-oak undergrowth (5293,2 ha or 35,24%).The rare biodiversity of the reserve and its allocation to various nature protection lists were studied. 10 species of flora and 50 fauna are classified as regionally rare species, 26 and 76 are listed in the Red Book of Ukraine (including 30 birds and 27 mammals), 5 and 129 are listed in the Convention on the Protection of Wild Flora and Fauna and Natural Habitats in Europe, with 47 species are on the list of the Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals, 7 and 26 species are included in the European Red List, 7 species of plants and 20 species of animals are on the lists of the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. The territory of the Reserve for rare biotopes for Europe according to the EUNIS classification was also investigated. There are a total of 30 biotopes on the territory of the reserve (continental reservoirs and watercourses – 7, swamps – 3, grass – 8, shrubs and bushes – 2, forest – 9, rocky outcrops and other biotopes with poorly developed vegetation – 1).The ecological and phytocenotic features of the places where phytogroups grow, which are included in the Green Book of Ukraine, have been clarified. A total of 5 groups related to aquatic vegetation grow on the territory of the reserve: the group of the formation of yellow pitchers (Nuphareta luteae), the group of the formation of the white water lily (Numphaeeta albae), the group of snow-white water lilies (Numphaeeta candidae), the group of the formation of the floating water nut (Trapaeta natantis), grouping of the Salvinieta natantis formation. All of them are natural phytocenoses, typical for the Central (Zhytomyr) Polissia and have the 3rd category of protection. The ecological condition of the groups is optimal, species populations are not disturbed.The successional and transformational dynamics of the processes occurring in forest ecosystems have been established. At the «Dead Lake», Drosera intermedia Hayne was characterized by massive growth, but with the drying out of this area, it disappears. This area is also overgrown with hanging birch (Betula pendula Roth.).

У 1960–1970-ті роки відносно нечисленна трав'янка європейська чорноголова (Saxicola rubicola) розселилась у північному та східному напрямках в Україні і прилеглих регіонах. На Північному Сході України утворилась зона симпатрії із численнішою трав'янкою лучною (S. rubetra). Дисертаційна робота присвячена з'ясуванню причин розселення трав'янки європейської чорноголової та тих особливостей біології, що дають можливість двом видам входити до складу одних і тих самих угруповань. Результати дослідження вказують, що їхнє спільне існування полегшується завдяки відмінностям у строках перебігу фаз життєвих циклів, відмінним потребам щодо розмірів гніздових територій, відсутності міжвидової територіальності тощо. Чисельність трав'янки лучної в усіх досліджених типах біотопів є у кілька разів вищою. У крейдяних степах рівень чисельності обох видів зумовлюють неоднакові чинники, зміни чисельності є асинхронними та різноспрямованими. Можливості розселення трав'янки європейської чорноголової підвищуються через ймовірну різну роль молодих птахів, що походять з виводків перших та других кладок. Виявлена хвилеподібність процесу розселення пов'язана із коливаннями клімату, які сприяли збільшенню виживаності птахів під час міграції. Причинами розселення були також сприятливі для виду зміни гніздових біотопів, зокрема осушення заплав річок.^UThe European Stonechat (Saxicola rubicola) rapidly colonised vast areas in the Ukraine in the twentieth century. As a result, a zone of sympatry with far more numerous species, the Whinchat (S. rubetra), was formed in the North-eastern Ukraine in 1960s – 1980s. The key questions aroused about what are the causes for the expansion of the range of the European Stonechat and which aspects of the biology of both species facilitate their coexistence in bird communities. The results of the research indicate that it became possible owing to the almost complete separation of the main phases of the breeding cycle of the species, the dissimilar requirements in the size of the breeding territories, the absence of interspecific territoriality etc. The abundance of the Whinchat is several times higher than that of the European Stonechat in all studied habitats. The level of abundance of both species in chalk steppe clearly depends on different factors and the changes of the numbers are asynchronous and not unidirectional. The expansion capability of the European Stonechat is probably enhanced by different behavioural strategies in the young birds originated from the first-and the second clutch broods. The observed waves of expansion were caused by the climate fluctuations which favour the survival of the birds at the critical time of the southward migration. The causes of the expansion were also favourable changes in the habitat structure following flood-plain drainage.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасного стану рослинності природного заповідника «Єланецький степ», аналізу змін рослинного покриву за 20 років існування об'єкта, розробці рекомендацій щодо збереження фіторізноманіття. На основі еколого-флористичного підходу встановлено синтаксономічну структуру рослинності заповідника, яка включає 8 класів, 12 порядків, 14 союзів, 20 асоціацій, 1 субасоціацію та 2 дериватних угруповання. Для виявлення екологічних особливостей рослинності був проведений аналіз за провідними едафічними та кліматичними факторами. Встановлено, що між найпоширенішими класами простежується чітка диференціація за факторами вологості ґрунту, аерації субстрату, вмісту карбонатів та азоту у ґрунті. Поширення рослинних угруповань залежно від рельєфу та показників екологічних факторів має певні закономірності, що простежуються на еколого-ценотичних профілях. На плакорах та схилах балок поширені угруповання Potentillo arenariae - Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 та Stipo lessingianae-Salvietum nutantis Vynokurov 2014. На ділянках схилів, де відбувається різкий перегин, підвищується вміст кальцію, кислотності та солей розвиваються чагарникові угруповання Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. На виходах вапняку, де шар ґрунту слабо сформований, менший вміст солей, більший вміст азоту та менш постійний режим зволоження, розвиваються угруповання Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999. До найбільш вологих тальвегів балок приурочені угруповання Agropyretum repentis Felföldy 1942. Встановлено, що основним напрямом динаміки рослинного покриву на території заповідника є демутаційні зміни, що відбуваються після припинення впливу випасу, випалювання, розорювання та лісомеліораційних заходів. Проте, оскільки на досліджуваній території відновлення рослинності відбувається в абсолютно заповідних умовах, демутаційні процеси набувають ознак, властивих резерватогенним сукцесіям. В останнє десятиріччя існування заповідника виникла проблема деградації рослинності у загорожі з бізонами, оскільки кількість тварин у вольєрі перевищила допустимий рівень пасквального навантаження на даній площі. Для встановлення екологічних змін рослинності протягом останніх 20 років, було здійснене порівняння умов заповідника у вихідному стані 1996 року та у 2017 році. З цією метою був проведений синфітоіндикаційний аналіз шести репрезентативних синтаксонів. З'ясовано, що серед екологічних параметрів достовірна різниця значень спостерігається для кліматичних факторів, зокрема для терморежиму, омброрежиму та континентальності. Класифікаційна схема біотопів включає біотопи категорії типів C, D, E, F ,I. Найвищим ступенем диференціації відзначаються типи біотопів Е та І. Наведено характеристику 15 асоціацій 6 формацій степової рослинності, що належать до раритетного фітоценофонду та включені до Зеленої книги України. Було досліджено адаптаційну здатність чотирьох адвентивних видів Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. На основі даних синфітоіндикаційного аналізу, можна зробити висновок, що два види з модельних, а саме Ulmus pumila та Elaeagnus angustifolia, спроможні адаптуватися до екологічних умов досліджуваної території. Вони мають широку екологічну амплітуду та здатні проникати до степових угруповань. Їхнє розповсюдження не обмежується екологічними умовами, але ускладнюється цілісністю структури степових ценозів. Поширення видів Robinia pseudoacacia та Gleditsia triacanthos, окрім непорушеності степових ділянок, стримується нестачею вологи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше: розроблено класифікаційну схему та рослинності території заповідника «Єланецький степ» на підставі еколого-флористичного підходу , визначено перелік біотопів на території природного заповідника (деякі категорії деталізовано до 6-7 рівня), досліджено можливості адаптації адвентивних деревних видів до екологічних умов досліджуваної території. Також описано особливості відновлення рослинності на території заповідника після впливу розорювання, випасу, випалювання, лісомеліорації за 20 років його існування. Матеріали дисертації використовуються для підготовки Літопису природи заповідника «Єланецький степ». Геоботанічні описи та еколого-ценотичні профілі будуть використані для моніторингу стану рослинності. Обґрунтовано необхідність запровадження природоохоронних заходів для відновлення степових угруповань.^UThe study is devoted to the investigation of the current state of the nature reserve "Yelanetskyi Step" vegetation,analysis of plant cover dynamic changes over the 20 years of the object, the development of recommendations for the conservation of phytodiversity. Based on the ecological and floristic approach, the syntaxonomic structure of the reserve's vegetation has been established. The classification scheme includes 8 classes, 12 orders, 14 alliances, 20 associations, 1 sub-association, and 2 derivative communities. Based on the method of synphytoindication, the ecological analysis of the leading edaphic and climatic factors was performed. It is established that between the most common classes of herbaceous vegetation there is a clear differentiation by factors of soil moisture, substrate aeration, carbonate, and nitrogen content in the soil. The distribution of plant communities depending on the terrain and the values of environmental factors has certain patterns that are reflected in the ecological profiles. Potentillo arenariae–Stipetum capillatae (Hueck 1931) Krausch 1961 and Stipo lessingianae–Salvietum nutantis Vynokurov 2014 communities are located on the plateaus and slopes of the ravines. In areas of slopes where there is a sharp bend, the content of calcium, acidity, and salts is higher, develops shrub communities Vinco herbaceae-Caraganetum fruticis Korotchenko et Didukh 1997. Communities of association Lino tenuifolii-Jurineetum brachycephalae Krasova et Smetana 1999 develop at limestone outcrops where there is thin soil layer on the surface, lower salt content, higher nitrogen content and humidification is less stable. Agropyretum repentis Felföldy 1942 communities are confined to the wettest bottoms of ravines. It is established that the main trends of the vegetation dynamics on the reserve territory are demutation changes that occur after the cessation of grazing, burning, plowing, and forest reclamation measures. However, since the restoration of vegetation in the study area takes place in absolutely protected conditions, demutation processes due to the lack of factors that alienate excess biomass, acquire common features of postreserving successions. In the last decade of the reserve's existence, the problem of vegetation degradation in the fence with bison has arized, as the number of animals exceeded the allowable level, so this area is overgrazed. To establish the ecological changes of vegetation during the last 20 years, a comparison of the conditions of the reserve in the initial state of 1996 and 2017 was made. For this purpose, a synphytoindication analysis of six representative syntaxons was performed. It was found that among the ecological parameters a significant difference in values is observed for climatic factors, in particular for the thermal regime, climate humidity, and continentality. We proposed the classification of habitats of the studied area, which includes 5 types: С, D, E, F, I. The highest degree of differentiation is observed by types E and I. Based on dominant classification the characteristics of 15 associations of 6 steppe vegetation formations included in the Green Data Book of Ukraine are given. The adaptive capacity of adventive species Ulmus pumila L., Gleditsia triacanthos L., Elaeagnus angustifolia L., Robinia pseudoacacia L. was studied. Based on the data of synphytoindication analysis, it could be concluded that two species out of four, namely Ulmus pumila and Elaeagnus angustifolia, are able to adapt to the ecological conditions of the study area. They have broad ecological amplitude and have the capacity to penetrate steppe communities. Their distribution is not limited by ecological conditions but is complicated by the integrity of the structure of steppe coenoses. The distribution of Robinia pseudoacacia and Gleditsia triacanthos species, in addition to the intact steppe areas, is constrained by lack of humidity. The scientific novelty of the work is that for the first time based on the Brown-Blanke ecological-floristic method, a classification scheme of the «Yelanetskyi step» nature reserve was established. For the first time, a list of biotopes on the territory of the nature reserve has been determined, some of them are detailed to 6-7th levels. Features of vegetation restoration on the territory of the reserve after the influence of plowing, grazing, roasting, forest reclamationfor 20 years of its existence are described. For the first time, the possibilities of adaptation of adventitious tree species to the ecological conditions of the studied territory were investigated. The dissertation materials were provided for the«Yelanetskyi Step» Nature Reserve Chronicles of the nature. Geobotanical relevés and ecological profiles will be used for vegetation changes monitoring. The necessity of measures for the restoration of steppe communities is substantiated.

Складено конспект спонтанної флори СПЛСП, який включає 691 вид, 377 родів, 103 родини, проведено її структурно-порівняльний аналіз за систематичною, біоморфологічною, екологічною структурою, з'ясовано ступінь антропогенної трансформації флори; складено перелік видів-ергазіофітів, який включає 52 види, серед яких переважають колонофіти (21 вид). Виявлено новий для флори України адвентивний вид Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov. Здійснено інвентаризацію спонтанної рослинності СПЛСП, яка включає угруповання, що належать до 13 класів, 15 порядків, 18 союзів, 27 асоціацій та чотирьох дериватних угруповань, встановлено ступінь видового багатства та різноманіття синтаксонів деревної і трав'яної рослинності; за допомогою методики фітоіндикації виявлено зміну екологічних характеристик угруповань рослинності внаслідок їх антропогенної трансформації в умовах садово- паркових ландшафтів. Розроблено класифікацію біотопів СПЛСП, яка включає41 тип, у тому числі 28 типів природних і 13 – синатропних біотопів. Наприкладі НДП «Софіївка» НАН України розроблено фітоіндикаційні карти за 12 екологічними факторами на основі шкал Я.П. Дідуха. Підтверджено роль СПЛСП для збереження раритетного різноманіття, зокрема дев'яти видів, занесених до Червоної книги України (2009), двох синтаксонів, занесених до Зеленої книги України (2009) і 20 типів біотопів з Резолюції 4 Бернської конвенції. Розроблено стратегію оптимізації СПЛСП та практичні рекомендації щодо їх утримання в сучасних умовах.^UThe dissertation is deals with a comprehensive study of the spontaneous flora and vegetation of garden and park landscapes of the Middle Pobuzhzhia region (GPLMP), analysis of their structure, a degree of anthropogenic transformation, ecological and habitat differentiation, as well as conservation.A list of the spontaneous flora of the GPLMP was compiled, which includes 691 species, 377 genera, 103 families, an analysis of its systematic, biomorphological, ecological structure was carried out, the degree of its anthropogenic transformation was determined; a list of ergasiophyte species was compiled, which includes 52 species, among which colonophytes predominate (21 species). A new alien species for the flora of Ukraine, Cephalaria gigantea (Ledeb.) Bobrov, was revealed. It was determined that spontaneous vegetation of the GPLMP is represented by communities of 13 classes, 15 orders, 18 alliances, 27 associations and four derivative communities, the degree of species richness and diversity of the syntaxa of woody and grassland vegetation was established; the changes in the ecological characteristics of vegetation units as a result of their anthropogenic transformation in the conditions of garden and park landscapes was revealed based on phytoindicative assessment. A habitat classification of the SPLSP allows identifying 41 habitat types, including 28 types of natural and 13 anthropogenic habitats. The phytoindication maps for 12 environmental factors have been developed for the NDP "Sofievka" NAS of Ukraine. The role of the GPLMP for the biodiversity conservation was confirmed as far as they include nine species listed in the Red Book of Ukraine (2009), two syntaxa listed in the Green Book of Ukraine (2009) and 20 habitat types from the Resolution 4 of the Berne Convention. A strategy for the optimization of the GPLMP and practical recommendations for their management in modern conditions have been proposed.

Дисертаційна робота присвячена класифікації, оцінці созологічної цінності та ризиків втрати біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора», який є унікальною територією природно-заповідного фонду з точки зору об'єктів збереження, а також розташування у межах двох адміністративних районів Донецької області, що серед інших мають найвищий показник заповідності в регіоні.На прикладі комплексного дослідження стану та змін біотопів відділення Українського степового природного заповідника «Крейдова флора» та прилеглих територій запропоновано шляхи оптимізації ключового елементу екологічної мережі локального рівня. Розроблено екологічну мережу локального рівня на прикладі Краматорського району та запропонована перспективна схема Смарагдової мережі Донецької області^UThe dissertation is regarding the classification, assessment of sozological value and risks of biotope loss of the branch of the Ukrainian Steppe Nature Reserve "Kreidova flora", which is a unique territory of the Nature Reserve Fund. It is located in the administrative district of Donetsk region, which has the highest conservation 24rate in the region and belongs to the Raigorodska regional key territory and the Sіversko-Donetsk meridional ecological corridor of the national level.The steppe zone of Ukraine in general, and the territory of Donetsk region in particular, is characterized by excessive agricultural development and excessive anthropogenic load. This is the reason for the high fragmentation of natural ecosystems, so it is here that the conservation of biodiversity through eco-networks is both a crucial and a complex task.The results of the nature reserve fund analysis and assessment of the adequacy of the ecological network of Donetsk region confirm the high degree of biodiversity and richness of natural conditions, high level of endemism and rarity of flora and unreasonably low percentage of protected areas – 3.8% compared to 7.3% averagein Ukraine.The development of effective methods for the conservation of biological and landscape diversity with eco-networks, as well as management plans for protected areas is impossible without an inventory and assessment of the ecosystems state. That is why comprehensive studies of habitats and spatial distribution of natural ecosystems, which would allow effective methods and measures for their conservation, are extremely relevant.Analysis of the state of ecological networks from the local to the European level in Ukraine showed that the main problems of their formation and management are: lack of data on species and habitats; disproportionate distribution of protected areas; high level of fragmentation of territories; uncontrolled impact of climate change, as well as ignorance of communities about protected areas.

Дисертаційна робота присвячена вивченню рослинності та біотопів басейну р. Красна, зокрема розробці їхньої класифікації, оцінці екологічних та созологічних особливостей, дослідженню закономірностей територіальної (ландшафтної) диференціації території. Встановлено синтаксономічну структуру (23 класів, 31 порядок, 41 союз та 67 асоціацій) рослинних угруповань. З урахуванням флористичних, ценотичних та екологічних особливостей доведено самостійність класу Helianthemo-Thymetea. Розроблено класифікаційну схему біотопів, що включає 6 типів, а також виявлено найбільш поширені та диференційовані біотопи. Оцінено діференціюючу дію та виявлено чотири основні групи лімітуючих екологічних факторів. Проаналізовано характер територіального розподілу рослинних угруповань басейну р. Красна та підтверджено його розмежування на два геоботанічних райони: Краснолимансько-Станично-Луганський та Сватівський. Проведено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів дослідженої території, на основі чого проведено їхнє ранжування по класах. Досліджено раритетний фітоценофонд басейну р. Красна та виявлено 116 видів вищих судиних рослин, занесених до охороних списків, 50 асоціацій, включених у Зелену книгу України, а також 16 типів біотопів, що охороняються відповідно до Резолюції № 4 Бернської конвенції.^UThe dissertation is devoted to the study of vegetation and biotopes of the Krasna River basin, in particular the development of its classification, the assessment of ecological and sozological features, and the study of the patterns of territorial (landscape) differentiation of the territory. The syntaxonomic structure (23 classes, 31 orders, 41 unions and 67 associations) of plant communities was established. Based on the floristic, cenotic and ecological features, the independence of the Helianthemo-Thymetea class has been proved. The classification scheme of habitats, which includes 6 types, has been developed, as well as the most common and differentiated biotopes have been identified. There was evaluated the differentiating effect and identified four main groups of limiting ecological factors. The pattern of the territorial division of plant communities in the Krasna River basin has been analyzed and its distinction has been confirmed on two geobotanical districts: Krasnolimansko-Stanichno-Lugansky and Swatovsky. There was conduct estimation of the effects of threats, the sozological significance and the degree of the biotopes stability of the research area the basis of which the biotopes were ranked by classes. The rarity phytocenotic fund of the Krasna River basin has been investigated and 116 species of higher vascular plants that entried in the protection lists, 50 associations included in the Green Book of Ukraine, as well as 16 types of biotopes protected in accordance with Resolution № 4 of the Berne Convention have been identified.

Дисертаційна робота присвячена вивченню таксономічного статусу та філогенетичних зв'язків морських бурих водоростей з роду Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer та Ericaria Stackhouse) у Чорному морі та Левантійському басейні Середземного моря з метою уточнення відомостей про їхнє таксономічне різноманіття і розповсюдження в межах Середземноморського басейну, а також вдосконалення заходів охорони утворюваних ними угруповань і оселищ. Встановлено, що у Чорному морі водорості із роду Cystoseira s.l. представлені видами, які філогенетично належать до родів Ericaria та Gongolaria. На основі морфологічного аналізу підтверджено перенесення Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze до роду Gongolaria, яке попередньо було запропоноване на основі молекулярних даних. Показано, що розділення прикріпленої Gongolaria barbata на окремі внутрішньовидові таксони не має під собою підґрунтя. Для неприкріпленої форми Gongolaria barbata запропоновано нову номенклатурну комбінацію – Gongolaria barbata f. repens (A.D.Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov. Спростовано уявлення про синонімічність останнього таксону до виду Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019.Встановлено приналежність Cystoseira bosphorica Sauvageau до роду Ericaria та конспецифічність із середземноморськими видами Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry та Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Враховуючи унікальні морфологічні ознаки і географічну ізоляцію підтверджено його ендемічність для Чорного моря і запропоновано нову комбінацію – Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel. Запропоновано розглядати як синоніми до цього таксону номенклатурні комбінації Cystoseira barbata var. flaccida (Kützing) Woronichin та Cystoseira barbata f. hoppei × flaccida Woronichin. Показана приналежність таксонів з Левантійського басейну до родів Cystoseira s. s. та Gongolaria. До роду Cystoseira s.s. віднесений широкопоширений вид Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, а також рідкісні таксони Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (перша задокументована знахідка за останні 25 років) та Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. Останній таксон вперше вказаний для акваторії Ізраїля; на основі даних молекулярно-філогенетичного аналізу показана його приналежність до виду Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing та запропоновано нову комбінацію – Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et A. Israel comb. nov. На основі результатів молекулярно-філогенетичного та морфологічного аналізу зразків показана приналежність ендемічного левантійського виду Cystoseira rayssiae Ramon до роду Gongolaria. Вперше описано морфологічну мінливість, що найбільш виражена між екземплярами, які зростають у субліторалі та літоралі. За результатами аналізу гербарних зразків, доведено, що на початку ХХ ст. в Ізраїлі також траплялися види Gongolaria barbata та Ericaria barbatula, які нині можна вважати ймовірно зниклими.З урахуванням нових таксономічних перебудов та філогенетичних даних переглянуті уявлення про біогеографію роду Cystoseira s.l. в досліджених регіонах та в Середземноморському басейні в цілому. Показано, що його розділення на окремі роди ймовірно відбулося ще в Атлантиці до Мессінської кризи солоності, а проникнення до Середземного моря і подальше розселення представників родів Ericaria, Gongolaria та Cystoseira s.s відбувалося незалежно одне від одного. Згідно із даними біостратиграфії, останнє проникнення у Чорне море ймовірно відбулося близько 6-7 тис. р.т., в Азовське – 3-4 тис. р.т. Серед двох досліджених ендемічних представників Cystoseira s.l. лише для Gongolaria rayssiae підтверджено видовий статус. Висунуто припущення, що його ендемізм обумовлений скороченням ареалу, а не виникненням у межах саме Левантійського басейну. Встановлено, що ендемічна форма Ericaria crinita f. bosphorica навпаки є конспецифічною із Середземноморськими таксонами, що вказує на відносно нещодавнє виникнення таксону. Проведене гідроботанічне дослідження нового локалітету Gongolaria barbata в акваторії Джарилгацького національного природного парку (НПП). Виявлено угруповання Gongolaria barbata – Codium vermilara + Laurencia coronopus (вперше описаним для узбережжя України), вказано 30 видів макроводоростей, близько половини з яких належать до категорії рідкісних. Результати свідчать про поліпшення екологічного стану морського середовища в Джарилгацькій затоці, але зазначені угруповання підлягають особливій охороні, у зв'язку з чим рекомендовано збільшити площу заповідної акваторії НПП.З метою забезпечення на національному та міжнародному рівнях охорони угруповань і біотопів, що сформовані представниками Cystoseira s.l., та інших прибережно-морських оселищ, обґрунтовано включення 16 нових об'єктів до структури Смарагдової мережі України. Доцільним є включення Ericaria crinita f. bosphorica в регіональні та національні червоні списки.^UThe PhD thesis is devoted to the study of the taxonomic status and phylogenetic relationships of marine brown algae of the genus Cystoseira sensu lato (Cystoseira sensu stricto, Gongolaria Boehmer and Ericaria Stackhouse) in the Black Sea and the Levantine basin of the Mediterranean Sea to clarify information on their taxonomic diversity and distribution within the Mediterranean basin, as well as to improve protection measures for habitats formed by them.According to the results, the genus Cystoseira s.l. in the Black Sea is represented by taxa that belong to genera Ericaria and Gongolaria. The morphological data support the transition of Gongolaria barbata (Stackhouse) Kuntze to the genus Gongolaria, which was previously proposed based solely on genetic data. The recognition of the separate intraspecific taxa in attached Gongolaria barbata is unreasonable. A new nomenclature combination, Gongolaria barbata f. repens (A.D. Zinova & Kalugina) S.S. Sadogurska comb. nov., has been proposed for the unattached form of Gongolaria barbata. The synonymy of this taxon and the species Cystoseira aurantia Kützing sensu Orellana et al., 2019 was rejected.The molecular analysis of the Black Sea endemic Cystoseira bosphorica Sauvageau showed its affiliation to the genus Ericaria and conspecificity with the Mediterranean species Ericaria crinita (Duby) Molinari & Guiry and Ericaria barbatula (Kützing) Molinari & Guiry. Given the unique morphological features and geographical isolation, its endemicity was confirmed, and a new combination Ericaria crinita f. bosphorica (Sauvageau) S.S. Sadogurska, J. Neiva et A. Israel was proposed. The nomenclature-taxonomic revision showed that taxa from the Levantine Basin belong to genera Cystoseira s.s. and Gongolaria. Three taxa belong to the genus Cystoseira s.s.: widespread species Cystoseira compressa (Esper) Gerloff & Nizamuddin, and two rare taxa – Cystoseira foeniculacea (Linnaeus) Greville (the first well-documented finding in the last 25 years) and Cystoseira compressa subsp. pustulata Ercegović. The latter taxon was mentioned for the Israeli seashore for the first time. Based on molecular phylogenetic analysis data, its affiliation to the species Cystoseira humilis Schousboe ex Kützing was shown, and a new combination Cystoseira humilis subsp. pustulata (Ercegović) S.S. Sadogurska et al. A.Israel comb. nov. was proposed.Molecular phylogenetic and morphological analysis showed that the endemic Levantine species Cystoseira rayssiae Ramon belongs to the genus Gongolaria. Morphological variability of this taxon, which is most pronounced between specimens growing in the sublittoral and littoral zones, was described. The analysis of herbarium specimens proved that in the early XX century, Gongolaria barbata and Ericaria barbatula species also occurred in Israel, but currently they are most certainly extinct.The understanding about the Cystoseira s.l. biogeography in the studied regions and the Mediterranean basin was reviewed. It was shown that the separation of Ericaria, Gongolaria, and Cystoseira s.s. probably took place in the Atlantic before the Messinian salinity crisis. Entering into the Mediterranean Sea and further resettlement of these three genera took place independently. According to biostratigraphy, the last penetration into the Black Sea probably occurred about 6-7 thousand years ago, and in the Sea of Azov – 3-4 thousand years ago.Among the two studied endemic Cystoseira s.l. taxa, the species rank was confirmed only for Gongolaria rayssiae. It was shown that its endemism is probably due to the reduction of range rather than its emergence within the Levantine Basin. On the contrary, it was shown that the endemic taxon Ericaria crinita f. bosphorica is conspecific with Mediterranean taxa. It indicates a relatively recent emergence of the taxon.A hydrobotanical study of a new locality of Gongolaria barbata in the Dzharylhach National Nature Park (NNP) was carried out. The polydominant community Gongolaria barbata - Codium vermilara + Laurencia coronopus (for the first time indicated on the Ukrainian coast) was registered; a total of 30 macroalgae species were identified, about half of which belong to the category of rare species. The results indicate the improvement of the ecological condition of the marine environment in of Dzharylhach Bay. However, these algal communities are subject to special protection, and therefore it is recommended to enlarge the area of the marine protected area of Dzharylhach NNP.To ensure the protection of communities and habitats, formed by Cystoseira s.l. taxa, and other marine habitats at the national and international levels, the 16 new sites were proposed for the Emerald Network of Ukraine. It is recommended to include Ericaria crinita f. bosphorica in the regional and national red lists.

Об'єкт досліджень – антропогенна трансформація біотопів різних категорій лісів Правобережного Лісостепу і Полісся України. Мета – визначити, охарактеризувати й систематизувати мікоіндикаційні ознаки антропогенної трансформації лісових біотопів за особливостями зміни видового складу, поширення та дереворуйнівної активності ксилотрофних грибів у Правобережному Лісостепу і Поліссі України; розробити методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем з урахуванням ксило-мікокомпоненту. На прикладі судібровних і дібровних типів лісу зелених зон Києва, Білої Церкви та Умані досліджено можливості використання ксило-мікокомплексу в удосконаленні діагностики антропогенної трансформації лісових екосистем. Охарактеризовано порушення консорційних зв'язків «деревна порода – ксилотрофи», зміни видового складу й поширення дереворуйнівних грибів у захисних, рекреаційно-оздоровчих і природоохоронних лісах, що зазнають впливу рекреації, забудови та кар'єрного добування граніту. Встановлено, що ксиломікоценоз менше реагує на рекреаційне і техногенне навантаження на відміну від більш вразливих компонентів лісової екосистеми – трав'яного ярусу, підросту, підліску, поверхні ґрунту. Тому мікоіндикацію змін лісового середовища слід застосовувати у синекологічній тріаді «деревостан – трав'яний покрив – ксило-мікокомплекс – деревостан». Це підтверджено кореляційними зв'язками між зменшенням частки гідроморф в екоморфічній структурі трав'яного покриву та збільшенням частки факультативних видів-паразитів у ксило-мікокомплексі (r = 0,63), а також між збільшенням частки трав'яних видів зі змішаним типом стратегії та збільшенням кількості ксилотрофів-паразитів (r = 0,77). Зазначені зв'язки не залежали від лісівничо-таксаційної характеристики і функціонального призначення пошкоджених лісів.Залежно від особливостей і ступеня антропогенної трансформації лісових біотопів та зміни консорційних зв'язків «деревна порода – ксилотрофні гриби» встановлено і обґрунтовано здатність 37 видів ксилотрофів бути індикаторами порушень листяних та хвойних лісів. Розроблено методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем за структурою, поширенням у біотопах екосистеми та активізацією афілорофороїдних грибів, визначено принципи її застосування у моніторингу лісів.Ключові слова: лісові екосистеми, біотопи, антропогенне порушення, мікодіагностика, ксилотрофні гриби, видовий склад, поширення, консорційні зв'язки.^UThe object of research is anthropogenic transformation of the biotopes of various categories of forests in the Right-bank Forest-steppe and the Polissya of Ukraine. The purpose is to define, characterize and systematize the mycoindication signs of anthropogenic transformation of forest habitats by the peculiarities of the changes in the species composition, distribution and wood-destroying activity of xylotrophic fungi in the Right-bank Forest-steppe and Polissya of Ukraine; to develop a methodology for estimating anthropogenic disturbance of forest ecosystems taking into account the xylomycocomponent. On the example of oak and co-oak forest types in green areas of Kyiv, Bila Tserkva and Uman, it was explored the possibility of using the xylomycocomplex in improving the diagnostics of anthropogenic transformation of forest ecosystems. Changes in species composition, distribution of wood-destroying fungi and violations of the consortial relations “wood species – xylotrophs” in protective, recreational-and-healthy and nature protection forests affected by recreation, development and career extraction of granite are described. It was established that xylomycocenosis react less to recreational and technogenic loading, in contrast to more vulnerable components of forest ecosystems – grassy tier, undergrowth, understory, soil surface. Therefore, the mycoindication of changes in the forest environment should be used in the synecological triad “forest stand – grass cover – xylomycocomplex – forest stand”. This is confirmed by the correlation links between the decrease of the hydromorph percentage in the eco-morphic structure of the grass cover and the increase in the proportion of facultative parasite species in the xylomycocomplex (r = 0.63), as well as between the increase in the proportion of grass species with a mixed type of strategy and the increase in the number of xylotrophic parasites (r = 0.77). These links did not depend on the forestry and taxation characteristics and the functional purpose of damaged forests. Depending on the peculiarities and degree of forest biotopes anthropogenic transformation and the change of consortial relations, “wood species – xylotrophic fungi”, 37 species of xylotrophs-indicators of leaf and coniferous forest disturbances have been established and substantiated. The methodology of anthropogenic disturbance estimation of forest ecosystems by structure, distribution in ecosystem biotopes and activation of aphyllophoroid fungi has been developed, principles of its application in monitoring of forests are determined. Key words: forest ecosystems, biotopes, anthropogenic disturbance, mycoindication, xylotrophic fungi, species composition, distribution, consortial relations.

Дисертація присвячена дослідженню лишайників та ліхенофільних грибів ландшафтів Нижнього Дніпра. У роботі проаналізовано таксономічну структуру ліхенобіоти та ліхенофільної мікобіоти, її екологічні, ареологічні, фітокліматичні та созологічні особливості. Вперше проведено біотопічний розподіл. Ліхенобіота яружно-балкових систем Нижнього Дніпра складається з 255 видів 120 родів 41 родини 31 порядку 8 класів та 2 відділів, з яких 215 видів ліхенізованих грибів, 34 види ліхенофільних грибів та 6 видів ліхенофільних лишайників. Серед них Sphaerellothecium aculeatae описаний вперше для науки, 5 видів вперше були наведені для території України, 6 видів є новими для степової зони, 133 види (52% від загальної кількості видів) виявились новими для території досліджень. Вперше показано, що лишайники та ліхенофільні гриби яружно-балкових систем Нижнього Дніпра є складовими 11 біотопів. В результаті проведених досліджень на 12 існуючих об'єктах природно-заповідного фонду яружно-балкових систем Нижнього Дніпра виявлено 215 видів лишайників та ліхенофільних грибів, що репрезентують 84 % від всієї ліхенобіоти яружно-балкових систем Нижнього Дніпра. При створенні 20 нових об'єктів природно-заповідного фонду, які запроєктовані в яружно-балкових системах Нижнього Дніпра, буде охоронятися усе виявлене різноманіття лишайників та ліхенофільних грибів на дослідженій території.^UThe dissertation addresses the studies in lichens and lichenicolous fungi of the Lower Dnipro landscapes. It was conducted the analysis of taxonomic structure of lichen flora and its ecological, areological, phytoclimatic and sozological characteristics. Habitats distribution was performed for the first time.Lichen biota and lichenicolous mycobiota of the Lower Dnipro valley and ravine systems consists of 255 species, 120 genera, 41 families, 31 orders, 8 classes and 2 phyllum. Among them 215 species are lichenized fungi, 34 species are lichencolous fungi and 6 species are lichenscolous lichens. Among them 133 (52%) species are new in the research territory: Sphaerellothecium aculeatae was first identified, six species first appeared in the steppe zone, five species were first time reported in Ukraine. Four ecological groups determined by substrate pH were identified in lichen biobiota of the Lower Dnipro valley and ravine landscapes. The basophils (116 species or 45.6%) prevailed. It is related to the predominance of limestone outcrops and carbonate soils. There are three ecological groups divided by wetland habitats. Xerophyles (121 species or 47.4%) are predominant because of the arid conditions of the study area. There are three groups determined according to the regime of illumination among which the vast majority are helioscyophytes (125 species, 49.0%). This is due to both the open landscapes and the transformed landscapes covered with anthropogenic deciduous forests, where the part of epiphytic lichen is protected by deciduous trees. There are also six ecological groups according to the substrate type. Among them groups of epilites (115 species, 45.0%) and epiphytes (58 species or 22.7%) are predominant that is associated with the distribution of the silica-carbonate rock outcrops and artificial forest plantations in the Lower Dnipro landscape.Arealogical analysis of lichen biota of the Lower Dnipro valley and ravine systems revealed the presence of a small number of species with habitats of Pontic type (6 species, 2.4%). It indicates the insignificant role of autochthonous processes in this territory. A significant proportion of species with areas of Holarctic (97 species, 38.0%), Cosmopolitan (84 species, 33.0%), Eurasian (21 species, 8.2%) and European (24 species, 9.4%) types indicates the mainly migratory nature of their forming.Analysis of the phytocenotic structure showed a predominance of the moderately xerophytic element (102 species, 40.0%) which is completely in keeping with the lichen biota forming in the Lower Dnipro, the south part of Holarctic temperate zone. The same amount of moderately mesophytic element (101 species or 39.6%) is connected with the favorable microclimatic conditions and humid air associated with artificial forest plantations. The specific characteriistics of the Lower Dnipro lichen biota is the existance of a Mediterranean xerophytic element (27 species, 10.6%) and a continental xerophytic element (25 species, 9.8%) related to the partial forming of shaded limestone landscapes under the influence of the Mediterranean climate and the forming of semi-desert landscapes under the influence of continental climate.Lichens and lichenicolous fungi in the Lower Dnipro valley and ravine landscapes are the components of 11 habitats. Lichen biota and lichenicolous mycobiota of limestone rocks in the plain regions contains the highest number of lichens and lichenicolous fungi (104 species, 40.8%), fewer species present lichen biota and lichenicolous mycobiota habitats of petrophytic steppes on carbonate substrates (63species, 24,8%). Lists of lichens and lichenicolous fungi consist of 59 species (23.1%) in artificial forests habitats, 47 species (18.4%) in silicate rocks of the Ukrainian crystalline shield, 38 species (15.0%) in floodplain forests, 28 species (11.0%) in settlement and technotops as well as in bushes and semi-desert steppe habitats, 18 species (7.0%) in true steppes, 10 species (4.0%) in petrophytic steppes at silicate substrates.As a result, we identified 215 species of lichens and lichenicolous fungi representing 84% of the total lichenobiota in the Lower Dnipro valley and ravine systems in the area of 12 nature reserves of the Lower Dnipro valley and ravine landscapes. The newly created “Nyzhnodniprovsky” National Nature Park (106 species) and “Kamianska Sich” National Nature Park (96 species) make a significant contribution to the conservation of lichen and lichenicolous fungi diversity. Species composition data on lichens and lichenicolous fungi of the Lower Dnieper landscapes is recorded in “Litopys Pryrody” of the National Nature Park “Nyzhnodniprovsky”. All revealed diversity of lichens and lichenicolous fungi in the Lower Dnipro landscapes will be protected after creation of 20 new objects of the nature reserve fund. Four species of lichens listed in the Red Book of Ukraine (7.7% of all lichens of the Red Book of Ukraine).

Дисертаційна робота присвячена вивченню видового та таксономічного багатства, особливостей вибору лишайника-господаря, відношення у системі «паразит-господар» та поширенню ліхенофільних грибів (включаючи ліхенофільні лишайники) на території степової зони України. Встановлено особливості росту окремих модельних видів ліхенофільних грибів на агаризованих живильних середовищах, проведено критико-таксономічний аналіз представників трьох родів, а також проаналізовано сучасні тенденції охорони ліхенофільних грибів.За результатами аналізу літературних джерел, критичної ревізії гербарних колекцій CWU, KHER та KW-L, а також власних зборів автора, встановлено, що на території степової зони України наразі виявлено 155 видів ліхенофільних грибів та 13 ліхенофільних лишайників. Вперше для регіону дослідження зареєстровано трапляння 92 видів ліхенофільних грибів та 4 види ліхенофільних лишайників. Описано як нові для науки 5 видів ліхенофільних грибів (Didymocyrtis trassii, Pleospora xanthoriae, Roselliniella lecideae, Trichoconis hafellneri, Zwackhiomyces polischukii). Три види наведено як нові для Європи, 9 видів – нові для Східної Європи, а 41 вид ліхенофільних грибів та 2 види ліхенофільних лишайників наведено як нові для території України.Результати аналізу систематичної структури дали змогу встановити, що найбільше різноманіття видів демонструє клас Dothideomycetes (80 видів). Найбільшими за кількістю виявлених видів є порядки Arthoniales, Dothideales, Collemopsidiales, Hypocreales, Lichenotheliales, Mycosphaerellales, Pleosporales та Verrucariales. Встановлено, що провідними родами ліхенофільної мікобіоти степової зони України є Stigmidium (10), Zwackhiomyces (8), Lichenostigma (7), Lichenoconium (7), Pronectria (6) та Arthonia (5). Значне видове представлення родів Lichenostigma та Lichenoconium може вказувати на регіональні особливості мікобіоти.Під час дослідження ліхенофільної мікобіоти степової зони України було встановлено, що загальний рівень спеціалізації становить 79,7 %, адже з 168 виявлених видів ліхенофільних грибів та ліхенофільних лишайників 34 зростають на 2 і більше родах господарів. Найчисельнішими за кількістю ліхенофільних грибів виявились роди Xanthoria (18 видів), Lecanora (17), Caloplaca (15), Cladonia (12) та Aspicilia (11), що підтверджує гіпотезу про те, що домінанті роди лишайників-господарів репрезентують високе різноманіття ліхенофільних грибів, цим самим визначаючи взаємозв'язок регіональної ліхено- та мікобіоти. Виявлено, що індекс ліхенофільності дослідженої мікобіоти становить 0,32 (168 видів ліхенофільних грибів до 528 видів лишайників) і може бути оцінений як високий. За типом взаємозв'язків ліхенофільні гриби є досить гетерогенною групою, представники якої пристосувались до взаємодії як з фікобіонтом (105 видів), так і з мікобіонтом (64 види) лишайників. Підтверджується гіпотеза, що більша частина ліхенофільних грибів представлена видами-коменсалами (90 видів), які трофічно взаємодіють з фікобіонтом.Розглянуто лишайники як типові консорції та встановлено, що у таких системах детермінуючим ядром є клітини фікобіонту, а різні рівні консортів сформовані кількома грибними організмами, що взаємодіють з ядром та між собою. Під час дослідження проаналізовано ураження однієї лишайникової слані кількома ліхенофільними грибами та змодельовано схему консортивних зв'язків ліхенофільних грибів з лишайниками Xanthoparmelia conspersa та Xanthocarpia crenulatella. Частина видів ліхенофільної мікобіоти степової зони України приурочені до зростання у вологих умовах та проявляють ознаки сезонності. Серед сумчастих грибів, сезонні гриби становлять 14 видів або 9,1 % від загальної кількості, і ці види у більшості випадків належать до порядку Hypocreales. Проведено моніторинг та ідентифіковано вплив ліхенофільних грибів на угруповання Xanthoparmelietum pokornyi, Amandineo punctati-Xanthorietum parietinae та Parmelietum somloensis. У результаті встановлено, що значний вплив на просторову структуру згаданих угруповань здійснюють агресивні ліхенофільні гриби, які уражають домінантні види лишайників.У результаті проведених досліджень отримано культури на агаризованому живильному середовищі представників родів Acremonium та Didymocyrtis. Вперше отримано культуру ліхенофільного гриба “Phoma candelariellae”. Отримані культури дозволили встановити морфологічні особливості колоній, а також виділили послідовності регіону ITS рибосомальної ДНК, що є важливим компонентом для подальших таксономічних досліджень вказаних родів.Відповідно до результатів аналізу територіального поширення ліхенофільних грибів та ліхенофільних лишайників встановлено, що 110 видів (або 65,4 % від загальної кількості) трапляються у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Зважаючи на складну ідентифікацію представників групи та їх залежність від поширення лишайників-господарів, важливим методом їх збереження є охорона цінних біотопів зі значним різноманіттям лишайників.^UThe dissertation is aimed to reveal species diversity and taxonomic structure of lichenicolous fungi, as well as their host specificity, interaction between fungus and host, distribution in the steppe zone of Ukraine. Critical taxonomic revision of three lichenicolous genera was provided. Culture characteristics were studied for a few taxa. The total list of lichenicolous fungi was prepared according to references based previous records, own collections and observations, revised material from CWU, KHER, KW-L and KW-M herbaria. It includes 155 species of lichenicolous fungi and 13 species of lichenicolous lichens. Among them, 96 species (or 57.1 % of total number) have been registered for the territory of Ukrainian steppe zone for the first time. Didymocyrtis trassii, Pleospora xanthoriae, Roselliniella lecideae, Trichoconis hafellneri and Zwackhiomyces polischukii were described as new for science species. 41 species of lichenicolous fungi and 3 species of lichenicolous lichens were for the first time reported to Ukraine, 9 species were new to Western Europe and 3 species were new to Europe.The analysis of the taxonomic structure of lichenicolous mycobiota showed that the Dothideomycetes (80 species) is the most diverse class. Arthoniales, Dothideales, Collemopsidiales, Hypocreales, Lichenotheliales, Mycosphaerellales, Pleosporales and Verrucariales are orders with the largest number of species. Stigmidium (10 species), Zwackhiomyces (8), Lichenostigma (7), Lichenoconium (7), Pronectria (6) and Arthonia (5) are the species richest genera of lichenicolous fungi in the steppe zone of Ukraine. Co-domination of the genera Lichenostigma and Lichenoconium can indicate features of regional steppe lichenicolous mycobiota. The host specificity of lichenicolous fungi was investigated. 79.7 % of examined species related to one lichen genus, as well as 20.3 % or 34 species can infect more than two host genera. Xanthoria (18 species of lichenicolous fungi was observed), Lecanora (17), Caloplaca (15), Cladonia (12) and Aspicilia (11) are the most hospitable lichen genera in the steppe zone of Ukraine. Our data confirm the hypothesis about the relation between lichen biota and mycobiota. The Lichenicolous Index of examined mycobiota was calculated. There is 0.32 (the ratio of 168 fungi species to 528 host species) and can be rated as high. This Index suggests that the lichenicolous mycobiota of the steppe zone of Ukraine has been studied at an adequate level in comparison with other regional mycobiotas. Lichenicolous fungi are a very heterogeneous group by the type of fungus-host interaction. Some of them have interaction with lichen phycobiont (105 species) and mycobiont (64 species) as well. Our data confirm the hypothesis that most lichenicolous fungi are the commensals (92 species in our material). Lichens are consortia of different organisms with determinant core (alga cells) and a few consort levels formed by several fungal organisms that interact with the core and among themselves. We analyzed the infection of one lichen thalli with several lichenicolous fungi. According to the results of the analysis, the scheme of consortial relationship of Xanthoparmelia conspersa and Xanthocarpia crenulatella with lichenicolous fungi was modeled. Some of the lichenicolous fungi are confined to growth in wet conditions and show features of seasonality. 14 species (9.1 %) of Ascomycota (mostly from the order Hypocreales) are ephemeral fungi.Lichenicolous fungi are important components of lichen communities. The influence of lichenicolous fungi to Xanthoparmelietum pokornyi Khodosovtsev 2011, Amandineo punctatі-Xanthorietum parietinae Khodosovtsev et al., 2017, and Parmelietum somloensis V. Wirth 1995 community was monitored and identified. As a result, it was found that a significant influence on the spatial structure of these communities is exerted by aggressive lichenicolous fungi, which infect dominant lichen species. Сultures on artificial nutrient medium of Acremonium and Didymocyrtis were obtained. A culture of lichenicolous fungus "Phoma candelariellae" was obtained for the first time. These cultures allowed to establish the morphological features of the colonies, as well as identified the sequences of the ITS region of ribosomal DNA, which is an important component for further taxonomic studies of these genera.110 species of lichenicolous fungi and lichens (65.4 % for total number) were found within protected territories. Lichenicolous fungi as a separate specific group of organisms can be protected from loss of species diversity due to several factors. Firstly, the protection of host lichens is an important part of achieving this goal. Secondly, an important method of their conservation is the protection of valuable habitats with a significant diversity of lichens.

Дисертацію присвячено дослідженню лісівничого і санітарного стану в'язових порід Київського Полісся та їх оздоровлення. Акцентується увага, що деградація та масове всихання в'язових насаджень досягли глобального рівня і відзначені як в Україні, так і світі. Обраховано індекс санітарного стану, який характеризується середнім ступенем пошкодження та дає змогу встановити, що насадження досліджуваного регіону належать до категорії сильно ослаблених. В'язові деревні види виявлено в наступних типах лісорослинних умов: свіжих суборах – до 10 %; свіжих складних суборах – 56; у мокрих складних суборах – 21; у сирих дібровах – 4; у вологих борах, сухих і складних суборах, вологих та мокрих дібровах – менше 1–2 %. В'язові деревостани та насадження за участю в'язових ростуть за середнім класом бонітету І,5, 60 % із них маютьвідносну повноту 0,7–0,8. Спостерігається значне переважання стиглих і перестійних насаджень за участю в'язових як головної породи, оскільки їхня частка сягає 83 %. Найменшу частку становлять молодняки – 2 %, що свідчить про зменшення використання рослин роду Ulmus L. як головної породи у створенні штучних насаджень. Аналізуючи зміни показників популяції за фазами розвитку осередків, слід зазначити, що досліджувані насадження у динаміці з 2004 по 2006 рр. знаходилися у стані розсіювання або, так званої, «кризи», тоді як, починаючи з 2007 р., – у стані власне спалаху осередку. Наявні осередки стовбуровихшкідників характеризуються високим, середнім і низьким ступенем заселення дерев. Виявлено осередки поселення наступних видів заболонників: Scolytus scolytus, S. multistriatus та S. pygmaeus. За обрахованим коефіцієнтом Жаккара найбільша відмінність популяцій в осередках притаманна заболоннику руйнівнику і заболоннику пігмею (коефіцієнт Жаккара 28 % подібності). Найподібніші види, що формують спільні популяції в насадженнях, це заболонник руйнівник і заболонник струменистий – 71,4 % подібності.^UThe thesis is devoted to research of forests and sanitary state of the elm species of Kyiv Polissya Region and their improvement. A focus is made on the global scale of the elm trees degradation and massive drying which are registered in Ukraine and the world. Analysis of population changes according to the occupancy areas development stages revealed that the studied plantations were in a state of spreading or so-called crisis in the dynamics from 2004 to 2006 and in a state of explosion since 2007. The existing areas of the majority of trunk pests are characterized by high, medium and low attack rate. We should note that chronic occupancy areas are characterized by the long period of existence, the relatively low, although elevated (in comparison with healthy plantings) number of insects and amount of the current dead trees. The occasional areas of occupancy are characterized by the relatively short (3–5 years) development period, the high number and volume of the current dead trees. In both cases, the reversible and irreversible reactions of forest stands are possible, although in the second case the full destruction of the planting is often observed under condition of mass reproduction. Near the areas of mass reproduction, which are characterized by excessive population density, usually there are migration centers where insects settle in search of new habitats.

У дисертаційній роботі охарактеризовано особливості кліматопів лісових біогеоценозів долинно-терасового ландшафту степової зони України як одного з аспектів стійкості лісів до чинників довкілля. Показано різницю кліматичних величин (відносної вологості повітря, температури повітря і ґрунту, освітленості, швидкості вітру) у різноманітті лісових біогеоценозів заплавної та аренної терас долини р. Самара. З'ясовано, що під впливом біогеоценотичного покриву та ландшафтних особливостей території суттєво трансформуються зональні риси клімату і формуються своєрідні лісорослинні умови певного ступеня екологічної відповідності місцезростань для лісових біогеоценозів. Показано, що стан кліматопів визначається не тільки зовнішніми впливами, але й складними взаємодіями між компонентами та елементами біогеоценозу. Усе це зумовлює неоднорідність клімату, через що і виникають його варіації та типи середовищеутворення. Порівняння коефіцієнтів пертиненції показало закономірність збільшення середовищеперетворюючого впливу у напрямку від прирічища до центральної заплави і поступове зменшення по мірі переходу від вологих до сухих місцезростань у напрямку від центральної заплави до сухуватого бору на арені.^UThe dissertation work describes the features of climatopes in forest biogeocenoses within the valley-terrace landscape in the Steppe zone of Ukraine as one of the aspects of forest resistance to environmental factors. Characteristics of climate-forming processes in valley biogeocenoses were described, features of the ecoclimate formation in biogeocenoses of floodplain and arena terrace (pure pine forest, mixed pine forest and mixed oakery) were revealed, and comparative ecoclimatic characteristics of floodplain and arena biogeocenoses were carried out. The environment-forming and environment-transforming effects of valley forest biogeocenoses were assessed, and the results obtained for solving issues of forest biogeocenoses protection and restoration were proposed.For the first time the work describes the climatopes in forest biogeocenoses within the valley-terrace landscape of the steppe zone of Ukraine taking into account biogeocenotic cover diversity including that at the parcel level, from the riverbed shaft to arena terrace. The difference in climatic values (relative air humidity, air and soil temperature, illumination, wind speed) in the diversity of forest biogeocenoses in the floodplain and arena terraces of Samara river valley was shown. Quantitative characteristics of the pertinence coefficient for biogeocenoses of valley-terrace landscape near Samara river were found. The results were obtained in regards to relationship between climatopes and ecological diversity of floral composition in forest biogeocenoses.It was found that zonal features of the climate were significantly transformed under the influence of biogeocenotic cover and landscape features of the area, and peculiar forest-growing conditions with a certain degree of ecological compliance of habitats for forest biogeocenoses were formed. It was shown that the state of climatopes is determined not only by external influences, but also by complex interactions between process elements. All this determines climate heterogeneity, caused its variations and types of environment formation.Within the floodplain, significant climatic contrasts were observed at a short distance, depending on phytocenotic cover variation and proximity of sampling units relative to water bodies. It is necessary to note the close relationship between the studied ecosystems in the formation of an ecoclimate in floodplain habitats that develop a complex of interconnected ecosystems of smaller orders, plant communities, Meadows, water reservoirs, etc.Under condition of arena terrace, the main reason for climatic variations is due to the different structure of forest stands in arena biogeocenoses and, as a result, the difference in solar radiation receipted by landscape units and underlying surface. Differences in solar energy and radiation intake, heating and cooling of atmosphere, wind braking, slowing down turbulent exchange cause a formation of following types of eco-climates in the arena terrace: arena semi-dry warm, arena semi-fresh warmish, arena semi-fresh relatively warm and arena fresh relatively cool.Within the valley forest ecosystems, temperature and moisture processes are developed which have a positive environment-transforming effect on the steppe environment. With comparison of ecoclimatic indicators of biogeocenoses in valley habitats it was found that the greatest environment-transforming effect among all the studied ecosystems is exerted by a following complex of ecosystems: a reservoir – linden-ash oakery of the central floodplain. In the arena, in comparison with the floodplain, the role of zonal factors increases, but ecoclimatic features quite clearly distinguish arena conditions from the habitats of the watershed chernozem steppe.Forest biogeocenoses in the valley-terrace landscape are considered to be standards of forest resistance to environmental factors, in combination with the environment-transforming role of biota they create a holistic ecological compliance and indisputably need to be preserved and adoption appropriate measures to maintain the existing properties, because it will be possible to prevent the development of negative climatic phenomena that arise including for the research region through the preservation in the natural state of the elements of this system.

Об'єкт дослідження: зональні особливості іксодових кліщів, розробка науково обґрунтованої системи захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Мета роботи: встановити зональні особливості іксодових кліщів та розробити науково обґрунтовану систему захисту за іксодідозів та трансмісивних хвороб тварин. Методи дослідження: паразитологічні (мікроскопічні, визначення екстенсефективності та інтенсефективності препаратів), епізоотологічні (визначення екстенсивності та інтенсивності інвазії, сезонної та вікової динаміки), акарологічні (збір іксодових кліщів, підрахунок їх та визначення належності до роду і виду), клінічні, гематологічні (морфологічні, біохімічні); молекулярно-генетичні (полімеразна ланцюгова реакція), фармакологічні (фармакокінетика), токсикологічні (гостра та хронічна токсичність, мас-спектрометричні, хроматографічні), статистичні.Наукова новизна: Отримано нові дані щодо поширення та видового складу іксодових кліщів, зібраних з тварин і рослин у лісопаркових зонах Хмельницької, Чернівецької, Вінницької, Київської, Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей України. Досліджено, що кліщі Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus найчастіше реєструються у цих областях України. Методом полімеразно ланцюгової реакції у кліщів Ixodes ricinus і Dermacentor reticulatus зареєстровано шість зоонозних збудників: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. Збудника Neoehrlichia mikurensis виявлено вперше в іксодових кліщів на території України. Усі виявлені збудники зареєстровано у Міжнародному генетичному банку.За порівняльного аналізу методів ізоляції ДНК для подальших досліджень за полімеразно ланцюговою реакцією встановлено, що механічна кріогенна гомогенізація іксодових кліщів у поєднанні з комерційними наборами сприяє найкращому виявленню генетичного матеріалу патогенних збудників.Розроблено антипротозойний препарат імкар-120 для лікування та профілактики тварин за бабезіозу та анаплазмозу. Запропоновано акарицидний препарат цифлур-комбі для знищення іксодових кліщів у навколишньому середовищі.Вперше розроблено комплексну систему заходів щодо регулювання чисельності іксодових кліщів у лісопаркових зонах областей України. Визначено акарицидні препарати та особливості їх застосування, а також основні аспекти профілактики та лікування тварин за трансмісивних хвороб, що передаються іксодовими кліщами. Наукову новизну виконаної роботи підтверджено деклараційним патентом України на корисну модель: «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (№ 146362, 17.02.2021 р.) та ТУ України У 21.2–14332579-103:2020 «Препарат ветеринарний імкар-120».Запропоновано: Для визначення патогенних збудників в іксодових кліщів рекомендується метод полімеразно ланцюгової реакції з механічною кріогенною їх гомогенізацією.Для лікування тварин за бабезіозу та анаплазмозу рекомендується препарат імкар-120 (ТУ У 21.2–14332579-103:2020) (згідно інструкції).Для зниження чисельності іксодових кліщів у природних біотопах слід використовувати комплексну систему захисту і «Спосіб дезінсекції та дезакаризації зовнішнього середовища» (патент України на корисну модель № 146362, від 17.02.2021 р.).Впроваджено: Результати експериментальних досліджень використовуються у науково-дослідній роботі та навчальному процесі на кафедрах: ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і якості продуктів тваринництва Сумського національного аграрного університету; інфекційних та інвазійних хвороб Подільського державного аграрно-технічного університету; паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького; паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії, а також на виробництві за розробки, планування й організації науково обґрунтованих діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у клініках і господарствах України.^UObject of the research: zonal features of ixodid ticks, development of a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.The purpose of the work: to establish the zonal features of ixodid ticks and to develop a scientific system of protection against ticks and tick-borne diseases.Research methods: parasitological (microscopic, determination of extensibility and intensity of drugs), epizootological (determination of extensiveness and intensity of invasion, seasonal and age dynamics), acarological (collection of ixodid ticks, their calculation and determination of genus and species), clinical, hematological, biochemical); molecular genetic (polymerase chain reaction), pharmacological (pharmacokinetics), toxicological (acute and chronic toxicity, mass spectrometric, chromatographic), statistical.Scientific novelty: New data on the distribution and species composition of ixodid ticks collected from animals and plants in forests and parks of Khmelnytsky, Chernivtsi, Vinnytsia, Kyiv, Ivano-Frankivsk, Ternopil and Lviv regions of Ukraine were obtained. It was studied that Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks are most often registered in these regions of Ukraine. Six zoonotic pathogens were registered for the first time by the polymerase chain reaction in Ixodes ricinus and Dermacentor reticulatus ticks: Neoehrliсhia mikurensis, Anaplasma phagocytophilum, Rickettsia raoultii, Babesia canis, Bartonella bovis, Borrelia burgdorferi sensu stricto, Borrelia spielmanii. The pathogen Neoehrlichia mikurensis was first detected in ixodid ticks from Ukraine.A comparative analysis of DNA extraction methods for further polymerase chain reaction studies has shown that mechanical cryogenic homogenization of ticks in combination with commercial kits promotes the best detection of genetic material of pathogens.The antiprotozoal drug imkar-120 has been developed for the treatment and prevention of animals with babesiosis and anaplasmosis. The acaricidal preparation tsiflur-kombi for destruction of ixodid ticks in environment is offered.For the first time, a comprehensive system of measures to regulate the number of ixodid ticks in forest and park areas of Ukraine has been developed. Acaricidal drugs and features of their use, as well as the main aspects of prevention and treatment of animals with tick-borne diseases transmitted by ixodid ticks are identified.The scientific novelty of the work is confirmed by the declaratory patent of Ukraine for a utility model: "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (№ 146362, 17.02.2021) and TU of Ukraine U 21.2-14332579-103: 2020 "Veterinary drug Imkar-120".It has been proposed: To determine pathogens in ixodid ticks, the method of polymerase chain reaction with mechanical cryogenic homogenization is recommended.For the treatment of animals with babesiosis and anaplasmosis, the drug imkar-120 (TU U 21.2–14332579-103: 2020) is recommended (according to the instructions).To reduce the number of ixodid ticks in natural habitats should use a comprehensive system of protection and "Method of disinsection and desacarisation of the environment" (Ukrainian patent for utility model № 146362, from 17.02.2021).It has been introduced: The results of experimental research are used in research and educational process at the departments: veterinary examination, microbiology, zoohygiene and safety and quality of livestock products of Sumy National Agrarian University; infectious and invasive diseases of State Agrarian and Engineering University; parasitology and ichthyopathology of S. Z. Gzhytsky Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology; parasitology and veterinary-sanitary examination of the Poltava State Agrarian Academy, as well as in the production for the development, planning and organization of diagnostic and treatment-and-prophylactic measures in clinics and farms of Ukraine.

Подано характеристику Aleocharinae сучасної фауни південного сходу України; в регіоні дослідження виявлено 157 видів, що належать до 40 родів та 13 триб. Вперше для фауни південного сходу України наводиться 148 видів з 40 родів, з них в Україні вперше зареєстровано 20 видів з 11 родів (Aleochara roubali, Atheta aquatica, A. aquatilis, A. ermischi, A. ravilla, A. macrocera, A. marcida, A. ganglbaueri, A. excisa, A. subtilis, Brundinia marina, Philhygra parca, P. volans, Alevonota rufotestacea, Gyrophaena pseudonana, Pella similis, Calodera cochlearis, Ocalea latipennis, Oxypoda longipes, O. nigricornis, O. vittata, O. vicina, Gnypeta brinki); ще 3 види вперше відзначено для України з інших регіонів. Наведено огляд підтриби Gyrophaenina фауни Україні, уточнено та суттєво доповнено видовий склад: виявлено 24 види з 4 родів (Agaricochara – 1 вид, Brachida – 1 вид, Encephalus – 1 вид, Gyrophaena – 21 вид), серед яких 7 видів вперше наведено для фауни України. Ревізія групи видів Gyrophaena fusicornis з та залучення матеріалу з інших районів Палеарктики дозволили описати раніше невідомий вид Gyrophaena plutenkoi Glotov, 2014 і встановити синонімію Brachida exigua (Heer, 1839) = Encephalus kraatzii Hochhuth, 1872, Gyrophaena triquetra Weise, 1877 = Gyrophaena sunanica Paśnik, 2000 = Gyrophaena flammula Pace, 2007.Складено визначник підродини Aleocharinae південного сходу України; ключі для визначення триб, підтриб, родів, підродів та видів доповнено з урахуванням отриманих відомостей про морфологію генітальних структур та узагальнення всіх літературні відомостей.^UThe subfamily Aleocharinae is represented in the fauna of the studied region by 157 of 40 genera belonging to 13 tribes. Of them, 148 species of 40 genera are recorded here for the first time, among them 20 species of 11 genera (Aleochara roubali, Atheta aquatica, A. aquatilis, A. ermischi, A. ravilla, A. macrocera, A. marcida, A. ganglbaueri, A. excisa, A. subtilis, Brundinia marina, Philhygra parca, P. volans, Alevonota rufotestacea, Gyrophaena pseudonana, Pella similis, Calodera cochlearis, Ocalea latipennis, Oxypoda longipes, O. nigricornis, O. vittata, O. vicina, Gnypeta brinki) are recorded for the fist time from Ukraine, additional 3 species were recorded for the first time from Ukraine by the author from other parts of the country. Distribution of the species among main natural and anthropogenic habitats and microhabitats in the South East of Ukraine, including most of protected areas (nature reserves, national parks, regional landscape parks, etc.) is analyzed.Comprehensive keys to species, genera and tribes of the Aleocharinae occurring in the South East of Ukraine are provided involving new data on morphology of some genital characters along with annotated list and compilation of all the published data.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню рослинності, біотопів Дністровського каньйону та еколого-топологічній специфіці їхнього розподілу (типізації екомер), оцінці диференціації екологічних факторів, аналізу ступеня впливу зовнішніх факторів, наукової значущості, ризику втрат біотопів, що є основою для розробки заходів їхнього збереження. За результатами опрацювання геоботанічних описів, архівних та літературних даних встановлено синтаксономічний склад природної рослинності Дністровського каньйону, яка представлена 18 класами, 24 порядками, 41 союзом та 70 асоціаціями. Класифікаційна схема біотопів включає 5 класів: D – перезволожені (прибережно-водна рослинність); E – трав'яні (луки, степи, пустища); F – чагарники; G – ліси; Н– хазмофітні. На основі методики синфітоіндикації встановлено, що провідними екологічними факторами у диференціації біотопів лісового типу на схилах є кліматичні показники омбро-,термо- та кріорежиму. Для біотопів трав'яного типу – змінність зволоження ґрунту, що тісно корелює з показниками сольового режиму і кислотності. В межах заплави провідними факторами виступають змінність зволоження, вологості та аерації ґрунтів.За результатами аналізу топологічного розподілу біотопів здійснено типізацію екомер та запропоновано назви сигма-синтаксонів. Різноманіття екомер представлено 16 сигма-синтаксонами. Встановлено, що найвище β-різноманіття властиве екомерам трав'яного типу, які переважно поширені вмежах НПП «Подільські Товтри», тоді як особливо цінні типи біотопів формують екомери лісового типу, які здебільшого зосереджені на територіїНПП «Дністровський каньйон» та НПП «Хотинський». Проаналізовано загальні особливості розподілу рослинних угруповань в межах заплави тасхилів каньйону та проведено синфітоіндикаційну оцінку градієнта змін провідних екофакторів. З'ясовано, що складність літологічної та геоморфологічної будови каньйону визначає комплексний та строкатий рослинний покрив в межах макрокомбінацій. Досліджено раритетний фітоценофонд Дністровського каньйону та виявлено 129 видів вищих судинних рослин, занесених до охоронних списків, 38 асоціацій, занесених до Зеленої книги України, а також 15 типів оселищ, що охороняються відповідно до Резолюції 4 Бернської конвенції. Здійснено оцінку впливу дії загроз, созологічної значущості та ступеня стійкості біотопів території дослідження, на основі чого проведено їх ранжування по класам.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of vegetation and habitatsof the Dniester canyon, to the ecological and topological specifics of their distribution (typification of ecomers), assessment of environmental factors, analysis of the degree of external factors, scientific significance, evaluation of habitat loss, conservation perspectives.Based on the results of the phytosociological data, including data from archivesand literature sources, the syntaxonomic composition of the natural vegetation of the Dniester canyon was established, which is represented by 18 classes, 24 orders, 41 alliances and 70 associations. The classification scheme of biotopes includes five types: (D – coastal and aquatic vegetation; E – grassland habitats (meadows, steppes, heathland); F – shrubs; G – forests; H – chasmophytic biotopes). Based on the method of synphytoindication, the leading environmental factors for the differentiation of ecomers are established. On the slopes of the Dniester canyon the leading factors of the forest habitats differentiation are the climate humidity, thermal regime and cryoregime. Whereas for grassland habitats – the variability of soil moisture, which is closely correlated with the salt regime and acidity. Within the floodplain, the leading factors are variability of soil moisture, humidity and aeration. We proposed the scheme of ecomers within mesocombinations with the names of sigma-syntaxa, based on the assessment of the topological distribution of habitats. They are represented by 16 sigma-syntaxa. It is established that highest β-diversity is characteristic for the grassland types of ecomers, which are mainly distributed within the Podilski Tovtry National Park, while especially valuable habitat types are formed by forest-type ecomers, which are mostly concentrated in the Dniester Canyon National Park and the Khotyn National Park..The general patterns of distribution of plant communities within the floodplainand canyon slopes are analyzed. We made a synphytoindication assessment of theenvironmental gradient of each of the factors. It was found that the complexity of the lithological and geomorphological structure of the canyon determines the character of vegetation within the macrocombinations.We found 129 rare vascular plant species listed in the red lists s and 38 аssociations are included to the Green Data Book of Ukraine; 15 habitat types arelisted in the Resolition 4 of the Bern convention. We classified the habitats based on their threats and values.

Розглянуто популяційні особливості озерної жаби Pelophylax ridibundus та вужів Natrix tessellata і N. natrix у різних водних та навколоводних екосистемах долин річок Дніпро та Самара в умовах північно-степового Придніпров'я. Досліджено щільність населення та статеву структуру популяцій з різних антропогенно-трансформованих екосистем. Визначено біохімічні параметри сироватки крові тварин з різних за ступенем техногенного навантаження екосистем. Статистично значущі відмінності виявлені для білкового складу крові вужів, ферментативної активності та деяких показників загального обміну речовин. У звичайних вужів, які живуть в антропогенно трансформованих екосистемах міста, зменшується вміст альбуміну в сироватці крові. У них підвищується активність лужної фосфатази, активність аланінамінотрансферази, але не змінюється активність аспартатамінотрансферази порівняно зі зміями контрольних біотопів. Тому знижується індекс де Рітіса, що може відбивати певні патологічні зміни у функціонуванні печінки вужів. У Natrix tessellata виявлені зміни в співвідношенні альбумінової та глобулінової фракції крові змій з зони впливу Придніпровської ТЕС. Визначено біохімічні показники сироватки крові самок, які змінюються під час вагітності. Отримані дані можуть використовуватися в якості референсних у подальших дослідженнях.Досліджували вміст і прогностичне значення молекулярного цитоскелетного маркера гліального фібрилярного кислого білка (ГФКБ) в мозку тварин в умовах впливу промислового забруднення. Вивчено вміст ГФКБ філаментної (цитоскелет) і розчинної (цитозоль) фракцій. Характерне збільшення фрагментації ГФКБ визначено для видів із забруднених територій. Підвищення експресії білка гліальних проміжних філаментів свідчить про функціональну відповідь нейроглії на негативний вплив забруднення навколишнього середовища. Зростання рівня активних форм кисню як основної причини окисного стресу був визначений в мозку змій, які мешкають у антропогенно трансформованому середовищі. Таким чином, порушення цитоскелету астроцитів пов'язані з окислювально-відновним дисбалансом в мозку, викликаним забруднювачами довкілля. Встановлено значне зростання вмісту реплікаційного білка А в клітинах мозку озерної жаби з забруднених біотопів, що вказує на істотну активацію процесів репарації ДНК пошкоджень. У той же час, виявлено збільшення вмісту активованої каспази-9. Відомо, що каспази запускають ланцюги апоптичної смерті клітин. Збільшення їх вмісту свідчить про індукцію апоптозу в клітинах мозку озерних жаб, які мешкають в умовах антропогенно трансформованих екосистем. Зазначені молекулярні маркери можуть бути валідними показниками токсичного впливу забруднювачів навколишнього середовища.^UThe population densities and sex structures of marsh frog Pelophylax ridibundus, dice snake Natrix tessellata and grass snake N. natrix were studied in the Dnieper River region.In grass snakes from polluted ecosystems, the blood serum albumin significantly decreases. The alanine aminotransferase activity is increased in them, but the de Ritis ratio decreased. The alkaline phosphatase activity is increased, which indicates certain changes in the snake liver. In dice snakes a decrease in the albumin/globulin ratio for the polluted ecosystems were revealed. The biochemical parameters of the pregnant female blood serum were determined. The content and prognostic value of the molecular cytoskeletal marker of glial fibrillary acidic protein (GFAP) in the brain of P. ridibundus, N. tessellata and N. natrix under the influence of industrial pollution were studied. A characteristic increase in the fragmentation of the GFAP was found for the studied species inhabited the contaminated areas. A significant anomaly was noted in the ratio of the soluble fraction of GFAP to the GFAP cytoskeletal fraction in individuals exposed to contaminants. In addition, an increase in the reactive oxygen species has been identified in the brain of snakes exposed to environmental toxicity. Thus, disturbances in the cytoskeleton of astrocytes are associated with redox imbalances in the brain caused by contaminants. A significant increase in the content of replication protein A and activated caspase-9 in the brain cells of the marsh frogs from contaminated habitats was found. These molecular markers can be valid indicators of the ecotoxicity of environmental pollutants.